Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза
Рецензія на книгу: Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза. – Чернігів: Десна Поліграф. 2016. – 224 с.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129768 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза / П. Нестеренко // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 175-176. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860020863896649728 |
|---|---|
| author | Нестеренко, П. |
| author_facet | Нестеренко, П. |
| citation_txt | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза / П. Нестеренко // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 175-176. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Рецензія на книгу: Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза. – Чернігів: Десна Поліграф. 2016. – 224 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:47:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 175
Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза. – Чер-
нігів: Десна Поліграф. 2016. – 224 с.
Щоденникова проза Володимира Сапона, власне, як і вся творчість, то дар орга-
нічний, не підретушований. Його новели, оповідання, спогади, вірші читаються легко,
невимушено. Тут живе народне слово майстра, а не завчений штамп. І сьогодні пись-
менник, як творча особистість, відомий не лише на рідній Чернігівщині (народився
в селі Рудка поблизу обласного центру), а й далеко за її межами. Бо його твори при-
ваблюють себе насамперед технікою віртуозного володіння словом, оригінальними
сюжетами, а ще в них відчуваєш щедрість доброти, яка дарує людям радість.
І яскравим свідченням цього є нова книжка Володимира Сапона «Чубарейко
небо оре». У щоденниковій прозі читач порине у ностальгійні часи дитинства та
юності письменника чи раптово потрапить у сучасний комп’ютерний світ, де, на
жаль, красному письменству, до якого часто звертається автор, усе менше і менше
залишається місця під сонцем.
Прочитавши своєрідні новели з нової книжки, приходять на думку слова терно-
пільського письменника і науковця, автора висококласної щоденникової прози Петра
Сороки, який писав про «Страсбурзький пиріг» Володимира Сапона: «Що б не писав
автор, робить він це з любов’ю, з почуттям подивування і захоплення… Літературні
ремінісценції перемежовані спогадами про дитинство і юність. У книзі відчувається
дух епохи – другої половини ХХ ст. Цей дух хвилює і бентежить, відкидає пам’ять у
минуле, часто б’є в ніздрі, як запах «Шипру» чи детанурату, але не залишає байдужим,
аморфним, ніяким. Володимир Сапон – цікавий оповідач і чудовий стиліст, слово в
нього запашне, добірне, але найцінніша його якість як письменника – залюбленість
– у світ і в людей. Це у нього справжнє, нутряне, без найменшої імітації чи фальші».
Йдеться про книжку «Страсбурзький пиріг», але ж точнісінько те ж саме можна
сказати і про нове видання Володимира Сапона – «Чубарейко небо оре». Тож для
початку і звернемося до однойменної новели письменника. Мова в ній іде про те, що
в сусідки висіла «найстрашніша ікона» – юнак на здибленому огирі в залізних латах
мужньо простромлює списом пащу велетенського змія. Хлопчик боявся тієї ікони, а
тітка Марина пояснювала йому, що то – святий Григорій-Змієборець, наш захисник,
а дракон – нехрист. А коли на день Григорія-Змієборця в селі храм і корів уперше ви-
ганяли на пашу, слідом за чередою, окрім дорослих чоловіків, чимчикувала й дітвора.
«Нам, – пише автор, – додавали святковості і цей ранковий вихід за село, й по-
важний чоловічий гомін, і шемрання молодих трав під коров’ячими губами, й ледь
видимий туманець над річкою, і пісня чубарейка в небі (так називав жайвора дід
Лександр)».
Просто і зрозуміло. В його новелах немає зайвих слів, навпаки – кожне з них чи
ціла фраза вкарбовуються в пам’яті, бо написані вони просто, дохідливо, без вишу-
каної витіюватості, та разом з тим цікаво, майстерно. Ось хоча б, як і в цій же новелі
«Чубарейко небо оре».
«Отой чубарейко то високо здіймався в голубу просторінь травневого неба, то,
склавши крильця, стрімко падав «каменем» униз і в цю мить ставав схожим на ма-
леньку грудочку землі. І аж ніяк – на птахів: ні на всюдисущих і розбійникуватих
горобців, що живуть під стріхою, ні на співочих синичок (насправді вони не сині, а
світло-зелені), котрим я щоранку насипав пшоно в годівничку на старій сливі, ні на
пишних червоногрудих снігурів.
«Чубарейко небо оре», – згадую я також слова старого. Мені невтямки було, що
дід мислить метафорами, хоч і не знає, що воно таке. Та цю метафору я запам’ятав на
все життя. Вона нагадує мені і про ту «жахливу» ікону, і про радісне храмове свято,
і про те, як виганяли череду на луки, й, безперечно, про пісню чубарейка, яка оре не
тільки небо, а і мою душу, і мою пам’ять…»
У щоденниковій прозі Володимира Сапона, окрім простих трударів, зринають
імена видатних людей, відомих письменників, таких, зокрема, як Микола Костома-
176 Сіверянський літопис
ров, Павло Тичина, Борис Грінченко, Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Микола
Лукаш, Григорій Кочур …
У розповідях про цих та інших відомих особистостей знову ж таки – простота,
яка аж ніяк не межує з примітивністю, стислість, глибина думки, інтрига. І все це –
від глибокого знання життя, вміння сприймати його різнобічно, осмислено, образно.
Візьмемо хоча б новелу «Тюбетейка і Капеерес». Картинка, як бачимо, взята із
реального життя. Свого часу, навчаючись в інституті, автор мешкав в одній кімнаті із
узбецьким студентом Камілжоном Санатовим, який розповів, що в них вряди-годи
сивобороді діди-аксакали знімають тюбетейку і струшують – не тільки від куряви,
а й від поганих думок у своїй голові.
«Я, певна річ, – пише Володимир Сапон, – не струшував ні пилюки, ні недобрих
помислів, яких ще було чимало у наших юних головах: одягнувши Камілжонову
зелену з камерним східним гаптуванням тюбетейку, довгими осінніми вечорами
перекладав його вірші. Ці прості юнацькі вірші й досі пам’ятаю…
Пізніше, років із двадцять тому, мій давній знайомець Бахтіяр, один з багатьох
узбецьких випускників інституту, який одружився на українці й не повернувся у свій
сонячний Самарканд, жартома запитав: чому розвалився Радянський Союз? І сам
притьмом відповів: узбек хотів ходити в тюбетейці й попивати в чайхані зелений чай,
а Капеерес настояв на своєму: мовляв, одягни краватку й пий в ресторані горілку.
Звісно, узбек не послухався. Отож і маємо…»
Як бачимо, автор у своїх новелах використовує і дотепне, «приперчене» сло-
во, щира українська мова пересипана цікавими спогадами, думками, фразами,
прислів’ями, звідки й народжуються образи, які яскраво оживають у його прекрасних
творах.
Звичайно, можна б довго аналізувати творчі доробки Володимира Сапона, а тим
більше його щоденникову прозу та есеї. Та особливо хотілося б процитувати потуж-
ного поета і етнолог Миколу Ткача, який написав: «Насамперед оповіді Володимира
Сапона захоплюють своєю щирістю, душевністю та простотою викладу. Відчувається,
що автор добре обізнаний із вітчизняною та світовою літературою і мистецтвом. Тут
читач познайомиться … з цікавими художніми бувальщинами з життя автора та бу-
вальщинами з життя його друзів і знайомих, роздумами про сучасне життя та минуле
рідного краю. Цим книжка не лише посилює захоплення читача, а й для багатьох стає
одночасно пізнавальною і корисною…»
Талант людині дається Богом і батьками. Своє рідне село Рудку, дитинство, юність,
навчання в Ніжинському педінституті, письменник згадує хай і нелегку, але щасли-
ву пору життя, бо саме тоді починали відкриватися перед ним світ, краса природи,
людські характери. Органічна єдність характеру письменника і його героїв ще раз
підкреслює істинність таланту Володимира Сапона. Іще одне підтвердження тому –
його нова книжка «Чубарейко небо оре», яку неодмінно схвально сприймуть читачі.
Петро НЕСТЕРЕНКО ,
м. Суми
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-129768 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:47:16Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нестеренко, П. 2018-01-29T08:56:52Z 2018-01-29T08:56:52Z 2017 Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза / П. Нестеренко // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 5. — С. 175-176. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129768 Рецензія на книгу: Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза. – Чернігів: Десна Поліграф. 2016. – 224 с. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Рецензії. Огляди. Анотації Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза Article published earlier |
| spellingShingle | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза Нестеренко, П. Рецензії. Огляди. Анотації |
| title | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза |
| title_full | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза |
| title_fullStr | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза |
| title_full_unstemmed | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза |
| title_short | Володимир Сапон. Чубарейко небо оре: Щоденникова проза |
| title_sort | володимир сапон. чубарейко небо оре: щоденникова проза |
| topic | Рецензії. Огляди. Анотації |
| topic_facet | Рецензії. Огляди. Анотації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129768 |
| work_keys_str_mv | AT nesterenkop volodimirsapončubareikonebooreŝodennikovaproza |