Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки
У статті висвітлюється досвід і проблеми підготовки робітничих кадрів в Україні в 1960–1980 роки. Пропонується підхід до цієї проблеми в умовах реформування системи професійно-технічної освіти як однієї зі складових загальної культури, соціальної активності фахівців. В статье освещается опыт и п...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128373 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки / Л.М. Бєсов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 534-537. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128373 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бєсов, Л.М. 2018-01-08T12:46:10Z 2018-01-08T12:46:10Z 2016 Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки / Л.М. Бєсов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 534-537. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128373 94(477):377«1960/1980» У статті висвітлюється досвід і проблеми підготовки робітничих кадрів в Україні в 1960–1980 роки. Пропонується підхід до цієї проблеми в умовах реформування системи професійно-технічної освіти як однієї зі складових загальної культури, соціальної активності фахівців. В статье освещается опыт и проблемы подготовки рабочих кадров в Украине в 1960–1980 годы. Предлагается подход к этой проблеме в условиях реформирования системы профессионально-технического образования как одной из составляющих повышения общей культуры, социальной активности специалистов. The article highlights the experience and problems of personnel training in Ukraine in 1960-1980 years. An approach to this problem in terms of reforming the vocational education system as one of the components to improve the overall culture, social activity specialists. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки Профессионально-техническое образование робочих кадров массовых профессий в Украине: историко- методологические аспекты. 1960 –1980 годы Vocational training of personnel of mass trades in Ukraine: historical and methodological aspects 1960 -1990 years Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| spellingShingle |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки Бєсов, Л.М. Нова історія |
| title_short |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| title_full |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| title_fullStr |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| title_full_unstemmed |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| title_sort |
професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки |
| author |
Бєсов, Л.М. |
| author_facet |
Бєсов, Л.М. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Профессионально-техническое образование робочих кадров массовых профессий в Украине: историко- методологические аспекты. 1960 –1980 годы Vocational training of personnel of mass trades in Ukraine: historical and methodological aspects 1960 -1990 years |
| description |
У статті висвітлюється досвід і проблеми підготовки
робітничих кадрів в Україні в 1960–1980 роки. Пропонується
підхід до цієї проблеми в умовах реформування системи
професійно-технічної освіти як однієї зі складових загальної
культури, соціальної активності фахівців.
В статье освещается опыт и проблемы подготовки рабочих
кадров в Украине в 1960–1980 годы. Предлагается подход к этой
проблеме в условиях реформирования системы профессионально-технического образования как одной из составляющих повышения общей культуры, социальной активности специалистов.
The article highlights the experience and problems of personnel
training in Ukraine in 1960-1980 years. An approach
to this problem in terms of reforming the vocational education
system as one of the components to improve the overall culture,
social activity specialists.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128373 |
| citation_txt |
Професійно-технічна освіта робітничих кадрів масових професій в Україні: історико-методологічні аспекти. 1960–1980 роки / Л.М. Бєсов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2016. — Вип. 9. — С. 534-537. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bêsovlm profesíinotehníčnaosvítarobítničihkadrívmasovihprofesíivukraíníístorikometodologíčníaspekti19601980roki AT bêsovlm professionalʹnotehničeskoeobrazovanierobočihkadrovmassovyhprofessiivukraineistorikometodologičeskieaspekty19601980gody AT bêsovlm vocationaltrainingofpersonnelofmasstradesinukrainehistoricalandmethodologicalaspects19601990years |
| first_indexed |
2025-11-25T22:33:27Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:33:27Z |
| _version_ |
1850566920627027968 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
534
кваліфікації [5]. Робітник, який мав середню освіту,
у десять разів більше вносив раціоналізаторських
пропозицій, ніж робітник з таким же стажем, але без
середньої освіти [6, с. 117].
На початку 1980-х років на підприємствах
радіоелектроніки, чорної металургії, хімічної,
авіаційної та атомної промисловості понад 50 %
робітників провідних професій мусили мати повну
середню освіту. У машинобудівній промисловості
успішне виконання робочих операцій 80 %
спеціальностей мало здійснюватись робітниками з
середньою технічною освітою [7, с. 4]. На середину
1980-х років в республіці нараховувалось вже 1043
ПТУ, в яких учні не тільки здобували професію,
але і середню освіту [8].
Практика промислово розвинутих країн по-
казала, що число робочих місць, що вимага-
ли некваліфікованої праці, буде зведене до нуля
тоді, коли суспільство стане не лише освіченим,
але і інформаційним. Тобто, освіта представляє
інвестиційну галузь духовного виробництва. Одним
із показників освіченості робочої сили держави стала
середня кількість років навчання зайнятого населен-
ня. Країни з розвинутою ринковою економікою мали
високий рівень освіченості зайнятого населення. У
1989 р. у США він складав13 років, у Японії– 14,5,
у Південній Кореї з 1960 р. до 1992 р. цей показник
зріс з 6 до 15 років. За даними перепису 1989 р. се-
редня кількість років навчання зайнятого населення
України складала 10,5 року: для міського –11 років,
для сільського – 9,4 року [9, с. ; 10, с. 57].
Серед галузей України пріоритетний напрямок
в досліджуваний період мали машинобудівний
комплекс, верстатобудування, електротехнічна
промисловість, мікроелектроніка, обчислювальна
техніка і приладобудування, вся інформатика, її
індустрія. Досвід розвинутих країн показав, що
протягом активної трудової діяльності робітника
на виробництві оновлення техніки проходить 8–12
разів. Соціологічні дослідження, які проведені на
підприємствах промисловості Львова, засвідчили,
що тільки 5 % робітників із загальної кількості
здатні включатись в оволодіння новою технікою,
25 % – зі значними труднощами готові були
переключитись на неї [11].
Центральною проблемою системи професійно-
технічної освіти стала інтенсифікація навчання. Це
означало виконання наступних заходів: оновлення
матеріально-технічної бази учбових закладів з ура-
хуванням змін, яких вимагала НТР; формування і
підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних
кадрів; підвищення ефективності профорієнтації
молоді для навчання виробничим професіям.
Найбільш близько вимогам НТР відповідала робо-
та ПТУ міст Києва, Дніпропетровська, Донецька,
Харкова. У цих містах підприємства і виробничі
об’єднання (ВО) багато в чому сприяли зміцненню
УДК 94(477):377«1960/1980»
Л.М. Бєсов
ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНА
ОСВІТА РОБІТНИЧИХ КАДРІВ
МАСОВИХ ПРОФЕСІЙ В УКРАЇНІ:
ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
АСПЕКТИ. 1960–1980 РОКИ
У статті висвітлюється досвід і проблеми підготовки
робітничих кадрів в Україні в 1960–1980 роки. Пропонується
підхід до цієї проблеми в умовах реформування системи
професійно-технічної освіти як однієї зі складових загальної
культури, соціальної активності фахівців.
Ключові слова: професійно-технічне училище, робочі
кадри, кваліфікація, матеріально-технічна база, науково-
педагогічний працівник, виробництво.
В умовах реформування економіки України
є необхідність звернутись до досвіду (позитив-
ного і негативного) підготовки кваліфікованих
робітничих кадрів сфери виробництва і послуг
радянського періоду 1960–1980-х років, визначи-
ти, наскільки, за яких умов і з якими наслідками
досвід минулих десятиліть етапу науково-технічної
революції (НТР) може стати базою і рушієм
соціально-економічних перетворень в країні.
Промислові підприємства України, що екстен-
сивно розвивались у післявоєнний період, щорічно
на 80 % поповнювались робітничими кадрами ма-
сових професій, яких готувала професійно-технічна
школа. У грудні 1958 р. в Радянському Союзі, куди
на правах республіки входила і Україна, було прий-
нято Закон про зміцнення зв’язку загальноосвітньої
школи з життям і подальший розвиток системи
народної освіти. Законом передбачалось, що для
молоді, яка йшла працювати на виробництво після
закінчення восьмирічної школи, створювались
професійно-технічні училища (ПТУ). У 1969 р. в Ра-
дянському Союзі було створено систему середньої
професійно-технічної освіти [1, с. 237–238; 2].
На початок 1970-х років у республіці діяло 963
ПТУ, де навчалось майже 507 тис. учнів. Вони
оволодівали 500 професіями. Учбовий процес тут
вели 37 тис. працівників, 12 тис. з яких мали вищу,
14 тис.– середню спеціальну освіту. Лише 163 учи-
лища, поряд з наданням спеціальності, могли дати
випускнику і середню освіту [3, арк. 67].
Дослідження показали, що виконання змінних
завдань у робітників з середньою освітою на 25 %
було вище, ніж у тих, хто мав 8 класів і виконував
аналогічні операції. Робітники з середньою освітою
витрачали на підвищення кваліфікації на один та-
рифний розряд у 5 разів менше часу, ніж останні [4,
с. 38]. Обстеження соціологів, що проводилися
на підприємствах промисловості України, пока-
зали, що у сфері науково-технічної творчості бра-
ли участь 42,2 % робітників високої кваліфікації,
19,2 % – середньої і лише 16% робітників низької
ISSN 2218-4805
535
1970-і роки завдання розвитку учбово-виробничої
бази ПТУ у Дніпропетровської області визнача-
лись як пріоритетні. Ціною великих зусиль після
подолання міжвідомчих бар’єрів вдалось заверши-
ти будівництво корпусу для підготовки робітників
сучасних професій, потребу в яких майже 10 років
вже відчували промислові підприємства області.
Поряд з учбовим корпусом в дію увели суспільно-
побутовий корпус, гуртожиток, їдальні, будинки
для проживання викладачів. Виробничники пере-
дали до майстерень училища близько 150 оди-
ниць металорізального обладнання, зварювальних
агрегатів, різального інструменту. З підприємств бу-
ло направлено 125 молодих спеціалістів для викла-
дання учбових дисциплін і ведення практики. Однак
цього для нормального учбового процесу було вкрай
мало. В цілому в системі ПТУ області не вистача-
ло 40 % обладнання для майстерень, 300 майстрів
виробничого навчання. Галузеві міністерства, для
підприємств яких зводився комплекс навчального
закладу, кошти не виділяли [16, арк. 3].
Відсталість матеріально-технічної бази навчання,
відсутність належного рівня навчально-педагогічної
роботи об’єктивно вели до неякісної підготовки
робітничої зміни. Базове ПТУ Маріупольського
машинобудівного ВО щорічно випускало 60
чоловік з кваліфікацією електрика. Потреба в них на
виробництві була великою, однак випускники вия-
вились нездатними обслуговувати обладнання, яким
оснащено виробництво [17].
Підготовка кваліфікованих робітників склад-
них професій у Білоцерківському ПТУ не могла
якісно здійснюватись з причин незадовільного
стану учбово-виробничих майстерень, обладнан-
ня яких давно застаріло і морально, і фізично,
не відповідало санітарним і технічним вимогам.
Галузеве міністерство не виділяло необхідних
коштіів для будівництва нового учбового корпусу
і придбання обладнання [18].
Життя вимагало від системи ПТУ якнайшвид-
ше стати на шлях, який би забезпечив підготовку
робітників для задоволення потреб інтенсивного ви-
робництва, здатних працювати на автоматизовано-
му і роботизованому обладнанні, але в училищах не
оновлювались учбові плани, матеріально-технічна
база не мала сучасного обладнання, тобто, не було
перспективного погляду на розвиток промисловості.
Вже на середину 1980-х років кількість учбових
закладів системи професійно-технічної освіти в
Україні зросла до 1043. Із загальної кількості лише
37 училищ готовили юнаків і дівчат за новітніми
професіями та спеціальностями наладчиків і
операторів робототехнічних комплексів, верстатів
з ЧПУ [19]. Водночас з 430 тис. випускників ПТУ,
тільки 2 % володіли новими, найбільш перспектив-
ними спеціальностями [8].
У значній частині системи ПТУ, як вже згаду-
матеріально-технічної бази ПТУ.
ПТУ столиці України мали сприятливі умови
для підготовки робітників масових професій
відповідно до вимог НТР. Основна увага тут була
приділена підготовці фахівців складних професій
для галузі приладобудування. Велась поглиблена
підготовка складальників мікросхем, монтажників
радіоелектронної апаратури, спеціалістів для роботи
на верстатах з числовим програмним управлінням
(ЧПУ). В усіх училищах міста застосовувалась
комп’ютерна техніка. Значну допомогу в оволодінні
учнями роботою на ній надавали вчені Інститутів
АН України. Учні залучались до науково-технічної
творчості. Багато з них мали досвід роботи в
товаристві винахідників і раціоналізаторів, власні
творчі розробки, були учасниками і демонстрували
свої здобутки на виставці досягнень народного
господарства СРСР. Щорічно ПТУ Києва
направляли на підприємства випускників більш ніж
зі 170 спеціальностей [12, арк. 14; 13].
Дещо по іншому вирішувалось питан-
ня підготовки робітничого поповнення для
Харківського тракторного заводу. Тут, крім базо-
вого ПТУ, навчання майбутніх робітників велось
в цеху, який був одним з виробничих підрозділів
підприємства. В ньому протягом двох років учні
навчались професіям слюсаря, столяра, контро-
лера та інших – всього з 14 спеціальностей. Цех
підтримував контакти з загальноосвітніми шко-
лами району. Зустрічі працівників підприємства
з педагогічними кадрами і учнями шкіл дава-
ли можливість спільними зусиллями долати
психологічні бар’єри на шляху підбору наставників
з числа інженерно-технічних працівників. Таким
же чином вироблялись і здійснювались заходи
економічної і моральної зацікавленості учнів. Мо-
лодь під час навчання щорічно виробляла продукції
на суму понад 100 тис. карбованців. В цеху було
встановлено верстати з ЧПУ, роботизований ком-
плекс, електронно-обчислювальна машина (ЕОМ).
Багато випускників шкіл, які пройшли навчання в
цеху, щорічно йшли працювати на завод і швидко
адаптувались в трудовому колективі. Більш ніж за
двадцятип’ятирічний період свого існування цех,
створений з метою експерименту, став прикладом і
для інших підприємств Харкова [14, арк. 37; 15].
Існували і такі приклади з підготовкою робітників
у ПТУ республіки. База навчання в закладах, що
готували кадри для підприємств легкої і харчової
промисловості, була 20–40-літньої давнини. Кожний
четвертий верстат, на якому проходили виробниче
навчання учні ПТУ цієї галузі, мав вік понад 25 років,
а окремі – більше 50 років [3, арк. 68].
Обмеженість коштів, що виділялись уря-
дом з бюджету, якщо і давала можливість вести
будівництво учбових корпусів ПТУ і насичувати
обладнанням, то перетворювала їх на довгобуди. У
Сіверщина в історії України, випуск 9, 2016
536
ф. 19, оп. 84, спр. 15, арк. 28].
Отже, педагогічний брак, що пов’язаний з якістю
знань і рівнем матеріально-технічної бази навчання,
зростав від того, що значна кількість випускників
системи професійно-технічної школи ставала до
роботи без ентузіазму або вимушена була міняти
спеціальність. Важко оцінити і моральні втрати
молодих людей. Вчені Інституту соціології НАН
України вважають, що школа є основною ланкою
для удосконалення профорієнтаційної роботи се-
ред молоді, яка навчається. Вони зробили висно-
вок: чим раніше учень сформує своє ставлення до
професійної діяльності, тим більше він буде задово-
лений власним вибором [24, с. 37,45–46,48].
Висновком щодо професійно-технічного на-
вчання в Україні на етапі НТР є те, що вказана га-
лузь своєю спрямованістю і можливостями могла
забезпечувати кількісне поповнення робітничої
зміни, забезпечувати потреби виробництва, яке
несло на собі відбиток екстенсивного розвит-
ку. Такий стан визначався рівнем матеріально-
технічної бази ПТУ та інженерно-педагогічних
працівників системи освіти. При комплектуванні
професійних училищ повною мірою не врахову-
вались бажання молоді до оволодіння робочими
професіями. В гонитві за планом комплектування
училищ свідомо допускались прорахунки.
На сучасному етапі реформування системи
професійної освіти, яка стала повністю залежною
від фінансування з боку держави, є доцільним враху-
вати досвід роботи системи професійно-технічного
навчання робітничих кадрів. З урахуванням струк-
тури виробництва необхідно зберегти і розвивати
державну систему професійної освіти як важливу
для України соціально-економічну галузь. Вона має
залишатись освітянською і зорієнтованою на ви-
робництво, яке задовольняло б потреби людей, а не
власне виробництво, як це було в недалекому мину-
лому. Професійно-технічне навчання має бути спря-
мованим на повне задоволення молоді в отриманні
робочої професії відповідно до покликання,
інтересів, здібностей. Це означає і те, що необхідно
цінити працю фахівців. Останнє пов’язане з рівнем
освіти як однією із складових культури молоді. Це
має значення для попередження соціальної напру-
ги в суспільстві, підвищення соціальної активності
майбутніх спеціалістів через їх високу кваліфікацію,
якість виконання роботи і послуг.
Посилання
1. Пути интенсификации экономики / В.С. Найденов,
Е.И. Галинский, Н.А. Трощенко и др. Под общей ред.
В.С. Найденова. – К.: Техніка, 1985. – 287 с.
2. Иванченко В. Не время ожидать / В. Иванченко // Рабочая
газета. – 1987. –1 сентября.
3. Центральний державний архів громадських об’єднань
України, ф. 1, оп. 25, спр. 871.
4. Бузуев В.М. Подготовка кадров промышленных рабочих
/ В.М. Бузуев, В.М. Кузнецов. – М.: Знание, 1976. – 64 с.
валось, не було достатньої кількості підготовлених
педагогічних працівників. У 1987 р. Український за-
очний політехнічний інститут став першим учбовим
закладом, який почав готувати інженерів-майстрів
виробничого навчання для системи професійно-
технічної освіти. Вони були здатні навчати наладчиків
та операторів по обслуговуванню робототехніки,
гнучких автоматизованих систем і комплексів [20].
Дослідження, що проведені на машинобудівних
підприємствах Києва, Миколаєва, Херсона, Се-
вастополя, показали, що випускники ПТУ тільки
через півтора року адаптувалися у виробничо-
му колективі і починали виконувати норми як
ідосвідчені робітники з тим же розрядом. Для вказа-
них міст і розташованих в них підприємств і училищ
незнайомий був досвід ПТУ республіки, де успішно
долався бар’єр важкої адаптації ще під час навчан-
ня майбутнього робітника. Зокрема, в Одеському
ПТУ№ 8, Чорноморському суднобудівному заводі
з цією метою були обладнані кінозали (кінокласи),
що мали у своєму арсеналі спеціальну апаратну та
іншу техніку. Їх застосування в учбовому процесі
сприяло виконанню встановлених норм молодими
робітниками на підприємстві у 1,5–2 рази швидше,
ніж за традиційними методами навчання [21].
Соціальна активність молодих робітників, що при-
йшли на виробництво після набуття спеціальності у
ПТУ, знижувалась і з інших причин. Серйозним галь-
мом в досягненні високої продуктивності праці стала
явна і скрита незадоволеність обраною професією.
Соціологічні дослідження, які проведені на промис-
лових підприємствах України, показали, що від 20
до 40 % випускників професійно-технічної школи
були розчаровані у вибраній спеціальності. Випуск-
ники загальноосвітніх шкіл, які продовжили навчан-
ня у ПТУ, не володіли інформацією про зміни, які
відбувалися під впливом розвитку НТП. Тільки 1/3
школярів залучалась до технічної творчості. Це було
набагато менше, ніж в ряді зарубіжних країн [22].
Інші соціологічні дослідження, проведені в Одесі,
Херсоні, Харкові, доповнюють попередні відомості.
Вони показали, що школярі, які навчались в ПТУ,
не були знайомі навіть з вимогами до професії, не
уявляли справжніх можливостей для її успішного
опанування. Згідно результатів соціологічних об-
стежень 75 закладів професійно-технічної освіти в
Запорізькій, Полтавській та деяких інших областях
40 % випускників 8-х класів навчалися професіям, які
їм не до вподоби. Невипадково 1/5 випускників ПТУ
після одержання спеціальності виявились нездатни-
ми йти на виробництво працювати за професіями,
пов’язаними з роботою на конвеєрі, десята частина
– зі складанням дрібних деталей [23].
З причин розчарованості у вибраній спеціальності
у Дніпропетровській області з п’яти тисяч випускни-
ків профтехучилищ у 1980-і роки 30 % щорічно не ста-
вали до роботи і вимушені були міняти професію [16,
ISSN 2218-4805
537
5. Готовить рабочую смену / А. Булгаков // Труд. –1979. – 12 мая.
6. Молодой рабочий:становление социально активной
личности. – М.:Советская Россия, 1986. – 176 с.
7. Ковригин М.А. Подготовка рабочих кадров в условиях
научно-технической революции / М.А. Ковригин. – М.: Про-
физдат, 1981. – 128 с.
8. Приглашают ПТУ: Передовая // Правда Украины. – 1985.
– 21 июня.
9. Кислий П. Освітньо-наукова політика Верховної Ради і
розвиток українознавства / П. Кислий // Українознавство: стан,
проблеми, перспективи розвитку. – К.: Видавничо-поліграфічний
центр «Київський університет», 1993. – С. 13–14.
10. Семенов А. Посттейлоризм и теория человеческого
капитала / А. Семенов // Международная экономика и
международные отношения. – 1995. – № 9. – С. 56–59.
11. Лисовский В. Постигая мастерство / В. Лисовский,
В. Василец // Правда. – 1984. –20 мая.
12. Державний архів Київської області, ф. 1, оп. 32,
од. збер. 20.
13. Облінська Л. У світі професій / Л. Облінська // Прапор
комунізму. –1987. – 18 серпня.
14. Державний архів Харківської області, ф. 87, оп. 9, спр. 1.
15. Производство и школа: Передовая // Правда Украины.
– 1985. – 22 августа.
16. Державний архів Дніпропетровської області, ф. 19,
оп. 84, од. збер. 172.
17. Ждановский машиностроитель: орган парткома, про-
фкома, комитета комсомола и дирекции Ждановского производ-
ственного объединения «Ждановтяжмаш». – 1987. – 15 декабря.
18. Что мешает Ньютонам? // Рабочая газета. – 1987.
–15 декабря.
19. Углублять реформу школы, воспитывать активную
творческую личность: V съездучителей УССР 16 мая 1987 года
// Правда Украины. –1987. – 17 мая.
20. Кадры для ПТУ // Правда Украины. –1987. –
11 октября.
21. Стариков И. Платить за качество / И. Стариков // Правда
Украины. –1986. – 4 апреля.
22. Назимов И. Истоки кадрового дефицита / И. Назимов //
Труд. –1986. –1З февраля.
23. Тютюнников А. Коэффициент трудовой пассивности
А. Тютюнников // Экономическая газета. – 1989. – № 14. –С. 19.
24. Стукало С.Н. Молодежь и рабочие профессии /
С.Н.Стукало, В.С.Небоженко. – К.: Наук. думка, 1989. – 124 с.
Бесов Л.М. Профессионально-техническое образование
робочих кадров массовых профессий в Украине: историко-
методологические аспекты. 1960 –1980 годы
В статье освещается опыт и проблемы подготовки рабочих
кадров в Украине в 1960–1980 годы. Предлагается подход к этой
проблеме в условиях реформирования системы профессионально-
технического образования как одной из составляющих повыше-
ния общей культуры, социальной активности специалистов.
Ключевые слова: профессионально-техническое училище,
рабочие кадры, квалификация, материально-техническая база,
научно-педагогический работник, производство.
Biesov L.M. Vocational training of personnel of mass trades in
Ukraine: historical and methodological aspects 1960 -1990 years
The article highlights the experience and problems of per-
sonnel training in Ukraine in 1960-1980 years. An approach
to this problem in terms of reforming the vocational education
system as one of the components to improve the overall culture,
social activity specialists.
Key words: vocational school, working staff, qualifi cation,
material and technical resources, scientifi c and pedagogical
worker, production.
24.03.2016 р.
УДК 738.3(477)(909) «1954/1990»
В.І. Троцька
УКРАЇНСЬКІ КЕРАМОЛОГІЧНІ СТУДІЇ
ДАВНЬОГО ГОНЧАРСТВА ДНІПРОВСЬКОГО
ЛІСОСТЕПОВОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
(1954–1990 РОКИ)
У статті подано історіографію праць, присвячених вивчен-
ню давнього гончарства, кераміки на пам’ятках Дніпровського
Лісостепового Лівобережжя, які було опубліковано упродовж
1954–1990 років. Особливу увагу звернено на видання, в яких
порушено проблемні питання дослідження давньої кераміки з
використанням наукових методів.
Ключові слова: давня кераміка, дослідження, технологія
виготовлення, наукові методи, Дніпровське Лісостепове
Лівобережжя.
Друга половина ХХ ст. характерна вагомими до-
сягненнями у розвитку археологічної керамології, яка
вивчає гончарство від найдавніших часів до ХVІІІ ст.
У цей період однією з провідних ідей стало вдоскона-
лення методів вивчення давньої кераміки.
Актуальність даного дослідження полягає в
тому, що на сьогодні немає жодного наукового ви-
дання, присвяченого історії вивчення української
археологічної керамології 1954–1990-х років.
Цей період цікавий тим, що в Україні, починаю-
чи з другої половини ХХ ст., відбувається науково-
технічна революція. З другої половини 1950-х років
активізувались дослідження давнього гончарства за
допомогою різних наукових методів. З’являються
праці з різнноманітними підходами до їх вивчення.
Упродовж 1954–1990 років на пам’ятках різних
археологічних культур Дніпровського Лісостепового
Лівобережжя було здобуто величезний масив
знахідок, у тому числі пов’язаних з гончарством.
Зокрема, у 1954 р. розпочалися археологічні роз-
копки Більського городища та його округи на
Полтавщині, які очолював професор Харківського
університету Борис Шрамко. У дослідженні цієї
унікальної пам’ятки з 1958 по 1960 рр. брали участь
учені Московського університету під керівництвом
Бориса Гракова [45; 47, с. 73–82]. В 1954 р.
Середньодніпровська експедиція, очолювана Вар-
варою Ільїнською, провела польові дослідження в
басейні річки Псел та на Книшівському городищі [14,
с. 241–249; 10, с. 22]. У 1957 та 1959 рр. вона продо-
вжила роботи на Басівському городищі [9, с. 15].
З кінця 1960-х років у зонах затоплення Кре-
менчуцького і Дніпродзержинського водосховищ
київськими археологами розгорнулися охоронні
дослідження, в яких були задіяні Василь Довже-
нок, Роман Юра, Дмитро Телегін, Михайло Кучера
та ін. [8; 37; 38; 39]. На початку 1970-х років в зоні
прокладання каналу «Дніпро – Донбас» в Пооріллі
проводили дослідження археологи Дмитро Телегін,
Світлана Юренко [40, с. 44–53], розвідки та розкопки
|