Духовенство – духівництво
Saved in:
| Date: | 2010 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12921 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Духовенство – духівництво / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 158-159. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12921 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мирончук, О. 2010-10-25T15:25:26Z 2010-10-25T15:25:26Z 2010 Духовенство – духівництво / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 158-159. — укр. 0201-419X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12921 uk Інститут української мови НАН України Сакральне слово Духовенство – духівництво Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Духовенство – духівництво |
| spellingShingle |
Духовенство – духівництво Мирончук, О. Сакральне слово |
| title_short |
Духовенство – духівництво |
| title_full |
Духовенство – духівництво |
| title_fullStr |
Духовенство – духівництво |
| title_full_unstemmed |
Духовенство – духівництво |
| title_sort |
духовенство – духівництво |
| author |
Мирончук, О. |
| author_facet |
Мирончук, О. |
| topic |
Сакральне слово |
| topic_facet |
Сакральне слово |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0201-419X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12921 |
| fulltext |
Культура слова №72’ 2010158
артилерії (Фр., XVI, 1955, 123); // З благоговінням ставитися
до чого-небудь; свято шанувати щось. Введення Пушкіним у по-
етичний стиль слів і словосполучень із просторічного мовного
потоку... викликало бурю невдоволення і протесту в колах, які
обожнювали «вишуканий стиль» (Талант.., 1958, 19)» (СУМ,
V, 549). Проте, в церковно-релігійних текстах ці слова мають
різне значення.
Так, лексема обоження вживається як богословський і аске-
тологічний термін, що позначає максимальне єднання людини
з Богом. Радуйся, [Богородице], Ти Адама обожила і роз’єднане
з’єднала (З церк. літ.); Безодня милости й щедрот оточила мене
милосердним вшестям Твоїм, Ти бо, Владико, тіло прийнявши і
подобу раба на Себе взявши, обожив його і з Собою прославив (З
церк. літ.) та ін. Відповідні значення матимуть дієслова обожува-
ти, обожити, – ‘з’єднати з Богом, уподібнити Богові’; пасивний
дієприкметник минулого часу обожений – ‘той, який обожився’.
Слово обожнення вживається зі значенням, яке відображе-
но в СУМ: «ОБОЖНЕННЯ, я, с. Дія за знач. обожнити. Коли
забути про це [справжній патріотизм], можна скотитись до
обожнення галушок і синіх шароварів (Рильський, III, 1955,
38). ОБОЖНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обожнити.
2. у знач. прикм., перен., заст. Багатий, щедрий, благословен-
ний. Мусульманин квапиться на широкі, обожнені водою й
врожаями землі, зазіхав на обительські скрині, на спокій... (Ле,
Міжгір’я, 1953, 62)» (СУМ, V, 549, 548).
Тому рекомендуємо вживати слово обоження зі значенням ‘єд-
нання людини з Богом’, а обожнення – ‘надавання кому-, чому-
небудь божественних рис, властивостей надприродної сили’.
Олександр Мирончук
ДуХовенство – ДуХівництво
Серед загальних іменників із конкретним значенням окрему
групу становлять збірні іменники, які означають сукупність од-
накових або подібних предметів, що сприймається як одне ціле.
В українській мові є збірні іменники, подібні формою, але відмін-
ні значенням, – духовенство і духівництво. Це слова-пароніми,
159сакральне слово
хоч СУМ подає їх як лексеми з однаковим значенням: «ДУ-
ХОВЕНСТВО, а, с., збірн. Служителі релігійного культу. На
причілку, в холодку, під високими черешнями, були понакривані
столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Н.-
Лев., III, 1956, 8). ДУХІВНИЦТВО, а, с., збірн. Те саме, що
духовенство. – Духівництво, інтелігенція і землевласники, про-
шу вийти, – звернувся він до сходу (Багмут, Опов., 1959, 22)»
(СУМ, ІІ, 444).
У церковно-релігійному стилі збірний іменник духовенство
позначає духовних осіб, священнослужителів (диякон, священик,
єпископ) у християнських церквах. Інша назва – духовні особи.
Збірний іменник духівництво утворений за допомогою су-
фікса -цтв-(о) від іменника духівник – священик у церкві, який
звершує таїнство сповіді (покаяння). Таке значення цієї лексе-
ми зафіксовано у СУМ: «ДУХІВНИК, а, ч. Священик, у яко-
го хто-небудь постійно сповідається. [Сильвестр:] Та як
ти смів подумати, проклятий, Що я, монах і княжий
духівник, З тобою буду чаші вихиляти (Коч., III, 1956,
69)» (СУМ, ІІ, 444). Лексема духовенство є гіперонімом щодо
лексеми духівництво, тобто кожен духівник входить до складу
духовенства, але не кожен представник духовенства може бути
духівником, тобто звершувати таїнство сповіді. За правилами
православної церкви диякон не може звершувати таїнства спо-
віді, а отже бути духівником і належати до духівництва.
Тому правильним буде вживати слово духовенство на по-
значення всіх духовних осіб (священнослужителів) взагалі, а
слово духівництво – тільки тих, які мають право звершувати
таїнство сповіді і які є духівниками.
|
| citation_txt |
Духовенство – духівництво / О. Мирончук // Культура слова. — 2010. — Вип. 72. — С. 158-159. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mirončuko duhovenstvoduhívnictvo |
| first_indexed |
2025-11-24T18:45:25Z |
| last_indexed |
2025-11-24T18:45:25Z |
| _version_ |
1850492688941449216 |