Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.)
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12982 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) / І. Грицьких, С. Левченко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 139-146. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860260873670492160 |
|---|---|
| author | Грицьких, І. Левченко, С. |
| author_facet | Грицьких, І. Левченко, С. |
| citation_txt | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) / І. Грицьких, С. Левченко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 139-146. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:55:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ігор Грицьких, Сергій Левченко
ЕВОЛЮЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ЄС
З КРАЇНАМИ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я
(1995–2005 рр.)
Прагнення українських політиків інтегрувати Україну в ЄС приковує
увагу все більшої кількості дослідників до питань, пов’язаних з історією
цього унікального політико-економічного утворення. Серед іншого ви-
кликають інтерес обставини становлення і розвитку консолідованої єв-
ропейської зовнішньої політики, яка, власне, й визначає шанси держав-
претендентів на приєднання до Союзу.
Враховуючи ж досвід дійсних країн-членів ЄС, можна стверджувати,
що тим аспектом, якому приділяється головна увага у планах щодо роз-
ширення, є саме аспект економічного розвитку, який не може мислитися
без торгівлі. Укріплення торговельних взаємин, які активно формують
дієву структуру міжнародних зв’язків, може прискорити входження
України в ЄС «де-факто» і зробити юридичне оформлення євроінтегра-
ції справою найближчого часу.
Розуміння цього сприяло активізації європейських студій в рамках
луганського центру сходознавства — Науково-дослідного центру імені
В. М. Бейліса «Схід-Захід: теорія і історія міжцивілізаційних взаємосто-
сунків», в якому з 2006 р. розпочала діяльність робоча група з вивчення
політики ЄС в басейні Середземномор’я, а отже — щодо країн Північної
Африки і Близького Сходу. Інтерес до взаємодії цих країн з ЄС був ви-
кликаний їх зацікавленістю в розвитку відносин з об’єднаною Європою,
а подекуди — і різною мірою реалізованими планами інтеграції (Кіпр,
Туреччина) до європейських структур. Ця риса, на наш погляд, поєднує
їх з Україною, яка з 2005 року, здається, остаточно визначилася в цьому
питанні.
Отже тема, обрана для дослідження, є актуальною. Разом з цим, аналіз
історіографії дозволяє упевнитися у недостатній розробленості означе-
ної проблематики.
Лише окремі аспекти європейських інтеграційних процесів та зов-
нішньої політики ЄС у 1995–2005 рр., стали предметом вивчення у працях
вітчизняних і зарубіжних дослідників. Такі автори як В. Копійка, Т. Шин-
каренко, Ю. Борко, О. Буторіна, Н. Шмелєв розглядають лише загальні
питання інтеграції європейських країн та проблем розширення Європей-
ського Союзу1, у той час як практика Євро-Середземноморських торго-
вельних відносин залишилася поза увагою. Інші дослідження, серед яких
праці О. Ковальової, Л. Шишеліної та ін., містять аналіз прикладних ас-
пектів євроінтеграції, але також лише в контексті України та інших країн
Центральної і Східної Європи2.
Спроба заповнити лакуну за рахунок аналізу праць зарубіжних
дослідників, таких як Дж. Гальтунг, Н. Дейвіс, Н. Мусис, В. Волес та ін.3,
які, у порівнянні з українськими вченими, приділили набагато більше
уваги вивченню торговельної політики Європейського Союзу, також не
принесла очікуваних результатів. Вони також недостатньо докладно
розкрили історію Середземноморської торговельної політики ЄС в
1995–2005 рр.
Отже, важливий напрям зовнішньої політики ЄС в 1995–2005 роках
залишився майже недослідженим.
Суттєво збагатити достовірні відомості про предмет дослідження —
торговельну політику ЄС щодо країн Середземномор’я в 1995 — 2005 рр. —
дозволило використання додаткових документальних матеріалів. Серед
таких можна згадати, передусім, опубліковані державні документи, в яких
висвітлюється офіційний бік досліджуваних проблем. Таким документом
можна вважати «Барселонську декларацію», яка закріпила досягнення
цілого етапу в еволюції середземноморської політики ЄС. Також можна
згадати про «Рекомендації Єврокомісії з зовнішньої політики щодо Євро-
Середземноморського партнерства», «Спільну стратегію ЄС щодо
Середземномор’я» тощо. Інформацію суттєво доповнюють різноманітні
статистичні відомості служби «Eurostat», Європейського Інвестиційного
банку та ін.
Використані документальні матеріали, на наш погляд, дозволяють по-
ставити та успішно реалізувати мету дослідження, яка полягає в спробі
виявити характер і зміст торговельної політики ЄС щодо країн Серед-
земномор’я в 1995–2005 рр., а також визначити основні соціально-еконо-
мічні та геополітичні наслідки й перспективи її реалізації.
Вибір хронологічних рамок дослідження обумовлений тим, що консо-
лідована політика Європейського Союзу стосовно країн Середземномор’я
бере свій початок із підписання Барселонської декларації в 1995 р. А в
2005 році — на ювілейній Євро-Середземноморській конференції у Бар-
селоні в 2005 р. — було підбито підсумки десятирічної співпраці. Таким
чином, обраний період містить завершений і доволі важливий етап в роз-
витку досліджуваних процесів.
Дійсно, початок консолідованої політики Європейського Союзу в
Середземноморському регіоні можна відраховувати від прийняття
28 листопада 1995 р. Барселонської декларації, де були закладені
основи Євро-Середземноморського партнерства майже в усіх сферах.
Цілями партнерства стали прискорення темпів соціально-економічного
розвитку, покращення рівня життя населення, підвищення рівня зай-
нятості, зменшення економічного відставання країн Середземномор’я,
заохочення регіональної співпраці та інтеграції. Основним засобом
досягнення цих цілей було обрано створення зони вільної торгівлі.
Це планувалося здійснити через низку заходів. По-перше, партнери
декларували необхідність встановлення правил поваги до походження
140 Ігор Грицьких, Сергій Левченко
й сертифікації товарів, захисту прав інтелектуальної і промислової
власності та конкуренції. По-друге, визначалася необхідність розвитку
політики, заснованої на принципах ринкової економіки та її взаємної
інтеграції, враховуючи відповідні потреби та рівні розвитку. По-третє,
вважалося за необхідне пристосування та модернізації економіки й
соціальних структур до спільних стандартів. Перевага надавалася
підтримці та розвитку приватного сектору, покращенню виробництва й
розповсюдженню відповідних інституціональних і регуляторних рамок
ринкової економіки. Партнери також зобов’язувалися пом’якшити не-
гативні соціальні наслідки, спричинені цими заходами, через сприяння
програмам на користь бідного населення. По-четверте, деклару-
валася підтримка механізмів заохочення трансферу технологій. Зона
вільної торгівлі між партнерами повинна була встановитися до
2010 р.4
Наступним кроком у реалізації торговельної політики ЄС у регіоні
стало укладання двосторонніх торговельних угод із країнами Півден-
ного та Східного Середземномор’я протягом 1995–2005 рр. — так зва-
них договорів асоціації. Такі угоди підписано з Алжиром, Марокко,
Тунісом, Єгиптом, Ізраїлем, Йорданією, Ліваном та Палестинською
автономією. Договори асоціації покликані конкретизувати положення
Барселонської декларації й розробити заходи для досягнення постав-
лених нею цілей. Таке становище надало Середземноморським краї-
нам особливі переваги у торговельних відносинах з ЄС. За класифіка-
цією, виробленою англійським дослідником Вільямом Волесом, полі-
тика ЄС у сфері торгівлі передбачала поділ усіх країн на три групи,
кожна з яких забезпечувала приблизно третину європейського ім-
порту. Перша з них — це країни, на які поширювався режим макси-
мального сприяння; друга — нові індустріальні країни, країни з серед-
нім рівнем достатку та бідні країни, на які розповсюджувалася лише
стандартна частина загальної системи преференцій; третя — всі інші
країни, котрі отримували доступ на Європейський ринок у режимі мі-
німального сприяння5. Країни Середземномор’я відносилися саме до
першої групи, тобто отримали можливість користуватися преферен-
ціями вищого рівня.
Привілейоване становище цих країн на європейському ринку під-
тверджувалося та забезпечувалося системою фінансових мандатів, котрі
надавалися Європейським Інвестиційним банком. Так, із 2000 р. до
2006 р. загальна сума мандатів для цього регіону складала 6 млрд.
520 млн. євро і була другою після суми мандату для країн-кандидатів на
вступ до ЄС (10 млрд. 235 млн. євро). Проте вже на період 2007–2013 рр.
було передбачено однакові видатки для обох груп країн у розмірі 8 млрд.
700 млн. євро6. Це яскраво свідчило про зростання ролі регіону в євро-
пейській економіці. Вказані фінансові мандати, надані країнам Серед-
земномор’я, були призначені для покращення становища приватного
Сучасні міжнародні відносини 141
сектору у сфері бізнесу, інтеграції транспортної, енергетичної та теле-
комунікаційної національних систем до загальноєвропейського про-
стору.
Першу серйозну можливість підсумувати результати Євро-Серед-
земноморського партнерства учасники цього процесу отримали під час
ювілейної Барселонської конференції, яка відбулася 27–28 листопада
2005 р. За результатами конференції було прийнято три важливих доку-
мента: «Заява президентів», «Кодекс боротьби з тероризмом» та «План
дій на 5 років». Останній з названих документів був покликаний кон-
кретизувати основну мету Барселонського процесу, а саме встановлення
зони вільної торгівлі в регіоні до 2010 року. Так, пункт 8, підпункт (а)
«Плану» обґрунтовував необхідність створення «дорожньої карти» для
досягнення поставленої мети. Проект цього документу повинен був
містити наступні елементи: конкретні заходи щодо лібералізації торгівлі
й виробництва сільськогосподарської та рибної продукції, лібералізацію
в торгівлі послугами7. У результаті передбачалося поглиблення торго-
вельних зв’язків у напрямках Південь — Північ та Південь — Південь.
Учасники визнали високу результативність партнерства та його перс-
пективність.
Аналіз попередніх результатів розвитку особливого партнерства
неоднозначні. З одного боку він дозволяє упевнитися в користі нових
тенденцій. Так, торгівля з Європейським Союзом склала 74,4% товаро-
обігу Тунісу, 62,7% — Алжиру, 61,2% — Марокко, 49,5% — Сирії, 39,6%
— Лівану, 34,6% — Ізраїлю, 30% — Єгипту, 23,7% — Йорданії, 9,6% —
Палестинської автономії (за даними на 2001 р.). Щодо загальної суми
експорту в країни Середземномор’я, то за період 1995 — 2002 рр. вона
зросла з 50,6 млрд. євро до 79,9 млрд. Загальна сума імпорту з Серед-
земноморського регіону за той же період збільшилася з 32,1 млрд. євро
до 66,8 млрд.8 Разом із тим на прикладі торгівлі сільськогосподарською
продукцією ми можемо прослідкувати, що товарообмін із Середземно-
морськими країнами не є пріоритетним для ЄС: його імпорт з Серед-
земномор’я в 2005 р. сягав 3,174 млрд. євро, що складало лише 5%
всього імпорту (порівняймо ці показники з іншими: імпорт з країн Азії
дорівнював 7,9%, зі США — 9%). Експорт у середземноморські країни
в тому ж році досяг 4,345 млрд. євро або 6,8%, тоді, коли експорт у
країни Азії склав 6,3%, в Росію — 8,1%, а в США 20,9%9. Загалом можна
констатувати збільшення ділової активності в басейні Середземно-
мор’я.
Але одним з наслідків реалізації європейської торговельної політики в
Середземномор’ї можна назвати встановлення серйозної економічної за-
лежності середземноморських країн від ЄС. Крім того, попри всі пози-
тиви Євро-Середземноморського торговельного партнерства його навряд
чи можна назвати рівноправним. На фоні цього варто розглянути перс-
пективи та значення цієї політики.
142 Ігор Грицьких, Сергій Левченко
Відомо, що зона вільної торгівлі передбачає усунення митних бар’єрів.
На перший погляд це є дуже суттєвою перевагою, оскільки значно зде-
шевлює експортні товари в країнах Південного та Східного Середземно-
мор’я, полегшує експорт товарів до країн ЄС, що у свою чергу стимулює
розвиток виробництва та торгівлі, а отже й економіки взагалі. Проаналі-
зуймо ці переваги в контексті конкуренції.
На ринку конкурентоздатніші ті товари та послуги, котрі є більш
якісними. Крім того, значення має також ступінь механізації та масо-
вості виробництва, високий рівень яких пропорційно зменшує ціну
товару чи послуги. Ціна на іноземні товари, котрі можуть бути дешев-
шими від національних, вирівнюється за рахунок ввізного мита. А якщо
навіть це мито не вирівнює ціну, то вводиться додаткове антидемпін-
гове мито, що підвищує вартість імпортованого товару і таким чином за-
хищає національного виробника. А тепер поглянемо на ситуацію у спіль-
ному Євро-Середземноморському економічному просторі. Європейські
товари та послуги, котрі безумовно якісніші та дешевші, створювати-
муть конкуренцію для інших партнерів і зроблять збитковим їх вироб-
ництво.
Природні ресурси тоді дешеві, коли їх достатньо в державі. Оскільки
корисних копалин у Південному та Східному Середземномор’ї незрів-
нянно більше ніж у Європі, то це значно здешевить постачання сировини
для високоякісного й високомеханізованого європейського виробництва.
Отже, ЄС знаходиться у подвійному виграші: по-перше, європейські ви-
робники мають змогу збільшити обсяги експорту своїх промислових то-
варів та послуг у середземноморські країни, а по-друге, полегшують
власне забезпечення сировинними ресурсами.
Взагалі Євро-Середземноморський регіон за термінологією фран-
цузького історика Фернана Броделя впевнено набуває рис так званого
світу-економіки. Ф. Бродель виділив декілька характерних ознак окре-
мих світів-економік. По-перше, кордони світа-економіки проходять там,
де починається інша економіка, вздовж певної лінії, а точніше зони, пе-
ретинати яку з того чи іншого боку вигідно з економічної точки зору лише
у виняткових випадках. По-друге, світ-економіка завжди має певний
полюс, котрий знаходиться в центрі скупчення обов’язкових елементів,
які забезпечують його ділову активність: інформації, товарів, капіталу,
кредиту, людей і т. ін. По-третє, різні зони світу-економіки спрямовують
свій погляд до центру: завдяки «поляризованості» вони утворюють су-
купність із численними зв’язками. По-четверте, усілякий світ-економіка
є складання, сполучення зв’язаних воєдино зон, однак на різному рівні.
У просторі вимальовується щонайменше три ареали, три категорії: вузь-
кий центр, другорядні, доволі розвинуті області та величезні зовнішні
окраїни10.
А тепер поглянемо з позиції концепції Ф. Броделя на Європейський
Союз. Кордони сучасного європейського світу-економіки ми можемо
Сучасні міжнародні відносини 143
окреслити межами вільної економічної зони на Євро-Середземноморсь-
ких просторах. Саме тут мешканці світу-економіки вигідно здійснюють
торговельну діяльність. Вихід за рамки цього кордону дійсно виправдо-
вується лише винятковою економічною доцільністю, в той же час до-
статньо суворі митні бар’єри ускладнюють доступ на євро-середземно-
морський ринок небажаних суб’єктів.
Щодо другої ознаки світу-економіки, то центром або полюсом Євро-
Середземноморського регіону є безпосередньо ЄС, а точніше так звана
«Стара Європа» (Франція, Німеччина, країни Бенілюксу. — С. Л.), бо саме
тут спостерігається найбільше скупчення капіталу, адміністративних ме-
ханізмів, інформаційних ресурсів і т. ін. Щоправда за світ-системною мо-
деллю Ф. Броделя у ролі центру виступає, як правило, одне місто. Проте
слід враховувати, що ця модель була вироблена на прикладі світів-еко-
номік XV–XVIII ст., а з того часу економіка зазнала значних глобаліза-
ційних змін, котрі протягом останніх десятиліть тільки посилюються.
Саме тому, на наш погляд, у якості центру європейського світу-економіки
можна визначити групу країн «Старої Європи».
Тепер стосовно третьої ознаки. Варто зазначити, що вона характери-
зує світ-економіку і в сучасних умовах. Так, економічні зв’язки країн Пів-
денного Середземномор’я (Алжир, Туніс, Єгипет, Марокко. — С. Л. ) з ЄС
значно перевищують обсяги таких зв’язків між собою. Це підтверджує
той факт, що загальні відносини між Європейським Союзом з одного
боку, та з іншими країнами регіону — із другого, врегульовані Барселон-
ською декларацією, а двосторонні стосунки між країнами Південного Се-
редземномор’я та Євросоюзом будуються на основі окремих договорів
асоціації. Проте внутрішня інтеграція країн Середземномор’я, що не вхо-
дять до ЄС, залишається недостатньо глибокою. Крім того, наведена вище
статистика торгового обігу підтверджує, що напрямок товаропотоку спря-
мований саме до центру.
І четверта ознака світу-економіки дуже яскраво представлена в еконо-
мічній структурі Євро-Середземноморського регіону. Так, відносно вузь-
ким центром є вже названі вище країни «Старої Європи», а другоряд-
ними, але розвиненими областями, є країни так званої «Нової Європи»,
тобто країни Балтії та Центрально-Східної Європи. Периферія — це
країни Південного та Східного Середземномор’я.
Отже, аналіз джерел і статистичного матеріалу демонструє, що торго-
вельна політика Європейського Союзу в країнах Середземномор’я по-
кликана встановити, розширити та закріпити європейський світ-еконо-
міку, центром якого, зрозуміло, буде саме ЄС, який, як наслідок, вихо-
дить на якісно новий рівень міжнародного представництва. Відтепер він
сам визначає свої пріоритети та реалізує власну самостійну зовнішню по-
літику. Результатом такої політики має стати утворення так званої Євро-
зони — зони економічно залежних країн. Така система перетвориться на
одну з найефективніших систем міжнародної безпеки.
144 Ігор Грицьких, Сергій Левченко
ЄС стає самостійним гравцем на «світовій шаховій дошці», що у свою
чергу в перспективі має призвести до формування нового, багатополяр-
ного світового устрою. Проте реалізація торговельної політики Євро-
пейського Союзу в країнах Середземномор’я призведе не тільки до гео-
політичних, але й до глибоких соціально-економічних наслідків. Країни
Південного та Східного берегів Середземного моря, котрі раніше відно-
сились до малоперспективних представників «третього світу», зараз
мають можливість інтегруватися до європейського економічного про-
стору. Це повинно зменшити соціальну напругу всередині цих країн та
їх міграційний тиск на європейський світ. Ефективність такої політики
підтверджується тим фактом, що ЄС переносить досвід своєї середзем-
номорської політики на інші держави, у тому числі й на Україну. Це під-
тверджує концепція «політики сусідства», положення якої майже по-
вністю збігаються з основними принципами Євро-Середземномор-
ського партнерства11.
Подальше вивчення політики Європейського Союзу в країнах Серед-
земномор’я надасть можливість більш повно розуміти розвиток відносин
між цією авторитетною спільнотою та Україною, і, що найголовніше, із
значною мірою вірогідності їх прогнозувати.
1 Копійка В. В., Шинкаренко Т. І. Європейський Союз: заснування і етапи станов-
лення. — К., 2001. Борко Ю., Буторина О. Европейский Союз на пороге XXI в.: выбор
стратегии развития. — М., 2001. Европа. Вчера, сегодня, завтра. / Отв. ред. Н. П. Шме-
лев. — М., 2002.
2 Ковальова О. О. Стратегії євроінтеграції. Як реалізувати європейський вибір
України. — К., 2003. Шишелина Л.Н. Расширение Европейского Союза на Восток и
интересы России. — М: Ин-т междунар. экон. и полит. исслед. РАН, 2006.
3 Johan Galtung The European Community: A Superpower in the Making. — L., 1981.
Дейвіс Н. Європа. Історія. — К., 2000. Мусис Н. Усе про спільні політики Європей-
ського Союзу. — К., 2005. Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському
Союзі. — К., 2004.
4 Barcelona declaration adopted at the Euro-Mediterranean Conference 27–28.11.95 //
http: // ec.europa.eu/comm/external_relations/eromed/bd/htm.
5 Волес В., Волес Г. Вказ. праця, с. 588–589.
6 European Investment Bank. Annual Press Conference 2007. — Global External man-
dates overview for 20072013. — http://www.eib.org/Attachments/general/events/brie-
fing2007_07_ externalmandates_en.pdf.
7 Five years work program of the Euro-Mediterranean Partnership. — http://www.eu-
romedbarcelona.org/NR/rdonlyres/E364270B-58D7-44A5-B58D-8FE7672ED3 97 /0/EU-
ROMEDWorkProgrFINAL28NOV.pdf.
8 ES News release. — EU trade relations with the 12 Mediterranean partner countries
Meeting of Euro-Mediterranean trade ministers in Palermo on 7 July 2003 —
http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2003/july/tradoc_113232.pdf.
Сучасні міжнародні відносини 145
9 EU Trade in Agriculture. — http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/june/tradoc_
129093.pdf.
10 Бродель Ф. Время мира. Материальная цивилизация, экономика и капитализм,
XV–XVIII вв., Т. 3. — М., 1992. — С. 18–39.
11 Левченко С. Альтернативні форми євроінтеграції: досвід країн Середземномор’я
// Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вче-
них «Актуальні проблеми новітньої історії». 23 листопада 2006 року. — Луганськ,
2006. — С. 60.
146 Ігор Грицьких, Сергій Левченко
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-12982 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0020 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:55:28Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грицьких, І. Левченко, С. 2010-10-27T09:17:53Z 2010-10-27T09:17:53Z 2009 Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) / І. Грицьких, С. Левченко // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки: міжвід. зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 18. — С. 139-146. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0020 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12982 uk Інститут історії України НАН України Сучасні міжнародні відносини Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) Article published earlier |
| spellingShingle | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) Грицьких, І. Левченко, С. Сучасні міжнародні відносини |
| title | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| title_full | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| title_fullStr | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| title_full_unstemmed | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| title_short | Еволюція торговельних відносин ЄС з країнами Середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| title_sort | еволюція торговельних відносин єс з країнами середземномор’я (1995–2005 рр.) |
| topic | Сучасні міжнародні відносини |
| topic_facet | Сучасні міжнародні відносини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/12982 |
| work_keys_str_mv | AT gricʹkihí evolûcíâtorgovelʹnihvídnosinêszkraínamiseredzemnomorâ19952005rr AT levčenkos evolûcíâtorgovelʹnihvídnosinêszkraínamiseredzemnomorâ19952005rr |