Плохій С. Брама Європи: Історія України

Рецензія на книгу: Plokhy S. The Gates of Europe: A History of Ukraine. – New York: Basic Books, 2015. – 398 p.

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний журнал
Date:	2016
Main Author:	Кульчицький, С.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2016
Subjects:	Рецензії й огляди
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130058
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Плохій С. Брама Європи: Історія України / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 202-216. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130058
record_format	dspace
spelling	Кульчицький, С.В. 2018-02-05T12:26:37Z 2018-02-05T12:26:37Z 2016 Плохій С. Брама Європи: Історія України / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 202-216. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130058 Рецензія на книгу: Plokhy S. The Gates of Europe: A History of Ukraine. – New York: Basic Books, 2015. – 398 p. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Плохій С. Брама Європи: Історія України Plokhy S. The Gates of Europe: A History of Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Плохій С. Брама Європи: Історія України
spellingShingle	Плохій С. Брама Європи: Історія України Кульчицький, С.В. Рецензії й огляди
title_short	Плохій С. Брама Європи: Історія України
title_full	Плохій С. Брама Європи: Історія України
title_fullStr	Плохій С. Брама Європи: Історія України
title_full_unstemmed	Плохій С. Брама Європи: Історія України
title_sort	плохій с. брама європи: історія україни
author	Кульчицький, С.В.
author_facet	Кульчицький, С.В.
topic	Рецензії й огляди
topic_facet	Рецензії й огляди
publishDate	2016
language	Ukrainian
container_title	Український історичний журнал
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Plokhy S. The Gates of Europe: A History of Ukraine
description	Рецензія на книгу: Plokhy S. The Gates of Europe: A History of Ukraine. – New York: Basic Books, 2015. – 398 p.
issn	0130-5247
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130058
citation_txt	Плохій С. Брама Європи: Історія України / С.В. Кульчицький // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 202-216. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kulʹčicʹkiisv plohíisbramaêvropiístoríâukraíni AT kulʹčicʹkiisv plokhysthegatesofeuropeahistoryofukraine
first_indexed	2025-11-24T04:28:47Z
last_indexed	2025-11-24T04:28:47Z
_version_	1850842121017229312
fulltext	Український історичний журнал. – 2016. – №4 В Україні давно й добре знають Сергія Плохія – випускника Дніпропетровського університету, учня М.Ковальського, фа- хівця з української історії XVII–XVIII ст. У 1990 р. у віці 33 років він захистив док- торську дисертацію, від 1991 р. жив і пра- цював в Едмонтоні (Канада), а 2007 р. став директором Українського наукового інсти- туту Гарвардського університету (США). Спектр наукових інтересів С.Плохія в останні роки надзвичайно розширився й тепер охоплює всі періоди вітчизняної іс- торії – від Русі до незалежної України. Тим цікавіше ознайомитися з його останньою книгою, яка з’явилася на між- народному ринку наукової літератури у грудні 2015 р. За останню чверть століття історія України стала однією з найважливі- ших дисциплін у навчально-виховному процесі. У програмах загальноосвіт- ньої школи вона замінила панівний раніше симулякр вітчизняної історії у вигляді «історії СРСР». Під цією назвою ховалася історія Росії з невеликими вкрапленнями минулого поневолених народів. Вона була обов’язковою для засвоєння всіма, хто свідомо або несвідомо готувався ввійти до складу «нової історичної спільноти – радянського народу». У Радянському Союзі все було «радянським» – народ, економіка, влада, культура, спосіб життя тощо. Проте в усіх випадках і формах прояву «радянське» непомітно оберталося на «росій- ське». Створені в Інституті історії АН УРСР багатотомні курси історії України являли собою завантажений місцевими фактами кістяк російсько-радянської історії, який будувався на сталінському «Короткому курсі історії ВКП(б)» та інших нормативних документах КПРС. На рубежі 1980–1990-х рр. громадяни України отримали можливість опа- новувати історичні курси, створені представниками національної історіографії дореволюційного та еміґрантського періодів, які раніше перебували у спецсхо- вищах наукових бібліотек. До середини 1990-х рр. провідні позиції перейшли до перекладеного з англійської мови фундаментального посібника канадсько- го професора українського походження О.Субтельного. Надалі загальноосвіт- ні та професійні підручники з вітчизняної історії будувалися на підставі кіль- кох видань колективної праці «Історія України: Нове бачення», підготовленої Plokhy S. The GaTeS of euroPe: a hISTory of ukraIne. – new york: BaSIc BookS, 2015. – 398 P. ПлохІй С. браМа євроПИ: ІСторІя українИ. – ньЮ-йорк: бейСІк букС, 2015. – 398 С. Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 203 провідними фахівцями академічних установ за загальною редакцією В.Смолія. Як виглядає на цьому тлі рецензований курс С.Плохія? Створювався він у 2014–2015 рр., тобто вже під час російсько-українського збройного протисто- яння на сході нашої країни. Президент Російської Федерації проголосив, що українці й росіяни – це, мовляв, фактично «один народ», а тому він уважає сво- їм державним обов’язком подбати про його безпеку. Іншими словами, сучасна Росія, як і дореволюційна Російська імперія, ставить під сумнів саме наше іс- нування, не кажучи вже про національну державність і право перебувати в колі націй об’єднаної Європи. Створюючи радянську імперію, більшовики визнали існування окремих від російського народів – українського й білоруського. Кожен із них здобув на- ціональну державність, а разом із нею – право на власну історію. Це був іс- тотний прогрес порівняно з дореволюційною ситуацією, коли українців трак- тували етнографічною гілкою «єдиного російського племені». Йому довелося дорого заплатити за примарну державність, за право користуватися власною мовою у суспільно-політичному житті та за можливість розвивати у цензуро- ваному вигляді «соціалістичну за змістом» національну культуру. Аби запо- бігти можливим проявам сепаратизму, Кремль не раз удавався до репресій, не зупиняючись навіть перед геноцидом. Червоний виклик, на який нам не вдалося результативно відповісти, обернувся втратою всього природного при- росту населення на українських етнічних землях за останні сто років. А тепер ми стоїмо перед загрозою втратити все: і незалежність, і територію, і саму душу народу… Безуспішність спроб відстояти Українську Народну Республіку в 1917– 1920 рр. пояснювалася багатьма причинами, і незнання власної минувшини основною масою її громадян було однією з них. Як показує досвід, результа- тивна відповідь на виклик путінської Росії теж вимагає знання вітчизняної історії. Важливе значення тут має не тільки реконструкція минулого України, здійснена за роки незалежності, але і його відсепарування від аґресивних ін- терпретацій минулого Росії. Українську минувшину С.Плохій розглядає в рамках сучасної території України, тобто як історію всіх народів, що її населяли. Деякі з етносів стали родоначальниками нинішніх українців, інші не мали до них прямого відно- шення, але як перші, так і другі у своїх взаємовідносинах формували тканину вітчизняної історії. Велике князівство Литовське й Польське королівство ви- никають в авторському наративі з того моменту, як вони встановлюють конт- роль над територією, що входила до кордонів сучасної України. Так само про Велике князівство Московське заходить мова лише тоді, коли воно в боротьбі з Литвою за спадщину Київської Русі встановило на початку XVI ст. контроль над Чернігівською землею (с.65–66). Проблематика Русі розглядається винят- ково в рамках вітчизняної історії. Книга С.Плохія складається з п’яти частин, поділених на п’ять – шість роз- ділів кожна. Частина I містить у собі нариси про народи, що населяли територію України в первісні часи, а також про слов’ян додержавної епохи та про всі етапи історії Київської Русі. У частині II («Схід зустрічається із Заходом») ідеться про Український історичний журнал. – 2016. – №4 204 Рец, ензії й огляди формування козацької України та її історію аж до кінця гетьманських часів. У частині III автор розповідає про українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій із кінця XVIII ст. Частина IV («Світові війни») охоп- лює історичні періоди від визрівання Першої до завершення Другої світових війн. Заключна частина («Шлях до незалежності») починається з появи деле- ґації радянської України на установчій конференції ООН у квітні 1945 р. й завершується сьогоденням. С.Плохій адресує свою працю західному читачеві. Він розуміє, що його ау- диторія не завжди покаже Україну на географічній карті, адже вона вийшла з тіні СРСР тільки після його розпаду. Політичні й до певної міри культурні процеси, які перебувають у центрі розповіді, максимально спрощуються, але не на шкоду науковому аналізу. Розповідаючи про них, автор часом апелює до інформації, якою напевно володіють читачі. Наприклад, у розповіді про кімме- рійців причорноморських степів фіґурує вигаданий письменником Р.Говардом образ «короля Кіммерії» Конана-варвара, що його блискуче відтворив у голлі- вудській стрічці 1982 р. А.Шварценеґґер (с.5). Розповідаючи про індустріальну революцію на південному сході України в період між скасуванням кріпосного права та Першою світовою війною, С.Плохій звертається до біографії радян- ського вождя М.Хрущова, який у 1908 р. юнаком потрапив в Юзівку – селище, засноване на Донбасі британським підприємцем Дж.Юзом (с.181). Аби довес- ти, що українські селяни неохоче йшли на заводи та фабрики найближчих міст під тиском аграрного перенаселення, надаючи перевагу землеробській праці на вільних землях у віддалених реґіонах, автор згадує діда М.Ґорбачова по материнській лінії – П.Гопкала, який покинув своє село у Чернігівській ґу- бернії й оселився на Ставропіллі (с.183). Розповідаючи про те, що до 1914 р. по- над 600 тис. українців з Австро-Угорщини в пошуках вільної землі перетнули океан, він згадує ґенерал-ґубернатора Канади в 1990–1995 рр. Р.Гнатишина, предки якого прибули в Америку з Буковини (с.184). Свою розповідь С.Плохій починає з усталення термінів, що познача- ють національну належність жителів Східної Європи, адже це має прин- ципове значення для відсепарування історії України від історії Росії. Як ві- домо, термін «Русь» у Східну Європу занесли вікінґи, і він був прийнятий слов’янськими союзами племен разом із князями та дружинниками прибуль- ців, котрі швидко ослов’янилися. Після розпаду Київської Русі й поглинення її земель сусідніми державами місцеве населення в Польському королівстві фіґурувало під назвою «русинів», в Австрійській імперії – «рутенів» (латині- зована форма русинів), а в Російській – «малоросів». Останнім терміном ви- значалося підпорядковане місце народу, який створив Київську Русь, у будо- ваній «великоросами» новій імперії. Можна сказати навіть більше: творцям середньовічної імперії відмовили у праві на існування як окремому від вели- коросів народу. Тому лідери українського національного руху в XIX ст. не ви- знали свого малоросійства й перетворили середньовічний топонім «Україна» на етнотопонім. Щоб з’єднати минуле Русі з майбутнім України, підкреслює С.Плохій, М.Грушевський назвав свій найвідоміший твір «Історією України- Руси» (с.XXIII). Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 205 Як етнічна нація українці сформувалися більш-менш одночасно з іншими європейськими народами. У двох перших частинах рецензованої книги вони не фіґурують. У частинах III–IV ця назва використовується як етнічна харак- теристика, а в добу незалежності українці виступають у книзі як громадяни України всіх національностей. У розділах про Київську Русь С.Плохій уникає дискусій між норманістами й антинорманістами, що точилися з XVIII ст. Наїзди вікінґів він розглядає як органічний елемент руху надлишкового населення Скандинавії, котре не могло прогодуватися сільськогосподарською працею, а тому виплескувалося за межі свого кліматично несприятливого краю в інші реґіони Європи й навіть у далеку, ще не відкриту європейцями, Америку. Дружини професійних вояків із Норвеґії, Швеції та, можливо, Фінляндії, яких у Східній Європі називали «варяґами», без особливих зусиль підпорядкували собі племінні союзи місцевого населення й за- снували державу, яку тільки в XIX ст. назвали «Київською Руссю». Аби підкрес- лити, що тубільна людність не мала прямого стосунку до грабіжницьких походів на Константинополь, якими полюбляють пишатися російські інтерпретатори історії, С.Плохій послуговується власними іменами вождів – Рорик (Рюрик), Гельґі (Олег). Щоправда Аскольд і Дір фіґурують у нього під звичними іменами, адже інших ми не знаємо. Дотримуючись сучасних поглядів, автор уважає цих вождів такими самими варяґами, як і Гельґі, а не місцевими князями (с.25). Тримаючись обіруч за династію Рюриковичів, яка царювала в Москві аж до часів Івана IV та його сина Федора, російські історики «приватизують» її київських родоначальників. С.Плохій зауважує, що Ярослава Мудрого пред- ставлено на банкнотах обох країн, але по-різному (зокрема на російських він мало відрізняється від канонічного зображення московських царів з огрядни- ми бородами; с.42). Можна додати, що черговим, у суто мілітаристській формі, викликом із боку Російської Федерації в боротьбі за історію стали назви атом- них підводних ракетоносців нового покоління, споруджуваних на стапелях Сєверодвінська – «Володимир Мономах», «Князь Володимир», «Князь Олег». Київська Русь розпалася на окремі князівства-землі до появи монґолів в Європі, хоч релігійна й культурна єдність зберігалася. Галицько-волинські та владимиро-суздальські землі зазнали величезних втрат, але татаро-монґоль- ське завоювання по-різному вплинуло на «дві Русі», як підкреслює С.Плохій. На землях Північно-Східної Русі монґольська присутність («ярмо») трива- ла до кінця XV ст. Залежність Південно-Західної Русі від монґолів зберігалася до середини XIV ст. й була набагато меншою. Головним стало те, що обидві Русі почали розвиватися за різними геополітичними траєкторіями (с.50). Від XIV ст. терени, на яких формувався український народ, було інте- ґровано у Велике князівство Литовське й частково в Польське королівство. Політика цих держав, так само, як і відносини між ними, стала визначальною для України. С.Плохій зауважує, що навряд чи можна переоцінити значення Люблінської унії 1569 р. для долі України. Об’єднання двох держав в одну мало наслідком розмежування України й Білорусії, оскільки вони опинили- ся в різних, хоч і союзних, політичних організмах, а також інтелектуальне роз’єднання місцевих еліт (с.63–64). Український історичний журнал. – 2016. – №4 206 Рец, ензії й огляди Перебуваючи у залежності від Золотої Орди, великі князі московські за- позичили від монґолів ефективну адміністративну й військову адміністрацію. Спираючись на підтримку ханів, вони об’єднали навколо Москви Північно- Східну Русь, після чого звернули погляди на Новгородську землю та Південно- Західну Русь. Литва поспішила об’єднатися з Польщею в єдину Річ Посполиту якраз для того, щоб протистояти московській загрозі. Як указує С.Плохій, укра- їнський нобілітет надавав особливого значення небезпеці з півдня, яка йшла від Кримського ханства. Польське королівство було географічно ближчим до українських земель, і місцеві маґнати перейшли у васальну залежність від королів (с.68). Здається, однак, що не меншу, якщо не більшу роль відіграла у зосередженні всіх українських земель у кордонах Польщі інша обставина: тут маґнати користувалися істотно більшою свободою у відносинах із сюзереном, аніж у Великому князівстві Литовському. Другу частину книги присвячено історії козацької України. Автор за- значає, що азово-чорноморські степи зазнали з кінця XV ст. відчутних змін. Уперше з часів Київської Русі лінія поселень припинила відступ до поліських боліт і Карпатських гір. Українці почали освоювати родючі землі степів, просу- ваючись на схід і південь – у межі сучасних Донеччини та Луганщини й навіть далі – до Кубані та Ставропілля в кордонах сучасної Росії (с.73). Тим часом ноґайські племена та кримські татари підпали під владу Османської імперії. Виник попит на работоргівлю, жертвами якої найчасті- ше ставали українські поселенці у степу. У XVI–XVII ст. на кримських рин- ках було продано від 1,5 до 3,0 млн невільників. Аналізуючи работоргівлю, С.Плохій зупиняється на долі всесвітньовідомої українки Роксолани. Вона стала дружиною найбільш успішного в історії Османської імперії султана Сулеймана, який правив із 1520 до 1566 рр., і матір’ю наступного повелите- ля – Селіма II (с.75). Намагаючись захистити себе, степові поселенці ставали не тільки земле- робами, але й професійними вояками-козаками. Поступово козацтво збіль- шувалося чисельно та почало перетворюватися на окремий стан у соціальній структурі українського суспільства. Польські королі зробили спробу викорис- тати його для захисту рубежів держави. Так з’явилося реєстрове козацтво. Траплялося, що реєстровці воювали проти своїх працедавців. Наприкінці XVI ст. вони під орудою К.Косинського вперше виступили проти королівської адміністрації (с.78–79). Визвольну війну українського народу під проводом гетьмана Б.Хмель- ницького С.Плохій називає «великим повстанням». Вона справді починалася як козацький виступ – сьомий за півстоліття. Його ватажок виявився добрим стратегом і заручився військовою допомогою хана, хоч союз запорозьких коза- ків із кримськими татарами здавався протиприродним. Це допомогло коза- цтву здобути блискучі перемоги на перших етапах протистояння з потужною Річчю Посполитою. Повстання, і С.Плохій це підкреслює, переросло у всенародну війну. На бо- ротьбу піднялися селянські загони, атакуючи землевласників з їхніми при- ватними арміями, католицьких священиків, євреїв. Селянський стихійний Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 207 антисемітизм, треба було б додати, мав не стільки релігійну підоснову, як пише автор (с.99), скільки соціально-економічну, адже раніше українці та єв- реї жили у злагоді. Після Люблінської унії землевласники – як польські, так і українські (котрі швидко полонізувалися) активно заводили на Правобережжі фільварко- ві господарства. Унаслідок напливу американського золота в Європі почалася «революція цін», ціни на зерно різко зросли. Продукування збіжжя на експорт виявилося надзвичайно вигідною справою, а тому землевласники самі взяли- ся за господарювання, використовуючи примусову селянську працю. За строк, менший від тривалості людського життя, українське селянство закріпачи- ли, нещадно експлуатуючи. Самі пани, як правило, розважалися у Варшаві, а управління фільварками доручали єврейським орендарям. Останні прагну- ли з надлишком витиснути з підданих ті суми, які заплатили землевласникам за оренду. Оскільки в тодішній структурі суспільства євреї були не стільки етнічною спільнотою, скільки соціально-економічним станом, обурення закрі- пачених селян перекинулося від панів та їхніх єврейських орендарів і лихва- рів на все єврейство. Далі у книзі аналізується історія новопосталої Гетьманщини. Автор спра- ведливо наголошує, що Б.Хмельницький як керівник ще не сформованої дер- жави не міг власними силами протистояти військовій потузі Речі Посполитої. Сподівання на допомогу Османської імперії виявилися даремними. Султанська адміністрація (сам Мегмед IV був 9-річним хлопчиком) зобов’язала свого ва- сала – кримського хана – допомогти гетьманові. Проте Іслам III Ґірей ува- жав вигідною для себе постійну війну в Україні (с.106). Битву під Берестечком восени 1651 р. козаки програли саме «завдяки» ханові. Він же перешкодив Б.Хмельницькому скористатися наслідками здобутої восени 1653 р. перемоги під Жванцем. У січні 1654 р. в обмін на обіцяну військову допомогу Б.Хмельницький визнав себе васалом московського царя Олексія Михайловича. С.Плохій на- голошує, що поворот у бік Москви не був ані «возз’єднанням», ані «союзом двох братніх народів», як стверджувала радянська історіографія. Ні в Переяславі, ні в Москві в 1654 р. не послуговувалися етнічними категоріями, коли говори- ли про військовий альянс України з Росією, завойований ціною втрати сувере- нітету (с.104). Через два десятиліття після Переяславської ради з’явилася праця архі- мандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Ґізеля під назвою «Синопсис». Утверджуючи свої позиції у вселенському православ’ї, київські монахи ого- лосили місто першою столицею московських царів і місцем народження ро- сійського православ’я. У «Синопсису» фіґурувала так звана «славоруська на- ція», покликана об’єднувати Московію й Гетьманщину в єдине політичне тіло. С.Плохій знову і з притиском повторює, що у XVII ст. московська еліта ще не дозріла до уявлення про етнічну спорідненість росіян та українців. Лише в XIX ст. ідеологи «православ’я, самодержавства, народності» належним чином оцінили корисність погляду на росіян і українців як представників однієї нації (с.121). Український історичний журнал. – 2016. – №4 208 Рец, ензії й огляди Постановка проблеми у заключному розділі другої частини книги («Вердикт Полтави») займає два абзаци, в яких стисло викладено думки, котрі автор далі розвиває на конкретному матеріалі. Вони настільки цікаві, що вар- то відмовитися від стандартів рецензії і просто процитувати їх (тим більше, що книга С.Плохія стане доступною для всіх нас тільки у випадку перевидання її українською мовою): «Козацька Гетьманщина, яка вижила під суверенітетом мо- сковських царів тільки на лівому березі Дніпра, послужила кон- структивною основою низки державотворчих проектів. Один із них, тісно пов’язаний із терміном “Україна” і поглядами на Геть- манщину як на виразну козацьку державу та Вітчизну, перебу- вав в основі розвитку сучасної української ідентичності. Інший, пов’язаний з офіційною назвою Гетьманщини (“Малоросія”), заклав основу для явища, що згодом стало відомим як “мало- російство”, тобто зображення України у вигляді Малої Росії, а українців – як частини російської нації. Обидві інтелектуальних традиції співіснували в Гетьманщині напередодні останнього великого козацького виступу, керова- ного гетьманом Іваном Мазепою в 1708 р. Повстання спрямо- вувалося проти Російської держави й офіційного засновника Російської імперії Петра I. Воно зазнало невдачі, оскільки росія- ни перемогли шведську армію, яку Карл XII ввів в Україну. Полтавська битва 1709 р. кардинально змінила долю козацької Гетьманщини й України у цілому. Втрати Карла обернулися подвійними втратами для Мазепи та його уявлення про Україну як державну цілісність, відокремлену від Росії. У наступні роки малоросійська інтерпретація тісно пов’язаної з Росією українсь- кої історії й культури стала пануючою в офіційному дискурсі про Гетьманщину. Ідея України як окремого державного утворення, Вітчизни та справжньої нації повністю не зникла, але відсуну- лася від центру в українському дискурсі на ціле століття з га- ком» (с.119). Третя частина книги починається з розділу «Нові кордони», який при- свячується характеристиці контурів українських земель у складі Російської й Австрійської імперій. Тут найбільш цікаві сюжети, пов’язані з урядовою та на- родною колонізацією азово-чорноморських степів. Кримське ханство, з яким козацька держава перебувала у складних і суперечливих відносинах, перетво- рилося на Таврійську ґубернію, котра проіснувала аж до повалення самодер- жавства й розпаду Російської імперії. Інкорпорація його виявилася справою складною та довгою. До кінця XVIII ст. близько 100 тис. підданих хана, як пише С.Плохій, еміґрували до Османської імперії. Однак причини міґрації він називає, мабуть, навмання: бажання кримських татар жити під ісламським правителем, економічна криза, спричинена зникненням работоргівлі та споді- вань на військову здобич під час грабіжницьких набігів (с.142). Кримські тата- ри сформувалися як етнос на півострові й добре давали собі раду з примхливим У процесі підготовки цього числа «УІЖ» до друку стало відомо про вихід у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» українського перекладу книги С.Плохія під назвою «Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності» (прим. ред.). Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 209 кліматом, коли займалися сільськогосподарською працею. Причини втечі з Батьківщини полягали в надто важких умовах життя, створюваних російською адміністрацією, персонально зацікавленою у земельних масивах на субтропіч- ному узбережжі Криму. За експертними оцінками (офіційна турецька статисти- ка не знає ані кримських татар, ані курдів, ані мусульман іншого етнічного по- ходження – тільки турки), у сучасній Туреччині проживають до 5 млн нащадків кримських татар. Після скасування кріпосного права й побудови першої залізничної мережі за рахунок обліґаційного капіталу західноєвропейських, переважно французь- ких, рантьє, створилися умови для швидкого економічного розвитку південних ґуберній України – Херсонської, Катеринославської, Таврійської. Тут однако- во високими темпами розвивалося зернове виробництво, видобуток кам’яного вугілля й залізної руди, і нарешті, виплавка металу та машинобудування. У Донецькому басейні сформувався один із найбільших у Російській імперії осередків важкої індустрії. У книзі чимало уваги приділено проблемам, пов’язаним із релігією й церквою. С.Плохій підкреслює, зокрема, що Романови завжди переслідували греко-католиків, натомість Габсбурґи створювали для них найбільш сприятливі умови. Більше того, австрійці всіляко заохочували той про- цес, який дістав помилкову назву «національного відродження» (адже нації вперше формувалися з наявного етнічного субстрату, а не «відро- джувалися»). Мета такої політики була зрозумілою: український націо- нальний рух в Австрійській імперії треба було протиставляти більш роз- винутому й добре організованому польському. На додаток, австрійці не бажали онімечувати «рутенів» і не бачили проблеми в перетворенні їх на розвинуту націю, тоді як росіяни прагнули знищити українців як самостійну націю (с.162). Дві останніх частини книги практично не відрізняються за набором сю- жетів та їх інтерпретацією від створюваних в Інституті історії України НАНУ впродовж останньої чверті століття синтетичних і монографічних праць. Тому немає сенсу переповідати українським читачам їх зміст. Доцільніше згадати про вади, що впадають в око фахівцеві з історії XX ст. Четверта частина починається з розділу «Народження нації», а сам він – із пострілів сербського націоналіста Г.Принципа у Сараєві. Слід погодитися з назвою розділу, яка перебуває в конфлікті зі звичною, але насправді не- точною назвою Винниченкового публіцистичного твору «Відродження нації». Однак заперечимо, нібито Перша світова війна мала своєю причиною аґре- сивний націоналізм, який політично послаблював багатонаціональні імперії, передусім Австро-Угорську й Російську (с.202). Усе-таки основними гравцями в тогочасному світі були колоніальні, а не традиційні імперії – Британська, Французька, Німецька. Розпад їх припав на період після Другої світової війни (за винятком Німецької, чиї володіння розподілили між собою переможці в 1918 р.). Основним винуватцем у розв’язуванні світової війни була Німеччина. Надто багато фактів вказують на особисту провину кайзера Вільгельма II Гогенцоллерна. Український історичний журнал. – 2016. – №4 210 Рец, ензії й огляди У розділі «Комунізм і націоналізм» читаємо: «XIII з’їзд партії, який від- бувся в Москві у квітні 1923 р., тобто трохи більше, ніж за рік після створен- ня Радянського Союзу, прийняв коренізацію як офіційну партійну й урядо- ву політику». Сама коренізація розглядається як прискорення економічного розвитку неросійської периферії, а також як підтримка розвитку місцевих культур (с.231). Тут потрібні деякі уточнення. У квітні 1923 р. відбувся XII з’їзд партії. Він справді взяв курс на коренізацію. Створення СРСР було задеклароване у грудні 1922 р., але фактично єдина багатонаціональна країна була організо- вана по радянській лінії влітку 1923 р. Саме тоді УСРР позбулася наркомату зовнішніх справ. По партійній лінії, треба зазначити, єдина централізована країна існувала від початку завоювання влади більшовиками. Коренізація з усіма її національними різновидами, у тому числі українізацією, спрямовува- лася на вкорінення влади в неросійській периферії. Вона справді мала своїм побічним наслідком прискорений розвиток національних культур і створюва- ла сприятливі умови для перетворення етнічних спільнот на повноцінні нації. Однак не це, а тільки вкорінення влади було метою кремлівських кермани- чів. Українізація територій із більшістю українського населення за межами радянської України тривала лише до 1932 р. Припиняючи її, Й.Сталін від- критим текстом заговорив про два різновиди українізації – «більшовиць- кий» і «петлюрівський». Власне, із небажаними наслідками українізації, тобто з її «петлюрівським» різновидом, влада боролася завжди. Узяти хоча б кампанію «скрипниківщини», під час якої репресували тисячі українських інтелектуалів… У процитованому вище уривку більшу увагу привертає словосполучення «партійна й урядова (тобто державна – С.К.) політика», яким партія відділяєть- ся від держави. Насправді РКП(б)–ВКП(б)–КПРС складалася з двох різних ор- ганізмів: зовнішньої та внутрішньої партій. Перша була монопольно існуючою політичною партією. Вона, так само, як сотні тисяч депутатів рад різних рівнів, багатомільйонні професійні спілки, комсомол із підвідомчими дитячими орга- нізаціями піонерів та жовтенят, а також різноманітні громадські об’єднання, була «передавальним пасом» від влади до «мас». Сама ж влада, хоч і нази- валася «радянською», складалася з двох організаційно відокремлених гілок – власне радянської та партійної (з додатковою чекістською вертикаллю, тобто матеріальним утіленням диктатури партійних вождів в оманливій оболонці «диктатури пролетаріату»). Роздвоєність державної влади й неприсутність партії в перших конституціях створювали можливість будувати надцентралі- зовану державу як завгодно, у тому числі у вигляді «незалежних» радянських республік. Відповідальні працівники обох гілок влади утворювали «внутрішню пар- тію» – номенклатуру. Гілки влади й «передавальні паси» від влади до мас бу- дувалися на засадах так званого «демократичного централізму» з безумовною підпорядкованістю нижчих за ієрархією ланок вищим. Якраз це призводило до максимальної концентрації влади на її вершині, де сходилися як партій- на, так і радянська вертикалі. Треба додати, що керівні апаратні працівники Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 211 (номенклатура) було не носіями, а провідниками влади ЦК партії, його полі- тичного бюро й ґенерального секретаря. По суті, партія більшовиків, за винятком її оболонки у вигляді багатоміль- йонної політичної партії, складалася з двох організаційно різних, але поєд- наних між собою державних структур: незалежної від виборців «внутрішньої партії» й радянських органів, які формувалися на виборах, до 1936 р. – не рів- них, не загальних і не таємних. Конституція 1936 р. зробила вибори рівними, загальними й таємними, але здійснюваними за такою процедурою, завдяки якій з’явилося поняття «вільні вибори» – протилежне радянській «керованій демократії». Отже словосполучення «партійна й урядова політика» не пасує створе- ній В.Леніним і вдосконаленій Й.Сталіним радянській політичній системі. С.Плохієві слід було б урахувати протилежність між формою та суттю ра- дянської влади, обґрунтовану у виданнях Інституту історії України НАНУ1. На жаль, її неврахованість простежується впродовж усього аналізу вітчиз- няної історії радянського періоду. Узяти хоча б таке речення: «Реформи Горбачова зробили парламент найбільш важливою гілкою державного управ- ління» (с.316). У цьому короткому й цілком вірному, хоч незрозумілому для читачів, реченні підбито підсумок усього того, що треба було б сказати, але що не було сказано раніше про суть радянської влади. Конституційна реформа 1988 р. зробила вибори в органи влади вільними, тобто незалежними від волі партійного керівництва. Тим самим здобутий народом після повалення само- державства суверенітет, який після Жовтневого перевороту 1917 р. перейшов до більшовицьких вождів, повернувся народові. Іншими словами, СРСР пере- став бути тоталітарною країною, хоч мало хто тоді (включно з М.Ґорбачовим) усвідомлював значення конституційної реформи в розпаді ленінсько-сталін- ської політичної системи. Оскільки на диктатурі партійних вождів трималася вся радянська імперія, тобто країни «ялтинської Європи» та союзні республіки, розпад її став неминучим. У частині IV зустрічаємо декілька помилкових цифр або тверджень. Зокрема на с.210 указано, що чисельність австро-німецьких військ під час вторгнення в Україну 1918 р. становила 45 тис. чол. Німці тоді наступали силами 23-х дивізій на київському, австрійці – 10-ма дивізіями на одесько- му напрямках. Сукупна кількість військ Центральних держав дорівнювала, як зазначено в будь-яких виданнях, 450 тис. Очевидно, трапилася механічна помилка. На с.220 С.Плохій припускає, що метою вторгнення польських армій в Україну у квітні 1920 р. було прагнення Ю.Пілсудського створити «укра- їнський буфер» між Польщею й радянською Росією. Насправді очільник відродженої Польської держави не переймався інтересами свого союзни- ка – С.Петлюри. Війна з Росією була для нього двобоєм Давида з Ґоліафом. Він наважився протистояти 5-мільйонній Червоній армії тільки тому, що 1 Див., напр.: Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності / Гол. ред. В.М.Литвин, відп. ред. частини 1 В.А.Смолій, відп. ред. Частини 2 Ю.А.Левенець. – К., 2008. – 988 с. Український історичний журнал. – 2016. – №4 212 Рец, ензії й огляди достеменно знав: після перемоги над білоґвардійськими ґенералами В.Ленін і Л.Троцький почали стягувати найбільш боєздатні сили до лінії розмеж- ування радянських і польських військ (кордон після розвалу Російської ім- перії не існував), щоб вторгнутися в Польщу й через неї – у Німеччину, аби радянізувати обидві ці країни. Тому Ю.Пілсудський вирішив не че- кати цього та розпочав наступ першим, щойно склалися сприятливі умови. На с.249 зазначено, що в березні 1930 р. в УСРР було зареєстровано 1700 се- лянських хвилювань. Безумовно, десь у літературі фіґурує така цифра. Однак Л.Віола після ретельного вивчення радянських архівів опублікувала моногра- фію, в якій зазначено: кількість селянських хвилювань у березні становила 2945, а загалом за 1930-й рік – 40982. С.Плохій стверджує, що 1930 р. радянська влада депортувала з УСРР у від- далені райони Казахстану та Сибіру 75 000 так званих «куркульських» сімей (с.250). Насправді відбулося дві хвилі розкуркулень. Так, у 1930 р. з України було виселено 31 593 домогосподарства, а в 1931 р. – 32 127 домогосподарств, загалом – 63 7203. Українських селян висилали переважно в Уральську об- ласть4. Далі не можна обійтися без декількох цитат із рецензованої книги, що сто- суються, як указує автор, «лінії Молотова – Ріббентропа». Ідеться про лінію розмежування «сфер обопільних інтересів у Східній Європі», як було сформу- льовано у секретному додатковому протоколі до договору про ненапад, укла- деному 23 серпня 1939 р. між Німеччиною та СРСР (протокол відомий під на- звою «пакту Ріббентропа – Молотова»). Щоб суть допущеної автором помилки стала зрозумілою, доцільно нагадати вказану в документі лінію розмежуван- ня: «У разі територіально-політичного переоблаштування областей, які вхо- дять до складу польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини та СРСР буде приблизно проходити по лінії річок Нарев, Вісла і Сан»5. Отже цитуємо С.Плохія: «Український партійний босс (М.Хрущов – С.К.) бажав приєд- нати до своєї республіки не тільки Львів та інші терени на схід від лінії Молотова – Ріббентропа, але також місто Хелм (Холм), розташоване в населеному здебільшого українцями реґіоні – дру- жина Хрущова Ніна Петрівна Кухарчук походила саме звідти […] Холм, зайнятий Червоною армією 23 липня (1944 р. – С.К.), став першим містом на захід від лінії Молотова – Ріббентропа, яке захопили совєти, і першою резиденцією залежного від Мо- скви польського уряду» (с.284–285). «У лютому 1945 р., коли президент США Франклін Делано Рузвельт і прем’єр-міністр Британії Вінстон Черчилль прибули в Ялту, щоб обговорити зі Сталіним повоєнний устрій світу, ра- 2 Viola L. Peasant rebels under Stalin: Collectivization and the Culture of Peasant Resistence. – New York; Oxford, 1996. – P.138–139. 3 Davies R.W., Wheatcroft St.G. The Years of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. – Palgrave, 2004. – P.490. 4 Трагедия советской деревни: Коллективизация и раскулачивание: Документы и материа- лы. – Т.3: Конец 1930–1933. – Москва, 2001. – С.143. 5 Год кризиса: 1938–1939: Документы и материалы. – Т.2. – Москва, 1990. – С.321. Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 213 дянський лідер наполіг на визначенні нового кордону між СРСР і Польщею вздовж лінії Молотова – Ріббентропа» (с.285). Коментуючи наведені висловлювання, треба зробити наголос на лінії, яка розмежовувала сферу «обопільних інтересів» у пакті Ріббентропа – Молотова. Визначена трьома річками (Нарев, Вісла, Сан), ця лінія віддавала Й.Сталіну переважну частину міжвоєнної Польщі: Західну Україну, Західну Білорусію, Люблінське й частину Варшавського воєводств. Передмістя Варшави – Праґа, розташоване на правому березі Вісли, теж потрапляло до радянської «сфери інтересів». За тиждень після укладення німецько-радянського договору про ненапад, 1 вересня 1939 р., А.Гітлер вторгся в Польщу. Маючи з останньою договірні зобов’язання, Великобританія та Франція 3 вересня оголосили Німеччині ві- йну, хоч не були готовими до повномасштабного протистояння. У Берліні очіку- вали, що радянські війська негайно перетнуть державний кордон Польщі, як це було передбачено у ході переговорів Й. фон Ріббентропа в Москві під час під- писання договору від 23 серпня. Але готові до вторгнення підрозділи Червоної армії залишалися в місцях дислокації. Лише 6 вересня політбюро ЦК ВКП(б) схвалило рішення про воєнну операцію у суміжній країні. У ньому містився пункт, яким наркомам внутрішніх і зовнішніх справ доручалося терміново сис- тематизувати відомості про Польщу та надати їх А.Жданову, котрого особливо цікавило, в яких воєводствах поляки становлять етнічну меншість6. 10 вересня В.Молотов попередив німецького посла в Москві Ф. фон дер Шуленбурґа, що «вступ» Червоної армії в Польщу мотивуватиметься необхідністю «захистити від війни» (тобто від німців) «братні народи» – українців і білорусів. Таке мо- тивування, виправдовувався В.Молотов, необхідне, щоб радянський уряд зміг пояснити своє втручання в польські справи «широким масам» і не виглядав аґресором в очах власного населення7. 14 вересня газета «Правда» виступила з редакційною статтею, яку підготував А.Жданов. У ній підкреслювалося: пораз- ка польських армій у німецько-польській війні значною мірою зумовлювалася тим, що в багатонаціональній польській державі переслідують етнічних укра- їнців і білорусів. Нарешті 17 вересня В.Молотов повідомив польському послові в Москві В.Ґжибовському, що Червона армія переходить кордон, аби «взяти під захист» життя та майно населення Західної України й Західної Білорусії. Послідовність наведених фактів показує, що між 6 і 17 вересня 1939 р. у Кремлі опрацьовувалася мотивація вторгнення в Польщу, над якою не замис- лювалися, коли підписували договір про ненапад. Що змінилося між 23 серп- ня і 6 вересня? Відповідь лежить на поверхні: 3 вересня спалахнула Друга світова війна. У новій ситуації вихід Червоної армії на лінію, позначену в пак- ті Ріббентропа – Молотова, перетворював Й.Сталіна на союзника А.Гітлера. Натомість мотивація «визвольного походу» залишала СРСР немовби поза вій ною. А.Гітлер був обурений, але він уже перебував у стані війни з великими 6 Лебедева Н.С. Четвёртый раздел Польши и катынская трагедия // Другая война: 1939– 1945 / Под ред. Ю.Н.Афанасьева. – Москва, 1996. – С.241–243. 7 Ширер У. Взлёт и падение Третьего рейха. – Т.2. – Москва, 1991. – С.5. Український історичний журнал. – 2016. – №4 214 Рец, ензії й огляди державами, а тому не міг сваритися зі Й.Сталіним. Останній 25 вересня 1939 р. зустрівся з німецьким послом і зробив пропозицію, від якої фюрер не міг від- мовитися. Пропозиція ця стосувалася зміни радянсько-німецького кордону, котрий утворювався після поглинення Польщі державами-аґресорами. У ви- кладі В. фон дер Шуленбурґа вона звучала так: «Він запропонував територію на схід від демаркаційної лінії (тобто лінії Ріббентропа – Молотова – С.К.) – усю Варшавську провінцію, яка простягається до самого Бугу, додати до нашої частки. За це ми повинні відмовитися від Литви»8. Радянсько-німецький договір «про дружбу та кордони» було укладено в Москві 28 вересня 1939 р. Відповідно до нього на частку Німеччини припали польські землі площею 188 тис. кв. км із населенням 23 млн осіб, а на частку СРСР – 201 тис. кв. км із понад 12 млн осіб9. Лінія поділу двох держав мала власну назву. Це була лінія Керзона. 8 грудня 1919 р. Верховна рада Антанти визначила східний рубіж від- роджуваної Польської держави. Кордон мав проходити від Гродно до насе- лених пунктів Немирув, Дорогуськ, Устилуг, Грубешув, Крилув, на захід від Рави-Руської й на схід від Перемишля. За Польщею залишалися споконвічні українські землі, що входили до складу Галицько-Волинського князівства – Холмщина, Сянщина, Підляшшя, Лемківщина. У цілому, однак, цю лінію було сформовано за етнічним принципом. 11 липня 1920 р., коли Червона ар- мія розгорнула наступ на Варшаву, міністр закордонних справ Великобританії Дж.Керзон запропонував радянському урядові припинити війну й зупинитися на відстані 50 км від лінії, визначеної Верховною радою Антанти в 1919 р. Відтоді вона й здобула назву за прізвищем британського міністра. Укладенням договору «про дружбу і кордони» з гітлерівською Німеччиною Й.Сталін сиґна- лізував Лондону й Парижу, що він обмежується територією, яка не повинна була б входити до складу Польщі за рішенням цих держав двадцятирічної давності. Отже ми розібралися з лініями Ріббентропа – Молотова та Керзона. Тепер розберімося з таким твердженням С.Плохія: «Масова мобілізація в Україні (йдеться про спалах націо- нально-визвольного руху в 1989–1991 рр. – С.К.) мала реґіо- нальні особливості, визначені історією. У Галичині, на Во- лині й до певної міри на Буковині – територіях, приєднаних до СРСР на підставі пакту Молотова – Ріббентропа, мобілі- зація була подібною до такої, як у державах Балтії, так само анексованих Радянським Союзом на початку Другої світової війни» (с.316). Верховні Ради радянських прибалтійських республік відразу після вибо- рів 1990 р. заявили, що Латвія, Литва й Естонія були позбавлені незалеж- ності внаслідок договору про ненапад від 23 серпня 1939 р. II з’їзд народних депутатів СРСР у грудні 1989 р. дав нищівну політичну та правову оцінку як 8 Там же. – С.8. 9 Torzecki R. Polacy i Ukraińcy: sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie Rzeczypospolitej. – Warszawa, 1993. – S.32. Український історичний журнал. – 2016. – №4 Рец, ензії й огляди 215 цьому актові, так і ретельно замовчуваному всіма вождями КПРС секретно- му додатку до нього, який на Заході було оприлюднено одразу після почат- ку «холодної війни», оскільки німецький примірник документа за підписами Й. фон Ріббентропа та В.Молотова опинився в руках союзників. Це позбавля- ло перебування прибалтійських республік у складі СРСР будь-якої юридичної основи, і національно-визвольний рух у них розгортався під знаком тавруван- ня пакту Ріббентропа – Молотова. Виникає ось яка колізія. Ми можемо, услід за істориками й політичними діячами країн Прибалтики, стверджувати, що СРСР анексував у 1939–1940 рр. західноукраїнські землі, і радянська окупація тривала аж до його розпаду. Це твердження справедливе, його не можна оскаржити. Та як бути з тверд- женням комуністів про те, що «збирачем» етнічних земель в єдиній українській державі був Й.Сталін? Як поєднати терміни «анексія» та «возз’єднання»? І на- решті, чи треба, засуджуючи пакт Ріббентропа – Молотова, «віддати» західно- українські землі Польщі й Румунії? Румунські політики після 1991 р. майже відкрито висували до України тери- торіальні претензії. Указуючи на аморальність пакту Ріббентропа – Молотова та його нечинність із погляду міжнародного права, підштовхувані політи- ками громадські діячі організовували численні мітинґи, на яких заявля- ли: Україна повинна повернути Румунії Північну Буковину, Хотинщину, Придунайський край, якщо вона прагне залишатися демократичною дер- жавою. Із року в рік урядові кола Румунії ухилялися від укладення з нашою країною міждержавного договору з визнанням існуючих кордонів. Українські дипломати на переговорах заявляли, що посилання румунської сторони на пакт Ріббентропа – Молотова безпідставні. Передачу Бессарабії й Північної Буковини Радянському Союзу леґітимізував Паризький мирний договір. Румунія як союзниця гітле рівсь кої Німеччини, котра вторглася у 1941 р. у СРСР своєю мільйонною армією, була змушена укласти цей договір у люто- му 1947 р. Паризький документ став ланкою у цілісній системі повоєнного європейського устрою. На територіях, які відійшли від Румунії за підсумка- ми Другої світової війни, споконвіку проживало українське населення. Ці арґументи, будучи справедливими самі по собі, не впливали на бухарест- ських дипломатів. Але Румунія прагнула ввійти в НАТО, і тому змушена була вреґулювати територіальні проблеми з суміжними державами. 2 черв- ня 1997 р. президенти України (Л.Кучма) й Румунії (Е.Константинеску) підписали договір про дружбу, співпрацю та добросусідство з визнанням існуючих кордонів. Боротьба різних політичних сил за прийнятний для кожної з них українсько- польський кордон тривала з 1918 по 1945 рр. Після розпаду СРСР між Україною й Польщею не виникали територіальні суперечки, оскільки обидві сторони не пов’язували возз’єднання українських земель із пактом Ріббентропа – Молотова. Ключ до розв’язання проблем запропонував В.Черчилль на Тегеранській конференції глав урядів трьох держав антигітлерівської коаліції в листопа- ді – грудні 1943 р. Повоєнна Польща мусила погодитися на спільний кордон по лінії Керзона з деякими відхиленнями на свою користь. Як компенсацію Український історичний журнал. – 2016. – №4 216 Рец, ензії й огляди вона одержувала старовинні польські землі до лінії Одер – Нейссе, що їх упродовж століть колонізували німецькі поселенці. Деталі переформатуван- ня кордонів Польщі було остаточно узгоджено на Ялтинській (лютий 1945 р.) і Потсдамській (липень – серпень 1945 р.) конференціях глав урядів трьох держав. Військові й цивільні втрати України у Другій світовій війні С.Плохій запо- зичує з невідомого джерела (популярне видання не має наукового апарату) та називає цифру до 7 млн осіб, що становило б 15% довоєнного населення (с.291). Існують, однак, інші підрахунки. Так, втрати військовослужбовців із числа громадян України становили 4,1 млн осіб (убиті, загиблі в полоні, зниклі без- вісти, померлі в госпіталях). Втрати цивільного населення в період окупації визначаються у 4,5 млн осіб (убиті, померлі з голоду, жертви епідемій, зни- клі безвісти)10. Отже можна вважати, що сукупні втрати України дорівнюють 8,6 млн осіб (з 26,6 млн по СРСР у цілому), тобто приблизно третині загально- союзних. Однак, як справедливо зазначав М.Коваль, за достовірність цифр по Україні та по СРСР поручитися не можна, адже вони встановлювалися через багато десятиліть після війни11. Існують також розрахунки М.Коваля (Інститут історії України НАНУ) і В.Косика (Сорбонна, Франція). Вони спираються на повоєнні дані й в обох випадках виходять на цифру 8 млн осіб, тобто 19% наявного населення. Однак цифри збігаються тільки тому, що В.Косик на півмільйона змен- шував фронтові втрати порівняно з даними М.Коваля, а останній збіль- шував на таку саму величину тилові втрати порівняно з даними В.Ко- сика12. У будь-якому разі наведені С.Плохієм цифри втрат треба було б підкорегувати. Розповідь про незалежну Україну займає у С.Плохія десяту частину книги. Він підійшов до висвітлення цього періоду надзвичайно відповідально. У ре- цензента, котрий щойно закінчив монографію про шляхи розвитку України за 25 років незалежності, немає конкретних рекомендацій щодо вдосконалення цієї частини книжки. Загалом залишається побажати авторові дальших твор- чих успіхів. С.В.Кульчицький (Київ) 10 Безсмертя: Книга Пам’яті України: 1941–1945. – К., 2000. – С.561. 11 Коваль М.В. Україна: 1939–1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії. – К., 1995. – С.18. 12 Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945 рр.). – К., 1999. – С.120; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Л., 1993. – С.454.

Плохій С. Брама Європи: Історія України

Institution

Similar Items