Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва
У статті розкривається історична спадщина видатного педагога, мецената, землевпорядкувальника Миколи Миколайовича Неплюєва. Автор аналізує діяльність Трудового Братства, специфіку його педагогічного процесу. В статье раскрывается историческое наследие выдающегося педагога, мецената, землеустроите...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128342 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 364-368. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859678847764529152 |
|---|---|
| author | Шевель, А.О. |
| author_facet | Шевель, А.О. |
| citation_txt | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 364-368. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті розкривається історична спадщина видатного
педагога, мецената, землевпорядкувальника Миколи
Миколайовича Неплюєва. Автор аналізує діяльність Трудового
Братства, специфіку його педагогічного процесу.
В статье раскрывается историческое наследие выдающегося педагога, мецената, землеустроителя Николая Николаевича Неплюева. Автор анализирует деятельность Трудового
Братства, специфику его педагогического процесса.
The article reveals the historical heritage of the outstanding
educator, patron, planner Mykola Nepliuev. The author analyzes
the activities of the Labor Brotherhood, the specifics of its pedagogical process.
|
| first_indexed | 2025-11-30T16:58:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
364
УДК 392:502.175 (477) (043.3)
А.О. Шевель
СПОГАДИ ПРО ВИДАТНОГО ПЕДАГОГА
МИКОЛУ МИКОЛАЙОВИЧА НЕПЛЮЄВА
У статті розкривається історична спадщина видатного
педагога, мецената, землевпорядкувальника Миколи
Миколайовича Неплюєва. Автор аналізує діяльність Трудового
Братства, специфіку його педагогічного процесу.
Ключові слова: братерство, трудове братство,
християнське виховання та навчання, християнські цінності.
Серед відомих людей Сіверщини є філософи-
педагоги, чия праця оточена повагою та поша-
ною. Так до кола нашої уваги потрапив Мико-
ла Миколайович Неплюєв (1851–1908) – гро-
мадський діяч, богослов, соціальний практик,
педагог і мислитель. Народився він 11 вересня
1851 року в містечку Ямпіль Глухівського повіту
Чернігівської губернії (нині м. Ямпіль Сумської
області). Він був суспільним діячем європейського
масштабу, членом англо-російської літературної
спілки, Міжнародної Молитовної спілки, голов-
ним організатором проведення Конгресу єдиного
людства (Париж 1900). За висловом дослідника
В.М. Авдасьова, біографія Миколи Миколайови-
ча Неплюєва і його досвід в організації Трудо-
вого братства – це перетин вічної проблеми до-
бра і зла із соціальною несправедливістю, сенс
людського буття, що укорінився в конкретно-
історичних подіях [1, c. 34].
Дослідженням історичної спадщини Миколи
Миколайовича Неплюєва займалися С. Абрамова,
В. Авдасьова, М. Андреєва, В. Бірюкович, М. Бо-
гун, В. Глушко, І. Гордеєва, А. Грасʼє, В. Екзем-
плярський, М. Жевахова, О. Лютецький, О. Мали-
шевський, Л. Мельник, М. Побединський, А. Си-
корський, В. Соловйов, М. Солонина, В. Тка-
ченко, П. Федоренко, В. Шейко. Актуальність
обраної теми полягає в аналізі християнських і
педагогічних поглядів М.М. Неплюєва в контексті
реалій сьогодення через діяльність в заснованому
ним Трудовому Братстві.
Неплюєви – дворянський рід, що походить
від боярина Андрія Івановича Кобили, від якого
ведуть свій родовід багато знатних фамілій. Пра-
правнук Андрія Івановича на прізвисько Неплюй
став родоначальником Неплюєвих. Особливо рід
уславився у XVIII ст., коли його представники
наблизились до царського двору, досягли висо-
ких чинів і посад – таємних радників, сенаторів,
послів, були відомими церковними діячами. В
ХІХ ст. ім’я мільйонерів Неплюєвих добре знали
у Франції, Німеччині, інших західних країнах. Це
й не дивно, адже вони були вмілими господарями,
вели свої справи на сучасному рівні, з широким
використанням наукових досягнень [2, c. 50].
школи. Ці факти підтверджують і нащадки членів
Трудового братства, які з вдячністю згадують
М.М. Неплюєва за надану якісну освіту, вихо-
вання та взагалі життєвий досвід, який отримали,
перебуваючи в общині. Беззаперечним критерієм
успішної роботи закладів М. Неплюєва була до-
сконала соціально-економічна система, про яку
згадував М.П. Василенко, а також довговічність
їх існування – майже 40 років, у тому числі 23 за
життя засновника.
Посилання
1. Неплюев Н. Полное собрание сочинений: в 5 т. Отчеты
блюстителя о религиозно-нравственной жизни братства /
Н. Неплюев. – СПб., 1908. – Т. 5 – 223 с.
2. Василенко М.П. Із щоденників М.П. Василенка / М.П. Ва-
силенко // Вибрані твори : у 3 т. Т. 3: Спогади. Щоденники. Листу-
вання. – К.: Вид. Дім «Академперіодика», 2008. – 718 с.
3. Москальский Н. О сельскохозяйственных школах:
Воздвиженская [Неплюева] сельскохозяйственная школа (Из лич-
ных впечатлений) / Н. Москальский. – Чернигов, 1893. – 23 с.
4. Солонина П.Н. Воздвиженская сельскохозяйственная
школа (Из личных впечатлений) / П.Н. Солонина // Земский
сборник Черниговской губернии. – 1893. – № 8–9. – С. 81–96.
5. Бирюкович В. Из воспитательных опытов / В. Бирюкович
// Русская школа. – 1895. – № 10. – С. 110–118.
6. Побединский Н. Неплюевские братства и школы. Их
основные тенденции, характер и значение / Н. Побединский //
Вера и церковь. – 1901. – № 6. – С. 117–141.
7. Меньшиков М. О. В чем братство? / М.О. Меньшиков //
Неделя. – 1900. – № 1–3. – С. 3–5.
8. Абрамов И. В культурном скиту: об одной процветающей
коммунистической общине / И. Абрамов. – СПб.: Жизнь и
знание, 1914. – 99 с.
Мирошниченко Н.А. Личность Николая Николаевича
Неплюева в воспоминаниях его современников
В статье исследуются мнения, оценки и отношения к
деятельности Н.Н. Неплюева его современников. В частности
освещаются комментарии известного историка, академика
Н. Василенко, священника М. Побединского, этнографа
И. Абрамова, публициста М. Меньшикова и других.
Ключевые слова: Глуховский уезд, Трудовое братство,
организатор, община, воспитание.
Mуroshnichenko N.O. Personality of Mykola Mykolaiovych
Nepluiev from memories of his contemporaries
In the article opinions, estimates and the relations to M.M.
Nepluiev’s activity of his contemporaries are investigated. In
particular comments of the famous historian, academician –
M. Vasylenko, priest – M. Pobedynskyi, ethnographer – I. Abramov,
publicist – M. Menshikov and others are highlighted.
Keywords: Hlukhiv county, Labour fraternity, organizer,
community, education.
20.04.2016 р.
ISSN 2218-4805
365
переслідував один і той самий сон: він бачив
себе у селянській хаті в оточенні дітей. Розмов-
ляючи з ними, поміщик відчував «таку духовну
втіху, яку з дитинства хотіла душа і не знаходи-
ла у спілкуванні з людьми, далекими від христи-
янського духу». Він був «духовно стомлений»,
його «переслідувала думка, що все життя мине у
світській метушні, серед витончених підступів та
елегантного лицемірства» [2, c. 51].
Основна ідея Неплюєва, якій він присвятив
все своє життя, полягала в необхідності покаяння
та єднання між християнами, що здійснювалося
в християнській громаді. Такі громади можуть
об᾿єднатися в трудове братство, в яких віряни мог-
ли б влаштовувати своє життя по вірі, жити разом
з братами у Христі і заробляти кошти на життя
шляхом спільної діяльності. Як чеснота істинно
християнська, любов Миколи Миколайовича ося-
гала не тільки його «воздвиженських братів», але і
усе людство. Він хотів, щоб усюди панували мир і
любов, щоб всі спромоглись зрозуміти радість і ко-
ристь братерського життя, утіленого в його Трудо-
вому Братстві. Всяке виявлення злості і ненависті
було для нього буквально особистим стражданням,
і риси обличчя його змінювались від одного читан-
ня газет, які повідомляли про злочини і звірства.
Він брав активну участь у світових і європейських
мирних конгрессах в Парижі, Лондоні і Берліні, мав
багато друзів і прихильників своїх ідей, з інтересом
слідкував за всім, що робилось у світі для торже-
ства добра, живо переймався справою поєднання
християнських конфесій. Вирішення цього серйоз-
ного питання, вважав він, залежить не від наукових
суперечок, а від доброї волі, любові [3, c. 334].
«Метою Братства є здійснення християнської
правди у житті, а засобом – гармонійна організація
життя, спілкування і праці на засадах любові
до Бога і братолюбія», – говорив М. Неплюєв.
Найбільш розповсюдженими мотивами
сумлінного навчання він вважав любов до сім’ї,
намагання заслужити схвалення рідних, а також
страх перед поганими оцінками – страх покарання.
«Потрібно йти шляхом християнізації школи», –
вважав М. Неплюєв. У християнському вихованні
він вбачав засіб змінити формально-казенний дух
школи, наблизити її до життя сім’ї. Дисципліну
страху й користі належало замінити стосунками
любові, співробітництва та братерства.
Ідеалом «гармонійної організації» для Миколи
Миколайовича були громади на зразок апостольсь-
ких. Саме такими він уявляв трудові братства, «де
щиро віруючі християни знайшли б можливість
узгоджувати життя з вірою, жити однодумно з бра-
тами у Христі, добувати засоби до життя шляхом
дружного співробітництва, заснованого на любові,
довірі та повазі один до одного».
У сільськогосподарських школах Братства
11 вересня 1851 р. у сім’ї предводителя дво-
рянства Чернігівської губернії Миколи Івановича
Неплюєва та його дружини, уродженої бароне-
си Шліппенбах з роду шведського полководця
Вольмара-Антона Шліппенбаха – сподвижника
Карла ХІІ, народився син Микола. 1874 року
він закінчив юридичний факультет Петербурзь-
кого університету, а 1877 р. пережив духовний
переворот: сповнений співчуття до просто-
го народу, майбутній педагог вирішив зали-
шити дипломатичну кар᾿єру, повернутися на
батьківщину, до батьківського маєтку й присвя-
тити своє життя справі просвітництва, турботам
про моральне й матеріальне поліпшення жит-
тя селян. Необхідних для майбутньої роботи в
сільському господарстві знань Неплюєв набув у
Московській землеробській академії, пройшов-
ши дворічний курс вільним слухачем. У 1881 р.,
після закінчення академії, він повернувся до свого
маєтку в хуторі Воздвиженському Глухівського
повіту Чернігівської губернії, звернувся до бать-
ка з проханням про надання йому економічної
самостійності для того, щоб організувати при-
тулок для сиріт. Неплюєв почав з того, що взяв
на виховання десять селянських дітей з бідних
сімей. Таким чином, 4 серпня 1881 р. зародилася
майбутня Воздвиженська школа.
Всі намагання М.М. Неплюєва втілилися у ство-
реному ним Православному Хрестовоздвиженсь-
кому Трудовому Братстві, яке уособлювало живу
модель вільного людського братерства бідних і
багатих християн. З організаційно-правової точки
зору воно являло собою кооперативне товариство
виробництва і споживанння з колективною фор-
мою власності на засоби виробництва. У 1891 р.
була створена аналогічна чоловічій чотирирічна
школа для дівчаток – Преображенська. Надалі
Братство поповнювалося, в основному, випуск-
никами Воздвиженської і Преображенської шкіл.
Всі братчики користувалися безкоштовною ме-
дичною допомогою, бібліотекою та можливістю
отримання освіти (найталановитіших дітей
відправляли навчатися за кордон) [3, c. 324].
Неплюєв здійснив безпрецедентний в історії
вчинок – передав усе майно, загальною вартістю
2 мільйони 750 тисяч карбованців, у повну
власність Братства. Це надало діяльності кому-
ни нового імпульсу: почали працювати ливарно-
механічний, цукровий, цегельний, вапнярний та
два спиртові заводи, було встановлено телефонну
систему «Сименс», місцеву електростанцію.
У зв’язку з радикальними перемінами в житті
М. Неплюєва перед нами виникло два питання:
чому молодий, перспективний дипломат кидає
службу і чому заснована ним школа отримує на-
зву «Трудове братство»?
Як засвідчував сам Неплюєв, з 1877 р. його
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
366
майже все було незвичним. Кожний день
починався із зустрічі з директором. Про ритуал
перед початком занять, а також про ці школи
цікаво розповів у своєму виданні «Школы
Н.Н. Неплюева, как пример самобытного
воспитания» А. Лютецький, чиновник
міністерства освіти. Він підкреслював, що «тону
сьому задавав засновник Братства і директор
школи Микола Миколайович (повний його титул:
Блюститель Хрестовоздвиженського першого
Трудового братства). Більшість учнів поважала
й любила директора». Спираючись на традиції
колективізму, Неплюєв намагався розвивати
спільну діяльність і взаємодопомогу учнів.
Наприклад, він запровадив спільну підготовку
уроків цілим класом (за винятком письмови хробіт
і вивчення матеріалу напам’ять). Це привчало
вихованців до співпраці й заохочувало ледарів.
Кращі учні допомагали менш здібним, механічне
засвоєння уроків виключалося.
Педагог день за днем ростив і вчив своїх
вихованців, віддаючи цій благородній справі всю
душу, все вміння, всього себе. І діти відчували це,
відповідаючи любов’ю на любов. Недарма і через
багато років після закінчення школи зв’язок між
братчиками не переривався. Більшість вихованців
залишалася у Братстві.
Велика увага у Братстві приділялася
інтелектуальному й естетичному розвитку, чому
сприяв і мальовничий садово-парковий ансамбль.
У Воздвиженську була велика бібліотека, викла-
далися музика, малювання. Вчителі й учні часто
збиралися, ставили спектаклі та концерти, після
чого влаштовували традиційний обід з музикою
і хоровим співом. Тон завжди задавав директор,
який ще в молоді роки навчився грі на фортепіано.
За свідченням колишнього братчика на одному зі
свят «Микола Миколайович зіграв декілька п’єс
на фортепіано. Він грав з особливим піднесенням;
музика піднімалася цілими хвилями і завмира-
ла під стелею; Микола Миколайович цього разу
зіграв одну з нових своїх п’єс. Всі ми дали їй на-
зву «Земля і небо»… Бо відчуття було таке, ніби
ангели співають».
В сільськогосподарську школу, яка входила
до складу Братства, приймали також і дівчат. Ке-
рували нею мати та дві сестри Миколи Миколайо-
вича – Ольга і Марія.
Поступово у школах утворилися два братські
гуртки: старший і молодший, які втілювали на-
станови М. Неплюєва: «Нехай з любов’ю постав-
ляться до слабших своїх товаришів у моральному
відношенні й тим самим допоможуть їм помітити
і виправити свої недоліки». Для вступу до стар-
шого братського гуртка головною умовою була
свідома віра, бажання співвідносити з нею жит-
тя і любов до Бога та його створіння – людини.
Як правило, членам старшого гуртка доручалося
виховання молодших (до речі, «кандидатський»
термін становив півроку). Влада старшого гуртка
поширювалася на всю школу.
Дружні стосунки між учнями, викладачами,
батьками, спільні погляди тих і інших на за-
вдання виховання і навчання, турбота і увага до
кожного учня – все це від самого початку спри-
яло виникненню майже сімейної обстановки,
братського духу, який так цінували педагоги й
учні всіх поколінь.
Свої педагогічні думки М. Неплюєв виклав
у брошурі «Думки і поради щирого друга»,
надрукованій у Санкт-Петербурзі 1883 р., а потім
у переробленому вигляді включеній до IV тому
Повного зібрання творів. «Головне завдання
наставника – приготувати юнака і юнку до
корисної для суспільства праці». Для виконання
цього завдання «не слід пропускати жодної нагоди
дати учню можливість розвивати такі дорогоцінні
у житті якості, як любов до праці й доброчинність.
Цього ми досягаємо, тільки привчаючи учня до
постійної праці».
Розмірковуючи так, автор доходить до не-
ординарного і в наш час висновку: «Доки учень
присутній у класах, в ньому щодня виховують
потяг до праці і йому кожний день задають уро-
ки. Слід вимагати, щоби і в інший (позаурочний,
особливо святковий) час учень відвідував уроки
по декілька годин на день». Це, на перший погляд,
суперечливе твердження говорить про творче
ставлення М. Неплюєва до педагогічного процесу.
«Взагалі увесь зовнішній бік життя вихованців,
починаючи з їжі і закінчуючи розподілом часу
для занять і відпочинку, відповідає звичкам тру-
дового люду», – писав П. Солонина, який відвідав
хутір Воздвиженський. До речі, окрім знайом-
ства із загальноосвітніми предметами – Зако-
ном Божим, географією, арифметикою – дітей
навчали землеробству, бджільництву, основам
ветеринарії тощо.
1894 рік був для Братства знаменним – ухва-
лили його статут, який закріплював духовне
виховання і структуру Братства. У короткому
викладі він передбачав наступне: а) турбуватися
про християнське виховання дітей, привчаючи їх
думати, відчувати й жити згідно з ученням Христа
Спасителя та статутами святої церкви; б) надава-
ти можливість всім бажаючим узгоджувати своє
життя з животворящим духом віри, яка створить
одну трудову сім’ю на засадах християнської
любові і братства; в) по можливості надавати до-
помогу й за межами Братства всьому тому, що
веде до упорядкування життя у двох попередніх
напрямках [2, c. 53].
Л.М. Толстой, будучи особисто знайомий з
Неплюєвим, гостро відчув у ньому людину осо-
ISSN 2218-4805
367
ка, який більшу частину життя віддав розвиткові
цього незвичайного духовного навчально-
трудового закладу. Поховали його на місцевому
кладовищі.
Після смерті Неплюєва Братство переживало
важкі часи, бо все в ньому трималося на авторитеті
Миколи Миколайовича. Поступово, не маючи
постійного і авторитетного керівника, братчики
почали роз’їжджатися. Але сільськогосподарська
школа продовжувала існувати і при радянській
владі, згодом перетворившись на технікум.
Братчики, у більшості своїй, пішли працю-
вати у сільське угосподарство. Серед них були і
видатні люди: Герой Соціалістичної Праці, про-
фесор С. Черненко, якого називали «патріархом
садівництва»; етнограф і фольклорист І. Абра-
мов; літературознавець Ф. Петруненко; компо-
зитор П. Сениця.
Микола Неплюєв не тільки віддавав усі кош-
ти на розбудову Трудового Братства, про що
свідчать будівлі у Воздвиженську, Преобра-
женську, Ямполі, але й фінансово підтримував
будівництво Глухівського учительського
інституту, залізничної станції і селища при ньо-
му (збереглася назва Неплюєве), торгових рядів у
Ямполі (зруйновані під час Другої світової війни),
разом з відомим благодійником Терещенком по-
будував у Хуторі Михайлівському рафінадний
цукровий завод тощо.
Слід згадати і публіцистичні та богословські
праці, які залишив вчений у спадок: «Трудові брат-
ства: чи можуть далі обходитися без них церква
та християнська держава, і як їх здійснити» (1893),
«Фрагменти хроніки життя Хрестовоздвиженсько-
го братства» (1901). «Життєве значення трудових
братств: церковне, державне і громадське», «Лист
до духовенства» (обидві – 1905), «Голос віруючого
мирянина з приводу майбутнього Собору» (1906),
«Заклик до друзів свободи й порядку», «Досвід
життя нашого трудового братства», «Шлях віри»
(усі – 1907) та ін. Писав також М. Неплюєв і
музичні твори (молитви, пісні без слів, п’єси
для голосу та фортепіано) [4, c. 377].
На жаль, у 1919 р. з такою любов’ю й
самовідданістю виплекане М. Неплюєвим дітище
було перетворено на радянську комуну «Трудо-
ве Братство». З 1924 р., у період утвердження
радянської влади, починається занепад комуни. І
вже у 1929 р., з початком колективізації в Україні,
Братство було остаточно знищено, усіх братчиків
примусово виселено з Воздвиженська та розпоро-
шено по різних куточках Росії.
Діяльність Миколи Миколайовича Неплюєва
тісно пов᾿язана і з Глуховом, де на його кошти
було побудовано приміщення ліцею, яке зго-
дом подарували місту. Ще однією пам’яткою
архітектури місцевого значення є будинок
бливих духовних якостей – гарячого шукача
вищої правди, наділеного рідкісною щирістю і
глибокою християнською налаштованістю. Не
поділяючи деяких положень вчення Неплюєва,
Толстой від чистого серця підтримав його по-
чинання. У грудні 1893 р. він писав Неплюєву:
«Делу вашему я сочувствую всей душой и же-
лаю ему продолжения успеха». Але на відміну
від Толстого, що проповідує непротиставлен-
ня зла насильством, Неплюєв вважав, що добро
потрібно розумно організовувати, створюючи
«такі форми братерського життя, при яких люди-
на не була б для людини вовком», і які людина
прийняла б свідомо і вільно. І ще, на противагу
Толстому, Неплюєв визнавав найважливіше зна-
чення православної церкви у справі морального
оздоровлення суспільства [1, c. 31].
Братство отримало статус юридичної особи.
Воно перебувало у віданні православної церк-
ви під патронатом чернігівських єпископів.
Школою керувала педагогічна рада, очолювана
М. Неплюєвим. До її складу входили запрошені
вчителі, а також вихованці-братчики. У школі
було два підготовчі і три основні класи. Навчаль-
ний процес був розрахований на 5 років: перші
три присвячувались загальноосвітній та загальній
сільськогосподарській підготовці, останні два –
поглибленому вивченню спеціальних предметів.
У 1895 р. школа мала свій значок: у вінку з
колосків жита та вівса – чернігівський герб –
одноголовий орел з великим хрестом, під ним
– перехрещені коса, граблі та серп з буквами
«В.С.–Х.Ш.» (Воздвиженская сельскохозяй-
ственная школа).
До 4 серпня 1894 р. відбулося 5 випусків:
усього школу закінчили 47 осіб, із них побажали
поступити у члени братської артілі 32 вихованця,
15 вийшли «у світ». Слід зазначити, що братчиків
не готували до місіонерської діяльності, навпаки,
всіляко утримували у Братстві. Того ж року з
68 вихованців у старшому гуртку налічувалося
20 осіб, у молодшому – 38, кандидатів у
молодший – 10.
Час йшов, Братство з кожним роком розши-
рювалося не тільки у плані прийому учнів, а й у
матеріальному відношенні. У 1912 р. воно нарахо-
вувало у своїх рядах 500 осіб і мало три початкові
та дві сільськогосподарські школи. На діяльність
Неплюєва звернула увагу Московська духовна
академія, запросивши його наприкінці 1907 р.
Тоді він записав у щоденнику: «В особі духовної
академії Росія всиновила наше Братство, а святий
Сергій бере його під своє покровительство».
Але мрії і сподівання педагога-мецената не
здійснилися повністю: після нетривалої тяжкої
хвороби в ніч на 21 січня 1908 р. він помер. Брат-
ство глибоко переживало кончину свого засновни-
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
368
УДК 94(477):2-73(330.52)
А.Д. Савицкий
ИНВЕНТАРИЗАЦИОННАЯ КНИГА
ХРАМА ТРЕХ АНАСТАСИЙ
В статье автор вводит в научный оборот список
церковного имущества, хранившегося в глуховском храме
Трех Анастасий.
Ключевые слова: г. Глухов, храм Трех Анастасий,
церковные реликвии, книги.
Храм Трех Анастасий в Глухове, несмотря на
свой не столь преклонный возраст, всегда был
окружен особым вниманием. Возможно, все дело
состоит в его изысканных неовизантийских сти-
левых архитектурных формах, а может в ореоле
таинственности, которым окружила семья Тере-
щенко этот архитектурный памятник. Новый Трех-
Анастасиевский храм без преувеличения можно
назвать «многострадальным» проектом. Судебные
тяжбы между фундаторами и владельцами земли,
на которой планировали возвести храм, плохие по-
годные условия, тормозившие строительство, ве-
реница писем в духовные ведомства – это не весь
перечень проблем, возникших в период создания
этого прекрасного сооружения [1].
Губернская и местная пресса очень присталь-
но следила за возведением в Глухове Анастаси-
евского храма. Одни упрекали семью Терещенко
в транжирстве, остальные пели оды их многолет-
нему благодетельству [2]. Но, несмотря на много-
летнее строительство и многотысячные вложе-
ния, Анастасиевский храм частично утратил свою
первозданную красоту. Этому способствовал ряд
негативных факторов: закрытие и переиспользо-
вание храмового помещения, отключение отопи-
тельной системы, вывоз и уничтожение церковной
утвари, повреждение храма во время бомбежки
Глухова в 1943 году, некачественные ремонтно-
реставрационые работы, отсутствие элементар-
ных желобов для слива и отвода дождевой воды,
неправильная эксплуатация [3].
Большей вклад в сохранение и популяризацию
истории храма Трех Анастасий сделал В.В. Ве-
черский. Результаты его исследований опубли-
кованы в монографиях и сборниках научных ста-
тей [4; 5; 6; 7; 8]. Эти работы дали аргументацию
для внесения церкви в государственный реестр объ-
ектов культурного наследия национального значе-
ния под охранным номером 1537–Н. Среди других
исследований, посвящённых нашей теме, стоит от-
метить работы краеведов и историков В.И. Белашо-
ва [9], Ю.А. Коваленко 10], В.В. Ковалинского [11],
В.М. Корниенко [12], И.И. Сбитного [13], Н.П. Те-
рещенко [14], В.Е. Ткаченко [15], Ю.А. Шишки-
ной [16; 17; 18], которые наполнили памятник исто-
рическими фактами, связав воедино его стены с
Неплюєвих, у якому зараз знаходиться районна
державна адміністрація.
Видатна постать мецената, землевласника, пе-
дагога Миколи Миколайовича Неплюєва, завдяки
своєму новаторському підходу до ведення господар-
ства і виховання, має право зайняти почесне місце
поряд з іншими відомими земляками – меценатами і
педагогами – Терещенками та Ушинським.
Повчальна історія Хрестовоздвиженського
Трудового Братства сьогодні є прикладом
культурної самосвідомості, який ми поступово
втрачаємо. Досвід Неплюєва у справі формування
духовності майбутніх поколінь потребує
подальшого вивчення.
Посилання
1. Авдасев В.Н. Трудовое братство Н.Н. Неплюева. Его
история и наследие / В.Н. Авдасев. – Сумы: РИО «АС–Медиа»,
2003. – 64 с.
2. Глушко В. «Славетного краю славетне ім’я» (життя і
благодійна діяльність князя Миколи Миколайовича Неплюєва)
/ В. Глушко // Скарбниця української культури: Зб. наук. пр. –
Чернігів, 2007. – Вип. 8. – С. 50–54.
3. Заремська Н.І. Проблема формування духовності
в педагогічній спадщині М. Пирогова та М. Неплюєва /
Н.І. Заремська // Сіверщина в історії України. Збірник наукових
праць. – Київ – Глухів, 2010. – Вип. 3 –C. 324–326.
4. Ковальова Н.О. Педагогічна школа М.М. Неплюєва та
критичні оцінки його сучасників / Н.О. Ковальова // Сіверщина
в історії України: Зб. наук. пр. – Київ – Глухів, 2013. – Вип. 6.
– С. 377–379.
5. Табачек І. Особистість вчителя: філософсько-
педагогічний екскурс / І. Табачек // Мультиверсум.
Філософський альманах. – 2004. – № 42. – С. 23–29
Шевель А.А. Воспоминания о выдающемся педагоге
Николае Николаевиче Неплюеве
В статье раскрывается историческое наследие выдающе-
гося педагога, мецената, землеустроителя Николая Николае-
вича Неплюева. Автор анализирует деятельность Трудового
Братства, специфику его педагогического процесса.
Ключевые слова: братство, трудовое братство, хри-
стианское воспитание и обучение, христианские ценности.
Shevel А.О. Memories of the famous teacher Mykola
Mykolaiovych Nepliuev
The article reveals the historical heritage of the outstanding
educator, patron, planner Mykola Nepliuev. The author analyzes
the activities of the Labor Brotherhood, the specifi cs of its peda-
gogical process.
Key words: brotherhood, labor brotherhood, Christian
education, Christian values.
07.03.2016 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128342 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T16:58:47Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Шевель, А.О. 2018-01-08T12:36:43Z 2018-01-08T12:36:43Z 2016 Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва / А.О. Шевель // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 364-368. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128342 392:502.175 (477) (043.3) У статті розкривається історична спадщина видатного педагога, мецената, землевпорядкувальника Миколи Миколайовича Неплюєва. Автор аналізує діяльність Трудового Братства, специфіку його педагогічного процесу. В статье раскрывается историческое наследие выдающегося педагога, мецената, землеустроителя Николая Николаевича Неплюева. Автор анализирует деятельность Трудового Братства, специфику его педагогического процесса. The article reveals the historical heritage of the outstanding educator, patron, planner Mykola Nepliuev. The author analyzes the activities of the Labor Brotherhood, the specifics of its pedagogical process. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва Воспоминания о выдающемся педагоге Николае Николаевиче Неплюеве Memories of the famous teacher Mykola Mykolaiovych Nepliuev Article published earlier |
| spellingShingle | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва Шевель, А.О. Нова історія |
| title | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва |
| title_alt | Воспоминания о выдающемся педагоге Николае Николаевиче Неплюеве Memories of the famous teacher Mykola Mykolaiovych Nepliuev |
| title_full | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва |
| title_fullStr | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва |
| title_full_unstemmed | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва |
| title_short | Спогади про видатного педагога Миколу Миколайовича Неплюєва |
| title_sort | спогади про видатного педагога миколу миколайовича неплюєва |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128342 |
| work_keys_str_mv | AT ševelʹao spogadiprovidatnogopedagogamikolumikolaiovičaneplûêva AT ševelʹao vospominaniâovydaûŝemsâpedagogenikolaenikolaevičeneplûeve AT ševelʹao memoriesofthefamousteachermykolamykolaiovychnepliuev |