Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13036 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень / О. Марущенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 32-41. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860010669064060928 |
|---|---|
| author | Марущенко, О. |
| author_facet | Марущенко, О. |
| citation_txt | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень / О. Марущенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 32-41. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T16:41:41Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. Марущенко (Івано-Франківськ)
СУЧАСНА ВІТЧИЗНЯНА ІСТОРІОГРАФІЯ ВОЛИНСЬКИХ
ПОДІЙ 1943 р.: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
ДОСЛІДЖЕНЬ
Характерною ознакою нинішньої історіографічної ситуації в Україні є
доволі активне і енергійне дослідження всього комплексу непростих україн-
сько-польських відносин періоду Другої світової війни, в тому числі і
трагічних подій 1943 р. на Волині, які ще донедавна були темою, майже
невідомою широкому загалу і науковій громадськості, а сьогодні потребують
від українських істориків чесного, відвертого і неупередженого вивчення.
Останніми роками вітчизняними фахівцями вже нагромаджений суттєвий
науковий доробок з цієї проблеми, проаналізований в низці історіографічних
і бібліографічних праць1. Метою пропонованої статті є огляд найважливіших
публікацій з проблеми, що вийшли останнім часом, та аналіз основних тен-
денцій у розвитку сучасної вітчизняної історіографії українсько-польських
відносин періоду Другої світової війни, зокрема Волинських подій 1943 р.,
визначення недостатньо з'ясованих аспектів цієї проблеми та перспектив її
подальшого наукового дослідження.
Аналізуючи новітні публікації, присвячені досліджуваній проблемі, доціль-
но звернути увагу на нещодавно опубліковані монографії Д. Вєдєнєєва і
Г. Биструхіна, Г. Стародубець, статтю В. Гулая, що мають важливе історіогра-
фічне значення і в яких підняті деякі маловідомі і слабовивчені, однак, важ-
ливі аспекти даної проблеми2.
Д. Вєдєнєєв і Г. Биструхін, обравши об'єктом свого дослідження розвідку
і контррозвідку руху українських націоналістів та УПА у 1920—1945 рр.,
аналізують роль цих спеціальних служб і структур у перебігу українсько-
польського протистояння 1943—1944 рр. і аргументовано доводять, що розбу-
дова і завдання спецпідрозділів в УПА визначалися, серед інших військово-
політичних факторів, зокрема і «запеклим українсько-польським збройним
протистоянням на Волині»3.
У монографії Г. Стародубець, яка відзначається яскраво вираженою новиз-
ною і актуальністю, наголошується на гостроті та напруженості в межах повс-
танського запілля другої половини 1943 р. саме українсько-польських сто-
сунків4. Залишивши дослідження глибинних причин цього конфлікту поза
рамками тематичного формату своєї монографії, її автор, по-суті вперше в ук-
раїнській історіографії, проаналізувала наслідки його впливу на дієздатність
повстанського запілля, його матеріальне становище і морально-психологічний
клімат5. На думку Г. Стародубець, суть проблеми полягала у територіальному
«накладанні» значної частини повстанського запілля на територію так званої
підпільної польської держави, структури якої було сформовано в окупованій
Польщі і яку визнав польський уряд в екзилі6. Крім того, поляки складали
значний сегмент так званого «місцевого населення краю», що перетворювало
їх у потужний дестабілізуючий чинник повстанського запілля7.
До причин протипольських виступів українських повстанських загонів
Г. Стародубець, серед інших, відносить бажання за рахунок польських колоній
поповнити запаси своїх матеріальних ресурсів, а також необхідність опору
спробам польських осередків самооборони на Волині вирішити за рахунок укра-
їнців, населення повстанського запілля проблему продовольчого забезпечення
32
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 32
польської людності8. Важливим також є зауваження Г. Стародубець і про те,
що польсько-українське збройне протистояння поглиблювало розкол повстан-
ського запілля за адміністративною ознакою, оскільки село у своїй переважній
більшості залишалося основою українського підпільного руху, тоді як місто
здебільшого випадало зі сфери його впливу9.
В. Гулай досліджує вплив етнічних стереотипів і стереотипізованих оцінок
поляків Волині на українсько-польське збройне протистояння в цьому регіоні
в роки Другої світової війни, на стан масової свідомості польської спільноти
Волині, її повсякденне життя та політичні орієнтації в умовах поглиблення
взаємної конфронтації з українцями і в ході конфлікту з місцевим україн-
ським населенням10. Автор робить висновок про перебування масової політич-
ної свідомості переважної більшості польського населення Волині станом на
1943—1944 рр. під помітним тягарем низки традиційних і модифікованих до
нових військово-політичних реалій стереотипів, оперування якими сприяло
ще більшому загостренню взаємних антагонізмів і вирішенню їх нерідко шля-
хом фізичного знищення протилежної сторони11. За таких обставин, слушно
підсумовує В. Гулай, усталений в масовій свідомості польського населення
краю негативний стереотип українця істотно перешкоджав пошукові польсько-
українського порозуміння в боротьбі з нацистським та сталінським тоталітар-
ними режимами12.
Наукова розвідка В. Гулая привертає до себе значну увагу, оскільки вона
виявилася однією з перших спроб висвітлення механізму виникнення стерео-
типів, з'ясування шляхів їх зародження і подальшого функціонування, що, за
словами Я. Ісаєвича, є необхідним для вивчення відображення подій минуло-
го у суспільній свідомості13.
Аналіз й осмислення нових даних та найновіших документів, зокрема з
Державного архіву Служби безпеки України14, про різні процеси і тенденції в
середовищі бандерівської ОУН зумовив дуже цікаві висновки сучасних нау-
ковців про наявність так званої «волинської» і «галицької» тактик провідників
ОУН(б) щодо активної збройної боротьби проти окупантів та їхніх посіб-
ників, які позначилися і в перебігу польсько-українського протистояння15; про
вироблення на Волині специфічної, регіонально зумовленої політики місцево-
го проводу повстанців16, про прийняття і виконання «волинського «вирішен-
ня» польської проблеми» окремими командирами УПА на Волині незалежно
від керівництва ОУН, яке радше просто було поставлене перед фактом17.
В сучасній літературі відзначається, що волинська фракція ОУН(б) поча-
ла діяти за власною ініціативою, на власний розсуд, за допомогою стратегії
«доконаних фактів», незалежно від центрального керівництва організації18 або
за підтримки тільки частини членів центрального проводу ОУН19, серед якого
йшла боротьба з цього питання і в результаті якої прибічники антипольської
акції взяли гору20; про відсутність у проводу на той час розробленої програ-
ми у польському питанні21, а також про те, що поширення антипольської акції
на всю Волинь мусило статися з ініціативи волинської УПА22, а одночасне
нищення значної кількості сіл, як це було 11 липня 1943 р., можна пояснити
лише координованими діями загонів, що мали спільне командування волин-
ської УПА23.
В сучасних дослідженнях особливо підкреслюється, що навіть серед самих
учасників українського руху, керівництва УПА не було одностайного схвалення
антипольських акцій, одностайності щодо того, чи вдаватися до масової анти-
польської акції24; що переважна більшість українського підпілля, частина керів-
ництва ОУН та місцевих політичних діячів не погоджувалися з екстер-
мінацією польського населення, методами екстермінації та етнічних чисток, не
поділяли погляди на екстермінацію, однак вплинути на ситуацію не могли25.
Методологія, історіографія та джерелознавство 33
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 33
В науковій літературі висловлено припущення, що саме через різне ставлен-
ня до поляків і Польщі в ОУН в першому кварталі 1943 р. відбувся розкол,
і фактично в одній і тій самій організації знаходилися на той час діячі, які
мали неоднакові погляди на те, хто є головним ворогом ідеї побудови
самостійної України, з ким і коли у першу чергу, а також якими методами та
засобами має вестися боротьба26. А відтак імовірно, що рішення про анти-
польську акцію ухвалила та частина проводу, котра хотіла в такий спосіб
закріпити свої позиції в новостворюваній УПА та, зокрема, відсторонити від
керівництва М. Лебедя27.
В сучасній історіографії зроблений висновок про те, що саме Д. Клячківсь-
кий (Клим Савур), цей видатний діяч українського повстанського руху, який
був провідником ОУН(б) на Волині і командувачем УПА, доклав тоді
найбільше зусиль до організації не тільки антинімецької і антирадянської, але
й антипольської боротьби28, був одним з організаторів етнічної «чистки»
польського населення Волині і на його сумлінні – ескалація україно-польсь-
кої «волинської різанини» 1943—1944 років29.
Цікаві спостереження щодо ролі Д. Клячківського містяться у Фаховому
висновку робочої групи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності
ОУН і УПА. В ньому, зокрема, зазначається: «Вчені діаспори теж вважали,
що в історії ОУН(Б) і УПА волинська трагедія – це важка темна пляма. Її не
можна було ані виправдати, ані пояснити. Разом з тим, не можна було й зви-
нуватити Д. Клячківського, не звинувачуючи при цьому весь український
повстанський рух. Цю трагедію можна було лише замовчати. Мабуть, не ви-
падково в «Енциклопедії українознавства», де подаються короткі біографії
діячів навіть зовсім невеликого масштабу, не знайшлося місце для Д.
Клячківського (Клима Савура). Мабуть, не випадково цей непересічний діяч
у листопаді 1943 р. під пристойним і переконливим приводом був позбавле-
ний посади головнокомандувача УПА»30.
Вищенаведені міркування про незгоди і розбіжності в середовищі україн-
ських повстанців та їх провідників зумовлюють важливе методологічне зна-
чення для подальшого вивчення досліджуваної проблеми висновків Я. Грицака
про необхідність окремих досліджень ліній внутрішнього розколу в середо-
вищі повстанського керівництва; про те, що утворення УПА не усунуло
внутрішніх конфліктів, а спосіб писання історії УПА, котрий повністю запе-
речує внутрішні конфлікти, далекий від правди31.
Підбиваючи попередні підсумки дослідження волинської трагедії як голов-
ного пункту в українсько-польських відносинах воєнної доби32, слід констату-
вати значний поступ вітчизняних істориків у концептуально-теоретичному,
документальному й історіографічному осмисленні й опрацюванні багатьох аспек-
тів даної теми. Фундаментальні дослідження цієї ще донедавна «білої плями»
української історіографії, що нарешті перестала бути таємницею, розгорнулися
тільки у 1997 р. в рамках робочої групи істориків при Урядовій комісії з вив-
чення діяльності ОУН і УПА33 і суттєво актуалізувалися та активізувалися у
зв'язку з відзначенням у 2003 р. 60-річчя волинських подій і функціонуван-
ням створеної 2002 р. при Апараті Ради національної безпеки і оборони Укра-
їни робочої групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень
трагічних подій на Волині34.
Вагомий внесок у вивчення різноманітних аспектів розглядуваної теми зро-
били В. В'ятрович, Я. Грицак, Р. Грицьків, Я. Дашкевич, Л. Зашкільняк, А. Заяр-
нюк, І. Ільюшин, Я. Ісаєвич, Ю. Киричук, К. Кондратюк, М. Кучерепа, Ю. Макар,
С. Макарчук, А. Русначенко, В. Сергійчук, Ю. Сливка, В. Трофимович, Ю. Ша-
повал, М. Швагуляк та інші вітчизняні науковці. Не залишився непоміченим і
вихід низки колективних праць і збірників35, що одержали високу оцінку нау-
34 О. Марущенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 34
кової громадськост36. В цьому зв'язку слід погодитися з висловленим відомим
українським фахівцем з проблематики українсько-польських відносин 1940-х
рр. І. Ільюшиним думкою про те, що найкращою з останніх публікацій на тему
українсько-польського збройного конфлікту часів Другої світової війни, що зба-
гатила вітчизняну історіографію та відкрила новий простір для подальших
досліджень, є книга «Волинь і Холмщина 1938—1947 рр.: польсько-українське
протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади», підготовле-
на у Львові Інститутом українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України37.
В численних публікаціях вітчизняних науковців знайшли своє відображен-
ня всі головні аспекти цієї контроверсійної проблеми, до яких слід, зокрема,
віднести джерела, причини, мотиви і передумови українсько-польського кон-
флікту в цілому і трагічних волинських подій зокрема, демографічні аспекти
волинської трагедії і проблему кількісної оцінки її жертв, мету і цілі дій ОУН(б)
і УПА в українсько-польському конфлікті і наявність якихось рішень чи
офіційного документу керівництва ОУН чи командування УПА щодо почат-
ку протипольської акції, проблему вини і відповідальності за її організацію і
проведення, визнання національної вини й покути, науково-термінологічне ви-
значення суті волинських подій, соціально-економічні, національні й релігійно-
культурні чинники українсько-польського протистояння, його результати,
доцільність і виправданість, аналіз позицій ОУН(б) і УПА, їх програмових до-
кументів в питанні про українсько-польські відносини в роки Другої світової
війни, причини початку антипольської акції та її особливо жорстокого харак-
теру саме на Волині, роль Німеччини й СРСР у розпалюванні та використанні
українсько-польського антагонізму, ставлення до нього небандерівських війсь-
ково-політичних проводів і формувань, зокрема, мельниківців та бульбівців;
загальну оцінку волинських подій та їх аналіз у контексті феноменів насиль-
ства, терору й тероризму.
Історіографічний аналіз переконує, що генеральною методологічною лінією
для висвітлення досліджуваних питань вважається, за визначенням О. Лисен-
ка, широкий історичний контекст, відмова від комплексу провини однієї зі
сторін38. Слід, однак, погодитися з думкою Я. Ісаєвича про те, що вся склад-
ність проблем, пов'язаних із суперечливою і багатогранною історією трагічного
українсько-польського протистояння, ще не знайшла свого повного висвітлення,
і в цьому напрямі зроблено лише перші кроки39. Вочевидь, перед вітчизняними
науковцями і надалі зберігають особливу актуальність завдання, пов'язані зі
збиранням і систематизацією джерельного і фактографічного матеріалу, його
аналітичним осмисленням, підготовкою відповідальних історичних досліджень,
побудованих на принципах науковості й академічної об'єктивності, позбавле-
них кон'юнктури сьогодення, спрощеності та однобічності, безапеляційності й
поверховості, базованих на ґрунтовному вивченні архівних і друкованих дже-
рел різного походження, на використанні всієї сукупності фактів, не уникаю-
чи і суперечливих40.
В цьому контексті має рацію Я. Ісаєвич, який звертає увагу на те, що
розширення кола джерел, їх подальший неупереджений і методологічно корект-
ний аналіз сприятимуть наближенню істориків до більш адекватного висвіт-
лення складних і суперечливих подій періоду Другої світової війни41. Зокрема,
значний науковий інтерес матимуть оприлюднення і введення до наукового
обігу з українських і польських архівів такого корпусу унікальних документів,
як маловідомі свідчення колишніх учасників польських ліквідаційних загонів
АК, що приймали участь у відплатних антиукраїнських акціях і які є дуже
цінним джерелом, котрий розкриває механізм каральних акцій42.
Огляд основних публікацій та аналіз новітніх тенденцій у розвитку сучас-
ної вітчизняної історіографії українсько-польських відносин періоду Другої
Методологія, історіографія та джерелознавство 35
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 35
світової війни і подій 1943 р. на Волині зокрема дозволяють визначити недос-
татньо вивчені аспекти цієї проблеми і накреслити перспективні напрямки
можливого подальшого дослідницького пошуку.
Потребує більш детального вивчення ставлення до антипольської акції
ОУН і УПА української інтелігенції, поміркованих елементів української гро-
мадськості, які, за словами Л. Зашкільняка, засудили цю акцію вже у ході її
тривання43. В цьому зв'язку Г. Стародубець із жалем констатує відсутність у
середовищі як польської, так і української політичних еліт достатньо помірко-
ваних, тверезомислячих лідерів, здатних знайти політичний шлях розв'язання
складного вузла тих соціально-економічних і політичних протиріч, які мали
місце на Волині й у Галичині у 1943—1944 рр., наслідком чого були руйнація
сталого укладу життя традиційно полінаціональної західноукраїнської громади,
знецінення ролі і значення загальноприйнятих в системі координат людського
співжиття норм і принципів, зокрема порядності, доброзичливості, виявів
співчуття та доброчинності тощо44.
До актуальних наукових проблем, які потребують уважного вивчення, слід
віднести і дослідження ролі й місця Української греко-католицької церкви у
перебігу українсько-польських відносин часів Другої світової війни, залагоджен-
ні конфлікту між поляками і українцями. Необхідно розкрити і наповнити кон-
кретним змістом зроблені в історіографії висновки про те, що активну роль у
спробах нормалізації польсько-українських відносин, відверненні молоді від ра-
дикальних дій і людиновбивства відіграла група греко-католицького духовенства
на чолі з митрополитом А. Шептицьким, який ще навесні 1943 р. засудив анти-
польську політику бандерівців, а також греко-католицькі єпископи Г. Хомишин
і Й. Коциловський, що виступали із засудженням «гайдамацьких традицій»45.
Надалі зберігають свою актуальність дослідження спроб встановлення
військово-політичних контактів і порозуміння між українськими і польськи-
ми антикомуністичними силами в роки Другої світової війни, які належною
мірою ще не висвітлені в українській історіографії46. На думку Ю. Киричука,
автора низки праць на цю тему47, причини такого становища полягають у
певній упередженості науковців до цієї теми, усталеному стереотипі, що нічо-
го позитивного в роки війни у відносинах між польським і українським гро-
мадянством не відбувалося, відсутності до останнього часу доступу до первин-
них архівних документів48. Оскільки спроби порозуміння і налагодження
військово-політичного співробітництва між поляками і українцями все ж та-
ки робилися, ця проблема, цілком слушно стверджував Ю. Киричук, не по-
винна випадати з поля зору дослідників49.
Ця точка зору кореспондується з позицією Я. Ісаєвича, який свого часу від-
значав, що мало пишуть про тенденції до співпраці між УПА і АК на заключ-
ному етапі історії цих організацій, а популяризують лише конфлікт між ними50.
Перспективними науковими завданнями залишаються і розмежування по-
зицій двох різних організацій – ОУН як політичної організації та УПА – як
військової, що нерідко суперечили одна одній на різних етапах розгортання
українсько-польського конфлікту51, а також додаткові дослідження українсь-
кими і польськими істориками питання про участь конкретних воєнізованих
формувань (польських, українських, німецьких, радянських та ін.) у скоєнні
злочинів на Волині52, про звичайний бандитизм, який теж мав вплив на еска-
лацію польсько-українського конфлікту53.
Важливого наукового значення набуває і з'ясування питання про те, чи
існували альтернативи конфлікту між українцями і поляками у 1943—1944 рр.
і чи можна було досягнути порозуміння54. На відміну від В. Сергійчука, який
вважає наслідки польсько-українського конфлікту історичною закономірністю55,
М. Швагуляк переконаний в існуванні альтернативи самому українсько-поль-
36 О. Марущенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 36
ському конфлікту, «якби обидві сторони врахували насамперед можливі перс-
пективи його розвитку, можливі наслідки і зробили якісь зусилля», керува-
лись не емоціями, а прагматизмом, якого бракувало з обох боків56.
На сучасному етапі розвитку історіографії досліджуваної теми вкрай акту-
альними стають нетрадиційні постановка і розгляд проблем українсько-поль-
ського протистояння і співпраці в роки Другої світової війни, пошук і викорис-
тання нових методологічних підходів, зокрема методів не тільки політичної,
мілітарної, але й соціальної і культурної історії57. На думку А. Заярнюка, ав-
тора принципово новаторської розвідки з постановкою комплексу проблем58,
важливим кроком у цьому напрямку може бути прозопографія, яка б «дозво-
лила краще розрізняти між різними людьми, структурними одиницями націо-
налістичного руху і загонами УПА в різні періоди»59. Ключем до аналізу й
вивчення волинських подій, продовжує А. Заярнюк, мала б стати прозопог-
рафія української поліції на службі у німців, що перебувала під впливом
ОУН(б) і, перейшовши в ліс, стала основою постійних загонів УПА; мікро-
підхід, мікродослідження, вивчення локального контексту, історії конкретних
околиць і сіл – не на рівні запису в загальній історії, а на рівні автономного
дослідження, співвідношення географії нападів з географією формування і
бойових дій УПА, впливами різних партій і організацій у міжвоєнний час, де-
мографічною і політичною ситуацією; співставлення фактів, що містяться у
документах, з даними інших джерел, місцевим матеріалом60.
Такий підхід наблизив би вчених до відповіді на сформульовані А. Заяр-
нюком принципові питання досліджуваної теми: «Чи справді акції проти поль-
ських сіл використовували досвід і методи, розроблені під час винищення
єврейського населення? Наскільки поширеними були знущання над жертва-
ми, і як це співвідноситься з іншими подібними масакрами – наприклад, хор-
ватсько-сербською? Наскільки у вбивствах поляків використовувалися певні
локальні конфлікти, що йшли назад, до міжвоєнного часу, а наскільки це бу-
ло справою особисто незаангажованих людей?»61.
В контексті подальших перспектив дослідження цієї проблеми уявляються
винятково важливими міркування відомого українського історика Л. Зашкіль-
няка, який закликає науковців дотримуватися позбавленого надмірної емоцій-
ності науково-історичного підходу, застерігає вітчизняних істориків від «націо-
налізації» українського минулого, «партійності», ігнорування «неукраїнських»
питань, ідеалізації всіх тих політичних сил, які в минулому стояли на плат-
формі незалежності України, протиставлення людей за етнічними, політичними,
расовими чи будь-якими іншими ознаками та наголошування на ворожому ха-
рактері взаємин з сусідніми народами, насамперед поляками і росіянами, від-
стоювання політизованих оцінок і позицій «національної рації стану», бачення
трагічних подій українсько-польського конфлікту часів війни з погляду лише
власних національних інтересів62.
Виступаючи за впровадження нової парадигми підходу до історії, базова-
ної на гуманістично-антропологічних засадах, Л. Зашкільняк з жалем конста-
тує, що спроба поширити такий підхід на дослідження українсько-польських
відносин в роки Другої світової війни і подивитися на них із загальнолюдсь-
ких позицій «майже завжди наштовхується на звинувачення в «антипатріо-
тизмі» або «зраді національних інтересів»63. Л. Зашкільняк переконаний, і з
ним важко не погодитись, що критерієм історичного дослідження повинні
бути не стільки мінливі ідеологічно-політичні орієнтири, скільки морально-
гуманістичні, загальнолюдські цінності, що односторонній погляд на події
з позиції політичної партії, групи чи держави завжди спотворює реальну
картину, призводить до закріплення у свідомості стереотипів минулих часів,
які не відповідають новим історичним обставинам64.
Методологія, історіографія та джерелознавство 37
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 37
Така, на наш погляд, виважена і продумана позиція є доволі поширеною в
сучасній вітчизняній історіографії, свідченням чого є висловлені в ній міркуван-
ня про необхідність поглянути на власну історію спокійно, без національно-полі-
тичної упередженості та емоційних перебільшень65, без ідеалізації всіх відламів
політичного руху власного народу і замовчування фактів, які суперечать такій
ідеалізації66. В цьому контексті слушною є думка про те, що науковці, які реп-
резентують Україну, не повинні, зокрема, захищати теоретичні та практичні ас-
пекти діяльності ОУН, а мають об'єктивно розібратися в суті проблем67.
Важливим завданням вітчизняних істориків залишаються переведення
досліджуваної проблеми насамперед у сферу наукового опрацювання і незмі-
шування академічного і політичного боків справи, оскільки це є дорогою в
глухий кут68. На думку Я. Грицака, найоптимістичнішою нотою дискусії з
приводу Волинських подій є поява голосу інтелектуалів, що створює мож-
ливість для «виведення історії зі стану, в якому вона є лише заручником
політики»69, а також загалом активізації в Україні фахових досліджень цієї
теми. Як стверджує Я. Ісаєвич, єдино можливим шляхом тут виступає вивчен-
ня етапів розгортання конфліктних ситуацій в їхній хронологічній послідов-
ності, оскільки не так легко однозначно вирішити, які акти були передісторією
конфлікту, а які започаткували «справжній» конфлікт70.
Й надалі зберігають свою актуальність і є вкрай необхідними координація
досліджень історії українсько-польських відносин у ХХ ст., опрацювання та
видання в рамках окремої серії великого корпусу документальних і мемуар-
них джерел, створення повного банку даних про жертви українсько-польсько-
го конфлікту 40-х років ХХ століття71, розгортання планомірної роботи над
збором і публікацією інформації про тогочасні жертви з боку українців з ме-
тою створення повного реєстру людських втрат України в період Другої світо-
вої війни72. Адже відсутність орієнтованого на максимальну повноту цілесп-
рямованого збору документальних і мемуарних свідчень щодо всіх жертв
конфлікту серйозно гальмує дальше всебічне його дослідження73, яке, до речі,
не повинно зводитися лише до пошуків вини або відповідальності тої чи іншої
сторони за минулі події, а йти у напрямку встановлення і пояснення їх
дійсних причин, вироблення висновків для майбутнього, проявів доброї волі і
бажання зрозуміти аргументи іншої сторони74.
В цьому контексті доцільно навести точку зору Ю. Шаповала, який цілком
слушно зауважує, що потрібні не нагадування трагічної правди про геноцид
поляків на Волині, а нагадування про загибель і поляків, і українців, форму-
вання колективної історичної пам'яті поляків і українців про загальну тра-
гедію наших народів, за спільне історичне минуле, енергійна відсіч екстре-
містським, спекулятивним і тенденційним антипольським і антиукраїнським
публікаціям75. Такий підхід допоможе об'єктивно розібратися із фундамен-
тальними, глибинними та ситуативними причинами і мотивами польсько-ук-
раїнського протистояння, рушійними силами, що живили цей конфлікт, а та-
кож з його наслідками76, а також приступити до реалізації важливого
дослідницького проекту – підготовки фундаментальної комплексної моног-
рафії про українсько-польські відносини в роки Другої світової війни, напи-
сання і публікація якої давно вже є на часі.
1 Грицьків Р. Історіографічне значення матеріалів міжнародних семінарів «Україна-Поль-
ща: важкі питання» у дослідженні історії Української Повстанської Армії періоду Другої
світової війни // Український визвольний рух. Збірник 1. – Львів, 2003. – С. 190—203;
Його ж. Польська історіографія українсько-польського збройного конфлікту часів Другої
світової війни // Там само. – Зошит № 2. – Львів, 2003. – С. 148—170; Кондратюк К.
Волинська трагедія 1943 року в оцінках сучасних українських і польських істориків //
38 О. Марущенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 38
У пошуках правди: Зб. матер. Міжнар. наук. конфер. «Українсько-польський конфлікт на
Волині в роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки». Луцьк, 20—23
травня 2003 р. – Луцьк, 2003. – С. 439—445; Лисенко О. Є., Марущенко О. В. Організація
українських націоналістів та Українська повстанська армія. Бібліографічний покажчик
публікацій 1998—2002 років. – К., 2002. – 202 с.; Їх же. Українсько-польські стосунки
періоду Другої світової війни у вітчизняній історіографії. Бібліографічний покажчик. –
Київ – Івано-Франківськ, 2003. – 124 с.; Марущенко О. В. Вибрані проблеми українсь-
ко-польського протистояння 1940-х рр.: історіографічний аспект // Сторінки воєнної
історії України: Зб. наук. статей. – К., 2006. – Вип. 10. – Част. 1. – С. 44—55; Його ж.
Волинська трагедія 1943 року в сучасній українській історіографії // Галичина. – 2003. –
№ 9. – С. 112—126; 2004. – № 10. – С. 122—134; 2005. – № 11. – С. 116—124; 2006. –
№ 12. – С. 118—122; Його ж. Сучасна вітчизняна історіографія українсько-польського
протистояння періоду Другої світової війни: демографічний аспект // Сторінки воєнної
історії України: Зб. наук. статей. – К., 2005. – Вип. 9. – Част. 1. – С. 126—135.
2 Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г.С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських
націоналістів та УПА. 1920—1945. – К., 2006. – 408 с.; Стародубець Г.М. Українське
повстанське запілля (друга пол. 1943 – поч. 1946 років). – Тернопіль, 2006. – 527 с.; Гу-
лай В. Негативний стереотип українця в масовій свідомості поляків Волині в часи Дру-
гої світової війни // Знаки питання в історії України: українська історія в європейсько-
му контексті: Зб. матеріалів ІІ Міжнародної конференції. – Ніжин, 2005. – С. 134—136.
3 Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Назв. праця. – С. 238, 239, 303, 304.
4 Стародубець Г. М. Назв. праця. – С. 112.
5 Там само. – С. 113.
6 Там само.
7 Там само.
8 Там само. – С. 114, 191
9 Там само. – С. 146—147.
10Гулай В. Назв. праця. – С. 134.
11Там само. – С. 135.
12Там само. – С. 136.
13 Ісаєвич Я. Холмсько-волинська трагедія, її передумови, перебіг, наслідки // Волинь і
Холмщина 1938—1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння.
Дослідження, документи, спогади. – Львів, 2003. – С. 14.
14Кокін С.А. Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного
архіву СБУ. Випуск І. Анотований покажчик документів з фонду друкованих видань
(1944—1953). – К., 2000. – 214 с.
15Зашкільняк Л. Ідеологічні та програмні засади ставлення українських політичних сил до
Польщі і поляків в роки Другої світової війни // Україна – Польща: важкі питання. –
Т. 10: Матеріали ХІ Міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини під
час Другої світової війни». Варшава, 26—28 квітня 2005 року. – Варшава, 2006. – С. 66.
16Кутовий Р. CASUS Обірки: проблема датування початку збройного українсько-польського
конфлікту на Волині // Український історичний збірник. – К., 2004. – Вип. 7. – С. 327.
17 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 35.
18Заярнюк А. Виконавці етнічної чистки поляків на Волині як інтелектуальна проблема //
Волинь і Холмщина 1938—1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. –
С. 267; Кутовий Р. Назв. праця. – С. 329.
19 Ільюшин І.І. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті // Організація українських
націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси. – К., 2005. – С. 253.
20 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 35.
21Кутовий Р. Назв. праця. – С. 329.
22 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 35.
23Там само. – С. 36.
Методологія, історіографія та джерелознавство 39
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 39
24Грицак Я. Тези до дискусії про УПА // Його ж. Страсті за націоналізмом. Історичні есеї. –
К., 2004. – С. 104; Шаповал Юрій. Потенціал взаєморозуміння та історичний простір не-
нависті. Роздуми над нововіднайденими документами про польсько-українські взаємини
під час Другої світової війни // Війни і мир, або «Українці-поляки: брати / вороги,
сусіди…». – К., 2004. – С. 314.
25Узгодження спірних моментів щодо поглядів українських і польських істориків, які пос-
тали під час ІІІ історичного семінару «Українсько-польські стосунки в роки Другої
світової війни». Луцьк, 20—22 травня 1998. ІІ. «Генеза польської самооборони на Волині
і у колишній Східній Галичині і її роль у захисті польського населення» // Україна –
Польща: важкі питання. – Т. 3: Матеріали ІІІ міжнародного наукового семінару «Укра-
їнсько-польські стосунки в роки Другої світової війни». Луцьк, 20—22 травня 1998 року. –
Варшава, 1998. – С. 249; Ханас В. До питання генези польської самооборони в Східній
Галичині на прикладі Бережанського та Чортківського інспекторатів Армії Крайової //
Там само. – С. 95, 103.
26 Ільюшин І.І. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті. – С. 251, 252.
27Грицак Я. Назв. праця. – С. 104.
28 Ільюшин І.І. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті. – С. 253; Організація ук-
раїнських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висновок робочої гру-
пи істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. – К., 2005. – С. 25.
29Вєдєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. «Повстанська розвідка діє точно й відважно…» Докумен-
тальна спадщина підрозділів спеціального призначення Організації українських націо-
налістів та Української повстанської армії. 1940—1950-ті роки. – К., 2006. – С. 96, 225.
30Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висно-
вок робочої групи істориків… – С. 25.
31Грицак Я. Назв. праця. – С. 104, 106.
32Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висно-
вок робочої групи істориків… – С. 27.
33Там само. – С. 24.
34Гошовська В. А., Сьомін С. В., Смолянюк В. Ф. Трагедія Волині: погляд через 60 років. –
К., 2003. – 164 с.
35Війни і мир, або «Українці-поляки: брати / вороги, сусіди…». – К., 2004. – 560 с.; Во-
линь і Холмщина 1938—1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння.
Дослідження, документи, спогади. – Львів, 2003. – 813 с.; Волинь 1943. Боротьба за зем-
лю // Ї: Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – Ч. 28. – 334 с.; Україна у
Другій світовій війні: українсько-польські взаємини. – Львів, 2005. – 406 с.
36Матеріали круглого столу «Геополітичний вимір волинської трагедії в контексті ук-
раїнсько-польського міжнаціонального конфлікту 1939—1947 років» (Львів, 23 травня
2003 року). – Львів, 2003. – С. 43.
37 Ільюшин І. І. Бойові дії ОУН і УПА на антипольському фронті. – С. 300.
38Лисенко О. Деякі методологічні аспекти дослідження національної політики сталінського
й гітлерівського режимів у період Другої світової війни // Друга світова війна і доля на-
родів України: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – К., 2005. – С. 14.
39 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 13.
40В’ятрович В. Волинь і Східна Галичина 1943—1944. Путівник по польських та українських
архівних джерелах. Варшава-Київ, 2003. – Т. 1. – 288 с. // Український визвольний рух.
Зошит 2: Українсько-польський конфлікт під час Другої світової війни. – Львів, 2003. –
С. 189, 192; Грицьків Р. Польська історіографія українсько-польського збройного конфлікту
часів Другої світової війни // Там само. – С. 170; Ісаєвич Я. Назв. праця – С. 10.
41 Ісаєвич Ярослав. Назв. праця. – С. 14.
42Шаповал Ю. Назв. праця. – С. 311.
43Зашкільняк Леонід. Назв. праця. – С. 74.
44Стародубець Г.М. Назв. праця. – С. 115, 145.
40 О. Марущенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 40
45Зашкільняк Л. Назв. праця. – С. 74, 75; Марчук В. Церква, духовність, нація. Українська
греко-католицька церква в суспільному житті України ХХ ст. – Івано-Франківськ, 2004. –
С. 210 – 211.
46Киричук Ю. Військово-політичні контакти українських та польських антикомуністичних
сил під час Другої світової війни // Наукові зошити історичного факультету Львівсько-
го національного університету імені Івана Франка. Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – Вип.
5—6. – С. 319.
47Там само. – С. 319—334.
48Там само. – С. 319.
49Там само.
50 Ісаєвич Я. Основні проблеми українсько-польських відносин у ХХ ст. // У пошуках прав-
ди. – С. 19; Його ж. 1943 рік у пам’яті поляків і українців // Війни і мир… – С. 296.
51Переднє слово // Ї: Незалежний культурологічний часопис. – 2003. – Ч. 28: Волинь
1943. Боротьба за землю. – С. 10.
52Гошовська В. А., Сьомін С. В., Смолянюк В. Ф. Назв. праця. – С. 41.
53Дрозд Р. Навколо причин антипольської акції ОУН—УПА в 1943—1944 роках // Ук-
раїнський альманах. – 2003. – С. 177.
54Швагуляк М. Дискусія // Україна-Польща: важкі питання. – Т. 9: Матеріали ІХ і
Х міжнародних наукових семінарів «Українсько-польські відносини під час Другої світо-
вої війни». Варшава, 6—10 листопада 2001 р. – Луцьк, 2004. – С. 388.
55Сергійчук В. Польсько-українське протистояння на Волині в роки Другої світової війни:
причини, перебіг і наслідки // У пошуках правди. – С. 189.
56Швагуляк М. Назв. праця. – С. 388.
57Заярнюк А. Назв. праця. – С. 285 – 286.
58Кутовий Р. Назв. праця. – С. 333.
59Заярнюк А. Назв. праця. – С. 285.
60Там само. – С. 285, 286.
61Там само. – С. 286.
62Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки у ХХ столітті: історіографічні аспекти // Ук-
раїна у Другій світовій війні: українсько-польські взаємини. – С. 12, 13, 14.
63Там само. – С. 12, 13.
64Там само. – С. 14.
65 Ільюшин І. І. ОУН—УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світлі
польських документів). – К., 2000. – С. 180.
66 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 14.
67Гошовська В. А., Сьомін С. В., Смолянюк В. Ф. Назв. праця. – С. 31.
68Там само. – С. 49, 50.
69Цит. за: Гошовська В. А., Сьомін С. В., Смолянюк В. Ф. Назв. праця. – С. 88.
70 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 24.
71Ухвала міжнародної наукової конференції «Українсько-польський конфлікт на Волині в
роки Другої світової війни: генезис, характер, перебіг і наслідки» (м. Луцьк, 21—23 трав-
ня 2003 року) // У пошуках правди. – С. 528.
72Стеблій Ф. Збройні акції Армії Крайової у підльвівських українських селах (березень –
липень 1944 р.) // Україна у Другій світовій війні: українсько-польські взаємини. – С. 316.
73 Ісаєвич Я. Назв. праця. – С. 13.
74Гошовська В. А., Сьомін С. В., Смолянюк В. Ф. Назв. праця. – С. 50.
75Шаповал Ю. Чи подолано «волинський синдром»? // День. – 2003. – 15 березня. – С. 5.
76Шаповал Ю. Потенціал взаєморозуміння та історичний простір ненависті. – С. 306.
Методологія, історіографія та джерелознавство 41
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 41
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13036 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0019 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:41:41Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Марущенко, О. 2010-10-27T16:49:48Z 2010-10-27T16:49:48Z 2008 Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень / О. Марущенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 32-41. — Бібліогр.: 76 назв. — укр. XXXX-0019 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13036 uk Інститут історії України НАН України Методологія, історіографія та джерелознавство Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень Марущенко, О. Методологія, історіографія та джерелознавство |
| title | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| title_full | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| title_fullStr | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| title_full_unstemmed | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| title_short | Сучасна вітчизняна історіографія Волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| title_sort | сучасна вітчизняна історіографія волинських подій 1943 р.: проблеми і перспективи досліджень |
| topic | Методологія, історіографія та джерелознавство |
| topic_facet | Методологія, історіографія та джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13036 |
| work_keys_str_mv | AT maruŝenkoo sučasnavítčiznânaístoríografíâvolinsʹkihpodíi1943rproblemiíperspektividoslídženʹ |