Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського
Рецензія на книгу: Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського. – Л.: Світ, 2016. – 440 с. (серія «Грушевськіяна», т.9).
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2017 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130355 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 218-222. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859639850816241664 |
|---|---|
| author | Ясь, О.В. |
| author_facet | Ясь, О.В. |
| citation_txt | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 218-222. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на книгу: Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського. – Л.: Світ, 2016. – 440 с.
(серія «Грушевськіяна», т.9).
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:20:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2017. – №1
Історія неформальної інституціоналізації
науки, метафорично названа «простором дові-
ри», продукує чимало рефлексій на ниві інте-
лектуальної, культурної та соціальної історії.
У широкому сенсі йдеться про розмаїття форм
і способів засвоєння й адаптації науковою кор-
порацією інтелектуальних настанов, культур-
них віх, світоглядних орієнтирів, етичних цін-
ностей, естетичних критеріїв, соціальних норм,
громадських і суспільно-політичних вимог, які
трансформуються й транслюються неформаль-
ними об’єднаннями дослідників. Ці групові колективи доповнюють наявну ор-
ганізаційну структуру, зокрема переводять/транслюють вимоги соціокультур-
ного середовища у дослідницькі інтенції, програми, проекти, концепти, теорії,
прийоми й методики фахового вишколу, способи комунікації та циркуляції ін-
формації в діахронному, синхронному вимірах.
У вузькому розумінні цей простір представляє собою групове світосприй-
няття, точніше розмаїття форм самосвідомості академічної спільноти, котрі
тією чи іншою мірою пов’язують зі схоларною ідентичністю. Її репрезентують
різноманітні неформальні утворення – напрями, школи, течії, гуртки, малі
групи, творчі тандеми чи союзи співавторів тощо. Саме вони й творять те поле
інтелектуальної взаємодії та комунікації, котре безпосередньо пов’язане з ав-
торством соціогуманітарних, зокрема історичних, текстів.
Наукові школи у традиційному або класичному розумінні постали лише
впродовж ХІХ ст., позаяк спиралися на низку потужних соціокультурних пере-
думов та інтелектуальних викликів. Адже тодішній промисловий і технологіч-
ний бум пришвидшив фахову спеціалізацію, надав потужного імпульсу дис-
циплінарному оформленню науки й, заразом, активізував руйнацію станових
меж в європейських країнах.
Отож запустилися нові механізми соціалізації та мобільності вихідців із
різних прошарків і верств, себто відкрилися можливості для реалізації інших,
порівняно зі звичайними становими ролями, життєвих сценаріїв у сфері на-
уки, освіти, культури. Водночас кардинальних трансформацій зазнала мате-
ріально-фінансова основа й формальна інституціональна структура науки та
освіти, інтенсивність і швидкість циркуляції друкованого слова, якщо їх зіста-
вити з попередніми століттями.
Урешті-решт істотної ваги набув суспільний статус ученого у «часи не-
впинного поступу», «століття націй і національних відроджень», які доповню-
валися відомим афористичним означенням ХІХ ст. як «віку історії». Сукупність
таких культурних передумов та інтелектуальних впливів спричинилася
тельВак В., Педич В.
льВІВська Історична школа Михайла
грушеВського. – л.: сВІт, 2016. – 440 с.
(серІя «грушеВськІяна», т.9)
Український історичний журнал. – 2017. – №1
Рец, ензії й огляди 219
до виникнення неформальних наукових спільнот, котрі поставали навколо
успішного вченого-новатора, персональні риси, фахова компетенція й інтелек-
туальні риси якого забезпечували ефективну трансляцію знання молодшим
колеґам – учням.
Спершу школа локалізувалася за кількома родовими ознаками – ім’я фун-
датора та просторово-реґіональне побутування (приміром, київська школа
В.Антоновича), національна належність і фахова спеціалізація (наприклад,
російська школа західноєвропейської аграрної історії чи петербурзька шко-
ла античної епіграфіки). Проте вже на межі ХІХ–ХХ ст. обстоювалася думка
про наявність спільного наукового проекту (скажімо, земельно-обласний план
В.Антоновича зі студіювання історії Русі), пізніше дослідницької програми як
неодмінної складової школи.
У річищі такої програми, але вже загальнонаціонального масштабу,
побудованої навколо творення великого тексту, відомого як багатотомна
«Історія України-Руси», і «народилася» львівська або галицька історична шко-
ла М.Грушевського, котрій присвячено нову книгу істориків В.Тельвака й
В.Педича.
Ця монографія зорієнтована на студіювання різноманітних практик, тра-
дицій і зрізів, пов’язаних зі львівським академічним середовищем україн-
ських учених. Автори навіть уживають ряд похідних термінів, як-от «схолар-
ні явища» (с.5), «схоларні традиції» (с.6), «схоларна грушевськіяна» (с.6, 53),
«схоларні плани» (с.55), «схоларні проблеми» (с.84) та ін. Більше того, у книзі
задекларовано розробку зазначеної проблематики у світлі модерністських ін-
телектуальних запитів і вимог, у тому числі з акцентуванням: а) на способах
і методах отримання знання, його циркуляції й передачі (інтерналізм); б) на
каналах соціокультурної взаємодії науки з суспільством (екстерналізм) (с.6–8).
Архітектоніка студії вибудована за традиційним наукознавчим алгорит-
мом розгортання матеріалу, зокрема спирається на декілька базових сеґмен-
тів: 1) історіографічні образи та джерельна база; 2) львівська історична шко-
ла як соціокультурний феномен; 3) українська минувшина у світлі наукових
праць і практик учнів М.Грушевського; 4) додатки (рецензії на докторські пра-
ці представників школи; біограми учнів).
Однією з установчих або вихідних тез монографічного досліджен-
ня стала думка про відсутність праць з обсягу осягнення історичної школи
М.Грушевського як наукового феномена, себто в розрізі наукознавства (с.44).
Водночас автори обстоюють думку про тяжіння історіографічної традиції в
конструюванні та представленні історії львівської наукової школи (с.54).
Зауважимо, що таке пояснення нав’язує апеляцію до інерційних компо-
нентів наукового мислення, котрі зазвичай виявляються у самому механізмі
формування, функціонування традиції, особливо у тривалій ретроспективі.
Проте на цьому місці постають й інші проблеми, насамперед пов’язані з мета-
морфозами конструювання та аналізу схоларної ідентичності впродовж пер-
шої половини ХХ ст.
Саме тоді намічалася/окреслювалася ціла низка різноманітних озна-
чень школи в дусі некласичної науки: а) своєрідний груповий стиль мислення;
Український історичний журнал. – 2017. – №1
220 Рец, ензії й огляди
б) універсальна самоорганізаційна форма наукової діяльності та кооперації до-
слідників; в) відкрита інтелектуальна спільнота з добре окресленими ціннісни-
ми орієнтирами й етичними настановами, котра об’єднує вчених різних поколінь
із відмінними статусами на засадах певної дослідницької культури; г) соціаль-
ний колектив лідерського типу з вибудованою ієрархією, згуртований під дослід-
ницьку програму навколо авторитетного чи харизматичного вченого-провідни-
ка, котрий має високу або навіть виняткову репутацію, часто-густо з претензією
на геніальність, а також відповідний обряд залучення/посвячення до тради-
ції – жорстке обстоювання авторитету істини, сакралізація імені засновника та
впровадження манери його наслідування й т. п.; ґ) науково-освітній та виховний
осередок, який самореґулює відтворення й дослідницькі мотивації, наступність
учасників і тривалість свого буття у часі та просторі; д) соціально-психологічна
спільнота з відмінними рольовими моделями «акторів» – «батьків-фундаторів»,
«господарів-адміністраторів» (технічних організаторів), «ґенераторів ідей», «охо-
ронців знання» (ерудитів), «виконавців» (ретрансляторів), «критиків», «внутріш-
ніх опонентів»; «старійшини», «майстрів» і «підмайстрів» та ін.
За великим рахунком, ці некласичні чи модерністські мутації помітно роз-
мили базову наукознавчу вісь – інтерналізм/екстерналізм, але заразом істотно
нюансували й специфікували горизонт дослідницьких пропозицій щодо студі-
ювання історії науки. Певна річ, низка подібних трансформацій торкнулася
й школи М.Грушевського, хоч ця групова спільнота значною мірою зберігала
риси наукової школи доби класичної науки.
Значну увагу автори монографії зосереджують на наукових і дидактич-
них практиках М.Грушевського, котрі намагаються специфікувати. Приміром,
вони вказують на суттєву різницю, ба навіть очевидний контраст між лекцій-
ними та семінарськими практиками фундатора львівської історичної школи,
котрі не тільки відображали своєрідність його дослідницької програми, а й осо-
бливості трансляції наукового знання (с.58–60).
Відзначимо, що у студії порушуються як проблеми психологічної атмосфе-
ри та дослідницької культури, котрі формувалися в межах львівської історич-
ної школи М.Грушевського, так і питання про певний «ступінь довіри» вчителя
до своїх учнів. На думку авторів книги, цей рівень довіри виявлявся у залу-
ченні молодих дослідників до роботи у секціях, комісіях і виданнях Наукового
товариства імені Шевченка (с.68–69).
Такі спостереження корелюються з авторською думкою про демократич-
ний стиль спілкування М.Грушевського з молодшими колеґами (с.109), котрий
наслідував «батьківську» манеру поведінки В.Антоновича (с.114). Однак на
сторінках монографії йдеться і про репутацію М.Грушевського як непоступли-
вої та складної людини, котра утвердилася за фундатором львівської історич-
ної школи (с.129–130).
Ще один «індикатор» того «простору довіри», який формувався між учите-
лем та учнями, споглядаємо в комунікаційних практиках. У цьому зрізі даної
групової спільноти циркулювало чимало приватних відомостей, а також про-
ступали не тільки варіації можливих життєвих сценаріїв, а й кар’єрних моти-
вів та устремлінь молодих істориків (с.115–119).
Український історичний журнал. – 2017. – №1
Рец, ензії й огляди 221
У монографії обстоюється думка, що формат семінару став тією основою, на
якому постала львівська історична школа (с.82). Відзначимо, що саме з семі-
наром як формою співпраці та комунікації пов’язана зміна рольових моделей
М.Грушевського, котрий із наставника-викладача поступово перетворювався
на наукового лідера-керівника.
Загалом ідеться про ті чи інші способи входження/залучення початківців
до практик групової спільноти, котрою була школа М.Грушевського. Скажімо,
важливу роль у формуванні дослідницької культури її представників відігра-
ли рецензійні практики, зокрема співпраця молодих учених із відповідним
відділом «Записок НТШ» (с.76–77).
Чільне місце в монографічному дослідженні В.Тельвака та В.Педича посі-
дає проблема персонального складу наукової школи М.Грушевського. Причому
автори вважають, що реконструкція неформального зв’язку вчитель/учні по-
требує вживання цілої низки критеріїв. До таких відносять участь молодих
учених у роботі Історично-філософічної секції та комісій Наукового товариства
імені Шевченка, саморефлексії науковців, котрі ототожнювали себе як учні та
послідовники засновника львівської історичної школи, автобіографічні ремі-
нісценції М.Грушевського тощо (с.85–87).
Послідовне застосування таких критеріїв дозволило виявити доволі цікаві
комунікативні й особисті стосунки в межах зазначеної неформальної акаде-
мічної спільноти. Наприклад, належність окремих представників львівської
історичної школи (О.Сушко) до відмінних наукових традицій і спільнот, що на
сторінках монографії маркується як «явище схоларної інтерференції» (с.88).
Важливе значення для групової ідентичності школи М.Грушевського
мали наукові практики його галицьких учнів, які тією чи іншою мірою пере-
тиналися або тяжіли до багатотомної «Історії України-Руси». Звісно, науковий
доробок представників львівської історичної школи вражає своїм розмаїттям,
але незаперечно виявляє лідерські риси М.Грушевського як інтелектуала-
енциклопедиста, котрий зміг ініціювати розробку багатьох проблем практич-
но з усіх періодів історії України (с.374–375).
Крім того, у студії висвітлюються конфлікти на обширах Наукового това-
риства імені Шевченка, що простежуються як в особистих життєвих сценарі-
ях низки галицьких інтелектуалів (С.Томашівського, І.Кревецького), так і у
трансформації львівської історичної школи (с.105–106, 132–134).
Автори книги зараховують до репрезентантів цієї неформальної акаде-
мічної спільноти М.Грушевського 22 науковців, хоч згадують і про численний
прошарок прихильників, кількість яких обраховують сотнями (с.108). Заразом
у книзі акцентується увага й на «горизонтальній площині» комунікації львів-
ської наукової школи, себто взаєминах учнів між собою (с.135–142). Значні за-
цікавлення продукують і відомості про відновлення контактів М.Грушевського
зі своїми галицькими учнями під час побутування в радянській Україні, зо-
крема його намагання встановити реґулярну співпрацю між НТШ та осеред-
ками ВУАН (с.151–160).
Таким чином, монографія В.Тельвака й В.Педича запропонувала чи-
мало влучних тлумачень, інтерпретацій та узагальнень з історії львівської
Український історичний журнал. – 2017. – №1
222 Рец, ензії й огляди
наукової школи на основі великого, добротно опрацьованого фактографічного
матеріалу. Більше того, у праці порушено низку важливих проблем (тип лідер-
ства, спосіб конструювання, розподіл ролей, етико-психологічні та комуніка-
ційні практики, конфліктні ситуації в межах неформальної спільноти та ін.),
пов’язаних із виявленням особливих рис школи М.Грушевського, котра функ-
ціонувала в добу переходу від класичної до некласичної науки. Сподіваємося,
що авторські думки та пропозиції будуть цікавими багатьом історикам і вче-
ним-гуманітаріям, котрі студіюють історію української науки кінця ХІХ – пер-
шої третини ХХ ст.
О.В.Ясь (Київ)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130355 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:20:29Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ясь, О.В. 2018-02-11T14:29:03Z 2018-02-11T14:29:03Z 2017 Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського / О.В. Ясь // Український історичний журнал. — 2017. — № 1. — С. 218-222. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130355 Рецензія на книгу: Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського. – Л.: Світ, 2016. – 440 с. (серія «Грушевськіяна», т.9). uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Рецензії й огляди Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського Tel’vak V., Pedych V. L’viv Historical School of Mykhailo Hrushevs’kyi Article published earlier |
| spellingShingle | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського Ясь, О.В. Рецензії й огляди |
| title | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського |
| title_alt | Tel’vak V., Pedych V. L’viv Historical School of Mykhailo Hrushevs’kyi |
| title_full | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського |
| title_fullStr | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського |
| title_full_unstemmed | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського |
| title_short | Тельвак В., Педич В. Львівська історична школа Михайла Грушевського |
| title_sort | тельвак в., педич в. львівська історична школа михайла грушевського |
| topic | Рецензії й огляди |
| topic_facet | Рецензії й огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130355 |
| work_keys_str_mv | AT âsʹov telʹvakvpedičvlʹvívsʹkaístoričnaškolamihailagruševsʹkogo AT âsʹov telvakvpedychvlvivhistoricalschoolofmykhailohrushevskyi |