Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування

Аналізується ціннісна природа здорового способу життя, її норми, що складалися в давньо-історичні часи, які реанімуються сьогодні серед різноманітних груп людей; розглядаються принципи формування здорового способу життя на рівні державної політики. Analysis of value nature of healthy way of life, it...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Федько, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2009
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13029
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування / О. Федько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 369-379. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859796674791079936
author	Федько, О.
author_facet	Федько, О.
citation_txt	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування / О. Федько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 369-379. — Бібліогр.: 17 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Аналізується ціннісна природа здорового способу життя, її норми, що складалися в давньо-історичні часи, які реанімуються сьогодні серед різноманітних груп людей; розглядаються принципи формування здорового способу життя на рівні державної політики. Analysis of value nature of healthy way of life, its regulations which date back to the ancient historic times, revived today among different groups of people; consideration of principles of healthy way of life formation on the level of state policy.
first_indexed	2025-12-02T13:42:22Z
format	Article
fulltext	Олександр Федько ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК ЦІННІСТЬ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ Аналізується ціннісна природа здорового способу життя, її норми, що складалися в давньо/історичні часи, які реанімуються сьогодні серед різноманітних груп людей; розглядаються прин/ ципи формування здорового способу життя на рівні державної політики. Alexandre Fed’ko. Analysis of value nature of healthy way of life, its regulations which date back to the ancient historic times, revived today among different groups of people; consideration of principles of healthy way of life formation on the level of state policy. Входження України у новий період соціального розвитку, відновлення державності, відродження багатого культурно�істо� ричного досвіду та традицій національного виховання актуалізує проблему гармонійного фізичного і духовного розвитку людини, її соціалізації як здорової, життєздатної особистості. Політично наш стиль життєдіяльності спрямований перш за все на підтрим� ку та збереження здоров’я фактично здорових людей1. Між тим, реальна ситуація розгортається дещо за іншим сценарієм. Насе� лення України все гостріше відчуває на собі вплив економічного та екологічного стану, які, на жаль, не відповідають його очікуванням щодо поліпшення якості життя і сталого соціально�економічного розвитку. В умовах трансформації економіки, затяжної соціаль� ної кризи, а тим більше під час світової економічної та фінансової кризи, яка позначилася в Україні найгіршим чином, ще більшого загострення набула низка проблем, які потребують нових наукових підходів до розв’язання та прийняття принципових рішень на рів� ні як держави, так і регіонів. Наслідками цих проблем є погіршен� ня демографічної ситуації, зростання захворюваності населення та збільшення питомої ваги тяжких хвороб, лікування яких вима� гає значних витрат. Тому на перший план виступає проблема здо� рового способу життя, як єдино можливого в сучасних умовах. Проблема формування здорового способу життя досить ретель� но висвітлюється в багатьох соціально�філософських, педагогіч� них, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так і в Україні. Пошук ефективних шляхів формування 369 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України здорового способу життя — проблема міждисциплінарна. Їй при� святили свої дослідження філософи Е.Бабаян, Е.Бахтель, Д.За� рідзе; психологи В.Бітенський, В.Братусь, М.Бурно, А.Личко, Н.Максимова, Н.Фелінська, Б.Херсонський; соціологи А.Габіані, Я.Гданський, С.Дідковська, В.Козак, Г.Лукачек, В.Маляренко, А.Міллер, Н.Мірошніченко, С.Таратухін; медики Г.Апанасенко, Т.Бойченко, В.Мовчанюк, І.Муравов, Л.Попова, В.Шаповалова та інші2. У своїй праці «Соціальні технології культивування здорового способу життя людини» Л.Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоров’я. На її думку, на сьогодні усе більше утверджується точка зору, від� повідно до якої здоров’я визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні впливи опосередковані особ� ливостями функцій організму та їх регуляторних систем. В науко� вій роботі аналізується понад 200 визначень поняття здоров’я3. Важко визначити, коли вперше людина замислилася над проб� лемою збереження здоров’я та тривалості активного життя. У фі� логенезі людини проблемі здорового способу життя надавалося важливе значення в релігійній, філософській, соціально�політич� ній, історичній, правовій та етичній думці давніх Єгипту, Вавіло� ну, Риму, таких народів, як перси, індійці, китайці та ін. Значна частина цієї філософсько�теоретичної спадщини й сьогодні не втра� тила своєї значущості, а проблеми, пов’язані зі способом життя, які виникли в давні часи, залишаються актуальними для нас і сьо� годні. У певному розумінні вони навіть відроджуються, опанову� ють певними локальними групами людей, які свято дотримують� ся норм і принципів давніх вчень, наприклад, йоги тощо. Відомо, що в Індії за 6 століть до н. е. у «Ведах» були сформульо� вані основні принципи здорового способу життя і пропонувалися раціональні поради щодо збереження здоров’я людини. Уявлення про здоровий спосіб життя зустрічаються в натурфілософських трактатах лікарів Коської школи, до якої відносять Гіппократа. В його трактаті «Про здоровий спосіб життя» проблема розкрива� ється як певна гармонія, якої слід прагнути і досягати шляхом дотримання цілого ряду профілактичних заходів. В античному світі з’являються традиції ведення здорового способу життя. Су� спільство турбується про стан здоров’я нації. Від того, як вихова� на дитина, яким є її спосіб життя, значною мірою залежить і стан дитячого здоров’я — не тільки фізичного, а й психічного. Наявність 370 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 доброго здоров’я була основним критерієм для забезпечення інте� лектуального розвитку майбутнього покоління. У давнину греки обожнювали красиве тіло. В основі всього була краса, і фізичну красу повинна була доповнювати краса мораль� на, що поєднувала в собі доброчесність й порядність. Тіло виховува� ли атлетикою, гімнастикою, а душу — поезією, танком, музикою. Духовне здоров’я грецькі філософи визначали як характеристи� ку людини. Вона показує, наскільки ефективно індивід здатний вирішувати складні ситуації, зберігаючи оптимальне емоційне тло, адекватну поведінку. Під терміном «духовне здоров’я» ро� зуміли ідеальний та нормальний стан психіки особистості, тому можна сказати, що поняття «психічне здоров’я» та «духовне здо� ров’я» вони вважали тотожними. В епоху Середньовіччя на історичній арені з’являються арабські народи, які в наукових працях зберегли і розвинули здобутки ан� тичних греків і римлян. Видатний мислитель Сходу Абу Алі Ібн�Сі� на (Авіценна) (980–1037 рр.) пріоритет відновлення і збереження здоров’я вбачав у знаннях природи людини. Він розрізняв три ста� ни організму: «Здоров’я — всі функції протікають здраво, хворо� бу і третій проміжний стан — не здоров’я і не хвороба, як буває з тілом стариків і дітей, що одужують»4. Люди хворіють через те, що відчувають імунодефіцит організ� му, «гноблення духу життя», як говорив великий Парацельс. Ба� гато чого в лікувальній науці змінилося з часів Парацельса, але незмінним лишається наказ великого лікаря: «Вмій залишатися самим собою, і ти ніколи не станеш іграшкою в руках долі». Звісно, від того часу наука про гігієну і харчування пішла далеко вперед, але багато чого актуальне й донині. Всесвітня організація охоро� ни здоров’я дала чітке визначення поняття, а академік І.Павлов підтвердив: «Здоров’я — це неоціненний дарунок природи, воно дається не навічно, його треба берегти. Але здоров’я людини бага� то в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її навичок...»5. Здоров’я перебуває у взаємозв’язку з культурою, економічною, соціально�політичною, духовною сфе� рами життя людини. Спосіб життя — це історично визначений спосіб самореалізації людини в матеріальній і духовній сферах її життєдіяльності. Поняття «здоровий спосіб життя» не передбачає лише виконання гігієнічних норм і правил або викорінювання шкідливих звичок, дотримання режиму і санітарне просвітництво. Здоров’я нерозривно пов’язане з поняттям про красу. Гармонія 371 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України природних і соціальних якостей особистості, єдність фізичних і психічних процесів, їх досконалість — усе це є красою. Таким чином, здоровий спосіб життя, із часів Античності, можна сказа� ти, спрямований на гуманізацію й активізацію людської діяль� ності, удосконалення індивідуальних якостей особистості. У XVI–XVIII ст. специфіка формування суспільних відносин в окремих державах накладає свій відбиток на формування здо� рового способу життя населення і на форми відображення цього феномена в суспільстві. Це простежується у творчій діяльності видатних учених. Сучасна світова економічна та фінансова криза в черговий раз вимагає від світової наукової думки подивитися на це явище з боку загальнолюдських цінностей, без ідеологічної упередженості. Настав час облишити проблему способу життя фор� мації та суспільства, класів та націй. Сьогодні слід поглянути на явище «спосіб життя» з боку гуманістичного принципу, тобто з боку конкретної людини6. Поняття «здоров’я» нерозривно зв’язане з поняттям «здоровий спосіб життя». З філософської точки зору «спосіб життя» — це по� няття, яке характеризує особливості повсякденного життя людей. Воно охоплює працю, побут, форми використання вільного часу, задоволення матеріальних та культурних потреб, участь у суспіль� ному та політичному житті людей. Отже, здоровий спосіб життя — це спосіб життєдіяльності, спрямований на збереження та покра� щання здоров’я людини7. Формування здорового способу життя сьогодні має стати комп� лексною, системною та цілеспрямованою діяльністю науковців, органів державної влади та місцевого самоврядування, громадсь� ких організацій, сім’ї, інших соціальних інститутів, яка буде без� посередньо спрямована або опосередковано стосуватиметься форму� вання, збереження, зміцнення, витрачання, відновлення і передачі здоров’я молодого покоління. Потрібно зазначити, що з метою поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров’я населення, зниження рівня захворюваності та смертності, продовження активного дов� голіття і тривалості життя Урядом України вже прийнято низку державних нормативних документів. Зокрема, це постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.06 р. № 879 «Про затверджен� ня Стратегії демографічного розвитку в період до 2015 року», від 10.01.02 р. № 14 «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002–2011 роки», від 27.12.06 р. 372 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 № 1849 «Про затвердження Державної програми «Репродуктив� не здоров’я нації»»8. Залишилося впровадити ці заходи у практи� ку, щоб вони не залишилися лише на папері. В останні десятиріччя проблема здоров’я людини набула нового звучання. Якщо раніше її вирішення пов’язувалося переважно з медико�біологічними або санітарно�гігієнічними факторами, то сьогодні доведено, що здоров’я людини — це цілісне, системне явище, природа якого зумовлена як природними та соціальними зовнішніми чинниками, так і внутрішніми, такими, що визнача� ють психологічне ставлення людини до себе і до тих обставин, у яких вона реалізує власне життя9. Взагалі, спосіб життя — біосоціальна категорія, яка інтегрує уявлення про певний тип життя людини і характеризується її трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріаль� них і духовних потреб, правилами індивідуальної і соціальної по� ведінки. Іншими словами, спосіб життя — це «обличчя» індивіда і в той же час відображення рівня суспільного прогресу. Спосіб життя людини значною мірою зумовлений соціальними та екологічними умовами, але в той же час він залежить від мотивів діяльності людини, від особливостей її психіки і функціональних можливостей організму. Цим, зокрема, пояснюється реальна різ� номанітність варіантів способу життя різних людей. Спосіб життя включає три категорії: рівень життя, якість життя і стиль життя. Рівень життя — це передусім економічна категорія, яка відоб� ражає міру задоволення матеріальних, духовних і культурних по� треб людини. Якість життя — це ступінь комфорту в задоволенні людських потреб (переважно соціальна категорія). Стиль життя характеризує поведінкові особливості життя людини, тобто ту мо� дель, яка відображає психологію і психофізіологію особистості (соціально�психологічна категорія). Найкращим чином взаємозв’язок між способом життя і здо� ров’ям розкривається в понятті «здоровий спосіб життя» (ЗСЖ). Здоровий спосіб життя об’єднує все, що сприяє виконанню люди� ною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров’я умовах і виражає зорієнтованість діяльності особис� тості у напрямі формування, збереження і зміцнення свого здо� ров’я. Під здоровим способом життя зазвичай розуміємо усвідом� лене, відповідальне, активне ставлення до власного здоров’я, метою якого є формування, збереження і зміцнення всіх складових здо� ров’я10. 373 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України Підсумовуючи сказане, можна дійти висновку, що в основі спо� собу життя лежать як біологічні, так і соціальні принципи. До біологічних належать такі: – спосіб життя має будуватися згідно з віком; – спосіб життя має забезпечуватися енергетично; – спосіб життя мусить бути зміцнюючим; – спосіб життя має бути ритмічним; – спосіб життя має бути помірним. До соціальних принципів можна віднести такі: – спосіб життя повинен бути естетичним; – спосіб життя повинен бути моральним; – спосіб життя повинен бути вольовим. Здоровий спосіб життя — це такий стиль існування, за якого через застосування певних методів впливу на організм і його ото� чення, рівень життєздатності організму стає оптимальним, зна� ходить вияв постійне вдосконалення і використання потенціалу організму без завдання йому шкоди, причому активність організ� му і його можливості зберігаються до самої старості11. Таким чином, здоровий спосіб життя є комплексним способом життєдіяльності людей, спрямованим на гармонічну підтримку фі� зичних, психічних, моральних, соціальних і трудових функцій. У сучасному розумінні уявлення про здоровий спосіб життя відходить від вузького поняття феномена здоров’я, набуває поши� рення розуміння його як психосоматичного феномена, обов’язково пов’язаного з міжлюдськими взаєминами, соціальним самови� значенням, з рівнем саморегуляції людини, її способами виходу з конфліктних і психотравмуючих ситуацій12. Раніше казали: «У здоровому тілі — здоровий дух». На жаль, за останні десятиріччя людина сама створила небезпеку для сво� го здоров’я. Тепер було б правильніше казати, що тільки духовно здорова, морально зріла людина може дбати про своє тіло, беручи на себе відповідальність за своє ставлення до нього та його здо� ров’я. Морально зріла людина покладає відповідальність за свої вчинки, за своє життя виключно на себе, а не на оточення, і за� лежно від своїх прагнень планує свої дії. І навпаки, людина, яка покладається тільки на інших або на долю, зазвичай не планує своїх вчинків, бо вважає, що її життя мало залежить від власних зусиль. Співвідношення таких сподівань є, як не дивно, не тіль� ки індивідуальним уподобанням, а об’єктом філософської реф� лексії. 374 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 У філософському розумінні спосіб життя — це синтетична ха� рактеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з найважливіших елементів способу життя в цілому, який не мо� же не впливати на здоров’я окремої особи або на здоров’я тих чи інших соціальних груп населення. Як відомо, основоположником науки про здоров’я в сучасному її розумінні вважається І.Брехман, який обґрунтував методологічні основи здоров’я практично здорових людей. Цей напрям він назвав «валеологією». Так, предметом валеології було визначено індиві� дуальне здоров’я, а теоретичну основу її становили такі позиції: – валеологія розглядає здоров’я як самостійну соціально�ме� дичну категорію, сутність якої може бути кількісно і якісно оха� рактеризована прямими показниками; – здоров’я розглядається як широка категорія порівняно із хворобою. Передхвороба і хвороба — окремі випадки здоров’я, коли є його дефект або зниження його рівня; – рівень структурної організації, який досліджується у вале� ології, переважно є рівнем організму. Валеологічна теорія і прак� тика засновані на розгляді організму як біоенергоінформаційної системи, а здоров’я — як інтегрального багаторівневого поняття; – розроблення теоретичних принципів валеології відповідає завданню формування загальної концепції здоров’я, що об’єднує філософське розуміння його сутності, осмислення хвороби і пере� хідних станів13. Окремі дослідники пропонують розглядати динаміку явища здорового способу життя людини з позицій взаємодії об’єктив� них і суб’єктивних чинників. До об’єктивних чинників здорово� го способу життя автори відносять: – передумови для ведення здорового способу життя (організа� ція раціонального харчування, створення умов для занять фізич� ною культурою, відпочинку), що належать до сфер матеріально� го, виробничого, сімейно�побутового і духовного життя; – сприятливе середовище перебування (повітря, вода, ґрунт), безпечні умови праці; – економічні та інші стимули, а також фактори, що зумовлю� ють потребу людини вести здоровий спосіб життя; 375 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України – стан пропаганди здорового способу життя14. Питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно суб’єктивне, тому що воно, перш за все, де� терміноване мірою усвідомлення людиною важливості дій в цьо� му напрямі. Навіть за відсутності деяких об’єктивних умов (ком� фортне житло, належне харчування, достатній дохід тощо) особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть діяти заради власного здоров’я. І навпаки, за достатньо об’єктивних умов нестача особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. З іншого боку, існує певний мінімум об’єктивних умов життя, який обумовлює можливості реалізації здорового способу життя. Це добробут родини, який опосередкова� но характеризує потенційну можливість реалізації здорового спо� собу життя. Ставлення найближчого оточення до цінностей здо� ров’я теж певний показник такої можливості, оскільки складно вести здоровий спосіб життя за негативного ставлення друзів і зна� йомих. Дослідження, побудовані в межах цієї стратегії, виявили на� явність дієвого засобу запобігання загрозі здоров’я людства і до� сягнення цілей, висунутих політикою здоров’я для всіх. Визнано систему заходів, що у загальносвітовий науковий лексикон уві� йшла під назвою health promotion. Дослівний переклад цього слово� сполучення припускає кілька тлумачень (просування, заохочення до здоров’я, сприяння здоров’ю, стимулювання, підтримка здоров’я тощо), що не повно відповідають змісту тієї системи заходів, про яку йдеться. Тому професійні перекладачі вживають досить різ� номанітні варіанти як лексичний аналог, наприклад, «пропаган� да здоров’я», «пропагування здоров’я», «пропаганда здорового спо� собу життя» тощо. Таким чином, здоровий спосіб життя як система складається з багатьох взаємозалежних та взаємозамінних елементів, які спи� раються на принципи культури харчування, руху, емоцій, взаємо� відносин, виховання, а не тільки на дотриманні певних технологій оздоровлення. Визначення поняття здорового способу життя не експертами, а пересічними громадянами дуже різноманітне, але включає деякі спільні риси: оптимальний режим праці і відпо� чинку, відмова від шкідливих звичок, заняття фізичними впра� вами і спортом, переживання задоволення і щастя від прожитого дня, екологічна обстановка місця проживання, дотримання осо� бистої гігієни, гігієни харчування тощо15. 376 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 Якісно нові завдання, пов’язані з активізацією реформаторсь� кого та євроінтеграційного процесу в Україні, зумовили посилення вимог до стану та умов формування здоров’я населення. На ново� му етапі соціально�економічного реформування необхідно сформу� вати таку модель загальнодержавної системи збереження здоров’я і життя населення, яка відповідає сучасним умовам розвитку рин� кових відносин в Україні та міжнародним стандартам у галузі за� хисту праці, соціальної безпеки та охорони здоров’я. Через те, що спосіб життя є однією із детермінант здоров’я лю� дини, постає питання, чи можливо шляхом прийняття відповідних законів викликати зміни в поведінці людей, які зрештою приведуть до масштабних соціальних змін. Однак при цьому паралельно ви� никає ряд питань етичного характеру щодо меж ролі законодавства в сфері сприяння здоров’ю. Необхідно встановити рівновагу між законодавчими заходами та повагою до свободи особистості. Не� обхідно зберегти принцип вільної визначеності для кожної людини. Однак безвідповідальна поведінка людини може спричинитися до того, що вона стане соціальним тягарем, на який витрачаються кошти (наприклад, зловживання палінням та алкоголем, що приз� водять до хронічних захворювань), або який несе в собі небезпеку для інших (пасивне паління, керування автомашиною під впливом алкоголю тощо). В житті людина змінює моделі своєї поведінки внаслідок різних впливів з боку суспільства, сім’ї, друзів чи ко� мерційної реклами. Тому питання полягає не в тому, щоб впли� вати на поведінку людини, а в тому, як встановити справедливий баланс цих впливів. Суспільні уявлення про здоровий спосіб життя, які ґрунтують� ся на суспільній свідомості, включають також поняття про куль� туру здоров’я, як на рівні суспільства, так і особистості. Поняття «культура здоров’я» включає умови та характеристики оточуючо� го середовища; індивідуальні якості та особливості особистості, уміння адекватно співвіднести себе з навколишнім світом. За тако� го підходу цілком правомірним є висновок, що культура здоров’я є невід’ємною складовою загальної культури особистості, забезпе� чує певний рівень знань, умінь, навичок її з питань формування, збереження, відтворення та зміцнення власного здоров’я і характе� ризується високим рівнем культури поведінки стосовно здоров’я оточуючих. Оскільки «культура здоров’я» — поняття багатопла� нове, для з’ясування його загального, інтегрального рівня визна� чено рівні кожної зі складових фізичного, психічного, духовного 377 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України і соціального здоров’я, а саме: високий, вище середнього, серед� ній, нижче середнього, низький16. У сучасних умовах серед фахівців та науковців досить часто ви� никає запитання: яке ж місце посідає проблема здорового способу життя та від яких чинників залежить сьогодні стан здоров’я лю� дини? Ніхто, звичайно, не має сумнівів у тому, що здоров’я зале� жить від багатьох ризиків, а також від рівня надання медичної допомоги. Зрозуміло, що поряд із вивченням чинників ризику слід модернізовувати медичні технології. Інтерес філософської думки до проблеми полягає в осмисленні внутрішнього соціального змісту людини, що являє собою індивідуальний потенційний соціум. А су� спільство, таким чином, є не що інше, як зовнішній прояв і діалек� тична взаємодія між собою таких потенційних соціальних світів. Для ефективного становлення українського суспільства ідеальним є взаємодія між собою здорових індивідуальних потенційних світів, які виникають на підставі здорових фізичних і психічних компонентів людської особистості. Звідси випливає, що соціаль� не пізнання за обґрунтування потенційного соціального світу має вивчати його як інтегральний продукт біологічних і психологіч� них процесів, які відбуваються в людському організмі17. 1 Юрченко І. С. Досвід реалізації проектів по формуванню здорового спо� собу життя молоді в Україні // Соціально�педагогічні аспекти збереження та зміцнення здоров’я дітей та молоді в Україні: матеріали Всеукраїнської науково�практичної конференції (12–13 квітня 2007 р.) — Мелітополь, 2007. — С. 92. 2 Кириленко С. В. Соціально�педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників. Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Ін�т проблем виховання АПН України. — К., 2004. — С. 3. 3 Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини / Запоріз. держ. ун�т. — Запоріжжя, 1999. — 308 с. 4 Бойчук Ю. Д. Внесок стародавніх філософів у формування еколого�ва� леологічних понять // Педагогіка, психологія та мед.�біол. пробл. фіз. вихо� вання і спорту. — 2006. — № 12. — С. 17. 5 Барно О. М. Психолого�педагогічні аспекти роботи зі студентами з особливими потребами // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. праць. — К.: Ун�т «Україна», 2004. — С. 37. 6 Чебан В. Спосіб життя та репродуктивне здоров’я родини: історичний аспект і сучасне уявлення // Український історико�медичний журнал. — К.: ЗНіУФ, 2001. — № 14–15. — С. 40. 378 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Випуск 43 7 Кириленко С. В. Соціально�педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників. — С. 4; Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини. — С. 4. 8 Суспільна мораль як система цінностей / Правові засади захисту осо� бистісних цінностей та суспільної моралі: збірник нормативних актів Ук� раїни / Уклад.: Ю.Ж. Шайгородський, К.П. Меркотан. — К.: Український центр політичного менеджменту, 2007. — 440 с; Іванова І.В. Формування здорового способу життя студентів як педагогічна проблема / І. В. Іванова, С. П. Гвоздій, Л. М. Поліщук, А. Г. Козикін // Педагогические науки. — 2007. — № 4. — С. 21. 9 Там само. 10 Збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я підлітків та мо� лоді: потенціал громади /Авт.�упор. Н.В. Зимівець — К.: Науковий світ, 2004. — С. 92; Цимбал Н. М. Практикум з валеології. Методи зміцнення фізичного здоров’я: Навч.�метод. посіб. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000. — С. 18, 51. 11 Цимбал Н. М. Практикум з валеології. — С. 18, 51. 12 Барно О. М. Психолого�педагогічні аспекти роботи зі студентами з особливими потребами. — С. 40. 13 Там само; Суспільна мораль як система цінностей. — С. 41. 14 Чебан В. Спосіб життя та репродуктивне здоров’я родини: історичний аспект і сучасне уявлення. — С. 42. 15 Копа В. М. Механізм реалізації соціокультурного ідеалу здоров’я / В. М. Копа // Мультиверсум. Філософський альманах / Ін�т філософії НАН Укр. Зб. наук. пр. — К.: Центр духовної культури. — 2004. — Вип. 39. — С. 237. 16 Кириленко С. В. Соціально�педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників. — С. 6. 17 Горбань А. В. Здоровый образ жизни как объект познания (социально� философский анализ) // Культура народов Причерноморья. — 1999. — № 10. — С. 142. 379 ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13029
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
isbn	978-966-02-5322-3
issn	XXXX-0021
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-02T13:42:22Z
publishDate	2009
publisher	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
record_format	dspace
spelling	Федько, О. 2010-10-27T15:49:21Z 2010-10-27T15:49:21Z 2009 Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування / О. Федько // Наук. зап. Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. — 2009. — Вип. 43. — С. 369-379. — Бібліогр.: 17 назв. — укp. 978-966-02-5322-3 XXXX-0021 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13029 Аналізується ціннісна природа здорового способу життя, її норми, що складалися в давньо-історичні часи, які реанімуються сьогодні серед різноманітних груп людей; розглядаються принципи формування здорового способу життя на рівні державної політики. Analysis of value nature of healthy way of life, its regulations which date back to the ancient historic times, revived today among different groups of people; consideration of principles of healthy way of life formation on the level of state policy. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування Article published earlier
spellingShingle	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування Федько, О.
title	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
title_full	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
title_fullStr	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
title_full_unstemmed	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
title_short	Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
title_sort	здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13029
work_keys_str_mv	AT fedʹkoo zdoroviisposíbžittââkcínnístʹproblemiformuvannâ

Здоровий спосіб життя як цінність: проблеми формування

Репозитарії

Схожі ресурси