Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13039 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ / І. Патриляк, О. Пагіря // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 64-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859812245025849344 |
|---|---|
| author | Патриляк, І. Пагіря, О. |
| author_facet | Патриляк, І. Пагіря, О. |
| citation_txt | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ / І. Патриляк, О. Пагіря // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 64-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T15:20:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. Патриляк, О. Пагіря (Київ)
ІНСТРУКЦІЇ КЕРІВНИЦТВА УКРАЇНСЬКОГО
ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ ДЛЯ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ
З ПРЕДСТАВНИКАМИ УГОРСЬКИХ ВІЙСЬК
Проблема українсько-угорських взаємин часів Другої світової війни нале-
жить до малодосліджених моментів історії України минулого століття. Окрім
взаємної ворожнечі та боротьби, в їх історії було чимало фактів продуктивної
співпраці та мирного співіснування один з одним. На сьогодні, незважаючи на
поважну кількість публікацій документів з історії ОУН та УПА, все ще зали-
шається актуальним питання залучення до широкого наукового обігу нових
джерел, що висвітлювали б той чи інший аспект діяльності українського рево-
люційно-визвольного руху 30—50-их рр. XX ст.
Запропонований для публікації документ зберігається в Центральному
державному архіві громадських об'єднань України (ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк.
400—402) під загальною назвою «Інформація». Раніше він містився у збірнику
копій документів та матеріалів – «О сотрудничестве украинских буржуазных
националистов с немецко-фашистскими захватчиками и их злодеяниях в годы
Великой Отечественной войны» (Т. 1), отриманих від Комітету Державної
Безпеки при Раді Міністрів УРСР у 1954 р. Походить дане джерело з тери-
торії Галичини і датується орієнтовно кінцем весни – початком літа 1944 р.
Документ, скоріш за все, обірваний, його авторство невідоме, хоча, з великою
долею ймовірності можна стверджувати, що він був розроблений у середовищі
керівництва ОУН(Б). Основною суттю «Інформації», яка доводилась в інст-
руктивній формі до низових структур організації та штабів УПА, були реко-
мендації щодо взаємин та ведення переговорів українського націоналістичного
підпілля з угорською армією. Матеріал надрукований на 3-х машинописних
сторінках і є копією оунівського документа, захопленого радянськими органами
МДБ у 1944 р. на західноукраїнських землях.
Очевидно, що опублікований документ з'явився в Галичині під впливом
мирних переговорів керівництва ОУН(Б) та командування УПА з угорською
армією в 1943—1944 рр. Відомо, що влітку 1941 р. українське населення При-
карпаття радо вітало угорську армію, вбачаючи в ній потенційного союзника
Української держави у боротьбі з більшовизмом. Саме 6 липня 1941 р. у Ко-
ломиї відбулись перші спроби ведення переговорів з представниками угорських
королівських збройних сил. Хоча конференція, на якій були присутні керівни-
ки Коломийської Повітової управи, Окружної команди ОУН, представники
угорської армії та генерал-фельдмаршал вермахту фон Прізен, «проходила в
дуже сердечному дусі»1, жодних конкретних результатів вона не принесла.
Більше того, з середини 1942 р. угорські військові та дипломати почали вима-
гати галицьке Прикарпаття в якості «винагороди» за участь у Східній кам-
панії Німеччини. Прагнучи підготувати ґрунт для передачі цих українських
земель до складу Угорщини, угорські військові ще в липні 1941 р. на тери-
торії Станіславщини «зажадали зложення присяги й підчинення української
державної адміністрації мадярам», отримавши, щоправда, різку відмову з боку
українських кіл2. Усе ж, у липні 1942 р. Берлін відхилив проект угорського
уряду щодо передачі їй українських земель3.
Як би там не було, але поведінка угорців у 1941 р. в Галичині, а також їхня
майбутня участь у пацифікаційних акціях на території України загострили й
64
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 64
без того не найкращі взаємини між двома сусідніми народами. Подальші по-
разки на фронтах, загострення у стосунках Угорщини з її німецькими союз-
ником, відсутність мотивації угорського народу для продовження війни, праг-
нення порозумітися із Західними Альянтами, серйозно змінили ситуацію в ук-
раїнсько-угорських стосунках, зробили можливим пошук взаємного поро-
зуміння між українськими національно-революційними колами й командуван-
ням угорською армією в Україні.
Нові спроби українсько-угорських переговорів відносяться до січня 1943 р.,
коли внаслідок домовленості між групою українських та угорських старшин у
районі Першої Військової Округи УПА «Заграва» (далі – І ВО «Заграва»)
повстанці отримала зброю в обмін на харчі, а військові дії між угорськими та
українськими відділами припинялись4. Проте ця угода виявилась нетривкою че-
рез часті випадки її порушення з обох сторін. Наступна спроба порозумітися
припадає на середину серпня 1943 р., коли між комендантом угорської станиці
в с. Конюшках на Рівненщині з одного боку, та керівником розвідки Другої Вій-
ськової Округи «Богун» (далі – ІІ ВО «Богун») А. Дольницьким («Немо», «Го-
лубенко») з іншого відбулись переговори, внаслідок яких угорці зобов'язались
не робити жодної ворожої акції проти УПА і цивільного населення та переда-
ти зміст переговорів угорському штабові5. Після переговорів на вищому кома-
ндному рівні вдалось укласти т. зв. «Волинський договір» про ненапад між
угорською армією та УПА. В усній формі обидві сторони домовились, що угор-
ці не будуть здійснювати репресій проти цивільного українського населення, й
утримуватись від бойових акцій проти УПА та підпільної адміністрації ОУН;
не перешкоджатимуть відділам і обозам УПА пересікати залізницю; не інфор-
муватимуть німців про ворожі дії УПА чи антинімецьку діяльність українсько-
го населення, яка може викликати німецькі репресії. Зі свого боку, УПА зо-
бов'язалась не воювати проти угорських військ. У випадках порушення окреми-
ми командирами чи вояками обох армій договору, атакована сторона зобов'язу-
валась не застосовувати репресій, чи робити відплатних акцій, а повинна була
прозвітувати про конфлікт вищому командуванню6. 9 жовтня 1943 р. командир
ІІ ВО «Богун» П. Олійник («Еней») видав наказ № 21 усім підпорядкованим
йому відділам УПА та членам підпілля ОУН, в якому зобов'язував їх припи-
нити будь-які військові дії проти угорців7. Згодом за дорученням к-ра «Енея»
А. Дольницький виїхав до Головного Військового Штабу (далі – ГВШ) УПА,
де на нараді штабу було вирішено укласти загальний договір між УПА та
угорською армією в Україні. Переговори відбулись у с. Мирогощі, де після дис-
кусії були встановлені основні положення домовленості: припинялись військові
дії між обома сторонами, угорці в обмін на харчі зобов'язувались постачати до
УПА зброю, медикаменти, технічне обладнання, амуніцію. Сторони домовля-
лись повідомляти один одного про операції радянських партизан, обмінювались
зв'язковими старшинами; українські представники пообіцяли зв'язати угорсь-
ких старшин із Проводом ОУН(Б) у Львові для ведення подальших перемовин
з політичних питань8. У зв'язку з укладенням зазначеного договору головноко-
мандувачем УПА Д. Клячківським («Охрім», «Клим Савур») 28 жовтня 1943 р.
було видано наказ ч. 17, у якому командирам і комендантам УПА наказувалось
припинити усі військові дії проти угорців, румунів, словаків та латвійців9.
Наступним етапом українсько-угорських переговорів стала поїздка нап-
рикінці 1943 р. української делегації до Будапешту, де вдалось досягнути ана-
логічної домовленості з угорським Генеральним Штабом та Військовим
міністерством. Під час візиту українськими представниками був зроблений
сміливий політичний крок – висунуто пропозицію начальнику Генштабу
Угорщини генералу Сомбатгеї розірвати союз з Німеччиною, вивести угорські
війська з території України та виступити в союзі з УПА проти більшовиків.
Міжнародні відносини періоду Другої світової війни 65
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 65
Однак генерал відмовив, побоюючись серйозних політичних наслідків. Нато-
мість угорська сторона погодилась відкрити в Будапешті неофіційне українське
представництво та у випадку форсування просування Червоної армії (далі –
ЧА) прийняти українську еміграцію на свою територію10. Всі попередні до-
мовленості у сфері військової та медично-технічної співпраці були підтверд-
жені. В середині грудня 1943 р., у відповідь на поїздку делегації ОУН(Б) до
Будапешту, відбулась військова місія угорських старшин на чолі з полковником
Мартоном, шефом штабу угорського корпусу до Головного Командування
(далі – ГК) УПА, із завданням встановити тісніші контакти з командуванням
УПА, познайомитись з українським національно-визвольним рухом, дізнатись
про організаційну структуру та засади УПА11.
На початку 1944 р., коли радянські війська розгорнули широкий наступ на
Волині, переговори між представниками УПА та угорської армії особливо
активізуються. Обидві сторони намагались максимально вигідно використати
наявну ситуацію у власних інтересах. Відступаючим угорським військам по-
трібен був дозвіл на безперешкодний прохід територіями густо насиченими
повстанськими відділами, а для командування загонів УПА випав шанс без
бою здобути велику кількість зброї, боєприпасів, медикаментів і технічних за-
собів. Незалежно від вищого військового керівництва обох армій встановлю-
ється практика укладення локальних договорів між штабами окремих частин
для врегулювання відносин на території України.
Черговий сплеск переговорної активності між угорською армією та відді-
лами УПА спостерігається в першій половині 1944 р. в передгір'ї Карпат, де
угорці активно почали розбудовувати оборону лінію «Арпада» для затримання
більшовицького наступу на територію своєї держави12.
За таких умов був необхідний документ, який би регулював порядок про-
ведення переговорів між командуванням окремих загонів УПА та угорськими
старшинами в дусі повного взаєморозуміння та приязного ставлення один до
одного, певна інструкція, що мала регламентувати коло питань розглядуваних
на переговорах та сприяти успішнішому та результативнішому вирішенню на-
гальних проблем військово-технічного та стратегічного значення в контексті
переговорів з угорською армією, що відступала під ударами ЧА з території
Галичини в Карпати.
Особливістю публікованого документу є те, що він відображав, насампе-
ред, настрої та ставлення певних провідних кіл українського націоналістично-
го руху до українсько-угорських контактів. Інструктивна «Інформація» носить
універсальний характер, притаманний для документів даної категорії. Вона є
сукупністю доволі детальних практичних настанов і порад, яких повинен був
дотримуватись будь-який учасник українського революційно-визвольного руху
у взаємовідносинах з угорськими військами в Україні.
Для уникнення непотрібного кровопролиття між двома сторонами та для
створення атмосфери взаємної довіри пропонувалося виконання 6-ти основних
пунктів. Перші два визначали обов'язок українських підпільників приймати
угорських старшин до себе в помешкання для встановлення товариських взає-
мовідносин між обома сторонами. При цьому перевага надавалась колишнім
австро-угорським старшинам, як можливим товаришам угорців по зброї з
часів Першої Світової війни, та жінкам-підпільницям. Рекомендувалось запро-
шувати угорців на спеціально влаштовані мистецькі вечори з використанням
там українського та, по можливості, угорського фольклорного репертуару. На
приватні зустрічі радилось приводити людей з добрими голосами, які б могли
за столом заспівати кілька відомих угорських пісень, а в розмовах підкреслю-
вати схожість українського та угорського фольклору, темпераменту та есте-
тичних уподобань.
66 І. Патриляк, О. Пагіря
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 66
У спілкуванні з угорськими військовими підкреслювалась необхідність
здобуття поваги до українців як нації. Зокрема зазначалось, що на товариські
зустрічі з угорцями потрібно запрошувати лише українців «з бездоганними то-
вариськими ознаками», а в розмовах необхідно знайомити угорців з українсь-
кою культурою та історією, а особливо з тими фактами, що свідчили б про
достатню політичну зрілість українського народу, його здатність самостійно
побудувати власну незалежну державу. Рекомендувалось під час дружніх бесід
порушувати без будь-якої тенденційності та упередження наперед визначені
теми: насамперед, передбачалось говорити, що українці здавна ставляться з
симпатією до угорського народу, люблять його фольклор та особливу життєву
вдачу.
Ведучи мову про політичні проблеми, вимагалося підкреслювати спільність
у прагненні обох народів у міжвоєнний час до перегляду несправедливих умов
Версальської системи міжнародних договорів, що встановлювала некоректні
міждержавні кордони. Щодо найболючішої проблеми українсько-угорських
переговорів – території Закарпаття, то в «Інформації» радилось говорити, що
угорсько-український конфлікт у 1939 р. носив епізодичний і локальний
характер, а тому він не може визначати справжнього ставлення сторін один до
одного на сучасному етапі їхніх взаємовідносин. Слід було підкреслювати, що
Карпато-Українська держава не мала відвертої антиугорської спрямованості у
своїй політиці, водночас радилось применшувати роль національних змагань
закарпатців у 1938—1939 рр. для реалізації ідеї побудови Самостійної Соборної
Української держави, а етнічну українську територію Закарпаття називати як
«терен не прихожий до того – замалий, положений поза природньою межею
України». При цьому вказувалось, що «осередок української держави не нале-
жить Закарпаттю, ані куди більшій румунській займанщині». Така позиція була
своєрідною хитрістю, тактичним відступом від принципових засад українсько-
го революційного руху з його концепцією створення Української Самостійної
Соборної Держави на всіх етнографічних теренах українського народу. Такий
крок мав дати реальну практичну користь від співпраці з Угорщиною для по-
дальшої боротьби за утвердження незалежної держави. У складних умовах
1944 р., у час жорстокого протиборства декількох потужних військово-
політичних сил на території України, дана позиція керівництва українського
збройного резистансу виглядає цілком зрозумілою й оправданою. В «Інфор-
мації» зазначалось, що соборництво – це максимальна програма українського
визвольного руху, проте в реальних умовах 1944 р. її здійснити дуже важко,
в той час коли навіть реалізувати основну вимогу незалежності не вдалось.
Особливої ваги в інструктивних рекомендаціях надавалось підкресленню,
що й український, і угорський народи зацікавленні в державному існуванні
обох націй. Спільними ворогами їх державного суверенітету визнавались біль-
шовицька Росія та гітлерівська Німеччина. Особливо підкреслювалась небез-
печність Росії, як нової поневолювачки Європи та світу. У геополітичному
плані саме існування самостійної української держави на Сході Європи, на
думку українських націоналістичних лідерів, перешкодило б встановленню
спільного кордону СРСР з Угорщиною та Румунією і стало б надійним
бар'єром для здійснення агресивних намірів СРСР у Європі та на Балканах.
Саме тому Українська самостійна держава об'єктивно відповідало інтересам
Угорщини.
Автори «Інформації» виходили з того, що угорці, будучи сусідами українців
і відчуваючи загрозу з боку експансії більшовизму, могли дієво допомогти
українському революційно-визвольному руху у його протистоянні з більшо-
вицькою Росією. Загалом, курс на співпрацю з Угорщиною цілком логічно
вписувався в канву загальної політики ОУН(Б), спрямованої на створення
Міжнародні відносини періоду Другої світової війни 67
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 67
спільного фронту поневолених народів Європи та Азії під гаслом «Свобода
народам! Свобода людині!». Також у розмовах з угорськими старшинами про-
понувалось з'ясовувати ставлення угорської суспільної думки до українського
питання та до самої ідеї української самостійної держави. Особлива увага
зверталась на загрозу зриву українсько-угорських переговорів через вмішання
третьої сили – поляків, чого вимагав досвід компрометації українського
національно-визвольного руху перед угорськими військовими з боку представ-
ників польських політичних сил*. Тому, при спілкуванні з угорськими старши-
нами необхідно було з'ясовувати про факти існування спроб з боку польського
руху встановити контакти з угорцями та про їх результати.
Для української сторони було дуже важливо з'ясувати про існування пев-
ного побоювання з боку угорської сторони щодо майбутніх спроб керівництва
українського збройного підпілля повернути територію Закарпаття до самостій-
ної Української держави, як її невід'ємну складову. В умовах відвертої загрози
захоплення Червоною армією галицьких земель влітку 1944 р. особливої акту-
альності набувало також питання співробітництва обох сторін у справі прове-
дення спільних військових дій проти СРСР. У переговорах і спілкуванні з
угорцями рекомендувалось з'ясовувати чи побоюються угорці більшовицького
наступу в Галичині, і як уявляють собі оборону перед ним та чи розуміють
користь від співпраці з УПА, яка повинна була закріпитись у Карпатах та
утримувати подальше просування більшовицьких військ у Південно-Західну
Європу. При цьому, очевидно, планувалось організувати повстанські тилові ба-
зи на Закарпатті, що перебувало в складі Угорщини, та при допомозі угорсь-
кої армії відбити наступ ЧА в Карпатах подібно до того як Січові Стрільці у
складі австро-угорської армії зупинили російські війська на Карпатських пе-
ревалах у 1914 р. При цьому вірогідно, що в стратегічних планах керівництва
ОУН(Б) та командування УПА угорська армія могла претендувати на роль
союзної у боротьбі проти більшовицької імперії. У разі ж захоплення Черво-
ною армією Галичини, Угорщина, на думку оунівських провідників, могла
прийняти українську політичну еміграцію на своїй території.
Публікований документ є доволі цікавим історичним джерелом для дослід-
ження проблеми українсько-угорських переговорів у роки Другої Світової
війни. Зважаючи на досить скупий джерельний матеріал з даної проблеми,
через секретність і надзвичайну конспіративність перемовин ОУН та УПА з
Угорщиною та переважно усний характер домовленостей сторін, виявлення та
публікація нових документів з історії українсько-угорських переговорів ви-
дається нам важливою справою. «Інформація» не з'ясовує конкретних істо-
ричних фактів цих контактів і навіть не є певним наказом командування УПА
до нижчих штабів про припинення військових дій з угорськими частинами.
Проте вона відображає настрої націоналістичного активу щодо українсько-
угорських переговорів, демонструє їх погляди на сутність, характер та мож-
ливі позитивні результати від них, врешті-решт, містить у собі чималий пізна-
вальний потенціал стосовно ролі Угорщини в загальній стратегії українського
революційно-визвольного руху і його боротьбі з СРСР. При цьому в деяких
принципових питаннях «Інформація» навіть не сходилась з офіційною точкою
зору керівного проводу ОУН(Б), головного командування УПА і створеної у
липні 1944 р. УГВР. Проте вона містила в собі більше практичного та ре-
алістичного аспекту конкретних переговорів командування УПА та угорської
армії в несприятливих для українського визвольного руху умовах літа 1944 р.,
ніж претендувала на вирішення глобальних політичних проблем у відносинах
з Угорщиною. Рекомендації по проведенню переговорів з угорцями, подані в
ній, безумовно повинні були сприяти більшій продуктивності та результатив-
ності українсько-угорських переговорів, з їх конкретними позитивними
68 І. Патриляк, О. Пагіря
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 68
наслідками для українського визвольного руху. На жаль, важко встановити
поширеність та ступінь застосування даної «Інформації» на практиці. Однак
очевидно, що чимало вміщених у ній рекомендацій було використано учасни-
ками переговорів представників ОУН та УПА з Угорщиною в 1944—1945 рр.
І н ф о р м а ц і я
Українське громадянство мусить доложити зусиль, щоб з'єднати симпатії
мадярських військових, розміщених на наших землях. З одного боку йде про
те, щоб вони не поводились жорстоко, коли їм доручають пацифікацію наших
сил – з другого боку годі забувати, що мадяри це наші сусіди, тому можуть
нам чимало помогти, зокрема можуть прийняти нашу еміграцію якщо б боль-
шевики заняли Галичину і спинились щойно на Карпатах*.
З огляду на те необхідно, у місцевостях де розташовані мадярські частини:
1/ брати мадярських старшин на кватири,
2/ входити у товариські взаємини з мадярами, запрошуючи їх до українсь-
ких домів. Годі зраджуватися можливими першими труднощами і залишати
мадярів на впливи поляків які настроюють мадярів неприхильно до нас13. При
наладжуванні товариських зв'язків головна роля припадає бувшим австрій-
ським старшинам – як товаришам зброї першої світової війни – та жінкам.
Зогляду на рівень мадярської товариської культури, взаємини з мадярами не
є прикрі.
3/ Запрошувати мадярів на наші мистецькі імпрези, даючи в них якнай-
більше фолькльорного матеріалу українського та по змозі мадярського/ма-
дярські оперетки, мадярські пісні й танки у реквієвих програмах, мадярські
композиції у концертах/. На приватні приняття для мадярів запрошувати лю-
дей з добрими голосами, щоб при столі заспівати кілька популярних мадярсь-
ких мельодій. В розмовах дискретно підкреслювати схожість українського та
мадярського фолькльору, темпераменту, естетичних замилувань.
4/ Старатися здобути у мадярів пошану для українців:
а/ на товариські зустрічі з мадярами запрошувати лиш українців з бездо-
ганним товариським уложенням;
б/ в розмовах знайомити мадярів з нашою культурою та історією /зокре-
ма з фактами, що підкреслюють політичну зрілість/, – уважаючи, що б не ну-
дити співбесідників ані не викликувати у них несмаку дешевою, крикливою
самореклямою.
5/ В Розмовах порушувати такі теми /дискретно, помірковано, буцімто без
тенденцій/:
а/ українці ставляться здавна з симпатією до мадярів: люблять їхній
фольклор, шанують за завзяту, незалежну вдачу. Від 1920—1938 рр. українці
виступали дружньо з мадярами за кордони як ревізіоністи, поборюючи несп-
раведливі кордони;
б/ українсько-мадярський зудар на Закарпатті мав епізодичний характер.
Карпато-Українська держава повстала як реакція протичеського централізму
без протимадярського вістря. Заатакована мусіла боронитися – а це виклика-
ло чисто емоційний відгук серед українського громадянства. Живучи довгі ро-
ки в неволі, серед жорстоких незалежницьких змагань, українці хотіли за вся-
ку ціну мати якийсь зав'язок держави, базу дальших змагань. Випадково той
зав'язок створився саме на Закарпатті – дарма, що це терен неприхожий до
того – Замалий, положений поза природньою межею України.
в/ Нині одинока ціль українців – створити державу та утримати за всяку
ціну. Щоб те було можливе, необхідна прихильна постава сусідів. Осередок
української держави не лежить на маленькому Закарпатті ані на куди більшій
Міжнародні відносини періоду Другої світової війни 69
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 69
румунській займанщині14, дарма що там положення гірше, що почування ук-
раїнців до румунів справді вороже. Соборництво – максимально ідеологічна
програма, це ціль кожного народу але нині глядимо на неї реалістично, коли
бачимо, як важко здійснити основну вимогу – незалежність.
г/ І Український і мадярський нарід заінтересовані в державному існу-
ванні обох народів. І українці і мадяри загрожені імперіалістичними апетита-
ми московського і німецького імперіалізму. Зокрема небезпечною для обох на-
родів є Росія. Коли буде існувати самостійна українська держава московські
імперіалісти не маючи безпосередніх кордонів з Румунією та Мадярщиною бу-
дуть мусіти зрезигнувати зі своїх планів експансії на Балкан. Це в першу чер-
гу відноситься до большевиків, яких ціллю є большевицька Європа. Оба на-
роди достаточно пізнали большевизм і оба проти нього боролися. Адміралові
Горті вдалось зберегти Мадярщину від комуністичних банд, а Україна неза-
лежно від героїчної боротьби в 1918—1921 рр. впала під ударами большевизму.
Большевизм, який тоді насиллям згнобив Україну, сьогодні загрожує всьому
світу. Щоб усунути цю небезпеку, треба співпраці всіх свободолюбних народів
для спільної боротьби проти імперіалістів під гаслом вільних національних
держав всіх народів. Тому якраз треба якнайстислішої співпраці українського
і мадярського народів на площині взаїмного визнання і пошани.
6/ В розмовах старатися з'ясувати собі відповідь на такі питання:
а/ яка постава мадярської опінії до нас? Які прояви прихильності чи неп-
рихильності?
б/ Чи поляки стараються вплинути на поставу мадярів до нас? В якому
напрямі, якими засобами, з яким успіхом? Як найкраще нам протиділати?
в/ Чи мадяри бояться наших майбутніх ревіндикацій на Закарпатті? Чи
легко успокоїти ці їхні побоювання?
г/ Чи мадяри бояться большевицького наступу? Як уявляють собі оборо-
ну перед ним? Чи розуміють яку вагу мала б мати для них українська армія,
що боронила б Галичини – хоча б у Карпатах?
Фонд печатных изданий
Архив, № 376, т. 28, л. 4
Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 57, оп.
4, спр. 338, арк. 400—402 та ф. 57, оп. 4, спр. 339, арк. 399—401.
1 Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів. –
Львів-Київ, 2001. – С. 259.
2 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДА-
ВО України). – Ф.3833, оп. 1, спр. 15, арк. 3.
3 Держалюк М. Україна в концепція і доктринах Угорщини.// Українська державність в
XX ст. Історико-політичний аналіз. – К., 1996. – С. 172.
4 Літопис УПА. Т. 27. – Торонто-Львів, 1997. – С. 171—172.
5 Дольницький А. Договір про ненапад між УПА й угорською армією // Літопис УПА: Во-
линь і Полісся. Кн. 3. Спомини учасників. Т. 5. – Торонто, 1984. – С. 34—38.
6 Там само. – С. 40—41.
7 ЦДАГО України. – Ф. 57, оп. 4, спр. 338, арк. 167.
8 Дольницький А. Назв. праця. . – С. 44—50.
9 ЦДАВО України. – Ф. 3833, оп. 1, спр. 48, арк. 20.
10Гриньох І. Сорок років тому в Будапешті.//Літопис УПА, Т. 26, Торонто-Львів, 2001.–
С. 135—148.
70 І. Патриляк, О. Пагіря
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 70
11Дольницький А. Назв. праця. . – С. 51—56.
12Детальніше про українсько-угорські переговори в 1943—1945 рр. див. Пагіря О. Перего-
вори між УПА й Угорською армією в 1943—1945 рр. // Визвольний шлях . – Кн. 6. –
2006. – С. 86—115.
* Так наприклад у звіті українського підпільника зі Станіславівщини за квітень-травень
1944 р. вказувалось на те, що поляки «ворожо настроюють мадярів до українців», пода-
ють угорцям фальшиві дані про «мнимі вбивства мадярів українськими партизанами»,
«докладно інформують мадярів про наш рух». Далі наводились конкретні приклади
спільних акцій угорських військових та поляків супроти мирного українського населен-
ня. Згідно з доносами та провокаціями поляків угорська поліція заарештовувала членів
підпільної мережі ОУН(Б). Дійшло до того, що за відомом і при активній співучасті
угорських військових поляки почали організовувати терористичні банди для здійснення
нападів на українські села (у квітні-травні 1944 р. такі напади були здійсненні на
с. Посіч, Стара Лиска, Дубчаківка та м. Товмач) (ЦДАВО України. – Ф. 3833, оп. 1, спр.
133, арк. 15—16).
* Керівники українського підпілля, спираючись на досвід Першої світової війни, припус-
кали, що наступ радянських військ зупиниться на Карпатських перевалах, як російська
армія в 1914 році.
13Ще влітку-восени 1941 р., коли угорські війська зайняли південну частину Галичини,
місцеві оунівці віжзначали, що польські кола негативно налаштовують угорських війсь-
кових щодо українців. Зокрема, в донесенні інформатора ОУН із Гуцульщини за 1 ве-
ресня 1941 р. вказувалось: «Конкретно, прихильність мадярів, яка до українців маліє, –
зростає рівночасно до поляків, навіть до жидів, що цілком без обиняків виявляють себе
симпатиками уступившої большевицької влади. Треба сказати, що в Мадярській армії є
багато офіцерів-поляків (з бувшої польської армії, що перейшли туди в 1939 році – як
до союзників), які своєї україножерської роботи не занехали й досі, бо від того часу зрос-
ла сила польського духу на Гуцульщині, організована Польською військовою органі-
зацією, а попирана такими «офіцерами» Мадярської армії та потайки інформована»
(ЦДАВО України: – Ф. 3833,.оп. 1, спр. 15, арк. 74).
14Йдеться про Буковину та Бессарабію.
Міжнародні відносини періоду Другої світової війни 71
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:04 Page 71
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13039 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0019 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:20:24Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Патриляк, І. Пагіря, О. 2010-10-27T16:54:38Z 2010-10-27T16:54:38Z 2008 Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ / І. Патриляк, О. Пагіря // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 64-71. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. XXXX-0019 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13039 uk Інститут історії України НАН України Міжнародні відносини періоду Другої світової війни Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ Article published earlier |
| spellingShingle | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ Патриляк, І. Пагіря, О. Міжнародні відносини періоду Другої світової війни |
| title | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| title_full | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| title_fullStr | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| title_full_unstemmed | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| title_short | Інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| title_sort | інструкції керівництва українського збройного підпілля для введення переговорів з представниками угорських військ |
| topic | Міжнародні відносини періоду Другої світової війни |
| topic_facet | Міжнародні відносини періоду Другої світової війни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13039 |
| work_keys_str_mv | AT patrilâkí ínstrukcííkerívnictvaukraínsʹkogozbroinogopídpíllâdlâvvedennâperegovorívzpredstavnikamiugorsʹkihvíisʹk AT pagírâo ínstrukcííkerívnictvaukraínsʹkogozbroinogopídpíllâdlâvvedennâperegovorívzpredstavnikamiugorsʹkihvíisʹk |