Проект національної самоідентифікації вітчизняного соцреалізму та драма 30-х років ХХ ст.

• Опубліковано в: : Слово і Час
• Дата: 2008
• Автор: Свербілова, Т.
• Формат: Стаття
• Мова: Українська
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2008
• Теми: ХХ століття
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/131543
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Проект національної самоідентифікації вітчизняного соцреалізму та драма 30-х років ХХ ст. / Т. Свербілова // Слово і Час. — 2008. — № 4. — С. 21-29. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.

Соціалістичний реалізм не був монокультурним явищем, як не був він специфічно російським “стилем”.
 Розгляд його в контексті масової культури Європи й Америки вимагає національної диференціації й
 ідентифікації культур, що входили до складу радянської імперії. Культурна антропологія (cultural studies),
 що реконструює образ тоталітарної культури, враховує аспект читача, але не ідентифікує самого читача.
 Повернення до історії літератури одіозних імен, що були викреслені в попереднє десятиліття, має
 супроводжуватися увагою до окциденталізму як культурного явища, що неминуче мусить змінити ідеологічний
 антиімперський дискурс. Це можливо тільки в межах компаративного дослідження, зокрема імагології. Socialist realism was not a monocultural phenomenon, as it was not a specifically Russian style. Its
 localization in the context of European and American mass culture calls for the differentiation of national
 modes and for the identification of cultures which made up the Soviet empire. Reconstructing the model of
 the totalitarian culture, the advocates of cultural studies do consider the reader’s existence, although they
 prove themselves unable to identify the reader himself. The comeback of some odious names, which were
 effaced from the history of literature during the previous decade, has to be followed up by the attention to
 the Occidentalism as a cultural phenomenon which shall inevitably change the imperial discourse. The latter is
 possible only in the boundaries of comparative studies, especially those of imagology. Социалистический реализм не был монокультурным явлением,
 как не был он специфически русским “стилем”. Рассмотрение
 его в контексте массовой культуры Европы и Америки требует
 национальной дифференциации и идентификации культур,
 входивших в состав советской империи. Культурная антропология
 (cultural studies), реконструирующая образ тоталитарной культуры,
 учитывает аспект читателя, но не идентифицирует самого читателя.
 Возврат в историю литературы одиозных имен, которые были
 вычеркнуты в предыдущее десятилетие, должен сопровождаться
 вниманием к окцидентализму как культурному явлению, что
 неизбежно должно сменить идеологический антиимперский
 дискурс. Это возможно только в пределах компаративного
 исследования, в частности имагологии.