Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев
У 2009 р. виповнюється 80 років Миколі Миколайовичу Варварцеву — українському історику, доктору історичних наук, професору, фундатору української італістики, фахівцю з всесвітньої історії та історіографії країн Західної Європи й Америки, з проблем українсько-італійських суспільно-політичних і культу...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12971 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев / О. Іваненко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 5-14. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860258189793034240 |
|---|---|
| author | Іваненко, О. |
| author_facet | Іваненко, О. |
| citation_txt | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев / О. Іваненко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 5-14. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У 2009 р. виповнюється 80 років Миколі Миколайовичу Варварцеву — українському історику, доктору історичних наук, професору, фундатору української італістики, фахівцю з всесвітньої історії та історіографії країн Західної Європи й Америки, з проблем українсько-італійських суспільно-політичних і культурних взаємин, заслуженому діячу науки і техніки України (2004), автору понад 300 наукових праць.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:51:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
СЛОВО ПРО НАШИХ ВЧЕНИХ-ЮВІЛЯРІВ
Оксана Іваненко
ІСТОРИК-МІЖНАРОДНИК
МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ ВАРВАРЦЕВ
У 2009 р. виповнюється 80 років Миколі Миколайовичу Варварцеву —
українському історику, доктору історичних наук, професору, фундатору
української італістики, фахівцю з всесвітньої історії та історіографії країн
Західної Європи й Америки, з проблем українсько-італійських суспільно-
політичних і культурних взаємин, заслуженому діячу науки і техніки
України (2004), автору понад 300 наукових праць.
Народився Микола Миколайович Варварцев 25 вересня 1929 р. у
Києві в родині військового авіатора. Його дитячі й перші шкільні роки
минали в місцях військової служби батька — в Україні, Сибіру, Приурал-
лі, Північному Кавказі, Закавказзі та збіглися з вибухом та перебігом
Другої світової війни, події якої назавжди закарбувалися в його пам’яті.
Наведемо тут лише один уривок з рукописних нотаток ученого про цей
час, що справив вплив на його подальшу біографію:
«"Щасливе дитинство", як його зображували на плакатах у вигляді
безтурботно усміхнених хлопчиків і дівчаток, обірвалося 22 червня
1941 року. За кілька місяців вогняний вал війни докотився до передгір’їв
Кавказу, і м. Грозний, де ми мешкали, перетворилося на прифронтову
зону. Перехрестя вулиць і дахи багатоповерхових будинків наїжилися зе-
нітними гарматами й зчетвереними кулеметами. Будь-якої хвилини дня
або ночі зривалося виття сирен повітряної тривоги, а над містом постійно
висів важкий грім канонади битви за Кавказ, що розгорталася поряд на
берегах оспіваного у світовій поезії стрімкого Терека.
Ми, дітлахи, зібравшись на узбіччі тротуару, мовчазно дивилися на не-
скінчені натовпи непритомних біженців з клумаками в руках та купки
озброєних і беззбройних бійців з розбитих батальйонів і полків; і ті, і інші
сунули головною вулицею Августовською кудись за Кавказький хребет.
Війна відбувалася не так, як лунали бравурно до її початку через радіо-
репродуктори у популярній пісні "Если завтра война" слова про негай-
ний розгром ворога-нападника на його власній території. Німецька армія
відрізала Кавказ від решти країни і баз його постачання. Ми опинилися
в Грузії у числі мільйонів "організованих" і "стихійних" евакуйованих. По-
стала примара голоду. Те, що я за дорученням мами одержував у крам-
ниці по хлібних картках "утриманців", було мізерним шматком малої-
стівної суміші з домішками кукурудзи. Та чимало людей не мали і цього,
і з будинків, в яких на горищах ночували «стихійні» біженці, вранці що-
разу витягували померлих від голоду.
Влітку, коли старшокласникам нашої школи випав привілей працю-
вати в колгоспі сусідньої Кахетії і, отже, здобути харчів, я поїхав забитим
вщерть приміським потягом слідом за ними самостійно, бо учнів меншого
віку завуч не пускала. Моя робота полягала у вантаженні вилами соломи
на машину. Тут я вперше відчув, як замало в мене фізичних сил, і ледь
добирався до сільської школи, де ми спали на підлозі. Зате платою була
тарілка супу на обід. Коли роботи не стало, я повернувся до Тбілісі до на-
шого житла — двоповерхового "стандартного будинку", зведеного до
війни для робітників місцевої взуттєвої фабрики — без водогону, каналі-
зації, опалення, кухонь. У нашій кімнатці за стіл правили складені одна на
одну валізи, на яких я готував шкільні домашні завдання. Ці заняття
часом переривали жіночий зойк та ридання в будинку; всі знали: це по-
штарка принесла чергову похоронну з фронту. Війна нагадувала про себе
й щоденною стріляниною зенітної батареї, снаряди якої з лунким тріском
вибухали, не досягаючи висотних літаків рейху і лише обсипаючи градом
гарячих осколків подвір’я й дахи нашої та інших осель міста».
Цей витяг з рукопису М. М. Варварцева дає певне уявлення про
обставини, які передували творчому шляху вченого. Працюючи після
закінчення Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка жур-
налістом, М. М. Варварцев, очевидець подій, що з роками відсувалися
в далечінь історії, став її літописцем. Він почав збирати власноручні
спогади й документи фронтовиків, партизанів, учасників антифа-
шистського Опору в Європі, виступав, використовуючи також мате-
ріали архівів, з нарисами в колективних документальних збірниках
«Солдатская слава» (М., 1963), «На огненных рубежах» (М., 1965)
разом з такими письменниками-фронтовиками, авторами творів про
минулу війну, як К. Симонов, Вас. Гроссман. Публікації Миколи Ми-
колайовича, що присвячувалися найбільше подіям оборони та визво-
лення Києва, регулярно друкувалися на шпальтах газети «Вечірній
Київ», де він працював.
Зрештою професійні інтереси до історичного минулого взяли гору, і
1968 р. М. М. Варварцев перейшов до Інституту історії АН УРСР на по-
саду молодшого наукового співробітника відділу зарубіжної історіографії.
1972 р. Микола Миколайович захистив кандидатську дисертацію на тему
«Українська емігрантська преса, 1950 — 1970-і рр.», 1981 р. здобув науко-
вий ступінь доктора історичних наук, блискуче захистивши дисертацію
«Зарубіжні центри українознавства у післявоєнний період». Нині
М. М. Варварцев працює головним науковим співробітником у відділі все-
світньої історії і міжнародних відносин, є членом Спеціалізованої вченої
ради по захисту дисертацій при Інституті української археографії та дже-
релознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, виконує обов’язки
члена редколегії міжвідомчого збірника наукових праць «Міжнародні
зв’язки України: наукові пошуки і знахідки», відповідального редактора
енциклопедичного словника-довідника «Україна в міжнародних відноси-
нах» та індивідуальних монографій колег-істориків.
6 Оксана Іваненко
У 1980-х рр. М. М. Варварцев започаткував новий напрям історичної
науки — дослідження українсько-італійських взаємин. Важливість цього
напряму підкреслив з нагоди видання 1986 р. монографії вченого про
українсько-російсько-італійські зв’язки провідний фахівець з проблем
східноєвропейської історії в Італії професор Римського університету
«Сапієнца» А. Тамборра, який у своїй рецензії в журналі «Europa orien-
talis» («Східна Європа», Рим, № 1, с. 287) зазначив: «Цінність розвідки,
виконаної Миколою Варварцевим у Києві, дає підстави вважати її цен-
тральним відправним пунктом для ретельних і поглиблених студій в
Росії, Україні й у нас».
Наполегливо працюючи протягом наукових відряджень в архівах, ру-
кописних фондах бібліотек, музеях Рима, Флоренції, Болоньї, Венеції,
Мілана, Генуї, Неаполя, Турина, Пізи, Віченци, Форлі, Пістойї, Лукки,
Пеши, Микола Миколайович виявив комплекс раніше невідомих доку-
ментів про українських діячів культури: С. Гулака-Артемовського, Марка
Вовчка, М. Костомарова, М. Драгоманова, Лесю Українку, І. Франка та ін.
Введений ученим до наукового обігу фактичний матеріал поглибив уяв-
лення вітчизняної історіографії, літературознавства та мистецтвознавства
щодо їхнього життєвого й творчого шляху.
Важливим результатом багаторічних досліджень Миколи Миколайо-
вича взаємин романського та слов’янського світів стала його моногра-
фічна праця «Італійці в Україні (ХІХ ст.). Біографічний словник діячів
культури» (К., 1994), що містить понад п’ятсот статей, присвячених іта-
лійським науковцям, письменникам, співакам, педагогам, які пов’язали
своє життя з Україною. Велика вибірка з цієї книги перевидана в італій-
ському перекладі проф. славістики Болонського університету П. Каццола
під назвою «П’ємонтці в Україні: з історичного словника М. М. Варвар-
цева» в журн. «Studi Piemontesi» (Турин), 1996, № 2.
2000 р. побачила світ монографія М. М. Варварцева «Україна й Італія
у наукових, освітніх та літературних взаєминах (друга половина ХІХ —
початок ХХ ст.), в якій висвітлено основні напрями й форми співробіт-
ництва між українськими й італійськими освітянами, вченими, митцями,
діячами національного відродження. Опублікована того ж року його нова
студія «Італійці в культурному просторі України (кінець ХVІІІ — 20-ті
рр. ХХ ст.) була удостоєна міжнародної презентації у рамках Днів італій-
ської культури, проведених міністерством закордонних справ Італії,
міністерством культури і мистецтв України, Італійською національною
радою досліджень (Київ, травень 2001 р.), а італійський уряд надав
М. М. Варварцеву тримісячну дослідницьку стипендію для його подаль-
ших студій в архівах Італії.
Важливим етапом розвитку вітчизняної італістики стала побудована
на цінних джерельних матеріалах зарубіжних та українських архівів
праця М. М. Варварцева «Джузеппе Мадзіні, мадзінізм і Україна» (Київ,
2005), у якій вперше здійснено дослідження зв’язків між італійським та
українським національними рухами в контексті діяльності видатного іта-
Слово про наших вчених-ювілярів 7
лійського мислителя, ідеолога та діяча Рісорджименто Джузеппе Мад-
зіні. Праця викликала широкі відгуки в Україні і за кордоном. 29 травня
2006 р. за сприяння Італійського інституту культури МЗС Італії та
Інституту історії України відбулася її міжнародна презентація. Одне з
найстаріших славістичних періодичних видань — римський журнал
«Slavia» (2007, № 2), оцінюючи монографію як «цілком нове явище в істо-
рико-політичній культурі України», водночас відзначив, що вона «пере-
гукується з надзвичайно актуальними проблемами в Україні і це, зрозу-
міло, забезпечує їй успіх».
Дослідження М. М. Варварцева регулярно публікуються в Італії. Серед
них особливе місце посідає розвідка, в якій вперше в історіографії дослід-
жено проблему взаємовпливів національних рухів Італії та України, —
«La diffusione del pensiero mazziniano in Ucraina nell’Ottocento» (»Поширення
ідей мадзінізму в Україні ХІХ ст.», Піза, 1996). За програмою та сприяння
італійського Національного комітету з відзначення 200-річчя від дня на-
родження Дж. Гарібальді учений підготував та опублікував в Італії разом
з проф. Р. Різаліті спільну працю Інституту історії України НАН України
та Флорентійського університету про діяльність українського волонтера
гарібальдійської армії — «Лев Ілліч Мечников. Записки гарібальдійця.
Експедиція Тисячі» (2008, італ. мовою). Він також є автором статей у
таких провідних фахових журналах Італії, як «Історичний огляд Рісорд-
жименто» (Рим), «П’ємонтські студії» (Турин), «Дантівські сторінки»
(Рим), «Релігії та суспільство» (Флоренція) та ін.
Фактичними матеріалами, документами, дослідницькими висновками
зі студій М. М. Варварцева активно послуговуються у своїх статтях,
монографіях, енциклопедичних гаслових довідках, університетських
лекціях, виступах у засобах масової інформації історики, а також фахівці
суміжних дисциплін України, Італії, США, Канади, Росії, Польщі та
інших країн. Науковий доробок українського вченого використано,
зокрема, у таких міжнародних узагальнюючих виданнях з проблем
всесвітньої історії, як «Європейський Схід та Італія» (Женева, Швейца-
рія, 1995), що підготовлено спільно дослідниками з Італії, Польщі, Руму-
нії та ін., двотомна студія «Мадзінізм у світі» (Піза, 1995-1996), авторами
якої є історики США, Італії, Іспанії, Греції, Аргентини, Індії тощо,
колективна праця Російської академії наук «Росія та Італія. Зустріч куль-
тур» (Москва, 2000).
Український учений виступає також консультантом зарубіжних колег,
про що з подякою зазначають вони в передмовах до своїх видань: проф.
Ф. Гуїда в книзі «Мікеланджело Пінто — літератор і римський патріот
між Італією та Росією» (Рим, 1998), проф. М. Кліменті — у монографії
«Іноземні скарби та бідність у царській Росії» (Козенца, 2000) та ін.
Завдяки особистим зв’язкам Варварцева з істориком музичного мистец-
тва В. Бертаццоні у виданій в м. Мантуя протягом 1998-2006 рр. серії
біографічних монографій (4 книги) було опубліковано документальні
матеріали про діяльність італійських митців в Україні.
8 Оксана Іваненко
Водночас збагаченню вітчизняної науки сприяють здійснювані
науковцем переклади і публікація праць італійських учених, присвяче-
них питанням нової та новітньої історії, а також віднайдених у зарубіж-
них архівах матеріалів україніки. Він уперше переклав тексти важливих
для вивчення історії національно-визвольних рухів у Європі ХІХ ст.
праць видатного мислителя та політичного і державного діяча Джузеппе
Мадзіні.
На запрошення різних наукових і державних інституцій М. М. Вар-
варцев бере активну участь у роботі численних міжнародних форумів,
симпозіумів та конференцій. На 28 сесії Комісії соціального розвитку
ООН (1983) він керував делегацією Української РСР та виступив у
дискусії з огляду тенденцій і змін у світовому соціально-економічному
розвитку, наголосивши, що розв’язання складних соціальних проблем
можливе лише за умови досягнення миру, розрядки та роззброєння.
Учений також презентував свої доповіді на Міжнародних з’їздах славі-
стів — ІХ (Київ, 1983) та ХІ (Братислава, Словаччина, 1993), Першому
міжнародному конгресі україністів (Київ, 1990), Першому міжнародному
семінарі «Мадзінізм у світі» (Піза, Італія, 1996) та Конгресі історії
Рісорджименто (Теремо-Л’Аквіла, Італія, 1998) тощо. У 2007 р. за про-
грамою Департаменту історичних та географічних студій Флорентій-
ського університету проводив спільні з італійськими істориками дослід-
ження італо-українських взаємин періоду боротьби за національне об'єд-
нання Італії. Робота проводилася в архівах, бібліотеках і музеях
Флоренції, Болоньї, Сієни, Пістойї, Рима. За підтримки представників
італійської наукової громадськості він ініціював перед урядом України
офіційне звернення до муніципалітету Сан-Ремо про встановлення
меморіальної дошки Лесі Українки в цьому місті, яку й було урочисто
відкрито в 1998 р.
Свою науково-дослідницьку діяльність учений успішно поєднує з пе-
дагогічною, виступає з лекціями у вищих навчальних закладах України та
зарубіжжя. Слухачами його лекцій є студенти національних університе-
тів — Київського імені Тараса Шевченка, Одеського імені І. І. Мечникова,
Київського лінгвістичного, Флорентійського університету тощо. Під його
керівництвом підготовлено та захищено три кандидатські дисертації, він
надає консультації при написанні докторських дисертацій.
Внесок М. М. Варварцева в розширення наукових і громадських
зв’язків України із зарубіжними країнами знайшов міжнародне визнан-
ня. 2 червня 2002 р. Декретом Президента Італійської Республіки
К. Чампі за поданням Голови Ради Міністрів Італійської Республіки
С. Берлусконі вченого удостоєно державної нагороди — ордена «За за-
слуги перед Італійською Республікою», який було вручено Послом Іта-
лії в Україні 26 березня 2003 р. У зв’язку з рішенням Президента
Італійської Республіки Посол України в Італії в офіційному листі по-
сольства від 2 квітня 2003 р., надісланому з Рима до НАН України на
ім’я М. М. Варварцева, відзначив, що ця нагорода «є визнанням Вашого
Слово про наших вчених-ювілярів 9
особистого значного внеску в розвиток культурного та наукового спів-
робітництва між Україною та Італією... Ваші зусилля приносять велику
користь українсько-італійським відносинам, а відтак — нашій державі
та її народу».
Тематика праць М. М. Варварцева обіймає широке коло питань між-
народних взаємин України і хронологічно збігається переважно з періо-
дом ХVІІІ — початку ХХ ст. У його статтях і книгах висвітлюється роль
зв’язків і співпраці вітчизняних та зарубіжних громадсько-політичних
організацій, рухів, окремих діячів політики та культури в процесах
національного відродження українського та інших народів Європи. Разом
з тим до плідних результатів спричинилися здійснювані вченим розробки
проблем економічних зв’язків України із зарубіжними країнами. Серед
них такі складові подій, як дослідницькі експедиції західних підприєм-
ців, залучення іноземних капіталів у будівництво й промисловість,
спорудження морських портів Причорномор’я та Приазов’я, виробнича
діяльність імміграції. Особливо велике місце в студіях М. М. Варварцева
приділено сфері культури: літературі, різним галузям науки, освіти,
мистецтва. Відтворена вченим панорама міжнародних контактів, взаємо-
пізнання та взаємовпливів допомагає у з’ясуванні важливих чинників
формування ідейного фундаменту національно-визвольних аспірацій
України.
Сьогодні Микола Миколайович Варварцев сповнений новаторських
ідей та далекосяжних творчих планів, випромінює бадьорість і творчу
наснагу. Тож у день ювілею побажаємо вченому подальших здобутків на
ниві історичної науки.
Вибрана бібліографія праць М. М. Варварцева
з історії міжнародних відносин
(уклала О. А. Іваненко)
Монографії
1. Украина в российско-итальянских общественных и культурных связях
(первая половина ХІХ в.). — К.: Наукова думка, 1986. — 207 с.
2. Первомая живые истоки (исторический очерк). — К.: Политиздат Украины,
1989. — 111 с.
3. Італійці в Україні (ХІХ ст.). Біографічний словник діячів культури. — К.:
Інститут історії України НАН України, 1994. — 196 с.
4. La diffusione del pensiero mazziniano in Ucraina nell’Ottocento. — Pisa: Istituto
Domus Mazziniana, 1996. — 46 p.
5. Італійці в культурному просторі України (кінець ХVІІІ — 20-ті рр. ХХ ст.):
Історико-біографічне дослідження. Словник. — К.: Інститут історії України НАН
України, Італійський інститут культури в Києві, 2000. — 324 с.
10 Оксана Іваненко
6. Україна й Італія у наукових, освітніх та літературних взаєминах (друга по-
ловина ХІХ — початок ХХ ст.): Документи, епістолярій, матеріали. — К.: Інсти-
тут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН
України, 2000. — 107 с.
7. Італійці та італійська культура в Україні. Gli italiani e la cultura italiana in
Ucraina. The Italians and the Italian Culture in Ukraine. — К.: «Д.В.К.», 2004. — 160 с.
(Співавтори — Н. Ф. Баллоні та ін.).
8. Джузеппе Мадзіні, мадзінізм і Україна. — К.: Італійський Інститут куль-
тури в Україні, Інститут історії України НАН України, вид-во «Пульсари», 2005.
— 304 с.
9. Lev Il’ič Mečnikov. Memorie di un garibaldino. La spedizione dei Mille. — Torino:
Centro interuniversitario di ricerche sul viaggio in Italia, 2008. — 328 p. (Співавтор —
R. Risaliti).
Статті
1. Флорентійська знахідка: лист Лесі Українки // Радянське літературо-
знавство. — 1982. — №4. — С. 63–67.
2. Джерела з історії України в італійських архівах // Архіви України. — 1982. —
№ 5. — С. 56–62.
3. Італійська преса про повстання декабристів // Український історичний
журнал. — 1983. — № 2. — С. 70–78.
4. Остап Вересай у перших італійських публікаціях // Народна творчість та
етнографія. — 1985. — № 3. — С. 57–60.
5. Українські літератори і словник письменників в Італії // Радянське літе-
ратурознавство. — 1986. — № 3. — С. 62–65.
6. Міжнародний соціалістичний конгрес 1889 р. і Росія // Історичні дослід-
ження. Історія зарубіжних країн: Республіканський міжвідомчий збірник нау-
кових праць. — К.: Наукова думка, 1987. — Вип. 13. — С. 30–38.
7. Анджело Де Губернатіс — популяризатор української культури в Італії //
Історичні дослідження. Історія зарубіжних країн. — К.: Наукова думка, 1989. —
Вип. 15. — С. 10–20.
8. Цінне джерело про сучасний стан архівної справи в зарубіжних країнах
[Про монографію E. Lodolini. Archivistica: Principi e problemi. — Milano, 1984] // Ар-
хіви України. — 1989. — № 2. — С. 67–68.
9. Проблемы итальянской революции на страницах «Киевского телеграфа»
(вторая половина 1859 — начало 1860 г.) // Культурные и общественные связи
Украины со странами Европы: Сб. науч. трудов. — К.: Наукова думка, 1990. —
С. 145–159.
10. Украина — Франция: обмен научными и техническими знаниями (60–90-е
годы ХІХ в.) // Культурные и общественные связи Украины со странами Ев-
ропы. — К., 1990. — С. 173–194.
11. «Моя вітчизна наближається до початку свого «великого Рісорджименто».
Нові сторінки спадщини Лесі Українки // Вісник Академії наук Української
РСР. — 1990. — № 6. — С. 65–70.
Слово про наших вчених-ювілярів 11
12. «В справі ознайомлення Заходу з Руссю (З неопублікованої епістолярії
М. П. Драгоманова) // Архіви України. — 1990. — № 6. — С. 16–23.
13. Італійська подорож Марка Вовчка: громадсько-політичні аспекти //
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 1991. — Вип. 1. —
С. 15–23.
14. Олександр Мишуга: перші кроки на ниві італійської культури // Міжна-
родні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 1992. — Вип. 2. — С. 37–41.
15. З історії української етнічності в Італії (До проблеми типології) // Україн-
ська діаспора. — К. — Чикаго: Інститут соціології АН України, Редакція енци-
клопедії української діаспори при НТШ (США), 1992. — Число 1. — С. 13–19.
16. Марко Вовчок і країна Гарібальді // Слово і час: Журнал Інституту
літератури ім. Т. Г. Шевченка АН України та Спілки письменників України. —
1992. — № 11. — С. 40–45.
17. Научная украинистика в Италии: тенденции и проблемы становления
(70–80-е гг. ХІХ ст.) // ІХ medzinárodný zjazd slavistov. — Bratislava, Veda, 1993. —
S. 652.
18. Найдавніше джерело про «заокеанську Україну» та його автор // Україн-
ська діаспора. — 1993. — Число 3. — С. 92–98.
19. Щоденник «Свобода» мовою ретроспективної бібліографії // Українська
діаспора. — 1993. — Число 4. — С. 126–130.
20. Документальні джерела, радянська та зарубіжна історіографія проблеми //
Нариси історії української інтелігенції (перша половина ХХ ст.). — К.: Інститут
історії України НАН України. — 1994. — Кн. 1. — С. 19–36. (Співавтор —
А. В. Санцевич).
21. А. Тамборра. Від Риму до Балаклави: Історія однієї місії [Упорядкування,
редагування, переклад з італ.] // Вісник Національної академії наук України. —
1994. — № 5. — С. 67–78.
22. Південно-Західний відділ Географічного товариства в Києві у міжнарод-
них зв’язках (Італія, Франція) // Славістичні науково-освітні центри в Україні
(вчора — сьогодні — завтра). Матеріали Всеукраїнської науково-практичної кон-
ференції, м. Київ, 25-26 травня 1994 р. — К., НАН України, Український комітет
славістів, Міністерство освіти України. — 1995. — С. 99–102.
23. Il democratico ucraino Jakiv Becman e la «questione italiana» nella metà del secolo
ХІХ // Rassegna storica del Risorgimento. — Roma, 1995. — Fasc.1. — P. 19–30.
24. Син українських степів Микола Гоголь у перших перекладах і відгуках
італійців // Неопалима купина: Літ.-худ. та істор. журн. — К., 1995. — № 1–2. —
С. 169–172.
25. Українець з Полтави — музична слава Європи // Українська діаспора. —
1995. — Число 8. — С. 100–124.
26. З України до італійських центрів гуманітарних наук (друга половина
ХІХ ст.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 1995. —
Вип. 5. — С. 105–118.
27. Українці в біографічних словниках Де Губернатіса // Українська біогра-
фістика: Збірник наук. праць. — К.: Інститут біографічних досліджень НАН
України. — 1996. — № 3–4. — С. 155–167.
12 Оксана Іваненко
28. Україна в оцінках і свідченнях Заходу: французькі інтерпретації першої
половини ХІХ ст. // Вісник Національної академії наук України. — 1996. —
№ 3–4. — С. 91–100.
29. Piemontesi in Ucraina nell’Ottocento dal dizionario storico di M.M. Varvartsev //
Studi Piemontesi. — Torino, 1996. — Vol.XXV. — Fasc.2. — P. 385–396. (Співавтор —
P. Cazzola).
30. Громадськість України у русі допомоги італійській визвольній справі
(1860 р.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 1997. —
Вип. 6. — С. 31–38.
31. Остап Вишня і Леся Українка перед читачами Італії // Слово і час. —
1997. — № 9 . — С. 24–26.
32. А. Тамборра. Союз церков і козацька держава в уявленнях та праці архі-
єпископа і дипломата Парчевича [Упорядкування, передмова, переклад з італ.] //
Вісник Національної академії наук України. — 1997. — № 9–10. — С. 71–76.
33. Una pagina di storia: l’immagine ucraina e le sue origine // Pagine della Dante: Rus-
segna trimestrale della Società Dante Alighiere. — Roma, 1998. — № 4. — P. 43–45.
34. Кирило-Мефодіївське товариство в контексті доктрини національного
визволення Дж. Мадзіні // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і зна-
хідки. — 1999. — Вип. 8. — С. 6–12.
35. Р. Різаліті. Доба Хмельницького в Україні у світлі історичної хроніки міста
Лукка [Упорядкування, передмова, переклад з італ.] // Український історичний
журнал. — 1999. — № 3. — С. 138–142.
36. Нетрадиційна Італія // Всесвіт: Журнал іноземної літератури. — 2000. —
№ 3–4. — С. 162–165.
37. Томмазо Сальвіні: українські тріумфи артиста-гарібальдійця // Міжна-
родні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2000. — Вип. 9. — С. 13–22.
38. Італійський просвітитель Джован П’єтро В’єссе та його подорожні сту-
дії України 1816–1817 рр. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та
методики: Збірник наук. праць. — 2001. — Число 5. — Част. 1. — С. 440–449.
39. L’Italia cattolica vista del pellegrino ucraino Vasilij Grigorovič-Barskij nel 1724—
1725 // Religioni e società: Rivista di scienze sociali della religione. — Firenze, 2002. —
№ 42. — Р. 83–89.
40. Україна та Італія в економічних і громадсько-політичних взаєминах
початку ХХ ст. // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. —
2003. — Вип. 12. — С. 56–77.
41. Ватикан // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2003. —
Т. 1. — С. 449–450.
42. Захід і слов’янство у політичній спадщині Джузеппе Мадзіні // Україн-
ський історичний журнал. — 2004. — № 6. — С. 46–60.
43. Україна у записках інженера і дипломата Луїджі Серрісторі (20-ті роки
ХІХ ст.) // Схід — Захід: Науково-культурологічний збірник. — Харків,
2004. — Вип. ІV. — С. 129–145.
44. Відновлюючи сторінки історії міжнародних культурних зв’язків (з до-
робку італійського дослідника В. Бертаццоні) // Міжнародні зв’язки України:
наукові пошуки і знахідки. — 2004. — Вип. 13.– С. 341–344.
Слово про наших вчених-ювілярів 13
45. Іспанія. Королівство Іспанія // Енциклопедія історії України. — К.: Нау-
кова думка, 2005. — Т. 3. — С. 544–547.
46. Італія. Італійська Республіка // Енциклопедія історії України. — К.: Нау-
кова думка, 2005. — Т. 3. — С. 643–646.
47. Італійські зодчі у Північному Причорномор’ї в ХІХ — на початку ХХ ст. //
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2006. — Вип. 15. —
С. 421–432.
48. Чорноморська торгівля початку ХІХ ст.: проекти і проблеми становлення
(За документами підприємця і дипломата Раффаеле Скассі) // Міжнародні
зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2007. — Вип. 16. — С. 278–288.
49. Ritratto di un slavista italiano: il professor Renato Risaliti // Renato Risaliti: Bib-
liografia degli scritti. — Agliana, Alina ad Silvam ed., 2006. — P. 37–44.
50. Гарібальдійська епопея Льва Мечникова (1860 — 1864 рр.) // Міжнародні
зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2008. — Вип. 17. — С. 38–59.
14 Оксана Іваненко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12971 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0020 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:51:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваненко, О. 2010-10-27T09:01:46Z 2010-10-27T09:01:46Z 2009 Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев / О. Іваненко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 5-14. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12971 У 2009 р. виповнюється 80 років Миколі Миколайовичу Варварцеву — українському історику, доктору історичних наук, професору, фундатору української італістики, фахівцю з всесвітньої історії та історіографії країн Західної Європи й Америки, з проблем українсько-італійських суспільно-політичних і культурних взаємин, заслуженому діячу науки і техніки України (2004), автору понад 300 наукових праць. uk Інститут історії України НАН України Слово про наших вчених-ювілярів Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев Article published earlier |
| spellingShingle | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев Іваненко, О. Слово про наших вчених-ювілярів |
| title | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев |
| title_full | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев |
| title_fullStr | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев |
| title_full_unstemmed | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев |
| title_short | Історик-міжнародник Микола Миколайович Варварцев |
| title_sort | історик-міжнародник микола миколайович варварцев |
| topic | Слово про наших вчених-ювілярів |
| topic_facet | Слово про наших вчених-ювілярів |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12971 |
| work_keys_str_mv | AT ívanenkoo ístorikmížnarodnikmikolamikolaiovičvarvarcev |