Наші презентації
Крутикова Н.Е. Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя: Очерки.
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/131311 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наші презентації // Слово і Час. — 2008. — № 1. — С. 9, 24, 46, 61. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-131311 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1313112025-02-09T22:17:37Z Наші презентації Наші презентації Крутикова Н.Е. Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя: Очерки. Київська Русь. – 2007. – Кн. 8 (XVІI). Proчуття. Штейнбук Ф.М. Засади тілесного міметизму у текстових стратегіях постмодерністської літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття: Монографія. Нямцу Анатолий. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования): Монография. 2008 Article Наші презентації // Слово і Час. — 2008. — № 1. — С. 9, 24, 46, 61. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/131311 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наші презентації Наші презентації |
| spellingShingle |
Наші презентації Наші презентації Наші презентації Слово і Час |
| description |
Крутикова Н.Е. Урбанистическая проблема в художественной прозе Гоголя: Очерки. |
| format |
Article |
| title |
Наші презентації |
| title_short |
Наші презентації |
| title_full |
Наші презентації |
| title_fullStr |
Наші презентації |
| title_full_unstemmed |
Наші презентації |
| title_sort |
наші презентації |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Наші презентації |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/131311 |
| citation_txt |
Наші презентації // Слово і Час. — 2008. — № 1. — С. 9, 24, 46, 61. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| first_indexed |
2025-12-01T08:41:07Z |
| last_indexed |
2025-12-01T08:41:07Z |
| _version_ |
1850294634861821952 |
| fulltext |
Слово і Час. 2008 • №1 9
ЛІТЕРАТУРА
1. Блок А. Собр. соч.: В 8 т. – М.; Л., 1962. – Т. 5.
2. Бунин И. Собр. соч.: В 9 т. – М., 1965. – Т. 9., Кн. 1.
3. Бунин И. Собр. соч.: В 9 т. – М., 1966. – Т. 6.
Крутикова Н.Е. Урбанистическая проблема в художественной
прозе Гоголя: Очерки. – К.: ИД “Стилос”, 2007. – 88 с.
У своїй книжці авторка розглядає урбаністичні мотиви у творчості
М.В.Гоголя, який створив образи багатьох міст давньої й нової доби,
вітчизняні й зарубіжні, побачивши в них не лише оточення і тло для
своїх персонажів, а й літопис життя поколінь.
Архітектура постійно приваблює Гоголя, хоча це не єдиний критерій
в оцінці міст, бо основним є співіснування людини й міста, в якому
вона живе, а ще це проблеми соціальні, культурні, історіософські,
моральні чи релігійні. У всіх його творах присутній образ “маленької
людини”, народних героїв, сатиричні фігури спритних ділків чи
зафарбовані трагізмом і жахом демонських сил. Міста невід’ємні від життя своїх жителів,
зокрема, це й бездуховність миргородського існування, і диявольське наслання холодного
чиновницького Петербурга, і втрачена минула велич Риму – імперії й міста, і багатослів’я та
меркантилізм Парижа.
Проте авторка наголошує ще й на проблемах естетичних, передовсім це вміння бачити тонку
красу Петербурга чи знаменитий центр історичних пам’ятників “вічного міста” Рима, його роль
у поширенні християнства, багатство природи “святого міста” – древнього Києва. Столичні
міста в його прозі і в його епістолярній спадщині зберігають значення центрів цивілізації, у них
сильний дух творення і творчості...
Гоголь мріє про їх майбутнє Відродження й виникнення ідеального міста, тісно пов’язаного з
природою та релігійними принципами. З погляду національного характеру він пов’язує майбутнє
ідеальне місто з долею народу, хоч і лише на основі Божого промислу: чи то Київ, Петербург чи
Рим. Взагалі Київ для Гоголя – “святе місто” і в ранзі історичному (“мати міст руських”), і в
боротьбі християнського милосердя й диявольської спокуси з кінцевою перемогою все7таки
православ’я.
Багатий і розмаїтий урбанізм Гоголя, і якщо місто можна розглядати як живий
організм, то основною метою його розвитку, за Гоголем, є гармонійне поєднання Міста
й Людини.
С.С.
проминаючи й Одеси, де Бунін був близький до Товариства південноросійських
художників. Тут зміцнюється його дружба з П.Нілусом – талановитим художником
і журналістом. У своєму мистецтві Нілус утілював барвистість і багатство відтінків,
знаходячи їх у творах Буніна.
“Українські” вірші і проза Буніна настільки оригінальні й різноманітні, що їх
неможливо проаналізувати й остаточно оцінити в короткому нарисі. Зазначимо
лише, що поступово розвивається особливий творчий підхід письменника до свого
мистецтва – це поєднання вірності “завітам” і введення поетичних засобів
імпресіонізму. Музичність і ритмічність стилю зберігаються на всіх етапах його
творчості.
24 Слово і Час. 2008 • №1
ЛІТЕРАТУРА
1. Аверінцев С. Софія – Логос: Словник. – 2 вид. – К., 2004.
2. Дончик В. Дрозд Володимир // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. / За ред.
В.Г.Дончика. – К., 1995. – Кн. 2.
3. Дрозд В. Вибр. твори: У 2 т. – К., 1989. – Т. 1.
4. Дрозд В. Злий дух. Із житієм; Пришестя: Романи. – К., 1999.
5. Дрозд В. Листя землі // Вітчизна. – 1999. – №4.
6. Дрозд В. Листя землі: Нові книги роману. – К., 2003.
7. Дрозд В. Листя землі: Роман. – К., 1992.
8. Дрозд В. Мої духовні мандрівки: від Пакуля до Мрина і знову – до Пакуля. Начерки літературного
автопортрета // Вибр. твори: У 2 т. – К., 1989. – Т. 1.
9. Дрозд В. Острів у Вічності: Роман // Березіль. – 2001. – №11-12.
10. Міфи Давньої Греції. – К., 1980.
м. Дніпропетровськ
Київська Русь. – 2007. – Кн. 8 (XVІI). Proчуття.
Проза цього номера – “Мій роман” Тетяни Каплунової (Щербаченко)
із відгуком на нього Оксани Плаксій, “Моно7но аваре (із ненаписаної
книги “Розмови із кульгавим Янголом” Остапа Соколюка, відгук
О.Михеда), “Перехідна брама” Богдана Малини, “Маркіз де Сад по7
українськи” (трохи еротичне оповідання часів пізньої перебудови) Петра
Кралюка в “Забороненій зоні”. Поезія – “Травневірші” І.Андрусяка
(відгук Оксани Плаксій “Дом на межі”) та добірка поезій авторів
літературного сайту gak.com.ua (редактор сайту Мирослава Сапко) Андрій
Зланіч, Марія Козиренко, Тетяна Мельник, Дана Рудик, Сергій Татчин,
Анна Хромова. У “Критикарці” – Надія Степула “У пошуках самотності,
оминаючи самотність” (штрихи до портрета Йосефа Агнона) та Євген Повєткін “Дорогою
до Паскаля” (рецензія на “Амулет Паскаля” Ірен Роздобудько), у “Переобліку” – рецензії
на такі книжки: “Європа та Релігії. Ставки ХХІ ст.” Жана7Поля Віллена (Євген Коген), “Все
ясно” Джонатана Сафрана Фоєра (Анна Суходолова), “Тріумфальна арка”
Е.7М.Ремарка, “Пробудження Лол В.Штайн” Маргарит Дюрас та “Мишка в хмарах”
Єви7Марії Чорнакец (Наталя Литвинова), “Джинсове покоління: пострадянська література
Закарпаття” (Василь Кузан), а також думка КРу “Про стан душі” Сергія Грабара.
Уміщено розмови головного редактора із двічі Соросівським заслуженим учителем
України Ісаком Кушніром та з головою Національної ради України з питань телебачення
й радіомовлення Віталієм Шевченком – “Суспільне телебачення – єдиний вихід для всіх”.
У рубриці “Під настрій” – вірші М.Рильського й М.Бажана, на “Питання №1” відповідає
Олександра Коваль.
В.Л.
доля, воно служить уособленням хаосу. Це дає змогу говорити про його
багатозначний конкретний зміст – космологічний, філософський, релігійний,
історичний. В основі концепції життя, яку пропонує письменник, домінують
філософсько7релігійні погляди, що властиво не лише роману “Листя землі”, а й
творчості В.Дрозда в цілому.
46 Слово і Час. 2008 • №1
ЛІТЕРАТУРА
1. Безхутрий Ю. Мотив убивства // Хвильовий: проблеми інтерпретації. – Харків, 2003.
2. Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Львів, 1991.
3. Ірчан М. Княжна // Вибр. тв.: У 2 т. – К., 1958. – Т. 2.
4. Кримський С. Персоніфікація як формоутворення людського буття // Запити філософських смислів.
– К., 2003.
5. Див.: Мелетинский Е. Поэтика мифа. – 3 изд., репринт. – М., 2000.
6. Фрейд З. Тотем и табу // Толкование сновидений / Пер. с нем. – М.; СПб., 2005.
7. Юнг К.Г. Об отношении аналитической психологии к поэзии // Юнг К., Нойманн Э. Психоанализ и
искусство – М.; К., 1996.
м. Івано3Франківськ
Штейнбук Ф.М. Засади тілесного міметизму у текстових стратегіях
постмодерністської літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття: Монографія. –
К.: Педагогічна преса, 2007. – 292 с.
Книга Ф.М.Штейнбука – чи не перша в українському літературознавстві спроба
ґрунтовного дослідження, в якому пропонуються новітні шляхи аналізу передусім
постмодерністських текстів. Зокрема, у рамках концептуально7філософського підходу та
на основі аналізу художніх творів постмодерністської літератури
Східної Європи в монографії розглянуто специфіку такого поняття,
як “тілесний міметизм”, визначено його характер, місце, значення
та роль щодо організації відповідних текстових стратегій. Філософію
чи, точніше, найфундаментальніші аспекти філософії – онтологію,
антропологію, феноменологію та епістемологію – використано з
метою літературознавчого теоретизування та аналізу. Окреслений
філософський арсенал застосовано для введення до наукового
вжитку вже й зовсім екзотичного, як на разі, поняття, що поєднує
начебто непоєднуване – матеріальне та духовне, тобто тілесність
та мімесіс.
Новели Мирослава Ірчана потверджують одну з чільних ідей Юнгового
психоаналізу про оприявнення у творі мистецтва найпотаємнішого, захованого в
підсвідомості автора навіть від себе самого: “Твір несе разом із собою свою
особливу форму; усе, що хоче автор додати, відкидається, а те, що він хоче сам
відкинути, виникає знову. У той час як свідоме мислення стоїть збоку, вражене
цим феноменом, автора заполонює потік думок і образів, які він ніколи не мав
наміру створювати і які з доброї волі ніколи б не змогли реалізуватися. Але
всупереч самому собі автор змушений визнати, що це [...] його власна природа
відкриває себе і промовляє речі, яких ніколи не промовили б його уста. Він тільки
може підкоритися цьому [...] внутрішньому імпульсові” [7, 18]. Внутрішній
ідеологічний цензор Мирослава Ірчана, переконаного більшовика, виявився безсилим
перед вищою правдою Тексту, що прорвалась із глибин підсвідомого й
реалізувалась у зображенні трагедії як окремої особистості, так і цілого народу
саме завдяки використанню міфологеми ритуального жертвоприношення.
Слово і Час. 2008 • №1 61
Нямцу Анатолий. Миф. Легенда. Литература (теоретические
аспекты функционирования): Монография. – Черновцы: Рута,
2007. – 520 с.
Завдання цього дослідження багато в чому присвячене пошуку
відповіді на те, чому відомі сюжети популярні, потім популярність
декого падає, а на зміну їм приходять нові твори. Чи не обмежується
поетична творчість певними формулами, стійкими мотивами, які
переходять від одного покоління до іншого, нові образи, які ми
зустрінемо в епічній старовині і далі, на рівні міфа. Кожна нова
поетична епоха працює над образами, здавна відомими, обертаючись
в їх колі та творячи лише нові комбінації старих і наповнюючи їх
тим новим розумінням життя, яке й становить її прогрес порівняно
з минулим. Пошук відповіді на ці питання вимагає обширного матеріалу з багатьох
національних літератур різних культурно7історичних епох та переосмислення його в
синхронному й діахронному планах, а також науково7етичної відповідальності за методи
дослідження матеріалу й теоретичні висновки.
Поставлені в цій праці проблеми актуальні як у теоретичному, так і в історико7
літературному аспектах, а тому вони вимагають подальшого розвитку й уточнення. Тут
аналізуються найбільш значущі теоретичні рівні цього феномена, осмислюються конкретні
форми рецепції класичних зразків сьогодні. Проблема літературного функціонування
традиційного сюжетно7образного матеріалу різних генетичних груп стає однією з
пріоритетних у складному комплексі питань, які порушує сучасне порівняльне
літературознавство, та передбачає системний підхід до вивчення проблеми з використанням
різних методик і методологій.
Роздумуючи над проблемами функціонування традиційного сюжетно7образного
матеріалу у світовій літературі, автор враховує найбільш значущі досягнення сучасного
літературознавства і прагне привернути увагу читача до висновків, яких дійшли його
попередники. У монографії аналізуються найвагоміші теоретичні рівні цього явища,
розглядаються закономірності переосмислення традиційних сюжетів та образів
міфологічного, легендарного, літературного чи біблійного походження у світовій літературі,
трансформація їх онтологічних, аксіологічних і поведінкових домінант.
Очевидно, ці проблеми мають фундаментальний характер, і пошуки відповіді на них
вимагають залучення великого фактичного матеріалу з багатьох національних літератур
різних культурно7історичних епох, його осмислення в синхронному та діахронному
планах. Вони актуальні і в теоретичному, і в історико7літературному аспектах, а тому
вони вимагають подальшого вивчення й уточнення.
С.С.
10. Мороз Л. Деякі особливості трагедії в українській драматургії другої половини ХІХ ст. (фольклорна
традиція і жанр) // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1986.
11. Рудницький М. Від Мирного до Хвильового. – Львів, 1936.
12. Тобилевич (Карпенко8Карый) И. Драмы и комедии: В 5 т. – Одесса, 1903. – Т. 4.
13. Тобилевич (Карпенко8Карый) И. Драмы и комедии: В 5 т. – Полтава, 1905.
14. Фрейтаг Г. Техника драмы // Артист. – 1894. – № 44 (Кн. 12).
м. Одеса
|