Buchumschlag

Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.

У статті розглядається соціальна та статево-вікова структура населення м. Мени в середині XVIII ст. На основі матеріалів сповідних розписів визначається загальна чисельність його мешканців,
 розподіл за соціальними станами. З’ясовуються чинники, що впливали на чисельність представників різни...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Сіверщина в історії України
Datum:2017
1. Verfasser: Казіміров, Д.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Schlagworte:
Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128749
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 195-200. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860076093951705088
author Казіміров, Д.В.
author_facet Казіміров, Д.В.
citation_txt Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 195-200. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сіверщина в історії України
description У статті розглядається соціальна та статево-вікова структура населення м. Мени в середині XVIII ст. На основі матеріалів сповідних розписів визначається загальна чисельність його мешканців,
 розподіл за соціальними станами. З’ясовуються чинники, що впливали на чисельність представників різних вікових категорій. Аналізується співвідношення статей у вікових групах дітей, працездатного населення, осіб похилого віку та шлюбні відносини в середовищі менських жителів. В статье рассматривается социальная и половозрастная структура населения г. Мены в середине XVIII в. На основе материалов исповедных росписей определяется общая численность его жителей, распределение по сословиям. Выясняются факторы, которые влияли на численность представителей различных возрастных категорий. Анализируется соотношение полов в возрастных группах детей, трудоспособного населения, пожилых людей и брачные отношения в среде менских жителей. The article deals with social, gender and age structure of the population
 of Mena in the middle of the XVIIIth century. Based on confessional
 record materials the total number of its inhabitants and the distribution
 of social status is determined. Author analyzed the factors that aff ect
 the number of different ages. Analyzed the correlation of sex ratio in the
 age groups of children, working population and marital relations among
 Mena’s inhabitants.
first_indexed 2025-12-07T17:13:30Z
format Article
fulltext ISSN 2218-4805 195 УДК 94(477):(323.3+314.113) «175» Д.В. Казіміров СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТА ДЕМОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕННЯ М. МЕНИ В СЕРЕДИНІ XVIII СТ. У статті розглядається соціальна та статево-вікова структу- ра населення м. Мени в середині XVIII ст. На основі матеріалів спо- відних розписів визначається загальна чисельність його мешканців, розподіл за соціальними станами. З’ясовуються чинники, що впли- вали на чисельність представників різних вікових категорій. Аналі- зується співвідношення статей у вікових групах дітей, працездат- ного населення, осіб похилого віку та шлюбні відносини в середовищі менських жителів. Ключові слова: сповідний розпис, статево-вікова структура, вік, стать, шлюб. Дослідження людських спільнот є важливою сторін- кою в історії населених пунктів в певну епоху та доз- воляє вивести дослідження їхнього минулого за рамки краєзнавчих розвідок на якісно новий рівень. Важливою складовою таких студій є вивчення демографічних харак- теристик населення, таких як статево-вікова структура, шлюбність, структура сім’ї, показники народжуваності, смертності та приросту населення [20, с. 57; 24, с. 407]. На сучасному етапі українські вчені вже мають певні здобутки у вивченні основних демографічних характеристик жителів Лівобережної України у другій половині XVIII ст. На основі матеріалів фіскального та церковного обліку населення досліджуються людські спільноти Ніжина, Переяслава, Полтави, Стародуба та сільських місцевостей Гетьманщини [6; 7; 9; 15; 19]. У зв’язку з цим вважається актуальним звернути увагу на згадані параметри в середовищі людності першої половини XVIII ст., особливо з огляду на бурхливий розвиток подій військово-політичного життя в той період. Тому увага нашої студії звертатиметься на показники соціальної структури, чисельного розподілу за статтю, віком у середовищі населення сотенного містечка Мени Чернігівського полку до середини XVIII ст. Зважаючи на те, що до проведення грандіозного Ру- мянцевського опису залишалося ще кілька десятиліть, а здійснювані в полках Гетьманщини ревізії козацько- го та селянського населення обліковували насамперед господарів дворів (залишаючи поза увагою членів їх- ніх родин), логічним видається звернення до матеріа- лів церковного обліку, а саме сповідних книг, потенціал яких також активно досліджується українськими істори- ками останнім часом [12; 13; 21; 22; 26]. Сповідні книги – це подвірні та поіменні списки жителів міст та сіл, що фіксували відвідання сповіді прихожанами певної церковної парафії. Російський історик Борис Миро- нов зазначає, що вперше вони були запроваджені в Росії в 1690 р. з ініціативи новгородського митрополита Корнилія з метою виявлення серед населення старообрядців, які не сповідувалися у ніконіанських церквах. У 1697 р. цей за- хід підтримали патріарх Адріан та Петро І. Він став загаль- нообов’язковим та переслідував фіскальну мету: староо- брядці мали платити підвищені податки [18, с. 102, 104]. У XVIII ст., на думку О. Романової, таїнство сповіді на- було першочергового значення як спосіб церковного та державного контролю за благочестивим життям мирян. На територію Гетьманщини облік сповідання православ- ного населення поширили в 1720-х рр., а остаточно в Ро- сійській імперії він був налагоджений наприкінці 1730-х рр. Згідно з указами імператриці Анни Іоанівни від 4 лю- того та Синоду від 16 квітня 1737 р. православне населен- ня мало щорічно сповідатися та причащатися [12, с. 54]. В нашому досліджені залучені відомості сповідних книг парафій трьох церков м. Мени за 1746 р., а саме – церкви Різдва Богородиці, Михайлівської та Троїцької. Кожна книга мала три обов’язкові частини: преамбулу, основну частину з переліком жителів та підсумкову таблицю. У преамбулі вказувалася церква, парафіяльний священик та приналеж- ність населеного пункту згідно з церковним територіаль- ним поділом. Мена, як центр Менського намісництва, від- носилась до Сосницької протопопії Чернігівської єпархії. У преамбулі сповідного розпису Церкви Різдва Богороди- ці згадуються священики Павло Любарський та Григорій Пашковський. При Михайлівській церкві священиком був Олексій Василієв. Парафію Троїцької церкви очолювали священики Іоан та Олексій Василієви. Сповідні розписи укладалися під час Великого посту, священики на початку книг вказували, що сповідь мирян здійснювалася в «свя- тую четыредесятницу» [1, арк. 282, 300, 329]. В основній частині книги у вигляді великої таблиці по черзі розписаний кожен двір (домогосподарство): спочат- ку – духовних осіб, потім – військових (козацькі старши- ни та рядові козаки), посполитих, поряд з якими згаду- ються «дворові люди» та служителі. До «дворових людей» напевно відносилися ті категорії населення, представ- ників яких М. Крикун називає «коморниками» або «су- сідами». Це могли бути місцеві жителі або вихідці з ін- ших місцевостей, які збідніли чи втратили майно. Вони жили в будинку господаря чи в окремій хаті на подвір’ї та в якості оплати за наданий притулок відпрацьовували на користь домогосподарства [17]. Також до них могли належати наймити. Цікаво те, що підсусідки в парафіях Михайлівської та церкви Різдва Богородиці переписа- ні окремими дворами, які належали представникам ду- ховенства, козацтва, а також ковальському, кравецько- му та шевському цехам. У Троїцькій парафії підсусідки проживали в дворах разом з господарями та вищезгада- ними «дворовими людьми» [1, арк. 329–352]. Перепис мешканців дворів здійснювався наступним чи- ном. Першим вказувалося ім’я, по-батькові, прізвище та вік господаря двору. Але так було не завжди. Прізвища власни- ків дворів в основному відображені у сповідних розписах Михайлівської та Троїцької церков. У книзі церкви Різдва Богородиці вказані лише прізвища козацьких старшин, а щодо більшості козаків та посполитих зазначені їхні імена та по-батькові. Приміром, козак Омелян Семенов чи Ми- кола Данилов були насправді Омеляном Семеновичем або Миколою Даниловичем. Майже зовсім відсутні прізвища Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 196 вдів – власниць дворів, а тим більше підсусідків і дворових людей. Далі за таким же принципом записували дружин, дітей та інших членів сім’ї господаря (родини братів, се- стер, племінників, зятів господаря тощо). Насамкінець пе- релічувалися «дворові люди» та прислуга. Навпроти імені кожної особи мала бути відмітка про відвідування спові- ді та причастя (але частіше за все кілька імен об’єднували фігурною дужкою і писали «были все»). Останньою части- ною сповідної книги була підсумкова таблиця, де вказува- лася загальна чисельність осіб, які сповідувалася, з розпо- ділом за статтю, соціальним становищем, а також тих, хто уникли цієї процедури. Вже насторожує те, ще в книгах не- має повідомлень про відсутність людей на сповіді, окрім тих, хто не зробив цього «за малолетством» – тобто дітей, яким не виповнилося 7 років. У зв’язку з цим якість їх об- ліку ставиться вченими під сумнів [8, c. 8]. В менських спо- відних книгах 1746 р. виявилися цікаві факти, не завжди характерні для таких джерел. Священики всіх церков запи- сували дітей, починаючи з 1 року, а в парафіях Михайлів- ської та Троїцької церков пішли ще далі – фіксували навіть немовлят. У сповідній книзі Михайлівської церкви ми на- рахували 20 дітей віком від 1 до 6 місяців [1, арк. 300–328]. Населення Мени було представлене такими соціальни- ми станами, як священики, козацька старшина, козаки, посполиті, а також дворові люди, служителі та підсусідки. Вони проживали у 213 дворах, розподіл яких за парафіями виглядав наступним чином (див. табл. 1). Виникає питан- ня, чому у місті згадані посполиті, а не міщани, особливо якщо були ремісничі цехи [1, арк. 298]. Можливо, в менян був якийсь затяжний конфлікт з сотником Григорієм Кузь- минським. У 1749 р. він рапортував на запит Чернігівської полкової канцелярії, яка згідно з розпорядженням Гене- ральної військової канцелярії мала зібрати з сотенних правлінь відомості про правові підстави, на яких жите- лі міст могли належати до міщан. На думку Кузьминсько- го, жителі Мени – не міщани, бо на це мають право лише мешканці полкових міст, які відносяться до магістрату й «правами магдебурскими судятся». Він посилався на арти- кул 3, розділ 12 Литовського статуту. Жителі Мени у відпо- відь подали чолобитну зі своїми обґрунтуваннями та вка- зали, що заява сотника була неправильною, «по злобе на мещан менских» [16, c. 231]. Таблиця 1 Кількість та розподіл дворів у парафіях за соціальним станом Назва церкви Статус власника Ц е р к в а Р із д в а Б о - го р о д и ц і М и х а й л ів - сь к а ц е р к в а Тр о їц ьк а ц е р к в а В сь о го Священики 1 1 2 4 Старшини 5 2 1 8 Козаки 34 38 42 114 Посполиті 20 10 20 50 Підсусідки 20 17 - 37 Всього 80 68 65 213 Загальна кількість жителів міста, за даними підсум- кових таблиць, складала 2560 осіб, з яких 1303 були чо- ловіки та 1257 – жінки. Відповідно до станового по- ділу в структурі населення містечка налічувався 61 (2,4 %) представник духовенства, 60 (2,3 %) – козаць- кої старшини 751 (29,4 %) – козаків, 274 (10,7 %) – по- сполиті, 1414 (55,2 %) – підсусідки, «дворові люди» та служителі (див мал. 1). Перейдемо до статево-вікової структури населення міста. Спочатку визначимо частку працездатних осіб, розподіливши всіх мешканців на великі вікові групи (див. табл. 2). На думку вчених, тогочасним уявленням про дитинство та старість відповідав наступний віко- вий поділ: діти (0–14 років), населення активного віку (15–59 років) та літні люди (60 років і старші) [9, с. 112]. Частка населення активного віку становила 60 %, дітей – 34 %, людей похилого віку – 6 %. Отже працездатне населення мало чисельну перевагу над іншими кате- горіями жителів. Співвідношення т. зв. «працівників та їдців» складало 2061/1709 = 1,5. Цей показник зу- мовлювався значною кількістю служителів та «дворо- вих людей» в господарствах менських жителів, серед яких і переважали особи працездатного віку. Таблиця 2 Розподіл жителів Мени за великими віковими групами (1746 р.) Вікова група 0–14 15–59 60+∞ Разом Ч Ж Разом Ч Ж Разом Ч Ж м. Мена 872 486 386 1536 750 786 152 67 85 З метою більш детальної характеристики населення звернемося до одного з найпоширеніших методів в іс- торичній демографії, т. зв. «таблиці необроблених да- них». В ній населення розподілено на групи за віком, статтю та сімейним станом. За основу взято поділ на п’ятирічні вікові групи (див. табл. 3). Малюнок 1. Розподіл жителів м. Мени за соціальними станами (1746 р.) ISSN 2218-4805 197 Таблиця 3 Розподіл населення м. Мени за статтю, віком та сімейним станом (таблиця «необроблених даних») Вікова група (роки) Чоловіки Жінки о д р уж е н і Х о л о ст і В д ів ц і Н е в ід о м о В сь о го З а м іж н і Х о л о ст і В д о в и Н е в ід о м о В сь о го 0–4 - 175 - - 175 - 141 - - 141 5–9 - 172 - - 172 - 122 - - 122 10–14 - 139 - - 139 - 123 - - 123 15–19 8 110 - - 118 34 100 - - 134 20–24 102 37 - - 139 116 24 - - 140 25–29 67 8 - - 75 100 5 - - 105 30–34 100 7 2 - 109 86 5 5 - 96 35–39 71 3 1 - 75 73 - 8 - 81 40–44 93 5 5 - 103 75 2 11 - 88 45–49 54 3 3 - 60 44 - 14 - 58 50–54 43 1 5 - 49 27 3 24 - 54 55–59 19 2 1 - 22 13 1 16 - 30 60–64 18 1 4 - 23 27 3 15 - 45 65–69 11 - 4 - 15 7 - 6 - 13 70< 25 - 4 - 29 10 2 15 - 27 Всього 611 663 29 - 1303 612 531 114 - 1257 Далі визначимо коефіцієнт статевого співвідношення, який з’ясовують, поділивши число чоловіків на число жі- нок та помноживши на 100. В історичній демографії вва- жається, що вихід цього показника за межі 100,0–110,0 свідчить про можливу недореєстрацію населення однієї статі [5, с. 27–28]. В нашому випадку цей показник стано- вив 103,7. Статевий розподіл населення по парафіях ви- глядав наступним чином. У парафії церкви Різдва Бого- родиці проживали 379 чоловіків та 308 жінок, в дворах Троїцької церкви мешкали 359 чоловіків та 362 жінки. Найбільш населеною була парафія Михайлівської цер- кви – 565 чоловіків та 587 жінок. Однією з складових аналізу статево-вікової структури населення є визначення коефіцієнтів фемінізації та маску- лінізації (чисельність жінок, яка припадає на 100, 1000 (с) чоловіків і навпаки) (див. табл. 4). Коефіцієнт фемініза- ції вираховується за формулою: Так само визначається коефіцієнт маскулінізації, лише чисельник та знаменник міняються місцями. Як правило, дослідники обирають один з коефіцієнтів, в залежності від переваги жінок або чоловіків в структурі населення. Ми застосуємо обидва показники, оскільки вищезгада- не загальне співвідношення статей в населенні Мени (це водночас і коефіцієнт маскулінізації) виявилося на ко- ристь чоловіків. За цією ознакою Мена відрізнялася від інших міст Гетьманщини та Європи, де переважали жін- ки [8, с. 11; 25, с. 12]. Отримані результати проілюструємо за допомогою графіка, порівнявши їх з даними типової та- блиці ООН для закритого населення [5, с. 28] (див. мал. 2). Таблиця 4 Статево-вікова структура населення м. Мени в 1746 р. В ік о в а гр уп а Ус ьо го Ч о л о в ік и Ж ін к и К о е ф іц іє н т м а ск ул ін із а ц ії К о е ф іц іє н т ф е м ін із а ц ії Ти п о в а та б л и ц я О О Н 0–4 316 175 141 124 80,6 102,3 5–9 294 172 122 141 71 102,4 10–14 262 139 123 113 88,5 102,8 15–19 252 118 134 88 113,5 103,3 20–24 279 139 140 99,3 100,7 103,9 25–29 180 75 105 71,4 140 104,7 30–34 205 109 96 113,5 88,1 105,6 35–39 156 75 81 92,6 108 106,2 40–44 191 103 88 117 85,4 105,8 45–49 118 60 58 103,4 96,7 104,0 50-54 103 49 54 90,7 110,3 101,1 55–59 52 22 30 73,3 136,3 97,2 60–64 68 23 45 51,1 195,7 92,9 65–69 28 15 13 115,3 86,7 88,5 70< 56 29 27 107,4 93,1 78,8 Всього 2560 1303 1257 103,6 96,5 Стосовно дитячих вікових груп в історичній демографії усталеною є думка про те, що хлопчиків у будь-яких люд- ських спільнотах незалежно від історичної епохи завжди народжувалося більше. Але, через більш низьку біологічну стійкість до хвороб, їхня смертність була вищою, особли- во на першому році життя. Тому число дівчаток завжди переважало [8, с. 12]. У Мені ситуація вийшла з точністю до навпаки: в групах віком до 9 років більше виявило- ся хлопчиків (див. табл. 3). Ймовірною причиною є не- дореєстрація дівчаток, зважаючи на чоловічий та жіно- чий коефіцієнти у вказаних вікових групах. Свідченням тому є згадана ситуація з реєстрацією немовлят та дітей віком в один рік. Водночас на таке співвідношення мав свій вплив і рівень смертності серед немовлят та малень- ких дітей. За спостереженнями вчених причинами були інфекційні хвороби та захворювання шлунково-кишко- вого тракту внаслідок антисанітарних умов проживання та харчування [14, с. 88–89]. Частково на перевагу хлоп- чиків у віці 5–9 років могла вплинути наявність останніх серед служителів, школярів тощо. Хлопці чисельно переважали дівчат і в наступній віко- вій групі 10–14 років, де також можна припустити недо- реєєстрацію останніх. Щоб оцінити масштаби недооблі- ку людності та репрезентативність даних джерела, варто Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 198 звернути увагу на частку дітей (0–14 р.) та людей похилого віку (65 р. і старші). Перший показник має наближатися до 40 %, а другий – не перевищувати 3–3,5 % [8, с. 12]. Згідно зі сповідними книгами частка дітей в загальній структу- рі населення становила 34,1 %, осіб літнього віку – 3,3 %. Неоднозначною виявилася і ситуація у групах працез- датного населення. Жінки переважали чоловіків у групах 15–29 років, а найвищий коефіцієнт фемінізації виявився у групі 25–29 років – 140,0. Причинами також можуть бути недоліки обліку, смертність представників цього покоління, трудова міграція або військова служба. Кількість чоловіків виявилася дещо більшою у групах 30–34, 40–44 та 45–49 ро- ків. Перевага чоловіків особливо проявилася у групі 40–44, де відповідний коефіцієнт склав 117. За спостереженнями вчених, зменшення чисельності жінок пов’язане з підвище- ним рівнем смертності внаслідок пологів [12, с. 12; 19, с. 83]. У групах віком від 50 до 64 років спостерігається збіль- шення чисельності жінок, що можна пояснити природнім зростанням рівня смертності чоловіків. Але крива графі- ка пішла вниз занадто, тому не варто виключати участь останніх у трудовій міграції, військових походах тощо. В групах похилого віку виявилася, хоч і незначна, перева- га чоловіків, що є не типовим, бо в цих категоріях рівень чоловічої смертності зазвичай зростає [25, с. 15]. В цьо- му випадку також можлива недореєстрація жіночого на- селення. Водночас кількість вдів віком від 65 років вдві- чі перевищувала число одружених жінок. Одним із апробованих методів аналізу демографічних процесів є побудова статево-вікових пірамід, які відобра- жають статево-вікову структуру населення в певний мо- мент упродовж безперевного процесу його відтворення. Піраміди являють собою двохсторонні лінійчаті діаграми розподілу людності за віком та статтю (див мал. 3). Вік по- значають на вертикальній осі (ординаті), чисельність – на горизонтальній (абсцисі) [11, с. 65]. Кожна вікова група зо- бражена у вигляді прямокутника з площею, пропорційною чисельності даної групи. Остання група охоплює 25 років, бо даними осіб старше за 95 років в історичній демографії зазвичай нехтують. Для того, щоб вона відповідала п’ятирічним, її чисельність ділять на п’ять [5, с. 26]. Загалом побудовані пірамі- ди за своїм виглядом не мають ідеальних геометричних форм, що ще раз свідчить про вплив на структуру населення Мени подій суспільно-політичного життя, а також переважаючої частки ка- тегорій мешканців, що перебу- вали в русі (підсусідки, «дворо- ві люди» та служителі). Не варто забувати і про недоліки обліку в залучених джерелах, створених задовго до появи статистики як науки [8, с. 9]. Широка основа піраміди свідчить про досить високу частку дітей в обох групах, але їхня перевага в «чоловічій піраміді» пояснюється особливостями обліку дітей віком до 4 років у менських церквах та недореєстрацією дівчаток. Водночас у «чоловічій» та «жіночій» пірамідах із загально- го ряду випадає по три групи. Молоді жінки віком від 15 до 24 роки переважали за кількістю дитячі вікові групи. Та- кож багаточисельною виявилася і група молодих чолові- ків віком 20–24 роки. Все це можна пояснити недообліком, високим рівнем дитячої смертності та впливом міграції. Далі різкий провал на фоні інших груп спостерігаєть- ся у чисельності чоловіків віком 25–29 та 35–39 років. На це міг вплинути рівень народжуваності та дитячої смерт- ності представників цього покоління. Певне число чолові- ків могло бути відсутнє через службу у війську. Натомість у вікових групах 30–34 та 40–44 роки чоловіче та жіноче населення помітно переважало, на що теж могла вплину- ти трудова міграція. Далі піраміда поступово звужується, однак значний сплеск спостерігаємо у жіночій групі віком 60–64 роки. Третю частину з них складали вдови. Очевид- но на це вплинули різний рівень смертності та мобільнос- ті представників цих вікових груп, що в свою чергу зумов- лювалася наявністю жителів непостійних категорій. Серед літніх людей найменш чисельною виявилася гру- па віком 65–69 років. Всього – 28 чоловік. Частково можна припусти недооблік, але скоріше причинами втрат цього та попередніх поколінь жителів є високий рівень смерт- ності, хвороби, участь чоловічого населення у військових кампаніях та фортифікаційних роботах. У 1702 р. козаки Менської сотні під командуванням сотника Гната Сах- новського брали участь у воєнних діях зі шведами в око- лицях Ладозького озера, а в 1722 та напевно 1723 рр. на чолі з сотником Іваном Сахновським знаходилися в цій же місцевості на канальних роботах [10, с. 23; 27, с. 609]. Малюнок 2. Вікове співвідношення за статтю ISSN 2218-4805 199 Упродовж російсько-турецької вій- ни 1735–1739 рр. знаходимо щоріч- ні накази та відомості про відправ- ку козаків сотні в походи, фортеці Української лінії, службу на фор- постах на Дніпрі тощо [3; 4]. Такі численні виснажливі відправи не найкращим чином позначалися на популяції населення. У групах віком за 70 р. ситуація виглядала більш типовою для стар- шого покоління. При незначній за- гальній перевазі чоловіків кількість вдів становила більшість серед жі- нок старше 70 років. Серед чоловіків вдівців було небагато. Загалом пе- реважаюча чисельність вдів у стар- ших вікових групах підтверджує ще одну тезу про те, що жінки на відміну від чоловіків з віком мали менші шанси вийти заміж вдруге [8, с. 20]. До речі найстарішими жителями Мени згадуються козацька вдо- ва Марія Лиходіїха, вдова Євдокія Якимова (з підсусідків), яким на момент сповіді виповнився 91 рік, та підсусідок Сидір Дем’янов (93 роки). Всі вони проживали на території парафії церкви Різдва Богородиці [1, арк. 286 зв., 294 зв.]. Щодо розподілу жителів Мени за шлюбним станом помітною є частка осіб, що одружилися у віці 15-19 ро- ків (3,4 %). Зокрема, в парафії Михайлівської церкви ми виявили таких п’ять подружніх пар. Наймолодшою була 15-річна Степанида, одружена з сином підсусідка, 18-річ- ним Іваном Яковичем. Серед хлопців – сини козаків Павло Іванко, Павло Присяжний та син підсусідка Павло Савуско, які у віці 17 років мали дружин віком по 16 років [1, арк. 313, 323 зв.]. У зв’язку з цим з’ясуємо середній вік вступу до шлюбу менських жителів. Насамперед в кожній віко- вій групі до 50 років визначається частка осіб, що не взяли шлюб. Подальші розрахунки здійснюються за формулою: Таким чином середній вік вступу чоловіків до шлю- бу становив: а для жінок Отримані результати суттєво відрізнялись від анало- гічних показників, отриманих Ю. Волошиним та І. Сер- дюком для полкових міст Переяслава та Полтави другої половини XVIII cт. У Переяславі середній вік вступу в пер- ший шлюб для чоловіків становив 25,7 років, для жінок 22,5 роки, у Полтаві – 28,1 та 22,3 року відповідно. Най- ближче вони були до показників, отриманих А. Момот для с. Погреби Переяславського полку: для чоловіків – 20,8 років, для жінок – 18,6 [7, с. 165–166; 19, с. 85; 24, с. 145]. Таким чином, аналіз відомостей сповідних книг доз- волив з’ясувати особливості соціальної структури та де- мографічних характеристик населення міста Мени до се- редини XVIII ст. Чисельність жителів Мени як на той час виглядала досить пристойно – 2560 чол. Для порівняння в полковому місті Чернігові за даними сповідних книг 1739 р. налічувалося 3642 жителі [2]. З огляду на перевагу осіб працездатного віку та дітей на- селення Мени було демографічно молодим. Водночас різно- бій в чисельності та статевому співвідношенні в окремих ві- кових групах свідчить про недосконалість тогочасного обліку людності. Потужний вплив на соціальну та статево-вікову структури жителів Мени мали такі чинники, як трудова мі- грація, можливий приток населення з інших місцевостей, а також втрата частини мешканців через участь у війнах, хво- роби, недоїдання тощо. Попри відмінності, отримані харак- теристики в основному підтверджують тенденції, характер- ні для ранньомодерних міст Гетьманщини. ПОСИЛАННЯ 1. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679, оп. 1, спр. 8, 437 арк. 2. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 399, 894 арк. 3. Центральний державний історичний архів України у м. Київ (далі – ЦДІАК України), ф. 51, оп. 3, спр. 6427, 32 арк. 4. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 7243, 19 арк. 5. Анри Л., Блюм А. Методика анализа в исторической демогра- фии / [пер. с франц. С. Хока и Ю. Егоровой]. – М.: РГГУ, 1997. – 208 с. 6. Бороденко О. Статево-вікова структура населення с. Жуки Городової сотні Полтавського полку в другій половині XVIII cт. (за матеріалами сповідних розписів 1775 року) // Краєзнавство. – 2012. – № 3. – С. 55–64. 7. Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави другої половини XVIII ст. – К.: К.І.С., 2016. – 356 с. 8. Волошин Ю. Статево-вікова та шлюбна структура населення міста Полтави в другій половині XVIII століття // Історична пам’ять. Науковий збірник. – Полтава: ПНПУ, 2011. – Вип. 1. – С. 5–24. 9. Волошин Ю. Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у XVIII ст. – Полтава: АСМІ, 2005. – 312 с. 10. Горобець С., Рябцев В. До історії участі українських коза- ків у військових подіях початкового етапу Північної війни (1700– Малюнок 3. Статево-вікова піраміда населення м. Мени (1746 р.) Сіверщина в історії України, випуск 10, 2017 200 1702 рр.) // Сіверянський літопис. – 2011. – № 3. – С. 23–38. 11. Демографический энциклопедический словарь / [под. ред. Д.И. Валентей]. – М.: Сов. энциклопедия, 1985. – 608 с. 12. Дмитренко В.А. Матеріали церковного обліку населення Київської та Переяславсько-Бориспільської єпархії як джерело з соціальної історії Гетьманщини XVIII століття / Дис. ... канд. іст. наук.: 07.00.01. – Полтава, 2010. – 190 с. 13. Дмитренко В.А. Шлюб і сім’я у середовищі парафіяльно- го духовенства другої половини XVIII століття: спроба аналі- зу за матеріалами сповідних розписів // Краєзнавство. – 2009. – № 1–2. – С. 181–186. 14. Замура О. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Геть- манщині XVIII ст. – К.: К.І.С. – 2014. – 240 с. 15. Казіміров Д.В. Населення міста Мени за матеріалами Ге- нерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. // Літе- ратура і культура Полісся. – Вип. 76. Серія «Історичні науки» / [відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко]. – Ніжин: НДУ ім. М. Гого- ля, 2014. – С. 47–59. 16. Кісіль І. Міщани в соціальній структурі населення міст Геть- манщини (50–60 рр. XVIII ст.) // Пам’ять століть. – 2005. – № 34. – С. 232–238. 17. Крикун М. Населення домогосподарств у Житомирському повіті Київського воєводства 1791 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.franko.lviv.ua 18. Миронов Б.Н. Исповедные ведомости – источник о числен- ности и социальной структуре православного населения России XVIII – первой половины XIX в. // Вспомогательные исторические дисциплины. – Ленинград, 1989. – Т. ХХ. – С. 102–117. 19. Момот А. Демографічна характеристика населення села По- греби за даними Генерального опису 1765–1769 рр. // Краєзнав- ство. – 2016. – № 3/4. – С. 77–86. 20. Муромцева Ю.І. Демографія: навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 300 с. 21. Романова О.О. Сповідальні книги Київської митрополії XVIII ст. як спосіб церковного контролю за мораллю парафіян // Український історичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 122–148. 22. Сакало О. Джерела історичної демографії: сповідний розпис // Наукові записки. – К., 2009. – Т. 19 (у 2-х кн.). – Кн. 1. – С. 379–386. 23. Сакало О. Типологія і структура домогосподарств сільсько- го населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. на прикладі Лубенського полку / Дис. ... канд. іст. наук.: 07.00.01. – Національ- ний університет «Києво-Могилянська академія». – К., 2011. – 260 с. 24. Cердюк І. Полкових городов обивателі: історико-демогра- фічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVIII ст. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. – 304 с. 25. Сердюк І. Структура населення міста Переяслава за матері- алами Генерального опису 1765–1769 рр. (історико-демографіч- ний аналіз) // Київська старовина. – 2008. – № 6. – С. 3–21. 26. Cповідні розписи села Дягови 1746–1830 років / [упорядник Сергій Горобець]. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2015. – 368 с. 27. Універсали Павла Полуботка / [упоряд. В. Ринсевич]. – К., 2008. – 720 с. Казимиров Д.В. Социальная структура и демографическая характеристика населения г. Мены в середине XVIII ст. В статье рассматривается социальная и половозрастная струк- тура населения г. Мены в середине XVIII в. На основе материалов исповедных росписей определяется общая численность его жите- лей, распределение по сословиям. Выясняются факторы, которые влияли на численность представителей различных возрастных ка- тегорий. Анализируется соотношение полов в возрастных группах детей, трудоспособного населения, пожилых людей и брачные от- ношения в среде менских жителей. Ключевые слова: исповедная роспись, половозрастная струк- тура, возраст, пол, брак. Kazimirov D.V. Social structure and demographic descrip- tion of рopulation of Mena inwardly of XVIIIth century The article deals with social, gender and age structure of the popu- lation of Mena in the middle of the XVIIIth century. Based on confession- al record materials the total number of its inhabitants and the distribu- tion of social status is determined. Author analyzed the factors that aff ect the number of diff erent ages. Analyzed the correlation of sex ratio in the age groups of children, working population and marital relations among Mena’s inhabitants. Key words: confessional record materials, age and sex structure, marriage. 24.03.2017 р. j УДК 94(477):323.3«1763» К.О. Солдатова СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ С. ТРОСТЯНКИ БАТУРИНСЬКОЇ СОТНІ НІЖИНСЬКОГО ПОЛКУ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПОВІДНИХ КНИГ 1763 РОКУ) У статті на основі сповідних розписів аналізується статево-ві- ковий склад та сімейна структура мешканців села Тростянки Ба- туринської сотні. Ключові слова: структура населення, Тростянка, сповідний розпис, духовенство, козацтво, домогосподарство, 1763 р. Однією з малодосліджених тем з історії українсько- го самоврядування на сучасному етапі розвитку істо- ричної науки є Батуринська сотня Ніжинського пол- ку, яка утворилася у 1648 р. та проіснувала до 1782 р. Більшість істориків протягом ХІХ–ХХІ ст. вивчали ок- ремо сотенний центр – місто Батурин як гетьманську столицю. Сама ж сотня як окрема одиниця наразі є не- достатньо вивченою. Значний масив джерел з історії Батуринської сотні зберігається у Центральному державному історично- му архіві України, у м. Києві (далі – ЦДІАК України). Це документація Генеральної військової канцелярії, Гене- ральної скарбової канцелярії, матеріали архіву К. Ро- зумовського, Генеральний опис Лівобережної України (1765–1769 рр.), матеріали ревізького обліку, метричні книги та інші. Серед них цінним джерелом для вивчення соціальної структури населення другої половини ХVIII cт. є сповідні розписи сіл Батуринської сотні. Насамперед, у архіві вдалося виявити сповідні книги села Тростян- ки за 1763 р. Це село, за даними Генерального слідства про маєтності, ймовірно, у період гетьманування І. Са- мойловича (1672–1687 рр.) перейшло до складу Бату- ринської сотні [1, с. 20]. Розміщувався населений пункт у південно-західному напрямку від сотенного центру. Мета нашого дослідження – з’ясувати віковий, стате- вий склад, сімейний стан мешканців та структуру домо- господарств села Тростянки, що входило до складу сот- ні, за даними сповідних книг 1763 р. Сповідний розпис – книга церковного призначення, у якій розміщували інформацію про здійснення парафі- янами таїнства сповіді та причастя. Як вказує дослідни- ця О. Бороденко, таку форму звітування було поширено вперше у 1215 р. ІV Латеранським собором у Західній Європі. На теренах Російської імперії обов’язкове ве- дення сповідних розписів було запроваджено у 1716 і 1718 рр. У них детально фіксувалися дані про стать, вік, сімейний склад парафіян від одного року до старшої ві- кової категорії, які в період чотирьох постів приймали сповідь та причастя чи тільки причастя (якщо це діти віком до 7 р.) [2, с. 55]. Як потенційне історичне джере- ло, сповідні розписи почали вивчати наприкінці ХІХ ст. До них продовжують звертатися у своїх досліджен- нях сучасні історики. Дані церковні зібрання детально
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-128749
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2218-4805
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:13:30Z
publishDate 2017
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format dspace
spelling Казіміров, Д.В.
2018-01-13T19:36:00Z
2018-01-13T19:36:00Z
2017
Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст. / Д.В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2017. — Вип. 10. — С. 195-200. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
2218-4805
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128749
94(477):(323.3+314.113) «175»
У статті розглядається соціальна та статево-вікова структура населення м. Мени в середині XVIII ст. На основі матеріалів сповідних розписів визначається загальна чисельність його мешканців,&#xd; розподіл за соціальними станами. З’ясовуються чинники, що впливали на чисельність представників різних вікових категорій. Аналізується співвідношення статей у вікових групах дітей, працездатного населення, осіб похилого віку та шлюбні відносини в середовищі менських жителів.
В статье рассматривается социальная и половозрастная структура населения г. Мены в середине XVIII в. На основе материалов исповедных росписей определяется общая численность его жителей, распределение по сословиям. Выясняются факторы, которые влияли на численность представителей различных возрастных категорий. Анализируется соотношение полов в возрастных группах детей, трудоспособного населения, пожилых людей и брачные отношения в среде менских жителей.
The article deals with social, gender and age structure of the population&#xd; of Mena in the middle of the XVIIIth century. Based on confessional&#xd; record materials the total number of its inhabitants and the distribution&#xd; of social status is determined. Author analyzed the factors that aff ect&#xd; the number of different ages. Analyzed the correlation of sex ratio in the&#xd; age groups of children, working population and marital relations among&#xd; Mena’s inhabitants.
uk
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
Сіверщина в історії України
Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
Социальная структура и демографическая характеристика населения г. Мены в середине XVIII ст.
Social structure and demographic description of рopulation of Mena inwardly of XVIIIth century
Article
published earlier
spellingShingle Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
Казіміров, Д.В.
Польсько-литовська доба та Гетьманщина
title Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
title_alt Социальная структура и демографическая характеристика населения г. Мены в середине XVIII ст.
Social structure and demographic description of рopulation of Mena inwardly of XVIIIth century
title_full Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
title_fullStr Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
title_full_unstemmed Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
title_short Соціальна структура та демографічна характеристика населення м. Мени в середині XVIII ст.
title_sort соціальна структура та демографічна характеристика населення м. мени в середині xviii ст.
topic Польсько-литовська доба та Гетьманщина
topic_facet Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/128749
work_keys_str_mv AT kazímírovdv socíalʹnastrukturatademografíčnaharakteristikanaselennâmmenivserediníxviiist
AT kazímírovdv socialʹnaâstrukturaidemografičeskaâharakteristikanaseleniâgmenyvseredinexviiist
AT kazímírovdv socialstructureanddemographicdescriptionofropulationofmenainwardlyofxviiithcentury

Ähnliche Einträge