Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13064 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни / О. Салата // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 321-330. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859595717207654400 |
|---|---|
| author | Салата, О. |
| author_facet | Салата, О. |
| citation_txt | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни / О. Салата // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 321-330. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-11-27T20:09:24Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. Салата (Київ)
ЗАСОБИ ТА МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ
ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Під час Другої світової та Великої Вітчизняної війни на території України
як і на території СРСР склався специфічний інформаційний простір, який
протягом багатьох десятиліть істориками вивчався одновекторно – як ідео-
логічна пропаганда комуністичної партії. Сьогодні історична наука вимагає
більш широкого дослідження цієї проблеми з позицій сучасного інфор-
маційного світу – визначити основні причини появи такого інформаційного
простору, засоби та механізми його формування в умовах війни. Особливий
інтерес викликає інформаційний простір, що сформувався на території Укра-
їни окупованій фашистською Німеччиною та її союзниками.
Німецький філософ Шпенглер ще на початку XX ст. передбачав небувале
зростання ролі інформації в житті суспільства. У роботі «Сутінки Європи» він
писав: «У найближчому майбутньому три або чотири світові газети направля-
тимуть думки провінційних газет і з їх допомогою – «волю народу». Все
вирішуватиметься невеликою кількістю людей, контролюючими ці газети, іме-
на яких можливо навіть і не будуть відомі, проте величезна маса політиків
другого рангу, риторів і трибунів, депутатів і журналістів, представників
провінційних горизонтів, підтримуватиме в нижчих прошарках суспільства
ілюзію народного самовизначення».
Засоби масової інформації (ЗМІ) завжди були активними учасниками
збройних конфліктів. У цьому контексті вельми символічно виглядає факт,
що став 60 років назад приводом для Другої світової війни, – напад на радіос-
танцію в Глейвіце. Історики відзначають, що Б. Муссоліні, на думку його ж
соратників, при плануванні військових операцій більше уваги приділяв тому,
які заголовки з'являться в газетах, ніж військовій доцільності. Проте в Другій
світовій війні потерпіли поразку саме ті держави, у яких досягнення в інфор-
маційно-пропагандистській сфері були найбільш переконливими. Використан-
ня ЗМІ у той час мало порівняно невелике значення для військового успіху.
Уже в період Другої світової та Великої Вітчизняної війни були відомі такі
поняття як «інформаційна війна», «інформаційна агресія», «інформаційна без-
пека» і зрозумілим тісний зв'язок засобів масової інформації з конфліктними
ситуаціями, було відомо також і те що в збройних конфліктах боротьба на
інформаційному полі є не менш важливою, ніж безпосередньо військові дії.
Якщо під час Першої світової війни політика військового командування і
військові події, що відбувалися досить сильно впливали на інформаційний
простір, зокрема, на журналістику (наприклад, Перша світова війна стала сти-
мулом для появи і розвитку в США аналітичної журналістики, оскільки аме-
риканці не могли зрозуміти, яким чином вбивство ерцгерцога Фердинанда
послужило причиною такого конфлікту), то під час Другої світової та Вели-
кої Вітчизняної воєн спостерігається зворотний зв'язок, причому як на макро-
так і на мікрорівні.
Перелом в інформаційно-військовій сфері на нашу думку відбувся саме
напередодні Другої світової війни. Німецькі військові неодноразово стверджу-
вали, що причиною їх поразки (у Великій Вітчизняній війні) стала не лише
мужність радянських воїнів та населення, а й вплив на свідомість мас засобів
Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 321
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 321
масової інформації, причому як радянських, так і німецьких. Тоді ж було виз-
нано необхідним наявність «інформаційно-психологічного забезпечення бойо-
вих дій»: формувати за допомогою ЗМІ громадську думку так, щоб будь-які
військові дії знаходили підтримку серед власного населення. Методи практич-
но не відрізняються від звичайних прийомів public relations – це створення
кількісної і якісної переваги власної точки зору в ЗМІ, впровадження стійких
асоціацій, схем, міфів, які відповідають інтересам організатора інформаційної
кампанії. Власне це і було застосовано радянським урядом уже в ході Вели-
кої Вітчизняної війни, зокрема на окупованих територіях.
Окремі аспекти інформаційно-ідеологічної політики Радянського уряду
розглядалися зарубіжними дослідниками. Це праці А. Верта, Д. Ортенберга,
К. Типпельскирх, К. Клаузевица1. Останнім часом до вивчення цієї теми до-
лучаються російські вчені. Упродовж останнього десятиріччя у Росії вийшла
низка праць, присвячених розгляду ролі інформації в суспільних відносинах,
проблемам інформаційної взаємодії між суспільством і владою, становленню
системи державної таємниці та механізмам її збереження2.
Вперше в українській історіографії відомий історик М. Коваль у своїх пра-
цях цілеспрямовано і послідовно викладає нове концептуальне бачення історії
України в роки Великої Вітчизняної війни і дає немало тем для переосмис-
лення. Однією з таких тем і є інформаційно-ідеологічний простір, що сформу-
вався на території СРСР та на окупованих німецькою армією територіях3.
Проте і нині у вітчизняній та зарубіжній історіографії залишається не до
кінця з'ясованим питання про особливості єдиного інформаційного простору
створеного в межах СРСР та на окупованих німецько-фашистською армією
територіях, зокрема в Україні, і головне – напрямки його розвитку та ме-
ханізми і технології його формування.
Інформаційний простір є вельми специфічним середовищем. У ньому
помітно змінюється зміст таких процесів, як взаємодія у процесі спільної
діяльності. У плані силового протиборства змінюється і збройна боротьба.
Особливо істотно в інформаційному просторі змінюється характер гео-
політичної конкуренції із-за боротьби за досягнення інформаційної і внаслідок
неї військової переваги над противником.
Один із російських вчених у своїй праці «Информационная война как
инструмент внешней агрессии и территориальной экспансии» пропонує нам
розглянути основні властивості інформаційного простору4.
1. Інформаційний простір є базовим для понять інформаційної війни і
інформаційної зброї. Інформаційну війну можна визначати як несанкціонова-
ну діяльність у чужому інформаційному просторі.
2. Інформаційний простір динамічний. У ньому не буває завершеного ста-
ну. Фізичні об'єкти, як правило, мають строго певні фізичні межі. Звідси мож-
ливо наслідки: достатньо важко досягти постійного інформаційного доміну-
вання, хоча можливе досягнення тимчасової інформаційної переваги.
3. Інформаційний простір завжди захищений, в ньому є місця, що свідомо
захищаються від чужого входження.
4. Інформаційний простір універсальний: будь-яка галузь людської діяль-
ності спирається на нього.
5. Інформаційний простір не пов'язаний безпосередньо з реальним простором.
6. Інформаційний простір володіє національно-специфічними способами
побудови, обробки і розповсюдження інформації.
Під час Великої Вітчизняної війни велике значення мала робота ЗМІ.
Політики 40-х років ХХ ст. добре розуміли, що будь-яка війна неможлива без
відповідної інформаційної підготовки. Війни повинні виглядати справедливи-
ми, ворог – жорстоким, власні воїни – справжніми героями»5.
322 О. Салата
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 322
Вже з початком військових дій з обох сторін відбувалися могутні інфор-
маційні кампанії, метою яких, перш за все, була дискредитація противника,
створення образу ворога. Основне завдання інформаційної війни полягало
у демонстрації переваг тієї чи іншої зброї, приховуванні власних втрат,
перебільшенні шкоди, заподіяної ворожій армії, військово-промисловим
об'єктам і засобам комунікації, зокрема радіостанціям противника. При
цьому таку інформацію поширювали через контрольовані військовими пре-
су та радіо.
Так, за час з червня 1941 р. по листопад 1942 р. відділом пропаганди та
агітації ЦК КП(б)У, ЦК ЛКСМ, а також політуправлінням Південного і
Південно-західного фронтів створено для населення окупованих територій
України:
Газет:
– «Комуніст» – 155 номерів, загальним тиражем – 1340 тис. примірників;
– Газет-листівок «Комуніст» 18 номерів загальним тиражем – 535 тис.
примірників;
– «Советская Украина» – 185 номерів загальним тиражем – 435 тис.
примірників;
– Газет-листівок «Советская Украина» 12 номерів загальним тиражем –
120 тис. примірників;
– Газет для партизан «За Радянську Україну» 141 номер загальним тира-
жем – 23000 тис. примірників;
Усього розкидано газет і листівок – 25430 тис. примірників6.
З іншого боку німецьке керівництво перед вторгненням в СРСР створило,
так звані, «батальйони пропаганди» (по одному на групу армій), які склада-
лися з кількох рот пропаганди, кожна з яких мала відділи7.
Директивою начальника штабу верховного головнокомандування Вермах-
ту Йодля від 6 червня 1941 р. передбачалося безпосередньо перед початком
бойових дій посилити роти пропаганди фахівцями-пропагандистами, офіцера-
ми-цензорами з метою організувати перевірку преси на окупованій території.
Наголошувалося, що «бажано продовжити випуск кількох великих газет під
німецькою цензурою. Це стосується в першу чергу України і Прибалтики.
Цензуру повинно організувати негайно. Її головне завдання – стежити за тим,
щоб текст звітів, коментарів жодною мірою не шкодив інтересам Німеччини.
Преса повинна бачити своє покликання в тому, щоб справляти на населення
заспокійливий вплив, утримувати від будь-яких актів саботажу. Якщо можли-
востей стежити за пресою не буде, то робота газет і журналів, а також інфор-
маційних агентств має бути припинена»8.
Дослідники відзначають, що «на початку кампанії завжди потрібні великі
ресурси, щоб встигнути швидко сформувати у суспільній свідомості потрібний
стереотип. А зламати стереотип, що сформувався, дуже важко»9.
Дослідники відзначають два напрями в інформаційних кампаніях, які
завжди супроводжують бойові дії: оперативне інформування ЗМІ в необхідно-
му ключі, надання усілякої допомоги пропагандистам та журналістам і разом
з тим жорстка боротьба з просочуванням негативної інформації і серйозний
тиск на тих, хто її поширює.
Боротьба на інформаційному полі є не менш важливою, ніж безпосередні
бойові дії. Так, якщо говорити про радянське керівництво та інформаційні по-
токи, які циркулювали за його сприяння, то війну з Німеччиною ми виграли
в значній мірі завдяки потужному інформаційному простору як у тилу, так і
на тимчасово окупованих територіях. Було проведено широку пропагандистсь-
ку діяльність, щоб переконати населення окупованих територій підтримувати
радянську владу і боротися з гітлерівськими військами.
Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 323
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 323
Надзвичайно важливу роль у формуванні інформаційного простору
відігравала психологічна дія, спрямована на об'єкт управління, тобто – насе-
лення окупованих територій, партизан, бійців та офіцерів Червоної армії.
У соціальних системах функції управління здійснюються за допомогою на-
дання інформаційно-психологічної дії на об'єкт управління10.
Психологічна дія – це спосіб здійснення впливу на людей (на окремих
індивідів і на групи), здійснюваний з метою зміни ідеологічних і психоло-
гічних структур їх свідомості і підсвідомості, трансформації емоційних станів,
стимулювання певних типів поведінки з використанням різних способів явно-
го і прихованого психологічного примусу. Комплексне використання різних
способів прихованого психологічного примусу людей у вигляді системи пси-
хологічних операцій, різноманітних пропагандистських акцій кампаній висту-
пає як поширений засіб політичної боротьби, зокрема під час війни11.
У період оборонних боїв на окупованих територіях психологічна дія
здійснюється різними методами і основними інструментами, за допомогою
яких впливала на свідомість і підсвідомість населення:
по-перше, власне психологічними методами (переконанням, навіюванням,
інформуванням, заохоченням, примушенням, покаранням, методом прикладу);
по-друге, здійснювалася з залученням використанням військових
засобів;
по-третє, створювався несприятливий психологічний клімат серед населен-
ня окупованих територій, який підривав економічний потенціал противника;
Для цього використовувалися спеціальні наступні форми психологічної дії:
вербальними засобами, друкарськими і образотворчими засобами, за допомо-
гою радіо.
Згідно з планом «Про проведення робіт у тилу ворога» за час з листопада
1942 р. по вересень 1943 р., затвердженого Політуправлінням РККА було пос-
тавлено наступні завдання12:
1. Відірвати від німців і залучити на наш бік радянських громадян, опута-
них німецькою пропагандою, які в силу різних обставин опинились у таборі
ворога, на службі у поліції, жандармерії, так званих козачих загонах, «російсь-
кої визвольної армії» та ін.
2. Мобілізувати населення на підготовку до всенародного повстання про-
ти окупантів, розширити збройну боротьбу населення окупованих районів
проти гітлерівців.
3. Організувати масовий бойкот усім заходам німців під час захоплених
ними районів.
4. Всіляко популяризувати успіхи Червоної армії, радянського тилу і цим
вселяти надію на близьке звільнення.
При виборі форм психологічної дії керівництвами обох сторін (радянської
і німецької) враховувались їх специфічні особливості. Наприклад, усну (вер-
бальну) досить продуктивну психологічну дію застосовували як правило у
бесідах і виступах перед партизанами та населенням окупованих територій.
Але на жаль це було не завжди можливим. Найчастіше усну психологічну дію,
або як її простіше називали – пропаганду серед населення окупованих тери-
торій здійснювали партизанські загони та комісари, що були ідейними настав-
никами самих партизан.
Так загони С. Ковпака, В. Андрєєва, С. Руднєва, Я. Паніна та ін. широко
застосовували різноманітні форми усної пропаганди. За спогадами сучасників
партизанської боротьби, це були і масові збори у звільнених селах і бесіди
партизанських агітаторів, і швидкі летючі мітинги. І збори під час переходів
по району під час бойових дій загону. В усіх загонах були люди, спеціально
виділені для ведення агітаційної роботи13.
324 О. Салата
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 324
У тих випадках, коли дозволяли умови, партизанські загони застосовува-
ли і такі звичні для радянських людей форми політичної роботи в масах, як
мітинги. Демонстрації і, навіть військові наради у дні революційних свят. Так,
наприклад, широкий розголос серед населення отримав парад у селі Дубовині,
проведений 23 лютого 1942 р. Путивльським об'єднаним загоном14.
Про розміри діяльності партизанських загонів щодо організації усної
агітації серед населення хоча б у районі Сумської області можуть дати певне
уявлення такі цифри: тільки у Червоному, Глухівському і Конотопському
районах цієї області протягом 1942 р. було проведено 500 бесід і 295 мітингів,
на яких було присутні близько 25 000 чоловік15.
Дія за допомогою радіо забезпечувала одночасне охоплення великої ауди-
торії, але вимагала спеціальної апаратури для прийому інформації і забезпе-
чення можливостей для її прослуховування. У зазначеній ситуації радянський
уряд досить ефективно виходив і з цієї ситуації: майже усі зведення Радянсь-
кого Інформбюро передруковували у найбільш поширені друковані видання
та листівки і поширювали у партизанських загонах та серед населення окупо-
ваних територій. Вже під час війни було створено три потужні радіостанції,
діяльність яких була спрямована переважно на окуповані території. Це «Ра-
дянська Україна», «Партизанка», радіостанція ім. Т. Шевченка та інші.
Про роботу радіокомітету при РНК УРСР можна говорити на прикладі
радіостанції ім. Т. Шевченка. Треба зазначити, що радіомовлення розраховане
на трудяще населення тимчасово окупованих областей радянської України,
зокрема на передових його представників – партизан. Радіомовлення будува-
лося в основному на такій тематиці16:
• Систематичне висвітлення героїчної боротьби багатонаціональної Черво-
ної армії, зокрема синів та дочок українського народу, що борються в її лавах за
визволення всієї тимчасово окупованої радянської землі від німецького ярма.
• Показ самовідданої праці радянського тилу, захопленого високою благо-
родною метою розгрому німецьких загарбників.
• Широкий і систематичний показ стаханівської праці на евакуйованих
підприємствах і в колгоспах, дальшого розвитку української науки, культури,
мистецтва у радянському тилу.
• Показ мужньої боротьби українських народних месників – партизан в
тилу ворога, розгорнутого під лозунгом: «Україна була і буде радянською».
• Систематичне висвітлення страхітливих гітлерівських полчищ на окупо-
ваній українській землі, викриття їх людоненависницької програми винищен-
ня, поневолення і онімечення українського народу, зруйнування національної
культури і науки з його історичними і національно-культурними святинями.
Загалом обсяг мовлення Українського Радіокомітету становив щодня 19 го-
дин 35 хвилин, з них ретрансляція московських передач – 6 годин 25 хвилин,
власного мовлення – 12 годин 35 хвилин. З власного мовлення на відділ про-
паганди і агітації припадало на день 2 години 28 хвилин (але й увесь інший
час був використаний для агітації та створення необхідного настрою населен-
ня)17.
Друкарські і образотворчі матеріали програвали в оперативності, не сприй-
малися безграмотними людьми. Але враховуючи те, що населення окупованих
територій було досить грамотне або малограмотне, ці матеріали виконували
свою функцію.
Як бачимо, обидві сторони досить активно застосовували метод психо-
логічної дії, який являв собою сукупність психологічних прийомів і операцій
по здійсненню дії на свідомість і підсвідомість людини або цілих населених
пунктів. Особливо хотілося б виділити такі методи психологічної дії, як пере-
конання, навіювання, примушення, зараження, наслідування і ін.
Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 325
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 325
Розрізняють прямі і непрямі методи дії на свідомість18. Традиційний пря-
мий спосіб дії на свідомість заснований на переконанні людей, зверненні до їх
розуму із застосуванням раціональних аргументів, логіки використовувався
досить рідко. Тому що необхідною складовою частиною проведення такої
роз'яснювальної роботи, зверненої до розуму людей, мало бути врахування ре-
альної обстановки. А це, на думку, наприклад радянського керівництва було
надто небезпечно. При цьому керівництву обох сторін важливо було розуміти
розстановку сил, реальні інтереси людей. Разом з тим, необхідно було врахо-
вувати стан суспільної свідомості, тобто давати чіткі, помітні, зрозумілі гасла;
боротися за людей, за їх свідомість повсякденно.
Прикладом такого розуміння реальної обстановки, що складалася на окупо-
ваних українських землях була політика Рейхсміністра Альфреда Розенберга.
Він виступав за здійснення заходів, які могли б розбудити історичну свідомість
українців та інших неросійських народів і мобілізувати їх проти Росії. Певними
поступками і вмілим маневруванням він хотів осягнути те, що в іншому випадку
вимагало б зусиль сотень батальйонів. Така політика, відверто заявляв він ближ-
чому оточенню, дозволила б німцям встановити свій контроль ще перед тим, як
підкорені Німеччиною народи зрозуміють, що їх обмануто і що проголошення
політичної самостійності не входить до довгострокових планів Берліна19.
Досить часто використовувався метод закріплення установок. В основі методу
лежить обмеженість сприйняття людей. Людина не встигає переробляти масив
даних і його оперативна пам'ять обмежена, надмірну інформацію він сприймає як
шум. Тому дійсно важливу роль грають прості формулювання, повторення, закріп-
лення певного набору положень: «Усе для фронту, все для перемоги!», «Україна
була і буде радянською», «Ворога буде розбито, перемога буде за нами», «Слава
великому Сталіну – вождю і другу українського народу!» та багато інших20.
Метод синхронізації індивідуума з групою використовувався лише німець-
ким керівництвом. Метод заснований на тому, що в підсвідомості людини зак-
ладено визначене, вчинки окремих осіб, «стадне» відчуття приналежності до
певної суспільної групи, яке стимулює синхронізацію вчинків, підпорядкуван-
ня лідерам. На його основі досить успішно пропагувалася расова і релігійна
винятковість арійської раси, до якої себе відносили німці.
Метод правди часто використовувало німецьке керівництво, особливо, ко-
ли висвітлювалися негативні сторони радянської політики. Суть методу: завж-
ди говорити правду, говорити багато правди, говорити значно більше правди,
ніж від вас чекають, але ніколи не говорити всю правду.
Пропагандисти та агітатори досить часто використовували метод опосеред-
кованої дії засобів масової інформації на суспільну свідомість через міжосо-
бові неформальні канали інформації. Цей метод заснований на подачі потріб-
ного матеріалу зі знаком питання і пропозиції обговорити, прокоментувати і
т.д. Це є одним із самих розповсюджених методів, що застосовувався радянсь-
кою пропагандою: проводилися не просто бесіди та лекції серед партизан та
населення, а й пропонувалося ставити питання, щоб отримати відповіді, ко-
ментарі. Саме ці відповіді й давали уявлення про те, що знають і як уявляють
собі ситуацію слухачі, в даному випадку населення окупованих територій.
Цей метод знаходить підтвердження в одній зі стенограм наради при
відділі пропаганди і агітації ЦК КП(б)У: характеризуючи обставини в яких ми
виступаємо перед місцевим трудівниками: з народом вели багато бесід. Стави-
лося багато питань. Одному тов. Беляку було поставлено 258 питань. Ця обс-
тавина пояснюється тим, що у людей виключно підвищений інтерес до питань
політичної інформації, бажання зрозуміти суть подій… Багато питань пов'яза-
них з невдачами на фронті, коли Червона армія почне звільняти зайняті
німецькою армією території та багато інших питань21.
326 О. Салата
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 326
В інформаційному протиборстві сторін застосовувалися різні, численні
таємні (приховані) способи і форми (технології) примусу особи22. Серед них:
афери, махінації, шахрайство, блеф, маніпуляції, провокації, психологічні і
таємні операції, пропаганда, дезінформація та ін.
Спеціальні і таємні операції, психологічні операції і психологічна війна,
пропагандистські кампанії відображають стійкі організаційні форми цілеспря-
мованого комплексного застосування різних способів і засобів прихованого
примусу людей23, що включають:
• приховування справжніх цілей дій, суть яких полягала, як правило, в от-
риманні односторонньої або більшої вигоди;
• використання прийомів, що маскували дійсні цілі і, які спонукали
здійснення дій, вигідних для ініціатора їх застосування.
Хотілося б зазначити, що під час Великої Вітчизняної війни й справді
склалася така обстановка, коли прихований примус був ефективним.
У дослідження маніпулятивних технологій як соціального явища і визна-
ченні форм протидії маніпуляціям величезний внесок внесли видні учені
Г. Грачев і І. Мельник24, В. Красько25.
На їхню думку маніпуляція – це спосіб змінювати спрямованість актив-
ності людей, яка здійснюється непомітно для них самих.
Найчастіше обидві сторони використовували маніпуляцію свідомістю, що
являла собою управління шляхом нав'язування людям ідей, установок, мо-
тивів, стереотипів поведінки. Нерідко до маніпуляцій вдавалися релігійні діячі
та націоналістичні сили.
Виділяють три рівні маніпулювання: перший рівень – посилення існую-
чих у свідомості людей потрібних ідей, установок, мотивів, цінностей, норм.
Так, у своїх газетах та листівках гітлерівська пропаганда намагалася посіяти
відчуття безнадійності серед окупованого населення, широко розповсюджую-
чи інформацію про те, що радянські армії вже розбиті, радянські резерви вже
вичерпані, тил і економіка країни дезорганізовані. А союзники Англія і США
обдурили і зрадили Росію26. Цим окупанти намагалися посіяти відчуття при-
реченості, а також впливати на ту частину населення, що ще залишалася ак-
тивною і опиралася.
Другий рівень пов'язаний з приватними, малими змінами поглядів на ту
чи іншу подію, процес, факт, що також здійснює дію на емоційне і практичне
відношення до конкретного явища. Так наприклад, коли німці почали запро-
ваджувати свій новий земельний порядок, населення з прихильністю постави-
лося до нього. Селянам обіцяли землю у власність, а в Радянському Союзі во-
ни її не мали. Обіцяли й багато іншого.
Третій рівень – корінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом
повідомлення об'єкту нових, сенсаційних, незвичайних, драматичних, незви-
чайно важливих для нього відомостей (даних). Так, з початком війни радянсь-
кий уряд раптом почав говорити про національну свідомість українців та йо-
го жагу до волі і незалежності (найчастіше з російським народом). Прослав-
лялися ті українські діячі, про яких раніше й не згадували, говорилося про ге-
роїчне минуле України з часів Київської Русі та ін.
Для ефективного маніпулювання використовувалися певні прийоми:
• піднесення «потрібної» в даний момент, часто грубо сфабрикованої
інформації;
• навмисне приховування істинної, відповідної справжньої інформації;
У випадках, коли обман мав розкритися, передбачалося, що з часом гост-
рота ситуації спаде, і багато що буде сприйматися вже як щось природне, не-
обхідне або, у крайньому випадку, вимушене. Діяли згідно з висловом «пере-
можців не судять».
Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 327
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 327
У маніпулюванні використовували також прийом дозування інформації.
Повідомлялася тільки частина відомостей, а іншу ретельно ховали. Це приз-
водило до того, що картина реальності спотворювалася в той або інший бік,
або взагалі ставала незрозумілою.
Не гребували й прийомом Великої брехні. Це був улюблений прийом
міністра пропаганди нацистської Німеччини Й. Геббельса. Він стверджував,
що чим нахабніша і не правдоподібніша брехня, тим швидше в неї повірять,
головне – подавати її максимально серйозно.
Досить часто використовувався прийом змішування дійсних фактів зі
всілякими припущеннями, домислами, гіпотезами, чутками. У результаті було
неможливим відрізнити правду від вигадки. Наприклад звірства німецьких
солдаті примножувалися і демонструвалися у ще більш жахливому світлі.
Прийом затягування часу. Цей спосіб зводився до того, що під різними
приводами зволікали з обнародуванням дійсно важливих відомостей до того
моменту, коли було вже пізно щось зарадити. Так, відомий факт про те, що
коли 22 червня 1941 р. німецькою армією було порушено державний кордон
СРСР, керівництво країною мовчало. Цей же прийом було використано під
час оборони Києва та ін.
Найбільш поширеним механізмом боротьби з ворогом була дезінформація.
Дезінформація – це спосіб маскування, що полягав у навмисному розповсюд-
женні помилкових відомостей про об'єкти, їх склад і діяльність, а також
імітацію їх діяльності27.
Дезінформація включала використання свідомо помилкових даних і
повідомлень, стаючи, по суті, різновидом обману. Межа між дезінформацією
і брехнею важко помітна.
Під час Великої Вітчизняної війни на окупованих територіях використо-
вувалося декілька видів дезінформації: розповсюджувалася помилкова інфор-
мація, чутки, формувалися ілюзії; перебільшувалися ті або інші події і факти,
розповсюджувалися суперечливі повідомлення.
Дезінформація широко застосовувалася обома противниками під час війни
в усіх видах психологічних операцій. Основним інструментом поширення
дезінформації в психологічних та військових операціях стали засоби масової
інформації – друк і радіо.
Найбільшим джерелом дезінформації ставало радіо – Радянське Інформ-
бюро. Так, з червня 1941 р. до травня 1942 р. радянські війська вели оборонні
бої, переважно з великими втратами як в особовому складі армій, так і в озб-
роєнні та техніці. Але якщо ми переглянемо повідомлення Радянського
Інформбюро, то побачимо, що втрати зовсім незначні, значно більшими вони
чомусь були у німецької армії28.
Дезінформація робила свою справу також тоді, коли необхідно було ак-
тивізувати діяльність партизан. Для цього по радіо передавали про звірства
німецької армії на окупованих територіях, чим спричинялись непродумані дії
окремих підрозділів.
Пропаганда (лат. propaganda – призначено для розповсюдження) – це
діяльність (усна або за допомогою засобів масової інформації), яка здійснюва-
ла популяризацію і розповсюдження ідей в масовій свідомості населення оку-
пованих територій.
Поняття «пропаганда» було введено в 1662 р. Ватиканом, що утворив
особливу конгрегацію, завданням якої було розповсюдження віри за допомо-
гою місіонерської діяльності.
Під політичною пропагандою розуміємо систематично здійснювані зусил-
ля вплинути на свідомість індивідів, груп, суспільства для досягнення визна-
ченого, наперед наміченого результату у області політичної дії.
328 О. Салата
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 328
У поняття «пропаганда» в більшості випадків вкладається негативний
сенс. Багато зарубіжних фахівців визнають, що пропаганда є засобом обману,
інформаційно-психологічного насильства над особою і контролю її поведінки.
Найбільш характерне визначення пропаганди, що відображає її суть дає
англійський теоретик Л. Фрезер, який вважає, що «пропаганду можна визна-
чити як мистецтво примусу людей робити те, чого б вони не робили, якби ма-
ли у своєму розпорядженні всі необхідні дані до ситуації, що виникла»29.
Відомий американський дослідник засобів масової інформації Лассуел
підкреслював, що не мета, а метод відрізняє управління людьми за допомогою
пропаганди від управління ними за допомогою насильства.
Пропаганда впливає на відчуття більше, ніж на розум. Пропаганда прямо
або побічно грає на всіх людських емоціях – на простих емоціях, на зразок
страху, на складних – таких, як гордість або любов до пригод, на негідних
емоціях на зразок жадності, або на добрих – таких, як співчуття або самопо-
вага, на егоїстичних емоціях на зразок честолюбства, або на емоціях, зверне-
них до інших, – таких, як любов до сім'ї. Всі людські емоції та інстинкти в
той або інший час давали пропагандистам засоби впливати або намагатися
впливати на поведінку тих, хто служить для них мішенню.
Ось які завдання ставило радянське керівництво перед пропагандою та
агітацією: Політична агітація і пропаганда мають бути спрямовані на розлад
тилу противника, на викриття гітлерівських каторжних порядків, що їх заве-
ли фашисти у своїй країні і особливо в окупованих країнах. Ми робимо все,
щоб тримати наш народ в окупованих областях в курсі всіх подій, які відбу-
ваються у радянські країні і за кордоном30.
Активна пропаганда велась також і збоку німців. Так, на окупованій тери-
торії можна було знайти листівки, які писалися від імені тих партизан, що бу-
ли захоплені і відправлені до концтаборів: «У таборі військовополонених го-
дують нас добре». І підпис, Сабуров. Листівка закликала кидати зброю і зда-
ватися у полон31.
Таким чином, війну з німецько-фашистською армією було виграно в
значній мірі завдяки інформаційному простору, сформованому на тимчасово-
окупованій території. Ефективно розробленим радянським керівництвом
різноманітним механізмам, засобам та прийомам, головним завданням яких
було: вплинути на свідомість місцевого населення та привернути його на свою
сторону. Як наслідок, вдалося переконати населення окупованих територій
підтримувати радянську владу і боротися з гітлерівськими загарбниками.
1 Верт А. Россия в войне 1941—1945. – М., 1967; Ортенберг Д. Сталин, Щербаков, Мех-
лис и другие. – М., 1995; Типпельскирх К. История второй мировой войны. – М., 1956;
Клаузевиц К. Основы стратегического решения, – М., 1924.
2 Турчин В. Инерция страха. Социализм и тоталитаризм. – Нью-Йорк, 1978.; Соколов. Б. В.
Правда о Великой Отечественной войне. Сб. статей. – СПб. 1998; Попов Н. П., Горохов Н. А.
Советская военная печать в годы Великой Отечественной войны. 1941—1945. – М., 1981.
3 Турчин В. Указ. соч. – С. 47, 48.
4 Манойло А. В. Информационная война как инструмент внешней агрессии и территори-
альной экспансии. Учеб. пособие. – М., 2000. – С. 64.
5 Почепцов Г. Г. Информационные войны. – М.-К., 2000. – С. 34.
6 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). –
Ф. 1, оп. 70, спр. 12, арк. 41.
7 Черняков Б. І. Окупаційна і легальна періодична преса в Україні 1941—1977 рр.: Джере-
ла дослідження. Бібліографія. Академія наук вищої школи України. – К., 2005. – С. 6.
Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби 329
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 329
8 Там само. – С. 7.
9 Почепцов Г. Г. Указ. соч. – С. 28.
10Красько В. Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт). –
Минск, 1999. – С. 18.
11Прокофьев В. Ф. Тайное оружие информационной войны. – М., 1999. – С. 24.
12ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 70, спр. 989, арк. 68.
13Центральний державний архів вищих органів влади України (далі – ЦДАВОВ України).
– Ф. 4620, оп. 3, спр. 128, арк. 180.
14Там само. – Арк. 181.
15Там само.
16ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 70, спр. 57, арк. 1.
17Там само. – Арк. 2.
18Грачев Г. В., Мельник И. К. Манипулирование личностью: организация, способы и техно-
логии информационно-психологического воздействия. – М., 1999. – С. 29, 30.
19Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. –
С. 170.
20ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 70, спр. 32, арк. 118, 120, 141.
21Там само. – Спр. 10, арк. 3—4.
22Грачев Г. В., Мельник И. К. Указ. соч. – С. 34.
23Грачев Г. В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и воз-
можности психологической защиты. – М., 1998. – С. 62.
24Грачев Г. В., Мельник И. К. Указ. соч. – С. 47.
25Красько В. Г. Указ. соч. – С. 73, 74.
26ЦДАГОУ України. – Ф. 1, оп. 70, спр. 84, арк. 11.
27Грачев Г. В., Мельник И. К. Указ.соч. – С. 49, 50.
28Сообщения Советского информбюро. В 8 т. – М., 1944—1945. – Т., 1. – С. 234.
29Фрэзер Д. Золотая ветвь. – М., 1983. – С. 51.
30ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 70, спр. 5, арк. 49.
31Там само. – Спр. 199, арк. 15.
330 О. Салата
Voen_istor_U_7:Voen_istor_Ukrain.qxd 17.03.2008 16:05 Page 330
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13064 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0019 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T20:09:24Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Салата, О. 2010-10-28T14:12:15Z 2010-10-28T14:12:15Z 2008 Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни / О. Салата // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. — 2008. — Вип. 11. — С. 321-330. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. XXXX-0019 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13064 uk Інститут історії України НАН України Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни Article published earlier |
| spellingShingle | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни Салата, О. Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби |
| title | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни |
| title_full | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни |
| title_fullStr | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни |
| title_full_unstemmed | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни |
| title_short | Засоби та механізми формування інформаційного простору України в умовах Великої Вітчизняної війни |
| title_sort | засоби та механізми формування інформаційного простору україни в умовах великої вітчизняної війни |
| topic | Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби |
| topic_facet | Суспільно-політичні та соціокультурні процеси воєнної доби |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13064 |
| work_keys_str_mv | AT salatao zasobitamehanízmiformuvannâínformacíinogoprostoruukraínivumovahvelikoívítčiznânoívíini |