«Та ін.» (нотатка до розлогої теми)
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12908 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) / П. Гриценко // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 101-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859547307010162688 |
|---|---|
| author | Гриценко, П. |
| author_facet | Гриценко, П. |
| citation_txt | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) / П. Гриценко // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 101-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-26T02:05:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
З іСторіЇ КуЛЬтури
і ПиСЕмноСті
Павло Гриценко
«та ін.» (нотатка до розлогої теми)
Короткий вираз та ін., що є згорнутим аналогом виразів та
інше, та інші, автори часто використовують у писемних текстах
різних стилів, насамперед наукового, науково-популярного, пу-
бліцистичного, чим досягають стислості викладу, уникаючи
називання розлогих рядів однорідних об’єктів, предметів, осіб,
явищ, подій. З цією ж метою використовують і формули і под.
(= і подібне), і т. под. (= і таке подібне), тощо, хоча функціо-
нально наведені вирази не завжди ідентичні, їх добір, контексти
використання залежать від різноманітних чинників. Для читача
залишаються невідомими ті елементи ряду, які усічено і схова-
но за та ін. (чи іншими скороченнями наведеного ряду), напр.:
Великий внесок у формування банків даних у галузі океаногра-
фії і гідрометеорології, морських живих ресурсів, батіметрії
тощо зробили українські науково-дослідні інститути (З наук.
літ.). Створюється враження, ніби для автора (а відтак – і для
читача) не важливо, хто (чи що) стоїть за такими скороченням,
не цікавить увесь ряд об’єктів, неповноту якого підкреслюють
ці спеціальні елементи тексту.
Зауважимо, що одним із типових текстів з та ін. є бібліо-
графічний опис наукових праць, уміщуваний у кінці видань, у
тих випадках, коли авторство належить не одній-двом особам.
З авторського колективу для таких клішованих прикінцевих
описів книги обирають три перших чи лише перше прізвище;
Культура слова №72’ 2010102
нерідко це ім’я найбільш титулованого серед авторів, частіше –
ім’я першого за списком автора, напр., Етимологічний словник
української мови: У 7 т./ Ред. кол.: О. С. Мельничук (голов. ред.)
та ін. – К.: Наук. думка […]. – Т. 5: Р-Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв
та ін. – 2006 (перше та ін. – це В. Т. Коломієць, Т. Б. Лукінова,
Г. П. Півторак, В. Г. Скляренко, О. Б. Ткаченко, друге – В. Т. Ко-
ломієць, Т. Б. Лукінова, О. С. Мельничук, В. Г. Скляренко,
І. А. Стоянов, А. М. Шамота), хоча на цій же сторінці наведе-
но повний список авторів 5-го тому словника, проте стандарт
бібліографічного «метелика» залишається незмінним; в описі
«Фразеологічного словника української мови» (К.: Наук. дум-
ка, 1993) зазначено: Уклад. В. М. Білоноженко та ін., хоча над
словником працювало 12 авторів; у «Словнику фразеологізмів
української мови» (К.: Наук. думка, 2003) з 5 авторів так само
названо лише першого за списком + та ін. Наведені приклади
є типовими для наукових, довідкових видань, їх структура від-
повідає вимогам затверджених бібліографічних стандартів, їх
можна було б не зауважувати. Проте з книжок ці мікротексти
переносять до зведених бібліографій, довідників, електронних
інформаційних систем, у яких такі бібліографічні описи репре-
зентують відповідні видання, зокрема, й авторів та редакторів.
Поза книжкою з цих описів та ін. вже не можна «семантизу-
вати», ідентифікувати з авторським чи редакторським колекти-
вом, для цього необхідно взяти до рук саму книжку. За таких
умов годі довідатися, хто створив фундаментальну багатотомну
працю, якщо на шляху пошуку постають лише одне прізвище-
репрезентант великого колективу авторів і всемогутнє та ін. І
веде це та ін. (відповідно до затверджених стандартів!) у нетрі
забуття імен і постатей неназваних осіб чи наукових колекти-
вів, мимоволі стверджуючи різноранговість співавторів і різно-
великість їхнього внеску у створення праці.
Якщо у ситуації з бібліографічними описами уживання
та ін. є зрозумілим, хоча й небезсумнівним щодо доцільності
з огляду на самоочевидні інформаційні втрати, то в багатьох
випадках мотиви уведення у тексти та ін. (чи синонімічних
формул) не такі прозорі. Це загострило увагу до контекстів, си-
туацій уживання скорочених словесних формул, що розкрило
деякі особливості їх функціонування і семантики.
103З історії культури і писемності
Спершу кілька контекстів уживання. У «Передмові» до «Про-
грами для збирання матеріалів до Діалектологічного атласа
української мови» зазначено: Підготовча робота в справі ор-
ганізації збирання матеріалів для складання Діалектологічного
атласа української мови розпочалась у 1939 р.: було складено
тт. П. С. Лисенком, Ф. Т. Жилком та ін. питальник... (К.,
1948, с. 3; 2-е вид., К., 1949, с. 5). У цьому висловленні та ін. при-
ховує ім’я мовознавця М. А. Жовтобрюха, яке в Україні першого
повоєнного десятиліття було під забороною. Отже, та ін. не лише
скорочує перелік авторів, а насамперед цілеспрямовано табуює,
утаємничує ім’я особи, згадування якої за тогочасних політичних
обставин могло мати небажані наслідки для автора та його праці.
Л. А. Булаховський, пишучи про свого колегу відомого мо-
вознавця Миколу Кузьмича Грунського, зазначив: «... написана
ним разом з іншим автором книга «Історія форм української
мови» (Харків, 1931)...» [Мовознавство. – 1952. – № 10. – С. 163]:
«іншим автором» був Пантелеймон Кіндратович Ковальов (піз-
ніше – Ковалів) (1898 – 1973), який з 1944 р. жив в еміграції (з
1949 р. в США). Тогочасна радянська цензурна ситуація не до-
пускала згадок імен тих осіб, які в роки війни з будь-яких при-
чин опинилися поза СРСР; порушення цього припису могло
спровокувати заборону видання, вилучення друкованих видань
з бібліотек, а за умови неможливості вилучення таких видань
діяли циркуляри щодо «вимазування, вичищання» небажаних
імен у виданнях, які залишали у фондах бібліотек. Л. А. Була-
ховський цінував згадану працю М. К. Грунського і П. К. Ко-
вальова, яка на той час була єдиним систематизованим курсом
історичної морфології української мови, вкрай потрібним для
нової генерації істориків мови, тому вдався до своєрідного ута-
ємничення імені одного з авторів. Цим шляхом пішли й інші
дослідники, покликаючись на цю працю без згадування імені
П. К. Ковальова, але вдаючись до та ін. (СС. 1, 59 і наст.). Зго-
дом, за сприятливіших обставин, покликання на обох авторів
стали дозволеними, не викликали репресивної реакції цензури;
в українському мовознавстві прізвище П. К. Ковальова віднов-
лено у праці С. П. Самійленка «Нариси з історичної морфології
української мови» (К., 1964-70), проте відсутнє в академічному
виданні «Історія української мови. Морфологія» (К., 1978).
Культура слова №72’ 2010104
В Україні у післявоєнний час довго не можна було згадувати
у публікаціях імені Ю. В. Шевельова. У 1949-50 рр. доля цього
вченого не була відомою і його вчителю Л. А. Булаховському,
який готував до видання «Курс сучасної української літератур-
ної мови», створений переважно у передвоєнні роки. Серед ав-
торів був і Ю. В. Шевельов, якому належав викінчений розділ
«Просте речення». Перед Л. А. Булаховським як редактором
«Курсу…» і керівником академічного мовознавчого інституту
постала проблема: або приховати ім’я Ю. В. Шевельова і збе-
регти й надрукувати його працю, або відкласти друкування ко-
лективної праці, доки інший хтось не напише відповідний роз-
діл. Цього разу, коли було названо авторів усіх інших розділів
праці, поліфункціональне та ін. не могло врятувати. Довелося
до розділу авторства Ю. В. Шевельова придумувати езопову
примітку: Опрацював за матеріалами Інституту мовознав-
ства Академії наук УРСР Л. А. Булаховський [6: 5], що убез-
печило довгоочікуване видання від ударів цензури.
Набір езопових словесних формул, якими приховували іме-
на авторів, був розгалуженим. Це і невиразне дехто, ще дехто,
і окремі з [...], і деякі. Так, С. Зерова у спогадах про чоловіка (го-
тувала до видання в Москві) зазначила: «Зеров належав у той час
до невеликої, але своєрідної й талановитої групи так званих «нео-
класиків». У її складі були ще Максим Рильський, який щиро
приятелював у ті роки з Зеровим, П. Филипович, М. Драй-Хмара
та ще дехто». Це ще дехто заторкнуло Ю. В. Шевельова як ре-
дактора закордонного видання спогадів про М. Зерова [7], який
про текст спогадів зауважив: «У деяких місцях текст аж сам на-
прошується на зміну. Наприклад, говорячи про неокласиків, Со-
фія Зерова називає чотири імені і згадує якихось і інших. Ці і
інші – це тільки одна особа, Освальд Бургард (Юрій Клен), якого
не можна було згадувати під радянською цензурою» [3: 84].
Наведені приклади виразно ілюструють іншу порівняно із
сигналом усічення розлогого однорідного ряду назв функцію
та ін. (і синонімів) – функцію табуїзації, приховування імені
об’єкта називання.
Неназивання імені автора не завжди сповна приховувало
автора, оскільки його можна було упізнати, ідентифікувати за
названою працею чи іншим інформаційним натяком, без пря-
105З історії культури і писемності
мого називання праці. Так, в огляді східнослов’янської лінгво-
географії у 1952 р. Ф. Т. Жилко зазначив: «Була спроба скласти
лінгвістичні карти білоруської мови (1928)» [2: 11]. На тлі до-
кладно названих у роботі Ф. Т. Жилка вітчизняних і зарубіжних
авторів та їхніх праць неувага до імені неназваних автора і праці
є примітною. Проте і цього разу спостерігаємо езопові словесні
прийоми: адже йдеться про відомого славіста П. О. Бузука (ре-
пресований 1934-го, знищений 1937-го, реабілітований 1956-го)
і його працю «Спроба лінгвістычнае географіі Беларусі» (Ч. 1,
вып. 1. – Менск, 1928. – 113 с. + 20 карт), яка була цінним досві-
дом у становленні лінгвогеографічного методу; вказівки на рік
опублікування дослідження та його стосунок до білоруської
діалектології фахівцям вистачало, щоб безпомильно ідентифі-
кувати автора і його працю, не порушуючи приписів цензури
щодо згадування «небажаних» імен, постатей.
Прийоми, до яких вдавалися автори в умовах творчої несво-
боди, мали не тільки вербальний, а й акціональний характер. Не-
рідко задля видання своїх творів в умовах цензурних обмежень
чи можливих переслідувань автори вдавалися до псевдонімів,
криптонімів, інколи вдавалися і до радикальніших заходів – при-
бирали імена «дозволених» авторів, формально зрікаючись своїх
творів. Таким шляхом, як відомо, пішов П. О. Куліш, який, маю-
чи припис про заборону друкування своїх творів, у 1852-53 рр.
в «Современнике» надрукував історичний роман «Алексей Од-
норог», прибравши псевдонім Николай М. (= Микола Макаров,
який – з ризиком для себе – дозволив скористатися своїм ім’ям
своєму товаришеві П. Кулішеві) [5]. Такі зміни «авторства» для
непосвячених зневиразнювали чи ускладнювали реальну іс-
торію текстів, з часом створюючи труднощі для встановлення
справжнього авторства. Так, Г. Кочур змушений був докласти
значних зусиль, щоб засвідчити і відновити авторство перекла-
дів М. Зерова, які О. І. Білецький у роки репресій надрукував
в «Античній літературі» (1938) анонімно, а упорядники «Хрес-
томатии по римской литературе» (1958) – під іншими іменами,
оминувши ім’я М. Зерова за традицією [4: 353-355].
Таким чином, вираз та ін. у текстах може виконувати різ-
ні функції: стилістично однопланову, коли сигналізує про ви-
правдане для структури тексту усічення рядів назв однорідних
Культура слова №72’ 2010106
об’єктів, насамперед неосіб; різнопланові, коли стосується
назв осіб, де міг заступати усічені елементи ряду назв осіб чи
бути засобом цілеспрямованої табуїзації неназваної особи. В
останньому випадку вираз та ін. стає – з найнесподіваніших
позамовних причин – ситуативним субститутом антропоніма.
Сьогодні за та ін. не завжди добачають реальну ситуацію
заступлення конкретного антропоніма, не завжди розуміють
доцільність і мотиви появи у тексті цієї стилістично невираз-
ної словесної формули, особливо у текстах часово віддалених.
Такі вербальні метаморфози стають зрозумілими, можуть бути
пояснені лише у контексті відповідної епохи, оскільки вони є
знаками і маркерами цієї епохи.
Таким чином, короткий вираз та ін. може бути не лише дис-
курсивним текстотвірним елементом, а й рельєфним штрихом,
здатним вияскравити мовну і соціокультурну ситуацію відпо-
відного часу.
1. Бевзенко С. П. Історична морфологія української мови: Нариси із слово-
зміни та словотвору. – Ужгород, 1960.
2. Жилко Ф. Т. Діалектологічний атлас української мови (Проспект). – К., 1952.
3. Київські неокласики / Упор. В. Агеєва. – К., 2003.
4. Кочур Г. Література та переклад. – К., 2008. – Т. І.
5. Куліш П. Повне зібрання творів. Листи. – К., 2009. – Т. 2.
6. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховсько-
го. – К., 1951. – Т. 2.
7. Слово. Збірник 5. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи.
– Едмонтон, 1973.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12908 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0201-419X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-26T02:05:58Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гриценко, П. 2010-10-25T15:02:08Z 2010-10-25T15:02:08Z 2010 «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) / П. Гриценко // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 101-106. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12908 uk Інститут української мови НАН України З історії культури і писемності «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) Article published earlier |
| spellingShingle | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) Гриценко, П. З історії культури і писемності |
| title | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| title_full | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| title_fullStr | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| title_full_unstemmed | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| title_short | «Та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| title_sort | «та ін.» (нотатка до розлогої теми) |
| topic | З історії культури і писемності |
| topic_facet | З історії культури і писемності |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12908 |
| work_keys_str_mv | AT gricenkop taínnotatkadorozlogoítemi |