Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.

В статті розглянуто процеси формування та інституціоналізації спільної науково-технічної та інноваційної політики Європейського Співтовариства. Основну увагу приділено аналізу офіційних документів Європейської комісії, які пов’язані з науково-технічною та інноваційною політикою. Виділено чинники, як...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Грига, В.Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України 2017
Назва видання:	Наука та наукознавство
Теми:	Зарубіжна наука
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132325
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр. / В.Ю. Грига // Наука та наукознавство. — 2017. — № 1. — С. 105-119. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-132325
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1323252025-02-23T19:36:35Z Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр. Эволюция совместной научно-технической и инновационой политики в Европе в период 1945–1985 гг. Evolution of Comon Science, Technology and Innovation Policy in Europe in 1945–1985 Грига, В.Ю. Зарубіжна наука В статті розглянуто процеси формування та інституціоналізації спільної науково-технічної та інноваційної політики Європейського Співтовариства. Основну увагу приділено аналізу офіційних документів Європейської комісії, які пов’язані з науково-технічною та інноваційною політикою. Виділено чинники, які впливали на її формування та цілі. Визначено основні шляхи та ініціативи з їх досягнення. Зроблено висновок про доцільність врахування Україною європейського досвіду, зокрема використання програмно-цільового підходу та створення координаційних механізмів під час розроблення вітчизняної науково-технічної та інноваційної політики. В статье рассмотрены процессы формирования и институционализации общей научнотехнической и инновационной политики Европейского Cообщества. Основное внимание уделено анализу официальных документов Европейской комиссии, связанных с научно-технической и инновационной политикой. Выделены факторы, которые влияли на ее формирование и цели. Определены основные пути и инициативы по их достижению. Сделан вывод о целесообразности применения Украиной европейского опыта, в частности использования программно-целевого подхода и создания координационных механизмов при разработке научно-технической и инновационной политики Украины. The paper deals with the issues of developing and institutionalization of the common science, technology and innovation policy of the European Community. The main attention is paid to analysis of the official documents of the European Commission related to science, technology and innovation policy. The factors that influenced developing of the common policy and its objectives are considered as well as the main initiatives and ways to achieve them. It is concluded that the European experience in particular the use of program-oriented approach and the establishment of coordination mechanisms, should be used more actively in the science, technology and innovation policy of Ukraine. Статтю підготовлено в рамках НДР «Розвиток інноваційної системи України в європейському науково-технологічному просторі», № ДР 0115U001424. 2017 Article Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр. / В.Ю. Грига // Наука та наукознавство. — 2017. — № 1. — С. 105-119. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132325 332.021: 330.34 uk Наука та наукознавство application/pdf Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Зарубіжна наука Зарубіжна наука
spellingShingle	Зарубіжна наука Зарубіжна наука Грига, В.Ю. Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр. Наука та наукознавство
description	В статті розглянуто процеси формування та інституціоналізації спільної науково-технічної та інноваційної політики Європейського Співтовариства. Основну увагу приділено аналізу офіційних документів Європейської комісії, які пов’язані з науково-технічною та інноваційною політикою. Виділено чинники, які впливали на її формування та цілі. Визначено основні шляхи та ініціативи з їх досягнення. Зроблено висновок про доцільність врахування Україною європейського досвіду, зокрема використання програмно-цільового підходу та створення координаційних механізмів під час розроблення вітчизняної науково-технічної та інноваційної політики.
format	Article
author	Грига, В.Ю.
author_facet	Грига, В.Ю.
author_sort	Грига, В.Ю.
title	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.
title_short	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.
title_full	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.
title_fullStr	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.
title_full_unstemmed	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.
title_sort	еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в європі у період 1945 — 1985 рр.
publisher	Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Зарубіжна наука
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132325
citation_txt	Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр. / В.Ю. Грига // Наука та наукознавство. — 2017. — № 1. — С. 105-119. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Наука та наукознавство
work_keys_str_mv	AT grigavû evolûcíâspílʹnoínaukovotehníčnoítaínnovacíjnoípolítikivêvropíuperíod19451985rr AT grigavû évolûciâsovmestnojnaučnotehničeskojiinnovacionojpolitikivevropevperiod19451985gg AT grigavû evolutionofcomonsciencetechnologyandinnovationpolicyineuropein19451985
first_indexed	2025-11-24T16:26:04Z
last_indexed	2025-11-24T16:26:04Z
_version_	1849689704368177152
fulltext	ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 105 © в.Ю. гРигА , 2017 В статті розглянуто процеси формування та інституціоналізації спільної науково-технічної та інноваційної політики Європейського Співтовариства. Основну увагу приділено аналізу офіційних документів Європейської комісії, які пов’язані з науково-технічною та інновацій- ною політикою. Виділено чинники, які впливали на її формування та цілі. Визначено основні шляхи та ініціативи з їх досягнення. Зроблено висновок про доцільність врахування Україною європейського досвіду, зокрема використання програмно-цільового підходу та створення коор- динаційних механізмів під час розроблення вітчизняної науково-тех- ніч ної та інноваційної політики. Ключові слова: спільна науково-технологічна та інноваційна політика, Європейське Співтовариство, дослідження та розробки, Європейська комісія, Об’єднаний дослідницький центр. УДК 332.021: 330.34 в.Ю. ГРиГа , кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, ДУ «інститут економіки та прогнозування НАН України» e-mail: gryga@nas.gov.ua еволЮЦІя сПІльНої Науково-теХНІчНої та ІННоваЦІЙНої ПолІтики в ЄвРоПІ у ПеРІод 1945–1985 рр.1 Постановка проблеми. З моменту підписання угоди про асоціацію між Україною та Єс Україна взяла на себе низ- ку «зобов’язань» у сфері науки та технологій, серед яких реалізація заходів, спрямованих на розвиток сприятливих умов для проведення досліджень та впровадження нових технологій, обмін інформацією щодо політики сторін у сфері науки та технологій, спільної реалізації науко- вих програм та дослідницької діяльності [1]. З огляду на це реформування вітчизняної науково-технологічної та інноваційної політики на основі європейського до- свіду потребує не сліпого копіювання чи наслідування 1 статтю підготовлено в рамках НДР «Розвиток інноваційної систе- ми України в європейському науково-технологічному просторі», № ДР 0115U001424. 106 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига кращих практик, а якомога скорішого усвідомлення та глибокого розумі- ння факторів інтенсифікації інноваційного розвитку, ефективності нау ко- во-технологічної та інноваційної політики та її інструментів. інструменти стимулювання науково-технологічної та інноваційної діяльності, що запроваджуються на національному та наднаціональному рів нях, неможливо розглядати у відриві від історичного контексту та се- редо ви ща, в якому вони діють, оскільки це може привести до отримання хибних вис новків стосовно їх потенційної ефективності при застосуванні за інших умов. таким чином, євроінтеграційні процеси, які сьогодні відбуваються в Україні, обумовили актуальність теми цієї статті, в якій здійснено спробу проаналізувати еволюцію спільної науково-технічної та інноваційної по- літики Європейського співтовариства. огляд останніх публікацій. питання еволюції науково-технічної та ін- новаційної політики досліджувалися багатьма вченими: Л. санз-Менендез і с. борраш [2], Е. Джемісон [3], К. гай [4], б. годен [5], Л. гудзетті [6] та іншими. Але наведений у цих роботах детальний історичний аналіз як правило здійснюється з точки зору розвитку інституцій або еволюції цілей та завдань політики. У вітчизняних роботах дослідження еволюції науково- технічного та інноваційного розвитку Єс в цілому та окремих європейсь ких країн зазвичай обмежується більш пізнім періодом починаючи з середини 1980-х років (див, наприклад, [7; 8]). при цьому увага приділяється не процесу формування політики, а її змісту та формі. Натомість в цій статті акцент зроблено саме на процесі формування спільної науково-технологічної та інноваційної політики Європейського співтовариства (Єс) шляхом аналізу офіційних документів, які характе- ризують ставлення політикуму до науково-технічного розвитку, цілі та підходи до його стимулювання у період із середини 1940-х до середини 1980-х років хх століття, що дає змогу розглядати науково-технічну та ін- новаційну політику не як статичне, а як динамічне явище. період дослі- дження охоплює усі ключові події та процеси, що впливали на формуван- ня спільної науково-технічної та інноваційної політики Єс. Мета статті — дослідити еволюцію спільної науково-технічної та ін- новаційної політики Європейського співтовариства у контексті інтегра- ційних процесів. виклад основного матеріалу. Однією з перших концепцій для розумін- ня науки, технологій та інновацій та їх зв’язку з економікою вважається т. зв. «лінійна модель інновацій» [5]. хоча цей термін виник лише напри- кінці 60-х років хх століття [9], за своєю сутністю саме лінійна модель визначала логіку формування політики держав щодо стимулювання роз- витку науки та техніки [10]. Як зазначає б. годен [5, c. 26], засади лінійної моделі були публічно виголошені в доповіді американця в. буша «Science: The Endless Frontier» у 1945 році, в якій йшлося про причинно-наслідковий ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 107 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики зв’язок між фундаментальними дослідженням та соціально-економічним прогресом. Але раніше подібні ідеї обговорювалися в колі промисловців, бізнес-шкіл, консультантів, економістів тощо. відповідно до логіки лінійної моделі політика стимулювання іннова- ційного розвитку має бути спрямована на генерування достатньої кількос- ті фундаментальних та прикладних знань. Нагадаємо, що ця політика формувалася у часи панування кейнсіанської моделі економіки з її акцен- том на стимулювання попиту та інвестицій. при цьому важливу роль у дер жавних інвестиціях відігравали саме наукові дослідження та наукова інфраструктура, а максимально ефективне використання отриманих нау- кою знань було одним із ключових завдань промисловості та бізнесу. З огляду на акцент саме на початкові етапи лінійного процесу можна вважати, що інноваційна політика спершу була радше науковою політикою, яка у більшості країн Європи інституціоналізувалася набагато раніше: окремі наукові інституції виникли там ще у XVII столітті, хоча більш-менш чітких контурів вона набула у XIX столітті. при цьому Дж. пул та К. Енд рюс визна- чали наукову політику «як цілеспрямовані зусилля уряду щодо фінансування, заохочування і використання наукових ресурсів — кваліфіко ваних наукових працівників, лабораторії, обладнання — в інтересах націо наль ного добробу- ту»2. таке лаконічне визначення, на нашу думку, є досить ємним. Натомість вітчизняна практика політикотворення характеризуєть ся методологічними вадами, зокрема у цілепокладанні. Наприклад, державна політика у сфері наукової та науково-технічної діяльності має сім цілей [11], з яких лише одну, на нашу думку, можна вважати ключовою, а саме: примноження національ- ного багатства на основі використання наукових та науково-технічних до- сягнень. причому ця ціль у переліку є лише третьою. інші ж цілі є скоріше завданнями та характеризують шлях досягнення головної мети. повертаючись до історії науково-технічної та інноваційної політики, відзначимо, що в Європі, власне як і в сША, ще після першої світової ві- йни великі промислові компанії переконалися у необхідності інвестуван- ня в дослідження та почали будувати власні науково-дослідницькі лабора- торії. Уряди країн намагалися сприяти цій діяльності переважно шляхом надання фінансової підтримки коопераційним дослідженням і розробкам (ДіР), однак її, за оцінками дослідників, було недостатньо [12]. після Другої світової війни, яка дала поштовх глобалізаційним про- цесам у світі, для економічного відновлення в європейських країнах ак- тивно використовувались новітні науково-технічні розробки та рішення, отримані під час війни [8]. Це разом із відсутністю монополій та потужних антиконкурентних картелей («зруйнованих» або ослаблених під час війни) та структурними змінами в економіці (в тому числі внаслідок переходу ро- бочої сили з аграрного сектору до промисловості та сектору послуг) при- 2 Цит. за [3]. 108 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига звело до зростання продуктивності праці та економіки впродовж 1950– 1960-х років [3]. У 1950-х роках в Європі було укладено низку міждержавних угод щодо науково-технічного розвитку на галузевому рівні — для підтримки дослі- джень у вугільній, металургійній промисловості, сільському господарстві та ядерній енергетиці. Ці тематичні напрями обумовлювалися стратегічними інтересами країн, адже у сфері ядерної енергетики Європа відставала від сША та сРсР, а без сталі та вугілля неможливо було відбудовувати країни після війни. Крім цього, зріс інтерес урядів європейських країн до фінансу- вання мультидисциплінарних дослідницьких проектів, пов’язаних із меди- циною, радіолокацією, електронікою, хімією, атомною енергетикою тощо. Значною мірою це було пов’язано з необхідністю конверсії оборонних ДіР, що здійснювалися впродовж війни, та пошуку шляхів їх використання для потреб післявоєнної відбудови [3]. Як було зазначено вище, у післявоєнні роки переважала лінійна модель інновацій, тож основна увага приділялася початковим етапам інноваційного процесу, тому науково-технічна політика переважно мала характер «техно- логічного поштовху» і була зосереджена на розвитку науково-дослідницької бази [14]. Основним її інструментом було пряме державне втручання [2]. в інституційному ж плані в країнах Європи створювалися різного роду науко- ві та науково-консультативні ради, експертні комісії та спеціалізовані уста- нови, що сприяли промисловому впровадженню розробок, отриманих у державному науковому секторі чи університетах. Наприклад, у великобри- танії у 1949 році було створено Національну корпорацію з досліджень і розробок, а у Франції — технічні центри, які надавали інформаційно-кон- сультативну допомогу промисловим підприємствам [10]. Нові державні науково-дослідницькі інститути було створено в таких галузях як охорона здоров’я, сільське господарство і атомна енергетика. в 1957 році було за- сновано багатонаціональний великий дослідницький центр (Об’єднаний дослідницький центр, Joint Research Center, JRс) Єс, який спершу спеціа- лізувався на ДіР у сфері ядерної енергетики. він об’єднував 7 дослідницьких інститутів у 5 містах. перші чотири було створено впродовж 1959–1965 ро- ків у італії (галузі досліджень: навколишнє середовище, здоров’я та безпека), бельгії (стандартизація та вимірювання), Нідерландах (енергетика та тран- спорт) та Німеччині (ядерні дослідження), інші — і у другій половині 1990-х і початку 2000-х років. так, у 1994 році в іспанії засновано інститут перспек- тивних технологічних досліджень (техніко-економічний аналіз та наукове обґрунтування політичних рішень), у 1998 г. в італії створено інститут з охо- рони здоров’я та захисту споживачів, а у 2001 році до складу JRс увійшов інститут з проблем охорони навколишнього середовища та сталого розви- тку, також створений в італії. Штаб-квартира JRс знаходиться у брюсселі, а сам він входить до складу Європейської комісії. У другій половині 2016 року JRC було реструктуризовано. Як окремі одиниці, інститути було ліквідова- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 109 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики но шляхом утворення єдиної інституційної структури — Об’єднаного до- слідницького центру (більш детально див., наприклад, https://ec.europa.eu/ jrc/sites/jrcsh/files/jrc-organigramme_en.pdf). Реструктуризація JRC є, на нашу думку, свідченням еволюції іннова- ційної політики європейських країн та Єс у цілому: із суто дослідницької інституції у сфері атомної енергетики JRC перетворився на організацію, що орієнтована на задоволення потреб споживачів (передусім Європейської комісії) та на активну підтримку процесу формування науково-технічної та інноваційної політики, яка сьогодні стає все більш комплексною та ціліс- ною. Наразі JRC є невід’ємною частиною Європейського дослідницького простору та законодавчого процесу Єс. Наприкінці 1950-х років у Європі почали більше уваги приділяти не лише науці, особливо «великій», а й використанню її результатів для вирі- шення конкретних технологічних проблем промисловості. З’явилося ро- зуміння того, що фінансування великих проектів, зокрема в атомній енер- гетиці, не є найбільш ефективним шляхом стимулювання економічного зростання та забезпечення гідного життя людей [2]. У 1960-х роках, з усві- домленням європейськими політиками низького рівня витрат європейських країн на ДіР у порівнянні зі сША, відставання та технологічної залежності Європи від сША та серйозних успіхів сРсР у космічних технологіях, від- бувається зміна пріоритетів науково-технологічної політики від суто науко- вих до технологічних. Реалізація такого переходу вбачалася у стимулюванні співробітництва в сфері науки та технологій між промисловими підприєм- ствами та підтримці технологоорієнтованих досліджень. Можна також відзначити, що наприкінці 1960-х років, з активізацією діяльності європейських громадських організацій у сфері охорони довкілля, в суспільстві розпочалися дискусії щодо впливу науки та технологій (осо- бливо атомної енергетики) на зовнішнє середовище, що відобразилося у створенні системи підтримки соціально значущих ДіР у Єс. при цьому пи- тання охорони навколишнього середовища стають важливою частиною науково-технічної та інноваційної політики та освіти в Європі [15]. У 1965 році на міждержавному рівні Комітетом із середньострокової економічної політики створено підкомітет з питань науково-технічної по- літики, метою діяльності якого було опрацювання питань формулювання та координування спільної політики, зокрема шляхом аналізу та порівняння національних планів, програм, бюджетів ДіР та методів їх стимулювання. восени 1967 року робоча група підкомітету підготувала звіт «До єдиної по- літики з досліджень та інновацій» [16], в якому наголошувалося на зростан- ні важливості інновацій в економічному розвитку. при цьому ситуація в Європі розцінювалася як така, що викликає занепокоєння, передусім через обмежені можливості країн-членів Єс щодо побудови інноваційної моделі економіки. серед основних причин цього відзначалися: малосприятливе середовище для досліджень та інновацій; низький динамізм в університе- 110 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига тах; брак відповідних людських ресурсів; слабка дифузія знань. Комітет також наголосив, що систематичні зусилля з підтримки досліджень та інно- вацій мають реалізовуватися як на національному, так і на рівні Єс, закла- даючи таким чином підвалини спільної політики. її метою мало бути поси- лення європейських позицій у міжнародній конкурентній боротьбі завдяки впровадженню інновацій. при цьому першочерговим завданням Єс мало бути створення сприятливих умов для цього, а одним зі шляхів — узгоджен- ня інноваційної та промислової політики країн-членів [6]. проте діяльність підкомітету за оцінками члена Європейської комісії (комісар) з промисло- вості та наукових досліджень А. спінеллі не була успішною [17]. Загалом початок 1970-х років ознаменувався подальшою активізацією науково-технічної та інноваційної політики Єс. У той період темпи еконо- мічного зростання європейських країн почали сповільнюватися, а основна увага політиків зосереджувалася на питаннях формування єдиної торго- вельної політики. втім у жовтні 1972 році на паризькому саміті глав урядів країн-членів Єс було проголошено про формування засад для узгодження політик країн в рамках Єс, в т. ч. у науково-технологічній сфері. в результаті у 1973 році під керівництвом А. спінеллі було розроблено програму спільної науково-технологічної політики [18]. Ця програма мала виправити недоліки у роботі підкомітету з питань науково-технічної політи- ки та врешті-решт забезпечити прогрес у формуванні спільної науково-техно- логічної політики Єс. відзначалося, що така політика має ґрунтуватися на: • спільному виборі та складанні узгодженого комплексу довгостроко- вих, середньострокових і короткострокових цілей і пріоритетів, яких кра- їни повинні дотримуватися; • забезпеченні координації національних політик країн-членів; • визначенні проектів, які становлять інтерес для європейської спіль- ноти, та їх реалізації; • створенні постійного механізму консультацій, за допомогою якого країни-члени зможуть, у міру необхідності, приймати рішення щодо за- гальних підходів стосовно третіх країн або міжнародних організацій; • визначенні ресурсів, необхідних для досягнення цілей, та виборі відповідних адміністративних і технічних структур. в програмі також наголошувалося на необхідності врахування соціаль- них потреб під час розроблення та реалізації науково-технологічної політики (охорона здоров’я, транспортування, телекомунікації, електроніка тощо), стимулювання науково-технологічного співробітництва у промисловості (фундаментальні, прикладні, промислові дослідження), створення інститу- цій та фондів, які мають допомагати Єс в ефективній реалізації спільної науково-технологічної політики. вже на початку 1974 року Європейська рада ухвалила чотири резолюції щодо формування спільної науково-технологічної політики [19]. вони ґрун- тувалися переважно на документах, підготовлених А. спінеллі. Але внаслі- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 111 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики док зміни у структурі Європейської комісії на початку 1973 року відпові- дальним за науково-технологічну політику став комісар Р. Дарендорф, який вніс низку поправок до пропозицій А. спінеллі. Загалом Р. Дарендорф вва- жав, що ДіР мають виконуватися насамперед з метою «інноваційного задо- волення соціальних потреб» [16], але основна відмінність у пропозиціях, підготовлених Р. Дарендорофом та А. спінеллі, полягала у запровадженні принципу «субсидіарності» науково-технологічної політики, який і сьогод- ні використовується у політиці Єс [2]. слід відзначити, що застосування цього принципу передбачено і Законом України «про наукову та науково- технічну діяльність», прийнятим в 2015 році. Ухвалені резолюції передбачали створення Комітету з науково-тех ніч них досліджень як аналітико-консультативного органу, а також Європейсь кого наукового фонду з метою стимулювання співпраці між країнами-членами у галузі фундаментальних досліджень, в т. ч. шляхом фінансування проектів, систематичного проведення форсайтних та прогнозно-аналітичних дослід- жень. Окрема увага в ухвалених резолюціях приділялася стимулюванню ін- новацій у промисловості через фінансування середньомасштабних проектів, ініційованих промисловістю або Єс, розвиток венчурного капіталу, брак якого планувалося доповнити коштами бюджетів різних рівнів (публічні кошти). Уряди окремих європейських країн також розпочали запроваджу- вати заходи щодо стимулювання ДіР у бізнес-секторі та налагодження зв’яз- ків між університетами та промисловістю [10]. У 1970-х роках учені-теоретики починають розглядати інноваційний розвиток як системне явище. так, у роботі Д. Мауері та Н. Розенберга [20] обґрунтовувалася важливість зв’язку між наукою, технологією та ринком. їхня модель інноваційного процесу також мала лінійний (послідовний) ха- рактер, доповнюючись такими етапами як інжиніринг, технологічний роз- виток, виробництво, маркетинг та продажі. Але на відміну від лінійної мо- делі у традиційному розумінні нова модель передбачала зворотній зв’я зок між етапами та зміною пріоритетності механізмів стимулювання від «пош- товху» до «формування попиту». Наприкінці 1970-х років у науково-технологічній політиці Єс почався перехід від підтримки внутрішніх ДіР, що фінансувалися та виконувалися в інститутах JRC, до підтримки проектів непрямої дії, тобто дослідницьких проектів, виконуваних державними дослідницькими установами або при- ватними промисловими компаніями на засадах співфінансування. Новим типом заходів з реалізації спільної науково-технологічної політики стають «узгоджені» дії (concerted actions) — коли країни-члени самостійно фінан- сують свої дослідницькі проекти в рамках спільної програми досліджень, а Європейська комісія забезпечує координацію та розповсюдження інформа- ції про них. Крім того, Європейська комісія відзначила важливість іннова- ційної політики для стимулювання промислових досліджень [21], у тому числі для полегшення доступу до ризикового капіталу [22]. 112 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига важливою подією у подальшому становленні спільної науково-тех ніч- ної та інноваційної політики Єс став «Звіт щодо структурних аспектів зростання» [14], в якому викладено цікаві ідеї щодо ролі інновацій в еконо- мічному зростанні. Зокрема, наголошувалося на необхідності заохочення ін новацій з метою задоволення нових потреб, що виникають на внутріш- ньоєвропейському ринку, збільшення частки Єс у світовій торгівлі та розвитку нових технологій. інновації розглядалися як основне джерело економічного зростання, що значною мірою пов’язано з нафтовою кризою 1973–1975 рр., яка також виявила цілу низку внутрішніх чинників сповіль- нення економічного розвитку. серед них, зокрема, зростання ригідності рин ків, в т. ч. трудових; закриті ринки капіталу для нових підприємств та галузей; формування нових монополій та олігополій, що отримують держав- ну підтримку; зменшення мотивації до пошуку роботи через недостатню кількість нових привабливих робочих місць та значні виплати по безробіт- тю; зниження мотивації до розроблення нових інноваційних технологій че- рез значну кількість технологій в активах великих компаній [11]. Отже, поява в згаданому звіті терміна «інновації» не була випадковою, адже саме їх відсут- ність визнавалася як одна з причин неспроможності Європи подолати тех- нологічний та економічний розрив зі сША, Японією та Кореєю. слід від зна- чити, що під інноваціями політики розуміли освоєння нових продуктів, по слуг або процесів, але важливо те, що вони не обмежували інновації резу ль татами досліджень і технологічними розробками. Це надало нового змісту іннова- ційній політиці, яка вийшла за межі суто науково-технологічної складової. причинами неуспішності інноваційних процесів у Єс у згаданому звіті названо: брак сприятливого клімату для малих і середніх підприємств (Мсп); відсутність відкритого ринку ідей, на відміну від сША; небажання вкладати кошти в ризиковані підприємства / венчури; податкове і культурне середо- вище, несприятливе для прийняття ризиків; повільність створення великого однорідного ринку; опір співробітників інноваціям через можливі негатив- ні соціальні наслідки [23]. Отже, у другій половині 1970-х років на політичному рівні було усвідомле- но основні проблеми та сформовано рамкові засади європейської науково- технологічної та інноваційної політики. вони ґрунтувалися на ідеї подолання технологічного розриву зі сША та Японією, тому основний акцент було зро- блено на реалізації наукових програм, допомозі компаніям у продукуванні но- вих технологій тощо. проте процес імплементації політики гальмувався слаб- кою правовою базою, а значна частина науково-дослідницьких робіт, що мали загальноєвропейське значення, реалізовувалася через JRC [1]. перебуваючи у стадії зародження, спільна науково-технологічна політика була скоріше су- купністю неузгоджених заходів та ініціатив, що реалізовувалися різними ор- ганами Єс (директоратами) [2]. така ситуація дуже нагадує те, що відбуваєть- ся в Україні, з тією відмінністю, що європейські політики переслідували цілі, наприклад подолання відставання від сША та Японії, які мали чіткий вимір. ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 113 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики Оскільки цього здійснити не вдалося, Єс активізувало зусилля з пошу- ку ефективної моделі науково-технологічної та інноваційної політики. Для цього було започатковано низку ініціатив, таких як проект «Європа 30+», дослідницькі програми FAST (1978–1987) [24] та ESPRIT, які були орієнто- вані на наукове обґрунтування науково-технологічної політики Європи та визначення стратегічних напрямів розвитку науки та технологій. також ре- зультати програми FAST заклали основу для формування європейської по- літики розвитку біотехнологій. У 1977 р. Європарламент ухвалив резолю- цію, в якій закликав Європейську комісію та Раду Єс підготувати проекти рішень щодо стимулювання та координації промислових ДіР та інновацій у сферах, де має місце значне негативне сальдо ліцензійних платежів на ко- ристь третіх країн, передусім сША та Японії [19]. слід відзначити, що у той час промислова політика низки провідних країн Європи була орієнтована на підтримку великих підприємств-лідерів у своїх галузях (т. зв. «національних чемпіонів»), що само по собі створювало певний бар’єр для впровадження нових підходів та реалізації нових полі- тичних інструментів.На виконання цієї резолюції у 1980 році Європейською комісією бу ло підготовлено Комюніке з промислового розвитку та іннова- цій, яке дало новий поштовх формуванню спільної науково-технологічної та інно ваційної політики Європи. слід відзначити, що макроекономічні умови в Європі наприкінці 1970-х — початку 1980-х років були досить складни- ми: сповільнилися темпи економічного розвитку, зростання безробіття суп- роводжувалося втратою конкурентоспроможності промислових підпри- ємств, особливо в електроніці [25]. З огляду на це в комюніке черговий раз наголошувалося, що інноваційна політика має поєднувати промислову стра- тегію з науково-техно логічною політикою, а внутрішній ринок повинен сприяти інноваційній та інвестиційній діяльності компаній. при цьому ос- новна роль у створенні умов для успішного розвитку компаній має належа- ти державним органам влади. серед заходів, які вони можуть здійснити для поліпшення ін но ваційного клімату, відзначалися зниження податкових тяга- рів для інноваційної діяльності, енергозбереження, зайнятість, підтримка ін- новаційної діяльності Мсп, в т. ч. шляхом доступу до венчурного капіталу та державних закупівель. Наступ не комюніке Європейської комісії, що було пов’язано з промисловими інноваціями, вийшло восени 1981 року, тобто менш ніж за рік від попереднього. в ньому було визначено недоліки та вузь- кі місця інноваційного розвитку [26]: • неефективне використання наукового потенціалу (заскорузлі струк- тури, відсутність гнучкості, старіння наукових кадрів, недостатнє фінансу- вання, незадовільне управління); • неадекватність зв’язків між фундаментальною, прикладною наукою, промисловими підприємствами, суспільством; • обмеженість доступу до результатів закордонних ДіР; • брак талановитих інвестиційних менеджерів та надмірна бюрократизація; 114 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига • брак ризикового капіталу; • несприятлива для венчурної діяльності фіскальна система; • несприятливі для інвестицій загальноекономічні умови; • ускладненість доступу до кваліфікованого персоналу. Для подолання цього запропоновано [24]: • здійснити ретельне дослідження разом із державами-членами фінан- сових та податкових заходів/стимулів, що впливають на інвестиції, з метою виявлення найбільш ефективних методів; • розробити спільні критерії для визначення інструментів стимулюван- ня інноваційної діяльності та меж їх застосування з урахуванням досвіду держав-членів; інструменти повинні стати більш прозорими, більш стабіль- ними та залишати більше гнучкості для підприємницьких рішень. також Європейська комісія закликала орієнтувати діяльність Європей- ського фонду регіонального розвитку та Європейського соціального фонду на проекти інноваційної спрямованості та розширювати використання тех- нологій військово-промислового призначення в економіці. примітно, що вже на початку 1980-х років державні закупівлі, обсяг яких на той час стано- вив 10 % ввп Єс, почали розглядатися як інструмент стимулювання попиту на інновації. Окрема увага країн-членів Єс мала приділятися діяльності нових технологічних Мсп, які не мають широкого доступу до науково- технічної, ринкової інформації, фінансових ресурсів тощо. Європейська комісія також вважала за необхідне розробити стратегії розвитку ключових промислових галузей та вжити заходів з розбудови транснаціональної інно- ваційної інфраструктури, що розширювало інноваційні можливості будь- якого підприємства на території будь-якої країни Єс. Загалом, як відзна- чено у [16], саме Комюніке 1981 року, що було підготовлено комісаром з питань промисловості, енергетики, досліджень та науки Е. Давінйоном, фактично формалізувало інноваційну політику Єс, але найважливіше те, що вона була тісно пов’язана з промисловою політикою. На початку 1980-х років у країнах Європи, зокрема у рамках ЄC, реалі- зовувалася досить значна кількість проектів ДіР, в т. ч. у промисловості [2], які часто не узгоджувалися та певною мірою дублювали одна одну. тому в 1981 році Європейська комісія запропонувала об’єднати їх у рамкову про- граму, яку було офіційно затверджено у 1983 році. так виник один із ключо- вих інструментів сучасної європейської інноваційної політики — рамкові програми з досліджень та розробок. перша програма з бюджетом 3,8 млрд ЄКЮ (в цінах 1982 року) [27] була розрахована на період 1984–1987 рр. і відображала тенденції тогочасної політики: зменшення частки фінансу- вання ДіР у сфері енергетики та збільшення частки ДіР, орієнтованих на підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, а також збіль шення фінансування проектів, що виконувалися поза межами JRC. про грамою було визначено критерії відбору проектів, а перевага віддава- лася [6]: ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 115 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики • великомасштабним ДіР, коли одна країна-член не може забезпечити необхідне фінансування або персонал для його виконання; • ДіР, які отримують додаткове фінансування завдяки спільній реалізації; • ДіР, які доповнюються роботами, що проводяться на національному рівні, або матимуть результати, важливі для всього Єс; • ДіР, які сприяють розвитку спільного ринку та об’єднанню європей- ської науки і технологій; а також ДіР, які призводять до створення єдиних законів і стандартів. Але поява рамкових програм не була єдиним нововведенням у сфері науково-технічної та інноваційної політики. У 1984 році завдяки підвищен- ню інтересу Європейської комісії до промислових інновацій було реформо- вано Консультативний комітет з промислових досліджень і розробок. Нова структура отримала назву «Дорадчий комітет з промислових досліджень та розробок» (IRDAC). Але ключовою відмінністю нового комітету стала зміна принципів формування його складу. члени нового комітету обиралися ко- місією незалежних експертів на основі визначених кваліфікаційних крите- ріїв, а не спілкою промисловців, що забезпечувало неупередженість та об’єктивність його діяльності. Аналогічні зміни відбулися і в інших кон- сультативних органах Єс [5]. також на початку 1980-х років запроваджуються такі програми як SPRINT, EUREKA, програма підтримки Мсп тощо [14]. програма SPRINT — стратегічна програма інновацій та технологічного трансферу — була ініці- йована в 1982 році, фактично діяла з кінця 1983 по 1994 рік, а потім була включена у четверту рамкову програму з досліджень. протягом імплемента- ції другої фази програми (1989–1994) було реалізовано понад 100 проектів на суму близько 110 млн євро [28]. програму EUREKA було засновано у 1985 році у формі міжурядової організації, яка мала на меті координацію та підтримку загальноєвропейських ДіР. За задумом одного з її співзасновни- ків президента Франції Ф. Міттерана, її метою було забезпечення техноло- гічної незалежності Європи у ключових доменах майбутнього, заохочення співпраці між європейськими підприємствами та дослідниками тощо [29]. першу програму підтримки Мсп, як відзначено у [16], було прийнято рі- шенням Європейської ради щодо покращення бізнес-середовища та стиму- лювання розвитку Мсп у середині 1989 року. відзначимо, що європейська науково-технічна та інноваційна політика у 1980-х роках формувалась під впливом глобалізаційних процесів. Якщо раніше коло конкурентів Європи обмежувалися трьома країнами — сША, Японією та певною мірою сРсР, то з середини 1980-х років, як вказував Е. Джемісон, до них приєдналися «нові індустріальні країни», які були особ- ливо активними у сфері інформаційних і комунікаційних технологій. при цьому ставало більш очевидно, що окремі європейські країни не можуть са- мостійно впоратися з цими викликами [3]. Це прискорило процеси інтегра- ції науково-технічної та інноваційної політики європейських країн у таких 116 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига напрямах як розширення загальноєвропейських програм, стимулювання різних форм співпраці, формування міжурядових органів тощо. певною мі- рою інтеграція науково-технічної та інноваційної політики відображалася і у змінах механізмів фінансування ДіР, а саме у зростанні популярності не- прямих інструментів підтримки [14]. Дж. Нейсбіт показав, що зростання рівня глобалізації у 1980-х роках відбувалося разом зі збільшенням потуж- ності її учасників [30], що призвело до регіоналізації інноваційної політики та розбудови регіональних інноваційних систем. вони ґрунтувалися на ідеї концентрації знання, ресурсів, підприємців на певній території [8] і досить добре зарекомендували себе в сША. слід відзначити, що в Європі ще у 1970-х роках регіональні кластери не лише стали досить популярними серед політиків, а й здобули досить міцні позиції на світових ринках [31]. внаслі- док цього регіональна інноваційна політика стала розглядатися як один із важливих шляхів наближення науки до промисловості та прискорення ін- новаційного розвитку. У 1986 році було укладено Акт про єдину Європу, який серед іншого реформував систему прийняття рішень та створив правову основу для реа- лізації заходів Єс у сфері науково-технологічного розвитку через такий ін- струмент як рамкові програми [2]. в акті також було визначено основну мету політики щодо науково-технологічного розвитку, яка полягала у під- силенні науково-технологічної бази промисловості країн Єс. прийняття Акту відкрило нову сторінку у інтеграційному процесі на території Європи. водночас зберігався розрив у продуктивності праці між країнами Єс та їх основними конкурентами, а темпи економічного розвитку країн Єс були відносно низькими. Це разом з іншими більш специфічними чинниками призвело до подальшої активізації політичних процесів у сфері науки, тех- нологій та інновацій як на рівні окремих країн, так і на рівні Європейського співтовариства, а пізніше Європейського союзу. висновки та рекомендації. підсумовуючи викладене у цій статті, слід виділити позиції, які мають практичне значення для формування державної науково-технічної та інноваційної політики України. історія формування спільної науково-технічної та інноваційної політи- ки країн Єс є свідченням поступової інтеграції політик країн-членів. Цілі спільної політики змінювалися під впливом нових загроз; при цьому по- стійно зростали як масштабність цілей, так і їх охоплення: від подолання технологічного розриву в 1960-х роках до зміцнення науково-технологічної бази промисловості країн-членів і Єс у цілому в середині 1980-х років. Не- зважаючи на те, що більшість ініціатив реалізовувалися через програмно- цільовий підхід, інструментарій політики не обмежувався проектним фі- нансуванням науково-технічної діяльності. Крім того, вагома роль належала заходам з координації спільних зусиль та збільшення ефективності науково- дослідницької діяльності. Фактично впродовж усього періоду формування спільної науково-технічної та інноваційної політики Єс основними про- ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 117 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики блемами визнавалися малосприятливе середовище для досліджень та інно- вацій у країнах-членах, а також недостатній рівень розповсюдження нових знань, подолати які було неможливо зусиллями окремих країн. З огляду на це для підвищення ефективності науково-дослідницької та інноваційної діяльності Україна також має гармонізувати свою політику з європейською, не обмежуючись формальними заходами в рамках імпле- ментації Угоди про асоціацію між Україною та Єс. Йдеться про реальні кро- ки, такі як активне залучення європейських експертів до аналізу вітчизня- ної політики, розроблення та імплементація відповідних рекомендацій, активізація участі України у програмних комітетах тих європейських про- грам, до яких вона вже залучена, передусім у Рамковій програмі Єс з дослі- джень та інновацій «горизонт — 2020», запровадження спільних конкурсів з європейськими партнерами тощо. Необхідною складовою заходів науково- технологічної та інноваційної політики повинні бути ініціативи на кшталт програми FAST. Україна вже має досвід реалізації подібних програм, хоча й у дещо обмеженому форматі, але її результати не були втілені у життя. списОК ЛітЕРАтУРи 1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Єв- ропейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Ратифікована Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 / верховна рада України. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_011/print1433745792270368 (Дата звернення 16.01.2017). 2. Sanz-Menendez L., Borras S. Explaining changes and continuity in EU technology policy: the politics of ideas. Working paper 00-01, Unidad de Politicas Comparadas, 2000. URL: http://digital.csic.es/bitstream/10261/1490/1/dt-0001.pdf (Last accessed: 17.10.2016). 3. Jamison A. Science and Technology in Postwar Europe. Oxford Handbook of Postwar European History. Ed. D. Stone. Oxford University Press, 2012. URL: http://people.plan. aau.dk/~andy/newOxfordpiece.doc (Last accessed: 16.06.2016). 4. Guy K. A Short History of Science (and Innovation) Policy. Proceedings of EARTO Annual Conference, 7–8 May, 2012. European Association of Research and Technology Organi- zations. URL: http://www.earto.eu/fileadmin/content/01_Seminars___Conferences/ AC_2012/ EARTOAC12_Ken_Guy.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 5. Godin B. The making of science, technology and innovation policy: conceptual frameworks as narratives, 1945–2005. Institut national de la recherche scientifique, 2009. URL: http:// www.csiic.ca/PDF/TheMakingOfScience.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 6. Guzzetti L. A brief history of European Union Research Policy. European Comission, 1995. URL: http://www.netaffair.org/documents/1995-a-brief-history-of-european-research.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 7. Федулова Л., Андрощук г. Особливості розвитку інноваційної політики Європейсь- кого союзу: виклики для України. Проблеми науки. 2014. № 7–8. с. 40–43. 8. стойко і., вовк Ю., Юрчак О. Аналіз досвіду здійснення інноваційної політики за- рубіжними країнами. Соціально-економічні проблеми і держава. 2011. вип. 2 (5). URL: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/123456789/1534/1/11siipzk.pdf (Дата звернення 16.01.2017). 9. Edgerton D. The Linear Model did not Exist. The Science-Industry Nexus: History, Policy, Implications. Grandin K., Worms N., Widmalm S. (eds.). Sagamore Beach: Science History Publications, 2004. P. 31—57. 118 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science. 2017. № 1 (95) В.Ю. Грига 10. Aubert J.-E. et al. Innovation policy: a guide for developing countries. World bank, 2010. 436 p. 11. про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 26.11.2015 № 848-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/848-19/print1452597334512711 (Дата звер- нення 16.01.2017). 12. Edgerton D.E.H., Horrocks S.M. British Industrial Research and Development Before 1945. Economic History Review. 1994. № 67 (2). P. 213—238. 13. Baily M.N., Kirkegaard J.F. Europe’s Post War Success and Subsequent Problems. Trans- forming the European Economy. PIIE, 2004. URL: https://piie.com/publications/chap- ters_preview/353/2iie3438.pdf (Last accessed: 21.10.2016). 14. Arnold E., Balasz К. Methods in The Evaluation of Publicly Funded Basic Research: A Review for OECD. Technopolis Ltd., 1998. 35 p. 15. Jamison A., Eyerman R., Cramer J., Lоеssоe J. The Making of the New Environmental Consciousness. Edinburgh University Press, 1993. 224 p. 16. EU Innovation Policy. Part 1. European Commission, 2016. URL: http://www.europarl. europa.eu/RegData/etudes/IDAN/2016/583778/EPRS_IDA(2016)583778_EN.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 17. Objectives and instruments of a common policy of scientific research and technological development. Communication of the Commission to the Council. COM (72) 700 final, 14 June 1972. Bulletin of the European Communities. Supplement 6/72. URL: .http://aei.pitt. edu/5568/1/5568.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 18. Scientific and Technological Policy Programme COM (73) 1250, Parts I & II 25 July 1973, Supplement 14/73. URL: http://aei.pitt.edu/5592/1/5592.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 19. Objectives, priorities and resources for a common research and development policy. Communication of the Commission to the Council. COM (75) 535 final, 29 October 1975. Bulletin of the European Communities. Supplement 4/76. URL: http://aei.pitt.edu/5596/ 1/ 5596.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 20. Mowery D.C., Rosenberg N. The Influence of Market Demand upon Innovation: A Critical Review of Some Recent Empirical Studies. Research Policy. Vol. 7. April 1978. 21. Common policy in the field of science and technology. Communication from the Commis- sion to the Council. COM (77) 283 final, 30 June 1977. Bulletin of the European Communi ties. Supplement 3/77. URL: http://aei.pitt.edu/4589/1/4589.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 22. Memorandum from the Commission on the technological and industrial policy programme, Supplement 7/73. SEC (73) 1090, 3 May 1973. URL: http://aei.pitt.edu/5144/1/5144.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 23. Report on some structural aspects of growth. COM (78) 25 5 final Brussels, 22 June 1978. URL: http://aei.pitt.edu/5447/1/5447.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 24. List of FAST publications. CORDIS portal. URL: http://cordis.europa.eu/news/rcn/3587_ en.html (Last accessed: 16.06.2016). 25. Industrial Development and Innovation. Communication from the Commission to the European Council, Luxembourg, 1 and 2 December 1980. COM (80) 755 final, 18 November 1980. URL: http://aei.pitt.edu/1377/1/industry_development_COM_80_755.pdf (Last ac- ces sed: 16.06.2016). 26. A policy for industrial innovation — Strategic lines of a community approach, Commission of the European сommunities, COM (81) 620, 20 October 1981. URL: http://aei.pitt. edu/1376/1/innovation_30_May_COM_81_620.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 27. Council resolution of 25 July 1983 on framework programmes for Community research, development and demonstration activities and a first framework programme 1984 to 1987. Official journal of the EC C208 on 04/08/1983. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/ EN/TXT/PDF/?uri=OJ:C:1983:208:FULL&from=EN (Last accessed: 16.06.2016) ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство. 2017. № 1 (95) 119 Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики 28. Strategic programme (EEC) for innovation and technology transfer (SPRINT). The COR- DIS portal. URL: http://cordis.europa.eu/programme/rcn/142_en.html (Last accessed: 16.06.2016). 29. 20th Anniversary Report — Two decades of support for European innovation. Belgium: the EUREKA Secretariat. September 2005. 68 p. URL: http://www.eurekanetwork.org/sites/ default/files/publications/impact-eureka-20-year-anniversary-report.pdf (Last accessed: 16.06.2016). 30. Нейсбит Дж. Мегатренды: десять новых тенденций, трансформирующих нашу жизнь. Москва: Аст, 2003. 380 с. 31. Porter M. On Competition. Boston, MA, Harvard Business School Press, 1998. 485 р. Одержано 17.01.2017 В.Ю. Грига, кандидат экономических наук, старший научный сотрудник, гУ «институт экономики и прогнозирования НАН Украины», e-mail: gryga@nas.gov.ua ЭвОЛЮЦиЯ сОвМЕстНОЙ НАУчНО-тЕхНичЕсКОЙ и иННОвАЦиОННОЙ пОЛитиКи в ЕвРОпЕ в пЕРиОД 1945–1985 гг. в статье рассмотрены процессы формирования и институционализации общей научно- технической и инновационной политики Европейского Cообщества. Основное внима- ние уделено анализу официальных документов Европейской комиссии, связанных с научно-технической и инновационной политикой. выделены факторы, которые влияли на ее формирование и цели. Определены основные пути и инициативы по их достиже- нию. сделан вывод о целесообразности применения Украиной европейского опыта, в частности использования программно-целевого подхода и создания координационных механизмов при разработке научно-технической и инновационной политики Украины. Ключевые слова: общая научно-технологическая и инновационная политика, Европейское Сообщество, исследования и разработки, Европейская комиссия, Объединенный исследова- тельский центр. V.Yu. Gryga, PhD (Economics), senior researcher, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, e-mail: gryga@nas.gov.ua EVOLUTION OF COMMON SCIENCE, TECHNOLOGY AND INNOVATION POLICY IN EUROPE IN 1945–1985 The paper deals with the issues of developing and institutionalization of the common science, technology and innovation policy of the European Community. The main attention is paid to analysis of the official documents of the European Commission related to science, technology and innovation policy. The factors that influenced developing of the common policy and its objectives are considered as well as the main initiatives and ways to achieve them. It is concluded that the European experience in particular the use of program-oriented approach and the establishment of coordination mechanisms, should be used more actively in the science, technology and innovation policy of Ukraine. Keywords: common science, technology and innovation policy, European Community, research and development, European Commission, Joint Research Center.

Еволюція спільної науково-технічної та інноваційної політики в Європі у період 1945 — 1985 рр.

Репозитарії

Схожі ресурси