Літературознавче розкрилля духу
Рецензія на книгу: Качкан Володимир. Іван Хланта: Біобібліографічний покажчик. – Ужгород: ВАТ “Патент”, 2008. – 458 с.; іл.
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132883 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Літературознавче розкрилля духу / М. Сулятицький // Слово і Час. — 2009. — № 3. — С. 114-116. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859899460972183552 |
|---|---|
| author | Сулятицький, М. |
| author_facet | Сулятицький, М. |
| citation_txt | Літературознавче розкрилля духу / М. Сулятицький // Слово і Час. — 2009. — № 3. — С. 114-116. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Слово і Час |
| description | Рецензія на книгу: Качкан Володимир. Іван Хланта: Біобібліографічний покажчик. – Ужгород: ВАТ “Патент”, 2008. – 458 с.; іл.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:56:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
114 Слово і Час. 2009 • №3
сам церковний хор вводив у велику смуту,
то тепер багато парафіян уже значно
молодшого віку. Це дуже прикметно і
свідчить про духовне одужання нації. Ще
один доказ цього – п’ятиразове перевидання
“Сповіді” Св. Августина. Зрештою, кожен,
очевидно, може навести свої приклади
інтенсифікації духовного життя.
Значущим явищем в інтелектуальному
просторі стала книжка Гавриїла Костельника
“Ultra Posse. Вибрані твори”. Упорядкував
Олег Гірник, якому донька О. Гавриїла
Христина надала право користуватися
архівними матеріалами.
Постать о. Гавриїла досить складна.
Скажімо, він був в “ ініціативній групі”
“псевдособору” у Львові 1946 року, через що
отримав тавро зрадника греко-католицької
церкви. Олег Гірник, що прикметно, не
абсолютизує постать Костельника, “не
виправдовує”. Але, як на мене, у книжці
мало прописаний цей згаданий момент, не
відбулося своєрідної люстрації.
Г. Костельник знаний ще й як представник
католицького релігійно-філософського
модер н і з м у. І т у т, п е р е к о н а н и й ,
виформовується досить цікава ситуація.
“Закликаючи до діалогу з модерним ,
секулярним світом”, о. Гавриїл сам був
досить сильним опонентом художньо-
естетичного модернізму. Знаємо його
звинувачувальні ескапади в бік Володимира
Винниченка у праці під промовистою
назвою “Ламання душ”, зрештою, “дістав
на горіхи” від нього й Іван Франко.
Ґрунтовна, “знаюча” передмова О. Гірника
дає змогу прочитати тексти Гавриїла
Костельника під іншим кутом зору.
Єдине , що сл ід було б зробити
упорядникові, так це осмислити, чи варто
видавати поетичні твори Г. Костельника,
адже вони мають мало сп ільного з
поезією . Можливо , ліпше звернутися
до філософських текстів о. Гавриїла?
Зрозуміло, що говорю не про академічні
видання, а про вибрані тексти.
м. Львів Богдан Пастух
Неперебутньою літературознавчою
з’явою на наукових видноколах сьогочасся
стала праця професора В. Качкана про
відомого фольклориста , бібліографа ,
літературознавця , мистецтвознавця і
педагога Івана Васильовича Хланту,
творчо -науковий розмах якого сягає
далеко поза рідне серцю та глибоко
знане до прадідівських етнічних джерел
Закарпаття . Своєрідність укладання
такого штибу видань полягає в тому, що
сучасна філологічна наука на тлі модерних
літературних експериментів почасти
прагне екстраполюватися від подібного
скрупулістичного клопоту, погірдливо спихує
бібліографію на “пропахлонафталінне
маргінесся”. Безсумнівно, у тому нема
раці ї , особливо коли поглянено на
такий творчо-науковий феномен, яким
постають напрацювання І .Хланти –
доктора мистецтвознавства, лауреата
премії ім. В.Антоновича, автора багатьох
наукових статей , рецензій , розвідок ,
фольклористичних збірок, монографій,
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧЕ РОЗКРИЛЛЯ ДУХУ
Качкан Володимир. Іван Хланта: Біобібліографічний покажчик. –
Ужгород: ВАТ «Патент», 2008. – 458 с.; іл.
бібліографічних покажчиків та численних
іще не виданих книг.
“ Н а г р о м а д и т и с и л у - с и л е н н у
різножанрових матеріалів, – зазначає
в передмові до книжки В .Качкан , – і
на відповідному рівні покласти цей
багаж у “банк пам’яті” нації – значить,
вирости духовним багачем, володарем
капіталів, яким одна, найвища ціна –
незнищенність…”. Тому й закономірною
постає ота справжня, непідробна повага в
людей, щиру наявність якої бачить укладач:
“Мабуть, у вас, закарпатців, не так глибоко
проростає корінець захланності, заздрості
та запопадливості, бо, приміром, такої
рясноти відгуків, навіть на покажчики – у
наших краях [Галичині. – М.С.] – і уваги б
не звернули. Ну, а вже при живому писати
повісті, поеми та й укладати пісні – це
просто диво! І дуже гарно, що можна і є
кому сказати дяку Авторові; у нашій стороні
чекають, аби закрив очі, а тоді шукають
епітетів: великий, видатний, визначний і
т.п.”.
Слово і Час. 2009 • №3 115
Науково-популярне видання постає
цілісним, тематично цікавим, змістово
повновартісним і оригінальним розкриллям
філологічної думки. Перш за все впадає
у вічі композиційна продуманість книжки,
де спостерігаємо широку амплітуду
наукової стилістики біографічних розвідок,
рецензій ,обрамлених багатоманіттям
п о ет и ч н и х п р и с в я т шан о в а н ом у
закарпатському науковцеві.
Передмова із красномовним мотто
“Божі дари – чоловіцькі труди” повідає
читачам про основні етапи науково-творчої
стезі невтомного дослідника із широкою
літературно-мистецько-публіцистичною
паводдю праць, упродовж півстоліття
множених . А яким тонким душевним
щемом пройняті та майстерно словом
вимережені такі суголосні з отим казковим
потаєм’ям народної душі високохудожні
поетично -прозові слововзори , як -от :
“У селі-велетні, що сокотить славною
історією та працелюбством тисячі люду,
переметаються перевесла вічності – від
зеленлисту – до червінно-оранжевого
схлипу осені та білопінної чистоти неба,
до якого зводять високість духу бані та
шпилі пресвятих церков Покрови Божої
Матері та Різдва Пречистої Діви Марії”.
Або ж освячені таїною родинного тепла
майстерно ословлені такі близькі кожному
з нас візії минулого: “Моя уява і пам’ять
десь взялися за руки і бродять вуличинами,
мовби відпитують, а де тут хата, у якій
серед молитов гойдалася колиска, у яку
сама Діва Марія клала хлопчині Іванкові
долю , а батько Василь через важку
щоденну від зорі й до зорі роботизну
замішував ситний і тривкий хлібець. Певно,
та колисочка і нині камертонує сущим в
сімейно-родинному колі роки та й роки, як
Йванко випурхнув горобцем за поріг хати,
бо Боже провидіння дало йому у торбу
книжки, а не меч, вдарувало невидимий
пергамен-наказ, де він згодом усвідомлено
вичитав: “Треба йти мені дуже далеко, щоб
до себе самого прийти…”.
“… І вже зовсім фантасмагорично -
феєричними образами під мелодійно-
тужливе розскрип ’я колиски з ветхих
прадавен постає предвічний Дідо-Всевідо,
зображений у закарпатських казках як
втілення духовної мудрості народної:
“…І я, наче живого, бачу якогось велич-
чоловіка, що, й не скинувши з плеча торбу,
не розгладивши довге пасмо-волосся
та сивезну, як світ, бороду, переводить
розмову з путником, що, видать, перепитує
про дорогу до села, дивиться з серцем
великого навчителя, а відтак, умовно
вказавши пальцем, пишіть, шукачі діамантів
людського духу, нотуйте, побільшуйте в
слові і через нього мудрість, мо’, стане з
вас хтось “чолом і серцем віку”, творіть!”.
У рецензованому покажчику автор чітко
розподіляє за напрямами, жанрами, типами
та способами відображення дійсності
скарбівню вченого-етнолога. Розділ “Окремі
видання” розповнений сімдесятьма чотирма
позиціями публікацій книжкового формату
1976-2008 рр. Тут і дослідницькі розвідки з
фольклору та літератури; поліжанрові збірки
усної народної творчості; мистецтвознавчі,
літературознавчі шкіци та есеї; скрупульозно
відредаговані праці численних учених-
філологів; ґрунтовні біобібліографічні
покажчики; методико-навчальні програми,
рекомендації та посібники; тематичні
збірники ; так само виокремлено і 30
позицій уже готових до видання праць
найр і з номан і т н ішо го тематично го
наповнення і сюжетного характеру, а саме:
збірки казок українських Карпат, українські
пісні румунського Банату, збірники народних
переказів та легенд, оригінальні за способом
підбору форми монозбірні (книжка пісень
одного села чи ж казковий набуток одного
оповідача); бібліографічні покажчики...
У книжці не просто подано бібліографічний
спис численних видань – В.Качкан докладно
описує змістову канву, виакцентовуючи
сюжетні підрозділи , як ото маємо на
прикладі опрацювань жанру народної пісні
з її обрядовими, родинно-побутовими,
баладними, жартівливими і танцювальними
розквіттями. А публіцистичне густоколосся
рецензій та відгуків на праці І. Хланти
свідчить про широкий резонанс його
напрацювань, щиру зацікавленість таким
врожайним творчо -науковим полем
дослідника.
Мабуть, немає жодного публіцистичного
видання Закарпаття, де б більш як за
сорокаріччя не друкувався І .Хланта .
А з улюбленого дітища дослідника –
фоль к л орних з а пи с і в , видавнича
матеріалізація яких розпочалася з 1981 р.
й триває дотепер, – поназбирувалось аж
180, і чого тут тільки немає! Це й казково-
сюжетні побутово-соціальні перипетії
бідних і заможних, і розповіді про те, як
баба з нечистою силою воювала, і про
добрих і лихих царів, і про те, чому цигани
не мають церкви, і співанки-коломийки,
вертепні пісні, і всеможливі жарти й фіглі
– несть числа отому тематичному обширу
фольклорних надбань, відблисків народної
мудрості!
У розділі “Літературознавчі статті та
рецензі ї ” виосібнюється понад дві з
половиною сотні щонайрізноманітніших
науково -публ іцистичних розмисл ів
116 Слово і Час. 2009 • №3
І.Хланти. Тут і фаховий аналіз іще молодим
науковцем української класики (Панас
Мирний, В. Стефаник) та білоруських
“мастаків пера”. А вже після того, як на
початку 90-х років із красного письменства
впала пелена соц іолог і заторського
облуддя, дослідник опублікував статті,
нариси краєзнавчого характеру, як-от
розвідки про історика та літературознавця
О . Довганича , поета Р.Офіцинського ,
к ласик а за к арпатсько ї л і терат ури
Ю. Бортоша-Кум ’ятського, краєзнавця
і письменника В.Пагирю, письменника
В .Шкірю , поета І . Чопея , драматурга
П.Ходанича, літературознавця М.Зимомрю
та багатьох-багатьох інших.
Двокрилля педагогіки, ім’я якому – доброта
і вимогливість, – предмет аналітичного
мудрування над дидактичними пошуками
П.Лісового, Д.Поповича та вірного сина свого
роду і народу О.Духновича. Перу І.Хланти
належать відгуки на збірки репресованих
літераторів-закарпатців, роздуми над долею
нашої письменницької діаспори, рецензії на
книжки В.Качкана “Українське народознавство
в іменах” і “Хай святиться ім’я твоє” та
бібліографічний покажчик М.Мушинки).
У збірнику зафіксовано понад сотню
мистецтвознавчих статей . Дослідник
розповідає про відданий мистецтву
творчий колектив Державного заслуженого
Закарпатського народного хору, який
із синівською любов’ю до рідної землі
прокладає золоті мости взаєморозуміння
між залюбленими в пісню людьми; про
дивовижжя танцювального таїнства цього
ж колективу та оркестрову групу.
Чи не всі закарпатські періодичні видання
рясніють публікаціями про фольклорний
ансамбль “Газдині” із с . Пацканьово
Ужгородського району, а також і про те,
як очищально-облагороджувальну місію
сповняє духовна пісня Ужгородського
Хресто-Воздвиженського кафедрального
православного хору та дитячого хору духовної
пісні с. Нижнє Селище Хустського району.
І. Хланта в мистецтвознавчих студіях то
поринає в кольоровий дивосвіт вишивки
(рецензія на книжку Н.Герцег “Оксамитовий
світ вишивки”), то вводить поціновувачів
образотворчого мистецтва у світлий світ
художників В.Гунгура, М.Конара, скульптора
В .Олашина , то закликає “прекрасне
продовжувати у плівці” телевізійників
народної кіностудії “Едельвейс”, бажаючи
віднайти овиди творчих самоцвітів.
Укладач покажника навів понад півсотні
статей педагогічного та культурологічного
характеру. Тут і досить сміливі як на
початок реакційних сімдесятих років дописи
про стан українського мовного питання
в державі (“Плекаймо рідну мову”, “Про
роботу мовно-літературного кабінету…”,
“Літературний матеріал на уроках мови”
тощо), і відверто правдиві роздуми щодо
непростого стану національного питання
в Закарпатській Україні початку нового
тисячоліття, і численні інформаційні довідки
як про відомих культурологів і педагогів
краю (В.Сможаника, В.Гуцило, О.Хланту,
І.Кавку), так і про релігійну діяльність
духівників о.Ю.Кениза і о.М.Кениза. Доброго
серця І.Хланти вистачає і для вболівання за
геть не філологічно-мистецькі чи подібного
штибу проблеми, як бачимо з його публікації
“Захистімо чотириногих друзів [собак]”
(Трибуна. – 2005. – 30 лип. – С.12).
Виокремлюються у виданні 38 статей про
українців Румунії та Сербії: І.Хланта здійснив
плідні фольклористичні експедиції на Балкани,
а вже компетентнішого знавця культурного
буття наших земляків на румунських
теренах годі й шукати. Наприкінці поміщено
назви ґрунтовних дописів про українських
краєзнавців, письменників, культурологів
Румунії – О.Бевку, Ю.Павліша, М.Курелич,
І.Лібера, П.Романюка, про українське
земляцтво Банату й Мароморощини, його
духовно-культурне життя…
Понад півтисячі позицій нараховує розділ
“Література про життя і творчість” – це
величний ужинок вдячності і непідробної
поваги до І.Хланти від численної громади
гуманітаріїв України та зарубіжжя, які
поофірували йому таку кількість статей,
відгук ів , реценз ій за його копітку і
невсипущу працю! Цю палітру прекрасно
доповнюють уміщені у книжці “Відгуки
про фольклористичні, літературознавчі,
бібліографічні та мистецтвознавчі праці Івана
Хланти”, а суцвіття явлених у збірнику світлин
яскраво унаочнюють широчінь географії
і теплоту творчих зустрічей Майстра. У
цьому академічному виданні є “Іменний
покажчик”, реєстр періодичних видань. І,
як підсумок, – поважне літературознавче
слово про культурологічний доробок І.Хланти
доктора філологічних наук, професора
Кіровоградського державного університету
ім. В.Винниченка – Василя Марка.
Біобібліографічна праця – вагомий внесок
у нашу філологічну науку, щедрий дарунок
українській культурі і, безумовно, вартісне
надбання вітчизняної інтелектуальної
еліти, що увічнить у друкованому слові
безцінні скарби етнонародної поетики, всієї
культурологічної ниви.
м.Івано-Франківськ
Микола Сулятицький
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-132883 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0236-1477 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:56:37Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сулятицький, М. 2018-05-14T08:28:52Z 2018-05-14T08:28:52Z 2009 Літературознавче розкрилля духу / М. Сулятицький // Слово і Час. — 2009. — № 3. — С. 114-116. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132883 Рецензія на книгу: Качкан Володимир. Іван Хланта: Біобібліографічний покажчик. – Ужгород: ВАТ “Патент”, 2008. – 458 с.; іл. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії Літературознавче розкрилля духу A wingspread of spirit in literary studies Article published earlier |
| spellingShingle | Літературознавче розкрилля духу Сулятицький, М. Рецензії |
| title | Літературознавче розкрилля духу |
| title_alt | A wingspread of spirit in literary studies |
| title_full | Літературознавче розкрилля духу |
| title_fullStr | Літературознавче розкрилля духу |
| title_full_unstemmed | Літературознавче розкрилля духу |
| title_short | Літературознавче розкрилля духу |
| title_sort | літературознавче розкрилля духу |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132883 |
| work_keys_str_mv | AT sulâticʹkiim líteraturoznavčerozkrillâduhu AT sulâticʹkiim awingspreadofspiritinliterarystudies |