Трирівнева модель національної інноваційної системи України

Вступ. Національні інноваційні системи (НІС) відіграють важливу роль у побудові сучасних економік, тому розробка й вдосконалення моделі НІС України є актуальним завданням. Проблематика. У світі існує багато моделей НІС, однак вони не можуть бути використані Україною, оскільки не враховують особлив...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Цибульов, П.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2018
Schriftenreihe:	Наука та інновації
Schlagworte:	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/134024
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Трирівнева модель національної інноваційної системи України / П.М. Цибульов // Наука та інновації. — 2018. — Т. 14, № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-134024
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1340242025-02-09T14:39:27Z Трирівнева модель національної інноваційної системи України Three-Level Model оf the National Innovation System оf Ukraine Трехуровневая модель национальной инновационной системы Украины Цибульов, П.М. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Вступ. Національні інноваційні системи (НІС) відіграють важливу роль у побудові сучасних економік, тому розробка й вдосконалення моделі НІС України є актуальним завданням. Проблематика. У світі існує багато моделей НІС, однак вони не можуть бути використані Україною, оскільки не враховують особливостей її соціально-економічного розвитку. Мета. Розробка моделі НІС України, що містить необхідний і достатній для виконання функцій НІС набір підсистем, елементів і зв’язків між ними, а також враховує особливості соціально-економічного розвитку України. Матеріали й методи. В роботі використано огляд наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові акти, методи аналізу й синтезу. Результати. На основі системного підходу отримано комплексну модель НІС, що включає чотири стадії інноваційного процесу, а також враховує вплив на них держави й міжнародного інноваційного співтовариства. Висновки. Запропоновано трирівневу модель НІС України, яка має необхідну й достатню кількість елементів і зв'язків між ними для повноцінного функціонування НІС. Модель може бути використана як інструмент для підготовки стратегічних рішень оптимізації НІС України. Introduction. For National Innovation Systems (NIS) playing an important role in building the modern economies, the development and improvement of the NIS model of Ukraine is an urgent task. Problem Statement. There are many models of NIS in the world but they cannot be used by Ukraine, since they do not take into account the specifics of its socio-economic development. Purpose. To develop a model for the NIS of Ukraine containing a necessary and sufficient set of subsystems, elements, and links between them and taking into account the specific features of the socioeconomic development of Ukraine. Materials and Methods. The scholarly research publications of domestic and foreign researchers, legal acts, methods of analysis and synthesis have been used in the work. Results. Based on system approach, a comprehensive NIS model has been obtained. It covers the four stages of the innovation process and considers the impact of national and international innovation community on them. Conclusions. A three-level model of the NIS of Ukraine has been proposed. It has necessary and sufficient number of elements and connections between them for the implementation of the NIS functions. The model can be used as a tool for preparing strategic decisions to optimize the NIS of Ukraine. Введение. Национальные инновационные системы (НИС) играют важную роль в построении современных экономик, поэтому разработка и совершенствование модели НИС Украины является актуальной задачей. Проблематика. В мире существует много моделей НИС, однако они не могут быть использованы Украиной, поскольку не учитывают особенностей ее социально-экономического развития. Цель. Разработка модели НИС Украины, содержащей необходимый и достаточный для выполнения функций НИС набор подсистем, элементов и связей между ними, а также учитывающей особенности социально-экономического развития Украины. Материалы и методы. В работе использованы научные публикации отечественных и зарубежных ученых, нормативно-правовые акты, методы анализа и синтеза. Результаты. На основе системного подхода получена комплексная модель НИС, включающая четыре стадии инновационного процесса, а также учитывающая воздействие на них государства и международного инновационного сообщества. Выводы. Предложена трехуровневая модель НИС Украины, которая имеет необходимое и достаточное количество элементов и связей между ними для полноценного функционирования НИС. Модель может быть использована в качестве инструмента для подготовки стратегических решений по оптимизации НИС Украины. 2018 Article Трирівнева модель національної інноваційної системи України / П.М. Цибульов // Наука та інновації. — 2018. — Т. 14, № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin14.03.005 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/134024 uk Наука та інновації application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
spellingShingle	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики Цибульов, П.М. Трирівнева модель національної інноваційної системи України Наука та інновації
description	Вступ. Національні інноваційні системи (НІС) відіграють важливу роль у побудові сучасних економік, тому розробка й вдосконалення моделі НІС України є актуальним завданням. Проблематика. У світі існує багато моделей НІС, однак вони не можуть бути використані Україною, оскільки не враховують особливостей її соціально-економічного розвитку. Мета. Розробка моделі НІС України, що містить необхідний і достатній для виконання функцій НІС набір підсистем, елементів і зв’язків між ними, а також враховує особливості соціально-економічного розвитку України. Матеріали й методи. В роботі використано огляд наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові акти, методи аналізу й синтезу. Результати. На основі системного підходу отримано комплексну модель НІС, що включає чотири стадії інноваційного процесу, а також враховує вплив на них держави й міжнародного інноваційного співтовариства. Висновки. Запропоновано трирівневу модель НІС України, яка має необхідну й достатню кількість елементів і зв'язків між ними для повноцінного функціонування НІС. Модель може бути використана як інструмент для підготовки стратегічних рішень оптимізації НІС України.
format	Article
author	Цибульов, П.М.
author_facet	Цибульов, П.М.
author_sort	Цибульов, П.М.
title	Трирівнева модель національної інноваційної системи України
title_short	Трирівнева модель національної інноваційної системи України
title_full	Трирівнева модель національної інноваційної системи України
title_fullStr	Трирівнева модель національної інноваційної системи України
title_full_unstemmed	Трирівнева модель національної інноваційної системи України
title_sort	трирівнева модель національної інноваційної системи україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/134024
citation_txt	Трирівнева модель національної інноваційної системи України / П.М. Цибульов // Наука та інновації. — 2018. — Т. 14, № 3. — С. 5-14. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Наука та інновації
work_keys_str_mv	AT cibulʹovpm trirívnevamodelʹnacíonalʹnoíínnovacíjnoísistemiukraíni AT cibulʹovpm threelevelmodelofthenationalinnovationsystemofukraine AT cibulʹovpm trehurovnevaâmodelʹnacionalʹnojinnovacionnojsistemyukrainy
first_indexed	2025-11-26T22:53:54Z
last_indexed	2025-11-26T22:53:54Z
_version_	1849895305034596352
fulltext	5 П.М. Цибульов Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», вул. Харківське шосе, 210, Київ, 03680, Україна, +380 44 563 8064, pavlotsybulov@gmail.com ТРИРІВНЕВА МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ © П.М. ЦИБУЛЬОВ, 2018 Вступ. Національні інноваційні системи (НІС) відіграють важливу роль у побудові сучасних економік, тому роз- робка й вдосконалення моделі НІС України є актуальним завданням. Проблематика. У світі існує багато моделей НІС, однак вони не можуть бути використані Україною, оскільки не враховують особливостей її соціально-економічного розвитку. Мета. Розробка моделі НІС України, що містить необхідний і достатній для виконання функцій НІС набір підсис- тем, елементів і зв’язків між ними, а також враховує особливості соціально-економічного розвитку України. Матеріали й методи. В роботі використано огляд наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові акти, методи аналізу й синтезу. Результати. На основі системного підходу отримано комплексну модель НІС, що включає чотири стадії іннова- ційного процесу, а також враховує вплив на них держави й міжнародного інноваційного співтовариства. Висновки. Запропоновано трирівневу модель НІС України, яка має необхідну й достатню кількість елементів і зв’язків між ними для повноцінного функціонування НІС. Модель може бути використана як інструмент для підготов- ки стратегічних рішень оптимізації НІС України. К л ю ч о в і с л о в а: національна інноваційна система, інноваційний процес, інфраструктура, модель. ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14(3): 05—14 https://doi.org/10.15407/scin14.03.005 Розбудова в Україні економіки, заснованої на знаннях, передбачає створення умов для перетворення науково-технічного потенціалу у визначальний ресурс сталого економічного зростання [1]. Сутністю інноваційної діяль- ності є максимізація соціально-економічного ефекту за рахунок підвищення ефективності використання результатів інтелектуальної пра- ці (інтелектуального капіталу). Універсальним інструментом для перетворення результатів інтелектуальної праці в інноваційну продук- цію чи інноваційні послуги є національна ін- новаційна система (НІС). Тому розроблення моделей НІС та їх удосконалення є актуаль- ним завданням для кожної країни. У літературі існує багато визначень НІС [2], зокрема таке: «Національна інноваційна сис- тема — це сукупність взаємопов’язаних орга- нізацій (структур), що займаються виробницт- вом і комерційною реалізацією наукових знань і технологій в межах національних кордонів» [2, с. 22]. Загальним для НІС є те, що вони формують таку систему взаємин між наукою, промисловістю і суспільством, в якій інновації є основою розвитку економіки. В роботах [3—6] здійснено аналіз кількох десятків моделей НІС як для розвинених кра- їн, так і для країн, що розвиваються, зокрема й для України. Цей аналіз показує, що розгляну- ті системи відрізняються кількістю елементів, наявністю чи відсутністю зв’язків між елемен- тами, силою зв’язків, а також відкритістю або 6 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) П.М. Цибульов закритістю щодо міжнародного інноваційного середовища. Тобто, відсутнє цілісне бачення НІС як такої, її елементів та їх взаємодії [2]. На нашу думку, наявність великої кількості різноманітних моделей НІС пояснюється, принаймні, двома причинами. По-перше, різ- ним рівнем соціально-економічного розвитку країн, по-друге — відсутністю узгодженого ро- зуміння поняття системи. Офіційне визначення НІС України наведе- но в Концепції розвитку національної іннова- ційної системи [7]: «Національна інноваційна система — це сукупність законодавчих, струк- турних і функціональних компонентів (інсти- туцій), які задіяні у процесі створення та за- стосування наукових знань та технологій і визначають правові, економічні, організаційні та соціальні умови для забезпечення іннова- ційного процесу». Цей документ також визна- чає, що Національна інноваційна система включає підсистеми: державного регулюван- ня, освіти, генерації знань, інноваційної інфра- структури, виробництва. Таке визначення НІС не може слугувати на- дійною основою для розроблення моделі НІС України, оскільки в ньому відсутні такі під- системи як реалізація інноваційної продукції, а також зовнішнє інноваційне середовище. На томість підсистема «освіта» є зайвою, тому що вона є окремою самодостатньою системою. Відсутні також і зв’язки між підсистемами, а також не враховані особливості системи, що пов’язані з переходом України від планової до ринкової економіки. Обрання шляху простого копіювання кра- щих зарубіжних моделей НІС, навіть такої по- пулярної як модель «потрійної спіралі» Г. Іцко- віца і Л. Лейдесдорфа [8, 9] є хибними для Украї- ни, оскільки зазначена модель розрахована на країни з високим рівнем соціально-економіч- но го розвитку. Тому необхідно розробляти моделі НІС, які б враховували специфічні, у тому числі й історичні, особливості України. Метою роботи було розроблення моделі НІС України, що містить необхідний і достат- ній для виконання її функцій набір підсистем та їх елементів, встановлює зв’язки між ними, а також враховує особливості, які пов’язані з переходом від планової до ринкової моделі розвитку економіки України. В роботі використано монографії, наукові статті, звіти про наукову роботу, дисертації вітчизняних та закордонних науковців, нор- ма тивно-правові акти, результати наукових дис кусій за обраною темою. При виконанні до слі джень застосовували методи аналізу, син- тезу, а також принципи системного підходу. Системний підхід до формування моделі НІС. Система є ключовим словом у словоспо- лученні «національна інноваційна система». Хоча існує, принаймні, кілька десятків визна- чень поняття «система», але, єдиного загаль- новизнаного трактування цього поняття на сьогодні немає [10]. В роботі [11] наведено одне з означень: «Система — це повний, ціліс- ний набір елементів (компонентів), взаємо по- в’язаних і взаємодіючих між собою так, щоб могла реалізуватися функція системи». Елементами системи є об’єкти й суб’єкти ін- новаційної діяльності, а також зв’язки між ними. Зв’язки — це теж елементи, що здійсню- ють безпосередню взаємодію між елементами (або підсистемами) системи та з елементами і підсистемами оточення [11]. Аналізуючи існуючі численні поняття «сис- тема» можна визначити властивості, що при- таманні системі:  система є сукупністю підсистем (елементів);  елементами системи можуть бути як об’єкти, так і суб’єкти інноваційної діяльності, а та- кож зв’язки між ними;  зв’язки між елементами системи повинні бути більш сильними, ніж між елементами системи й елементами зовнішнього середо- вища;  елементи системи повинні бути взає мо по- в’язані між собою так, щоб могла реалізува- тися функція системи. Зауважимо, що система може бути елемен- том іншої системи вищого порядку (надсисте- 7ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) Трирівнева модель національної інноваційної системи України ми), а також включати в себе системи нижчого порядку (підсистеми). Таким чином, поняття «елемент», «підсистема», «система», «надсис- тема» є взаємно перетворювані. Принципова модель НІС України. Беручи до уваги розглянуті вище поняття та власти- вості системи і враховуючи визнані науковим співтовариством результати досліджень інно- ваційного процесу [12, 13], було розроблено модель НІС як таку, що складається з трьох взаємопов’язаних підсистем (рис. 1):  підсистеми інноваційного процесу (ПІП);  підсистеми державного сприяння інновацій- ній діяльності (ПДСІД);  підсистеми міжнародних зв’язків у сфері ін- новацій (ПМЗСІ). Ці підсистеми пов’язані між собою таким чином, що підсистема державного сприяння інноваційній діяльності є системою відносно до підсистеми інноваційного процесу, а під- система міжнародних зв’язків у сфері іннова- цій виконує роль надсистеми відносно під- системи державної підтримки інноваційної діяльності. Підсистеми мають між собою як прямі, так і зворотні зв’язки. При цьому зв’язок підсисте- ми міжнародних зв’язків у сфері інновацій з підсистемою інноваційного процесу відбува- ється, переважно, через підсистему державно- го сприяння інноваційній діяльності. Розгля- немо моделі кожної з трьох підсистем окремо. Модель підсистеми інноваційного проце- су. Якщо розглядати виробництво інновацій- ної продукції як процес, біля витоків якого стоять винаходи або інші нематеріальні ре- зультати інтелектуальної діяльності, а в кінці знаходиться виробнича інновація, що прино- сить прибуток (інноваційна продукція, інно- ваційні послуги, інноваційні роботи) [12], то як елементи підсистеми інноваційного проце- су доцільно вибрати його етапи. Так, Й. Шум- петер [12] розглядає три етапи: дослідження, розробка, розповсюдження. Х. Карпентер збіль- шує кількість етапів до шести, серед яких за- значено визначення цілей інновації та реаліза- ція ідей [13]. Існують моделі з ще більшою кількістю етапів [14]. Історично з часів планової економіки, в Ук- раїні, як і в багатьох пострадянських країнах, сформувалася модель інноваційного процесу, що включає чотири етапи: дослідження, до- слідно-конструкторські та дослідно-техно ло- гічні роботи, виробництво, постачання [15]. В процесі переходу до ринкової економіки від- булася значна трансформація змісту тіль ки етапу «постачання». Цей етап, що був харак- терним для планової економіки, в умовах рин- кової економіки перетворився в етап «реа ліз а- ція». Практично без змін зберігся етап «до - слідження». На етапі «дослідно-конструк тор- ські та дослідно-технологічні роботи» суттєво зменшилася кількість науково-дослідних та проектних інститутів, але їх інфраструктура суттєво не змінилася. Що стосується етапу «виробництво», то значна частина промисло- вих підприємств була приватизована, але ін- фраструктура більшості з них змін не зазнала. Таким чином, етапи інноваційного процесу, окрім етапу «реалізація», були сформовані ще за радянських часів, і майже в незмінній формі збереглися до сьогодні. Зважаючи на вище викладені поняття та властивості системи, а також історичне мину- ле економіки України, відтворимо модель під- системи інноваційного процесу наступним чи- ном (рис. 2). Рис. 1. Трирівнева модель національної інноваційної сис - теми України: ПІП — підсистема інноваційного процесу; ПДСІД — підсистема державного сприяння інновацій- ній діяльності; ПМЗСІ — підсистема міжнародних зв’яз- ків у сфері інновацій ПМЗСІ ПДСІД ПІП Прибуток/ соціальний ефект Цілі інноваційної діяльності 8 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) П.М. Цибульов Наведена на рис. 2 модель «від ідеї до реалі- зації інноваційної продукції на ринку» нале- жить до так званої «лінійної моделі» Й. Шум- петера [12], якій останнім часом проти став- ляють нелінійну (інтерактивну) модель, що враховує як прямі, так і зворотні зв’язки між елементами моделі [14]. Звичайно, останне часто трапляється у випадку конкретної інно- вації, коли нова ідея, що виникла навіть на останньому етапі інноваційного процесу, може стати «спусковим гачком» для початку першо- го етапу (рис. 2). Але якщо мова йде про націо- нальну інноваційну систему, що узагальнює велику кількість інновацій, більш прийнятною буде саме інтегральна лінійна модель, яка зоб- ражена на рис. 2. Кінцевим результатом цієї підсистеми є отримання економічної користі (наприклад, прибутку) від реалізації іннова- ційної продукції, інноваційних послуг чи ро- біт, або отримання іншої (соціальної) користі. На першому етапі інноваційного процесу виконують фундаментальні, пошукові та прик- ладні наукові дослідження. Фундаментальні дослідження спрямовані на отримання нових знань або розуміння фундаментальних аспек- тів (фактів і явищ), які безпосередньо не по- в’язані з розробкою конкретної продукції або технології. До пошукових науково-дослідних робіт (НДР) відносяться роботи, що прово- дяться з метою збільшення обсягу знань для більш глибокого розуміння предмета, що ви- вчається, а також для розробки прогнозу роз- витку науки і техніки, вивчення шляхів за - с тосування нових явищ і закономірностей. До прикладних НДР відносяться роботи, що про- водяться з метою вирішення конкретних нау- кових проблем для створення нових виробів і технологій [15]. Переважно на цьому етапі НДР створюються об’єкти інтелектуальної власності, які забезпечують конкурентоспро- можність розробленої продукції. На другому етапі проводиться розробка но- вих виробів або технологій. Основними ре- зультатами цих робіт є конструкторська і тех- нологічна документація, виготовлення та ви- пробування дослідних зразків. На третьому етапі здійснюється підготовка та освоєння виробництва інноваційної про- дукції. В широкому розумінні, інноваційна продукція — це товари, послуги або роботи, що засновані на використанні результатів ін- телектуальної, творчої праці. Основним завданням четвертого етапу є отримання додаткового (інноваційного) при- бутку або іншої (соціальної) користі від реалі- зації виробленої інноваційної продукції. Важливою складовою підсистеми «іннова- ційний процес» є інфраструктура, за допомо- гою якої здійснюються процеси кожного еле- мента підсистеми. Згідно прийнятої моделі, процеси, що відбуваються на кожному етапі (елементі) є первинними, а інфраструктура — вторинною. При цьому інфраструктура не уза- гальнюється для всієї підсистеми, а розгляда- ється окремо для кожного елемента підсистеми. Основу інфраструктури елемента «дослі- дження» складають наукові установи й органі- зації всіх форм власності, зокрема: наукові ін- Рис. 2. Модель підсистеми інноваційного процесу Посередництво Фінансування РозробкаДослідження РеалізаціяВиробництво Прибуток/ соціальний ефект Цілі інноваційної діяльності 9ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) Трирівнева модель національної інноваційної системи України ститути національної та галузевих академій наук, університети, галузеві науково-дослідні інститути тощо. Ця інфраструктура перейшла у спадок від Радянського Союзу майже без змін. Для України, як і для інших пострадян- ських країн, зокрема Росії, особливістю є кон- центрація наукових досліджень і розробок в державному секторі при низькій інновацій- ній активності виробничого сектора [22]. Крім того, відбувся регрес пострадянських іннова- ційних систем завдяки розриву системних зв’язків, руйнуванню елементів системи і, як наслідок, зменшення пропускної здатності системи в цілому [23]. Аналіз зарубіжного досвіду показує, що НІС однозначно відповідає суспільно-економічним відносинам і рівню виробничих сил держави, тобто НІС повинна формуватися індивідуаль- но для кожної країни [22]. До інфраструктури елемента «розробка» належать галузеві науково-дослідні й проектні інститути, дослідні виробництва національної та галузевих академій наук, конструкторські бюро, технопарки, наукові парки, технополіси, бізнес-інкубатори, інжинірингові фірми тощо. Інфраструктура елемента «виробництво» скла дається, переважно, з організацій і під- приємств державної, комунальної та приват- ної форм власності, що виробляють інновацій- ну продукцію чи надають інноваційні послуги або виконують інноваційні роботи. Інфраструктуру елемента «реалізація» скла- дають продавці та покупці інновацій, а також суб’єкти ринкової діяльності, що можуть бути як фізичними, так і юридичними особами. За- значимо, що ринок інновацій має три сегмен- ти: ринок об’єктів інтелектуальної власності, ринок інноваційних проектів та ринок іннова- ційної продукції, товарів чи послуг, які готові до споживання. І тому, залежно від сегмента ринку, буде змінюватися і його інфраструкту- ра. Наприклад, суб’єкти усіх трьох попередніх елементів підсистеми інноваційного процесу можуть виступати як продавці, так і як покуп- ці інновацій. Для забезпечення цілісності підсистеми не- обхідно враховувати зв’язки між її елемента- ми. Як показує досвід, зв’язки є слабким міс- цем НІС України. Це пояснюється тим, що різні етапи здійснюють різні групи людей: вче- ні, розробники, виробники, фахівці з ринкової діяльності. Ці групи людей слабо пов’язані між собою і часто не розуміють один одного. Тому потрібна ще одна група фахівців, так зва- них інноваційних посередників, або техноло- гічних брокерів, які мають цілісне бачення ін- новаційного процесу та здатні створити зв’язки між усіма елементами підсистеми. Вони ут- ворюють ще один елемент підсистеми — «по- середництво» (рис. 2). Важливим елементом підсистеми іннова- ційного процесу є «фінансування». Без фінан- сування процесів та інфраструктури кожного етапу підсистеми унеможливлюється здійс- нення функції підсистеми в цілому. Зауважи- мо, що це може бути не обов’язково пряме фі- нансування, а економічна підтримка у вигляді податкових та інших преференцій. Зазначимо, що в Україні фінансування етапу «досліджен- ня» здійснюється, переважно, за рахунок кон- солідованого бюджету. Але держава не в змозі фінансувати другий і третій етапи підсистеми інноваційного процесу, оскільки, за даними експертів, співвідношення між обсягами фі- нансування етапів: «дослідження», «розроб- ка», «виробництво» складає 1:10:100. Тому для фінансування другого та третього етапу необ- хідно залучати кошти інвесторів. Для частко- вого фінансування інноваційних проектів на початковому етапі законом України «Про нау- кову і науково-технічну діяльність», передба- чено створення Національного фонду дослі- джень України [16]. Модель підсистеми державного сприяння інноваційній діяльності. Підсистема іннова- ційного процесу є самодостатньою, оскільки здатна здійснити інноваційний процес в пов- ному обсязі — від формулювання цілі іннова- ційної діяльності до отримання економічного чи соціального ефекту (рис. 2). Проте ця під- 10 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) П.М. Цибульов система діє в умовах впливу на неї держави, і цей вплив може суттєво змінювати кінцевий ре зультат (рис. 1). Вплив держави, за результа- тами власних експертних досліджень, здійс ню- ється, переважно, чотирма шляхами: політич- ним, правовим, економічним, соціальним [17]. Головним завданням підсистеми державно- го сприяння інноваційній діяльності (рис. 3) повинно бути забезпечення сприятливих умов для функціонування підсистеми інноваційно- го процесу. Тобто, ця підсистема повинна ство- рювати «поживний бульйон» для ефективної роботи підсистеми інноваційного процесу. На- магання держави втручатися в управління ін- новаційною діяльністю, а тим паче, у конкрет- ні інноваційні проекти — є хибним шляхом. На цю обставину звертає увагу Р. Нельсон [18], який виключає жорстке централізоване дер- жавне управління і планування в рамках НІС. Підсистема державного сприяння іннова- ційній діяльності складається з політичних, правових, економічних і соціальних інститу- цій, що встановлюють та забезпечують дотри- мання норм, правил, вимог в інноваційній га- лузі держави. Згідно з прийнятою моделлю НІС (рис. 1), підсистема державного сприян- ня інноваційній діяльності складається з чо- тирьох елементів: політичної, правової, еконо- мічної та соціальної підтримки (рис. 3). Суб’єктами елемента «політична підтрим- ка» є: Адміністрація Президента України, Вер- ховна Рада України, Кабінет Міністрів Украї- ни, галузеві міністерства, політичні партії та інші громадські об’єднання тощо. Основними завданнями цієї підсистеми є визначення стра- тегії інноваційного розвитку держави та пріо- ритетних напрямів розвитку науки і техніки, а також стратегії переходу України до інно ва- ційної моделі розвитку, прийняття державних цільових програм, розподіл функцій між цент- ральними органами виконавчої влади сто сов- но державного сприяння інноваційній діяль- ності тощо. Основними суб’єктами елемента «правова підтримка» є: Верховна Рада України, Мініс- терство юстиції України, а також депутати Верховної Ради України та центральні органи виконавчої влади і органи місцевого самовря- дування, що мають право законодавчої ініціа- тиви. Головним завданням цього елементу є створення законів України і підзаконних ак- тів, що регулюють правовідносини між суб’єк- тами інноваційної діяльності. На цей час вже створено значну кількість законів і підзакон- них актів у сфері інноваційної діяльності [19]. Але існує чимало законодавчо неврегульова- них питань відносно обороту майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, що ство- ренні за державні кошти. Не врегульовані та- кож і питання державно-приватного партнер- ства при здійсненні інноваційної діяльності. Не закінчена імплементація норм Закону України «Про наукову і науково-технічну ді- яльність» [16] стосовно створення і роботи Національного фонду досліджень України то- що. Необхідною є системна робота з удоскона- лення цього елементу НІС. Економічна підтримка інноваційного про- цесу державою здійснюється як у монетарній формі, так і опосередковано — через податко- ві та інші преференції. Держава фінансує, пе- реважно, перший етап інноваційного проце- су — наукові дослідження. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [16] Рис. 3. Модель підсистеми державного сприяння іннова- ційній діяльності Соціальна підтримка Правова підтримка Економічна підтримка Підсистема інноваційного процесу Політична підтримка 11ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) Трирівнева модель національної інноваційної системи України пе редбачає таке фінансування у розмірі 1,7 % від валового внутрішнього продукту (ВВП). Однак, на парламентських слуханнях [20] було зазначено, що фінансування наукової та науково-технічної діяльності з бюджету скла- дає всього 0,27 % ВВП, що значно менше кри- тичного значення (0,9 %), а без мінімально необхідного фінансування сталий інновацій- ний розвиток вважається неможливим. Безумовно, необхідно суттєво збільшити бюд жетне фінансування науки. Але, навіть при такому низькому рівні фінансування, іс- нує резерв для покращення його ефективнос- ті, наприклад, за рахунок оптимального пере- розподілу між об’єктами фінансування, у тому числі й через механізм конкурсного фінансу- вання. Інший шлях збільшення економічної підтримки — створення державою сприятли- вих умов для залучення вітчизняних і закор- донних інвесторів. Зменшення податкового тиску на малі інно- ваційні підприємства, звільнення від митних платежів за наукове обладнання та хімічні ре- агенти, сприяння участі українських науков- ців у міжнародних наукових проектах тощо є додатковим ресурсом для економічної під- тримки інноваційного процесу. Важливість елемента «соціальна підтримка» полягає, у першу чергу, у забезпеченні високо- го рівня соціальних гарантій для тих, хто сво- єю інтелектуальною, творчою працею створює нові знання та об’єкти права інтелектуальної власності, що є основою будь-якої інновації. Соціальні гарантії для науковців, які передба- чені Законом України «Про наукову і науково- технічну діяльність» [16], є важливими, але недостатніми для того, щоб зробити професію науковця престижною. Так, заробітна плата мо- лодшого наукового співробітника вдвічі мен- ша за середню в Україні [20]. У суспільстві спостерігається низький рівень популярності наукової та науково-технічної діяльності. Як наслідок — щорічне суттєве зменшення кіль- кості науковців, які займаються науковою і науково-технічною діяльністю [21]. Системні дослідження показують, що під- система державного сприяння інноваційній діяльності характеризується структурною де- формацією, інституційною неповнотою, неу- згодженістю та незбалансованістю її елементів [2] і тому потребує суттєвого доопрацювання. Модель підсистеми міжнародних зв’язків у сфері інновацій. Ця модель за структурою не відрізняється від розглянутої моделі під- системи державного сприяння інноваційній діяльності. Вона має ті ж самі елементи — по- літичний, правовий, економічний і соціаль- ний. Однак, механізм впливу цієї підсистеми на підсистему інноваційного процесу дещо ін- ший, оскільки він відбувається, переважно, опосередковано через підсистему державного сприяння інноваційній діяльності, хоча не ви- ключеними є і прямі зв’язки підсистеми між- народних зв’язків у сфері інновацій з підсис- темою інноваційного процесу. Зарубіжні партнери з інноваційної діяль- ності присутні в усіх сегментах науково-до- слідних робіт України. Функціонують спільні підприємства, партнерства в рамках контракт- них досліджень і спільні науково-дослідні проекти. Зростає кількість західних компаній, що укладають контракти з українськими нау- ково-дослідними інститутами на проведення комерційних досліджень. Українські дослідні організації проявляють активність в мобіліза- ції зарубіжної підтримки й проведенні конт- рактних досліджень. Свої програми реалізу- ють десятки американських і європейських уря дових та неурядових фондів і організацій, підтримуючи некомерційну науково-дослідну діяльність в Україні. Українські дослідники отримують гранти й здійснюють обмін науков- цями та досвідом в рамках європейських про- грам. Ця діяльність регулюється міжнародни- ми договорами та законодавством ЄС у сфері інновацій. Очікується підвищення позитивного впли- ву цієї підсистеми на функціонування НІС України в цілому. Підставою для цього є під- писання Угоди про асоціацію України з ЄС, а 12 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) П.М. Цибульов також участь України у рамковій програмі ЄС «Горизонт 2020» тощо. Отже, частка реалізованої інноваційної про- дукції в загальному обсязі реалізованої про- мислової продукції в Україні становить всього 1,4 % (станом на 2015 р.) [21]. Це означає, що Україна змушена споживати інноваційну про- дукцію інших країн. Внаслідок цього, в най- ближчі роки, якщо не будуть вжиті рішучі за- ходи, наукова сфера країни остаточно деградує через свою нефункціональність, а також бу- дуть істотно знижені функціональні можли- вості інших елементів підсистеми інновацій- ного процесу НІС з відповідними наслідками для економіки в цілому. Україна ще має позитивні передумови (від- носно високий рівень результатів наукових до - сліджень, значна кількість вчених, розвинена інфраструктура наукових установ) для то го, щоб не опуститися до рівня країн-користува- чів інновацій [23], а в перспективі — увійти до списку країн-інноваторів. Запропонована трирівнева модель НІС Ук- раїни, що має необхідну і достатню кількість елементів для здійснення її функцій, може бути використана як зручний інструмент для підготовки стратегічних рішень щодо оптимі- зації національної інноваційної системи Ук- раїни. Модель дозволяє проводити системні дослідження впливу конкретних підсистем, еле- ментів підсистем, сили зв’язків між ними тощо на кінцевий результат функціонування систе- ми, а саме — на досягнення економічного або соціального ефекту. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. НТР и мировая политика. Москва, 2010. 252 с. 2. Андрощук Г.О., Давимука С.А., Федулова Л.І. Національні інноваційні системи: еволюція, детермінанти ре- зультативності. Київ, 2015. 512 с. 3. Национальные инновационные системы в России и ЕС. Москва, 2006. 279 с. 4. Андрушкевич О.А., Денисова И.М. Особенности формирования национальных инновационных систем. Ана- лиз и моделирование инновационных систем. 2013. Вып. 10. С. 24—48. 5. Зверев А.В. Формирование национальной инновационной системы: мировой опыт и российские перспективы: автореф. дис. … докт. екон. наук. Москва, 2009. 35 с. 6. Харченко О.С. Організаційно-економічний механізм розвитку національної інноваційної системи: дис. … канд. екон. наук. Маріуполь, 2015. 201 с. 7. Концепція розвитку національної інноваційної системи. Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів Украї- ни від 17 червня 2009 р. № 680-р. 8. Etzkovitz H., Leydesdorf L. The Triple Helix University-Industry-Government Relations a Laboratory for Know- ledge Based Economic Development. EASST Review. 1995. V. 14, no. 1. P. 14—19. 9. Leydesdorf L. Knowledge Based Economy Modeled, Measured, Simulated. Boca Raton: Universal Publishers, 2006. 10. Система. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0 (дата звернення 17.12.2017). 11. Радионов И.Б. Теория систем и системный анализ. URL: http://victor-safronov.ru/systems-analysis/lectures/ rodionov/00.html (дата звернення 17.12.2017). 12. Шумпетер Й. Теория економического развития. NoGAP Projekt, 2014. 81 c. 13. Carpenter H. Model for employee innovation. Amazon Prime Case Study. 2010. URL: https//www.cloudave. com/8416/model-for-employee-innovation-amazon-prime-case-study (дата звернення 21.02.2017). 14. Gaynor G. Doing Innovation: Greating Economic Value. IEEE USA Books & eBooks, 2009. 38 p. 15. ГОСТ Р 15.000 — 94. Система разработки и постановки продукции на производство. 16. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р. № 848-VIII. 17. Цибульов П.М., Корсун В.Ф. Бар’єри на шляху комерціалізації результатів наукових досліджень в Україні. Nauka innov. 2009. Т. 10, № 6. С. 87—96. 18. Nelson R. (ed.). National Innovation Systems. A Comperative Analisys. Oxford: Oxford University Press, 1993. 525 с. 19. Законодавство України у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Київ, 2013. 400 с. 13ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) Трирівнева модель національної інноваційної системи України 20. Стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери держави: матер. парлам. слу- хань у Верховній Раді України 2 липня 2014 р. Київ, 2015. 744 с. 21. Наукова та науково-технічна діяльність в Україні: Статистичний збірник. URL: www.cisstat.com/innovation/ Ukraine_publication_01.pdf (дата звернення 21.04.2017). 22. Моргунов Е.В., Снегирев Г.В. Национальные (государственные) инновационные системы: сущность и со- держание. Собственность и рынок. 2004. № 7. С.10—21. 23. Кузнецова И.С. Анализ моделей инновационных систем. Nauka innov. 2006. Т. 2, № 3. С. 118—126. Стаття надійшла до редакції 27.10.17 REFERENCES 1. NTR i mirovaya politika. (2010). Moskva [in Russian]. 2. Androshchuk, H. O., Davymuka, S. A., Fedulova, L. I. (2015). Natsional'ni innovatsiyni systemy: evolyutsiya, deter- minanty rezulʹtatyvnosti. Kyiv [in Ukrainian]. 3. Natsional'nyye innovatsionnyye sistemy v Rossii i YES. (2006). Moskva [in Russian]. 4. Andrushkevich, O. A., Denisova, I. M. (2013). Osobennosti formirovaniya natsional'nykh innovatsionnykh sistem. Analiz i modelirovaniye innovatsionnykh system, 10, 24—48 [in Russian]. 5. Zverev, A. V. (2009). Formirovaniye natsional'noy innovatsionnoy sistemy: mirovoy opyt i rossiyskiye perspektivy. PhD (Ekonom.). Moskva [in Russian]. 6. Kharchenko, O. S. (2015). Orhanizatsiyno-ekonomichnyy mekhanizm rozvytku natsional'noyi innovatsiynoyi sys temy. PhD (Ekonom.). Mariupol [in Ukrainian]. 7. Kontseptsiya rozvytku natsionalʹnoyi innovatsiynoyi systemy. Skhvaleno rozporyadzhennyam Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 17 chervnya 2009 r. N 680-r [in Ukrainian]. 8. Etzkowitz, H., Leydesdorff, L. (1995). Tryyedynyy universytet Heliks-promyslovo-derzhavnykh vidnosyn Labo ra- toriya ekonomichnoho rozvytku na osnovi znan. EASST Review., 14(1), 14—19 [in English]. 9. Leydesdorf, L. (2006). Osnovannaya na znaniyakh ekonomika, model', model', modelirovaniye. Boca Raton: Universal Publishers [in Englich]. 10. Systema. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0 (Last accessed: 17.12.2017) [in Ukrainian]. 11. Radionov, I. B. Teoriya sistem i sistemnyy analiz. URL: http://victor-safronov.ru/systems-analysis/lectures/rodio- nov/ 00.html (Last accessed: 17.12.2017) [in Russian]. 12. Shumpeter, Y. (2014). Teoriya ekonomicheskogo razvitiya. NoGAP Projekt [in Russian]. 13. Karpenter, H. (2010). Model' dlya innovatsiy sotrudnikov. AmazonPrimeCaseStudy. URL: https // www.cloudave. com / 8416 / model' dlya sotrudnika-innovatsiya-amazon-prim-case-study (Last accessed: 21.02.2017) [in English]. 14. Gaynor, G. (2009). Vedeniye innovatsiy: snizheniye ekonomicheskoy tsennosti. IEEEUSABooks i elektronnyye knigi [in English]. 15. GOST R 15.000 — 94. Sistema razrabotki i postanovki produktsii na proizvodstvo [in Russian]. 16. Zakon Ukrayiny «Pro naukovu i naukovo-tekhnichnu diyalʹnistʹ» vid 26.11.2015 r. N 848-VIII [in Ukrainian]. 17. Tsybulʹov, P. M., Korsun, V. F. (2009). Barʹyery na shlyakhu komertsializatsiyi rezulʹtativ naukovykh doslidzhenʹ v Ukrayini. Nauka innov., 10(6), 87—96 [in Ukrainian]. 18. Nelson, R. (Ed.). (1993). Natsionalʹni innovatsiyni systemy. Porivnyalʹnyy analiz. Oxford: Oxford University Press [in English]. 19. Zakonodavstvo Ukrayiny u sferi naukovoyi, naukovo-tekhnichnoyi ta innovatsiynoyi diyalʹnosti. (2013). Kyiv [in Ukrainian]. 20. Stan ta zakonodavche zabezpechennya rozvytku nauky ta naukovo-tekhnichnoyi sfery derzhavy: mater. parlam. slukhanʹ u Verkhovniy Radi Ukrayiny 2 lypnya 2014 r. (2015). Kyiv [in Ukrainian]. 21. Naukova ta naukovo-tekhnichna diyalʹnistʹv Ukrayini: Statystychnyy zbirnyk. URL: www.cisstat.com/innovation/ Ukraine_publication_01.pdf (Last accessed: 21.04.2017) [in Ukrainian]. 22. Morgunov, E. V., Snegirev, G. V. (2004). Natsional'nyye (gosudarstvennyye) innovatsionnyye sistemy: sushchnost' i soderzhaniye. Sobstvennost' i rynok, 7, 10—21 [in Russian]. 23. Kuznetsova, I. S. (2006). Analiz modeley innovatsionnykh sistem. Nauka innov., 2(3), 118—126 [in Russian]. Received 27.10.17 14 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2018, 14 (3) П.М. Цибульов Tsybulov, P. Kyiv Institute of Intellectual Property and Law of the National University Odessa Law Academy, 210, Kharkivske Highway, Kyiv, 03680, Ukraine, +380 44 563 8064, +380 44 563 8064, pavlotsybulov@gmail.com THREE-LEVEL MODEL OF THE NATIONAL INNOVATION SYSTEM OF UKRAINE Introduction. For National Innovation Systems (NIS) playing an important role in building the modern economies, the development and improvement of the NIS model of Ukraine is an urgent task. Problem Statement. There are many models of NIS in the world but they cannot be used by Ukraine, since they do not take into account the specifics of its socio-economic development. Purpose. To develop a model for the NIS of Ukraine containing a necessary and sufficient set of subsystems, elements, and links between them and taking into account the specific features of the socioeconomic development of Ukraine. Materials and Methods. The scholarly research publications of domestic and foreign researchers, legal acts, methods of analysis and synthesis have been used in the work. Results. Based on system approach, a comprehensive NIS model has been obtained. It covers the four stages of the in- novation process and considers the impact of national and international innovation community on them. Conclusions. A three-level model of the NIS of Ukraine has been proposed. It has necessary and sufficient number of elements and connections between them for the implementation of the NIS functions. The model can be used as a tool for preparing strategic decisions to optimize the NIS of Ukraine. Keywords : national innovation system, innovation process, infrastructure, model. П.Н. Цыбулев Киевский институт интеллектуальной собственности и права Национального университета «Одесская юридическая академия», ул. Харьковское шоссе, 210, Киев, 03680, Украина, +380 44 563 8064, +380 44 563 8064, pavlotsybulov@gmail.com ТРЕХУРОВНЕВАЯ МОДЕЛЬ НАЦИОНАЛЬНОЙ ИННОВАЦИОННОЙ СИСТЕМЫ УКРАИНЫ Введение. Национальные инновационные системы (НИС) играют важную роль в построении современных экономик, поэтому разработка и совершенствование модели НИС Украины является актуальной задачей. Проблематика. В мире существует много моделей НИС, однако они не могут быть использованы Украиной, поскольку не учитывают особенностей ее социально-экономического развития. Цель. Разработка модели НИС Украины, содержащей необходимый и достаточный для выполнения функций НИС набор подсистем, элементов и связей между ними, а также учитывающей особенности социально-экономичес- кого развития Украины. Материалы и методы. В работе использованы научные публикации отечественных и зарубежных ученых, нор- мативно-правовые акты, методы анализа и синтеза. Результаты. На основе системного подхода получена комплексная модель НИС, включающая четыре стадии инновационного процесса, а также учитывающая воздействие на них государства и международного инновационно- го сообщества. Выводы. Предложена трехуровневая модель НИС Украины, которая имеет необходимое и достаточное коли- чество элементов и связей между ними для полноценного функционирования НИС. Модель может быть использо- вана в качестве инструмента для подготовки стратегических решений по оптимизации НИС Украины. Ключевые слова : национальная инновационная система, инновационный процесс, инфраструктура, модель.

Трирівнева модель національної інноваційної системи України

Institution

Ähnliche Einträge