Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії
Висвітлюються основні періоди інституціональної та інтелектуальної історії установи у загальному контексті історії української історичної науки ХХ – початку ХХІ ст. Розглядаються перетворення й трансформації образів і концептуалізацій національної минувшини, пов’язані з науковими студіями в академі...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130118 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії / В.А. Смолій, О.А. Удод, О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 4-36. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130118 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Смолій, В.А. Удод, О.А. Ясь, О.В. 2018-02-06T14:29:41Z 2018-02-06T14:29:41Z 2016 Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії / В.А. Смолій, О.А. Удод, О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 4-36. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130118 930.1(477)«1936–2016» Висвітлюються основні періоди інституціональної та інтелектуальної історії установи у загальному контексті історії української історичної науки ХХ – початку ХХІ ст. Розглядаються перетворення й трансформації образів і концептуалізацій національної минувшини, пов’язані з науковими студіями в академічному Інституті історії України. This article covers the main periods of institutional and intellectual history of the Institute of History of Ukraine in the main context of the history of knowledge of Ukrainian historical science in 20th – early 21th centuries. Also lightens up the changes and transformations of images and conceptualizations of national past associated with scientific studies in academic institute. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії До 80-річчя Інституту історії України НАНУ Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences: Staples of Institutional and Intellectual History Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| spellingShingle |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії Смолій, В.А. Удод, О.А. Ясь, О.В. Історичні студії До 80-річчя Інституту історії України НАНУ |
| title_short |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| title_full |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| title_fullStr |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| title_full_unstemmed |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| title_sort |
інститут історії україни нан україни: віхи інституціональної та інтелектуальної історії |
| author |
Смолій, В.А. Удод, О.А. Ясь, О.В. |
| author_facet |
Смолій, В.А. Удод, О.А. Ясь, О.В. |
| topic |
Історичні студії До 80-річчя Інституту історії України НАНУ |
| topic_facet |
Історичні студії До 80-річчя Інституту історії України НАНУ |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences: Staples of Institutional and Intellectual History |
| description |
Висвітлюються основні періоди інституціональної та інтелектуальної історії
установи у загальному контексті історії української історичної науки ХХ – початку ХХІ ст. Розглядаються перетворення й трансформації образів і концептуалізацій національної минувшини, пов’язані з науковими студіями в академічному Інституті історії України.
This article covers the main periods of institutional and intellectual history of the
Institute of History of Ukraine in the main context of the history of knowledge of
Ukrainian historical science in 20th – early 21th centuries. Also lightens up the changes
and transformations of images and conceptualizations of national past associated
with scientific studies in academic institute.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130118 |
| citation_txt |
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії / В.А. Смолій, О.А. Удод, О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2016. — № 5. — С. 4-36. — Бібліогр.: 89 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT smolíiva ínstitutístorííukraíninanukraínivíhiínstitucíonalʹnoítaíntelektualʹnoíístoríí AT udodoa ínstitutístorííukraíninanukraínivíhiínstitucíonalʹnoítaíntelektualʹnoíístoríí AT âsʹov ínstitutístorííukraíninanukraínivíhiínstitucíonalʹnoítaíntelektualʹnoíístoríí AT smolíiva instituteofhistoryofukraineofnationalacademyofsciencesstaplesofinstitutionalandintellectualhistory AT udodoa instituteofhistoryofukraineofnationalacademyofsciencesstaplesofinstitutionalandintellectualhistory AT âsʹov instituteofhistoryofukraineofnationalacademyofsciencesstaplesofinstitutionalandintellectualhistory |
| first_indexed |
2025-11-25T23:46:41Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:46:41Z |
| _version_ |
1850583845290639360 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2016. – №5
ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ
Інституціональна мережа є базовою підосновою системи будь-якого науко-
вого знання, котра забезпечує його трансляцію та циркуляцію як у межах фахо-
вої корпорації, так і у соціумі. Інституції адсорбують соціокультурні настанови,
суспільні виклики, культурні практики та духовні віяння історичної доби, ко-
трі розгортаються не тільки в певних наукових програмах, дослідницькому ін-
струментарії та образах минувшини, а й у відповідних організаційних моделях
функціонування науки. Ба більше, саме інституції значною мірою утворюють і
продукують те неповторне середовище фахівців-інтелектуалів, в якому побутує
повноцінний діапазон комунікативних і дослідницьких практик, завдяки ко-
трим відбувається передача знання від одного покоління до іншого, плекається
особистий зв’язок учитель – учні – учні учнів, зароджуються неформальні творчі
спільноти й союзи – напрями, школи, гуртки, групи, тандеми тощо. У певно-
му розумінні інституції є формами буття фахових корпорацій і, водночас, сво-
єрідними сценами змагання, співжиття, взаємодії кількох ґенерацій учених.
Адже на інституціональних майданчиках розгортаються не тільки персональні
УДК 930.1(477)«1936–2016»
В.А.Смолій, о.А.Удод, о.В.ЯСь*
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ:
ВІХИ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ
Висвітлюються основні періоди інституціональної та інтелектуальної історії
установи у загальному контексті історії української історичної науки ХХ – по-
чатку ХХІ ст. Розглядаються перетворення й трансформації образів і концеп-
туалізацій національної минувшини, пов’язані з науковими студіями в акаде-
мічному Інституті історії України.
Ключові слова: Інститут історії України, українська історіографія, інститу-
ціональна історія, інтелектуальна історія, історія історичної науки.
До 80-річчя Інституту історії України НАНУ
* Смолій Валерій Андрійович – академік НАНУ, директор Інституту історії України НАН
України
Удод Олександр Андрійович – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу
української історіографії Інституту історії України НАНУ
Ясь Олексій Васильович – доктор історичних наук, старший науковий співробітник
Інституту історії України НАН України, відділ української історіографії
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 5
сценарії життя інтелектуалів відмінного віку, штибу, творчого потенціалу та ад-
міністративного становища, а й співіснування/зіткнення/конфронтація творчих
особистостей із розмаїтими амбіціями, мотиваціями, устремліннями, почуван-
нями, потребами, зацікавленнями, роль яких надзвичайно важлива в будь-якій
системі знання, передусім на теренах соціогуманітаристики.
На відміну від фізико-математичних та інших наук, які метафорично (і не
тільки!) називають точними, гуманістика й суспільствознавчі дисципліни за-
звичай перебувають в епіцентрі соціокультурних трансформацій. Більше того,
соціогуманітарне знання безпосередньо сприймає, засвоює, переломлює той
чи інший хронотоп історичного буття, зокрема його кардинальні стрибки від
звичного еволюційного плину до масштабних екстремальних колізій – рево-
люційних, воєнних, соціально-політичних й інших метаморфоз. Власне, пара-
дигматичні взірці та моделі соціогуманітаристики безпосередньо пов’язані з
суспільними викликами й культурними потребами.
Історична наука в інституціональному форматі ВУАН 1920-х рр. сприй-
малася/уявлялася тодішніми українськими вченими як неодмінна складова
соціогуманітарного знання з виразним соціологічним рефреном. Тож проду-
кувалися образи національної минувшини як певної етносоціальної ціліснос-
ті, себто народу/нації у часі та просторі, котра зазнавала контраверсійних ме-
таморфоз і трансформацій упродовж відмінних історичних епох. Звісно, такі
уявлення тісно корелювалися з культурними контекстами виправдання й са-
моствердження, що мали висунути та представити історію України на акаде-
мічному полі європейської та навіть світової минувшини.
Ідея конструювання української історії як своєрідної національної цілісності
постійно побутувала у фокусі уваги М.Грушевського – попри розмаїття його до-
слідницьких й організаційно-інституційних практик 1920-х рр. Приміром, слід
згадати проект створення Українського історичного інституту як академічної
установи у системі ВУАН, розроблений 1928 р. Планувалося перетворити науко-
во-дослідну кафедру історії України в Києві на потужний інститут із розгалуже-
ною мережею відділів і секцій. Власне, задум М.Грушевського був вислідом на-
уково-організаційного досвіду діяльності комісій та установ ВУАН, спрямований
передусім на систематичне й порівняльне вивчення української історії, себто пе-
редбачав конструювання низки компаративних і методологічних площин1.
Утім соціокультурні трансформації та політичне ствердження радянсько-
го тоталітаризму поклали край перспективним інституціональним проектам на
ниві української соціогуманітаристики й, заразом, стали катастрофічними для
долі академії та всієї науки на обширах УСРР. На середину 1930-х рр. інституціо-
нальну мережу ВУАН було вщент зруйновано. Натомість осередки, створені за
взірцями суспільно-партійної науки, як-от інститути ВУАМЛІН, не могли забез-
печити ані відповідного «валу публікацій», ані кардинального перекроювання й
радянізації історії України. Водночас помітно розширювався діапазон потреб в
1 Проект організації «Українського історичного інституту», складений головою Історичної
секції ВУАН акад. М.С.Грушевським [1928 р.] // Інститут історії України Національної ака-
демії наук України: Документи і матеріали: 1936–1991: У 2 кн. / Відп. ред. В.А.Смолій; упор.
О.С.Рубльов, О.В.Юркова. – Кн.1: 1936–1947. – К., 2011. – С.19.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
6 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
«освяченні», себто інформаційному супроводі й поясненні метаморфоз партійно-
го курсу для «виховання» радянської варіації «масової людини».
У світлі технократичного стилю керівництва партійної верхівки тодішня
політика знання волею-неволею транслювалася у царину оргвисновків і черго-
вих інституціональних трансформацій. Тим більше, що перетворення на ниві
соціогуманітаристики визрівали від початку 1930-х рр., а колапс знекровле-
ної тотальними репресіями гуманістики та суспільствознавства в радянській
Україні набув справді-таки загрозливих масштабів, оскільки наукові інститу-
ції були вже не спроможними оперативно виконувати соціальні й культурні
замовлення більшовицької партії. Приміром, у проекті постанови ЦК КП(б)У
про роботу академії, котра готувалася десь наприкінці червня або на початку
липня 1936 р., відзначалося: «Надзвичайно слабо поставлена робота у галузі
суспільних наук. Академія абсолютно не займається історією України (тут і
далі курсив наш, якщо не зазначено інше – Авт.), економікою і літературою.
Інститути: Історії матеріальної культури, Мовознавства, Єврейської культу-
ри, Демографії і статистики, – засмічені чужими людьми, непридатними для
наукової роботи»2. Уцілілі рештки понівеченої, сплюндрованої та розчавленої
ВУАН, які свого часу принесли у жертву тоталітарному молоху, у другій поло-
вині 1930-х рр. мали послугувати на ниві т. зв. «соціалістичного будівництва»,
а точніше для суцільної радянізації історії України.
Інститут історії України АН УСРР було утворено постановою ЦК КП(б)У
«Про організацію в Академії наук УСРР Відділу суспільних наук» від 23 липня
1936 р. на базі ліквідованих інститутів ВУАМЛІН. Його конституювання розгор-
нулося в річищі великих інституціональних трансформацій соціогуманітарного
знання в академії, позаяк, згідно з тією ж постановою, було засновано Інститут
української літератури ім. Т.Г.Шевченка та Аграрно-економічний інститут3.
За радянських часів створення Інституту історії України АН УСРР за-
звичай пов’язували з загальними й абстрактними розумуваннями про «по-
чаток нового періоду»4, «розвиток радянської соціалістичної культури, на-
уки, освіти» та потребами «практики соціалістичного будівництва», а також
зі становленням окремого (як правило, третього) етапу української радян-
ської історіографії5. Водночас указували на певну синхронію у виникненні
республіканських і союзних інституцій6. Адже в лютому 1936 р. в Москві на
базі Історико-археографічного інституту, Інституту книги, документа та пись-
ма АН СРСР, Інституту історії Комуністичної академії було створено Інститут
2 Проект постанови ЦК КП(б)У про роботу Академії наук УСРР [не раніше 27 червня
1936 р.] // Історія Національної академії наук України: 1934–1937: Документи і матеріали /
Відп. ред. О.С.Онищенко; упор. В.А.Кучмаренко, Л.І.Стрельська, Т.П.Папакіна, Л.М.Яременко,
С.В.Старовойт; передм. В.А.Кучмаренко. – К., 2003. – С.223.
3 Постанова ЦК КП(б)У «Про організацію в Академії наук УСРР Відділу суспільних наук»
(23 липня 1936 р., м. Київ) // Інститут історії України Національної академії наук України:
Документи і матеріали: 1936–1991. – С.25.
4 Историография истории Украинской ССР / Отв. ред. И.С.Хмель. – К., 1986. – С.4–5.
5 Лось Ф.Є., Сарбей В.Г. Основні етапи розвитку радянської історичної науки на Україні //
Український історичний журнал. – 1968. – №1. – С.18–19.
6 Санцевич А.В., Комаренко Н.В. Развитие исторической науки в Академии наук Украинской
ССР: 1936–1986 гг. / Под ред. Ю.Ю.Кондуфора. – К., 1986. – С.33–34.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 7
історії АН СРСР7. Він складався з восьми секторів: історії давнього світу, се-
редніх віків, нової історії, історії колоніальних і залежних країн, історії СРСР
(із секціями з історії Великоросії, України, Білорусії, народів Кавказу, Сибіру
й Півночі, Поволжя та народів Середньої Азії), археографічного, допоміжних
історичних дисциплін і бібліографічного8.
У 1972 р. було здійснено першу спробу конструювання інституціональної
генеалогії Інституту історії АН УРСР. За ініціативою Н.Комаренко, котра спи-
ралася на свідчення старих працівників (К.Гуслистого, В.Дядиченка, Ф.Лося,
М.Рубача, М.Супруненка та ін.), пропонувалося вважати попередником уста-
нови Український інститут марксизму, котрий своєю чергою спричинився до
інституціонального становлення ВУАМЛІН9. Таким чином конструювала-
ся тяглість або спадкоємність інституцій: Український інститут марксизму –
Інститут історії ВУАМЛІН – Інститут історії України АН УРСР. Тобто походжен-
ня останнього пов’язувалося із заснуванням у листопаді 1922 р. Українського
інституту марксизму (від 1924 р. Українського інституту марксизму-ленінізму,
Харків). Пропозицію Н.Комаренко доволі прихильно сприйняли старші коле-
ґи – К.Гуслистий і Ф.Лось. Обидва, хоч і з відмінною тональністю, підтримали
авторку. Зокрема Ф.Лось зауважив, що «простежується цілковита спадкоєм-
ність як кадрів, так і проблематики наукових досліджень в Інституті історії
ВУАМЛІН і в Інституті історії України АН УРСР»10. Дещо стримано на цю
пропозицію відгукнувся К.Гуслистий, на думку котрого, «є підстави вважати,
що Інститут історії АН УРСР існує 50 років. У становленні, розвитку й підне-
сенні української радянської історичної науки велику роль відігравав Інститут
історії АН УРСР, зародження якого пов’язане зі створенням УІМЛ (1922 р.)»11.
Однак час для такої ініціативи було обрано невдало, оскільки саме 1972 р.
розпочалася кампанія з очищення академічних установ УРСР від неблагона-
дійних елементів, що супроводжувалася тотальним згортанням науково-до-
слідних проектів доби «запізнілої відлиги». Тому ініціативу Н.Комаренко про
50-літній ювілей інституту тихо й непомітно «спустили на гальмах».
Інакше оцінювали конституювання Інституту історії України АН УСРР
спостерігачі поза «залізною завісою». Скажімо, Б.Крупницький в історіогра-
фічному огляді українського радянського історієписання, підготовленому у се-
редині 1950-х рр., обстоював думку, що «це вже була інституція нової форма-
ції і з новими тенденціями, які залишилися в силі і по сьогодні»12. Причому
творення установи «нової формації» він пов’язував із кардинальними транс-
формаціями, ба навіть переформатуванням офіційної версії радянського
марксизму, котра від інтернаціоналізму «розвінчаної» марксистської школи
7 Алексеева Г.Д. Академия наук СССР // Очерки истории исторической науки в СССР / Гл.
ред. М.В.Нечкина. – Т.4. – Москва, 1966. – С.250.
8 Н.Л. [Лукин Н.М.] В Институте истории Академии наук // Историк-марксист. – 1936. –
№2. – С.172.
9 Комаренко Н.В. До питання про генезис Інституту історії АН УРСР // Український історич-
ний журнал. – 1972. – №5. – С.154–156.
10 Лось Ф.Є. З приводу листа Н.В.Комаренко // Там само. – №8. – С.158.
11 Гуслистий К.Г. З приводу листа Н.В.Комаренко // Там само. – С.159.
12 Крупницький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920–1950) / Вступ. сл.
Н.Полонської-Василенко [На правах рукопису]. – Мюнхен, 1957. – С.33.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
8 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
М.Покровського рухалася в бік перефарбованої/адаптованої апології росій-
ського великодержавництва, прикритої відповідними ідеологічними шатами.
Недаремно підрозділ праці Б.Крупницького мав красномовну назву – «Доба
переоцінки цінностей. Новий Історичний інститут при Академії наук УССР»13.
Отож створення Інституту історії України, як і інституціональні метаморфози
1936 р. в АН УСРР, Б.Крупницький розглядав у світлі нових дискурсивних
практик російського/радянського великодержавництва, котрі мали звести іс-
торію України до становища «локальної історії» в «рамках великого цілого»,
своєрідного «додатка» до минувшини «великої Росії»14.
У контексті «совєтизації» української історичної науки тлумачив створення
зазначеної інституції й О.Оглоблин, який у 1937–1941 рр. був старшим науко-
вим співробітником, завідуючим сектором історії України епохи капіталізму та
імперіалізму Інституту історії України АН УРСР. На його думку, саме у зв’язку
з конституюванням установи з’явилися певні, хоч і дуже обмежені, можливості
для наукової праці15. Водночас він обстоював твердження, що нова інституція
постала «на базі ліквідованого Інституту історії ВУАМЛІН», а її видання «були
цілковито підкорені завданням ідеологічної підготовки до грядущої війни»16.
Вочевидь, до конституювання Інституту історії України АН УСРР спри-
чинилося поєднання цілої низки багатоманітних чинників. Передусім слід
указати на поступове утвердження від середини 1930-х рр. на культурному
полі СРСР нового великоросійського тренду, котрий неминуче продукував
марґіналізацію республіканських наративів, себто радянізованих національ-
них історій. Недаремно саме у цей час актуалізувався перегляд спадщини
М.Покровського з наскрізною акцентуацією на демонтажі абстрактних «соціо-
логічних епох». Натомість провідне місце мала посісти «історія всіх народів,
які ввійшли до складу СРСР»17, а де-факто – російщення національних історій
у вигляді так званих республіканських курсів.
У цьому інтелектуальному та культурному річищі варто розглядати ін-
ституціональний проект зі створення Інституту історії АН СРСР, структуру
якого було спрямовано на вкраплення/включення історії різних народів до
історії СРСР і навіть своєрідну адаптацію всесвітньої історії для місцевого,
тобто радянського, споживача. Із такої перспективи республіканські інститу-
ти часто-густо сприймалися як свого роду філії московської академічної уста-
нови. Скажімо, саме в такому світлі (як представника «українського філіалу»
АН) сприймали М.Марченка на розширеній нараді редколеґії п’ятитомника
з історії СРСР у березні – квітні 1938 р. в Москві18. Помітну роль відіграло
13 Там само. – С.33–37.
14 Там само. – С.37.
15 Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917–1956 / Transl. by R.Olesnytsky // The Annals of the
Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the US. – Vol.5/6, №4 (18), 1/2 (19/20). – New York, 1957. –
P.363; Оглоблин О. Думки про сучасну українську совєтську історіографію. – Нью-Йорк, 1963. – С.14.
16 Мезько-Оглоблин О. Як большевики руйнували українську історичну науку // Український
історик. – 2000. – Т.37, №1/3. – С.51.
17 Дроздов П. Решение партии и правительства об учебниках по истории и задачи советских
историков // Историк-марксист. – 1936. – №1. – С.9–10.
18 Із стенограми наради редакції академічного п’ятитомного видання «История СССР» в
Інституті історії АН СРСР про висвітлення історії України (29 і 31 березня 1938, м. Москва) //
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 9
й наслідування та калькування загальносоюзних інституціональних взірців,
управлінських рішень, які простежуємо впродовж 1930-х рр. на теренах респу-
бліканської соціогуманітаристики. Тим паче, що місцеве керівництво безпере-
чно орієнтувалося на шаблон, заданий із центру, себто московський Інститут
історії. Урешті, слід узяти до уваги практично-утилітарні потреби із забезпе-
чення «виробництва» посібників і підручників для радянської України, котрі
республіканські функціонери вирішували звичним, директивним способом,
себто за рахунок концентрації в одній установі наявних наукових ресурсів.
Скажімо В.Пічета як сучасник відзначав, що новостворений Інститут історії
України став «центром об’єднання радянських істориків України»19.
Проте розгорнути роботу ані новоспеченому директорові, ані колективові ін-
ституту, котрий тільки почав формуватися, так і не вдалося. Розпочалася «єжовщи-
на», перші хвилі якої докотилися до українських теренів саме 1936 р. А.Сараджева
заарештували 27 грудня того року за звинуваченням у «контрреволюційній ді-
яльності» в рамках бутафорської справи «троцькістської терористичної організа-
ції». У 1937 р. масштабна хвиля репресій повною мірою накрила Інститут історії
України АН УРСР. Зокрема були засуджені та розстріляні старші наукові співро-
бітники К.Гребенкін, В.Гуристримба, Г.Слюсаренко, Т.Скубицький, М.Трегубенко.
10 березня 1937 р. в Москві стратили й першого директора установи – А.Сараджева.
Новостворений інститут розглядався владою як осередок неблагонадійних і
навіть «ворожих» елементів, але водночас сприймався як інтелектуальний та ор-
ганізаційний ресурс для впровадження радянської політики знання. Тому пар-
тійні функціонери вимагали показового «прориву на історичному фронті». Справу
вирішили «по-більшовицькому» у вигляді експерименту з «селекції» інтелектуа-
лів. До інституції негласно залучили «старих спеців» та влили «нову кров» – ви-
пускників інститутів червоної професури. Як згадувала Н.Полонська-Василенко:
«Перші “фахівці” запрошені були не як штатні співробітники,
а лише як консультанти, що мали не постійну платню, а пев-
ний, як казали тоді “акордний” гонорар. Такими фахівцями в
Інституті історії були М.Н.Петровський та Єв.Дм.Сташевський;
далі до них приєдналися: М.М.Ткаченко, А.І.Ярошевич. Вони
головним чином виступали як репетитори молодих членів ін-
ституту. Пізніше стали запрошувати “старих фахівців” вже на
штатні посади. Так, в Інституті історії зайняли посади старших
наукових співробітників: М.Н.Петровський, О.П.Оглоблин,
Н.Д.Полонська-Василенко»20.
У 1940 р., після так званого «возз’єднання», а по суті анексії західноукраїн-
ських земель Радянським Союзом, до складу інституту у вигляді Львівського
відділу «влилися» й представники галицької наукової школи М.Грушевського.
Інститут історії України Національної академії наук України: Документи і матеріали: 1936–
1991. – Кн.1. – С.93 (прим.56).
19 Пичета В.И. История Украины в советской историографии // 25 лет исторической науки в
СССР / Под ред. В.П.Волгина, Е.В.Тарле, А.М.Панкратовой. – Москва; Ленинград, 1942. – С.165.
20 Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків //
ЗНТШ. – Т.173: Зб. на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою / Ред.
М.Овчаренко. – Париж; Чикаго, 1962. – С.43.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
10 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
Так волею долі чи недолі на інституціональній сцені Інституту історії України
АН УРСР, хоч і на відносно короткий час, опинилися як В.Герасимчук,
Ф.Голійчук, І.Крип’якевич, О.Терлецький, так і представники наймолодшої ґе-
нерації галицьких інтелектуалів, зокрема в майбутньому визначний вітчизня-
ний сходознавець і фундатор Українського наукового інституту Гарвардського
університету О.Пріцак, котрий пригадував:
«Після приходу Червоної армії до Львова було засновано там
філіали інститутів київської Академії наук, між ними – Інституту
історії України. Мій учитель Іван Крип’якевич став директором
філіалу, а мене зробив виповнюючим обов’язки наукового секре-
таря, що затвердив київський директор С.Бєлоусов. На тому по-
сту я оставався до мого переїзду до Києва в аспірантуру у акад.
Агатангела Кримського»21.
Отже в передвоєнні роки відбулося конституювання Інституту історії України
АН УРСР, яке сполучило/ввібрало у себе декілька ліній інституціональної істо-
рії – організаційну й інтелектуальну спадщину ВУАМЛІН, традиції радянізова-
ної ВУАН та рештки ліквідованого НТШ. Інститут став унікальним інституціо-
нальним осередком кінця 1930 – початку 1940-х рр., який справді-таки об’єднав
різноманітні типи вчених – червоних професорів, радянських і партійних вису-
ванців, недавніх випускників інститутів народної освіти та педвузів, «старих спе-
ців» з установ ВУАН, львівських учнів М.Грушевського й молодих галицьких ін-
телектуалів-початківців. Неприродність, алогічність і навіть абсурдність такого
поєднання була вислідом тих масштабних селекційних експериментів і тотальних
репресивних заходів, які проводилися більшовицьким режимом для створення
радянізованого типу інтелектуала на національних, точніше республіканських,
окраїнах великої червоної імперії – СРСР. Цьому строкатому колективу істориків
випало стати авторами першого українського радянського наративу.
Задекларовані як серія навчальних посібників, «Нариси з історії України»
стали найбільш масштабним передвоєнним проектом, який частково було реа-
лізовано на теренах тодішнього Інституту історії України АН УРСР22. Зокрема
один із випусків «Нарисів…» видали навіть за часів німецько-радянської війни23.
У концептуальному сенсі вказана серія видань відображала проміжний, перехо-
довий стан тодішнього республіканського наративу, котрий поступово набував
рис додаткового або «паралельного» тексту щодо централістичного, великоро-
сійського канону з телеологічним, точніше жорстким формаційним і класовим
21 Пріцак О. Мій шлях історика // Його ж. Історіософія та історіографія Михайла Грушевсь ко -
го / Ред. І.Бречак. – К.; Кембридж, 1991. – С.69–70.
22 Нариси з історії України / Відп. ред. С.Бєлоусов. – Вип.1: Ястребов Ф., Гуслистий К.
Київська Русь і феодальні князівства ХІІ–ХІІІ століть. – К., 1937. – 209 с.; Вип.2: Гуслистий К.
Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з XIV ст. по 1569 р.). – К., 1939. –
197 с.; Вип.8: Ястребов Ф. Україна в першій половині ХІХ століття. – К., 1939. – 274 с.; Вип.4:
Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і при-
єднання України до Росії (1648–1654). – К., 1940. – 268 с.; Вип.3: Гуслистий К. Визвольна бороть-
ба українського народу проти шляхетської Польщі в другій половині XVI і в першій половині
XVII століття (60-ті роки XVI – 30-ті роки XVII століття). – К., 1941. – 188 с.; Вип.6: Оглоблін О.П.
Україна в кінці XVII – в першій чверті XVIII ст. – К., 1941. – 281 с.
23 Нариси з історії України. – Вип.11: Лось Ф.Є. Україна в роки столипінської реакції / Відп.
ред. Ф.Ястребов. – К., 1944. – 141 с.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 11
представленням у дусі «обрядового» марксизму-ленінізму, але ще залишав пев-
ний, хоч і доволі обмежений, простір для національних історій, зокрема укра-
їнської минувшини. Іншим базовим та успішно реалізованим проектом перед-
воєнного Інституту історії України АН УРСР стала синтетична праця «Історія
України: Короткий курс», видана 1940 р. в Києві. У широкому розумінні це був
паралельний проект, який у міні-масштабі дублював інші інститутські роботи,
як-от чотиритомний курс з історії України для вищої школи, що його установа
отримала у спадок від ВУАМЛІН. Таким чином, передвоєнний інститут опра-
цьовував практично три «паралельних» версії історії України: «короткий курс»,
чотиритомний підручник для вишів і розширену серію «Нарисів…». Ф.Ястребов
слушно схарактеризував цю ситуацію як «потрійну паралель»24. Зрештою, на тлі
нереалізованих проектів свого інституціонального попередника – Інституту іс-
торії ВУАМЛІН досягнення новоствореного інституту виглядають справді-таки
вражаючими. Тим паче, якщо взяти до уваги те, що йдеться всього-на-всього про
декілька десятків дослідників, із-поміж яких майже половина була істориками-
початківцями, котрі робили перші кроки в науці.
Утім означені творчі й інституціональні досягнення розгорталися в річи-
щі формування республіканського наративу, котрий кардинально обмежував
дослідницькі інтенції та потуги українських істориків порівняно з періодом
1920-х рр. Тому історієписання на обширах радянської України дедалі біль-
ше орієнтувалося на загальносоюзні взірці, котрі зводили його до статусу дру-
горядної республіканської версії історії на тлі «великої» російсько-радянської
імперської минувшини. Цей невідворотний процес на якийсь час загальму-
вала/відтермінувала страшна соціокультурна катастрофа – Друга світова ві-
йна. Для вчених Інституту історії України АН УРСР вона розпочалася начебто
для всіх однаково й, водночас, для кожного по-своєму… Декого з аспірантів і
співробітників, включно з другим директором інституту, мобілізували в армію.
Когось евакуювали до далекої Уфи. Хтось залишився в німецькій окупації.
За зловтішною іронією долі, 20 жовтня 1941 р., в один і той самий день,
по обидва боки фронту історики з колишнього інституту будь-що намагалися
відновити інституцію – в окупованому Києві та у провінційній Уфі. Так, того
дня в Київській міській управі відбулася нарада щодо відновлення діяльності
УАН. Завідувач відділу культури й освіти К.Штепа призначив виконувачем
обов’язків керівника Історично-філологічного відділу академії О.Оглоблина,
директором Інституту археології – Н.Полонську-Василенко, а керівником
Інституту історії України – М.Андрусяка25. Проте нацистські чиновники з
відомства А.Розенберґа категоричного висловилися проти, позаяк побоювалися,
24 Протокол №9 засідання Вченої ради Інституту історії України АН УРСР (9 вересня 1940 р.,
м. Київ) // Інститут історії України Національної академії наук України: Документи і матеріали:
1936–1991. – Кн.1. – С.215.
25 Наказ відділу культури та освіти Київської міської управи про призначення членів Президії
УАН та директорів її установ (20 жовтня 1941 р., м. Київ) // Історія Національної академії наук
України (1941–1945): У 2 ч. / Відп. ред. О.С.Онищенко; упор. Л.М.Яременко, В.А.Кучмаренко,
Л.І.Стрельська, С.В.Старовойт, В.М.Удовик, Н.І.Малолєтова. – Ч.1: Документи і матеріали. – К.,
2007. – С.428–429. Див. також: Верба І.В., Самофалов М.О. Історик Кость Штеппа: людина, вче-
ний, педагог. – К., 2010. – С.124; Чебан М. Микола Андрусяк (1902–1985). – Л., 2013. – С.34.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
12 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
що академічні інституції стануть осередками «тупого націоналізму»26. Натомість
в Уфі у складі Інституту суспільних наук АН УРСР була створена й запрацю-
вала група історії та археології. У першому її засіданні 20 жовтня 1941 р. бра-
ли участь Л.Славін, М.Петровський, В.Петров, М.Супруненко, Д.Бліфельд,
К.Гуслистий, В.Дядиченко, О.Лагодовська, Ф.Лось і Ф.Шерстюк27. Скупі про-
токольні записи зафіксували певну розгубленість учасників, які намагалися
обміркувати/переосмислити колишні наукові плани і бодай якось пристосува-
ти їх до обставин та умов евакуаційного буття.
Загалом життя евакуйованих українських радянських дослідників, митців,
письменників в Уфі було вкрай тяжким, оскільки до проблем культурної ізоля-
ції й тотальної невпевненості щодо найближчого майбуття долучалися неабиякі
складнощі повсякденного існування, а фактично практики постійного виживання.
В.Петров метафорично, але влучно та виразно означив цей стан: «На засланні в
Уфі»28. Як згадував тодішній учений секретар Інституту суспільних наук АН УРСР:
«При Інституті суспільних наук Академії наук, що об’єднав усі
колишні соцеківські інститути (літератури, мовознавства, історії,
археольогії, фольклору), письменники склали окрему секцію…
Кожен з них дістає щомісяця 600 крб, при чому вираховання ся-
гають до половини суми заробітної платні. Реально це дорівнюва-
ло восени та взимі 41–42 рр., за базарними цінами, вартості при-
близно коло двох пудів борошна… Як проіснувати? Де дешевші
ціни? Куди податися далі з цієї Уфи, щоб не пропасти? Де, в яко-
му місці на базарі більше продуктів, скільки коштує масло? Такі
питання, довкола яких обертається більшість розмов киян при зу-
стрічі на вулицях Уфи. Одержані листи з Алма-Ати або Ташкенту
з цінами на масло, помідори й виноград та згадками про ступені
температури стали улюбленою лектурою. М’яті листи, передаван-
ні з рук у руки, сприймаються крізь нудьгу й почуття безнадії, як
вістка про ілюзорну можливість порятунку»29.
Зрештою утилітарні потреби «мобілізації мас», котрі визначали конфіґу-
рацію політики знання радянського режиму за воєнної доби, призвели до по-
ступового відновлення інституту, яке завершилося лише після реевакуації до
Києва в липні 1944 р.
Німецько-радянська війна спричинилася не тільки до масштабних соціо-
культурних трансформацій комуністичного режиму, а й висунула нові вимоги та
запити до представлення минувшини народів СРСР. Воєнні реалії нав’язували
плекання та масштабне поширення культу героїзму, що його намагалися опер-
ти на історичні засади, аналогії, приклади, персоналії тощо. Тож потреби війни
на якийсь час призупинили, точніше відсунули на другий план конструювання
26 Витяг із підсумкового звіту керівника групи «Наука» доктора фон Франке до рейхсміні-
стра окупованих східних територій А.Розенберга про стан наукових установ у м. Київ (3 лютого
1942 р., м. Київ) // Інститут історії України Національної академії наук України: Документи і
матеріали: 1936–1991. – Кн.1. – С.336.
27 Протоколи засідань групи історії та археології (20 жовтня – 4 грудня 1941 р.) // Науковий
архів Інституту історії України НАН України (далі – НА ІІУ). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.40. – Арк.1.
28 В.П. [Петров В.П.] На засланні в Уфі // Краківські вісті. – 1942, 21 серп. – №184. – С.3;
22 серп. – №185. – С.3; 23 серп. – №186. – С.3; 25 серп. – №187. – С.3; 26 серп. – №188. – С.3.
29 В.П. [Петров В.П.] На засланні в Уфі // Там само. – 1942, 21 серп. – №184. – С.3.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 13
спільної російсько-радянської минувшини для всіх народів СРСР. Натомість у
підрадянському культурному просторі воєнної доби формувалися дискурси ге-
роїки та «локального» патріотизму, котрі прагнули вмонтувати як вибрані фраґ-
менти-складові до «єдиного моноліту» загальнорадянського патріотизму. Логіка
нищівної та руйнівної війни вносила свої мотиви у формування дослідницьких
практик, які були зумовлені гострими потребами морально-психологічної мобі-
лізації багатонаціонального населення воюючого СРСР. Тому практично-утилі-
тарні вимоги воєнної доби формували той діапазон запитів, що адресувалися до
історії, котру мали представляти у вигляді героїчної минувшини. Історія мала
стати важливим мобілізуючим ресурсом.
Із поверненням до Києва Інститут історії України потрапив у нові динаміч-
ні соціокультурні обставини, які доволі швидко змінювалися наприкінці війни
та в перші повоєнні роки. З одного боку, культурні настрої на нещодавно оку-
пованих землях розгорталися в дусі апології «визволення», воєнної героїки та
патріотизму, котрі хоч і культивувалися відповідними ідеологічними практи-
ками, проте формували певний горизонт очікувань і надій, пов’язаних із кра-
щим післявоєнним майбуттям. Учасникам та очевидцям воєнних подій хотіло-
ся вірити, що пережиті лихоліття закладуть засади нового буття. Причому ці
настрої доволі потужно циркулювали у громадсько-культурному середовищі.
З іншого боку, тренди партійного курсу воєнної доби, зокрема на ниві «куль-
турного будівництва», перебували на роздоріжжі. Ідеологічні практики тих ча-
сів були однозначно спрямованими на плекання та поширення культу радян-
ського героїзму, під який намагалися підвести історичну підоснову. Приміром,
промовистою стала назва одного з відділів Комісії по історії Вітчизняної війни
на Україні при АН УРСР – персональних героїв. Отож героїзм культивував-
ся й освячувався, підживлювався певними історичними аналогіями на націо-
нальному ґрунті, котрі у широкому сенсі являли собою продуковані «локальні
версії» радянського патріотизму. Більше того, варіації «локального патріотиз-
му» за часів великої війни поширювалися навіть на вірян, котрі в радянському
культурному просторі передвоєнних років зазнавали потужного тиску як воро-
жі, або, принаймні, потенційно ворожі елементи. Натомість за воєнних часів
культивування героїзму спричинилося до певних трансформацій підрадян-
ського культурного простору, номінальними провідниками або виразниками
чого волею-неволею ставали письменники, митці, науковці. Власне, героїка
війни та культ патріотизму помітно розсували немарковані кордони дозволе-
ного, котрі реґламентувалися радянським режимом.
Утім перебіг подій упродовж 1946 р. доволі швидко продемонстрував ілю-
зорність післявоєнних сподівань на ниві культури й науки. Натомість розгор-
нулася нова кампанія з «викриття» М.Грушевського, його «буржуазної» школи.
Та поміж казуїстичних змагань навколо ідеологічних догматів, «розвінчання» й
критики примар «націоналістичної» концепції, пошуку гаданих послідовників
визначного історика, хитросплетінь персональних інтриґ партійних бонз упро-
довж 1946–1947 рр. проявилися декілька ключових проблем, що намічали кар-
динальні трансформації як у післявоєнному інституті, так і на обширах укра-
їнського радянського історієписання загалом. Розгромна постанова ЦК КП(б)У
Український історичний журнал. – 2016. – №5
14 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
«Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії
наук УРСР» від 29 серпня 1947 р. остаточно розвіяла надії та сподівання щодо
уявної лібералізації «правил гри» на ниві післявоєнної республіканської культу-
ри й науки30. Доба воєнної героїки відійшла в минуле. Отож 1947 р. став апогеєм
у ревізії героїко-патріотичної спадщини у царині республіканського історієпи-
сання, коли навіть завзяті оптимісти усвідомили чергову «точку неповернення».
Натомість однозначно анонсувалася нова інституціональна радянізація уста-
нови. «Інститут історії України» мав остаточно перетворитися на «Інститут іс-
торії» – зменшену, сіру та провінційну копію відомої союзної інституції, в якій
студіювання історії України передбачалося повністю вмонтувати у загальну
конструкцію російсько-радянської минувшини.
Серпнева постанова ЦК КП(б)У 1947 р. започаткувала потужну погром-
ницьку кампанію, скеровану супроти співробітників Інституту історії України,
котрих закликали осягнути «високий» політичний сенс цього рішення31.
Іманентною складовою зазначеної кампанії виявилася інспірована «дискусія»
щодо так званих «націоналістичних помилок» і «прорахунків» в академічній
установі. Її вислідом стала зміна керівництва інституту восени 1947 р. та по-
дальша інституціональна реорганізація, котра відбулася на початку 1950-х рр.
Передбачалося залишити відділи історії феодалізму, капіталізму та радян-
ського суспільства, котрі відображали формаційний принцип у представленні
минувшини. Відділ історії слов’ян планувалося перетворити на відділ історії
країн народної демократії, а також створити три нових підрозділи – загальної
історії, історіографії України та військово-історичний відділ. Останній мав за-
мінити Комісію по історії Великої Вітчизняної війни на Україні при АН УРСР,
котру планувалося влити до складу інституту, зокрема частину штатних оди-
ниць передати на організацію нових відділів32. Цей план із невеликим змі-
нами було реалізовано в липні 1950 р.33 Реорганізація інституції на початку
відбилася і у зміні назви. 6 вересня 1952 р. Президія АН УРСР ухвалила поста-
нову про перейменування Інституту історії України на Інститут історії. Відтак
2 березня 1953 р. за ухвалою Ради Міністрів УРСР Інститут історії України
АН УРСР став Інститутом історії АН УРСР34, а 13 березня того ж року цю ін-
формацію було взято до відома на засіданні Президії АН УРСР35.
30 Постанова ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії
України Академії наук УРСР» (29 серпня 1947 р., м. Київ) // Інститут історії України Національної
академії наук України: Документи і матеріали: 1936–1991. – Кн.1. – С.559–565.
31 Витяг із стенограми виступу секретаря ЦК КП(б)У І.Д.Назаренка на нараді істориків –
наукових працівників і викладачів вузів м. Києва з критикою роботи Інституту історії України
АН УРСР (16 вересня 1947 р., м. Київ) // Там само. – С.566.
32 Доповідна записка президента АН УРСР О.В.Палладіна до секретаря ЦК КП(б)У І.Д.Наза рен-
ка про реорганізацію Інституту історії України АН УРСР (19 травня 1950 р.) // Історія Національної
академії наук України: 1946–1950 / Гол. ред. О.С.Онищенко; упор. Л.М.Яремен ко, С.В.Ста ровойт,
О.М.Березовський, В.А.Кучмаренко. – Ч.1: Документи і матеріали. – К., 2008. – С.420–421.
33 Шевчук Г. Научно-исследовательская работа Института истории Украины Академии наук
Украинской ССР за 1950 год // Вопросы истории. – 1951. – №2. – С.156.
34 Постанова №482 Ради Міністрів УРСР «Про внесення зміни в найменування Інституту
історії України Академії наук УРСР» (2 березня 1953 р.) // У лещатах тоталітаризму: Перше
двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і мат. / Упор.
Р.Я.Пиріг (кер.), Т.Т.Гриценко, В.М.Мазур, О.С.Рубльов; відп. ред. В.А.Смолій: У 2 ч. – Ч.2
(1944–1956 рр.). – К., 1996. – С.162–163.
35 Протокол №11 засідання Президії Академії наук УРСР від 13 березня 1953 р. // Історія
Національної академії наук України: 1951–1955 / Гол. ред. О.С.Онищенко; упор. Л.М.Яременко,
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 15
Одночасно розгорнулася нова хвиля радянізації історії України, котра
вже була прописана/передбачена у серпневій постанові 1947 р. Більше того,
партійне замовлення для дослідників представлялося у вигляді категоричної,
безапеляційної вимоги-наказу:
«[…] 2. Вважати найважливішим, бойовим завданням кому-
ністів-істориків Академії наук УРСР складання марксистсь-
ко-ленінського “Короткого курсу історії України”. 3. Зобов’язати
Інститут історії Академії наук УРСР розробити і представи-
ти на затвердження ЦК КП(б)У схему і тези “Короткого курсу
історії України” до 15 жовтня цього року, керуючись сталінсь-
ким підручником по історії ВКП(б), зауваженнями товариша
Сталіна, Кірова і Жданова з питань історії, а також вказівками
даної постанови»36.
По суті робота виконувалася на засадах так званого «комплексного мето-
ду», котрий фактично був модифікацією сумнозвісного «бриґадного способу ор-
ганізації» наукової праці зразка 1930-х рр. Його суть зводилася до того, щоб
створити своєрідне «колективне горнило», де мали «плавитися» та «розчиня-
тися» ориґінальні авторські думки, а також відсікалися потенційно небезпечні
сюжети, проблеми. Текст автора/авторів кожного розділу або параграфа про-
ходив низку послідовних етапів: детальне, зазвичай кількаразове обговорення
на низовому рівні – відділ, кафедра, яке переміщувалося на інший рівень –
засідання редколеґії та вченої ради, іноді у вигляді спеціальних розширених
і тривалих нарад із додатково запрошеним колом осіб. Згодом видрукуваний
макет тому подавався на зовнішнє рецензування. Причому зазвичай ішлося
про десятки та навіть сотні рецензій. І хоча останні часто-густо мали формаль-
ний характер щодо концептуальних засад або загальної конструкції, проте,
як правило, містили безліч зауважень фактографічного плану, побажання по-
тенційних доповнень. Наприклад, на перший макет «Короткого курсу історії
України» було написано 85, а на другий – понад 100 рецензій37. Окрім того, по-
бутувала практика виїзного чи контрольного засідання авторського колективу
в інших установах АН УРСР (інститутах філософії, економіки, мовознавства
та ін.), а найголовніше – у столичних академічних установах, університетах і
вишах, які мали забезпечити зовнішню апробацію, тобто дати розгорнуту екс-
пертизу республіканських проектів.
Уперше таке просування наукового проекту крізь низку стадій «плавиль-
ного горнила» апробували на тезах «Короткого курсу…» 1947 р. Отже на-
віть установча концепція/схема видання – попередника двотомника «Історія
Української РСР» зразка 1950-х рр. – зазнала прискіпливих обговорень у
Москві, що суттєво вплинуло на її конструювання. На думку тодішнього за-
ступника директора Інституту історії АН СРСР В.Шункова, навіть сама назва
С.В.Старовойт, Г.В.Індиченко, О.І.Вербіцька, С.М.Коваленко, Є.С.Костюк, І.М.Шихненко. – Ч.2:
Додатки. – К., 2012. – С.225.
36 Постанова ЦК КП(б)У «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії
України Академії наук УРСР» (29 серпня 1947 р., м. Київ). – С.564.
37 Доповідна записка відділу пропаганди і агітації ЦК КП(б)У про рецензування макетів
«Короткого курсу історії України» (травень 1949 р.) // У лещатах тоталітаризму… – Ч.2. – С.125–126.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
16 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
була невірною, позаяк не відображала «бурхливого поступу соціалістичного
будівництва». Натомість він запропонував іншу назву для республіканського
проекту – «Курс історії Української Радянської Соціалістичної Республіки»38.
У такому контексті доволі цікавою видається арґументація В.Шункова, котра
кидає світло на тодішні культурні й дослідницькі практики:
«Зовсім не випадково ціла низка таких робіт, які зараз запро-
поновані, звичайно беруть заголовок – історія, скажімо, Бурят-
Монгольської АРСР і т. п. Це не випадково, тому що історичний
процес розглядається як поступальна хода, котра призводить до
утворення радянської республіки і нам цікаво, яким чином цей
процес дозволив нашим народам створити соціалістичні респу-
бліки. Тому принципово, [щоби] ця назва була б правильна»39.
У широкому сенсі такі настанови нав’язували телеологічну репрезен-
тацію республіканської історії до апріорно сконструйованої мети – соціаліс-
тичного майбуття. Зрештою пропозиція В.Шункова намічала кардинальну
трансформацію тогочасного, хоч і урізаного, викривленого, спотвореного й
ідеологічно заанґажованого, але все ж таки принаймні зовні національного
формату, котрий звужувався до провінційної/республіканської палітри «Історії
Української РСР».
Зауважимо, що «колективне горнило» настільки вихолощувало й роздува-
ло обсяг, що формат «короткого курсу» як універсальної базової книжки було
однозначно поховано, оскільки не вкладалися не тільки у 40–50, а навіть у 60–
70 др. арк. Натомість постав проект двотомної «Історії України» (майбутньої
«Історії Української РСР»), який фактично був дітищем згаданого «короткого
курсу». До того ж численні політичні й ідеологічні трансформації, що розгор-
талися на зламі пізнього сталінізму та на зорі хрущовської «відлиги», значною
мірою відобразилися на підготовці цієї праці. Недаремно її друк неодноразово
відкладався в останній момент із різних причин, зокрема з ініціативи респу-
бліканського партійного керівництва, котре будь-що прагнуло перестрахува-
тися від можливих звинувачень центру в «буржуазному націоналізмі» або яко-
мусь іншому «антипартійному ухилі».
Справа зрушила з «мертвої точки» лише після смерті Й.Сталіна, події, яка
збудила перші суспільні сподівання на ймовірну лібералізацію радянського
режиму. Урешті-решт наприкінці 1953 р., після семи років нескінчених пе-
реробок, вимучений і вистражданий авторським колективом та, водночас,
вихолощений, нівельований до крайності перший том республіканського на-
ративу побачив світ. У 1956 р. було опубліковано й другий том40, хоч його ви-
данню передували схожі колізії та відповідні етапи «колективного горнила»,
38 Стенограма спільного засідання Інституту історії України АН УРСР з Інститутом історії
АН СРСР по обговоренню проекту схеми «Короткого курсу історії України» (2 грудня 1947 р. – 17
лютого 1948 р.) // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.103. – Арк.50.
39 Там само.
40 Історія Української РСР: У 2 т. [1-ше вид.] / Гол. ред. О.Касименко. – Т.1. – К., 1953. – 784 с.;
Т.2. – К., 1956. – 704 с. Рос. версія: История Украинской ССР: В 2 т. [1-е изд.]. – Т.1. – К., 1953. –
839 с.; Т.2. – К., 1954. – 624 с.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 17
що їх Я.Пеленський слушно назвав «ідеологічним чистилищем»41. Незабаром
з’явилося перероблене друге видання двотомника42.
Вихід двотомника «Історія Української РСР» остаточно поховав формат
«Історії України», до якого почали повертатися лише наприкінці 1980-х рр.
Більше того, видання не тільки утвердило монопольне становище республі-
канського формату в конструюванні та репрезентації української минувшини,
а й визначило викривлені пропорції її представлення: усій «дожовтневій» істо-
рії відводилося 50% обсягу, решта 50% належала суто радянській добі. У такій
конструкції перша здобувала статус тривалої «передісторії», котра нібито «го-
тувала» історичний процес до «справжньої» й «повноцінної» історії – радянської
епохи. Урешті конструкція республіканської історії продукувала наскрізний,
єдиний і довершений телеологічний смисл – рух до «світлого комуністичного
майбуття». Іншою примітною рисою двотомника стала тотальна синхронізація
з російською історією, котра в низці ключових моментів заступала, власне, іс-
торію України. Ба більше, великоросійський дискурс став домінуючим в обох
томах республіканської історії.
Зауважимо, що перший том, підписаний до друку 23 грудня 1953 р., себто
за декілька тижнів до публікації сумнозвісних «переяславських» тез ЦК КПРС
1954 р., містив ще одну новацію – заміну старого конструкта «приєднання
України до Росії як меншого лиха» на концепцію «возз’єднання братніх на-
родів». Тож «менше лихо» перетворилося в «найвище благо» й «велике про-
гресивне звершення», ба навіть на проміжну телеологічну віху в історії СРСР.
Показовим видається пасаж про «старшого брата» в тексті першого тому43, ко-
трий мимоволі нав’язує конотації на кшталт відомих означень в антиутопії
Дж.Орвелла. Республіканський формат історії України було відразу зведено
до становища історії «молодшого брата», котра могла рухатися винятково в па-
ралельному річищі стосовно російсько-радянської минувшини.
Зазначимо, що для низки українських радянських істориків, зокрема спів-
робітників інституту, перехід від офіційної концепції «приєднання України до
царської Росії як меншого лиха» до нового радянського канону «возз’єднання»
був доволі складним. Адже ряд дослідників обстоювали думку про те, що дис-
курс «приєднання» дозволяв більш адекватно репрезентувати ранньомодер-
ну минувшину, аніж нова канонізована схема «возз’єднання». На початку
1950-х рр. прихильниками концепту «приєднання» виступали співробітники
інституту І.Бойко, В.Голобуцький, Ф.Лось, Ф.Шевченко та ін. Причому деякі
історики, приміром Ф.Шевченко, доволі скептично, навіть неґативно ставили-
ся й до концепції «меншого лиха», хоч і трималися останньої, позаяк уважали,
що схема «возз’єднання» – ще гірша, аніж дискурс «приєднання».
Таким чином, упродовж першої половини 1950-х рр. відбулося карди-
нальне переформатування леґітимаційної програми великого радянського
41 Я.З.П. [Пеленський Я.] Гонорари і тиражі // Сучасна Україна (Мюнхен). – 1959, 22 бер. –
№6 (211). – С.9.
42 Історія Української РСР: У 2 т. [2-ге вид.]. – Т.1 / Гол. ред. О.Касименко. – К., 1955. – 906 с.;
Т.2 / Гол. ред. М.Супруненко. – К., 1957. – 779 с.
43 Історія Української РСР: У 2 т. [1-ше вид.]. – Т.1. – С.149.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
18 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
наративу. Республіканським історикам нав’язувалася тотальна субординація,
котра лімітувала й окреслювала проблемний діапазон та сюжетну канву біль-
шості студій. Недаремно потуги академічних установ, зокрема Інституту істо-
рії АН УРСР, дедалі більше концентрувалися навколо великих колективних
праць. Упродовж першої половини 1950-х рр. саме такі студії посіли домінуюче
місце на ниві республіканського/українського радянського наративу. Більше
того, із появою двотомника «Історія Української РСР» розпочалася сумнозвісна
традиція великих праць. «Колективні», «великі» форми утвердилися як масо-
ве явище в радянській історіографії на зламі пізнього сталінізму та хрущов-
ських реформ. Подібні видання домінували у соціогуманітаристиці практично
всіх союзних республік. Дехто з сучасних фахівців охрестив такі дослідницькі
практики, нав’язані гуманітаріям «країни Рад», «великим» або «колективним
стилем тоталітаризму» наукових писань, що постав як наслідок культивуван-
ня штучної цілісності – «радянського народу»44.
Лібералізація суспільного й культурного життя, відома як хрущовська
«відлига», заскочила Інститут історії АН УРСР у доволі складній і супереч-
ливій ситуації. З одного боку, установа після інституціональної реорганіза-
ції початку 1950-х рр. наслідувала організаційну модель союзного взірця –
Інституту історії АН СРСР. Та, на відміну від столичних установ, київський
інститут не мав ані людських, ані фінансово-матеріальних ресурсів, які були
б принаймні відносно достатніми, для того, щоби посісти більш-менш впливо-
ві позиції у студіюванні всесвітньої історії та історії міжнародних відносин у
радянській науці. До того ж надзвичайна обережність, а подеколи й очевид-
на інерційність стилю мислення місцевих партійних керівників, які заради
самозбереження воліли рухатися здебільшого в «безпечному фарватері» ди-
ректив центру, однозначно прирікали республіканську соціогуманітаристику
на подальшу марґіналізацію та провінційність. З іншого боку, попри суттєве
розширення сеґмента всесвітньої історії у вигляді студіювання історії «країн
народної демократії», згодом – «соціалістичної співдружності», більшість на-
укових проектів інституту було пов’язано з республіканським форматом історії
України, який дедалі більше орієнтувався на російсько-радянську концептуа-
лізацію минувшини. У широкому сенсі республіканська репрезентація історії
тією чи іншою мірою стала блідою копією загальнорадянського канону.
«Зміна віх» у повоєнній політиці знання відтермінувала й модернізацію
інституту майже на десять років. Однак на середину 1950-х рр. за тогочасних
ідеологічних віянь та соціокультурних зрушень зросла критична маса потреб
і вимог на ниві осучаснення інституту, його інституціональної мережі, дослід-
ницьких і науково-організаційних практик. Натомість залишалося питання
стосовно спрямованості, форм та призначення такої модернізації, що тісно ко-
релювалося з тим «вікном можливостей», яке відкривалося за часів лібераліза-
ції тоталітарного режиму, зокрема на обширах радянської України. За іронією
долі, «запізніла модернізація» в багатьох аспектах немовби синхронізувалася,
44 Устюгова Е.Н. Культура и стили // Метафизические исследования: Альманах Лаборатории
метафизических исследований при философском факультете С.-Петербургского гос. ун-та. –
Вып.5: Культура. – Санкт-Петербург, 1997. – С.41.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 19
перегукувалася, перетиналася або розгорталася паралельним курсом із «за-
пізнілою лібералізацією» суспільства.
Одна з найголовніших, ба навіть кардинальних проблем модернізації ін-
ституту пов’язувалася з існуванням, точніше із заснуванням періодичного фа-
хового республіканського видання. Мабуть, найкраще почування й устремлін-
ня істориків післявоєнної доби щодо створення такого часопису прокоментував
тогочасний заступник директора інституту Л.Іванов: «Тов. Шевченко (мався
на увазі Ф.Шевченко – Авт.), здається, говорив також і про журнал. Я би з
Вами погодився, що, звичайно, було б дуже корисно мати журнал, але я побо-
ююся, що якби нам зараз дозволили видавати журнал, ми з Вами сіли б»45.
І хоч далі у виступі Л.Іванова йшлося про рівень підготовки публікацій, зо-
крема в контексті видання «Наукових записок» інституту, ця майже фройдів-
ська обмовка («ми з Вами сіли б») якнайкраще демонструє справжній сенс цієї
зауваги. Тим паче, що сучасники Л.Іванова добре усвідомлювали прихований
або подвійний підтекст його висловлювання.
У 1950 р. інститут та інші академічні установи спробували трансфор-
мувати свої «Наукові записки» у формат передплатних видань, себто ча-
сописів46. Утім і цей проект, попри підтримку академічного керівництва,
зазнав невдачі. Зрештою реалізувати задум зі створення республікансько-
го фахового часопису вдалося лише 1957 р., коли розпочалася публікація
двомісячника під назвою «Український історичний журнал». Його видання
супроводжувалося такими масштабними проблемами, що про них згадала
навіть діаспорна преса. Приміром, Я.Пеленський із неприхованим сарказ-
мом відгукнувся про хронікальну інформацію щодо проблем із накладами
й авторськими ґонорарами, які побутували вже в перші роки видання фа-
хового часопису:
«[…] на науковій сесії в питаннях розвитку гуманітарних наук
в УССР, яка відбулася в травні 1958 р. в Києві (точніше на за-
сіданнях історичної секції) виявилося з усією гостротою, що про-
блема гонорару є не тільки проблемою “безпаспортних бродяг”,
а в не меншій мірі і проблемою українських підсовєтських істо-
риків. В своїх рекомендаціях секція ствердила, що необхідно
“перетворити ‘Український історичний журнал’ в щомісячний,
збільшити його обсяг, забезпечити редакцію необхідним штатом
і кардинально розв’язати питання про гонорар”. Це стверджен-
ня є доказом, що редакційна колегія і співробітники “УІЖ” не
користуються аж надто великим “піклуванням партії та совєтcь-
кого уряду”. Навпаки – виходить, що вони мають подібну про-
блему, що і українські емігранти. Різниця полягає в тому, що
український інтелігент, який покинув батьківщину, є прире-
чений, як і кожний інший емігрант, на невідрадні умови пра-
ці, відсутність матеріального забезпечення та інші, часто дуже
45 Стенограма засідання Вченої ради Інституту історії України АН УРСР від 24–[26] квітня
1947 р. // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.101. – Арк.190.
46 Доповідна записка Президії АН УРСР до секретаря ЦК КП(б)У І.Д.Назаренка про перетво-
рення наукових видань Інститутів Відділу суспільних наук на періодичні та передплатні видан-
ня (25 листопада 1950 р.) // Історія Національної академії наук України: 1946–1950. – Ч.1. – С.449.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
20 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
прикрі обставини. Однак дуже вимовним для стану української
науки на рідних землях є факт, що там також існує проблема
гонорару»47.
Утім навіть доволі скептично налаштований Я.Пеленський визна-
вав: «Поява “Українського історичного журналу”, органу Інституту історії
АН УРСР, в Києві, є мабуть однією з найважливіших подій на відтинку дослі-
дів історії в УРСР після другої світової війни. Від часу ліквідації журналу
“Україна” це є перший український історичний журнал в УРСР»48.
Завдяки цим модернізаційним, хоч і дуже запізнілим та паліативним поту-
гам, значною мірою було заповнено одну з найважливіших інституціональних
лакун українського радянського історієписання. Тим більше, що від 1965 р.
«Український історичний журнал» почав видаватися як місячник. Інститут іс-
торії АН УРСР не тільки забезпечив науково-організаційні, методичні та редак-
торські практики, а й солідну частку фахових публікацій. Зокрема впродовж
1957–1959 рр. у часопису було вміщено 117 матеріалів (28,1% усіх публіка-
цій), які подали 59 співробітників інституту (25,5% усіх авторів)49. У 1960 р.
на шпальтах «УІЖ» опублікували свої дописи 36 співробітників (19,4% усіх
авторів)50. У 1961 р. 59 співробітників інституту видрукували у журналі 86 ста-
тей, заміток, рецензій і матеріалів51. Більше того, упродовж 1960 – на початку
1970-х рр. часопис став тим осередком, який дозволяв, хоча б почасти, апробу-
вати й реалізувати персональні дослідницькі устремління та практики, котрі
споглядаємо в небуденних текстах І.Бойка, О.Компан, О.Лугової, Ф.Шевченка
та низки інших істориків.
У 1960-х рр. розгорнулися й масштабні трансформації інституту, накинуті,
так би мовити, «згори». 28 травня 1963 р. ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР ухва-
лили спільну постанову «Про заходи по поліпшенню діяльності Академії наук
УРСР», котра нав’язувала масовану централізацію та структурне укрупнен-
ня багатьох інституцій, які мали концентруватися на пріоритетних напрямах
розвитку «народного господарства». За великим рахунком, документ здебіль-
шого калькував заходи й вимоги, висунуті та сформульовані у спільній поста-
нові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи по поліпшенню діяльності
Академії наук СРСР і академій союзних республік» від 11 квітня 1963 р. Тож
уже 12–13 червня 1963 р. на загальних зборах АН УРСР обговорювалися пи-
тання структурної й організаційної модернізації академічних установ. Як і у
1930-х рр., академії накинули всесоюзне лекало інституціональних трансфор-
мацій, яке за часів хрущовської лібералізації лише супроводжувалося подобою
обговорення у громадсько-культурному та фаховому середовищах. Вислідом
47 Я.З.П. [Пеленський Я.] Гонорари і тиражі. – С.9.
48 Перша конференція молодих науковців НТШ [про доповіді В.Маркуся, Я.Пеленського та
ін. учених про українську радянську історіографію] // Свобода (Джерсі-Сіті). – 1959, 2 черв. –
№104. – С.3.
49 [Шевченко Ф.П. Робочі матеріали про діяльність «УІЖ»] [м. Київ; чорновий автограф] // Інститут
рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф.349. – Спр.1051. – Арк.16.
50 Там само. – Арк.18.
51 Річний звіт про наукову діяльність Інституту історії АН УРСР за 1961 р. // НА ІІУ. – Ф.1. –
Оп.1. – Спр.1027. – Арк.80.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 21
такої «програми» вимушених змін стало укрупнення структурних підрозділів
інституту, оформлене у вигляді великих відділів: 1) історії соціалістичного і
комуністичного будівництва; 2) історії Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції та громадянської війни; 3) історії досоціалістичних формацій; 4) нової та
новітньої історії зарубіжних країн; 5) історіографії та джерелознавства; 6) іс-
торії міст і сіл УРСР; 7) історії природознавства; 8) історії техніки52.
Чергова реорганізація практично повністю підпорядковувала/перекрою-
вала організаційну структуру інституту в інтересах масштабних багатотом-
них колективних проектів, як-от «Історія Української РСР», «Історія міст і сіл
Української РСР» та ін. Більше того, уведені до структури установи відділи з
історії природознавства, техніки, що їх перевели з інститутів математики й те-
плоенергетики АН УРСР53, практично не перетиналися з історією України як
такою, позаяк були чужорідними включеннями у систему соціогуманітарного
знання. Тим паче, що у жодному разі не йшлося про якусь інтеґрацію науко-
знавчих елементів із соціогуманітарними, культурологічними складовими.
Натомість науково-дослідні проекти обох відділів здебільшого були відірвани-
ми від провідної проблематики, котру інститут розробляв у наступні роки.
Водночас важливі метаморфози впродовж 1960-х рр. відбулися на ниві зрос-
тання кваліфікації наукових кадрів інституту. Якщо кількість кандидатів наук
зросла з 60 (1961 р.) до 66 (1969 р.), то докторів наук – збільшилася з 6 (1961 р.)
до 25 (1969 р.) осіб. Тобто за вісім років відбулося більш, аніж чотириразове
зростання фахової кваліфікації науковців, які здобули докторський ступінь.
Зауважимо, що, попри позірну «легкість» кваліфікаційного стрибка 1960-х рр.,
здобуття ступеня доктора історичних наук стало справжнім випробуванням для
низки співробітників інституту. Тим більше, що дисертаційний марафон неа-
бияк ускладнювала тривала процедура затвердження докторських дисертацій
фахівців із республіканських «окраїн», якої неухильно дотримувалася ВАК у
Москві, особливо щодо істориків, котрі студіювали «дожовтневу» минувшину.
Причому проблема затвердження здобутих наукових ступенів залишалася до-
волі гострою й у наступні роки. Приміром В.Сарбеєві, котрий 31 березня 1972 р.
захистив докторську дисертацію «Основоположники марксизму-ленінізму і до-
жовтнева історіографія України», довелося чекати на затвердження ВАК понад
чотири роки (22 жовтня 1976 р.)54. Ще довше тривало затвердження наукового
ступеня доктора історичних наук Ю.Гамрецького – 28 грудня 1970 р. він за-
хистив дисертацію «Ради робітничих депутатів України у 1917 році», а отримав
підтвердження ВАК лише 22 жовтня 1976 р., себто майже через шість років55.
Упродовж другої половини 1960 – початку 1970-х рр. за ініціативи чи
активної участі співробітників Інституту історії АН УРСР з’явилася низ-
ка спеціалізованих збірників, як-от «Історичні джерела та їх використання»
52 Річний звіт про науково-дослідну діяльність Інституту історії АН УРСР за 1963 р. // Там
само. – Спр.1153. – Арк.40.
53 Санцевич А.В. Інститут історії України Національної академії наук України: Історіо-
графічний нарис (До 60-річчя установи). – К., 1998. – С.51.
54 Особова справа Сарбея Віталія Григоровича // НА ІІУ [опис формується]. – Арк.88.
55 Особова справа Гамрецького Юрія Марковича // Там само. – Ф.1. – Оп.3ос. – Спр.1969. –
Арк.114.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
22 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
(1964–1972 рр., вип.1–7), «Історіографічні дослідження в Українській РСР»
(1968–1973 рр., вип.1–6), «Середні віки на Україні» (1971–1973 рр., вип.1–2),
«Український історико-географічний збірник» (1971–1972 рр., вип.1–2). Тоді ж
поновився й випуск «Київської старовини» (1971 р., №1), яка мала виходити у
форматі щорічника.
Зрештою, паліативна модернізація 1960 – початку 1970-х рр. спричинила
доволі суперечливі наслідки й результати. З одного боку, структурно-організа-
ційна перебудова інституту, котра була вислідом кампанії з централізації нау-
кового життя 1963 р., однозначно трансформувала функціональне призначен-
ня більшості відділів установи, які відтоді майже винятково орієнтувалися на
багатотомні колективні проекти. Тож навіть пізніші трансформації організа-
ційної структури не змінили окреслених пріоритетів політики знання, спрямо-
ваних на дальшу провінціалізацію республіканської історії. Більше того, наки-
нута «згори» модернізація фактично іґнорувала хронічні проблеми інституту,
котрі намітилися від кінця 1940-х рр. Передусім ідеться про поступове, але
невпинне старіння кадрового складу, особливо провідних фахівців (докторів
наук), украй обмежений приплив наукової молоді, кричущі диспропорції у фа-
ховому розподілі науковців, зростаючий дисбаланс організаційних сеґментів
інституту, надмірну централізацію академічного життя та ін. З іншого боку,
інститутові, попри потужний і всеохоплюючий ідеологічний тиск, величезні
організаційні труднощі, технічні проблеми й комунікативні супереч ності, уда-
лося розбудувати мережу видань, зокрема «Український історичний журнал»
та низку спеціалізованих збірників. Це суттєвого розширювало можливості
установи як інституціонального майданчика для апробації різноманітних на-
укових практик багатьох істориків, у тому числі й з інших установ і навчаль-
них закладів. Тим паче, що становлення цієї інституціональної мережі майже
синхронізувалося зі своєрідним кваліфікаційним стрибком, завдяки якому в
інституті впродовж 1960-х рр. з’явилося понад 20 докторів наук.
Отож створювалися, хоч і не дуже сприятливі, але все ж таки достатні умо-
ви для розгортання персональних дослідницьких практик, які тією чи іншою
мірою дисонували або навіть конфліктували (як у випадку з М.Брайчевським)
із колективними багатотомними проектами. Власне, прихована, завуальова-
на, а в певних аспектах відкрита конфронтація між колективними та персо-
нальними дослідницькими інтенціями сформувала палітру викликів і можли-
востей для українського радянського/республіканського історієписання доби
«запізнілої відлиги». Однак, хрущовська лібералізація не змінила загально-
го курсу на домінування колективних багатотомників, навпаки – ішлося про
дальшу концентрацію наукових ресурсів для підтримання «великих» форм
історіє писання. «Новації» стосувалися лише певної корекції та переробки тек-
стів у дусі злободенної політичної кон’юнктури, зокрема включали часткову й
вибіркову десталінізацію під машкарою показної боротьби проти «культу особи».
Загалом колективні, як правило кількатомні, праці впродовж 1960 – на по-
чатку 1970-х рр. посіли домінуюче становище на полі республіканського історіє-
писання. У цей період вийшли друком «История Киева» (1963–1964 рр., т.1–2),
«Історія селянства Української РСР» (1967 р., т.1–2), «Історія робітничого класу
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 23
Української РСР» (1967 р., т.1–2), «Українська РСР у Великій Вітчизняній війні
Радянського Союзу» (1967–1969 рр., т.1–3), «Перемога Великої Жовтневої соці-
алістичної революції на Україні» (1967 р., т.1–2) та ін. Більше того, 29 травня
1962 р. ЦК КПУ ухвалив постанову «Про видання “Історії міст і сіл Української
РСР”», котра санкціонувала початок науково-методичної та організаційно-тех-
нічної роботи над цим багатотомним проектом. До «50-річчя Жовтневої рево-
люції 1917 р.» було приурочено оновлену версію двотомної «Історії Української
РСР». Відзначимо, що обговорення макета праці розгорталося в порівняно спо-
кійній і розміреній атмосфері, часом проступав дух повсякденної й монотонної
рутини. Причому дехто з учасників обговорення навіть обстоював думку, що
йдеться не про нову версію, а про третє перероблене видання двотомника зраз-
ка 1950-х рр.56 Загалом двотомник 1967 р. продемонстрував зростаючу інерцій-
ність тодішніх колективних праць. Останні «рухалися» вузьким «коридором»,
окресленим радянським каноном ще у середині 1950-х рр., і були повністю за-
критими навіть для поміркованих і паліативних концептуальних пропозицій,
які потроху проступали за часів «запізнілої відлиги». У другій половині 1960 –
на початку 1970-х рр. розроблялася та планувалася й ціла низка інших науко-
во-дослідних проектів, монографій, колективних праць, збірок джерел тощо.
Зокрема слід згадати чотиритомну «Радянську енциклопедію історії України»
(1969–1972 рр.), котра де-факто була своєрідною відповіддю на публікацію
низки томів «Енциклопедії українознавства» на теренах української діаспори.
У підготовці цього видання активну участь брали співробітники Інституту іс-
торії АН УРСР, хоч подані енциклопедичні гасла зазнали масштабної редак-
ційної «чистки», яка відсікла значну частину інформативного потенціалу.
На відміну від багатотомних колективних праць персональні дослідниць-
кі практики 1960-х рр. вирізнялися більшим динамізмом і, попри ідеологіч-
ну зашореність, продукували певні новації й концептуальні пропозиції, на-
скільки це дозволяла доба «запізнілої відлиги». Звісно, останні не могли бути
кардинальними та всеохоплюючими, зокрема вбиралися у прийнятні для ра-
дянського культурного простору шати, але саме в них намічалися можливі,
принаймні потенційні, сценарії еволюції республіканського чи «паралель-
ного» наративу. Зрештою, від середини 1950-х рр. з’явилася ціла низка ре-
формістських (ревізіоністських, нонконформістських) істориків (О.Апанович,
І.Бойко, І.Бутич, В.Го ло буцький, І.Гуржій, Я.Дзира, О.Компан, І.Крип’якевич,
О.Лугова, М.Марченко, Ф.Шевченко та ін.), які у своїх текстах прагнули по-
мітно розсунути/обійти межі радянського історієписання, принаймні його
«паралельної» – республіканської версії. Більшість із них у тому чи іншому
вигляді були свого часу пов’язані з академічним інституціональним майдан-
чиком – Інститутом історії.
Водночас мали місце спроби часткової реабілітації деяких українських істори-
ків (Д.Багалія, М.Драгоманова, М.Костомарова, О.Лазаревського, О.Єфименко,
Д.Яворницького й навіть М.Грушевського та П.Куліша), їхнього наукового
56 Стенограма обговорення макета І тому «Історії УРСР» (15–26 лютого 1965 р.) // Там само. –
Оп.1. – Спр.81. – Арк.11, 268.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
24 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
доробку. Зокрема в 1970 р. інститут виступав з ініціативами щодо видання три-
томника вибраних праць М.Костомарова57 та чотиритомника Д.Яворницького58. У
1966 р. в розвідці І.Бойка й Є.Кирилюка «Михайло Грушевський (З нагоди сторіч-
чя від дня народження)»59 та у статті Ф.Шевченка «Чому Михайло Грушевський
повернувся на Радянську Україну?» було зроблено перші спроби паліативної реа-
білітації визначного українського вченого. Зокрема Ф.Шевченко, попри низку ка-
нонічних оцінок і коментарів, репрезентував його як історика зі світовим ім’ям60.
Обидві розвідки набули неабиякого розголосу на теренах радянської України61,
хоч і були доволі скептично сприйняті в діаспорі62.
Проте якщо більшість персональних практик істориків-ревізіоністів спря-
мовувалися на часткове розширення/уточнення/переінакшення радянсько-
го канону, то спроби його модифікації або модернізації в республіканській
історіографії споглядаємо лише в текстах поодиноких дослідників, зокрема
О.Компан, чиї наукові інтенції було зорієнтовано на переосмислення марксиз-
му, принаймні його вульґаризованої та офіційно канонізованої варіації. Такі
устремління поставали в дусі спроб «нового» прочитання та потрактування
марксизму в радянській соціогуманітаристиці 1960-х рр. із наголосом на його
культурницьких і гуманістичних вимірах, або акцентуванні на ранніх текстах
«класиків» з їх неоднозначними смислами.
На початку 1970-х рр. «запізніла відлига», метафорично названа західними
інтелектуалами «добою П.Шелеста», добігала свого логічного кінця. Вона спри-
чинила доволі цікавий інтелектуальний парадокс, завдяки якому в одному куль-
турному просторі, зокрема на інституціональному полі інституту, дивовижним
чином співіснували інерційні колективні практики багатотомних проектів і, вод-
ночас, самобутні устремління цілої низки академічних істориків, що балансували
на межі між офіційним і неофіційним в ориґінальних, авторських текстах.
Ці практики урвалися 1972 р. «Запізнілу відлигу» змінили нові «замо-
розки», які в певному сенсі законсервували стан культурної стаґнації до сере -
дини 1980-х рр. Ці «кліматичні» метаморфози навіть здобули персональне
означення – «маланчуківщина», що походило від прізвища тодішнього секре-
таря ЦК КПУ В.Маланчука (до речі доктора історичних наук), який уславив-
ся своєю ідеологічною ортодоксальністю та боротьбою з «націоналістичними
проявами» в 1970-х рр. У річищі повороту 1972 р. розпочалася нова кампанія
57 Меморандум Інституту історії АН УРСР відділові науки і вузів ЦК КПУ щодо необхід-
ності видання тритомника вибраних праць М.І.Костомарова (25 травня 1970 р.) // Інститут іс-
торії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957–1977): Документи і матеріали / Упор.
О.С.Рубльов; відп. ред. В.А.Смолій. – К., 2007. – С.293–295.
58 Доповідна записка Інституту історії АН УРСР відділові науки і вузів ЦК КПУ щодо доціль-
ності публікації чотиритомника вибраних праць Д.І.Яворницького від 18 травня 1970 р. // Там
само. – С.289–292.
59 Стаття І.Бойка та Є.Кирилюка у газеті «Літературна Україна» «Михайло Грушевський:
З нагоди 100-річчя від дня народження» // Там само. – С.222–231.
60 Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? //
Український історичний журнал. – 1966. – №11. – С.24.
61 Меморандум КДБ УРСР ЦК КП України щодо відгуків інтелігенції республіки на статтю
«Михайло Грушевський», оприлюднену «Літературною Україною» 30 вересня 1966 р. (1 грудня
1966 р.) // Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957–1977). – С.231–235.
62 Л.В. [Винар Л.Р.] Рец. на ст.: Шевченко Ф.П. Чому Михайло Грушевський повернувся на
Радянську Україну (УІЖ. – 1966. – №11. – С.13–30) // Український історик. – 1967. – №1/2. – С.124.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 25
супроти «буржуазного націоналізму», котра спричинилася до адміністратив-
них заходів та утисків щодо академічних інституцій, а також низки республі-
канських видавництв, редакцій журналів і газет. Ці віяння вже влітку – восе-
ни 1972 р. добре відчули в Інституті історії АН УРСР.
13 вересня 1972 р. за «пропаганду буржуазно-націоналістичних ідей» і
дружні взаємини з репресованими дисидентами (формально – за скороченням
штатів та «неперспективної тематики») з інституту звільнили доктора історич-
них наук О.Компан, кандидата історичних наук О.Апанович і кандидата фі-
лологічних наук Я.Дзиру. Це рішення спиралося на постанову бюро Президії
АН УРСР №294 від 31 липня 1972 р. «Про дальше вдосконалення тематичної
спрямованості науково-дослідної роботи, структури та кадрового складу уста-
нов Секції суспільних наук АН УРСР», зокрема нібито вмотивовувалося потре-
бою чотиривідсоткового скорочення бюджетного фонду заробітної плати.
21 вересня 1972 р. з аспірантури Інституту історії АН УРСР відрахували
аспіранта 3-го року навчання М.Мельника – формально за «поданою заявою»63,
а насправді як політично неблагонадійну особу, котра висловлювалася в «на-
ціоналістичному дусі», зокрема він надіслав «шкідливі» поезії до редакції
журналу «Вітчизна», а також читав свої вірші біля пам’ятника Т.Шевченкові.
За інформацією КДБ М.Мельник поширював фотокопію книги А.Авторханова
«Технологія влади», видану в Мюнхені 1956 р.64 У поданні відділу історії ка-
піталізму за підписом професора Ф.Лося обстоювалася думка про недоціль-
ність залишати М.Мельника на роботі в інституті, позаяк він не підготував
вчасно кандидатську дисертацію. Утім пропонувалося використати його на ви-
кладацькій роботі або як науковця в архіві чи музеї65. Подальша доля звільне-
ного склалася трагічно. У березні 1979 р. колишній аспірант інституту, член
Української Гельсінської групи М.Мельник наклав на себе руки, щоб уникну-
ти арешту та захистити від переслідувань дружину і двох малолітніх доньок66.
17 жовтня 1972 р. було звільнено з роботи на підставі таємного голосуван-
ня та рішення вченої ради інституту від 10 липня того ж року (забалотовано
під час проходження конкурсу) в. о. старшого наукового співробітника (відділ
історіографії і джерелознавства) В.Кука – колишнього головного командира
Української повстанської армії67.
Ще раніше з Інституту археології АН УРСР звільнили М.Брайчевсь -
ко го. А Ф.Шевченкові за «неправильне ставлення до парторганізації» та
«ідейно-теоретичні помилки» оголосили догану із занесенням до облікової
картки та усуненням із посади директора установи. Відтак члена-кореспон-
дента АН УРСР Ф.Шевченка перевели до Інституту історії на посаду старшого
63 Особова справа Мельника Михайла Спиридоновича // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1л. – Спр.871. –
Арк.2.
64 Рубльов О. У пошуках правди історії: Інститут історії України НАН України: друге два-
дцятиріччя (1957–1977 pp.) // Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя (1957–
1977). – С.24.
65 Особова справа Мельника Михайла Спиридоновича. – Арк.3.
66 Карасик С., Овсієнко В. Мельник Михайло Спиридонович: Віртуальний музей «Ди си дентський
рух в Україні» (див.: [Електронний ресурс]: http://archive.khpg.org/index.php?id=1113917248).
67 Особова справа Кука Василя Степановича // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1л. – Спр.867. – Арк.1.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
26 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
наукового співробітника, згодом (після смерті 24 серпня 1973 р. тодішнього
завідувача В.Дядиченка) він став тимчасовим виконувачем обов’язків завіду-
вача відділу феодалізму.
У доповідній записці Інституту історії АН УРСР, підготовленій у серпні
1972 р. для ЦК КПУ та підписаній тодішнім директором А.Скабою, заходи зі
«скорочення» істориків трактувалися в такому вигляді: «У відповідності з на-
становами ЦК КП України в інституті вжито заходів по ідейному оздоровлен-
ню колективу»68.
Із розгортанням кампанії гонінь 1972–1973 рр. фахові збірники та низку нау-
ково-дослідних проектів спіткала доля звільнених істориків. На думку С.Процюка,
«втрати сектора видань із суспільних наук є найважчими, важ-
чими, ніж говорять їхні голі заголовки… Можна тут згадати
б такі особливо цінні видання, як Історіографічні досліджен-
ня в УРСР, Історичні джерела та їх використання, Українське
мистецтвознавство, Проблеми географічної науки в УРСР,
Українські історико-географічні збірники. Ці журнали з 1975 р.
не виходять, редколегії цих видань розігнано, багато співробіт-
ників репресовано, а навіть тим нечисленним уцілілим заборо-
нено продовжувати справу. Не згадуємо вже про такі збірники,
як Середні віки на Україні, чи Слов’яно-руські старожитності,
що були нещадно ліквідовані вже після появи лише першого
числа. Режимні кола розуміли, мабуть, всю жахливість цих за-
ходів, а тому дозволено прорежимним історикам замістити всі
ці видання новим дешевим щорічником Історичні дослідження,
що почав виходити з 1975 р. в двох секціях: “Вітчизняна історія”
та “Історія зарубіжних країн”, у яких колосальну перевагу від-
дається не справжній історії, а “історії” радянського періоду і на-
віть просто агітації»69.
Упродовж другої половини 1973 р. відбулася кардинальна організаційно-
структурна перебудова інституту, котра була повністю переформатована під
задоволення потреб проекту зі створення багатотомника «Історія Української
РСР». Отже наприкінці року в результаті проведених заходів структура уста-
нови набула такого вигляду: 1) сектор історії України дожовтневого періоду
з відділами історії феодалізму, історії капіталізму, джерелознавства і допо-
міжних історичних дисциплін; 2) сектор історії соціалістичного будівництва з
відділами історії Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської
війни, історії соціалістичного будівництва, історії Великої Вітчизняної війни;
3) сектор проблем розвинутого соціалістичного суспільства з відділами історії
комуністичного будівництва, історії дружби народів СРСР, зарубіжної історіо-
графії; 4) сектор історії країн соціалістичної співдружності з відділами історії
і міжнародних відносин соціалістичних країн, Ужгородським і Чернівецьким
68 Меморандум керівництва Інституту історії АН УРСР для ЦК КПУ щодо виконання устано-
вою рішень ЦК КПУ з питань розвитку суспільних наук та підвищення їхньої ролі у комуністич-
ному будівництві (серпень 1972 р.) // Інститут історії України НАН України: друге двадцятиріччя
(1957–1977). – С.314.
69 Процюк С. Сьогоднішній стан науково-видавничої справи в Україні // Сучасність. – 1985. –
№7/8. – С.158–159.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 27
відділами; 5) сектор нової й новітньої історії зарубіжних країн з відділами но-
вої й новітньої історії країн Європи і Америки, історії країн зарубіжного Сходу;
6) сектор історії науки і техніки з відділами історії природознавства, історії
техніки70.
Ця реорганізація відображала загальні процеси, котрі розгорталися у сфе-
рі республіканської науки та були пов’язані з дальшою концентрацією й цен-
тралізацією управління. Нова редакція статуту АН УРСР 1976 р. здебільшого
закріпила основні положення статуту 1963 р., зокрема ієрархічно-вертикальну
структуру республіканської академії та її підпорядкованість союзному центро-
ві. Таким чином, підтримувалася командно-директивна система управління
академічною наукою, що її західні інтелектуали на рубежі 1970–1980-х рр.
слушно схарактеризували як модель інституціональної стаґнації. Остання
де-факто закріпила «підневільне» становище більшості радянських науков-
ців та руйнувала й без того слабкі, ірреґулярні горизонтальні зв’язки, зокрема
нав’язувала пасивно-інерційні алгоритми мислення, зорієнтовані на перма-
нентне очікування директив і настанов «згори».
На думку А.Санцевича, «період 1973–1979 рр. був складним і неоднознач-
ним в історії інституту. У центрі уваги всього колективу була підготовка й опу-
блікування багатотомної праці з історії України. Це наклало свій відбиток на
діяльність всіх підрозділів установи. Відділи, що займалися вивченням історії
України та її зв’язків, переважно працювали над томами цієї великої колек-
тивної праці»71. Отже, попри неґативні тенденції, наукове життя в Інституті
історії АН УРСР тривало, зокрема домінуючими стали дослідницькі практики,
пов’язані з написанням колективних праць. Цей «поворот» до «великих форм»,
який намітився ще в 1950–1960-х рр., звичайно відбувався в дусі офіційного
радянського канону, що суворо нормував українські сюжети, проте супрово-
джувався й значним розширенням фактографічних обсягів та загальної канви
подій, висвітленням різних зрізів минувшини тощо.
Приміром, складні, тривалі колізії розгорнулися навколо підготовки
восьми томника «Історія Української РСР» та його десятитомної російськомов-
ної версії, котрі опрацьовували здебільшого академічні історики. Вочевидь
проблеми набули такого масштабу, що спричинили суттєве коригування як
термінів роботи, так і обсягів цього проекту. У довідній записці від 31 липня
1973 р. до ЦК КПУ про заходи, ужиті академічним керівництвом щодо виправ-
лення ситуації навколо проекту багатотомника, підписаній віце-президентом
АН УРСР І.Білодідом, зазначалося:
«Протягом останніх кількох місяців дирекція Інституту історії
АН УРСР вжила ряд невідкладних заходів, спрямованих на
докорінне поліпшення роботи інституту по підготовці до друку
багатотомного видання “Історії Української РСР”. Усунуто ряд
хиб і недоліків в діяльності головної редакційної колегії, ре-
дакційних колегій по томах та авторського колективу. Зокрема,
70 Річний звіт про наукову роботу Інституту історії АН УРСР за 1973 р. // НА ІІУ. – Ф.1. –
Оп.1. – Спр.701 – Арк.72–73.
71 Санцевич А.В. Інститут історії України Національної академії наук України... – С.96.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
28 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
створено бюро головної редакційної колегії, яке забезпечило що-
денний контроль за науковою та науково-організаційною робо-
тою редакційних колегій по томах, над станом підготовки руко-
писів. Склад головної редакційної колегії, редакційних колегій
по томах та авторського колективу поповнено за рахунок досвід-
чених і енергійних спеціалістів, внесені відповідні зміни в пла-
ни-проспекти томів, їх структуру та обсяг. “Історія Української
РСР” готується в восьми томах, в яких знайдуть глибоке і всебіч-
не висвітлення з марксистсько-ленінських методологічних пози-
цій історичні події, процеси і явища, що відбувалися на Україні
з найдавніших часів до наших днів. Розроблені та затверджені
нові графіки підготовки та проходження томів, у відповідності з
якими всі вісім томів “Історії Української РСР” будуть завершені
в 1977 р.»72.
Звичайно, під час опрацювання окремих томів дотримувалися вже тради-
ційних стадій «колективного горнила», себто низки послідовних обговорень,
внутрішнього та зовнішнього рецензування, практики виїзних засідань, роз-
ширених робочих нарад і т. п. Щоправда, з’явилися й технічні модифікації, як-
от запис на магнітофонну плівку процесу обговорення, що його іноді додатково
«аналізували» чи то пак «розбирали»73. Окрім того, робочі макети як восьми-,
так і десятитомника обов’язково репрезентувалися на виїзних засіданнях у
Москві, а також передавалися на рецензування як до інституцій АН СРСР, так
і відомим російським радянським ученим. Наприклад, макет першого тому з
російськомовного десятитомника рецензував академік Б.Рибаков, який висло-
вив чимало зауважень, пропозицій і суттєво затягнув цей процес74.
Восьмитомний курс історії УРСР було опубліковано в Києві 1977–1979 рр.
видавництвом «Наукова думка» під грифом Інституту історії та Інституту ар-
хеології АН УРСР. Його конструкція базувалася на формаційному поділі, по-
казному акцентуванні «класової боротьби» й домінації економічного детермі-
нізму, що й зумовило відповідний розподіл томів, композиційне оформлення
та інтерпретацію історичного матеріалу. Перша книга першого тому хроноло-
гічно обіймала період від найдавніших часів до другої половини ХІІІ ст., дру-
га книга першого тому – другу половину ХІІІ ст. – першу половину XVII ст.,
другий том – другу половину XVII–XVIII ст., третій – ХІХ ст., четвертий –
1900–1917 рр., п’ятий – 1917–1920 рр., шостий – 1921–1941 рр., сьомий –
1941–1945 рр., восьмий, книга перша – 1945–1950-ті рр.; книга друга – кінець
1950–1970-ті рр. В ідеологічному сенсі восьмитомник наслідував конструкцію
двотомника 1967 р., але мав низку розширених актуалізованих ідеологічних
включень-додатків, освячених «обрядовими» посиланнями на останні партій-
ні форуми, та розлогі патетичні пасажи, котрі доносили до читача відповід-
ні офіційні смисли. Крім того, в останніх томах приділялася неабияка увага
72 Довідки, доповідні записки в ЦК КПУ, Держплан УРСР, Президію АН УРСР 1973 р. // НА
ІІУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.680. – Арк.27–28.
73 Щусь О. Знаний і незнаний [Ю.Ю.Кондуфор] // Актуальні проблеми вітчизняної історії
ХХ ст.: Зб. наук. пр., присвячений пам’яті акад. НАН України Юрія Юрійовича Кондуфора:
У 2 т. – Т.2. – К., 2004. – С.391.
74 Протоколи №1–4 редколегії «Історії Української РСР». 11.03 – 17.10.80 р. // НА ІІУ. – Ф.1. –
Оп.1. – Спр.1323. – Арк.1.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 29
формуванню «соціалістичних націй» і становленню «радянського народу як
нової історичної спільності». Багатотомна «Історія Української РСР» продемон-
струвала практично повне включення/вписання формату республіканської
минувшини до конструкції російсько-радянського історичного процесу. Різні
історичні епохи на сторінках восьмитомника висвітлювалися вкрай нерівно-
мірно, ба більше – відбулася дальша деформація пропорцій конструювання та
представлення окремих періодів. Найдокладніше було представлено ХХ ст. –
шість книг із десяти, зокрема виклад концентрувався навколо репрезента-
ції революцій 1905–1907 та 1917 рр., радянської доби, котрі подавалися над-
звичайно докладно, хоч і з численними ідеологічними штампами. Натомість
украй стисло подавалися середньовіччя та ранньомодерні часи, котрі марку-
валися як історія «епохи феодалізму». Таким чином, у восьмитомнику обсяг
репрезентації радянської доби вже однозначно перевершив представлення до-
жовтневої минувшини, що відображало «нові» спотворені пропорції в констру-
юванні республіканської історії.
Утім видання восьмитомника мало й низку позитивів. Передусім слід під-
креслити, що саме завдяки підготовці ряду томів в інституті помітно розши-
рився сеґмент наукових студій із дожовтневої історії, зокрема середньовіччя,
ранньомодерного та модерного часів, що їх у той період репрезентували як
праці з історії феодалізму й капіталізму. Більше того, актуалізувалися дослі-
дження з історичної географії та картографії. Водночас у процесі підготовки
багатотомників визрівали нові науково-дослідні проекти з історіографії, істо-
ричної бібліографії, хронології, реалізація яких розгорнулася в наступні роки.
Масштабні проекти з республіканської історії окреслили й актуалізували про-
блематику дисциплінарних стиків історії з історією культури, економіки, літе-
ратурознавством, демографією, статистикою, правом, етнографією, мовознав-
ством, мистецтвознавством тощо. Причому ці проблеми із царини практичних
потреб конструювання архітектоніки окремих томів поступово транслювалися
до дослідницьких практик ряду науковців, які брали участь у підготовці вось-
митомника «Історія Української РСР».
Загальний обсяг видання складав 450 авт. арк. Тут було вміщено 102 іс-
торичних мапи, 1214 чорно-білих і 104 кольорових ілюстрації. У підготовці та
написанні восьмитомника взяли участь 144 науковця, у тому числі 68 докто-
рів наук. Причому співробітники інституту склали майже половину авторсько-
го колективу (71 особа). За добором, опрацюванням і введенням до наукового
обігу фактографічного матеріалу це був найдокладніший на той час курс із
республіканської історії, хоч, звісно, було й чимало прогалин, пов’язаних з іде-
ологічними обмеженнями та забороненими темами. У розширеному форматі
восьмитомну «Історію Української РСР» було представлено в десятитомній ро-
сійськомовній версії, виданій упродовж 1981–1985 рр. Однак остання, де ви-
клад хронологічно було доведено до початку 1980-х рр., здебільшого ввібрала
ті самі конструктивні хиби. У 1986 р. як своєрідний додаток до десятитомни-
ка побачив світ окремий історіографічний огляд історії УРСР, побудований
Український історичний журнал. – 2016. – №5
30 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
за проблемно-хронологічним принципом75. На аналогічних засадах було під-
готовлено й російськомовний тритомник «История Киева» (1982–1986 рр.) та
його українську версію (1986–1987 рр.), які присвячувалися 1500-річчю засну-
вання міста.
Із перспективи нашого часу монументальні багатотомники сприймаються
у суперечливому сенсі та продукують різноманітні думки, відчуття й асоціації
З одного боку, зазначені книги стали витворами того «колективного стилю»
мислення й творчості, котрий був нав’язаний українській радянській соціогу-
манітаристиці, зокрема історичній науці. Більше того, ці видання однозначно
пов’язані з ідеологічними претензіями тоталітарного режиму на леґітимізацію
й освячення відповідних політичних, соціальних і культурних практик, скеро-
ваних на створення штучної квазіспільноти – «радянського народу». Водночас
більшість колективних праць справляли враження безбарвних, вихолощених,
сірих текстів, оскільки проходили крізь «горнило» численних обговорень та за-
знавали безперервних редакторських «чисток», які будь-що мали вбезпечити,
уберегти від імовірних ідеологічних закидів і політичних звинувачень. До того
ж включався й механізм авторської самоцензури, причому ще до проходження
перших стадій колективної «плавильні», який нав’язував узвичаєний, кано-
нічний спосіб конструювання та представлення минувшини. З іншого боку,
хоч-не-хоч замислюєшся щодо величезних обсягів витраченої праці, творчої
енергії, рутинної організаційної, технічної та методичної підготовки, урешті-
решт багатьох років людського життя, котрих потребували такі монументаль-
ні творіння. Вони нерозривно пов’язані як з історією інституту, так і персо-
нальними історіями багатьох академічних істориків кількох поколінь, які у
жодному разі не варто оцінювати в системі чорно-білих координат.
Звісно, колективними багатотомниками не вичерпувалися різноманіт-
ні практики інституту середини 1970 – першої половини 1980-х рр., але саме
вони формували та визначали як наукові пріоритети установи, так і її місце
в радянському історієписанні. Наприклад, слід згадати про проект історич-
ного атласу України, який виношувався ще від кінця 1950-х рр. На рубежі
1970–1980-х рр. до нього повернулися знову, хоч і у суттєво урізаному та ско-
ригованому вигляді. Почасти до цього спричинилася підготовка восьмитомної
«Історії Української РСР», де було вміщено понад 100 мап. Давалася взнаки й
практика наслідування союзних проектів, адже на початку 1980-х рр. готував-
ся до друку перший том «Історичного атласу СРСР»76. До того ж 1980 р. на тере-
нах діаспори було видано історичний атлас України, де видрукували 41 карту,
що, своєю чергою, актуалізувало підготовку республіканського атласу77.
У межах зазначеного проекту планувалося розробити близько 120 мап,
згрупованих у десяти тематичних розділах. Із-поміж них більше половини
мали репрезентувати радянський період, що однозначно вказувало як на
75 Историография истории Украинской ССР / Отв. ред. И.С.Хмель. – К., 1986. – 555 с.
76 Інтерв’ю з директором Інституту історії АН УРСР, членом-кореспондентом АН УРСР
Ю.Ю.Кондуфором про створення «Атласу історії Української РСР» // Український історичний
журнал. – 1981. – №12. – С.125.
77 Тесля І., Тютько Є. Історичний атлас України / Гол. ред. Л.Винар. – Монреаль; Нью-Йорк;
Мюнхен, 1980. – 190 с.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 31
ідеологічну вмотивованість видання, так і на ті пропорції представлення ми-
нувшини, котрі склалися в тодішньому республіканському історієписанні78. Та
попри запланований дисбаланс репрезентації наукова цінність і перспективи
проекту історичного атласу були доволі високими, позаяк дозволяли розгор-
нути й інтенсифікувати студії у сфері кількох допоміжних/спеціальних дисци-
плін, зокрема сполучити міждисциплінарні наукові практики. Для реалізації
задуму в інституті ще 1978 р. було створено проблемну неструктурну групу
історичної географії та картографії, котру 1982 р. трансформували у сектор іс-
торичної географії та картографії на чолі з членом-кореспондентом АН УРСР
Ф.Шевченком. Важливу роль у розробці зазначеного проекту відіграла фахі-
вець-картограф, кандидат технічних наук О.Маркова, котра опікувалася ме-
тодичною підготовкою історичних мап. До справи також було залучено співро-
бітників Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, науковців Київського,
Львівського та Донецького державних університетів. Завершення попередньої
підготовки історичного атласу УРСР та передача його у видавництво планува-
лися на 1986–1987 рр., але реалізація проекту затягнулася до кінця 1980-х рр.
Однак початок перебудови, який «запустив» трансформаційні процеси як у
суспільстві, так і на ниві республіканської науки, виявився фатальним для
долі історичного атласу УРСР. На рубежі 1980–1990-х рр., за нових соціокуль-
турних реалій, уже не було ані часу, ані достатніх фінансових і матеріальних
ресурсів, щоби забезпечити повноцінне переформатування цього складного,
затратного та, заразом, багатообіцяючого проекту.
Ще один масштабний задум інституту був пов’язаний із написанням ба-
гатотомної «Історії класів і соціальних прошарків Української РСР» (керів-
ник – академік Ю.Кондуфор), яку планувалося підготувати впродовж 1986–
1990 рр.79 Але цей проект значною мірою розділив долю історичного атласу,
позаяк розпочалася криза республіканського історієписання, котра спричини-
лася до його поступового згортання.
Тривали й організаційні перетворення. Упродовж 1978 р. на базі науко-
вих підрозділів інститутів історії та економіки було створено Інститут соціаль-
них та економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР. До новоствореної
установи за домовленістю перейшли 62 фахівці з Інституту історії, зокрема
19 старших і 25 молодших наукових співробітників, 3 докторів і 22 кандидатів
історичних наук. Більшість співробітників, які перейшли до цього інституту,
спеціалізувалися з історії міжнародних відносин і всесвітньої історії. Крім того,
до нової установи за домовленістю перевелися всі працівники Ужгородського
та Чернівецького відділів.
Отож після проведення реорганізації 1978 р. змінилася структура інсти-
туту. Упродовж року було ліквідовано поділ на сектори, а також створено
нові структурні підрозділи. На кінець 1978 р. інститут складався з відділів:
1) історії комуністичного будівництва; 2) історії соціалістичного будівництва;
78 Інтерв’ю з директором Інституту історії АН УРСР, членом-кореспондентом АН УРСР
Ю.Ю.Кондуфором… – С.23, 26.
79 Звіт про науково-дослідну та науково-організаційну діяльність Інституту історії АН УРСР
за 1986 р. // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1701. – Арк.3.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
32 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
3) історії Великої Вітчизняної війни; 4) історії Жовтневої революції та грома-
дянської війни; 5) історії дружби народів СРСР; 6) джерелознавства та до-
поміжних історичних дисциплін; 7) історії капіталізму; 8) історії феодаліз-
му; 9) історії і міжнародних відносин соціалістичних країн; 10) історіографії
та історичних зв’язків із зарубіжними країнами; 11) історії природознавства;
12) історії техніки; 13) історії міст і сіл Україн сь кої РСР (останній відділ існу-
вав як наукова група на правах відділу)80.
Заходи з оптимізації структури установи тривали впродовж першої поло-
вини 1980-х рр. Зокрема 1982 р. її переформатували за типовою триланковою
академічною схемою: відділення – відділ – сектор81. Але більшість відділів збе-
регли як свою фахову спеціалізацію, так і основний кадровий склад. У лютому
1983 р. в інституті було створено відділення історико-краєзнавчих досліджень
у складі двох відділів – наукового забезпечення багатотомного «Зводу пам’яток
історії та культури СРСР по Українській РСР» та історичного краєзнавства82.
Зрештою станом на травень 1985 р. організаційна структура інституту, засно-
вана на триланковій системі (відділення – відділи – сектори), складалася із
2 відділень, 14 відділів і низки секторів83.
Утім певні успіхи й досягнення інституту за радянської доби розгортали-
ся в умовах інституціональної стаґнації академічної науки, котра підлашто-
вувалася, точніше синхронізувалася з тотальною стагнацією всього суспіль-
ства. Водночас побутувала інерційність культурних, освітніх, дослідницьких
практик, яка простежувалася навіть у знакових ідеологічних і меморіальних
заходах, як-от 325-річчя «возз’єднання» України з Росією, котре відзначалося
1979 р. За споминами О.Апанович, яка брала активну участь в ювілейних за-
ходах 1954 р., кампанія 1979 р. не була навіть тінню того бундючного та пом-
пезного 300-ліття «возз’єднання»84.
Таким чином, українська радянська історіографія розвивалася в межах
жорсткої, нав’язаної ієрархічно-вертикальної моделі республіканської нау-
ки як «паралельної» чи доповнюючої варіації російсько-радянського історіє-
писання та провідних столичних інституціональних осередків, передусім в
АН СРСР. Саме цей провінційний статус і визначав/диктував як базові ал-
горитми розвитку республіканського інституту, так і відповідні організаційні
взірці й типові інституціональні рішення.
Позитивні зрушення першої половини 1980-х рр. мали доволі обмежений
характер, але найголовніше те, що вони ширилися в координатах республі-
канської науки, себто українського радянського історієписання як своєрідного
80 Звіт Інституту історії АН УРСР про наукову діяльність в 1978 р. // Там само. – Спр.1154. –
Арк.64–65.
81 Рубльов О.С. Інститут історії України НАН України // Енциклопедія історії України. – Т.3. –
К., 2005. – С.492.
82 Звіт про діяльність Інституту історії АН УРСР за 1983 р. // НА ІІУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1507. –
Арк.85.
83 Статистичний звіт про чисельність і склад кадрів [по Інституту історії АН УРСР] за 1985 р. //
Там само. – Спр.1683. – Арк.47.
84 Апанович О. Федір Павлович Шевченко: історик, архівіст, історіограф, джерелознавець,
археограф, організатор науки, Людина // «Істину встановлює суд історії»: Зб. на пошану Федора
Павловича Шевченка: У 2 т. / Відп. ред. Г.Боряк. – Т.1. – К., 2004. – С.110.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 33
супутника загальносоюзної, точніше російсько-радянської історіографії.
Це суттєво нівелювало/спрощувало горизонт концептуальних пропозицій і до-
слідницьких стратегій, що здебільшого тяжіли до одноманітного й уніфікова-
ного конструювання та представлення історії України у форматі республікан-
ської минувшини.
Нові виклики та перспективи постали перед Інститутом історії АН УРСР
(від листопада 1990 р. – Інститут історії України) за доби ініційованої М.Ґор-
ба човим «перебудови», розпаду СРСР та етнополітичного ренесансу країн
Східної й Центральної Європи на рубежі 1980–1990-х рр. Від 1986 р. у радян-
ській соціогуманітаристиці розпочалася лібералізація усталених ідеологічних
канонів: розширення кола дозволених тем і проблем, зняття табу на згаду-
вання й висвітлення низки історичних особистостей під гаслом реабілітації та
повернення імен, упровадження вибіркової й поміркованої критики партійної
політики за доби сталінізму, так званих «викривлень», «спотворень», «пере-
кручень» і т. п.
Спершу кампанія гласності в радянській науці розраховувалася на дозо-
ване й обмежене висвітлення минувшини. Натомість послаблення, а зрештою
повне зняття ідеологічних заборон доволі швидко призвело до первісного усві-
домлення величезних провалів і лакун (що їх афористично охрестили «біли-
ми плямами») в пануючій радянській репрезентації історій народів СРСР,
зокрема українського. Із суверенізацією радянських республік 1989–1991 рр.
розпочалося висунення низки альтернативних візій не тільки з обсягу окре-
мих подій, явищ та постатей, а й цілих періодів – так званих «білих полів»
національної минувшини: переосмислення феномену Української козацької
держави XVII–XVIII ст., Української революції 1917–1921 рр., «розстріляного
відродження», Голодомору 1932–1933 рр. та ін. Своєрідним експерименталь-
ним форматом наукових видань тієї перехідної доби стали «Історичні зошити»,
започатковані Інститутом історії АН УРСР у 1988 р. У цій інститутській серії
порушувалися та намічалися різноманітні проблеми української історії, котрі
спотворювалися, замовчувалися чи-то іґнорувалися за радянських часів.
Споглядання разючих і динамічних метаморфоз призвело до поширення
духу тотального скептицизму та цілковитої зневіри щодо спроможності нау-
ковців-гуманітаріїв більш чи менш адекватно висвітлювати минувшину в рі-
чищі навіть модифікованого радянського «великого тексту». Так чи інакше,
на рубежі 1980–1990-х рр. швидкоплинна криза радянського образу історії ак-
туалізувала запит на «капітальний ремонт» чи й повний демонтаж офіційної
історичної науки. Натомість гостро постали питання про формування та пред-
ставлення національних образів історії України.
Подальший розпад СРСР, який набув незворотного характеру після серп-
невого путчу 1991 р., спричинився до кардинальної трансформації соціокуль-
турних передумов й інтелектуальних устремлінь. В українській пострадян-
ській історіографії склалася пізнавальна ситуація своєрідного методологічного
вакууму, точніше хаосу на тлі величезного розширення фактографічного мате-
ріалу, себто джерельної бази національних історій. Більше того, творення дер-
жавних інститутів на пострадянському просторі зґенерувало потужні соціо- та
Український історичний журнал. – 2016. – №5
34 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
етнокультурні запити до наукової спільноти, котрі швидко піднесли леґітима-
ційну функцію історичної науки, тобто освячення існування незалежних країн
в інтелектуальному, культурному, інформаційному та ідеологічному сенсах.
Провідний тренд, який визначав основні тенденції українського історієпи-
сання впродовж 1990-х рр., було пов’язано з «новим відкриттям», точніше «пе-
ревідкриттям» забороненої спадщини чи «репресованих праць» зі спецхранів,
а також еміґраційних і діаспорних студій. Деякі з таких історичних розвідок
мали феноменальний успіх у вітчизняному інтелектуальному просторі, зокре-
ма на освітній ниві. Хвиля перевидань спричинила самобутню романтизацію
української минувшини, зокрема повсюдне захоплення її просторово-часовим
колоритом. Методологічна невизначеність, всеохоплююча леґітимаційна хви-
ля та блискавична актуалізація «забороненої» й «репатрійованої» спадщини
стали підґрунтям, на якому постали головні напрями українського історієпи-
сання 1990-х рр.
Та незважаючи на складні економічні й соціальні обставини 1990-х рр.,
співробітники академічного Інституту історії України не тільки гідно відпові-
ли на численні виклики, а й створили цілу низку самобутніх історичних нара-
тивів85. Зокрема постали масштабні, полівимірні концептуалізації низки епох,
які перебували на марґінесах радянської історіографії чи взагалі не розгляда-
лися в її межах, як-от доба Української національної революції 1648–1676 рр.,
епоха українського Відродження ХІХ ст., голод 1921–1923 та 1946–1947 рр.,
Голодомор 1932–1933 рр., низка інших. Упродовж 1990-х рр. в Інституті історії
України НАНУ кардинально розширилися студії з обсягу джерелознавства,
спеціальних історичних дисциплін, історичної реґіоналістики, політичної,
культурної та соціальної історії. Саме у цей час інститут у співпраці з архів-
ними установами спричинився до підготовки та видання багатьох збірників
документів і матеріалів, які істотно збагатили джерельну базу вітчизняної
історії. Урешті, слід згадати про багатотомний проект «Україна крізь віки»,
де поєдналися самобутні авторські візії і який донині залишається найповні-
шим систематичним представленням української минувшини86.
Таким чином, упродовж 1990-х рр. відбувся кардинальний перегляд ра-
дянської, а почасти й імперської історії, яких заступили національні візії. Слід
підкреслити, що вперше у ХХ ст. саме ці візії постали як домінуючі конструкції
на пострадянському просторі, насамперед відіграли важливу роль у форму-
ванні українського культурного поля.
Поважну та навіть вирішальну роль відіграли науковці інституту в роз-
робці й написанні підручників і посібників з історії України. Саме тут було на-
громаджено та акумульовано розмаїтий досвід з адаптації фундаментальних
історичних знань з усіх періодів української минувшини до актуальних потреб
історичної дидактики. Суттєве досягнення історичної дидактики у цей період
полягало у формуванні навколо підручників супровідних методично-навчаль-
них комплектів видань як для учнів, так і вчителів. Більше того, упродовж
85 Історія України: Нове бачення / Під ред. В.А.Смолія. – Т.1. – К., 1995. – 350 с.; Т.2. – К.,
1996. – 494 с.; Історія України / За ред. В.А.Смолія. – К., 1997. – 422 с.
86 Україна крізь віки / Загальна ред. В.А.Смолія. – Т.1–15. – К., 1998–1999.
Український історичний журнал. – 2016. – №5
Інститут історії України НАН України: віхи інституціональної та інтелектуальної історії 35
1990 – на початку 2000-х рр. Україна спромоглася створити завершену модель
національної історичної дидактики, в якій чільне місце посіли розробки спів-
робітників інституту.
Від кінця 1990-х рр. розгортаються дискусії щодо студіювання та представ-
лення національних історій, зокрема їх методологічних і теоретичних засад.
Ба більше, 2000-ні рр. сформували новітню палітру викликів, пов’язаних із
настроями тотального скептицизму, привнесеного західними інтелектуальни-
ми новаціями й пропозиціями щодо пізнавальних перспектив і можливостей
конструювання національної історії.
У нове століття інститут увійшов із багатьма капітальними студіями, як-от
«Історія українського селянства» (2006 р., т.1–2), «Історія українського коза-
цтва» (2006 р., т.1–2), «Історія державної служби в Україні» (2009 р., т.1–5),
«Економічна історія України» (2011 р., т.1–2), «Нариси історії Української ре-
волюції 1917–1921 років» (2011–2012 р., кн.1–2), «Україна в Другій світовій ві-
йні: погляд з ХХІ століття: Історичні нариси» (2011 р., кн.1–2), «Велика війна
1914–1918 і Україна» (2014–2015 рр., кн.1–2) та ін.
Упродовж 2000-х рр. було започатковано альманах соціальної істо-
рії «Соціум» (від 2002 р.), альманах історії та археології Східної Європи
«Ruthenica» (від 2002 р.), альманах теорії та історії історичної науки «Ейдос»
(від 2005 р.), збірники «Чорноморська минувшина» (від 2006 р.), «Регіональна
історія України» (від 2007 р.), «Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого
князівства Литовського» (від 2009 р.), «Чорноморський літопис» (від 2010 р.) та
ін. Було ініційовано розробку ряду нових наукових напрямів, які тривалий час
залишалися поза увагою вітчизняних дослідників, передусім студії з інтелек-
туальної, соціальної й культурної історії, історії понять, дослідження у сфері
литуаністики (історії Великого князівства Литовського), сходознавства.
2014 р. добігла кінця пострадянська доба. Контури прийдешньої епохи
проступають лише у загальних рисах. Отож на часі пошук новітньої конфіґу-
рації політики знання з кардинальною переміною віх, передусім відмовою від
морально-повчальних дискурсів і настанов, які волею-неволею повертають нас
до рудиментів радянської доби. Адже ґлобалістичні тенденції «постісторії» у
жодному разі не скасували нагальних потреб представлення країни/нації/дер-
жави на культурній та інтелектуальній мапі світу, зокрема наукових проекцій
її минувшини. Ідеться про антропологічні, мультикультурні, багатовимірні,
полінаціональні й реґіональні стратегії представлення історії України, але як
нашої єдиної та спільної територіальної минувшини.
Нині в інституті триває розробка нових форматів представлення нашої
минувшини. На базі фундаментальної десятитомної «Енциклопедії історії
України» (2003–2013 рр.; понад 1050 обл.-вид. арк.) проводяться підготов-
чі заходи зі створення мультимедійного енциклопедичного ресурсу з історії
України як загальноосвітнього та культурного компендіуму історичних знань
у форматі швидких довідок, що мають задовольняти найрізноманітніші пошу-
кові запити. Ще один важливий проект започатковано в інституті впродовж
2014–2016 рр. у новій книжковій серії «Студії з регіональної історії», у рамках
якої опубліковано ряд ориґінальних досліджень з історії Південної та Східної
Український історичний журнал. – 2016. – №5
36 В.А.Смолій, О.А.Удод, О.В.Ясь
України, а також праці з історичної реґіоналістики. Ініціюються нові проек-
ти у сфері наукової популяризації. Масштабна й різнопланова робота прова-
диться у царині опрацювання web-ресурсів, зокрема інтенсивно напов нюється
сайт Інституту історії України НАНУ87. На цьому ресурсі, одному з найбіль-
ших з української минувшини у Всесвітній мережі, подається всебічна інфор-
мація про діяльність інституції, її структурних підрозділів та співробітників.
Для оперативного інформування громадськості й наукової спільноти про сьо-
годення, проекти установи у соціальній мережі «Фейсбук» створено спеціаль-
ну сторінку88. У співпраці з науковцями інших інституцій до 150-річчя від
дня народження М.Грушевського розпочато роботу над відкритим е-архівом
(О.Юркова, І.Гирич, С.Панькова, Г.Кондаурова), присвяченим найвидатні-
шому українському історикові89. Цей багатообіцяючий проект дозволить зосе-
редити в одному місці всі тексти М.Грушевського й інформаційні ресурси, в
яких висвітлюється його життя та наукова творчість. До 80-річчя академічно-
го Інституту історії України започатковано серію видань «Студії з інституціо-
нальної історії», в якій найближчим часом має вийти низка монографічних
досліджень, збірок документів і бібліографічних покажчиків.
Складні реалії сучасного буття актуалізують пошук новітніх шляхів і мо-
делей розвитку сучасного українського історієписання, зокрема функціону-
вання та життя Інституту історії України НАН України як інституціонального
міні-простору наукової праці й комунікації академічних істориків.
87 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.history.org.ua. Нині триває робота з його карди-
нального оновлення.
88 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.facebook.com/history.org.ua
89 Див.: [Електронний ресурс]: http://hrushevsky.nbuv.gov.ua/
This article covers the main periods of institutional and intellectual history of the
Institute of History of Ukraine in the main context of the history of knowledge of
Ukrainian historical science in 20th – early 21th centuries. Also lightens up the chang-
es and transformations of images and conceptualizations of national past associated
with scientific studies in academic institute.
Keywords: Institute of History of Ukraine, Ukrainian historiography, institutional
history, intellectual history, history of the historical science.
|