Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака

Автобіографічні та бібліографічні матеріали діячів української культури, які зібрав у 1922–1933 рр. харківський літературознавець Микола Плевако (1890–1941), — найбільша в Україні автобіографічна колекція особового походження. Її історія пов’язана з роботою Плевака над “Хрестоматією нової українсько...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2008
Main Author:	Захаркін, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України 2008
Subjects:	Книгознавство. Історія видавничої справи
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12854
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака / С. Захаркін // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 96-106. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12854
record_format	dspace
spelling	Захаркін, С. 2010-10-25T11:33:50Z 2010-10-25T11:33:50Z 2008 Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака / С. Захаркін // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 96-106. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1561-6223 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12854 929(477.8):930.253(477) Автобіографічні та бібліографічні матеріали діячів української культури, які зібрав у 1922–1933 рр. харківський літературознавець Микола Плевако (1890–1941), — найбільша в Україні автобіографічна колекція особового походження. Її історія пов’язана з роботою Плевака над “Хрестоматією нової української літератури” та нездійсненим “Словником українських письменників”. Структура зібрання (засади формування, хронологія, географія, типологія джерел). Його наукове значення. Західноукраїнські персоналії у складі колекції. Автобиографические и библиографические материалы деятелей украинской культуры, собранные в 1922–1933 гг. харьковским литературоведом Николаем Плевако (1890–1941), представляют собой крупнейшую в Украине автобиографическую коллекцию личного происхождения. Ее история связана с работой Плевако над “Хрестоматією нової української літератури” и неосуществившимся “Словником українських письменників”. Структура собрания (принципы формирования, хронология, география, типология источников). Его научное значение. Западноукраинские персоналии в составе коллекции. Autobiographic and bibliographic materials of the Ukrainian cultural figures which were collected by Kharkiv literary critic Mykola Plevako (1890–1941) in 1922–1933 are the largest autobiographic collection of personal origin in Ukraine. Its history is related to Plevako’s work on Anthology of New Ukrainian Literature and unrealized Dictionary of Ukrainian writers. Structure of collection (forming principles, chronology, geography, sources typology), its scientific value, Western Ukrainian personalities in the collection are described. uk Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України Книгознавство. Історія видавничої справи Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака Западноукраинские персоналии в автобиографическом собрании Николая Плевако Western Ukrainian personalities in autobiographic collection of Mykola Plevako Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака
spellingShingle	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака Захаркін, С. Книгознавство. Історія видавничої справи
title_short	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака
title_full	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака
title_fullStr	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака
title_full_unstemmed	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака
title_sort	західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні миколи плевака
author	Захаркін, С.
author_facet	Захаркін, С.
topic	Книгознавство. Історія видавничої справи
topic_facet	Книгознавство. Історія видавничої справи
publishDate	2008
language	Ukrainian
publisher	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України
format	Article
title_alt	Западноукраинские персоналии в автобиографическом собрании Николая Плевако Western Ukrainian personalities in autobiographic collection of Mykola Plevako
description	Автобіографічні та бібліографічні матеріали діячів української культури, які зібрав у 1922–1933 рр. харківський літературознавець Микола Плевако (1890–1941), — найбільша в Україні автобіографічна колекція особового походження. Її історія пов’язана з роботою Плевака над “Хрестоматією нової української літератури” та нездійсненим “Словником українських письменників”. Структура зібрання (засади формування, хронологія, географія, типологія джерел). Його наукове значення. Західноукраїнські персоналії у складі колекції. Автобиографические и библиографические материалы деятелей украинской культуры, собранные в 1922–1933 гг. харьковским литературоведом Николаем Плевако (1890–1941), представляют собой крупнейшую в Украине автобиографическую коллекцию личного происхождения. Ее история связана с работой Плевако над “Хрестоматією нової української літератури” и неосуществившимся “Словником українських письменників”. Структура собрания (принципы формирования, хронология, география, типология источников). Его научное значение. Западноукраинские персоналии в составе коллекции. Autobiographic and bibliographic materials of the Ukrainian cultural figures which were collected by Kharkiv literary critic Mykola Plevako (1890–1941) in 1922–1933 are the largest autobiographic collection of personal origin in Ukraine. Its history is related to Plevako’s work on Anthology of New Ukrainian Literature and unrealized Dictionary of Ukrainian writers. Structure of collection (forming principles, chronology, geography, sources typology), its scientific value, Western Ukrainian personalities in the collection are described.
issn	1561-6223
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12854
citation_txt	Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака / С. Захаркін // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 96-106. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT zaharkíns zahídnoukraínsʹkípersonalíívavtobíografíčnomuzíbrannímikoliplevaka AT zaharkíns zapadnoukrainskiepersonaliivavtobiografičeskomsobraniinikolaâplevako AT zaharkíns westernukrainianpersonalitiesinautobiographiccollectionofmykolaplevako
first_indexed	2025-11-25T22:46:36Z
last_indexed	2025-11-25T22:46:36Z
_version_	1850570221478215680
fulltext	96 УДК 929(477.8):930.253(477) ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ПЕРСОНАЛІЇ В АВТОБІОГРАФІЧНОМУ ЗІБРАННІ МИКОЛИ ПЛЕВАКА Степан Захаркін науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, канд. філол. наук (м. Київ) Жанр автобіографії належить до найменш розроблених в україн- ському джерелознавстві. Попри велику потребу в автобіографічних документах різних типів у дослідженні різноманітних аспектів історії української культури, ми досі не маємо ні ґрунтовних синтетичних праць, присвячених цьому видові писемних джерел особового похо- дження, ні, за поодинокими винятками, оглядів найбільших українських автобіографічних колекцій, ані систематизованих наукових видань самих автобіографій1. В оптимальному варіанті заповненню цих лакун мусить передувати систематична робота з виявлення автобіографічних доку- ментів, які перебувають у зібраннях різних державних архівосховищ, та їх наукового опису. Почати її доцільно з обстеження компактних авто- біографічних колекцій, що відклалися в архівних фондах установ і окремих науковців внаслідок цілеспрямованої збирацької діяльності2. Найбільшу © Захаркін С., 2008 1 Збірник автобіографій видатних українців ХІХ ст. за редакцією Юрія Луцького, всупереч заголовку, містить переважно не автобіографії, а типові зразки мемуарної прози. Див.: Самі про себе. Автобіографії видатних українців ХІХ-го століття / Ред. Ю. Луцького.— Нью-Йорк, 1989.— 327, [3] с. 2 Це, зокрема, більші за обсягом колекції, які створили Постійна комісія для складання Біографічного словника діячів України, що діяла у 1918–1933 рр. при УАН/ВУАН (нині зберігається в Інституті рукопису Національної біб- ліотеки України ім. В. І. Вернадського (далі — ІР НБУВ), редакція “Україн- ської загальної енциклопедії” (Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (далі — ЛНБ. Відділ рукописів), Відділ біобібліографічних слов- ників та хронології історії літератури, що існував до 1952 р. в Інституті ук- раїнської літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі — ВР ІЛ), редакція п’ятитомного біобібліографічного словника “Українські пись- менники” (Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка), біб- ліографи Іван Левицький (ЛНБ. Відділ рукописів) та Іван Калинович (там само), видавець декламатора “Розвага” й антології “Українська муза” Олекса Коваленко 97 в Україні збірку такого ґатунку залишив харківський літературознавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941)3. Нині основна її частина пере- буває у двох київських сховищах — ІР НБУВ та Центральному держав- ному архіві-музеї літератури і мистецтва України (далі — ЦДАМЛМ)4. Зібрання Плевака складалося впродовж 1920-х — початку 1930-х років у перебігу роботи науковця над двома головними працями його життя — “Хрестоматією нової української літератури” та “Словником українських письменників” — і було покликане розширити й зміцнити їхню дже- рельну базу. Початок колекції поклали матеріали, ґенезу яких пов’язано з працею Плевака над “Хрестоматією нової української літератури від початку 80-х років ХІХ ст. до останніх часів” (перше видання — Харків, 1923; останнє, п’яте — Харків, 1927)5. Збирати автобіографії тогочасних письмен- ників як джерело біобібліографічних довідок, що мали туди увійти, Пле- вако почав 1922 р.6, звертаючись до респондентів усно й письмово, осо- бисто й за посередництва інших осіб. Матеріали, одержані в 1922–1923 рр., (Чернігівський історичний музей ім. В. В. Тарновського), історик церкви і кни- гознавець Федір Титов (ІР НБУВ). Див.: Дашкевич Я. Р. Матеріали І. О. Ле- вицького як джерело для біографічного словника // Історичні джерела та їх використання.— Київ, 1966.— Вип. 2.— С. 35-53 (передрук: Дашкевич Я. По- статі: Нариси про діячів історії, політики, культури.— Львів, 2006.— С. 275-288); Інвентарний опис особистого архіву Івана Калиновича.— Львів, 1998.— 210, [2] с.: портр.; Постійна комісія УАН-ВУАН для складання Біографічного словника діячів України. 1918–1933: Документи. Матеріали. Дослідження / Авт.-упор. С. М. Ляшко.— Київ, 2003.— 686, [2] с.; Трегуб М. Епістолярний архів редакції “УЗЕ” — джерело української біографістики // Записки Львів- ської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника: Зб. наук. пр.— Львів, 2003.— Вип. 11.— С. 303-310. Опис автобіографічного зібрання Коваленка склав у 1990-ті роки Федір Погребенник (машинопис — в особистому архіві автора статті). Над нау- ковим описом біографічних матеріалів в архіві Левицького працює Марія Трегуб. 3 Див. про нього: Костюк Г. Микола Антонович Плевако. Життя та діяльність (27.ХІ.1890–25.ІV.1941) // Микола А. Плевако. Статті, розвідки й біо-бібліографічні матеріяли / Вибір, ред. текстів, бібліографія та прим. Г. О. Костюка.— Нью-Йорк; Париж, 1961.— С. 13-47; Спогади про М. А. Плевако та матеріяли до його біо- графії; Бібліографія // Там само.— С. 745-796; Павлов Д. І., Куликова З. М. Микола Антонович Плевако // Слово і час.— 1990.— № 12.— С. 44-47; Буран В. Літературознавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941): Біобібліогр. нарис.— Київ, 1996.— 93, [3] с.— (Видатні діячі української книги; Вип. 7). 4 ІР НБУВ.— Ф. 27; ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1-3. Невелика кількість автобіо- графічних матеріалів українських письменників з архіву Плевака перебуває нині у ВР ІЛ, а також приватних збірках Сергія Білоконя й автора статті. 5 Бібліографічний опис усіх п’яти видань хрестоматії див.: Буран В. Літературо- знавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941).— С. 78-79. 6 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 374. 98 він врахував у першому виданні, не припиняючи водночас збирацької діяльності й використовуючи нові автобіографії в наступних виданнях хрестоматії. Основну частину зібрання було сформовано в другій половині 1920-х — на початку 1930-х років, коли вчений працював над біобібліографічним “Словником українських письменників”7. Перші свідчення про задум “Словника” належать до початку 1920-х років8. Конкретних форм він набув у 1927–1928 рр., коли Плевако уклав угоду з Державним видав- ництвом України на видання своєї праці9, яке передбачалося здійснити, найімовірніше, у трьох томах10. За задумом Плевака, “Словник” був по- кликаний охопити українську літературу від давнини до сучасності; у формуванні фактичної бази довідника в частині, присвяченій новітньому письменству, науковець відводив одну з головних ролей інформації, одержаній від самих літераторів11. Безпосередня робота над “Словником” 7 Попередником “Словника” в українському літературознавстві був біобібліо- графічний словник українських письменників і театральних діячів, над яким у 1890–1910 рр. в Одесі працював Михайло Комаров. Праця Комарова не по- бачила світу; рукопис було втрачено у 1930-ті роки разом з архівом укла- дача. Див.: Ясинський М. І. Михайло Комаров: Монографія.— Київ, 2001.— С. 43-45, 49; Зленко Г. Де тепер цей словник? // Кримська світлиця.— 2002.— 18 січ.— № 3.— С. 11. 8 ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 352. 9 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 251.— Арк. 1. Не виключено, що одним із чинників, які підштовхнули Плевака до конкретних заходів для реалізації свого давнього задуму саме в 1927–1928 рр., стали підготування (1926–1928) і вихід у 1928 р. перших двох томів тритомного бібліографічного довідника Абрама Лейтеса і Миколи Яшека “Десять років української літератури”, перший і третій (нездійснений) томи якого (біобібліографія українських радянських письменників і літературознавців) були жанрово споріднені зі “Словником українських письменників”. Лейтес і Яшек, як і Плевако, вдавалися до анке- тування письменників, проте в них цей напрям роботи не набув таких мас- штабів, як у редактора-упорядника “Словника”. 10 [Плевако М.]. Словник українських письменників // Пролетарська правда.— 1929.— 7 серп.— № 178.— С. 5.— (Літературна хроніка).— Без підп. 11 Анкетування як один із основних шляхів збирання біобібліографічної інфор- мації про сучасних письменників не було новим явищем в українській науці про літературу. Задовго до Плевака, ще в 1870–1880 рр., його апробували ав- тори перших великих синтез з історії новочасного українського письменства — Микола Петров (в “Очерках истории украинской литературы ХІХ столетия”, Київ, 1884) та Омелян Огоновський (в “Історії літератури руської”, ч. І–IV, Львів, 1889–1894). Нині автобіографічні матеріали, що їх зібрали Петров і Огоновський, зберігаються відповідно в ІР НБУВ та Центральному держав- ному історичному архіві Україні у Львові. Цілісну публікацію автобіогра- фічних листів українських письменників з архіву Петрова здійснив Василь Ульяновський (Див.: Петров М. Скрижалі пам’яті.— Київ, 2003.— С. 93-102). 99 розпочалася 1928 р.12 і супроводжувалася звертанням редактора-упоряд- ника (в різних формах: через пресу13, шляхом розсилання анкет14 тощо) до потенційних персонажів видання з проханням повідомляти йому біо- бібліографічні відомості про себе, надсилати публікації своїх творів тощо. Відозва науковця мала значний резонанс серед української “пишучої інтеліґенції” як у СРСР, так і за кордоном: досить сказати, що впродовж 1929 р. його автобіографічне зібрання зростало пересічно на кілька оди- ниць щотижня. Різке погіршення політичної кон’юнктури в 1930–1931 рр. і реорганізація Державного видавництва України (далі — ДВУ), що збіглися в часі з родинною драмою та хворобою самого Плевака, уне- можливили створення й появу “Словника”. 1931 р. вчений підписав нову угоду про його публікацію — з видавництвом “Українська радянська енциклопедія”15, але й її не було зреалізовано. Поступлення автобіо- графічних матеріалів почало стрімко спадати, а 1933 р. зійшло нанівець. Наступного року Плевако, позбувшись роботи в Харкові, переїхав до Києва, куди перевіз свою книгозбірню, автобіографічну колекцію та бібліографічну картотеку з українського красного письменства, критики та літературознавства16, створену під його керівництвом і при його без- посередній участі17. Доля зібрання після арешту Плевака 1938 р. та його загибелі склалася драматично, і воно збереглося з істотними лакунами. 12 Датування початку безпосередньої роботи над “СУП” 1923 р., прийняте у спеціальній літературі, видається мені безпідставним. Див.: Мовчан Р. Безпо- воротна втрата? (Словник українських письменників Миколи Плевака) // Слово і час.— 1995.— № 4.— С. 27; Буран В. Літературознавець і бібліограф Микола Плевако (1890–1941).— С. 21; Чумаченко В. К. Кубанские персоналии в “Био- библиографическом словаре украинских писателей” М. Плевако // Книжное дело на Северном Кавказе: история и современность: Сб. ст.— Краснодар, 2004.— Вып. 2.— С. 347; Ляшко С. М. Біографічна довідкова справа в Україні (60-ті рр. ХІХ — 40-і рр. ХХ ст.): Нариси історії.— Запоріжжя, 2006.— С. 55. 13 Крім київської “Пролетарської правди”, повідомлення про підготування “Слов- ника” опублікували інші часописи, зокрема: в Одесі — “Шквал” (1928.— № 40.— С. 7), у Харкові — “Література й мистецтво” (1929.— 21 квіт.— № 15.— С. 2), у Краснодарі — “Новим шляхом” (1929.— № 4.— С. 59-60), у Львові — “Нові шляхи” (1929.— Ч. 1.— С. 140-141). 14 Анкету “Словника” видрукувано 1928 року в друкарні ДВУ накладом 3000 пр. у вигляді 4-сторінкової аркушівки (текст займає неповні три сторінки). Див.: ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 12. 15 ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 100.— Арк. 1. 16 Так визначав предмет бібліографування сам науковець; див.: Плевако М. Нове видання творів Грицька Григоренка (Олександри Євгенівни Косачевої) // Лі- тературний архів.— 1930.— Кн. І/ІІ.— С. 308. 17 Нині більша частина картотеки перебуває в ІР НБУВ; вона налічує понад 102 тис. карток (Матвійчук Л. О. Біобібліографічні матеріали з історії україн- ської літератури в особовому архівному фонді Миколи Плевака (1890–1941) 100 У своєму теперішньому вигляді зібрання Плевака містить автобіо- графічні та бібліографічні матеріали понад 400 діячів української куль- тури другої половини ХІХ–ХХ ст. Його вирізняє широта географічного діапазону: немає такого реґіону УСРР, який би не було представлено в колекції; кореспондентами Плевака були також українські літератори Кубані, Північного Кавказу, Криму та інших реґіонів РСФРР, Ка- захської РСР, Галичини, ЧСР, Німеччини, Франції, Ірану, США, Канади. Хоча Плевако не встиг остаточно систематизувати свого зібрання, і ми нині можемо лише гіпотетично судити про те, яку саме частину нагрома- джених матеріалів він передбачав використати у “Словнику”, — не підлягає сумніву, що в цілому його колекція відбиває основні засади планованого видання. Засади ці редактор-упорядник “Словника” найповніше сформу- лював в анкеті, з якою звертався до потенційних персонажів своєї праці. Передусім Плевакові була властива широта у визначенні предмета своєї праці й максималізм у його охопленні. На переконання дослідника, біобібліографічний словник письменників повинен містити відомості не лише про поетів, прозаїків і драматургів, а й про якнайширше коло літераторів-перекладачів, нарисовців, фейлетоністів, публіцистів, сце- наристів, авторів інсценівок, літературознавців, критиків, журналістів, літературних і театральних рецензентів, мемуаристів, видавців. Усі пере- лічені категорії “робітників пера” представлено в матеріалах плеваків- ського зібрання. Певною мірою розчиняючи пріоритетний для редак- тора “СУП” власне письменницький сеґмент колекції, ця її особливість істотно збільшує джерелознавчу вагу зібрання. Водночас характер формування колекції причинився до того, що про- фесійна різнорідність її персонажів не вичерпується колом літературних “спеціялізацій”: тут є автобіографічні матеріали представників різних га- лузей науки, священнослужителів, освітян, діячів музики, театру й кіно. Із розширювальним підходом до окреслення формату праці пов’язано іншу тенденцію “Словника”, а отже й плеваківського автобіографічного зібрання: його настанову на найповніше врахування всіх складників об- раного предмета. Евристичний потенціал колекції істотно збагачує та обставина, що серед її персонажів — не тільки знані письменники та критики (Христя Алчевська, Олесь Бабій, Олександр Білецький, В. Бла- китний, Освальд Бургардт, Кость Буревій, Микола Вороний, Анатоль Гак, Володимир Ґадзінський, Володимир Ґжицький, І. Дніпровський, Дмитро Донцов, Олесь Досвітній, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул, Микола Зеров, Михайло Івченко, Мирослав Ірчан, Майк Йогансен, в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України.— Київ, 2007.— Вип. 12.— С. 95); невеликі фраґменти зберігаються в ЦДАМЛМ і ВР ІЛ. 101 Надія Кибальчич, Ґео Коляда, Олександр Копиленко, Іван Кулик, Яків Мамонтов, Михайло Могилянський, Петро Панч, Сергій Пилипенко, Валер’ян Підмогильний, Валеріян Поліщук, Максим Рильський, Софія Русова, Яків Савченко, Володимир Самійленко, Михайль Семенко, Во- лодимир Сосюра, Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Тере- щенко, Зінаїда Тулуб, Павло Филипович, Гнат Хоткевич, Микола Чер- нявський та ін.), але й маловідомі на той час літератори, включно з авторами, чий доробок вичерпувався єдиною публікацією18. Особливо слід відзначити увагу редактора “Словника” до авторів-початківців — дехто з них згодом зробив собі ім’я в літературі. Матеріали колекції жанрово неоднорідні. Більшість документів — це автобіографії, яких у зібранні близько 260. Другу за чисельністю жанрову групу становлять бланки анкет, які заповнили персонажі, — їх 86. Майже обов’язковим компонентом автобіографій і анкет є відо- мості про творчий доробок персонажа та/або друковані відгуки про його літературно-наукову діяльність. Ще один тип джерел — анкетні дані літераторів (відповіді на запитання анкети, виконані не на бланку). Іноді інформацію про письменників подавали їхні рідні, близькі знайомі, ко- леги. Істотним джерелом фактичних відомостей виступають листи по- тенційних персонажів “Словника” до Плевака, а також їхні ділові па- пери та особисті документи. Кількісно незначною, але вагомою частиною зібрання є рукописи мемуарного жанру. Із жанровою специфікою біографічного документа тісно пов’язано його пізнавальну цінність, міру інформативної насиченості. Найбільш перед- бачуваним є склад інформації, яка міститься в анкетних матеріалах, — його зумовлено структурою анкети. Звичайно, не всі респонденти від- повідали на запитання однаково вичерпно — та назагал ця частина ко- лекції становить собою у змістовому плані досить-таки однорідний масив. Цього не можна сказати про автобіографії. В колекції Плевака цей жанр представлено в усіх його можливих модифікаціях — від розгор- нутих саможиттєписів до формальних, малозмістовних записів. Пока- зовою тут є відмінність між двома основними масивами автобіографій — зібраних під час роботи над “Хрестоматією” й написаних для “Словника”. Документам першої групи, як правило, властивий граничний лаконізм. З огляду на жанр хрестоматії та характер поміщуваних у ній біограм упорядника цікавили передусім найважливіші факти, що стосувалися персонажа. Пізніше, збираючи автобіографії для “Словника”, Плевако 18 Таким автором єдиного літературного твору українською мовою серед пер- сонажів “Словника”, представлених у плеваківському зібранні автобіографій, є, наприклад, одеський зоолог Олександр Браунер, чиє оповідання “Тирса” було надруковано в альманасі “Степ” (Санкт-Петербурґ, 1886). 102 орієнтував своїх адресатів на ґрунтовні, докладні відповіді. Деяких учас- ників хрестоматії він опитав повторно — не лише з метою оновлення біобібліографічної інформації, а й для деталізації та увиразнення їхніх давніших свідчень. Щоб полегшити респондентам завдання й водночас забезпечити оптимальне змістове наповнення автобіографії, науковець подавав її орієнтовний план в анкеті. Звісно, Плевако не міг розрахо- вувати, що всі учасники “Словника” дотримуватимуться його вимог: і серед автобіографій трапляються стислі й не надто інформативні. Але це не ставить під сумнів цінність підсумкового результату, якого досяг науковець: завдяки його ініціативності й наполегливості в зібранні зо- середжено велику та подекуди унікальну біобібліографічну інформацію, яку дуже важко, а іноді й неможливо було б одержати в інший спосіб. Автобіографічних документів західноукраїнських діячів у плеваків- ському зібранні небагато — 20. За життя науковця їх було більше; не розшукано, зокрема, автобіографії поета Омеляна Карашкевича, яку він надіслав Плевакові разом із рукописним додатком, хоча останній зберігся в ІР НБУВ. Серед автобіографій, які збереглися до нас, кіль- кісно переважають життєписи учасників культурного життя в УСРР — уродженців західноукраїнських земель (Дмитро Бедзик19, Володимир Ґжицький20, Володимир Ґадзінський21, Дмитро Загул22, Мирослав Ірчан23, Микола Марфієвич24, Олександр Осіюк25, Дмитро Рудик26, Іван Ткачук27). Менше представлені діячі української культури в Другій Речі Посполитій і Румунії (Михайло Атаманюк28, Олександр Горуцький29, Йосип Застирець30, Омелян Карашкевич31, Андрій Мельник32, Антін Радомський33). 19 ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 898 (автобіографія, 11 грудня 1929 р.). 20 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 47 (автобіографія, [не раніше 1926 р.]). 21 Там само.— Спр. 43 (автобіографія, 9 квітня 1924 р.). 22 Там само.— Спр. 75 (дві автобіографії, [поч. 1920-х років] і [1924 або 1925]); Оп. 2, спр. 3 (лист із автобіографічними та бібліографічними відомостями, [1922 або 1923 р.]). 23 Там само.— Оп. 1, спр. 80 (автобіографія та список публікацій, 10 травня 1929 р.). 24 Там само.— Спр. 114 (автобіографія, [липень 1929 р.]). 25 Там само.— Спр. 130 (автобіографія, 3 червня 1929 р.). 26 Там само.— Спр. 152 (автобіографія, червень 1929 р.). 27 ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 1021 (автобіографія, 17 жовтня 1929 р.; список пуб- лікацій, [не пізніше січня 1930 р.]). 28 Там само.— Од. зб. 894 (анкетні дані, б. д.). 29 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 52 (лист із автобіографічними та бібліогра- фічними відомостями, 18 вересня 1929 р.). 30 Там само.— Спр. 78 (автобіографія, [серпень 1929 р.]). 31 ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 1661 (добірка відгуків про Карашкевича, [не пі- зніше 1930 р.]). 32 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 117 (автобіографія, [серпень 1929 р.]). 33 Там само.— Спр. 143 (анкетні дані, [червень 1929 р.]). 103 Автобіографій галичан-еміґрантів до ЧСР і Німеччини, а також над- дніпрянців, які замешкали в Західній Україні, — одиниці (Олесь Бабій34, Дмитро Донцов35, Осип Думін36). Лише три з двадцяти документів цієї групи (автобіографія й авто- біографічний лист Загула, а також автобіографія Ґадзінського) сто- суються роботи Плевака над “Хрестоматією”, решту написано для “Словника” — на безпосереднє прохання редактора-упорядника або ж у відповідь на оголошення про видання “Словника”, розтиражоване 1929 р. українською пресою в СРСР і за кордоном (у Галичині його надрукував журнал “Нові шляхи”). Географічно “західноукраїнський” сеґмент зібрання охоплює авто- біографії галичан, буковинців та холмщаків. Крім професійних літера- торів (письменників, критиків, редакторів літературних часописів), ба- чимо тут представників інших сфер суспільно-культурного життя — педагогів, священнослужителів, політиків. Хронологічно матеріали цієї групи автобіографій, як і зібрання в ці- лому, охоплюють великий і знаменний відтинок української історії від 50-х років ХІХ ст. (найстарший респондент — Олександр Горуцький — народився 1852 р.) і до 30-х років ХХ ст. Маловідомі факти історії молодіжного руху 1870–1910 рр. у Галичині (зокрема, діяльність неле- ґальних учнівських гуртків) висвітлено в автобіографіях літератора й педагога Олександра Горуцького, політичного діяча й публіциста Осипа Думіна, критика й педагога Дмитра Рудика. У листі Горуцького до Плевака, серед іншого, міститься інформація про учнівський літера- турний гурток у Дрогобицькій гімназії на початку 1870-х років, до якого автор листа належав одночасно з Іваном Франком. Про свою участь у подіях Першої світової війни та Української революції, Леґіоні Січових Стрільців та УГА розповідають письменники Олесь Бабій, Володимир Ґжицький і Мирослав Ірчан, а також уже згаданий Осип Думін. Окреслений хронологічний діапазон можна поглибити на кілька століть, якщо взяти до уваги генеалогічну інформацію, що її подають респонденти Плевака. Так, науковець і священик Йосиф Застирець описує історію власного роду з XVІІІ ст., повідомляючи, зокрема, факти знайомства своїх предків з видатними діячами культури — Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та ін. Ще глибше — XVII ст. — сягає аналогічний екскурс в автобіографічному листі Горуцького. 34 ЦДАМЛМ.— Ф. 271, оп. 1, спр. 19 (автобіографія та список публікацій, [квітень 1929 р.]). 35 Там само.— Спр. 62 (автобіографія, 22 вересня 1929 р.). 36 Там само.— Спр. 65 (автобіографія, травень 1929 р.); ІР НБУВ.— Ф. 27, од. зб. 533 (відомості про псевдоніми Думіна в нелеґальній пресі). 104 Наочним свідченням евристичного потенціалу плеваківської колекції можуть бути приклади розв’язання з її допомогою складних атрибуційних проблем, зокрема, — з’ясування авторства псевдонімних і анонімних публікацій. Так, у шостому томі випущеного ЛНБ “Репертуару української книги. 1798–1916” зареєстровано оповідання “Куйбіда”, видане 1907 р. в коломийській друкарні Михайла Білоуса під криптонімом А. Г.....кій; автор твору невідомий37. Тимчасом оповідання це назвав серед власних публікацій уже згадуваний Олександр Горуцький, повідомляючи 1929 р. свої біографічні дані Плевакові. Важко перебільшити цінність матеріалів, які зібрав Плевако, для виявлення інформації про персонажів “без біографій”. До прикладу, укладачам тому вибраних листів до Кирила Студинського “У півсто- літніх змаганнях” не пощастило знайти додаткових відомостей про о. Андрія Мельника, котрий як член учительського збору Рогатинської гімназії підписав 1919 р. колективне звернення місцевих освітян до науковця38. Тимчасом детальна автобіографія Мельника, з якої можна довідатися про його дату народження, освіту, посади й літературні та богословські праці, збереглася в архіві Плевака. Колекційні матеріали нерідко містять важкорозшукувану інформацію про відгуки преси на друковані або усні виступи літератора, переклади його творів іншими мовами, театральні вистави за його творами і т. д. Так, зі згаданих в автобіографії Олеся Бабія трьох рецензій на книжку його нарисів “Шукаю людини” (Львів, 1921) у найповнішій бібліографії літератури про поета, яку склала Ліля Сирота, названо лише одну. З п’яти зазначених у тому ж джерелі відгуків про Бабієву поетичну збірку “Гу- цульський курінь” (Прага, 1927) у бібліографії Сироти подано лише два39. Особливу цінність мають свідчення персонажів колекції про їхні неопубліковані твори, рукописи яких було втрачено і про саме існу- вання яких не відомо з інших джерел. Так, Володимир Ґадзінський 1924 р. повідомляв Плевака, що підготував книгу віршів Еміля Вер- гарна в українському перекладі. У спеціальній літературі інформація про це нездійснене видання відсутня, — а це була одна з перших спроб інтерпретації творів бельгійського поета українською мовою. 37 Репертуар української книги. 1798–1916: Матеріали до бібліографії / Упоряд., підгот. до друку та прим. Л. І. Ільницької, О. І. Хміль.— Львів, 2002.— Т. 6: 1906–1909.— С. 89 (№ 11902). 38 У півстолітніх змаганнях: Вибрані листи до Кирила Студинського (1891– 1941) / Упоряд.: О. Гайова, У. Єдлінська, Г. Сварник.— Київ, 1993.— С. 342. 39 Сирота Л. Літературна група “Митуса” (1921–1922). О. Бабій, В. Бобинський, Р. Купчинський, Ю. Шкрумеляк: Бібліогр. покажчик.— Львів, 2004.— С. 87, 89. 105 Плеваківська колекція є важливим джерелом не тільки біобібліо- графічної інформації про українських письменників, але й текстів їхніх творів. Так, Володимир Ґадзінський долучив до власної автобіографії руко- писну добірку своїх віршів (19 творів),частина з яких не публікувалася40. Наведені приклади ілюструють тезу про значний джерелознавчий потенціал анотованого матеріалу, але, звичайно, не вичерпують усього багатства евристичних можливостей, які він надає дослідникові. Очевидно, скромний за обсягом “західноукраїнський” розділ авто- біографічного зібрання Миколи Плевака значно поступається репре- зентативністю найбільшим реґіональним автобіографічним зібранням — Івана Левицького й Івана Калиновича та не містить матеріалу для масштабних теоретичних узагальнень. Проте сказаного досить, щоб констатувати його неабияку пізнавальну цінність і потребу цілісної наукової публікації41. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ПЕРСОНАЛІЇ В АВТОБІОГРАФІЧНОМУ ЗІБРАННІ МИКОЛИ ПЛЕВАКА Степан Захаркін науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, канд. філол. наук (м. Київ) Автобіографічні та бібліографічні матеріали діячів української культури, які зібрав у 1922–1933 рр. харківський літературознавець Микола Плевако (1890– 1941), — найбільша в Україні автобіографічна колекція особового походження. Її історія пов’язана з роботою Плевака над “Хрестоматією нової української літератури” та нездійсненим “Словником українських письменників”. Струк- тура зібрання (засади формування, хронологія, географія, типологія джерел). Його наукове значення. Західноукраїнські персоналії у складі колекції. Ключові слова: Микола Плевако, автобіографічна колекція, західноукраїнські персоналії, характеристика джерел. 40 Зберігаються в ЦДАМЛМ (Ф. 271, оп. 1, спр. 43) та в автора статті. 41 Досі, наскільки мені відомо, опубліковано лише дві автобіографії західноук- раїнських діячів з Плевакового зібрання — Донцова (Записки Наукового товариства ім. Шевченка.— Львів, 1994.— Т. CCXXVІІІ: Праці історично- філософської секції.— С. 493-495; публікація Галини Сварник) і Загула (Слово і час.— 1997.— № 9.— С. 46-47; публікація Раїси Мовчан). 106 WESTERN UKRAINIAN PERSONALITIES IN AUTOBIOGRAPHIC COLLECTION OF MYKOLA PLEVAKO Stepan Zakharkin Research Fellow, Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Candidate of Philological Science (Kyiv) Autobiographic and bibliographic materials of the Ukrainian cultural figures which were collected by Kharkiv literary critic Mykola Plevako (1890–1941) in 1922–1933 are the largest autobiographic collection of personal origin in Ukraine. Its history is related to Plevako’s work on Anthology of New Ukrainian Literature and unrealized Dictionary of Ukrainian writers. Structure of collection (forming principles, chronology, geography, sources typo- logy), its scientific value, Western Ukrainian personalities in the collection are described. Keywords: Mykola Plevako, autobiographic collection, Western Ukrainian perso- nalities, sources description. ЗАПАДНОУКРАИНСКИЕ ПЕРСОНАЛИИ В АВТОБИОГРАФИЧЕСКОМ СОБРАНИИ НИКОЛАЯ ПЛЕВАКО Степан Захаркин научный сотрудник Института литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, канд. филол. наук (г. Киев) Автобиографические и библиографические материалы деятелей украинской культуры, собранные в 1922–1933 гг. харьковским литературоведом Николаем Плевако (1890–1941), представляют собой крупнейшую в Украине автобиогра- фическую коллекцию личного происхождения. Ее история связана с работой Плевако над “Хрестоматією нової української літератури” и неосуществив- шимся “Словником українських письменників”. Структура собрания (принципы формирования, хронология, география, типология источников). Его научное значение. Западноукраинские персоналии в составе коллекции. Ключевые слова: Николай Плевако, автобиографическая коллекция, западно- украинские персоналии, характеристика источников.

Західноукраїнські персоналії в автобіографічному зібранні Миколи Плевака

Institution

Similar Items