Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій
Зроблено спробу осмислити зміну світосприйняття сучасної людини у контексті трансформації основних онтологічних категорій: буття, небуття, простір, час, розвиток, причинність, суб’єкт, об’єкт, природа, культура, добро, зло тощо. Показано, що сучасна наука і технології радикально змінюють не лише спо...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Datum: | 2015 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2015
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132201 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій / Л.В. Рижко // Наука та наукознавство. — 2015. — № 2. — С. 66-72. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859461440808681472 |
|---|---|
| author | Рижко, Л.В. |
| author_facet | Рижко, Л.В. |
| citation_txt | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій / Л.В. Рижко // Наука та наукознавство. — 2015. — № 2. — С. 66-72. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука та наукознавство |
| description | Зроблено спробу осмислити зміну світосприйняття сучасної людини у контексті трансформації основних онтологічних категорій: буття, небуття, простір, час, розвиток, причинність, суб’єкт, об’єкт, природа, культура, добро, зло тощо. Показано, що сучасна наука і технології радикально змінюють не лише спосіб життя людини, а й зміст основних понять, за допомогою яких людина міркує про світ, а також стають причиною численних ризиків.
Предпринята попытка осмыслить процессы изменения мировосприятия современного человека в контексте трансформации основных онтологических категорий: бытие, небытие, пространство, время, развитие, причинность, субъект, объект, природа, культура, добро, зло и т. п. Показано, что современная наука и технологии радикально меняют не только образ жизни человека, но и содержание основных понятий, с помощью которых человек размышляет о мире, а также стают причиной множества рисков.
The author makes an attempt of rethinking the change in the world outlook of a contemporary human in the context of transformations in the key ontological categories: existence, nonexistence, space, time, development, causality, entity, object, nature, culture, good, evil etc. It is shown that the contemporary science and technology has caused radical change not only in the human way of life, but also in the meaning of key concepts used for human reflection about the world, and that it has become a factor for numerous risks.
|
| first_indexed | 2025-11-24T02:31:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 266
Сучасна людина живе у світі, відмінному
від того, в якому жили навіть два чи три по-
передні покоління. Річ навіть не в тім, що
змінилися артефакти, які виробляє сучасна
людина і які оточують її в буденному жит-
ті, а в тім, що, усвідомлюючи свої збільше-
ні можливості, передусім завдяки розвитку
науки, техніки, технологій, людина формує
нове розуміння світу і самої себе. Сучасні
наука та технології близькі до реалізації каз-
кових мрій минулих поколінь про довголіт-
тя, про можливість «відновити» втрачений
орган чи змінити хворий орган на здоровий,
про можливість бачити події, що відбува-
ються на віддалених землях безпосередньо в
даний момент часу, про бажання керувати на
відстані речами, отримати практично неви-
черпні джерела енергії, створювати речови-
ни, матеріали, які не зустрічаються в приро-
ді, відтворювати померлі істоти з частинки
клітини, та й химеричні міфічні істоти теж
при бажанні можна створити.
Нова ситуація описується низкою об-
разів і метафор, які зустрічаються в літе-
ратурі: «інформаційний індивід» М. Мак-
Люен, «Інтернет галактика» (М. Кастельс),
«інтермен» (І. В. Девтеров), «біо-влада»
(М. Фуко), «постлюдина», «генетичний су-
пермаркет» (Ф. Фукуяма), «генетичний ди-
зайн» (Ю. Габермас) та інші. Тут йдеться не
просто про відмінності в способах виробни-
цтва, не просто про зміну технологій, а про
зрушення, які їх супроводжують на рівні сві-
тогляду, культури, цінностей. У статті буде
зроблено спробу осмислити ці процеси на
рівні онтологічних категорій, які на наших
очах трансформуються. Знову на часі по-
шук відповідей на питання: що таке буття,
з чого складається світ, що в світі постійне,
а що змінне, які характеристики має простір
та час. Навіть добро і зло з безумовних цін-
нісних характеристик перетворюються на
релятивні, контекстуальні.
Зазначені культурні трансформації пов’я-
зані з можливістю сучасної науки досліджу-
вати і оперувати об’єктами, несумірними з
людськими органами відчуття, з людською
соматичністю. Тривалий час людина мала
справу лише із сумірним з її тілесністю сві-
том, відповідними були основні онтологіч-
ні поняття. Але з ХХ ст. і особливо з початку
ХХI ст. під впливом розвитку мегатехнологій,
які оперують об’єктами мікро- та нано- рів-
ня, відбуваються зміни змісту основних он-
тологічних категорій, які в сукупності склада-
ють фундамент культури. Річ навіть не в тім,
що операції з такими об’єктами мають свою
особливість, потребують врахування «прин-
ципу додатковості», синергійних ефектів,
принципів взаємодії складних систем і сис-
тем, здатних до саморозвитку, становлення.
Йдеться про те, що на рівні нано- об’єктів
традиційні онтологічні опозиції втрачають
сенс: «на рівні наномасштабу атоми, генетич-
ні ланцюги ДНК, нейрони і біти стають вза-
ємозамінними» [1, с. 98]. Взаємозамінність –
це не єдина особлива риса цих об’єктів.
Далі В. І. Аршинов пояснює: «Річ у тім, що
наноб’єкти зовсім не об’єкти, відкриті фізи-
кою, біологією, нейрофізіологією тощо. Вони
одночасно і технооб’єкти, тобто сутності, які
виникли (чи були створені) в процесі їх тех-
нонаукового, інженерного конструювання.
УДК 141.201
Л. В. Рижко
Розвиток новітніх технологій
і трансформація онтологічних категорій
Зроблено спробу осмислити зміну світосприйняття сучасної людини у контексті трансфор-
мації основних онтологічних категорій: буття, небуття, простір, час, розвиток, причинність,
суб’єкт, об’єкт, природа, культура, добро, зло тощо. Показано, що сучасна наука і технології ра-
дикально змінюють не лише спосіб життя людини, а й зміст основних понять, за допомогою яких
людина міркує про світ, а також стають причиною численних ризиків.
Ключові слова: онтологічні категорії, інформаційно-комунікаційні технології, нанотехнології,
біотехнології, гібридна реальність.
© Л. В. Рижко, 2015
РОЗВИТОК НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ОНТОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ
ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 2 67
Нанооб’єкти – це штучні сутності» [1, с. 104].
Завдяки цьому їх ще називають квазіоб’єктами,
а структури, які вони формують, презентують
світ, який відрізняється від того, який опису-
вала класична наука.
Для прикладу розглянемо трансформації
розуміння категорій «простір» та «час». В
тлумаченні класичної філософії «простір та
час – форми буття матерії, її найважливіші
атрибути». У філософії І. Канта – апріорні
форми чуттєвості. Простір характеризує про-
тяжність, структурність тіл. Час виражає три-
валість, послідовність подій.
Сучасні трансформації виявлять їх пев-
ну апостеріорність. Завдяки інформацій-
но-комунікаційним технологіям (ІКТ) про-
стір перестає сприйматися як протяжність.
У зв’язку з цим Марков Б. В. стверджує:
«Парадоксальним чином засоби пересування
людей і інформаційні медіуми призводять до
втрати відчуття простору. Він перестає сприй-
матися як протяжність, скорочується і ніби
сплющується» [2, с. XXII]. Своєрідне «сплю-
щення» простору дає можливість отримати
часу новий модус – «одночасовість» подій,
або «одночасовість» буття (on line буття), коли
є можливість транслювати думки, ідеї, зобра-
ження «цілому світу». On line буття, або буття
у віртуальному просторі, не просто створює
ілюзію тимчасового перебування в паралель-
ному світі, цей світ стає певним чином аль-
тернативною ареною. Віртуальний простір,
або віртуальна реальність (з латини virtus –
потенційний, можливий; realis – діючий, існу-
ючий), робить можливе дійсним. Віртуальний
простір стає простором існування різнома-
нітних процесів – політичних, соціальних,
економічних, фінансових, наукових, мис-
тецьких і навіть «місцем» особистого, при-
ватного життя або «ареною» військових дій.
Класична онтологія розмежовувала світ
природи, культури, соціальний світ. Сучасна
людина має справу не тільки зі світом приро-
ди, світом культури чи соціальним світом, а
з різноманітними гібридами чи кентаврами.
Відтак розмивається основне онтологічне по-
няття – поняття реальності.
Наприклад, стирається опозиція «при-
родне – штучне», або «природа – культура».
Природа – те, що не створено людиною.
Культура – те, що твориться людською діяль-
ністю. Але сьогодні нечисленні ареали «неза-
йманої природи» – це свідчення не того фак-
ту, що туди «не ступала нога людини», а того,
що це результат цілеспрямованої природоо-
хоронної або, точніше, природотворчої праці
(гібрид природи і культури). Або інший при-
клад: поява нового вірусу чи бактерії – резуль-
тат природного відбору, але в лабораторних
умовах чинники, що стимулюють природний
відбір, цілком спрямовуються дією людини,
а відтак є штучними. Поширена практика
боротьби з патогенними вірусами засобами
вакцинації передбачає створення неповно-
цінних, послаблених вірусів, або ж таких, що
мають певні властивості. Тобто людина бере
активну участь у процесах, які раніше відбу-
валися лише природним шляхом.
Аналогічним чином, еволюція з природ-
ного процесу поступових змін, прилашту-
вання, мутацій, проб та помилок перетво-
рюється на усвідомлено направлений транс-
формаційний процес розвитку біосоціальної
реальності. Отримує легітимацію тверджен-
ня, згідно з яким «майбутнє не стільки тео-
ретично передбачається, скільки практично
створюється» [1, с. 94]. Російський філософ
В. І. Аршинов задає питання: чи означає це,
що йдеться про можливість проектування
майбутнього, творення його бажаного варі-
анта і, як наслідок, управління сьогоденням з
майбутнього? Це складні питання, що не ма-
ють однозначної відповіді.
Еволюція перетворюється на коеволюцію
(еволюцію людини і природи) і далі інтер-
претується у ще більш радикальний спосіб –
як реалізація певного мегапроекту. Відтак
причинно-наслідковий (каузальний) харак-
тер процесів еволюції замінюється на цільову
детермінацію (телеологічну). Або, в термінах
В. Е. Лепського, «безсуб’єктний» розвиток
поступається розвитку, який визначається
«сукупним соціальним суб’єктом» [3, с. 74].
Розмивання реальності відбувається і
шляхом формування інших альтернатив-
них реальностей, додаткових реальностей.
Скажімо, стираються межі між гуманітар-
ною, соціальною та технічною сферами.
Атрибутом існування людини, за Р. Декартом,
є мислення, основою соціальних процесів, за
Ю. Хабермасом, – комунікація. Проте в су-
часному світі мислення, свідомість, здатність
до комунікації як суто людські прикмети
моделюються в предметах які оточують лю-
дину. В. В. Чеклєцов у зв’язку з цим пише:
«Артефакти отримують пам’ять, середови-
ще вчиться відчувати, а матерія стає справді
розумною і програмованою, усвідомлюється
Л. В. Рижко
ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 268
як становлення нової корпоральності. … Ми
спостерігаємо становлення нового типу «жи-
вої» і персоналізованої соціальної реальнос-
ті» [4, с. 107]. Відбувається конвергенція тех-
нобуття з гіперпростором людської культури,
яка свідчить про перехід на якісно новий
рівень розвитку. У такий спосіб формують-
ся гібридні середовища, пов‘язані різнома-
нітними зв’язками. «Наступає ера загальних
всюдисущих тотальних зв’язків, тобто пан-
комунікації – коли будь-який артефакт, сис-
тема або процес фізичного світу можуть бути
зв’язані як поміж собою, так і з будь-яким
віртуальним “об’єктом” чи системою» [4,
с. 110–111].
Відповідно змінюються звичні структури
буття в соціальній, гуманітарній сфері. Навіть
колись пасивні та інертні предмети побуту,
речі, якими користувалась людина, набува-
ють здатності «спілкуватися поміж собою»,
посилати сигнали про свій стан та стан оточу-
ючого середовища, в разі виявлення нештат-
ної ситуації можуть обмежити дії людини.
Тобто якщо раніше спрямовувати чи обмеж-
увати дії людини могла лише інша людина,
то з розвитком мегатехнологій такі чинники
можуть бути і неантропологічного характеру.
Це відбувається на теренах нових видів реаль-
ності – віртуальної, доповненої, розширеної,
і, в свою чергу, вимагає постійних адаптацій-
них зусиль від людини. Набуває поширення
так званий «Інтернет речей» – новий етап у
розвитку Інтернету, який дозволяє поєдна-
ти фізичні та віртуальні об’єкти між собою в
єдину інформаційну систему [5]. Приклади
«Інтернету речей» – «розумні» будинки, тех-
нологічні процеси в різноманітних сферах,
які працюють під контролем, але без безпо-
середнього втручання людини, охоронні сис-
теми, які «бачать» на відстані, автомобілі, що
паркуються без водія, – оточують нас всюди.
На наших очах виникають цілком нові
феномени гібридних комунікативних серед-
овищ – «доповнена реальність», «збагачена
реальність», «покращена реальність», вони
успішно співіснують, іноді конкурують з ре-
альним світом в найрізноманітніших сферах,
від мистецтва до економіки, техніки, меди-
цини, політики, спорту і особистого життя.
Цей різновид реальності характеризується
поєднанням реального і віртуального, реаль-
них подій та сконструйованих об’єктів, які є
їхніми які є їхніми теоретичними чи фантас-
тичними інтерпретаціями, дозволяє водночас
спостерігати мікро- і макрооб’єкти, бачити
зовнішнє і внутрішнє, теперішнє, минуле і
можливе майбутнє. Наприклад, при телеві-
зійному показі спортивних змагань на екрані
прокреслюють лінії, які уточнюють положен-
ня спортсменів; в сучасних бойових літаках
і гвинтокрилах на лобовому склі чи шоломі
пілота знаходяться індикатори, які дозволя-
ють отримувати важливу інформацію прямо
на фоні реальної ситуації, не відволікаючись
на основну приладну панель, подібну роль
виконує і GPS-навігатор; дедалі більшого по-
ширення в хірургії набувають лапароскопіч-
ні операції, які неможливі без використання
ендоскопів, приладів, які дозоляють бачити
внутрішні органи; сучасна поліграфічна про-
дукція все частіше використовує мітки для
візуалізації цифрових повідомлень, до цього
ж класу належать і штрих-коди, якими мар-
кують товари.
Трансформації в соціальній сфері харак-
теризуються передусім тим що, зв’язки між
членами соціуму опосередковуються склад-
ною техногенною структурою інформаційно-
комунікаційних систем, які формують склад-
ні мережеві структури (гібрид соціальної і
технічної реальності). В сучасному світі тех-
носфера, як сукупність технічних лаштунків,
стає часткою соціосфери. Що особливо по-
мітно у сфері розваг, фінансовій сфері, сфе-
рі послуг, навчанні, політичній діяльності.
Сьогодні політичне існування аналогічне іс-
нуванню в засобах масової інформації, роль
яких все частіше виконує мережа Інтернет.
ІКТ сприяють творенню принципово нових
феноменів співпраці в суспільстві. Скажімо,
віртуальна енциклопедія Вікіпедія – ре-
зультат співпраці тисяч користувачів мережі
Інтернет, або численні віртуальні бібліотеки,
які дають можливість обмінюватися електро-
нними версіями книг, нарешті, різноманітні
форуми, де обговорюються нагальні пробле-
ми, даються поради, тобто все те, що раніше
робилось в колі друзів, сусідів, колег, перено-
ситься в Мережу.
Подібну тенденцію можна спостерігати і
в діяльності різноманітних соціальних рухів,
які мають на меті захист прав людини, захист
природи, вирішення актуальних проблем
певних регіонів тощо. Їх активне функціону-
вання в деяких випадках можливе лише ІКТ.
Те саме можна сказати і про так звані «кі-
бербезпорядки», чи «twitter» або «facebook-
революції».
РОЗВИТОК НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ОНТОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ
ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 2 69
Відтак соціальне тепер сприймається не як
протилежне природному, технічному чи еко-
номічному, а як спосіб їх поєднання і перетво-
рення одного в інше. Артефакти не тільки відо-
бражають стан розвитку суспільства, вони зна-
чною мірою є тією речовиною, з якої і склада-
ється соціальність. Вони надають суспільству
тілесність, вважає Б. Латур [6]. Прикметно,
що ця «тілесність» все частіше презентується
електронно-інформаційними структурами,
завдяки яким відбувається своєрідна матері-
алізація віртуального. К. Кнорр-Цетіна від-
значає: «Коли послуги, які надавалися живою
людиною, змінюються автоматизованими
електронними послугами, не потрібно вза-
галі ніяких соціальних структур – лише елек-
тронно-інформаційні структури» [7, с. 274].
Подібні постсоціальні перетворення свідчать
про те, що відомі нам соціальні форми зву-
жуються, робляться тоншими – соціальність
відступає. Це можна тлумачити як тенденцію
до індивідуалізації. Можна припустити, пише
далі К. Кнорр-Цетіна, що саме індивіди, а не
держава, будуть нести відповідальність за задо-
волення потреб у соціальному забезпеченні та
соціальній безпеці. У сучасному суспільстві ак-
тивно розвиваються структури, які будуються
навколо особи, а не колективу. Але змінюється
і особа, формується «комп‘ютерна людина»,
яка сприймає світ крізь призму телекомуні-
каційних систем, крізь інформаційну призму,
створену іншими людьми. Тому «комп‘ютерна
людина», з одного боку, має можливість до-
ступу до велетенських масивів інформації, має
реальну можливість впливати на цю інформа-
цію, формувати її, але, з іншого боку, існує ри-
зик «зомбування», маніпуляцій за допомогою
інформації. Навіть якщо людина здатна кри-
тично сприймати та аналізувати інформацію,
протистояти маніпуляціям, виникає проблема
кількості інформації, інформаційного «шуму»
і нездатності орієнтуватися в цьому вирі.
Можливі і більш серйозні проблеми, пов‘язані
зі змішуванням реальностей, неспроможніс-
тю розрізняти «віртуальну реальність» і по-
дії реального світу. Щоправда, здебільшого
йдеться про психологічну чи навіть клінічну
проблему, яка, можливо, у більш легкій формі,
але проявилась би і без впливу ІКТ.
Не залишається без змін і людина, яка
із найдосконалішої, богоподібної істоти, з
«вінця природи» перетворюється на «мате-
ріал» для вдосконалення. Звісно, людина –
це біосоціальна істота, вона здатна творити
сама себе, що і відбувалося впродовж віків.
Використовуючи власну силу волі, роблячи
ті чи інші вправи, людина актуалізувала за-
кладену природою потенційну можливість
до удосконалення тіла і підвищення його
фізичних можливостей, людина схильна до
навчання і розвитку розумових здібностей,
може виховати естетичний смак і відшліфу-
вати мистецькі здібності.
Наразі людство опиняється перед ситу-
ацією, коли джерелом розвитку людського
індивіда стають досягнення новітніх тех-
нологій – інформаційних, нанотехнологій,
біотехнологій, генетичної інженерії. Людина
в цьому випадку розглядається не як само-
достатня особистість, а як об’єкт вдоско-
налення, об’єкт проектування і дизайну. В
зв’язку з цим в літературі наголошується про
можливість нового етапу розвитку євгеніки,
так званої позитивної євгеніки, мета якої не
виправляти недоліки, а удосконалити і без
того гарний стан. Дискутуються вже не пи-
тання про пластичну хірургію або вживання
допінгу спортсменами з метою досягнення
ідеальної зовнішності чи фізичної форми, а
питання про можливість вдосконалення лю-
дини шляхом втручання в її генетичний код,
покращення її природи. Обговорюються та-
кож можливості створення «постлюдини» як
результату зміни біологічних даних людини
шляхом під‘єднання технічних (інформацій-
них) лаштунків. Висловлюються навіть більш
радикальні погляди, що відображають одну з
програмних цілей постгуманістів, – переве-
дення свідомості людини в цифрову форму і
досягнення цифрового безсмертя.
Цілком закономірно, що відбуваються
трансформації основних антропологічних
категорій. У зв’язку із зазначеним одне з най-
важливіших питань онтології, питання про
життя та смерть, також проблематизується в
сучасній культурі. А. П. Назаретян [8, с. 47]
відмічає, що вже сьогодні такі поняття як осо-
бистість, людина, свідомість, дух, душа, живе
і неживе, життя, смерть і безсмертя, час і ві-
чність не мають загальновизнаних визначень,
але ми поки більш-менш розуміємо один од-
ного. Проте вже в недалекому майбутньому
звичний зміст може драматично змінитися
і сучасні тексти через одне-два десятиліття
здаватимуться незрозумілими.
Це не тривіальні питання, адже до най-
важливіших архетипів культури належить
розуміння себе, власної сутності, своєї
Л. В. Рижко
ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 270
суб’єктивності, так само як основних екзис-
тенційних цінностей буття – що для людини
є благо, добро, істина, справедливість, краса.
Найважливіше питання, яке визначає буття
людини, – чи є життя після смерті, формує
не лише культуру ставлення до смерті, про-
щання з померлим, а також визначає життєві
пріоритети, цілі людини, сенси життя.
У матеріалістичній філософії життя
трактувалось як спосіб існування білкової
матерії, а смерть – природне і незворотне
припинення життєдіяльності біологічної
системи [9]. Живі об’єкти відрізняються
від неживих обміном речовин, здатністю до
розмноження, росту, пристосування до се-
редовища. У філософії М. Хайдеггера жит-
тя – це «буття-до-смерті». В обох випадках
життя та смерть тлумачаться як несуміс-
ні і водночас взаємно необхідні поняття.
Зважаючи на наміри трансгуманістів пере-
вести свідомість людини на інформаційні
носії цілком логічним є припущення, що в
майбутньому людина вважатиметься живою
в тому чи іншому сенсі в залежності від на-
явної про неї інформації, отриманої під час
опитувань і за допомогою записуючих при-
строїв. Тому «смерть» стає ще більш роз-
пливчатим поняттям, ніж «народження».
Не менш драматичні зміни відбувають-
ся на теренах моралі. Взаємообумовленість
ціннісно-культурного і раціонально-прак-
тичного розвитку можна простежити на
прикладі сприйняття страждань і болі.
Зокрема, О. Г. Гребенщікова розглядає
трансформацію ставлення до тілесних і
духовних страждань у християнстві і в су-
часній секуляризованій європейській куль-
турі. У християнстві «прийняття Христом
мученицької смерті на хресті розглядається
як високий духовний акт, що надає страж-
данням особливий очищувальний зміст у
боротьбі зі злом» [10, с. 242]. Сприйняття
життя як покірності долі, тілесного страж-
дання як випробовування перед вічністю
духовного буття, чи зумисне спричинення
тілесного болю як певного обряду, завдя-
ки якому людина досягне певного статусу,
дисонує із сучасною практикою анестезії
як боротьби з болем, лікуванням як «бо-
ротьбою з хворобою» і виражає культур-
ні трансформації сьогодення. У зв’язку з
цим О. Г. Гребенщікова акцентує увагу на
трьох взаємопов’язаних трендах, присут-
ніх в літературі: індустріалізації здоров’я,
політизації медицини і медикалізації жит-
тя. Цілком погоджуючись зі сказаним,
слід згадати комерціалізацію медицини як
невід’ємний аспект, що виступає водно-
час і причиною, і наслідком цих тенден-
цій. Річ у тім, що на певному етапі систе-
ма охорони здоров’я починає продукувати
проблеми, для розв’язання яких вона була
створена. Ще один приклад: вбивство,
самогубство в християнській культурі –
це тяжкі гріхи. Натомість практика евтана-
зії – «раціональної» смерті або «лікування»
болі смертю – цілком спотворює традицій-
ну мораль. Легітимація евтаназії перетво-
рює вбивство зі злочину в милосердну до-
помогу, руйнуючи тим самим одну з голо-
вних засад культури.
У християнській традиції існує опози-
ція вищого – духовного та нижчого – ті-
лесного. Проте тіло розглядається як земне
вмістилище душі і тим самим освячується.
Наміри коректування «божественного за-
мислу» за допомогою біотехнологій, гене-
тичної інженерії суперечать тисячолітнім
традиціям. Сьогодні тіло людини розгля-
дається не як природна даність, а як об’єкт
технологічного удосконалення у фізіоло-
гічному, екологічному, психосенсорному,
екзистенційному вимірі. Воно розгляда-
ється як конструктор, про що свідчить по-
ширена практика трансплантації органів,
яка, з одного боку, дає шанс на одужання
і життя, з іншого боку, породжує численні
проблеми морального ґатунку, які в стократ
посилюються у випадку усвідомлення, що
генотип як гарант автентичності особис-
тості також опиняється під загрозою втру-
чання. Моральні проблеми значно усклад-
нюються у зв’язку з тим, що в цю сферу
вручаються ринкові механізми. Людське
життя безцінне, але частини людського тіла
перетворюються в товар. Зростає ринок, на
якому донорська сперма й донорські яй-
цеклітини стають товаром. Виникає ринок
послуг з виношування і народження «дітей
з пробірки».
Природна відмінність між чоловічим і
жіночим початком, яка протягом тисячо-
літь спрямовувала культурний розвиток
людства та індивідуальний розвиток кож-
ного індивіду, втрачає переважне значен-
ня. Стать людини, раса – це, мовляв, не
природна даність, а соціальна умовність,
предмет вибору і об’єкт технологічного
РОЗВИТОК НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ОНТОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ
ISSN 0374-3896 Наука та наукознавство, 2015, № 2 71
моделювання. Сім‘я як союз чоловіка та
жінки, спрямований на продовження люд-
ського роду, також перетворюється на своє-
рідний конструктор, використовуючи різні
елементи якого можна створити ті чи інші
комбінації. Ще більш радикальні культур-
ні трансформації несе реалізація практики
клонування. «Клонування як технологія
репродукції людства не від двох людей (ма-
тері і батька), а від одного (неважливо якої
статі) нівелює різницю між чоловічим і жі-
ночим» [11, с. 36]. І хоча сучасна культура
не допускає практичну можливість клону-
вання людини, це заборонено законодав-
чо, проте поява і обговорення такої ідеї вже
свідчить про культурні трансформації.
Недаремні побоювання філософів:
«Біомедичні технології є полем непомітних
для наукового і міщанського погляду, але
найрадикальніших перетворень людсько-
го в людині… Вчений краще інших знає,
що він робить, але зовсім не знає (саме як
вчений), чому він це робить. Більше того,
знаючи наслідки своїх дій, які можна спо-
стерігати з допомогою мікроскопа чи іншо-
го наукового приладу чи методу, він цілком
некомпетентний стосовно наслідків, які
можуть виникнути на рівні свідомості лю-
дини чи суспільної свідомості» [11, с. 30].
Адже стирається межа між штучним, ство-
реним, сконструйованим і природним –
тим, що виникло завдяки еволюції, при-
родного відбору та випадковості. Причому
цей елемент природності знаходиться під
загрозою зникнення практично з усіх сфер
людського життя, як, власне, і з сфери при-
роди загалом.
Стирання меж між природним і штуч-
ним, технічним, культурним, між природ-
ною детермінацією та свідомо обраним
станом, живим і неживим, особливо сто-
совно людської природи, чи формування
нової тілесності людини може мати непе-
редбачувані наслідки. «Втручання у вну-
трішні нейропсихічні процеси може при-
вести до непередбачуваних наслідків – і
не лише для індивідуальної людської пси-
хіки, а й суспільства загалом. Питання в
тому, що стане з особистістю, як її психіка
буде поєднуватися з цією новою тілесніс-
тю і чи не призведе це коректування “бо-
жественного замислу” до самознищення
людини» [12, с. 83].
Питання про зміну людської сутнос-
ті може мати і іншу постановку, яка зво-
диться до того, що не варто шукати якусь
константну сутність людини. Особливість
людини, навпаки, полягає у здатності по-
стійно трансформувати себе, видозміню-
ватися. Біблійна оповідь про гріхопадіння
людини тому яскраве свідчення. «Власне
людське в людині – це не якась наперед
задана сутність, виразом якої є традиційні
заборони і моральні обмеження, але сама
тенденція до зміни будь-якої готової фор-
ми життя. Тенденція до самоперетворення,
творення все нових і нових форм людської
сутності. Тобто власне людське в людині –
це і є сам потяг до нового… з цієї перспек-
тиви культурного бачення становлення
людини інакшої під впливом технологіч-
ного прогресу є найбільш автентичним ви-
разом її творчої самості» [11, с. 40]. Відтак
той, хто стоїть на заваді технологічних пе-
ретворень людської сутності, знаходиться
в полоні пересудів і забобон.
Не маючи змоги, втім і не ставлячи за
мету дати остаточну оцінку трансформа-
ційним процесам, які відбуваються на на-
ших очах, можна зробити висновки, що
сучасна наука, технологія змінює не лише
спосіб життя людини, але також призво-
дить до світоглядних змін і, що головне,
радикальних трансформацій змісту осно-
вних понять, за допомогою яких людина
міркує про світ: буття, небуття, простір,
час, розвиток, причинність, суб’єкт, об’єкт,
природа, культура, добро, зло тощо.
1. Аршинов В. И. Конвергентные технологии (НБИКС) и трансгуманистические преобразования в кон-
тексте парадигмы сложности / В. И. Аршинов // Глобальное будущее 2045. Конвергентные техно-
логии (НБИКС) и трансгуманистическая эволюция. – М. : ООО «Изд.МБЛ». – 2013. – С. 99–106.
(Режим доступа: 2045.ru 11.06.2014).
2. Марков Б. В. Антропология интимного // Слотердайк П. Сферы. Микросферология. – Том 1.
Пузыри. – СПб. : «Наука», 2005. – С. I–XXXIV.
3. Лепский В. Е. Проблема сборки субьектов развития в контексте эволюции технологических укладов /
В. Е. Лепский // Глобальное будущее 2045. Конвергентные технологи (НБИКС) и трансгуманис-
Л. В. Рижко
ISSN 0374-3896 Science and Science of Science, 2015, № 272
тическая эволюция – М. : ООО «Изд. МБЛ», 2013. – С. 67–82. (Режим доступа: 2045.ru 11.06.2014).
4. Чеклецов В. В. Гибридная реальность. НБИКС как интерфейс «человек-машина» / В. В.Чеклецов //
Глобальное будущее 2045. Конвергентные технологии (НБИКС) и трансгуманистическая эволюция. –
М. : ООО «Изд. МБЛ», 2013. – С. 107–120. (Режим доступа: 2045.ru 11.06.2014).
5. Evans Dave. The Internet of Things. How the Next Evolution of the Internet is Changing Everything / Evans
Dave (Access mode: Cisco.com 4.08.2014).
6. Латур Б. Когда вещи делают отпор: возможный вклад «исследований науки» в общественные науки /
Б. Латур // Социология вещей. – М. : Изд. дом «Территория будущего», 2006. – С. 342–362.
7. Кнорр-Цетина К. Социальность и обьекты. Социальные отношения в постсоциальных обществах
знания // Социология вещей. – М. : Изд. дом «Территория будущего», 2006. – С. 267–306.
8. Назаретян А. П. Мировоззренческая перспектива планетарной цивилизации / А. П. Назаретян //
Глобальное будущее 2045. Конвергентные технологи (НБИКС) и трансгуманистическая эволюция. –
М. : ООО «Изд. МБЛ», 2013. – С. 26–47. (Режим доступа: 2045.ru 11.06.2014).
9. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 20, с. 82.
10. Гребенщикова Е. Г. Мифология страдания: анестезия жизни / Е. Г. Гребенщикова // В пространстве
биологоса. – СПб. : Изд. дом «Міръ», 2011. – С. 238–259.
11. Тищенко П. На гранях жизни и смерти: философские исследования оснований биоэтики /
П. Тищенко. – СПб. : Изд. дом «Міръ», 2011. – 328 с.
12. Горохов В. Г., Декер М. Технологические риски как социальная проблема при разработке и внедрении
интеллектуальных автономных роботов / В. Г. Горохов // Глобальное будущее 2045. Конвергентные
технологии (НБИКС) и трансгуманистическая эволюция. – М. : ООО «Изд. МБЛ», 2013. – С. 82–93.
(Режим доступа: 2045.ru 11.06.2014).
Одержано 20.03.2015
Л. В. Рыжко
Развитие новых технологий
и трансформация онтологических категорий
Предпринята попытка осмыслить процессы изменения мировосприятия современного человека в контек-
сте трансформации основных онтологических категорий: бытие, небытие, пространство, время, развитие,
причинность, субъект, объект, природа, культура, добро, зло и т. п. Показано, что современная наука и тех-
нологии радикально меняют не только образ жизни человека, но и содержание основных понятий, с помощью
которых человек размышляет о мире, а также стают причиной множества рисков.
Ключевые слова: онтологические категории, информационно-коммуникационные технологии, нанотех-
нологии, биотехнологии, гибридная реальность.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-132201 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0374-3896 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T02:31:44Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рижко, Л.В. 2018-04-13T20:05:59Z 2018-04-13T20:05:59Z 2015 Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій / Л.В. Рижко // Наука та наукознавство. — 2015. — № 2. — С. 66-72. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132201 141.201 Зроблено спробу осмислити зміну світосприйняття сучасної людини у контексті трансформації основних онтологічних категорій: буття, небуття, простір, час, розвиток, причинність, суб’єкт, об’єкт, природа, культура, добро, зло тощо. Показано, що сучасна наука і технології радикально змінюють не лише спосіб життя людини, а й зміст основних понять, за допомогою яких людина міркує про світ, а також стають причиною численних ризиків. Предпринята попытка осмыслить процессы изменения мировосприятия современного человека в контексте трансформации основных онтологических категорий: бытие, небытие, пространство, время, развитие, причинность, субъект, объект, природа, культура, добро, зло и т. п. Показано, что современная наука и технологии радикально меняют не только образ жизни человека, но и содержание основных понятий, с помощью которых человек размышляет о мире, а также стают причиной множества рисков. The author makes an attempt of rethinking the change in the world outlook of a contemporary human in the context of transformations in the key ontological categories: existence, nonexistence, space, time, development, causality, entity, object, nature, culture, good, evil etc. It is shown that the contemporary science and technology has caused radical change not only in the human way of life, but also in the meaning of key concepts used for human reflection about the world, and that it has become a factor for numerous risks. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Добровські читання Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій Развитие новых технологий и трансформация онтологических категорий Development of Advanced Technologies and Transformation of Ontological Categories Article published earlier |
| spellingShingle | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій Рижко, Л.В. Добровські читання |
| title | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| title_alt | Развитие новых технологий и трансформация онтологических категорий Development of Advanced Technologies and Transformation of Ontological Categories |
| title_full | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| title_fullStr | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| title_full_unstemmed | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| title_short | Розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| title_sort | розвиток новітніх технологій і трансформація онтологічних категорій |
| topic | Добровські читання |
| topic_facet | Добровські читання |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132201 |
| work_keys_str_mv | AT rižkolv rozvitoknovítníhtehnologíiítransformacíâontologíčnihkategoríi AT rižkolv razvitienovyhtehnologiiitransformaciâontologičeskihkategorii AT rižkolv developmentofadvancedtechnologiesandtransformationofontologicalcategories |