Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс

Новая методологическая ситуация в социальном познании формулирует не только теоретические и мировоззренческие проблемы, но и варианты их конструктивного решения. Появление в последней четверти 20 века интегративных социологических концепций открывает перспективы непротиворечивого объяснения соотно...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Сердюк, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2007
Schlagworte:	Філософія права та праворозуміння
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13440
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс / О.В. Сердюк // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 107-112. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13440
record_format	dspace
spelling	Сердюк, О.В. 2010-11-09T12:28:17Z 2010-11-09T12:28:17Z 2007 Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс / О.В. Сердюк // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 107-112. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13440 Новая методологическая ситуация в социальном познании формулирует не только теоретические и мировоззренческие проблемы, но и варианты их конструктивного решения. Появление в последней четверти 20 века интегративных социологических концепций открывает перспективы непротиворечивого объяснения соотношения объективного и субъективного в праве. The new methodological situation in the social research causes not only theoretical and world-outlook issues but also variants of their constructive solutions. The appearance of integrative sociological concepts in the last quarter of the 20th century presents perspectives of clear explainations of the objective and the subjective in law. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та праворозуміння Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс Концептуализация социальности права в современных интегративных парадигмах П.Бурдье, Ю.Габермаса, Є.Гидденса Сonceptualization of the sociality of law in the modern integrative paradigms of P.Bourdieu, J.Habermas, A.Giddens Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс
spellingShingle	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс Сердюк, О.В. Філософія права та праворозуміння
title_short	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс
title_full	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс
title_fullStr	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс
title_full_unstemmed	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс
title_sort	концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: п.бурд’є, ю.габермас, е.гідденс
author	Сердюк, О.В.
author_facet	Сердюк, О.В.
topic	Філософія права та праворозуміння
topic_facet	Філософія права та праворозуміння
publishDate	2007
language	Ukrainian
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
title_alt	Концептуализация социальности права в современных интегративных парадигмах П.Бурдье, Ю.Габермаса, Є.Гидденса Сonceptualization of the sociality of law in the modern integrative paradigms of P.Bourdieu, J.Habermas, A.Giddens
description	Новая методологическая ситуация в социальном познании формулирует не только теоретические и мировоззренческие проблемы, но и варианты их конструктивного решения. Появление в последней четверти 20 века интегративных социологических концепций открывает перспективы непротиворечивого объяснения соотношения объективного и субъективного в праве. The new methodological situation in the social research causes not only theoretical and world-outlook issues but also variants of their constructive solutions. The appearance of integrative sociological concepts in the last quarter of the 20th century presents perspectives of clear explainations of the objective and the subjective in law.
issn	1818-992X
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13440
citation_txt	Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс / О.В. Сердюк // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 107-112. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT serdûkov konceptualízacíâsocíalʹnostípravavsučasnihíntegrativnihparadigmahpburdêûgabermasegíddens AT serdûkov konceptualizaciâsocialʹnostipravavsovremennyhintegrativnyhparadigmahpburdʹeûgabermasaêgiddensa AT serdûkov sonceptualizationofthesocialityoflawinthemodernintegrativeparadigmsofpbourdieujhabermasagiddens
first_indexed	2025-11-26T01:39:35Z
last_indexed	2025-11-26T01:39:35Z
_version_	1850603310563721216
fulltext	ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ПРАВОРОЗУМІННЯ Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 107 О. В. Сердюк Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОСТІ ПРАВА В СУЧАСНИХ ІНТЕГРАТИВНИХ ПАРАДИГМАХ: П. БУРД’Є, Ю. ГАБЕРМАС, Е. ГІДДЕНС Сучасна юридична практика наочно демон- струє «соціальну трансформацію» права. Настав той час, коли, за словами Ж Гурвіча, «юрист- практик і кроку не може зробити не перетворю- ючись в соціолога, не звертаючись до соціологі- чного підходу (соціології права)» [15, р. 27]. Со- ціальність права в сучасному правовому дискурсі існує як неявна конвенція. В філософсько- правових та загальнотеоретичних дослідженнях все більш чітко формулюється теза про необхід- ність розгляду будь-якої проблеми онтології чи епістемології права на основі аналізу співвідно- шення «належного» та «сущого» в контексті со- ціальної взаємодії, оскільки « будь-які правові положення, як мінімум – імпліцитно, містять твердження про необхідність їх прийняття інши- ми» [23, р. 21]. Тому актуалізується значення теоретичних конструкцій соціальності права з метою його пояснення не лише як трансцендент- ного належного але і як певної реальності люд- ського буття. Найпростішим («елементарним») проявом необхідності застосування такого під- ходу є визнання «соціальних відносин» у якості сполучної тканини правової реальності, тобто таких взаємодій, сутнісною ознакою яких «є дії, орієнтовані на іншого». Проблема соціальних відносин як базова методологічна проблема су- часного соціального пізнання стає все більш ва- жливою для правової науки .З цього приводу С.І.Максимов слушно зазначив, що «світ соціа- льних взаємодій – це найбільш складний елемент правової реальності», який все ще не має адеква- тного розгляду у філософсько-правовому диску- рсі [6, р. 183]. Така ситуація може визнаватись доказом «вичерпаності» класичних моністичних теорій в поясненні права як соціального феноме- ну в контексті фундаментальної проблеми сучас- ного правознавства – аналітичного розрізнення «належного» і «сущого» в правовій реальності. Конструктивне рішення проблеми соціальності права ускладнюється тим, що в цілому соціальні науки характеризуються внутрішнім протиріч- чям між «об’єктивізмом» (функціоналізм, марк- сизм, структуралізм тощо) та «суб’єктивізмом» (феноменологія, етнометодологія, інтеракціо- нізм, тощо), яке на онтологічному рівні проявля- ється у певній моделі протиставлення «структур» та «акторів» (в правознавстві проявом цього є протиставлення правового та соціального)». «Серед всіх протиріч, які штучно розділяють со- ціальні науки, – зазначав П. Бурд’є, – найбільш руйнівним було саме це протиріччя» [1, р. 64]. «Соціальність права» отримує несуперечливе по- яснення в тих парадигмах, де проголошується та реалізується той чи інший спосіб поєднання об’єк- тивних структур соціальної дії і їх «агентів» (дію- чих суб'єктів). Серед різних варіантів цих підходів найбільш обґрунтованими можна вважати комуні- кативну теорію права Ю.Габермаса, теорію струк- турації Е. Гідденса, конструктивний постструкту- ралізм (концепція «правового поля») П.Бурд’є. Для правознавства ці теоретичні моделі при- вабливі тим, що вони пропонують певні способи пояснення дихотомії «трансцендентного» та «со- ціального» у праві, набуваючи парадигмальних рис і перетворюючись в один з основних мето- дологічних ресурсів сучасної правової науки в подоланні спрощених уявлень про соціальність як атрибутивну ознаку власної предметної сфе- ри. Такі парадигми в їх застосуванні до право- знавства залишаються незавершеними, існують численні питання стосовно того, як на їх основі буде конструюватися концептуальне ядро соціо- логічного підходу до пізнання права. Однак на- явні в їх рамках можливості продуктивної кон- цептуалізації соціальності права роблять обґрун- тованим переконання, що саме вони на початку 21 ст. можуть стати найбільш адекватним сучас- ності (ситуації постмодерну) теоретичним інстру- ментом пізнання права як соціального феномену [12; 13; 18; 22]. В цьому відношенні навряд чи прийнятним буде твердження російського дослід- ника Л.І.Честнова про те, що « такі підходи, на відміну від трансцендентальної феноменології, фі- лософської антропології, синергетики та герменев- тики набагато простіше трансформуються в право- ві концепції, однак вони не містять критеріїв розрі- знення нормативності та соціальності» [9, р. 5]. В дослідженнях вітчизняних авторів ці пара- дигми ще не були предметом спеціального роз- О.В. Сердюк 108 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. гляду в контексті їх впливу на трансформації со- ціологічного підходу в правознавстві. Винятком є спроби застосування деяких положень комуні- кативної теорії права Ю.Габермаса для обґрунту- вання інтерсуб’єктивності права як світу «нале- жного». Однак при цьому проблематика соціаль- ності права розглядалась фрагментарно [2; 5; 6]. Метою статті є комплексний аналіз можливо- стей використання інтегративних парадигм соці- ального пізнання для обґрунтування методології соціально-правових досліджень. Концептуалізація соціальності права в рамках комунікативної теорії права Ю.Габермаса базу- ється на трьох методологічних тезах: по-перше, розрізнення двох форм раціональності (когнітив- но-інструментальної та комунікативно-теоретич- ної), по-друге, виділення соціальної системи та «життєвого світу», по-третє, обґрунтування дуа- лізму права виходячи з його «подвійної інститу- алізації» на рівні системи та «життєвого світу». Для обґрунтування свої концепції поєднання соціальної дії та соціальної системи Ю.Габермас звертається до проблеми раціональності, як ключо- вої проблеми соціального пізнання що забезпечує визначення того яким чином відбувається обґрун- тування тверджень про соціальну реальність, тобто відповідь на основне питання соціального пізнання – «як можливий соціальний порядок?» Аналізуючи два типи раціональності (когнітив- но-інструментальної та комунікативно-теоре- тичної) він приходить до висновку, що «соціальний порядок» може бути досягнуто лише на основі ін- терсуб’єктивного процесу соціальної комунікації в якому, зокрема, і формується і існує нормативність. Ключовим моментом такої взаємодії стає її диску- рсивність, тобто вона реалізується через ситуації «мовних актів» (speech acts) коли в різних фор- мах(не лише вербальних але й письмових текстах, ритуалах тощо) знаходять об’єктивацію узгодже- ності щодо певних сторін спільного життя. Пояснення механізмів інтеграції соціальної дії та соціальної системи можливе лише при розріз- нені соціетальної системи (social system) та жит- тєвого світу (lifeworld). Вони характеризуються різними типами раціональності. Життєвий світ це таке «тотальне мікро-середовище», де «учас- ники соціальної комунікації досягають взаємної згоди стосовно чогось» [16, р. 343]. В той час як соціетальна раціоналізація передбачає включен- ня в цей процес інституалізації певних нормати- вних систем, раціоналізація життєвого світу від- бувається через взаємодії, що є незалежними від нормативно встановлених умов та визначаються смислами, які сформовані «комунікативно на основі вільного дискурсу». Оскільки ключовим в поясненні соціального стає взаємодія системи та життєвого світу, то і проблема права розглядається саме в цій площи- ні. Ю.Габермас пропонує «некласичне, постме- тафізичне праворозуміння», сутність якого в ви- знанні дуалізму факту та цінності, «моральної інтуїції права та існуючих форм реалізації права» [6, р. 134]. Він вказує на існування двох «моду- сів» права у взаємодії системи та життєвого сві- ту. З одного боку, правове регулювання є необ- хідною умовою існування базових підсистем со- ціальної системи (перш за все, економіки та по- літичної системи) і забезпечує їх нормативне «укорінення» в життєвому світі. Тому право мо- же визначатись як «інституалізація морально- практичного дискурсу в історично визначених нормативних стандартах суспільства», що забез- печують упорядкування взаємодії приватних ін- тересів людей. Нормативність права визначаєть- ся його комунікативною (соціальною) природою і закріплюється (обґрунтовується) процедурами легітимації. Легітимація полягає у раціонально- му визнанні нормативності права в політико- правовому та моральному дискурсі, коли « з ним погоджуються всі ті, кого ця норма може стосу- ватись» [17, р. 164–169]. З іншого боку, право проникає в життєвий світ шляхом «системної інтервенції» або «зовні- шньої правової колонізації». Ю.Габермас зверта- ється до процесів соціального розвитку сучасних суспільств і аналізує ситуації поширення правого регулювання на соціальні відносини, які є реак- цією на «нормативні чекання» народжені мора- льно-правовим дискурсом життєвого світу однак трансформовані в позитивне право системними (бюрократичними, політичними, управлінськи- ми) інститутами. В цьому є негативний момент, що потенційно несе ризик невідповідності соціа- льного та правового, протиріччя «фактичного» та «значимого» в процесах легітимації. Теорія Ю. Габермаса в останні два десятиліття набула поширення як в загальнотеоретичних так і спеціальних (галузевих) правових дослідженнях як модель вирішення проблеми соціальності на основі «зняття» протиріччя об’єктивного та суб’єктивного в соціальному пізнанні [13]. Інший варіант вирішення цієї проблеми за- пропоновано П.Бурд’є, який намагається поєдна- ти структуралізм та конструктивізм в рамках те- орії «соціального поля». Саме цей підхід став основою для тлумачення соціальності права як « правового поля». Теорія «правового поля» була Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 109 створена П.Бурд’є як одна з спроб застосувати загальну теорію «соціального поля» до аналізу окремих сфер суспільства [1; 11]. П.Бурд’є від- значав особливу складність дослідження право- вої сфери як різновиду «соціального поля», оскі- льки в цій площині аналізу існують надто супе- речливі пізнавальні традиції а сам феномен – складний та багатоаспектний. В основі існування суперечливих методологічних орієнтацій в розу- мінні права як соціального феномену «ігнорування цілісної соціальної реальності права», яку П.Бурд’є визначає як «правове поле». Розуміння соціальної природи права (його «соціальності») можливе ли- ше шляхом визначення певної соціальної цільності («соціального універсуму»), оскільки дійсний зміст права є похідним від цієї цільності. «Соціальна ре- альність права є продуктом функціонування «по- ля», чия специфічна логіка визначається двома групами чинників: з одного боку, специфічними владними відносинами, які формують його струк- туру…, а з іншого, внутрішньою логікою юридич- ного функціонування, яка постійно визначає набір можливих дій а також межі, в яких можливі конк- ретні правові рішення» [11, р. 816]. В концепції П.Бурд’є ключовою є категорія «поле», яку він визначає як сферу структурова- ної, соціально оформленої активності або «прак- тики», яка може приймати різні форми в залеж- ності від змісту (типу) такої активності. Основу єдності цієї практики (і сфери в цілому) утворю- ють певні соціальні впливи («силові поля»), які йдуть від неї, і які втягують в свою сферу всіх, хто в неї вступає, визначаючи стандарти їх пове- дінки. При цьому такі впливи («імпульси») за- лишаються для суб’єктів нерозкритими, «симво- лічними», «містичними». Подібно до інших ви- дів соціального поля правове поле формується навколо певного ядра, яким є «внутрішні прото- коли, правила, принципи, стандарти поведінки, внутрішні цінності». Ця внутрішня організація правового поля, залишаючись суттєво поєдна- ною з зовнішніми соціальними функціями права, разом з тим має свою відносну але досить чітку автономію. Потрапити в «силове поле права» (тобто ввійти в правове поле) означає прийняти ці внутрішні правила. Бурдьє стверджує, що зро- зуміти реальне соціальне функціонування права в суспільстві (а в практичному контексті – зміст правозастосовчих рішень і будь-які форми пра- вової поведінки соціальних суб’єктів) неможли- во без розкриття змісту та механізмів дії цих внутрішніх практик (які можуть бути соціальни- ми, економічними, психологічними, лінгвістич- ними.) Для визначення цих практик (стандартів поведінки) він використовує поняття «габітус». Як і практики в інших сферах габітуси зумов- ленні звичаями, освітою, повсякденним досвідом тощо, відображаючи місце особи в інших соціа- льних полях і «її траєкторію в соціальній струк- турі (тобто динаміку соціального статусу)» .В цьому вони є подібними до практик в інших сус- пільних сферах, хоча в таких формах вони мож- ливі лише в правовому полі. Саме вони визнача- ють як право фактично діє. Правове поле як певна соціальна сфера є «ареною боротьби за соціальний контроль над формуванням змісту права». Важливим елемен- том концепції є розрізнення «символічного по- рядку» та порядку об’єктивних відносин між суб’єктами та інститутами в їх боротьбі за право визначати зміст права. «При відсутності такого розрізнення ми не зможемо зрозуміти, що хоча правове поле виводить «мову»(«символи»), в якій такі конфлікти втілюються, саме з сфери доступних пізнанню перспектив, воно в самому собі містить ті принципи згідно з якими відбува- ється його власна трансформація в процесі боро- тьби між об’єктивними інтересами, які асоцію- ються з цими диференційованими перспектива- ми» [11, р. 817–818]. Вчення про символічну природу дії права є одним з основних елементів теорії П.Бурд’є . Символічне він розглядає не лише як спосіб «творення значень» а скоріше як засіб інтерпретації. Це означає не лише принцип аналогії символу та об’єктів, але й визнання «фундаментальної розмитості смислових струк- тур» через використання понять з однієї сфери для пояснення іншої сфери. В цьому контексті символічне у тлумаченні П.Бурд’є відповідає загальним методологічним орієнтаціям так зва- ного «прагматичного розуміння мови», що в останній чверті 20 століття набуло поширення в різних сферах соціального пізнання, зокрема в дослідженні правових явищ проявляючись в елі- мінації жорсткої суб’єкт –об’єктної дихотомії, поширенні герменевтичного підходу, емпірич- ному дослідженні місця «реальної мови» в соціа- льно-правових взаємодіях, обґрунтуванні «рито- ричного підходу» в правознавстві, тощо Аналіз базових положень теорії «правового поля» П.Бурд’є переконує в обґрунтованості її оцінок як «однієї з найбільш завершених, цілісних та перспективних для соціального пізнання права спроб подолання дихотомії «об’єктивізму»–» суб’єктивізму». «Футбольне поле для гравця, що по ньому рухається,– стверджує П.Бурд’є, – не може бути «об’єктом». Це є умова його практич- них інтенцій, а сам гравець утворює з ним єдине О.В. Сердюк 110 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. ціле» [10, р. 182–183]. Цей образ в метафоричній формі передає сутність бачення правової реаль- ності як особливого «соціального поля». Інший варіант визначення соціальності права запропоновано в теорії структурації Е.Гідденса, яка базується на уявленні про дискретність соці- ального розвитку, що створює унікальність су- часних соціальних інститутів, їх відмінність від інститутів традиційного суспільства. Відповідно класичні теорії соціального мають бути пере- осмислені або адаптовані до сучасного суспільс- тва. Е.Гідденс об’єднує структури та агентів не механічно а через виділення «соціальних прак- тик», які й об’єднують структури та агентів, оскільки вони не створюються агентами а по- стійно відтворюються ними. Структурою він на- зиває зразки соціальних відносин, які формують- ся і існують в конкретних умовах. Структури можуть бути двох типів: правила (процедури, яким індивіди мають підкорятись) та ресурси (засоби, які індивід використовує для досягнення своїх цілей). Основна ідея Е.Гідденса – виділен- ня дуалізму структур, тобто можливість їх існу- вання в двох формах: а) як певної системи пра- вил та ресурсів, характерних для конкретних умов і в конкретний час, б) як «відбитку» соціа- льних практик у свідомості соціальних агентів [14, р.21–22]. На відміну від об’єктивістів (на- приклад, К.Маркса, Е.Дюркгейма, О.Конта), які в соціальних структурах вбачали зовнішні чинни- ки, Е.Гідденс виходить з того, що структура не лише «примушує» але й «надає можливості» [14, р. 78]. Дуалізм структур передбачає «рефлексив- ний моніторинг агентів в повсякденному житті». Е.Гідденс звертає увагу на три компоненти в мо- делі поведінки агентів: рефлексивний моніторинг, раціоналізація дії (ці елементи мають інтер- суб’єктивний характер і є механізмами контролю поведінки на основі постійного співставлення вла- сної поведінки з чеканнями інших людей) а також мотивація (яка має переважно суб’єктивний харак- тер, оскільки включає власні прагнення та мотиви поведінки особи) [14, р. 154]. У Е.Гідденса відсутня цілісна концепція пра- ва. Своє основне завдання він вбачав в тому, щоб створити універсальну концептуальну схему для пояснення будь-яких соціальних феноменів. То- му він звертається до права лише для ілюстрації окремих положень. Однак наявність загального принципу та теоретичної схеми пояснення соціа- льності робить його підхід прийнятним для спе- ціальних, в тому числі і емпіричних досліджень права. В рамках цієї схеми він визначає наявність «дуалізму» права як базового принципу,яким слід керуватись при його дослідженні. Право іс- нує в межах певних «соціальних практик» одно- часно і як нормативність і як феномен інтер- суб’єктивної взаємодії. Така концептуальна мо- дель виявилась привабливим і достатньо реаль- ним пізнавальним засобом для дослідження фе- номенів, які характеризуються складними та не- лінійними комбінаціями об’єктивних та суб’єк- тивних компонентів. З початку 90-х років західні дослідники активно використовують теорію структурації в соціально-правових та криміноло- гічних дослідженнях [13 ; 19 ; 20 ; 24]. Розглянуті вище інтегративні парадигми зна- ходяться в конкурентних відносинах з точки зору впливу на теоретико-пізнавальну ситуацію, од- нак принципово важливим є існування їх конце- птуальної однорідності та використання схожих світоглядних та теоретичних засад. Це стосуєть- ся свідомого визнання подвійної модальності права (дихотомії соціального – нормативного). Подвійність («дуалізм») у різних варіантах [по- двійність структур у Э. Гідденс, подвійність практик у Р. Бхаскара, «подвійна функціональ- ність» у Н. Лумана, розрізнення системи та жит- тєвого світу у Ю.Габермаса і т.д.] все частіше використовується для опису соціальних феноме- нів, належних до сфери права. В цьому можна вбачати прояв європейської традиції дихотоміза- ції або бінарності тлумачення об’єкту дослі- дження яка європейському контексті соціально- філософського дискурсу має глибокі корені. Од- нак є принципово новий момент – поєднання по- двійної модальності з принципом « соціального конструювання», що має витоки в феноменологіч- ній традиції, але переосмислений та трансформо- ваний у досить прагматичний теоретичний інстру- мент. На це достатньо жорстко вказує Б.Латур: « термін «соціальне» кодує не субстанцію чи сферу реальності а певний спосіб узгодження…, трансля- ції одного виду сутностей в інші» [21, р. 113]. Таким чином, для сучасної інтерпретації про- блеми «соціальної реальності права» усе більш очевидною стає необхідність відмови від наївно- го реалізму і натуралізму, пошуку «істинної», «кінцевої», «абсолютної реальності». Об'єктом таких інтерпретацій стають «соціально оформле- ні» процедури «конструювання» такої реальнос- ті. Специфіка і несподіваний результат такого підходу полягає не стільки в тому, що ми одер- жуємо знання про об'єкт («право в житті»), але фіксуємо певні способи діяльності в предметній сфері правознавства, тому що ми приходимо до розуміння того, яка процедура створення «зміс- тів» соціальних ролей, інститутів, створення й Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 111 інтерпретації норм, і т.д., тобто усього, що ми відносимо до реального здійснення права, «фе- номенології права». Перелік літератури 1. Бурдье П. Практический смысл / Пер. с фр. под ред. Н.А. Шматко. — М.: Институт экс- периментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2001. – 262 c. (Bourdieu P. Science de la Science et Reflexivite. – Paris: Raisons d’Аgir, 2001). 2. Гарник А. В. Философия права: предмет- ная специфика, место и значение в системе соци- ально-гуманитарного знания. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун–ту, 1998. 3. Габермас Ю. До легітимації через права людини. – К.: Укр. філософський фонд, 1999. 4. Гидденс Э. Социология./Пер. с англ. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. 5. Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. 6. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков: Право, 2002. 7. Социо-Логос 2001. Социоанализ Пьера Бурдье. Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института со- циологии Российской Академии наук. – М.: Инс- титут экспериментальной социологии, СПб.: Алетейя, 2001. 8. Габермас Ю. Демократия. Разум. Нравс- твенность. Московские лекции и интервью. – М.: Изд. центр Academia, 1995. 9. Честнов Л.И. Принцип диалога в совре- менной теории права (проблемы правопонима- ния). – Спб: Изд-во Санкт–Петербург. юрид. ин– та, 2000. 10. Bourdieu P. Science de la Science et Reflexivite. – Paris: Raisons d’agir,2001. 11. Bourdieu P. The force of Law. Toward a Sociology of Juridical Field // Hastings Law Journal. – 1987. – vol 38. – P.789 – 818. 12. Cotterrel R B. M. From Living Law to Death of Social. – Sociology in Legal Theory // Law and So- ciology.(Current Legal Issues 2005. Volume 8.) – N.Y.: Oxford University Press,2006. – P.16–32. 13. Garcia – Villegas M. Symbolic Power Without Violence? Critical Comments on Legal Consciousness Studies.// International Journal for Semiotics of Law. – 2003. – vol.16. – P.363 –393. 14. Giddens A. The Constitution of Society. – London: Polity Press,1984. 15. Gurvitch G. Sociology of Law. – London: Routledge and Kegan Paul, 1947. 16. Habermas J. The Theory of Communicative Actions. Vol 1. – Boston Beacon Press,1984. 17. Habermas J. The Theory of Communicative Actions. Vol 2.Lifeworld and System. A Critique of Functionalist Reason. – Boston. Beacon Press,1987. 18. Habermas J. Between Facts and Norms. Contribution to a Discourse Theory of Law and De- mocracy. – Oxford: OUP,1996. 19. Henham R. Theory and Contextual Analysis in Sentencing // International Journal of the Sociol- ogy of Law. – 2001. – vol.29. – P.253 – 276., 20. Henham R., Findlay M. Criminal Justice Modeling and the Comparative Contextual Analysis of Trial Process // International Journal of the Compara- tive Criminology. – 2003. – vol.9. – P.322 – 353. 21. Latour B. When Things strike Back. A Pos- sible Contribution of Science Studies to Science So- ciale. // British Journal of Sociology. – 2000. – vol.51. – P.113. 22. Noreau R. Arnaud A.-J. The Sociology of Law in France. Trends and Paradigms // Journal of Law and Society. – 1998. – vol.25 – P.257 – 283. 23. Toutti J. Law, Tradition, Interpretation // In- ternational Journal of the Semiotics of Law . – 1998. – vol 38. – P.20 – 51. 24. Vaughan B. Handle with Care. On the Use of Structuration Theory within Criminology // Brit- ish Journal of Criminology. – 2001. – vol. 41. – P.185 – 200. А.В.Сердюк КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ СОЦИАЛЬНОСТИ ПРАВА В СОВРЕМЕННЫХ ИНТЕГРАТИВ- НЫХ ПАРАДИГМАХ П.БУРДЬЕ, Ю.ГАБЕРМАСА, Э.ГИДДЕНСА Новая методологическая ситуация в социальном познании формулирует не только теоретические и мировоззренческие проблемы, но и варианты их конструктивного решения. Появление в последней четверти 20 века интегративных социологических концепций открывает перспективы непротиворе- чивого объяснения соотношения объективного и субъективного в праве. О.В. Сердюк 112 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. O.V.Serdyuk CONCEPTUALIZATION OF THE SOCIALITY OF LAW IN THE MODERN INTEGRATIVE PARADIGMS OF P. BOURDIEU, J. HABERMAS, A. GIDDENS The new methodological situation in the social research causes not only theoretical and world-outlook issues but also variants of their constructive solutions. The appearance of integrative sociological concepts in the last quarter of the 20th century presents perspectives of clear explainations of the objective and the sub- jective in law.

Концептуалізація соціальності права в сучасних інтегративних парадигмах: П.Бурд’є, Ю.Габермас, Е.Гідденс

Institution

Ähnliche Einträge