Підземний хід Кролевецької фортеці
На основі археологічних та архітектурних досліджень розглядається проблема формування та становлення Кролевецької фортеці ранньомодерного часу. Виокремлюється питання дослідження підземного ходу Кролевецької фортеці ХVII–ХVIIІ ст. На основе археологических и архитектурных исследований рассматриваетс...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128638 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Підземний хід Кролевецької фортеці / А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 137-140. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128638 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Карась, А.В. 2018-01-12T18:55:39Z 2018-01-12T18:55:39Z 2017 Підземний хід Кролевецької фортеці / А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 137-140. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128638 908 (477)= 161.2 На основі археологічних та архітектурних досліджень розглядається проблема формування та становлення Кролевецької фортеці ранньомодерного часу. Виокремлюється питання дослідження підземного ходу Кролевецької фортеці ХVII–ХVIIІ ст. На основе археологических и архитектурных исследований рассматривается проблема формирования и становления Кролевецкой крепости раннемодерного времени. Выделяется вопрос исследования подземного хода Кролевецкой крепости ХVII–XVІII cт. On the basis of archeological and architectural researches the problem of formation and becoming of Krolevets fortress of early modern time is considered. Research of the underpass of Krolevets fortress of XVII–XVIII centuries question is allocated. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Підземний хід Кролевецької фортеці Подземный ход Кролевецкой крепости The underpass of Krolevets fortress Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Підземний хід Кролевецької фортеці |
| spellingShingle |
Підземний хід Кролевецької фортеці Карась, А.В. Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| title_short |
Підземний хід Кролевецької фортеці |
| title_full |
Підземний хід Кролевецької фортеці |
| title_fullStr |
Підземний хід Кролевецької фортеці |
| title_full_unstemmed |
Підземний хід Кролевецької фортеці |
| title_sort |
підземний хід кролевецької фортеці |
| author |
Карась, А.В. |
| author_facet |
Карась, А.В. |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Подземный ход Кролевецкой крепости The underpass of Krolevets fortress |
| description |
На основі археологічних та архітектурних досліджень розглядається проблема формування та становлення Кролевецької фортеці ранньомодерного часу. Виокремлюється питання дослідження підземного ходу Кролевецької фортеці ХVII–ХVIIІ ст.
На основе археологических и архитектурных исследований рассматривается проблема формирования и становления Кролевецкой крепости раннемодерного времени. Выделяется вопрос исследования
подземного хода Кролевецкой крепости ХVII–XVІII cт.
On the basis of archeological and architectural researches the problem
of formation and becoming of Krolevets fortress of early modern time is
considered. Research of the underpass of Krolevets fortress of XVII–XVIII
centuries question is allocated.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128638 |
| citation_txt |
Підземний хід Кролевецької фортеці / А.В. Карась // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 137-140. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT karasʹav pídzemniihídkrolevecʹkoífortecí AT karasʹav podzemnyihodkroleveckoikreposti AT karasʹav theunderpassofkrolevetsfortress |
| first_indexed |
2025-11-25T10:09:13Z |
| last_indexed |
2025-11-25T10:09:13Z |
| _version_ |
1850509783156654080 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
137
10. Курилович Г. Способи й знаряддя обробки льону в білору-
сів (кін. XIX – поч. XХ ст.) // Народна творчість та етнографія. –
К., 1976. – № 5. – С. 44–49.
11. Лебедєва Н. Прядение и ткачество восточных славян в XIX
– начале XX в. // Восточнославянский этнографический сборник.
М., 1956. – Т. 31. – С. 460–540.
12. Полісся. Матеріальна культура / Ред.: В.К. Бондарчик та
ін. – Київ, 1988 – 448 с.
13. Домонтович М. Материалы для географии и статистики
России. Черниговская губерния. – СПб., 1865. – 796 с.
14. Русов А. Описание Черниговской губернии. – Чернигов,
1899. – Т. 2. – 400 с.
Хармак М.Н. Ткацкое ремесло Батурина ХVІІ–ХVІІІ ст.
В статье рассматривается ткацкое ремесло батуринцев. Ав-
тор раскрывает экономические аспекты деятельности мастеров
ткацкого дела, воспроизводит специфику их работы.
Ключевые слова: Батурин, ремесло, ткач.
Kharmak М.М. Weaving craft of Baturyn ХVІІ-ХVІІІ century
In the article the weaving craft of Baturyn is considered. The author
reveals the economic aspects of the masters weaving business, refl ects the
specifi city of their work.
Key words: Baturyn, craft weaver.
22.02.2017 р.j
УДК 908 (477)= 161.2
А.В. Карась
ПІДЗЕМНИЙ ХІД КРОЛЕВЕЦЬКОЇ ФОРТЕЦІ
На основі археологічних та архітектурних досліджень розгляда-
ється проблема формування та становлення Кролевецької фортеці
ранньомодерного часу. Виокремлюється питання дослідження під-
земного ходу Кролевецької фортеці ХVII–ХVIIІ ст.
Ключові слова: історія, археологічні дослідження, Кролевець-
ка фортеця, підземний хід.
Початок ХVII ст. позначився загостренням взаємовід-
носин Московії та Речі Посполитої. Після Деулінського пе-
ремиря 1618 р. землі Чернігово-Сіверщини підпорядко-
вуютья польській короні, що зумовлює облаштування на
цій території прикордонних фортечних укріплень, адже
регіон стає ареною бойових дій. Тому поява у цей період
нових укріплених поселень була обумовлена геополітич-
ною ситуацією. Оборонні споруди стали життєвою необ-
хідністю ХVІІ ст., яке історики називають століттям воєн.
З огляду на малодосліджуваність цього періоду в за-
значеному регіоні виокремлена проблема є актуальною
та своєчасною. Автор ставить за мету на основі новови-
явленої джерельної бази дослідити фомування та станов-
лення Кролевецької фортеці з її системою підземних хо-
дів та залучити до наукового обігу новітні історичні дані.
Історія фортець малих провінційних містечок, заснова-
них у ХVII ст., приречена на загадковість та таємничість.
Причина цього – мала кількість письмових, графічних
та археологічних джерел. Ще менше відомо про секретні
підземні ходи, які були обовязковою складовою влашту-
вання великих фортець.
У цей час при заснуванні поселення звертали увагу
на оборонне положення майбутньої фортеці. Як пра-
вило, вони розташовувалися на островах, півостровах,
серед боліт і озер [12, с. 178]. Підвищене до 15 м ліво-
бережне плато р. Свидні давало добрі військово-топо-
графічні умови для облаштування фортеці на кордо-
ні з Московським царством [4, с. 345]. Першу писемну
згадку про Кролевецьку фортецю можна віднести до
1644 р., коли король Речі Посполитої надав місту маг-
дебургське право та наказав побудувати укріплення і
назвати його Кролевцем [28, с. 392].
На картах майже до кінця ХVIIІ ст. місто позначалося
як Королевець. У 1862 р. М. Любарський зазначав: «Мест-
ное предание говорит, что один из королей польских,
возведенное им земляное укрепление наименовал Ко-
ролевским замком, от котрого вероятно и город назван
Кролевцем» [15, с. 174]. Перераховуючи назви мікрора-
йонів міста, він писав, що Замковище – це місцевість, де
знаходився «королевецкий замок» [15, с. 175]. Пізніше, у
1914 р., історик Олександр Гур’єв, використовуючи цей
матеріал, знову згадує, що Замковище отримало свою
назву від того, що за переказом тут стояв «королевский
замок» [7, с. 7]. Можливо, спираючись саме на цей запис,
сучасний дослідник фортифікаційних споруд Сумщини Єв-
ген Осадчий у своїй монографії позначає на карті Замко-
вище як первісне перебування фортеці [19, с. 267, мал. 27].
Археологи Лариса Бєлінська у 2000 р. та Лариса Вино-
гродська у 2016 р., провівіши археологічні розвідки на
Замковищі (вул. Замковище), не виявили там культурно-
го шару ХVII ст., проте версію про можливість заснуван-
ня на цьому місці фортеці не заперечили. Згодом її могли
перенести у відомі нам межі, позначені на карті 1784 р.
(перше відоме нам зображення фортеці).
Якщо на Замковищі не було фортеці ХVII ст., то цей факт
стає ще цікавішим, адже можна припустити, що тут могло
існувати укріплення ще з часів Русі. Щільність населення
в ті часи була досить високою, тому археологи не відки-
дають таку гіпотезу. «Півострів», що в народі називається
«Замковище» і має зручне географічне положення, без-
перечно міг служити місцем заснування давньоруського
поселення. З трьох сторін його оточують низини з річкою
та струмком. Як приклад, у 2007–2008 рр. під час археоло-
гічних розкопок Конотопської фортеці ХVІІ ст. були вияв-
лені речі давньоруських часів [3, с. 8–13, 15, 19, 20], а що-
річні дослідження Батурина дали підстави для тверджень,
що місто було засновано на початку ХІІ ст. [9, с. 57–65].
Дослідник архітектури Лівобережжя В. Вечерський та-
кож висловлює припущення, що первісні укріплення Кро-
левця могли бути на Замковищі, на вузькому мису, витяг-
нутому з півночі на південь, а пізніше, коли місто зросло
(до 1654 р.) і постала проблема розширення, його почали
будувати північніше на рівному плато як загальномісь-
ку фортецю. Згодом вона придбала риси неправильного
чотирикутника з непрямолінійними сторонами, з трьо-
ма в’їздами. Оборонним фортифікаційним обладнанням
стали, як і в навколишніх фортецях, рів, земляний вал
та частокол [4, с. 345]. Зокрема, у Путивлі, що в 50 км від
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
138
Кролевця, висота земляного валу становила понад 4 м,
глибина рову – 4,26 м, ширина 6,5 м [5, с. 7].
Фортеці ХVII ст. будували майже за такою самою сис-
темою, як і в часи Русі, адже артилерія мала ще не висо-
ку руйнівну силу. Подвійні стіни складалися із соснових
чи дубових зрубів, а порожній простір між ними запов-
нювався землею чи піском. Для охорони від пожежі сті-
ни були грубо обліплені глиною. Між стінами стояли баш-
ти, теж з подвійними стінами, набитими землею. В них у
нижньому поверсі знаходились склад зброї та харчів або
помешкання для охорони фортеці [11, с. 154]. Проте, по-
ява вогнепальної зброї заставила будівельників фортець
збільшити висоту веж та стін і потовстити мури [14, с. 42].
У першій половині ХVІІ ст. на козацькій території
знаходилось багато великих і малих укріплень-твер-
динь (більше двохсот). Щоб устояти перед гарматни-
ми ядрами, робилися земляні укріплення, які склада-
лися з валів, шанців, окопів, редутів тощо. Їх польські
військові порівнювали з нідерландськими укріплення-
ми [27, с. 97]. Голландці, що довгий час воювали за не-
залежність проти влади Іспанії, яка руйнувала всі фор-
теці на території Нідерландів, вимушені були робити
земляні укріплення і досягли в цьому великих успіхів.
Як і у голландців, так і в українців землі було вдосталь.
Вона й використовувалася як оборонний матеріал. Ро-
билася ціла система з кількох складних перепон: валів,
наповнених водою, сухих ровів, земляних бастіонів та
ходів між ними [14, с. 133–134].
Земляні вали давали можливість зберегти захисни-
ків фортеці. Так у 1605 р. московські воєводи, не шкоду-
ючи пороху та ядер, облоговою артилерією спалили всю
фортецю Кром, але оборонці з внутрішньої сторони валу
вирили лабіринти окопів, де від-
сиджувалися від обстрілів, а потім
бігли в окопи на валу і зустрічали
атакуючих градом куль. Нападни-
кам, що понесли величезні втра-
ти, так і не вдалося захопити пов-
ністю спалену фортецю [26, с. 170].
Відомо, що у 1654 р. на Кро-
левецькій фортеці було постав-
лено 200 колод: «Кр-ц стоит меж
речек Рети и Свидни, на остро-
ву. В том местечке на горе, меж
тех же речек, учели ставить сто-
ячий острог, поставлено бревен
с двести» [13, с. 378]. Якщо при-
пустити, що основним конструк-
тивним матеріалом укріплень
були дубові колоди діаметром
22–25 см [5, с. 8], то постає сті-
на довжиною максимум 50 ме-
трів. На жаль, невідомо, опис якої
фортеці подано: тієї, що, можли-
во, була на Замковищі, чи тієї, що
відома на картах кінця ХVIIІ – початку ХІХ ст.
За цей же, 1654-й рік, існують детальні описи сусідніх
фортець, що існували поряд з Кролевцем (московська
розвідка добре робила свою справу), зокрема Батурин-
ської [8, с. 106; 20, с 54], Конотопської [3, с. 7] та Сосниць-
кої [11, с. 13]. Вони розташовувалися на узвишші, мали рів,
земляний вал (обставлений з обох боків дубовими коло-
дами), ворота з баштами (покриті тесом) та кутові баш-
ти. Кролевецька ж фортеця була збудована дещо пізніще.
У 1910 р. на Замковищі, на подвір’ї садиби Дмитренка,
утворилася глибока печера, яка, на жаль, так і залишила-
ся недослідженою [7, с. 8]. У 2000 р. при проведенні архе-
ологічних розкопок мешканець будинку № 7 вул. Замко-
вище розповів автору статті, що під час сильного дощу
вода в його садибі провалюється під землю і чується гур-
кіт її падіння з висоти у бік р. Реть. Проте, два закладе-
них на Замковищі шурфи не підтвердили наявність ма-
теріалу ХVII ст. Зафіксовано лише бідний культурний
шар потужністю не більше 30 см, в якому було виявлено
дрібні невиразні фрагменти кераміки ХVIII ст. [2, с. 14].
Конфігурацію Королевецької фортеці чітко видно
на відомих нам картах міста 1784 та 1805 років. Також
проглядалася вона на карті міської власності 1806 р.,
яка, на жаль, не збереглася. На плані 1805 р. серед об’єк-
тів ліквідації вказано рів та вал фортеці, на місці яких
планувалася будівля торгової площі та лавок (сучасний
парк) [16]. Вал та рів проіснували до 1850–1860 рр. [7, с. 7].
Західний вал фортеці проходив біля сучасної вул. Ко-
зацької, східний – біля вул. Поштової і далі в районі сучас-
ного тротуару центрального парку (від кафе «Малахіт» до
кафе «Сказка»). Довжина фортеці зі сходу на захід склада-
ла приблизно 600 м., ширина – північ-південь – приблиз-
Фрагмент сучасної карти м. Кролевця.
Чорною лінією виділена територія фортеці з карти 1805 р.
ISSN 2218-4805
139
но 500 м. На початку ХVIII ст. на території фортеці стоя-
ли дерев’яні собор Різдва Пресвятої Богородиці (майже в
центрі) та Миколаївська церква (біля північної стіни валу).
Відомо, що окремі фортеці мали підземні ходи для вій-
ськових потреб, інформація про які завжди була опови-
та таємничістю. Щодо Кролевецької фортеці, то і нара-
зі ходять чутки про довгі підземні цегляні ходи в районі
парку. Завжди знаходяться люди, які, нібито, «ходили по
ним», але показати, де саме, не в змозі. Зазначимо, що у
Кролевці наявність цегляних ходів малоймовірна (хіба
що довгі льохи). Так у 1862 р. у місті налічувалось кам’я-
них будинків 4, дерев’яних – 824 [15, с. 180]. Будівництво
з цегли могли дозволити собі тільки заможні люди, а під-
земний хід – це не тільки складна, а й коштовна гідротех-
нічна споруда. У ХVIІ–ХVIII ст. забудова Кролевця була де-
рев’яною, як і Путивля та Новгорода-Сіверського [17, с. 55].
Зазвичай місцеві жителі сприймають цегляний льох
кінця ХІХ – початку ХХ ст. на глибині до півметра за «під-
земний хід». На кролевецьких висотах підземний хід, що
видовбувався у глині, може існувати на досить великій гли-
бині. Так, у Батурині у 2008 р. під час земляних робіт на
Цитаделі на глибині 7,1 м виявили підземний хід шири-
ною 1,2–1,5 м при вході, висотою 2,05 м, довжиною 21 м
(археологи датували його другою половиною ХVII ст.). Як і
підземний хід, виявлений у 1774 р., він був видовбаний у
глиняному ґрунті. Місцеві жителі називали ці ходи «льо-
хами», які в неспокійні часи служили для зберігання май-
на [1, с. 73; 18]. Нагадаємо, що навіть у гетьманській сто-
лиці, де на той час у мешканців у наявності перебували
величезні кошти, не виявлено цегляних підземних ходів
ХVII ст., а Кролевець будувався тільки з дерева. Слід зау-
важити, що за часів гетьмана Мазепи, на початку ХVIІI ст.,
будівництво невеликого мурованого будиночка (кам’яни-
ці) коштувало 500 золотих, дерев’яної церкви – до 10 тис.
золотих, мурованої церкви – 15–30 тис. золотих [6, с. 45].
На сьогодні нам відомо про підземний хід в глині,
що, очевидно, проходив через західну стіну Кролевської
фортеці. Його напрямок перпендикулярний до фортеч-
ної стіни. 19 квітня 1980 р., під час інтенсивного весня-
ного водоходу, у садибі Віктора Беседи по вул. Козацькій
(колишня Червоноармійська), буд. 16, під фундаментом
(куди стікала вода з даху), провалилася земля. Краєзна-
вець Михайло Сереженко на основі свідчень очевидців,
які опускалися під землю, опублікував у районній газе-
ті статтю з описом підземного ходу. Невеличкий отвір у
твердій глині розширювався донизу на глибину до 8 м,
де виявився підземний хід довжиною 16 м, шириною
1,4–1,5 та висотою 1,7–1,8 м. Сліди лопати зберігалися
на аркоподібній стелі і рівних стінах, які від часу, не-
мов закам’яніли. В одній із стін була викопана негли-
бока ніша, як припускав краєзнавець, для того, щоб зу-
стрічні могли розминутися. Супутні речі не трапилися.
Напрям ходу – з північного-сходу на південний захід.
Автор публікації зробив припущення, що то і був та-
ємний підземний хід з фортеці [24].
Про наявність підземного ходу ведеться у записі,
зробленому у щоденнику краєзнавця (орфографія по-
дана мовою оригіналу): «Неділя 4 травня 1980 р. Вчора
ранком написав для районної газети невеличку заміт-
ку «Рештки підземного ходу» про провал землі 19 квіт-
ня в садибі Віктора Олександровича Беседи (Кролевець,
вул. Червоноармійська, 16). На глибині 8 метрів там ви-
явився завалений з двох кінців підземний хід висотою
170–180 см, шириною 140 см довжиною 16 м. Хід ви-
копаний у глинистому ґрунті, без будь-яких кріплень.
Потолки аркоподібні» [25, с. 66].
У 2005 та 2016 роках, з метою запису свідчень на ау-
діо та відео носії, автор зустрічався з мешканцем будин-
ку по вул. Козацькій 16 Миколою Устимовичем Сергієн-
ком (1937 р. народження), який підтвердив інформацію
про знайдений підземний хід. Як і зараз, на тоді будинок
поділявся між двома господарями Миколою Сергієнком
та нині покійним Віктором Беседою. Провалля виникло
на межі садиб. Зі слів хазяїна будинку записано наступ-
не: «Прийшов з роботи. Бачу, сусід щось лазить біля ями
з метр в діаметрі, глибина метрів чотири вже була. Поз-
вав мене. Хід пішов під його хату. Поставили драбину і
він поліз, взявши ліхтар. Я його вірьовкою прив’язав за
пояс, метрів десять вона була. Він розгріб дірку, розв’я-
зав вірьовку і поліз далі вниз. Довжина хода виявилася
метрів 18. На другий день залізли туди, а там ніша збоку,
може метр сімдесят висотою і там видно, що в ній вогонь
палили. Хід зроблено було аркою, лопатами в глині. Два
тридцять висотою та шириною» [22]. Свідчення М. Сергі-
єнка стосовно ширини та висоти ходу як у 2005 р., так і у
2016 р. однакові – 2 м 30 см [23]. Краєзнавець же М.Г. Се-
реженко, який сам не ходив по підземному ходу, у газет-
ній публікації 1980 р. зазначає інші параметри. Можливо,
тому й виникає різниця між інформацією автора зазначе-
ної публікації та свідченням очевидця. За словами свід-
ка, підземний хід був обвалений із зовнішньої сторони
фортеці (куди вони й потрапили), а з іншої начебто був
недокопаний: «Випивши в ніші підземного ходу чвертку
горілки з сусідом В. Беседою «За підземелля!», надряпа-
ли на стіні запис про себе та своїх дітей, що з нами спу-
скалися». М. Сергієнко сподіваючись, що хід може мати
продовження після обвалу і намагаючись його знайти
у себе в дворі, зробив бур довжиною 8 м, проте пошуки
були марними. За твердженнями очевидця та його дружи-
ни, фото підземного ходу ніхто не робив. Л. Покорський,
на той час головний архітектор міста, порадив засипати
вхід, «на що пішло більше дев’яти машин шлаку з арма-
турного заводу разом з вентелями».
Така сама трагедія для історичної науки трапилася у
цей же період і в Сосниці на Чернігівщині. Під час будів-
ництва фундаменту універмагу у центрі міста знайшли
напівзруйнований підземний хід. Його швидко закида-
ли землею, не сповістивши археологів [21, с. 48]. Як і в на-
шому випадку, точного фіксування об’єкту (заміри, фото-
графування, креслення) не було виконано.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
140
На жаль, нерозуміння необхідності збереження істо-
ричної, культурної, археологічної та архітектурної спад-
щини було притаманне місцевим керівникам радянської
доби. Задля захисту пам’яток виникає нагальна потреба
у проведенні серед населення просвітницької роботи че-
рез засоби масової інформації, наукові та науково-попу-
лярні публікації, що є перщочерговим завданням музей-
ників та небайдужих громадян маленьких історичних міст.
ПОСИЛАННЯ
1. Батуринська старовина: збірник статей Віктора Бондаренка
/ упор. Ю.А. Блажко, Л.Г. Кіяшко. – Ніжин, 2011. – 168 с.
2. Бєлінська Л, Звагельський В. Рання історія міста Кролевець
// Нариси історії Кролевеччини. – К., 2002. – С. 13–26.
3. Бєлінська Л.І., Звагельський В.Б. Археологічні дослідження в
Конотопі 1997–1998 років // Сумська старовина. Науковий журнал
з історії та культури України. – Суми, 1998. – № ІІІ–ІV. – С. 7–20.
4. Вечерський В.В. Спадщина містобудування України: теорія
і практика історико-містобудівних пам’ятко-охоронних дослі-
джень населених місць. – К., 2003. – 560 с.
5. Актуальні науково-методичні проблеми регенерації та му-
зеєфікації «Городка» в Путивлі // Путивльський краєзнавчий збір-
ник: Випуск 3 / Державний історико-культурний заповідник у
м. Путивль. – Суми, 2007. – С. 4–19.
6. Вечерський В. Доля останньої архітектурної фундації
гетьмана Івана Мазепи // Батуринські читання. 2007: Збір-
ник наукових праць / За ред. О.Б. Коваленка та ін. – Ніжин,
2007. – С. 45–52.
7. Гурьев А. История города Кролевца. – Кролевец, 1914. – 36 с.
8. Кіяшко Л. Описи Батурина другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. //
Батуринські читання. 2007: Збірник наукових праць / За ред. О.Б. Ко-
валенка та ін. – Ніжин, 2007. – С. 106–112.
9. Коваленко В. Коли виник Батурин? // Сіверянський літопис.
– 2016. – № 1. – С. 57–65.
10. Кравець М., Мицик Ю. З присяжних книг Ніжинського пол-
ку 1654 р. (Мена) // Сіверянький літопис. – 2002. – № 3. – С. 10–22.
11. Крипякевич І. Історія українського війська. Том 1. Части-
на 1, 2. Репр. Вид. 1936 р. (Львів). – К., 1993. – 288 с.
12. Кубійович В. Положення осель // Енциклопедія українознав-
ства. Загальна частина. – Репр. вид. 1949 р. – К., 1994. – С. 178–179.
13. Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Т. 2: Полк
Нежинский: материалы для заселения, землевладения и управ-
ления. – К., 1893. – 521 с.
14. Липа К.А. Під захистом мурів. – К., 2007. – 184 с.
15. Любарский М. Историко-статистический очерк уездного го-
рода Кролевца Черниговской губернии // Памятная книжка Чер-
ниговской губернии. – Чернигов, 1862. – С. 173–188.
16. Мапа // КРКМ. – НДФ № 2249. – Мапа. Ксерокопія. 1805 р. –1 арк.
17. Мицик Юрій. З джерел до історії Сіверської України та Біло-
русі ХV–ХVІІ ст. // Сіверянський літопис. – 2001. – № 3. – С. 52–64.
18. Олефіренко Н. Відкрито підземний хід Цитаделі // Слово
гетьманської столиці. – 2008. – № 3. – С. 4.
19. Пам’ятки військової історії Північно-Західної Слобожан-
щини ХVІІ ст. – Cуми., 2011. – 346 с.
20. Павленко С. Загибель Батурина. 2 листопада 1708 року. –
Чернігів, 1994. – 152 с.
21. Руденок В.Я. Печери чернігівської землі (Проблеми ви-
вчення та збереження) // Збереження історико-культурних над-
бань Сіверщини (Матеріали третьої науково практичної конфе-
ренції). – Глухів, 2004. – С. 46–48.
22. Машинодрук аудіо запису Миколи Устимовича Сергієнка.
Записав 20 липня 2005 р. Карась А.В. в м. Кролевець, вул. Черво-
ноармійська, 16 // Кролевецький районний краєзнавчий музей
(далі КРКМ), НДФ № 2239. –1 арк.
23. Машинодрук відео свідчення Сергієнка Миколи Устимови-
ча. Записав 23 листопада 2016 р. Карась А.В., м. Кролевець, вул. Ко-
зацька, 16 // КРКМ,.– НДФ № 2242. –1 арк.
24. Сереженко М. Рештки підземного ходу // Маяк комунізму.
– 1980. – 15 травня. – № 59. – С 4.
25. Сереженко Михайло Гнатович. Щоденник № 6. Вересень 1979
– грудень 1982. – 342 с. // Домашній архів Олени Михайлівни Се-
реженко. м. Кролевець.
26. Скрынников Р.Г. Россия в начале ХVІІ в. «Смута». –
М., 1988. – 286 с.
27. Стефанів З. Історія українського війська // Київська старо-
вина. – 1992. – № 6. – С. 97–103.
28. Шафонский А.Ф. Краткое топографическое описание Нов-
город-Северского наместничества, 1787 года. Уезд Кролевецкий
// Черниговские губернские ведомости. Отдел второй. Часть не-
официальная. – 1851. – К № 46-му. – С. 392–393.
Карась А.В. Подземный ход Кролевецкой крепости
На основе археологических и архитектурных исследований рас-
сматривается проблема формирования и становления Кролевецкой
крепости раннемодерного времени. Выделяется вопрос исследования
подземного хода Кролевецкой крепости ХVII–XVІII cт.
Ключевые слова: история, археологические исследования, Кро-
левецкая крепость, подземный ход.
Karas’ A.V. The underpass of Krolevets fortress
On the basis of archeological and architectural researches the problem
of formation and becoming of Krolevets fortress of early modern time is
considered. Research of the underpass of Krolevets fortress of XVII–XVIII
centuries question is allocated.
Key words: history, archeological, researches, Krolevets fortress,
underpass.
01.03.2017 р.j
УДК 930.2:271(477.52) «17»
Ю.А. Мицик
І.Ю. Тарасенко
МАТЕРІАЛИ ФОНДУ 148 ЦДІА УКРАЇНИ
У КИЄВІ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ
ПУСТИННО-ХАРЛАМПІЇВСЬКОГО
ГАМАЛІЇВСЬКОГО МОНАСТИРЯ ХVІІІ СТ.
В статті зроблено огляд матеріалів 148 фонду ЦДІАУК,
присвяченого історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського
монастиря, заснованого гетьманом Іваном Скоропадським. Також
подано найбільш цікаві документи з цього та інших фондів.
Ключові слова: джерела, гетьман, Гамаліївський монастир,
архів, монахи, козачество.
Невеликому Пустинно-Харлампіївському Гамаліїв-
ському (певний час він називався Різдво-Богородицьким
і був жіночим в передреволюційні часи) монастирю
належить важливе місце в релігійному житті України
козацьких часів. Зокрема тут знайшли свій останній
притулок його покровителі – гетьман Іван Скоропадський,
його дружина Анастасія Маркович і чимало представників
цього роду. Невелика брошура, присвячена історії
монастиря, була створена ще понад 150 років тому [1],
причому дві третини її обсягу займали тексти джерел
1729–1734 рр.(листи Анастасії Маркович, її брата Ан-
дрія Марковича, київських митрополитів Варлаама
Ванатовича, Рафаїла Заборовського, ігумена Герма-
на Конашевича, уривки з щоденників Якова Маркови-
ча та Миколи Ханенка). Деякі документи з історії мо-
настиря часом є в дореволюційних археографічних
виданнях, як от публікаціях з фамільного архіву Сулим [2].
Тут були вміщені три листи кінця 1789 р. ієромонаха
Христофора Сулими з Петербурга про його призначення
архімандритом Гамаліївського монастиря та щоденник
1772–1817 рр. французькою мовою його брата Якима
|