Філософія правосуддя (до постановки проблеми)
Предлагается исследовать философию правосудия как часть прикладное философии права. Объектом исследования предполагается правосудие как сфера осуществления права, предметом – философско-правовые аспекты правосудия и правосудие как сферу философско-правовой деятельности. Классифицируются подходы к пр...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13441 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 113-119. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860110458673954816 |
|---|---|
| author | Бігун, В.С. |
| author_facet | Бігун, В.С. |
| citation_txt | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 113-119. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Предлагается исследовать философию правосудия как часть прикладное философии права. Объектом исследования предполагается правосудие как сфера осуществления права, предметом – философско-правовые аспекты правосудия и правосудие как сферу философско-правовой деятельности. Классифицируются подходы к проблематике исследования философии правосудия. В частности: проблемный (избрание отдельный проблем; за направлением философии права; за видами правосудия; ролевой; функциональный подход (за ролью и функциями). Правосудие рассматривается как антропологическое явление. Предлагается анализ из судебной практики Конституционного Суда Украины
в резонансном деле о конституционности Указа Президента Украины о прекращении полномочие Верховного Совета Украины (2007), как демонстрация значения философии судьи в части правопонимания.
The author suggest to research philosophy of justice (adjudication) as applied philosophy of law. The suggested
object of research (study) is justice as a sphere of realisation of law while its philosophical-legal aspects
is the subject. A classification of approaches towards the problematic of philosophy of justice is suggested
as based on (1) problem (an issue is suggested to be studied); (2) types of justice; (3) streams of legal philosophy as they view justice; (4) function. The justice (adjudication) is viewed as an anthropological phenomenon.
The case of the Constitutional Court of Ukraine on the constitutionality of the Order of the President of Ukraine on the dissolution of the Parliament is provided as a demonstration of the importance of philosophy of judge in the part of conceptualisation of law.
Підготовлено на основі тез виступу під час Третього всеукраїнського «круглого столу» на тему «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 2007).
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:33:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ПРАВОРОЗУМІННЯ
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 113
В. С. Бігун
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ
ФІЛОСОФІЯ ПРАВОСУДДЯ (ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ)
(Підготовлено на основі тез виступу під час Третього всеукраїнського «круглого столу»
на тему «Антропологія права: філософський та юридичний виміри
(стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 2007)).
Філософія правосуддя як напрям приклад-
ної філософії права. Актуальність теми (філо-
софія правосуддя), її вибір дослідником зумов-
лено низкою чинників. Перший – тема має при-
кладних характер. Дослідження філософії права,
на думку дослідника, має охоплювати дослі-
дження не лише смислів права в статиці, але й їх
реалізацію в динаміці. Другий – тема є актуаль-
ною для сучасної України. Філософсько-правові
дослідження в Україні може бути поглиблено
спрямованістю на осмислення актуальних для
становлення права і держави України питань, і
зокрема як одного з них – становлення судової
влади. Третє – дослідження теми надалі сприя-
тиме розвитку української філософії права як
прикладної.
Дослідження філософії правосуддя має прак-
тичний характер. Обираючи зазначений напрям
дослідження, відбувається зміщення акценту від
аналізу статичних смислів права до їх практич-
ного аналізу. Вивчаючи, наприклад, судові про-
цеси як контексти самореалізації права, коли від-
бувається застосування правових принципів і
норм до певних обставин у певних умовах, ми
виявляємо нові філософсько-правові смисли та
суперечки. У текстах законів право є статичним,
наче мертвим. Воно може видаватися доскона-
лим: припускаємо, що винятково тексти законів
України могли б вважатися довершеними (якщо,
наприклад, їх віднайдуть через тисячі років).
Проте право, наприклад, у судовому процесі
оживає в дії у формі, виявляючись у динаміці,
оживляючись силою правових аргументів на ко-
ристь конкуруючих інтересів, перебуваючи під
впливом інших чинників, підкреслюючи, що
«саме в суді право існує в усій його повноті»
(C. Максимов) [2]. У цьому смислі філософія
права, включаючи філософію правосуддя, стає
прикладною філософією права.
Ступінь наукової розробленості проблеми є
недостатнім. Питання і проблеми судочинства,
процесуального права детально досліджено в
українському та зарубіжному правознавстві. В
межах інших наук і дисциплін досліджувалися
інші проблеми та питання, пов’язані з судочинс-
твом (психологія судді та судової діяльності в
межах юридичної психології; адвокатська і про-
курорська діяльність у межах дисциплін із ви-
вчення відповідної діяльності; деякі ідеологічні
аспекти діяльності судів і суддів у межах істори-
ко-правових досліджень; розв’язання спорів у
межах юридичної конфліктології тощо).
Водночас проблему філософії судочинства чи
правосуддя поки не виокремлено як окремий
предмет філософсько-правового осмислення в
українській філософсько-правовій думці, недоста-
тньо висвітлено різні аспекти цієї проблеми. Також
не сформовано самостійного філософсько-право-
вого дискурсу з цієї проблематики, існує потреба в
формуванні концепції філософії правосуддя, акту-
альної для української правової реальності.
Можна констатувати відсутність спеціального
дослідження цієї проблематики в сучасній україн-
ській філософсько-правовій науці. Це пояснюється
не лише суб’єктивними чинниками (інтересом до-
слідників до теми) й об’єктивними (як-от лише з
часу здобуття незалежності й надалі зростаюча
роль судової влади в Україні, поступове узагаль-
нення емпіричних досліджень, наукових і публіци-
стичних спостережень, а також методології філо-
софсько-правових досліджень, які можуть слугува-
ти базою для проведення філософсько-правових
досліджень філософії правосуддя в Україні).
Філософія правосуддя і судочинство. Дослі-
дник обрав об’єктом дослідження філософію
правосуддя, а не судочинства (судівництва1). Це
обґрунтовується тим, що зазначені терміни є
відмінними. Термін правосуддя термінологічно
позначає «суд за правом», тоді як термін судо-
чинство – «діяльність суду», акцентуючи на дія-
льнісному, а не аксіологічному смислі.
1 Часом використовується й термін «судівництво», що
визначається «як єдина система судового устрою та
судочинства» (Концепція вдосконалення судівництва
для утвердження справедливого суду в Україні відпо-
відно до європейських стандартів, схвалена Указом
Президента України від 10.05.2006 № 361/2006).
В.С. Бігун
114 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
Відмінність зафіксована в літературі та зако-
нодавстві. Так, в українській юридичній літера-
турі під судочинством розуміють «процесуальну
форму здійснення правосуддя, діяльність суду»
[8, с. 718], а правосуддям «правозастосувальну
діяльність суду з розгляду і вирішення у встано-
вленому законом процесуальному порядку від-
несених до його компетенції […] справ з метою
охорони прав та свобод людини і громадянина,
прав і законних інтересів юридичних осіб та ін-
тересів держави» [3, с. 50].
Відмінність між термінами є не тільки форма-
льною (різні слова), але й змістовною, зокрема
аксіологічною. Якщо у випадку судочинства
йдеться про діяльність суду, то в випадку право-
суддя йдеться, за запропонованим вище визна-
ченням, про діяльність із розгляду справ із пев-
ною метою (захисту прав та свобод людини,
юридичних осіб, держави). Тобто, йдеться не про
будь-яку діяльність суду, а таку, що відповідає
зазначеній меті.
Підкреслимо значення терміна право- в термі-
нові правосуддя. Це є істотним у розумінні пред-
мета філософії права як такого, що, за одним із
розумінь філософії права, випливає із розрізнення
понять право і закон (концепція В. С. Нерсесянца)
[4]. У цьому зв’язку з певною умовністю можна
стверджувати, що може йтися й про законосуддя.
Однак цей термін непоширений (відзначимо, що
термін «правосуддя» дає прихильникам теорії чи
принципу верховенства права – на відміну від «за-
конників», прихильників верховенства закону –
стверджувати про обов’язок суддів послуговувати-
ся саме «правом»; інше питання: що розуміється
під цими термінами право і закон?
В даному випадку вибір зроблено на користь
«правосуддя» зважаючи на аксіологічний харак-
тер цього поняття, хоча йтиметься й про діяль-
ність судів, тобто судочинство. З цього випливає,
що кожен суд може вважатися таким, що здійс-
нює судочинство, але не кожен суд – таким, що
здійснює правосуддя. У цьому зв’язку важливим
дослідницьким питанням є виявлення істотних
змістовних відмінностей між правосуддям і су-
дочинством, що є предметом більш детального
подальшого філософсько-правового дослідження
теми філософія правосуддя.
Проблематика дослідження. Об’єктом дослі-
дження є правосуддя як сфера здійснення права,
предметом – філософсько-правові аспекти пра-
восуддя та правосуддя як сфера філософсько-
правової діяльності. Підходи до дослідження фі-
лософії правосуддя можна класифікувати за різ-
ними критеріями, як-от:
(1) проблема (проблемний підхід): обрання
окремих питань і проблем як об’єктів дослі-
дження: філософські засади правосуддя; філо-
софська характеристика судової влади і сваволі;
судовий розсуд і його межі; природа правової
аргументації, філософсько-правові аспекти об-
ґрунтування судових рішень; незалежність суду
(суддів); акт судження; справедливість суду і су-
дового рішення; філософсько-правові джерела
судових рішень; злочин і покарання; «суди фак-
тів і суди права»; правосуддя як спосіб вирішен-
ня конфлікту, засади судової конфліктології, під-
ходи до розв’язання спорів; філософсько-
правовий аналіз судових способів захисту прав,
свобод і законних інтересів; статус суддів;
(2) напрям філософії права: філософсько-право-
ва антропологія правосуддя (наприклад, темати-
ка: образ людини в правосудді, філософський
світогляд судді, іншого учасника судочинства;
образ суду і судді в різні епохи та історичні ета-
пи, періоди); аксіологія правосуддя (наприклад,
ціннісні орієнтири в ухваленні рішень; світогля-
дні цінності учасників судового процесу); гносе-
ологія правосуддя (наприклад, судовий процес як
спосіб пізнання права; пізнавальна діяльність
суду); герменевтика правосуддя (наприклад,
смисли в правосудді, судова інтерпретація, заса-
ди способів тлумачення), онтологія правосуддя
(наприклад, вивчення правового буття у суді); та
інші напрями філософії права, філософсько-
правових досліджень;
(3) види судочинства, правосуддя, осмислення
їх філософсько-правових аспектів: державне і
недержавне судочинство; загальне та спеціальне
судочинство і правосуддя (конституційне, кри-
мінальне, цивільне, господарське, адміністратив-
не, військове тощо); відновне правосуддя; юве-
нальна юстиція; міжнародно-правове і націона-
льне судочинство (правосуддя); державне й не-
державне судочинство; діяльність третейських
судів; церковне судочинство тощо;
(4) роль і функція (рольовий підхід; функціона-
льний підхід): філософія судді, адвоката, проку-
рора (обвинувача), потерпілих, інших учасників
процесу (наприклад, світогляд і праворозуміння
та їх вплив на ухвалення рішень); добір суддів і
допуск інших осіб до здійснення судочинства;
філософсько-правове осмислення функцій суду
як діяльності: судове правозастосування, судова
правотворчість, судова інтерпретація тощо.
Зазначений перелік тем не є вичерпним, схе-
матичним і проблематика (тематика) досліджень
за різними підходами може пересікатися.
Філософія правосуддя (до постановки проблеми)
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 115
Наступні частини будуть присвячені деяким ан-
тропологічним і аксіологічним аспектам пропоно-
ваних досліджень проблеми філософії правосуддя.
Антропологічні та аксіологічні виміри су-
дочинства. Судочинство не лише використовує,
але й творить правові смисли. Уявлення про
справедливість (несправедливість) права і закону
(що є філософсько-правовою проблемою), пра-
вомірність (неправомірність) поведінки форму-
ється, з-поміж іншого, на основі перебігу та ре-
зультатів судових процесів. З-поміж них можна
виокремити гучні (резонансні) судові процеси.
Вони уособлюють собою суперечності щодо пе-
вних фундаментальних цінностей, важливих ко-
лективних чи індивідуальних проблем і шляхів їх
вирішення, виявляють складні не лише юридич-
ні, але й інші – політичні, соціальні, економічні
тощо – проблеми людини, суспільства, держави.
Історично резонансними були чимало судових
процесів. Для прикладу: «процес над Сократом»
(питання, які порушує цей процес, з-поміж ін-
ших: страта як справедливе покарання чи суд
громадськості над інакомислячим), «процес над
Ісусом Христом» (адекватність покарання і пра-
вомірність процесу), інквізиційні процеси серед-
ньовіччя (свавільність чи правомірність церков-
ного судочинства), «Нюрнберзький процес»
(1945) (покарання злочинному режиму чи суд
переможців над переможеними), «процеси над
юристами після об’єднання ФРН та НДР» (після
1991 року) (справедлива кара за політичні репресії
чи помста); «Процес над Хусейном» (2006) (спра-
ведливе покарання диктатору чи упереджений су-
довий процес унаслідок зміни влади) тощо.
Історичні та сучасні українські процеси та
справи піднімають не менш важливі питання, які
виявляють смисли права. З-поміж них відзначи-
мо: судові та позасудові процеси-розправи ра-
дянського періоду (класове судочинство), «диси-
дентські процеси» (покарання інакомислячих
заради збереження та майбутнього режиму ко-
мунізму чи порушення прав людини), «Справа
Гонгадзе» (2000-2008) як сукупність справ і ре-
зонансний кримінальний процес (вплив політики
на право, правомірність діяльності представників
держави, проблема покарання усіх винних),
«Справа Ющенка до ЦВК» (2004) («стрибок» до
верховенства права чи перевищення судом своїх
повноважень), «Справа про розпуск парламенту»
(2007) (застосування принципу конституційної
відповідальності чи порушення Конституції)1.
1 Частково деякі філософсько-правові аспекти справ
аналізувалися автором у юридичних публіцистичних
працях. Див., наприклад: Конституційне протистоян-
Конструктивним для демонстрації колізії інте-
ресів та юридичних шляхів їх подолання може
бути аналіз філософії судді. Роль філософії судді
є малодослідженою в українській філософсько-
правовій думці. Традиційно вважається, що суд-
дя, ухвалюючи рішення, керується винятково
законом; законність та обґрунтованість є засадни-
чими в судовій діяльності судді. Водночас практи-
ка доводить, що й інші чинники можуть впливати
на прийняття рішення суддею. З-поміж них і філо-
софські погляди судді, що складають філософію
судді. У структурі такої філософії окрему (можли-
ву, ключову) роль відіграє праворозуміння, що є
предметом дослідження філософії права.
Приклад резонансного процесу. Для демонст-
рації значення праворозуміння у контексті
філософії судді оберемо резонансний процес.
Зокрема, «Справу про розпуск парламенту»
(2007) (справа за конституційним поданням 53
народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) Указу
Президента України «Про дострокове припинен-
ня повноважень Верховної Ради України" від 2
квітня 2007 року N 264). За фабулою справи 53
народні депутати звернулися із конституційним
поданням до КСУ щодо конституційності) Указу
Президента України «Про дострокове припинен-
ня повноважень Верховної Ради України» від 2
квітня 2007 р. № 264. Розгляд справи супровод-
жувався резонансними соціально-політичними
подіями. Зрештою, справа, в зв’язку зі скасуван-
ням зазначеного Указу, виданням іншого Указу
Президента про дострокове припинення повно-
важень парламенту, втратила актуальність, а
конституційне провадження у зазначеній справі
було припинено, посилаючись на те, що КСУ
«вирішує питання про конституційність [лише]
чинних нормативно-правових актів».
Усні слухання у справі (на яких довелося бути
присутнім досліднику) виявили матеріал для
філософсько-правового дослідження в частині
значення праворозуміння у конституційній юс-
тиції. Ці слухання в КСУ на певний час перетво-
рилися на певний правовий форум, школу, де
ня – праворозуміння, інтелекту та дотепності [Справа
про конституційність Указу Президента № 264 про
дострокове припинення повноважень Верховної Ради
України від 2.04.2007] // Юридична газета. — 2007. —
№ 17 (26.04). — С. 2-3; Процес над Хусейном. Про
злочини проти людяності // Юридична газета. —
2007. — № 3-4 (25.01). — С. 26; Справа Гонгадзе
(2000-2008): юридичний огляд // Юридична газета. –
2008. – № 35 (02.09). – С. 7-14 (включно з хронологі-
єю обставин та інтерв’ю з учасниками справи).
В.С. Бігун
116 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
навіть скептики усвідомили вирішальне значення
праворозуміння та філософії права. Прийшло
усвідомлення того, що єдиного розуміння того,
що розуміється під терміном право немає, і все
залежатиме від обраного індивідуального кож-
ним суддею (і зрештою, сумарно, судом) право-
розуміння.
Сторони спору в справі представили свої право-
ві позиції та аргументи1. Вони були під-кріплені
1 Як відзначалося в ухвалі КСУ про припинення кон-
ституційного провадження, у своєму обґрунтуванні
народні депутати України зазначали: Президент Укра-
їни не мав конституційних підстав для видання Указу
яким припинив достроково повноваження Верховної
Ради України V скликання. У конституційному по-
данні наголошується, що Президенту України надано
конституційне право припиняти повноваження Вер-
ховної Ради України виключно до своїх повноважень
у випадках, передбачених Конституцією України, і
призначати позачергові вибори до Верховної Ради
України у строки, встановлені Конституцією України.
Автори клопотання наголошували, що дострокове
припинення повноважень Верховної Ради України не
може застосовуватися Президентом України на влас-
ний розсуд, а лише виключно у випадках, закріплених
частиною другою статті 90 Конституції України, з
обов'язковим дотриманням процедури консультацій з
керівництвом та головами фракцій Верховної Ради
України при прийнятті зазначеного рішення (частина
третя статті 90 Конституції України), мати процесуа-
льну форму, яка б зафіксувала підсумки консульта-
цій». На думку суб'єкта права на конституційне по-
дання, Президент України, реалізуючи свій статус,
діяв виходячи з надуманих політичних підстав, з роз-
ширенням своїх повноважень та не у спосіб, безпосе-
редньо передбачений Конституцією України. Видав-
ши Указ, Президент України вийшов за межі повно-
важень, визначених Конституцією України. Народні
депутати України вважають, що Указ не відповідає
Конституції України, зокрема ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2
ст. 19, ч.ч. 2, 3 ст. 90, ст.ст 104, 106.
В усних слуханням позицію 53 народних депутатів
представив Ю. Мірошниченко. Назвавши оцінки та
твердження, подані в Указі, «умоглядними та непід-
кріпленими», представник зосередився на обґрунту-
ванні відсутності підстав для дострокового припинен-
ня повноважень парламенту, які передбачені ст. 90
Конституції України. Відтак, на етапі «запитань-
відповідей» з’ясувалося ще кілька істотних позицій
зазначених депутатів, точніше їх представника. Зок-
рема, говорячи про відповідальність парламенту за
Конституцією, представник висловив переконання в
тому, що її єдиною формою є вибори.
Аргументи позиції Президента, викладені його пред-
ставником професором В. Шаповалом, зводилися до
того, що Президент мав не лише право, але й
обов’язок достроково припинити повноваження пар-
ламенту. Це обґрунтовувалося положеннями, визна-
різним праворозумінням та способами тлумачення.
Розгляд перетворився на протистояння: традиційна
колізія між «позитивізмом» і доктриною «природ-
ного права» супроводжувалася «внутрішнім»
«нормативістським» протистоянням.
Прогнозувалося кілька варіантів рішення
КСУ. Перший: КСУ більшістю голосів визнає
Указ 264 неконституційним. Вирішальними чин-
никами та, водночас, способами обґрунтування
такого рішення могло стати нормативіське пра-
ворозуміння за допомогою буквального (тексту-
ального) тлумачення норми права. Іншими сло-
вами, судді виходитимуть з того, що Указом ух-
валено «достроково припинити повноваження»
ВРУ, що могло бути зроблено лише на підставі
відповідної норми тексту Конституції. Не
віднайшовши такої норми (зокрема, ст. 90 Кон-
ституції) в тексті Указу, Суд міг ухвалити
більшістю голосів, що «дострокове припинення
повноважень» ВРУ відбулося не за Конститу-
цією, отже, визнають Указ, принаймні в частині
розпуску, неконституційним. Інше обґрунтуван-
ня носитиме, по суті, допоміжний характер. Мо-
тивами такого рішення можуть стати як щире
внутрішнє переконання в правильності названих
праворозуміння і способу тлумачення, так й не-
правові, зокрема політичні, чинники. В разі ос-
таннього праворозуміння та тлумачення віді-
граватиме, передусім, інструментальну роль
(сприятиме досягненню мети).
Другий: КСУ визнає Указ конституційним.
Вирішальний чинник: «системне тлумачення».
Його базою міг стати «широкий позитивізм» (В.
Шаповала): посилання на інші норми Конститу-
ції, які уповноважували й, на думку сторони
Президента, навіть зобов’язували главу держави
припинити вчинення конституційно-правового
делікту достроково припинивши повноваження
парламенту. Результатом протистояння різних
«ґатунків» нормативізму може стати їх новий
розподіл на «вузький» та «широкий». Зокрема,
останній з апелюванням до таких природно-
правових категорій, як справедливість.
ченими в ч. 2 ст. 102 та деталізувалося іншими поло-
женнями Конституції. Підкреслювалося, що Прези-
дент керувався дискреційними повноваженнями, які
випливали з функцій, передбачених Конституцією. В
додаток наголошувалося на порушенні принципів
суверенітету. Зрештою, відзначалося, що дострокове
припинення повноважень ВРУ стало санкцією за вчи-
нення конституційного делікту. Підкріпленням пози-
ції мали слугувати приклади з зарубіжного досвіду, де
«розпуск» парламенту внаслідок недотримання по-
ложень конституції – норма.
Філософія правосуддя (до постановки проблеми)
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 117
Третій: відмова ухвалювати рішення, ґрунтую-
чись на «доктрині політичного питання». Переду-
мовами застосування такого підходу могли стати,
окремо чи в сукупності, прагнення дотримуватися
послідовності в своїх рішеннях, втрата актуальнос-
ті рішення КСУ, усвідомлення фактичної значимо-
сті предмета спору (наприклад, тривалість прова-
дження призведе до юридичного чи фактичного
унеможливлення проведення виборів 27 травня).
Варіант ухвалення рішення, яке б ґрунтувалося
на положеннях доктрини природного права, вида-
валася малоймовірною: за спостереженнями дослі-
дника, в умах суддів КСУ домінувало позитивіст-
ське праворозуміння (що, втім, не виключало мож-
ливості апелювання до природно-правових катего-
рій – або в рішенні, або в окремих думках).
Зазначене дозволяє стверджувати, що рішення
КСУ в даній справі могло залежати від поглядів і
переконань суддів щодо праворозуміння. Також
вирішальним міг стати не якісний, а кількісний
чинник. Іншими словами, те чи інше рішення ухва-
лювалося б залежно від кількості (вирішальної)
суддів, прихильників певного типу праворозумін-
ня. Дослідник робить висновок: очікуване справе-
дливе рішенням суду безпосередньо залежали не
лише він тлумачення норм Конституції, але й по-
глядів, зокрема й філософсько-правових, суддів.
Правосуддя як антропологічне явище: об-
рис ролі судді. Дослідник виходить з того, що
правосуддя є антропологічним явищем. Під ан-
тропологічним розуміється, в руслі попередніх
досліджень дослідника, уявлення про науку про
людину як про (1) одиничне – звідси антрополо-
гія людини та філософсько-правова антропологія
та (2) групове – звідси етнологія та етнографія
[2]. Відповідно, суддя може досліджуватися як
антропологічний феномен зі своїми поглядами
на світ (світогляд), праворозумінням тощо. При
цьому він є частинкою певної групи, наприклад,
професійної чи соціальної, є частиною націона-
льних систем судочинства.
Хто здійснює правосуддя: суд чи суддя? Це
одне з ключових питань нашого дослідження.
Відзначимо, що правосуддя в очах людини здій-
снює суддя чи судді. Саме суддя чи судді, а інко-
ли народні засідателі чи суд присяжних втілю-
ють собою суд. Як такий суд – це приміщення
суду, «нежива територія». Судді, ухвалюючи су-
дові рішення, здійснюючи судочинство, керу-
ються не лише законом, але й певним світогля-
дом. Суд як такий позбавлений світогляду,
останнє є людським явищем. Крім того, саме су-
ддя, а не суд, несе відповідальність за свою дія-
льність, пов’язану із здійсненням судочинства в
окремих справах1.
Світоглядні орієнтири суддів допомагають їм
здійснювати судочинство. Що стосується дослі-
джень цих та інших аспектів, то «в судочинстві,
наприклад, увага дослідників повинна акценту-
ватися на інтересах сторін, як прямо заявлених,
так і латентних; рольовій поведінці професійних
юристів, учасників судового процесу; найрізно-
манітніших способах, каналах впливу на суд і,
відповідно, на наслідках цього [5, c. 97-98].
Саме суддя, хоч і в рамках процесу, вдається
до акту судження, де останній «виявляє всі свої
відомі значення: мати думку, оцінювати, вважати
істинним чи справедливим і, зрештою, приймати
рішення» [7, c. 184]. Саме через суддів здійсню-
валася необхідна певному режиму ідеологічна
лінія: шляхом переконання, вказівок, інших ме-
тодів психологічного впливу. Так, в часи радян-
ських репресій очікувалася відповідність ідеоло-
гії режиму та радянського судді, що відобража-
лося в «керівних» настановах, як-от: «Суддя – це
поганий марксист, якщо не знає партійних рі-
шень, не вміє натхненно боротися за партійні
рішення, йде на повідку за місцевими організаці-
ями, не годиться»2.
Традиційно вважалося, що суддя є «законом,
що промовляє». Суддя тлумачить закон. Напри-
клад, Роналд Дворкін наполягає: фігура судді (чи
іншого тлумача і виконавця закону) повинна бу-
ти для філософії права центральною (презумпція
«судді-Геркулеса») [9, с. 132]. Проте досліджен-
ня, зокрема антропологічно-правові, в розумінні
правової етнології та етнографії, виявили, що
суддів можна визначати й за іншими підходами.
Зокрема, залеж нові від підходів до розсудження
1 Аргументом на підтвердження позиції про індивіду-
альну відповідальність судді за відправлення право-
суддя є сучасні та історичні присяги суддів. Напри-
клад, перед початком засідання суду в Галицій Русі
XIV-XIX ст. (зокрема, Сяноцька королівщина) голова
(крайник, солтис) звертався до суддів, щоб вони під-
твердили, що він сумлінно буде застосовувати право.
Коли судді стверджували це, крайник звертався до суд-
дів з проханням дати чесну присягу та не губити свою
душу неправдою. Писар зачитував молитву, пізніше
питав суддів та присутніх, чи вони їли або пили. Той хто
їв чи пив до судового засідання, не мав права присягати.
Цит. за: Гошко Ю. Звичаєве право населення українсь-
ких Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. – Л.: Інститут
народознавства НАН України, 1999. – С. 64.
2 Цит. за: Усенко І. Б., Мироненко О. М., Чехович В.
А., Снісаренко Л. Ю., Музика І. В. Правова ідеологія і
право України на етапі становлення тоталітарного
режиму (1929-1941). — К., 2001. — С. 164.
В.С. Бігун
118 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
правових спорів (конфліктів). В одному з таких
досліджень пропонується п’ять типів суддів: (1)
суддя, який суворо дотримується закону; (2) суд-
дя-правотворець (lawmaker), (3) суддя-посеред-
ник (mediator), (4) суддя, який ухвалює авторитетні
рішення (authoritative decision maker), (5) суддя-
процесуальник (proceduralist) [12]. Крім того, до-
слідники відзначають залежність між статтю та
типологією судді (жінки більш схильні до посеред-
ництва, чоловіки – до суворого виконання закону).
На нашу думку, зазначені та інші підходи репре-
зентують певні ціннісні орієнтації суддів й зале-
жать від антропологічних чинників. Наприклад,
суддя-правотворець відображає цінності зміни,
динаміки, мовою філософії права, правового реалі-
зму, тоді як суддя, який суворо дотримується зако-
ну є прихильником консервативних цінностей, мо-
вою філософії права, правового формалізму.
Зазначені характеристики судді, його мислення,
підходів до вирішення спорів подані лише схема-
тично. Проте всі вони можуть вважатися частиною
як філософії судді, так і більш ширшого поняття,
яке можна визначити терміном особистість. Саме
особистість судді, яка, як відзначав Євген Ерліх є
гарантією правосуддя [11], може стати частиною
філософсько-правового аналізу в межах дослі-
дження філософії правосуддя.
Список літератури
1. Бігун В. С. Людина в праві: аксіологічний
підхід: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Ін-
ститут держави і права ім. В. М. Корецького
НАН України. — К., 2003. — 220 арк. Див. та-
кож: Людина в праві: аксіологічний підхід: Ав-
тореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.12. — К.,
2004. — 19с.
2. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт
философского исследования. — Х.: Право, 2002.
— 328 с.
3. Маляренко В. Т. Правосуддя // Юридична
енциклопедія: в 6 т. / Ю. С. Шемшученко (відп.
ред.) та ін. — К.: «Українська енциклопедія». —
Т. 5. — С. 50-51.
4. Нерсесянц В. С. Философия права. — М. :
НОРМА - ИНФРА-М, 1998. — 652 с.
5. Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет
та місце в системі юридичних наук /
Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федь-
ковича. — Чернівці : Рута, 2003. — 240с.
6. Рабінович П. М. Основи загальної теорії
права та держави: Навч. посібник. — Вид. 10-те,
доповнене. — Львів, 2008. — 224 с.
7. Рікер Поль. Право і справедливість / О.
Сирцова, В. Каденко (пер.). — К. : Дух і літера,
2002. — 216 с.
8. Сірий М. І., Тертишник В. М. Судочинство
// Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ю. С. Шем-
шученко (відп. ред.) та ін. — К.: «Українська ен-
циклопедія». — Т. 5. — С. 718-719.
9. Філософія права: Навч. посібн. / О.Г. Даніль-
ян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; За заг. ред.
О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с.
10. Усенко І. Б., Мироненко О. М., Чехович В.
А., Снісаренко Л. Ю., Музика І. В. Правова ідео-
логія і право України на етапі становлення то-
талітарного режиму (1929-1941) / НАН України;
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького /
О.М. Мироненко (ред.), І.Б. Усенко (ред.). — К. :
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького,
2001. — 220 с.
11. Cardozo Benjamin. The Nature of the Judi-
cial Process. – New Haven, Yale University Press;
[etc., etc.] 1921. – 180 p. (Б. Кардозо цитує Є.
Ерліха, посилаючись на працю Г. Канторовича:
Gnaeus Flavius (Kantorowicz). Der Kampf um
Rechtswissenschaft. S. 48 (Німецькою: «Von der
Kultur des Richters hängt im letzten Grunde aller
Fortschritt der Rechtsentwicklung ab»).
12. Conley J.M., O'Barr W.M. Rules versus Re-
lationships: The Ethnography of Legal Discourse. –
Chicago: University of Chicago Press, 1990. – 222
p, xiv.
В. С. Бигун
ФИЛОСОФИЯ ПРАВОСУДИЯ (К ПОСТАНОВКЕ ПРОБЛЕМЫ)
Предлагается исследовать философию правосудия как часть прикладное философии права. Объек-
том исследования предполагается правосудие как сфера осуществления права, предметом – философ-
ско-правовые аспекты правосудия и правосудие как сферу философско-правовой деятельности. Клас-
сифицируются подходы к проблематике исследования философии правосудия. В частности: про-
блемный (избрание отдельный проблем; за направлением философии права; за видами правосудия;
ролевой; функциональный подход (за ролью и функциями). Правосудие рассматривается как антро-
пологическое явление. Предлагается анализ из судебной практики Конституционного Суда Украины
в резонансном деле о конституционности Указа Президента Украины о прекращении полномочие
Філософія правосуддя (до постановки проблеми)
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 119
Верховного Совета Украины (2007), как демонстрация значения философии судьи в части правопо-
нимания.
V. S. Bihun
PHILOSOPHY OF JUSTICE (NOTES ON RESEARCH ISSUES)
The author suggest to research philosophy of justice (adjudication) as applied philosophy of law. The sug-
gested object of research (study) is justice as a sphere of realisation of law while its philosophical-legal as-
pects is the subject. A classification of approaches towards the problematic of philosophy of justice is sug-
gested as based on (1) problem (an issue is suggested to be studied); (2) types of justice; (3) streams of legal
philosophy as they view justice; (4) function. The justice (adjudication) is viewed as an anthropological phe-
nomenon. The case of the Constitutional Court of Ukraine on the constitutionality of the Order of the Presi-
dent of Ukraine on the dissolution of the Parliament is provided as a demonstration of the importance of phi-
losophy of judge in the part of conceptualisation of law.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13441 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:33:43Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бігун, В.С. 2010-11-09T12:33:51Z 2010-11-09T12:33:51Z 2007 Філософія правосуддя (до постановки проблеми) / В.С. Бігун // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 113-119. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13441 Предлагается исследовать философию правосудия как часть прикладное философии права. Объектом исследования предполагается правосудие как сфера осуществления права, предметом – философско-правовые аспекты правосудия и правосудие как сферу философско-правовой деятельности. Классифицируются подходы к проблематике исследования философии правосудия. В частности: проблемный (избрание отдельный проблем; за направлением философии права; за видами правосудия; ролевой; функциональный подход (за ролью и функциями). Правосудие рассматривается как антропологическое явление. Предлагается анализ из судебной практики Конституционного Суда Украины
 в резонансном деле о конституционности Указа Президента Украины о прекращении полномочие Верховного Совета Украины (2007), как демонстрация значения философии судьи в части правопонимания. The author suggest to research philosophy of justice (adjudication) as applied philosophy of law. The suggested
 object of research (study) is justice as a sphere of realisation of law while its philosophical-legal aspects
 is the subject. A classification of approaches towards the problematic of philosophy of justice is suggested
 as based on (1) problem (an issue is suggested to be studied); (2) types of justice; (3) streams of legal philosophy as they view justice; (4) function. The justice (adjudication) is viewed as an anthropological phenomenon.
 The case of the Constitutional Court of Ukraine on the constitutionality of the Order of the President of Ukraine on the dissolution of the Parliament is provided as a demonstration of the importance of philosophy of judge in the part of conceptualisation of law. Підготовлено на основі тез виступу під час Третього всеукраїнського «круглого столу» на тему «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 2007). uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та праворозуміння Філософія правосуддя (до постановки проблеми) Философия правосудия (к постановке проблемы) Philosophy of justice (notes on research issues) Article published earlier |
| spellingShingle | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) Бігун, В.С. Філософія права та праворозуміння |
| title | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| title_alt | Философия правосудия (к постановке проблемы) Philosophy of justice (notes on research issues) |
| title_full | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| title_fullStr | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| title_full_unstemmed | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| title_short | Філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| title_sort | філософія правосуддя (до постановки проблеми) |
| topic | Філософія права та праворозуміння |
| topic_facet | Філософія права та праворозуміння |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13441 |
| work_keys_str_mv | AT bígunvs fílosofíâpravosuddâdopostanovkiproblemi AT bígunvs filosofiâpravosudiâkpostanovkeproblemy AT bígunvs philosophyofjusticenotesonresearchissues |