О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України
У статті проаналізовано різні аспекти діяльності О.О. Браунера з питань зоогеографічних досліджень Півдня України, їх порівняння з працями інших зоогеографів України. В статье проанализированы различные аспекты деятельности А.А. Браунера по
 вопросам зоогеографических исследований Юга Украин...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130963 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України / М.М. Рогожа // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 4. — С. 50-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860190319021129728 |
|---|---|
| author | Рогожа, М.М. |
| author_facet | Рогожа, М.М. |
| citation_txt | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України / М.М. Рогожа // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 4. — С. 50-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У статті проаналізовано різні аспекти діяльності О.О. Браунера з питань зоогеографічних досліджень Півдня України, їх порівняння з працями інших зоогеографів України.
В статье проанализированы различные аспекты деятельности А.А. Браунера по
вопросам зоогеографических исследований Юга Украины, их сравнение с работами других зоогеографов Украины.
Various dimensions of A.A.Brauner's activity on zoogeography of the South of Ukraine are
analyzed in the paper as well as the comparative analysis of his researches with other zoogeographists
contributions in that field.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 50
УДК 591.9(477)Браунер
О.О. БРАУНЕР ТА ЙОГО ЗООГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПІВДНЯ УКРАЇНИ
Рогожа М.М., канд. іст. наук, доц.
(Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені
Михайла Бойчука)
В статт проаналізовано різні аспекти діяльності О.О. Браунера з питань зоогео-
графічних досліджень Півдня України, їх порівняння з працями інших зоогеографів
України.
Ключові слова: О.О. Браунер, зоогеографія, фауна, систематика, історія зоології.
Постать Олександра Олександро-
вича Браунера (1857-1941) в історії
української науки зайняла особливе мі-
сце [1]. Він – широко знаний українсь-
кий зоолог-систематик і зоогеограф,
фахівець у галузі зоотехнії, невтомний
дослідник фауни степової України,
один з організаторів Одеського сільсь-
когосподарського інституту, уже за та-
кими напрямами зробив вагомий вне-
сок у розвиток вітчизняної науки.
Шлях до досягнення вершин зоо-
логічної науки в О.О. Браунера був
непростим, попри те, що його вчите-
лями були всесвітньо відомі вчені О.О.
Ковалевський та І.І. Мечников. Споча-
тку він пролягав через заняття еконо-
міко-статистичною та фінансовою дія-
льністю, успішну роботу з управління
Херсонським, Варшавським, Таврійсь-
ким й Одеським земськими банками.
Однак внутрішній потяг до пізнання
таємниць живої природи, душа люди-
ни, яка виросла серед природи, взяли
своє: уже з перших років самостійної
роботи Олександр Олександрович
приділяв увагу вивченню природо-
знавства, зокрема, ґрунтознавства,
геології та гідрогеології, ентомології,
іхтіології, найбільше ж – вивченню
фауни півдня України [2].
Науковий спадок видатного украї-
нського вченого за радянської доби ви-
вчений порівняно недостатньо, виявле-
но публікацій про різні напрями діяль-
ності О.О. Браунера лише кількох авто-
рів (Криштофович, Пузанов, Шарле-
мань, Мигулін). Причин такого стану,
на наш погляд, було декілька. По-
перше, зоолог О.О. Браунер мав універ-
ситетську освіту, належав до «старих
спеціалістів», крім того, мав дворянське
походження та не приховував цього
факту своєї біографії, що викликало пе-
ресторогу різного роду «висуванців»
від науки. По-друге, його організатор-
ський талант і принциповість були по-
трібні на період налагоджування діяль-
ності наукових установ і навчальних
закладів, в подальшому його змушува-
ли їх залишати (Одеса, сільгоспінсти-
тут; Асканія-Нова) [3]. По-третє, його
особистий внесок у розвиток різних на-
прямів природничонаукових дослі-
джень, особливо у післяреволюційний
період, засвідчив його особливу бага-
томірність наукових інтересів і вподо-
бань. Про вже згадувалося вище. У дія-
льності вченого дослідники історії зоо-
логії особливо вирізняли одну з прита-
манних йому якостей – концентровану
фундаментальність дослідження; стосу-
валося це нововідкритих видів родини
Одонат (Odonata) чи виявлення за 200
км від гирла Дніпра двох реліктових
видів бичків (Gobio) [3]. Пропонована
стаття покликана розширити уявлення
про діяльність О.О. Браунера як зоогео-
графа Півдня України та зробити порі-
вняння його концептуальних підходів з
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 51
основними системами зоогеографічного
поділу території України, запропонова-
ними інших вченими-зоогеографами.
Дослідженням життєвого шляху та
наукової діяльності О.О. Браунера за-
ймалося порівняно небагато дослідни-
ків історії зоологічної науки. Першим
опублікував свої враження про О.О.
Браунера ботанік А.Н. Криштофович
(1937) [4]. Він зазначив, що ще за часів
роботи в Одеському земельному банко-
ві, на квартирі О.О. Браунера щосуботи
за чашкою чаю збиралася група студен-
тів-ентузіастів із природничого відді-
лення фізико-математичного факульте-
ту Новоросійського університету. Вони
з властивим молодості ентузіазмом об-
говорювали ті проблеми природознав-
чої науки, котрі їх університетські ви-
кладачі з ними не могли обговорювати
в силу різних причин. О.О. Браунер
сприяв розвиткові природних дослід-
ницьких задатків своїх студентів, за-
вдяки цьому сформувалася з часом зна-
чна група фахівців – його учнів: Боро-
виков (ботанік-фізіолог), Хоменко (па-
леонтолог), Криштофович (ботанік, па-
леоботанік), Кириченко (ентомолог),
Ерделі (географ), Яцентковський (ен-
томолог), Киселевич (іхтіолог), Яцент-
ковський (бактеріолог), Сарандакі (бо-
танік-фізіолог) та інші.
Потрібно відзначити, що найбільш
повний аналіз наукової діяльності О.О.
Браунера як зоогеографа та запропоно-
вану вченим систему районування те-
риторії півдня України у порівнянні з
системами інших дослідників провів
М.В. Шарлемань [5]. Вчений, зокрема,
відзначив основні засади, покладені в
основу районування території розсе-
лення тварин, та підкреслив потребу
подальшої роботи над запропонованою
зоогеографічною моделлю.
Як вбачається, найбільш повно та
досконало життєвий і творчий шлях
О.О. Браунера дослідив та проаналізу-
вав відомий вчений-зоолог І.І. Пузанов
(1954, 1957, 1959, 1960) [6], який з цьо-
го приводу опублікував, крім іншого, й
спеціальні дослідження [7, 8]. Він від-
значив, що в Одесі сформувалися два
крупних фауністи, які вивчали хребет-
них Півдня України: О.Д. Нордман та
О.О. Браунер. Праця останнього в Оде-
ському сільськогосподарському інсти-
туті все більше спрямовувала його на
дослідження в галузі тваринництва та
вивчення порід домашніх тварин, втім,
поряд з цим до кінця своїх днів О.О.
Браунер продовжував вивчати фауну
України, особливості її поширення в її
південній частині. Зазначимо, що ім’я
та наукова діяльність О.О. Браунера
добре відомі спеціалістам та науковцям
не тільки в Україні, але й за її межами.
Свідченням тому є майже 50 публікацій
з різних питань оцінки наукового доро-
бку вченого (підрах. авт.).
Крім іншого, І.І. Пузанов відкрив
для наукової спільноти О.О. Браунера
як історика зоологічної науки. Вчений
писав про загальне захоплення приро-
додослідників того часу ембріологіч-
ними дослідженнями, адже саме вони
давали матеріал для розуміння еволю-
ційної теорії британського вченого Ч.
Дарвіна. Тому наводить такі слова
А.А. Браунера: «Я это объясняю их
увлечением сравнительной ембриоло-
гией, давшей прекрасные материалы
для генетических (т. е., эволюцион-
ных) выводов; все прочее было вне
внимания наших именитых зоологов, а
поэтому они и проглядели новый ме-
тод исследования и отдел зоологии –
экспериментальный» [9, с. 313]. (Мова
йшла про цикл експериментальних ро-
біт В.І. Шманкевича з вивчення явища
неотенії у пуголовків жаб. Правда, ро-
змноження пуголовків досягти не вда-
лося, проте явища неотенії дослідник
домігся лише у хвостатих амфібій
(тритонів й амблістом (авт.).
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 52
Після закінчення Новоросійсь-
кого (Одеського) університету май-
бутній вчений працював з 1881 по
1919 у різноманітних банківських
установах, зокрема, 1888-1893 – член
колегії Поземельного банку Варша-
ви. Якраз у варшавський період сво-
го життя (1888-1892) О.О. Браунер
познайомився з Владиславом Кази-
мировичем Тачановським, одним з
відомих орнітологів того часу. Влас-
не, В.К. Тачановський став тим не-
офіційним керівником, у якому зоо-
лог О.О. Браунер мав гостру потребу
і якого не мав за часів навчання в
Новоросійському університеті. На
той час В.К. Тачановський працював
завідувачем зоологічного кабінету
Варшавського університету та встиг
опублікувати низку фауністичних
робіт з орнітології.
Протягом 1901-1919 років – голова
відділення Селянського земельного ба-
нку в Одесі. Водночас, у Херсонській
губернській земській управі (1882-1888
– статистик, 1888-1890 завідувач відді-
лу). За час роботи в Херсоні познайо-
мився та подружився з відомим натура-
лістом Й.К. Пачоським, губернським
ентомологом, який, крім занять ботані-
кою, що пізніше трансформувалося в
стійкий інтерес – геоботаніку, займався
вивченням орнітофауни Півдня Росій-
ської імперії.
О.О. Браунер у зв’язку з роботою в
банківських структурах у цей час бага-
то переїздив Півднем України. Оскіль-
ки він від природи був людиною допи-
тливою, кмітливою та схильною до
аналізу, розпочав принагідно дослі-
дження степової фауни, визначав ко-
ристь і шкоду певних видів тварин для
сільськогосподарського виробництва,
адже це певною мірою стосувалося йо-
го основної діяльності. Пізніше вияви-
лося, що вчений випередив час, ведучи
такого роду економіко-статистичні до-
слідження. Лише у 1915 році було офі-
ційно створено Комісію з вивчення
природних продуктивних сил (на про-
позицію В.І. Вернадського).
Від 1901 року розпочався одесь-
кий період життя О.О. Браунера: у цей
час відбулося знайомство із зоологом
П.М. Бучинським, ботаніком Г.І. Тан-
фільєвим, іншими відомими вченими та
природодослідниками.
Події жовтня 1917 року істотно
змінили спосіб життя О.О. Браунера.
Тож у 1917-1918 роках він працював
головою Комітету сільськогосподарсь-
ких курсів при Товаристві сільського
господарства Південної Росії, якраз на
їх базі 1918 року за безпосередньої
участі Олександра Олександровича
було створено Одеський сільськогос-
подарський інститут (ОСГІ). Тому вже
з січня 1918 року він викладає у ньому
курс сільськогосподарської зоології та
тваринництва. Припускаємо, що в цей
час вчений ще поєднував викладацьку
роботу з управлінською в банкові. Зі
встановленням більшовицької влади
банк було закрито, а О.О. Браунер зна-
ходив розраду в науковій та виклада-
цькій роботі. І не без успіху – уже з кі-
нця 1919 року він працює деканом
зоотехнічного факультету ОСГІ. Зві-
льнений з посади декана на початку
червня 1924 року у зв’язку із ліквіда-
цією факультету [10].
Варто відзначити, що у ході підго-
товки статті виявлено розбіжності в по-
данні автобіографії вченого. Особливо
це стосується часу роботи у заповідни-
ку Асканія-Нова. О.О. Браунер був зна-
йомий з Ф.Е. Фальц-Фейном особисто
та підтримував з ним постійні дружні
відносини, тому, природно, надавав
практичну допомогу з облаштування
заповідника та зоопарку в ньому. Піз-
ніше, вже викладаючи в ОСГІ, одноча-
сно працює в Асканії-Нова спочатку за-
ступником директора з наукової роботи
зоотехнічної станції (1918-1930), пізні-
ше завідувачем наукової частини Інсти-
туту гібридизації і степової акліматиза-
ції тварин. У період з 1933 по 1935 роки
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 53
працював консультантом цього ж ін-
ституту. Протягом 1936-1938 працював
завідувачем зоопарку [11].
Вважаємо за необхідне зробити
декілька уточнень та припущень. Аска-
нія-Нова як зоопарк з природними за-
повідними територіями створена 1875
року, а зоологічний музей було започа-
тковано в 1898 році, серед його голо-
вних завдань було показати орнітофау-
ну пролітних птахів, формувати колек-
ції місцевих та акліматизованих у зоо-
паркові тварин. У музей експонувалося
дві колекції: зоологічна (250 чучел та
колекції яєць птахів) та археологічна
колекції. Тому завідування науковою
частиною вбачається закономірним та
відповідним до креативних та прогнос-
тичних якостей зоолога О.О. Браунера.
Як відомо, до управління заповідником
Асканія-Нова причетні відомі вчені
Й.К. Пачоський (1917) та П.К. Козлов
(1917-1919), тому спільна праця з вче-
ними такого рівня не тільки приносила
насолоду від спілкування, а й збагачу-
вала, розширювала світогляд і форму-
вала розуміння перспективи. Вбачаєть-
ся, що це була опосередкована компен-
сація за відсутність наукового керівни-
ка на початковому етапі власних зооло-
гічних та зоогеографічних досліджень
О.О. Браунера. Можна припустити, що
на певному етапі свого життя О.О. Бра-
унер також був знайомий з В.І. Таліє-
вим, який завдяки особистому знайомс-
тву з власником маєтностей часто про-
водив наукові дослідження на цілинних
землях Асканії-Нова. Сам О.О. Браунер
вказав час свого першого візиту до Ас-
канії-Нова – 1894 рік.
Оцінюючи діяльність О.О. Брау-
нера в Асканія-Нова, відзначимо кілька
важливих моментів. По-перше, весь
складний період революції та грома-
дянської війни, безпосередньо чи опо-
середковано, вчений опікувався збере-
женням унікальних природних багатств
і надбаних природничо-наукових цін-
ностей, сконцентрованих на заповідни-
ка територіях. Цю діяльність він вів у
співдружності з Й.К. Пачоським, П.К.
Козловим, пізніше з В.В. Станчинсь-
ким, О.А. Янатою, Б.К. Фортунатовим.
Розумів неминучість підпорядкування
заповідника новим суспільно-
політичним орієнтирам та завданням,
тому посильно захищав від переведення
на виключно господарсько-практичне
використання унікального природного
комплексу заповідника. В Асканії-Нова
засилля «господарників» було дуже си-
льним, тому у квітні 1924 року він
змушений був виступити на нараді в
Наркомземі УРСР та заявити, що «вся
моя діяльність як завідувача науковою
частиною і зоопарком пройшла в боро-
тьбі за корми» [12, с 326]. По-друге,
попри розпочаті «висуванцями» проце-
си перегляду та переорієнтації основ-
них наукових завдань заповідника, які
пізніше привели до переслідувань й
арешту В.В. Станчинського та О.А.
Янати, продовжував підтримувати з
ними та іншими «неблагонадійними»
працівниками нормальні стосунки. По-
тім О.О. Браунеру це пригадають, як
пригадають і дворянське походження,
тому й «забалотують» на виборах до
Всеукраїнської Академії наук до відді-
лення сільськогосподарських наук. Піз-
ніше було встановлено, що прізвище
вченого ЦК КП(б)У було занесено до
«чорного» списку [13]. По-третє, О.О.
Браунер як професійний педагог і прак-
тик, висловив свої міркування про рі-
вень природничої освіти, зміст навча-
льних програм та рівень практичної пі-
дготовки випускників університетів, ін-
ститутів народної освіти. В організації
освітнього процесу на той час йшли
безкінечні пошуки форм і методів ви-
кладання, вчителі недостатньо знали
тваринний та рослинний світ рідного
краю, тому природознавство перетво-
рилося в нецікаву навчальну дисциплі-
ну. Вважаючи це критикою існуючої
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 54
суспільно-політичної системи,
01.12.1930 р. вченого звільняють з ви-
кладацької роботи в ОСГІ, яку перед
цим відновив з червня 1925 року. Проф.
Д.К. Третьяков допоміг влаштуватися в
Інститут народної освіти, але десь за рік
О.О. Браунера звільнили й звідти. Він
став повністю віддаватися природозна-
вчій та природоохоронній роботі, напи-
санню книг, редакторській роботі.
До праці в Асканії-Нова О.О. Бра-
унер повернувся у 1933 році. Однак на
той час Асканія-Нова вже повністю пе-
рейшла працювати над виконанням за-
вдань створеного на її базі Інституту гі-
бридизації та акліматизації тварин Ака-
демії наук УРСР. Проте працював він
там зі своїм учнем Заболоцьким лише
до 1938 року. Його «скоротили». Весь
настрій та біль душі втомленої життям
людини передано в листі до свого дру-
га, професора Б.М. Житкова:
«Дорогой Борис Михайлович! Вы,
конечно, помните, что в древне-русской
истории понималось под словом «из-
гой». Вот и я теперь асканийский изгой.
По случаю сокращения штатов и вот
послезавтра выезжаю из Аскания-Нова
… мне 81 год и 57 лет научной работы
и «пожалуйста вон», без предупрежде-
ния. Мне стало обидно. А ведь я знаю
Асканию с марта 1894 г., а в марте1938
– изгой, итого – 44 года» [14].
У 1939 році вченому, на клопотан-
ня друзів, які не забули про нього, було
присвоєно науковий ступінь доктора
біологічних наук без захисту дисерта-
ції. Цей акт став визнанням особистого
внеску О.О. Браунера у розвиток вітчи-
зняної зоологічної та сільськогосподар-
ської науки. Однак це відбулося на за-
сіданні вченої ради Московської сіль-
ськогосподарської академії ім. К.А. Ті-
мірязєва (РРФСР), але не в УРСР. При-
значення пожиттєвої пенсії розміром у
300 рублів також відбулося в РСФСР, а
не в УРСР [15, с. 6].
Оскільки нами за допомогою цієї
статті робиться спроба розширити уяв-
лення про діяльність О.О. Браунера як
зоогеографа та запропоновану ним схе-
му зоогеографічного районування тери-
торії України, використання результа-
тів орнітологічних досліджень О.О.
Браунера вбачається виправданим та
причинно вмотивованим.
Вивчення птахів завжди входило
до систематичних орнітологічних робіт
О.О. Браунера як з міркувань загальної
точки зору, так із практичної: користі
чи шкоди, заподіюваної птахами. Щоб
визначити це, спочатку змушені були
вбивати птахів, щоб вивчити вміст їх
шлунка, однак це робили здебільшого
тоді, коли потрібно було не тільки ви-
вчити вміст шлунка, і й здобути шкурку
з нього. Тому спочатку дослідники об-
межувалися повідомленнями загально-
го характеру про вміст шлунка, напри-
клад, вказували на виявлених жуків,
прямокрилих і т. д.
Однак такого роду дослідження
не давали повного уявлення про видо-
вий склад комах, риб, земноводних,
плазунів та ссавців, які живляться ко-
махами. Пізніший перехід до зважу-
вання шлунків добутих птахів давав
уявлення про кількість спожитої їжі,
проте знову не вирішував питання про
характер трофічних відносин в ареалах
поширення хижих видів птахів. Най-
більш повне уявлення про характер
трофічних зв’язків, на думку вченого,
давало вивчення погадків деяких ден-
них та всіх нічних хижих птахів. Впе-
рше його запропонував І.Я. Шевирєв у
1892 році (Шевырев И.Я. Насекомояд-
ные птицы и облесение степей). Піз-
ніше майже за цим методом обробив
свої збори Й.К. Пачоський (1909, Ма-
териалы по вопросу о сельско-
хозяйственном значении птиц). На-
решті, в 1910 році вчені Д. Б. Поме-
ранцев та І.Я. Шевирєв у роботі «Зна-
чення комахоїдних птахів в лісі і сте-
пу» вивчаючи живлення видів синиці
великої (Parus major), дятлів
(Picinae), дрофи (Otis tarda) та стре-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 55
пета (Tetrax tetrax), провели облік по-
гадків. Вони запропонували назвати
його статистико-систематичний ме-
тод. На нашу думку, найбільш повно
цей метод вивчення птахів викорис-
товував І.Г. Підоплічко у другій по-
ловині 20-х років ХХ ст., коли питан-
ня корисних та шкідливих диких тва-
рин та птахів, зокрема, стало наріж-
ним каменем у зоологічних дослі-
дженнях, підпорядкованих питанню
соціалістичного будівництва [16].
У згаданій роботі О.О. Браунер
навів цілу систему інших, крім
об’єктів живлення, критеріїв, за якими
варто визначати корисність або шкід-
ливість птахів, серед них істотне місце
відведено явищам сезонності. Тому
вчений вводить такі ознаки сезонів: 1)
весняний (виведення пташенят); 2) лі-
тній (коли дозрівають ярі та озимі зер-
нові); 3) осінній (різний для осілих), 4)
зимовий (залежний від товщини сніго-
вого покриву). Особливо важливо зве-
рнути увагу на сезон вигодовування
пташенят, оскільки живляться на тіль-
ки самі батьківські особини, а й виго-
довують молодь.
Оскільки значну частину свого
життя О.О. Браунер віддав вивченню
тваринного світу півдня України, варто
пригадати його власне зоогеографічні
роботи. Накопичений ним особисто,
його учнями та кореспондентами знач-
ний за обсягом фактичний матеріал про
поширення хребетних та безхребетних
тварин, дозволив йому зробити кілька
важливих узагальнень, з часом вони
стали загальноприйнятими. Спочатку
це було декілька публікацій, які були
систематизовані та викладені у зоогеог-
рафічноному розділі підручника «Сіль-
ськогосподарської зоології», яка вийш-
ла у світ 1923 року [17].
У загальних рисах прийнята О.О.
Браунером схема зоогеографічного ра-
йонування Бессарабії та південної
України мала такий вигляд. Ці терито-
рії вчений розділив на три округи: 1)
Бессарабсько-Волинську; 2) Чорномор-
ську (Дніпровсько-бузький степ); 3)
Азовську (Дніпровсько-азовський
степ). За наявними даними можна стве-
рджувати, що О.О. Браунер першим се-
ред українських зоогеографів запропо-
нував меншу структурну одиницю зоо-
географічного поділу – округу.
На думку О.О. Браунера, найбільш
багатою видами була флора та фауна
Бессарабсько-Волинської округи. При-
чину такого біорізноманіття вчений
вбачав у тому, що Бессарабія знаходи-
лася далеко від льодовикового покриву,
тому в ній збереглися найбільш давня
рослинність і тваринний світ.
У багатьох своїх наукових працях
(вперше у 1907 р.) вчений чимало уваги
приділив питанню історичної зоогеог-
рафії Південної степової та частково
Лісостепової зони УРСР. Висунутий
ним уперше в 1906-07 роках поділ сте-
пової смуги на зоогеографічні дільниці
він удосконалив у 1923 році. У розділі
«Зоогеографічний нарис» вчений дав
конспект зоогеографічного поділу Схі-
дної Європи і на цьому фоні досить де-
тально розробив питання про району-
вання нашої степової смуги. Поклавши
в основу схему зоолога М.О. Мензбіра
від 1882 року, О.О.Браунер поділив Чо-
рноморську провінцію або Чорномор-
сько-Азовську смугу на такі округи: 1)
Бесарабсько-Волинську, яка охоплюва-
ла центральну та північну Бессарабію,
2) Чорноморську або Дніпровський-
бузький степ, від лівого берега Дністра
до правого берега Дніпра, залучаючи до
цієї округи південну Бессарабію, 3)
Азовську округу або Дніпровсько-
азовський степ. Автор послідовно і пе-
реконано вважав, що в Бесарабії, від
якої льодовик був далеко, збереглися
найдавніші флора і фауна. Старовин-
ним лісостепом виявилася північна час-
тина Бесарабії разом із суміжними час-
тинами кол. Поділля. Фауна цих місце-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 56
востей являла собою середньоєвропей-
ський характер. Тут поширені європей-
ський ховрашок (Citellus citellus), дикий
кіт (Felis silvestris), західно-європейська
водяна жаба (Rana esculenta esculenta),
жаба прудка (Rana dalmatina), чіп
(Aspro zingel), підкамінник (Cottus
poecilopus) та бабки: (Onychogomphus
foscipatus, Cordulegaster annalatus).
Браунер іще 1906 року запропонував
назвати цю округу Бесарабсько-
Волинською.
Річка Дністер та простір побіля
неї, за даними О.О. Браунера, мали до-
сить своєрідний характер фауни, яка
ближча за своїм складом до фауни Ду-
наю, ніж до Дніпра. Дністер та Дунай
характеризувалися одними й тими са-
мими видами хребетних, які виявилися
в їх заплавах: дикий кіт (Felis silvestris),
косар (Platelea leucorodia), коровайка
(Plegadis falcinellus), мала пірникоза
(Podiceps ruficollis), харіус (Thymalus
thymalus), у верхівях Дністра південна
маренка (Barbus meridionalis petenyi),
умбра (Umbra umbra), в пониззях Дніс-
тра чіп (Aspro zingel) та підкамінник
(Cottus poecilopus). На думку Браунера,
до підняття рівня Чорного моря Дністер
та Дунай складали, мабуть, таку саму
пару річок, як Буг та Дніпро.
Східною межею Чорноморсь-
кої округи, за Браунером, були лівий
берег Дністра. З півночі округа мала та-
кі межі: річка Ягорлик – притока Дніст-
ра, Кодима – права притока Бугу, далі
Синюха – ліва притока Бугу, притока
Синюхи – річка Вись і, нарешті, річка
Тясмин – права притока Дніпра.
Лісових форм у згаданій окрузі
дуже мало. Із ссавців тут траплялися лі-
сова соня (Dyromis nitedula); білки
(Sciurus vulgaris) та лісової куниці
(Martes martes), за свідченням Брауне-
ра, зовсім немає. Серед птахів теж не-
має видів, характерних для лісових біо-
топів, наприклад, строкаті дятли
(Dendrocopos major), підкоришник
(Certhia familiaris), повзик (Sitta
europaea) тощо. З плазунів тут зустрі-
чалася зелена ящірка (Lacerta viridis), в
декількох місцях знайдено ескулапово-
го полоза (Elaphe longissima); не зустрі-
нуто сірої ропухи (Bufo bufo) та бурих
жаб (Rana temporaria, Rana agilis).
Справжних лісових видів представили
тільки Бірзульський та Чорний ліси.
Азовська округа або Дніпров-
сько-азовский степ, за Браунером, ме-
жувала на заході з Дніпром та Чорним
морем, на півдні – з Чорним морем,
Кримськими горами – Сивашем та
Азовським морем. Східна та північна
межі дуже невиразні: Річка Дон до ста-
ниці Усть-Медведицької, а потім лінія
на місто Красноград та річку Оріль.
Азовську округу О.О. Браунер
за відповідними ознаками поділив на 5
дільниць: 1) Донецько-Донську, 2) Схі-
днє Задніпров’я, 3) Маріупольсько-
Бердянське плато, 4) Південне Задніп-
ров’я та 5) Кримський степ.
Зокрема, Донецько-Донська ді-
льниця розташована на Донецькому
кряжі. До неї входять також басейни
Дону, Дінця та Міусу. Дільниця мала
старовинну флору і фауну. Характерні
форми: реліктовий вид – хохуля або ви-
хухоль (Desmana moschata), кріт (Talpa
europaea), сліпець (Slapax
microphtalmus), сліпушок (Ellobius
talpinus), земляний заєць (Allactaga
jaculus), ховрашок сірий (Citellus
pygmeus), бабак (Marmota bobac), гор-
ностай (Mustela erminea) та інші. Для
характеристики фауни інших дільниць
автор не надав списків видів.
Поділ на дільниці, що його запро-
понував проф. Браунер, на думку зоо-
географа М.В. Шарлеманя, складено
переважно на основі теоретичних мір-
кувань та вивчення гіпсометричної кар-
ти. Характеристика фауни дільниць до-
сить невиразна. Треба сподіватися, що
подальші дослідження підтвердять за-
пропоновану схему поділу [18].
На думку І.І. Пузанова, запропо-
нована Олександром Олександровичем
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 57
схема зоогеографічного районування
південних степів була для свого часу
істотним досягненням. ЇЇ широко ви-
користовували зоогеографи, які пізні-
ше займалися районуванням території
всієї України – М.В. Шарлемань (1937)
при критичному аналізі сприйняття й
використання, а також О.О. Мигулін
(1938) [19]. Слід зауважити про зооге-
ографічні питання стосовно степової
України наступне: цим, а також й ін-
шим вченим варто було прийняти за-
пропоновані О.О. Браунером дільниці
за основу, обґрунтувати їх більш дета-
льно та глибоко й назвати, можливо,
по-своєму. Недаремно Понтійський
район у запропонованій системі зооге-
ографічних одиниць М.В. Шарлеманя
(Зоогеографія УРСР, 1937) відповідає
Чорноморській окрузі (Дніпровсько-
бузькому степу) О.О. Браунера, а Мео-
тійський – Азовській окрузі (Дніпров-
сько-азовському степу).
Фауніст і зоогеограф О.О. Мигулін
запропонував поділити всю територію
України на 16 районів, тому, напри-
клад, Східне Задніпров’я за системою
поділу, запропонованою О.О. Брауне-
ром, О.О. Мигулін називає Самаро-
Орільським степом, Південне Задніп-
ров’я – Надсиваським степом [20].
Принагідно відзначимо, що формуючи
список хребетних України, вчений зна-
чною мірою використав результати фа-
уністичних досліджень південно-
західних територій України, зокрема,
щодо видів-ендеміків, властивих для
цих територій.
На початку 20-х років ХХ ст.
проф. В.П. Храневич, відомий дослід-
ник фауни хребетних Поділля, запро-
понував свою систему розподілу хребе-
тних тварин в українських землях, по-
заяк вчений також досліджував питання
зоогеографічного районування терито-
рії України [21]. Характерно, що ним
зроблена одна з небагатьох спроб поєд-
нати фізико-геграфічні та зоогеографі-
чні райони. Тому, спираючись на досвід
фізико-географічного районування
проф. С. Городецького, вчений запро-
понував власну систему зоогеографіч-
ного районування території України:
1. Північний Подільсько-
Волинський район;
2. Західний Придністрянський
(Басарабсько-волинський, за Брауне-
ром, район;
3. Східний Надбужанський (або
Київо-Подільський) район;
4. Південний передстеповий Бал-
тянський район.
Маємо зазначити, що в основних
своїх межах фізгеографічні та зоогеог-
рафічні райони співпадають. На думку
проф. В.П. Храневича, значною мірою
це пов’язано з минулим фауни Поділ-
ля. Автор вважав, що визначальним
було існування колишньої рослиннос-
ті, яка сформувала лісовий покрив на
переважній більшості території Поділ-
ля. Пізніше внаслідок взаємного впли-
ву лісу на степ та степу на ліс сформу-
вався лісостеповий характер рослин-
ності Поділля з перевагою лісу над
степом. Порушила цю природну рівно-
вагу потреба освоєння нових земель у
зв’язку зі збільшенням людності, тобто
в дію вступив найсильніший з відомих
на сьогодні чинників впливу на приро-
ду – антропогенний.
Інший, не менш відомий зоогеог-
раф, М.В. Шарлемань, спираючись на
вивчення фауни ссавців та птахів, поді-
лив степову смугу на Правобережний
та Лівобережний райони. Тому степо-
вий район Правобережжя або Херсон-
ський степовий район (Чорноморська
округа у розумінні проф. О.О. Брауне-
ра) та степовий район Лівобережжя
(Азовська округа у розумінні проф.
О.О. Браунера) стосувалися певної і
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 58
строго визначеної у географічному ро-
зумінні території. Суть – у прийнятих
одиницях виміру та системі координат
відліку: незалежно від того, стосується
це поширення представників класу сса-
вців чи класу птахів [22].
Фауніст і зоогеограф І.Т. Сокур
(1952), представник пізнішого поколін-
ня зоогеографів, в основу пропонованої
ним системи зоогеографічного району-
вання поклав природні фізико-
географічні райони УРСР в нових гео-
графічних межах: Полісся, Лісостеп,
Степ, Азово-Чорноморське узбережжя
та радянські Карпати.
З погляду зоогеографічного розу-
міння фауну Полісся І.Т. Сокур поділив
на 4 зоогеографічні дільниці: 1) Північ-
на лісова; 2) Центральна поліська; 3)
Дільниця великих річок Полісся; 4) Во-
линська озерна дільниця. Український
Лісостеп, у свою чергу, у зоогеографіч-
ному відношенні розділено на три зоо-
географічних зони: 1) Західна лісова; 2)
Центральна лісова; 3) Лівобережна лі-
сова зони. Степ України розподілено на
такі зоогеографічні дільниці: 1) Західна
степова; 2) Центральна степова; 3) Схі-
дна степова дільниці. Азово-
Чорноморське узбережжя у зоогеогра-
фічному відношенні поділено на 2 рів-
новеликі дільниці: 1) Дільниця морсь-
ких узбережжів; 2) Дільниця річкових
плавнів. На основі існуючих даних про
склад та розподіл фауни хребетних ра-
дянських Карпат І.Т. Сокур виділив три
райони: 1) Передгірський; 2) Гірський
лісовий; 3) Високогірний райони [23].
Група вчених Дніпропетровського
університету опублікувала на основі
найновіших даних навчальний посібник
«Зоогеографічні особливості фауни
України» (1990). У цьому посібнику
вони навели основні дані про зоогеог-
рафічне районування України, проана-
лізували підходи до виділення зоогеог-
рафічних комплексів, навели приклади
деяких методик районування та дали
зоогеографічний аналіз всіх хребетних
Дніпропетровщини та прилеглих тери-
торій. Стосовно їх системи районуван-
ня маємо відзначити, що в її основу по-
кладено зоогеографічну карту Атласу
Української та Молдавської РСР (1962).
Запропоновані такі округи: 1) Поліська
(з визначенням меж), 2) Лісостепова, 3)
Степова, 4) Карпатська та 5) округа
Гірського Криму [24].
Разом з тим, починаючи з кінця
50-х років ХХ ст. у питаннях вивчення
закономірностей географічного поши-
рення тварин намітилася тенденція по-
вернення до оцінки їх розселення з біо-
географічних позицій. Такі судження
прозвучали на нараді з питань зоогеог-
рафії суші, проведеній у червні 1957
року в м. Львові [25]. Головне в су-
дженнях такого порядку – потреба ро-
зуміння розвитку живого світу (рослин
і тварин) у його нерозривній єдності та
цілісності. Враховуючи сказане та декі-
лька поодиноких пізніших публікацій
подібного спрямування, вбачається не-
обхідним говорити про початок нового
періоду в розвитку досліджень про за-
кономірності поширення хребетних
тварин на території України.
Особистість та значення для науки
зоолога О.О. Браунера як дослідника
фауни України за різними її напрямами,
вчителя й наставника студентів та мо-
лодих вчених, як вбачається, значно бі-
льше та різноманітніше, ніж дозволили
показати, в силу різних причин, рядки
запропонованої публікації.
Вчений був науковою індивідуа-
льністю особливого толку: заняття зоо-
логією та палеонтологією, спочатку як
захоплення, з часом стало справою
всього життя. Значну частину своїх ста-
тків і заробітків майбутній вчений ви-
трачав на придбання книг та збирання
різноманітних зоологічних і палеонто-
логічних колекцій. Як небайдужий гро-
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 59
мадянин і перспективно мислячий вче-
ний, будучи офіційно непричетним до
викладання навчальних дисциплін, під-
тримував наукові починання молодих
вчених, підтримував матеріально та
стимулював експедиційну діяльність.
Відтак, є всі підстави вважати Олексан-
дра Олександровича Браунера новим
типом вченого, який заняття наукою вів
не за формальними ознаками, а зробив
справою всього свого життя.
Відзначимо, що початок ХХ сто-
ліття сприяв, у зв’язку з накопиченням
значних масивів фактичних даних, по-
яві цілої низки узагальнюючих науко-
вих праць зоогеографічного спряму-
вання. Тому запропонована в 1923 році
О.О. Браунером система зоогеографіч-
ного районування не тільки засвідчили
створення оригінальної зоогеографічної
роботи, але й приналежність вченого до
невеликої групи вчених, здатних до си-
стемного аналізу та узагальнення.
Викладені в «Сільськогосподарсь-
кій зоології» (1923) міркування про
природу закономірностей розселення
тварин на території України та, зокре-
ма, у її південно-західній частині, зба-
гатили вітчизняну науку відомостями
про тваринний світ, зміну його в істо-
ричній перспективі та під впливом гос-
подарської діяльності людини. Якраз
результати дослідження питань похо-
дження домашніх тварин та їх порід,
проведеного О.О. Браунером протягом
1913-1923 років, сформували, як вбача-
ється, цілісне уявлення про фауну Пів-
дня України та центри походження ди-
ких і домашніх тварин.
Порівняльний аналіз запропоно-
ваної системи зоогеографічного райо-
нування О.О. Браунера стосовно зоо-
географічних поділів українських те-
риторій М.В. Шарлеманя, В.П. Хране-
вича, О.О. Мигуліна, І.Т. Сокура та
інших вчених дає підстави стверджу-
вати їх часово-просторову відповід-
ність загальному розвитку української
зоогеографії, обумовлену об’єктивним
розвитком наукової думки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Мазурмович Б.Н. Иван Ивано-
вич Пузанов. 1885-1971 / Б.Н. Мазур-
мович. – М.: Наука, 1976. – 88 с.
2. Кошелев А.И. Зоолого–
экологические прогнозы и рекоменда-
ции в научных работах А.А. Браунера.
Насколько они оправдались и вопло-
щены в жизнь? / А.И. Кошелев // Извес-
тия музейного фонда им. А.А. Брауне-
ра, 2007. – Т.1. – № 1. – С. 19-24.
3. Борейко В.Е. Популярный био-
графо-библиографический словарь-
справочник заповедного дела и охраны
природы Украины, царской России и
СССР (1860-1960) / В.Е. Борейко. – Т. 1
(А – М). Серия: история охраны приро-
ды. Вып.4.– К.: КЭНЦ, 1995. С. 98-100.
4. Криштофович А.Н. А.А. Брау-
нер (К 80-летию со дня рождения) /
А.Н. Криштофович // Природа. – 1937.
– № 4. – С. 145-152.
5. Шарлемань М.В. Зоогеографія
УРСР (Матеріали до вивчення
географічного поширення наземних
хребетних УРСР) / М.В. Шарлемань. –
К.: Вид-во АН УРСР, 1936. – 234 с.
6. Пузанов И.И. Столетние итоги
зоологических исследований в Одессе /
И.И. Пузанов // Труды Одесского уни-
верситета: Юбил. науч. сессия, посвя-
щенная 300-летию воссоединению Ук-
раины с Россией. – К.: Изд-во Киевск.
ун-та, 1954. – С 73-83.
7. Пузанов И.И. Заслуги А.А.
Браунера в изучении фауны и зоогео-
графии степной Украины И.И. Пузанов
// Проблемы географии суши: Материа-
лы совещ., состоявшегося в г. Львове 1
– 9 июля 1957 г. – С 210-215.
ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2014 № 4 60
8. Пузанов И.И. Роль А.А. Брау-
нера в изучении природы Молдавии
И.И. Пузанов // Труды объединенной
Научной Сессии Молд. филиала АН
СССР. – Т. 2. – Кишинев: «Карта мол-
довеняска», 1959. – С. 289-293.
9. Пузанов И.И. Александр Алек-
сандрович Браунер. Жизнь и научная
деятельность / И.И. Пузанов // Труды
Ин-та истории естествознания и техни-
ки АН СССР. – 1960. – Т. 32. – Вып. 7.
– С. 309-371.
10. Пузанов И.И. Там само.
11. Сurriculum vitae // Известия му-
зейного фонда им. А.А. Браунера. –
Том ІV. – № 1. – 2007. – С. 3-7.
12. Пузанов И.И. Там само.
13. Борейко В.Е. Там само.
14. Российский государственній
архив естествознания (РГАЕ). Ф. 608,
Оп. 1., Д. 42, лл. 40-41.
15. Сurriculum vitae.Там само.
16. Браунер А.А. О вредных и по-
лезных птицах Бессарабии / А.А. Брау-
нер. – Кишинев, 1912. – 58 с.
17. Браунер А.А. Сельскохозяйст-
венная зоология / А.А. Браунер. –
Одесса: Госиздат Украины, 1923. – 413
с., с рис. И 9 карт.
18. Шарлемань М.В.
Зоогеографічні райони України / М.В.
Шарлемань. – К., 1926. – 12 с.
19. Пузанов И.И. Заслуги А.А.
Браунера в изучении фауны и зоогео-
графии степной Украины И.И. Пузанов
// Проблемы географии суши: Материа-
лы совещ., состоявшегося в г. Львове 1
– 9 июля 1957 г. – С 210-215.
20. Мигулін О.О. Звірі УРСР
(Матеріали до фауни) / О.О. Мигулін. –
К.: Вид-во АН УРСР, 1938.
21. Храневич В.П. Нарис фавни
Поділля / В.П. Храневич. – Вінниця:
Кабінет виуч. Поділля, 1925. – 128 с.
22. Шарлемань М.В. Зоогеографія
УРСР. (Матеріали до вивчення
географічного поширення наземних
хребетних УРСР). Там само.
23. Сокур І.Т. Зоогеографічне рай-
онування УРСР. Лекція для студентів-
заочників пед і уч. ін-тів / І.Т. Сокур. –
К, Рад. школа, 1952. – 28 с.
24. Зоогеографические особенно-
сти фауны Украины. [Сост. В. Булахов,
О. Мясоедова, А. Губкин и др.]. –
Днепропетровск: ДГУ, 1990. – 72 с.
25. Проблемы географии суши:
Материалы совещания, состоявшегося
в г. Львове 1 – 9 июля 1957 г. – 345 с.
Рогожа М.Н. А.А. Браунер и его зоогеографические исследования Юга Укра-
ины. В статье проанализированы различные аспекты деятельности А.А. Браунера по
вопросам зоогеографических исследований Юга Украины, их сравнение с работами дру-
гих зоогеографов Украины.
Ключевые слова: А.А.Браунер, зоогеография, фауна, систематика, история
зоологии.
Rogozha M.N. A.A. Browner and zoogeographic studies of the South of Ukraine.
Various dimensions of A.A.Brauner's activity on zoogeography of the South of Ukraine are
analyzed in the paper as well as the comparative analysis of his researches with other zo-
ogeographists contributions in that field.
Keywords: A.A.Brauner, zoogeography, fauna, taxonomy, history of zoology.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-130963 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:11Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури |
| record_format | dspace |
| spelling | Рогожа, М.М. 2018-03-09T17:10:36Z 2018-03-09T17:10:36Z 2014 О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України / М.М. Рогожа // Питання історії науки і техніки. — 2014. — № 4. — С. 50-60. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130963 591.9(477)Браунер У статті проаналізовано різні аспекти діяльності О.О. Браунера з питань зоогеографічних досліджень Півдня України, їх порівняння з працями інших зоогеографів України. В статье проанализированы различные аспекты деятельности А.А. Браунера по
 вопросам зоогеографических исследований Юга Украины, их сравнение с работами других зоогеографов Украины. Various dimensions of A.A.Brauner's activity on zoogeography of the South of Ukraine are
 analyzed in the paper as well as the comparative analysis of his researches with other zoogeographists
 contributions in that field. uk Центр пам’яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Питання історії науки і техніки Видатні науковці та інженери О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України А.А. Браунер и его зоогеографические исследования Юга Украины A.A. Browner and zoogeographic studies of the South of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України Рогожа, М.М. Видатні науковці та інженери |
| title | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України |
| title_alt | А.А. Браунер и его зоогеографические исследования Юга Украины A.A. Browner and zoogeographic studies of the South of Ukraine |
| title_full | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України |
| title_fullStr | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України |
| title_full_unstemmed | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України |
| title_short | О. О. Браунер та його зоогеографічні дослідження Півдня України |
| title_sort | о. о. браунер та його зоогеографічні дослідження півдня україни |
| topic | Видатні науковці та інженери |
| topic_facet | Видатні науковці та інженери |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/130963 |
| work_keys_str_mv | AT rogožamm oobraunertaiogozoogeografíčnídoslídžennâpívdnâukraíni AT rogožamm aabrauneriegozoogeografičeskieissledovaniâûgaukrainy AT rogožamm aabrownerandzoogeographicstudiesofthesouthofukraine |