Обоження – обожнення

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Мирончук, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут української мови НАН України 2010
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12920
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859809850176831488
author Мирончук, О.
author_facet Мирончук, О.
citation_txt Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр.
collection DSpace DC
first_indexed 2025-12-07T15:19:01Z
format Article
fulltext 157сакральне слово релігійні небогослужбові піснеспіви, які виконуються народом як у храмі, так і поза ним тощо. Деякі жанри можуть належати кільком підстилям, а інші – тільки одному. Вивчення підстилів та жанрів конфесійного стилю має ве- лике значення для нового осмислення історії української літе- ратурної мови та визначення місця конфесійного стилю у ній, адже історія літературної мови – це історія її стилів, а історія стилю – це історія його стильових різновидів і жанрів. 1. Бабич Н. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки: збірник науково-дидактичних праць. – Чернівці, 2009. 2. Білоус П. Історія української літератури ХІ-ХVІІІ ст.: навч. посібник. – К., 2009. 3. Грималовський І. С. Мова української духовної поезії ХVІІІ – початку ХІХ століття: Дис. ... канд. філол. наук / Чернівецький нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2006. 4. Левшун Л. О слове преображенном и преображающем: теоретико- аналитический очерк истории восточнославянского книжного слова ХІ- ХVІІ веков. – Минск [2009]. 5. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови: підручник / За ред. Л. І. Мацько. – 2 вид. – К., 2005. Олександр Мирончук обоження – обожнення У лексиці сучасної української мови функціонують два від- дієслівні прикметники-пароніми: обоження і обожнення. Вони утворені, відповідно, від дієслів обожувати і обожнювати. «Словник української мови» в 11 томах фіксує ці дієслова з од- наковим значенням: «ОБОЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБО- ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Те саме, що обожнювати. Оль- жині товаришки знали, хто найлюбіший маркізі й Турманші, і обожували Ольгу (Н.-Лев., І, 1956, 427). ОБОЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБОЖНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Надавати кому-, чому-небудь рис, властивостей надприродної сили. Обо- жнювати явища природи. 2. перен. Дуже поважати, любити кого-небудь; надмірно захоплюватися кимсь. Панянка, що її Кос- тенко обожнює особливо за її інститутську невинність, через тиждень після вінчання починає потайний роман з офіцером Культура слова №72’ 2010158 артилерії (Фр., XVI, 1955, 123); // З благоговінням ставитися до чого-небудь; свято шанувати щось. Введення Пушкіним у по- етичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного потоку... викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які обожнювали «вишуканий стиль» (Талант.., 1958, 19)» (СУМ, V, 549). Проте, в церковно-релігійних текстах ці слова мають різне значення. Так, лексема обоження вживається як богословський і аске- тологічний термін, що позначає максимальне єднання людини з Богом. Радуйся, [Богородице], Ти Адама обожила і роз’єднане з’єднала (З церк. літ.); Безодня милости й щедрот оточила мене милосердним вшестям Твоїм, Ти бо, Владико, тіло прийнявши і подобу раба на Себе взявши, обожив його і з Собою прославив (З церк. літ.) та ін. Відповідні значення матимуть дієслова обожува- ти, обожити, – ‘з’єднати з Богом, уподібнити Богові’; пасивний дієприкметник минулого часу обожений – ‘той, який обожився’. Слово обожнення вживається зі значенням, яке відображе- но в СУМ: «ОБОЖНЕННЯ, я, с. Дія за знач. обожнити. Коли забути про це [справжній патріотизм], можна скотитись до обожнення галушок і синіх шароварів (Рильський, III, 1955, 38). ОБОЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обожнити. 2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословен- ний. Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й врожаями землі, зазіхав на обительські скрині, на спокій... (Ле, Міжгір’я, 1953, 62)» (СУМ, V, 549, 548). Тому рекомендуємо вживати слово обоження зі значенням ‘єд- нання людини з Богом’, а обожнення – ‘надавання кому-, чому- небудь божественних рис, властивостей надприродної сили’. Олександр Мирончук ДуХовенство – ДуХівництво Серед загальних іменників із конкретним значенням окрему групу становлять збірні іменники, які означають сукупність од- накових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле. В українській мові є збірні іменники, подібні формою, але відмін- ні значенням, – духовенство і духівництво. Це слова-пароніми,
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12920
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0201-419X
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T15:19:01Z
publishDate 2010
publisher Інститут української мови НАН України
record_format dspace
spelling Мирончук, О.
2010-10-25T15:24:17Z
2010-10-25T15:24:17Z
2010
Обоження – обожнення / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 157-158. — укр.
0201-419X
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12920
uk
Інститут української мови НАН України
Сакральне слово
Обоження – обожнення
Article
published earlier
spellingShingle Обоження – обожнення
Мирончук, О.
Сакральне слово
title Обоження – обожнення
title_full Обоження – обожнення
title_fullStr Обоження – обожнення
title_full_unstemmed Обоження – обожнення
title_short Обоження – обожнення
title_sort обоження – обожнення
topic Сакральне слово
topic_facet Сакральне слово
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12920
work_keys_str_mv AT mirončuko obožennâobožnennâ