Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856)
Запропонована автором стаття має на меті ознайомити читачів часопису з
 неординарною постаттю П. П. Білецького-Носенка, розкрити роль його творчості,
 показати суспільно-наукову діяльність та нелегкий шлях невтомного трудівника на педагогічній ниві. Предложенная автором статья имеет...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129791 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) / М. Половець // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 6. — С. 154-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860236783588999168 |
|---|---|
| author | Половець, М. |
| author_facet | Половець, М. |
| citation_txt | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) / М. Половець // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 6. — С. 154-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | Запропонована автором стаття має на меті ознайомити читачів часопису з
неординарною постаттю П. П. Білецького-Носенка, розкрити роль його творчості,
показати суспільно-наукову діяльність та нелегкий шлях невтомного трудівника на педагогічній ниві.
Предложенная автором статья имеет целью познакомить читателей журнала
с неординарной личностью П. П. Билецкого-Носенко, раскрыть роль его творчества,
показать общественно-научную деятельность и нелёгкий путь неутомимого труженика на педагогической ниве.
Pavlo Biletskyi-Nosenko was born on 27 August 1774 in the city of Pryluky in Chernigiv
Region. His noble family had Kozaks and Kozak sergeants in its past. Pavlo could hardly
remember his father who was often away from home in military campaigns and was killed in
a battle against the Turks. His mother Hanna Maksymivna was a niece of Georgii Konyskyi,
a prominent cultural figure of that time. The mother was very strict with children and as she
herself was doing all housework, she had no time to take proper care of the children.
Having successfully graduated from the Shliachta (noblemen) infantry cadet corps,
P. Biletskyi-Nosenko joined Katerynynskyi regiment of chasseurs to serve in the rank of
lieutenant. Later he was promoted to the rank of staff-captain. His brilliant military career
was stopped by Pavlo’s mother. She decided to marry her son to a daughter of a nobility leader
in the town of Konotop.
So, P. Biletskyi-Nosenko settled down in the village of Lapyntsi near Pryluky and started
extensive civil, literary, and pedagogical activity. He was well educated for his time. He spoke
several languages fluently, knew national and world literature, and basics of pedagogic. His
library contained several thousands of books in Latin, French, German, Russian, and Polish
languages. He was subscribed to a big number of periodicals in various fields of knowledge.
Pavlo Biletskyi-Nosenko passed away on 11 June 1856 at the age of eighty one. He was
buried in his farmstead in the village of Lapyntsi.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:26:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
154 Сіверянський літопис
© Половець Володимир Михайлович – доктор історичних наук, професор, зав.
кафедри українознавства, політології і соціології ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка.
УДК 94(477)
Володимир Половець.
ПАВЛО ПАВЛОВИЧ
БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО
(1774 – 1856)
Запропонована автором стаття має на меті ознайомити читачів часопису з
неординарною постаттю П. П. Білецького-Носенка, розкрити роль його творчості,
показати суспільно-наукову діяльність та нелегкий шлях невтомного трудівника на
педагогічній ниві.
Ключові слова: Прилуки, військова служба, маєток, пенсіон, наука, бібліотека,
література, мова, мистецтво.
П. Білецький-Носенко народився 27 серпня 1774 р. у місті Прилуки на
Чернігівщині в дворянській сім’ї, що походила з давнього козацько-старшинського
роду. Його далекий предок Іван Ніс брав участь у визвольних змаганнях під проводом
Б. Хмельницького, а дід Павла був прилуцьким полковим сотником, батько, Павло
Іванович, теж присвятив себе військовій службі. Павло батька майже не пам’ятав,
бо той перебував у постійних походах і загинув у війні з турками. Мати, Ганна
Максимівна, доводилася племінницею по материнській лінії видатному культурно-
му діячеві Георгію Кониському, мала суворий характер, взяла на себе всі турботи по
господарству, тому не мала часу для дітей (1, с. 64).
Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, його за рекомендацією генерал-фельд-
маршала Румянцева-Задунайського, у якого батько служив ад’ютантом, записали
до відділення для малолітніх Імператорського шляхетського сухопутного кадетсь-
кого корпусу в Санкт-Петербурзі, де він навчався упродовж чотирнадцяти років. У
1793 р. Павло блискуче закінчив навчання і в чині поручика був направлений для
проходження військової служби в 1-й батальйон Катеринославського єгерського
полку. П. Білецький-Носенко брав участь у військових операціях під командуван-
ням О. Суворова, за що був нагороджений Золотим хрестом з написом: «За труды
и храбрость» та золотим хрестом і годинником, прикрашеним діамантами (9, с. 10).
Перед 24-річним офіцером відкривалася блискуча кар’єра, але в 1798 р. він змуше-
ний був за наполяганням матері, Ганни Максимівни – жорстокої і свавільної жінки,
яка вирішила одружити свого сина з дочкою конотопського предводителя дворян-
ства, у чині штабс-капітана залишити службу. Сам П. Білецький-Носенко про свою
службу висловлювався так: «Благодарю моего создателя за то, что, будучи не раз в
самом тылу сражения, я не убил и даже не поцарапал ни одного человека» (7, с. 31).
Щодо дружини, то зі слів біографа, П. Білецький-Носенко «терпел душевное
истязание до 1813 года», а щодо весілля, то мати подарувала сину сорок десятин
заболоченої землі, непридатної для будівництва садиби. Про цей факт із життя
П. Білецького-Носенка у цьому ж джерелі зазначається: «во всяком случае убили в
нём все лучшие мечты и надежды, что не могло не отравить всей его молодости» (7,
с. 32). Проте завдяки наполегливій праці заболочена місцевість згодом перетвори-
лася на прекрасний сад, «райський куточок» з розкішним маєтком, в якому господар
копав канали, насаджував дерева, насипав кургани, будував місточки, альтанки тощо.
Сіверянський літопис 155
Великою розвагою П. Білецького-Носенка була пасіка в його улюбленому саду.
Наслідком щоденних спостережень стала написана в останні роки життя грунтовна
праця «Пасечник, или Опыты пчеловода в южной полосе России» (2).
Жив він то в Прилуках, то в маєтку батьків дружини в містечку Хмелеві Ромен-
ського повіту Полтавської губернії. Після смерті дружини П. Білецький-Носенко
разом з дітьми поселяється у власному будинку в с. Лапинці під Прилуками, де про-
живав до самої смерті. Для свого часу П. Білецький-Носенко був освіченою людиною
– досконало володів кількома мовами, добре знав вітчизняну та світову літератури,
вивчав основи педагогічної діяльності. У його бібліотеці нараховувалося кілька тисяч
томів латинською, французькою, німецькою, російською, українською та польською
мовами. Він уважно стежив за літературним і науковим життям Російської імперії,
передплачував багато періодичних видань з різних галузей знань (3).
Прилуцьке дворянство в 1801 р. обрало Павла Павловича підсудком повітового
земського судді. Отримуючи мізерну платню, яка була практично єдиним засобом
існування сім’ї, він «для избежания нужды в самом необходимом» наймається до
свого сусіда-поміщика І. Величка в селі Замості домашнім учителем, водночас
виховуючи ще кількох поміщицьких дітей. Коли ж його пансіон став нараховувати
12 учнів, П. Білецький-Носенко переводить його до свого помістя в с. Лапинці, де він
і проіснував близько сорока років (1, с. 65). За цей час у ньому навчалося більше ста
осіб, які успішно витримали вступні іспити у вищі навчальні заклади, часом вражаючи
екзаменаторів своїми знаннями з усіх предметів, серед них був і майбутній відомий
історик М. А. Маркевич, автор 5-томної «Истории Малороссии», в якій викладена
історія України від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. Як педагог Павло Павло-
вич прагнув виховувати гармонійно освічених людей, розвивати в учнів природні
здібності та естетичний смак. Усі предмети він викладав один, не маючи ніяких
помічників. Заслуговує на увагу розклад занять пансіону:
- п’ять разів на тиждень з ранку до обіду відбувалися заняття з латинської,
французької, німецької і російської мов, переклад текстів з російської мови і навпаки;
- ранок у четвер відводився для занять живописом;
- після обіду з другої до четвертої години в понеділок і середу вихованці пансіону
вивчали арифметику і геометрію;
- у четвер, п’ятницю й суботу – математичну географію Європи та Азії;
- у вівторок, середу, четвер, п’ятницю й суботу вивчали історію стародавнього
світу, загальну і російську історію;
- святкові та вихідні дні педагог знайомив вихованців з Біблією і найкращими
творами світової літератури.
Розпорядок дня в пансіоні був чіткий, напружений, спартанський. Улітку навча-
лися по вісім годин, а взимку по сім. Вставали завжди о сьомій. З 8-ї до 12-ї навчання,
потім прогулянки і знову навчання. О 9-й вечора кожен вихованець повинен був
записати до свого журналу все, що вивчив за день, про свою поведінку, в тому числі
й про покарання, які він заслужив. Батьки, переглядаючи журнал свого сина, мали
повну уяву про його поведінку і успіхи в навчанні (2).
Про Павла Павловича як талановитого педагога інформація швидко поширювала-
ся. Він постійно отримував листи від різних осіб з усіх куточків країни з проханням
взяти на виховання їхніх дітей. Намагаючись дотримуватися демократичних методів у
своїй педагогічній діяльності, П. Білецький-Носенко прагнув виховувати гармонійно
освічену людину, розвивати в учнів природжені навички і здібності, вимагав від них
свідомого розуміння того, що вони вивчали. Знаючи здібності й нахили кожного
вихованця, П. Білецький-Носенко нерідко не погоджувався з батьками дітей, які
визначали їхнє майбутнє, керуючись власними уподобаннями. Неможливо не згадати
випадок з батьками М.А. Маркевича, які мріяли про військову кар’єру сина. У листі
до батька Михайла Андрійовича, датованому 1815 роком, педагог писав: «Если хочет,
может быть глубоким математиком, но любимая его часть учености есть литература,
история и география, физика и натуральная история; он мог бы быть весьма ученым
156 Сіверянський літопис
человеком, когда б мог заниматься с приличной важностью и вниманием; к военной
службе теперь неприметно в нём охоты ни малейшего следа» (9, с. 250).
У роботі з дітьми проявлялися творчі здібності педагога. П. Білецький-Носенко
полюбляв балувати вихованців розповідями про бойову молодість, часто переповідав
легенди про старовинні замки Волині і Польщі, які чув у походах, смішив гуморис-
тичними оповіданнями з народного побуту, підслуханими у поляків та українців.
Наголосимо, що «… все эти рассказы прошлого времени, передававшиеся им с редким
красноречием, изобличали в нём и самостоятельный ум, любящий всё подвергать
своему собственному анализу, и ту тонкую наблюдательность, и самую ту правдивость
и чесность, которых ревностным сподвижником он был до самого гроба» (7, с. 29-30).
Свою педагогічну діяльність Павло Павлович тісно пов’язував з науковою. Він
підтримував тісні контакти з науковими установами, товариствами, зокрема з Ро-
сійською академією наук, Московським товариством дослідників природи, Вільним
економічним товариством у Санкт-Петербурзі. Найплідніші взаємини встановилися
в П. Білецького-Носенка з товариством наук при Харківському університеті. З 1812
по 1829 рік він написав і надіслав до цих товариств десятки праць із природознавства,
сільського господарства, економіки, медицини, фольклору, етнографії, літератури,
лінгвістики, археології. У праці «Мысли о паровом плуге» (1828) Павло Павлович
першим у Російській імперії порушує питання про розробку землі механічною тягою.
Заслуговують на увагу його статті про народну медицину, бджільництво тощо. Та на
наукових дослідженнях автора, на жаль, позначалася віддаленість від культурно-на-
укових центрів (9, с. 251).
У 1838 р. П. Білецький-Носенко прийняв запрошення газети «Полтавские гу-
бернские ведомости» (Прилуцький повіт належав тоді до Полтавської губернії)
стати її співробітником. Упродовж 1838-1841 рр. він надрукував на сторінках газети
немало матеріалів з різних галузей знань, серед них і окремі, повернуті деякими то-
вариствами: «Статистическое описание города Прилуки», «Биография. Полковник
Прилуцкий Иван Иеремеевич Нос», «О первых гражданских буквах в России»,
«Суеверие малороссиян», «О языке малороссийском», «Историческое предание
об Иване Золотаренко» та інші мовознавчі й етнографічні праці вченого (9, с. 254).
Серед лінгвістичних праць найвидатнішою вважається укладений у 1838-1843 рр.
«Словарь малороссийского, или юго-восточного языка; филологический, этимоло-
гический, с показаниями частей речи, окончательных корней слов, идиотизмов, со
сводами синонимов, с пословицами и поговорками, составленный по произношению,
каким говорят в Малой и Южной России». Поряд зі словником П. Білецький-Носенко
писав і «Граматику малоросійського языка».
Закінчивши словник і граматику, автор у кінці 1843 р. надіслав рукописи міністрові
освіти Уварову, бажаючи йому їх присвятити. Одночасно він звернувся до президента
Академії наук з проханням видати їх. Міністр освіти направив рукописи в другий
відділ Академії наук на розгляд і рецензію, але за відсутністю там знавців української
мови, праці були передані в канцелярію попечителя Київської учбової округи з тим,
щоб їх розглянув хто-небудь з учених Київського університету. Оскільки ніхто з
професорів університету вивченням української мови тоді не займався, рецензію
попросили написати М. Максимовича (9, с. 9). На рецензію М. Максимовича Павло
Павлович дав досить детальну відповідь, але переробляти словник 71-річному авто-
рові було вже не під силу. Втім, належить зазначити, що словник П. Білецького-Но-
сенка укладався і був завершений, коли на сторінках періодичної преси велася гостра
дискусія про творчі можливості української мови, про право на існування літератури
цією мовою. Треба віддати належне авторові, який у цьому питанні солідаризував-
ся з передовими діячами української та російської громадськості. У передмові до
словника та статті «О языке малороссийском» Павло Павлович відстоював право
на існування української мови, посилаючись на представників нової української
літератури – Є. Гребінку, І. Котляревського, Т. Шевченка та ін.
Багато уваги приділяв П. Білецький-Носенко і художній літературі. З-під його
Сіверянський літопис 157
пера з’явилося понад 300 байок, 23 віршовані казки (новели), 15 балад, травестійно-
бурлескна поема «Гарпініада, чи Вхопленная Прозерпина», російськомовний роман
«Зиновий Богдан Хмельницкий». Особливе місце в творчому доробку автора за-
ймають казки. Звертаючись переважно до традиційних сюжетів, характерних для
народного епосу багатьох народів світу, автор широко використовував український
фольклор. Розважальну функцію кожної казки він намагався поєднати з прищеп-
ленням читачам думки про непересічну цінність моральних принципів, без до-
тримання яких людина ніколи не буде щасливою. Уперше в українській літературі
П. Білецький-Носенко запровадив жанр віршованої казки. Так, в одній з перших
своїх побутово-фантастичних казок «Три бажання» автор переповів відомий антич-
ний сюжет, використавши елементи українського фольклору (повір’я про русалок
та відьом). Герої казки наполегливо працювали і були заможними селянами, але
останнім часом розлінилися, стали вчащати до шинку й зубожіли. Навіть прихід
русалки з подарованими нею трьома бажаннями не зміг урятувати становище. Старі
надто багато хотіли і, нарешті, залишилися ні з чим. У жартівливій формі автор
засуджує заздрість, лінь і неробство, що, на його думку, стають основними причинами
злиденного становища селян. Про повагу письменника до українського народу, його
історичного минулого, культури свідчать його історичні розвідки, зокрема «Историче-
ское предание об Иване Золотаренко», в якому широко використовувались матеріали
рукописної «Історії Русів» та інші друковані джерела й усні перекази. У невеличкому
за обсягом «Историческом предании» автор зумів показати Золотаренка героїчною
особою та справжнім патріотом своєї Вітчизни, людиною освіченою, «доброго серця».
Захоплений постаттю свого героя Павло Павлович пише українською мовою драму
«Іван Золотаренко», з якої до нас дійшов лише невеликий уривок (2). Він одним з
перших в Україні перекладав байки І. Крилова. Російською мовою перекладав тво-
ри Ж.Ж. Руссо, Ф. Шіллера, Р.Б. Шерідана, А. Лафонтена, німецьких романтиків.
П. Білецькому-Носенко належать оригінальні і перекладні балади російською та
українською мовами. У 1828 р. він написав баладу «Ївга», що є переробкою балади
Г.А. Бюргера «Ленора».
Хоча художні твори П. Білецького-Носенка за його життя так і не з’явилися
перед читачем, автор з юначим захопленням продовжував літературну творчість.
Постійно проживаючи в рідному місті, він завжди знав останні новини політичного,
культурного та літературного життя. Яскравим прикладом цього є слова професора-
етнографа А. Метлинського в одному з листів до автора: «Вы так постоянно следите
за малороссийской филологией, что почти ничего важного не нахожу, чтобы вам было
неизвестно. Вероятно, у вас уже есть и приказки Гребёнки, и повести Основьяненка,
и сочинения Иеремии Галки» (7, с. 54-55). Навіть на схилі життя П. Білецький-
Носенко не втрачав своєї зацікавленості до політичних подій, розвитку літературних
процесів, щорічно виписуючи по два журнали, в тому числі «Московские ведомости»
та купуючи найкращі літературні твори (7, с. 140).
Щодо світоглядних поглядів П. Білецького-Носенка, то його земляк, літературний
критик, професор Микола Зеров висловився так: «… був він великою мірою людина
старих іще поглядів. У своїх політично-економічних трактатах брав під охорону
інститут кріпацтва, а в листуванні зберігав старосвітські формули чемності. Був
він спочатку і ворогом «малороссиянства», і самий дух його ненавидів, і тільки по-
троху призвичаївшись, став писати українські поеми на зразок «Енеїди», романи із
української старовини, балади і байки» (6, с. 930).
Тільки оселившись в Україні, П. Білецький-Носенко полюбив її мову та культуру,
сам почав писати українською, збирати фольклор та робити етнографічні записи.
Його діяльність була спрямована на вивчення рідного краю, його культури. У той же
час він намагався познайомити своїх читачів із здобутками європейської літератури,
про що свідчать численні переклади з французької.
У своїх поглядах на людину П. Білецький-Носенко сповідує ідеал чистої і чесної
особистості, сповненої громадянської свідомості. Про це він пише в листі до свого
158 Сіверянський літопис
старшого сина Павла: «Из всех древних философов я терпеть не могу стоиков – они
хотели человека сделать выше человека, превратить в камень; циников, которые
хотели его сделать собакою, а истинно уважаю Аристиппа – он учил людей быть
истинными людьми» (7, с. 137).
Окрім педагогічної, наукової і літературної діяльності, П. Білецький-Носенко
захоплювався образотворчим мистецтвом. «Множество оставшихся после него
акварельных рисунков, несколько миниатюрных портретиков, архитектурных планов
и пейзажей, снятых им с натуры во время походов в Польше и стоянок над Днестром,
ясно говорят о его любви к этому искусству» (7, с. 106). Особливою популярністю
серед вихованців користувалися його лекції про історію живопису, скульптури,
архітектури. Він умів не тільки доступно викладати теорію, але й прищепити дітям
любов до мистецтва, навчити їх володіти олівцем та пензлем. Талант до малювання
успадкували і його власні діти, особливо старший син і молодша донька. Окремі
малюнки членів родини Білецьких-Носенків сьогодні можна побачити в альбомі,
який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка
НАН України.
Протягом десятиліть проживання в Прилуках П. Білецький-Носенко був актив-
ним громадським діячем. У 1801 році прилуцьке дворянство обрало його підсудком
повітового земського суду. Помічником попечителя прилуцького благодійного за-
кладу був він у 1807-1809 рр., а з 1810 р. – штатним наглядачем повітового училища.
З 1812 р. Павло Павлович був обраний почесним наглядачем училищ усього При-
луцького повіту. Як стверджують біографи П. Білецького-Носенка, Т. Шевченко у
повісті «Музикант», згадуючи наглядача повітового училища, мав на увазі саме образ
Павла Павловича (9, с. 255). Як почесний наглядач П. Білецький-Носенко проявив
себе вимогливим і справедливим до педагогів. Він завжди виступав проти надто
суворого ставлення до школярів, не раз сам був присутнім на уроках в училищах, на-
віть особисто пояснював незрозумілі місця в програмі. Прагнучи покращити роботу
училищ, неодноразово надсилав свої пропозиції до Училищного Комітету Харків-
ського університету, якому вони підпорядковувалися по лінії Міністерства освіти.
У 1818 р. П. Білецький-Носенко писав на ім’я ректора Харківського університету
І. Рижського, що подання від почесного наглядача не приймаються до уваги і наді-
слані пропозиції не реалізуються. У цьому ж році він подарував училищу з власної
бібліотеки, яка нараховувала понад 2 тисячі томів, 584 томи на суму 854 крб, та допо-
внення до «карт, атласов и стереометрических тел», поклавши початок заснуванню
бібліотеки в Прилуцькому училищі. Того ж року він пожертвував понад 2000 крб
для утримання бідних учнів, за що мав подяку від Міністерства освіти (7, с. 254).
Почесним наглядачем Прилуцького повіту Павло Павлович був упродовж 37 років
і всю свою штатну платню перераховував на їхні потреби (1, с. 65).
Сумними і безнадійними були останні роки життя П. Білецького-Носенка. Тяжко
хворий, він кожного разу змушений був переживати сімейне горе. На Закавказзі за-
гинув його старший син Павло, талановитий портретист, пейзажист і літератор. У 25
років утратив глузд син Олександр, науковець і пейзажист. Павло Павлович пережив
усіх своїх братів, дружину, старших синів і двох молодших доньок. Останні п’ять
років з ним проживав син Петро. Помер П. Білецький-Носенко 11 червня 1856 р.
на вісімдесят другому році життя в Лапинцях. Похований у своєму саду поряд з
дружиною, доньками та двома синами. На жаль, ні його садиба, ні прекрасний сад,
ні могили знаменитої родини не збереглися (5, с. 220).
Отже, аналіз розглянутого матеріалу дає підстави стверджувати, що Павло Пав-
лович Білецький-Носенко заслужено належить до визначних постатей Чернігівської
губернії. Отримавши престижну вищу військову освіту, після якої відкривалася
перспективна кар’єра воєначальника, він волею матері змушений був повернутися в
Прилуки і розпочати свій життєвий шлях, до якого не був готовий, про який ніколи
не мріяв і до якого не готувався. Втім, наділений від Бога, батьків і внаслідок осо-
бистої самореалізації і самовиховання чи не найкращими людськими рисами – ціле-
Сіверянський літопис 159
спрямованості, організованості та працьовитості – він зумів у складних економічних
умовах побудувати маєток, посадити сад, розпочати ґрунтовну педагогічну і наукову
діяльність, зайнятися літературною творчістю і громадською роботою. Послідовно
обстоюючи і пропагуючи у своїй науково-літературній діяльності права української
мови і літератури, Павло Павлович брав за приклад І. Котляревського (1769-1838),
основоположника сучасної української літературної мови і громадського діяча. В
умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови твори обох літе-
ратурних діячів були написані на основі живого усного мовлення народу, чим вони
й започаткували новий етап формування літературної української мови. Звичайно,
П. Білецький-Носенко не зміг піднятися до ідейно-художнього рівня І. Котлярев-
ського, але в своїх творах він відстоював національне забарвлення і співчуття до
долі українського народу, народний гумор, напруженість і природність розвитку
літературних сюжетів. Таким був і залишився в пам’яті наших земляків П. Білецький-
Носенко – визначний громадський діяч і неординарний представник українського
науково-літературного процесу.
1. Білецького-Носенка П.П. пансіон // Чернігівщина. Енциклопедичний довід-
ник. – К.: «Укр. Рад. Енциклопедія», 1990. – 1006 с.
2. Білецький-Носенко П.П.: письменник, художник. [Електронний ресурс]. –
Peжим доступу: uamodna.com>articles/pavlo…nosenko-ya…poznakomytj… (дата звер-
нення: 15.06.2017). – Назва з екрана.
3. Білецький-Носенко П.П. [Електронний ресурс]. – Peжим доступу: osvita.
ua>Вища освіта>Реферати>Педагогіка>1225 (дата звернення: 29.05.2017). – Назва
з екрана.
4. Гайдай Г. Прилуки – старовинне місто. – Прилуки, ТОВ «АІР-ПОЛІГРАФ»,
2003. – 70 с.
5. Деркач Б.А. Білецький-Носенко П.П.: життя і творчість. – К.: Наукова думка,
1988. – 229 с.
6. Зеров М. Аналог в українській літературі ХІХ-ХХ ст. – К.: «Основи», 2002. –
1301 с.
7. Материалы для биографии Павла Павловича Белецкого-Носенко как украин-
ского литератора и педагога с его familie и составленные одним из его воспитанников
// Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. –
Ф. 1. – № 783.
8. Німчук В.В. Перший великий словник української мови Павла Білецького-
Носенка. – К.: Наукова думка, 1966. – 419 с.
9. Пироженко Л.В. Білецький-Носенко Павло Павлович // Українська педагогіка
в персоналіях: Навчальний посібник для студентів вузів: У 2-х кн. – К., 2005. – Кн. 1:
Х-ХІХ ст. – 255 с.
10. Савон О.А. Педагог П.П. Білецький-Носенко // Чумацький шлях, 2001. –
№ 2. – С. 10-11.
Половец В.М.
Павел Павлович Билецкий-Носенко (1774-1856)
Предложенная автором статья имеет целью познакомить читателей журнала
с неординарной личностью П. П. Билецкого-Носенко, раскрыть роль его творчества,
показать общественно-научную деятельность и нелёгкий путь неутомимого труже-
ника на педагогической ниве.
Ключевые слова: Прилуки, воинская служба, усадьба, пансион, наука, библиотека,
литература, язык, искусство.
160 Сіверянський літопис
Polovets V.M.
PAVLO BILETSKYI-NOSENKO
(full name – PAVLO PAVLOVYCH BILETSKYI-NOSENKO) (1774 – 1856)
Pavlo Biletskyi-Nosenko was born on 27 August 1774 in the city of Pryluky in Chernigiv
Region. His noble family had Kozaks and Kozak sergeants in its past. Pavlo could hardly
remember his father who was often away from home in military campaigns and was killed in
a battle against the Turks. His mother Hanna Maksymivna was a niece of Georgii Konyskyi,
a prominent cultural figure of that time. The mother was very strict with children and as she
herself was doing all housework, she had no time to take proper care of the children.
Having successfully graduated from the Shliachta (noblemen) infantry cadet corps,
P. Biletskyi-Nosenko joined Katerynynskyi regiment of chasseurs to serve in the rank of
lieutenant. Later he was promoted to the rank of staff-captain. His brilliant military career
was stopped by Pavlo’s mother. She decided to marry her son to a daughter of a nobility leader
in the town of Konotop.
So, P. Biletskyi-Nosenko settled down in the village of Lapyntsi near Pryluky and started
extensive civil, literary, and pedagogical activity. He was well educated for his time. He spoke
several languages fluently, knew national and world literature, and basics of pedagogic. His
library contained several thousands of books in Latin, French, German, Russian, and Polish
languages. He was subscribed to a big number of periodicals in various fields of knowledge.
Pavlo Biletskyi-Nosenko passed away on 11 June 1856 at the age of eighty one. He was
buried in his farmstead in the village of Lapyntsi.
Key words: Pryluky, military service, mansion, boarding school, science, library, literature,
language, arts.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-129791 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2518-7430 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:26:06Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Половець, М. 2018-01-29T11:37:07Z 2018-01-29T11:37:07Z 2017 Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) / М. Половець // Сiверянський лiтопис. — 2017. — № 6. — С. 154-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129791 94(477) Запропонована автором стаття має на меті ознайомити читачів часопису з
 неординарною постаттю П. П. Білецького-Носенка, розкрити роль його творчості,
 показати суспільно-наукову діяльність та нелегкий шлях невтомного трудівника на педагогічній ниві. Предложенная автором статья имеет целью познакомить читателей журнала
 с неординарной личностью П. П. Билецкого-Носенко, раскрыть роль его творчества,
 показать общественно-научную деятельность и нелёгкий путь неутомимого труженика на педагогической ниве. Pavlo Biletskyi-Nosenko was born on 27 August 1774 in the city of Pryluky in Chernigiv
 Region. His noble family had Kozaks and Kozak sergeants in its past. Pavlo could hardly
 remember his father who was often away from home in military campaigns and was killed in
 a battle against the Turks. His mother Hanna Maksymivna was a niece of Georgii Konyskyi,
 a prominent cultural figure of that time. The mother was very strict with children and as she
 herself was doing all housework, she had no time to take proper care of the children.
 Having successfully graduated from the Shliachta (noblemen) infantry cadet corps,
 P. Biletskyi-Nosenko joined Katerynynskyi regiment of chasseurs to serve in the rank of
 lieutenant. Later he was promoted to the rank of staff-captain. His brilliant military career
 was stopped by Pavlo’s mother. She decided to marry her son to a daughter of a nobility leader
 in the town of Konotop.
 So, P. Biletskyi-Nosenko settled down in the village of Lapyntsi near Pryluky and started
 extensive civil, literary, and pedagogical activity. He was well educated for his time. He spoke
 several languages fluently, knew national and world literature, and basics of pedagogic. His
 library contained several thousands of books in Latin, French, German, Russian, and Polish
 languages. He was subscribed to a big number of periodicals in various fields of knowledge.
 Pavlo Biletskyi-Nosenko passed away on 11 June 1856 at the age of eighty one. He was
 buried in his farmstead in the village of Lapyntsi. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Розвідки Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) Павел Павлович Билецкий-Носенко (1774-1856) Pavlo Biletskyi-Nosenko (full name – Pavlo Pavlovych Biletskyi-Nosenko) (1774 – 1856) Article published earlier |
| spellingShingle | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) Половець, М. Розвідки |
| title | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) |
| title_alt | Павел Павлович Билецкий-Носенко (1774-1856) Pavlo Biletskyi-Nosenko (full name – Pavlo Pavlovych Biletskyi-Nosenko) (1774 – 1856) |
| title_full | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) |
| title_fullStr | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) |
| title_full_unstemmed | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) |
| title_short | Павло Павлович Білецький-Носенко (1774 – 1856) |
| title_sort | павло павлович білецький-носенко (1774 – 1856) |
| topic | Розвідки |
| topic_facet | Розвідки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129791 |
| work_keys_str_mv | AT polovecʹm pavlopavlovičbílecʹkiinosenko17741856 AT polovecʹm pavelpavlovičbileckiinosenko17741856 AT polovecʹm pavlobiletskyinosenkofullnamepavlopavlovychbiletskyinosenko17741856 |