Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні

Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні

Представлено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського й сільського населення від голоду 1932–1934 рр. у реґіональному розрізі в межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало населення не південних зерновиробничих районів, а північно-центральних Ки...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Український історичний журнал
Date:2017
Main Authors: Воловина, О., Плохій, С.М., Левчук, Н.М., Рудницький, О.П., Ковбасюк, А.Б., Шевчук, П.Є.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут історії України НАН України 2017
Subjects:
Історичні студії
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130388
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні / О. Воловина, С.М. Плохій, Т.Д. Левчук, О.П. Рудницький, А.Б. Ковбасюк, П.Є. Шевчук // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 76-116. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130388
record_format dspace
spelling Воловина, О.
Плохій, С.М.
Левчук, Н.М.
Рудницький, О.П.
Ковбасюк, А.Б.
Шевчук, П.Є.
2018-02-12T13:15:01Z
2018-02-12T13:15:01Z
2017
Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні / О. Воловина, С.М. Плохій, Т.Д. Левчук, О.П. Рудницький, А.Б. Ковбасюк, П.Є. Шевчук // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 76-116. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.
0130-5247
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130388
94(477)«20 ст.»:314
Представлено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського й сільського населення від голоду 1932–1934 рр. у реґіональному розрізі в межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало населення не південних зерновиробничих районів, а північно-центральних Київської та Харківської областей. Запропоновано та проаналізовано декілька припущень для пояснення цих результатів. Єдиної гіпотези, яка надавала б усебічне тлумачення реґіонального розподілу втрат, немає. Втрати в деяких областях зумовлювалися певними специфічними факторами, тоді як втрати в інших можна пояснити поєднанням впливу економічних і політичних чинників. Проведено кількісний аналіз окремих показників антирадянського опору й репресій проти селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних (продовольчої допомоги) й історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р.
Yearly estimates of urban and rural direct losses (excess deaths) from the 1932–1934 famine are presented for the oblasts of Soviet Ukraine. Contrary to expectations, the highest losses are not found in the grain-producing southern oblasts, but in the north-central Kyiv and Kharkiv oblasts. Several hypotheses are proposed and tested to explain this finding. No single hypothesis provides a comprehensive explanation. Losses in some oblasts are due to specific factors, while losses in other oblasts seem to be explained by a combination of economic and political factors. Quantitative analyses are presented of resistance by and Soviet repressions of peasants in 1932, and effects of the food assistance program and historical-political factors on direct losses in 1933 are analyzed.
Це дослідження стало можливим завдяки ґранту Програми академічних обмінів імені Дж.В.Фулбрайта для О.Воловини та за підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету й Фонду катедр українознавства. Ілюстр.3 використано з дозволу Українського наукового інституту Гарвардського університету. Автори щиро вдячні професорові А.Ґраціозі та професорові С.Кульчицькому за надзвичайно корисні коментарі, а також анонімному рецензентові – за коментарі й пропозиції. Стаття становить собою український переклад дослідження «Regional variations of 1932–34 famine losses in Ukraine», уміщеного у журналі «Canadian Studies in Population» (vol.43, №3/4, 2016). Автори щиро вдячні головному редакторові цього часопису докторові Ф.Тровато (Альбертський університет, Едмонтон, Канада) за дозвіл опублікувати україномовний варіант.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Історичні студії
Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
Regional Differences of Holodomor Losses in 1932–1934 in Ukraine
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
spellingShingle Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
Воловина, О.
Плохій, С.М.
Левчук, Н.М.
Рудницький, О.П.
Ковбасюк, А.Б.
Шевчук, П.Є.
Історичні студії
title_short Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
title_full Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
title_fullStr Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
title_full_unstemmed Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні
title_sort реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в україні
author Воловина, О.
Плохій, С.М.
Левчук, Н.М.
Рудницький, О.П.
Ковбасюк, А.Б.
Шевчук, П.Є.
author_facet Воловина, О.
Плохій, С.М.
Левчук, Н.М.
Рудницький, О.П.
Ковбасюк, А.Б.
Шевчук, П.Є.
topic Історичні студії
topic_facet Історичні студії
publishDate 2017
language Ukrainian
container_title Український історичний журнал
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Regional Differences of Holodomor Losses in 1932–1934 in Ukraine
description Представлено оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського й сільського населення від голоду 1932–1934 рр. у реґіональному розрізі в межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало населення не південних зерновиробничих районів, а північно-центральних Київської та Харківської областей. Запропоновано та проаналізовано декілька припущень для пояснення цих результатів. Єдиної гіпотези, яка надавала б усебічне тлумачення реґіонального розподілу втрат, немає. Втрати в деяких областях зумовлювалися певними специфічними факторами, тоді як втрати в інших можна пояснити поєднанням впливу економічних і політичних чинників. Проведено кількісний аналіз окремих показників антирадянського опору й репресій проти селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних (продовольчої допомоги) й історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р. Yearly estimates of urban and rural direct losses (excess deaths) from the 1932–1934 famine are presented for the oblasts of Soviet Ukraine. Contrary to expectations, the highest losses are not found in the grain-producing southern oblasts, but in the north-central Kyiv and Kharkiv oblasts. Several hypotheses are proposed and tested to explain this finding. No single hypothesis provides a comprehensive explanation. Losses in some oblasts are due to specific factors, while losses in other oblasts seem to be explained by a combination of economic and political factors. Quantitative analyses are presented of resistance by and Soviet repressions of peasants in 1932, and effects of the food assistance program and historical-political factors on direct losses in 1933 are analyzed.
issn 0130-5247
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130388
citation_txt Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні / О. Воловина, С.М. Плохій, Т.Д. Левчук, О.П. Рудницький, А.Б. Ковбасюк, П.Є. Шевчук // Український історичний журнал. — 2017. — № 2. — С. 76-116. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT volovinao regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT plohíism regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT levčuknm regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT rudnicʹkiiop regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT kovbasûkab regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT ševčukpê regíonalʹnívídmínnostívtratvídgolodu19321934rrvukraíní
AT volovinao regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
AT plohíism regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
AT levčuknm regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
AT rudnicʹkiiop regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
AT kovbasûkab regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
AT ševčukpê regionaldifferencesofholodomorlossesin19321934inukraine
first_indexed 2025-11-26T14:26:08Z
last_indexed 2025-11-26T14:26:08Z
_version_ 1850626308249223168
fulltext Український історичний журнал. – 2017. – №2 Голод 1932–1934 рр. в радянській Україні, також відомий як Голодомор, – це винятковий приклад рукотворного голоду, який призвів до мільйонних 94(477)«20 ст.»:314 о.ВоЛоВина, С.М.ПЛохій, н.М.ЛеВчук,   о.П.рудницький, а.б.коВбаСюк, П.Є.ШеВчук * РЕҐІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ВТРАТ ВІД ГОЛОДУ 1932–1934 рр. В УКРАЇНІ** Представлено*** оцінку щорічних прямих втрат (втрати через надсмертність) міського й сільського населення від голоду 1932–1934 рр. у реґіональному розрізі в межах радянської України. Усупереч очікуванням, найвищих втрат зазнало на- селення не південних зерновиробничих районів, а північно-центральних Київської та Харківської областей. Запропоновано та проаналізовано декілька припущень для пояснення цих результатів. Єдиної гіпотези, яка надавала б усебічне тлума- чення реґіонального розподілу втрат, немає. Втрати в деяких областях зумов- лювалися певними специфічними факторами, тоді як втрати в інших можна пояснити поєднанням впливу економічних і політичних чинників. Проведено кількісний аналіз окремих показників антирадянського опору й репресій проти селянства в 1932 р. та досліджено вплив економічних (продовольчої допомоги) й історико-політичних факторів на прямі втрати населення в 1933 р. Ключові слова: втрати від голоду 1932–1934 рр. по областях, Голодомор, реґіо- нальні втрати від Голодомору, український голод, втрати міського та сільсько- го населення від Голодомору. * Воловина Олег – доктор соціології й демографії, дослідник Центру славістики, Євразії та Східної Європи при Університеті Північної Кароліни (Чапел-Гілл, США), дійсний член Науко- вого товариства імені Шевченка, e-mail: olehw@aol.com Плохій Сергій Миколайович – доктор історичних наук, професор, директор Українського нау- кового інституту Гарвардського університету (Кембридж, США), e-mail: plokhii@fas.harvard.edu Левчук Наталія Михайлівна – доктор економічних наук, головний науковий співробіт- ник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, e-mail: levchuk.nata@gmail.com Рудницький Омелян Павлович – науковий співробітник Інституту демографії та соціаль- них досліджень імені М.В.Птухи НАН України, e-mail: nataliyakylik@gmail.com Ковбасюк Алла Борисівна – головний економіст Інституту демографії та соціальних до- сліджень імені М.В.Птухи НАН України, e-mail: allaboris@voliacable.com Шевчук Павло Євгенович – кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, e-mail: pavlo- shevchuk@ukr.net ** Це дослідження стало можливим завдяки ґранту Програми академічних обмінів імені Дж.В.Фулбрайта для О.Воловини та за підтримки Українського наукового інституту Гар- вардського університету й Фонду катедр українознавства. Ілюстр.3 використано з дозволу Українського наукового інституту Гарвардського університету. Автори щиро вдячні профе- сорові А.Ґраціозі та професорові С.Кульчицькому за надзвичайно корисні коментарі, а також анонімному рецензентові – за коментарі й пропозиції. *** Стаття становить собою український переклад дослідження «Regional variations of 1932– 34 famine losses in Ukraine», уміщеного у журналі «Canadian Studies in Population» (vol.43, №3/4, 2016). Автори щиро вдячні головному редакторові цього часопису докторові Ф.Тровато (Аль- бертський університет, Едмонтон, Канада) за дозвіл опублікувати україномовний варіант. Український історичний журнал. – 2017. – №2 77Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні втрат населення1. За результатами нашого дослідження, можна говорити про 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн – через надсмертність і 0,6 млн – ненародже­ ними2. Прямі втрати або втрати через надсмертність (ці терміни використову­ ватимуться як взаємозамінні) є додатковими смертями, спричиненими голо­ дом; непрямі втрати чи дефіцит народжень є народженнями, які не відбулися через голод, тобто могли відбутися, якби голоду не було. У цій статті представ­ лено оцінку щорічних втрат міського й сільського населення від Голодомору в реґіональному розрізі та дискутуються гіпотези­пояснення для виявлених відмінностей. Більшість опублікованих праць із цієї тематики представляють собою до­ слідження втрат унаслідок Голодомору для України у цілому, тоді як обрахун­ ки на реґіональному рівні – радше виняток. С.Кульчицький та С.Максудов аналізували відмінності смертності на обласному, а С.Віткрофт і А.Ґарнаут – районному рівнях3. Однак ці дослідження базуються на статистиці зареєстро­ ваних смертей і не містять розрахунків прямих чи непрямих втрат. Оцінка втрат від Голодомору в реґіональному вимірі важлива з кількох причин. По­ перше, вона свідчить, що за показниками, усередненими для країни, у тому числі для міського й сільського населення, приховуються значні реґіональ­ ні відмінності. По­друге, вона дає можливість визначити кількість втрат для кожного реґіону. По­третє, отримані дані створюють демографічну базу, необ­ хідну для історичного аналізу Голодомору, його впливу на реґіональному рів­ ні. По­четверте, вона допомагає краще зрозуміти динаміку Голодомору та його наслідків. Стаття й запропонований аналіз базуються на двох наших попередніх працях. Це – оцінка прямих втрат унаслідок Голодомору для міського й сіль­ ського населення України, за віком і статтю4, а також дискусія щодо реґіо­ нальних відмінностей прямих втрат від Голодомору, проведена на основі карт «Великий голод», створених для інтерактивного атласу «Мапа: Цифровий атлас України», що розробляється Українським науковим інститутом Гарвардського університету5. Оцінки втрат для областей представлено у цілому, без деталізації за віком і статтю, головним чином через те, що розрахунки за віком на обласному рівні базуються на відносно невеликій кількості зареєстрованих смертей, що може 1 Традиційно прийнято вважати, що Голодомор охоплює період 1932–1933 рр., але наше до­ слідження показало, що в 1934 р. також були втрати, спричинені голодом. 2 Див. докл.: Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­made human catastrophe: The case of massive famine in Ukraine 1932–1933 // Canadian Studies in Population. – 2015. – №42 (1/2). – P.53–80. 3 Кульчицький С. Географія голоду // Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки / Ред. В.А.Смолій, В.М.Литвин та ін. – К., 2003. – С.509–513; Максудов С. География потерь от голода 1932–1934 годов на Украинe // Демографические аспекты социально­экономического раз­ вития / Под ред. М.Б.Денисенко. – Москва, 2012. – C.268–278; Wheatcroft S.G., Garnaut A. Потери населения в отдельных районах СССР (1929–1934): Статистика, карты и сравнительный анализ (особое положение Украины) // Голод 1933: Українці. – К., 2013. – С.376–391. 4 Див. докл.: Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­made human catastrophe... – P.53–80. 5 Plokhy S. Mapping the Great Famine // The Future of the Past: New Perspectives on Ukrainian History / Ed. by S.Plokhy. – Cambridge, MA, 2016. – P.375–405. Український історичний журнал. – 2017. – №2 78 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук знизити надійність оцінки. У цій статті представлено коротке обговорення втрат міського населення, проте основну увагу приділено аналізу втрат сіль­ ського населення. Динаміка надсмертності міського населення доволі відмін­ на від такої динаміки серед сільського населення й потребує окремого аналізу. Розрахунки втрат міського та сільського населення по областях узгоджено з нашою оцінкою втрат міського й сільського населення для України у цілому в попередній статті 2015 р. (див. прим.2). Це дослідження проведено для реґіонів радянської України в рамках ад­ міністративного поділу станом на період голоду: сім областей (Вінницька, Київська, Чернігівська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Одеська) і Молдавська АСРР6. Проведений аналіз виявив чіткі реґіональні відмінності у просторовому розподілі прямих втрат населення. Зміни в адміністративно-територіальному поділі Наша оцінка втрат базується на демографічній реконструкції, проведеній для восьми реґіонів УСРР за міжпереписний період 1926–1939 рр. При цьому було враховано декілька змін в адміністративному поділі, що відбулися у цей період. Так, до складу республіки в 1926–1930 рр. входило 40 округ7. Після їх ліквідації було утворено області, кількість яких збільшилася з 7 в 1932 р. до 15 – у 1939 р. Окрім цього, у межах України в 1924–1931 рр. додатково виді­ ляли 6 смуг, у розрізі яких розроблялася статистика природного руху насе­ лення: Полісся, Правобережжя, Лівобережжя, Степ, Дніпрянська промислова, Гірнича8. Також територію республіки було розподілено на райони, кількість яких безперервно змінювалася впродовж 1926–1939 рр. Оскільки вся демогра­ фічна статистика збиралась і розроблялась відповідно до того адміністратив­ ного поділу, що існував на відповідний період, необхідно було здійснити пере­ рахунок статистичних даних за різні роки в межі єдиного поділу, тобто семи областей (плюс Молдавська АСРР), що існували в період голоду 1932–1934 рр. Перерахунок даних у межі 7 областей. Територія Української СРР поділялася на 7 областей у період між жовтнем 1932 та січнем 1937 рр., тому дані за ці роки не потребували перерахунку. Територія Молдавської АСРР не змінювалася впродовж 1926–1939 рр. Однак нам потрібно було обрахувати ко­ ефіцієнти переходу від інших адміністративних поділів у межі 7 областей для решти років досліджуваного періоду. Вони були застосовані для перерахунку чисельності населення за віком і статтю, для чисел народжених та померлих і сальдо міґрації. Коефіцієнти переходу обчислено для таких періодів: 1926– 1928, 1929–1931, 1937, 1938, 1939 рр. 1926–1928 рр.: від 40 округ до 7 областей. Коефіцієнти переходу від 40 округ до 7 областей базуються на детальних картах для згаданих вище 6 Молдавську АСРР включено до нашого аналізу тому, що в міжпереписний період 1926– 1939 рр., у тому числі під час голоду 1932–1934 рр., вона входила до складу Української СРР. Для спрощення представлення матеріалу подеколи говоритимемо в тексті про «сім областей» замість «вісім реґіонів». 7 У 1930 р. округи було ліквідовано. Упродовж 1932 р. утворено 7 областей. 8 Природний рух людності України в 1929 р. – Х., 1932. – 69 с. Український історичний журнал. – 2017. – №2 79Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні 6 смуг, що були опубліковані як додаток до підсумків перепису 1926 р. Ці кар­ ти показують кордони районів та округ і дозволяють виокремити області, що базуються на менших територіальних одиницях. 1929–1931 рр.: від 6 смуг до 7 областей. Окрім розробки статистичних даних у розрізі округ, Центральне статистичне управління УСРР (ЦСУ УСРР) зводило підсумки статистики природного руху населення в 1924–1931 рр. по 6 смугах. Оскільки немає статистики природного руху населення в розрізі округ за 1929–1931 рр. – вони представлені лише для 6 смуг – наші перера­ хунки статистики природного руху населення для цього періоду було зроблено у два етапи: 1) розрахунок коефіцієнтів переходу від 6 смуг до 40 округ; 2) пе­ рехід до 7 областей на основі попередньо розрахованих коефіцієнтів переходу від 40 округ до 7 областей. 1937, 1938 і 1939 рр. Для 1939 р. було обраховано дві групи коефіцієнтів переходу: 1) для загальної чисельності населення: від 15 областей, у розрізі яких було опубліковано підсумки 1939 р., до 7 областей9; 2) для населення за віком і статтю – від 17 областей у межах перепису 1970 р. до 7 областей10. Першу групу коефіцієнтів було використано при розрахунку загальної чисель­ ності населення областей, числа народжених, числа померлих за віком та стат­ тю, а також сальдо міґрації. Друга група коефіцієнтів використовувалася для чисельності населення за віком і статтю в 1939 р. Розрахунок коефіцієнтів пе­ реходу від 15 до 7 областей базується на даних про чисельність населення на рівні адміністративних районів за підсумками перепису 1939 р. Такий самий підхід було застосовано при розрахунку коефіцієнтів переходу для 1937 р., тоб­ то від 11 до 7 областей (4 нових області було утворено 22 вересня 1937 р.) і для 1938 р. – від 12 до 7 областей. Ці коефіцієнти використовувалися при обчис­ ленні населення за віком і статтю в 1937 р., а також для обрахунку числа на­ роджень, смертей за віком та статтю й сальдо міґрації в 1937 і 1938 рр. Дані та методи Реконструкція демографічної динаміки 8 реґіонів Української СРР за між­ переписний період 1926–1939 рр. базується на таких даних: підсумки перепи­ сів 1926, 1937 і 1939 рр. та міського обліку 1931 р., інформація про адміністра­ тивно­територіальні перетворення (тобто рекласифікацію населених пунктів із сільських на міські або навпаки), щорічні числа народжених і померлих, міґраційна статистика. Статистику природного руху населення виявлено в Російському державно­ му архіві економіки та особистому архіві українського демографа Ю.Корчака­ Чепурківського. Вона включає таку інформацію: а) щорічні числа народжених 9 Всесоюзная перепись населения 1939 г.: Основные итоги: Сб. док. и мат. / Ред. Ю.А.Поля­ ков. – Москва, 1992. – 256 с.; Корчак-Чепурківський Ю. Перерахунки чисельності населення Української РСР за переписом 1926 р. в адміністративні межі за переписом 1939 р. (див. особис­ тий архів Ю.Корчака­Чепурківського (розсип документів) в Інституті демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України). 10 Распределение населения УССР по возрасту и полу за переписью 1939 г. в административно­ территориальном делении 1970 г. – Москва, 1970. Український історичний журнал. – 2017. – №2 80 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук за статтю; розподіл померлих за статтю та віком; розподіл дітей, померлих у віці до 1 року, за місяцем смерті – ці дані представлено окремо для міського й сільського населення областей у 1927–1929 рр. та 1933–1938 рр.; б) загаль­ ні числа народжених і померлих за статтю в 1932 р. (без розподілу за віком); в) загальні числа народжених і померлих без розподілу за статтю в 1930– 1931 рр. для всього населення (без розподілу за типом поселень на міські й сільські)11. Таким чином, у нашому розпорядженні були повні динамічні ряди щорічної кількості народжень та смертей для всіх областей УСРР окремо для міського й сільського населення; відсутні лише деякі дані за статтю та ві­ ком (а також дані для міського й сільського населення) у 1930, 1931, 1932 рр. Важливо зауважити, що для 1933 р. наявний повний масив демостатистичної інформації про народжених і померлих. Міґраційний облік упродовж 1920–1930­х рр. здійснювався лише для місь­ кого населення. Для нашого аналізу було використано таку міґраційну статис­ тику: а) щорічне сальдо міґрації в 1927–1938 рр.; б) щорічні числа прибулих і вибулих за статтю та віком і розподіл міґрантів за напрямами потоків у1932– 1938 рр.12 Оцінку сальдо сільської міґрації проведено на основі систематизації та критичного аналізу наявних архівних статистичних джерел та опублікова­ них матеріалів щодо насильницьких і добровільних міґраційних переміщень сільського населення. Розрахунки втрат від Голодомору базуються на детальній реконструкції щорічної чисельності населення 8 реґіонів УСРР за міжпереписний період 1926–1939 рр. Для відновлення фактичної динаміки людності було обґрун­ товано й обчислено необхідні поправки до підсумків переписів та статистики природного руху населення, проведено оцінку міґрації та змін у чисельнос­ ті міських і сільських мешканців через рекласифікацію населених пунктів. Щорічна чисельність населення реґіонів базується на основі обчислення та узгодження всіх цих компонентів. Корекцію підсумків трьох радянських переписів описано нижче. Окрім цього, проведено також корекцію офіційних підсумків міського обліку насе­ лення 1931 р. на недооблік дітей віком 0–4 роки13. Величину цього недообліку розподілено по 8 реґіонах пропорційно до чисельності їх міського населення. Після внесення всіх поправок чисельність населення було пересунуто з дат трьох переписів та міського обліку на 1 січня відповідного року. Корекція підсумків переписів 1926, 1937 і 1939 рр. Загальноприйнята думка про те, що переписи 1926 та 1937 рр. прове­ дені на якісному рівні, натомість результати перепису 1939 р. було умисно 11 Природній рух населення України: 1924–1929. – Х., 1927–1932 (також опубл.: Статистика України. – №106, 117, 154, 169, 193, 213); Наслідки репродукції людності УСРР за роки 1926– 1931. – Х., 1933. – 62 с.; Российский государственный архив экономики (далі – РГАЭ). – Ф.1562. – Оп.20. – Д.41, 43, 46, 49, 59, 61–62, 80, 86, 88, 121, 125, 153, 155; Оп.329. – Д.18, 20, 22, 33, 54, 56–57, 114, 254, 261, 263–264. 12 РГАЭ. – Ф.1562. – Оп.20. – Д.22, 27, 29, 30, 38, 73, 75–76, 118, 145. 13 Підсумки обліку міської людності УРСР 1931 р. – Х., 1933. – 213 с. Український історичний журнал. – 2017. – №2 81Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні сфальсифіковано задля того, щоб приховати величезні демографічні втрати населення через Голодомор та інші репресивні заходи, які виявив перепис 1937 р.14 Перш ніж використовувати дані переписів, необхідно було внести не­ значні поправки до підсумків переписів 1926 і 1937 рр. та істотні поправки до перепису 1939 р. За результатами проведених розрахунків було скориговано офіційні підсумки переписів міського й сільського населення за статтю та ві­ ком для 8 реґіонів, опубліковані органами статистики СРСР. Методологія ко­ рекції та сама, що була використана нами при корекції підсумків переписів населення України у цілому й описана в попередній праці15. У цій статті роз­ глянемо лише додаткові кроки, необхідні для розрахунку поправок на реґіо­ нальному рівні. Перепис 1926 р. Ми внесли дві поправки до офіційних підсумків пере­ пису 1926 р.16: перерозподіл чисельності військовослужбовців та недооблік дітей віком 0–4 роки. Облік військовиків відбувався в ґарнізонах за місцем дислокації, тобто переважно в міських поселеннях, що призводило до іс­ тотного викривлення вікової структури населення міст. Припустивши, що в Україні частка тих, хто служив у лавах армії, була такою ж, як і частка її цивільного чоловічого населення у СРСР, тобто 19%, ми обчислили за­ гальну чисельність військовослужбовців у 121,2 тис. осіб. Цю чисельність розподілено по 8 реґіонах пропорційно до кількості їх міського й сільського населення. Недооблік дітей віком 0–4 роки обчислено за методикою, розробленою Ю.Корчаком­Чепурківським (1928 р.) для України17. Коефіцієнти поправок було розраховано нами для міського й сільського населення кожного реґіону. Загальна поправка для республіки становить у середньому 0,8% і лежить в таких межах для 8 реґіонів: 1,3% – у Дніпропетровській та Одеській облас­ тях, 1,2% – у Молдавській АСРР, 1% – у Донецькій, 0,8% – у Київській, 0,6% – у Харківській та Вінницькій, 0,5% – у Чернігівській областях. Перепис 1937 р. Як зазначено в дослідженні по Україні18: «Перепис населення 1937 р. – перший перепис, проведений після Великого голоду, зафіксував значні людські втрати України. Він показав, що чисельність цивільного населення виявилась значно меншою за прогнозні оцінки ЦУНГО (Цен­ тральне управління народно­господарського обліку СРСР) і на­ віть меншою за чисельність населення згідно з переписом 1926 р. 14 Андреев Е.М., Дарский Л.Е., Харькова Т.Л. История населения СССР 1920–1959 гг. – Вып.3/5. – Ч.I. – Москва, 1990. – С.3–182; Tolts M. The Soviet Censuses of 1937 and 1939: Some Problems of Data Evaluation: Paper presented at the International Conference on Soviet Population in the 1920s and 1930s, Toronto, 27–29 January 1995 [Електронний ресурс]: https://www.academia. edu/1522451; Жиромская В. Всесоюзные переписи населения 1926, 1937, 1939 гг.: История подго­ товки и проведения // История СССР. – 1990. – №3. – С.84–103. 15 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 16 Всесоюзний перепис людності 1926 р.: Українська СРР. – Т.11–13. – Москва, 1929. 17 Корчак-Чепурківський Ю. Спроба аналізу переписних чисел малих дітей на Україні // Вісник статистики України. – 1928. – №2. – С.153–158. 18 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.57. Український історичний журнал. – 2017. – №2 82 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Це стало причиною того, що радянський уряд оголосив перепис 1937 р. дефектним, а його організаторів стратили або ув’язни­ ли19. Через так звані помилки в методології та прорахунки в ор­ ганізації проведення перепису його підсумки були дискредито­ ваними, а певну їх частину знищили. Лише в кінці 1980­х рр., коли відкрили доступ до архівів20, стало відомо, що перепис 1937 р. було проведено цілком коректно21». Для перепису 1937 р. в реґіональному розрізі є інформація про чисельність міського й сільського населення за статтю, проте даних про розподіл за віком не існує22. Подібно до перепису 1926 р., ми внесли два види поправок: перероз­ поділ військовослужбовців та на недооблік. Розрахунок чисельності військови­ ків у 1937 р. та їх розподіл по восьми реґіонах здійснено за тією ж методикою, що і для перепису 1926 р. За нашою оцінкою, загальна кількість військово­ службовців в республіці 1937 р. становила 346,8 тис. осіб – відповідно до частки її цивільного чоловічого населення у СРСР. Поправка на недооблік у 1937 р. для СРСР у цілому за оцінкою Є.Андрєєва та співавторів становить 0,43%23. Оскільки в нас не було детальних даних, необхідних для розрахунку недооб­ ліку для України та реґіонів республіки, цей відсоток поправки було викорис­ тано для кожної області. Перепис 1939 р. У 1990 р. стало відомо, що підсумки перепису 1939 р., який упродовж багатьох років уважався зразковим серед подібних радянських акцій, насправді були фальсифікованими. Дослідники встановили, що задля приховування значних втрат населення, які вже було задокументовано пере­ писом 1937 р., застосували складну систему фальсифікацій24. Корекцію спо­ творених підсумків перепису на реґіональному рівні проведено з використан­ ням тієї ж методології, що і для України у цілому25. Вона включає усунення двох видів фальсифікацій: 1) завищені поправки на недооблік і контрольні бланки; 2) перерозподіл переписних листів ув’язнених, які перебували в конц­ таборах за межами УСРР і були штучно приписані до чисельності сільського населення республіки. 19 Волков А.Г. Перепись населения 1937 г.: вымыслы и правда // Перепись населения СССР 1937 г.: История и материалы. – Вып.3–5 (ч.II). – Москва, 1990. – C.6–63; Цаплин В.В. Статистика жертв сталинизма в 30­е годы // Вопросы истории. – 1989. – №4. – С.175–181. 20 Всесоюзная перепись населения 1939 г.: Основные итоги. – 256 с. 21 Тольц М. Репрессированная перепись // Родина. – 1989. – №11. – С.56–61; Волков А.Г. Перепись населения 1937 г.: вымыслы и правда... – C.6–63; Лившиц Ф.Д. Перепись с особым местом в истории (Перепись населения 1937 г.) // Демографические процессы в СССР / Ред. А.Г.Волков. – Москва, 1990. – С.174–207. 22 Всесоюзная перепись населения 1937 г.: общие итоги: Сб. док. и мат. / Ред. Ю.А.Поляков. – Москва, 2007. – 320 c. 23 Андреев Е.М., Дарский Л.Е., Харькова Т.Л. История населения СССР 1920–1959 гг. – С.3–182. 24 Жиромская В. Всесоюзные переписи населения 1926, 1937, 1939 гг. ... – С.84–103. 25 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. Український історичний журнал. – 2017. – №2 83Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Та бл .1 К ор ек ці я пі дс ум кі в пе ре пи су н ас ел ен ня У кр аї ни 1 93 9  р. п о об ла ст ях (т ис . о сі б) Р еґ іо н О ф іц ій на чи се ль ні ст ь ци ві ль но го на се ле нн я С пе цк он ти нґ ен ти П оп ра вк и С ко ри го ва на чи се ль ні ст ь на се ле нн я (с ум а ко ло но к 2– 8) О ф іц ій на за га ль на чи се ль ні ст ь на се ле нн я П оп ра вк а (% ) (9 /1 0) Армія Цивільне на се- лення, по в’я зане з НКВС Групи1 А, Б, В На недооблік На контрольні бланки Непояснена поправка 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 У РС Р, у т . ч .: 29 26 9, 2 38 0, 7 8, 0 19 4, 3 82 ,4 11 3, 4 94 ,6 30 14 2, 6 30 94 6, 2 –2 ,6 Ві нн иц ьк а об л. 39 67 ,1 51 ,6 0, 5 12 ,9 4, 6 15 ,3 12 ,8 40 64 ,8 41 93 ,0 –3 ,1 К иї вс ьк а об л. 50 84 ,9 66 ,1 1, 6 39 ,8 16 ,2 19 ,7 16 ,5 52 44 ,9 53 94 ,0 –2 ,8 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 25 64 ,4 33 ,4 0, 4 10 ,2 4, 9 9, 9 8, 3 26 31 ,4 27 21 ,3 –3 ,3 Ха рк ів сь ка о бл . 53 52 ,7 69 ,6 1, 7 41 ,5 12 ,3 20 ,8 17 ,3 55 16 ,0 56 54 ,7 –2 ,5 Д он ец ьк а об л. 47 04 ,4 61 ,2 1, 1 25 ,9 27 ,4 18 ,2 15 ,2 48 53 ,4 49 41 ,4 –1 ,8 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 36 62 ,9 47 ,6 0, 9 21 ,4 8, 7 14 ,2 11 ,8 37 67 ,5 38 71 ,4 –2 ,7 О де сь ка о бл . 33 58 ,5 43 ,7 1, 6 40 ,0 2, 2 13 ,1 10 ,9 34 70 ,0 35 71 ,3 –2 ,8 М ол да вс ьк а АС РР 57 4, 2 7, 5 0, 1 2, 6 6, 1 2, 2 1, 9 59 4, 6 59 9, 2 –0 ,8 П ри мі тк и: 1 – А – Н К ВС ; Б – у в’ яз не ні ; В – сп ец по се ле нц і. Д ж ер ел о: а вт ор сь кі р оз ра ху нк и26 . 26 П ід ра х. з а: В се со ю зн ая п ер еп ис ь на се ле ни я 19 37 г .: К ра тк ие и то ги / Ре д. Ю .А .П ол як ов . – М ос кв а, 1 99 1. – 2 39 с .; В се со ю зн ая п ер еп ис ь на се ле ни я 19 39 г .: О сн ов ны е ит ог и. – 2 56 с .; С им че нк о Ю .Б . П ер еп ис ь 19 39 г .: до ку ме нт ал ьн ы е ис то чн ик и. – М ос кв а, 1 99 0; К ок ур ин А ., П ет ро в Н . С тр ук ту ра и к ад ры // С во бо дн ая м ы сл ь. – 2 00 0. – № 3. – C .1 05 –1 23 . Український історичний журнал. – 2017. – №2 84 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Чисельність військовослужбовців, що, за нашою оцінкою, становила 380,7 тис. осіб для УРСР, було розподілено по областях окремо для міського й сільського населення, використовуючи ту саму методологію, що і для пере­ писів 1926 і 1937 рр. (див. табл.1). Інформація про чисельність спецконтинґен­ тів – особовий склад НКВС, ув’язнені, спецпоселенці – доступна лише для рес­ публіки у цілому27. Однак розподіл цих спецконтинґентів у розрізі областей, у тому числі для міського й сільського населення, було опубліковано в підсум­ ках перепису 1937 р.28 Ми розподілили загальну чисельність спецконтинґентів у 1939 р. по областях згідно зі співвідношеннями в 1937 р. Дані щодо цивіль­ ного штатного континґенту НКВС також доступні тільки для УРСР у цілому. Вони були розподілені по областях, у тому числі для міського й сільського на­ селення, пропорційно до чисельності спецконтинґентів в області. Порівняння скоригованої та офіційної чисельності населення свідчить, що підсумки пере­ пису 1939 р. було завищено для України у середньому на 2,6%29. Цей показ­ ник корекції лежить у межах від 0,8% – для Молдавської АСРР до 3,3% – для Чернігівської області. Проведено також корекцію чисельності населення за статтю й віком у 1939 р. Вона базується на офіційних даних, опублікованих Центральним ста­ тистичним управлінням СРСР (ЦСУ СРСР) у 1970 р., та розроблених нами коефіцієнтах переходу від 17 до 7 областей (більш детально див. у підрозділі «Зміни в адміністративно­територіальному поділі»). Ці офіційні дані включа­ ють 383,6 тис. переписних листів ув’язнених із концтаборів за межами респуб­ ліки, які при підбитті офіційних підсумків перепису 1939 р. було приписано до сільського населення п’яти областей – Вінницької, Київської, Одеської, Чернігівської, Харківської – без сумніву, щоб штучно збільшити чисельність населення у сільських районах, спустошених Голодомором30. Оскільки офіцій­ на чисельність цивільного населення за статтю та віком включала 383,6 тис. осіб ув’язнених, яких утримували за межами України, ми відняли їх від чи­ сельності сільського населення зазначених п’яти областей, використовуючи статево­вікову структуру континґенту концтаборів31. Корекція статистики природного руху населення на недооблік Статистика зареєстрованої кількості народжень і смертей у міжперепис­ ний період має різний ступінь недообліку. У період голоду він був дуже висо­ ким. Методологію корекції статистики природного руху для України у цілому (у тому числі для міського й сільського населення) детально представлено в попередній публікації32, і такий самий підхід було використано для кожного 27 Всесоюзная перепись населения 1939 г.: Основные итоги. – 256 с. 28 Всесоюзная перепись населения 1937 г.: Кратие итоги. – 239 с. 29 Див. докл.: Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­made human catastrophe... – P.53–80. 30 Симченко Ю.Б. Перепись 1939 г.: документальные источники. – Москва, 1990. 31 Кокурин А., Петров Н. Cтруктура и кадры. – C.105–123. 32 Див. докл.: Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­made human catastrophe... – P.53–80. Український історичний журнал. – 2017. – №2 85Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні з восьми реґіонів. Тут ми подаємо лише короткий опис методології поправок. Їх обчислено в таких розрізах: 1) кризові (1932–1934 рр.) та некризові (1927– 1931, 1935–1939 рр.) періоди; 2) міське, сільське, усе населення; 3) три демо­ графічні події: народження, смерті немовлят і смерті у віці 1 рік та старше. Методичні підходи до корекції числа народжень, смертей немовлят і смертей у віці 1 рік та старше відрізнялися залежно від того, який розріз розглядався. Зокрема для міського населення методологія розрахунку поправок на недо­ облік у кризові й некризові роки була та сама, тоді як для сільського й усього населення корекція статистики природного руху за роки голоду базувалася на застосуванні методичних підходів, відмінних від таких у некризовий період. Поправки для сільського населення реґіонів майже в усіх випадках обчислю­ валися як різниця між відповідними показниками для всього й міського на­ селення. Українські демографи 1930­х рр. мали значні напрацювання у цій галузі, ми скористались ними при розробці методології поправок. Оцінка сальдо міґрації в реґіональному розрізі, 1927–1938 рр. Оцінка міґрації – складне завдання. Відповідна статистика за ці роки не­ повна й фраґментарна. При цьому обчислення міської міґрації менш проблем­ не, аніж сільської, оскільки в той час у містах існувала система реєстрації пе­ реміщень населення, натомість у селах її не було. У 1932 р. реєстрація міґрації в містах поліпшилася через запровадження статистичних талонів на прибу­ лих і вибулих у більшості міст республіки33. Однак наявна статистика міської міґрації потребує критичного аналізу, систематизації та корекції на неповно­ ту обліку. Для оцінки сільської міґрації було зібрано інформацію з різних ар­ хівних документів і статистичних джерел. Отримані оцінки щорічного сальдо руху міського й сільського населення в реґіональному розрізі було узгоджено з відповідними щорічними сальдо міґрації для міського й сільського населення України у цілому34. Міська міґрація. Для обрахунку механічного руху міського населення було використано такі дані на рівні реґіонів: 1) щорічне сальдо міґрації для 12 областей та Молдавської АСРР за 1927–1938 рр., обчислено Управлінням народногосподарського обліку (УНГО) без розподілу за статтю й віком, на­ прямами потоків35; 2) щорічна кількість прибулих і вибулих, а також сальдо міґрації в 1933–1938 рр., за статтю та віком для кожної області36. Ми також мали дані щодо прибулих і вибулих за статтю й віком та напрямами потоків у 1932 р.37 Щорічні показники сальдо міґрації, обчислені УНГО для 12 областей за 1927–1938 рр., ми перерахували для 7 областей із використанням відповідних 33 Попов В.П. Паспортная система в СССР (1932–1976 гг.) // Социологические исследования. – 1995. – №8. – С.3–14; №9. – С.3–13. 34 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 35 РГАЭ. – Ф.1562. – Оп.20. – Д.73. 36 Там же. – Д.30, 38, 75, 118, 145. 37 Там же. – Д.27. Український історичний журнал. – 2017. – №2 86 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук коефіцієнтів переходу. Цю інформацію використали як базову для оцінки що­ річного сальдо міґрації міського населення. Наш обрахунок сальдо міської міґрації в кожній області було зроблено для трьох окремих періодів: 1927–1930, 1931–1936, 1937–1938 рр., використовуючи такий самий метод, що і для міського населення України у цілому38. Далі роз­ поділ сальдо міґрації по окремих роках усередині кожного періоду було зробле­ но пропорційно до розподілу зареєстрованого сальдо міґрації. За нашою оцін­ кою, загальне сальдо міґрації міського населення за 1927–1938 рр. становить в республіці 3802,7 тис. осіб (див. табл.2). Вінницька область виявилась єдиною з від’ємним сальдо міґрації за між­ переписний період 1927–1938 рр. Міґрація відіграла значну роль у зростанні чисельності міських жителів Донецької та Дніпропетровської областей: сальдо становило 159% і 142% від чисельності міського населення станом на 1927 р. відповідно. Для інших областей цей показник лежить у межах від 36% до 63%; внесок міґрації до збільшення чисельності міського населення Молдавської автономії був незначним. Сільська міґрація. Включає два напрями потоків: внутрішній і зовнішній. Головний внутрішній – міґрація із сіл до міст за період 1927–1938 рр. Згідно із даними про розподіл прибулих і вибулих за напрямами потоків, питома вага сільських жителів у формуванні міґраційного приросту міського населення ста­ новила близько 81%, або 3085,8 тис. осіб у 1927–1938 рр. Ми розподілили цю кількість по роках відповідно до щорічної зареєстрованої кількості прибулих у міста з сільської місцевості. Далі для кожного року число міґрантів було розподі­ лено по областях пропорційно до чисельності сільського населення. Другий внутрішній потік – організовані міжобласні переселення сіль- ських жителів у 1934–1935 рр. Інформацію про обсяги цього міґраційного по­ току виявлено в низці досліджень39. У 1934 р. 16,2 тис. сімей було переселено з Вінницької, Київської та Чернігівської до Одеської, Харківської, Донецької, Дніпропетровської областей; у 1935 р. 9,8 тис. сімей переселено з Вінницької та Київської до Донецької, Дніпропетровської, Харківської областей. Зовнішня сільська міґрація складається з дев’яти потоків, причому сім – це міґрація з республіки за її межі, решта два – в Україну з­за її меж: 1. Вивезення ув’язнених у концтабори (ҐУЛАҐ), 1929–1938 рр. Джерелами даних слугували праці дослідників40. Загальна кількість в’язнів становила 38 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 39 Див.: Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні: У 18 т. / І.Юхновський, В.Верстюк, В.Борисенко, Г.Боряк, Л.Бур’ян, О.Веселова, Л.Гриневич, Г.Єфіменко, С.Кульчицький, Н.Лісунова, В.Марочко, О.Мовчан, Г.Папакін, І.Рикун, В.Теліщак, Н.Топішко та ін. – К., 2008; Єфіменко Г. Переселення та депортації в постголодоморні роки (1933–1936): порайонний зріз // Мапа: Цифровий атлас України [Електронний ресурс]: http://gis.huri.harvard. edu/images/pdf/Relocation­1933­1936.pdf 40 Нікольський В.М. Національні аспекти політичних репресій 1937 р. в Україні // Український історичний журнал. – 2001. – №2. – С.74–89; Мозохин О.Б. Статистика репрессивной деятель­ ности органов безопасности СССР (1921–1953) [Електронний ресурс]: http://istmat.info/node/255; Реабілітовані історією: У 27 т. – К., 1994–2001; Земсков В.Н. Спецпоселенцы в СССР, 1930–1960. – Москва, 2005. – 306 c. Український історичний журнал. – 2017. – №2 87Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні 284,6 тис. осіб. Інформація про число засуджених по областях наявна для 1937 та 1938 рр.; близько 90% із них становили чоловіки41. Зокрема 64,3 тис. осіб, відправлених у табори впродовж 1937–1938 рр., розподілено по облас­ тях таким чином: 24,2 тис. – у Вінницькій; 10,7 тис. – у Київській; 8,2 тис. – у Донецькій; 6,3 тис. – у Харківській; 5,7 тис. – в Одеській; 5,2 тис. – у Дніпропетровській; 2,6 тис. – у Чернігівській; 1,4 тис. – у Молдавській авто­ номії. Для 1929–1936 рр. статистика доступна тільки для України у цілому, оцінку щорічної кількості ув’язнених на загальному рівні проведено в по­ передньому дослідженні42. Ці річні цифри було розподілено по областях на основі пропорцій за 1937–1938 рр. 2. Виселення куркулів, 1930–1933 рр. Відповідні дані виявлено в низці ар­ хівних документів та публікацій43. Загальне число виселених куркулів ста­ новить 364,5 тис. осіб. Детальна інформація про цей потік у розрізі 40 округ є для 1930 р.; її було перераховано в межі 7 областей. 111,4 тис. куркулів, ви­ сланих у 1930 р. за межі УСРР, розподілено по областях таким чином: 24,4 тис. осіб – з Одеської; 19,6 тис. – із Харківської; по 18,1 тис. – з Вінницькій та Київської; 17,5 тис. – із Дніпропетровської; 7,2 тис. – з Донецької; 3,6 тис. – із Чернігівської; 3,1 тис. – з Молдавської АСРР. Інформація про число куркулів, виселених у 1931–1933 рр., доступна лише для республіки у цілому. Зокрема вона становила 194,1 тис. осіб – у 1931; 15,0 тис. – у 1932; 44,0 тис. – у 1933 рр. Цю чисельність було розподілено по областях, використовуючи пропорції для 1930 р. 3. Вимушена міґрація селян за межі республіки, 1929–1933 рр. Ста тистика цього напряму міґрації доволі фраґментарна та ненадійна, оскільки більшість таких переміщень припадає на період Голодомору44. За нашою оцінкою вона становить 532,2 тис. осіб у 1929–1933 рр. Загальну кількість міґрантів по окре­ мих роках узято з попереднього дослідження45. Її було розподілено по областях пропорційно до чисельності сільського населення. 4. Організовані сільськогосподарські переселення в інші республіки, 1927–1930 рр. Стали продовженням попередніх кампаній щодо переселен­ ня селян із радянської України до Сибіру й на Далекий Схід. Загалом у 1927–1930 рр. виїхало 120,0 тис. осіб46. Щорічну кількість переселених для 41 Голотик С.И., Минаев В.В. Население и власть: Очерки демографической истории СССР 1930­х гг. – Москва, 2004. – 316 с. 42 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 43 Див.: Государственный архив Российской Федерации. – Ф.9414. – Оп.1. – Д.1943, 1944; Ф.9479. – Оп.1. – Д.2; Сталинские депортации: 1928–1953 / Под общ. ред. акад. А.Н.Яковлева; сост. Н.Л.Поболь, П.М.Полян. – Москва, 2005. – 904 с.; Бугай Н.Ф. Поляки России: поиск истины (принудительное переселение, возвращение, судьбы). – Москва, 2013. – 387 с. 44 РГАЭ. – Ф.1562. – Оп.20. – Д.22, 29, 30, 73; Винниченко І. Україна 1920–1980­х: депортації, заслання, вислання. – К., 1994. – 126 с. 45 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 46 Гіршфельд А. Міграційні процеси на Україні (в світлі перепису 1926 р.). – Х., 1930. – 87 с.; Платунов Н.И. Переселенческая политика советского государства и её осуществление в СССР (1917 – июнь 1941 гг.). – Томск, 1976. – 283 c.; Рыбаковский Л.Л. Население Дальнего Востока за 150 лет. – Москва, 1990. – 170 с. Український історичний журнал. – 2017. – №2 88 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук республіки розподілено по областях пропорційно до чисельності сільського населення. 5. Депортація поляків та німців до Казахстану, 1936 р. Із Вінницької й Київської областей, які межували з тодішньою Польщею (Галичина, Волинь), у 1936 р. до Казахстану було депортовано 14,9 тис. селянських родин (60 тис. осіб)47. Ми розподілили цю кількість по областях пропорційно до чисельності сільського населення. 6. Еміґрація євреїв, 1929–1938 рр. Щоб обрахувати число євреїв, які ви­ їхали з республіки впродовж цього періоду, ми використали метод етнодемо­ графічного балансу48. За нашою оцінкою близько 57,0 тис. євреїв еміґрували в 1927–1938 рр. Це число було розподілене по роках на основі інформації з низки джерел49. Розподіл по областях проведено пропорційно до чисельності євреїв у кожній із них. 7. Організований набір робочої сили з сільської місцевості України на новобудови в інших реґіонах СРСР, 1935–1938 рр. Інформація про цей мі­ ґраційний потік фраґментарна50. Згідно з нашими розрахунками, у ці пере­ селення було залучено близько 170,5 тис. селян із Вінницької, Київської, Чернігівської та Одеської областей, а також Молдавської автономії. Щорічна кількість селян, розрахована нами в попередньому дослідженні51, розподіле­ на в реґіональному розрізі пропорційно до чисельності сільського населення областей. 8. Переселення селян із Білорусії й Росії до України, 1933–1934 рр. Голод 1932–1934 рр. залишив багато сіл України практично безлюд­ ними, і радянський уряд вирішив заселити їх селянами з інших рес­ публік52. У другому півріччі 1933 р. було переселено 27,1 тис. сімей (137,8 тис. осіб) із Білорусії та з чотирьох реґіонів РСФРР: Ґорьківський край, Ярославська, Західна та Центрально­Чорноземна області. Їх пе­ реселено в такі області УСРР: 44,3 тис. осіб – у Харківську; 39,6 тис. – у Дніпропетровську; 34,6 тис. – в Одеську; 19,3 тис. – у Донецьку. Однак значна частина цих переселень виявилася тимчасовою. Станом на березень 47 Сталинские депортации: 1928–1953. – 904 с.; Бугай Н.Ф. Поляки России: поиск истины... – 387 с.; Єфіменко Г. Переселення та депортації в постголодоморні роки (1933–1936)... За резуль­ татами дослідження Г.Єфіменка, з України до Казахстану у вересні 1936 р. було депортовано 15 тис. господарств поляків і німців, що становило майже 70 тис. осіб. 48 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 49 Гіршфельд А. Міграційні процеси на Україні... – 87 с.; Вейцбліт І. Рух єврейської людності на Україні періоду 1897–1926. – К., 1930. – 175 с.; Винниченко І. Україна 1920–1980­х: депор­ тації… – 126 с.; Лескова Т.А. Государственное регулирование миграционных процессов на юге Дальнего Востока России в 20–30­е гг. XX в.: Дис. … канд. ист. наук. – Благовещенск, 2002. – 219 с.; Рудник В.B. Миграционные процессы и их роль в формировании населения Сибири: Дис. … канд. экон. наук. – Омск, 2006. – 183 с. 50 Козін І.С. Довідник по організованому набору робочої сили. – К., 1936. – 116 с.; Винни- ченко І. Україна 1920–1980­х: депортації... – 126 с.; РГАЭ. – Ф.1562. – Оп.20. – Д.73, 75–76, 118, 143, 145. 51 Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­ made human catastrophe... – P.53–80. 52 Єфіменко Г. Переселення та депортації в постголодоморні роки (1933–1936)...; Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф.1. – Оп.2. – Спр.6583–6585, 6392. Український історичний журнал. – 2017. – №2 89Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні 1935 р. принаймні половина переселенців повернулася на попередні місця проживання53. 9. Виселення куркулів із Середньої Азії до України, 1931 р. Політика ни­ щення куркулів як класу не обмежувалась європейською частиною СРСР – розкуркулення зазнали також і заможні селяни Середньої Азії (баї). Згідно з нашою оцінкою, близько 3 тис. родин куркулів (16,0 тис. осіб) з Узбекистану було переселено в понад 40 сіл Одеської області54. Систематизація та аналіз наведених вище даних дали нам змогу провес­ ти оцінку щорічного сальдо сільської міґрації в кожній області з підсумком по Україні в –4520,8 тис. осіб за 1927–1938 рр. Сальдо сільської міґрації за цей період було від’ємним для всіх областей, при цьому у Дніпропетровській абсо­ лютна величина його найбільша: –1045,1 тис. осіб. Обчисливши різницю між сальдо міґрації міського й сільського населення отримуємо сальдо міґрації для республіки у цілому, що становить, за нашою оцінкою, –718,1 тис. осіб (див. табл.2). Більш детальна інформація щодо рекласифікації населених пунктів, отримана у ході дослідження на рівні областей, дала нам змогу уточнити оцін­ ки загального сальдо міґрації міського й сільського населення порівняно з по­ переднім дослідженням для України у цілому55. Зокрема сальдо міського на­ селення із 4108,3 тис. змінилося на 3802,7 тис., а сальдо міґрації сільського населення з –4826,4 тис. змінилося на –4520,8 тис. Були також неістотні по­ правки до загального числа померлих, що в підсумку призвело до незначних змін в оцінках прямих втрат міського й сільського населення: у містах абсолют­ не число втрат зменшилося на 2%, а у селах – збільшилося на 0,2%. Загальне число прямих втрат населення України не змінилося. Реконструкція чисельності населення областей, 1927–1939 рр. Реконструкцію чисельності міського й сільського населення 8 регіонів було зроблено у два кроки: 1) для загальної чисельності населення; 2) для чисель­ ності населення за статтю та віком. Маючи скориговану чисельність населення за переписами, а також скориговані на недооблік числа народжених, помер­ лих і сальдо міґрації, ми потребували ще одного елемента для реконструкції – а саме інформацію про рекласифікацію населених пунктів. Адміністративно­ територіальні перетворення відбулися в 1930, 1936 та 1938 рр. Вони були доволі значними, справили істотний вплив на чисельність міського й сільсько­ го населення в багатьох областях. 53 Єфіменко Г. Переселення та депортації в постголодоморні роки (1933–1936)... – С.143–148. 54 Винниченко І. Україна 1920–1980­х: депортації... – 126 с.; Голод 1932–1933 рр. в Україні: Причини та наслідки. – К., 2003. – 888 c.; Земсков В.Н. Спецпоселенцы в СССР, 1930–1960. – 306 c. 55 Левчук Н.М., Боряк Т.Г., Воловина O., Рудницький О.П., Ковбасюк А.Б. Втрати міського й сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932–1934 рр.: нові оцінки // Український історичний журнал. – 2015. – №4. – С.84–112; Rudnytskyi O., Levchuk N., Wolowyna O., Shevchuk P., Kovbasiuk A. Demography of a man­made human catastrophe... – P.53–80. Український історичний журнал. – 2017. – №2 90 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Та бл .2 Б ал ан с зм ін и чи се ль но ст і м іс ьк ог о й сі ль сь ко го н ас ел ен ня ре сп уб лі ки п о об ла ст ях , 1 92 7– 19 38  р р. (т ис . о сі б) А – У С Е Н А С Е Л Е Н Н Я Р еґ іо н Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 27 р . Ч ис ло на ро дж ен их Ч ис ло по м ер ли х С ал ьд о м іґ ра ці ї Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 39 р . С ер ед нь ор іч ни й пр ир од ни й пр ир іс т (% ) С ер ед нь ор іч ни й за га ль ни й пр ир іс т (% ) У СР Р, у т . ч .: 29 31 6, 3 11 68 5, 0 10 16 9, 6 –7 18 ,1 30 11 3, 8 0, 42 0, 22 Ві нн иц ьк а об л. 44 05 ,1 16 78 ,2 15 23 ,3 –4 98 ,9 40 61 ,1 0, 29 –0 ,6 8 К иї вс ьк а об л. 58 77 ,6 21 82 ,0 23 01 ,4 –5 18 ,3 52 39 ,9 –0 ,1 7 –0 ,9 6 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 28 12 ,6 10 10 ,8 84 0, 0 –3 54 ,2 26 29 ,2 0, 49 –0 ,5 6 Ха рк ів сь ка о бл . 57 84 ,4 20 74 ,7 21 69 ,8 –1 78 ,0 55 11 ,4 –0 ,1 4 –0 ,4 0 Д он ец ьк а об л. 30 07 ,5 17 46 ,8 11 23 ,5 12 17 ,7 48 48 ,5 1, 57 3, 98 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 35 48 ,9 15 09 ,6 10 67 ,0 –2 28 ,8 37 62 ,7 0, 98 0, 49 О де сь ка о бл . 33 02 ,7 12 20 ,4 94 1, 7 –1 14 ,0 34 67 ,4 0, 68 0, 41 М ол да вс ьк а АС РС 57 7, 5 26 2, 5 20 2, 9 –4 3, 6 59 3, 5 0, 82 0, 23 Б – М ІС Ь К Е Н А С Е Л Е Н Н Я Р еґ іо н Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 27 р . Ч ис ло на ро дж ен их Ч ис ло по м ер ли х С ал ьд о м іґ ра ці ї А ТП 1 Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 39 р . С ер ед нь ор іч ни й пр ир од ни й пр ир іс т (% ) У СР Р, у т . ч .: 53 22 ,4 24 63 ,2 16 50 ,0 38 02 ,7 11 03 ,6 11 04 1, 8 1, 18 Ві нн иц ьк а об л. 53 7, 2 15 4, 7 10 5, 1 –2 8, 9 –1 8, 8 53 9, 2 0, 74 К иї вс ьк а об л. 10 65 ,5 32 1, 2 25 1, 7 37 7, 8 2, 2 15 15 ,1 0, 53 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 34 4, 5 10 1, 0 76 ,2 21 6, 5 –1 38 ,9 44 7, 0 0, 58 Український історичний журнал. – 2017. – №2 91Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Ха рк ів сь ка об л. 98 1, 5 35 7, 2 26 3, 5 58 7, 2 23 8, 4 19 00 ,8 0, 76 Д он ец ьк а об л. 94 2, 8 88 9, 3 52 4, 5 15 02 ,4 76 0, 6 35 70 ,7 2, 73 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 57 3, 4 35 7, 8 21 1, 9 81 6, 4 20 4, 8 17 40 ,5 1, 89 О де сь ка о бл . 79 7, 8 25 1, 8 19 9, 8 32 9, 2 27 ,3 12 06 ,3 0, 53 М ол да вс ьк а АС РР 79 ,6 30 ,1 17 ,4 2, 1 27 ,9 12 2, 3 1, 23 В – С ІЛ Ь С Ь К Е Н А С Е Л Е Н Н Я Р еґ іо н Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 27 р . Ч ис ло на ро дж ен их Ч ис ло по м ер ли х С ал ьд о м іґ ра ці ї А ТП Н ас ел ен ня н а 1 сі чн я 19 39 р . С ер ед нь ор іч ни й пр ир од ни й пр ир іс т (% ) У СР Р, у т . ч .: 23 99 4, 0 92 21 ,8 85 19 ,6 –4 52 0, 8 –1 10 3, 6 19 07 1, 8 0, 24 Ві нн иц ьк а об л. 38 67 ,9 15 23 ,5 14 18 ,2 –4 70 ,0 18 ,8 35 21 ,9 0, 22 К иї вс ьк а об л. 48 12 ,1 18 60 ,8 20 49 ,7 –8 96 ,1 –2 ,2 37 24 ,8 –0 ,3 3 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 24 68 ,1 90 9, 8 76 3, 8 –5 70 ,8 13 8, 9 21 82 ,2 0, 48 Ха рк ів сь ка о бл . 48 02 ,9 17 17 ,5 19 06 ,2 –7 65 ,2 –2 38 ,4 36 10 ,6 –0 ,3 3 Д он ец ьк а об л. 20 64 ,8 85 7, 5 59 9, 1 –2 84 ,7 –7 60 ,6 12 77 ,8 0, 98 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 29 75 ,6 11 51 ,8 85 5, 2 –1 04 5, 1 –2 04 ,8 20 22 ,2 0, 79 О де сь ка о бл . 25 04 ,8 96 8, 6 74 1, 9 –4 43 ,2 –2 7, 3 22 61 ,0 0, 72 М ол да вс ьк а АС РР 49 7, 9 23 2, 4 18 5, 5 –4 5, 7 –2 7, 9 47 1, 2 0, 75 П ри мі тк и: 1 – А ТП – а дм ін іс тр ат ив но ­т ер ит ор іа ль ні п ер ет во ре нн я. Д ж ер ел о: а вт ор сь кі р оз ра ху нк и. За кі нч ен ня т аб л. 2 Український історичний журнал. – 2017. – №2 92 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Так, у 1930 р. ЦСУ УСРР запровадило новий перелік міських поселень, що значно відрізнявся від такого під час перепису 1926 р. Як наслідок, у більшос­ ті областей, за винятком Донецької та Дніпропетровської, окремі міські поселен­ ня стали сільськими. Це стосувалося тих населених пунктів, що мали невелику чисельність населення та високий відсоток зайнятих у сільському господарстві. Донецька й Дніпропетровська області були винятком – тут багато сільських посе­ лень, навпаки, було перетворено на міські. У результаті рекласифікації в 1930 р. чисельність сільського населення республіки збільшилася на 194,1 тис. осіб. Пізніше, готуючись до переписів 1937 та 1939 рр., нові адміністративно­ територіальні перетворення було запроваджено в 1936 і 1938 рр. Вони відбу­ лися в одному напрямі: сільські поселення стали міськими. Зокрема 1936 р. внаслідок таких адміністративно­територіальних перетворень міське населен­ ня УСРР збільшилося на 1077,7 тис., а в 1938 р. – на 219,9 тис. осіб. Дві трети­ ни цього приросту припало на Донецьку й Дніпропетровську області56. Остаточну реконструйовану загальну чисельність населення 8 реґіонів для 1927 та 1939 рр. представлено в табл.2. Середньорічний показник природного при­ росту (природний приріст – це різниця між числом народжених і числом помер­ лих) за міжпереписний період становить у республіці 0,4%. Київська й Харківська області мають від’ємні показники, тоді як в інших середньорічні показники при­ родного приросту не перевищують 1% (за винятком Донецької з 1,6%). Чисельність міського населення радянської України в підсумку впродовж 1927–1939 рр. збільшилася в усіх реґіонах: показник природного приросту становив 1,2% у середньому за рік. Донецька область відзначалася найви­ щим показником – 2,7%, далі йшли Дніпропетровщина з 1,9% та Молдавська АСРР з 1,2%. Для інших областей показник коливається від 0,5% до 0,8%. Середньорічний показник природного приросту сільського населення респуб­ ліки в 1927–1939 рр. становив лише 0,2%. При цьому Київська й Харківська області для кожної мали природне зменшення на рівні –0,3% у середньому за рік. Для всіх інших реґіонів спостерігався природний приріст сільського насе­ лення, але він був незначним (менше 1%). Прямі втрати від Голодомору Прямі втрати внаслідок Голодомору (втрати через надсмертність) обчис­ люються як різниця між реальним числом смертей у період голоднечі та їх гіпотетичною кількістю, що могла б бути за умови відсутності голоду. Ми об­ числили кількість гіпотетичних смертей за умови відсутності голоду на основі гіпотетичних повікових коефіцієнтів смертності, отриманих шляхом лінійної екстраполяції відповідних показників між 1931 і 1935 рр., тобто часом до по­ чатку й після голоду, коли смертність уважалась «нормальною». 56 Підсумки обліку міської людності УСРР 1931 р. ... – 213 с.; Адміністративно­територіальний поділ УСРР за станом на 1 грудня 1933 р. – Х., 1933. – 176 с.; Довідник адмінтерподілу УСРР за станом на 15 грудня 1935 р. – Х., 1936. – 228 с.; Районные центры и административно­тер­ риториальное деление СССР на 1 октября 1936 г. – Москва, 1936. – 90 с.; Административно­ территориальное деление союзных республик на 1 октября 1938 г. – Москва, 1938. – 329 с.; Административно-территориальное деление союзных республик на 1 марта 1939 г. // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – Москва, 1939. – 298 с. Український історичний журнал. – 2017. – №2 93Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Та бл .3 П ря м і в тр ат и ві д Го ло до м ор у (ч ер ез н ад см ер тн іс ть ) п о об ла ст ях У СР Р, 1 93 2– 19 34  р р. Р еґ іо н А – У С Е Н А С Е Л Е Н Н Я Ти с. Н а 10 00 н ас ел ен ня 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр . 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр .1 У СР Р, у т . ч .: 25 0, 0 35 29 ,2 16 3, 3 39 42 ,5 8, 0 11 9, 3 5, 9 13 3, 3 Ві нн иц ьк а об л. 27 ,0 49 7, 3 21 ,1 54 5, 5 5, 9 11 4, 6 5, 2 12 5, 6 К иї вс ьк а об л. 83 ,9 99 1, 5 35 ,4 11 10 ,8 13 ,7 17 8, 7 7, 0 20 0, 3 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 17 ,6 20 5, 4 31 ,2 25 4, 2 6, 0 73 ,7 11 ,9 91 ,3 Ха рк ів сь ка о бл . 46 ,9 96 9, 9 20 ,8 10 37 ,6 7, 8 17 8, 9 4, 2 19 1, 4 Д он ец ьк а об л. 28 ,7 17 5, 2 26 ,9 23 0, 8 7, 0 41 ,1 6, 4 54 ,2 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 20 ,6 33 1, 3 16 ,5 36 8, 4 5, 4 91 ,6 4, 7 10 1, 9 О де сь ка о бл . 19 ,6 30 0, 3 7, 0 32 6, 9 6, 1 98 ,8 2, 4 10 7, 6 М ол да вс ьк а АС РР 5, 7 58 ,2 4, 4 68 ,3 9, 6 10 2, 4 8, 1 12 0, 2 Б – М ІС Ь К Е Н А С Е Л Е Н Н Я Р еґ іо н Ти с. Н а 10 00 н ас ел ен ня 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр . 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр .2 У СР Р, у т . ч .: 48 ,8 19 3, 9 50 ,6 29 3, 4 7, 0 26 ,8 6, 9 39 ,7 Ві нн иц ьк а об л. 3, 1 14 ,6 2, 0 19 ,7 7, 6 35 ,8 5, 0 48 ,4 К иї вс ьк а об л. 11 ,2 44 ,4 10 ,2 65 ,8 11 ,5 46 ,7 10 ,5 69 ,2 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 2, 6 11 ,1 3, 8 17 ,4 9, 0 39 ,6 13 ,7 62 ,4 Український історичний журнал. – 2017. – №2 94 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Ха рк ів сь ка о бл . 6, 2 45 ,7 5, 0 56 ,9 5, 0 36 ,3 4, 0 45 ,3 Д он ец ьк а об л. 15 ,2 24 ,1 19 ,6 58 ,9 7, 3 10 ,4 8, 4 25 ,6 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 5, 0 23 ,3 7, 1 35 ,4 5, 0 22 ,7 6, 7 34 ,5 О де сь ка о бл . 4, 7 29 ,0 2, 8 36 ,6 5, 0 30 ,7 3, 0 38 ,7 М ол да вс ьк а АС РР 0, 7 1, 9 0, 0 2, 7 9, 3 24 ,5 0, 4 34 ,4 В – С ІЛ Ь С Ь К Е Н А С Е Л Е Н Н Я Р еґ іо н Ти с. Н а 10 00 н ас ел ен ня 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр . 19 32 р . 19 33 р . 19 34 р . 19 32 –1 93 4 рр .3 У СР Р, у т . ч .: 20 1, 2 33 35 ,3 11 2, 7 36 49 ,1 8, 3 14 9, 4 5, 5 16 3, 7 Ві нн иц ьк а об л. 23 ,9 48 2, 8 19 ,1 52 5, 7 5, 7 12 2, 7 5, 2 13 3, 6 К иї вс ьк а об л. 72 ,7 94 7, 1 25 ,2 10 45 ,1 14 ,2 20 6, 0 6, 2 22 7, 3 Ч ер ні гі вс ьк а об л. 15 ,0 19 4, 4 27 ,4 23 6, 8 5, 7 77 ,6 11 ,7 94 ,5 Ха рк ів сь ка об л. 40 ,8 92 4, 2 15 ,7 98 0, 7 8, 6 22 2, 0 4, 3 23 5, 6 Д он ец ьк а об л. 13 ,4 15 1, 2 7, 3 17 1, 9 6, 6 77 ,3 3, 8 87 ,9 Д ні пр оп ет ро вс ьк а об л. 15 ,6 30 8, 0 9, 3 33 3, 0 5, 5 11 8, 9 3, 8 12 8, 5 О де сь ка о бл . 14 ,9 27 1, 2 4, 2 29 0, 3 6, 5 12 9, 6 2, 1 13 8, 7 М ол да вс ьк а АС РР 5, 0 56 ,3 4, 4 65 ,7 9, 6 11 4, 7 9, 4 13 3, 7 П ри мі тк и: 1 –3 – Р оз ра хо ва но я к за га ль не ч ис ло п ря ми х вт ра т у 19 32 –1 93 4 рр ., по ді ле не н а се ре дн ьо рі чн у чи се ль ні ст ь на се ле нн я 19 33 р . Д ж ер ел о: а вт ор сь кі р оз ра ху нк и. За кі нч ен ня т аб л. 3 Український історичний журнал. – 2017. – №2 95Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Наші оцінки прямих втрат населення внаслідок голоду по областях УСРР представлено в табл.3 у трьох розрізах: усе населення, міське, сільське. За ре­ зультатами проведених розрахунків втрати через надсмертність для республі­ ки у цілому становлять 3,9 млн осіб у 1932–1934 рр., у тому числі 250,0 тис. – у 1932 р.; 3529,2 тис. – у 1933 р.; 163,3 тис. – у 1934 р. (частина А). У всіх областях більшість втрат припадає на 1933 р. Зокрема в п’яти – 90% і більше, у Донецькій – 76%, Чернігівській – 81%, Молдавській АСРР – 85% втрат. У Київській області абсолютні втрати через надсмертність – найбільші, сягаючи 1110,8 тис. Далі йдуть Харківська, де втрати становлять 1037,6 тис., та Вінницька з 545,5 тис. області. Прямі втрати для Донецької, Чернігівської, Одеської, Дніпропетровської областей лежать у межах від 230,8 тис. до 368,4 тис. У Молдавській автономії абсолютні втрати населення були наймен­ шими, становлячи 68,3 тис. Як відомо, на абсолютну величину втрат безпосередньо впливає чисель­ ність населення. Щоб провести коректний порівняльний реґіональний ана­ ліз, необхідно розрахувати відносні показники втрат. У 1933 р. втрати через надсмертність в УРСР становлять 119 смертей у розрахунку на 1000 насе­ лення. У Київській та Харківській областях показники максимальні (179 на 1000 населення). Далі йдуть Вінниччина та Молдавська АСРР (115 і 102 від­ повідно). Донецька область має найнижчий показник (41 на 1000 населен­ ня). У 1934 р. відносні показники втрат були нижчими, ніж 1932 р. в усіх об­ ластях, за винятком Чернігівської, де відносні втрати були вищими в 1934 р., аніж у 1932 р. Показники, представлені в останній колонці табл.3, подають кумулятивні відносні втрати за три роки голоду, обчислені як загальне абсолютне число втрат у 1932–1934 рр., поділене на середньорічне населення 1933 р. й помно­ жене на 1000. Якщо ми поділимо цей показник на 10, то отримаємо приблизне значення відсотку населення 1933 р., яке померло внаслідок голоду. Таким чином, загальні втрати через надсмертність у 1932–1934 рр. становлять близь­ ко 13% від чисельності населення УСРР у 1933 р., при цьому Київська область має найвищий показник втрат (20%), тоді як Донецька – найнижчий (5%). Втрати через надсмертність міського населення становлять 293 тис., у тому числі 49,0 тис. – у 1932 р.; 194,0 тис. – у 1933 р.; 51,0 тис. – у 1934 р. (див. тaбл.3, част.Б). 66% втрат у містах припало на 1933 р. Відносні втрати через надсмерт­ ність серед міського населення становлять 7,0 – у 1932 р.; 26,8 – у 1933 р.; 6,9 – у 1934 р. та майже 40 – для періоду 1932–1934 рр. (у розрахунку на 1000 на­ селення). Концентрація міських прямих втрат у 1933 р. лежить у межах від близько 80% (Харківська й Одеська області) до 41% (Донеччина). Із загального числа втрат через надсмертність у 3,9 млн на сільських жи­ телів припадає 3,6 млн, 91% з яких – у 1933 р. Така висока концентрація над­ лишкових смертей сільського населення в той рік простежується в усіх облас­ тях: від 82% – у Чернігівській до 94% – у Харківській. Прямі щорічні втрати в розрахунку на 1000 сільського населення становлять 8,3 – у 1932 р.; 149,4 – у 1933 р.; 5,5 – у 1934 р. Кумулятивні втрати за 1932–1934 рр. досягають май же 164 у розрахунку на 1000 населення. Український історичний журнал. – 2017. – №2 96 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Обговорення результатів Цей підрозділ нашої статті базується на проведеному проф. С.Плохієм аналізі реґіональних відмінностей прямих втрат населення внаслідок Голодомору57. Ми систематизували основні положення, викладені у статті С.Плохія, доповнили їх кількісним аналізом та поглибили дослідження нови­ ми арґументами. Як зазначено вище, динаміка Голодомору в містах дуже відрізнялася від такої у селах і вимагає окремого, детальнішого аналізу. У цій статті ми пропо­ нуємо коротке обговорення втрат міського населення, а потім детальний ана­ ліз реґіонального розподілу прямих втрат у сільській місцевості. Реґіональний розподіл втрат через надсмертність серед міського населення. Наявні дослідження Голодомору фокусуються, головним чином, на втратах серед селян. Наше дослідження показало, що голод значно вплинув і на жителів міст. Прямі відносні втрати міського населення в 1932–1934 рр. станов­ лять 6,9% і 6,2% на Київщині та Чернігівщині відповідно, лежать у межах від 2,6% у Донецькій до 4,8% у Вінницькій областях (див. табл.3). Очікувано, що втрати сільського населення перевищують втрати місько­ го. Водночас виявилося, що міські втрати вищі за сільські в 1934 р. і станов­ лять 6,9 та 5,5 у розрахунку на 1000 населення відповідно. Цей несподіваний результат можна пояснити через аналіз відносин між містом і селом під час Голодомору. Політика радянського уряду щодо контролю над виробництвом сільськогосподарської продукції через колективні господарства передбачала відповідальність держави за постачання й забезпечення міського населен­ ня продовольством. З огляду на зростаючий продовольчий дефіцит у містах у 1931 р. політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило постанову «Про запровадження єдиної системи постачання працюючих за заборними книжками в 1931 р.» (тобто за картковою системою). Ключові елементи цієї постанови і її наслідки були та­ кими (курсив наш – Авт.): «Тільки ті, хто працював у державному секторі економіки (про­ мислові підприємства, державні, військові організації та уста­ нови, радгоспи), а також їх утриманці отримували забірні книж­ ки. Поза державною системою постачання опинилися селяни та позбавлені політичних прав, що становили понад 80% населен­ ня країни. Навіть розміри пайка залежали від того, наскільки люди, що його отримували, були важливими для процесу ін­ дустріалізації… Із початку 1931 р. у країні існували 4 списки постачання: особливий, перший, другий, третій. Їх називали списки міст, але насправді це були групи промислових об’єк­ тів, оскільки підприємства того самого міста могли належати до різних списків постачань. Особливий та перший списки мали пріоритет у постачанні та включали визначальні промислові підприємства Москви, Ленінграда, Баку, Донбасу, Караґанди, Східного Сибіру, Далекого Сходу та Уралу. Споживачі особ­ ливого й першого списків становили лише 40% від загальної 57 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.375–405. Український історичний журнал. – 2017. – №2 97Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні кількості тих, хто отримував пайки, але на них припадало близько 80% усього продовольчого постачання. Другий і третій списки включали малі та неіндустріальні міста»58. На систему продовольчого забезпечення в період голоду впливали два про­ тилежних процеси: швидке зростання чисельності міського населення, викли­ кане політикою індустріалізації, та зниження темпів аграрного виробництва через протидію селянства колективізації й посилення дезорганізації сільсько­ господарського сектору59. Це призвело до поступового скорочення офіційних норм постачання, особливо для нижчих списків, унаслідок чого дедалі більше міських жителів опинялися без будь­якої продовольчої допомоги. У 1934 р. в багатьох містах голод сягнув критичного рівня, і відносні показники надсмерт­ ності серед міських жителів перевищили такі серед сільського населення. Реґіональний розподіл втрат через надсмертність серед сіль- ського населення. Цей підрозділ розподілено на декілька частин, в яких об­ говорюються різні фактори, що могли б пояснити неочікуваний реґіональний розподіл прямих втрат сільського населення внаслідок Голодомору, показаний на ілюстр.1. Спочатку представлено чотири гіпотези щодо пояснення розподі­ лу втрат по областях республіки та розкрито їх суть. Далі, оскільки показни­ ки надсмертності зазнали різких змін між 1932 і 1933 рр., розглянуто чинни­ ки, пов’язані з початком голоду та реґіональним розподілом прямих втрат у 1932 р. Наприкінці того року північно­центральні області УСРР мали ниж­ чі рівні колективізації, ніж південні, але вищі рівні виконання плану хлібо­ заготівель. Ця явна суперечність спонукала нас дослідити опір колективізації та хлібозаготівлям і репресії з боку радянського уряду з метою придушення цього опору. Проаналізовано також стрімкий підйом надсмертності впродовж першої половини 1933 р., його зв’язок із продовольчою «допомогою». Чотири гіпотези. Запропоновано декілька основних гіпотез для пояс­ нення реґіонального розподілу втрат через надсмертність у сільській місцевос­ ті УСРР: історична, екологічна, прикордонна, економічна. Історична гіпотеза. Голод 1921–1923 рр. вплинув на південні зернові реґіони України, і можна було б припустити, що вони також були найбільш враженими внаслідок голоду 1932–1934 рр.60 Однак ілюстр.1 спростовує це припущення: найбільших втрат унаслідок голоду 1932–1934 рр. зазнали пів­ нічно­центральні Київська й Харківська області. Екологічна гіпотеза. Україна поділяється на три природних зони: мішані ліси (Полісся), лісостеп, степ. Полісся вкрите лісами, помережане заболоченою місцевістю й має багату природню рослинність. Степова рівнинна зона харак­ теризується здебільшого трав’яною рослинністю з невеликою кількістю кущів і дерев або їх відсутністю. Лісостеп – перехідна зона, із лісистою місцевістю на півночі та степом на півдні. 58 Osokina E. Our Daily Bread: Socialist Distribution and the Art of Survival in Stalin’s Russia, 1927–1941. – Armonk, NY; London (UK), 2001. – P.61–62. 59 Левчук Н.М., Боряк Т.Г., Воловина O., Рудницький О.П., Ковбасюк А.Б. Втрати міського й сільського населення України… – С.84–112. 60 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.378. Український історичний журнал. – 2017. – №2 98 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Згідно з екологічною гіпотезою, відносні показники надсмертності мали бути найнижчими в Поліській зоні й найвищими – у степовій. Це пояс­ нюється тим, що в разі конфіскації зерна чи всіх харчових запасів можна було знайти бодай якусь їжу в лісах і на луках Полісся, натомість у степу такої можливості не було. Лісостеп за рівнем втрат посідав би проміжну позицію. Адміністративний поділ республіки того часу у складі 7 облас­ тей не дає змоги простежити природні зони, оскільки вони перети­ нають межі областей. Однак на основі детальної статистики природ­ ного руху населення в 1933 р., що була в нашому розпорядженні, ми провели оцінку втрат через надсмертність у 1933 р. на рівні адміністративних районів, представлену на ілюстр.2. Це дає підстави стверджувати, що еколо­ гічна гіпотеза не пояснює реґіональні варіації в рівні надсмертності, оскіль­ ки смуга найвищих відносних втрат пролягла через лісостепову, а не степову зону. Прикордонна гіпотеза. Ілюстр.2 також свідчить, що відносні показники прямих втрат знижувалися в міру наближення до кордонів із Польщею та Румунією (Київська, Вінницька області, Молдавська АСРР). Це відповідає при­ кордонній гіпотезі, запропонованій А.Шляхтером: «Досліджуючи реґіональну неоднорідність у поширенні голоду та його наслідків у реґіонах прикордоння, уважаємо, що ці відмінності стали наслідком поєднання офіційної політики та Ілюстр.1. Прямі втрати сільського населення (через надсмертність) у 1932–1934 рр. по областях УСРР у розрахунку на 100 населення Адміністративний поділ 1932–1934 рр. Український історичний журнал. – 2017. – №2 99Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні стратегій виживання мешканців прикордонної смуги»61. По­перше, з огляду на прикордонне становище політика насильницької колективізації та конфіс­ кації зерна тут була менш жорсткою; по­друге, є припущення, що ці райони мали певний пріоритет у постачанні продовольства через свій особливий ста­ тус; по­третє, можливість нелеґального перетину кордону з метою отримання продовольства від родичів збільшувала шанси вижити. Як наслідок, втрати населення на західному прикордонні є меншими. Економічна гіпотеза. Ураховуючи неспроможність екологічної гіпотези по­ яснити просторові відмінності у втратах населення, С.Плохій припускає, що «еко­ логічний чинник мав також вплив, але зовсім в іншому розумінні, аніж у період голоду 1920­х рр. Напередодні та під час Великого голоду в Україні екологічний чинник мав певний вплив на людські дії, зокрема на урядову політику, яка в кін­ цевому рахунку призвела до колосальних смертельних наслідків»62. Ідеться про те, що у центрі уваги Москви перебували зернові південні реґіони УСРР через їх ключову роль у вирощуванні зерна, так потрібного Й.Сталіну для реалізації його планів, тоді як інші було залишено наодинці з власними ресурсами. 61 Shlyakhter A. Smugglers and Commissars: Contraband Trades, Soviet Solutions, and the Making of the Soviet Border Strip, 1917–1939: PhD diss., University of Chicago. Forthcoming publ., incl. ch. 10, Borderness and famine: Why did fewer people starve to death in Soviet Ukraine’s western border districts during the Holodomor, 1932–34?. – Р.1–2. 62 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.379. Ілюстр.2. Втрати сільського населення через надсмертність у 1932–1934 рр. по адміністративних районах УСРР та природних зонах у розрахунку на 1000 населення I Мішані ліси (Полісся) II Лісостеп III Степ Втрати через надсмертність на 1000 населення 254,8 – 540,5 168,0 – 254,7 106,4 – 167,3 58,2 – 106,3 0,9 – 58,1 Український історичний журнал. – 2017. – №2 100 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук На ілюстр.3 показано зони вирощування пшеничних культур у 1937 р., що може бути використано для уявлення про просторовий розподіл зернових ре­ ґіонів у 1932–1934 рр. Так, основні зони були в Одеській, Дніпропетровській, Донецькій областях, а також у Молдавській автономії, тоді як у Чернігівській на них припадало лише 10% посівної площі. Сільське господарство Київської, Харківської та Вінницької областей було більш диверсифікованим – вирощу­ вання зерна поєднувалося з цукровим буряком, картоплею, бобовими. Таким чином, радянська політика підтримки південних зернових областей мала еко­ номічне підґрунтя. У ситуації загальної сільськогосподарської кризи 1932 р. повинні були прийняті рішення про пріоритети в розподілі ресурсного забезпечення. Згідно з економічною гіпотезою, більш прихильне ставлення та підтримка урядом південних зернових областей сприяло нижчим рівням втрат населення тут по­ рівняно з рештою реґіонів України. Порівняння ілюстр. 1 і 3 свідчить, що це твердження вірне лише частково. Хоча назагал південні області мали нижчі втрати, аніж північні, були й винятки. Так, у степовій зоні Донеччина мала значно нижчі відносні показники втрат, аніж Дніпропетровська, Одеська об­ ласті та Молдавська АСРР. У лісостеповій зоні Вінниччина мала набагато нижчі втрати, ніж Київщина й Харківщина, і рівень її втрат близький до об­ ластей степової зони. Чернігівщина також не узгоджується з економічною гіпо­ тезою, оскільки її відносні втрати такі ж низькі, як і у Донецької області. Ілюстр.3. Зони вирощування пшениці, 1937 р. Відсоток землі, засіяної пшеницею, від усієї збіжжевої площі Адміністративний поділ станом на 15 січня 1937 р. 10 30 50 80 Український історичний журнал. – 2017. – №2 101Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні 1932 р.: початок голоду. Щоб з’ясувати і краще зрозуміти причини від­ мінностей у втратах населення різних областей, необхідно окремо проаналізу­ вати, що трапилося 1932 та 1933 рр., оскільки динаміка Голодомору у цей час радикально змінилася. Реґіональні відмінності у прямих втратах сільського населення існували вже у 1932 р. Київська область вирізняється найвищим рівнем надлишкових смертей у розрахунку на 1000 населення (14,2), далі йде Молдавська АСРР (9,6) та Харківщина (8,6). Втрати населення інших областей лежать у межах від 5,5 до 6,6 на 1000 населення (див. табл.3). Деякі причини такої ситуації в Київській та Вінницькій областях описано в листі до Й.Сталіна голови Ради народних комісарів УСРР В.Чубаря від червня 1932 р., який цитує С.Плохій: «Насамперед не було взято до уваги неврожай бобових та ярих культур у цих районах, і для виконання плану хлібозаготівель нестачу по цих культурах перекривали продовольчими куль­ турами. За загальної непосильності плану хлібозаготівель, ос­ новною причиною якої був більш низький врожай по Україні у цілому та колосальні втрати під час жнив (результат слабкого організаційно­господарського становища колгоспів та абсолютно недостатнє керівництво ними з районів і центру), практикува­ лася система повного вилучення в одноосібників хліба, включ но з насіннєвими фондами, і майже повне вилучення всього наяв­ ного у колгоспах... На додачу до хлібозаготівель, такі самі мето­ ди було застосовано до заготівлі картоплі й, особливо, м’яса»63. Не кращою була ситуація на Харківщині. Голова ВУЦВК Г.Петровський, після своєї подорожі областю, писав Й.Сталіну у червні 1932 р., що «голод поглинув частину села… Місяць чи два знадобляться, поки з’явиться новий врожай… Це означає, що голод посилюватиметься»64. До списку місцевостей, найбільш уражених голодуванням, що був укладений партійними функціоне­ рами у Харкові у червні 1932 р., належало 10 районів Київської та 11 районів Вінницької областей, тоді як число таких у південних реґіонах було набагато меншим. Критична ситуація на Київщині й Харківщині в 1932 р. підтверджу­ ється високими відносними показниками втрат населення у цих двох облас­ тях. Нижчий рівень втрат на Вінниччині був, імовірно, через нижчу смерт­ ність у прикордонних районах. 1932 р. ключову роль у початку та розгортанні голоду відіграв план хлібо­ заготівель (див. табл.4). Він демонструє наміри радянського уряду щодо вне­ ску республіки до загального сталінського плану заготівлі зерна й водночас окреслює становище різних реґіонів. Загальний план хлібозаготівлі для УСРР у 1932 р. становив 5831,0 тис. т збіжжя. Ця цифра становила 90% від обсягу врожаю 1931 р. Реґіональний розподіл цього плану показує, що запланована заготівля зерна в 1932 р. порівняно з 1931 р. для степових областей була ви­ щою, аніж для лісостепових. Водночас встановлено вищі показники заготівлі 63 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.383. 64 Ibid. Український історичний журнал. – 2017. – №2 102 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук незернових сільськогосподарських культур для лісостепової зони порівняно зі степовою. У плані також передбачалися вищі плани хлібозаготівель для одно­ осібників у лісостеповій зоні, що вочевидь відображало вищу питому вагу се­ лян­одноосібників у цій зоні. Табл.4 План хлібозаготівель для УСРР на 1932 р. по областях Реґіон1 План 1932 р., у % від плану 1931 р. Хлібозаготівельний план на 1932 р. Тис. т % незернових і фуражних культур % плану, що припадав на одноосібників УСРР, у т. ч.: 90,0 5831,0 9,7 17,1 Вінницька обл. 88,0 639,0 22,4 40,2 Київська обл. 65,5 511,0 26,0 41,1 Харківська обл. 74,5 1212,0 11,9 23,8 Донецька обл. 95,0 583,0 7,4 5,1 Дніпропетровська обл. 90,0 1441,0 5,3 6,8 Одеська обл. 140,0 1376,0 1,7 6,7 Молдавська АСРР 46,0 69,0 2,9 30,4 Примітки: 1 – Чернігівську область було утворено у жовтні 1932 р. із частин Харківської та Київської областей, тому в початковому плані хлібозаготівель 1932 р. вона входила до складу останніх. Джерело: Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / Упор. Р.Я.Пиріг. – К., 2007. – С.242. Офіційний план хлібозаготівель 1932 р. узгоджується з думками В.Чубаря про ситуацію в Київській і Вінницькій областях. Він підтверджує його сло­ ва про те, що неочікувано низькі збори незернових культур та сильна залеж­ ність від цього офіційного хлібозаготівельного плану мали зловісні наслідки. Провал урожаю призвів до швидкого поширення голоду в лісостеповій зоні внаслідок вилучення більшості зерна в колгоспах та запровадження ще більш суворих методів конфіскації до селян­одноосібників. Поширення сильного голоду в багатьох районах лісостепової й, дещо мен­ шою мірою, у степовій зонах змусило уряд УСРР65 неодноразово звертатися з проханням знизити хлібозаготівельні плани. У результаті Й.Сталін був зму­ шений прийняти реальну ситуацію, і впродовж 1932 р. хлібозаготівельні пла­ ни скоротили втричі: перше скорочення на 11% відбулося у серпні, два біль­ ших – у жовтні та наприкінці року (див. табл.5). 65 Столицею Української СРР до 1934 р. був Харків. Український історичний журнал. – 2017. – №2 103Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Табл.5 Скорочення плану хлібозаготівель для УСРР упродовж 1932 р. по областях Реґіон1 Початковий план Скорочення плану (%) План на січень 1933 р. М лн п уд ів Ч ас тк а об ла ст ей (% ) С ер пе нь 1 93 2 р. Ж ов те нь 1 93 2 р. С іч ен ь 19 33 р . М лн п уд ів За га ль не с ко ро че нн я (% ) Ч ас тк а об ла ст ей (% ) УСРР, у т. ч.: 356 100 11 25 29 210 41 100 Вінницька обл. 39 11 23 12 0 26,5 32 13 Київська обл. 31 9 35 30 0 14 54 7 Харківська обл. 74 21 11 41 3,4 35,5 52 17 Дніпропетровська обл. 88 25 4,5 20 12 55,5 37 26 Одеська обл. 84 24 2,3 17 12 56 33 27 Донецька обл. 36 10 14 33 2 19 47 9 Молдавська АСРР 4 1 12 22 0 3 29 1 Примітки: 1 – Чернігівська область до жовтня 1932 р. входила до складу Харківської та Київської областей. Джерело: Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упор. Р.Я.Пиріг. – К., 2007. – С.242, 298, 303–304, 355–356, 601–602. Перше зниження плану хлібозаготівлі більшою мірою торкнулося лісо­ степової зони. Зокрема Київська область отримала найбільше скорочення – на 35%, Вінниччина – на 23%, Харківщина – на 11%. Натомість Одеська й Дніпропетровська області – лише на 2,3% і 4,5% відповідно. Донеччина мала скорочення плану на 14%, що було значно вищим, ніж у двох інших степових областях, і це спостерігалося також і під час наступних скорочень плану. Під час другого циклу переглядів Харківщина й Київщина знову отримали значні скорочення, що cпонукало степові області також просити про більш суттєве зниження своїх планів. У підсумку хлібозаготівельні плани для Української СРР було скорочено на 41%. У Київській та Харківській областях – на понад половину. У Донецькій – на 47%, Вінницькій, Одеській і Дніпропетровській – на третину. Український історичний журнал. – 2017. – №2 104 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Табл.6 Виконання плану хлібозаготівель в УСРР станом на 1 січня 1933 р. по областях Реґіон У % до річного плану % колективізації на 1 жовтня 1932 р. Колгоспи Радгоспи Одно- осібники Загалом УСРР, у т. ч.: 78 86 72 77 69 Чернігівська обл. 92 96 68 78 47 Вінницька обл. 100 95 100 100 59 Київська обл. 100 101 90 100 67 Харківська обл. 85,5 92 44 77 72 Дніпропетровська обл. 70 82 54 69,5 85 Одеська обл. 73 70 57 72 84 Донецька обл. 76 77 85 76 84 Молдавська АСРР 89 40,5 108 93 68 Джерело: Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи і матеріали... – С.571–572; Народне господарство УСРР: Статистичний довідник. – К., 1935. – C.205. Показники виконання плану хлібозаготівель та рівень колективізації, представлені в табл.6, дають суперечливі результати. Станом на жовтень 1932 р. степові області досягли високого рівня колективізації, тоді як рівень колективізації лісостепових районів, а також Чернігівщини був значно ниж­ чим. При цьому Київщина й Вінниччина на кінець 1932 р. виконали хлібоза­ готівельні плани на 100%, Харківщина – близько до 80%. Натомість лісосте­ пові області – у середньому на 75%. Відмінності в показниках колективізації узгоджуються з намірами уряду пришвидшити колективізацію у зернових сте­ пових реґіонах. Водночас результати виконання плану хлібозаготівель потре­ бують детальнішого аналізу. Дані про виконання планів доступні для колгоспів, радгоспів та одноосібни­ ків. Щодо перших двох відсоток виконання схожий для всіх областей у межах кожної зони; відсоток виконання вищий серед областей лісостепової зони, ніж серед степової. Причина відмінностей між лісостеповими і степовими областя­ ми полягає в різних показниках виконання плану по селянах­одноосібниках. Хоча їх було виконано на понад 50% у Дніпропетровській та Одеській, і на 85% – у Донецькій областях, це мало вплинуло на підсумки виконання тут плану через малу частку одноосібників. Натомість низький загальний рівень виконання пла­ ну на Харківщині спричинено дуже низьким показником стосовно одноосібників. Опір та репресії в 1932 р. Чому, незважаючи на відносно низький рі­ вень колективізації, лісостепові області УСРР, за винятком одноосібників на Харківщині, досягли такого надзвичайно високого рівня виконання плану хлібозаготівель у 1932 р.? Однією з можливих відповідей є те, що ці області Український історичний журнал. – 2017. – №2 105Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні отримали істотні скорочення своїх планів хлібозаготівель (див. табл.5). Інша можлива відповідь – «жорстока політика місцевого партійного апарату щодо вилучення зерна у селянства» на Київщині й Харківщині у відповідь на їх ак­ тивний та пасивний опір66. Табл.7 Окремі показники опору та репресій в УСРР по областях під час Голодомору Реґіон1 Вихід із колгоспів Число терактів2 Натуральні штрафи Число бриґад для пошуку зерна серед одноосібників2 К іл ьк іс ть за яв К іл ьк іс ть ко лг ос пі в К іл ьк іс ть ра йо ні в Ус ьо го ош тр аф ов ан о2 % о дн оо сі бн ик ів се ре д ус іх ош тр аф ов ан их (1) (2) (3) (4) (5) (6) (7) УСРР, у т. ч.: 14055 475 111 73 268 немає даних 49 Вінницька обл. 5800 219 42 75 150 90 51 Київська обл. 3320 75 21 79 70 99 65 Харківська обл. 3892 137 36 81 658 1233 84 Дніпропетровська обл. 269 17 5 49 263 90 19 Одеська обл. 151 7 4 94 344 97 24 Донецька обл. немає даних немає даних немає даних 38 14 59 26 Молдавська АСРР 623 20 3 126 291 9 0 Примітки: 1 – Чернігівська область до жовтня 1932 р. входила до складу Харківської та Київської областей. 2 – У розрахунку на 1 млн сільського населення області. 3 – Помилка в первинних даних для Харківської області. (1)–(3) – червень 1932 р.; (4) – період із 1 січня 1932 по 31 січня 1933 рр.; (5)–(6) – 5 грудня 1932 р.; (7) – грудень 1932 р. Джерело: Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи і матеріали... – С.250, 394, 465, 631. У табл.7 представлено такі показники опору та репресій: кількість заяв про вихід із колгоспів; число зареєстрованих так званих «терористичних актів» (у розрахунку на 1 млн сільського населення); кількість осіб, на яких було на­ кладено натуральні штрафи (у розрахунку на 1 млн сільського населення); відсоток одноосібників серед усіх оштрафованих; число «бриґад» для пошуку й конфіскації зерна серед одноосібників (у розрахунку на 1 млн сільського на­ селення). Вихід із колгоспів був дуже поширеним явищем у лісостепових об­ ластях і незначним – у степових. Хоча рівень зареєстрованих «терористичних 66 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.389. Український історичний журнал. – 2017. – №2 106 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук актів» був доволі високим на Одещині, назагал показники «терактів» у лісо­ степових областях вищі, ніж у степових. Реґіональна ситуація щодо натуральних штрафів менш чітка. Кількість осіб, на яких їх було накладено (в розрахунку на 1 млн сільського населення), вияви­ лася надзвичайно високою на Харківщині, доволі низькою – на Вінниччині та Київщині, і дуже низькою – на Донеччині. В усіх областях, за винятком останньої, переважна більшість натуральних штрафів припадала на селян­одноосібників. 11 листопада 1932 р. ЦК КП(б)У ухвалив рішення про створення до 1 груд­ ня принаймні 1000 бриґад для пошуку зерна, «схованого» одноосібниками. Запропоноване число цих формувань було значно вищим для лісостепових облас­ тей, ніж для степових. Зокрема 200 бриґад для Вінницької, 300 – для Харківської, 350 – для Київської та по 50 для кожної з трьох степових областей. Такий розподіл областей зберігається, якщо розрахувати відносні показники (на 1 млн сільського населення кожної області). Більша кількість бриґад для лісостепових областей частково викликана тим, що ці області мали більше господарств­одноосібників. Дуже високий відсоток плану хлібозаготівель, що припадав на одноосібників у Вінницькій та Київській областях (див. табл.4), і той факт, що одноосібники у цих областях мали найвищий відсоток виконання цих планів (див. табл.6), є арґумен­ тами на користь наведеного вище твердження про надзвичайно жорстоку політи­ ку щодо вилучення зерна у селянства у цих реґіонах. Ще свідчення про більш аґресивну практику конфіскації зерна в Київській та Харківській областях у 1932 р. містяться у звіті про виконання плану із заготівлі насіннєвих фондів у 1933 р. Станом на 10 грудня 1932 р. ці плани було виконано в Київській і Харківській областях лише на 20,5% і 16,5% відповідно, натомість у Дніпропетровській – на 40%, Донецькій – 28%, Одеській – 22%. Наведені цифри підтримують гіпотезу про те, що більшу частину зерна в Київській та Харківській областях на кінець 1932 р. вже було вилучено завдяки аґресивнішим методам кон­ фіскації, тоді як у степових областях ще залишалися певні запаси збіжжя. На ко­ ристь цього свідчить також і пізніша інформація щодо ситуації на Харківщині, а саме станом на 15 лютого 1933 р. насіннєвий план було виконано тільки на 35,6%, і кампанія із заготівель насіннєвого фонду відбувалася на тлі значного супротиву67. Наведена інформація дає підстави висловити припущення про вищий опір колективізації та хлібозаготівлям із боку селян у лісостепових областях порів­ няно зі степовими, що викликало суворіші репресії з боку влади та застосуван­ ня жорстких методів конфіскації зерна. Ідеться насамперед про Київську й Харківську області. Ці докази не є остаточними, оскільки немає впевненості в тому, що документи, виявлені нами на сьогодні, представляють цілісну картину кожної області. Проте вони вказують на можливе існування такого зв’язку. 1933 р.: Терор голодом. На ілюстр.1 наведено відносні показники втрат сільського населення через надсмертність у 1932–1934 рр. Оскільки 90% їх припадають на 1933 р., рівень втрат за період голоду визначається головним чином тим, що сталося того року. У 1933 р. у сільській місцевості відбулися 67 Голодомор 1932–1933 років в Україні: Документи і матеріали / Упор. Р.Я.Пиріг. – К., 2007. – С.697. Український історичний журнал. – 2017. – №2 107Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні два процеси: 1) екстраординарний підйом щомісячного зареєстрованого числа смертей упродовж перших 6–7 місяців року68; 2) надання продовольчої допо­ моги з боку центрального уряду як реакція на цю критичну ситуацію. За період між січнем і червнем 1933 р. число зареєстрованих смертей се­ ред сільського населення збільшилося в 11 разів у Київській та Харківській об­ ластях, у 8 разів – у Вінницькій; на Одещині, Дніпропетровщині та Донеччині підйом становив від 4 до 7 разів, у Молдавській АСРР число зареєстрованих смертей збільшилося на 50%. Таке різке зростання стало наслідком системи за­ ходів, здійснених радянським урядом наприкінці 1932 та на початку 1933 рр. По­перше, заходи, що обмежували можливості пересування селян у пошу­ ках продовольства й, відповідно, зменшували їх шанси на виживання: 1) пе­ рекриття кордону з Росією у січні 1933 р., тисячі українських селян було за­ арештовано в РСФРР і повернуто до їхніх сіл69; 2) запровадження паспортів у грудні 1932 р. лише для мешканців міст, що пізніше могло обмежити можли­ вості селян міґрувати в міста в пошуках продовольства. По­друге, сталінська директива від 1 січня 1933 р., що наголошувала на про­ писаних у постанові від 7 серпня 1932 р. покараннях за «крадіжку» колос ків із поля чи «приховування» зерна від держави, і суворих покараннях натуральни­ ми штрафами (м’ясом чи картоплею), запроваджених 18 та 20 листопада 1932 р. для одноосібних селян та колгоспів, які не виконали плани хлібозаготівель. По­третє, організація численних бриґад активістів у кінці 1932 – на по­ чатку 1933 рр. із метою конфіскації «прихованого» зерна у селян, незважаю­ чи на те, що більшу частину збіжжя вже було забрано, особливо в Київській і Харківській областях. Існують тисячі свідчень про те, що навіть коли не зна­ ходили зерна члени бриґад забирали будь­яку їжу, до останнього шматочка70 (див. також вище лист В.Чубаря до Й.Сталіна). По­четверте, запровадження в листопаді 1932 р. «чорних дошок» проти кол­ госпів, цілих сіл та, у деяких випадках, районів, які не змогли виконати пла­ ни хлібозаготівель, і поширення цих репресій на всю республіку. Занесення на таку дошку для села означало: 1) закриття всіх магазинів та вилучення товарів; 2) заборона будь­якої торгівлі, у тому числі продуктами харчування й зерном; 3) повернення всіх позик, включаючи продовольчі; 4) «чистка» міс­ цевих партійних організацій і, зазвичай, масові арешти; 5) конфіскація продо­ вольства та худоби як «покарання»; 6) блокада території підрозділами органів держбезпеки71. Іншими словами, у деяких випадках чорна дошка означала смертний вирок для населення колгоспу, села чи району. 68 Воловина О. Помісячний розподіл демографічних втрат внаслідок голоду 1933 р. в Україні // Голод в Україні у першій половині ХХ ст.: причини та наслідки (1921–1923, 1932–1933, 1946–1947): Мат. Міжнар. наук. конф., Київ, 20–21 листопада 2013 р. – К., 2013. – C.233–242. 69 О предотвращении массового выезда голодающих крестьян 22 января 1933 г. №65/ш: Директива ЦК ВКП(б) и СНК СССР // Трагедия советской деревни: Коллективизация и раскула­ чивание: Документы и материалы. – Т.3: Конец 1930–1933 / Отв. ред. И.Зеленин; сост. В.Данилов, И.Зеленин, В.Кондрашин и др. – Москва, 2001. – C.634–635. 70 1933: «І чого ви ще живі?» / Упор. Т.Боряк. – К., 2016. – 719 с. 71 Andriewsky O. Towards a decentred history: The study of the Holodomor and Ukrainian his­ toriography // Contextualizing the Holodomor: The Impact of Thirty Years of Ukrainian Famine Studies / Ed. by A.Makuch, F.E.Sysyn. – Toronto, 2015. – Р.4–48. Український історичний журнал. – 2017. – №2 108 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Як уважає проф. С.Кульчицький, слід розрізняти голод 1932 та Голодомор 1933 рр. На його думку, причиною голоду 1932 р. в УСРР та інших реґіонах СРСР були хлібозаготівлі. Проте причиною переростання голоду в Голодомор 1933 р. в Україні стала конфіскація всього продовольства у стислі строки під прикриттям боротьби за виконання плану хлібозаготівель. Саме вилучення не лише хліба, а й усього нехлібного продовольства в умовах інформаційної та фі­ зичної блокади зумовило ситуацію абсолютного голодування на селі, призвело до мільйонів жертв72. Катастрофічний характер голоду змусив центральний уряд виділити рес­ публіці продовольчу допомогу впродовж першого півріччя 1933 р. Фактично, ця допомога надавалася як позика, яку області повинні були повернути з на­ ступного врожаю з 10%. Ця «допомога» мала також й інші значні обмеження: 1) продовольство надавалося головним чином членам колгоспів, які хотіли та могли працювати, а також одноосібникам, які бажали вступити до колгоспів; 2) інструкції щодо призначення допомоги чітко вказували на те, що головною ме­ тою було не запобігти голоду, а врятувати наступну посівну кампанію; 3) значна частина продовольства надійшла зі внутрішніх республіканських резервів, тобто з конфіскованого в 1932 р., яке тепер вибірково розподілялося серед селян73. Загалом 176,0 тис т продовольчої допомоги, переважно зерном, було виді­ лено для восьми реґіонів УСРР у період між лютим і липнем 1933 р. (169,8 тис. т розподілено по реґіонах і 6,2 тис. т призначено для вибіркового розподілу). Табл.8 Обсяги продовольчої допомоги в 1933 р. по областях УСРР О бс яг пр од ов ол ьч ої до по м ог и Д ні пр оп ет - ро вс ьк а О де сь ка Ха рк ів сь ка К иї вс ьк а В ін ни ць ка Д он ец ьк а Ч ер ні гі вс ьк а М ол да вс ьк а А С Р Р Усього (тис. т) 56,2 49,4 29,9 19,9 9,6 3,3 1,2 0,3 Кг на 1 особу 20,5 22,3 6,4 3,9 2,3 1,6 0,5 0,6 Джерело: Davies R.W., Wheatcroft S. The Years of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. – London, 2009. – P.481–484. Табл.8 ілюструє важливість використання відносних показників при прове­ денні порівняльного аналізу обсягів продовольчої допомоги. Як бачимо, в абсо­ лютному виразі найбільше отримали Дніпропетровська й Одеська області; обсяги допомоги для Харківщини та Київщини також були значними. Проте обчислен­ ня кількості допомоги в розрахунку на 1000 сільського населення вносить істотні 72 Кульчицький С. Український Голодомор в контексті політики Кремля початку 1930­х рр. – К., 2013. – С.5. 73 Боряк Т. Продовольча допомога Кремля як інструмент Голодомору в Україні // Злочини тота­ літарних режимів в Україні: науковий та освітній погляд: Мат. Міжнар. наук. конф. (м. Вінниця, 21–22 листопада 2009 р.) / Ред. К.Бергофф, А.Подольський, М.Тяглий. – К., 2012. – С.10–33. Український історичний журнал. – 2017. – №2 109Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні зміни в реґіональний її розподіл. Так, Дніпропетровська область лідирувала за абсолютним показником допомоги, а за відносним – Одеська. За рівнем відносних показників обсягу продовольчої допомоги відмінності між Дніпропетровщиною та Одещиною, з одного боку, і лісостеповими областями – з іншого стають ще більш вираженими. Реальний обсяг продовольства, виділеного Дніпропетровській об­ ласті у вигляді допомоги, утричі більший, ніж Харківській, тоді як в абсолютному виразі ці розбіжності становлять дещо менше двох разів. Щоб проілюструвати трагічний вплив сталінських заходів кінця 1932 – по­ чатку 1933 рр. на рівень і розподіл помісячних втрат у цих областях у 1933 р., ми обрали дві області з лісостепового (Київська, Харківська), та дві – зі сте­ пового (Одеська, Дніпропетровська) реґіонів. Покажемо зв’язок між обсягом і помісячним розподілом продовольчої допомоги та рівнем і помісячною динамі­ кою надсмертності в кожній з цих областей. Слід відзначити, що помісячний розподіл втрат через надсмертність у 1933 р. в лісостепових і степових областях значно відрізнявся (див. графік 1). У Київській та Харківській областях спостерігається різкий підйом показни­ ків прямих втрат населення у період між січнем та червнем, а потім їх різкий спад. Темпи зростання надсмертності в Одеській та Дніпропетровській області були дещо меншими, ніж у Київській та Харківській областях, з максимумом у червні, рівень якого був набагато нижчим, та менш вираженим зниженням протягом другого півріччя 1933 року. Співвідношення помісячних показників втрат населення між червнем (максимумом) та січнем 1933 р. є навіть більшим, ніж співвідношення зареєстрованих смертей за ці місяці. Протягом першої по­ ловини 1933 р. показники надсмертності виросли у 14–15 разів у Харківській та Київській областях і у 7–8 разів в Дніпропетровській та Одеській. Джерело: авторські розрахунки. Графік 1. Помісячні прямі втрати (через надсмертність) для сільського населення чотирьох областей УСРР у 1933 р. (на 1000 населення) Дніпропетровська Одеська Харківська Київська Український історичний журнал. – 2017. – №2 110 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Джерело: Davies R.W., Wheatcroft S. The Years of Hunger: Soviet Agriculture, 1931–1933. – London, 2009. – Р.481–484. На графіку 2 зображено помісячний розподіл показників продоволь­ чої допомоги по областях у тонах на 1000 сільського населення. Одещина й Дніпропетровщина отримали набагато більше, ніж Київщина та Харківщина. Ця допомога почала прибувати значно раніше. Порівняння двох графіків дає підстави стверджувати про певний зв’язок між продовольчою допомогою й помісячною динамікою надсмертності в 1933 р. Обсяги та час виділення продовольства знайшли чітке відображення у двох від­ мінних траєкторіях помісячної динаміки втрат від голоду. Більші обсяги допо­ моги, виділеної для Дніпропетровської та Одеської областей у лютому й берез­ ні 1933 р., призвели до сповільнення помісячного зростання надсмертності та нижчого піку у червні. Відсутність практично будь­якої продовольчої допомоги Київській області до березня, та Харківській – до квітня, призвели до швидших темпів зростання тут надсмертності та набагато вищих максимумів улітку. Можна також простежити більш специфічні прояви впливу продоволь­ чої допомоги на розподіл надлишкових смертей у регіонах. Зокрема між бе­ резнем і квітнем 1933 р. темпи зростання помісячних показників надсмерт­ ності дещо сповільнилися в Київській області порівняно з Харківською й у Дніпропетровській області – порівняно з Одеською. Це, імовірно, пов’язано з отриманням значної продовольчої допомоги, надісланої до Київської облас­ ті у середині березня, і більшою кількістю продовольчої допомоги, наданою Дніпропетровській області, ніж Одеській, у лютому й березні. Можливо, що надання продовольчої допомоги врятувало багато життів на Одещині та Дніпропетровщині. Однак її головною метою було врятувати по­ сівну й урожай 1933 р., тож допомога спрямовувалася на визначені області та групи населення. Як наслідок, набагато більше селян були приречені на смерть від голоду в Київській і Харківській, ніж у стратегічно важливіших Одеській та Дніпропетровській областях. Водночас, хоча показники над­ смертності у степових областях нижчі, ніж у лісостепових, помісячні темпи їх Рис. 2. Продовольча допомога для чотирьох областей УСРР у 1933 р. (т на 1000 сільського населення) Дніпропетровська Одеська Харківська Київська Український історичний журнал. – 2017. – №2 111Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні зростання та максимальні рівні смертності на Одещині й Дніпропетровщині були надзвичайно високими. Історична спадщина селянських повстань. Ще одна важлива гіпоте­ за, яку слід розглянути, стосується зв’язку між втратами населення в реґіонах та історичними подіями їх минулого. Згідно з цією гіпотезою, існує тяглість між опором селян і репресіями з боку влади в певних реґіонах (див. пункт «Опір та репресії в 1932 р.») та історією селянських повстань за попередній період (1918– 1931 рр.). Тобто місцевості з потужним опором колективізації та хлібозаготівлям у 1932 р. мали свою попередню історію повстань, про які радянський режим був добре поінформований, особливо щодо національно­визвольної боротьби на­ весні й улітку 1919 р. Ця історична пам’ять призвела спочатку до сильніших репресій і, як наслідок, вищої надсмертності в 1932 р., а потім – до прийнятого в кінці 1932 р. та реалізованого впродовж наступних місяців рішення про вико­ ристання голоду як інструменту викорінення можливості нової хвилі супроти­ ву та позбавлення українського національно­визвольного руху його соціальної бази, яку, за визначенням Й.Сталіна, становило селянство74. Якщо ця гіпотеза правильна, то дослідження впливу продовольчої допомо­ ги на розподіл прямих втрат населення в 1933 р., описаний у пункті «1933 р.: Терор голодом», необхідно доповнити порівняльним аналізом репресивно­ каральної політики в різних реґіонах і прямих втрат там. Перевірка цієї гі­ потези вимагає двох елементів: мапу з розподілом інтенсивності селянських повс тань на районному рівні та оцінку порайонних прямих втрат сільсько­ го населення в 1933 р. Ми провели оцінку втрат населення внаслідок голоду 1933 р. на районному рівні, і маємо надію, що дослідники відтворять мапу се­ лянських повстань, що дало б нам змогу перевірити цю гіпотезу. Водночас у нашому розпорядженні є декілька елементів, які дозволяють перевірити частину цієї гіпотези, а саме зв’язок між реґіонами (областями) повс тань упродовж 1918–1931 рр. і прямими втратами цих областей. Л.Віола та А.Ґраціозі досліджували географію поширення селянських повстань, почи­ наючи з 1918 р., але їхні дані стосуються республік і великих реґіонів75. Однак певні документи з українських архівів надають детальнішу інформацію про повстанський рух у реґіонах України76. При цьому спочатку необхідно було вирішити технічну проблему. Інформація про селянські повстання доступна в розрізі дев’яти ґуберній, тоді як прямі втрати від голоду – для семи областей. Через проблеми зі статистикою природного руху населення для цього періоду неможливо зробити оцінку втрат через надсмерт­ ність у межах дев’яти ґуберній. Однак ми використали інший підхід. Спочатку наближено привели у відповідність межі дев’яти ґуберній до сімнадцяти областей (п’ятнадцять областей станом на 1939 р. та Черкаська й Херсонська, утворені в 74 Graziosi A. The impact of Holodomor studies on the understanding of the USSR // Contextualizing the Holodomor… – Р.49–75. 75 Graziosi A. The Great Soviet Peasant War: Bolsheviks and Peasants, 1917–33 // Harvard Papers in Ukrainian Studies. – Cambridge, MA, 1996. – 87 р.; Viola L. Peasant Rebels Under Stalin: Collectivization and the Culture of Peasant Resistance. – New York, 1996. – 328 р. 76 Круцик Р. Народна війна 1917–1932: Путівник до експозиції: 120­й річниці від дня народ­ ження Євгена Коновальця присвячується. – К., 2011. – 248 с. Український історичний журнал. – 2017. – №2 112 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук 1944 і 1954 рр. відповідно). Далі розрахували прямі втрати населення від голо­ ду для сімнадцяти областей і на цій основі зробили оцінку втрат для дев’яти ґу­ берній. У табл.9 представлено відповідність між дев’ятьма ґуберніями та сімнад­ цятьма областями, і прямі відносні втрати сільського населення в 1932 р. для цих дев’яти ґуберній (а також представлено втрати 1933 р.). Табл.9 Показники поширеності селянського опору в Україні в 1918–1932 рр. по ґуберніях 9 ґуберній 17 областей (наближений еквівалент) Абсолютна кількість У розрахунку на 1 млн селян1 П ря м і в тр ат и як % сі ль сь ко го н ас ел ен ня 1 93 2 р. П ря м і в тр ат и як % сі ль сь ко го н ас ел ен ня 1 93 3 р. С ел ян сь кі п ов ст ан ня , 19 18 –1 93 2 рр . П ід пі ль ні ор га ні за ці ї П ов ст ан сь кі гр уп и С ел ян сь кі п ов ст ан ня , 19 18 –1 93 2 рр . П ід пі ль ні ор га ні за ці ї П ов ст ан сь кі гр уп и Волинь+Поділля Житомирська, Вінницька, Хмельницький 32 120 300 8 27 68 9 12 Київська Київська, Черкаська 40 107 296 9 25 69 11,5 22 Полтавська Полтавська 29 103 165 9 32,5 52 6 24 Катерино­ славська Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська 21 57 104 8 21,5 39 5 10 Одеська Одеська, Миколаївська, Кіровоградська 57 72 188 22 28 73 8 11 Чернігівська Чернігівська 32 64 137 16 33 70 6 8 Харківська Харківська, Сумська 34 65 133 14 26 54 6,5 12 Донецька Донецька, Луганська 23 54 112 11,5 27 56 10 9 Примітки: 1 – Для розрахунку взято чисельність сільського населення станом на 1 січня 1927 р. Джерела: Круцик Р. Народна війна 1917–1932: Путівник до експозиції: 120­й річниці від дня народження Євгена Коновальця присвячується. – К., 2011. – 248 с. (посилання), а також ав­ торські розрахунки. Окрім цього, у таблиці подано такі абсолютні й відносні показники: чис­ ло селянських повстань, підпільних організацій, повстанських груп. Усі – для періоду 1918–1932 рр. Відносні показники обчислено в розрахунку на 1 млн сільського населення станом на початок 1927 р. Як бачимо, немає кореляції Український історичний журнал. – 2017. – №2 113Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні між рівнем прямих втрат у 1932 р. та відповідними показниками повстань по ґуберніях. Найвищі показники втрат сільського населення спостерігалися в Київській ґубернії, тоді як найвищі абсолютні й відносні показники селянського опору припадають на інші ґубернії. Те саме стосується розподілу втрат населен­ ня в 1933 р., коли Полтавська ґубернія зазнала найбільших втрат від голоду. Слід додати кілька коментарів щодо зазначеного: 1) інформація про по­ встання доступна для різних періодів і різного адміністративного поділу, тому доволі складно визначити точний адміністративний склад ґуберній, адже він неодноразово змінювався; 2) розбіжності у цифрах щодо кількості повстань, по­ даних Л.Віолою та А.Ґраціозі, свідчать про проблему у визначенні показників селянського опору та у підходах до їх обчислення; 3) офіційна статистика по­ встань потребує оцінки щодо її репрезентативності. Ключова проблема в тому, що зараз доступні дані на рівні ґуберній, тоді як для більш ґрунтовної перевірки досліджуваної гіпотези необхідно мати інформацію на районному рівні, особли­ во для повстань 1919 р. Той факт, що відомості, приступні на сьогодні, не підтри­ мують цю гіпотезу, ще не означає її хибності. На нашу думку, потрібні подальші дослідження зв’язку між реґіональним розподілом втрат населення від голоду та динамікою селянських постань із використанням детальніших даних. Висновки Проведене дослідження виявило значні відмінності у втратах через над­ смертність унаслідок Голодомору на рівні областей УСРР. Ми проаналізували декілька гіпотез щодо причин виявлених відмінностей, але жодна з них сама по собі не надає всебічного пояснення. На думку С.Плохія, відповідь, можли­ во, у поєднанні кількох гіпотез77. Рівні втрат у трьох областях – Чернігівській, Вінницькій і Донецькій – можуть бути пояснені як особливі випадки. По­перше, Чернігівщина – це частина Поліського реґіону і єдина область, де екологічна гіпотеза має вплив. Окрім певної «екологічної» переваги – на­ явності їжі в лісах та на луках – Чернігівська область не була об’єктом дуже ретельного нагляду радянського уряду, оскільки мала найменшу площу орних угідь для вирощування зернових. Тому, можливо, вона зазнала менш жорст­ ких пошуків «прихованого» збіжжя наприкінці 1932 та на початку 1933 рр., що, імовірно, і пояснює нижчий рівень тут прямих втрат сільського населення в 1933 р. й у цілому для 1932–1934 рр. (див. тaбл.3). По­друге, нижчий показник прямих втрат у Вінницький області, порів­ няно з Київською та Харківською, можна до деякої міри пояснити прикордон­ ною гіпотезою, оскільки нижчі рівні втрат населення в районах, прилеглих до держкордону, знижують середній рівень втрат по області. По­третє, на низький рівень прямих втрат на Донеччині вплинуло декілька специфічних обставин. Ця область мала найнижчу частку сільського населення, і водночас, що дуже важливо, перебувала на особливому постачанні з огляду на стра­ тегічне значення для центрального уряду розміщеної тут промисловості. Робітники місцевих підприємств належали до привілейованих списків карткової системи, 77 Plokhy S. Mapping the Great Famine... – P.375–405. Український історичний журнал. – 2017. – №2 114 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук за якими отримували достатні продовольчі пайки, і це, імовірно, дозволяло їм до­ помагати своїм родинам у селах. Якщо не брати до уваги Молдавську АСРР, три показники свідчать про привілейоване становище Донеччини, а саме: 1) найбільше серед степових областей загальне скорочення плану хлібозаготівель (див. табл.5); 2) найнижче число зареєстрованих так званих «терористичних актів»; 3) найнижчий показник натуральних штрафів, включаючи такі серед одноосібників (див. табл.7)78. Табл.10 Порівняння областей із вищими (Київська, Харківська) та нижчими (Одеська, Дніпропетровська) втратами сільського населення через надсмертність від Голодомору Показник Області з вищими втратами Області з нижчими втратами Втрати через надсмертність серед сільського населення в 1932– 1934 рр., на 100 населення 23 13 А – Показники хлібозаготівель 1 План хлібозаготівель на 1932 р.: % незернових та інших культур 16% 4% 2 % плану 1932 р., що припадав на одноосібників 29% 7% 3 % загального скорочення хлібозаготівельного плану 1932 р. 53% 35% 4 % виконання хлібозаготівельного плану 1932 р. станом на січень 1933 р. 81% 70% 5 % виконання плану щодо заготівлі насіннєвого фонду, 1933 р. 18% 32,5% Б – Показники опору та репресій 6 Заяви про вихід із колгоспів, 1932 р.: – кількість заяв 7212 460 – число колгоспів 212 24 – число районів 57 9 7 Кількість осіб, на яких накладено натуральні штрафи, 1932 р.1 350 299 8 % одноосібників серед усіх оштрафованих, 1932 р. 992 93 9 Число зареєстрованих «терористичних актів», 1932 р.1 80 69 В – Ситуація в 1933 р. 10 Співвідношення втрат через надсмертність у 1933 р.: червень – січень, разів 14 8 11 Продовольча допомога 1933 р., кг на 1 сільського жителя 5,1 21,3 Примітки: 1 – У розрахунку на 1 млн сільського населення. 2 – Дані лише для Київської області, помилка в первинних даних для Харківщини. Джерело: авторські розрахунки на основі архівних даних. 78 Молдавську АСРР було виключено з нашого аналізу. Ураховуючи її невелику площу й те, що вона, як окрема адміністративна одиниця, входила до складу України тільки впродовж певного часу (1924–1940 рр.), це не має значного впливу на розуміння реґіональної динаміки втрат від Голодомору. Український історичний журнал. – 2017. – №2 115Реґіональні відмінності втрат від голоду 1932–1934 рр. в Україні Залишається пояснити відмінності в показниках надсмертності між Київською й Харківською, з одного боку, та Одеською і Дніпропетровською областями – з іншого79. Показники, підсумовані в табл.10, указують на те, що значно вищий рівень прямих втрат у Київській і Харківській областях, ніж в Одеській та Дніпропетровській, можна пояснити впливом кількох факторів: економічною гіпотезою, значно вищим рівнем опору й репресій у перших двох областях та вибірковим розподілом продовольчої допомоги в 1933 р. Ще один важливий підсумок нашого дослідження полягає у статистично­ му підтвердженні вже відомого факту про те, що динаміка Голодомору була дуже відмінною в 1932 р. порівняно з 1933 р. Початок і розгортання голоду відзначалися реґіональними відмінностями в темпах колективізації, виконан­ ні плану хлібозаготівель, поширеності селянського опору колективізації та хлібозаготівлям і рівнем репресивного реагування з боку влади на цей опір. Різке вибухове зростання смертності й, відповідно, втрат населення від голоду впродовж першої половини 1933 р. можуть пояснюватися тільки як наслідок дій уряду, реалізованих наприкінці 1932 та на початку 1933 рр. (див. пункт «1933 р.: Терор голодом»). Хоча не знайдено офіційних документів із прямою вказівкою про конфіскацію не лише зерна, але й інших продуктів харчування під час пошуку «схованого» чи то «вкраденого» збіжжя, отримані демографіч­ ні дані не залишають підстав для будь­якого іншого пояснення80. Виявлені реґіо нальні відмінності у втратах населення в 1933 р. до певної міри поясню­ ються вкрай вибірковим розподілом продовольчої допомоги. Зв’язок з історич­ ними подіями 1919 р., активним антирадянським опором у 1920­х і початку 1930­х рр. може бути ще одним чинником. 79 С.Віткрофт припускає, що високий рівень смертності в Київській області пояснюється тим, що міста тут на відміну від промислових центрів на сході й півдні отримали мало або зовсім не отримали продовольства з центральних фондів. Це змусило саме місцеву владу Київщини забра­ ти всі продзапаси з села задля того, щоб прогодувати населення своїх міст (див.: Уиткрофт С., Гарнаут А. Потери населения в отдельных районах СССР (1929–1934): Статистика, карты и сравнительный анализ (особое положение Украины) // Голод 1933: Українці. – К., 2013. – С.376– 391). На нашу думку, є декілька проблем із гіпотезою С.Віткрофта. По­перше, як показано на ілюстр.2, відносні втрати сільського населення на районному рівні розподілено по території Київській області вкрай нерівномірно. Вони варіюють від дуже високого до найнижчого рівнів для цілої країни. Таким чином, якщо гіпотеза C.Віткрофта правильна, вилучення продовольства у сільських районах було дуже вибірковим, що потребує подальшого вивчення. По­друге, мало би сенс забирати збіжжя з районів із найбільшими угіддями та потенціалом зерновиробництва. Натомість порівняння ілюстр. 2 і 3 свідчить, що райони з найвищими показниками надсмерт­ ності є досить відмінними від районів із найвищим потенціалом виробництва зерна. По­третє, втрати населення у Харківській області були так само високими, як і в Київській. Розподіли втрат по районах у цих областях також подібні. C.Віткрофт не надає коментарів із цього приводу. По­четверте, С.Віткрофт схиляється до думки, що саме місцева влада відповідальна за високий рівень втрат у Київській області. Таке припущення було б вірогідним, якби місцева влада ді­ яла самостійно й незалежно від розпоряджень Москви, що не відповідає дійсності. Навіть якби представники місцевої влади на Київщині самостійно ухвалювали рішення про вилучення про­ довольства у сільській місцевості, щоб прогодувати Київ та інші міста, це була б розпачлива реакція на ситуацію, створену центральною владою: а) міста Київській області не одержали про­ довольчої допомоги з центральних запасів; б) нестачу продовольства загалом було спричинено надмірними хлібозаготівлями та кризою сільськогосподарського сектору, пов’язаною з політикою колективізації. 80 Кульчицький С. Вступне слово редактора // 1933: «І чого ви ще живі?». – C.15. Український історичний журнал. – 2017. – №2 116 О.Воловина, С.М.Плохій, Н.М.Левчук, О.П.Рудницький, А.Б.Ковбасюк, П.Є.Шевчук Наш аналіз підтвердив складну динаміку Голодомору та виявив декілька питань, які все ще залишаються без відповіді й тому потребують ґрунтовних і системних досліджень: 1) можливий зв’язок між селянськими повстаннями впродовж 1918–1931 рр. та рівнем надсмертності в 1932 р., а також, імовірно, у 1933 р.; 2) аналіз обшуків селян із метою пошуку продовольства наприкін­ ці 1932 й на початку 1933 рр.; 3) роль національного чинника у шансах на виживання. Зрештою, слід відзначити, що наукові дослідження Голодомору 1932– 1934 рр. проводяться окремо в межах двох наук: демографії та історії. Наш під­ хід, а саме використання демографічного аналізу та історичного дослідження, ілюструє важливість такої комбінованої стратегії. Демографічні результати часто потребують історичних пояснень та арґументів, тоді як демографічні ін­ струменти можуть бути використані для перевірки гіпотез, запропонованих у процесі історичного аналізу. Таке поєднання і взаємодоповнення обох науко­ вих дисциплін дає змогу реалізувати більш продуктивну стратегію для дослід­ ження Голодомору. Yearly estimates of urban and rural direct losses (excess deaths) from the 1932–1934 famine are presented for the oblasts of Soviet Ukraine. Contrary to expectations, the highest losses are not found in the grain-producing southern oblasts, but in the north-central Kyiv and Kharkiv oblasts. Several hypotheses are proposed and tested to explain this finding. No single hypothesis provides a comprehensive explanation. Losses in some oblasts are due to specific factors, while losses in other oblasts seem to be explained by a combination of economic and political factors. Quantitative analyses are presented of resistance by and Soviet repressions of peasants in 1932, and effects of the food assistance program and historical-political factors on direct losses in 1933 are analyzed. Keywords: 1932–1934 famine losses by oblast, Holodomor, regional Holodomor losses, Ukrainian famine, urban and rural Holodomor losses.

Similar Items