Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса
У статті аналізується наукова спадщина І.Кураса щодо висвітлення формування багатопартійності в Україні. Ukrainian multi-party system in historical school of I.F.Kuras. The article is dedicated to the scientific heritage of I.Kuras regarding the issue of formation of multi-party system in Ukraine....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2009
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13020 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса / О. Прилуцька // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 273-279. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860153132719276032 |
|---|---|
| author | Прилуцька, О. |
| author_facet | Прилуцька, О. |
| citation_txt | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса / О. Прилуцька // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 273-279. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті аналізується наукова спадщина І.Кураса щодо висвітлення формування багатопартійності в Україні.
Ukrainian multi-party system in historical school of I.F.Kuras. The article is dedicated to the scientific heritage of I.Kuras regarding the issue of formation of multi-party system in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:52:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
28 Мохов В.П. Региональная политическая элита России (1945–1991 гг.).
Монография. — С. 110.
29 Гаман/Голутвинова О.В. Политические элиты России: вехи истори�
ческой эволюции. — М.: РОССПЭН, 2006. — С. 10.
30 Кульчицький С.В. Партійно�радянський апарат у системі влади. —
С. 3–4.
31 Васильєв В.Ю. Динаміка диктатури: стосунки «центр�субцентр» влади
в радянській управлінській системі в УСРР — УРСР (20–30�ті рр. ХХ ст.) // На�
укові праці історичного факультету Запорізького державного університету. —
Запоріжжя: Просвіта, 2008. — Вип. ХХІІІ: Політична еліта в історії Ук�
раїни. — С. 195–196.
32 Коржихина Т.П., Фигатнер Ю.Ю. Советская номенклатура: становле�
ние, механизмы действия. — С. 38.
33 Фролов М.О. Компартійно�радянська еліта в Україні: особливості існу�
вання та функціонування в 1923–1928 рр. — С. 216–217.
Олена Прилуцька
УКРАЇНСЬКА БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ
В ІСТОРИЧНИХ СТУДІЯХ І.Ф.КУРАСА
У статті аналізується наукова спадщина І.Кураса щодо ви/
світлення формування багатопартійності в Україні.
Olena Prylutska. Ukrainian multi/party system in historical
school of I.F.Kuras. The article is dedicated to the scientific heritage
of I.Kuras regarding the issue of formation of multi/party system in
Ukraine.
На межі 60–70�х років майже ніхто не займався науковою роз�
робкою проблем української багатопартійності. Відсутність уза�
гальнюючих досліджень з цього важливого питання пояснюється
головним чином недостатнім вивченням документальних джерел
та суб’єктивістським підходом до оцінки національно�визволь�
ного руху на соціалістичному етапі революції. Окремі автори,
висвітлюючи ставлення більшовиків до українського національ�
но�визвольного руху, часто обмежувалися лише констатацією
помилкових поглядів окремих керівників з цього приводу і дале�
ко не повною мірою висвітлювали позитивну діяльність політич�
них партій у справі керівництва національно�визвольною рево�
люцією в Україні.
273
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
На розробці саме цих питань і зосередив свою дослідницьку
роботу І.Ф. Курас. Ось тільки деякі з його наукових досліджень, що
вийшли окремими книгами: «Повчальний урок історії», «В.І. Ле�
нін і національно�визвольний рух трудящих України в Жовтневій
революції», «Торжество пролетарского интернационализма и крах
мелкобуржуазных партий на Украине», «Великий Жовтень і крах
націоналістичного реформізму на Україні», «Штаб непокоренных»
(у співавторстві з А.В. Кентієм), «В.И. Ленин и большевицкие
организации Украины в Октябрьской революции» (у співавторстві
з П.Л. Варгатюком, В.Ф. Солдатенком) та багато інших.
Івана Федоровича глибоко цікавила проблема впливу національ�
ної ідеї на партійне будівництво, історія українських національ�
них партій та їх зникнення з політичної арени.
Менш як за три роки молодий учений підготував і захистив
кандидатську дисертацію з проблем національно�визвольного ру�
ху в Україні початку XX ст. Високий рівень цієї праці засвідчив
вихід у світ монографії молодого вченого 1971 р. І.Ф. Курасу все�та�
ки вдалося викласти драматичну історію УПСР, УСДРП та інших
опозиційних партій та захистити докторську дисертацію. За ці
праці Президія АН України присудила Івану Федоровичу премію
ім. Д.З. Мануїльського.
Після проголошення незалежності України для багатьох істо�
риків�сучасників тих подій виникнення багатопартійності було
явищем незвичним, пояснюване здебільшого впливами західної
демократичної традиції. Однак історичний досвід вивчення проб�
лематики питання засвідчив існування десятків національних
політичних партій, котрі залишили по собі певний ідейно�теоре�
тичний і політичний арсенал. Саме на підтвердження того факту,
що нові партії і громадські об’єднання виникли і діють сьогодні
не на порожньому місці, були спрямовані численні дослідження
академіка І.Ф. Кураса з зазначеної проблематики. За словами вче�
ного, для створення повноцінної історії України, логіки сучасно�
го політичного розвитку держави необхідно створити повну,
об’єктивну історію всіх без винятку політичних партій, що діяли
в Україні в різні часи. Виникає потреба відтворення генезису,
структури політичних партій, визначення наукових критеріїв їх
класифікації, основних етапів і напрямів їх політичної еволюції
для спроби творення наукового прогнозу.
За радянських часів напрям наукового пошуку жорстко прог�
рамувала ідеологія. І.Ф. Курас не приховував, що вивчав історію
274
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43
Компартії України, писав про більшовиків, однак вчений вже тоді
говорив про багатопартійність в Україні на початку століття.
І писав про національно�визвольний рух, у якому брали участь усі
партії. Іван Федорович однозначно вирішив для себе: використо�
вуючи багатий науковий досвід, активно включитися в громадсь�
ку і політичну діяльність, спрямовану на розбудову незалежної
України.
Під керівництвом І.Ф. Кураса в Інституті історії партії, який
багато хто і далі розглядав як твердиню догматичних підходів,
сформувалася новаторська дослідницька школа, що бачила своє
головне завдання у переосмисленні застиглих канонів.
Звернення до історичного досвіду недалекого минулого нашої
країни, визначальною закономірністю якого була боротьба різних
політичних сил (у тому числі представлених партіями), дає змо�
гу розкрити одне із найглибших джерел формування політичної
системи українського суспільства, його демократизму, зростан�
ня впливу партії на політичне життя держави.
Класовій структурі українського суспільства в той час відпо�
відала і його партійно�політична організація. І.Ф. Курас конста�
тує, таким чином, що для дрібнобуржуазних партій тут існувало
досить сприятливе середовище. Дрібна буржуазія, як і інші класи,
мала власну мікроструктуру, в ній виділялися проміжні ланки
з притаманними їй особливими інтересами. Різні відтінки цього
прошарку були політично закріплені численними партіями та
організаціями. Ця обставина, за твердженням ученого, і пояснює
наявність в Україні значної кількості організацій, як типово ук�
раїнських, так і загальноросійських політичних партій.
У контексті сучасності важко переоцінити важливість вивчен�
ня багатогранного історичного досвіду взаємовідносин комуніс�
тів з партіями національної демократії, особливо з тими з них, які
відносили себе до робітничих, соціалістичних і соціал�демокра�
тичних. Плідними, на думку академіка під час дослідження цієї
проблематики, можуть виявитися нові підходи до проблеми про
багатокорінність КП(б)У, про сучасне висвітлення під цим кутом
зору історії Української Комуністичної партії (боротьбистів), Ук�
раїнської Комуністичної партії, всієї історії українського націо�
нал�комунізму.
Цей досвід є важливим, дієвим компонентом політики всіх
партій сучасної незалежної України. Він (досвід), за тверджен�
нями Івана Федоровича, пов’язаний з необхідністю врахування
275
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
історичної ретроспективи, тобто виявлення найглибших коренів
політичної еволюції політичних партій загалом та її лівих, цент�
ристських і правих течій.
Саме тому ця проблематика в останні десятиліття привертає
до себе особливо пильну увагу української історіографії.
Першою українською національною партією була Революційна
українська партія (РУП), на базі якої пізніше виникли Українська
соціал�демократична робітнича партія (СДРП), Український со�
ціал�демократичний союз («Спілка»), Народна українська партія
(НУП), Товариство українських прогресистів (поступовців) (ТУП),
групи українських есерів (з квітня 1917 р. оформляються в окрему
Українську партію соціалістів�революціонерів), Націонал�демок�
ратична партія (НДП) та інші. Тому для більш повного уявлення
про класову та ідейно�політичну сутність УСДРП Іван Федорович
подає характеристику соціальної природи, програмних і тактич�
них доктрин РУП.
Характеризуючи таку політичну силу, як РУП, науковець го�
ворив про те, що на перших порах партія відзначалася аморфним
характером, бо до неї входили представники радикальної, соціал�
демократичної, соцiал�революцiйної течії політичного руху. Але
вже приблизно з 1902 р. в ній починають домінувати соцiал�де�
мократичнi ідеї i тому її ряди залишають радикальні й соцiал�ре�
волюцiйнi елементи. Рішення I з’їзду РУП, наступні заяви ЦК
партії засвідчили про повний перехід її на соцiал�демократичнi
позиції. Та в 1904 р. загострилися протиріччя уже в середовищі
українських соцiал�демократiв, які призвели до появи у сiчнi 1905 р.
нової партії — «Спілки». Причиною розколу, за словами вченого,
стало національне питання й, зокрема, питання організаційної
самостійності партії. РУП залишилася на позиціях партійної не�
залежності, а «Спілка» стала автономною частиною меншовиць�
кої фракції РСДРП. Соціальною базою та об’єктом роботи РУП
стає ремісничий, фабричний та сільський пролетаріат, причому
в основному українського походження.
Прихильники нацiонально�радикальних ідей (які полягали
в домаганнях здобути незалежність України будь�якими засобами)
в 1902 р. заснували УНП, яка, проте, не мала чіткої органiзацiї й не
здобула значного впливу на громадськість України. Соцiалiсти�
революцiонери в цей період спромоглися на створення окремих
гуртків, які діяли окремо i не мали органiзацiйного зв’язку.
276
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43
У 1904 р. засновано УДП, яка стала першою партією, що ви�
робила свою програму. Проте й тут стався розкол, і наприкінці
року радикально настроєні її члени утворили УРП.
Найбільш важливим фактором, за словами І.Ф. Кураса, який
сприяв прискоренню процесу політичної організації українсько�
го суспільства, стало прискорення національно�визвольного ру�
ху — демократичної революції. Під час революційних подій
1905–1907 рр. партії включилися i намагалися очолити револю�
ційний рух, брали участь у виборчих кампаніях до Державних дум
(соціал�демократи вибори до І Думи бойкотували), проводили
свої з’їзди, конференції, приймали на них програми, резолюції
тощо. У грудні 1905 р. РУП перейменовано на УСДРП, прийнято
програму партії, яка передбачала соцiально�економiчну еволю�
цію суспільства. УДП й УРП об’єдналися в УДРП. «Спілка» своєї
програми не виробила, а мала тільки Статут, який визначав її
статус у складі РСДРП.
У руслі цієї проблематики Іван Федорович у своїх досліджен�
нях звертає увагу на те, що процес організаційного оформлення
партій відбувався паралельно з формуванням їх ідеологічних засад.
Українські партії представляли три основні напрями національ�
но�визвольного руху: ліберально�демократичний, соціал�демок�
ратичний, самостійницький. Консервативний напрям представ�
лений не був. Чисельність їх була невеликою: від кількох сотень
членів до кількох тисяч. Однак І.Ф. Курас у своїх роботах акцен�
тує увагу на тому, що було б неправомірно механічно пов’язува�
ти із кожною з них будь�який один, чітко визначений соціальний
прошарок або ж його окрему ланку.
Іван Федорович наголошує у своїх працях на тому, що у долі
політичних партій в концентрованому вигляді відображаються
закономірності певної історичної епохи. І не тільки тому, що по�
літичні партії — один із найважливіших компонентів суспільної
структури. Це, за його словами, своєрідний феномен, головною
рисою якого є його активний, дієвий характер. І від того, на які
цілі спрямовується ця активність, інтереси яких сил відстоює та
чи інша політична партія, які ідеали вона стверджує, залежить
авторитет, вплив, сама її життєдіяльність.
Саме тому, стверджував автор, кожна партія, в тому числі
(і особливо) суспільно значима, може називати себе національною
лише у тому разі, якщо своє керівне становище, свою почесну роль
вона завоювала і надійно зміцнює самовідданим служінням народу,
277
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
вмінням точно виражати корінні інтереси суспільства, озброюва�
ти його науково обґрунтованою програмою дій.
Особливістю ж національних українських політичних партій,
наголошує дослідник, була їх подвійна природа (неоднорідність
у соціально�політичному та ідейному відношеннях), що зумовлю�
вала різнорідну структуру партій. Разом з тим, науковець звертає
нашу увагу на те, що саме політична непослідовність та нерішу�
чість значною мірою визначали політичну еволюцію українських
національних партій, їх політичного курсу на кожному конкрет�
ному етапі революції.
За словами І.Ф. Кураса, політична поразка і зникнення з по�
літичної арени української соціал�демократії — явище глибоко
закономірне. Головною причиною її краху, твердив вчений, була
разюча невідповідність програми, політики й ідеології українсь�
кої соціал�демократії об’єктивним потребам епохи, корінним ін�
тересам широких мас. Пройшовши досить довгий і суперечливий
шлях хитань між верствами, від націонал�демократизму і «на�
ціонал�комунізму», українські соціал�демократи цілком логічно
опинилися за бортом політичного життя. І жодні спроби реані�
мувати залишки партії за кордоном не могли змінити такого
фіналу.
При цьому автор зазначає, що позбавленими будь�якої історич�
ної перспективи виявилися не тільки її праві сили, а й «ліві» групи
і течії. У своїй практичній діяльності вони наочно продемонстру�
вали досить широку амплітуду коливань, своєрідну політичну
дифузію, яка призводила не тільки до частих змін їх ідейної орієн�
тації, а й до організаційного розпорошення та швидкої асиміляції
з іншими течіями і групами. Однак, підсумовував учений, незва�
жаючи на «революційну» фразеологію, вони в цілому ніколи не
виходили за межі угодовства і націоналізму. Лише окремі нечи�
сельні групи з їх середовища знаходили в собі сили для того, щоб
на ділі перейти на бік народу.
Після 1907 р. діяльність партій, по суті, припиняється, актив�
ність проявляли лише провідники, ідеологи цих партій. Укра�
їнські ліберали створили безпартійну організацію — ТУП. При�
хильники ідеї самостійності з початком світової війни створили
СВУ — для пропаганди цієї ідеї як в самій Україні, так і за її ме�
жами.
Серед тенденцій Української революції, на думку академіка,
особливої уваги заслуговують процеси, що відбувалися всередині
278
НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43
кожної з українських політичних партій. Історично важливим,
вважав Іван Федорович, є з’ясування еволюції різних політич�
них течій, що досить серйозно позначилося на долі визвольної бо�
ротьби. Науковець констатував, що є сенс ці питання поставити
дещо ширше, розвинувши проблематику дослідження до вивчен�
ня історичної ролі українського соціалізму в долі народу (адже
в 1917–1920 рр. особливий вплив на політичне життя справляли
партії саме соціалістичного спрямування).
Пропонуючи читачам праці, в яких прослідковано історію
політичного генезису та краху Української соціал�демократич�
ної робітничої партії (УСДРП), автор виходив з того, що цей пов�
чальний історичний урок аж ніяк не обмежується рамками пев�
ного регіону. З’єднавши в собі ідеологію і політику реформізму
і націоналізму, ця партія, яка протягом тривалого часу активно
виступала на арені політичної боротьби і значною мірою визнача�
ла обличчя націоналістичної революції, зазнала фіаско.
Ці уроки, за підсумками І.Ф. Кураса, немовби висвічують ми�
нуле, сьогодення і майбутнє цілого ряду споріднених політичних
утворень сучасної світової політичної палітри. Крім того, це пи�
тання належить до числа тих, навколо яких точиться особливо
гостра, непримиренна і нестихаюча ідейна боротьба між різного
роду політичними силами.
Лариса Бойко$Бойчук
СУСПІЛЬНІ РЕФОРМИ
ЯК КЕРОВАНІ СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛЮВАННЯ
У статті актуалізується питання проектування суспільних
реформ як керованих соціальних інновації, а також здійснюєть/
ся спроба сформувати структуру інтегральної моделі соціаль/
ної реформи як керованої соціальної інновації.
Larysa Bjyko/Boychuk. Public reforms as manageable social inno/
vations: methodological bases of modelling. In the article it is actu/
alized an issue of designing of social reforms as driven social inno/
vations, and it is made an attempt to form a structure of integrated
model of social reform as driven social innovation.
Від моменту проголошення незалежності в Україні спосте�
рігаються глибокі за своїм змістом і важливі для її майбутнього
279
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13020 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| isbn | 978-966-02-5322-3 |
| issn | XXXX-0021 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:52:33Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Прилуцька, О. 2010-10-27T12:46:16Z 2010-10-27T12:46:16Z 2009 Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса / О. Прилуцька // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 273-279. — укp. 978-966-02-5322-3 XXXX-0021 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13020 У статті аналізується наукова спадщина І.Кураса щодо висвітлення формування багатопартійності в Україні. Ukrainian multi-party system in historical school of I.F.Kuras. The article is dedicated to the scientific heritage of I.Kuras regarding the issue of formation of multi-party system in Ukraine. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса Article published earlier |
| spellingShingle | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса Прилуцька, О. |
| title | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса |
| title_full | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса |
| title_fullStr | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса |
| title_full_unstemmed | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса |
| title_short | Українська багатопартійність в історичних студіях І.Ф.Кураса |
| title_sort | українська багатопартійність в історичних студіях і.ф.кураса |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13020 |
| work_keys_str_mv | AT prilucʹkao ukraínsʹkabagatopartíinístʹvístoričnihstudíâhífkurasa |