День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132940 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича / Г. Стембковська // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 109-110. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-132940 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Стембковська, Г. 2018-05-16T18:01:02Z 2018-05-16T18:01:02Z 2009 День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича / Г. Стембковська // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 109-110. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132940 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Літературна критика День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича Lady Day’s Day of Death: American poetry of the 1950-1960s in Yu.Andrukhovych’s translations Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича |
| spellingShingle |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича Стембковська, Г. Літературна критика |
| title_short |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича |
| title_full |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича |
| title_fullStr |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича |
| title_full_unstemmed |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича |
| title_sort |
день смерті пані день: американська поезія 1950-60-х у перекладах ю.андруховича |
| author |
Стембковська, Г. |
| author_facet |
Стембковська, Г. |
| topic |
Літературна критика |
| topic_facet |
Літературна критика |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Lady Day’s Day of Death: American poetry of the 1950-1960s in Yu.Andrukhovych’s translations |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/132940 |
| citation_txt |
День смерті Пані День: американська поезія 1950-60-х у перекладах Ю.Андруховича / Г. Стембковська // Слово і Час. — 2009. — № 4. — С. 109-110. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT stembkovsʹkag denʹsmertípanídenʹamerikansʹkapoezíâ195060huperekladahûandruhoviča AT stembkovsʹkag ladydaysdayofdeathamericanpoetryofthe19501960sinyuandrukhovychstranslations |
| first_indexed |
2025-11-26T04:58:09Z |
| last_indexed |
2025-11-26T04:58:09Z |
| _version_ |
1850612573775331328 |
| fulltext |
Слово і Час. 2009 • №4 109
Ганна Стембковська
ДЕНЬ СМЕРТІ ПАНІ ДЕНЬ: АМЕРИКАНСЬКА ПОЕЗІЯ 1950-1960-Х РР.
У ПЕРЕКЛАДАХ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА
“День смерті Пані День” – одна п’ятниця з життя поета Френка О’Гари, коли,
побачивши в “New York Post” портрет у статті на смерть великої джазової співачки
Біллі Голідей (“Lady Day”), він спалахом далекого згадав “... як у П’ЯТИ БАКСАХ
я прихилився до сортирних дверей / в мить, коли вона шепотіла пісню Мелові
Волдрону / понад клавіатурою / і кожен з нас і я так само перестав дихати”.
“День смерті Пані День” – так само спалах прозріння Юрія Андруховича, чия
творча інтуїція допомогла йому створити пам’ять про неіснуючий досвід – у
1001-ий раз відкрити Америку. Його Америка знаходиться в міфічному краї –
десь між Польщею й Україною, між Вітменом та Гінзбергом, між викривленим
дзеркалом численних кліше та суб’єктивним досвідом емпіричного осмислення.
Попри “аморфність (аформність)” поетико-географічних вимірів, Америка
Андруховича чітко визначена в часі. 1950-60-ті для поета (і цілком об’єктивно)
– час вибуху нових культурних форм, звернених до американського життя,
поезія вголос – і голосом багатоманітності вулиць, кварталів і субкультур.
Америка через медіум креативної свідомості нашого сучасника карнавальна,
імперіалістична, споживацька, архетипова, українська, пуританська, джазова
й рокова, романтична, а насамперед – утрачена. Андруховичу завжди добре
вдається напружено трагічний “утрачений” топос – старої Європи, Венеції,
що руйнується, Австро-Угорщини й України в її європейському контексті,
Станіслава – золотої зернини золотого українського міфу. Вдалася йому й
“втрачена Америка любові” – звісно, не без допомоги тих дев’яти митців, що
й самі неминуче потроху складають свій мартиролог.
Отже , антологія Андруховича [1] – плід його співпраці з фондом
ім. Фулбрайта, кількарічний інтелектуальний труд осмислення чужого тексту
й контексту по той бік земної кулі. Чорно-квадратне видання поглинає уяву й
увагу, відкриваючись іронічно-індивідуалізованим вступом про “ту” Америку та
продовжуючись феєрією текстів найвпливовіших авангардних поетів Америки
середини ХХ ст. Ближче до кінця читач має змогу врешті спробувати зрозуміти,
що до чого, ознайомившись із прозово-теоретичними текстами в жанрах
передмови (Гінзберга до “Книги Біт” та Ешбері до “Френк О’Гара. Зібрані вірші”),
маніфесту (персоналізму О’Гари) та інтерв’ю (із Джоном Ешбері).
“У цій антології дев’ять поетів... Десятий тут, напевно, я сам...” – міг би і
не зізнаватися Андрухович, адже його творча постать проступає на кожній
сторінці книжки. Чи могло бути інакше? Чи було таке завдання? Чи варто було
б прагнути об’єктивності в такій необ’єктивній справі, як поезія? У будь-якому
разі цілком самодостатні американські поети набули тут – волею-неволею –
нової ідентичності, зберігши, проте, свої основні визначальні риси, принади
та гострі кути.
Найбільше місця відведено бітникам, що, без сумніву, апелюють до
перекладача розмахом та свіжістю поезії-життя. Ключова постать – Ален
Гінзберг. Тут він гострий, щирий, сексуально-соціальний гість із паралельного
світу золотих соняшників та видінь тітки Рози – у накресленім Андруховичем
чесько-польськім обрамленні. “Плач” і в перекладі виконує свою функцію
вісі, зберігаючи напругу, ба й шал, навіть за певних сумнівів щодо деяких
україномовних інтерпретацій гінзбергових образів. Нечемний Ферлінгетті
також подекуди надто кастомізований, ніби насильно перетягнений до наших
урбаністичних просторів (“Буває під час вічності”), а інколи трохи згладжений
Слово і Час. 2009 • №4110
у текстах, де перекладач відверто не встигає за калейдоскопом іншомовних й
іншокультурних лінгвістично та асоціативно ускладнених образів, синтаксичних
та фонетичних конструкцій (“Він”), проте незмінно сатиричний й актуальний. А
ще невимушено-легкий хуліган Корсо та органічний Снайдер, чиї вірші течуть,
мов “річки повноводі”.
Скептичне раціональне середовище Нью-Йоркської школи у збірці
репрезентують три поети. Френк О’Гара не тільки дав назву збірці, а й став
першою загадкою у квесті Андруховича до нової американської поезії. Його
тексти прості, логічні, іронічні, сповнені літературно-кінематографічних
алюзій – перекладачеві часто доводиться стримувати буяння власної мови,
щоб дотриматися тієї простоти. Другий – Джон Ешбері. Андрухович відверто
зізнається, що не певний, чи правильні його переклади саме цієї епічної,
алегоричної та колажної поезії, проте ця спроба варта уваги. І, врешті, Кеннет
Кок, чиї наочна форма і структура вправно ховають іронічний підтекст.
Решта два поети – представники школи Black Mountain – “ефемерного”,
за виразом перекладача, мистецького середовища, що умовно об’єднувало
естетів-експериментаторів, серед яких Андрухович обрав алегорично-
хворобливу образність Роберта Данкена та спокійну ліричність Роберта
Крілі.
Підсумовуючи, визначимо жанр цієї праці як суб’єктивно-авторську антологію.
Себто ми бачимо тут Америку Андруховича, його довільний вибір авторів на
свій смак, його коментарі, напевно, що ним погоджений нестандартний дизайн,
урешті, його авторизований переклад, який іноді викликає нарікання стосовно
подекуди надто спрощеної інтерпретації, інколи браку знання контексту,
необхідного для усвідомлення щільної алюзійності окремих текстів. Проте
“День смерті Пані День” – безумовно, продукт натхненого переосмислення
непересічного літературного феномену нашим також вельми непересічним
сучасником. І саме в такій суб’єктивності та неканонічності – основна перевага
цього видання, яке не зазіхає на академічність, натомість прояснює наші
літературні терени свіжим подихом реальної та вигаданої американської поезії
середини минулого століття.
ЛІТЕРАТУРА
1. День смерті Пані День: американська поезія 1950-1960-х рр. у перекладах Юрія Андруховича. – Харків,
2006. – 207 с.
Віктор Палинський
НОТАТКИ НА БЕРЕГАХ КНИЖКИ М. ЯКУБОВСЬКОЇ
“ТВОЇМ БУДУЩИМ ДУШУ Я ТРИВОЖУ...”
“Літературний портрет” – жанр, як правило, академічний, назагал –
достатньо консервативний. Фіксую це не тому, що маю намір знаскоку
гостро братися за “академіків-традиціоналістів” із критикою щодо розвитку
форми та змісту жанру. Принаймні цього разу – ні! Звично приступаючи
до читання такої книжки, майже щоразу очікую, що вдумливий автор-
літературознавець або метикуватий ерудит-письменник таки почне
експериментувати, застосовуючи інтенсивні цілеспрямовані мозкові атаки,
надчуттєві можливості інтуїції та, зрештою, вийде на якесь запаморочливе
новаторство-відкриття в цій непростій (не дай, Боже, спрощеній!) царині
літературознавчої думки.
|