Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.)
У статті розглядається діяльність Ніжинської міської управи в період проведення модернізації міського громадського управління у відповідності до Городових Положень 1870 та 1892 рр. Приділена увага аналізу змін в системі життєзабезпечення військових частин та їх наслідки для міського бюджету. В с...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128735 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Дмитренко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 278-282. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128735 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Дмитренко, Н.М. 2018-01-13T19:31:53Z 2018-01-13T19:31:53Z 2017 Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Дмитренко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 278-282. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128735 94(477):352.07«188/190» У статті розглядається діяльність Ніжинської міської управи в період проведення модернізації міського громадського управління у відповідності до Городових Положень 1870 та 1892 рр. Приділена увага аналізу змін в системі життєзабезпечення військових частин та їх наслідки для міського бюджету. В статье рассматривается деятельность Нежинской городской управы в период модернизации городского общественного управления в соответствии с Городовыми Положениями 1870 и 1892 годов. Дан анализ изменений в системе расквартирования воинских частей и их последствия для городского бюджета. This article deals with the Nizhyn City Counsil activities in the period of the pablic management modernization in accordanse with the Municipal Regulations in the years of 1870 and 1892. The analysis of changes in the system of military units providing and their consequences for the City Treasury is given. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) Нежинская городская управа: расквартирование и жизнеобеспечение воинских частей (последняя четверть ХІХ – начало ХХ века) Nizhyn City Counsil quartering and life-support of military units (the last quarter of the XIX th – the beginning of the XX th century) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) |
| spellingShingle |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) Дмитренко, Н.М. Нова історія |
| title_short |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть хіх – початок хх ст.) |
| author |
Дмитренко, Н.М. |
| author_facet |
Дмитренко, Н.М. |
| topic |
Нова історія |
| topic_facet |
Нова історія |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Нежинская городская управа: расквартирование и жизнеобеспечение воинских частей (последняя четверть ХІХ – начало ХХ века) Nizhyn City Counsil quartering and life-support of military units (the last quarter of the XIX th – the beginning of the XX th century) |
| description |
У статті розглядається діяльність Ніжинської міської управи
в період проведення модернізації міського громадського управління
у відповідності до Городових Положень 1870 та 1892 рр. Приділена
увага аналізу змін в системі життєзабезпечення військових частин
та їх наслідки для міського бюджету.
В статье рассматривается деятельность Нежинской городской
управы в период модернизации городского общественного управления в соответствии с Городовыми Положениями 1870 и 1892 годов. Дан анализ изменений в системе расквартирования воинских частей и их последствия для городского бюджета.
This article deals with the Nizhyn City Counsil activities in the period
of the pablic management modernization in accordanse with the Municipal
Regulations in the years of 1870 and 1892. The analysis of changes
in the system of military units providing and their consequences for the
City Treasury is given.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128735 |
| citation_txt |
Ніжинська міська управа: розквартирування та життєзабезпечення військових частин (остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Дмитренко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 278-282. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkonm nížinsʹkamísʹkaupravarozkvartiruvannâtažittêzabezpečennâvíisʹkovihčastinostannâčvertʹhíhpočatokhhst AT dmitrenkonm nežinskaâgorodskaâupravaraskvartirovanieižizneobespečenievoinskihčasteiposlednââčetvertʹhíhnačalohhveka AT dmitrenkonm nizhyncitycounsilquarteringandlifesupportofmilitaryunitsthelastquarterofthexixththebeginningofthexxthcentury |
| first_indexed |
2025-11-24T21:34:46Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:34:46Z |
| _version_ |
1850498219717427200 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
278
с. Британи 9 жовтня 1914 р. на 83-му році свого життя.
Часопис «Черниговская земская неделя» відгукнувся на
цю трагічну подію некрологом [17].
Так завершив свій життєвий шлях земський діяч
Г.Н. Вовк-Карачевський, який зробив багато корисно-
го для піднесення життєвого та культурного рівня насе-
лення, відіграв помітну роль у активізації громадсько-
го життя у Борзенському повіті та Чернігівській губернії.
ПОСИЛАННЯ
1. Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко; Издание
второе, исправленное и дополненное. – СПб.: Типография В. Без-
образова, 1881. – 474, СХСІІ с.
2. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 14, спр. 3875.
3. Земский сборник Черниговской губернии на 1869 год / [Из-
дание Черниговской губернской земской управы]: В 2 частях. –
Чернигов: Ильинская типография, арендуемая Губернскою зем-
скою управою, 1869. – Ч. 2. – 80 с.
4. Свод постановлений Черниговского губернского земского
собрания (XIX–XXXV сессий) 1883–1899 годов с кратким сводом
постановлений за время с 1865-го по 1882 г. (I–XVIII) / [составил по
поручению губернской земской управы С.В. Сотников]. – Чернигов:
Типография Губернского Земства, 1902. – Вып. I. – С. I–ХV, 1–619.
5. Состав Черниговского губернского земства (1865–1884) //
Земский сборник Черниговской губернии (далі – ЗСЧГ). – 1884. –
№ 4–10. – Приложение. – С. 1–106.
6. Журналы очередных заседаний Черниговского губернско-
го земского собрания 1868 г. – Чернигов: В Ильинской типогра-
фии, арендуемой Губернскою земскою управою, 1868. – 192, IX с.
7. Очерк исторического развития деятельности Черниговско-
го земства по народному образованию (Продолжение) // ЗСЧГ. –
1906. – № 5. – С. 59–85.
8. К вопросу – о восстановлении субсидирования губернским
земством уездных на нужды народного образования // ЗСЧГ. –
1912. – № 5. – С. 61–76.
9. Вопрос об образовании школьного фонда в Борзенском уезд-
ном земском собрании // ЗСЧГ. – 1871. – № 1. – С. 56–58.
10. Хижняков В. М. Воспоминания земского деятеля / В. М. Хиж-
няков / [Предисловие В.Я. Богучарского]. – Пг.: Издательство
«Огни», 1916. – ХV, 251 с.
11. Журналы очередного Черниговского губернского земского со-
брания 1870 года. – Чернигов: Земская типография, 1870. – 224, VI с.
12. Моргун О. Українські діячі в земствах / О. Моргун // Укра-
їнський історик. – 1969. – № 1–3. – С. 56–64.
13. Вопросы о женской школе, земской библиотеке, назначения
попечителей земских школ и устройстве медицины в Борзенском
уездном земском собрании // ЗСЧГ. – 1872. – № 5. – С. 102–117.
14. Журналы Черниговского губернского земского собрания
очередной сессии 1880 года, состоявшейся в январе 1881 года. –
Чернигов: Земская типография, 1881. – 678, 214, XIV с.
15. Служебные перемены по Черниговской губернии // ЧГВ. –
1888. – № 31. – 17 апреля. – Часть официальная. – С. 1–2.
16. Отношение в Черниговскую губернскую земскую упра-
ву гласных Борзенского уезда Г.Н. Волк-Карачевского, Н.В. Кот-
ляревского и О.М. Белозерского по вопросу о ссуде в 6000 р. на
устройство в г. Борзне школы садоводства, огородничества и пче-
ловодства [Прилож. № 93] // Приложения к Журналам губернско-
го земского собрания 1896 года (окончание) // ЗСЧГ. – 1898. – № 9.
– Приложение. – С. 436–437.
17. Н. Г.Н. Карачевский-Волк (некролог) / Н. // Черниговская
земская неделя. – 1914. – № 46. – 14 ноября. – С. 7.
18. Журналы Борзенского уездного земского собрания ХХХVI
очередной сессии. – Чернигов: Типография Губернского правле-
ния, 1901. – 12, 219, 170 с.
19. Свод постановлений Черниговского губернского земско-
го собрания (ХIХ–ХХХV сессий) 1883–1899 годов с кратким сво-
дом постановлений за время с 1865-го по 1882 г. (I–ХVIII с.с.) /
[cоставил по поручению губернской земской управы, С.В. Сотни-
ков]. – Чернигов: Типография Губернского земства, 1903. – Вип. ІІ.
– С. I–ХIII, 621–1295.
20. Свод постановлений Черниговского губернского земско-
го собрания (ХIХ–ХХХV сессий) 1883–1899 годов с кратким сво-
дом постановлений за время с 1865-го по 1882 г. (I–ХVIII с.с.) /
[cоставил по поручению губернской земской управы, С.В.Сотников].
– Чернигов: Типография Губернского земства, 1902. – Вып. I. –
С. I–ХV, 1–619.
21. Журналы Черниговского губернского земского собрания
ХХVIII очередной сессии 1892 года, состоявшейся 10–22 января
1893 года. – Чернигов: Земская типография, 1893. – ХIII, 437, 971.
22. Черниговскому губернскому земскому собранию ХХХIV-й
очередной сессии 1898 года Комиссии по народному образова-
нию доклад с мнениями членов ее и статистическими данными
о положении начального образования в Черниговской губернии
(№ 165). – Чернигов: Типография Губернского земства, 1899. – 294 с.
23. Положение о Сельскохозяйственном экономическом сове-
те при Черниговской губернской земской управе // ЗСЧГ. – 1899.
– № 4. – С. 16–18.
24. Заявление г. председателя Борзенской уездной земской
управы Г.Н. Карачевского-Волк (от 28 июня № 2648) // ЗСЧГ. –
1899. – № 11. – С. 33–34.
25. Журнал заседания Сельскохозяйственного экономического
совета при Черниговской губернской земской управе. 7-го авгу-
ста 1900 года (№ 5-й) // ЗСЧГ. – 1900. – № 8. – С. 36–41.
26. К.–Волк Г. Начальное образование в Борзенском уезде /
Г.К.–Волк // ЗСЧГ. – 1901. – № 12. – С. 69–92.
27. К.–В. Г. О мерах к сокращению истребительных пожаров /
Г. К.–В. // Журналы Борзенского уездного земского собрания ХХХVI
очередной сессии. – Чернигов, 1901. – С. 174–178.
28. Карачевский-Волк Г.Н. По поводу мер к поднятию и разви-
тию сельскохозяйственной промышленности / Г.Н. Карачевский-
Волк // ЗСЧГ. – 1903. – № 6. – С. 77–83.
29. Карачевский-Волк Г.Н. По поводу постоянных школьных
выставок (музеев) / Г.Н. Карачевский-Волк // ЗСЧГ. – 1903. – № 10–
11. – С. 96–99.
30. Очередные уездные земские собрания Черниговской гу-
бернии. Борзенское собрание // ЗСЧГ. – 1907. – № 11. – С. 175–178.
31. Журналы Борзенского очередного уездного земского со-
брания 1912 года 48 сессии (с 9 по 15 ноября). – Борзна: Типогра-
фия наследников Г.Л. Арлозорова, 1913. – ХIV, 345 с.
32. Зілинський І. Враження з подорожі по Україні літом 1911 р.
/ І. Зілинський // Березіль. – 1995. – № 3–4. – С. 153–165.
Рахно А. Я. Земская деятельность Г.Н. Волка-Карачевского
В статье освещается жизненный путь и общественная деятель-
ность гласного Борзенского уездного и Черниговского губернского зем-
ских собраний Г Н. Волка-Карачевского (1832–1914).
Ключевые слова: Г.Н. Волк-Карачевский, Борзна, Чернигов, зем-
ство, гласный, земская управа.
Rakhno O. Ya. Zemstvo activity of H.N. Vovk-Karachevskyi
The article tells about the life and social activities of H.N. Vovk-Ka-
rachevskyi (1832–1914) who was a councilor of the Borzna district and
Chernihiv province zemstvo assembly.
Key words: H.N. Vovk-Karachevskyi, Borzna, Chernihiv, zemstvo,
councilor, Distric Zemstvo.
15.03.2017 р.j
УДК 94(477):352.07«188/190»
Н.М. Дмитренко
НІЖИНСЬКА МІСЬКА УПРАВА:
РОЗКВАРТИРУВАННЯ ТА ЖИТТЄ-
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН
(ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
У статті розглядається діяльність Ніжинської міської управи
в період проведення модернізації міського громадського управління
у відповідності до Городових Положень 1870 та 1892 рр. Приділена
увага аналізу змін в системі життєзабезпечення військових частин
та їх наслідки для міського бюджету.
Ключові слова: Городове Положення, міська управа, квартир-
на воїнська повинність, квартирна комісія.
Актуальність дослідження зумовлює необхідність усві-
домлення досвіду управлінської культури для створен-
ня ефективної системи міського громадського управ-
ISSN 2218-4805
279
ління. Об’єктом даного дослідження є Ніжинська міська
управа. Предметом дослідження є практична діяльність
міської управи в означений період у справі обслугову-
вання державної системи дислокування армійських ча-
стин. Окремі аспекти даної проблеми розглядаються в
сучасних містознавчих студіях [1].
У відомому радянському кіно лунала фраза: «Життя у
місті починається, коли до нього входять військові». На-
справді ж життя повітового міста значною мірою усклад-
нювалось додатковими фінансовими витратами, побуто-
вими проблемами та незручностями як військових, так
і цивільного населення. Положенням про перетворен-
ня воїнської квартирної повинності (червень 1874 р.)
визначалось, що забезпечення військ квартирним «до-
вольствием» покладалось на місцеві розпорядчі комітети
(місто повинно було мати комунальні будівлі для розмі-
щення військових управлінь, зброї, нижніх чинів тощо).
У разі якщо дії розпорядчого комітету виявлялися безу-
спішними, Губернський Распорядчий Комітет, згідно до
ст. 13 цього Положення, розпоряджався передачею при-
значених для цього коштів в міські та сільські управління,
які зобов’язувались винайняти приміщення для військо-
вих штабів, управлінь або надати для цього громадські
будівлі [2, арк. 29]. Оскільки забезпечення воїнських чи-
нів квартирами в натурі складало загальну повинність
обивателів, воно забезпечувалось шляхом безоплатно-
го виділення квартир в домах, якщо власники житла не
утримували для цього окремих будівель або по закону не
платили замість цього так званих квартирних грошей. Го-
родове Положення 1892 р. внесло зміни стосовно воїн-
ської квартирної повиності. Згідно цих змін виділення
квартир натурою відбувалось тільки у наступних випад-
ках: 1) згідно розпорядження Уряду у воєнний час; 2) при
нетривалих зупинках військ – не більше 3-х діб; 3) протя-
гом перших трьох днів по прибуттю військ на нові квар-
тири. Заборонялось відводити квартири генералам, штаб
та обер-офіцерам, які знаходились при армії без посад;
офіцерам, що приїздили в особистих справах; офіцерам у
відставці; генералітету та членам провіантських комісій.
Призначення міст та повітів для розквартирування вій-
ськових частин (загальна дислокація військ) було преро-
гативою імператора. Військо, у відповідності до розкладу,
що отримувалось від місцевого губернатора, розміщу-
валось таким чином: у містах переважно розміщувались
полкові штаби з унтер-штабами, одна або дві роти (в за-
лежності від кількості обивателів), решта – по найближ-
чих поселеннях. Кіннота у містах розквартировувалась у
виключних випадках, зазвичай – у приміських слобідках.
Порядок відводу квартир був наступним. Про посе-
лення воїнських частин їх командир дововив до відома
губернатора, який у свою чергу видавав припис повіто-
вим та міським поліціям. Наближаючись до місця постою,
воїнські начальники інформували повітове та міське по-
ліційне управління щодо точної кількості команди, ко-
ней та висилало вперед квартир’єрів. Висувати вимоги
стосовно приміщень безпосередньо до власників житла
військові не мали права. Усі претензії, зауваження ви-
словлювались поліційному начальству. Для розрахунку
сплати коштів за воїнський постій здійснювались такі
кроки: Чернігівський губернський розпорядчий комі-
тет надсилав талон на отримання у Ніжинському казна-
чействі коштів, дозволених Чернігівським розпорядчим
комітетом квартирних окладів [3, арк. 1]. Видача упра-
ві коштів здійснювалась при обов’язковому наданні на-
ступних документів: 1) квітанція начальника військової
частини про забезпечення військ квартирами; 2) копії
рапортів про прибуття і кількість військових, що були
засвідчені командиром дивізії [4, арк. 91 зв.].
Правом отримання квартир від обивателів користу-
вались всі, кого не могли розмістити у казармах, спе-
ціально облаштованих у містах та населенних пунктах
(генерали, штаб та обер-офіцери, полкові священики,
нижні чини армії та флоту). Усі чини, що отримували
квартири від обивателів, мали право селити із собою
дружин та дітей. Але це право скасовувалось для ниж-
чих чинів у разі досягнення синами 14-річного віку, для
доньок – у разі взяття шлюбу.
Забезпечення воїнських чинів квартирами склада-
ло загальну повинність обивателів, яка здійснювалась
шляхом безоплатного відводу квартир у власних або
орендованих домах (якщо вони не утримували для цьо-
го окремих будинків або ж згідно закону не сплачували
замість того так званих квартирних коштів). Орендар
укладав договір з міської управою, у якому оговорюва-
лись його обов’язки та права. Наведемо для приклада
один з таких документів. «15 октября 1876 года нежин-
ский казак Иван Романов Кривец заключил это усло-
вие с Нежинскою Городскою Управою в следующем:
1) арендуемую мной у дворянки Александры Павлов-
ны Горской усадьбу, находящуюся за Киевской заста-
вой нанял я для помещения конюшен 6-й батареи 5-й
артиллеристской бригады сроком на 2 года, считая от
15 октября 1876 года и обязуюсь дать для 6-й батареи
следующие помещения: большую клуню, что на ого-
роде, рядом с нею меньшую клуню для сена, конюшню
около дома, амбар для овса, помещение для 26 человек
нижних чинов… Плату за наем помещений опреде-
лено в 200 рублей серебром, которую должен я полу-
чать с городской управы по окончании каждой тре-
ти года» [5, арк. 23]. Це приносило додаткові видатки з
міської казни. Міська управа сплачувала кошти за найм
будинків під військові приміщення та військові розра-
хунки. Їснував певний прошарок містян, які згідно за-
кону звільнялись від воїнського постою: поміщицькі
маєтки в селах; будинки церковнослужителів усіх кон-
фесій; будівлі публічних бібліотек та опекунських рад,
університетів, академій, ліцеїв, гімназій; богоугодні
заклади; дома, що перебували у власності професорів,
вчителів; будинки чиновників міської поліції (за вий-
нятком секретарів та канцеляристів); будинки міських
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
280
голів, бургомістрів та ратманів (під час виконання ними
посадових обов’язків); поштові станції.
Розподілом квартир для постою військових займа-
лась квартирна комісія, яка складалась з поліцмейстера
(або городничого), депутата від дворян, купецтва та мі-
щан. Всі вони обирались своїм станом строком на 1 рік.
Квартирна комісія повинна була мати достеменні відо-
мості щодо числа покоїв у кожному помешканні та при-
значала кожному власнику чергу для постою військових.
Згідно статті 24 Положення про державний квартирний
податок, власники та утримувачі житла повинні були до
7 січня кожного року подавати до квартирного податку
присутствія заяву про свої домоволодіння. За несвоєчасну
подачу заяв доводилось платити штрафи, розмір яких за-
лежав від розміру оцінки житла та провини власника (чи
надав заяву після першого нагадування, чи проігнорував
його) [6, арк. 1–387]. Міська поліція передавала в комісію
відомості про необхідну кількість квартир. На кожну при-
значену для постою квартиру комісія видавала началь-
нику міської поліції квартирний квиток, у якому зазна-
чались будинок та прізвища постояльців [7, арк. 89–137].
Квиток, як квітанцію про виконання квартирної пови-
нності, надавали хазяїну та квартиранту. Якщо кількість
військових у місті скорочувалась (вирушали у військо-
вий похід, передислокація і т. і.) для можливого урівнян-
ня обивателів, що несли тяготи постою, комісія надавала
розпорядження про перевод постояльців з одних квартир
на інші через кожні 3 місяці.
У містах для воїнських управлінських підрозділів об-
лаштовувались будинки, які утримувались за рахунок
державної казни, міських обивателів та, власне, військо-
вих частин. На міських обивателів була покладена повин-
ність в облаштуванні та утриманні караульних домів, бу-
док та шлагбаумів. Будівництво стаєнь, полкових дворів
(в яких розміщувався обоз), кузень та майстерень, сара-
їв для сіна та овса покладалось на військові частини, але
будматеріали постачались міськими мешканцями. У разі,
якщо вони відмовлялись це робити, для цих потреб від-
водились помешкання в домах городян.
Опалення та освітлення квартир та воїнських управ-
лінських підрозділів забезпечувалось або хазяївами квар-
тир, або за рахунок міських прибутків. Кількість місяців
на рік, що потребували опалення помешкань, визнача-
лись кліматичними умовами регіону. Зокрема, Чернігів-
ська губернія належала до середньої кліматичної сму-
ги, де зимовими місяцями вважались жовтень – квітень.
Приватні помешкання опалювалисть та освітлювались за
рахунок хазяїв (для нижніх чинів видавались 3 сальних
свічки на добу). Військові чиновники у містах отриму-
вали свічки з міських прибутків або земського збору. За
рахунок міських прибутків комірне отримували казенні
казарми та будинки, у яких розквартировані були вій-
ськові чиновники та управління; будівлі, де розміщува-
лись хворі військовослужбовці; артилеристські школи. За
рахунок міського та земського зборів відпускались дро-
ва (війську у літніх таборах для випікання хліба, роди-
нам військовослужбовців, нижнім чинам). Міська управа
оголошувала торги для закупівлі дров, свічок та соломи,
попередньо заявивши необхідну кількість та початкову
ціну [8, арк. 148]. Купець, що вигравав торги, отримував
від управи у разі потреби розпорядження на видачу ко-
мірного: «В лавку господина Г.С. Дмитренко. Прошу от-
пустить на счет управы для 6-й батареи сальных свечей
1 пуд 27 фунтов на март месяц 1876 года» [9, арк. 28].
З настанням 80-х рр. ХІХ ст. і до 1917 р. у місті були
розквартировані Севський піхотний полк [10, арк. 4],
4-й резервний батальон Брянського піхотного пол-
ку [11, арк. 42], 42-га та 44-та артилерійськй брига-
ди [12, арк 49–56]. Також у місті були розміщені 20-й
Галицький піхотний полк, 5-та і 6-та роти Архангело-
городського полку, 18-й Володимирський полк та 3-й і
4-й драгунські ескадроні [13, арк. 1–56].
Як бачимо, в місті була скупчена значна кількість
військового люду. Запит на квартири для обер та штаб-
офіцерів перевищував пропозицію. Міські домовласники
підняли орендну плату до таких сум, що грошового
квартирного довольства, що отримували офіцери від
казни, не вистачало на найм житла. Члени Міської Думи
на засіданні 11 грудня 1880 р., розглядаючи бюджет міста
на 1881 р., зазначали, що річні видатки до квартирних
окладів розквартированих у Ніжині військових «ставят
городскую кассу в невозможное положение выполнять
даже обязательные городские расходы, поручила городской
управе ходатайствовать в установленном в законе
порядком о переводе Нежин в высший разряд квартирных
окладов, отпускаемых от казны на расквартирование
войск» [14, арк. 1–2]. Командири військових частин писали
скарги до міської управи: «В Нежинскую городскую управу
от управления 42-й артбригады. 1 ноября 1897 г. Ввиду
высоких цен на квартиры в сравнении с отпускаемым от
казны окладом, прошу Городскую управу о производстве
добавочных денег к квартирному окладу Господ офицеров,
так как в противном случае Господа офицеры принуждены
будут отказаться от довольствия деньгами и требовать
отвода квартир натурою. Командир части генерал-майор
Шукевич» [15, арк. 3]. Протягом десяти днів Міська Дума
прийняла постанову, визначивши розмір додаткових
квартирних коштів з міської казни. «Выдача добавочных
квартирных денег Господам офицерам определена в
следующих размерах: Вашему Превосходительству и
штаб-офицерам по 81 руб. 50 коп., обер-офицерам
по 40 руб. 75 коп. каждому в течение 6-ти зимних
месяцев» [16, арк. 2]. Коли ці виплати стали суттєвим
навантаженням на міський бюджет, Міська Дума прийняла
у листопаді 1890 р. Постанову про збір квартирною комісією
відомостей щодо помешкань, які винаймають офіцери
в різних частинах міста. «Оказалось, что 28 офицеров
занимало 89 комнат, с 12-ю передними, 14-ю кухнями, 20-ю
сараями, 7-ю отдельными дворами и 3-мя фруктовыми
садами и платят за все это помесячно 350 руб. 35 коп. На 28
ISSN 2218-4805
281
осмотренных офицерских квартир полагается 46 комнат,
на наем которых казною отпускается в месяц 287 руб. 49
коп. или каждая комната обойдется в 6 руб. 20 коп., а
фактически обходится в 4 руб. 40 коп., таким образом, на
каждой комнате офицер имеет выгоду от казенных денег
2 руб. 20 коп.» [17, арк. 3]. Беручи до уваги вищевикладене,
комісія запропонувала припинити виплати додаткових
грошей (видатки становили 2689 крб. 50 коп. на рік з
міського бюджету). А у разі згоди панів офіцерів всієї
військової частини, квартири відводити в натурі з виплатою
домовласникам казенних окладів без доплати з боку міста.
Дума погодилась скоротити виплати на 50 %.
У березні 1894 р. Державна Рада Російської імперії
прийняла Постанову, якою визначався розмір помеш-
кання для розквартирування генералів та старших офі-
церів у відповідності до чину та з урахуванням того
факту, чи ці помешкання знаходяться у домах міських
обивателів, чи у спеціально облаштованих будівлях. У
першому випадку розмір помешкання визначався кіль-
кістю кімнат (в залежності не тільки від чину, але й сі-
мейного стану військового), у другому ж – загальною
площеє «покоев» [18, арк. 20]:
Чини
Кількість кімнат
одружений холостий Слуги
Генерал від кавале-
рії або інфантерії 9 7 2
Генерал-лейтенант 7 6 2
Генерал-майор 5 4 2
Полковники та
штаб-офіцери 3 2
Мешкають з хазяй-
ськими людьми
Обер-офіцери 2 1
Мешкають з хазяй-
ськими людьми
У спеціально облаштованих містом приміщеннях, при-
значених для розквартирування військових, житлові площі
розподілялись наступним чином [19, арк. 2–16]:
Чини
Ж
и
тл
о
в
а
п
л
о
щ
а
(к
в
. с
а
ж
.)
К
ім
н
а
т
д
л
я
с
л
уг
К
ух
н
і
П
р
и
м
іщ
е
н
н
я
д
л
я
е
к
іп
а
ж
ів
Ст
а
єн
ь
(п
о
ч
и
сл
у
ст
р
о
й
о
в
и
х
т
а
уп
р
я
ж
н
и
х
ко
н
е
й
)
Повний генерал 80 1 1 2 8
Генерал-лейтенант 60 1 1 1 6
Генерал-майор 50 1 1 1 5
Штаб-офіцери
(командири полків) 42 1 1 1 5
Інші штаб-офіцери 26 - 1 1 2
Обер-офіцери
(командири рот) 17 - 1 - 1
Обер-офіцери – вершники 7 - 0,5 - 1
Новий розклад квартирних грошей для офіцерів пе-
редбачав збільшення окладів, які були б достатні для
найма квартир. Вимога про відведення квартир офіце-
рам в натурі була обов’язковою лише у випадку, коли всі
офіцери військової частини мали можливість знайти
квартири на оклади, що їм призначались. Фактично ж,
наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. штаб та обер-офіцери займа-
ли квартири набагато більші, ніж було визначено зако-
ном. І, як виявилось, певна частина квартирних грошей
осідала в їхніх кишенях. Наприклад, полковник Гербель
мав право на 3 кімнати за плату 350 крб. від казни, плюс
81 крб. 50 коп. від міста на рік, а займав 6 кімнат у бу-
динку поміщиків Врахоріт за 32 крб. на місяць. За рік
сума становила 384 крб. В такому разі різниця склада-
ла 47 крб. 50 коп. Такі ж самі були справи у полковника
Кістера, що квартирував у будинку поміщиці Стебліної,
займаючи 6 кімнат, 2 передпокої за 360 крб. на рік, от-
римуючи від державної казни та міста 431 крб. 50 коп.
(прибуток складав 71 крб. 50 коп.) [20, арк. 27–29].
У березні 1898 р. Державна Рада прийняла постанову
про відшкодування з 1 січня 1897 р. різниці між попе-
реднім та новим офіцерським окладом квартирних ко-
штів тим містам, які при розквартируванні військових
чинів робили приплати з власних бюджетів [21, арк. 49].
Таким чином, закон мав звільнити міста від тягаря гро-
шових приплат до офіцерських квартирних окладів.
У відповідності до мобілізаціонного розкладу 1910 р.
Ніжин був визначений як центр формування 42-го за-
пасного батальйону 12-го піхотного Тульського полку
та управління Ковельського повітового воїнського на-
чальника у складі 18-ї піхотної дивізії [22, арк. 19]. На
органи місцевого самоврядування було покладено влаш-
тування пункту збору запасних (близько 5 тис. осіб) Ні-
жинського повіту [23, арк. 2 зв.].
Отже, в період модернізації міського громадського
управління у відповідності до Городових Положень 1870
та 1892 рр. була створена система організації виконання
обов’язків, покладених на органи міського управління
щодо розквартирування в повіті військових формувань.
У 90-ті рр. ХІХ ст. в результаті реформування була дещо
скорочена кількість зобов’язань міста перед військовими
(припинили брати податок, так звану «квартирну повин-
ність» з городян, що не мали власного житла для розквар-
тирування військових; було скасовано видатки з міського
бюджету на утримання казарм, гауптвахт, комендантських
управлінь). Але це суттєвим чином не вплинуло на змен-
шення видатків з міської казни на життєзабезпечення
військових формувань на території повіту.
ПОСИЛАННЯ
1. Стецюк В.Б. Гарнізони російської армії на території Сівер-
щини (кінець ХІХ ст. – 1914 р.) // Сіверщина в історії України. Збір-
ник наукових праць. – Вип. 5. – Київ – Глухів. – 2012. – С. 292–296;
Чорний Д.М. По лівий берег Дніпра: проблеми модернізації міст
України (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). – Харків, 2007. – 301 с.; Сидо-
ренко О.С. Розвиток економіки Чернігівської губернії під час ро-
сійсько-турецьких війн другої пол. ХІХ ст. // Сіверщина в історії
України. Збірник наукових праць. – Вип. 9. – Київ – Глухів, 2016.
– С. 326–330.
2. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 340,
оп. 1, спр. 3214.
3. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3209.
4. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3209.
5. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3186.
6. ДАЧО, ф. 345, оп. 1, спр. 5.
7. ДАЧО, ф. 1338, оп. 1, спр. 1.
8. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3184.
9. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3186.
10. ДАЧО, ф. 341, оп. 1, спр. 752.
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
282
11. ДАЧО, ф. 341, оп. 1, спр. 967.
12. Єсюнін С. Історія 44-ї артилерійської бригади (1897–1914)
// Ніжинська старовина, № 15. – 2013.
13. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3194.
14. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3192.
15. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3224.
16. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3224.
17. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3211.
18. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3224.
19. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3227.
20. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3224.
21. ДАЧО, ф. 340, оп. 1, спр. 3224.
22. ДАЧО, ф. 1338, оп. 1, спр. 2.
23. ДАЧО, ф. 1338, оп. 1, спр. 3.
Дмитренко Н.М. Нежинская городская управа:
расквартирование и жизнеобеспечение воинских частей
(последняя четверть ХІХ – начало ХХ века)
В статье рассматривается деятельность Нежинской городской
управы в период модернизации городского общественного управле-
ния в соответствии с Городовыми Положениями 1870 и 1892 годов.
Дан анализ изменений в системе расквартирования воинских ча-
стей и их последствия для городского бюджета.
Ключевые слова: Городовое Положение, городская управа, квар-
тирная воинская повинность, квартирная комиссия.
Dmytrenko N.M. Nizhyn City Counsil quartering and life-sup-
port of military units (the last quarter of the XIX th – the be-
ginning of the XX th century)
This article deals with the Nizhyn City Counsil activities in the period
of the pablic management modernization in accordanse with the Munic-
ipal Regulations in the years of 1870 and 1892. The analysis of changes
in the system of military units providing and their consequences for the
City Treasury is given.
Key words: Municipal Regulations, City Counsil, housing conscription.
13.03.2017 р.j
УДК 94(477):336.71 «185/190»
О.В. Крупенко
К.Ю. Сиволожська
РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
НА ЧЕРНІГІВЩИНІ В ДРУГІЙ
ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Стаття присвячена дослідженню процесу становлення та
розвитку кредитно-банківської системи в Чернігівській губернії
у пореформений період. Автори визначають урядові заходи, які
сприяли модернізації фінансової системи у другій половині ХІХ –
на початку ХХ ст.
Ключові слова: Чернігівська губернія, пореформена економіка,
банк, кредит, фінансова система.
В сучасних умовах становлення національної економіки
ринкового типу досить актуальною є проблема дослідження
процесу формування вітчизняної банківської системи
другої половини ХІХ ст. Епоха вільного підприємництва
привертає нині увагу багатьох дослідників та науковців у
зв’язку з тим, що її всебічне вивчення дає змогу осмислити
власний історичний досвід розвитку ринкових відносин,
який почав накопичуватися саме в той час.
Вивченню банківської системи у її історичній
ретроспективі присвячена низка праць як вітчизняних, так
і зарубіжних істориків та економістів. Серед дорадянських
досліджень заслуговують на увагу роботи П. Мігуліна,
І. Кауфмана [1]. У них мова йде про особливості здійснення
фінансової політики в Російській імперії та її вплив на
кредитно-банківську систему в українських губерніях.
У радянський період тема становлення банківської
системи та банківської справи в другій половині ХІХ –
на початку ХХ ст. була не менш актуальною. Серед праць,
опублікованих у цей час, слід відзначити роботи І. Гіндіна,
В. Голобуцького, О. Погребинського [2].
Проте, всі ці праці повного уявлення про розвиток
української банківської системи другої половини ХІХ ст.
не дають. У них практично відсутні матеріали з історії
кредитних установ у містах і містечках Чернігівщини.
Внаслідок цього виникла потреба прослідкувати
формування кредитної системи в губернії, визначити
місце у цьому процесі муніципальних органів влади.
Дослідження фінансової системи України періоду
пореформених перетворень набувають сьогодні якісно
нового характеру. У руслі наукової тематики виходять
окремі публікації. Однак, усі ці проблеми щодо українських
губерній досліджено побіжно. Це зумовлює актуальність
подальшої розробки проблеми.
Метою статті є вивчення процесу становлення та
розвитку кредитно-банківської системи на Чернігівщині
в умовах ринкових трансформацій.
Починаючи з першої половини XIX ст., в Україні
здійснювалися банківські операції і використовувалися
широкі форми кредитування, що насамперед було
пов’язано з розвитком ярмаркової торгівлі. Кредитно-
розрахункові установи поступово ставали невід’ємною
частиною господарського життя в Україні. Основне їхнє
призначення в дореформений період полягало в підтримці
поміщицьких господарств. Дворянський банк та інші
кредитні установи надавали позики під заставу маєтків.
Іншою важливою рисою дореформеної банківської системи
було те, що держава тримала у своїх руках монополію на
використання грошових накопичень. Усе це не відповідало
інтересам індустріального розвитку країни. Тому з
припиненням видачі позик під заставу маєтків у 1859 р.
почалася ліквідація кредитних установ. Проте, створюючи
нову банківську систему, царський уряд не хотів втрачати
керівних позицій у фінансовій справі [3, с. 99].
У 1896 році кредитно-банківська мережа в українських
губерніях виглядала таким чином: Держбанк мав три
контори у Києві, Одесі і Харкові та 14 відділень у Чернігові,
Ромнах, Полтаві, Кременчуці, Катеринославі, Юзівці,
Бердянську, Феодосії, Севастополі, Херсоні, Миколаєві,
Кам’янець-Подільському, Житомирі і тимчасове відділення
в Ялті, що працювало щороку лише з 25 травня до 1
листопада. При повітових казначействах і відділеннях
Держбанку діяло 66 позичково-ощадних кас.
У Чернігівській губернії такі товариства почали
виникати з ініціативи земських установ, якими протягом
1871–1872 рр. було виділено для цього 30 тис. крб. У
наступному році на ці кошти відкрили 12 позичково-
|