Антропологія права як форма наукової діяльності
В данной статье выявляются и раскрываются особенности антропологии права как научной дисциплины, которая по средствам своего специфического познавательного подхода изучает закономерности формирования, функционирования и развития общностного права. Автор рассматривает проблемы элементного состава ант...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13554 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Антропологія права як форма наукової діяльності / Ю.Ю. Штурцев // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 193-199. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860044656360816640 |
|---|---|
| author | Штурцев, Ю.Ю. |
| author_facet | Штурцев, Ю.Ю. |
| citation_txt | Антропологія права як форма наукової діяльності / Ю.Ю. Штурцев // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 193-199. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | В данной статье выявляются и раскрываются особенности антропологии права как научной дисциплины, которая по средствам своего специфического познавательного подхода изучает закономерности формирования, функционирования и развития общностного права. Автор рассматривает проблемы элементного состава антропологии права, ее эмпирические и теоретические компоненты.
The article deals with the peculiarities of the anthropology of law as the scientific subject, which by
means of specific cognitive approach studies regularities of formation, functions and development of community
law. The author analyzes issues of elementary composition of anthropology of law, its empirical and theoretical components.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:57:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРАВА
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 193
Ю. Ю. Штурцев
Кримський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ
АНТРОПОЛОГІЯ ПРАВА ЯК ФОРМА НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Процес пошуку і виявлення об'єктивних знань
вимагає постійної зміни форм та засобів
дослідження буття. Така необхідність викликана
тим, що дозволяє уникнути однобічності й
убогості одержуваного суб'єктом наукової
діяльності знання. Дослідження і вивчення права
також має потребу у відновленні свого
«інструментарію», формуванні нових методик
пізнання права, вдосконаленні теорій,
використанні специфічних концепцій та ідей.
Одним із таких гносеологічних «інструментів» є
антропологія права, що дозволяє досліджувати
право в іншому значенні. Обов’язково потрібно
зробити застереження, що в цій статті
антропологія права розглядається в правовому
вимірі. На наш погляд, антропологія права не
повинна займатися дослідженням людини як
такої, та її природи (чи добра вона, чи зла, тощо).
Ці питання входять до предмету дослідження
філософії – філософської антропології [19, с. 7;
26, с. 10–11; 27, с. 12].
«Кожна філософська течія відповідно до своєї
природи обирає для дослідження той аспект
права, який, на її думку, виявляється головним»
[28, с. 11]. Тому всеосяжне розуміння людини в
правовому (юридичному) просторі (бутті),
пояснення правових явищ і процесів через
справедливість, любов та інші філософськи
категорії входить до проблем філософії права в її
антропологічному аспекті. Юриста–антрополога
не повинна турбувати абстрактна людина, його
перш за все цікавить конкретна людина в певній
спільності, з її автономним, відокремленим
середовищем. Антропологія права для того щоб
мати можливість самостійно існувати та не
поглинати предмети інших наук або філософії
права, повинна у своїй науковій діяльності
висвітлювати свій особливий, специфічний
предмет, який, на нашу думку, складають
закономірності спільностного права. Отже, метою
статті є виявити характерні риси та особливості
антропології права як наукової дисципліни, яка
вивчає саме спільностне право, та намагання
розкрити її сутнісні елементи.
Антропологія права своєрідним образом
переносить діяльність по раціональному
пізнанню права з його «паперового», «плоского»
уявлення в багатомірну реальність. Якщо в
«класичному варіанті» право досліджувалося
винятково на основі письмових джерел, в яких
встановлювалися (санкціонувалися) державою та
забезпечувались державним примусом юридичні
норми, то юрист–антрополог намагається
виявити і пізнати право як багатогранну сферу
діяльності спільності, детермінуючи фактори
виникнення особливих правил поведінки,
закономірності їх формування та існування. У
антропо-правовому «контексті» право
представляється не стільки як писана,
встановлена та забезпечена державою сукупність
норм, скільки як взаємодія індивідів і
спільностей, заснована на визнаних конкретною
спільністю та обов'язкових для неї правилах
поведінки, яки мають частіше всього неписаний
та несистематизований характер, а також
спрямовані на забезпечення специфічного
автономного функціонування та розвитку цієї
спільності.
Антропологія права чи юридична
антропологія. Ідеї антропології права з’явились
у пострадянських державах під впливом учених
західної Європи та США. Більшість, якщо не
весь обсяг, джерел досліджень юристів–
антропологів це іншомовні праці. При цьому, в
різних працях автори використовують різні
назви: антропологія права або юридична
антропологія (є і ще деякі назви). Тому одною із
проблем постає назва самої наукової дисципліни.
На цій основі виникають різні питання. Як
коректніше, антропологія права чи юридична
антропологія? Чи є різниця між цими назвами
або це зовсім різні поняття? А може окремо існує
і антропологія права, і юридична антропологія?
Всіх учених, яки займаються дослідженнями в
антропо-правовій області знань можна поділити
на дві групи. Одні учені (наприклад, А.І. Ковлер,
В.С. Бігун) вважають, що немає ніякої різниці
між антропологією права та юридичною
антропологією, але другі (зокрема Л.Г. Удовика,
С.І. Максимов [7, с. 243]) намагаються
розрізняти антропологію права та юридичної
антропології. На нашу думку слід
притримуватися першої думки, тому що це
позбавить нас додаткової плутанини в ще
повністю нерозкритому антропо-правовому
напрямку розвитку правознавства. Недоцільність
Ю.Ю. Штурцев
194 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
розрізняння, розділення антропології права та
юридичної антропології полягає в тому, що ми
не можемо однозначно визначити антропологію
права, її об’єкт, предмет, метод, а вже намагає-
мося виокремити юридичну антропологію. Така
спроба розсіяного вивчення антропо-правового
напрямку призводить до колізій різних ствер-
джень та теоретичних помилок, яки сповільню-
ють розвиток антропо-правових досліджень. Так,
в своїй статті «Еволюція юридичної антрополо-
гії» [23] (слід зауважити, що еволюція – це про-
цес переходу із одного стану в інший більш до-
сконалий, а юридична антропологія або антропо-
логія права не мала і не могла мати однолінійно-
го прогресивного розвитку) Л.Г. Удовика зроби-
ла спробу розділити антропологію права і юри-
дичну антропологію (хоча в інший статті автор
використовував поняття «правова антропологія»
(антропологія права) і «юридична антропологія»
як синоніми [25, с. 311]). Основні критерії завдя-
ки яких слід розрізняти антропологію права і
юридичну антропологію, яки виділили автор це
те, що антропологія права «пов’язана з антропо-
логічним аспектом у філософсько-правовій дум-
ці», а юридична антропологія – «це власне істо-
рія юридичної антропології, як науки, яка сфор-
мувалася під безпосереднім впливом процесу
колонізації» [23, с. 245] (але в інший праці юри-
дична антропологія визначається «філософсько-
правовою дисципліною» [24, с. 26]). Нажаль ав-
тор не дає чітких і ясних аргументів щодо такого
розмежованого існування та розвитку антропо-
логії права й юридичної антропології, та не по-
силається на думку інших зарубіжних авторів,
яки мають такі ж саме погляди на цю проблему.
Крім того, визнаючи антропологію права та
юридичну антропологію вищевказаним образом,
Л.Г. Удовика стверджує, що «поняття «юридич-
на антропологія» вживається у більш широкому
значенні й охоплює всі явища, більшою чи мен-
шою мірою пов’язані з правом, тоді як поняття
«антропології права» вживається у більш вузь-
кому значенні ...». Але виникає питання, якщо
антропологія права є часткою «філософсько-
правовій думці», то як це поняття може вживати-
ся «у більш вузькому значенні»?
В.С. Бігун не вважає необхідним розрізняти
антропологію права та юридичну антропологію.
На його думку, поява різних назв зумовлена ав-
торськими перевагами, намаганням наділити цю
область наукових досліджень специфічними ри-
сами (культурологічними, етнічними, тощо),
особливостями перекладу [2, с. 44].
В статті «Юридична антропологія: до характе-
ристики її предмета» Ю.І. Анохін назви антрополо-
гія права, юридична антропологія, правова антро-
пологія, юридична етнологія теж признає синоні-
мами, але з деякими застереженнями стосовно то-
го, що в майбутньому (коли розкриють, що ж таке
право) правова антропологія стане чимось іншим
ніж юридична антропологія [1, с. 101].
Але мета і потреба в такій майбутній дифере-
нціації залишається не відомою.
Більшість російських учених не відокремлю-
ють юридичну антропологію від антропології
права. Про це свідчить дослідження в області
антропології права в рамках антропологічних та
етнологічних конференцій, конгресів та «літніх
шкіл з юридичної антропології». Російський уче-
ний В.С. Тішков, однин із організаторів зазначе-
них заходів, ототожнює правову антропологію,
антропологію права та юридичну антропологію
[22, с. 6; 21, с. 12]. В.В. Бочаров в своїй статті
«Антропология права: антропологические и
юридические аспекты» розуміє антропологію
права як дисципліну, що вивчає архаїчні форми
права, звичаєво-правові системи та досліджує
традиційні й сучасні суспільства, а також субку-
льтури [4, с. 28–29].
Підсумовуючи вищевикладене, можна ствер-
джувати, що не має підстав намагатися розділити
або розрізняти антропологію права та юридичну
антропологію. Таке прагнення до штучної дифе-
ренціації наукової діяльності може привести ли-
ше до зменшення ефективності антропо-право-
вих досліджень, привнесення додаткової теоре-
тичної плутанини та ускладнення розвитку ан-
тропології права.
Форма антропології права як наукової діяль-
ності. У багатьох учених виникає одне і те саме
питання: що таке антропологія права – науковий
напрямок, окрема область наукових досліджень,
дисципліна, наука? На це питання відповідають
по-різному: одні учені визначають антропологію
права як науку [8, с. 1], інші – як дисципліну [6, с.
23; 22, с. 6; 4 с. 23], треті – як частину (розділ), на-
прям у філософії права або загальної теорії права.
В Юридичній енциклопедії правова антропологія
(антропологія права) визначена досить широко – як
«сфера правових знань і система теоретичних під-
ходів» [3, с. 34]. Тому не зрозуміло яке саме зна-
чення придається їй в даному випадку.
Для того, щоб відповісти на вищевказані за-
питання необхідно встановити критерії до кож-
ної «форми» наукової діяльності (напрям, об-
ласть досліджень, дисципліна, наука). Напрям в
філософії або науці, на нашу думку, це ситуація,
Антропологія права як сфера наукової діяльності
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 195
при якої створюється «відправна точка» (при-
зма), з якої дослідження починається і через яку
вивчається буття. Для напряму не характерно
наявність свого об’єкта та предмета, тому що
його мета – осягнути всю дійсність через конкре-
тну призму (бога, людину, тощо).
Область наукових досліджень – це першій
етап формування певної науки, на якому форму-
ються її загальний вектор досліджень та акуму-
люється первісна інформація окремого кола пи-
тань майбутньої науки. Дослідницька область –
«цілісна область, яка характеризується спільніс-
тю дослідницьких установок і принципів» [11, с.
112]. Область наукових досліджень на відміну
від напряму має свій особливий об’єкт і предмет,
але не формує свого специфічного метода або
підходу, тобто «область є для нього [ученого]
полем застосування пізнавальних методів» [11, с.
112]. Учений здійснюючи наукову діяльність в
певній області застосовує всі можливі прийоми
та способи пізнання конкретного предмета.
На відміну від двох зазначених форм наукової
діяльності наукова дисципліна «володіє основ-
ними властивостями науки» [14, с. 18]. Тому по-
трібно визначити що таке наука та з чого вона
складається. Наука – це найвища форма діяльно-
сті учених та системи закономірностей, знань.
Основним елементами науки є: об’єкт, предмет,
метод та теорія. Об’єкт – це певний фрагмент
дійсності [15, с. 17]. Предмет – конкретна сукуп-
ність об’єктивних закономірностей [20, с. 25], які
виражають стійкі, необхідні, суттєві зв’язки між
явищами та процесами [20, с. 49]. Метод – сис-
тема прийомів та способів пізнання та осягнення
істини [20, с. 28]. Теорія – система узагальнених
знань [12, с. 53] (а точніше – закономірностей).
Спробуємо виявити вищезазначені елементи в
самої антропології права. Але спочатку необхід-
но визначити основні поняття антропології пра-
ва, завдяки яким можливо сформулювати її еле-
менти. Одним з головних понять антропології
права є спільностне право (потреба введення
цього словосполучення зумовлена формування
понятійного апарата антропології права). Спіль-
ностне право (спільностний правопорядок) – це
сукупність правил поведінки, яки сформовані
певною спільністю та визнані нею як загально-
обов’язкові для її членів, регулюють найбільш
важливі відносини в цієї спільності, та спрямо-
вані на забезпечення автономного існування її
специфічного внутрішнього середовища. При
цьому така сукупність правил поведінки, для то-
го щоб входити до поняття права та регулювати
суспільні відносини, не потребує санкціонування
з боку держави, та необов’язково має писаний і
систематизований характер. Ситуація, коли спі-
віснують як спільностне право і юридичне право,
так і спільностні правопорядки між собою, нази-
вається правовим плюралізмом. Правовий плю-
ралізм, який найбільш яскраво знаходить свій
прояв в співіснуванні правопорядків різних етні-
чних спільностей з юридичним правом, є одним з
головних об’єктів прикладних антропо-правових
досліджень.
Аналізуючи різні праці пов’язані з антрополо-
гією права [9; 6; 10; 16; 29; 33] можна зробити
висновок, що об’єктом антропології права є су-
купність суспільних відносин в різних етносах.
Але, на нашу думку, такий об’єкт антропології
права є звуженим. Тому під об’єктом слід розу-
міти сукупність суспільних відносин, яки регу-
люються спільностним правом, норми спільно-
стного права та спільностне право в цілому, а
також інші процеси і явища, пов’язані зі спільно-
стним правом. Виходячи з цього предмет антро-
пології права – це сукупність закономірностей
формування, функціонування та розвитку спіль-
ностного права.
Складніше ситуація з визначенням метода ан-
тропології права. Вважаємо, що на сьогоднішній
час антропологія права не має чітко визначеного
та сформульованого метода, поки що вона вико-
ристовує антропо-правовий підхід (який в май-
бутньому може стати методом), який на відміну
від методу формує лише приблизний вектор нау-
кової діяльності. Антропо-правовий підхід є су-
купністю загального метода, загальнонаукових і
приватних (спеціальних) способів та прийомів.
Слід звернути увагу на те, що антропологія права
має свій спеціальний (приватний) спосіб –
польових досліджень. Цей спосіб перейшов до
антропології права з етнології [17, c. 24]. Але в
антропології права польові дослідження придба-
ли особливий характер, пристосований до ви-
вчення правових звичаїв, обрядів, символів та
інших явищ пов’язаних з формуванням та існу-
ванням права.
Багато проблем і в теорії антропології права,
як системи взаємопов’язаних та взаємоузгодже-
них закономірностей та інших знань про спіль-
ностне право. Теорія антропології права характе-
ризується нерозвинутою формою, мається значна
кількість протиріч. З одного боку така ситуація є
позитивною рисою антропології права, так як
вона створює вільний простір для наукової дум-
ки ученого. А з іншого боку – негативний вплив
на розвиток антропології права, тому що не
створюється загального уявлення про антропо-
Ю.Ю. Штурцев
196 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
правові дослідження, її характер, особливості,
процедури та правила їх здійснення.
Таким чином, слід зробити висновок, що ан-
тропологія права вже переросла такі форми нау-
кової діяльності як напрям та область наукових
досліджень, але ще не сформувалася в повноцін-
ну, самостійну науки, про що свідчить відсут-
ність власного методу та нечітко виражена теорія.
Антропологія права є науковою дисципліною (ав-
тор визнає, що в своїй попередній статті він зробив
помилку назвавши антропологію права наукою [32,
с. 302]). При цьому вона є самостійною науковою
дисципліною, яка відділилася від загальної теорії
права та філософії права під впливом соціологіч-
них, етнологічних, культурологічних та психологі-
чних концепцій розуміння права.
Емпірична та теоретична сфери антропології
права. Розвиток антропології права приводить до
необхідності аналізу емпіричного і теоретичного
стану цієї наукової дисципліни. Визначення спів-
відношення емпіричного і теоретичного в антропо-
логії права дозволить більш об'єктивно оцінити
значимість і виявити особливості цієї дисципліни,
характер одержуваних на її основі висновків.
Розвиток наукової дисципліни здійснюється
за допомогою процесів нагромадження й інтег-
рації емпіричних і теоретичних знань про пред-
мет конкретних досліджень. Такі процеси нагро-
мадження й інтеграції («ущільнення») є одним із
законів розвитку науки – акумуляції знання [13,
с. 5]. При цьому має особливу значимість визна-
чення співвідношення емпіричної і теоретичної
сфер наукової дисципліни. Але питання полягає
не у тому, яка сфера головніше або перша стосо-
вно іншої. В.С. Швирєв, аналізуючи емпіричне
та теоретичне в науці, впевнений в тому, що пи-
тання про рівень емпіричного і теоретичного може
бути поставлений лише в історичному аспекті [30,
с. 13]. У противному ж випадку «не можна пору-
шувати питання про первинність одного виду дія-
льності перед іншим ... Ми можемо кваліфікувати
теоретичне й емпіричне дослідження як два рівною
мірою можливих і необхідних способу пізнаваль-
ної діяльності в науці, але не первинність одного
перед іншим» [31; С. 284].
Вирішуючи питання про визначення емпірич-
ної і теоретичної сфер, варто звернути увагу на
то, що обидві сфери являють собою сукупність
знань і методів їхнього одержання. Відмінність
між емпіричною сферою і теоретичною сферою
полягає в тім, який характер здобувають ці знан-
ня і методи. Змістом емпіричної сфери є емпіри-
чні знання (одиничні факти [20; С. 306–315];
адекватна реальності інформація про зовнішні,
«видимі» ознаки та зв'язки; сумативні системи) і
емпіричні методи – прийоми і способи, спрямо-
вані на одержання одиничних фактів, формуван-
ня сумативних систем і виявлення поверхневих
ознак, зв'язків досліджуваних процесів та явищ.
Теоретичну сферу можна визначити аналогічним
шляхом, з однією лише особливістю – вона хара-
ктеризується теоретичною формою та змістом
знань (об'єктивні закономірності) і методів (при-
йоми, способи пізнання закономірностей).
Антропологія права порівняно юна область
наукових досліджень, момент виникнення якої
важко чітко встановити. Можна затверджувати
лише одне – антропо-правові дослідження знахо-
дяться на етапі формування [18, с. 69]. А це
означає те, що антропологія права на сьогодніш-
ній день тільки «насичується» знаннями, акуму-
лює їх. При цьому основний обсяг знань, отри-
маних антропологією права, складають емпірич-
ні знання. Така ситуація є природною. Будь-яка
наука, наукова дисципліна на етапі становлення
повинна одержати певну сукупність знань про
об'єкт свого дослідження. І, звичайно ж, така су-
купність знань буде містити «видимі», поверхне-
ві ознаки, зовнішні зв'язки об'єкта з іншими яви-
щами та процесами об'єктивної реальності, і
одиничні факти.
Формування антропології права зумовлено
процесом концентрації «пізнавального променя»
на певних явищах і процесах, пов’язаннях зі спі-
льностним правом. Перехід від фундаментальної
науки до наукової дисципліни «завжди є насам-
перед звуження обсягу предмета дослідження,
інакше кажучи обмеження загального предмета
всієї даної фундаментальної науки (одиниці) ви-
значеними рамками» [5, с. 20]. Отже, антрополо-
гія права не прагне охопити всю правову дійс-
ність, у всьому її різноманітті. Вона націлена на
виявлення закономірностей спільностного права.
У противному випадку, якщо розглядати антро-
пологію права як «меганауку», що «вивчає пра-
вове буття людини на всіх стадіях розвитку цьо-
го буття, від архаїчних до сучасних» [6, с. 23],
вона буде зазіхати на предмет загальної теорії
права і філософії права.
Антропологія права як наукова дисципліна
визначає для себе конкретний аспект у предметі
правознавства як єдиної галузі науки в цілому.
Після чого всі зусилля спрямовуються на одер-
жання первинної інформації про специфічний
предмет дисципліни, тобто антропо-правові до-
слідження скоординовані на спостереження,
опис і узагальнення одиничних фактів. Для оде-
ржання одиничних фактів використовуються ем-
Антропологія права як сфера наукової діяльності
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 197
піричні методи. Вони ж і зумовлюють характер
одержуваних у результаті їхнього використання
знань. Відомий юрист, який поширює та розви-
ває ідеї антропології права в Росії, А.И. Ковлер у
своїй книзі «Антропологія права» визначає такі
юридико-антропологічні прийоми і способи:
включене (польове) дослідження, порівняння,
інституціональний аналіз [6; С. 28–33]. При цьо-
му останній метод, на думку самого автора, є
складним і таким, що несе в собі велику імовір-
ність перекручування знання [6; С. 31]. Включе-
не дослідження, порівняння – це емпіричні мето-
ди, тому що за допомогою їх не можна одержати
якісно нове знання, що розкриває яку-небудь за-
кономірність. Використовуючи включене дослі-
дження (спостереження) і порівняння можна ви-
явити лише одиничні факти.
Таким чином, на сьогоднішній момент антро-
пологія права як наукова дисципліна «озброєна»
в основному емпіричними методами. Звичайно,
це не означає, що антропологія права не має тео-
ретичних знань. При цьому варто помітити, що в
будь-якій науці, а тим більше дисципліні пере-
важає емпірична сфера. Учений, група вчених
одержують завжди більше одиничних фактів,
зовнішніх ознак і зв'язків чим можуть обробити,
тобто з величезного обсягу первинної інформації
дослідник виявляє одну чи кілька об'єктивних
закономірностей. А певна частина первинної ін-
формації, або через недостатність часу чи інших
ресурсів, або в результаті складності обробки
великого обсягу інформації, може залишитися
так і не дослідженої за допомогою теоретичних
прийомів і способів.
Положення наукової дисципліни, при якому
емпірична сфера значно перевищує теоретичну
сферу, є нормальним. Не варто вважати, що дана
дисципліна неповноцінна. Як уже було згадано
раніше, не можна стверджувати про більшу чи
меншу значимість теоретичної й емпіричної сфер
по відношенню одної до другої. Обидві сфери
мають особливе значення для розвитку будь-
якого знання, особливо наукового. В.С. Швирєв
у своїй статті «Об отношении теоретического и
эмпирического в научном познании» пише: «... і
теоретичне, і емпіричне – рівною мірою необхід-
ні, взаємозумовлені і взаємопередбачені компо-
ненти, сторони наукового пізнання, діалектична
єдність і розходження яких представляє найваж-
ливішу структурну особливість науки» [30; С. 7].
Слід зауважити, що вивченням правових явищ
через призму специфічних соціальних, культур-
них, економічних і інших рис відповідної спіль-
ності не займалися цілеспрямовано. Це визнає і
Н. Рулан: «Можна тільки дивуватися тому, який
слабкий вплив зробили на неї [юридичну антро-
пологію] суто правові теорії» [16, с. 49]. Тому й
по сьогоднішній день антропологія права не має
чітко сформованої та завершеної (тобто такій, що
має взаємозалежні, взаємозумовлені і погоджені
між собою закономірності) теорії, яка б допомо-
гла створити певну цілісну «картину» антропо-
правового розуміння права.
Підводячи підсумок під всім вищевказаним
можна стверджувати, що антропологія права – це
наукова дисципліна, яка завдяки антропо-
правовому підходу вивчає та досліджує законо-
мірності формування, функціонування і розвитку
спільностного права. Вона володіє значним емпі-
ричним матеріалом, що вимагає відповідній теоре-
тичній «обробці», з метою отримання об'єктивних
закономірностей. Багато емпіричних та теоретич-
них знань антропології права ще не систематизова-
но. Тому «антропо-правові дослідники» мають ще
величезну роботу з розвитку антропології права, її
підходу та теорії. Але у будь-якому випадку антро-
пологія права має велике особливе значення для
розвитку правознавства в цілому.
Перелік літератури
1. Анохін Ю.І. Юридична антропологія: до ха-
рактеристики її предмета // Бюлетень Міністерс-
тва юстиції України. – № 7 (33). – 2004. – С. 100–
110.
2. Бігун В. С. Антропологія права: предмет,
система, методологія, статус та функції // Антро-
пологія права: філософський та юридичний ви-
мір (стан, проблеми, перспективи): Матеріали
Першої всеукраїнського круглого столу (м.
Львів, 16–17 вересня 2005 року). – Львів: Край,
2006. – С. 43–57.
3. Бігун В. С. Правова антропологія // Юриди-
чна енциклопедія в 6 т. / Інститут держави і пра-
ва ім. В.М. Корецького НАН України; Редкол.:
Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. – К.: Вид-во
«Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана,
2004. – Т. 5: П–С. – С. 34–36.
4. Бочаров В. В. Антропология права: антро-
пологические и юридические аспекты // Человек
и право. Книга о летней школе по юридической
антропологии (г. Звенигород, 22–29 мая 1999 г.).
Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. – М.: ИД
«Стратегия», 1999. – С. 23–31.
5. Кедров Б.М. О дисциплинарности в свете
общей структуры развивающегося научного зна-
ния // Вопросы истории естествознания и техни-
ки. – 1983. – № 3. – С. 15–29.
Ю.Ю. Штурцев
198 Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V.
6. Ковлер А.И. Антропология права: Учебник
для вузов. – М.: Издательство НОРМА, 2002. –
480 с.
7. Максимов С. Предмет і методологічні заса-
ди правової антропології // Антропологія права:
філософський та юридичний вимір (стан, про-
блеми, перспективи): Матеріали Першої всеукра-
їнського круглого столу (м. Львів, 16–17 вересня
2005 року). – Львів: Край, 2006. – С. 240–248.
8. Нерсесянц В. С. Юридическая антрополо-
гия как наука и учебная дисциплина // Рулан Н.
Юридическая антропология. Учебник для вузов.
Перевод с франц. Ответственный редактор В.С.
Нерсесянц. – М.: Издательство НОРМА, 1999. –
С. 1–6.
9. Обычай и закон. Исследования по юриди-
ческой антропологии (Санкт–Петербург – Пуш-
кин, 20–26 августа 2001 года) / Отв. ред. Н.И.
Новикова, В.А. Тишков – М.: Издательский дом
«Стратегия», 2002. – 399 с.
10. Обычное право и правовой плюрализм
(Материалы XI Международного конгресса по
обычному праву и правовому плюрализму, ав-
густ 1997 г., Москва) / Ответ. ред.: Н.И. Новико-
ва, В.А. Тишков. – М., 1999. – 251 с.
11. Основы науковедения / Под ред. Н. Сте-
фанова и др. – М.: Наука, 1985. – 431 с.
12. Основы научных исследований / Под ред.
В.И. Крутова, В.В. Попова. – М.: «Высшая шко-
ла», 1989. – 400 с.
13. Печенкин А.А. Закономерности развития
науки // Вестник Моск. ун-та. Сер. 7. Философия.
– 1996. – № 3. – С. 3–15.
14. Пископпель А.А. Наука, деятельность, дис-
циплинарность // Философские науки. – 1990. –
№ 6. – С. 18–26.
15. Рабінович П.М. Упрочнение законности –
закономерность социализма. – Львов: «Вища
школа» Изд-во при Львов. ун–те, 1975. – 260 с.
16. Рулан Н. Юридическая антропология.
Учебник для вузов. Перевод с франц. Ответст-
венный редактор – В.С. Нерсесянц. – М.: Издате-
льство НОРМА, 1999. – 310 с.
17. Садохин А.П. Этнология: Учебное посо-
бие. – Изд. 3–е, перераб. и доп. – М.: Альфа–М;
ИНФРА–М, 2004. – 352 с.
18. Саидов А.Х. О предмете антропологии
права // Государство и право. – 2004. – № 2. – с.
63–69.
19. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.:
Гардарики, 2001. – 816 с.
20. Сырых В.М. Логические основания общей
теории права: В 2 т. Т. 1: Элементный состав. –
М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2000. –
528 с.
21. Тишков В.А. Антропология права – начало
и эволюция дисциплины // Юридическая антро-
пология. Закон и жизнь. Отв. ред. начало и эво-
люция дисциплины // Юридическая антрополо-
гия. Закон и жизнь. Отв. ред. Н.И. Новикова,
В.А. Тишков. – М.: Издательский дом «Страте-
гия», 2000. – С. 7– 14.
22. Тишков В.А. Вступительное слово // Обы-
чное право и правовой плюрализм (Материалы
XI Международного конгресса по обычному
праву и правовому плюрализму, август 1997 г.,
Москва). Ответ. ред.: Н.И. Новикова, В.А. Тиш-
ков. – М., 1999. – С. 6–8.
23. Удовика Л. Г. Еволюція юридичної антро-
пології // Проблеми філософії права. Том III. – №
1–2. – Київ–Чернівці: Рута, 2005. – С. 244–249.
24. Удовика Л.Г. Звичаєве право з позицій
юридичної антропології // Вісник Запорізького
юридичного інституту. – № 1. – 2004. – С. 26–38.
25. Удовика Л.Г. Право як спосіб людського
буття // Вісник Запорізького державного універ-
ситету: Збірник наукових статей. Юридичні нау-
ки. – Запоріжжя: Запорізький держаний універ-
ситет, 2004. – С. 28–32.
26. Философия: Учебник для вузов / Под ред.
проф. В.Н. Лавриненко, проф. В.П. Ратникова. –
М.: ЮНИТИ, 2000. – 584 с.
27. Філософія: Підручник / За ред. Г.А. Заїче-
нка та ін. – К.: Вища школа, 1995. – 455 с.
28. Філософія права. Навчальний посібник /
За заг. ред. М.В. Костецького, Б.Ф. Чміля. – К.:
Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
29. Человек и право. Книга о летней школе по
юридической антропологии (г. Звенигород, 22–
29 мая 1999 г.). Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А.
Тишков. – М.: ИД «Стратегия», 1999. – 196 с.
30. Швырев В.С. Об отношении теоретическо-
го и эмпирического в научном познании // Мето-
дология и методы социальной психологии / Отв.
ред. Е.В. Шорохова. – М.: «Наука», 1977. – 247 с.
31. Швырев В.С. Теоретическое и эмпиричес-
кое в научном познании. М.: «Наука», 1978. –
327 с.
32. Штурцев Ю.Ю. Юридико-антропологічне
розуміння правового плюралізму // Антропологія
права: філософський та юридичний вимір (стан,
проблеми, перспективи): Матеріали Першої все-
українського круглого столу (м. Львів, 16–17 ве-
ресня 2005 року). – Львів: Край, 2006. – С. 302–
308.
Антропологія права як сфера наукової діяльності
Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том IV-V. 199
33. Юридическая антропология. Закон и
жизнь / Отв. ред. Н.И. Новикова, В.А. Тишков. –
М.: Издательский дом «Стратегия», 2000. – 224 с.
Ю.Ю. Штурцев
АНТРОПОЛОГИЯ ПРАВА КАК ФОРМА НАУЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
В данной статье выявляются и раскрываются особенности антропологии права как научной дис-
циплины, которая по средствам своего специфического познавательного подхода изучает закономер-
ности формирования, функционирования и развития общностного права. Автор рассматривает про-
блемы элементного состава антропологии права, ее эмпирические и теоретические компоненты.
Y.Y. Shturtcev
ANTHROPOLOGY OF LAW AS A FORM OF SCIENTIFIC ACTIVITY
The article deals with the peculiarities of the anthropology of law as the scientific subject, which by
means of specific cognitive approach studies regularities of formation, functions and development of com-
munity law. The author analyzes issues of elementary composition of anthropology of law, its empirical and
theoretical components.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13554 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:57:46Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Штурцев, Ю.Ю. 2010-11-11T14:54:09Z 2010-11-11T14:54:09Z 2007 Антропологія права як форма наукової діяльності / Ю.Ю. Штурцев // Проблеми філософії права. — 2006-2007. — Т. IV-V — С. 193-199. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13554 В данной статье выявляются и раскрываются особенности антропологии права как научной дисциплины, которая по средствам своего специфического познавательного подхода изучает закономерности формирования, функционирования и развития общностного права. Автор рассматривает проблемы элементного состава антропологии права, ее эмпирические и теоретические компоненты. The article deals with the peculiarities of the anthropology of law as the scientific subject, which by
 means of specific cognitive approach studies regularities of formation, functions and development of community
 law. The author analyzes issues of elementary composition of anthropology of law, its empirical and theoretical components. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Антропологічні засади права Антропологія права як форма наукової діяльності Антропология права как форма научной деятельности Anthropology of law as a form of scientific activity Article published earlier |
| spellingShingle | Антропологія права як форма наукової діяльності Штурцев, Ю.Ю. Антропологічні засади права |
| title | Антропологія права як форма наукової діяльності |
| title_alt | Антропология права как форма научной деятельности Anthropology of law as a form of scientific activity |
| title_full | Антропологія права як форма наукової діяльності |
| title_fullStr | Антропологія права як форма наукової діяльності |
| title_full_unstemmed | Антропологія права як форма наукової діяльності |
| title_short | Антропологія права як форма наукової діяльності |
| title_sort | антропологія права як форма наукової діяльності |
| topic | Антропологічні засади права |
| topic_facet | Антропологічні засади права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13554 |
| work_keys_str_mv | AT šturcevûû antropologíâpravaâkformanaukovoídíâlʹností AT šturcevûû antropologiâpravakakformanaučnoideâtelʹnosti AT šturcevûû anthropologyoflawasaformofscientificactivity |