Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння
Трансформация современного правопонимания обусловлена распространением и влиянием либеральной
 идеологии. В нашем представлении именно идеологический аспект правопонимания обуславливает транформацию всех других аспектов этой сложной комплексной категории, которая определяет особенности сущес...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13445 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 68-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860261473209548800 |
|---|---|
| author | Музика, І.В. |
| author_facet | Музика, І.В. |
| citation_txt | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 68-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Трансформация современного правопонимания обусловлена распространением и влиянием либеральной
идеологии. В нашем представлении именно идеологический аспект правопонимания обуславливает транформацию всех других аспектов этой сложной комплексной категории, которая определяет особенности существующего общественного порядка, в частности, праворядка, а также – пути развития общества в целом.
The transformation of the modern concept of law is conditioned on the expension and influence of liberal ideology. In author’s view the ideological aspect of the concept of law determines the transformation of all other aspects of this complex category which, in turn, determines peculiarities of the present public system, in particular, legal order, and
also ways of the development of society as the whole.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:55:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ФІЛОСОФІЯ ПРАВА І ПРАВОРОЗУМІННЯ
68 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
І. В. Музика
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ
ЛІБЕРАЛЬНА ІДЕОЛОГІЯ ЯК ФАКТОР
ТРАНСФОРМАЦІЇ СУЧАСНОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ
Протягом останніх десятиліть у зарубіжній і
вітчизняній науці численні наукові дослідження
були присвячені проблемі трансформації суспі-
льства. Основною рисою суспільних трансфор-
мацій вчені вважають занепад «волюнтаристсь-
ких та мобілізуючих держав» та заміна їх держа-
вами нового гуманістичного типу (демократич-
ними правовими і соціальними) внаслідок поши-
рення «хвилі лібералізму», що призвело до зміни
інституціональної та соціально-групової струк-
тури суспільства1.
Процес трансформації охоплює, окрім соціа-
льної, економічної, політичної, культурної (ду-
ховної) сфер, також правову сферу [5, c. 352–
380]. З середини ХІХ ст., спочатку у правових
системах англо-американського типу, дещо піз-
ніше – романо-германського, поступово почала
концептуально оформлюватись та реалізуватись
ліберальна теорія права. Зокрема Р. Дворкін за-
значає, що ліберальна теорія права, основи якої
закладені ще Джеремі Бентамом, складається з
двох частин: нормативної і концептуальної. Яд-
ром останньої є ідея особистих прав людини. Ці
обидві частини складають загальну теорію права
і мають комплексний характер. Загальна теорія
права, підкреслює вчений, має багато зв’язків з
різними розділами філософії, а саме філософією
політики та моралі, філософською антропологі-
єю, філософією мови, логікою та метафізикою.
Тому загальній теорії права доводиться раз у раз
1 Див.: Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко
Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. –
К., 1998. – С. 21; Заславская Т.И. Постсоциалис-
тический транформационный процесс в России // Вес-
тник Российского гуманитарного научного фонда. –
1998. – № 3. – С. 133; Смелзер Нил Дж. Социальные
преобразования и социальные перемены // Междуна-
родный журнал социальных наук. – Ноябрь 1998. – №
23. – С.17; Турэн Ален. Социальные трансформации
двадцатого столетия // Там само. – С. 10; Должен-
ков О.О. Тоталітаризм в Україні: проблеми форму-
вання та трансформації. – Одеса, 2000. – С. 121–181;
Колодко Г.В. Глобализация и перспективы развития
постсоциалистических стран.– Минск, 2002; Цвєтков
В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.В. Суспільна трансфо-
рмація і державне управління в Україні: політико-
правові детермінанти: Монографія. – К., 2003 та ін.
вибирати ту чи ту позицію в суперечці з філо-
софських проблем, що не є виразно правовими
[1, c. 7-9]. Розвитку сучасної ліберальної теорії
права сприяли праці Дж. Л. Остіна, Г.Л.А. Гарта,
Дж. Ролза, Ф. А. Хайєка та ін.
Розглядаючи сучасне європейське, в тому чи-
слі і вітчизняне, право як концептуальний вираз
ліберальної ідеології, слід виокремити її «ідейне
ядро». Традиційними засадами ліберальної ідео-
логії є: абсолютна цінність людської особистості;
свобода і юридична (формальна) рівність всіх
людей; демократія; визнання раціонального та
морального начал природи людини; визнання
державою і суспільством та гарантування невід-
чужуваних прав і свобод людини та автономії
індивідуальної волі («особистий імунітет»), вер-
ховенство права і правового закону; створення
держави на засадах загального консенсусу з ме-
тою захисту і реалізації прав і свобод людини;
визнання народу (громадянського суспільства)
джерелом влади і права; визнання принципу вза-
ємної відповідальності між державою і особою,
державою і громадянським суспільством; обме-
женість впливу і сфер діяльності держави за раху-
нок передачі певних її функцій громадянському
суспільству, що є можливим за умови високої соці-
альної (економічної, політичної та ін..) активності
громадян; контроль за діяльністю держави з боку
громадянського суспільства; визнання і реалізація
принципу розподілу влади; функціонування пар-
ламентаризму на основі багатопартійності тощо.
Саме ці засади протягом останніх двох століть
активно впливали на формування сучасних засад
праворозуміння у Європі та Сполучених Штатах
Америки. Завдяки ідеям лібералізму в юриспру-
денції повстали такі ключові проблеми сучасності:
людський вимір права, відмінність між правом і
законом; легітимність права і законодавства; шля-
хи формування права та суб’єкти правотворчості;
право як культурно-цивілізаційний феномен; спів-
відношення права і свободи та ін.
У країнах Східної Європи та колишнього Ра-
дянського Союзу трансформація правової сфери
під впливом ідей лібералізму розпочалась, в ос-
новному, наприкінці 80-х років ХХ століття й
триває і у наш час.
І.В. Музика
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 69
Зокрема, значний вклад у процес лібералізації
вітчизняної правової системи внесли такі відомі
сучасні українські вчені-юристи, як Ю.С. Шемшу-
ченко, П.М. Рабінович, В.Я. Тацій, О.М. Миронен-
ко, О.Ф. Скакун, М.І. Козюбра, В.Д. Бабкін, В.Б.
Авер’янов, В.Ф. Погорілко, В.В. Цвєтков, А.Ф. Ко-
лодій, Н.М. Оніщенко, О.І. Ющик, А.П. Заєць,
В.М. Селиванов, Я.М. Шевченко та ін.
На наш погляд оформлення ліберальної теорії
права в українській юридичній науці було запо-
чатковано П. М. Рабіновичем, який розвинув
концепцію загальносоціального права. Зокрема,
П. М. Рабінович стверджує, що право, як загаль-
носоціальна категорія (загальносоціальне право,
тобто не державно-владне, не «юридичне») ви-
ступає як певні можливості учасників суспільно-
го життя, необхідні для задоволення потреб їх
існування й розвитку, які об’єктивно зумовлю-
ються досягнутим рівнем розвитку суспільства і
мають бути загальними та рівними для всіх од-
нойменних суб’єктів і виникають та діють неза-
лежно від держави. Різновидом загальносоціаль-
ного права є права людини – певні можливості,
які необхідні для задоволення потреб її існування й
розвитку в конкретно-історичних умовах, об’єк-
тивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку сус-
пільства і мають бути загальними та рівними для
всіх людей. А як спеціальносоціальна категорія
(спеціальносоціальне право або юридичне право)
існує у таких формах як об’єктивне та суб’єктивне,
публічне та приватне, матеріальне та процесуальне,
регулятивне та охоронне право [8].
Багато в чому схожим до концепції юридич-
ного утилітаризму Джеремі Бентама та Джона-
Стюарта Мілля є «потребовий» підхід П. М. Ра-
біновича, під яким вчений розуміє здатність пра-
вової системи задовольняти основні потреби й
інтереси індивідів, їхніх спільнот та об’єднань, а
також усього суспільства. Застосування цього
підходу, на його думку, дозволяє встановити,
потреби якої частини соціально неоднорідного
суспільства (а серед них є завжди потреби спе-
цифічні, незагальні) відповідає найбільшою мі-
рою реальне функціонування держави і права, а
потребам якої його частини воно, можливо, на-
віть не суперечить [9, c. 23].
Тобто, зміни у загальній теорії права, насам-
перед, торкаються такої фундаментальної кате-
горії як праворозуміння. На думку автора статті,
праворозуміння є складною комплексною кате-
горією, яка має наступні аспекти:
– Соціокультурний: право як соціальний і
культурний феномен, основними проявами якого
є правові відносини, правова культура та правова
свідомість.
– Функціонально-інструментальний: взаємо-
вплив права і інших соціальних феноменів: (по-
літики, економіки, релігії); взаємовплив права і
суспільства в цілому, соціальних груп і організа-
цій (держави, церкви, громадських об’єднань,
етносів, класів, тощо); право як інструмент вирі-
шення конфліктів; дія права.
– Аксіологічний: право як система цінностей.
– Ідеологічний: право як вираз певної ідеології
(політичної, релігійної тощо); сутність права;
право як міра свободи, право як певні можливос-
ті (права і свободи людини), рівність і нерівність
у праві.
– Інформаційно-комунікативний: право – по-
токи інформації, що мають прямий і зворотній
зв’язок; нормативна комунікація права та юри-
дична комунікація; право як лінгвістичний, пси-
хологічний і поведінковий феномен; право як
засіб людської взаємодії [7].
– Структурно-змістовний: ознаки права, будо-
ва (структура права), зміст права, форми права.
– Еволюційний: походження, розвиток права;
рівні (рос. «уровни») права /право соціальної
групи, національне (загальнодержавне) право,
право союзів держав і міждержавне (міжнародне)
право, планетарне право, космічне право/; ієрар-
хія права [12, c. С. 290–315].
Фундаментальні зміни ідеологічного аспекту
праворозуміння у кінцевому результаті мають
призвести до суттєвої трасформації всіх його ас-
пектів. Зокрема, лише нормативна частина лібе-
ральної теорії права – яка закріплена в діючому
законодавстві України, зумовлює трансформацію
всіх сфер праворозуміння, і, насамперед, таких
його аспектів: правової свідомості та правової
культури, ціннісного, сутнісного, змістовного,
еволюційного та ін.
Засади нормативної частини ліберальної теорії
права закріплені у конституціях більшості держав
світу і у Конституції України, зокрема. Так, основ-
ними принципами конституційного ладу в Україні
є демократизм; принцип народовладдя; принцип
поділу влади; принцип верховенства права; най-
вища юридична сила Конституції та визнання по-
ложень Конституції нормами прямої дії; політична,
економічна, ідеологічна багатоманітність, рівність і
рівноправність всіх форм власності та ін. (статті 1,
6, 8, 9, 13, 15, 19, 69, 71 та ін.). Вказані принципи та
положення одночасно є принципами і засадами
правового ладу в Україні.
Багато у чому концепція лібералізму вплину-
ла на формування принципів сучасного україн-
Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння
70 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
ського права, серед яких чільне місце посіли за-
гальнолюдські (міжнародні, загальноцивілізацій-
ні) принципи – гуманізм, юридична рівність,
свобода, демократизм, справедливість, закон-
ність, а також загальноправові – верховенство
права, рівність всіх перед законом і судом, взає-
мозв’язок прав і обов’язків, відповідальність за
вину, невідворотність відповідальності та ін. [10,
c. 260-261], які втілюють засади лібералізму у
вигляді системи цінностей, закріплених у право-
вих нормах та приписах.
Зокрема, ідеї лібералізму знайшли свій безпо-
середній вираз у системі основних (невід’ємних)
гарантованих прав та свобод людини та громадя-
нина, закріплених у Конституції України, які
традиційно поділяють на наступні групи:
1) особисті, до яких належать права: на віль-
ний розвиток особистості (ст. 23), на життя (ст.
27), на повагу до гідності (ст. 28), на свободу та
особисту недоторканість (ст. 29), на недоторка-
ність житла (ст. 30), на таємницю листування,
телефонних розмов, телеграфної та іншої корес-
понденції (ст. 31), на невтручання у особисте та
сімейне життя (ст. 32), на свободу пересування і
вільний вибір місця проживання (ст. 33), на сво-
боду думки і слова (ст. 34), на свободу світогля-
ду і віросповідання (ст. 35).
2) політичні права і свободи: право на
об’єднання у політичні партії та політичні орга-
нізації (ст. 36), право брати участь в управління
державними справами (ст. 38), право на мирні
збори та маніфестації (ст. 39), право на звернен-
ня (ст. 40), право на вільне здійснення свого во-
левиявлення (статті 69, 71).
3) економічні, соціальні і культурні права: право
кожного володіти, користуватися і розпоряджатися
своєю власністю, результатами своєї інтелектуаль-
ної, творчої діяльності (ст. 41), право на підприєм-
ницьку діяльність (ст. 42), право на працю (ст. 43),
право на страйк для захисту своїх економічних і
соціальних інтересів (ст. 44), право на соціальний
захист (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на
достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охоро-
ну здоров’я (ст. 49), право на безпечне для життя і
здоров’я довкілля (ст. 50), право, зумовлене гаран-
туванням вільної згоди на шлюб, а також захистом
материнства, батьківства, дитинства і сім'ї (статті
51, 52), право на освіту (ст. 53), право на свободу
творчої діяльності (ст. 54).
Визначальну роль у ліберальній трансформа-
ції праворозуміння, на наш погляд відіграє також
соціокультурний аспект. Найбільш активного
впливу повинні зазнавати правова культура та
правова свідомість, без зміни і розвитку яких,
гарантовані конституційні права і свободи не
реалізуються, залишаються декларативними, іс-
нуючими формально, у той час, як суспільство
продовжує жити за своїми старими уявленнями,
звичками і стереотипами поведінки.
Разом з тим, у посттоталітарних та постгено-
цидних суспільствах, зокрема, українському,
розвиток правової культури та правової свідомо-
сті відбувається досить повільно. Основною при-
чиною більшість вітчизняних вчених вважає
правовий нігілізм – основний тип правової сві-
домості українського суспільства, і, що найбільш
тривожно, більшості правлячої еліти. Правовий
нігілізм виступає як антитеза ліберальним цінно-
стям – толерантності, поваги до права та людсь-
кої особистості, узгодження інтересів і прагнень
індивіда з інтересами суспільства та ін.
Теоретичні форми правового нігілізму різному-
нітні. Історії світової соціально-філософської дум-
ки відомий регресивний нігілізм представників
різних давньогрецьких та римських філософських
шкіл – циніків, софістів, скептиків, політичний ні-
гілізм Н. Макіавеллі, естетичний нігілізм Ф.Ніцше,
класовий нігілізм марксистів, антиетатичний нігі-
лізм анархістів, правовий нігілізм толстовства то-
що. Зазначені теорії послугували доказом від про-
тивного неспроможності правового нігілізму як
доктрини та соціальної практики [6, c. 218].
На думку О. А. Менюка, правовий нігілізм є
загальносоціальним явищем, притаманним пев-
ному етапу розвитку цивілізації, і стримати його
поширення можна лише за умов з’ясування всіх
чинників його існування, основних джерел, що
живлять, відтворюють та модернізують це соціа-
льне явище [4, c. 30].
Як явище, правовий нігілізм в українському
суспільстві має історичне коріння. Про це заува-
жував ще Б.О.Кістяківський, який витоки право-
вого нігілізму українського суспільства виводив
ще з часів перебування українських земель у
складі абсолютних монархій – Російської та Авс-
тро-Угорської, де право ототожнювалось з зако-
нодавством, джерелом права була воля монарха.
За таких умов у свідомості переважної більшості
населення право асоціювалось з актами монар-
шої влади, які часто були несправедливими, ан-
тигуманними, спрямованими проти інтересів бі-
льшості людей. Тобто склалось враження, що
право може бути несправедливим.
Після Жовтневої революції, правовий нігілізм
ще більш поширився внаслідок не виважених дій
більшовицької влади, яка спробувала у період
«воєнного комунізму» підмінити правові норми
так званим «пролетарським» («червоним пра-
І.В. Музика
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 71
вом»), яке заперечувало нормативний характер
права і мало існувати у формі пролетарської пра-
восвідомості. Вкоріненню негативного ставлення
до права сприяли також грубі порушення прав
людини у період сталінського тоталітарного ре-
жиму, коли правові норми підмінялись політич-
ними нормами. Це стало причиною появи анти-
правових нормативних актів, заснованих не на
праві, а на «волі пролетаріату» (тобто його кому-
ністичних вождів) та доцільності політичного
моменту (тобто їх власному розсуді).
У незалежній Україні явище правового нігі-
лізму ще більш поширилось в наслідок падіння
рівня життя людей, соціальної дезінтеграції, де-
вальвації системи суспільних цінностей, ідеалів і
моралі, криміналізації та корумпованості суспі-
льства. В такій ситуації подолання правового
нігілізму є найпершим і найважливішим завдан-
ням на шляху становлення правової держави, а,
отже, і прискорення процесу ліберальної транс-
формації правової системи в Україні.
Поряд з правовим нігілізмом, іншим негатив-
ним фактором, що гальмує цей процес в Україні,
є придушення автономії волі людини. Зокрема,
ще І. О. Ільїн зазначав, що придушення автономії
духу породжує в ньому «безмовність і пасив-
ність», відсутність відповідальності за свої дії,
неконструктивну критику і нігілізм, нездатність
до творчого споглядання і вільного прийняття
права. Така людина не здатна жити в духовній
єдності зі своїм народом і не належить духовно
своїй державі. І якщо в країні багато таких людей,
позбавлених автономної патріотичної правосвідо-
мості, то держава набуває формального характеру і
приречена на загибель або на підкорення іншою
державою [3, c. 337–338]. Синдром «безмовності і
пасивності» проявляється в сучасному українсько-
му суспільстві у вигляді комплексів національної
меншовартості та сором’язливості, відсутністі кон-
сенсусу між прозахідно та проросійсько орієнтова-
ними частинами політичної еліти та населення,
відсутності чітко визначених перспектив політич-
ного розвитку та повторенні російських сценаріїв у
економіці та у правовій сфері.
Серед причини повільної зміни правосвідомо-
сті Г. Спенсер та Ф. Фукуяма називають – не-
вміння і небажання кооперуватись, звичку до
наглядача з нагайкою, соціальну пасивність, не-
довіру до держави і, разом з тим, звичку до пере-
кладання на державу (органи влади) турботи про
існування та добробут індивіда, деформацію
особистості, викликану втратою звичної системі
цінностей та негативними емоціями стосовно
майбутніх перспектив погіршення рівня життя,
втрати існуючих матеріальних і духовних благ,
які ґрунтуються на негативному досвіді минуло-
го розвитку суспільства [11].
Зокрема, як зазначає І. О. Кресіна, для деяких
соціальних інтеграцій посткомуністичних сус-
пільств характерна довгострокова «запрограмо-
ваність» на попередній морально-практичний
досвід, на боротьбу за елементарне виживання в
умовах багатофакторної залежності від влади.
Пострадянські суспільства в Україні та Росії за-
лишаються пасивними та байдужими до того,
щоб включити до сфери своєї соціокультурної
життєдіяльності демократичні стандарти і прин-
ципи, власне цінності громадянського суспільст-
ва. Трансформації таких суспільств відбуваються
на обмеженій території, тільки там де ніщо нове не
загрожує правлячій еліті, де виключене створення
розгалуженої системи трансляції вимог громадян
до владних структур. В українському і російському
суспільствах утворились своєрідні непрозорості на
непроникності, що означили цілком автономні зо-
ни самоорганізації, які живуть за власними прави-
лами і нормами й виробляють моделі розвитку
тільки для себе. Натомість встановлюються стан-
дарти соціальної дії, механізми соціалізації, що не
тільки придушують прагнення соціальних груп та
індивідів набути громадянського виміру, а й збері-
гають їхнє повне безправ’я, позбавляють людину
самої потреби у громадянських правах, у досяг-
ненні особистісної ідентичності [13, c. 36].
Справедливість оцінки І. О. Кресіної підтвер-
джують соціально-політичні наслідки «помаран-
чевої революції». З боку представників «помара-
нчевої» влади – швидка відмова від програмних
цілей соціальних перетворень і, насамперед» від
прогресивної та конструктивної трансформації
державно-правових інститутів, а з боку «помара-
нчевого» соціуму – швидке розчарування, яке
перейшло у пасивне споглядання за діями влади.
«Запрограмованість» на попередній негативний
морально-практичний досвід радянських та куч-
мівських часів продиктувала і пасивну вичікува-
льну позицію та неадекватну оцінку українським
соціумом спроб розвалу суспільства та країни за
штучно створеними причинами – боротьбою за
державний статус російської мови, псевдофеде-
ралізацією (що, насправді є намаганням створи-
ти, згадані вище, «автономні зони самоорганіза-
ції», що за своїм статусом більше нагадають зем-
лі наділені феодальним імунітетом, ніж федера-
тивні утворення, що мають ознаки суверенітету,
розвинену інфраструктуру економіки, культурну
та етнічну самоідентичність), необґрунтованим
підвищення цін на основні товари споживання та
Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння
72 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
комунальні послуги за умов збереження попере-
днього рівня доходів населення, що фактично
загрожує глобальною соціальною кризою і пау-
перизацією більшості населення.
На відміну від марксистської соціології, сучасна
соціологія, виходячи з законів самоорганізації сус-
пільства, заперечує лінійність суспільного розвит-
ку, передбачаючи багатоваріантність його шляхів.
Загальнолюдські (ліберальні) цінності не є законо-
мірною і природною метою соціодинамічних про-
цесів, вони не стверджуються самі по собі в ре-
зультаті прогресивного розвитку людства. Первин-
ною є необхідність порядку [1, c. 92–107]. Порядок
же може засновуватись на різних цінностях, в тому
числі, і на антиправових. Тому можливість побудо-
ви правової соціальної демократичної держави і
громадянського суспільства в Україні залежить
цілковито від шляху, який обере більшість суспіль-
ства. Найбільш оптимальним шляхом у цьому на-
прямку сьогодні вбачається встановлення порядку,
заснованого саме на ліберальних (загальнолюдсь-
ких) цінностях та ліберальній теорії права. Можли-
вість обрання такого шляху зумовлена, на нашу
думку, виключно активною суспільною позицією
українського соціуму, його узгодженими, наполег-
ливими діями, спрямованими на підвищення рівня
правової свідомості та правової культури, викорі-
нення правового нігілізму з метою вироблення но-
вого (ліберального) типу праворозуміння.
Перелік літератури
1. Бевзенко Любовь. Духовное измерение в
процесах социальной саморегуляции // Философ-
ская и социологическая мысль. – 1996. – № 7–8.
2. Дворкін Роналд. Серйозний погляд на пра-
ва / Пер. з анг. А. Фролкін. – К., «Основа», 2001.
– С. 7–9.
3. Ильин И.А. О сущности правосознания /
Ильин И. Собрание сочинений в 10 т. – Т. 4. –
М., 1994. – С. 337–338.
4. Менюк О. Ф. Формування правової культу-
ри підприємця: теоретичні і практичні аспекти. –
К., 2003. – С.30.
5. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.,
1998.
6. Нігілізм правовий // Бачінін В. А., Журав-
ський В. С., Панов М. І. Філософія права: Слов-
ник. – К., 2003. – С. 218.
7. Див.: Поляков А. В. Общая теория права.
Проблемы интерпретации в контексте комуника-
тивного похода. – СПб., 2004: Поляков А.В. По-
стклассическое правоведение и идея коммуника-
ции // Правоведение, 2006. – № 2. – С. 26–43;
Ван Хоек М. Право как коммуникация // Право-
ведение, 2006. – № 2. – С. 44–54.
8. Рабінович П.М. Социалистическое право
как ценность. – Львов, 1985. – С. 37–38; Рабіно-
вич П.М. Основи загальної теорії права і держа-
ви. – К., 2001. – С.9; Рабінович П.М. Сучасне єв-
ропейське праворозуміння // Право України. –
2006. – № 3. – С. 5–6.
9. Рабінович П. М. Трансформація методо-логії
вітчизняного правознавства: досягнення і пробле-
ми // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 23.
10. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енци-
клопедичний курс): Підручник. – Харків, 2006.
11. Див.: Спенсер Г. От свободы к рабству //
Опыты научные, политические и философские /
Пер. с англ. Под ред. Н.А. Рубакина. – Минск,
1998. – С. 1361-1363. Фукуяма Ф. Великий раз-
рыв / Пер. с англ. под общ. ред. А. В. Александ-
ровой. – М., 2004. – С. 339–357.
12. Див.: Фукуяма Ф. Великий разрыв /
Пер. с англ. под. общ. ред. А.В. Александровой. –
М., 2004.
13. Цвєтков В.В., Кресіна І.О., Коваленко А.В.
Суспільна трансформація і державне управління
в Україні: політико-правові детермінанти: Моно-
графія. – К., 2003. – С. 36.
І.В. Музика
ЛИБЕРАЛЬНАЯ ИДЕОЛОГИЯ КАК ФАКТОР
ТРАНСФОРМАЦИИ СОВРЕМЕННОГО ПРАВОПОНИМАНИЯ
Трансформация современного правопонимания обусловлена распространением и влиянием либеральной
идеологии. В нашем представлении именно идеологический аспект правопонимания обуславливает транформа-
цию всех других аспектов этой сложной комплексной категории, которая определяет особенности существую-
щего общественного порядка, в частности, праворядка, а также – пути развития общества в целом.
І.V. Muzyka
LIBERAL IDEOLOGY AS A FACTOR IN
TRANSFORMATIONS OF MODERN CONCEPTS OF LAW
The transformation of the modern concept of law is conditioned on the expension and influence of liberal ideology.
In author’s view the ideological aspect of the concept of law determines the transformation of all other aspects of this
complex category which, in turn, determines peculiarities of the present public system, in particular, legal order, and
also ways of the development of society as the whole.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13445 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:55:49Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Музика, І.В. 2010-11-09T12:48:40Z 2010-11-09T12:48:40Z 2007 Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння / І.В. Музика // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 68-72. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13445 Трансформация современного правопонимания обусловлена распространением и влиянием либеральной
 идеологии. В нашем представлении именно идеологический аспект правопонимания обуславливает транформацию всех других аспектов этой сложной комплексной категории, которая определяет особенности существующего общественного порядка, в частности, праворядка, а также – пути развития общества в целом. The transformation of the modern concept of law is conditioned on the expension and influence of liberal ideology. In author’s view the ideological aspect of the concept of law determines the transformation of all other aspects of this complex category which, in turn, determines peculiarities of the present public system, in particular, legal order, and
 also ways of the development of society as the whole. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та праворозуміння Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння Либеральная идеология как фактор трансформации современного правопонимания Liberal ideology as a factor in transformations of modern concepts of law Article published earlier |
| spellingShingle | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння Музика, І.В. Філософія права та праворозуміння |
| title | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| title_alt | Либеральная идеология как фактор трансформации современного правопонимания Liberal ideology as a factor in transformations of modern concepts of law |
| title_full | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| title_fullStr | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| title_full_unstemmed | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| title_short | Ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| title_sort | ліберальна ідеологія як фактор трансформації сучасного праворозуміння |
| topic | Філософія права та праворозуміння |
| topic_facet | Філософія права та праворозуміння |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13445 |
| work_keys_str_mv | AT muzikaív líberalʹnaídeologíââkfaktortransformacíísučasnogopravorozumínnâ AT muzikaív liberalʹnaâideologiâkakfaktortransformaciisovremennogopravoponimaniâ AT muzikaív liberalideologyasafactorintransformationsofmodernconceptsoflaw |