Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст.
Стаття присвячена мистецьким зв’язкам представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку XIX ст. Досліджується особистий внесок Олексія, Кирила, Андрія Розумовських в музичну культуру XVIII–XIX ст., традиції музичного меценатства. Статья посвящена культурным связям предс...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128742 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 225-228. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128742 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Заїка, О.Я. 2018-01-13T19:34:16Z 2018-01-13T19:34:16Z 2017 Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 225-228. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128742 94(477):7.078 «17/180» Стаття присвячена мистецьким зв’язкам представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку XIX ст. Досліджується особистий внесок Олексія, Кирила, Андрія Розумовських в музичну культуру XVIII–XIX ст., традиції музичного меценатства. Статья посвящена культурным связям представителей семьи Разумовских с европейскими музыкантами XVIII – начала XIX вв. Исследуется личный вклад Алексея, Кирилла, Андрея Разумовских в музыкальную культуру XVIII–XIX ст., традиции музыкального меценатства. The article deals with the cultural relations between the Rozumovskies representatives and European musicians of the 18th –the beginning of the 19th centuries. The personal contributions of Oleksii, Kyryl and Andrii Rozumovskyi to the music culture of the 18th and 19th centuries and the traditions of the music patronage were investigated. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Польсько-литовська доба та Гетьманщина Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. Культурные и меценатские связи представителей семьи Разумовских с европейскими музыкантами XVIII – начала XIX ст. Artistic and patronage relations between the Rozumovskies representatives and European musicians of the 18th –the beginning of the 19th centuries Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. |
| spellingShingle |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. Заїка, О.Я. Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| title_short |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. |
| title_full |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. |
| title_sort |
мистецькі та меценатські зв'язки представників родини розумовських з європейськими музикантами xviii – початку хіх ст. |
| author |
Заїка, О.Я. |
| author_facet |
Заїка, О.Я. |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Сіверщина в історії України |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| format |
Article |
| title_alt |
Культурные и меценатские связи представителей семьи Разумовских с европейскими музыкантами XVIII – начала XIX ст. Artistic and patronage relations between the Rozumovskies representatives and European musicians of the 18th –the beginning of the 19th centuries |
| description |
Стаття присвячена мистецьким зв’язкам представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку
XIX ст. Досліджується особистий внесок Олексія, Кирила, Андрія
Розумовських в музичну культуру XVIII–XIX ст., традиції музичного меценатства.
Статья посвящена культурным связям представителей семьи Разумовских с европейскими музыкантами XVIII – начала
XIX вв. Исследуется личный вклад Алексея, Кирилла, Андрея Разумовских в музыкальную культуру XVIII–XIX ст., традиции музыкального меценатства.
The article deals with the cultural relations between the Rozumovskies
representatives and European musicians of the 18th –the beginning of the
19th centuries. The personal contributions of Oleksii, Kyryl and Andrii Rozumovskyi
to the music culture of the 18th and 19th centuries and the traditions
of the music patronage were investigated.
|
| issn |
2218-4805 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128742 |
| citation_txt |
Мистецькі та меценатські зв'язки представників родини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку ХІХ ст. / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 225-228. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaíkaoâ mistecʹkítamecenatsʹkízvâzkipredstavnikívrodinirozumovsʹkihzêvropeisʹkimimuzikantamixviiipočatkuhíhst AT zaíkaoâ kulʹturnyeimecenatskiesvâzipredstaviteleisemʹirazumovskihsevropeiskimimuzykantamixviiinačalaxixst AT zaíkaoâ artisticandpatronagerelationsbetweentherozumovskiesrepresentativesandeuropeanmusiciansofthe18ththebeginningofthe19thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-24T20:24:38Z |
| last_indexed |
2025-11-24T20:24:38Z |
| _version_ |
1850495260812115968 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
225
але це було слабким аргументом на шляху імперських
перетворень. Перспектива отримання значних володінь,
схвалена малоросійським новонародженим дворянством
і супроводжувана мовчазним спостеріганням вищого
духовенства, перемогла правові недоречності. До цього
необхідно додати, що фоном секуляризації являлась
метушня адміністративних перетворень – нових губерній
і нових єпархій; всі хто міг щось заперечити, були зв’язані
посадами, роботою і перспективами.
ПОСИЛАННЯ
1. Венедикт Курковский, архимандрит. Описание Новгород-
Северского Спасо-Преображенского первоклассного мужского
монастыря // Черниговские епархиальные известия. Часть
неофициальная. – 1861. – С. 32–56, 82–109, 157–174, 239–279.
2. Горчаков М. Монастырский приказ (1649–1725 г.). – СПб.,
1868. – 460 с.
3. Знаменский П.В. Чтения по истории Русской Церкви за
время царствования Екатерины II // Православный собеседник.
Казань, 1875. – № 1. – С. 3–22, 99–143, 228–254, 392–418; – № 2.
– С. 3–44, 327–347.
4. Историко-статистическое описание Черниговской епархии.
– Кн. 1. – Чернигов, 1873. – 154 с.
5. Милютин В.А. О недвижимых имуществах духовенства в
России. – М, 1862. – 581 с.
6. Ростиславов Д.И. Опыт исследования об имуществах и доходах
наших монастырей. СПб., 1876. – 398 с.
7. Русіна О.Б. Грамоти Новгород-Сіверському Спасо-
Преображенському монастирю (у копіях севського походження)
// Український археографічний щорічник – Вип. 2. – К., 1993. –
С. 138–152.
8. Страдомский А. Никодим Сребницкий, епископ Черниговс-
кий и Новгород-Северский. // ЧЕИП – 1876. – С. 556–569, 606–614,
669–682, 720–727.
9. Державний архів Чернігівської області. ф. 679, оп. ?, спр. ?,
арк. ?
10. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі –
ЦДІАК України), ф. 1556. оп.?, спр. ?, арк. ?
11. ЦДІАК України, ф. 1556, оп. 2, спр. 2, 26 арк.
12. Російський державний історичний архів (далі – РДІА),
ф. 796., оп. 31., спр. 203, 39 арк.
13. РДІА, ф. 796., оп. 49, спр. 287, 5 арк.
14. РДІА, ф. 796., оп. 57, спр. 6, 2 арк.
15. РДІА, ф. 796., оп. 58, спр. 482, 180 арк.
16. РДІА,ф. 1330., оп. 4, спр. 148, 178 арк.
Карманов Ю.А. О состоянии Новгород-Северского Спасо-
Преображенского монастыря накануне секуляризации
земель 1786 г.
Статья посвящена обзору и анализу печатных и архивных
материалов, раскрывающих особенности хозяйственной деятельности
одного из крупнейших монастырей Левобережной Украины накануне
секулярной реформы 1786 г. Раскрыты особенности имперской
политики к монастырям и монашеству Малороссии.
Ключевые слова: секуляризация в Украине, хозяйственная
жизнь монастыря, Новгород-Северское наместничество, Новгород-
Северская епархия.
Karmanov Yu.O. About the condition of Novhorod-Siver-
skyi Monastery of the Transfi guration of the Savior on the eve
of secularization of lands in 1786
The article is dedicated to survey and analysis of printed and archi-
val materials, uncovering some special aspects of the economic activity
of one of the largest monasteries in the Left-Bank Ukraine on the eve of
secularization reforms in 1786. The features of imperial politics towards
monasteries and monasticism of Little Rus’in ХVIII century is revealed.
Key words: secularization in Ukraine, an economic life of monastery,
Novhorod-Siverskyi vicegerency, Novhorod-Siverskyi diocese.
07.02.2017 р. j
УДК 94(477):7.078 «17/180»
О.Я. Заїка
МИСТЕЦЬКІ ТА МЕЦЕНАТСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ
ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ РОЗУМОВСЬКИХ
З ЄВРОПЕЙСЬКИМИ МУЗИКАНТАМИ
XVIII – ПОЧАТКУ XIX СТ.
Стаття присвячена мистецьким зв’язкам представників ро-
дини Розумовських з європейськими музикантами XVIII – початку
XIX ст. Досліджується особистий внесок Олексія, Кирила, Андрія
Розумовських в музичну культуру XVIII–XIX ст., традиції музич-
ного меценатства.
Ключові слова: мистецтво, музична культура, меценатство,
родина Розумовських, європейські музиканти.
Культуру України XVIII ст. називають унікальним яви-
щем, феномен якого полягає в тому, що в українських зем-
лях втілювалися провідні культурні й суспільно-політич-
ні ідеї Західної Європи.
XVIII ст. стало свідком дивовижного розквіту україн-
ського мистецтва й літератури, що відобразився у стилі ба-
роко, яке принесло в Україну культурний динамізм, праг-
нення досконалості, спрагу спілкування із Заходом. Цей
стиль віддавав перевагу формі перед змістом, химерно-
сті перед простотою, синтезові перед самобутністю. Саме
здатність до синтезу зробила бароко особливо принад-
ним для українців – нації, котра перебувала між право-
славним Сходом та латинізованим Заходом [1, с. 176–179].
Україна виплекала когорту талановитих культурних ді-
ячів, висока освіченість яких, втім як і пересічних україн-
ців, вражала іноземних мандрівників. Родина Розумовських
була тісно пов’язана з мистецтвом і, насамперед, зробила
великий внесок у розвиток української та світової музики.
Широко відома їх діяльність як музичних меценатів, що
суттєво сприяло становленню музичної культури Європи.
Проблеми розвитку національної музичної культури в
Україні у XVII–XVIII ст. та роль національної еліти у того-
часних культурних процесах висвітлені у працях Н Гера-
симової-Персидської, І. Юдкіна. Питання впливу на ста-
новлення національної професійної освіти в Україні доби
Гетьманщини, розвиток вітчизняної музичної культу-
ри були предметом уваги В. Біліченка, В. Іванова, П. Ко-
зицького , К. Майбурової , Т. Некрасової та ін. Діяльність
представників гетьмансько-старшинської верстви у галу-
зі музичної освіти та культури в Україні другої половини
XVII–XVIII ст., особливості її музичного побуту та культур-
но-мистецьких зв’язків в Україні та за її межами розгля-
далися у дисертаційному дослідженні Л. Горенко-Баранів-
ської [2]. Ролі музики в житті Розумовських, мистецькій та
меценатській діяльності цієї родини присвячені досліджен-
ня Л. Горенко [2], О. Дзбанівського, Ф. Ернста, А. Ольхов-
ського, Ю. Рудчука [7], Т. Шеффер, Д. Щербаківського. Се-
ред них слід згадати прізвище Л. Івченко, яка у низці своїх
статей та дисертації проаналізувала фонд, структуру, ймо-
вірну історію комплектування та побутування нотниці Ро-
зумовських, а також особистий внесок чотирьох представ-
ників родини Розумовських (Олексія Григоровича, Кирила
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
226
Григоровича, Олексія Кириловича та Андрія Кириловича)
в історію музичної культури XVIII – початку XIX ст., роль
музики в житті Андрія Розумовського [3; 4; 9].
Метою та завданнями нашого дослідження є висвіт-
лення особливостей мистецьких та меценатських зв’яз-
ків представників родини Розумовських з європейськи-
ми музикантами XVIII – початку XIX ст.
Центрами національної музичної культури, де культи-
вувалися різні форми музикування, працювали музичні ко-
лективи та зростали музичні кадри, були маєтки гетьман-
сько-старшинської еліти, до якої належали і Розумовські.
Гетьмани та старшина впроваджували в українське побу-
тування музичні інструменти європейського походження
та відповідний музичний репертуар [2].
За спостереженням Ф. Стешка, Олексій Розумовський,
улюбленець імператриці, співак, придворний бандурист,
тривалий час перша після імператриці особа Російської ім-
перії, «залишив слід як людина, що мала великий вплив на
розвиток музики в Росії за панування цариці Лизавети» [3].
Музичні смаки в Росії того часу багато в чому визначав
саме граф О. Розумовський. Музика обов’язково лунала на
придворних бенкетах, маскарадах, святах, які влаштову-
валися повсякчасно (дні народження, іменини, вручення
орденів тощо). Як пише О. Васильчиков, «...бал змінював
бенкет, бенкет – маскарад, маскарад – «італійське діяння»,
що мало назву пастораль, пастораль – оперу, французьку
комедію, балет і т. ін.» [4, с. 21]. Свята влаштовувалися над-
звичайно пишно, збільшувалася кількість оркестрантів, до
участі запрошували придворних співаків. Саме у 50–60-ті
роки XVIII ст. великі концерти при дворі відбувалися ре-
гулярно, як правило двічі на тиждень, у неділю та четвер.
Широко славились хорова капела і оркестр графа Олексія
Розумовського. Мистецьке виконання яготинської капели,
до складу якої входило 50 музикантів, привернуло увагу
керівника італійської опери у Петербурзі (композитора
Франческа Арайї), який був першим придворним капель-
мейстером імператриці Анни Іоанівни, що прибув до Ро-
сії у 1735 р. разом із великою «Італійською кампанією» у
складі видатних співаків, інструменталістів, комедіантів,
танцюристів, художників. Арайя написав для яготинської
капели кілька творів на фольклорні теми, залучав їх до ви-
конання італійських опер у Петербурзі [4].
О.Г. Розумовський з великою любов’ю ставився до опе-
ри, і тому своїх земляків, які приїжджали до Санкт-Пе-
тербурга, «пригощав» не тільки вишуканими обідами, а
й оперними спектаклями. Генеральний хорунжий Мико-
ла Ханенко писав у 1746 р.: «... були в комедіальному домі
на опері італійській, в якій дівки італійські і кастрат при
музиці італійській неабияк співали» [4, с. 21].
Л. Івченко вважає, що в Олексія Григоровича Розумов-
ського мусила бути нотна бібліотека. Щодо її складу до-
слідниця припускає, що там знаходилися ноти симфоніч-
ної («італійської») та духової музики, духовні хорові твори,
канти. Могли також зберігатися і вокально-симфонічні тво-
ри (оперні партитури, кантати, ораторії та уривки з них) [3].
Олексій Розумовський постійно опікувався музикан-
тами оркестрів і хору. Один із прикладів його меценат-
ства – випадок з від’їздом італійського співака Лоренцо
Салетті на батьківщину у 1755 р., якого було «винагород-
жено по-царські»: Єлизавета подарувала йому золоту та-
бакерку й тисячу дукатів, а граф О. Розумовський – 500
дукатів. Співаків, які «спали з голосу», направляли вчи-
тися до видатних музикантів-інструменталістів (напри-
клад, до І. Гюбнера, Д Даллогліо) або призначали на інші
придворні посади. Так, віолончеліст Джузеппе Даллогліо
29 років працював у Росії і, за оцінкою Штеліна, мав не-
багато собі рівних виконавців у світі [4, с. 22, 27].
Олексій Розумовський проклав шлях молодшому бра-
ту Кирилу до державної служби, якого у 1750 р. було об-
рано на козацькій раді у Глухові гетьманом Лівобережної
України. Кирило Розумовський був європейськи освіче-
ної людиною, безумовним меломаном. Ставлення його до
музики визначалося природною любов’ю до неї і модою
придворного побуту. У 1751 р., після указу про гетьманство,
він «відправився до Малоросії з трупою акторів» [5, с. 15].
Професійний театр західного зразка, організований К. Ро-
зумовським, мав музичну капелу з хором (яка брала учась
і в церковних службах, і у світських імпрезах) та оркестром
із 40 музикантів, балетну і театральну трупи. У гетьман-
ському палаці давалися бенкети з інструментальною му-
зикою і бувала навіть французька комедія. Першу комедію
La foire de Hizim («Ізюмський ярмарок») давали в новому
палаці гетьмана [4, с. 28].
Графи Розумовські запрошували до своїх маєтків видат-
них музикантів та композиторів з-за кордону. Так, італій-
ський композитор Дженарро Астаріта певний час диригував
капелою К. Розумовського, а композитори Д. Сарті і Дж. Паі-
зієлло надсилали йому свої твори для хору та оркестру [6].
На жаль, залишилось небагато свідчень про музикан-
тів, які співпрацювали з Розумовськими і талановито ви-
конували складні твори Баха, Гайдна, Генделя, Моцарта,
Вебера. Маємо скудні відомості про диригентів капели
К. Лау, Франца Керцеля (капельмейстер оркестру К. Ро-
зумовського у Москві); іноземних військових музикантів
– Йосифа Ганнаура, Антонія Тіца, Себастіона Гейна (тру-
бачі), Вянцеслава Лоренца (литаврист) та капельмейсте-
ра Вольфа [5]. У березні 1752 р. від імені К. Розумовського
у Відні було підписано контракти з п’ятьма іноземними
музикантами – капельмейстером Вольфом, трьома тру-
бачами (Себастіаном Гайном фон Гайлінгталом, Антоном
Тіцом, Йозефом Ганауером) і литавристом Венцеславом
Лоренцом. Три трубачі капели К. Розумовського – Гайн,
Тіц і Ганауер – після закінчення контрактів вступили на
службу до придворного оркестру в Петербурзі. Імена цих
музикантів зустрічаються у записах камер-фур’єрського
журналу від 1787 р. під час подорожі Катерини ІІ Украї-
ною, коли для розважання імператриці з Петербурґа було
викликано Тіца і трьох його товаришів – Беєра, Рабе та
Реммі – для постановки ораторії Дж. Паізіелло [4, с. 28, 29].
За умовами контракту, всі музиканти отримували на-
ISSN 2218-4805
227
прикінці кожного місяця по 20 руб. (240 руб. на рік), а також
відпускалося кожному в місяць свічок сальних по 6 фунтів,
надавалася квартира при графському палаці, видавали одяг
(мундири німецького зразка на кожен день і свята). Їм були
надані звання домашніх офіцерів та призначено три служ-
ниці. Зі свого боку музиканти зобов’язувалися «його ясно-
вельможності вірно служити своїм мистецтвом». Якщо по
закінченні контракту вони не бажали далі служити, то за
кошти графа могли їхати до Відня. В історичних докумен-
тах згадується й про те, що під час перебування у Глухові
музиканти-іноземці навчали музик К. Розумовського [7].
Епохальною подією в історії російського мистецтва ста-
ла вистава опери «Цефал і Прокріс» у 1755 р. у Санкт-Петер-
бурзі з музикою Ф. Арайї на текст О.П. Сумарокова. Рецен-
зію на виставу, що відбулася 27 лютого 1755 р., цитували
О. Дзбанівський і М. Фіндейзен: «Шестеро молодих людей,
з яких старшому не більш 14 років, ...з такою в музиці та
в італійських манерах майстерністю та приємними ефек-
тами, що всі, хто розуміється, визнали сіє театральне ви-
довище за витвір, що дорівнює найкращим зразкам опе-
ри в Європі» [4, с. 29]. Єлизавета подарувала всім артистам
першокласне сукно, а Ф. Арайя одержав коштовну соболи-
ну шубу і 100 золотих напівімперіалів (500 руб.).
Певний час диригентом капели Розумовського був
Карл фон Лау – відомий закордонний валторніст, удоско-
налювач рогового оркестру, чех за походженням. Перша ві-
дома важлива подія, пов’язана з роговим оркестром К. Ро-
зумовського і музичною кар’єрою К. Лау в Росії, сталася
1775 р., коли останній керував виставою опери Г. Раупаха
«Альцеста» на текст О. Сумарокова, постанова якої прохо-
дила у К. Розумовського. З подальших подій творчого шля-
ху К. Лау відомо, що він підготував з оркестром К. Розумов-
ського у 1776–1777 рр. низку уривків з модних тоді опер
Мартіні «Генріх IV», Гульєльмі «Дезертир», Гретрі «Земіра
та Азор», попурі з народних пісень [4, с. 33]. Композитор-
ська спадщина Карела Лау майже втрачена. Єдиний зразок
– фрагмент «Менуету» з дуже складною фігурацією в дис-
кантовому голосі – свідчить про високу майстерність геть-
манських музик, оскільки гра в роговому оркестрі вимага-
ла віртуозного володіння інструментом [4, с. 35].
Гетьманська капела Розумовського існувала досить дов-
го, але про музикантів, кількість оркестрів та їх склад ві-
домостей залишилося зовсім мало. Є поодинокі свідчен-
ня про існування капели К. Розумовського протягом усього
його життя. Так, у Батурині у 1762 р. святкували коронацію
Катерини II «ординарною музикою зі співами хорів італій-
ських», а під час зміни страв за обідом грала «турецька му-
зика». У 1763 р. гетьман виїхав на батьківщину із Санкт-Пе-
тербурга зі всією свитою та співаками капели [4, c. 31].
Про багатий репертуар гетьманської капели свідчить
нотна бібліотека Розумовських, яка налічує понад дві
тисячі музичних творів. Основне місце посідає камер-
на інструментальна, оперна література, видання арій із
французьких комічних опер XVIII ст., автографи оперних
партитур італійських авторів. Географічне багатство нот-
ної бібліотеки пояснюється маршрутом подорожі Кири-
ла Розумовського та його сина Олексія у 1867 р. (Німеч-
чина, Франція, Італія, Англія, Голландія). Значну частину
в зібранні Розумовських складають французькі видання
до 1769 р. та рукописні ноти італійських композиторів –
Гаетано Пун’яні, Карло Монца, Ніколо Йомеллі, Джузеппе
Тартіні, П’єтро Нардіні, Антоніо Саккіні [4, с. 41].
Андрій Кирилович Розумовський, до отримання поса-
ди російського посла при дворі короля Неаполя та обох Си-
цилій Фердинанда IV, майже два роки (1777–1778) прожив
у визнаному музичному центрі Європи – Відні. Можливо,
саме це й вирішило його подальшу долю, стало перелом-
ним моментом у становленні А. Розумовського як музи-
канта-дилетанта та мецената. Він познайомився з освіче-
ними аристократами представниками родин Лобковіців,
Ліхновських, Естергазі, для яких музика була необхідною
й живодайною потребою [4, с. 45]. Любов до музики стала
приводом знайомства А. Розумовського з графинею Ма-
рією-Вільгельміною фон Тун-Гогенштейн, господаркою
аристократичного салону, який був «збірним пунктом»
усіх освічених і авторитетних людей Відня. Графиня Тун
була приятелькою багатьох представників художньої інте-
лігенції, відомою покровителькою та меценатом Й. Гайдна,
В.А. Моцарта, К.В. Глюка, палко любила музику. Сестри Тун
вважалися чи не найкращими серед віденських віртуозів і
дилетантів-піаністів, а майбутня дружина Андрія Розумов-
ського, старша дочка графині Тун Елізабет, інколи співала
в ораторіях у віденському соборі св. Стефана разом з про-
фесійними співаками. Свояком Андрія став Карл Ліхнов-
ський, великий меломан і меценат, палкий прихильник та-
ланту Людвіга ван Бетховена, учень і друг Моцарта. Саме
в Ліхновського А. Розумовський познайомився з В.А. Мо-
цартом. Відомо, що Андрій Розумовський декілька разів
виконував у гайднівських квартетах партію другої скрип-
ки в присутності самого автора. Збереглися перекази, що
видатний композитор висловлював компліменти на адресу
А. Розумовського з приводу його музичного смаку та гар-
ного слуху. Вони неодноразово дискутували стосовно осо-
бливостей квартетної музики. Антон Шиндлер, німецький
скрипаль, диригент, музичний критик і друг Бетховена, так
писав про це: «Гайдн відкрив у цьому другові мистецтва
відчуття справжнього розуміння багатьох особливостей в
його квартетах та симфоніях, намагався ознайомити гра-
фа із потаємними задумами» [4, с. 46, 47].
Андрій Розумовський спілкувався з багатьма музи-
кантами Європи, влаштовував концерти за їх участю. У
лютому 1783 р. у стокгольмському домі російського по-
сла кращими співаками шведської опери було виконано
номери з опери «Гіпермнестра», музику до яких написав
Джузеппе Мілліко, відомий сопраніст-кастрат, компози-
тор та вчитель співу, котрий з 1758 по 1768 рр. працював
при російському дворі. Концерти, влаштовані А. Розумов-
ським у Стокгольмі, відвідував і шведський король [4, с. 48].
Андрій Розумовський був не тільки шанувальником
музики, але й тонким її знавцем. У той час, коли Моцарт,
Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017
228
невизнаний на батьківщині, жив у злиднях, саме Розумов-
ський побачив у ньому великого генія, про що і повідом-
ляв Потьомкіна: «Я докладаю всіх зусиль, щоб відправити
до Вас першого клавесиніста й одного з найкращих ком-
позиторів Німеччини – на прізвище Моцарт – який, ма-
ючи тут певне невдоволення, погодився здійснити таку
подорож. Нині він у Богемії, проте незабаром повернеть-
ся. Якщо Ваша світлість дозволить мені, я його запросив
би ненадовго, а лише заради того, щоб поїхав до Вашої
світлості, аби Ви його послухали та, якщо вважатимете за
потрібне, узяли б до себе на службу» [8].
Коли у липні 1807 р. А. Розумовський пішов у відставку,
то єдиною втіхою для нього стало обладнання славнозвіс-
ної картинної галереї і влаштування блискучих концер-
тів. Спадщина, отримана після смерті батька, дозволила
Андрію Кириловичу організувати «найліпший струнний
квартет в Європі». Керівник квартету Іґнац Шуппанциг був
найкращим квартетистом свого часу. Майбутнім музикан-
там квартету обіцявся пожиттєвий ангажемент. Альтиста
Франца Вайса було прийнято за рекомендацією Шуппа-
цига, і спеціально для нього та його сім’ї А. Розумовський
надав квартиру в одному з флігелів, що знаходився поряд
з палацом графа. Франц Вайс був не тільки виконавцем,
але й композитором. Він написав кілька симфоній, скрип-
кові варіації з оркестром, концертино для флейти, фаго-
та і литавр з оркестром, 6 квартетів, квінтет, скрипковий і
флейтовий дуети, клавірні сонати інші камерно-інструмен-
тальні твори. Принаймні 2 із 6 написаних Вайсом кварте-
тів він, як і Бетховен, присвятив великому шанувальнику
квартетної музики – А. Розумовському [4, с. 53].
Квартет було створено у 1808 р. Один з перших біогра-
фів Л. Бетховена А.У. Тайєр з даного приводу зазначав: «Ви-
конавці насолоджувалися перевагою, котрої не знали інші
квартети, – виконання творів Гайдна та Ферстера під ору-
дою авторів. Коли Бетховен почав компонувати квартети,
він мав виконавців, ідеально вишколених його великими
попередниками, і, до того ж, таких, що мали досвід у вико-
нанні його власної музики через його тріо та сонати». Про
Андрія ж Розумовського А.У. Тайєр повідомляв: «… його осо-
биста підготовка цілком давала змогу грати партію другої
скрипки в квартеті, що він звичайно й робив» [4, с. 54]. У
1807–1808 рр. Бетховен на замовлення графа Ф. Опперс-
дорфа написав симфонії № 5 і № 6, які присвятив Лобко-
віцу та А. Розумовському. Про запрошення Бетховена на
музичні зібрання у російського посла свідчить лист компо-
зитора до Пауля Біго де Морожа, що служив бібліотекарем
у Розумовського: «Будьте ласкаві надіслати мені фортепі-
анну партію з цього твору. Я знову забув, о котрій годині
повинні завтра у Вас бути» [9, с. 108].
Спілкування Бетховена з музикантом-дилетантом, за-
коханим у квартетну музику, спричинило особливий ін-
терес композитора до цього жанру. Пишуть і про те, що
Розумовський начебто переповідав Бетховену свої роз-
мови з Гайдном про музику і взагалі мав значний вплив
на молодого композитора [9, с. 113].
Квартети, присвячені Бетховеном А. Розумовському,
розглядаються дослідниками як новий етап у розвитку єв-
ропейської квартетної музики. Таким чином мистецькі та
меценатські зв’язки представників родини Розумовських
сприяли появі та підтримці європейських музикантів XVIII
– початку XIX ст., розвитку української та світової музики.
Втіленню в Україні провідних культурних й суспіль-
но-політичних ідей Західної Європи допомагала родина
Розумовських, яка, маючи тісні зв’язки з мистецтвом, про-
пагувала традиції мистецького меценатства.
ПОСИЛАННЯ
1. Субтельний О. Україна: історія: навч. пос. / О. Субтельний. –
3-тє вид., перероб. і доп. – Київ: Либідь, 1993. – 720 с.
2. Баранівська Л.І. Гетьмансько-старшинське середовище і куль-
турно-музичне життя в Україні другої половини ХVII–XVIII ст.:
автореф. дис... канд. мистецтвознав: 17.00.03 / Л.І. Баранівська;
НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології
ім. М.Т. Рильського. – К., 2001. – 24 с.
3. Івченко Л.В. Нотна колекція О.К. Розумовського як об’єкт
музичного джерелознавства [Текст]: автореф. дис... канд. мисте-
цтвознавства: 17.00.03 / Л.В. Івченко; Національна музична ака-
демія України ім. П.І. Чайковського. – К., 2000. – 16 с.
4. Івченко Л.В. Реконструкція нотної колекції графа О.К. Ро-
зумовського за каталогами XVIII сторіччя [Текст] / Л.В. Івчен-
ко; голов. ред. О.С. Онищенко; НАН України, Нац. б-ка України
ім. В.І. Вернадського. – К.: НБУВ, 2004. – 646 с.
5. Рыцарева М. Композитор М.С. Березовский. Жизнь и твор-
чество / М. Рыцарева. – Ленинград: Музыка, 1983. – 144 с.
6. Іванов В. Дмитро Бортнянський / В. Іванов. – К.: Музична
Україна, 1980. – 142 с.
7. Рудчук Ю. Гетьман Кирило Григорович Розумовський – зна-
вець і любитель витонченої музики / Юрій Рудчук // Мистецтвоз-
навство України: зб. наукових праць / Академія мистецтв Украї-
ни; редкол. А. Чебикін, та ін. – Київ. – Вип. 11: Мистецтвознавство
України / Нац. академія мистецтв України, Ін-т проблем сучас-
ного мистецтва АМУ. – Київ: Музична Україна, 2010. – С. 76-–82.
8. Лопатин В.С. Светлейший князь Потемкин / В.С. Лопатин. –
М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – 477 с.
9. Івченко Л.В. Музика в житті Андрія Розумовського / Л.В. Івчен-
ко // Український музичний архів. – К., 1999. – Вип. 2. – С. 102–121.
Заика Е .Я . Культурные и меценатские связи
представителей семьи Разумовских с европейскими
музыкантами XVIII – начала XIX ст.
Статья посвящена культурным связям представителей се-
мьи Разумовских с европейскими музыкантами XVIII – начала
XIX вв. Исследуется личный вклад Алексея, Кирилла, Андрея Разу-
мовских в музыкальную культуру XVIII–XIX ст., традиции музы-
кального меценатства.
Ключевые слова: искусство, музыкальная культура, меценат-
ство, семья Разумовских, европейские музыканты.
Zaika O.Ya. Artistic and patronage relations between the
Rozumovskies representatives and European musicians of the
18th –the beginning of the 19th centuries
The article deals with the cultural relations between the Rozumovskies
representatives and European musicians of the 18th –the beginning of the
19th centuries. The personal contributions of Oleksii, Kyryl and Andrii Ro-
zumovskyi to the music culture of the 18th and 19th centuries and the tra-
ditions of the music patronage were investigated.
Кey words: arts, music culture, art patronship, the Rozumovskies,
European musicians.
01.03.2017 р.j
|