Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.)
На широкій джерельній базі розглядається походження, родинні зв’язки, соціальне становище та діяльність відомої одеської купецької родини Раллі. Простежуються глибинні процеси, які відбувалися у середовищі хіоської аристократії, що облаштувалася в Одесі. In the article on the considerable source ba...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130070 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 53-71. — Бібліогр.: 162 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130070 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Томазов, В.В. 2018-02-05T12:28:23Z 2018-02-05T12:28:23Z 2016 Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 53-71. — Бібліогр.: 162 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130070 929.52(477.74)Раллі На широкій джерельній базі розглядається походження, родинні зв’язки, соціальне становище та діяльність відомої одеської купецької родини Раллі. Простежуються глибинні процеси, які відбувалися у середовищі хіоської аристократії, що облаштувалася в Одесі. In the article on the considerable source basis has been analyzed origin, social status and activity of the famous Odesa’s merchant family of Rallis; has been researched the radical processes among the Chios’ aristocracy that settled in Odesa. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) Odesa’s Merchants, Brothers Yannis and Tomas Rallis, and Their Descendants: Social Adaptation in the Alterable Circumstances (19th Century) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) |
| spellingShingle |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) Томазов, В.В. Історичні студії |
| title_short |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) |
| title_full |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) |
| title_fullStr |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) |
| title_full_unstemmed |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) |
| title_sort |
одеські купці брати янніс і томас раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (xix ст.) |
| author |
Томазов, В.В. |
| author_facet |
Томазов, В.В. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Odesa’s Merchants, Brothers Yannis and Tomas Rallis, and Their Descendants: Social Adaptation in the Alterable Circumstances (19th Century) |
| description |
На широкій джерельній базі розглядається походження, родинні зв’язки, соціальне становище та діяльність відомої одеської купецької родини Раллі.
Простежуються глибинні процеси, які відбувалися у середовищі хіоської аристократії, що облаштувалася в Одесі.
In the article on the considerable source basis has been analyzed origin, social status
and activity of the famous Odesa’s merchant family of Rallis; has been researched the
radical processes among the Chios’ aristocracy that settled in Odesa.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130070 |
| citation_txt |
Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки: соціальна адаптація й еволюція родини (XIX ст.) / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2016. — № 4. — С. 53-71. — Бібліогр.: 162 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tomazovvv odesʹkíkupcíbratiânnísítomasrallítaíhnínaŝadkisocíalʹnaadaptacíâievolûcíârodinixixst AT tomazovvv odesasmerchantsbrothersyannisandtomasrallisandtheirdescendantssocialadaptationinthealterablecircumstances19thcentury |
| first_indexed |
2025-11-25T21:50:37Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:50:37Z |
| _version_ |
1850560472290426880 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2016. – №4
Грецькі купці Раллі, вихідці з острова Хіос в Егейському морі, упродовж
декількох століть відігравали важливу роль у міжнародній торгівлі й еконо-
мічному житті низки країн – Османській імперії, Франції, Великобританії,
італійських держав. На початку ХІХ ст. кілька представників цього роду об-
лаштувалися в Одесі, яка на той час була одним із найпотужніших світових
торговельних центрів, зокрема завдяки надприбуткам, що їх забезпечував екс-
порт південноукраїнської та бессарабської пшениці.
За однією з версій, поширеною в генеалогічній літературі, рід Раллі по-
ходив від Рауля По де Лу, підданого герцоґа Апулії Робера Ґвіскара з дому
Отвіль. Однак ця гіпотеза малоймовірна. Вона не підтверджується джерелами
й не відповідає історичним реаліям. Прізвище «Раллі» було широко розповсю-
джене серед греків різних реґіонів – Константинополя, Смирни, Пелопоннесу,
Епіра тощо. Причому ці роди не мали спільного походження1.
Перша згадка про хіоських Раллі датується 1511 р., коли Міхаліс ра-
зом з іншими представниками місцевої аристократії підписав петицію щодо
власності Нового Монастиря. Із того часу імена представників роду постійно
зустрічаються у хіоських документах, причому можна зробити висновок про
їх високе соціальне становище на острові2. Різним родинам Раллі належали
великі маєтки – замки та палаццо, оточені сільськогосподарськими угіддями,
по всьому Хіосу, зокрема в Камбосі – аристократичному районі острова3.
Засновником однієї з найбільш потужних гілок роду в Одесі був Янніс (Іван,
Джон, Джованні) Раллі. У 1825 р. він4 прибув до Одеси з Ліворно й 14 березня
* Томазов Валерій В’ячеславович – кандидат історичних наук, старший науковий
співробітник, завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Інституту історії
України НАНУ
E-mail: tomazov.valery@gmail.com
1 Argenti P. Libro d’oro de la noblesse de Chio: 2 vol. – London, 1955. – Vol.1 – P.101–102.
2 Ibid. – P.103.
3 Ibid. – P.104.
4 У білеті на проживання наводиться опис Івана Степановича: років 25 (помилка, має бути
35 – В.Т.), зріст 2 аршина 6 ½ вершків, волосся та брови чорні, очі карі, ніс довгастий, рот звичай-
ний, борода поголена, обличчя чисте (див.: Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). –
Ф.4. – Оп.2. – Спр.653. – Арк.5 зв.).
УДК 929.52(477.74)Раллі
В.В.ТомазоВ *
ОДЕСЬКІ КУПЦІ
БРАТИ ЯННІС І ТОМАС РАЛЛІ ТА ЇХНІ НАЩАДКИ:
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ РОДИНИ (XIX ст.)
На широкій джерельній базі розглядається походження, родинні зв’язки, со-
ціальне становище та діяльність відомої одеської купецької родини Раллі.
Простежуються глибинні процеси, які відбувалися у середовищі хіоської аристо-
кратії, що облаштувалася в Одесі.
Ключові слова: Раллі, Одеса, Хіос, родина, купець, ґільдія, благодійництво, тор-
гівля, спадковий почесний громадянин, герб, дворянство.
***
Український історичний журнал. – 2016. – №4
54 В.В.Томазов
1826 р. разом із дружиною Люцією отримав річний білет на проживання в міс-
ті5. На початку серпня 1826 р. неґоціант, «придбавши трудами своїми капітал,
необхідний за законом», звернувся до виконуючого обов’язки одеського градо-
начальника С.І.Могилевського з проханням про долучення його до 1-ї ґільдії
купецтва за гостинною статтею для здійснення торгівлі6. 29 грудня 1829 р. ба-
жання Івана Степановича Раллі, як його називали на новій Батьківщині, було
задоволене7.
Цікаво, що поручителями, котрі взяли на себе обов’язки «відповідати у сплаті
за нього […] податків та повинностей», стали одеські 1-ї ґільдії купці Костянтин
Папудов та Федір Родоканакі8. Обидва вони були родичами Івана Степановича
Раллі: Федір Павлович Родоканакі через свою матір – Янгу Пантеліївну Раллі –
доводився йому троюрідним братом9, а Костянтин Фотійович Папудов був одру-
жений із двоюрідною сестрою Федора Родоканакі – Деспіною Пантеліївною10.
Троюрідна сестра Івана Раллі – Локсандра Федорівна Раллі – була дружиною
одеського купця Амвросія Пантелійовича Маврогордато11.
Того ж 1826 р. Іван Раллі повідомив Одеському міському маґістрату про
себе таку інформацію: сицилійський уродженець12, років йому 36, дружині
Луцилїї13 – 24, народився «в турецькому володінні на острові Хіо від бать-
ка тамтешнього мешканця Стефана, а матері Юлії»14. У пізніших докумен-
тах зазначається: на 1834 р. йому було 44 роки, а його дружині Люції15 – 3016,
на 1856 р. йому – 66, а його дружині Лукії – 56 років17. Таким чином, Іван
Степанович народився близько 1789 р., а його дружина – близько 1801 р. За
грецькими ж відомостями, Іван Раллі народився на Хіосі 3 листопада 1785 р. і
був сином Стефана Івановича Раллі (1755 р., Хіос – 24 січня 1827 р., Марсель)
з гілки Шавіара-Аксескуфотос та Лули Секіарі (2 грудня 1768 р., Хіос – 4 жов-
тня 1848 р., Константинополь), дочки хіоських аристократів Августа Секіарі
та Вергінії Раллі, з гілки Пітсіс18, а дружина його – італійка Люція, дочка
Джузеппе Сторні (Шторні), – народилася 1797 р. в Пізі19.
У серпні 1827 р. Іван Раллі виявив бажання отримати російське піддан-
ство й був приведений до присяги на вірність престолу20, а 24 лютого 1830 р.
5 ДАОО. – Ф.4. – Оп.2. – Спр.653. – Арк.5.
6 Там само. – Арк.2–2 зв.
7 Российский государственный исторический архив (далі – РГИА). – Ф.1343. – Оп.39. –
Д.4022. – Л.2.
8 ДАОО. – Ф.4. – Оп.2. – Спр.653. – Арк.3.
9 Argenti P. Libro d’oro…– Vol.2. – P.141–143.
10 Ibid. – P.176, 178.
11 Ibid. – P.141, 143, 146.
12 Не зрозуміло, чому його так названо; можливо він мав відповідне підданство.
13 Так у документі.
14 ДАОО. – Ф.4. – Оп.2. – Спр.653. – Арк.4, 6. У всіх російських документах названа саме
Юлією, зокрема в метричному виписі брата Івана – Томазо (Томаса) Степановича (див.: РГИА. –
Ф.1343. – Оп.39. – Д.4024. – Л.2).
15 У російських документах фіґурує переважно як Лукія Осипівна.
16 ДАОО. – Ф.4. – Оп.17. – Спр.126. – Арк.5.
17 Там само. – Ф.16. – Оп.125. – Спр.2. – Арк.34 зв.
18 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.141, 143.
19 Ibid. – P.143.
20 ДАОО. – Ф.4. – Оп.2. – Спр.653. – Арк.7.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
55Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
визнаний російським підданим21. 4 травня 1840 р. новоросійський і бессараб-
ський ґенерал-ґубернатор, за представленням керуючого цивільною частиною
м. Одеси, звернувся до Урядуючого Сенату з проханням надати Іванові Раллі,
на той час уже членові Одеського відділення Комерційної ради22, а також його
дружині Люції та синові Степану почесне спадкове громадянство23. У довідках,
доданих до клопотання, зазначалося, що купець «неспроможності не піддавав-
ся, добровільних угод із кредиторами своїми не робив та судовими вироками
знеславлений не був»24. Указом Сенату від 5 вересня 1840 р. він разом із роди-
ною був затверджений у новому статусі, про що йому було видано відповідну
грамоту25. У березні 1841 р. Іван Степанович спрямував в Одеську міську думу
документи про надання спадкового почесного громадянства, зокрема грамоту,
та просив внести родину до списку почесних громадян і виключити з числа куп-
ців, що й було зроблено26. Імовірно, на той час Іван Раллі був відсутній в Одесі,
оскільки довіреною особою було обрано іноземця Костянтина Маврогордато27,
який, без сумніву, є однією особою з турецьким підданим одеситом Костянтином
Амвросійовичем Маврогордато. Саме його дочку Марію Костянтинівну хрести-
ла в одеській грецькій Свято-Троїцькій церкві 20 грудня 1828 р. дружина Івана
Раллі – Лукія Осипівна28.
На початку 1827 р. Іван Степанович Раллі заснував в Одесі торговий дім
«Брати Раллі»29, який, імовірно, був філіалом відомої однойменної компанії,
започаткованої 1818 р. в Лондоні Іваном разом із братами – Августом (1792–
1878 рр.), Пандією (1793–1865 рр.), Томазо (1799–1858 рр.) та Євстратієм (1800–
1884 рр.)30. Грецький дослідник історії хіоської аристократії Ф.Аргенті дає таку
характеристику підприємству Раллі:
«Ця компанія мала багато філіалів у Росії, дунайських
князівствах, Персії, Індії, а також Америці; вона вважається
однією з перших комерційних компаній у світі, не стільки
завдяки важливості та поширеності їхнього бізнесу, скільки
завдяки високим моральним рисам, принципам і чесності, які
вирізняли завжди її директорів»31.
Даючи на вимогу одеського градоначальника від 11 березня 1849 р. по-
яснення Одеській міській думі, Іван Степанович повідомляв, що торговий дім
21 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.4022. – Л.2.
22 Месяцеслов и общий штат Российской империи на 1841. – Ч.2. – Санкт-Петербург,
1841. – С.115.
23 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.4022. – Л.1–1 об.
24 Там же. – Л.2.
25 Там же. – Л.11 об. – 12.
26 ДАОО. – Ф.4. – Оп.17. – Спр.126. – Арк.1–7.
27 Там само. – Арк.1.
28 Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-
Троицкой церкви / Авт.-сост.: Л.Г.Белоусова, Т.Е.Волкова, Г.Л.Малинова, В.В.Харковенко. –
Ч.I. – Одесса, 2000. – С.156–157.
29 ДАОО. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.237. – Арк.1, 4.
30 Терентьєва Н., Тіщенко Г. Підприємницька діяльність грецьких купців – братів Раллі //
Подвижники й меценати: Грецькі підприємці та громадські діячі в Україні XVII–ХІХ ст. – К.,
2001. – С.134–135; Argenti P. Libro d’oro… – Vol.1. – P.103; Морозан В.В. Деловая жизнь на Юге
России в XIX – начале XX в. – Санкт-Петербург, 2014. – С.164–169.
31 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.1. – P.103.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
56 В.В.Томазов
складається з наступних компаньйонів: його самого; брата його – одеського 1-ї
ґільдії купця Томазо (Томаса) Раллі, котрий мешкає в Константинополі; санкт-
петербурзького 1-ї ґільдії купця за гостинною статтею Пандія Скараманга,
який мешкає у Санкт-Петербурзі; керченського 1-ї ґільдії купця за гостинною
статтею Євстратія Скараманга, мешканця Таґанроґа; керченського 1-ї ґільдії
купця Івана Скараманга, мешканця Ростова-на-Дону. Їхній загальний вне-
сок у компанію становить 200 тис. руб. сріблом, покладений на кожну особу в
рівних долях. Письмового договору між ними не було, оскільки підприємство
засноване рідними братами та найближчими їхніми родичами – Скараманга.
Але за загальною згодою між ними визначено, що прибуток поділяється на
дві рівних частини, з яких одна належить братам Раллі, а інша – братам
Скараманга32.
Основою експорту хіосців, зокрема й братів Раллі, була південноукраїнська
та бессарабська пшениця, інша продукція сільського господарства, а імпорту-
валися, як правило, колоніальні товари та предмети розкоші – фрукти, кава,
вина, тканини, меблі тощо33. Компанія Івана Раллі на середину 1840-х рр. вхо-
дила до десяти найбільших в Одесі. Обіг капіталу в міжнародних торговель-
них операціях становив понад 1,5 млн руб. щорічно. Комерційна діяльність
поєднувалася з банківською34.
Багато років Іван Раллі представляв інтереси США в Одесі: з 1828 р. – віце-
консул, а з 1832 р. і до кінця життя – консул35. Американська дослідниця
П.Герліґі пише, що на посаду консула Івана Степановича запропонував аме-
риканський дипломат Чарльз Рінд, котрий відрекомендував його Державному
департаменту як «заможного та респектабельного»36. Слід зазначити, що Іван
Степанович, як і більшість хіоських купців першої ґенерації, російської мови
не знав. Його автографи на документах свідчать, що він надавав перевагу
італійській та підписувався «Джованні Раллі»37. Помер 8 жовтня 1859 р. в
Парижі, а його дружина – 24 грудня 1873 р. в Ліворно38.
Ф.Аргенті повідомляє, що єдина дитина подружжя Раллі – Степан39
Іванович – з’явився на світ 1 серпня 1821 р. в Лондоні40. Це підтверджується
формулярним списком від 5 листопада 1881 р., де зазначено, що йому 61 рік41,
32 ДАОО. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.237. – Арк.1–1 зв.
33 Терентьєва Н., Тіщенко Г. Підприємницька діяльність грецьких купців… – С.135;
Томазов В.В. Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоіденти-
фікація // Український історичний журнал. – 2014. – №4. – С.100–108.
34 Морозан В.В. Деловая жизнь на Юге России… – С.168.
35 Там же. – С.464; Новороссийский календарь на 1860 високосный год. – Одесса, 1859. –
С.276; Вовчук Л. Російсько-американські дипломатичні зв’язки (1832–1919 рр.): на матеріалах
Південної України // Εμινακο. – №1/4 (4). – Січень – грудень. – К.; Миколаїв, 2009. – С.75–76;
Сидун І. Діяльність консулів США в Одесі в другій половині ХІХ ст. // Вісник Одеського істо-
рико-краєзнавчого музею. – №3 [Електронний ресурс]: http://www.history.odessa.ua/publication3/
stat34.htm
36 Герлігі П. Одеса: Історія міста: 1794–1914. – К., 1999. – С.98.
37 ДАОО. – Ф.4. – Оп.17. – Спр.126. – Арк.1; Оп.2. – Спр.653. – Арк.2 зв., 4.
38 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.143.
39 В європейській літературі часто іменується Етьєном.
40 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.147.
41 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
57Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
а також відомостями з інших документів: за ревізією 1834 р. Степанові – 1442, а
за списком почесних громадян на 1856 р. – 38 років43. Степан Іванович за вось-
мою ревізією 1834 р. був записаний разом із батьками серед одеських купців
1-ї ґільдії44. Однак 1835 р. він був одноосібно приписаний до 3-ї ґільдії45, що,
імовірно, робилося з метою зменшення ґільдійських зборів.
26 серпня 1840 р. юнак закінчив юридичний факультет Паризького уні-
верситету зі ступенем маґістра46 і розпочав кар’єру в родинній компанії. Він
швидко посів чільне місце в одеському суспільстві як завдяки авторитету свого
батька та родинним зв’язкам, так і за рахунок особистісних рис. Після смерті
Івана Степановича Раллі син очолив фірму, однак невдовзі її було ліквідова-
но. У некролозі Степана Івановича зазначалося: «Будучи ще порівняно мо-
лодим чоловіком, узявся вести залишену йому батьком торговельну справу.
Торговий дім “С.Раллі” вів значну колоніальну торгівлю і вважався першим за
своїми оборотами на Півдні. С[тепан] І[ванович] вів цю справу декілька років,
але потім, як і багато інших торгових домів, закрив його»47.
Ліквідація фірми була пов’язана зі зміною економічної кон’юнктури – па-
дінням попиту на російське збіжжя за кордоном. Водночас припинили існуван-
ня торговельні підприємства й інших хіоських родин, наприклад Севастопуло
та Маврогордато. Значна частина представників цих купецьких сімей виїхала
в інші країни, а ті, хто залишився, змушені були змінити не тільки напрям ді-
яльності, а й спосіб життя, обираючи російську державну службу та вростаючи
в панівні верстви суспільства.
Не став винятком і Степан Іванович Раллі, котрий вирішив залишитися
в Одесі. 23 червня 1863 р. за розпорядженням новоросійського й бессарабсько-
го ґенерал-ґубернатора він був призначений членом комісії із запроваджен-
ня в Одесі «височайше дарованого положення про громадське управління
м. Одеси», а 2 грудня того ж року обраний виборними купецького розряду
старшиною одеського купецького стану і затверджений на цій посаді ґенерал-
ґубернатором. Упродовж квітня, червня, листопада 1864 і травня – червня
1865 рр. виконував обов’язки одеського міського голови. 2 червня 1865 р. за
розпорядженням одеського градоначальника призначений членом коміте-
ту з облаштування в Одесі окружного будинку божевільних, а 7 серпня того
ж року – членом комітету із запобігання епідемії холери. Від 29 липня 1866
по 11 липня 1868 рр. – директор Одеського попечительського комітету про
в’язниці. 23 січня 1869 р. Степана Івановича обрали попечителем народних
училищ в Одесі. 31 січня 1869 р. виборними власницького розряду обраний
депутатом міського депутатського зібрання. 22 січня того ж року обраний по-
чесним мировим суддею, 21 березня указом Урядуючого Сенату затверджений
у цьому званні, а 27 березня обраний ще й обов’язковим членом Одеського
42 ДАОО. – Ф.4. – Оп.17. – Спр.126. – Арк.5.
43 Там само. – Ф.16. – Оп.125. – Спр.2. – Арк.34 зв.
44 Там само. – Ф.4. – Оп.17. – Спр.126. – Арк.2.
45 Там само. – Оп.11. – Спр.1132.
46 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5.
47 Цит. за: Решетов С. Род Ипитис и его потомки // Вісник Одеського історико-краєзнавчого
музею: 2009. – Вип.7 [Електронний ресурс]: http://www.history.odessa.ua/publication7/stat16.htm
Український історичний журнал. – 2016. – №4
58 В.В.Томазов
міського союзу мирових суддів. Із 15 травня по 10 серпня 1871 р. за рішенням
з’їзду мирових суддів виконував обов’язки тимчасового його голови. 30 грудня
1872 р. Степан Іванович обраний Бендерським черговим земським зібранням
у почесні мирові судді по Бендерському повіту, затверджений на цій посаді
сенатським рішенням і залишався на ній три триріччя поспіль. 28 жовтня
1880 р. постановою наявних почесних і дільничних мирових суддів обраний
головою Бендерського з’їзду мирових суддів. 21 жовтня 1881 р. Степан Раллі
переобраний Бендерським повітовим земським зібранням почесним мировим
суддею по Бендерському повіту на ще одне триріччя й тоді ж постановою на-
явних почесних і дільничних мирових суддів затверджений на посаді голови
Бендерського з’їзду мирових суддів. Одночасно зібранням Товариства опікун-
ства про поранених і хворих воїнів 13 листопада 1877 р. обраний членом міс-
цевого управління Одеси48.
У 1879 р. Степан Іванович став одним із засновників Одеського облікового
банку, який очолив та успішно керував ним до своєї смерті49, а 1900 р. був ще
й мировим суддею м. Одеси50.
Степан Іванович був членом попечительської ради Одеського комерцій-
ного училища, Православного палестинського товариства, одеського міського
управління Російського товариства Червоного Хреста, Одеського товариства
допомоги бідним, член ради та голова Одеського грецького благодійного това-
риства, голова правління й почесний член Одеського товариства покровитель-
ства тваринам51.
Про значний авторитет Степана Раллі як у Російській імперії, так й у сві-
ті, його успішність і бездоганну чесність свідчила затребуваність на диплома-
тичному поприщі. 14 жовтня 1858 р. імператорським указом його призначили
американським консульським аґентом в Одесі, яким він залишався до 30 ве-
ресня 1861 р. У 186152–1869 рр. був перським консулом, а 15 січня 1870 р. ім-
ператорським указом призначений грецьким королівським консулом у місті53.
За свою службу Степан Іванович неодноразово нагороджувався як росій-
ськими відзнаками й орденами, так і закордонними. 21 січня 1861 р. за зго-
дою російського імператора отримав від перського шаха орден Лева та Сонця
2-го ступеня. 19 вересня 1869 р. за неслужбові обов’язки пожалуваний наший-
ною золотою медаллю з написом «За старанність» на станіславській стрічці.
13 грудня 1869 р. удостоєний ордена Св. Станіслава 2-го ступеня – за вико-
нання обов’язків перського консула. 3 листопада 1870 р. за згодою російсько-
го імператора нагороджений грецьким королівським орденом Спасителя офі-
церського хреста. 24 березня 1876 р. за відмінну службу почесним мировим
48 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4–17 об., 58–68.
49 Морозан В. Деловая жизнь на Юге России… – С.346.
50 Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
51 Там же.
52 Імовірно, Степан Іванович був перським консулом із 1861 р., про що свідчить нагородження
його саме того року орденом цієї країни. Але точно був таким уже у серпні 1863 р. (див.: ДАОО. –
Ф.2. – Оп.6. – Спр.928. – Арк.1–1 зв.) та 1865 р. (див.: Адрес-календарь Херсонской губернии на
1866 г. [Електронний ресурс]: http://www.rodovoyegnezdo.narod.ru/Kherson/Adres-kalendar_1866_
odesgrad.htm).
53 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4–17 об., 58–68.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
59Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
суддею пожалуваний орденом Св. Анни 2-го ступеня. 21 вересня 1878 р. одесь-
ким місцевим управлінням Товариства опіки про поранених і хворих воїнів
відзначений темно-бронзовою медаллю на андріївсько-георгіївській стрічці в
пам’ять війни 1877–1878 рр., а 26 квітня 1879 р. від того самого товариства
отримав знак Червоного хреста, запроваджений імператорським рішенням
від 12 березня 1879 р. 22 липня 1880 р. Степан Раллі нагороджений орде-
ном Св. Володимира 4-го ступеня, а 1 січня 1881 р. пожалуваний кавалером
ордена Св. Володимира 4-го ступеня з правом на спадкове дворянство54.
Що стосується нерухомого майна, то на 1881 р. Степан Іванович показав
себе власником семи будинків в Одесі, з яких три родових, загальною вартістю
150 тис. руб., і чотири придбаних, вартість – 340 тис. руб., а також родових
маєтків у Бендерському повіті Бессарабської ґубернії, населених царанами
(особисто вільними, але феодально-залежними селянами), загальною площею
7000 дес., вартістю 75 тис. руб.55 Однак, за посвідченням Бендерської повіто-
вої земської управи, Степан Іванович володів двома маєтками – Петрівкою
(«зручної» землі – 3721 дес. 2104 саж., «незручної» – 183 дес. 1272 саж.) та
Олексіївкою («зручної» – 1900 дес., «незручної» – 100 дес.), загальною площею
5905 дес. 976 саж.56 Майже таку площу маєтків указав і сам С.Раллі у кло-
потанні до Бессарабського дворянського депутатського зібрання від 16 листо-
пада 1881 р. – 6000 дес.57 Дещо інші відомості про майно Степана Івановича
містяться в послужному списку його сина Павла, складеному на 17 липня
1882 р.: у батька вісім кам’яних будинків в Одесі, три маєтки у Херсонській,
Бессарабській і Подільській ґуберніях, площею 7300 дес. землі58.
Відомо, що на 1873 р. Степан Раллі точно володів вісьмома будинка-
ми в Одесі: на вулицях Італійській59 (вартість 17 000 руб.), Рішельєвській
(18 900 руб.), Гаванській60 (27 000 руб.), Преображенській61 (30 000 руб.),
Троїцькій (68 000 руб.), Дерибасівській (150 000 руб.), Бульварній (130 000 руб.),
у провулку Театральному (вартість 54 000 руб.), і двома дачами на Фонтані
(вартістю 12 000, 10 500 руб.)62.
Одружений Степан Іванович був двічі. У 1842 р.63 він вінчався з Оленою
Василівною Янопуло, дочкою одеського 1-ї ґільдії купця, власника одно-
го з найпотужніших місцевих торгових домів – Василя Івановича Янопуло64
(бл. 1770 р. – 25 вересня 1830 р., Одеса)65 та його другої дружини Марії
54 Там же.
55 Там же. – Л.4 об. Маєтки було придбано ще батьком Степана – Іваном Степановичем.
56 Там же. – Л.21.
57 Там же. – Л.22.
58 Там же. – Л.75 об.
59 Іван Степанович Раллі мешкав у будинку по вул. Італійській, 48 (див.: РГИА. – Ф.1343. –
Оп.39. – Д.4023. – Л.1–2).
60 Так у тексті; вулиця називається «Гаванна».
61 Степан Іванович Раллі мешкав у будинку по вул. Преображенській (див.: РГИА. – Ф.1343. –
Оп.39. – Д.4025. – Л.1–1 об.).
62 ДАОО. – Ф.274. – Оп.1. – Спр.2. – Арк.64–64 зв., 65–65 зв., 68 зв.
63 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.143.
64 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5.
65 Греки Одессы… – Ч.1. – С.530–531.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
60 В.В.Томазов
Михайлівни (бл. 1800 р. – 23 вересня 1861 р., Одеса)66. Олена Василівна наро-
дилася 4 серпня 1823 р. в Одесі й була охрещеною в місцевій грецькій Свято-
Троїцькій церкві 8 серпня того ж року. Її хресним батьком став іноземний
грек Павло Маврогордато67. Померла вона також в Одесі 14 грудня 1845 р. у
віці 23 років68. Від цього шлюбу у Степана Івановича було два сини – Іван та
Олександр. Старший народився 6 липня 1843 р. в Ліворно, а помер 11 грудня
1870 р. в Каїрі у віці 27 років, але відспіваний і похований в Одесі69. Молодший
з’явився на світ в Одесі 29 серпня 1844 р. й був охрещений у місцевій грець-
кій Свято-Троїцькій церкві 9 листопада того ж року. Хрещеними батьками не-
мовляти стали почесний громадянин Лука Скараманга та Марія Амвросіївна
Раллі (уроджена Скараманга), дружина одеського купця Івана Раллі. Помер
Олександр Степанович 15 травня 1874 р. у віці 29 років у Ліворно70. Обидва
сини одружені не були й нащадків не залишили71.
Удруге Степан Іванович у віці 30 років вінчався 30 квітня 1850 р. в одесь-
кій грецькій Свято-Троїцькій церкві з дівицею Марією Петрівною Іпітіс, 20 ро-
ків, дочкою лікаря Петра Іпітіса. Свідками таїнства стали з боку нареченого
його батько Іван Раллі, а з боку нареченої – її мати Олена Іпітіс72.
Марія народилася 10 вересня 1829 р. в Одесі, охрещена була в тій самій
церкві 15 вересня. Її хрещеним батьком став дідусь із материнського боку –
ніжинський грек Федір Серафіно73. Рід, до якого належала Марія, походив з
острова Хіос74. Її батько – Петро Костянтинович Іпітіс (1795–1861 рр.) – відо-
мий одеський лікар, доктор медицини, активний учасник етерістського руху.
Освіту він здобув у Бухаресті та Відні. Мав австрійське підданство, яке піз-
ніше змінив на грецьке. Спочатку Петро оселився у Санкт-Петербурзі, а по-
тім – не пізніше 1818 р. – в Одесі, де згодом мав власний будинок на вул.
Ланжеронівській, 3. Він був довіреною особою князя Олександра Іпсиланті,
неодноразово виконував відповідальні політичні доручення. В Одесі Петро
Костянтинович був відомий через свою готовність завжди безкоштовно ліку-
вати незаможних. Його перу належить видана в місті 1829 р. невеличка за
обсягом, але цікава праця «Нотатки про морські ванни й лимани, або озера
Одеси», в якій уперше визначалися лікувальні властивості одеських лиманів
та хімічний склад води Чорного моря75.
26 вересня 1820 р. Петро Костянтинович в одеській грецькій Свято-
Троїцькій церкві вінчався з Оленою Федорівною Серафіно (в тексті – Серафім;
? – лютий 1873 р., Одеса), дочкою ніжинського грека, а згодом одеського 1-ї
66 Греки Одессы… – Ч.3. – Одесса, 2004. – С.234–235.
67 Там же. – Ч.1. – С.530–531.
68 Там же. – Ч.2. – Одесса, 2002. – С.254–255.
69 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5; Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151; Греки
Одессы… – Ч.3. – С.176–177.
70 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5 (датою народження вказано 30 серпня
1844 р.); Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151; Греки Одессы… – Ч.3. – С.176–177.
71 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151.
72 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5, 31–31 об; Греки Одессы… – Ч.2. – С.254–255,
106–107.
73 Греки Одессы… – Ч.2. – С. 106–107, 254–255.
74 Повідомлення хіоського історика Міхаліса Варласа.
75 Докл. про Петра Іпітіса та його родину див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
61Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
ґільдії купця та спадкового почесного громадянина76 Федора Серафіно.
Свідками були князь Микола Іпсиланті та одеський купець Ілля Маніс77.
Від шлюбу з Марією Петрівною Іпітіс Степан Іванович мав двох синів-
близнюків – Павла й Петра та п’ятьох дочок – Олену, Лукію, Марію, Юлію,
Єлизавету78.
Марія Петрівна була відомою громадською діячкою й благодійницею. Як
і її свекруха – Лукія Осипівна, вона стала постійним членом79, а згодом і чле-
ном правління Одеського жіночого благодійного товариства80. Марія Раллі ра-
зом з іншими представницями хіоських родин – Ерато Севастопуло, Аріадною
Папудовою, Марією Цицині – брала активну участь у діяльності Комітету з
допомоги знедоленим критським родинам81.
16 листопада 1881 р. Степан Іванович звернувся до Бессарабського
дворянського депутатського зібрання з проханням визнати його у правах дво-
рянства через нагородження орденом Св. Володимира 4-го ступеня та воло-
діння населеними маєтками в Бендерському повіті Бессарабської ґубернії82.
Рішенням Бессарабського дворянського депутатського зібрання від 20 листо-
пада Степана Раллі було визнано у спадковому дворянстві Російської імперії
та внесено до 3-ї частини відповідної дворянської родовідної книги, а 16 квітня
1882 р. це рішення затверджено указом департаменту герольдії Урядуючого
Сенату83.
15 жовтня 1882 р. Степан Іванович просив Бессарабське дворянське де-
путатське зібрання долучити до його дворянського роду дружину Марію
Петрівну, синів Павла, Петра, дочок Олену, Лукію, Марію, Юлію, Єлизавету
та внести до 3-ї частини родовідної книги84, що й було зроблено рішенням від
18 жовтня 1882 р.85 Однак Сенат указом від 20 грудня 1882 р. погодився до-
лучити до батьківського роду тільки Єлизавету як неповнолітню, а іншим –
21 січня 1883 р. рекомендував звертатися до герольдії самостійно86.
30 квітня 1883 р. Степан Раллі за юридичним дорученням своїх дітей –
Петра, Павла, Олени, Марії та Юлії – клопотався про долучення їх до свого
роду87 й, нарешті, отримав позитивне рішення департаменту герольдії, викла-
дене в указі Урядуючого Сенату від 21 вересня 1883 р.88 Усі вони були внесені
до 3-ї частини дворянської родовідної книги й отримали відповідні дипломи
5 листопада 1883 р.89
76 Морозан В. Деловая жизнь на Юге России… – С.552.
77 Греки Одессы… – Ч.1. – С.196–187, 430–431.
78 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.4 об. – 5.
79 Новороссийский календарь на 1860 високосный год. – С.401–402.
80 Адрес-календарь Херсонской губернии на 1866 г. [Електронний ресурс]: http://rodovoyegn-
ezdo.narod.ru/Kherson/Adres-kalendar_1866_blagotvorit.htm
81 Piatigorskii G. The Cretan uprising of 1866–1869 and the Greeks of Odessa // Modern Greek
studies yearbook. – Vol.14/15. – Minneapolis, 1998/1999. – P.133.
82 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.22–22 об.
83 Там же. – Л.29.
84 Там же. – Л.50–50 об.
85 Там же. – Л.51–53 об.
86 Там же. – Л.54–55 об.
87 Там же. – Л.57–57 об.
88 Там же. – Л.93–95.
89 Там же. – Л.98.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
62 В.В.Томазов
Єдина дочка, яка не отримала дворянства під час цієї тривалої процедури,
була Лукія Степанівна Кумбарі (уроджена Раллі), оскільки на той час прожи-
вала у Санкт-Петербурзі та, імовірно, не надала батькові доручення. Її спра-
ва розглядалася окремо від усієї родини. 19 липня 1891 р. Степан Іванович
засвідчив належність Лукії до свого роду90 й звернувся з клопотанням до
Бессарабського дворянського депутатського зібрання про долучення її до дво-
рянства91. Позитивне рішення з’явилося 26 липня 1891 р., яким Лукія вно-
силася до 3-ї частини родовідної книги та отримувала відповідне свідоцтво92.
Указ Урядуючого Сенату від 19 вересня 1891 р. затвердив висновок дворян-
ського зібрання93, чим поставив остаточну крапку у справі про дворянство ро-
дини Раллі.
22 серпня 1884 р. Степан Іванович отримав диплом на дворянський герб94,
проект якого було затверджено 6 жовтня 1883 р. Герб виглядав так: у золо-
тому щиті – червлений лев; у лазурній голові щита – зубчаста башта з від-
чиненими воротами та двома вікнами, яка супроводжується двома такими ж
грецькими хрестами. Щит прикрашено дворянським коронованим шоломом.
Нашоломник: три страусових пера, середнє – червлене, а бокові – золоті. Намет:
праворуч – червлений із золотом, а ліворуч – лазурний зі сріблом. Девіз: «Recta
via» (лат. «Прямим шляхом) – червленими літерами на золотій стрічці. У по-
яснювальній записці до гербового відділення герольдії Степан Раллі таким
чином трактував запропоновані ним гербові фіґури: лев, як частина вірмен-
ського герба, указував на походження роду з Вірменії95, башта – це нагаду-
вання про замок, сплюндрований сарацинами, а хрести – про чудесний поря-
тунок предків прохача96. Герб одеських Раллі у цілому нагадував давній герб
роду: на лазуровому тлі срібний лев із висунутим з пащі червоним язиком, що
йде на задніх лапах уліво. Він усіяний блакитними ромбами. Над ними сріб-
ний півмісяць між двома срібними хрестами. Щит вінчає лицарський шолом,
на якому той самий лев, котрий тримає в передніх лапах срібний хрест. Намет
срібний із лазурним. Девіз: «Βαδιζε την ευθειαν» (гр. «Рухатися по прямій»)97.
Степан Іванович помер в Одесі 28 серпня 1902 р. після кількамісячної хво-
роби (від «паралічу») у віці 84 років, а відспіваний був 3 вересня в місцевій
грецькій Свято-Троїцькій церкві. Похований в огорожі Воскресенського хра-
му98 на Середньому Фонтані, поряд зі своєю дачею, де він проживав під час
90 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.563. – Л.2.
91 Там же. – Л.4 об.
92 Там же. – Л.5–6.
93 Там же. – Л.7–8.
94 Лукомский В.К., Тройницкий С.Н. Перечень родам и лицам, гербы которых утверждены
или пожалованы российскими монархами, а также утверждены Правительствующим
Сенатом Временного правительства России / Подг. и ред. Е.А.Агафоновой, А.А.Шумкова,
С.О.Экземплярова. – Санкт-Петербург, 2004. – С.141.
95 Ця генеалогічна претензія, відображена в гербі, суперечить усім відомим сьогодні леґендам
і гіпотезам про походження роду Раллі. Судячи з усього, якимось чином вони пов’язували свою
генезу з Кілікійською Вірменією, гербом котрої був лев, що тримає хрест, та, імовірно, саме з
правлінням там династії Лузиньянів.
96 Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
97 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.1. – P.104.
98 ДАОО. – Ф.37. – Оп.13. – Спр.532. – Арк.66 зв. – 67.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
63Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
недуги99. Дружина Степана Івановича – Марія Петрівна – померла в Каннах
28 жовтня 1903 р.100
Старша дочка подружжя Раллі – Олена Степанівна – народилася
23 травня 1852 р. в Одесі, а охрещена була 27 липня того ж року в місцевій
Петро павлівській церкві101. 7 липня 1873 р. у віці 21 року вона обвінчалася
в одеській Воскресенській цвинтарній церкві з колезьким секретарем Юлієм
Ардаліоновичем Андрєєвим, 26 років102. Ю.А.Андрєєв (21 грудня 1845 – липень
1923 рр.) походив із дворян Тверської ґубернії, згодом став дійсним статським
радником (1887 р.) та варшавським ґубернатором (1892–1897 рр.)103. Олена
Степанівна Андрєєва померла в Одесі 23 квітня 1923 р.104
Друга дочка – Лукія Степанівна – народилася 13 грудня 1853 р. в Одесі,
а охрещена була 31 січня 1854 р. в місцевій грецькій Свято-Троїцькій церкві.
Хрещеними батьками дівчинки стали дідусь – спадковий почесний громадя-
нин Іван Степанович Раллі та бабуся – Олена Федорівна, дружина доктора
Петра Іпітіса105. 26 квітня 1875 р. у тій самій церкві вона обвінчалася у віці
21 року з ад’ютантом командувача військ Одеського військового округу ротмі-
стром Ахіллесом Стаматійовичем Кумбарі, 34 роки. Свідками таїнства стали з
боку нареченого – його рідний брат Дмитро Стаматійович Кумбарі та грецький
підданий Марко Євстратійович Севастопуло, а з боку нареченої – її батьки:
спадковий почесний громадянин Степан Іванович та Марія Петрівна Раллі106.
А.С.Кумбарі (7 вересня 1841, імовірно Одеса – 7 липня 1909 рр., Одеса), який
належав до доволі відомої в місті грецької купецької родини, вийшов у відстав-
ку у чині полковника (не пізніше 1891 р.)107. Лукія Степанівна Кумбарі, дру-
жина грецького підданого, померла 21 січня 1894 р. в Одесі у віці 40 років від
99 У некролозі зазначено деякі подробиці хвороби та підготовки до похоронів С.І.Раллі:
«Він помер 83 років від народження від паралічу серця. У березні цього року
С.І. серйозно захворів: його спостиг удар. Раніше він мав добре здоров’я,
про яке дуже турбувався, причому для його зміцнення їздив на велосипеді.
Після удару, завдяки вжитим лікарями заходам, він дещо одужав. С.І.Раллі
лікувався на власній дачі, на Середньому Фонтані, де провів літо та зиму.
Його лікував місцевий лікар п. Карандоніс. Стан здоров’я С.І., через його
похилий вік, викликав серйозні побоювання. Улітку С.І. знову почувався
гірше; він втратив можливість рухати рукою та ногою. До Одеси було
запрошено відомих професорів, які надали йому певну допомогу. Хворий не
міг уже залишати квартиру, його вивозили на дачу у кріслі. […] Похорони
С.І.Раллі відбудуться по прибутті в Одесу його родичів і плануються на
суботу. Одес. обліковий банк, Одес. товариство покровительства тваринам,
міськ. з’їзд мир. суддів покладають вінки на труну С.І.Раллі. Тіло його
покладено у цинкову домовину, що оббита червоним деревом. На Старому
християнському кладовищі знаходиться родинний склеп сім’ї Раллі. Учора
о 7 г. вечора біля труни покійного проведено панахиду. […]. Переказують,
що небіжчик висловив бажання бути похованим на своїй дачі у склепі при
церкві, яку планується там побудувати»
(див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки). Відомості про вік померлого не відповідають
даті його народження: С.І.Раллі на момент смерті мав бути 81 рік.
100 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.147.
101 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.44–45.
102 Там же.
103 Докл. про нього див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
104 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151.
105 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.563. – Л.4–4 об.
106 Там же.
107 Докл. про нього див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
64 В.В.Томазов
дифтериту, 23 січня її відспівали в місцевій грецькій Свято-Троїцькій церкві
та поховали на Старому міському кладовищі108.
Наступна дочка Степана Івановича та Марії Петрівни Раллі – Марія –
народилася в Одесі 11 січня 1856 р., а 7 березня охрещена в тій самій церкві.
Немовля прийняли при купелі дідусь – Іван Степанович Раллі та бабуся –
Олена Федорівна, дружина доктора Петра Іпітіса109. 22 квітня 1879 р. у тій са-
мій церкві Марія у віці 23 років обвінчалася з ад’ютантом командувача військ
Варшавського військового округу Миколою Олександровичем Язиковим,
35 років. Свідками з боку нареченого були ґенерал граф Олексій Васильович
Олсуф’єв та дійсний статський радник Григорій Григорович Маразлі, а з боку
нареченої – її батьки: спадковий почесний громадянин Степан Іванович та
Марія Петрівна Раллі110. М.О.Язиков (12 серпня 1843 – 1912 рр., Одеса), який
походив із відомого російського роду, вийшов у відставку у чині ґенерал-майо-
ра (1886 р.)111. Марія Степанівна Язикова померла в По 7 лютого 1927 р.112
Четверта дочка подружжя Раллі – Юлія Степанівна – народилася 22 лис-
топада 1858 р. в Одесі, охрещена була в місцевій грецькій Свято-Троїцькій
церкві 27 грудня. Хрещеними батьками стали дідусь дівчинки – спадковий
почесний громадянин Іван Степанович Раллі та бабуся – Олена Федорівна,
дружина доктора Петра Іпітіса113. 12 листопада 1895 р. Юлія обвінчалася в
Одесі з британським інженером Лідделлом Мортоном (12 листопада 1896 р.,
Банбридж, Ольстер – ?)114.
Наймолодша з дочок Раллі – Єлизавета Степанівна – народилася в Одесі
13 грудня 1871 р., охрещена 16 січня 1872 р. у тій самій церкві. Її прийняли
у купелі статський радник Григорій Григорович Маразлі та бабуся – Олена
Федорівна, удова грецького підданого доктора Петра Іпітіса115. 2 лютого
1897 р. Єлизавета обвінчалася у Варшаві з князем Олексієм Миколайовичем
Лобановим-Ростовським (1 серпня 1862, Москва – 1 січня 1921 рр., Женева)116,
який обіймав посади сувалкського віце-ґубернатора (1898–1900 рр.) та викону-
вача обов’язків варшавського ґубернатора (1900–1902 рр.), був таємним радни-
ком (1916 р.), членом Державної ради Російської імперії (з 1909 р.) та сенато-
ром (1916 р.)117. Померла княгиня Єлизавета Степанівна Лобанова-Ростовська
29 червня 1965 р. в Лозанні118.
Сини Степана Івановича та Марії Петрівни Раллі – Петро й Павло – на-
родилися 2 березня 1851 р. в Одесі, охрещені 10 квітня того ж року в місце-
вій грецькій Свято-Троїцькій церкві. Хрещеним батьком Петра став його
108 ДАОО. – Ф.37. – Оп.13. – Спр.268. – Арк.89 зв. – 90.
109 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.44–45.
110 ДАОО. – Ф.37. – Оп.12. – Спр.15. – Арк.66 зв. – 67.
111 Докл. про нього див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
112 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151.
113 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.48–48 об.
114 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151; Ralli family of Chios (Pitsis branch) [Електронний
ресурс]: http://www.christopherlong.co.uk/gen/rallipitsisgen/fg03/fg03_003.html
115 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.49–49 об.
116 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151.
117 Докл. про нього див.: Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
118 Ferrand J. Les familles princiиres de l’ancien Empire de Russie: Recueil généalogique. – Vol.2. –
Paris, 1998. – P.264.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
65Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
дідусь – спадковий почесний громадянин Іван Раллі, а Павла – таґанрозький
купець Лука Скараманга119. Обидва юнаки обрали державну службу, причому
Петро – навіть не дуже типову для хіоських юнаків військову. Після закінчен-
ня юридичного факультету Новоросійського університету зі званням дійсного
студента, він 12 липня 1877 р. вступив на правах охочих 1-го розряду рядовим
до лейб-ґвардії Гусарського його величності полку, а 11 вересня того ж року
отримав чин унтер-офіцера. 25 березня 1877 р. Петра Степановича підвищили
в корнети й перевели в гусарський 7-й Білоруський великого князя Михайла
Миколайовича полк. 24 квітня він прибув до нового місця служби. 6 червня
1877 р. його відрядили до штабу військ Одеського військового округу з метою
підготовки до іспиту на наступний чин. 5 жовтня того ж року з дозволу ко-
мандувача округу, не повертаючись до полку, вирушив у Санкт-Петербурґ для
складання іспиту. 18 листопада 1878 р. прикомандирований до 1-го резервно-
го піхотного батальйону. 15 березня 1878 р. Петро переведений до лейб-ґвардії
Уланського полку, а 28 липня того ж року як такий, що склав іспит за 1-м
розрядом, користується відповідними правами по службі. 19 вересня 1882 р.
прикомандирований до запасного ескадрону. 17 квітня 1883 р. отримав чин
поручика. 8 червня 1883 р. відкомандирований із запасного ескадрону. 15 лис-
топада 1885 р. відправлений до 3-го військово-телеграфного парку для опано-
вування телеграфної справи. 3 березня 1886 р. спрямований назад до полку.
19 вересня – 15 жовтня тимчасово виконував обов’язки полкового квартир-
мейстера. 5–21 жовтня тимчасово командував 5-м ескадроном. 15 листопада
1886 р. призначений завідувачем нестройової команди, приймального покою
та хлібопекарні. 5 квітня 1887 р. – штаб-ротмістр. 24 серпня 1889 р. прико-
мандирований до кадру №2 ґвардійського кавалерійського запасу. 27 серпня
1887 р. прибув до нового місця служби. 25 вересня 1889 р. тимчасово викону-
вав обов’язки ад’ютанта кадру, діловода та завідувача нестройової команди.
18–27 жовтня 1889 р. тимчасово виконував обов’язки начальника 2-го відді-
лення. 2–27 лютого 1890 р. знову тимчасово виконував обов’язки ад’ютанта
кадру, діловода та завідувача нестройової команди. 18 лютого – 11 березня
1890 р. тимчасово виконував обов’язки завідувача господарства та скарбника
кадру. 3–14 квітня 1890 р. тимчасово виконував обов’язки завідувача навчан-
ням молодих солдатів. 12–19 серпня 1890 р. тимчасово виконував обов’язки на-
чальника 2-го відділення. 20 серпня того ж року відкомандирований до полку,
куди прибув 22 серпня. 18 червня 1891 р. попросив звільнити його від служби
через домашні обставини з нагородженням наступним чином ротмістра й мун-
диром. Прохання було задоволене 20 липня 1891 р.120
Петро Степанович брав участь у російсько-турецькій війні 1877–1878 рр.
3 серпня 1877 р. виступив у похід. 24 серпня його полк перейшов кордон біля
м. Скуляни та опинився на території Румунії. 12 вересня переправився че-
рез Дунай в районі м. Зимниця. 6–26 жовтня перебував у складі плевненсько-
го обложного загону. 26 жовтня 1877 – 6 січня 1878 рр. – у складі західного
загону ґенерал-ад’ютанта Й.В.Гурка. 12 жовтня 1877 р. під командуванням
119 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.32–32 об., 73–73 об.; Греки Одессы… – Ч.2. – С.254–255.
120 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.34–43; Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
66 В.В.Томазов
останнього брав участь у бою біля Гірського-Дубняка, а 16 жовтня – у взят-
ті Телігінської укріпленої позиції. 17 листопада був при взятті м. Орханія та
Враченської позиції. 17 листопада – 15 грудня Петро Степанович брав участь
у захопленні поселення Чуріак. 18 грудня у складі західного загону Й.В.Гурка
перейшов Балкани через перевал Умурґач, а 19 грудня брав участь у бою біля
Ташкосен. 31 грудня 1877 – 3 січня 1878 рр. був в аванґардних «справах» при
наступі загону Й.В.Гурка на Філіппополь, а 3–5 січня – узяв участь у триден-
ному бою під цим містом, що завершився його захопленням росіянами, оста-
точною поразкою армії Сулеймана-паші зі втратою практично всієї артилерії.
6–10 січ ня перебував в аванґарді армії ґенерал-лейтенанта М.Д.Скобелєва,
а 14–19 січня – знов у загоні Й.В.Гурка121. Як корнет, який виконував
обов’язки субалтерн-офіцера, отримував платню 312 руб., порціонні – 96 руб.,
квартирні – 125 руб.122
За бій 16 жовтня 1877 р. під с. Ташкосен Петро Степанович був нагоро-
джений відзнакою військового ордена Св. Георгія 4-го ступеня, а також світ-
ло-бронзовою медаллю в пам’ять російсько-турецької війни 1877–1878 рр. та
румунським Залізним хрестом за участь в облозі Плевни. 12 березня 1880 р. –
на підставі наказу від 1879 р. по військовому відомству та свідоцтва головно-
го управління Товариства піклування про поранених і хворих військових по-
жалуваний заснованим імператором особливим знаком Червоного хреста для
носіння на лівій стороні грудей за участь у діяльності товариства123.
Відставний ротмістр лейб-ґвардії Уланського його імператорської високос-
ті Миколи Миколайовича-старшого полка Петро Степанович Раллі помер від
хвороби мозку у віці 44 років 4 березня 1895 р. в м. По (Франція). Тіло його з
дозволу міністерства внутрішніх справ було перевезене через Волочиську мит-
ницю до Одеси, де 22 березня в місцевій грецькій Свято-Троїцькій церкві не-
біжчика відспівували й поховали на Старому міському кладовищі124.
16 квітня 1889 р. Петро Степанович Раллі обвінчався у Санкт-Петербурзі
з Марією Мирославівною Куровською (18 січня 1865 р., Житомир – ?), дочкою
Мирослава Куровського та його дружини Марії (уродженої Долнер). Дітей це
подружжя не залишило125.
У послужному списку Петра Раллі не зазначено нерухоме майно, що йому
належало. Але з послужного списку його брата – Павла – дізнаємося, що в
них на двох був кам’яний будинок в Одесі та маєток у Подільській ґубернії
(1200 дес.).
Павло також 27 серпня 1877 р. закінчив юридичний факультет
Новоросійського університету зі званням дійсного студента. 17 жовтня поста-
новою градоначальника зарахований до штату чиновників канцелярії одесь-
кого градоначальника. 27 жовтня рішенням Урядуючого Сенату від 8 червня
1878 р. затверджений ґубернським секретарем за звання дійсного студен-
та зі старшинством. 13 січня 1878 р. імператорським указом по міністерству
121 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.34–43.
122 Там же. – Л.34 об.
123 Там же. – Л.34–43.
124 ДАОО. – Ф.37. – Оп.13. – Спр.303. – Арк.67 зв. – 68.
125 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
67Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
народної просвіти призначений опікуном Олександрівського реального учи-
лища на трирічний термін, а 22 квітня 1880 р. за власним бажанням звільне-
ний із цієї посади. 27 жовтня 1880 р. за вислугою років сенатським указом від
21 травня 1881 р. отримав чин колезького секретаря зі старшинством. 21 бе-
резня 1881 р. наказом ради Імператорського людинолюбного товариства за
виборами призначений на посаду скарбника комітету Одеської Стурдзіївської
богадільні сердобольних сестер. 9 лютого 1882 р. Павло затверджений мініс-
терством народної просвіти на посаді почесного опікуна Байрамчеської вчи-
тельської семінарії на три роки з обов’язком уносити щорічно по 1000 руб. на
потреби закладу. 19 березня 1882 р. постановою одеського градоначальника
призначений чиновником з особливих доручень при градоначальнику без
утримання. На 1889 р. – колезький асесор, на 1896 р. – колезький радник, на
1899 р. – статський радник. На 1888 р. Павло Степанович залишався скарб-
ником комітету Одеської Стурдзіївської богадільні сердобольних сестер, а на
1889 р. – попечителем Байрамчеської вчительської семінарії. На 1888 р. був
також гласним Одеської міської думи, яким залишався принаймні до 1901 р.
Із 1888 р. – член правління, а на 1905 р. – голова правління Одеського обліко-
вого банку. На 1901 р. – почесний мировий суддя Одеси126. За свою діяльність
був відзначений 28 листопада 1878 р. темно-бронзовою медаллю в пам’ять
російсько-турецької війни 1877–1878 рр. на відповідній стрічці та 31 грудня
1879 р. – знаком Червоного хреста127.
Павло Степанович, продовжуючи традиції родини, був відомим благодій-
ником. Так, наприклад, 1895 р. він пожертвував в пам’ять померлого брата
Петра 1000 руб. для роздачі вбогим і 500 руб. – притулку Одеського товариства
покровительства бідним128. Після смерті батька Павло очолив Одеське товари-
ства покровительства тваринам129.
П.С.Раллі був великим землевласником. На 1902 р. він володів
5976 дес. землі біля с. Велика Весела Ананьївського повіту Херсонської ґубернії,
1531 дес. землі біля с. Оршомане-Топшане130 Феодосійського повіту Таврійської
ґубернії, 8269 дес. землі біля м. Браїлова та разом із дружиною 727 дес. біля
с. Мала Жмеринка Вінницького повіту Подільської ґубернії. Подільський ма-
єток із цук ровим, цегляним заводами, ґуральнями та вапняними копальнями
було придбано в березні 1900 р. у князя К.О.Ґорчакова за 3 300 300 руб.131
2 вересня 1895 р. в Одесі Павло Степанович обвінчався з Катериною
Юріївною (Георгіївною) Тимченко (1861 р., м. Сизрань Симбірської ґубер-
нії – квітень 1929 р., Силезія)132, дочкою таємного радника Юрія Івановича
Тимченка, керівника управління питно-акцизним збором і соляними
126 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.75–80; Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
127 РГИА. – Ф.1343. – Оп.28. – Д.562. – Л.75–80.
128 ДАОО. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.2167. – Арк.8–11.
129 Вся Одесса: Адресная и справочная книга всей Одессы с отделом Одесский уезд на 1911 г. –
Одесса, 1910. – Л.211.
130 Імовірно, село Орталан біля гори Топчан (нині – с. Земляничне Білогірського р-ну
Автономної Республіки Крим).
131 Решетов С. Род Ипитис и его потомки.
132 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.151. Ф.Аргенті вказує як місце народження Катерини
Юріївни саме Одесу, однак на основі архівних матеріалів виправляємо цю помилку.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
68 В.В.Томазов
промислами Херсонської та частини Таврійської ґуберній, одеського домов-
ласника, члена правління Бессарабсько-Таврійського земельного банку, а та-
кож сестрою відомого математика, астронома, історика науки, професора
Новоросійського університету Івана Юрійовича Тимченка (1863–1939 рр.)133.
При перепису населення 18 січня 1897 р. родина Раллі про себе повідо-
мила таке: мешкають у квартирі 1-а по Воронцовському провулку, 1. Голова
родини – Павло Степанович Раллі, 45 років, одружений, спадковий дворя-
нин, народився в Одесі, проживає там само, православний, рідна мова – ро-
сійська134, освіту здобув у Новоросійському університеті, домовласник і земле-
власник, почесний мировий суддя (закреслено), член правління Одеського
облікового банку. Дружина – Катерина Юріївна Раллі, 35 років, заміжня,
спадкова дворянка, народилася у Сизрані Симбірської ґубернії, проживає в
Одесі, православна, рідна мова – російська, освіту здобула в Маріїнській гім-
назії та Петербурзькій консерваторії, учителька (закреслено), має свої засоби
існування (закреслено), на утриманні чоловіка. Дочка – Магдалина Павлівна,
6 місяців, спадкова дворянка, народилася у с. Супрунове135 Вінницького повіту
Подільської ґубернії, проживає в Одесі, православна, рідна мова – російська.
У родині – покоївка, бонна, буфетник, помічник кухаря, годувальниця, лакей
і кухар136.
Єдина дочка подружжя Раллі та спадкоємиця величезних статків – Марія
(Магдалина) – народилася 24 червня 1896 р. у с. Супрунів Вінницького повіту
Подільської ґубернії, охрещена 21 вересня того ж року в одеській Стрітенській
церкві. Хрещеними батьками дівчинки стали дядько – приват-доцент
Новоросійського університету Іван Георгійович Тимченко та дружина дво-
рянина Метрова137. Заміж Магдалина Павлівна не виходила, померла у віці
25 років у грудні 1921 р. в Баварії138.
З Одесою було пов’язане життя й рідного брата Івана Степановича Раллі –
Томазо (Томаса), який народився на Хіосі у жовтні 1799 р. 3 вересня 1830 р.
він вийшов із тосканського підданства та присягнув на вірність російському
престолу139, а 9 вересня того ж року звернувся до одеського градоначальника
А.В.Богдановського з проханням про долучення до 3-ї ґільдії місцевого купе-
цтва. У 1832 р. зробив відповідний грошовий внесок на наступний рік за право
торгівлі за цією ґільдією140. У грудні 1832 р. Томазо Степанович зібрався термі-
ном на рік виїхати у справах до Константинополя та клопотався про дозвіл на
133 Адрес-календарь Херсонской губернии на 1866 г. [Електронний ресурс]: http://www.
rodovoyegnezdo.narod.ru/Kherson/Adres-kalendar_1866_kontrpalata.htm; Полевщикова Е.В.
Архивные материалы о преподавательской и научной деятельности профессора Новороссийского
(Одесского) университета И.Ю.Тимченко // Biblio-Колегіум: Електронне видання. – Вип.8. – 2014
[Електронний ресурс]: http://minilib.onu.edu.ua/index.php/main/article/download/27/24
134 Це свідчить про глибоку асиміляцію представників роду.
135 Нині – с. Супрунів Літинського р-ну Вінницької обл.
136 ДАОО. – Ф.2. – Оп.8. – Спр.326. – Арк.2–3.
137 На думку С.Решетова, це спотворене ім’я бабусі дитини, тобто Марії Петрівни Раллі (див.:
Решетов С. Род Ипитис и его потомки).
138 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.153.
139 ДАОО. – Ф.4. – Оп.8. – Спр.847. – Арк.3; РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.1426. – Л.6–6 об.
140 ДАОО. – Ф.4. – Оп.8. – Спр.847. – Арк.3–3 зв.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
69Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
подорож у місцевій поліції та Одеській міській думі141. Його ґарантами висту-
пили одеський 1-ї ґільдії купець – рідний брат Іван Раллі та 2-ї ґільдії купець
Іван Віцино: «1832 року грудня 16 дня ми, котрі нижче підписалися, одеські
купці Іван Раллі та Іван Віцино дали цю підписку Одеській міській думі про
те, що Томаз Раллі, який виїжджає нині з Одеси за кордон та долучається до
одеського 3-ї ґільдії купецтва з тосканського підданства й назад в місто Одесу
через один рік точно повернеться, а у випадку неповернення зобов’язуємося
беззастережно відповідати за нього платежами відповідно до призначених на-
чальством усіх податей, які з нього мають отримати»142. Власноручний підпис
Томазо Раллі зроблено грецькою мовою, однак ім’я відтворює італійську фор-
му, а не грецьку, що свідчило про складність його національної самоідентифі-
кації та білінґвізм143.
Томазо Степанович був одним із засновників торгового дому «Брати
Раллі», а мешкав постійно в Константинополі, де представляв інтереси фірми.
У 1839 р. він вступив до 1-ї ґільдії одеського купецтва й перебував у ній разом
зі своєю родиною нероздільно в одному капіталі. За 12 років ані він, ані чле-
ни його сім’ї – дружина Марія Пантелеймонівна, сини Стефан, Пантелеймон,
доч ки Зану, Юлія – «неспроможності не піддавалися та жодними судовими
вироками заплямовані не були»144.
Зі своєю дружиною – Марією Пантелеймонівною, дочкою хіоських аристо-
кратів Пантелеймона Аргенті та Зану Власто – Томазо обвінчався 30 квітня
1833 р. в марсельській православній церкві. Весільним батьком наречених був
Пандія Параскевович Секіарі145, який доводився нареченому двоюрідним бра-
том по лінії Секіарі та одночасно троюрідним братом по лінії Раллі146.
Старший із синів Раллі – Стефан – народився 2 жовтня 1835 р. в
Константинополі, а 26 жовтня того ж року він був охрещений у місцевій церкві
Введення Пресвятої Богородиці, що в парафії Ставродром. Хрещеним батьком
став хіосець Петро Мануїлович Скілиці147, чоловік рідної тітки немовляти –
Маріго Стефанівни Раллі148. Другий син – Пантеліон (Пантелеймон) – наро-
дився 6 травня 1845 р. в Марселі, охрещений 17 червня того ж року в місцевій
православній церкві. Дитину прийняла при купелі бабуся – Зану Аргенті149.
Старша з дочок подружжя Раллі – Зану – народилася 6 листопада 1846 р.
в Константинополі, охрещена 24 листопада в місцевій церкві Введення
141 Там само. – Арк.1, 3.
142 Там само. – Арк.2.
143 Там само. – Арк.1. Така ситуація була дуже поширена на Хіосі й пояснювалася бурхливою
історією острова. Упродовж 1261–1566 рр. він перебував під владою Ґенуезької республіки. Тут
мешкало до 10% католицького населення, яке складалося, переважно, із військових і неґоці-
антів. Багато з них стали родоначальниками відомих хіоських сімейств, наприклад Томазо,
Зілотті, Казанова та ін. Вони родичалися з грецькою аристократією острова та з часом стали
невід’ємною частиною місцевої еліти, значно вплинувши на культуру як цієї верстви, так і
острів’ян загалом.
144 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.1426. – Л.6–6 об.
145 Там же. – Д.4024. – Л.2–2 об.
146 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.143.
147 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.1426. – Л.3–3 об.
148 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.143.
149 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.1426. – Л.14–14 об.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
70 В.В.Томазов
Пресвятої Богородиці, що в парафії Ставродром. Хрещеною матір’ю дів-
чинки була «Юлія С. Раллі»150 – імовірно бабуся з боку батька Юлія Раллі
(уроджена Секіарі). Молодша дочка Томазо та Марії – Юлія – народила-
ся 29 червня 1849 р. в Константинополі, охрещена 25 липня у церкві при
російському посольстві. Хрещеною матір’ю стала дружина неґоціанта Козі
Августовича Агеласто – Вієру151 Стефанівна (уроджена Раллі), рідна тітка
дівчинки152.
У 1851 р. Томазо почав клопотатися про долучення своєї родини до спад-
кового почесного громадянства Російської імперії, але, оскільки він перебував
поза межами Росії, довіреною особою його став племінник – спадковий почес-
ний громадянин Степан Іванович Раллі153. 2 серпня 1851 р. справу Томазо
Раллі слухали в герольдії Урядуючого Сенату, яка постановила залишити її
«без дій» через неповний комплект документів, про що й було видано указ від
21 вересня 1851 р.154 30 травня 1852 р. Степан Раллі від імені свого дядька
Томазо знову подав клопотання на імператорське ім’я про долучення до по-
чесного громадянства155. Розглянувши 3 червня надіслані документи, героль-
дія вдруге відмовила прохачеві в позитивному рішенні, пославшись на відсут-
ність у справі копій метричних свідоцтв, про що й видано відповідний указ від
20 серпня 1852 р.156 І лише третя спроба стала успішною: герольдія розглянула
питання 15 вересня 1852 р. та визнала Томазо Раллі з родиною відповідно до
часу перебування в 1-й ґільдії купецтва у спадковому почесному громадянстві,
про що було видано указ від 12 травня 1853 р.157, а 16 грудня 1855 р. – іменні
грамоти на почесне громадянство158.
Ф.Аргенті повідомляє, що окрім уже згаданих дітей, Томазо та Марія
Раллі мали ще двох дочок: Юлію, яка народилася 1835 р. в Константинополі,
а померла 8 квітня 1844 р. в Марселі, та Марію, котра народилася в Лондоні
18 травня 1851 р. й пішла з життя там само вже 1 жовтня 1852 р.159
Імовірно, у 1850-х рр. Томазо з родинною перебрався до Лондона, а піс-
ля ліквідації одеської фірми так і залишився за кордоном. Помер він і його
дружина – Марія у столиці Великобританії, відповідно, 20 жовтня 1858 р. та
20 грудня 1880 р.160
Стефан (Етьєн) Томазович Раллі помер в юнацькому віці – 21 квітня
1853 р. в Лондоні, а його брат – Пантеліон (Пантелеймон) – 22 серпня 1928 р.
в м. Брайтон графства Суссекс (Великобританія). Одружені вони не були й на-
щадків не залишили161.
150 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.4024. – Л.6–6 об.
151 Там же. – Л.4–4 об.
152 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.143.
153 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.4024. – Л.1–1 об.
154 Там же. – Л.7–8 об.
155 Там же. – Д.4025. – Л.1–1 об.
156 Там же; ДАОО. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.367.
157 РГИА. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.4025. – Л.20–27.
158 Там же. – Л.28 об. – 29.
159 Argenti P. Libro d’oro… – Vol.2. – P.147.
160 Ibid. – P.143.
161 Ibid. – P.147.
Український історичний журнал. – 2016. – №4
71Одеські купці брати Янніс і Томас Раллі та їхні нащадки...
Юлія Раллі, дочка Томазо та Марії Раллі, пішла з життя 9 вересня 1886 р.
у Ґвізейчен-Гаус, що біля м. Болі у графстві Інвернесс у Шотландії, дівицею.
Єдиною дитиною, яка залишила нащадків, була Зану (Жені) Раллі, дружи-
на англійського аристократа сера Ричарда Чарльза Рейнольдса-Моретона
(31 січня 1846 р., Лондон – 2 березня 1928 р., м. Крукгем, графство Гемпшир,
Великобританія), сина Генрі Джорджа Френсіса Рейнольдса-Моретона, 2-го
графа Дюсі162.
Доля братів Івана й Томазо Раллі та їхніх нащадків є яскравим відобра-
женням процесів, що відбувалися у середовищі хіоської аристократії, яка об-
лаштувалася на Півдні Російської імперії. Спочатку – заснування потужних
торгових домів і фірм, які спеціалізувалися на експорті пшениці, утворення
фінансових імперій, скупка нерухомості, зокрема дворянських маєтків, долу-
чення до купецьких ґільдій та отримання почесного громадянства. Причому
у цей період хіосці намагалися дотримуватися традицій, укладаючи шлюби
у вузькому колі споріднених сімей. Зміна торговельної кон’юнктури на між-
народних ринках у середині ХІХ ст. суттєво відбилася на житті етносоціальної
групи: фірми ліквідовувалися, хтось із хіосців відмовлявся від російського під-
данства та виїздив за кордон, хтось залишався, намагаючись адаптуватися до
нових умов – вступали на російську державну службу, широко займалися бла-
годійництвом та громадською діяльністю, домагалися спадкового дворянства
й родичалися з багатонаціональною імперською елітою, але при цьому все ж
не ставали росіянами, залишаючись космополітами.
162 Ibid.
In the article on the considerable source basis has been analyzed origin, social status
and activity of the famous Odesa’s merchant family of Rallis; has been researched the
radical processes among the Chios’ aristocracy that settled in Odesa.
Keywords: Rallis, Odesa, Chios, family, merchant, guild, charity, trade, honorary
citizen by birth, coat of arms, nobility.
|