Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)

У статті розглянуто вибірку листів Григорія Ґалаґана до Катерини Ґалаґан за перші півроку 1858 р., коли він долучився до підготовки Селянської реформи. Доведено, що листування відтворює складну мережу соціальних контактів Г. Ґалаґана та містить важливу інформацію про суспільні настрої в Лівобер...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2016
Main Author:	Будзар, М.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2016
Series:	Сіверщина в історії України
Subjects:	Нова історія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128324
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 315-318. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128324
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1283242025-02-09T14:38:03Z Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.) Власть, общество, семья в письмах Григория Галагана к жене (январь – май 1858 г.) Power, society, the family in letters of Hryhorii Galahan to his wife (January – May 1858) Будзар, М.М. Нова історія У статті розглянуто вибірку листів Григорія Ґалаґана до Катерини Ґалаґан за перші півроку 1858 р., коли він долучився до підготовки Селянської реформи. Доведено, що листування відтворює складну мережу соціальних контактів Г. Ґалаґана та містить важливу інформацію про суспільні настрої в Лівобережній Україні та в Російській імперії загалом на початковому етапі проведення реформи. В статье рассмотрена выборка писем Григория Галагана к Екатерине Галаган за первые полгода 1858 г., когда он присоединился к подготовке Крестьянской реформы. Доказано, что переписка воспроизводит сложную сеть социальных контактов Г. Галагана и содержит важную информацию об общественных настроениях в Левобережной Украине и в Российской империи в целом на начальном этапе проведения реформы. The article deals with sample letters of Hryhorii Galahan to Catherine Galahan for the fi rst six months in 1858, when he joined the preparation of the peasant reform. It is proved that the correspondence plays a complex network of social contacts H. Galahan and contains important information on the public mood in the left-bank Ukraine and the Russian Empire as a whole at the initial stage of the reform. 2016 Article Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 315-318. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128324 94(477):82.6 Ґалаґан «1858» uk Сіверщина в історії України application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Будзар, М.М. Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.) Сіверщина в історії України
description	У статті розглянуто вибірку листів Григорія Ґалаґана до Катерини Ґалаґан за перші півроку 1858 р., коли він долучився до підготовки Селянської реформи. Доведено, що листування відтворює складну мережу соціальних контактів Г. Ґалаґана та містить важливу інформацію про суспільні настрої в Лівобережній Україні та в Російській імперії загалом на початковому етапі проведення реформи.
format	Article
author	Будзар, М.М.
author_facet	Будзар, М.М.
author_sort	Будзар, М.М.
title	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
title_short	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
title_full	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
title_fullStr	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
title_full_unstemmed	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
title_sort	влада, суспільство, родина в листах григорія ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2016
topic_facet	Нова історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128324
citation_txt	Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 315-318. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT budzarmm vladasuspílʹstvorodinavlistahgrigoríâgalaganadodružinisíčenʹtravenʹ1858r AT budzarmm vlastʹobŝestvosemʹâvpisʹmahgrigoriâgalaganakženeânvarʹmaj1858g AT budzarmm powersocietythefamilyinlettersofhryhoriigalahantohiswifejanuarymay1858
first_indexed	2025-11-26T22:53:03Z
last_indexed	2025-11-26T22:53:03Z
_version_	1849895249888935936
fulltext	ISSN 2218-4805 315 УДК 94(477):82.6 Ґалаґан «1858» М.М. Будзар ВЛАДА, СУСПІЛЬСТВО, РОДИНА В ЛИСТАХ ГРИГОРІЯ ҐАЛАҐАНА ДО ДРУЖИНИ (СІЧЕНЬ–ТРАВЕНЬ 1858 Р.) У статті розглянуто вибірку листів Григорія Ґалаґана до Катерини Ґалаґан за перші півроку 1858 р., коли він долучився до підготовки Селянської реформи. Доведено, що листування відтворює складну мережу соціальних контактів Г. Ґалаґана та містить важливу інформацію про суспільні настрої в Лівобережній Україні та в Російській імперії загалом на початковому етапі проведення реформи. Ключові слова: Ґалаґани, приватний епістолярій, соціальна мережа, дворянство, Селянська реформа. Епістолярна спадщина використовується на сьогодні не лише у прагматично-прикладному аспекті, але як самостійна система із високим потенціалом інформативності, «що відкриває шляхи у дослідження ментальності суспільства на певній стадії історичного функціонування …» [2, с. 56]. На думку дослідників, зміст «листів може «підняти завісу» як над взаєминами двох осіб, так і висвітлити великий корпус масштабних проблем…» життя певної доби [3, с. 42]. Осібне місце у корпусі епістолярних джерел посіло приватне, передусім сімейне, листування. Саме родинний епістолярій дозволяє «простежити долю декількох генерацій роду і зв’язки його представників із соціальним контекстом епохи…» [1, с. 78]. Концептуально-змістова ефективність аналізу сімейного листування підвищується в рази, коли досліджуються документи, що утворюють своєрідний епістолярний цикл. Такі атрибути притаманні, зокрема, вибірці листів з багаторічної переписки Григорія Павловича Ґалаґана (1819–1888) з дружиною Катериною Василівною, уродженою Кочубей (1826– 1896), що загалом складає 411 одиниць, охоплюючи період 1856–1887 рр. (фонд III Інституту рукопису НБУВ). Це листування не привернуло увагу науковців у повному обсязі. За слушною заувагою Т. Литвинової, котра вдалася до вибіркового аналізу пам’ятки, її джерельний потенціал «не тільки до кінця не вичерпаний, але й не введений до кінця до наукового обігу…» [23, с. 624]. Метою нашою розвідки є комплексний аналіз групи листів із переписки Г. Ґалаґана з дружиною за перше півріччя 1858 р. для відтворення складної мережі суспільно-громадських та приватно-родинних контактів автора в один з найбільш вирішальних моментів його життя. Джерельною базою для аналізу є 32 листи, адресовані Г. Ґалаґаном з 11 січня (тут і далі усі дати подано за старим стилем – М. Б.) до 5 травня 1858 року дружині у Київ із поїздки до Мо- скви і далі – до Петербурга у зв’язку з діяльністю комітету із розмежування земель в Полтавській та Чернігівській губерніях. В Інституті рукопису НБУВ ці документи зберігаються під №№ 46096–46127, але вони власноруч пронумеровані автором від 1 до 32. Обрані листи складають цикл, передусім тому, що присвячені конкретному етапу з життя Г. Ґалаґана та його соціального оточення, по-друге, тому, що об’єднані єдиним задумом автора. «Я намерен из моих писем к тебе сделать мой журнал …» [5, арк. 1], – пише він вже в першому з листів, висловлюючи бажання перетворити листування на особливий що- денник. В останньому ж з листів цієї групи їх автор плекає надію: «…я бы желал одного: чтобы по сове- сти я мог сказать, что выполнил долг мой честно...» [21, арк. 1]. Безумовно, Г. Ґалаґан розумів значущість ситуації, в епіцентрі якої опинився. Це підсилювало його прагнення зафіксувати складний перебіг подій, коли «до такой степени перемешалось, что надоб- но более времени, чтобы разобрать что-либо…» [8, арк. 1 зв.]. Вся збірка з 32 листів має водночас озна- ки й листування, й денних нотаток, що підтверджує спорідненість цих текстів особового походження, пов’язаних, передусім, потребами самоусвідомлення та самоствердження особистості. Наративна стратегія листів обумовлена життєво- світоглядною позицією оповідача, передусім стосов- но перебігу подій «емансипації селян» (саме такий вислів найчастіше вживає Г. Ґалаґан для позначен- ня Селянської реформи), та визначається чіткими просторово-часовими координатами. Це період від кінця 1857 р., коли з оприлюдненням рескриптів Олександра II генерал-губернаторам В.І. Назімову та П.М. Ігнатьєву було запущено процес створення дворянських губернських комітетів щодо обгово- рення та реалізації проектів реформи [4, с. 84–86], до травня 1858 р., коли завершилася діяльність комітету із розмежування земель (Олександра II переконали «в необходимости немедленно начать межевание в Малороссии независимо от освобож- дения крестьян…») [9, арк. 2 зв.]. Щодо географії подій, тут чітко визначаються три ситуативно-дієвих простори: 1) Лівобережна Україна, зокрема, маєтки полтавських та чернігівських дідичів (Калюжинці Милорадовичів, Качанівка Тарновських, Седнів Лизогубів, Листвин Дуніних-Борковських тощо), повітові та губернські міста Ніжин, При- луки, Полтава, Чернігів; 2) старосвітська Москва; 3) чиновно-державний Петербург. Перебування Г. Ґалаґана у всіх цих життєвих просторах визначалося генеалогічними зв’язками. Власники кожного із зазначених маєтків належали до споріднених із Ґалаґанами сімейств: прапрадід автора листів, Григорій Гнатович, був чоловіком Олени Дунін-Борковської, чий дядько, Андрій Ва- сильович, був одружений із Катериною Яківною, уродженою Лизогуб; її мати – Параска Апостол – була у другому шлюбі за Михайлом Скоропадсь- ким, небожем гетьмана; Ірина Антонівна з роду Милорадовичів, дружина Григорія Івановича Гала- Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 316 оточення Г. Ґалаґана були прихильниками проведен- ня реформи, хоча й шукали компромісного варіанту у вирішенні «земельного питання», на відміну від гу- бернського дворянства загалом, у середовищі якого, за свідченням Г. Галагана, «оппозиция сильная, и до- ходит до порывов негодования…» [6, арк. 2 зв.]. В наступних листах Г. Ґалаґан ще не раз повер- тався до характеристики настроїв лівобережного панства щодо «известного вопроса», як-от, коли роз- критикував «Записку» полтавських землевласників до міністра внутрішніх справ С. Ланського, де про- понувалося, зокрема, не продавати придатних для сільськогосподарських робіт ґрунтів селянам, та висловлювався щодо необхідності виступити з аналізом цього документа: «Истину нельзя жертво- вать ни в чию пользу, а между тем как и высказы- вать вполне! Предавать перед Правительством … свое сословие помещиков?.. А между тем не могу я согласиться с большею частию доводов полтавского дворянства …» [16, арк. 1 зв.]. Ці рядки засвідчують певний конфлікт між станово-корпоративними пріоритетами та власним сумлінням. Досить детально змальовано в епістолярії стосунки Г. Ґалаґана з представниками вищої імперської бюрократії, як-от членами Головного комітету з селянської справи М. Муравьйовим, С. Ланським, Я. Ростовцевим, службовцями Міністерства внутрішніх справ М. Мілютіним, О. Лєвшиним, Я. Соловйовим. Від початку у відозвах Г. Ґалаґана про дії уряду лунає певний скепсис, викликаний думкою про те, що у Петербурзі мало обізнані зі станом землеволодіння в українських землях. «Начинает уже и страх пробирать, – пише він, – чтобы эти паны не разочаровались во мне и только одно в этом случае успокаивает, что эти паны очень мало знают сами и что нетрудно знать больше их…» [10, 2 зв.]. З подальших характеристик осіб з державницького кола бачимо, що симпатії автора на стороні лібералів, «прогресистів» М. Мілютіна, О. Лєвшина, К. Кавеліна у їхньому протистоянні з представниками консервативної опозиції, до числа якої він зараховує і деяких з лівобережних землевласників, зокрема М. Позена. У листі від 18 квітня 1858 р. Г. Ґалаґан оцінює можливість офіційного визнання програми діяльності «Губернських комітетів для покращення побуту поміщицьких селян», розробленої у Головному комітеті з селянської справи Я.І. Ростовцевим за безпосередньою участю М.П. Позена, (що і сталося 4 дні потому) як перемогу сил «об’єднаної опозиції»: «Влияние Ростовцева (Позена) видно во многом, и нет никакой причины не бояться, чтобы направление назад не сделало бы больших и страшных уступок … [22, арк. 1 зв.]». Функціонування імперської бюрократичної машини ілюструє й той факт, що, прибувши до Петербургу 7 лютого 1858 р., Г. Галаган майже два місяця не починав справи, для гана, приходилася Григорію бабцею; В. Тарновсь- кий (ст.), тоді – власник Качанівки, теж породичав- ся із Ґалаґанами, зокрема через сім’ю Скоропадсь- ких [24, т. 1, с. 221–225; т. 3, с. 352–365; с. 513–546; т. 4, с. 661–677]. У Москві на той час жила мати Г. Ґалаґана Катерина Василівна, уроджена Гудович, із молодшою донькою Марією, її чоловіком Павлом Комаровським та двома дітьми. У Петербурзі ав- тор листів опиняється у колі рідних з жіночої гілки сімейства – в сім’ї Олександра Гендрікова, одруже- ного другим шлюбом з Євдокією Василівною, урод- женою Гудович, двоюрідною сестрою Г. Ґалаґана зі сторони матері [25, т. 1, с. 352–365], та велика родина Кочубеїв, з якої походила його дружина. Г. Ґалаґан неодноразово згадує про перебування у будинку шваґра П.А. Кочубея, вченого-мінералога, на набережній Мойки, в особняку Л.В. Кочубея, сина графа В.П. Кочубея, чоловіка Є.В. Кочубей, се- стри К. Галаган, на вулиці Сергіївській (зараз – Чай- ковського) та у помешканні на вулиці Поштамтській, яке з 1843 р. орендували його дядьки з боку матері – члени Державної Ради – Дем’ян Васильович та Олександр Васильович, сенатор Аркадій Васильо- вич Кочубеї та їхня сестра Олена (у шлюбі Маюро- ва) [22, с. 311; 24, т. 2, с. 534–565]. Головною темою, яка об’єднує зображення цих спільнот Г. Ґалаґаном у листах до дружини, є безумовно, тема «емансипації». Він звертається до адресата як до інтелектуально рівного собі співрозмовника, прагне змалювати ставлення до проблеми реформи тих, з ким перетинається у сільських садибах чи столичних гостинних. У перших листах циклу описано перебування Г. Ґалаґана у маєтках лівобережного панства, у Ніжині та Чернігові дорогою до Москви. У Качанівці вони із В. Тарновським (ст.) до ночі розбирали циркуляри міністра С. Ланського [5, арк. 2], у Ніжині провели вечір у товаристві Михайла Раковича, племінника В.В. Тарновського (ст.) та свояка Г. Ґалаґана через історика М. Маркевича, його двоюрідного брата, чия дружина, Уляна Олександрівна, була рідною сестрою М. Раковича [24, т. 3, с. 388–432]. За вис- новком Г. Ґалаґана, останній «предлагает отдать тотчас же по 1½ десятин земли крестьянам без вся- кого выкупа…» [6, арк. 1]. Так само безумовним прихильником реформи постає у листуванні Андрій Лизогуб, власник маєтку у Седневі. Він, за словами автора, «вийшов з колишньої апатії», переконуючи місцевих землевласників «не озброюватися проти емансіпації» [7, арк. 1 зв.]. Із Седнева Г. Ґалаґан та А. Лизогуб поїхали до маєтку предводителя дворян- ства Городницького повіту В.Д. Дуніна-Борковського у селі Листвин, котрий теж умовляв дворян свого повіту йти на співробітництво із владою, крім цьо- го, «собрал много сведений и составил по ним за- писку, весьма дельную…» [7, арк. 2]. Як бачимо, чернігівські та полтавські землевласники з близького ISSN 2218-4805 317 спільноти Петербурга. Це листи від 26 січня, 1 бе- резня та 1 квітня 1858 р. Уривок з останнього був опублікований ще 1966 р., як відомо, йшлося про «обед на Благовещенье по случаю возвращения Шевченка…» [25, с. 25]. Не менш цікаві перші два листи, де йдеться про позицію М. Максимо- вича, О. Бодянського відносно П. Куліша та різко оцінено підготовку ним до друку I тому «Народних оповідань» Марка Вовчка. Г. Ґалаґан не сприймає відверто народницькі настрої творів, на його дум- ку, тут національне питання використовується «как оружие демократических, скажу более, рево- люционных изменений…» [14, арк. 2]. Т. Литви- нова трактує цей епізод як «момент розриву між малоросійською та українською ідентичностями в середовищі українських інтелектуалів» [23, с. 640]. Але, на наше переконання, це радше розрив між консервативним лібералізмом та революційним на- родництвом. Лівобережного дідича Г. Ґалаґана ля- кають настрої «революційні, божевільні». Аналіз листування був би не повним, якщо б хоч коротко не сказати про його інтимно-приватний складник. Ці послання сповнені тугою за дружиною та чотирирічним сином Павлом, «Павлусем», «Пав- лушкою», «Павлусякою». Автор тільки у зверненні до сина використовує українську лексику як вираз- ник таємно-особистісних почуттів: «Цилую его чуб- чик, и его бровеняти и оченяти, и щочки, и шийку, и рученьки, и животик…» [11, арк. 2]. До дружини ав- тор звертається як до рівного собі співрозмовника та однодумця. Петербург з його будинками, схожими на музеї старожитностей, місто, що у розкошах до- сягло меж, неочікуваних автором, протиставляється невибагливості й чистоті рідного дому (уявімо рівень пишності побуту «північної столиці», якщо її відзначає власник 40 000 гектарів землі на Лівобережжі). Сум за теплом «сімейного гнізда» поєднується зі спогадами про «нашу Малороссію», де все інакше, ніж у сановному північному місті, куди так довго не приходить весна [17, арк. 2]. Таким чином, спроба розгляду циклу листів з епістолярію Г. Ґалаґана до дружини за 1858 р. презентує його як комплексний ego-документ, чиї складники об’єднані за просторово-часовими та тематично-проблемними ознаками. Він адресований дружині (вона виступає ідеальним конфідентом), са- мому собі (саморефлексія щодо подій, людей, влас- них вчинків), особам із губерніального оточення (певну інформацію дружина мала оголосити іншим). Аналіз змістового наповнення листів дозволяє виділити кілька соціально-комунікативних ме- реж у дієвому просторі автора, що визнача- ються завданнями громадсько-політичної діяльності, соціокультурними пріоритетами, ро- динними та господарсько-службовими зв’язками. Епістолярій презентує високий рівень соціальної активності Г. Ґалаґана. Ці приватні листи надають якої його запрошували, – комітет із розмежування почав роботу лише 1 квітня. В цілому ж картини петербурзької дійсності змальовано у листуванні в рухливому збудженні, згадки про конфіденційні зустрічі, обіди на 15–20 персон, світські раути зустрічаються майже у кож- ному листі. Нерідко занурений у цю круговерть «розпитувань, міркувань й навіть втомливої балака- нини» автор упродовж доби потрапляє з сімейного обіду на зустріч із міністром, а вечір проводить у наближеної до імператора особи: «…сегодня, по- обедавши в Почтамтской, я поехал к Ланскому, с которым имел длинный разговор об освобождении крестьян, а кончил вечер у Титова (вихователь цеса- ревича В. Титов – Б. М.) [12, арк. 1]. Часто-густо в сімейному колі наперед погоджувалися не згадува- ти злободенне: на одному із сімейних обідів у П. Ко- чубея «условились не говорить ни об эмансипации, ни о межевании, и весь обед прошел во всеобщем веселии и шутках…» [15, арк. 1]. До речі, серед кровних Г. Ґалаґан не завжди був відвертим, тому що переконання сановних родичів, зокрема дядьків Кочубеїв, не співпадали з його власними: «Недавно Александр Васильевич сделал мне у себя выговор за мои мысли, говоря, что он серьезно этим огор- чается…» [18, арк. 1]. Значний резонанс виклика- ла серед «добрих мешканців Поштамтської» стаття Ю. Самаріна у другому номері часопису «Сельское благоустройство» з авторським проектом реформи: «…долго дулись на меня, прийдя к выводу, что я вместе с ним хочу погибели России. Это не в шутку, а вправду…» [19, арк. 2 зв.]. В цілому листи дозволяють досить повно реконструювати спектр соціокультурних зацікав- лень Г. Ґалаґана на межі 50-х – 60-х років XIX ст. Значне місце в епістолярії відведено характеристиці гуртка московських слов’янофілів, у чиєму товаристві автор опиняється як наприкінці січня 1858 року, дорогою до Петербургу, так і під час великодніх свят, в останній декаді березня того ж року. Як відомо, особи з кола слов’янофілів, передусім В. Кавелін, О. Кошельов, Ю. Самарін, будучи послідовними прихильниками скасування кріпацтва [4, с. 89–91], притримувалися ліберальних поглядів щодо вирішення проблеми. Така позиція підживлювала симпатію до них Г. Ґалаґана, тим більше, що сталі контакти його із слов’янофілами сформувалися ще в 40-і роки XIX ст. «В этом кружку … отрадно мне быть, – писав Г. Ґалаґан 2 лютого 1858 р. – Это люди чистые, трезвые серд- цем» [10, арк. 1 зв.]. Але такі переконання не завади- ли йому не підтримати О. Кошельова у суперечці з приводу сутності сільської общини: «Я не мог идти к нему на помощь, потому как малороссиянин не могу разделять понятий об общине…» [13, арк. 2 зв.]. Лише в трьох листах з 32-х Г. Галаган торкається стосунків у середовищі української Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016 318 важливу соціально-значиму та інтимно-повсякденну інформацію щодо життєдіяльності окремої особи та певних соціальних груп на початковому етапі прове- дення реформ в Російській імперії середини XIX ст. Посилання 1. Абросимова С.В. Епістолярні джерела в їх історичному побутуванні та дослідницькому ареалі // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. – Дніпропетровськ, 2009. – Вип. 3. – С. 57–115. 2. Болебрух А.Г. «Письмецо придет и вестей принесет» // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. – Дніпропетровськ, 2009. – Вип. 3. – С. 50–56. 3. Дмитрієнко М. Епістолографія (епістологія) як наука історичного циклу: проблеми і щляхи їх вирішення / М. Дмитрієнко, І. Войцехівська // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – 1998. – № 2. – С. 23–45. 4. Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России. – М.: Просвещение, 1968. – 368 с. 5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ІР НБУ ім. В.І. Вернадського), ф. III, оп. 1, спр. 46096, 2 арк. 6. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46098, 2 арк. 7. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46099, 3 арк. 8. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46100, 2 арк. 9. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46101, 5 арк. 10. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46102, 2 арк. 11. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46103, 2 арк. 12. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46105, 2 арк. 13. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46107, 4 арк. 14. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46109, 2 арк. 15. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46112, 2 арк. 16. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46113, 2 арк. 17. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46118, 2 арк. 18. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46119, 2 арк. 19. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46121, 2 арк. 20. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46122, 2 арк. 21. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського, ф. III, оп. 1, спр. 46127, 2 арк. 22. Кочубей А.В. Семейная хроника. – СПб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1890. – 315 с. 23. Литвинова Т.Ф. «Поміщицька правда»: дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці XVIII – у першій половині XIX століття (ідеологічний аспект). – Д.: «Ліра», 2011. – 732 с. 24. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К.: Тип. товарищества Фронцкевича Г.Л. и К., 1908–1914. – Т. 1: А–Д. – Галаганы: указ: С. 221–225; Гудовичи: указ: С. 352–365. – Т. 2: Е–К. – Кочубеи: указ: с. 534–565. – Т. 3: – Лизогубы: указ: С. 352–365; Марковичи: указ: С. 388–432; Милорадовичи: указ: С. 513–546; Т. 4: П–С. – Скоропадские указ: С. 661–677. 25. Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів / упоряд.: М.П. Візир (керівник) та ін. – К.: Наукова думка, 1966. – 492 с. Будзар М.М. Власть, общество, семья в письмах Григория Галагана к жене (январь – май 1858 г.) В статье рассмотрена выборка писем Григория Галагана к Екатерине Галаган за первые полгода 1858 г., когда он присоединился к подготовке Крестьянской реформы. Доказано, что переписка воспроизводит сложную сеть социальных контактов Г. Галагана и содержит важную информацию об общественных настроениях в Левобережной Украине и в Российской империи в целом на начальном этапе проведения реформы. Ключевые слова: Галаганы, частный эпистолярий, социальная сеть, дворянство, Крестьянская реформа. Budzar M.М. Power, society, the family in letters of Hryhorii Galahan to his wife (January – May 1858) The article deals with sample letters of Hryhorii Galahan to Catherine Galahan for the fi rst six months in 1858, when he joined the preparation of the peasant reform. It is proved that the correspondence plays a complex network of social contacts H. Galahan and contains important information on the public mood in the left-bank Ukraine and the Russian Empire as a whole at the initial stage of the reform. Key words: the Galahan family, private epistolary, social network, the nobility, the peasant reform. 20.03.2016 р. УДК 94(477): 303.422 Д.В.Кочубей «17/18» Н.Б. Реброва ДЕМ’ЯН ВАСИЛЬОВИЧ КОЧУБЕЙ Стаття присвячена одному з видатних представників української родини Кочубеїв – Дем’яну Васильовичу Кочубею. З’ясовано основні етапи його життя, проаналізовано діяльність Кочубея на теренах Чернігівської губернії. Ключові слова: Кочубей, паперова фабрика, школа бджільництва. Прізвище Кочубеїв в усі часи викликало інтерес в українському суспільстві. І першопричиною такого інтересу є, передусім, донос Кочубея, ко- хання Мотрони Кочубей та Івана Мазепи. Аналіз наявних праць дозволяє нам стверджувати, що історія родини Кочубеїв вивчена лише частково, адже увага дослідників приділялась, перш за все, вищевказаним особам та одному із найвідоміших її представників – Віктору Павловичу Кочубею і його Диканському маєтку. Поза увагою дослідників і дотепер залишається питання ролі цієї родини у різних сферах життя, адже вона до 1918 р. була невід’ємно пов’язана з Україною. Основні володіння Кочубеїв в Чернігівській губернії зосереджувались у Глухівському, Новгород-Сіверському, Борзнянсь- кому, Козелецькому, Конотопському повітах.

Влада, суспільство, родина в листах Григорія Ґалаґана до дружини (січень–травень 1858 р.)

Institution

Similar Items