Севрюки XIV–XVII ст.: спроба етнічної атрибуції

• Veröffentlicht in: Український історичний журнал
• Datum: 2016
• 1. Verfasser: Балушок, В.Г.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainisch
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2016
• Schlagworte: Історичні студії
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/129963
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Севрюки XIV–XVII ст.: спроба етнічної атрибуції / В.Г. Балушок // Український історичний журнал. — 2016. — № 3. — С. 47-63. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Аналіз джерел, які містять інформацію про севрюків, показує, що й українці
 (котрі мали тоді самоназву «русь» у множині та «русин» в однині), і росіяни
 («русские»), і білоруси сприймали їх як «не своїх», «чужих». Тобто севрюки XIV–
 XVII ст. виступали окремим етносом. Це був «земельний» етнос, характерний
 для часів Київської Русі, що зберігався так довго на українсько-російсько-білоруському порубіжжі. The information contained in the sources about Sevriuks demonstrates that both
 Belarusians and Russians, and Ukrainians (which at that time had the endonyms
 Rus’ in plural and Rusyn in singular) did not consider them their own people; to those
 nations the Sevriuks were strange and occasionally inimical. Documents present
 the Sevriuks as the people with the traditions, customs and modes of life distinct from
 the Belarusian, Russian, and Ukrainian ones. During the frontier wars and interethnic
 conflicts, all those nations also took the Sevriuks as enemies, while the latter treated
 the Ukrainians, Russians and Belarusians likewise. That is, the 14–17 century
 Sevriuks acted as a separate ethnic group. It was a land ethnic group of the Kyivan
 Rus’ times, which due to circumstances have remained on the Ukrainian-Russian-Belarusian borderland.