Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)

Розглянуто участь Юрія Тищенка в українському суспільно-політичному та видавничому русі 1905–1913 рр., його співпрацю з Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Володимиром Левинським та ін. Визначено роль у продовженні традицій української національно-патріотичної преси (“ЛНВ”, “Село”, “Засів...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Юркевич, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України 2008
Schlagworte:	Книгознавство. Історія видавничої справи
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12856
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913) / О. Юркевич // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 127-157. — Бібліогр.: 71 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12856
record_format	dspace
spelling	Юркевич, О. 2010-10-25T11:37:42Z 2010-10-25T11:37:42Z 2008 Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913) / О. Юркевич // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 127-157. — Бібліогр.: 71 назв. — укp. 1561-6223 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12856 929:070:655.41](477)“19” Розглянуто участь Юрія Тищенка в українському суспільно-політичному та видавничому русі 1905–1913 рр., його співпрацю з Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Володимиром Левинським та ін. Визначено роль у продовженні традицій української національно-патріотичної преси (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), заснуванні мережі українських книгарень, робота у видавництвах “Лан”, “Дзвін”. Рассматривается частие Юрия Тищенко в украинском общественно-политическом и издательском движении 1905–1913 гг., его сотрудничество с Михаилом Грушевским, Владимиром Винниченко, Владимиром Левинским и др. Определена роль в продолжении традиций украинской национально-патриотической прессы (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), создании сети украинских книжных магазинов, работа в издательствах “Лан”, “Дзвін”. Participation of Yuriy Tyshchenko in Ukrainian social, political and publishing movement in collaboration with Mykhailo Hrushevs’kyi, Volodymyr Vynnychenko and Volodymyr Levyns’kyi in 1905–1913 is considered. His role in continuation of traditions of Ukrainian national and patriotic press (Literaturno-naukovyi Visnyk, Selo, Zasiv), foundation of Ukrainian bookstore network, activity in Publishing Houses (Lan, Dzvin) is examined. uk Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України Книгознавство. Історія видавничої справи Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913) Юрий Тищенко — издатель, книжник, публицист: период становления (1905–1913) Yuriy Tyshchenko as publisher, book popularizer, publicist: formation period (1905–1913) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
spellingShingle	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913) Юркевич, О. Книгознавство. Історія видавничої справи
title_short	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
title_full	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
title_fullStr	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
title_full_unstemmed	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
title_sort	юрій тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)
author	Юркевич, О.
author_facet	Юркевич, О.
topic	Книгознавство. Історія видавничої справи
topic_facet	Книгознавство. Історія видавничої справи
publishDate	2008
language	Ukrainian
publisher	Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України
format	Article
title_alt	Юрий Тищенко — издатель, книжник, публицист: период становления (1905–1913) Yuriy Tyshchenko as publisher, book popularizer, publicist: formation period (1905–1913)
description	Розглянуто участь Юрія Тищенка в українському суспільно-політичному та видавничому русі 1905–1913 рр., його співпрацю з Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Володимиром Левинським та ін. Визначено роль у продовженні традицій української національно-патріотичної преси (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), заснуванні мережі українських книгарень, робота у видавництвах “Лан”, “Дзвін”. Рассматривается частие Юрия Тищенко в украинском общественно-политическом и издательском движении 1905–1913 гг., его сотрудничество с Михаилом Грушевским, Владимиром Винниченко, Владимиром Левинским и др. Определена роль в продолжении традиций украинской национально-патриотической прессы (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), создании сети украинских книжных магазинов, работа в издательствах “Лан”, “Дзвін”. Participation of Yuriy Tyshchenko in Ukrainian social, political and publishing movement in collaboration with Mykhailo Hrushevs’kyi, Volodymyr Vynnychenko and Volodymyr Levyns’kyi in 1905–1913 is considered. His role in continuation of traditions of Ukrainian national and patriotic press (Literaturno-naukovyi Visnyk, Selo, Zasiv), foundation of Ukrainian bookstore network, activity in Publishing Houses (Lan, Dzvin) is examined.
issn	1561-6223
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12856
citation_txt	Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913) / О. Юркевич // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника. — 2008. — Вип. 1 (16). — С. 127-157. — Бібліогр.: 71 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT ûrkevičo ûríitiŝenkovidavecʹknigarpublícistperíodstanovlennâ19051913 AT ûrkevičo ûriitiŝenkoizdatelʹknižnikpublicistperiodstanovleniâ19051913 AT ûrkevičo yuriytyshchenkoaspublisherbookpopularizerpublicistformationperiod19051913
first_indexed	2025-11-26T08:20:49Z
last_indexed	2025-11-26T08:20:49Z
_version_	1850618324091666432
fulltext	127 УДК 929:070:655.41](477)“19” ЮРІЙ ТИЩЕНКО — ВИДАВЕЦЬ, КНИГАР, ПУБЛІЦИСТ: ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ (1905–1913) Олександра Юркевич молодший науковий співробітник відділу наукової бібліографії відділення “Наукова бібліографія і книгознавство” ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України Серед тих, чиє ім’я в силу історичних, ідеологічних причин все ще не перебуває в активному науковому обігу, і Юрій Пилипович Тищенко (Сірий) — видавець, книгар, публіцист, письменник, постать вагома і різнобічна настільки, що кожен, хто прагнув глибше дослідити націо- нально-культурне життя України першої половини XX ст., не міг її оминути. Адже говорити про тогочасний видавничий процес без чіткого окреслення місця, яке посідав у ньому Юрій Тищенко, важко. Завдяки винятково плідному творчому внеску він став одним із чільних його представників. Однак життєвий шлях Ю. Тищенка, чимало аспектів його видавничої та суспільно-політичної діяльності практично невідомі для широкого загалу. Малодослідженою є і заявлена тема, що стало закономірним результатом тривалого регламентування доступу до найважливіших ар- хівних матеріалів і повноцінного їх вивчення. У такому контексті постає завдання максимального виявлення та дослідження комплексу джерел з видавничої та громадсько-політичної діяльності Ю. Тищенка і надання їм належної, адекватної оцінки. Певні напрацювання у цьому напрямку вже є. Ідеться про ряд до- відково-інформативних, науково-публіцистичних, краєзнавчих матеріалів про Ю. Тищенка — біографічних нарисів, заміток, енциклопедичних гасел тощо, які містять розрізнений фактаж з цього питання1. © Юркевич О., 2008 1 Антонюк Н. Тищенко Юрій // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. М. Романюка.— Львів, 1995.— Вип. 2.— С. 221-222; Погребенник Ф. Тищенко Юрій // Українські письмен- ники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника; Відп. ред. В. Ко- ноненко; НПБ України.— Київ, 2007.— Ч. 2 (Л-Я).— С. 197-199; Юрій Ти- щенко [Біографічна довідка] // Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку XX століття / Уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко.— 128 З переліченого виділяється передмова М. Шудрі до спогадів Ю. Ти- щенка — “Трудівник пера і друку”, де біографію останнього подано у відносно цілісному вигляді. Серед джерел до вивчення й осмислення життєвого шляху Ю. Тищенка “Спогади” посідають особливе місце. Написані ним на еміграції, упорядковані Н. Сидоренко та О. Сидоренком за публікаціями у рідкісних нині таборових часописах 1946–1947 рр.; вони — унікальний з історичного погляду документ із майстерним вкрап- ленням художніх спостережень та узагальнень. Містять описи журна- лістського і культурного життя Києва початку XX ст., зокрема, редак- ційної атмосфери “Літературно-наукового вістника”, наддніпрянських газет “Село” і “Засів”, а також нотатки про М. Грушевського, В. Винни- ченка, І. Нечуя-Левицького, Олену Пчілку, О. Олеся, Г. Чупринку та ін.2 Біографічні подробиці цієї праці пов’язують в одне ціле реалії життя тієї епохи. Частково матеріал про Ю. Тищенка знаходимо у працях дослідників історії української журналістики та загальноукраїнського видавничого руху початку — першої третини XX ст. — Т. Ківшар, І. Крупського, В. Гутковського, П. Федоришина, С. Костя, Н. Сидоренко, О. Сидоренка, І. Михайлина, М. Савки, Ю. Шаповала та ін.3 Київ: Дослідницький центр історії української преси, 1999.— С. 426; Жадько В. Тищенко Юрій [Біографічна довідка] // Жадько В. Микола Аркас: Роман-пошук.— Київ: СПД, 2008.— С. 480; Чабан М. Тищенко (Сірий) Юрій: [Біографічна довідка] // Чабан М. У старому Катеринославі (1905–1920 рр.): Хрестоматія. Місто на Дніпрі очима українських письменників, публіцистів і громадських діячів.— Дніпропетровськ: ІМА-прес.— 2001.— С. 342-344; Його ж. Ще одне ім’я на літературній карті Криворіжжя [Тищенко Юрій] // Кур’єр Кривбасу.— 1995.— № 37/38.— С. 23; Шудря М. Трудівник пера і друку [Юрій Тищенко] // Тищенко (Сірий) Ю. З моїх зустрічей: Спогади / Упоряд. О. І. Сидоренко, Н. М. Си- доренко; Передм. М. А. Шудрі.— Київ: Дослідницький центр історії української преси, 1997.— С. 5–10; Ротач П. Незабутній епізод: [Про розповсюдження серед українських остарбайтерів українських книг видавця Юрія Тищенка під час Другої світової війни] // Кур’єр Кривбасу.— 1996.— № 45/46.— С. 59. 2 Тищенко (Сірий) Ю. З моїх зустрічей: Спогади / Упоряд. О. І. Сидоренко, Н. М. Си- доренко; Передм. М. А. Шудрі.— Київ: Дослідницький центр історії україн- ської преси, 1997.— 106 с.: портр. 3 Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917–1923 рр.).— Київ: Логос.— 1996.— С. 14, 255; Кость С. Нариси з історії західноукраїн- ської преси першої половини XX ст.— Львів, 2002.— С. 155-165; Крупський І. Національно-патріотична журналістика України (друга половина XIX — перша чверть XX ст.).— Львів: Світ, 1995.— С. 54, 141; Гутковський В., Крупський І., Федоришин П. Українська журналістика Наддніпрянщини (друга половина XIX ст. — 1920 р.): генезис, проблематика виступів, державотворча функція / За заг. ред. д-ра іст. наук І. В. Крупського.— Львів, 2001.— С. 97; Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку XX століття / Уклад. 129 Але відразу ж доводиться визнати, що тема видавничої діяльності Ю. Тищенка як самостійний сюжет в історіографії не фігурує, дані про неї є складовою частиною загальної діяльності М. Грушевського і В. Вин- ниченка, помічником, сподвижником, однодумцем яких довгі роки був Тищенко. Очевидно, одну з головних причин такого стану речей слід шу- кати у тривалому жорсткому табу, накладеному на дослідження проблем, пов’язаних з цими іменами, та, відповідно, у стійкій історіографічній традиції недооцінки діяльності їхніх прибічників та послідовників. На початку 1990-х рр. наступив якісно новий етап у вітчизняному грушевськознавстві та винниченкознавстві, змінились пріоритети дослід- ників та концептуальні засади вивчення багатогранної діяльності цих постатей. Позитивні зрушення намітились і в дослідженні творчої спад- щини діячів, причетних до їхнього оточення. Зроблено вагомі кроки щодо оцінки їхнього внеску у розвиток української науки та культури. Так, маємо нині потужний корпус робіт, які по-новому, із залученням зрослого масиву документів, розглядають різні аспекти діяльності М. Грушевського, зокрема, його науково-організаційну та видавничу роботу, оскільки ця сторона його діяльності була менш відома. Ґрун- товні передмови до видання творів М. Грушевського та його епісто- лярної спадщини містять численні згадки і про Ю. Тищенка. Проте, лише в останні роки з’явилась низка праць, в яких належно оцінено його роль у видавничих проектах М. Грушевського4. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко.— Київ: Дослідницький центр історії укра- їнської преси, 1999.— С. 426 ; Михайлин І. Нарис історії журналістики Хар- ківської губернії. 1812–1917.— Харків: Колорит, 2007.— С. 282, 284; Ти- мошик М. Історія видавничої справи: Підручник.— Київ: Наша культура і наука, 2003.— С. 253, 297, 312; Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (XIX — перша третина XX ст.): Навч. посібн. / За ред. Н. Зелінської.— Львів: Світ, 2003.— С. 153, 426, 450, 540-542, 552; Савка М. Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20–30-ті рр. XX ст.): Історико-бібліографічне дослідження / Наук. ред.-консультант М. М. Романюк.— Львів, 2002.— С. 55, 114; Шаповал Ю. “Літературно-Науковий Вістник” (1898–1932 рр.): Творення державницької ідеології українства.— Львів, 2000.— С. 4, 105, 163, 177. 4 Ткаченко І. Видавнича діяльність М. С. Грушевського в Києві (1907–1914) у документах Київського Тимчасового комітету у справах друку // Бібліотечний вісник.— 2005.— № 2.— С. 39-42; Його ж. Видання українського народного тижневика “Засів” у Києві (1911–1912) // Рукописна та книжкова спадщина України.— Київ, 2004.— Вип. 9.— С. 29-45; Його ж. Джерела з історії ви- давничої діяльності М. Грушевського в Києві (1907–1914): Автореф. дис. ... канд. іст. наук / Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру- шевського.— Київ, 2006.— 20 с.; Його ж. “Село” — перша українська сус- пільно-політична селянська газета // Рукописна та книжкова спадщина України: 130 Чекає на дослідження і тема взаємин Ю. Тищенка з В. Винниченком. Публікації щоденників В. Винниченка, Є. Чикаленка, спогадів Г. Костюка, документальні розповіді Н. Миронець, Н. Кічігіної, літературознавчі — В. Панченка, статті й монографії С. Кульчицького, В. Солдатенка, І. Сахно, І. Ткаченка та ін. започатковують такі дослідження5. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів.— Київ, 2005.— Вип. 10.— С. 91-104; Його ж. Юрій Тищенко (Сірий) — права рука М. Грушевського у київських справах // Наукові праці Національної біб- ліотеки України ім. В. І. Вернадського.— Київ, 2006.— Вип. 11.— С. 417-425; Панькова С. Михайло Грушевський і народна газета “Село” у світлі мемуарних та епістолярних джерел // Український історик. Журнал історії українства.— Нью-Йорк; Київ; Львів; Острог; Торонто; Париж, 2004/2005.— Т. XLI–XLII, ч. 3/4 (163–164) / 1 (165) / За заг. ред. Л. Винара.— С. 26, 28, 29, 32, 33, 36, 38, 39, 41, 42, 44, 45; Мельник О. Діяльність Михайла Грушевського в емі- грації за матеріалами його листування (1921–1924 рр.) з Юрієм Тищенком- Сірим // III Міжнародний науковий конгрес українських істориків “Україн- ська історична наука на шляху творчого поступу”. Луцьк, 17-19 травня 2006 р.: Доп. та повідомл. / Укр. іст. т-во, Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки.— Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007.— Т. 1.— С. 365-370; Тимошик М. Історико-біографічний нарис // Животко А. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик.— Київ: Наша культура і наука, 1999.— С. 150, 207, 212, 213 та ін. 5 Винниченко В. Щоденники (1926–1951 рр.) // Київська старовина.— 2000.— № 3-6; Чикаленко Є. Щоденник, 1919–1920.— Київ; Нью-Йорк: Вид-во ім. Олени Те- ліги, 2005.— С. 138, 251, 371, 372, 471, 560 та ін.; Костюк Г. Література про Антея і наша дійсність (Слово на відкриття другого з’їзду Об’єднання Укра- їнських Письменників в еміграції, 26-27 грудня 1964 року в Нью-Йорку // Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі).— Вашингтон; Київ, 2002.— С. 321-328; Його ж. Зустрічі і прощання: Спогади // Кур’єр Кривбасу.— 2000.— № 122.— С. 76-103; Панченко В. “Бо я — українець”: Літературний портрет. Володимир Винниченко.— Київ: Веселка, 2003.— 37 с.— (Урок лі- тератури); Його ж. Магічний кристал: Сторінки історії українського пись- менства.— Кіровоград, 1995.— С. 92-120; Його ж. Марксист, который хотел остаться украинцем (Владимир Винниченко) // Украина Incognita / Под общ. ред. Л. Ившиной.— Киев: Изд-во АОЗТ “Украинская пресс-группа”, 2004.— С. 294-305; З листування Володимира Винниченка з Юрієм Тищенком / Вступ. ст. Н. Кічігіної, підготовка до друку Н. Кічігіної, Н. Миронець // Роз- будова держави.— 1994.— № 7.— С. 58-64; № 8.— С. 39-44; Миронець Н. Таємниці кохання Володимира Винниченка: Документальна розповідь // Кур’єр Кривбасу.— 2001.— № 141.— С. 60-116; Кульчицький С. Володимир Винни- ченко: життя в еміграції (1920–1934 рр.) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий зб. наук. пр.— Київ: Інститут історії Ук- раїни НАН України, 2003.— С. 240-264; Солдатенко В. Володимир Винниченко: на перехресті соціальних і національних прагнень.— Київ: Світогляд, 2005.— С. 17, 74, 75, 162, 245-250 та ін.; Лозинська Л. Державотворча діяльність В. К. Вин- ниченка (березень 1917 — вересень 1920 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук / 131 Окремі аспекти політичної та суспільно-громадської діяльності Ю. Ти- щенка в контексті висвітлення загальнополітичних процесів розвитку українського партійного руху розглядалися в працях С. Наумова, О. Сар- нацького, Л. Нагорної, І. Патера, Л. Качмар6 та ін. Практично недослідженою залишається публіцистична й письмен- ницька спадщина Ю. Тищенка. У цілому можна констатувати, що тема не розроблена монографічно, систематичного вивчення біоісторіографії діяча до цього часу ще не розпочато, не існує відповідного бібліографічного опрацювання, а по- одинокі статті та дослідження фахівців лише підкреслюють необхідність ґрунтовного осмислення даної проблематики в світлі сучасних соціокультурних підходів. Але й уже опублікований набуток є вагомим підґрунтям для поглиб- леного вивчення біографії Ю. Тищенка та всебічного й об’єктивного дослідження процесу українського відродження першої третини XX ст. Подальші розвідки варто проводити з якнайширшим залученням того- часної періодики, еміґраційної мемуарної літератури, епістолярної спад- щини й архівних матеріалів, які в кількісному і якісному відношеннях достатньо репрезентативні. Виходячи з наявності великого масиву інформаційно цінних архівних джерел, що стосуються Ю. Тищенка, у цьому дослідженні використано і вперше введено до наукового обігу передовсім ту їх частину, яка ха- рактеризує його тісні й довготривалі зв’язки із Західною Україною. Київ. ун-т ім. Т. Шевченка.— Київ, 1996.— 26 с.; Сахно І. Відображення гро- мадсько-політичної діяльності Володимира Винниченка в його листуванні з Юрієм Тищенком (Сірим) // Громадсько-політична діяльність Володимира Винниченка (до 125-річчя від дня народження): Зб. ст.— Київ, 2006.— С. 236- 244; Ткаченко І. Видавничий аспект листування Володимира Винниченка та Юрія Сірого // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного інсти- туту ім. В. Винниченка.— Вип. 62.— Кіровоград, 2005.— С. 183-189.— Філолог. науки (літературознавство, мовознавство). 6 Наумов С. Український політичний рух на Лівобережжі (90-і рр. XIX ст. — лютий 1917 р.): Монографія.— Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2006.— С. 208-209; Нагорна Л. Україна між двома революціями: бонапартизм влади і суспільна радикалізація. Українські соціалісти на роздоріжжі // Україна: політична іс- торія XIX — початок XX ст. / Редрада: В. М. Литвин (голова) та ін.; Редкол.: В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголови) та ін.— Київ: Парламентське вид-во, 2007.— С. 172, 204; Качмар Л. Галичина в політичному житті наддніпрянських емігрантів на початку XX ст.— Львів: Астролябія, 2002.— С. 12, 61-67; Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.— Львів, 2000.— С. 233; Сарнацький О. Царизм та українські політичні партії (1900– 1917 рр.): Монографія.— Запоріжжя: Запорізький нац. техн. ун-т, 2006.— С. 147. 132 Короткий історіографічний огляд літератури доповнюється і конкрети- зується під час розкриття теми. Хронологічні рамки статті обумовлюються специфікою дослідження персоналії й охоплюють період від 1905 р., коли Ю. Тищенко активно включився в суспільно-політичний, а згодом — видавничий рух, до його вимушеного виїзду з Києва наприкінці 1913 р. Нерозробленість теми певною мірою пояснюється складністю долі самого Ю. Тищенка, більша частина життя якого пройшла у вигнанні. Численні матеріали про нього розкидані по різних архівах і фондах, що зумовлює певну складність пошуку. Юрій Пилипович Тищенко (крипт. і псевд.: С. Ю., Ю., Ю. А., Ю. С., Ю. Т-ко, Аз., Ю. Азовський, Юрій Азовський, Галайда, О. Кадило, Ю. Сірий, Юр. Сірий, Юрій Сірий, Юр. Солтичинський) народився 22 квітня 1880 р. в селі Солтичівці поблизу Бердянська Таврійської губернії (тепер — Запорізька обл.) в сім’ї дрібного землевласника. Після закінчення в 1901 р. вчительської семінарії навчає в залізничному двокласному училищі Криворіжжя на станції Долгинцеве. Самоосвітою поглиблює знання: цікавиться літературою, природознавством, краєзнавством, проводить просвітницьку роботу на селі. Стрімкий перебіг політичних подій початку XX ст. кардинально впливає на формування світоглядних орієнтирів Юрія Тищенка та ви- значення його місця в нових суспільних обставинах. У 1905 р. він до- лучається до національно-визвольного руху Катеринославщини, зав’язує контакти із членами Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) — домінуючою тут політичною силою, підключається до під- пільної роботи, бере участь у революційному підйомі. РУП-УСДРП, як і інші політичні партії, відреагувала на бурхливі події 1905–1907 рр. відповідно до своїх програмних завдань та до розу- міння ситуації, здобувши певний організаційний і політичний досвід. “...За часів революції українську націю репрезентувала, головне, наша партія”, — було заявлено у листі ЦК до членів і організацій партії7. Одночасно тривав напружений процес вироблення власної ідеології, орієнтованої на творче використання надбань західноєвропейської со- ціалістичної думки та поєднання її з національною ідеєю. Головним його здобутком стало обґрунтування засад державності України на правах національно-територіальної автономії у складі перебудованої на феде- ративно-демократичних началах Росії. Цієї ж лінії дотримувались і більшість наддніпрянських українських партій. 7 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів (далі — ЛНБ. Відділ рукописів).— Ф. о/н, спр. 556/9.— Арк. 1. 133 Остаточна поразка революції і наступ реакції призвели до розвалу всіх революційних організацій. Переломний момент настав і в антиук- раїнських акціях, які набрали послідовного, систематичного характеру. Були розбиті українські політичні партії, унеможливлена їх подальша практична діяльність. Велику загрозу для свого існування Російська імперія вбачала у поєднанні української національної ідеї з робітничим рухом. Саме тому від каральних органів царизму найбільше постраж- дала УСДРП, яка зазнала масових арештів. Не обминули вони і Юрія Тищенка. Як політично неблагонадійного його разом з іншими активістами арештовують 24 грудня 1905 р. на станції Долгинцеве і відправляють спочатку до Катеринослава, а потім — до Херсона, звинувачуючи за статтею 126 “Уголовного Уложения” в причетності до страйкового комітету. До суду, тимчасово перебуваючи на волі, Ю. Тищенко проживає в селі Червоний Кут Лихівської волості Верхньодніпровського повіту. Тут, у 1906 р., одружується з Вірою Олександрівною з дому Фон-Роткірх. Наведені факти підтверджує архівний документ — лист начальника Харківського губернського жандармського управління від 23 березня 1916 р., виявлений дослідником-літературознавцем М. Чабаном8. Цей же документ свідчить, що “Георгий Филиппов Тищенко” ухилився від судового покарання. Як і абсолютну більшість учасників революційних подій, Ю. Тищенка чекали каторга або заслання. Та 2 липня 1907 р. під час виїзної сесії військового суду в Катеринославі, після присяги свідків, йому вдалося вийти з ними із судового залу непоміченим. Так почалася нелегальна доба в житті Ю. Тищенка. По кількох днях утікач опиняється в Києві з твердим наміром пробиватись за кордон, до Галичини. “Явками” звичних київських, переважно російських пар- тійних революційних осередків, скористатись було неможливо, тому Юрій Тищенко звертається до українських діячів, відомих йому з преси — Бориса Грінченка і Сергія Єфремова. За їх порадою знайомиться з Володимиром Винниченком, уже визнаним на той час письменником, одним з лідерів УСДРП, який тоді перебував у Києві на поруках (під заставу Є. Чикаленка), очікуючи судового рішення. Відтоді між ними зав’язуються тісні духовні контакти, а їхні ідейно- творчі шляхи не раз перехрещуватимуться. Володимир Винниченко, хоч і сам був під пильним наглядом поліції, дав Ю. Тищенкові адресу “явки” у Кам’янці-Подільському, де місцева соціал-демократична ор- ганізація на чолі з земським лікарем Пантелеймоном Блонським у тяжкі 8 Чабан М. Соратник Винниченка на Криворіжжі // Кур’єр Кривбасу.— 2001.— № 1.— С 91-94. 134 часи арештів і гонінь українських політичних діячів відігравала важ- ливу роль рятункового пункту для переслідуваних. Вона у 1907 р. влаш- тувала втечу за кордон не лише Ю. Тищенка, але й інших партійних діячів — Андрія Жука, Володимира Степанківського, згодом — Воло- димира Винниченка. Ці та інші факти зафіксовано у спогадах письмен- ників-подільчан Віктора Приходька та Григорія Костюка на широкому тлі громадсько-політичного піднесення Подільщини напередодні та після першої російської революції9. Перетнувши “зелений кордон”, Ю. Тищенко під прізвищем Солти- чинський (Салтичинський, Салтачинський) опинився на австрійській території, у Львові, серед т. зв. другої хвилі політичної еміґрації (1907– 1914). Її представляли соціал-демократи, соціал-революціонери, радикали, яким в межах Російської імперії загрожувало покарання і основною метою яких було відродити знищені реакцією українські партійні орга- нізації, зокрема, Українську соціал-демократичну робітничу партію та розширити партійну видавничу діяльність. У майбутньому планувалось відновити масштабний революційний рух в Україні, здійснити реформу УСДРП, перевівши її на ґрунт загальнонаціональної політики і зробивши відкритою для тих, хто найвище ставив боротьбу за національне визво- лення і в тій чи іншій формі сприймав соціалізм10. Осередком політичного перебування обрали Галичину, зваживши конституційні умови життя, геополітичне становище краю, а також досвід еміґрації 1900–1905 рр. і давні традиції взаємозв’язків наддніп- рянців з галицькими українцями. Тут розвивалась ідея соборності, не- залежності України, що увійшла до програм більшості українських по- літичних партій Галичини. На галицькому ґрунті серед представників наддніпрянської еміґрації утверджувався на якісно новому рівні самостійницький напрям україн- ської політичної думки, водночас посилювалися розходження між чле- нами лівих партій. Помітним ставав і зворотній вплив наддніпрянської колонії на галицько-українську соціал-демократію. Відновити політичну й видавничу діяльність східноукраїнські емі- ґранти спромоглися лише в 1908 р. До цього часу вони дописували до галицьких та підросійських часописів, брали участь у боротьбі за ство- рення українського університету у Львові, навчались у ньому та на 9 Приходько Віктор. Під сонцем Поділля: Спогади.— Вид. третє.— Мюнхен: Українська трибуна, 1948.— 159 с.; Костюк Григорій. Зустрічі і прощання: Спогади. Кн. 1.— Едмонтон: Канадський ін-т укр. студій. Альбертинський ун-т, 1987.— С. 21-48, 502-505 та ін. 10 Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.— Львів, 2000.— С. 51. 135 літніх українознавчих курсах, організованих М. Грушевським для мо- лоді у 1904 р., працювали в Науковому товаристві ім. Шевченка (далі — НТШ), “Просвіті”, в страхових і кооперативних товариствах. Влаштовують рахівником у страховому товаристві “Дністер” і Ю. Ти- щенка, але ця сфера діяльності не стала для нього першочерговою. Короткий період його перебування у Львові позначений інтенсивними зв’язками з політичними однодумцями. Неопубліковані матеріали 1905– 1921 рр., що стосуються одного з них — Володимира Левинського, зберігається у Центральному державному історичному архіві України у Львові (далі — ЦДІА України у Львові) в його особовому фонді (ф. 387). У переліку постійних адресатів поряд з Ю. Бачинським, В. Вин- ниченком, Л. Ганкевичем, М. Ганкевичем, В. Гнатюком, В. Старосольським, Д. Донцовим, К. Коберським, А. Крушельницьким, Л. Юркевичем — і Ю. Тищенко11. Це досі маловивчений матеріал, детальне опрацювання якого не тільки дозволить реконструювати суспільні зв’язки В. Левин- ського і Ю. Тищенка, але й надасть нову інформацію про діяльність багатьох українських політичних, громадських діячів і груп. У цей час, улітку 1907 р., було закладено основу для подальших зв’язків Ю. Тищенка із Західною Україною, яка тривала довгі роки на ґрунті партійних і видавничих справ, особистих контактів. Проводячи повноцінну партійну діяльність у Галичині, політемі- ґранти уважно стежили за перебігом подій на Наддніпрянщині, щоб при першій нагоді повернутися на батьківщину. Поривався на Велику Україну і Ю. Тищенко, де попри труднощі пореволюційного періоду, поступове нівелювання ліберальних кроків царського режиму все ж відкривалося широке поле діяльності, визрівали умови для системні- шого ведення культурно-політичної роботи, спрямованої на консолі- дацію національно-патріотичних сил. Невдовзі, мабуть через посеред- ництво когось з ідейних соратників, йому вдалося наблизитися до Михайла Грушевського, відвідати його вдома і домовитися про спів- працю в “Літературно-науковому вістнику” (далі — ЛНВ). Оцінюючи коло спілкування М. Грушевського на початку XX ст., важливо відзначити особливу прихильність видатного вченого і за- гальновизнаного лідера українства до молодих радикалів. Історик на- магався вловити актуальні настрої молоді, щоб скерувати національно- визвольну боротьбу у політичну площину. Соціал-демократи самі шу- кали контактів з визначним науковцем та старались використати його ім’я для популяризації своєї справи серед українського загалу. Спира- ючись насамперед на молодь, яка схилялася перед його авторитетом, 11 ЦДІА України у Львові.— Ф. 387, оп. 1, спр. 55.— Арк. 9, 10, 10 а, 10 б, 10в. 136 усі тогочасні громадсько-політичні зусилля М. Грушевський спрямо- вував на консолідацію представників українських земель з обох боків кордону. Перенесення “Літературно-наукового вістника” у 1907 р. зі Львова до Києва було, властиво, одним з перших кроків, здійснених ним у цьому напрямі. М. Грушевський зустрічався із більшістю чільних пред- ставників українських лівих партій і брав участь у їхній подальшій долі. Багатьох працевлаштував у керованих ним виданнях та структурах НТШ. Складність ситуації навколо перенесення “Літературно-наукового вістника” до Києва — опозиція львівських і київських українців, спротив офіційних органів влади, елементарний брак кадрів — змусила М. Грушевського шукати на відповідальну посаду в редакції журналу сторонню, незаанґа- жовану в ніяких угрупованнях людину. Саме Ю. Тищенку і було запро- поновано роботу в київській конторі часопису, що забезпечено сталий побут. Забігаючи наперед, можна стверджувати, що нова праця кардинально вплинула на подальше життя Ю. Тищенка. Фактично з цього моменту він почав змінювати своє професійне революціонерство на фах книговидавця12. За допомогою В. Левинського та Л. Ганкевича діставши паспорта на ім’я їхнього товариша, зецера-складальника з друкарні НТШ, авст- рійського підданого Павла Пилиповича Лаврова, Ю. Тищенко повер- нувся до Києва. Під прибраним прізвищем, заступивши на посаді гали- чанина Івана Джиджору (опікувався київськими справами часопису з перших днів його перенесення; лише він і М. Грушевський знали, хто такий Лаврів), працював у редакції “Літературно-наукового вістника” з вересня 1907 р. аж до кінця 1913 р. Спочатку — звичайним співробіт- ником, до обов’язків якого входили: коректура, впорядкування канце- лярії, нагляд за друкарнею, ведення передплатної книги та бухгалтерії, реклама, щоденна передача статей і справоздань М. Грушевському до Львова, згодом — як адміністратор редакції. Невдовзі Ю. Тищенко — довірена особа М. Грушевського у всіх київських видавничих справах, фактично його заступник, через якого вирішувалися всі поточні організаційні питання. Піклується і виданням праць вченого (“Історії України-Руси” та ін.), займається майновими проблемами родини Грушевських: пошуками і купівлею садиби на Паньківській, 9, в якому згодом поселиться з родиною, будівництвом прибуткової оселі тощо. 12 Гирич І., Тодійчук О. Листи українських соціал-демократів до М. Грушевсь- кого // Український археографічний щорічник; Український археографічний збірник.— Київ; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 2004.— Т. 11/12.— С. 634; Див. також: Гирич І. “Федераліст” очима “самостійника” (до історії написання статті А. Жука “М. Грушевський та СВУ” // Молода нація. — 2002.— № 3.— С. 84-85. 137 Дещо пізніше, в 1912 р., Ю. Тищенко, маючи неабиякий вплив у ча- сописі, стає членом редакційного комітету, до якого входили тоді: М. Гру- шевський, В. Леонтович, О. Олесь, Л. Старицька-Черняхівська. Перед- бачалась певна спеціалізація членів комітету: Ю. Тищенко з Грушевським відповідали за перегляд економічних статей та публіцистики13. Мотиви, обставини та численні колізії, пов’язані з перенесенням ре- дакції ЛНВ до Києва, детально описані в щоденниках М. Грушевсь- кого, в його листуванні в т. ч. і з Ю. Тищенком, у мемуарній літературі та висвітлені в працях сучасних дослідників14. Вагому інформацію про повсякденне життя ЛНВ містять спогади Ю. Тищенка та інших діячів українського руху — Є. Чикаленка, В. До- рошенка, О. Лотоцького, Д. Дорошенка і т. д.15 13 Лист В. Леонтовича до М. Коцюбинського [1912, середина січня, Київ] // Листи до Михайла Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного.— Чер- нігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2002.— Т. 3.— С. 181-183. 14 Щоденники М. С. Грушевського (1904–1910 рр.) / Публ. та коментарі І. Ги- рича // Київська старовина.— 1995.— № 1.— С. 10-30; Гирич І., Тодійчук О. Щоденник Михайла Грушевського за 1910 рік // Український історик / За ред. Л. Винара.— 2002.— Т. 39, чис. 1/4.— С. 96-127; Гирич І. Архів М. С. Гру- шевського як джерело до вивчення діяльності визначних постатей українського руху: Автореф. дис. ... канд. іст. наук / НАН України. Ін-т укр. археографії.— Київ, 1996; Його ж. М. Грушевський і С. Єфремов на тлі українського сус- пільно-політичного життя кінця XIX — 20-х рр. XX ст. // Український історик.— 1996.— Т. 33, чис. 1/4.— С. 142-187; Гирич І., Синицина В. Листи С. Єфре- мова до М. Грушевського // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.— 1992.— Т. CCXXIV.— С. 334-372; Корбич Г. До історії “Літературно-нау- кового вістника” (Київ, 1907–1914 рр.) // Слово і час.— 1996.— № 10.— С. 39-45; Шаповал Ю. “Літературно-Науковий Вістник” (1898–1932 рр.): Тво- рення державницької ідеології українства.— Львів, 2000.— С. 93-196; Пань- кова С., Гирич І. Публіцистика Михайла Грушевського на сторінках “Літера- турно-наукового вістника” в 1907–1914 роках // Грушевський М. Твори: У 50 т.— Львів: Світ, 2005.— Т. 2.— С. V–XXIV.— (Сусп.-політ. твори (1907–1914 рр.); Тельвак В. Михайло Грушевський // Історіографічні дослідження в Україні.— Київ, 2005.— Вип. 5.— С. 338-342; Кузіна Н. Роль “Літературно-наукового вістника” в національному відродженні України. (Київський період 1907– 1919 рр.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— Київ, 2003.— С. 10-11. 15 Сірий Ю. Київ: уривок з споминів // Літературно-науковий збірник.— Ганновер, 1949; Тищенко (Сірий) Ю. У Києві біля “Літературно-наукового вістника” // З моїх зустрічей: Спогади / Упор.: О. І. Сидоренко, Н. М. Сидоренко; Передм. М. А. Шудрі.— Київ, 1997.— С. 11-48; Чикаленко Є. Спогади (1861–1907).— Нью-Йорк, 1955; Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917).— Київ, 2004.— Т. I; Дорошенко В. Літературно-науковий вістник // “Літературно-науковий вістник”: Покажчик змісту. Т. 1–109 (1898–1932) / Укл. Б. Ясінський.— Київ, 2000.— С. 527-542; Дорошенко В. Михайло Грушевський — громадський діяч, політик 138 Часопис виходив у двох варіантах — київському і львівському. Книжки ЛНВ друкувалися в Києві і надсилалися до Львова. У Києві до них ви- готовлялась львівська обкладинка, проводилось брошурування й експе- диція. Зміст обох варіантів часом відрізнявся наявністю статей, що мали локальний характер — галицький чи наддніпрянський, або ж наявністю матеріалів, публікація яких в підросійській Україні була неможливою. Консолідуючий чинник — найбільш важлива ознака з львівського періоду виходу — давав вагомі результати на східноукраїнському ґрунті. Вже наприкінці першого року видання кількість передплатників в Росії перебільшила кількість галицьких передплатників16. ЛНВ і далі був ос- новним понадпартійним періодичним виданням, в якому публікувалися письменники різних напрямів і художніх стилів з усіх регіонів України. Постійним його дописувачем з питань суспільно-політичних, літературно- критичних став і Ю. Тищенко. Виробляючи стратегію й тактику на етапі заснування “Літературно- наукового вістника”, М. Грушевський домагався, щоб його зміст і тех- нічне оформлення відповідали кращим європейським видавничим зразкам. Зусилля не пропали намарно, і можна погодитись з думкою Л. Винара, що “ЛНВ в короткому часі став справжнім європейським журналом, редагованим на високому рівні”17. У Києві значний тягар редакційної праці взяв на себе Ю. Тищенко. Однак це була не лише зовнішня орієн- тація на європейську періодику. Передовсім йшлося про залучення ду- ховного потенціалу свого народу до світового культурного процесу. Як і у львівський період, журнал друкував переклади художньо-мистецьких надбань більшості європейських літератур. Було також перекладено твори американських авторів, зразки індійського епосу, арабської поезії тощо. З американської, шведської та інших літератур намагався пере- кладати і Ю. Тищенко18, хоча ширше реалізував свій перекладацький потенціал у різних видавництвах пізніше, у 1909–1914, 1918–1920 рр. і публіцист // Овид.— 1957.— Чис 6.— С. 15-19; Чис. 10.— С. 23-26; Чис 11.— С. 18-19; Жученко М. [Дорошенко Д.] Про українську літературну мову // Дніп- рові хвилі.— 1912.— № 22.— С. 302–306; № 23-24.— С. 319-324; 1913.— № 1.— С. 5-7; Лотоцький О. Сторінки минулого.— Варшава, 1933.— Ч. II.— С. 145-155. 16 Виказ передплатників “Літературно-Наукового Вістника” в 1907 р. Стан із днем 20 грудня 1907 р. // ЛНВ.— 1907.— Т. 40, кн. 11.— С. 1-18. 17 Винар Л. Праця Михайла Грушевського в НТШ до 1897 року // Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: Ст. і матеріали.— Нью-Йорк; Київ; Торонто: Укр. Іст. Т-во; Ін-т Української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 1995. — С. 183. 18 Сіґурд. Як Петерсон радив ся зі спеціялістами / З швед. пер. Ю. Сірий [Ти- щенко Ю.] // ЛНВ.— 1908.— Т. 42, кн. 5.— С. 356-362; Твайн Марк. Подорож 139 Водночас Ю. Тищенко дописує до інших періодичних видань — редагованих Оленою Пчілкою “Рідного краю” та “Молодої України”, галицького дитячого часопису “Дзвінок” тощо. Цікавиться роботою кращих київських книгарень, а з директором однієї з них — поляком Владиславом Ідзиковським та завідувачем ук- раїнсько-російського відділу цієї ж книгарні, видавцем, переконаним українцем — Євгеном Череповським, знайомиться особисто (ділові взає- мини швидко переросли у дружні) і пропонує постачати для них укра- їнську літературу київських та галицьких видавництв, що стало можливим після 1905 р. При цьому бере на себе клопоти щодо транспортування книг з-за кордону та вирішення цензурних питань. Радить їм звернути увагу на видання народно-популярної літератури, якої досі через цен- зурні умови було недостатньо. У 1908 р. на замовлення В. Ідзиковського та Є. Череповського пише перший свій популярний текст “Про світ Божий” (Бесіди з природо- знавства), що вийшов окремим виданням під літературним псевдонімом Юрій Сірий19, походження якого, якщо виходити з етимології, найвіро- гідніше, пов’язане з нелегальним становищем автора. Промовиста деталь: Володимир Винниченко у філерських донесеннях на нього періоду нав- чання у Київському університеті в 1901–1902 рр. теж фігурує як “Сірий”20. Перша Тищенкова публікація викликала неприхильну реакцію ре- дагованої Є. Чикаленком “Ради”. Авторові закинуто, подекуди слушно, недосконале знання мови, її немузикальність, вживання русизмів, неясну термінологію та ін.21 У той же час “значним і цінним придбанням для нашої популярної наукової літератури” визнав книгу Г. Шерстюк, від- значивши неабиякий популяризаторський хист письменника22. Проводячи напівлегальне та надзвичайно інтенсивне життя в Києві, Ю. Тищенко змушений обмежувати особисті зустрічі, однак, відвідує капітана Стормфільда на небо / З англ. пер. Ю. Сірий [Тищенко Ю.] // ЛНВ.— 1909.— Т. 45, кн. 2.— С. 412-441. У цьому ж році оповідання вийшло окремим виданням. 19 Сірий Ю. Про світ Божий (Бесіди по природознавству).— Київ: Вид-во Є. Че- реповського, 1908.— 101 с. 20 Сарнацький О. Царизм та українські політичні партії (1900–1917 рр.): Моно- графія.— Запоріжжя: Запорізький нац. техн. ун-т, 2006.— С. 328. 21 Качаловський А. [Рецензія] // Рада.— 1908.— 19 (6) черв., № 129.— С. 3-4.— Рец. на кн.: Сірий Ю. Про світ Божий (Бесіди по природознавству).— Київ: Вид-во Є. Череповського, 1908.— II, 102 с.: мал.— (Популярно-наукова б-ка; № 1). 22 Шерстюк Г. [Рецензія] // ЛНВ.— 1908.— Т. 42, кн. 4.— С. 199-200.— Рец. на кн.: Сірий Ю. Про світ Божий (Бесіди по природознавству).— Київ: Вид-во Є. Череповського, 1908.— II, 102 с.: мал.— (Популярно-наукова б-ка; № 1). 140 час від часу сестру Михайла Грушевського — Ганну Сергіївну Шам- раєву, зав’язує товариські стосунки з артистами театру Миколи Карпо- вича Садовського — Северином Паньківським, Єлизаветою Хуторною (була членкинею УСДРП). Це знайомство, скоріш за все, відбулося через посередництво М. Грушевського, маловідомою сторінкою життя якого є його тісні контакти з фундаторами новітнього українського театру, які тривали як у Києві, так і у Львові23. Театр — ще одне велике захоплення Ю. Тищенка. Ризикуючи бути викритим, разом зі співробітником ЛНВ М. Котиком майже щовечора відвідує театральні вистави. Через багато років згадуватиме він гру Марії Заньковецької, Миколи Садовського та інших світочів української сцени. Особисте знайомство Ю. Тищенка з артисткою переросло у дов- голітню дружбу. За час свого перебування у Києві він не раз відвідував Марію Костянтинівну та її матір Марію Василівну Адасовську у Ні- жині та Заньках. Там же ознайомився з їхнім родовим архівом. Пере- буваючи на еміґрації в Празі, Ю. Тищенко написав біографію славетної артистки, хоч готовий до друку матеріал так і не побачив світу, зали- шений напризволяще в 1945 р. у Празі24. У зацікавленні Ю. Тищенка театром був і професійний мотив: як директор редакції ЛНВ та фактичний редактор тижневика “Село” (з 1909 р.), змушений був перечитувати чимало літературного матеріалу, в т. ч. драматургічного, не завжди, на жаль, якісного. Нові обставини суспільного життя вимагали принципово нового за формою і змістом театру. В ЛНВ, який відводив багато місця театральній тематиці, опуб- лікував статтю і Ю. Сірий — “Український театр в Києві 1908/9 р.”25, де висловив велике захоплення першим українським стаціонарним театром М. Старицького і наголосив на проблемах його розвитку: не- помірному тиску цензури, бракові коштів, необхідності оновлення ре- пертуару, припливу свіжих акторських і драматургічних сил. Серед “оригінальних, цікавих п’єс” українських авторів (Л. Яновської, С. Чер- касенка, Л. Пахаревського та ін.) виділив “Дизгармонію”, “Великого Мо- лоха”, “Щаблі життя”, з яких, власне, починався “новий” Винниченко. Для ЛНВ, як, зрештою, й для інших українських видань, серйозною проблемою залишалася невелика кількість передплатників, яких було 23 Щоденники М. С. Грушевського (1904–1910 рр.) / Публ. та коментарі І. Ги- рича // Київська старовина.— 1995.— № 1.— С. 12. Захоплення М. Грушев- ського театром знайшло відбиток у його численних оглядах театрального життя на сторінках ЛНВ. 24 Тищенко Ю. (Сірий). З моїх зустрічей: Спогади.— Київ, 1997.— С. 48. 25 Сірий Ю. Український театр в Київі 1908/9 р. // ЛНВ.— 1909.— Т. 46, кн. 5.— С. 359-364. 141 у кращому разі не більше двох тисяч26. Це, а також брак коштів, від- сутність фахівців та досвідчених літераторів, окрім утисків уряду, часто ставало причиною невиходу видань. Ю. Тищенко всіляко намагається вдосконалити роботу ввіреного йому друкованого органу. З його іні- ціативи до участі в журналі запрошено Лесю Українку. Розмірковуючи над способами розповсюдження журналу та заохочення української інтелігенції до передплати, подає на розгляд М. Грушевському проект брошури рекламного характеру. Сповнюючи свої завдання, ЛНВ поборював чимало перешкод як з боку самого суспільства, так і адміністрації. Львівсько-київська кон- фронтація (не так на ідейному ґрунті, як через стурбованість монопо- лією ЛНВ), обмеження царської цензури, тимчасові закриття, штрафи, арешти, обшуки — постійно супроводжували видавців. М. Грушевський не раз думав про припинення виходу журналу, передачу його в інші руки. Від таких кроків його не раз відраджував Ю. Тищенко: “Се стра- шенна буде побіда з боку наших і чужих <...> ... відчуваю, що в пере- несенню ЛНВ назад до Львова буде велика помилка. Нащо ж тоді три роки будовали і зносили весь тягар ведення діла”27. Спільними зусил- лями — організаційними і творчими, керманичі часопису втримували і розбудовували його на високому ідейно-художньому рівні. Однак Ю. Тищенка турбують не лише проблеми ЛНВ, а й справа розповсюдження української книжки. До редакції надходило чимало запитів, особливо з провінції, на книжку рідною мовою. Відчутними були брак літератури найрізноманітнішої тематики, недосвідченість у проведенні необхідних організаційних заходів. Серйозного розгляду, зрештою, вимагав весь спектр проблем, пов’язаних з формуванням та поліпшенням системи книгодрукування, розповсюдженням української книжки, зацікавленням нею усіх верств суспільства, збудженням по- стійного інтересу до неї як джерела просвіти. Всі ці теми не раз обго- ворювались з М. Грушевським, видавцем Є. Череповським. Ставилась ця справа на порядок денний і Виділом Товариства ім. Шевченка28. Ро- зуміючи величезну роль інформації у розвитку суспільства, НТШ на- магалось донести висліди своїх наукових праць до широкого загалу, що в той час можна було зробити виключно через книгу та налагодження дієвої системи її розповсюдження. 26 Тищенко-Сірий Ю. Перші наддніпрянські українські масові політичні газети (1909–1912 рр.).— Нью-Йорк: Українське Американське видавниче т-во, 1952.— С. 6. 27 ЦДІА України у Києві.— Ф. 1235, оп. 1, спр. 582.— Арк. 492, 495. 28 Хроніка НТШ.— Львів, 1907.— Чис. 29.— С. 3-4; Чис. 30.— С. 4; Чис. 31.— С. 4-5; 1908.— Чис. 33.— С. 2-3; Чис. 34.— С. 2. 142 Невдовзі Ю. Тищенко, за згодою М. Грушевського, облаштовує книж- ковий склад у редакції ЛНВ і замовляє зі Львова велику кількість книжок. У зв’язку з цим змушений регулярно відвідувати Тимчасовий комітет у справах друку, що, фактично, виконував цензурні функції, де переслані книги прискіпливо переглядалися. У січні 1908 р. попри ад- міністративну протидію було офіційно відкрито “Книгарню “Літера- турно-наукового вістника” як філію книгарні НТШ у Львові29. Вона стала другою українською книгарнею в Києві після створеної у 1899 р. видавництвом “Вік” спільно з редакцією журналу “Кіевская старина”30. Ю. Тищенко значно активізував українську книгарську справу: в 1909 р. заснував українську книгарню в Харкові, в 1911 р. — в Катеринодарі на Кубані31. Ця остання вийти на достатньо високий рівень роботи змогла лише в 1913 р., але її розвитку перешкодила війна. Про труднощі, з якими доводилося стикатись, Ю. Тищенко писав у листі до І. Джиджори: “Був я в Катеринодарі і дещо зробив в справі заложення книгарні, але скажу Вам, що нарід там дуже робить вражіннє зле. Свідомих укра- їнців майже нема... Більше “філів”, та й то не першої марки”32. Всі ці книгарні, хоч відкривалися на різні імена, фактично належали Науко- вому товариству ім. Шевченка у Львові. Як стверджує С. Семенюк (ди- ректор відновленої у 1992 р. книгарні НТШ у Львові), у таких діях не було жодного комерційного розрахунку, бо всі філії відразу ж довелося взяти на утримання і покривати видатки навіть не з каси центральної львівської книгарні НТШ, а з каси Наукового товариства ім. Шевченка, що негайно викликало певні закиди та звинувачення на адресу Михайла Грушевського33. Та вже через кілька років книгарні під орудою Ю. Ти- щенка почали приносити відчутний фінансовий зиск, що підтверджує його численне службове листування на посаді завідувача книгарні ЛНВ у Києві із Виділом Наукового товариства ім. Шевченка34. Та досягти 29 Хроніка НТШ.— Львів, 1908.— Чис. 33.— С. 3-4. 30 Хоню В. Організаційно-методичні засади роботи українських видавців кін. XIX — поч. XX ст. (на прикладі київського видавництва “Вік”).— Київ, 2000.— С. 11. 31 Д. Дорошенко стверджував, що Ю. Тищенко відкрив ще одну книгарню — у Кременчуці. Див.: Дорошенко Д. Рідкий ювілей (35-ліття видавничої діяль- ности Юрія Тищенка) // Українська дійсність. [Берлін].— 1943.— 1 жовт.— С. 3. 32 ЦДІА України у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 2316.— Арк. 56зв. Лист, дато- ваний 3 січня 1910 р., був відісланий у Москву, де І. Джиджора тоді пере- бував; Див. також: ЦДІА України у Києві.— Ф. 1235, оп. 1, спр. 582.— Арк. 420, 422, 442. 33 Семенюк С. До 110-річчя книгарні НТШ // Вісник НТШ.— 2004.— Чис. 31, весна-літо.— С. 34. 34 ЦДІА України у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 224.— Арк. 20, 63; спр. 875.— Арк. 43, 49; спр. 954.— Арк. 35-67. 143 такого успіху було нелегко: “...При тих засобах, які я мав, се було робити майже понад силу тяжко. Доводилось заручатись довіррям ріжних видавництв і фірм і працювати в борг. Стремління поширити діло од- бирало завжди всю готівку грошеву, і її доводилось вкладати в закупно книг для трьох книгарень. Не має книгарня грошей і тепер, хоч і робить діло велике, бо коли б складала гроші, то не мала б чим торгувати і пішла б до упадку. ...Не ставлю собі в заслугу сієї праці, бо я мусив се робити яко член української громади і тої інституції, якій я служу”35. Уже в 1910–1911 рр. у кількох великих містах з’явились українські книгарні: у Полтаві — Г. Маркевича, в Одесі — І. Луценка, в Катерино- славі — “Слово”, у Петербурзі — “Базар” і т. д. Їх центром стала кни- гарня ЛНВ у Києві — головний склад видань, що виходили як у Над- дніпрянській Україні, так і в Галичині. Джерелом постачання книг на Велику Україну була Книгарня Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, де “... перед війною <...> можна було дістати всі книжки в українській мові, де б вони не були видані, хочби і за Океаном”36. Важливою ланкою цього процесу слід вважати певні популяриза- торські кроки, здійснювані Ю. Тищенком, який добре розумів значення реклами для такого “краму”, як українська книжка та новонароджені українські часописи. Проте спроби прорекламувати їх у газетах Києва були відразу ж розцінені Виділом Наукового товариства ім. Шевченка як недопустимі витрати, санкціоновані його головою — М. Грушевським37. Незабаром (в 1912, 1913 рр.) було укладено і опубліковано каталоги книг, систематизованих за читацьким призначенням та тематичним прин- ципом, з ними можна було ознайомитися у книгарні. Списки книжкової продукції, наявної на складі видавництва, стали невід’ємним елементом оформлення випусків ЛНВ. До того ж, у “Віснику” періодично з’явля- лися короткі рецензії на пропоновані видання, часто авторства Ю. Ти- щенка. Момент реклами присутній навіть на штампі книгарні ЛНВ, де перелічено видавництва, з якими вона співпрацює та зазначено умови передплати на “Літературно-науковий вістник” й іншу українську періодику. Цей же період був плідний на інші вагомі культурні проекти. Набутий адміністративно-видавничий досвід дозволив Ю. Тищенку очо- лити видавництво “Лан”, засноване у 1909 р. Олександром Грушевським, 35 Лист Ю. Тищенка від 2 листопада ст. ст. 1913 р. до Виділу НТШ у відповідь на вимогу звернути вкладені Товариством у книгарню кошти.— ЦДІА Ук- раїни у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 875.— Арк. 43. 36 Б. З. [Заклинський Б.]. Обмінна торговля книжками // Книжка.— [Станіславів].— 1922.— Чис. 8/10.— С. 119. 37 Романів О. Михайло Грушевський і галичани: конфлікт 1913 року // Вісник НТШ.— 2004.— Чис. 31, весна-літо.— С. 15. 144 що взяв на себе всі матеріальні видатки в організації справи і в подаль- шому її веденні. Ю. Тищенко став співредактором та відповідальним за технічну сторону майбутніх видань. З родиною Грушевських Ю. Ти- щенко, як уже зазначалось, був у дуже близьких стосунках — і як завідувач редакції ЛНВ, і як довірена особа вченого в багатьох його видавничих і приватних справах. Постійно проживав у домі Грушев- ських і був до певної міри членом цієї родини. Не раз зустрічався з Олександром Грушевським: обговорювали культурно-національні справи, укладали плани на майбутнє. Не оминали й питання про стан виховання українського молодого покоління, яке, не маючи друкованої продукції рідною мовою, денаціоналізовувалося. Отож, укладаючи програму видавництва, співредактори передусім звернули увагу на те, щоб поруч із книгами, призначеними для широ- кого вжитку, видавати й книги для української молоді і дітей. Було створено спеціальну серію дитячих видань, якою опікувався Ю. Ти- щенко. Уже наприкінці року появилась у цій серії перша книжка38. За- собом долучення юних читачів до кращих світових літературних зразків і водночас показником достатньо високого фахового рівня видавництва були художні переклади. Серед представлених імен — Р. Кіплінг, Е. Сетон- Томпсон, В. Гауф та ін. Авторами перекладів були: Ю. Тищенко-Сірий, О. Олесь, Ю. Будяк (Ю. Покос). Видання “Лану” критика зустріла прихильно, відзначивши цікаву тематику, доступність викладу, ошатний зовнішній вигляд. Дискусії викликав хіба фонетичний, так званий “галицький”, правопис, яким послуговувалось видавництво замість “кулішівки”, що її, як пра- вило, застосовували наддніпрянські видання. “Професор М. Грушев- ський, — писав М. Жученко (Д. Дорошенко), — переносячи до Києва ЛНВ, переніс і той фонетичний правопис. Цим правописом почали друкуватися Записки НТШ у Києві, ним друкувалося “Село”, тепер друкуються видання “Лану” і “Видавничої спілки”. Чи добре це? Чи є які поважні причини для цього? Думаємо, що ні... Кулішівка дуже добре передає відтінки нашої мови, навчитися її легко. Фонетика ж — для нас незрозуміла, а навчитися її дуже важко. <...> Зрозуміло, заводячи цей правопис у нас, проф. Грушевський мав на увазі добро для україн- ської справи, хотів тісніше зв’язати нас з Галичиною. Але на ділі цим він тільки різнить нас...”39. Ю. Тищенко з цього приводу висловився 38 Кіплінг Р. Казки / Пер. [та авт. передм.] Сірий Ю. [Ю. Тищенко].— Київ: Друк. 1-ої Київ. Друк. Спілки, 1909.— 68 с.: мал.— (Попул. б-ка “Лан”. Сер. для дітей; № 1). 39 Жученко М. [Дорошенко Д.]. Про українську літературну мову // Дніпрові хвилі.— 1913.— № 1.— С. 6. Д. Дорошенко, властиво, не опонував правописові перелічених 145 прагматично: “Певно, що ніхто не був би проти того, щоби перевести реформу нашого правопису. Та відразу того зробити не можна. На це треба часу й фахівців”40. Незважаючи на опонентів та на інертність бу- денної свідомості, видавці впевнено йшли до визначеної мовної полі- тики. Обговорення теми на сторінках вищеперелічених часописів міс- тило всю повноту лінгвістичних, культурологічних та морально-етичних аспектів, виходячи далеко за межі суто журналістської полеміки. Видання “Лану” поширювались успішно. Значним їх споживачем стала Галичина, де були українські школи, але бракувало дитячої літе- ратури. Видавництво проіснувало всього чотири роки. В умовах непев- ності й культурної задухи, що панувала в підросійській Україні, спів- робітники “Лану”, обходячи цензурні перешкоди та долаючи інерцію громадянства, створювали і видавали якісну книгу для підростаючого покоління, писану по-українськи. За той час в дитячій серії вийшло дванадцять назв, оригінальних — здебільшого природничого змісту авторства Ю. Тищенка, а також — перекладів, які стали справжнім над- банням дитячої літератури41. Готувались також книги історичної тема- тики — для дітей старшого віку, але в кінці 1913 р. Ю. Тищенко з полі- тичних причин виїхав з України, що позначилось на подальшій праці видавництва. Ситуацію вирівняти не вдалося, і з початком Першої сві- тової війни роботу довелось припинити. Майже одночасно з початком діяльності “Лану” в Києві постало по- дібне видавництво товариства українських педагогів “Український учи- тель”, організаторами та найактивнішими учасниками якого були Спи- ридон Черкасенко і Григорій Шерстюк. Одними з перших його видань стали “Граматика” С. Черкасенка та “Коротка українська граматика для школи” Г. Шерстюка42. Та найважливішою справою цього товариства ним видань, а, визнаючи всю складність та важливість вироблення української літературної мови, обстоюючи її єдність, намагався об’єктивно й аргументо- вано проаналізувати тогочасний її стан. При цьому вдається до порівняння та історичного екскурсу обох правописів. Його виступ був викликаний появою розвідки І. Нечуя-Левицького “Криве дзеркало української мови” (1911). 40 Сірий Ю. Велетень української науки (уривок зі спогадів про М. С. Грушев- ського) // Україна. Українознавство і французьке культурне життя.— [Париж].— 1949.— Чис. 2.— С. 83. 41 Книгу Ю. Сірого “Житє ростин” виділить професор І. Раковський як одну з перших і кращих в українській популярній природничій літературі. Див.: Ра- ковський І. [Рецензія] // ЛНВ.— 1909.— Т. 46, кн. 6. — С. 600-603.— Рец. на кн.: Сірий Ю. Житє ростин: Нарис анатомії і фізіольоґії ростин.— Київ: Лан, 1909.— 76 с.— (Популярна б-ка “Лан”; № 1). 42 Черкасенко С. Граматика.— Полтава: Український учитель, 1907.— 32 с.— (№ 8); Шерстюк Г. Коротка українська граматика для школи.— Полтава: 146 було заснування фахового журналу “Світло” — першого і єдиного ук- раїномовного педагогічного журналу на Наддніпрянщині до 1917 р., поява якого була дещо несподіваною з огляду на відсутність тут укра- їнських шкіл. Головним редактором часопису став Г. Шерстюк, серед найближчих співробітників і дописувачів, поряд з С. Русовою, С. Чер- касенком, С. Єфремовим, — Ю. Тищенко. В “Українському учителі” були надруковані науково-популярні книги останнього, не раз переви- давані в майбутньому43. Журнал порушував справи дошкільного вихо- вання, шкільної і позашкільної освіти, боронив права української мови та культури, гуртував учителів і діячів культури та готував діячів на- родної освіти. Тут друкувалися твори класиків української літератури, фахові статті, огляди, поради тощо. Протягом 1910–1914 рр. вийшло 36 чисел. Діяльність видавництва, перервана війною, поновилася в 1917 р. на автономних засадах при видавництві “Дзвін” під назвою “Українська школа” (склад редакції: С. Русова, Ю. Тищенко, С. Черкасенко, Я. Чепіга)44. Загалом 1909–1912 рр. у житті Ю. Тищенка можна охарактеризу- вати як відносно стабільні, насичені та плідні. Він систематично дру- кується, виношує нові творчі плани, активно контактує з дописувачами ЛНВ, представниками літературних і творчих кіл. У травні 1911 р. стає членом Товариства прихильників української літератури, науки і штуки у Львові45. Та попри великий ентузіазм і різносторонні зацікавлення, головне завдання Ю. Тищенка полягало у виданні ЛНВ. Царський уряд не був послідовним у впровадженні ліберальних ре- форм, і обставини розвитку вітчизняної преси ставали все більш несприятливими. Проте зберігалась можливість для її легального Український учитель, 1907.— Ч. 1.— 65 с.— (№ 1); Шерстюк Г. Українська граматика для школи.— Київ: Український учитель, 1909.— Ч. 2: Складня.— 63 с.— (№ 21). 43 Сірий Ю. Дивні рослини.— Київ: Український учитель, 1910.— 16 с.: іл.— (№ 29); Сірий Ю. Світова подорож краплини води: Оповідання для дітей.— Київ: Український учитель, 1910.— 23 с.— (№ 31); Сірий Ю. Про горобця, славного молодця: Оповідання.— Київ: Український учитель, 1912.— 32 с.— (№ 42). 44 Тищенко-Сірий Ю. З історії української дитячої книжки // Ми і наші діти. Дитяча література. Мистецтво. Виховання: Зб. / За ред. Б. Гошовського; Об’єднання працівників дитячої літератури ім. Л. Глібова.— Торонто; Нью- Йорк, 1965.— Ч. 1.— С. 235. 45 Державний архів Львівської області.— Ф. 298, оп. 1, спр. 1.— Арк. 9-11.— Опубл.: Леся Українка. Документи і матеріали. 1871–1970.— Київ: Наук. думка, 1971.— С. 210-212. Членами товариства тоді ж були обрані: Леся Українка, В. Винниченко, О. Кандиба (Олесь), В. Козловський, В. Кричев- ський, І. Бурячок, Л. Старицька-Черняхівська та ін. 147 функціонування і поширення через неї національної ідеї. М. Грушев- ський не раз висловлював побажання видавати газету не лише для української інтелігенції, а й для селянства і робітництва. За підтримки та участі Ю. Тищенка в Києві починають виходити популярні народні ілюстровані тижневики під назвою “Село” (1909)46 та “Засів” (1911). Спогади Ю. Тищенка, Є. Чикаленка О. Лотоцького, М. Гехтера, Д. До- рошенка, щоденники М. Грушевського, його листування з Ю. Тищенком, П. Стебницьким, М. Котиком, Є. Чикаленком, М. Шаповалом та іншими дають можливість відтворити історію цього часопису. Особливо цінними є спогади Ю. Тищенка, які довший час залиша- лися для дослідників української преси єдиним джерелом з історії ви- ходу у світ часописів “Село” і “Засів”, оскільки не збереглося їх редак- ційних архівів47. Перший номер “Села” вийшов 3 вересня 1909 р. Головний редактор М. Грушевський в основному проживав у Львові, тому поточну редак- ційну та адміністративну роботу виконував Ю. Тищенко, фактично був відповідальним редактором. Його численні листи до М. Грушевського, до авторів “Села” та інших осіб свідчать про щире вболівання за на- родну газету та наміри вести справу її видання якнайкраще. Чималих старань доклав Ю. Тищенко, щоб газета вчасно доходила до читача. “Особисто я надаю величезну вагу сьому і завжди мав се на увазі, редагуючи “Село”. Тому то за два роки не спізнився ні оден нумер ні на одну годину”48. Великого значення надавало видавництво рекламі, але за браком грошей досконало зробити її не могло, обмежилось платними оголо- шеннями в різних, переважно московських, газетах, що виходили в Україні. З українських видань оповістки про вихід “Села” подали, наприклад: 46 Предтечами “Села” були часописи “Хлібороб” (Лубни Полтавської губернії; вийшло п’ять номерів у 1905 р.; редактори: М. А. Дмитрієв і О. Пчілка) та частково “Рідний Край” (Полтава; Київ; Гадяч; 1905–1916 рр.; редактором значився М. М. Шемет). 47 Ткаченко І. Видавнича діяльність М. С. Грушевського в Києві (1907– 1914 рр.) у документах Київського Тимчасового комітету у справах друку // Бібліотечний вісник.— 2005.— № 2.— С. 40; Його ж. “Село” — перша українська суспільно-політична селянська газета // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів.— Київ, 2005.— Вип. 10.— С. 92. 48 Лист Ю. Тищенка до В. Левинського від 3 березня ст. ст. 1913 р.— ЦДІА України у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 2282.— Арк. 109. У листі не вказано ні прізвище, ні ім’я адресата, — можливо, з конспіративних міркувань, але характер викладеної в ньому інформації свідчить, що ним, найвірогідніше, був Володимир Левинський. 148 “Рада”49, “Українська хата”50. Пробний примірник і кожне перше число газети для нових передплатників редакція розсилала безкоштовно. Чи- тачам надходили і безкоштовні додатки, приміром, календарі. До співробітництва у газеті було залучено багатьох авторитетних учених, письменників, громадських діячів — М. Біляшівського, Т. Бор- дуляка, Ю. Будяка (Ю. Покоса), В. Винниченка, М. Гехтера, В. Дорошенка, М. Залізняка, О. Кобилянську, Л. Мартовича, О. Олеся, М. Павловського, Л. Пахаревського, В. Самійленка, П. Стебницького, В. Стефаника, М. Сум- цова, А. Терниченка, А. Тесленка, С. Черкасенка, Г. Чупринку, М. Ша- повала, Я. Щоголева та ін. На шпальтах “Села” Ю. Тищенко проявляє себе як непересічний публіцист. Атрибутування його дописів не складає проблеми, бо псев- донімом Ю. Сірий та криптонімами Ю. С., Ю. не користувався більше ніхто. Йому належали огляди світових подій та внутрішнього життя, літературно-критичні матеріали, короткі біографічні замітки про укра- їнських письменників і поетів. У спогадах він себе подає і як автора частини передових статей51. Однак, І. Ткаченко, — дослідник видавничих проектів під головуванням М. Грушевського, таку інформацію не під- тверджує, мотивуючи це тим, що Ю. Тищенко, зокрема, не використо- вував криптонім М. Гр.52. Матеріали, які містилися в “Селі”, стосувалися культурно-просвіт- ницької, економічної сфери. Газета пропагувала ідею створення селян- ських спілок, ставила питання про автономію України, народну освіту, подавала відомості про переселенський рух, ціни на хліб тощо. Особ- ливу увагу було звернено на запитання передплатників, а також поради спеціалістів — правників, лікарів, освітян. Художнє оформлення селянської газети забезпечував маляр І. Бурячок у характерній українській манері. Таким чином, кожне число “Села” давало читачеві цінний матеріал, як за змістом, так і за мистецьким виконанням, який до того ж відзна- чався легкістю стилю і доступністю форми. Загалом, характеризуючи цю газету, треба відзначити, що вона будила думку, розширювала кругозір, вчила замислюватися над обставинами 49 Рада.— 1909.— № 193.— С. 1. 50 Українська хата.— 1909.— № 8.— С. 1. 51 Тищенко-Сірий Ю. Перші наддніпрянські українські масові політичні газети (1909–1912).— Нью-Йорк: Укр. Американське вид. т-во, 1952.— С. 9. 52 Ткаченко І. “Село” — перша українська суспільно-політична селянська га- зета // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів.— Київ, 2005.— Вип. 10.— С. 99; Див. також: Додаток. Перелік статей співробітників газети “Село”, вміщених на її сторінках.— С. 101-104. 149 життя, ставитись до них критично. За 18 місяців свого існування укра- їнський тижневик став популярним виданням серед селян, відповідав їхнім прагненням і потребам. Приблизно 4 тис. передплатників — пере- конливе тому свідчення53. Та проблеми, які заважали національній пресі в цілому, стали перепоною і на шляху донесення правдивого українсь- кого слова до широких селянських мас. Випуск газети здійснювався в умовах постійних цензурних утисків, штрафів і погроз працівникам. Порозуміння з цензурою, губернатором, судовою палатою та іншими офіційними органами влади, як і різні організаційні справи, пов’язані з виданням ”Села”, лягли на плечі невтомного Ю. Тищенка. Багато часу і зусиль займало полагодження справ з конкурентами. Ускладнювало роботу те, що ні М. Грушевський, ні Ю. Тищенко не могли бути офі- ційними редакторами ЛНВ та “Села”. Редакторами ставали почасти малопричетні люди, які, не бажаючи потрапити під слідство, швидко зрікалися посади. Пошуками відповідальних редакторів займався знову ж таки Ю. Тищенко. Він же залагоджував інциденти з цензурою. Після півторарічного ведення часопису стало очевидним, що царська адміністрація заповзялася його знищити. Програму “Села” після його закриття перейняв на себе тижневик “Засів”, що почав виходити 4 березня 1911 р. Диктувалися ці кроки головно тими мотивами, що видання з новою назвою хоча б на по- чатках не викликатиме переслідування. До нього перейшли майже всі співпрацівники “Села”. Зберігалися ті ж напрямок і програма. Всі по- точні видавничі справи вирішувалися в основному через Ю. Тищенка. Рівень газети також був достатньо високим, зростала передплата. Але канцелярія губернатора швидко збагнула, “...що “Засів” — це те ж саме “Село”, тільки в скромнішому одязі”54. Посипались штрафи і конфіскації окремих номерів. Тон статей став не таким гострим, що знеохочувало 53 Тищенко-Сірий Ю. Перші наддніпрянські українські масові політичні газети (1909–1912).— Нью-Йорк: Укр. Американське вид. т-во, 1952.— С. 11.— (Сер. мемуарів; Ч. 1); Тищенко-Сірий Ю. Перші українські масові політичні газети (“Село” і “Засів” (1909–1912) // Літературно-науковий збірник.— Нью-Йорк: Українсько-Американське Вид-во, 1952.— Т. 1.— С. 136. Насправді 4000 при- мірників складав тираж газети, реальна ж кількість передплатників не пере- вищувала 2000. Див.: ЦДІА України у Києві.— Ф. 1235, оп. 1, спр. 582.— Арк. 426, 518, 528, 530, 532, 545. 54 Тищенко-Сірий Ю. Перші українські масові політичні газети // Літературно- науковий збірник.— Нью-Йорк: Українсько-Американське Вид-во, 1952.— Т. 1.— С. 142; Тищенко-Сірий Ю. Перші наддніпрянські українські масові по- літичні газети (1909–1912).— Нью-Йорк: Укр. Американське вид. т-во, 1952.— С. 9.— (Сер. мемуарів; Ч. 1). 150 як співробітників, так і читачів. Виникли вагання в доцільності ведення газети, зрештою число, яким завершувалося півріччя, було випущене на кошти Ю. Тищенка і з його ж прощальною передовою статтею55. Обставини, однак, дозволили видавати газету ще якийсь час. Все ж під кінець року М. Грушевський заявив про свою відмову від проводу в “Засіві”. Обговоривши цю справу, вирішили, що “Засів” перейде в повне розпорядження Ю. Тищенка, який на свій розсуд добиратиме співро- бітників, а М. Грушевський йому всіляко сприятиме. Врешті видання “Засіву” взяв на себе гурток українських письмен- ників і журналістів на чолі з Ю. Тищенком, О. Олесем і О. Степаненком. Видавцем і відповідальним редактором значився О. Степаненко, а всю редакційну й адміністративну працю виконував Ю. Тищенко. Кожне число редагувалося колективно. Співробітники, за деяким винятком, за- лишились ті самі. Нова редакція намітила ряд змін включно зі збіль- шенням формату. Серед читачів, за ініціативою Ю. Тищенка, було по- ширено спеціальну анкету, яка засвідчила прихильне ставлення читачів до газети, дала відповідь на ряд запитань щодо поліпшення редакційної роботи56. Результати анкетування показали, що газету читало чи не в п’ять разів більше читачів, ніж було передплатників. Однак, викори- стати цей матеріал для вдосконалення “Засіву” не довелось. Мате- ріальні труднощі, постійні штрафи, які не покривалися низькою перед- платою, арешти чисел, — не дозволили розвивати видання. Після року поневірянь М. Грушевський відмовився оплачувати друкарські та “кон- фіскаційні” витрати, відтак у серпні 1912 р. часопис припинив існування. Значення селянських часописів у національному поступі важко пере- оцінити. І “Засів”, і його попередник “Село” впевнено стояли на на- ціонально-визвольному і демократичному ґрунті, продовжуючи кращі традиції української національно-патріотичної преси. Багато праці було вкладено їх керманичами, передусім М. С. Грушевським, у розбудову цих часописів. Але має рацію І. Ткаченко, стверджуючи, що для “Села” та “Засіву” праця Ю. Сірого значила не менше, ніж праця М. Грушев- ського57. До того ж, можна з достатньою впевненістю констатувати, — вона стала для нього школою національної свідомості. 55 Ю. С. [Тищенко Ю.]. До читачів // Засів.— 1911.— 1 лип.— С. 207; Тищенко- Сірий Ю. Перші українські масові політичні газети (“Село” і “Засів” (1909– 1912) // Літературно-науковий збірник.— Нью-Йорк: Українсько-Американське Вид-во, 1952.— Т. 1.— С. 146. 56 Гехтер М. Анкета газети “Засів” // Рада.— 1912.— № 220.— С. 2. 57 Ткаченко І. Ю. Тищенко (Сірий) — права рука М. Грушевського у київських справах // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадсь- кого.— Київ, 2006.— Вип. 11.— С. 422. 151 Після спаду революційних подій постають журнали, які розробляють нові ідейні основи українського визвольного руху й соціального та на- ціонального світогляду. Таким журналом, що зайняв наступальну позицію й дотримувався радикального напряму, став місячник “Українська хата”. Виходив у Києві за безпосередньою участю М. Шаповала і П. Богаць- кого з березня 1909 р. до серпня 1914 р., всього — 64 номери. Його виникнення тісно пов’язане з альманахом “Терновий вінок”, навколо якого згуртувалася революційна українська молодь — П. Богацький, М. Шаповал, О. Коваленко, В. Скрипник, Л. Будай (С. Буда) та ін., а серед них і Ю. Тищенко. Часопис виник внаслідок полеміки між членами цього революційного гуртка та представниками літературних і національно-по- літичних груп поміркованого характеру, думки яких відображала газета “Рада”. Будучи позапартійним органом, “Українська хата” в національних і соціальних питаннях стояла на ґрунті революційної ідеології. У жур- налі публікували свої твори: В. Винниченко, О. Олесь, М. Вороний, О. Ко- билянська, М. Рильський, П. Тичина, М. Семенко та ін. Співробітником журналу стає Ю. Тищенко. Тут побачили світ його численні рецензії, а також новели (“Під чорною киреєю”, “Осінь”, “Лілея” та ін.), що мали певні прикмети модернізму і були суголосні із загальною лінією жур- налу. На початку Першої світової війни видання було заборонене. У 1911 р., на нелегальних засадах, із паспортом на ім’я В. Старо- сольського, до Києва переїздить В. Винниченко, відтоді і починається їхня активна співпраця з Ю. Тищенком. Вони таємно зустрічаються на Паньківській, 9, у будинку М. Грушевського, і обговорюють організацію видавничої спілки “Дзвін”. Властиво датою виникнення “Дзвону” можна вважати 1907 р., коли вийшов збірник під такою ж назвою58. У збір- нику містились твори С. Черкасенка, В. Винниченка, М. Коцюбинського, В. Левинського, В. Степанківського та ін. У 1911 р. видавництво активізується. Було об’єднано кошти В. Вин- ниченка, Л. Юркевича і Ю. Тищенка, який зумів скористатись позикою у новозаснованому українському банку59. Він же взяв на свої плечі 58 Енциклопедія українознавства. Словн. частина / Гол. ред. В. Кубійович.— Львів, 1994.— Т. 2.— С. 507.— Перевид. в Україні. Саме тоді була започат- кована В. Винниченком, Ю. Тищенком і Л. Юркевичем видавнича спілка “Дзвін”; Див. також: Володимир Винниченко: Анотована бібліографія / Упоряд. Вадим Стельмашенко.— Едмонтон; Альберта, 1989.— С. 590. 59 Сірий Ю. Із спогадів про українські видавництва.— Авгсбург: Т-во прихиль- ників УВАН, 1949.— С. 9.— (Серія: книгознавство). Ю. Тищенко, вірогідно, міг скористатися позикою українського банку, відкритого восени 1910 р. в Харкові, тобто незадовго до створення “Дзвону”. Там же на той час проживав близький друг Ю. Тищенка — К. Безкровний — активний учасник українського кооперативного руху, співзасновник Українського кредитового товариства. 152 основний тягар організаторської та адміністративної роботи. З цього часу можна констатувати появу нового напряму в діяльності Ю. Ти- щенка, пов’язаного з веденням власного видавництва. Видавничі на- міри він найчастіше узгоджує з В. Винниченком. Невдовзі світ побачили “Ліричні поезії” М. Вороного, декілька томів творів В. Винниченка, перший том творів Лесі Українки, оповідання “Святий город” Б. Лаза- ревського, “Казка старого млина” С. Черкасенка та ін. Крім творів красного письменства, Ю. Тищенко започаткував серію економічних та політичних творів, в якій друкують праці Л. Юркевича, В. Левинсь- кого, К. Каутського, Е. Вандервельде, К. Маркса, А. Кожебаткіна та ін. У малій серії “Дзвону” під назвою “Народна бібліотека” виходять оповідання В. Винниченка “Біля машини”, медичний збірник “Про лихі пошесті та як боротися з ними”, “Розмова про школу” С. Тодосієнка, книга С. Подолянина (В. Степанківського) “Українець за кордоном і мандрівка в минуле”, в якій автор подає відомості про Україну в анг- лійській літературі. За ініціативою директора “Дзвону” започатковано гумористичну бібліотеку, першим виданням якої було “Уміркований та щирий” В. Винниченка. Формування репертуару на основі серій, безперечно, свідчило про намагання видавців бути в руслі тогочасних провідних тенденцій книго- друкування, а також про вироблення різнопланової видавничої політики. Мова книг “Дзвону” була дохідливою, простою, зовнішній вигляд привабливий, адже розраховувались вони на широку читацьку ауди- торію. Наклад, як правило, не перевищував трьох тисяч60. Пересічно кожної назви видавалось по дві тисячі примірників. Розрахунок був такий, щоб видання протягом трьох років розійшлось. До співпраці у видавництві були залучені відомі українські худож- ники — І. Бурячок (автор видавничої марки “Дзвону”), М. Жук, О. Су- домора та ін. У 1913 р. Левко Юркевич з метою відродити українську соціал-де- мократичну партію, розгромлену царатом, на власні кошти заснував легальний щомісячник “Дзвін”, перший номер якого з’явився у січні 1913 р. (став наступником “Нашого Голосу” — спільного органу га- лицької і наддніпрянської соціал-демократії, виходив у 1910–1911 рр. у Львові за фінансової підтримки Л. Юркевича). Часопис видавався як літературно-громадський і став трибуною українських соціал-демократів. Саме він повідомив Ю. Тищенка про відкриття банку. Стислу інформацію про це знаходимо в листі Ю. Тищенка до І. Джиджори від 3 жовтня 1910 р. (ЦДІА України у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 2316.— Арк. 56, 56зв.). 60 Білоцерківець Г., Гальчук Л. Діяльність видавництва “Дзвін” // Бібліотечний вісник.— 1996.— № 3.— С. 24. 153 У ньому співпрацювали: В. Винниченко, Д. Антонович, Ю. Тищенко, Г. Чупринка, С. Черкасенко, Д. Донцов, член УСДП Галичини Є. Ко- севич, а також російські соціал-демократи — Г. Алексинський, А. Лу- начарський. “Цензура була добре проінформована про його видавців”, — запевняє О. Сарнацький. Циркуляром від 11 травня 1913 р. нею було накладено арешт на третій номер місячника, і в подальшому цей журнал постійно знаходився під пильним її наглядом — значився у списку видань, що підлягали затриманню на пошті при пересиланні їх безкоштовно в сіль- ську місцевість, складеному Головним управлінням у справах друку в січні 1914 р. та розісланому по всіх губерніях61. Упродовж 1913–1914 рр. побачило світ 18 чисел “Дзвону”. Побіч із матеріалами ідеологічного і тактичного характеру важливе місце було відведено відділу красного письменства. Позбавлений тенденційності, цей відділ гармонізував з ідейними основами журналу. Тут друкува- лися твори Лесі Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, Х. Алчевської, Г. Чупринки, С. Черкасенка, М. Вороного, Ю. Тищенка-Сірого (ескізи) та ін. Чимало творчої і організаційної праці доклав до провадження журналу Ю. Тищенко, був його постійним дописувачем та членом ред- колегії, до якої, крім нього, входили ще Д. Антонович, В. Понятенко, С. Черкасенко62. Для редагування “Дзвону” він запросив давнього га- лицького побратима В. Левинського (редактором перших трьох чисел був Д. Антонович, далі — В. Левинський), який вів огляд подій у Га- личині й проблем робітничого руху в інших країнах та надав часопису виразного марксистського спрямування. Згодом він напише про цей період: “Бачив я тоді його [Ю. Тищенка] за різнородною працею і мило згадую ті часи, прожиті за громадською працею та в колі близьких до редакції журналу людей (Микола Вороний, Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко), в осередку якого стояв, можна сказати, Юрій Тищенко”63. Продукція видавництва “Дзвін” поширювалася через книгарню “Лі- тературно-наукового вістника”, посередниками були — книгарня Нау- кового товариства ім. Шевченка (Львів) та організовані Ю. Тищенком українські книгарні в Харкові й Катеринодарі на Кубані. Загалом діяльність цієї видавничої спілки впродовж 1911–1917 рр. була досить інтенсивною і результативною. “Дзвін”, як і “Лан”, “Час”, 61 Сарнацький О. Царизм та українські політичні партії (1900–1917 рр.): Моно- графія.— Запоріжжя: Запорізький нац. техн. ун-т, 2006. — С. 494. 62 ЛНБ. Відділ рукописів.— Ф. Калиновича, спр. 509.— Арк. 55а. 63 Левинський Володимир. Юрій Тищенко. З нагоди 35-ліття видавничої діяль- ності // Львівські вісті.— 1943.— 3/4 жовт., чис. 226.— С. 3. 154 “Вік”, “Вернигора”, “Криниця”, видавництво Є. Череповського, “Волошки” та ін., був вдалим зразком перших видавничих кооперативних товариств кінця XIX — початку XX ст., ідеально пристосованим до роботи в умовах політичної та соціальної невизначеності. Можливість оперувати значними активами своїх засновників чи залученими ззовні, швидко змінювати структуру, згортати і розгортати за потребою свою діяль- ність — все це в сукупності забезпечувало успіх. Крім того, видавничі товариства розділилися за “ідейними” ознаками свого асортименту і так чи інакше потрапили під вплив різних політичних партій та груп. “Дзвін” перебував на балансі Товариства українських поступовців64. Звідси — фінансові надходження та урізноманітнення видів видавничої продукції: книги, плакати, брошури, листівки, “метелики”. За частої відсутності Л. Юркевича і В. Винниченка вагома частка всієї організаційної праці у “Дзвоні” належала Ю. Тищенку і як спів- засновнику, і як відданому загальній справі співробітнику. “Буду ста- ратися, щоб “Дзвін” увійшов в норму і виходив вчасно. <...> Шкода, що ми такі розсіяні по земній кулі... Самому часом трудно буває зро- бити без товаришів те чи иньше, а поки виясниш листами, то вся ці- кавість пропадає”, — писав він В. Левинському65. Однак, за короткий час Ю. Тищенкові вдалось налагодити роботу і видавництва, і часопису: він брав на себе основне редакторсько-видавниче навантаження, впливав на формування книжкової політики, підготовку видань, їх оформлення. У видавництві визрівали нові творчі плани, реалізації яких перешкодила Перша світова війна. Роботу було відновлено в 1917 р. Впродовж 1912–1913 рр. Ю. Тищенкові довелось пройти через су- дову тяганину. Йому інкримінували публікацію на сторінках “Літера- турно-наукового вістника” поеми Лесі Українки “На полі крові”66. В діалозі Іуди Іскаріота та прочанина прокурорський нагляд угледів блю- знірство щодо Ісуса Христа та ганьблення Святого Письма. Крім того, друкування журналу під час тимчасової відсутності редактора (С. Ве- селовського) вимагало від керівника редакції Павла Пилиповича Лаврова (Ю. Тищенка) спеціального дозволу67. Закони, прийняті в 1905–1907 рр., 64 Левчук О. Генеза кооперативних книговидавництв Наддніпрянської України (кінець XIX — XX століття) у контексті сучасної теорії організацій // Нау- кові записки Інституту журналістики / Київ. нац. ун-т.— Київ, 2003.—Т. 13.— С. 67-72. 65 Лист Ю. Тищенка до В. Левинського від 3 березня ст. ст. 1913 р.— ЦДІА Ук- раїни у Львові.— Ф. 309, оп. 1, спр. 2282.— Арк. 109, 110зв. Див. також прим. 48. 66 Леся Українка. На полі крові: Драматична поема // ЛНВ.— 1910.— Т. 52, кн. 12.— С. 433-448. 67 ЦДІА України у Львові.— Ф. 401, оп. 1, спр. 66.— Арк. 1-2. Копія. Опубл.: Леся Українка. Документи і матеріали. 1871–1970.— Київ: Наук. думка.— 155 відмінили попередню цензуру та адміністративні покарання видавців і редакторів. Стягнення на них могли накладатися лише в судовому по- рядку68. Та представники українських політичних партій робили все можливе, аби відстояти в суді своїх товаришів за публікацію заборо- нених чи несхвалюваних владою матеріалів. Так, 1913 р. колишній член Української демократично-радикальної партії (у 1908 р. партія розпа- лася, її члени створили Товариство українських поступовців) Ілля Шраг виграв цю досить складну і не зовсім звичайну справу, захищаючи в Київському окружному суді завідувача редакції “Літературно-наукового вістника” П. Лаврова (Ю. Тищенка)69. Суд присяжних виправдав П. Лав- рова, і в цьому була чимала заслуга І. Шрага70. Та обставини і надалі складалися несприятливо. Хоча, крім М. Гру- шевського, Є. Чикаленка, Д. Дорошенка, мало хто в Києві знав справжнє прізвище Лаврова, однак незадовго до Першої світової війни поліції вдалося натрапити на слід розшукуваного нею Тищенка. Щоб не по- трапити за ґрати, він змушений був податися за океан — до Джерсі- Сіті. Повернутися до Києва зможе лише в 1917 р. Підсумовуючи, зазначимо, що 1905–1913 рр. стали етапними в житті Ю. Тищенка. Саме в цей час відбулося його входження в український видавничий рух. У нових суспільно-політичних та культурних умовах, намагаючись осягнути найдальші перспективи української справи, він інтенсивно і плідно працює у видавничих проектах М. Грушевського (ЛНВ київського періоду, “Село”, “Засів”), співпрацює з іншими періо- дичними виданнями (“Молода Україна”, “Рідний край”, “Дзвінок”, “Ук- раїнська хата”, “Світло”), набуває книговидавничого досвіду (видав- ництва “Лан”, “Дзвін”), заявляє про себе як активний популяризатор книги, засновник мережі українських книгарень. Основними напрямами його діяльності були: організаційно-технічний, редакторський, видав- ничий, публіцистичний, письменницький. 1971.— С. 217-220; Про цю справу див. також: Мороз М. О. Літопис життя та творчості Лесі Українки.— Київ: Наук. думка.— 1992.— С. 486. 68 Антонченко Т. Періодична преса Києва як джерело вивчення суспільно-полі- тичної історії України (1905–1914 рр.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка.— Київ, 2004.— С. 7. 69 Відомо, що до І. Шрага, авторитет якого в юридичних питаннях був незапе- речним, часто звертався М. Грушевський з проханням “послужить своєю по- радою” у справах, що стосувалися діячів українського руху, в тому числі і Ю. Ти- щенка.— Див.: Лист М. Грушевського до М. Коцюбинського [1911, після 25 жовтня, Львів] // Листи до Михайла Коцюбинського / Упоряд. та коментарі В. Мазного.— Ніжин, 2002.— Т. 2.— С. 117-118. 70 Демченко Т. Батько Шраг: Монографія.— Чернігів: РВК “Деснянська правда”, 2008.— С. 66.; Сарнацький О. Царизм та українські політичні партії (1900– 1917 рр.): Монографія.— Запоріжжя: Запорізький нац. техн. ун-т, 2006.— С. 601. 156 Праця у перелічених видавництвах і періодичних виданнях, чітке усвідомлення їхніх основних цілей і можливостей стали міцним ідейним та професійним підґрунтям його редакторсько-видавничої діяльності як у зазначені роки, так і в подальшому. У цей відносно короткий, але змістовний період життя Юрія Ти- щенка окремою віхою виділяється його зустріч з Михайлом Грушевським та Володимиром Винниченком. Вона, без перебільшення, стала знаковою для Ю. Тищенка. Саме з цього моменту починається його становлення і як фахівця, і як досвідченого учасника українського національного руху, розуміння суті й завдань якого приходило в щоденній видавничій практиці та в процесі розгортання відомих історичних подій. Попереду будуть нові випробування і безмір подвижницької праці. Але, як на- пише згодом Ю. Тищенко “...той, хто проходив школу Грушевського, міг сміливо дивитися в будучину”71. ЮРІЙ ТИЩЕНКО — ВИДАВЕЦЬ, КНИГАР, ПУБЛІЦИСТ: ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ (1905–1913) Олександра Юркевич молодший науковий співробітник відділу наукової бібліографії відділення “Наукова бібліографія і книгознавство” ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України Розглянуто участь Юрія Тищенка в українському суспільно-політичному та видавничому русі 1905–1913 рр., його співпрацю з Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком, Володимиром Левинським та ін. Визначено роль у продовженні традицій української національно-патріо- тичної преси (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), заснуванні мережі українських книгарень, робота у видавництвах “Лан”, “Дзвін”. Ключові слова: Ю. Тищенко, М. Грушевський, В. Винниченко, В. Левинський, “Літературно-науковий вісник”, “Село”, “Засів”, видавництва “Лан”, “Дзвін”. 71 Відомий і незнаний. Спогади Ю. Сірого про М. Грушевського: Лекція, 4 жовтня 1926 р. та 17 жовтня 1926 р. // Голос України. Газета Верховної Ради Ук- раїни.— 1991.— 22 листоп.— С. 6. 157 YURIY TYSHCHENKO AS PUBLISHER, BOOK POPULARIZER, PUBLICIST: FORMATION PERIOD (1905–1913) Oleksandra Yurkevych Junior Research Fellow, Scientific Bibliography Dept., Division of Scientific Bibliography and Bibliology, L’viv Stefanyk Scientific Library, National Academy of Sciences of Ukraine Participation of Yuriy Tyshchenko in Ukrainian social, political and publishing movement in collaboration with Mykhailo Hrushevs’kyi, Volodymyr Vynnychenko and Volodymyr Levyns’kyi in 1905–1913 is considered. His role in continuation of traditions of Ukrainian national and patriotic press (Literaturno-naukovyi Visnyk, Selo, Zasiv), foundation of Ukrainian bookstore network, activity in Publishing Houses (Lan, Dzvin) is examined. Keywords: Yuriy Tyshchenko, Mykhailo Hrushevs’kyi, Volodymyr Vynnychenko, Volodymyr Levyns’kyi; Literaturno-naukovyi Visnyk, Selo, Zasiv; Lan and Dzvin Publishing Houses. ЮРИЙ ТИЩЕНКО — ИЗДАТЕЛЬ, КНИЖНИК, ПУБЛИЦИСТ: ПЕРИОД СТАНОВЛЕНИЯ (1905–1913) Александра Юркевич младший научный сотрудник отдела научной библиографии отделения “Научная библиография и книговедение” ЛНБ им. В. Стефаника НАН Украины Рассматривается частие Юрия Тищенко в украинском общественно-поли- тическом и издательском движении 1905–1913 гг., его сотрудничество с Ми- хаилом Грушевским, Владимиром Винниченко, Владимиром Левинским и др. Определена роль в продолжении традиций украинской национально-пат- риотической прессы (“ЛНВ”, “Село”, “Засів”), создании сети украинских книжных магазинов, работа в издательствах “Лан”, “Дзвін”. Ключевые слова: Ю. Тищенко, М. Грушевский, В. Винниченко, В. Левинский “Літературно-науковий вісник”, “Село”, “Засів”, издательства “Лан”, “Дзвін”.

Юрій Тищенко — видавець, книгар, публіцист: період становлення (1905–1913)

Institution

Ähnliche Einträge