Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича
У статті оприлюднено духівницю генерального осавула
 Івана Мануйловича (1734 р.), яка є цінним джерелом
 соціально-економічного, родинного, духовного життя
 представників соціально-політичної еліти Гетьманщини другої половини XVII–XVIII ст. В статье опубликовано духовницу ген...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128301 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича / А.В. Попружна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 248-251. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860153105818058752 |
|---|---|
| author | Попружна, А.В. |
| author_facet | Попружна, А.В. |
| citation_txt | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича / А.В. Попружна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 248-251. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті оприлюднено духівницю генерального осавула
Івана Мануйловича (1734 р.), яка є цінним джерелом
соціально-економічного, родинного, духовного життя
представників соціально-політичної еліти Гетьманщини другої половини XVII–XVIII ст.
В статье опубликовано духовницу генерального есаула
Ивана Мануйловича (1734 г.), которая является ценным
источником социально-экономической, семейной, духовной
жизни представителей социально-политической элиты Гетманщины второй половины XVII–XVIII вв.
The article was published on the will of Captain General
Ivan Manuilovich (1734), which is a valuable source of socioeconomic,
familial, spiritual representatives of the social and
political elite of Ukrainian Cossack state of the second half of the XVII–XVIII centuries.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:52:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
248
ХІХ століття). – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського
ун-ту, 1998. – 176 с.
16. Швидько Г.К. Бунчукові товариші // Українське козацт-
во: Мала енциклопедія. / Керівн. авт. кол. Ф.Г. Турченко. Відп.
ред. С.Р. Лях. – К. – Запоріжжя, 2006. – С. 62.
17. Шевчук В. Примітки / В. Шевчук // Київська старовина.
– 1994. – № 3. – С. 45.
Гриценко А.П. Потеря влияния Савичев в 1720–1740-е
годы как результат наступления российских вельмож на
права украинских старшин
Статья посвящена вопросу потери влияния украинской
старшины в 1720–1740-х годах на примере рода Савичей и
постепенного восстановления их могущества с приходом к
власти гетмана Кирилла Разумовского.
Автор статьи исследует значение родства потомков
генерального писаря Семена Савича с другими известными
старшинскими родами Левобережной Украины Ханенко
и Якубовичей для расширения собственных земельных
владений в XVIII в.
Ключевые слова: Савичи, старшинские рода, бунчуковый
товарищ, военный товарищ.
Hrytsenko A.P. The Savуches loss of the infl uence in the
years 1720-1740 as a result of Russian nobles attack on the
rights of Ukrainian offi cers
The article deals with the loss of influence of petty Ukraini-
an families in the 1720-1740’s kind of an example the Saviches
and their influence gradual recovery with the arrival of Hetman
Kyrylo Rozumovskyi.
The author of the article shows value of relationship of de-
scendants of the general clerk Savуch with other famous Left Bank
Ukraine offi cers' families Khanenko and Yakubovich for expansion
of their own land possession in the 18 th century..
Key words: the Savуches, the offi cers’ familie, mace comrade,
military comrade.
17.02.2016 р.
до завершення життєвого циклу представників
соціально-політичної еліти Гетьманщини другої
половини XVII–XVIII ст.
Мета статті полягає в оприлюдненні
неопублікованої досі духівниці генерального
осавула Івана Мануйловича, який належав
до складу соціально-політичної еліти, що
інтенсивно формувалась протягом другої
половини XVII–XVIII ст. і відігравала значну
роль в історії Гетьманщини.
Відомо, що життя та військова кар’єра Івана
Мануйловича були пов’язані з Глуховом. У
1711 р. він згадувався як значний військовий
товариш, у 1713–1714 рр. займав посаду осавула
Генеральної артилерії, до 1728 р. – глухівського
сотника, у 1724–1727 рр. – одного з правителів
Генеральної військової канцелярії, у 1728–
1738 рр. – генерального осавула. Помітну роль у
кар’єрі Івана Мануйловича відіграли його родинні
зв’язки та підтримка спочатку з боку його вітчима
глухівського сотника Василя Ялоцького, а згодом
– тестя генерального судді Олексія Турянського.
Іван Мануйлович уклав тестамент за шість років
до смерті. Формуляр документу має традиційні
складові – звернення до Бога, обрання місця
поховання, розподіл майна, санкції за порушення,
підписи свідків. Як і більшість представників
козацької старшини, Іван Мануйлович обрав
місцем останнього притулку Михайлівський
храм у Глухові (збудований у 90-х рр. ХVII ст.
та зруйнований у результаті пожежі в 1784 р.).
Водночас автор заповіту припустив, що може бути
похований далеко від дому у разі загибелі під час
військового походу. На поховання та поминання
протягом року він заповів п’ятсот золотих, а на
сорокоусти до храмів Глухова, Петропавлівського
монастиря та церков у власних володіннях –
тисячу золотих, які зять Іван Пироцький «руками
своїми роздать должен».
Відомо, що ще за життя у 1714 р. Іван
Мануйлович пожертвував «футор Шеинку и млин
о двух колах з двором и пущею» «на молитви» до
обителі Гамаліївської [4, с. 385].
Тестамент ілюструє господарсько-економічні
уподобання й заняття козацької старшини. Так,
серед нерухомих маєтностей генерального осавула
були шинки, комори, млини, винниці, солодовня,
пасіка, броварня. Особливу увагу у тестаменті
заповідач приділив своїй козацькій зброї, заповівши
її онуку Степану.
Головними спадкоємцями, яким було залишено
більшість маєтностей, стали дочка і зять – Марія
та Іван Пироцькі. Втім, відомо, що після смерті
Івана Мануйловича його племінник, генеральний
бунчужний Дем’ян Оболонський, провів успішний
судовий процес проти Івана Пироцького, в
результаті якого відібрав значну частину спадку
УДК [94(977)(093.4): 347.67] «17»
А.В. Попружна
НЕОПУБЛІКОВАНА ДУХІВНИЦЯ
ГЕНЕРАЛЬНОГО ОСАВУЛА
ІВАНА МАНУЙЛОВИЧА
У статті оприлюднено духівницю генерального осавула
Івана Мануйловича (1734 р.), яка є цінним джерелом
соціально-економічного, родинного, духовного життя
представників соціально-політичної еліти Гетьманщини
другої половини XVII–XVIII ст.
Ключові слова: І. Мануйлович, Глухів, духівниця.
Актуальність статті зумовлена зростанням
інтересу до вивчення історії повсякденності,
складовою якої були поховальні ритуали і практики.
За доби Гетьманщини сформувалася самобутня
поховальна культура козацької старшини, однією
з складових якої були духівниці. Акти останньої
волі козацької старшини засвідчують підготовку
ISSN 2218-4805
249
Івана Мануйловича (села Бачевськ, Семенівку,
Степанівку, Ромашкове) [5, с. 116–124].
Помер Іван Мануйлович у 1740 р. На жаль,
невідомо, чи була виконана його остання воля
щодо місця поховання. Втім, відомо, що рід ге-
нерального осавула Івана Мануйловича згаду-
вався у синодиках Києво-Печерської лаври та
Софіївського монастиря [3, с. 110–116].
Духівниця генерального осавула Івана
Мануйловича є цінним джерелом з історії
поховальної культури, повсякденного життя,
родинних пріоритетів одного з представників
козацької старшини. Водночас вона є джерелом з
історії Глухова, адже у ній згадуються райони, храми,
а також приміські села, урочища й річки, Севська
брама – одна з брам Глухівської фортеці [2, с. 47].
Ці відомості збагачують уявлення про Глухів та
його передмістя у першій половині ХVIII ст.
Документ опрацьований на підставі правил
передачі тексту кириличних документів XVI–
XVIII ст. популярним методом. Місця, у прочитанні
яких бракує певності, позначені знаком питання.
Вважаємо своїм обов’язком висловити вдячність
директору Інституту рукопису Національної
бібліотеки України ім. В.Вернадського Л. Дубровіній
за допомогу в підготовці даної публікації.
Посилання
1. Коваленко Ю. Глухівські фортифікаційні споруди /
Ю. Коваленко // Сіверщина в історії України: Збірник наукових
праць. – К. – Глухів, 2013. – Вип. 6. – С. 42–49.
2. Кривошея В.В. Сегмент родової пам’яті в монастирських
і церковних синодиках / В.В. Кривошея // Національна та
історична пам’ять: Збірник наукових праць. – К., 2013. – Вип.
6 – С. 100–116.
3. Лазаревский А. Люди Старой Малороссии. Мануйловичи /
А. Лазаревский // Киевская старина. – 1887. – № 8. – С. 627–638.
4. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник /
В.Л. Модзалевский – К.: Типография т-ва Г.Л. Фронцкевич и
Ко, 1912. – Т. 3: Л–О. – С. 385–386.
Духівниця генерального осавула Івана
Мануйловича, 1734 р.
Я, раб Божій, Іван Мануйлович, есаул
войсковій генералній. Благодатию всемогучого
Бога здоров еще будучи при совершенном разуме,
а уважаючи на смертелность, жеб внезапно,
яко тать мя неготового не постигла, таковіи
завремено (?) звичне Христианского, о души и
грешном теле моем (?) (?) по зосталих жене моей
Васси Алексеевне Турансковне [1], и дочери моей
Маріи Мануйловичовне Івановой Пироцкой [2]
з мужем еи и зятем моим и потомству их сим
моим доброволным тестаментом чиню порядок.
Наипервей душу мою в руце всемогущаго Бога,
яко сотворителя свого от него же создан, если так
при кончине жития моего, яко и в бесконечных
(?) (?) веруя и надеяся при том и смиренно его
ж маєстат Божіи моля да милостив будете й и в
день втораго и страшного пришествия, а тело мое
грешное, яко земля земле паки да предастся при
парахиалной церкви нашой святого архистратига
Михайла, а ще временное житие мое судбами
Божіими в дому моем придерся мне кончити, а ще
же в служби где и в далеком растояніи, теди где Бог
благоволитиме, там погребсти завещаю, однако
же на погребение и на усех столах иж до годового
священникам, дияконам, дякам, понамарям,
странным, убогим и нищим роздати золотих пять
сот за душу мою приказую, а на сорокоустіи по
всех церквах глуховских, тако ж по селах моих
и где толко хутори мои найдутся, тут же на
монастыр глуховскій Петропавловскій [3], и на
прочіи обители святые золотых тысячу записую,
що усе зять мой Іван Пирацкій руками своими
роздать должен. Жене моей, Васси Алексеевне
Турансковне, слободку в селе Ромашкове [4],
на купленной мною земле моей поселенную с
людми и двором в той же слободце стоящий со
всем строением як в себе имеется, винницу о трех
казанах медных, гаи, поля и сеножати до того добра
приналежные, млини в двох (?), и о чотирех колах,
всю греблю, пасеку там же стоячую в доживотное
ея владеніе отказую и посполитых людей в том же
селе Ромашкове живущих, за службы войсковые
мне данных, ей же, жене моей, по кончину еи
вручаю. А по смерти ея все вышепомянутые добра
и маетность Ромашков должны возвратитись во
вечное владение при родной и прямой наследницы
дочери моей Марьи Мануиловичовне Івановой
Пироцкой мужеви ея и потомству их. И в вечность
той же жене моей Васси футор в миргородском
полку на Головах [5] стоячій в мене купленній
и построенніи со всем набитком, як тепер все
имеется, то есть з конми, товаром рогатим и з
овцами, и со всем степом, и с прочими угодиями в
потомние часи ленгую. Волно ей дати, даровати и
продати кому, хотя и записать, карету и четверню
коней з шорами, канторами, ленцами, и еще под
палубы (крытыя повозки) коней пар две; ей же
записую и под возы пар две совсем з хамутами, и
дворец на Вериги не [6] (в Глухове) недавно мною
у пана Кутневского куплен с садом, пчоли усе
за Семеновкою в лесе найдувчиеся, ей же, жене
моей подаю во вечность, и с селом Бачевским [7]
с подданными и полем пахотным и млином одним
прозиваемым старим владети оной жене моей до
смерти ея, в дворе месном глуховском по смерть
свою жити силна она, и з семеновского гаю дров
до двору на потребу привести невозбранно, шинк
мурованіи в городе Глухове на ринку стоячіи,
бровар и солодовню и комор три, а четвертую
за местом в доживотное ленгую ей владение, и
млин полошковскіи о двох каменях оной жене
моей во вечность отписую з двором при млыне
найдуючийся и двор недавно мною купленій в
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
250
Данили Кутневского с полями, гаем и зрубом,
такоже двор зас? Уздицкій [8] у хабрики купленніи
до живота еи самой записую с садом при нем
будучим, все сие више приписанние угодия, якие
до животне сожителнице моей отписую, тие по
смерти ея мают непременно во вечную поссесию.
Дочерь моя Мария Іванова Пироцкая, муж ея
и потомство их прямые и сукцессоры принять, а
которые во вечность ей отписую в сем тестаменте
моем тие силна будет супруга моя волна кому
хотя дати, записати и за душу мою ленговати, и
продати мимо детей моих, кому хотя позволяю.
Млин новокупленіи о двох колах у попа
Савинского (уростриги?), в полку прилуцком
(ведлуд?) записок з полем пахотним, з степом, и с
гаями, и со всеми угодиями, и с товаром рогатим, с
конми, и с овечками жене моей Вассі, а по смерти
ей внукам моим. Млин мне от пана Ялоцкого
даний з ступником на гребле семеновской вручаю
жене моей до смерти ей, а по смерти ей дочці
моей і внукам моим, сеножати ей половину самой
(милной ?) в Заболотове [9], в озерах рыбу ловить,
и две у Хижках [10] до жития ей, панеи Анастасыи
Мануиловичовне Василиевой Оболонской [11],
сестре моей родной, покойная матка наша по
своему разсмотрению за живота еще своего, що
хотела уделом дала, а по смерти покойной матки
нашей поостались имения движимые усем по
половине давно мирно поделилисмося, и ни в
чем необижден от нас зостает! Марию Івановну
Мануйловичовну Іванову Пирацкую, дочер мою
и мужа ея и потомство их прямыми природными
и правилными наследниками сукцесорами и
вечными обладателями всех моих добр движимых
и недвижимых, чинячи сим тестаментом укрепляю
и веку и сто записусую им, а именно двор мой в
городе Глухове стоячи, в яком сам жілев со всем
як есть, две шинковніи за Сивскою брамою [12]
стоячіи, две шинковніи на ринку стоячіи мурованіи,
комор три в ринку, (и еи верную?) за местом, двор
на Веригине построенніи с приналежними до него
хатами, огородами, сеножати и поле, усе, сколко
под Глуховом лежит во всех руках, слободку
Семеновку [13] во всем як сам владел, то есть двор
с хоромным строением, греблю з трома колами
и четвертим ступником, подданых усех, гай і
леси, пасеку уздицкую з лесом, хутор Уздицкій и
людей при нем живчих, хутор Тулиголовскій [14]
с полями, сеножатми под ним млином вишняком,
хутор в Хижках з сеножатю и гаем новокупленим,
озера рибне в Заболотове сколко их ест купление,
село Ромаши уезду глуховкого з посполитими
людми всеми, да там же в Ромашкове слободку
на купленной земле поселенню з подсуседками,
з двором и всем хоромним строением, ему як
себе имеется, винницу о трох казанах, гаи, поля
и сеножати до того двора приналежние, млини
о двох (?) и о чотырох колах и всю греблю,
пасеку со всем в оном Ромашкове, село Бачевку
в уезде глуховском лежачое со всем подданством
гаями, лесами и двома млинами, прозываемим
Старим и Новым з сеножатми и полями со
всем ненарушне, село Гудими [15] з дворцем и
подданством, полями, сеножатми и гаями, хутор
(?) там же за Гудимами стоячи купленніи со
всеми до него приналежностми, тут же (прут?)
новокупленій мной в пана Данила Кутневского
на Асмани [16] найдуючіеся со всеми млинами,
пущою, сеножатми и полями, двор у Кутневского
купленній з полем пахотним, усем, сколко есть
у Полошках [17] жене моей у вечность волно
ей даровати и продать, також в Полошках двор
с поддаными и полем при сем и стадце мое усе
кони та вся рогати овцы и прочую скотину, всю
од мала до велика.
Во всех више прописаних маєтностях и хуто-
рах моих, где що сищется все дочери моей, мужу
ея и потомству их во вечность и потомству их во
вечное владение беспрепятсвенное заживание и в
зуполную мощь и диспозицію поручаю и укріпляю
и статечно записую и яком правом беспрепятне я
владел, тое ж мое право им дочери моей, мужеви ея
и детям их во вечние (роды ?) сполна вживаю чрез
сей тестамент во вся уступаю тут же одежу мою
всю рыцерскую, збрую, то есть кульбаки оправних
три и простую одну, шабель три, ронды два, сагай-
даков два, ладовницу, пистолетов пар две, фузеи
шесть, рог оправніи и протчую апперенцію Степа-
нови Пирацкому, внуку моему, и другому потом-
ству их записую и отдаю вечними часи, (?) (?) що
имею о том особенное распоряжение писменое (ре-
естровне?) за рукою моею в мене оставленною обя-
вить, а на все више показанние маетности и угодіи
писменние крепости, а найпаче монаршие грамоти
и гетманские универсалы и купчие записи до со-
вершенного возраста внучат моих Стефана панни
Пироцких и прочиих их потомства, Івану Пироц-
кому бунчуковому товаришови и зятеви моему в
соблюдение и содержание з женою его (?) моею
поручено сей остатній воле моей завет по власно-
му моему расположению и диспозиции составлена
(?) жене, и должна жена и дети мои во всем его
це(?) и ненарушне сохранинили и исполнили. Бо-
гом их Создателем всея твари и отмстителем кому
ж да по делом улещаю и грожу, а кревних моих
блиских и далеких покорственно прошу ни в чом и
наименшом сего тестаменту моего не нарушать и
противности никакой не являть, но что кому здесь
написано, тим без всякого роптания и прекословия
доволствоватись конечно, а ще же, кто и в малом
чом смети не нарушати и розаряти сей мой теста-
мент, того да разорит Бог душу с телом, и взаємно
да не будет исполенно и его остатное завещание
по нему; (изже?) пред нелицемірним судией Хри-
ISSN 2218-4805
251
стом Господом хотящим судити живых и мертвых
и всяким преступником и нарушителем сей теста-
менталной воли моей и нам судитись, которіи злос-
лушание и разорение конечной децизіи моей буди
(?) (?) бесконечные веки аминь. Да всякому (ету-
щему?) спиващему и ведущему сей мой остатній
завет без наименшаго сумнителства будет вероя-
тен підписом собственной руки моей и приложе-
ним власной печати моей ствержаю и умоцное и
вечное (?) к сему моему тестаменту подписуюся
собственноручно Ея императорскаго величества
войска запорожскаго асаул енералній Іван Мануй-
лович, 1734 року ноября шостого дня, в Глухове.
По прошению самого его милости пана асаула ене-
ралного (?) обозній енералній Яков Лизогуб подписал.
(?) будучи судиа енералній Іван Борозна
подписался.
По прошению самого его милости пана Ивана
Мануйловича асаула енералного генералніи
підскарбій Андрей Маркович подписался.
По прошению воскового енералного асаула
его милости пана Ивана Мануйловича, восковій
енералній писар Михайло Турковский к сему
духовному завету руку приложил.
По устному прошению его милости пана
асаула енералного Ивана Мануйловича и обоих
сторон посесора в том часу в дому его будучому,
асаул восковій енералній Федор Лисенко на сей
духовной подписался.
Усне упрошеній о подписе его милости пана Івана
Мануйловича асаула воскового енералного к сему
его тестаменту подписуюсь, войсковій енералній
хорунжій Яким Горленко рукою власною.
Згодившися на тот час в доме пана Івана Мануй-
ловича асаула воскового енералного, и по упроше-
нию всех сторон в сем же тестаменте положенний
подписался Семен Галецкий бунчужній енералній.
Тут же по згодившіся в доме его милости пана
Івана Мануйловича асаула воскового енералного
на сем тестаменте подписался Григорій Панкович
асаул полковій прилуцькій.
По прошению воскового енералного асаула
его милости пана Івана Мануйловича Глуховскій и
Іванполскій пртопоп (?) Галяковскій к сему духов-
ному крайней его воли тестаменту руку приложил.
По прошению воскового енералного асаула
его милости пана Івана Мануйловича наместник
протопопіи глуховской Никифор Іванович к
сему духовному крайней его воли тестаменту
руку приложил.
По прошению воскового енералного асаула
его милости пана Ивана Мануйловича Никифор
Шолупина священник николаевскій глуховскій к
сему тестаменту руку приложил.
Інститут рукопису НБУ ім.В.Вернадського,
ф.1, спр. 57558, 5 арк.
1. Васса – дружина Івана Мануйловича, дочка генерального
судді Олексія Турянського.
2. Марія Пироцька – єдина дочка, одружена з бунчуковим
товаришем Іваном Пироцьким.
3. Глухівсько-Петропавлівський монастир – чоловічий
монастир, заснований у ХІІІ ст. Проіснував до першої
чверті ХХ ст.
4. Ромашкове – село, засноване у XVII ст. Нині Ромашкове
– село Середино-Будського району Сумської області.
5. Голтва – село у ХVIII ст. входило до Миргородського
полку. Нині село Говтва Козельщинського району Полтавської
області.
6. Веригин – давній історичний район Глухова.
7. Бачівськ – село відоме з кінця XV ст. Нині село
Глухівського району Сумської області.
8. Уздицький хутір – село відоме з першої половини XVII
ст. Нині село Уздиця Глухівського району Сумської області.
9. Заболотове – нині село Кролевецького району Сумської
області.
10. Хіжки – село, засноване в першій половині XVII ст.
Нині село Конотопського району Сумської області.
11. Анастасія Оболонська – сестра, дружина сосницького
сотника Василя Оболонського.
12. Севська брама – одна з фортечних брам Глухова
середини XVIII ст.
13. Семенівка – село відоме з другої половини XVII ст.
Нині село Глухівського району Сумської області.
14. Туліголове – село, засноване в XVI ст. Нині село
Кролевецького району Сумської області.
15. Гудими – село Глинської сотні Лубенського полку.
Нині село Сумської області, Роменського району.
16. Єсмань – річка, що протікає у Сумській області, права
притока річки Реть.
17. Полошки – село відоме з другої половини XVI ст. Нині
село Глухівського району Сумської області.
Попружная А.В. Неопубликованная духовница
генерального есаула Ивана Мануйловича
В статье опубликовано духовницу генерального есаула
Ивана Мануйловича (1734 г.), которая является ценным
источником социально-экономической, семейной, духовной
жизни представителей социально-политической элиты
Гетманщины второй половины XVII–XVIII вв.
Ключевые слова: И. Мануйлович, Глухов, духовница.
Popruzhna А.V. Unpublished testament of Captain
General Ivan Manuilovych
The article was published on the will of Captain General
Ivan Manuilovich (1734), which is a valuable source of socio-
economic, familial, spiritual representatives of the social and
political elite of Ukrainian Cossack state of the second half of the
XVII–XVIII centuries.
Key words: I. Manuilovych, Hlukhiv, testament.
20.03.2016 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128301 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:52:54Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Попружна, А.В. 2018-01-07T19:16:31Z 2018-01-07T19:16:31Z 2016 Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича / А.В. Попружна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 248-251. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128301 [94(977)(093.4): 347.67] «17» У статті оприлюднено духівницю генерального осавула
 Івана Мануйловича (1734 р.), яка є цінним джерелом
 соціально-економічного, родинного, духовного життя
 представників соціально-політичної еліти Гетьманщини другої половини XVII–XVIII ст. В статье опубликовано духовницу генерального есаула
 Ивана Мануйловича (1734 г.), которая является ценным
 источником социально-экономической, семейной, духовной
 жизни представителей социально-политической элиты Гетманщины второй половины XVII–XVIII вв. The article was published on the will of Captain General
 Ivan Manuilovich (1734), which is a valuable source of socioeconomic,
 familial, spiritual representatives of the social and
 political elite of Ukrainian Cossack state of the second half of the XVII–XVIII centuries. Вважаємо своїм обов’язком висловити вдячність
 директору Інституту рукопису Національної
 бібліотеки України ім. В.Вернадського Л. Дубровіній
 за допомогу в підготовці даної публікації. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича Неопубликованная духовница генерального есаула Ивана Мануйловича Unpublished testament of Captain General Ivan Manuilovych Article published earlier |
| spellingShingle | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича Попружна, А.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| title | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича |
| title_alt | Неопубликованная духовница генерального есаула Ивана Мануйловича Unpublished testament of Captain General Ivan Manuilovych |
| title_full | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича |
| title_fullStr | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича |
| title_full_unstemmed | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича |
| title_short | Неопублікована духівниця генерального осавула Івана Мануйловича |
| title_sort | неопублікована духівниця генерального осавула івана мануйловича |
| topic | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| topic_facet | Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128301 |
| work_keys_str_mv | AT popružnaav neopublíkovanaduhívnicâgeneralʹnogoosavulaívanamanuiloviča AT popružnaav neopublikovannaâduhovnicageneralʹnogoesaulaivanamanuiloviča AT popružnaav unpublishedtestamentofcaptaingeneralivanmanuilovych |