Загальні особливості удосконалення літологічної термінології
За результатами дослідницької роботи наведено огляд загальних особливостей розробки та удосконалення літологічної термінології. Розглянуто розповсюджені недоліки термінології і подано декілька пропозицій щодо поліпшення стану. On the rezults of research work it is reviewed some general principles of...
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут геологічних наук НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13464 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Загальні особливості удосконалення літологічної термінології / С.П. Ольштинський // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2008. — Вип. 1. — С. 41-48.— укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13464 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ольштинський, С.П. 2010-11-09T17:05:34Z 2010-11-09T17:05:34Z 2008 Загальні особливості удосконалення літологічної термінології / С.П. Ольштинський // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2008. — Вип. 1. — С. 41-48.— укр. XXXX-0025 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13464 (55:504):004.4]:81.322.4 За результатами дослідницької роботи наведено огляд загальних особливостей розробки та удосконалення літологічної термінології. Розглянуто розповсюджені недоліки термінології і подано декілька пропозицій щодо поліпшення стану. On the rezults of research work it is reviewed some general principles of design and improving of lithological terminology. Common weakness of terminology is discussed and several suggestions have been proposed for ameliorating the situation. uk Інститут геологічних наук НАН України Загальні проблеми літогенезу Загальні особливості удосконалення літологічної термінології General principles to improve lithological terminology Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| spellingShingle |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології Ольштинський, С.П. Загальні проблеми літогенезу |
| title_short |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| title_full |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| title_fullStr |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| title_full_unstemmed |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| title_sort |
загальні особливості удосконалення літологічної термінології |
| author |
Ольштинський, С.П. |
| author_facet |
Ольштинський, С.П. |
| topic |
Загальні проблеми літогенезу |
| topic_facet |
Загальні проблеми літогенезу |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут геологічних наук НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
General principles to improve lithological terminology |
| description |
За результатами дослідницької роботи наведено огляд загальних особливостей розробки та удосконалення літологічної термінології. Розглянуто розповсюджені недоліки термінології і подано декілька пропозицій щодо поліпшення стану.
On the rezults of research work it is reviewed some general principles of design and improving of lithological terminology. Common weakness of terminology is discussed and several suggestions have been proposed for ameliorating the situation.
|
| issn |
XXXX-0025 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13464 |
| citation_txt |
Загальні особливості удосконалення літологічної термінології / С.П. Ольштинський // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2008. — Вип. 1. — С. 41-48.— укр. |
| work_keys_str_mv |
AT olʹštinsʹkiisp zagalʹníosoblivostíudoskonalennâlítologíčnoítermínologíí AT olʹštinsʹkiisp generalprinciplestoimprovelithologicalterminology |
| first_indexed |
2025-11-25T01:32:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T01:32:29Z |
| _version_ |
1850503857497440256 |
| fulltext |
41
УДК (55:504):004.4]:81.322.4
GENERAL PRINCIPLES TO IMPROVE LITHOLOGICAL TERMINOLOGY
S.P. Olshtynsky
ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
С.П. Ольштинський
On the rezults of research work it is reviewed some general principles of design and improving of lithological terminology.
Common weakness of terminology is discussed and several suggestions have been proposed for ameliorating the situation.
Key words: lithology, tesaurus, term, terminology.
За результатами дослідницької роботи наведено огляд загальних особливостей розробки та удосконалення літо1
логічної термінології. Розглянуто розповсюджені недоліки термінології і подано декілька пропозицій щодо поліпшення
стану.
Ключові слова: літологія, тезаурус, термін, термінологія.
У всіх галузях науки від їх виникнення і до сьогодні існує проблема розробки та удосконалення
термінології; літологія у цьому сенсі не є вийнятком. Останнім часом ускладнення виникають у зв’яз1
ку з розвитком інтернаціонального інформаційного обміну, що посилює вплив іншомовних терміно1
логічних систем на українську термінологічну систему. Спостерігаються також прояви далеких від на1
уки уподобань, які звичайно мають негативні наслідки. Включення проблеми літологічної термінології
до тематичних напрямків даної конференції свідчить про її актуальність.
Вважаємо за доцільне поділитися досвідом, набутим під час виконання досліджень по темі «Скла1
дання екогеологічного та геоекологічного тезаурусу й розробка багатомовного словника до нього для
підтримки та удосконалення комп’ютерного перекладу наукових текстів» у відділі сучасного морсько1
го седиментогенезу ІГН НАН України. У процесі робіт по темі було підібрано друковані та одержані з
ресурсів Інтернету матеріали стосовно різних питань морської геології, седиментології, геохімії та
геоекології. Вивчалися доступні джерела з загальних проблем науково1технічної термінології.
Аналізувалися та узагальнювалися словники ряду наукових документів, а також спеціалізовані
білінгвічні словники. Брався до уваги понад двадцятирічний досвід автора статті, накопичений під час
його особистих штудій наукових термінологічних систем європейських мов.
У звіті по темі було подано огляд принципів побудови термінологічних систем, наведено критерії
відбору геоекологічних термінів для включення в тезаурус. Сподіваємось, що деякі із наведених ниж1
че міркувань стануть у нагоді спеціалістам для удосконалення літологічної термінології.
Ідея розробки спеціалізованого тезаурусу з морської геоекології виникла під час роботи у Світово1
му центрі даних «Б» та ознайомленні із створеною там базою даних з морської геології та геофізики.
Справа у тому, що при конструюванні структури бази даних певної галузі науки потрібно мати устале1
ну термінологію, що забезпечує коректність рубрикації підрозділів та полів. Публікація великої кількості
наукових робіт з геоекології у період після 1991 р. виявила недоліки у розвитку термінологічної бази
цієї нової галузі науки. Оскільки морська геоекологія, як і геоекологія взагалі, є міждисциплінарною га1
луззю і почала розвиватися порівняно недавно, її термінологія перебуває у стані формування і ще не
стала загальноприйнятою. Таке становище обумовило необхідність постановки теми та її актуальність.
Тезаурус (від грецького «скарб») – сукупність понять з певної галузі науки, у вузькому смислі,
словник, що вміщує систему термінів, які належать до однієї, чи кількох областей знань зі встановле1
ними між термінами зв’язками. Основне призначення тезауруса – подавати зміст слів деяким фор1
малізованим способом, що дасть змогу розпізнати цей зміст в автоматизованих системах обробки
даних, таких як системи машинного перекладу. Цей принцип покладено в основу розробки, а саме
виключно однозначне представлення еквівалентного іншомовного терміна, варіанти перекладу або
синоніми допускаються лише в окремих випадках, а описовий переклад подається в ексклюзивних
ситуаціях при повній відсутності еквівалента.
Найцінніші достовірні факти, разом з найдосконалішими висновками із них, не втіляться в точні
наукові положення або закони, якщо не буде точних і змістовних термінів для їхньої передачі.
42
С.П. ОЛЬШТИНСЬКИЙ
Для стихійно сформованої, неупорядкованої термінології характерна наявність ряду істотних не1
доліків, і вона, як правило не може задовольняти сучасним вимогам, що пред’являються до терміно1
логії як до могутнього знаряддя наукового прогресу та засобу розвитку нових галузей науки.
Утворення системи понять у процесі розробки упорядкованої термінології являє собою
дослідницьку задачу. При побудові досконалої системи важливим є як лінгвістичний аналіз термінів в
аспекті загальних норм та закономірностей мови, так і враховування специфічних моментів, харак1
терних для процесу упорядкування термінології.
Безумовно, до кожної термінологічної системи треба пред’являти особливі, специфічні вимоги,
але є деякі загальні принципи, що можуть бути покладені в основу правильної побудови терміно1
логічних систем. Досить важливим серед них є аналіз недоліків термінології. Обмежимося розглядом
найбільш характерних випадків.
1. Багатозначність (коли один термін має два або більше значень) – найістотніший недолік
термінів. Літологія є саме таким терміном. Багатозначності треба уникати в термінах суміжних дис1
циплін та галузей, а також у міжгалузевих поняттях. Одна з причин багатозначності – обмеженість
словникового матеріалу в порівнянні з кількістю понять. Термінові, що обслуговує цілком визначене
поняття, часто надається інше значення, що має якісь загальні ознаки з першим. Інша причина бага1
тозначності – співіснування понять, які стосуються одного явища, але відбивають різні погляди, або
гіпотези. Час відмітає застарілі поняття і вводить нові, однак протягом деякого періоду вони співісну1
ють, породжуючи багатозначність терміна. Причиною багатозначності часто є неправильне запози1
чення термінів з іноземних мов. Так, значення слова бензин в українській мові не збігається зі значен1
ням цього слова в англійській, де воно виражає поняття, що еквівалентне українському бензол. Гово1
рячи про багатозначність у термінології, не можна не згадати про багатозначність терміноелементів.
Терміноелементами називаються слова, а іноді і частини слів, що мають самостійне значення. У
складі складних термінів і термінів1словосполучень ті самі терміноелементи часом вживаються в
зовсім різних значеннях.
2. Синонімія – другий великий недолік термінології. Відома позитивна роль синонімії в художній
літературі. Але це не означає, що синонімія як мовне багатство корисна в науковій термінології. На1
впаки, зайві терміни порушують неодмінну умову термінології – економічність системи термінів. Од1
на із причин синонімії полягає в прагненні використовувати для позначення поняття окремої галузі
свій, специфічний термін, а не загальнонауковий. Недоліком термінології є і синонімічність терміное1
лементів. Синонімія терміноелементів порушує зв’язок між термінами, що має відбивати існуючий
зв’язок між поняттями. Є ще одна причина виникнення синонімії. Наприклад у російській мові,
терміноелемент, що входить до складу якогось складного терміна і підкреслює відношення до руху
(движение), ми робимо не від слова движение, а від слова кинетика: кинетический. Справа в тім, що
від слова движение не можна утворити прикметник, як і від більшості слів, що закінчуються на ение
(трение – фрикционный, сопротивление – резистивный).
3. Протиріччя або невідповідність терміна поняттю. Більшість термінів ми створюємо з наявного
запасу слів, різним чином використовуючи їхні похідні, або шляхом перенесення або зміни значення.
Розрізняють буквальне значення слова, що залучається до побудови терміна, і зміст поняття. Між бук1
вальним значенням слів і змістом поняття іноді виникає протиріччя. Коли ми залучаємо до побудови
терміна готове слово, то завжди відбувається або спеціалізація цього слова, тобто відбирається од1
не його значення, або йому надається інше значення. Перенесення (зміна значення) слів і термінів є
продуктивним способом утворення термінів, хоча при цьому, у силу виникнення нових змістів, між
раніше прийнятими значеннями і новими можуть виникнути протиріччя. Однак змінювати значення ми
можемо лише для термінів, що будуть уживатися як самостійні. Якщо ж терміни залучаються як
терміноелементи, за ними має зберігатися їхнє первісне значення. Причиною протиріччя
(невідповідності) терміна поняттю в одному випадку є розвиток науки; так термін атом тепер не
відповідає значенню цього слова (неподільний). В іншому випадку воно може виникнути , якщо для ут1
ворення нового складного терміна буде застосоване слово не у своєму звичайному значенні.
4. Довжина терміна. Зайва довжина є порушенням основної умови термінології 1 економічності
терміна, крім того виникає можливість еліпсиса (опущення, пропуск). Особливо небезпечні виник1
ненням еліпсиса терміни, що включають службові слова: над, під, для і т. ін.
43
ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
5. Незручність вимови термінів є наслідком того, що при створенні основного терміна були недо1
оцінені його деривативні (похідні) можливості, або наслідком некритичного запозичення слів з іно1
земних мов. У прагненні зробити іноземне слово легким для вимови воно мимоволі перекручується.
6. Перевантаженість термінології іншомовними термінами. Ніяка мова не може обійтися терміно1
елементами, утвореними тільки від її основних коренів. Однак без особливої потреби вводити в
термінологію іншомовні слова не варто.
7. Відсутність терміна при наявності поняття. Для таких понять, незважаючи на те, що вони є ду1
же важливими, не може бути забезпечене їх правильне тлумачення. Так, після того, як уперше було
введене поняття «провідність» (але терміна провідність ще не було), ще довго для його позначення
користувалися терміном опір, тобто терміном, що означає обернену величину.
8. Відсутність систематичності в побудові термінів, що відбиває зв’язок, який існує між
відповідними поняттями.
Будь1яка область знання нарівні з поняттями, що залучаються нею з інших областей (суміжних
або загальнонаукових), оперує своїми специфічними поняттями. Їх сукупність складає термінологічну
систему понять даної галузі знання. Вона може вважатися науковою лише в тому випадку, якщо є до1
статньо обґрунтованою системою слів і словосполучень, яка адекватно відображає дану систему по1
нять. Тому удосконаленню системи термінів має передувати упорядкування системи понять. Дуже
важливо перш ніж вибирати або створювати термін, дати чітке визначення самого поняття. На
точність системи визначень термінів впливає класифікація понять, що вживається у науковій галузі.
Трапляється так, що іноді навіть часто уживане визначення не розкриває всіх істотних зв’язків даного
поняття.
Робота над будь1якою системою термінології має вестися в такому порядку:
1. вивчення структури даної галузі науки;
2. добір понять, їхня систематизація та угрупування;
3. побудова класифікації понять;
4. уточнення визначення понять;
5. вибір термінів з числа наявних синонімів, побудова нових термінів.
Для літології перший етап не потребує коментарів. Інші етапи роботи розглянемо дещо де1
тальніше.
Процес добіру, систематизації та угрупування понять є одним з найважливіших моментів у
термінологічній роботі. У систему понять будь1якої галузі знання входять поняття трьох груп: 1) спе1
цифічні поняття для даної галузі знання; 2) поняття з суміжних галузей; 3) поняття загальнонаукової
системи. Включенню в систему понять літології, в першу чергу, підлягають поняття першої групи – по1
няття специфічні. Щоб розрізнити поняття всіх трьох груп, необхідно спочатку проаналізувати склад
системи понять літології (її розділи). Звичайно, між добором і систематизацією, як двома частинами
роботи може і не бути межі: вони можуть виконуватися паралельно.
Систематизація понять – це розташування понять термінології у відповідності зі структурою даної
галузі знання. Приналежність поняття до тієї або іншої частини визначається його категорією. У на1
уковій термінології найбільш чітко виділяються такі категорії понять: предмети, процеси (явища), влаU
стивості, величини.
До категорії предметів належать прилади, пристрої, матеріали, геологічні тіла, біологічні об’єкти,
зразки для аналізу (засоби пробовідбору, лабораторне обладнання, реактиви, мінерали, тварини,
рослини). У категорію процесів входять поняття, зв’язані з діями, переміщеннями і т.д., тобто з якісни1
ми і кількісними змінами (розсіювання, міграція, седиментація, накопичення). До категорії властиво1
стей належать поняття, що характеризують якісну сторону предметів (карбонатність, глинистість,
пластичність). До категорії величин ми відносимо поняття, що оцінюють явища з кількісного боку. Це –
розрахункові поняття, параметри, коефіцієнти тощо. Наприклад, стійкість (екосистеми) у геоеколо1
гічній термінології визначається як властивість, у гідрологічній термінології поняття температура (во1
ди), солоність (води) подані в категорії величин. Фізичний зміст цих понять не розкривається, тому
що це – задача інших дисциплін.
Характеризуючи зміст поняття з погляду категоріальної приналежності, не можна керуватися
граматичною формою слова1терміна. Так, терміни багатьох понять, що позначають процеси, побу1
довані із суфіксом Uання, Uення (руйнування, виверження), однак існують і такі форми термінів, як
44
С.П. ОЛЬШТИНСЬКИЙ
відрив і витік що теж позначають процеси. Найбільш вірним критерієм при визначенні категорії по1
няття є аналіз змісту.
Після добору, систематизації й угруповання понять можна було би діяти таким способом: узяти з
підручників, монографій і т.п. визначення відібраних понять та розглядати відповідність їх уживаним
термінам. Однак у жодній галузі науки для роботи з удосконалення термінології не можна скориста1
тися готовим зведенням визначень понять саме тому, що ряд важливих понять не має визначень у на1
уковій, навчальній та довідковій літературі, або вони часто приблизні, багато визначень застаріли або
складені логічно невірно. Нечітке уявлення про місце, що поняття займає в ряді інших, породжує не1
точність його визначення, і тільки достатньо обґрунтована і чітка класифікація здатна внести не1
обхідну ясність. Мета визначення в термінологічних роботах – фіксувати зміст поняття. Кожен пред1
мет мислення має дуже багато ознак. При складанні визначень понять варто вибирати ті ознаки, що
є необхідними і разом з тим достатніми (суттєві ознаки).
Кожне поняття може бути визначене на базі того або іншого ряду понять залежно від галузі науки.
Очевидно, що визначення рідини в хімії, гідрології та біології можуть бути різні. При визначенні понять
варто вибирати найближчу родову ознаку, однак іноді, навіть при визначенні видових понять, як таку
ознаку використовують не родове поняття, а іншу ознаку. Наприклад, при визначенні забруднення на1
вколишнього середовища найближчою родовою ознакою було обрано небажаний вплив (замість
бруд). Інший недолік визначення можна позначити як логічне коло. Наприклад, змінна величина виз1
начена як періодична величина, середнє значення якої за повний період дорівнює нулеві, а періодичU
на величина як змінна величина, характеристики якої повторюються через рівні проміжки часу, про1
стору або іншої незалежної перемінної.
Визначення розкриває зміст поняття. Обсяг же поняття встановлюється за допомогою його
розділення. Обсяг поняття включає клас відповідних предметів і процесів, який у свою чергу може
поділятися на більш дрібні підрозділи (підкласи, групи та ін.). Класифікація понять – це особлива фор1
ма логічного розподілу, що зберігає стійкий характер (на відміну від звичайного розподілу ) доти, до1
ки не буде замінена більш досконалою. Класифікаційна ознака, є необхідною умовою виконання кла1
сифікації. З її допомогою обсяг загального поняття розчленовується на часткові обсяги. У зміст видо1
вих понять, що утворюються, безпосередньо вона не входить. Видова ознака – це ознака самого
змісту видового поняття (у логіці – видова відмінність).
Кожний термін у даній системі понять на противагу звичайному слову (або словосполученню) пови1
нен мати обмежений, чітко фіксований зміст. Цей зміст, обумовлений поняттям, яке термін виражає, має
бути притаманним термінові незалежно від контексту. Контекстова мінливість значення – характерна
риса кожного звичайного слова – неприпустима для терміна. У дослідженнях, присвячених проблемам
термінології, виділяються такі характерні ознаки, що досить повно передають сутність поняття термін:
– термін є словом або словосполученням;
– термін позначає поняття;
– термін вимагає визначення – дефініції.
Коли те або інше поняття позначається не терміном (однослівним, або словосполученням), а
громіздким описовим висловлюванням виникає необхідність проведення спеціальної роботи з удос1
коналення термінології, спрямованої на встановлення однозначної відповідності (у межах однієї га1
лузі науки) між поняттями та термінами; на створення термінів, що не спотворюють уявлення про
зміст понять; термінів коротких, зручних для практичного застосування. Термінологія є той сектор
лексики, що порівняно легко піддається свідомому впливові, регулюванню й упорядкуванню. Свідо1
мий фаховий підхід до контрольованого терміноутворення є саме тією необхідною передумовою, що
забезпечує можливість удосконалення наукової термінології. Тому, уточнюючи значення поняття
«термін», багато фахівців характеризують його обов’язковою наявністю визначення (дефініції). Під
терміном розуміється слово або словосполучення, що вимагає для установлення свого значення у
відповідній системі понять побудови дефініції. Наукова термінологія за своєю природою дефінитив1
на, і поза системою визначень не існує і системи термінів. Можна сказати, що терміни не існують без
визначень, добре відомо, що багато звичайних слів природної мови, стаючи термінами, набувають
інших, спеціальних значеннь.
Питання про те, якими частинами мови може і повинен висловлюватися термін, досить складне.
Традиційно вважалося, що у функції; термінів можуть виступати лише іменники або словосполучення
45
ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
на їхній основі. Однак останнім часом з’явилася інша точка зору – що у функції термінів можуть висту1
пати й інші частини мови: дієслова, прислівники, прикметники. Вітчизняні фахівці, досліджуючи пи1
тання про можливості вживання у якості термінів не тільки іменників, але й інших частин мови, обґрун1
товують можливість застосування в мові науки в ролі термінів дієслів (поряд з однокореневими
віддієслівними іменниками), прикметників і прислівників, якщо вони виражають спеціальні поняття і
відповідають всім іншим термінологічним вимогам. Очевидно такий підхід до питання про частини мо1
ви, що виступають у ролі термінів, досить обґрунтований і підтверджується наявністю в деяких
термінологіях значної кількості термінів, виражених дієсловами і прислівниками. Але незалежно від
цього основну частину термінології формують іменники та іменні словосполучення. В основному як
терміни використовуються загальні іменники. Але нерідкі випадки, коли до складу терміна входять і
власні іменники (бритва Оккама, таблиця Менделєєва, число Фруда). Звичайно терміни утворюють1
ся на базі існуючих слів та коренів загальнолітературної мови. Вони можуть бути виражені всіма
структурними типами слів, що характерні для української, російської, англійської та інших мов. Од1
нослівний термін може бути непохідним словом – газ, рубін, атом, похідним словом – газування,
складним словом – газопровід, атомохід, скороченням – ДНК. Терміни1словосполучення можуть бу1
ти безприйменниковими – токсичний забруднювач, і прийменниковими – лазер з електронним наU
качуванням. Часто терміни виражаються особливими комбінованими утвореннями, до складу яких,
поряд зі словами, входять літерні, цифрові і графічні символи. Наприклад – γUвипромінювання, –
уранU235.
У системі стандартизованої термінології використовуються такі утворення термінів: семантичний
– утворення термінів шляхом зміни значення – перенесення значення загальнолітературних слів, на1
приклад – пояс (ДСТ 3576–79), завиток (ДСТ 16318–77), сало (ДСТ 19179–73) і т. д.; синтаксичний –
утворення нових термінів шляхом сполучення і зрощення слів в одну лексичну одиницю – донні
відклади, геологічне тіло; морфологічний – створення термінів шляхом сполучення морфем на базі
наявних у мові основ та словотворчих афіксів, у тому числі суфіксацією – генератор, резонатор,
лічильник; префіксацією – антинейтрино, підшар; префіксо1суфіксацією – випромінювач, накачуван1
ня; осново1 та словоскладанням – геофізика, дночерпач; абревіацією – ДНК, БСК. Іншомовні запо1
зичення підрозділяються на буквальні – апвелінг, конвергенція, трансформовані – акумулювання;
терміни, що складаються із запозичених елементів; терміни – перекладені запозичення, так звані
«кальки»; запозичення морфологічних або синтаксичних форм; мішані запозичення.
Критерії оцінки терміна досить повно розглянуті в радянській і закордонній літературі по терміно1
логії. Установлено ряд вимог, яким «в ідеалі», як відзначають фахівці, повинен задовольняти науковий
термін: однозначність; відповідність буквального значення терміна його дійсному значенню; сис1
темність; словотворча здатність; стислість; лінгвістична правильність; впровадженість; неприпус1
тимість необґрунтованих іншомовних запозичень (тобто перевага термінів – слів рідної мови). Розг1
лянемо більш докладно основні вимоги (принципи), яким повинен задовольняти науковий термін.
Принцип однозначності терміна. Науковий термін і поняття, що виражається ним, повинні одно1
значно співвідноситися між собою в одній або суміжних термінологіях, тобто термін повинен виража1
ти тільки одне наукове поняття, а науковому поняттю повинен відповідати тільки один термін. Непри1
пустимим є наявність багатозначних термінів, а також синонімів, тобто різних термінів, що виражають
те саме наукове поняття. Так, наприклад, для висловлювання поняття: «середовище, в межах якого
протікає життєвий цикл організму» використовуються терміни1синоніми «оточуюче середовище»,
«навколишнє середовище», «довколишнє середовище». Термін «аерація» є багатозначним, він вира1
жає цілий ряд понять: насичення повітрям води; уведення повітря в біологічні фільтри для очищення
стічних вод, організована або природна вентиляція. Багатозначність властива широко розповсюдже1
ним у термінології абстрактним віддієслівним іменникам, що позначають процес. Багатозначний
термін, що має кілька значень, може бути стандартизований лише в одному з них, для вираження то1
го наукового поняття, істотні ознаки якого найбільш повно він виражає. В інших значеннях, для інших
наукових понять він підлягає вилученню і включається в стандарт у якості неприпустимого до вживан1
ня в даному значенні. Для цих наукових понять створюються нові терміни.
Принцип відповідності буквального значення терміна його дійсному значенню. Науковий термін
повинен відповідати висловлюваному ним поняттю, правильно передавати його зміст, адекватно оз1
накам поняття та використаним лексичним елементам. За ступенем відповідності буквального зна1
46
С.П. ОЛЬШТИНСЬКИЙ
чення терміна його дійсному значенню, за ступенем відповідності ознак терміна ознакам поняття, що
виражається ним, терміни поділяють на ті, що правильно орієнтують, нейтральні і ті, що неправильно
орієнтують. До перших належать такі терміни, буквальне значення яких відбиває істотні ознаки понять
і тим самим створює правильне уявлення про ці поняття. До неправильно орієнтучих належать такі
терміни, буквальне значення яких суперечить їх дійсному значенню і створює хибне уявлення про по1
няття, що виражаються ними. Терміни, у яких відбиті ознаки, що неправильно орієнтують, потрібно
вилучати із ужитку. До нейтральних належать терміни, які або не вказують ні на які ознаки поняття і не
мають буквального значення, або пов’язані з несуттєвими ознаками, що характеризують окремі сто1
рони поняття, не розкривають його зміст і не дозволяють без залучення інших ознак ідентифікувати
дане поняття. Нейтральні ознаки звичайно пов’язані не із самим поняттям, а з умовами й обставина1
ми його відкриття, створення, появи. Більшість з них – терміни з «іменними» ознаками: фамільними,
географічними, фірмовими. Як приклад можна навести терміни ландауїт, байкаліт, ефект ВавіловаU
Черенкова, таблиця Мендєлєєва. Нейтральними є також терміни, для яких невідомий мотив їхнього
утворення, внутрішня форма яких (буквальне значення) не розпізнається. До них належать як не1
похідні слова української мови, так і терміни1кальки, іншомовні запозичення, терміни, утворені на ос1
нові власних імен (квант, іон, ампер, герц). При стандартизації терміна, у буквальному значенні якого
утримуються несуттєві нейтральні ознаки, слід уточнити, ввівши в нього (або замінивши в ньому)
терміноелементи, що виражають істотні ознаки поняття і виключивши слова, що позначають не1
суттєві. Замість них варто створити терміни, що правильно орієнтують.
Принцип системності терміна. Термінологія будь1якої галузі знання має бути не довільною су1
купністю термінів, а обгрунтованою термінологічною системою, що складається з органічно зв’язаних
один з одним термінів, а також адекватно відображає систему понятть властиву цій галузі. Усі терміни
в упорядкованій системі повинні мати обмежений, чітко фіксований зміст і бути, по можливості, сис1
темними. Бажано, щоб у них були відбиті ті зв’язки, що існують між поняттями і які були зафіксовані в
процесі систематизації, тобто системність понятійна, змістовна повинна знайти відображення в лек1
сичній системності, у мовній структурі терміна, зокрема, у чіткому використанні визначених моделей
терміноутворення та типових морфем. Це значить, що для забезпечення системності термінології не1
обхідна послідовність у виборі лексичних засобів вираження однотипних, подібних ознак поняття. Як1
що ж для позначення видової ознаки в одному або двох випадках використовувати іншу модель, то
системність термінології буде порушена. Порушенням системності є позначення видової ознаки
різними конструкціями – в одному випадку прикметником, що передує термінові родового поняття, в
іншому випадку сполученням «прикметник плюс іменник», що стоїть після терміна родового поняття.
Принцип деривативності (словотворчих можливостей) терміна. Термін має бути зручним для ут1
ворення нових термінів (слів), тобто повинен мати словотворчі можливості. Цей принцип важливий
при оцінці існуючих і створенні нових термінів, тому що термін, у якому закладені словотворчі мож1
ливості (синтаксичні, морфологічні) полегшить термінування нових понять, забезпечить надалі і си1
стемність термінології, і стислість термінів, що надходять у систему. Тому дотримання цього принци1
пу має надзвичайно важливе значення. Наприклад, термін космос, хоча і є іноземним запозиченням,
але в аспекті словотворчих можливостей значно кращий, ніж його синонім всесвіт. Багато нових
термінів утворено на основі цього терміна: космонавт, космологія, космодром, космофізика, косU
мобіология і ін.
Принцип стислості терміна. Науковий термін має бути якомога коротким, тому що це забезпечує
його легке запам’ятовування і полегшує широке застосування в документації усіх видів, науковій, на1
вчальній та довідковій літературі. Багатослівність, громіздкість терміна є серйозним недоліком. У цьо1
му випадку, по1перше, порушується принцип мовної економії, а, по1друге, виникає неминучість
еліпсиса (опущення, пропуску його окремих елементів). Дійсно, при частому вживанні багатослівних
термінів відбувається випадання складових слів. Наприклад, замість терміна механічна система маU
теріальних частинок на практиці вживають термін механічна система, замість потенційне силове поU
ле – потенційне поле. Вимога стислості терміна у значній мірі суперечить деяким іншим, таким як си1
стемність, відповідність буквального значення терміна його дійсному значенню: чим більше число оз1
нак відбите в терміні, тим повніше він дає уявлення про поняття, що виражається ним. Однак при
збільшенні числа ознак термін стає громіздким і незручним у практичному застосуванні. Оптимальни1
ми є однослівні терміни: кларк, мікрохвилі, синхронність; або дво1, трислівні терміни: поверхневі
47
ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІТОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
хвилі, швидкість геострофічної течії. Багатослівні словосполучення, що складаються з чотирьох і
більше слів, незручні у вживанні і, як правило, не є термінами .
Принцип лінгвістичної правильності терміна. Термін повинен бути лінгвістично правильним. Він
має відповідати нормам і правилам української мови (лексичним, словотворчим, морфологічним, ор1
фографічним, синтаксичним, стилістичним). Лінгвістична правильність забезпечується коректним ут1
воренням, відповідністю способів і моделей побудови термінів способам і моделям українського сло1
вотвору в його загальнолітературній і специфічно термінологічній реалізації. Недотримання цієї умо1
ви приводить до того, що один термін утворюється по одній моделі, а термін, утворений по іншій мож1
ливій моделі, потрапляє в розряд небажаних, неприпустимих до вживання. Однак надалі при утво1
ренні аналогічних термінів, використовується терміноутворювальна модель, що раніше була віднесе1
на в розряд неприпустимих, наприклад, бурова платформа – кращий варіант, бурильна платформа –
неприпустимий варіант, але в іншому випадку кращим є варіант бурильноUкранове устаткування.
Стилістично неправильним є також нерідко використовувані як терміни громіздкі описові вираження
типу потужність вздовжберегового потоку наносів з численними безприйменниковими сполученнями
іменників. Термін 127Uмм ударна трубка є лінгвістично неправильним, тому що відповідно до норм ук1
раїнської мови перший терміноелемент у даному випадку повинен передаватися складним прикмет1
ником 127Uміліметрова.
Принцип мінімізації іншомовних запозичень. Питання про доцільність і допустимість іншомовних
запозичень у термінології досить складні і тісно зв’язані з проблемою джерел формування наукової
термінології. Вище відзначалося, що запозичення іншомовних термінів є одним із способів терміно1
утворення, одним із джерел поповнення наукової термінології. Однак користуватися цим способом
терміноутворювання потрібно досить обережно і введення запозиченого терміна повинне бути
відповідним чином обґрунтоване. Треба по можливості уникати необґрунтованих іншомовних запози1
чень. Цієї вимоги необхідно дотримувати при оцінці та виборі терміна з існуючих, а при створенні но1
вих термінів – при найменуванні нових наукових понять. Вийняток становлять запозичені терміни ти1
пу механізм, апарат та інші, котрі так міцно ввійшли в українську мову, що не сприймаються як запо1
зичення, або терміни, які стали міжнародними (кварк, кібернетика, лайнер) і в інтересах полегшення
міжнаціонального спілкування вважаються кращими. Іноді перевага надається запозиченому
термінові, бо йому притаманні більші деривативні можливості, ніж національному термінові. Напри1
клад, від запозиченого терміна кінетика можна утворити похідне слово кінетичний, а від українського
терміна рух – не можна. Однак надмірне та не виправдане захоплення іншомовними запозиченнями
неминуче приводить до відокремлення спеціальної термінології, робить її практично недоступною
для неспеціалістів. Як приклад можна привести термінологію інформатики, у яку, останнім часом (не
без допомоги перекладачів) уведена велика кількість іншомовних запозичень файл, директорія, онU
лайновый режим та ін. Тому в процесі удосконалення термінології необхідно критично ставитися до
кожного іноземного запозичення.
Принцип впровадженості (поширеність) терміна. При оцінці існуючих термінів для відбору із си1
нонімічного ряду необхідно враховувати ступінь його впровадженості. Якщо термін набув широкого
поширення, то його досить важко повсюдно вилучити та замінити іншим, навіть таким, який краще
відповідає сформульованим вище термінологічним принципам. Це пов’язано з тим, що кожна заміна,
особливо якщо термін був широко розповсюджений, вносить плутанину, бо якийсь час функціонують
обидва терміни. Тому заміняти термін слід лише в тому випадку, коли новий термін має явні, безпе1
речні переваги перед старим.
Потрібно аби науковий термін задовольняв якомога більшому числу розглянутих вище вимог. Ба1
жано аби термін мав усі перелічені властивості, але це далеко не завжди може бути забезпечене че1
рез те, що деякі принципи конкурують між собою і вимагають прийняття компромісного рішення.
Дійсно, чим більше суттєвих ознак поняття відображено у терміні тим повніше у ньому відображені си1
стемні зв’язки, тим точніше і правильніше вісловлюється даним терміном поняття та його місце у кон1
кретній понятійній системі. Саме тому удосконалюючи термінологію, вимоги однозначності, корот1
кості і лінгвістичної коректності доцільно вважати обов’язковими решту вимог враховувати як факуль1
тативні.
У процесі розробки геоекологічного тезауруса використовувався певний порядок роботи: зби1
рання вихідного текстового матеріалу, оцінка його репрезентативності, текстологічний аналіз та скла1
48
С.П. ОЛЬШТИНСЬКИЙ
дання частотних словників, системний ана1
ліз понятійної бази, складання набору клю1
чових слів, вибір дескрипторів, перевірка та
уточнення адекватності значень у спеціа1
лізованих словниках, формування тримов1
ного україно1російсько1англійського термі1
нологічного словника. Аналіз частотних
словників складених по повним текстам
відібраних наукових документів показав чітку
обмеженість як загальних, так і терміно1
логічних авторських словників, що ілюструє
такий графік: де – А – це загальна кількість
слів у тексті; Б – кількість слів у словниках ав1
торів текстів; по горизонталі – обсяг текстів у
друк. аркушах; по вертикалі – кількість слів.
У текстах обсягом понад 7–8 друкарських
аркушів спостерігається ефект «насичення» словника, зменшується кількість нових слів із збільшен1
ням довжини текста. Звертає на себе увагу те, що у всіх авторів загальний словник не перевищує
п’яти тисяч слів. Щодо наукових термінів, то їхня кількість, звичайно, менша ніж 500–1500 слів.
Важливою передумовою розвитку наукової інформаційної діяльності в галузі літології є розробка
спеціалізованого тезауруса, призначеного для виконання якісного компъютерного перекладу тема1
тичних текстів, а також для формалізованого опису і пошуку документальної наукової інформації. У та1
кому словнику перелічуються лексичні одиниці штучної дескрипторної мови (дескриптори).
Добір слів у тезаурус здійснюється за результатами текстологічного аналізу наукових документів
за такими критеріями:
а) частота вживання слова в наукових документах;
б) змістовна значимість слова як єдиного атрибута в даному документі;
в) ступінь специфічності слова;
г) семантична цілісність (для словосполучень).
За цими критеріями не включаються у тезаурус надто детальні та малочастотні лексичні одиниці.
Як основний критерій дескрипторизації слова (тобто вибору зі складу умовно еквівалентних слів) є
можливість дескриптора мати самостійне пошукове значення.
Практична реалізація такої розробки гальмується труднощами змістовного відбору і відсутністю
кількісної оцінки важливості термінів (і їх варіантів). Можливо було би доцільним утворення групи ек1
спертів літологів для складання базового тезауруса, виставляння його для огляду і збору відгуків на
інтерактивному сайті в Інтернеті та застосування методу бальних оцінок.
Досвід нашої роботи показує, що як допоміжні побічні продукти, накопичуються словники
рідкісних та екзотичних термінів (глосарії), частотні словники, списки авторів, котрі утворювали та
пропонували нові терміни, а також відомості про походження усталених термінів. Усі ці матеріали мо1
жуть мати окремий науковий інтерес як для подальшого удосконалення галузевої термінології, так і
для розв’язування завдань єкспертного характеру (наприклад: встановлення авторства наукових
текстів).
Коло наукових задач, для яких може виявитися корисним літологічний тезаурус, досить широке.
Однак головне його призначення – служити для користувачів засобом однозначного опису інфор1
маційних запитів, що направляються ними в комп’ютерну програму (автоматичний переклад або си1
стеми керування базами даних).
Institute of Geological Sciences NAS Ukraine, Kyiv, Ukraine
Інститут геологічних наук НАН України, м. Київ, Україна
|