Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.)
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12976 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) / І. Стрикун // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 53-60. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859999627849236480 |
|---|---|
| author | Стрикун, І. |
| author_facet | Стрикун, І. |
| citation_txt | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) / І. Стрикун // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 53-60. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:35:42Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ірина Стрикун
ПРИНЦИП «САМОВИЗНАЧЕННЯ НАЦІЙ»
В ПОЛІТИЦІ МІСЦЕВОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДЯНСЬКОЇ
ВЛАДИ В БІЛОРУСІЇ (1917–1921 рр.)
Російська соціал-демократія кінцевим своїм завданням вбачала побу-
дову інтернаціонального соціуму. Організація останнього, базувалась на
вирішенні вузлових питань проблеми, одним з яких було питання націо-
нальностей.
Національне питання стало предметом дискусій в середині Російської
соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) з 1913 по 1917 рр.
В ході них, партією було вироблено вузловий концепт національної
політики — частина-продуцента загалом. РСДРП(б), позицією якої була
побудова централізованого соціал-демократичного, пролетарського сус-
пільства, мала подолати серед колишніх територій (околиць) Російської
імперії тенденцію до відокремлення та організації власних національних
держав. «Декларація прав народів Росії»1 вміщувала ідею об’єднання у ві-
докремленні. В проголошенні принципу вільного самовизначення наро-
дів аж до повного їх відокремлення, теоретики більшовизму вбачали за-
безпечення повної солідарності пролетаріату різних національностей та
сприяння демократичному зближенню націй.
10 липня 1918 р., з проголошенням Конституції РРФСР, концепція
організації радянської федерації, сформована й організаційно закріплена
на І Всеросійському з’їзді Рад робітничих та селянських депутатів 1917 р.2,
набуває нормотворчого статусу. З практичної точки зору, проголошена
федеративна форма державної єдності, залишалась на теоретичному
рівні*. Змістовний аналіз статей Конституції 1918 р., засвідчує їх про-
гностичний характер. Проголошення федеративного устрою Росії, відбу-
лось при фактичній відсутності суб’єктів федерації, а частина статей Ос-
новного Закону, виходили за межі внутрішньодержавного регулювання й
були зорієнтовані на всю світову спільноту.
Офіційна політика партії набула дуалістичного характеру в Білору-
сії. З одного боку, білоруські більшовицькі організації офіційно декла-
рували право націй на самовизначення (засідання 30 березня 1917 р.
Мінського комітету Всеросійського селянського союзу3, І Північно-За-
хідна обласна конференція РСДРП(б)4 та ін.). З іншого — в очікуванні
«світової соціалістичної революції», обстоювали позицій обласництва,
тобто ідеї політичної автономії Білорусії, вони протиставляли обласне
самоуправління5.
*Лише 15 лютого 1920 р. ВЦВК видав Постанову «Про організацію комісії з роз-
робки федеративного ладу Російської Радянської Федеративної Республіки». Метою
цієї комісії, створеної при Президії ВЦВК, була розробка положень, які б регулювали
державно-правові відносини в Російській Федерації, зокрема її суб’єктів.
Концепція обласництва, якої дотримувались місцеві організації
РСДРП(б), обґрунтована ідеологічно-пропагандистською основою ро-
сійського соціал-демократизму, базис якої, складають виступи та трак-
тати В. Леніна. Контекст-аналіз останніх, дає право говорити про їх плю-
ралістичний характер. Так, проголошуючи кінцевим завданням партії ор-
ганізацію суспільства без держави*, визнавалось доцільним організація
радянської федерації як перехідної форми, що покликана забезпечити ін-
тернаціональну єдність працюючих націй6. Введення в об’єкт досягнення
партії, федеративної форми державного устрою Росії, при одночасній про-
паганді «диктатури пролетаріату», свідчить про конверсію офіційної по-
літики партії: від заперечення державної машини до формування моно-
літної радянської держави7.
Білоруські члени РСДРП(б), були «консерваторами» російського
соціал-демократизму. Сприймаючи гасло як керівництво до дій, вони не
залишали місце для його модифікації. Свідченням цієї тези є ставлення
лідерів місцевих російських більшовицьких організацій (М. Фрунзе,
О. Мясніков, В. Кнорин, К. Ландер, С. Магілевський, І. Алібегов та ін.)
до організації та проведення І Всебілоруського конгресу (5–18 грудня
1917 р.)8. Конгрес, санкціонований центральною владою, мав на меті про-
голошення Білоруської обласної автономії в складі Російської федера-
тивно-демократичної республіки. Він був розігнаний в ніч з 17 на 18
грудня представниками Обласного виконавчого комітету Західної обла-
сті та фронту (Облвиконкомзах).
Опозиційне ставлення Облвиконкомзаху до ідеї самовизначення
Білорусії на засадах автономії, зберігалось до грудня 1918 р.. Це засвід-
чують рішення ІІ та ІІІ обласного з’їзду Рад Західної області (відповідно
31 квітня 1918 р. та 10-13 вересня 1918 р.) та позиція Облвиконкомзаху
під час підготовки VI Північно-Західної обласної партійної конференції.
Позиція Облвиконкомзаху мала не лише ідеологічне підґрунтя, а й про-
текцію з боку радянського керівництва. Так, 31 жовтня 1918 р. Нарком
внутрішніх справ РРФСР видав постанову про межі, в яких проголошу-
валась Західна Комуна (Мінська, Могильовська, Вітебська, Смоленська,
Гродненська, Віленська, Ковенська губернії з населенням в 15 млн. чол.)9,
23 грудня 1918 р. ВЦВК прийняв постанову «Про обласні об’єднання»,
яка зберігала за Білорусією статус Західної області10.
З формуванням 15 лютого 1918 р. при Наркомнаці Комісаріату з біло-
руських національних справ (Білнацкому), діяльність якого розповсюд-
жувалась, як на білорусів, що компактно проживали на неокупованій те-
риторії етнографічної Білорусії, так й на біженців-білорусів11, організа-
ційно оформилось два центри моделювання самоорганізації Білорусії.
Білнацком, знаходячись в компетенції одного з центральних органів дер-
54 Ірина Стрикун
*В 4 розділі праці «Держава та революція. Вчення марксизму про державу та зав-
даннях пролетаріату в революції» міститься роз’ярення принципу ліквідації держави,
як знищення буржуазної державної машини, що дискредитувала себе.
жавного управління — Наркомнацу, був фактично представником дер-
жавної влади в середовищі білоруської народності. Однак, внаслідок лік-
відації національного білоруського відділу при виконкомі Західної обла-
сті (червень 1918 р.), робота Білнацкому обмежилась працею з білорусь-
ким громадським активом поза межами етнографічного розселення —
білорусами-біженцями Москви та Петрограда.
Знаходячись в центрі політичного життя держави, білоруси-біженці
швидше адаптувались до конструктивних змін в політиці центральної
влади в галузі державного будівництва, про що свідчать резолюції з’їздів:
білорусів-біженців (15–21 липня 1918 р. м. Москва), білорусів-робітників
(4 серпня 1918 р. м. Петроград), білорусів-моряків (13 серпня 1918 р.
м. Петроград)12. В резолюціях учасники з’їздів організаційно закріпили
рішення про федерування «особливої державно-правової одиниці (Біло-
руської області — авт.)»* з Російською Радянською Республікою. Це рі-
шення покладено в основу «Проекту декрету про організацію Білоруської
області» (серпень 1918 р.), який було подано Білнацкомом на розгляд
Наркомнаца РРФСР разом з «Пояснювальною запискою». В останній
містилось юридичне обґрунтування надання Білорусії статусу обласної
автономії — 2 ст. Конституції РРФСР (липень 1918 р.) закріплювала по-
ложення про те, що «Ради областей, що відрізняються особливим побутом
й національним складом, можуть об’єднуватись в автономні обласні
союзи... Ці автономні обласні союзи входять на засадах федерації до Ро-
сійської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки» . В проекті
підкреслювалось, що організація Білоруської області має тимчасовий ха-
рактер. Визначення національно-державного статусу Білорусії в складі
РРФСР, покладалось на Всебілоруські Установчі збори Рад. При цьому,
в проекті вказувалось, який характер має мати прийнята постанова Уста-
новчими зборами — «Про державний лад й керівництво білоруською На-
родною Республікою**»14. Проголошення Білнацкомом принципу органі-
зації автономної Білоруської республіки було підкріплене як декретами
радянської влади (2 листопада 1917 р. «Декларація прав народів Росії»15,
13 січня 1918 р. «Декларацію прав працюючого та експлуатованого на-
роду»16), так й безпосереднім рішенням білоруського активу поза межами
Західної області (23–24 серпня 1918 р. І конференція білоруських орга-
нізацій й партій м. Петроград)17. З 29 серпня 1918 р. пропагування Біл-
нацкомом організації Білоруської республіки набуває юридичної аргу-
ментації й з точки зору міжнародного права18.
Автономістські позиції у національно-державному будівництві об-
стоювали: підзвітний Облвиконкомзаху, Мінський губернський вій-
ськово-революційний комітет (Мінгубревкому)19 та білоруські секції
РКП(б).
Проблеми всесвітньої історії 55
*Мова йде про неокуповану частину етнографічної Білорусії: Вітебську, Смолен-
ську, Могильовську губернії та білоруські повіти Орловської та Псковської губерній.
**Курсив авторський.
Міжнародна ситуація, що склалась наприкінці 1918 р.: проектування
державами-членами «Антанти» формування на східному кордоні Німеч-
чини низки незалежних буферних держав; правочинна дипломатична
компанія протесту уряду А. Луцкевіча проти більшовицької окупації Бі-
лорусії, — слугувала трансформації в бік автономізації поглядів цен-
тральної влади на проблему статусу Білорусії в складі РРФСР20.
На VI Північно-Західній обласній партійній конференції або І з’їзді
Комуністичної партії Білорусії (30 грудня 1918 р. м. Смоленськ) було за-
тверджено Тимчасовий революційний робітничо-селянський радянський
уряд Білорусії на чолі з Д. Жилуновічем. 1 січня 1919 р. в Смоленську
оголошено перший конституційний акт уряду «Маніфест Тимчасового
робітничо-селянського уряду Білорусії», яким проголошено утворення
БРСР21. Сформований Тимчасовий уряд Білорусії, за своєю внутрішн-
ьою структурою, правами та обов’язками був аналогом Облвикономзаху22.
Така конструкція уряду відповідала зовнішній політиці центральної
влади — створення впродовж західного кордону держави, низки буфер-
них радянських республік, своєрідної санітарної зони між соціалістич-
ною та капіталістичною формаціями. Ця політика передбачала скоро-
чення території буферних радянських республік, зокрема, виокремлення
з БРСР територій Вітебської, Могильовської, Смоленської губерній й пе-
редачі їх РРФСР. Організацію буферної Білоруської радянської респуб-
ліки закріплено прийнятою на І Всебілоруському з’їзді Рад робітничих,
селянських та червоноармійських депутатів (2–4 лютого 1919 р. м. Мінськ)
першою Конституцією Білоруської республіки. Керівні органи ново-
створеної республіки за принципом організації, компетенціями, завдан-
нями, відповідали керівним органам Західної області23. Порівняно зі скла-
дом Тимчасового уряду, представництво в них членів Білнацкому змен-
шено майже в 4 рази.
Організована республіка проіснувала до 22 лютого 1919 р., коли на
об’єднаному засіданні ЦВК Литовської СРР та ЦВК Білоруської СРР*
було організовано уряд Литовсько-Білоруської РСР (ЛіБ РСР). Проте,
влада новоствореної республіки не поширювалась на територію Мінської
губернії та Вілейський повіт Віленської губернії, де діяв Мінгубревком.
Фактично Мінгубревком, являв собою самоврядовану губернію-область,
що не підпорядковувалась органам влади ЛіБ республіки й не входила до
складу РРФСР.
Враховуючи обставини, що склались в ІІ пол. 1919 р. — 1920 р. (поль-
ська інтервенція, ліквідація Мінгубревкому, організація центрального
військового командування та військового управління, внаслідок чого бі-
лоруська складова ЛіБ РСР набуває статусу адміністративної одиниці
56 Ірина Стрикун
*Перша Конституція Білоруької республіки, принята І Всебілоруським з’їздом Рад
робочих, селянських та червоноармійських депутатів (2-4 лютого 1919 р. м. Мінськ),
закріпила офіційну назву республіки – Соціалістична Радянська Республіка Білорусь
(СРРБ).
РРФСР, а відтак внутрішньополітичні відносини в середині республіки
набувають міжреспуліканського характеру), частина членів ЦК КПБ(б)
ЛіБ РСР (В. Кнорін, Р. Пікель, І. Рейнгольд, М. Калманович та ін.) вису-
нули ідею організації модифікованого, у вигляді національно-культурної
автономії Білорусії, концепту обласництва. Організація такої автономії
пропонувалась в межах Мінської губернії, яка мала бути реорганізована
в адміністративно-господарчу одиницю РРФСР24. Ця пропозиція супе-
речила теоретико-ідеологічному курсу центральної влади — побудові
інтернаціонального суспільства25 й була відкинута ЦК РКП(б).
В ході звільнення Білорусії від польських інтервентів ЦК КП(б)ЛіБ в
липні 1920 р. висловилось за відновлення окремої Білоруської радянської
республіки, що відбулось 31 липня 1920 р., ІІ Всебілоруським з’їздом Рад
(13 грудня 1920 р.) юридично завершено державне будівництво респуб-
ліки у складі РРФСР. Прийняті на з’їзді «Доповнення до Конституції
СРР Білорусії» сформовані на основі тезисів ІІІ з’їзду КП(б)Б (22–26 ли-
стопада 1920 р.)26, прийнятих відповідно з доповіддю В. Кноріна й орієн-
тованих на організацію Білоруської автономії. Ці доповнення розходились
з прийнятою липневою Декларацією. Остання підтверджувала положення
«Маніфесту Тимчасового робоче-селянського уряду Білорусії», змістовне
навантаження якого й передусім сформульована назва республіки
«Вільна, Незалежна Білоруська Соціалістична Республіка»27, свідчать
про організацію суверенної республіки.
Змістовне розходження документів, створило ситуацію антиномії, про-
тиріччя в законі. Реакцією на антиномію стала подана 1 лютого 1921 р. на
ім’я ЦБ КП(б)Б доповідна записка білоруського відділу Наркомосвіти
СРРБ. Зміст «Записки 32»* обговорено й прийнято на зібранні** кому-
ністів-білорусів (кін. 1920-поч. 1921 р.) м. Мінська. «Записка 32» містить
коротку історичну анотацію, яка вказує на прорахунки партійного ра-
дянського керівництва в Білорусії: відсутність місцевих комуністів; не
правочинний розгін І Всебілоруського з’їзду й пов’язана з ним дезінфор-
мація населення центральною владою; зменшення території; необізна-
ність з минулим краю; кадрові прорахунки28. «Записка 32» містить також
конструктивну програму дій з утвердження національної державності й
відновлення територіальної цілісності Білорусії29.
Зміст «Записки 32» викликав критику і заперечення в ЦБ КП(б)Б,
вона кваліфікувалась як така, що не відповідає «духові комунізму»30, а її
ініціатори підлягали обшуку та арешту за необхідністю.
Процес становлення СРРБ, як і формування концепцій становлення рес-
публіки на радянській основі, проходив в два етапи: організація Білоруської
Проблеми всесвітньої історії 57
*Під доповідною запискою стояло 32 підписи білоруських коміністів. Серед тих,
хто поставив свій підпис були впливові тогочасні радянські й партійні робітники
(С. Булат, М. Кудзелька, Ю. Памецька, Я. Караневський та ін.), а також голова біло-
руського відділу Наркомосвіти СРРБ П. Ільючонок.
**Збори носили офіційний характер, про що свідчать статті в місцевих газетах.
республіки в 1919 р. — полемізування в області національно-державної роз-
будови між Білнацкомом та Облвиконкомзахом; відновлення республіки в
1920 р. — полеміка з приводу внутрішньої організації СРРБ в середині
КП(б)Б. Однак, взаємовідносини Облвиконкомзаху та Білнацкому, групи
комуністів-білорусів та білоруських комуністів членів РСДРП(б), не слід
розглядати як протистояння. Всі три органи радянської влади в Білорусії
були наслідком жовтневих подій й розходились не в головному — дикта-
тура пролетаріату, союз Білорусії з Росією, — а полемізували з приводу шля-
хів та форм білоруського державотворення. Виникнення самої полеміки
було наслідком соціалістичного розвитку членів організацій, якщо одні ви-
водили свої ідеї лише з теоретичної бази російського соціал-демократизму,
то інші — генерували з врахуванням місцевих особливостей.
Націонал-державна політика РРФСР на першому етапі становлення
СРРБ характеризується безпосереднім втручанням в процес становлення
республіки, із звільненням Білорусії від польської інтервенції, віднов-
ленням її державності, удосконаленням теоретичної основи радянського
федералізму, політика центральної влади набуває ознак тіньової, що за-
свідчує одне з додаткових положень Конституції СРРБ — ЦВК СРРБ
«спостерігає за втіленням Радянської конституції, постановами Всеросій-
ських з’їздів Рад, з’їздів Рад Білорусії та постанов центральної влади».
1Декларация прав народов России. 2 ноября 1917 г. // Великая Октябрьская
социалистическая революция в Белоруссии. / Ред. Т. С. Горбунов, Ф. А. Новиков,
И. С. Кравченко и др. / — Т. 2. — Мн.: Гос. из-во БССР, 1957. — С. 19–21.
2Сташкевич Н. С Приговор революции: Крушение антисоветского движения в Бе-
лоруссии (1917–1925). — Мн.: Университетское, 1985. — С. 94.
3Сообщение газеты «Минский голос» о собрании Минского комитета Всероссий-
ского крестьянского союза по вопросу выработки его социально-политической плат-
формы. 30 марта 1917 г. // Великая Октябрьская социалистическая революция в Бе-
лоруссии. / Ред. Т. С. Горбунов, Ф. А. Новиков, И. С. Кравченко и др. / — Т. 2. — Мн.:
Гос. из-во БССР, 1957. — Т. 1. — С. 159.
4НАРБ, ф. 60 п., оп.2, спр. 7, арк. 58; Великая Октябрьская социалистическая ре-
волюция в Белоруссии: Док. и матер. — Мн.: Государственное издательство БССР,
1957. — Т. 1. — С. 709.
5Круталевич В. А. Рождение Белорусской Советской Республики. (На пути к про-
возглашению республики. Октябрь 1917 — декабрь 1918 г.). — Мн.: «Наука и тех-
ника», 1975. — С. 101–102.
6Ленин В. И. ПСС. — Т. 31. — С. 124.
7Ленин В. И. ПСС. — Т. 36. — С.143.
8К. Езавітау К. Езавітау Першы Усебеларускі кангрэс // Беларуская мінуўшчына. —
1993. — № 1. — С. 26; В. Скалабан «Хай ведаюць патомкі…» Алесь Гарун — дэлегат
і гісторык Усебеларускага з’езда 1917 г. // «Роднае слова». — 1997. — № 8. — С. 203.
9Круталевич В. А., Юхо І. А. Гісторыя дзяржавы і права Беларусі (1917–1945гг.).
2-е выд. — Мн.: Беларуская навука, 2000. — С. 23; По воле народа: Из истории обра-
зования БССР и создания КПБ: Док. и матер. — Мн.: Беларусь, 1988. — С. 74.
58 Ірина Стрикун
10Провал контрреволюционных планов создания белорусского буржуазного госу-
дарства и образование БРСР (октябрь 1917 г. — февраль 1919 г.) / Автор. дис. на соиск.
уч. степени док. ист. наук./ — Мн, 1973. — С. 39.
11Декреты Советской власти. — Т.1. /Ред.. комис. Г. Д. Обичкин и др./ — М.: Гос-
политиздат, 1957. — С. 460.
12Резолюция общего собрания граждан белорусов (рабочих Путиловского завода)
от 4 августа 1918 г. ; Резолюция собрания белорусов-моряков Балтийского флота, со-
стоявшегося 13 августа 1918 г. в Петрограде // Чырвоны шлях. — 1918. — № 3–4. —
С. 25–26.
13История Советской конституции (в док.): 1917–1956 гг. — М.: Гос. изд. юрид.
лит-ры, 1957. — С. 245.
14Багдановіч А. Г. Праблема нацыянальнай дзяржаўнасці ў грамадска-палітычным
руху Беларусі (сакавік 1917 — студзень 1919 р.). Дысер. на саіск. вуч. ступ. кандыд.
гіст. навук. — Мн., 1995. — С. 99.
15Декларация прав народов России. 2 ноября 1917 г. // Великая Октябрьская
социалистическая революция в Белоруссии / Ред. Т. С. Горбунов, Ф. А. Новиков,
И. С. Кравченко и др. / — Т. 2. — Мн.: Гос. из-во БССР, 1957. — С.19–21.
16Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа. 13 января 1918 г. //
Великая Октябрьская социалистическая революция в Белоруссии / Ред. Т. С. Горбу-
нов, Ф. А. Новиков, И. С. Кравченко и др. / — Т. 2. — Мн.: Гос. из-во БССР, 1957. —
С. 24–26; Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа. 13 января 1918 г.
// В. И. Ленин О национальном вопросе и национальной политике. — М.: Из-во Полит.
литературы, 1989. — С. 443–445.
17Правдолюб Первая конференция советских белорусских партий и организаций //
Чырвоны шлях. — 1918. — № 5–6. — С. 8.
18Из декрета СНК об отказе от договоров правительства бывшей Российской им-
перии с правительствами Германии и Австро-Венгерской империи, королевств Прус-
сии и Баварки, герцогств Гессена, Ольденбурга и Саксен-Мейнингена и города Лю-
бека // Документы и материалы по истории советско-польских отношений. / Ред. кол.:
сов. изд. И. А. Хренов и др.; пол. изд. Н. Гонсеровская-Грабовская и др. — Т. 1. — М.:
Из-во Акад.. наук СССР, 1963. — С. 418–419.
19История государства и права БССР (1917–1936 гг.). — Т. 1. — Мн.: «Наука и тех-
ника», 1970. — С. 42.
20Маргунский С. П., Кукреш Л. И. Интернациональное и национальное в государ-
ственном строительства Белоруссии (1917–1922 гг.). — Мн.: «Наука и техника»,
1978. — С. 60; Манифест Временного рабоче-крестьянского советского правительства
Белоруссии // Вiшнеўскi А.Ф., Юхо Я. А. Гiсторыя дзяржавы i права Беларусi ў да-
кументах i матэрыялах : Са старажыт. часоў да нашых дзён: Вучэб. дапам. / Акад.
МУС. — Мн., 1998. — С. 217–220; Ф. Турук Белорусское движение. Очерк истории
национального и революционного движения белорусов. — М.: Типогр. Под/отдела
Инвалидов, 1921. — С. 129–132; История Советской конституции (в док.): 1917-1956 гг. —
М.: Гос. изд. юрид. лит-ры, 1957. — С.187–191.
21Маргунский С. П., Кукреш Л. И. Интернациональное и национальное в государ-
ственном строительства Белоруссии (1917–1922 гг.). — Мн.: «Наука и техника», 1978. —
С. 60.; Манифест Временного рабоче-крестьянского советского правительства Бело-
руссии // Вiшнеўскi А.Ф., Юхо Я. А. Гiсторыя дзяржавы i права Беларусi ў дакумен-
тах i матэрыялах : Са старажыт. часоў да нашых дзён: Вучэб. дапам. / Акад. МУС. —
Проблеми всесвітньої історії 59
Мн., 1998. — С. 217–220; Ф. Турук Белорусское движение. Очерк истории нацио-
нального и революционного движения белорусов. — М.: Типогр. Под/отдела Инва-
лидов, 1921. — С. 129–132.
22Маргунский С. П., Кукреш Л. И. Интернациональное и национальное в государ-
ственном строительства Белоруссии (1917–1922 гг.). — Мн.: «Наука и техника», 1978. —
С. 61.; Я. Менскі Чаму ды як была ўтвораная Беларуская ССР // Беларускі зборнік —
Кн. 1. — Мюнхэн, 1955./ Інстытуту для вывучэньня гісторыі й культуры ССР (Institute
for the Study of the History and Culture of the USSR. Institut zur Erforschung der Gesc-
hichte und Kultur der UdSSR. Institut d’etudes de I’histoire et de la culture de I’URSS)/.
— С. 23.
23Маргунский С. П., Кукреш Л. И. Интернациональное и национальное в государ-
ственном строительства Белоруссии (1917–1922 гг.). — Мн.: «Наука и техника»,
1978. — С. 69.
24Платонаў Р. П. Старонкі гісторыі Беларусі: Архівы сведчаць: з навук. спадчыны. —
Мн.: Бел НДІДАС. — С. 16.
25В. И. Ленин О национальном вопросе и национальной политике. — М.: Из-во
Полит. литературы, 1989. — С. 118–119, 124–125, 234–235, 416.
26Коммунистическая партия Белоруссии в резолюциях и решениях съездов и пле-
нумов ЦК. — Т. 1. — Мн., 1987. –С. 94.
27Манифест Временного рабоче-крестьянского советского правительства Бело-
руссии // Вiшнеўскi А. Ф., Юхо Я. А. Гiсторыя дзяржавы i права Беларусi ў дакумен-
тах i матэрыялах: (Са старажыт. часоў да нашых дзён): Вучэб. дапам./Акад. МУС;
Пад агул. рэд. А. Ф.Вiшнеўскага. — Мн., 1998. — С. 218.; Турук Ф. Белорусское дви-
жение. Очерк истории национального и революционного движения белорусов. — М.:
Типогр. Под/отдела Инвалидов, 1921. — С. 130.
28НАРБ ф. 60п., оп. 3, спр. 763 арк. 31–32
29НАРБ ф. 60п., оп. 3, спр. 763 арк. 31–32.
30НАРБ ф.4, оп. 1, спр. 243, арк. 19.
60 Ірина Стрикун
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12976 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0020 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:35:42Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Стрикун, І. 2010-10-27T09:09:14Z 2010-10-27T09:09:14Z 2009 Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) / І. Стрикун // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 53-60. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12976 uk Інститут історії України НАН України Проблеми всесвітньої історії Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) Стрикун, І. Проблеми всесвітньої історії |
| title | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) |
| title_full | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) |
| title_fullStr | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) |
| title_full_unstemmed | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) |
| title_short | Принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в Білорусії (1917–1921 рр.) |
| title_sort | принцип «самовизначення націй» в політиці місцевої та центральної радянської влади в білорусії (1917–1921 рр.) |
| topic | Проблеми всесвітньої історії |
| topic_facet | Проблеми всесвітньої історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12976 |
| work_keys_str_mv | AT strikuní principsamoviznačennânacíivpolíticímíscevoítacentralʹnoíradânsʹkoívladivbílorusíí19171921rr |