Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13049 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів / Т. Пастушенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 166-175. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859768935604289536 |
|---|---|
| author | Пастушенко, Т. |
| author_facet | Пастушенко, Т. |
| citation_txt | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів / Т. Пастушенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 166-175. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-02T06:17:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
Т. Пастушенко (Київ)
БУДНІ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ УКРАЇНИ У СПОГАДАХ
КОЛИШНІХ ОСТАРБАЙТЕРІВ
Для України, вся територія якої в роки Другої світової війни тривалий час
перебувала під владою німецьких військ та їх союзників, тема нацистської
окупації є особливо актуальною. Не зважаючи на величезну кількість праць
радянських та українських істориків, дана проблематика продовжує залиша-
тися найменш вивченою і найбільш заідеологізованою у вітчизняній історіо-
графії. Розпочатий ще під час проведення воєнних дій процес осмислення,
систематизації та опису подій окупації відбувався в умовах ідеологічного про-
тистояння ворогуючих сторін і формувався за законами агітації, пропаганди
та контрпропаганди. Тому публікації воєнних та перших повоєнних років ма-
ли чітке ідеологічне забарвлення й зосереджувалися переважно на констатації
злочинів «німецько-фашистського режиму» або героїки підпільної та парти-
занської боротьби1. У цих працях місцеве населення зображалося або безосо-
бовими пасивними жертвами жорстоких окупантів, або безстрашними радян-
ськими партизанами, або зрадниками-колаборантами. Панування в тогочасній
літературі мобілізаційної риторики, культу героїзму, самопожертви, револю-
ційного піднесення й відмова від повсякденності, інтересу до буденного жит-
тя простої людини, були зумовлені законами воєнного часу. Проте, й після
закінчення війни розрив між офіційно-парадною версією Великої Вітчизняної
війни, яка формувалася з волі керівництва СРСР, та особистим досвідом без-
посередніх очевидців ще більше посилився. У цей час увага вітчизняних нау-
ковців до життя цивільного населення в період нацистської окупації значно
зменшилася, а стандарти зображення окупаційного режиму, запроваджені під
час війни, були канонізовані в академічних дослідженнях2. Поступово, з сере-
дини 1970-х років, з приходом у соціальне життя вже трьох поколінь, котрі не
воювали, масове уявлення про окупацію все більше підпорядковувалося про-
голошеним канонам. Навіть демократизація суспільного життя незалежної
України, доступність для істориків архівних матеріалів не зробили відчутних
зрушень у висвітленні життя населення при німцях. Про відсутність адекват-
ної картини цього періоду у вітчизняній історіографії зараз засвідчує біль-
шість науковців3. Іноземні дослідники слушно відзначають, що «ми маємо
історію німців у Радянському Союзі, але не історію Радянського Союзу в
період німецької окупації»4. Одним із способів відтворення науковцями
максимально повної історії окупації є показ її людського виміру, її соціальної
проекції5. А залучення до подібних досліджень оповідей очевидців дасть
можливість нарешті побачити «життя при німцях» очима людей, які пережили
нацистську окупацію, що зрештою, дозволить наблизитися до реконструкції
того історичного періоду в ідеалі «як це було насправді».
У даній статті, на основі методики усної історії, спробуємо показати, яке
місце в спогадах очевидців займає період окупації України, і які саме події
того часу інтерв'юйовані відібрали для своєї оповіді. Потребує також деякого
пояснення й обрана методика дослідження. Усна історія – це досить пошире-
ний сьогодні напрям соціально-гуманітарних досліджень, який надзвичайно
динамічно розвивається, і головним предметом якого є суб'єктивний досвід
окремої людини6. Це нова методика – спосіб залучення до аналізу нової
166
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 166
категорії джерел (спогадів людей, груп та учасників подій минулого), поряд з
писемними джерелами та матеріальними об'єктами7. Сучасне розуміння усної
історії охоплює як процес усної передачі та запису спогадів, так і всі різні
форми новостворених історичних документів, а також подальший аналіз отри-
маних першоджерел8.
Джерельною базою даного огляду є 30 біографічних інтерв'ю з колишніми
«остарбайтерами», які були зібрані автором у 2002—2006 роках. Частина
інтерв'ю були записані для Міжнародних проектів: збору документальних
свідчень про долі людей, що в роки Другої світової війни залучалися до раб-
ської та примусової праці на території Третього Райху9 та «Книга пам'яті
колишніх в'язнів концтабору Дахау»10. Дев'ять усних історій опубліковані в
збірнику документів11. Отримані розповіді очевидців мають вигляд напіввід-
критого біографічного інтерв'ю (тривалістю від 45 хвилин до 6 годин), запис
якого відбувався без структурованого питальника. Інтерв'ю в рамках міжна-
родних проектів записувалися за відомою методикою, розробленою німецькими
соціологами Ф. Шютце та Г. Розенталь12. Вона передбачає три фази в прове-
денні опитування: першої відкритої, коли респондент у довільній формі роз-
повідає про своє життя, другої – уточнюючої, та третьої фази відкритих запи-
тань, під час якої інтервю'ери задавали питання стосовно почутої розповіді,
або розпитували про періоди й моменти, що були опущені респондентом.
У результаті проведення подібного інтерв'ю маємо отримати широку автобіог-
рафічну розповідь. Для подальшого аналізу надзвичайно важливе існування
оцієї відкритої частини інтерв'ю, коли респондент довільно обирав сюжети
для своєї біографічної розповіді.
Соціальний профіль вибірки респондентів має таку картину: із 30 записа-
них інтерв'ю, порівну опитано жінок та чоловіків. Вік опитаних очевидців
приблизно – 80—82 роки, тобто це особи 1923—1925 року народження, яким
на початку війни було 15—18 років. П'ятеро респондентів були на початку
війни молодшого шкільного віку. Визначаючи географію проведених інтерв'ю,
найбільший вплив мав той факт, де, в якій місцевості перебував очевидець
на час окупації. Згідно цього критерію 7 респондентів перебували у Києві,
12 проживали у селах Київської області, були також записані інтерв'ю жителів
Житомирської, Полтавської, Черкаської, Чернігівської, Луганської та Дніпро-
петровської областей. Тобто переважно були опитані жителі Центральної та
Північної України – території, яка під час нацистської окупації входила до
РКУ.
За соціальним походженням переважна більшість респондентів (18) були
селянами, десятеро – мешканцями міст, ще 4 походили із сільської
інтелігенції. Ще декілька зауважень щодо родинного становища опитаних
очевидців. Половина респондентів в ранньому дитячому або в підлітковому
віці втратила батька або матір, причому за досить трагічних обставин – це
голодомор, сталінські репресії, ще третина втратила найближчих родичів під
час війни. За рівнем освіти респонденти розподілилися так: 10 мали вищу
освіту, 12 – середню, решта – початкову. Такий стан звісно не відображає
реальної ситуації з освітою в середовищі колишніх примусових робітників.
Біографічна структура кожного інтерв'ю приблизно складається з трьох
частин: життя до війни, війна та повоєнний період. Цілком очевидно, що
домінантну роль у розповіді відведено опису подій воєнного часу, й досвіду
перебування на примусовій праці в Німеччині, бо саме таке завдання стави-
лося перед опитуваними. Спогади про окупаційний період займають не одна-
кове місце в розповідях респондентів, і часто головною причиною цієї
відмінності виступають не індивідуальні характеристики очевидця, а геог-
рафічний та соціальний фактори. Тобто, де, в якій місцевості, в місті чи селі,
Нацистський окупаційний режим 167
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 167
жив під час окупації оповідач. Саме відмінність у презентації подій окупацій-
ного життя для мешканців міста і села стала поштовхом для даного дослід-
ження. Увагу привертає наявність у першій наративній частині інтерв'ю
розлогих, детально структурованих оповідей про життя за німців у киян
(переважно використані спогади жителів столиці), та майже повна відсутність
сюжетів про цей період у мешканців сільської місцевості, опитаних для наз-
ваних проектів. З'ясування причин подібного явища становить основну мету
цієї роботи.
Наративи жителів великих міст (у даному випадку Києва) складаються з
невеликих історій та описів окремих випадків із власного повсякденного жит-
тя, «нанизаних» в хронологічній послідовності, про те, як вони харчувалися,
як добували їжу, як пристосувалися до реалій життя їх сусіди й знайомі.
Більшість опитаних обов'язково починають розповідь з моменту зустрічі з
першими німецькими військовими. В одних випадках подібна зустріч, набли-
ження якої з жахом чекали кияни, виявилася досить ординарною, чому були
здивовані й самі респонденти:
И однажды мы выходим, (краткая пауза) утром, из бомбоубежища, и стоит
солдат. Так знаете (краткая пауза) расширив ноги, закатанные рукава и напе-
ревес с автоматом. (краткая пауза) Ну мы сразу: «А, это не наш». Это шото-
то такое, знаете, серо-зеленая одежда. (краткая пауза) Вот. Ну и подумала я:
«Вот они какие немцы». [...] Вроде они какие-то не страшные были…13
В іншому випадку, очевидці звертають увагу на те, що прихід німців у
Київ для багатьох мешканців міста – це була подія небуденна:
Особенно вот приход немцев в Киев… да это было 19 сентября. Мы с сест-
рой стояли… пошли на Крещатик и вот… […] Огромная толпа людей собралася.
И вот запомнилось, шо немцы въезжали от филармонии на мотоциклах. И весь
асфальт был усеян букетами цветов. Цветы, цветы, цветы – их бросали цве-
тами14.
Тільки в одному інтерв'ю описується «очікувана» поведінка завойовника:
А потом, когда уже кричат «Немцы! Немцы!», пришли к нам. И они сразу
же в комнату ворвались: «Хлеб! А… Брот! Цукор!» «Брот, цукор» начали гово-
рить. Забрали, конечно, брот и цукор и еще мыло у нас было такое красивень-
кое… не то белка, не то хто его знает шо, – тоже забрали. Понравилось мило.
Ну а так ничего не хулиганили15.
Сюжет про першу зустрічі з німцями виступає своєрідним вступом, зав'яз-
кою подальшої розповіді, яка часто спростовує або підтверджує перше вра-
ження оповідача. Цей сюжет можна розглядати і як важливу подію, що дійсно
закарбувалася в пам'яті очевидця, і як протиставлення власного досвіду
офіційному радянському дискурсу про нацистську окупацію, де завойовники
найчастіше зображалися «кровожерливими звірами».
Поряд із тематичними замальовками таких неординарних подій окупації
як пожежі на Хрещатику, розстріли в Бабиному яру, трагедія радянських
полонених, які обов'язково згадують оповідачі не залежно від того, чи вони
передають власний досвід, чи переказують події, про які говорили оточуючі,
все ж найбільше сюжетів в біографічних оповідях киян про щоденні пробле-
ми: облаштування житла, нестача одягу, а найбільше – голоду й різних спо-
собів пошуку харчів.
Ну а дальше, дальше, как вот жизнь протекала… В общем-то довольно
сложно, особенно в отношении продуктов… Потому что, ну где-то до зимы, до
начала сорок второго там были какие-то запасы картошки, вот, этих самых,
морковки, этих круп, оставшихся еще с довоенных времен (вздыхает). Ну а
дальше? Дальше, конечно, становилось все более сложно жить. Именно, с точ-
ки зрения добывания продуктов16.
168 Т. Пастушенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 168
Найпоширенішим способом роздобути їжу більшість киян назвали
«мєнку», тобто походи в навколишні села, де обмінювали різні промислові
товари на продукти харчування, якщо звичайно було що міняти.
Начался голод. Началось с того, что нам нечего было кушать. И вот мы
несчастные пожитки: от папы какой-то кожух был, какие-то сапоги его были,
костюм его был – и мы ходили менять17.
Мешканцям Києва доводилося ходити за 60—100 км від міста, оскільки в
найближчих селах нічого було обміняти. Своєрідним мистецтвом було вміння
пронести роздобуту їжу через поліцейські патрулі, що стояли на підступах до
міста. Характерно, що оповідачі, як серйозну допомогу родинному бюджету на-
зивають збирання недопалків на центральних вулицях Києва й продаж випот-
рошеного з них тютюну на базарі, жебракування, дрібні крадіжки, але зовсім
не називають «легальні» способи виживання у великому місті – це робота на
підприємстві чи в міській установі. Проте архівні документи й опубліковані
спогади очевидців свідчать, що офіційна праця на підприємстві давала певні
гарантії виживання (зарплата, продуктовий пайок), легалізувала становище
особи, захищала від вивезення в Німеччину. Цей феномен можна пояснити та-
кими припущеннями. Більшість опитаних киян були підлітками або дітьми в
роки окупації, тому ні вони, ні їх матері не мали можливості влаштуватися на
роботу, і такий спосіб виживання не знайшов відображення у їх спогадах.
Можливо, в даному випадку, спрацював стереотип про роботу як «співпрацю»
з ворогом, коли будь-яка праця під час окупації кваліфікувалася як праця на
ворога й автоматично як колаборація.
Варто зазначити, що для усних історій мешканців Луганської області,
економічна тема не стала провідною в біографічному блоці про окупацію.
И вдруг… сидим и едет… мотоцикл, едут разодетые немцы. В белых рубаш-
ках такие… галантные, у кого гармошка в зубах. Все – едут немцы. Оккупи-
ровали наш город.
Ну и тогда начали вывешивать кругом эти объявления, которые заканчи-
вались словами, что за «неповиновение – смерть». И вот еще страшный приказ.
Потому что он касался и нас: «Всем немедленно зарегистрироваться на бир-
же…». Появились полицаи. Ну наши одногодки… может на год, на два старше
нас. Они учились с нами в одной же школе и вроде бы хорошо знали друг дру-
га. И вдруг они стали полицаями. Притом такими жестокими полицаями. Нем-
цам служили верно. Немцы зарегистрировали всю молодежь… нашего возраста,
зарегистрировали на бирже. Отправляли эшелонами в Германию18.
Для авторки цитованого інтерв'ю основні зміни були в політичній площині
життя. «Кругом эти объявления, что за «не повиновение – смерть». И вот еще
страшное «всем немедленно зарегистрироваться на бирже…». Для неї поняття
«окупація» означало вивезення в Німеччину. Чому? З одного боку, вона
дійсно була депортована в Німеччину через два місяці після вступу німецьких
військ. З іншого: голодування, походи в село за продуктами, розкопки тери-
конів у пошуках вугілля для опалення жител – все це її родина зазнала після
початку війни і до нацистської окупації, тому скрутне життя й матеріальні
нестатки не були напряму пов'язані в її свідомості з приходом німецьких
військ.
Для опитаних жителів села характерна майже повна відсутність в нара-
тивній частині інтерв'ю розповіді про початок війни і життя під час окупації,
вона окреслена тільки констатаціями окремих фактів, що були важливі для
пояснення обставин виїзду до Німеччини: був староста, поліцаї і вони виганя-
ли до Німеччини, взяла в дорогу хліб, бо за німців вродив ячмінь тощо. Для
значної частини інтерв'ю сільських жителів була характерна така формула:
«війна» тотожна «праці в Німеччині».
Нацистський окупаційний режим 169
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 169
У розповідях про вивезення до Німеччини цікавим чином з'являються ма-
ловідомі сюжети, пов'язані з нацистською окупацією, зокрема про радянських
військовополонених. Детально пояснює цей феномен мешканець Київської
області Михайло Митрофанович К.:
А тоді вже в Германію як... То в нас у селі було багато воєнноплєнних. Яким
путьом. Староста. Тоді ж було, шо староста мав право брать на поруки с ла-
геря до себе. То в Білій Церкві був лагер. То староста наший їздив, цей Михай-
ло Карпович (сміється), всігда п'яний. […] Дак він їздив в лагер він багато
привіз воєнноплєнних. От. То він і односельчан і чужих всіх брав. Да брав. Тоді
ж як давали рознарядку на село, скільки то – і в Германію… То він в первую
очередь воєнноплєнниї усі отправив19.
У декількох випадках спогади про події окупації виникають, як аналогія
або протиставлення до подій, свідком яких були респонденти в Німеччині.
Так Антоніна Прокопівна О. у великому оповідному монолозі про грабунки
німецьких солдат виправдовує пораду радянського офіцера щойно звільненим
дівчатам-остарбайтеркам піти взяти щось собі із речей у пустих будинках
австрійців.
Правда нам сказали, ви ідіть, заходьте до їх туди і забірайте, потому шо
в нас усе позабирали, пограбили в нас усе, так шо ви приїдете і будете голі й
босі. От. Я думаю, ми й так були голі й босі. Да. І правда, він правду сказав,
шо в нашій сем'ї було п'ятеро дітей, і забрали кожух, один кожух був на всю
семью. Так вони шо ті німці казали? «Крік» – «Война». Ви й так можете бути
тут, а нам нада на фронт. І одіяло забарали, все позабирали. Їм плювать, шо
в тебе діти голі осталися20.
У спогадах Оксани Дмитрівни П. навпаки йде протиставлення поведінки
радянських солдатів у Німеччині та німецьких в Україні:
А тоді, як ми прийшли в цей дім, де я ночувала, дак ото все добро, що то
їхнє, порозбиване, на дротах висіло (голосно)! Порозпатрошуване, то ума не-
постєжимо... А там дівчинка була, вона год 14-ть мала, може, год 15-ть, ми з
ними [разом були]. І та дівчинка як кричала: «Муті, муті, мамо». Муті, муті,
то казали, насильничали, понімаєш ти. Дак я казала: «Таких сволочей, як наші,
ото хай воно записується, таких нема ніде». А німці, вони, може, нас гидува-
ли, а може... Як вони прийшли, так у нас тільки воші були, більше нічого. […]
Так, як ввійшли до нас три солдати, німці [...] Так я стояла коло лави... А сест-
ра встала і коло прилавка, коло печі так стояла. А ті троє хлопчиків... […]
І це вони по лаві йшли аж до столу туди... І ця Катерина, що сама задня ішла,
і купочки клала, бо тоді ні штанів, ні нічого не було. Так ото із полотна соро-
чечка пошита і все (коротка пауза). Дак ті стоять, ті три німці... значить,
каже один: «Гот, гот!» (коротка пауза) […] Боже, Боже. А тоді двоє зразу
вийшли, а один залишився, витягнув із сумки коробочку із рафінатом і дітям
дав всім троїм по грудочці сахару. А нам не дав. І пішли, і в нас не ночували
німці21.
Ці дві жінки описують різну поведінку окупантів, і висловлюють різни по-
зиції у ставленні до німецьких солдатів. А об'єднує ці два наративні пасажі,
картина злиденного життя колгоспників, яка, між іншим, чітко контрастує з
описами свого щасливого довоєнного дитинства у киян.
Безпосередньо про буденне життя під час окупації жителі сіл починали
говорити, відповідаючи на запитання інтервю'єра. Доводилося часто зустріча-
ти, що оповідачі описують появу німецьких солдатів в селі як доволі буденне
явище.
Німці зайшли в село. Ми гуляли отам у карти на Піску і німці уже летять
на мотоциклі. Нечого не зимають нас, тики сміються. А ми ж тоже нічого не
кажемо. Це вони первий раз, так зашли. А пошли дальші і дальші22.
170 Т. Пастушенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 170
Типовою в цьому випадку під час інтерв'ю була ситуація коли на відкри-
те питання: «Як ви жили під час окупації?», більшості опитаних спочатку
навіть важко було зорієнтуватися, про що говорити. Найчастіше доводилося
задавати додаткові питання, які відображали традиційне уявлення про оку-
пацію, а респонденти підтверджували або спростовували подібні припущення.
Ось фрагмент інтерв'ю з Василем Кириловичем С., жителем Київської обл.:
Інтерв'юер: А до сорок другого як ви жили?
В.С.: Да як жили... Так, вобщем, було шо їсти – все було все.
Інтерв'юер: Не ходили по хатах, не грабували.
В.С.: Нє, нє. У мене був кінь*. У Івана Кильмахова був кінь. Да коней тоді
багато було у нас23.
Загалом, дуже часто у своїх спогадах жителі села період окупації пов'язу-
ють із якимись прибутками для свого домашнього господарства:
Бо, як прийшли вже німці, так це ж воно було дуже мало обмолоченого
зерна, а копи стояли, а тоді копи стали ділити на душі. Так у кожного було
повно снопів, зерна необмолоченого24.
Або фрагмент іншої розповіді жителя Житомирської області:
Ми сіяли трошки пшениці собі, там чи жили на городі... Для чого це сіяли?..
Не для того, що у нас багато хліба буде. А через те, що можна було вкрасти.
Тут є, приніс снопів, там копу снопів чи скільки більше, піди розберись звідки
вони25...
Про хліб, що вродив за німців, та врожаї часів окупації Марія Федорівна
К. згадує декілька разів впродовж інтерв'ю, розповідаючи про перебування в
Райху та повоєнний голод 1947 року:
Важкий нам був сорок сьомий (трагічно) рік. Ой! Ой важкий був (протяж-
но)! Гм. Їсти не було. Коли при німцях було, дуже вродила велика картопля, по-
закопували в бурити її. І люди довідалися до цієї картоплі. Такий крохмаль
білий (захоплено), а вона ж здорова, такий крохмаль білий копали. Побігли вже
ми туди, той крохмаль копати26.
Таке, можна сказати, незначне місце окупації в біографічній оповіді части-
ни опитаних жителів села доволі просто пояснити відсутністю радикальних
змін в їх особистому житті. З приходом німецьких військ порядок життя се-
лянської родини (опитаних респондентів) фактично не змінився, окрім заміни
зовнішньої репрезентації влади – замість голови сільради – староста, замість
голови колгоспу – голова громгоспу і т. ін. Якщо, звичайно, опитаний не був
пов'язаний з органами радянської влади. Колгоспна організація праці в біль-
шості випадків так і залишилася. Основним джерелом існування були
індивідуальні господарства селян та присадибні ділянки, як і до німецької
окупації. Першою знаковою, в даному випадку, трагічною подією часів оку-
пації для опитаних респондентів, подією, яка безпосередньо торкнулася їх
життя, стала якраз депортація до Німеччині.
Для опитаних киян та жителів великих промислових міст, війна та оку-
пація стала подією екстраординарною, яка внесла зміни не лише в побут,
спосіб забезпечення повсякденних потреб (харчовий раціон, придбання про-
дуктів, місце та умови проживання, засоби пересування, місце роботи й
дозвілля), але й в «стиль життя» респондента, його систему життєвих
орієнтирів. Тому розповідь про життя оповідача в окупованому Києві, часто
триває стільки ж часу, а іноді й переважає розповідь про період примусової
праці в Райху.
Нацистський окупаційний режим 171
*Тут треба додати, що у Івана Кириловича ні до війни, ні після більше ніколи у
господарстві коня не було. Про появу коня в господарстві згадують в інтерв'ю ще декілька
оповідачів.
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 171
Аналіз тематичних блоків всієї біографічної розповіді, а не тільки блоку
про війну, наводить на думку, про вирішальне значення на сприйняття і
пам'ять про німецьку окупацію відіграв голодомор 1932—1933 років. Адже із
30 опитаних, дві третини починають розповідь про своє дитинство з трагічних
подій голодомору, пограбування їх родин під час розкуркулення, виселення до
Сибіру найближчої рідні. А якщо врахувати, що семеро опитаних народилися
після 1933 р., то відсоток постраждалих від голодомору та колективізації рес-
пондентів стає ще більшим. В даному випадку, для частини оповідачів (пере-
важно жителів села) голодомор стає тим зразком трагедії, з якою порівнюють
всі події подальшого життя, в тому числі і нацистської окупації. Уже цитова-
ний фрагмент оповіді Оксани Дмитрівни про німецького солдата, який при-
гостив її племінників рафінадом, важко втриматися, щоб не порівняти з іншими
її спогадами дитинства, якими вона починає інтерв'ю:
У 1932 р. у нас забрали до гнота, до тряпки. Нічого в світі не залишилось
у нас. Навіть з-під нас, на печі ми лежали, з-під нас торбиночки, зерно баба
поклала, з-під нас повитягали27.
Самостійно подібну паралель між голодомором часів колективізації і вій-
ною провела, не потребуючи дослідницьких інтерпретацій, Ганна Петрівна Т.
Ось фрагмент інтерв'ю, де вона розмірковує з приводу тяжкого життя на при-
мусових роботах в Німеччині:
Г. Т.: Ну да нечого. Ми не розкішні. Хто розкишний був дома... дак той про-
жив... Важко було тому жить. А ми люде не розкішні... Нас грабили всю дорогу.
Інтерв'юер: Як назад їхали?
Г. Т.: Ні дома. Дак ще ж поки в колгосп не пошли, до нас пришли забрали,
поки в колгосп не йшли: клуню забрали, корову забрали, коня забрали, воза,
хліва розкрили, скриню забрали – все забрали, шо було в хаті. Тіки хата оста-
лася.
Інтерв'юер: Це німці?
Г. Т.: Ні! (обурено) Це наші, совєцькі. Це до колгоспу. Да пройшли жизнь, дак
ми не розкішні були, дак нам не так28...
Житель Обухова, Київської області Володимир Назарович Н. чітко прово-
дить паралель з голодомором в Україні та виживанням у нацистському конц-
таборі Штутгофі. Причому в такому контексті, що після голодомору 33-го не
страшний ніякий концтабір:
Ну оці поляки і другі нації вони вимерали бистріше. Чого? Бо вони не їли
усього цього торфу і іншого. А чого? Бо у них голоду не було, а у нас на Україні
був 33-му голод. І ми ото може привикли, що ми таке їли оце все29.
Продовжуючи думку про підсвідоме чи свідоме порівняння респондентами
подій голодомору та приходу німецьких військ у їх село, можна зрозуміти таке
беземоційне ствердження: «Ходили, ходили по селу і це все: «Мамка, молоко,
яйка, кури». Або навпаки, пригадування якихось анекдотичних кумедних ситу-
ацій.
Ще однією причиною труднощів, які виникали у селян під час конструю-
вання оповіді про життя за німецької окупації, можна назвати існування
радянського дискурсу цього періоду історії. Конфліктність обов'язкових еле-
ментів цієї офіційної пам'яті про окупацію та особистого досвіду респондента
найімовірніше і викликає таку «наративну лакуну». Скажімо, у випадку опи-
таних киян, їх досвід переважно транслюється в руслі офіційного дискурсу.
Одна з оповідачок у своєму запитанні на початку інтерв'ю влучно охаракте-
ризувала спрямованість цього дискурсу.
Ну эти страхи не рассказывать, что были при немцах?30
Тобто, при німцях обов'язково були «страхи». Інша киянка, Інеса Борисів-
на М. також характеризує життя під час окупації як страшне: «Ну и начались,
172 Т. Пастушенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 172
понимаете, страшные дни.» Але не завжди елементи власного досвіду респон-
дентів відповідали набору тих офіційних «жахів» при німцях, які зазвичай
були присутні в дискурсі про війну. Цю думку можна проілюструвати на
одному з моментів її інтерв'ю. Інеса Борисівна розповідала, що взимку 1943 р.
її запросила покататися на лижах подруга Ніна.
Ну катались мы, катались. Я (пауза) замерзла, она тоже. Она мне гово-
рит: «Пошли, я покушаю». (краткая пауза) «Ну, пошли» (тихо). Так мелькну-
ла у меня мысль, может, и меня покормят. Пришли, она разделась, ей бабуш-
ка насыпала пшенной каши полную тарелку, полила подсолнечным маслом.
И она, знаете, так ест и (с придыханием): «Ой, как вкусно! Ой, как вкусно!»
А я стою, меня не пригласили ни раздеться, я стою в дверях (краткая пауза).
Вы знаете, у меня прямо голодные колики. (краткая пауза) И вот (смеется)
я с тех пор ненавижу пшенную кашу, пшено у нас дома никогда не водится.
Вот оно мне напоминает об этом31.
Потім після короткого обговорення цієї ситуації оповідачка починає новий
сюжет, і несподівано змінює тему своєї розповіді.
Да. Потом, значит, прошел слух, что уже наши на подходе. Что вот, вот
и (краткая пауза) Киев освободят. И немцы развесили… Да, о том, что, вы по-
нимаете, зверства страшные были, я (краткая пауза) В общем, если находили
немца убитого, то (краткая пауза) возле дома какого-то, то всех выгоняли
жильцов, и каждого десятого расстреливали. Потом, значит, вешали страшно.
В Первомайском парке вешали с табличками «партизан» там, еще что-то.
(краткая пауза) Потом, но бывало так, что утром, (краткая пауза) вместо
наших висели немцы. Наше все-таки подполье работало. (краткая пауза) Вот.
(вздыхает) На бульваре Шевченка, я помню, висели, виселицы стояли и не раз-
решали снимать. Еще (краткая пауза) объявили немцы, кто будет скрывать
евреев, так тех будут наказывать и расстреливать32.
Тобто, страждання від голоду і приниження маленької дівчинки (її власні
страждання, що мали довготривалі психологічні наслідки й по сьогоднішній
день) не вписувалися до офіційного дискурсу про нацистську окупацію, тому
респондентка підсилює свою розповідь додаючи хрестоматійні сюжети про
«зверства» німців та підпілля, яке працювало в Києві та постійно «посилює»
розповідь стереотипними узагальненнями.
У багатьох респондентів, вплив офіційного/традиційного бачення пробле-
ми проявляється в нонконформізмі, в протиставленні власного досвіду. Тоб-
то, оповідачі в першу чергу акцентували увагу на таких темах, про які не го-
ворилось, або мало говорилось в офіційному баченні війни, які не були поши-
реними. До найбільш згадуваних сюжетів можна віднести розповіді про «доб-
рих» німецьких солдатів, або «хороших» старост, поліцаїв, про інтерес до
німецьких фільмів, які показували в київських кінотеатрах, про існування
проституції. Ще чіткіше своє ототожнення або протиставлення власного
досвіду до колективного уявлення про події окупації висловлюють респонден-
ти у різного роду теоретизуваннях, міркуваннях, роздумах з приводу різних
канонізованих радянською ідеологією подій та явищ окупації. Транслюючи
власний, часто дуже трагічний досвід життя при німцях, частина оповідачів
висловлювала вже давно сформоване бачення подій війни, інші – тільки під
час спілкування з інтерв'юером намагалися визначитися із особистим ставлен-
ня до цих подій, аналізуючи свій життєвий досвід і зміни у сучасному житті.
Можливо найбільш промовисто, без застосування стереотипних фраз, змогла
сформулювати своє бачення буднів нацистської окупації жителька Київської
області, Галина Федорівна Я.:
Тоді ми жили, якби Вам сказати... Ми жили, що це все тимчасово. Що це
все воно не наше, воно все довго не триватиме33.
Нацистський окупаційний режим 173
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 173
Усні історії демонструють дуже важливий погляд на трансформації, що
змінювали життя мільйонів мешканців України. Вони подають нам приклади
того, що життя людей не закінчується, коли вони залишаються у своєму
рідному місті чи селі, стаючи підданцем нової окупаційної влади. Навпаки, в
біографіях окремих людей на вже й без того складні життєві історії наклада-
ються нові нашарування, а наступні події переплітаються з такою ж складною
історією їх країни, або декількох інших держав. Звичайно, у даній статті наведе-
но багато суперечливих висловлювань і думок, на кожні з яких можна навести
протилежні аргументи й процитувати інших очевидців. Тому досить очевид-
ним висновком з даного дослідження виступає необхідність проведення по-
дальших історичних досліджень життя населення України під час нацистської
окупації. Разом з тим, розповіді пересічних українців переконливо показують,
що не можна вивчати, оцінювати, говорити про наслідки одного історичного
періоду без урахування історичного контексту подій, які йому передували.
1 Дубина К. К. Варвари двадцятого віку. – Саратов, 1942. – 16 с. Його ж. Злодеяния нем-
цев в Киеве. – М., 1945. – 48 с. Його ж. 778 трагічних днів Києва. – К., 1945. – 93 с.;
Хазанович Ю. Этого нельзя забыть. – М., 1945. – 36 с. та інші. Документы обвиняют:
Сборник документов о чудовищных преступлениях немецко-фашистских захватчиков на
советской территории. – М., 1945. – 392 с; Про руйнування і звірства, заподіяні німецько-
фашистськими загарбниками в місті Києві. – К.-Х., 1944. – 23 с; Сборник сообщений
Чрезвычайной Государственной Комиссии о злодеяниях немецко-фашистских захватчи-
ков. – М., 1946. – 460 с; Сообщение Чрезвычайной Государственной Комиссии по уста-
новлению и расследованию злодеяний немецко-фашистстких захватчиков о разрушениях
и зверствах, совершенных немецко-фашистскими захватчиками в Киеве. – М., 1944. – 16 с.
2 Коваль М. В. Історія пам’ятає: кривавий шлях фашистів на Україні. – К., 1965. – 112 с;
Лаута С. П. Колгоспне селянство України в роки Великої Вітчизняної війни. Видавни-
цтво київського Університету К., 1965. – 208 с; Арутюнян Ю. В. Советское крестьянство
в годы Великой Отечественной войны. М., 1963. – 469 с; Першина Т. Фашистский гено-
цид на Украине 1941—1944. – К., 1985. – 163 с.
3 Коваль М. В. Друга світова війна та історична пам’ять // УІЖ. – 2000. – № 3. – С. 6;
Лисенко О. Дослідження історії Другої світової війни в сучасній Україні: основні напря-
ми і проблеми наукового пошуку // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей /
НАН України. Ін-т історії України. – К., 2005. – Вип. 9. – Част. 1. – С. 90—98. Його ж.
Підсумки Другої світової війни та Україна: методологічні завваги // Сторінки воєнної
історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2006. – Вип.
10. – Част. 1. – С. 7—13; Гриневич В. Радянська міфотворчість довкола Великої Вітчиз-
няної війни в Україні // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН Ук-
раїни. Ін-т історії України. – К., 2006. – Вип. 10. – Част. 1. – С. 21—36.
4 Цитата за: Скоробогатов А. Харків у часи німецької окупації (1941—1943). – Х., 2006. – С. 7.
5 Грінченко Г. Г. Пам’ять про війну як об’єкт історичного дослідження: інверсія традиційної
перспективи // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т
історії України. – К., 2006. – Вип. 10. – Част. 1. – С. 14—20.
6 Більш детально про метод усної історії див: Томпсон П. Голос прошлого: Устная история:
Пер. с англ. – М., 2003 – 368 с; Хрестоматия по устной истории / Пер., сост., введе-
ние, общ. ред. М. В. Лоскутовой. – СПб., 2003. – 396 с. Грінченко Г. Усна історія: теорія,
метод, практика // Невигадане. Усні історії остарбайтерів. – Харків, 2004. – С. 10—32;
Кісь О. Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади // Україна модер-
на. – № 11. – 2007 – С. 7—24.
7 Тош Д. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка./ Пер. с англ. – М.,
2000. – С. 283.
8 Кісь О. Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади. // Україна модер-
на. – № 11. – 2007.
174 Т. Пастушенко
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 174
9 Більш детальну інформацію про цей проект див: http://keui.univer.kharkov.ua/oral_history/
project_1.html. А також статті у даному збірнику керівників робочих груп в Україні:
Г. Гринченко. Автобіографічні конструкції та стратегії саморепрезентацій в інтерв’ю-
спогадах колишніх українських остарбайтерів (попередні результати дослідження) та
Т. Лапан Особливості спогадів жителів Західної України про рабську та примусову пра-
цю в нацистській Німеччині // Україна модерна. – № 11. – 2007 – С. 127—138.
10Українською мовою інформацію про проект розміщено на веб-сторінці Секції усної історії
Східного інституту українознавства ім. Ковальських: http://keui.univer.kharkov.ua/project/
project-dahau.htm
11«То була неволя...» Спогади та листи остарбайтерів. – К., 2006. – 542 с.
12Розенталь Г. Реконструкция рассказов о жизни: принципы отбора, которыми руководству-
ются рассказчики в биографических нарративных интервью // Хрестоматия по устной ис-
тории / Пер., сост., введение, общ. ред. М. В. Лоскутовой. – СПб., 2003. – С 322 – 355.
13 Інтерв’ю з Мірчевською І. Б. від 19.01.2006 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
14 Інтерв’ю з Руднєвим Є. М. від 16.04.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
15 Інтерв’ю з Сукало В. Р. від 24.05.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
16 Інтерв’ю з Руднєвим Є. М. від 16.04.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
17 Інтерв’ю з Тарасенко-Залевською Л. М. від 16.05.2005 // International Slave and Forced
Labourers Documentation Project.
18 Інтерв’ю з Буренко Г. К. від 4.11.2004 // «То була неволя... Спогади і листи остарбай-
терів» – К., 2006. – с. 326.
19 Інтерв’ю з Коробенко М. М. від 4.11.2004 // «То була неволя... Спогади і листи остар-
байтерів» – К., 2006. – с. 326.
20 Інтерв’ю з Осадчук А. П. від 4.11.2004 // «То була неволя... Спогади і листи остарбай-
терів» – К., 2006. – с. 326.
21 Інтерв’ю з Приблудою О. Д. від 4.11.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
22 Інтерв’ю з Сулимою В. К. від 27.06.2005 // «То була неволя... Спогади і листи остарбай-
терів» – К., 2006. – с. 326.
23 Інтерв’ю з Сулимою В. К. від 27.06.2005 // «То була неволя... Спогади і листи остарбай-
терів» – К., 2006. – с. 326.
24 Інтерв’ю з Приблудою О. Д. від 4.11.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
25 Інтерв’ю з Прищепою В. Ф. від 31.10.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
26 Інтерв’ю з Кобзистою М. Ф. від 24.12.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
27 Інтерв’ю з Приблудою О. Д. від 4.11.2005 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
28 Інтерв’ю з Таран Г. П. від 27.06.2005 // «То була неволя... Спогади і листи остарбайтерів» –
К., 2006. – с. 326.
29 Інтерв’ю з Назаренком В. Н. від 3.05.2006 // Gedachtnisbuch fьr die Hдftlinge des KZ
Dachau
30 Інтерв’ю з Тарасенко-Залевською Л. М. від 16.05.2005 // International Slave and Forced
Labourers Documentation Project.
31 Інтерв’ю з Мірчевською І. Б. від 19.01.2006 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
32Там само.
33 Інтерв’ю з Яхно Г. Ф. від 19.10.2006 // International Slave and Forced Labourers
Documentation Project.
Нацистський окупаційний режим 175
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 175
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13049 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0019 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T06:17:13Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пастушенко, Т. 2010-10-27T17:09:40Z 2010-10-27T17:09:40Z 2008 Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів / Т. Пастушенко // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 166-175. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0019 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13049 uk Інститут історії України НАН України Нацистський окупаційний режим Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів Article published earlier |
| spellingShingle | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів Пастушенко, Т. Нацистський окупаційний режим |
| title | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів |
| title_full | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів |
| title_fullStr | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів |
| title_full_unstemmed | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів |
| title_short | Будні нацистської окупації України у спогадах колишніх остарбайтерів |
| title_sort | будні нацистської окупації україни у спогадах колишніх остарбайтерів |
| topic | Нацистський окупаційний режим |
| topic_facet | Нацистський окупаційний режим |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13049 |
| work_keys_str_mv | AT pastušenkot budnínacistsʹkoíokupacííukraíniuspogadahkolišníhostarbaiterív |