Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії

В свете концептуальных принципов развития современного государства рассматриваются теоретические вопросы аксиосферы современного государства и восприятия права в обществе....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Оніщенко, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Філософія права та праворозуміння
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13624
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії / Н.М. Оніщенко // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 49-53. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13624
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-136242025-02-09T09:49:55Z Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії Аксиосфера современного государства и восприятия права в обществе: проблемы теории Aksiosphere of the modern state and perception of law in society: problems of theory Оніщенко, Н.М. Філософія права та праворозуміння В свете концептуальных принципов развития современного государства рассматриваются теоретические вопросы аксиосферы современного государства и восприятия права в обществе. In the light of conceptual principles of the development of the modern state article reviews some theoretical issues of axiosphere of the modern state and perception of law in society. 2009 Article Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії / Н.М. Оніщенко // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 49-53. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13624 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія права та праворозуміння Філософія права та праворозуміння
spellingShingle	Філософія права та праворозуміння Філософія права та праворозуміння Оніщенко, Н.М. Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
description	В свете концептуальных принципов развития современного государства рассматриваются теоретические вопросы аксиосферы современного государства и восприятия права в обществе.
format	Article
author	Оніщенко, Н.М.
author_facet	Оніщенко, Н.М.
author_sort	Оніщенко, Н.М.
title	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
title_short	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
title_full	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
title_fullStr	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
title_full_unstemmed	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
title_sort	аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Філософія права та праворозуміння
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13624
citation_txt	Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії / Н.М. Оніщенко // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 49-53. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT oníŝenkonm aksíosferasučasnoíderžavitasprijnâttâpravavsuspílʹstvíproblemiteoríí AT oníŝenkonm aksiosferasovremennogogosudarstvaivospriâtiâpravavobŝestveproblemyteorii AT oníŝenkonm aksiosphereofthemodernstateandperceptionoflawinsocietyproblemsoftheory
first_indexed	2025-11-25T12:42:25Z
last_indexed	2025-11-25T12:42:25Z
_version_	1849766253707657216
fulltext	Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 49 Н. М. Оніщенко Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ АКСІОСФЕРА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ ТА СПРИЙНЯТТЯ ПРАВА В СУСПІЛЬСТВІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ Пошук порядку в людському суспільстві, - відзначав видатний філософ і мислитель В. С.Соловйов, – супроводжується пошуком вла- ди [1, c. 458]. Перехід України до демократично- го етапу розвитку прямо пов’язаний, по-перше, з перерозподілом соціального простору між дер- жавою і громадянським суспільством, а, по- друге, з їх визначеною, ефективною взаємодією в нових політичних умовах. Зазначимо, що принцип пріоритетного функ- ціонування громадянського суспільства по від- ношенню до держави знаходить своє розповсю- дження, стає все більш характерним для генера- льної динаміки розвитку сучасної світової циві- лізації. Це, зокрема, відображено у появі та ус- пішній діяльності міжнародних невладних орга- нізацій, наднаціональних інститутів ООН, ЮНЕСКО, МОТ тощо. У документах подібних організацій зафіксований примат громадянського суспільства над державою при розв’язанні тих чи інших проблем та конфліктів. Наприклад, відпо- відно до Конвенції МОТ №87 забороняється втручання державних органів у роботу профспі- лок та організацій підприємств, їх розпуск в ад- міністративному порядку. Права цих об’єднань не можуть бути обмежені внутрішньодержавним законодавством і практикою його застосування. Проте потрібно враховувати, що соціальні та політичні переваги комунікаційної моделі гро- мадянського суспільства в порівнянні з їх «жорс- ткими» державними аналогами вітчизняного ти- пу на початку перебудовних процесів викликали певні ідеалістичні уявлення у свідомості демок- ратів. Проголошена гласність для активізації громадян стала розглядатися як громадянське суспільство, яке здатне відсторонити контроль соціалістичної держави, в якості її реального «демократичної заміни». Реформатори вимагали перебудови всіх сфер під лозунгом «Менше дер- жави!». А тому знищення державного регулю- вання розглядалося на початку 90-х як головне спрямування реформ. Боротьба з державою, яка довгі десятиріччя регулювала всі сфери українського суспільного життя, трактувалася як боротьба проти тоталіта- ризму й антидемократичних методів соціального та політичного управління. Результатом цієї бо- ротьби повинно було б, на думку неолібералів, стати створення в Україні розгалуженого та доб- ре структурованого громадянського суспільства як макросоціальної демократичної практики. Знищення тотального диктату держави, як вва- жалося, дасть новий історичний імпульс країні, застійні явища в якій починали серйозно загрожу- вати її статусу європейської держави. Жорстоко знищувалося галузеве та загальне централізоване планування, підприємства позбавлялися оборотних засобів, потім – приватизація найбільших держав- них підприємств як недієздатних [2, c. 44-47]. У результаті шокових перетворень практичні процеси несподівано виявилися далекими від «гламурних» теоретичних конструктів. Голо- вною причиною цього стає некоректна інтерпре- тація реформаторами особливостей взаємовідно- син держави, державної влади, громадянського суспільства та громадян в Україні. Справа поля- гає в тому, що для України держава залишається системоутворюючим принципом на всіх етапах розвитку. Це інваріантний принцип її існування. Діяльність держави можна успішно демократич- но корегувати за допомогою: 1) суб’єктів; 2) ін- ститутів; 3) структур громадянського суспільст- ва; 4) ефективність, дієвості права як такого. Але не можна позбавити її певної ролі в організації вітчизняного соціального простору та підмінити громадянським суспільством. Такі спроби в істо- рії країни виникали неодноразово. Наприклад, другий етап перебудови, а потім реформи 1992 – 1995 рр. Однак, як в історичному минулому, так і тепер, вони призводили лише до періодів соціальних потрясінь, які потім інтен- сифікували саме авторитарні тенденції соціаль- ного та політичного управління, тобто посилю- вати роль і значення не громадянського суспіль- ства, а Української держави. Сучасний стан українського суспільства по- требує від наукової спільноти пошуку відповідей на загальносоціальні імпульси, які потребують зміни стратегії реформування: перехід його від неконструктивних спроб замінити державу гро- мадянським суспільством до зусиль, які спрямо- вані на їх збалансовану взаємодію. Саме прин- цип соціального та політичного балансу у взає- мовідносинах держави та громадянського суспі- льства повинен стати основою для виправлення та корекції існуючої ситуації. Н.М. Онищенко 50 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. У цій сфері країна зустрілася сьогодні з най- більшими труднощами. Проблеми у взаємовід- носинах вітчизняних володарюючих структур із суб’єктами та інститутами громадянського сус- пільства настільки серйозні, що в національній суспільній свідомості стали формуватися поляр- ні, досить стійкі уявлення про те, що в Україні закордонні демократичні інституції взагалі не потрібні, що, крім шкоди, для країни вони нічого не принесли. Щоб розібратися в цьому питанні потрібно визначити роль держави як базового елементу української політичної системи, що відповідає за збереження цілісності суспільства та забезпечен- ня його нормальної життєдіяльності. Вона за до- помогою адміністративних структур, органів конт- ролю, профілактики та запобігання протиправної діяльності регулює різнорівневий зв’язок і взаємо- дію між різними суб’єктами. Соціальний простір структурується так, щоб доля ентропійних проце- сів (невизначених) у соціумі не перевищувала рі- вень, за яким починаються системно-структурні дисфункції та стає можливим його розпад. Оголошення магістральною проблемою сьо- годення прав людини, визнання інтересів особи- стості більш вагомими порівняно з інтересами суспільства і держави є класичним постулатом доктрини громадянського суспільства. Однак це не означає і не може означати послаблення ролі держави у захисті й охороні особистості. Більше того, особистість не у змозі розв’язувати про- блему власної безпеки та поновлення прав, які порушені скоєнням злочину. Це прерогатива держави. З ростом злочинності держава повинна адекватно посилювати свої функції у сфері конт- ролю над нею. Права людини можуть бути гара- нтовані тільки в умовах сильної держави, яка у змозі управляти суспільством і позитивно впли- вати на особистість. Сучасна держава – соціальний арбітр, орган вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без здійснення яких не може нормально функціонувати сучасне суспільство. Крім того, та зазначимо, що об'єктивно між державою і громадянином можуть і навіть пови- нні існувати суперечності. Проте завдання дер- жави - запобігати зростанню, посиленню цих су- перечностей, не доводити їх до гострого конфлі- кту. Слабка діяльність держави в соціальній сфе- рі часто стає причиною гострих соціальних кон- фліктів, порушенням прав громадян, що закріп- ленні в Конституції України. Завдання держави передбачати, попереджати наростання, посилення цих суперечностей, не доводити їх до гострого конфлікту, протистояння [3, c. 28]. У даному випадку повинно йтися про відповідальність держави, за бездіяльність її ор- ганів і посадовців, за грубі порушення конститу- ційних прав громадян. На жаль, на практиці цьо- го не відбувається, а якщо і відбувається, то над- то рідко. Подібне положення породжує відчуття безкарності, вседозволеності в окремих держав- них урядовців і у держави в цілому. Однією з причин безвідповідальності держави є відсутність ефективних правових механізмів реалі- зації відповідальності держави перед особою. За- вдання українського суспільства - їх створити, оскільки держава не зацікавлена в здійсненні, і, тим паче, в удосконаленні механізму власної від- повідальності. У правовій державі, громадянсько- му суспільстві такої невідповідності у відносинах «держава – громадянин» бути не повинно. Інша справа, що повинен бути розроблений інститут юридичної відповідальності держави перед суспільством і особою. А це сприятиме підвищенню авторитету держави, державної вла- ди, владних структур. Отже, повинен бути розроблений інститут юридичної відповідальності держави перед сус- пільством та особою. Не викликає заперечень констатація того, що одним із найдієвіших засобів, інструментів, за допомогою яких стверджується держава, реалі- зується її соціальна сутність і спрямованість, є саме право. За допомогою його настанов держа- вна політика в будь-якій сфері – економічній, політичній, соціальній – знаходить вираження та напрями розвитку. Від того, наскільки будуть зрозумілими, підтриманими певними соціумами індивідами, суспільством у цілому правові на- станови, настільки успішними можуть виявитися ті чи інші державні заходи, напрями діяльності, ракурси трансформаційних процесів, а отже, бу- де реалізована так звана соціальна цінність су- часної держави. Під таким кутом зору право мо- же розглядатися як певна посередницька ланка між державою та суспільством у контексті їх вза- ємовпливу, взаємопроникнення й удосконалення окремих інститутів і структур. Отже, про меншу або більшу досконалість аксіосфери сучасної держави можна і необхідно говорити також з урахуванням такої філософсько-правової катего- рії, як «сприйняття права». Важливою проблемою сьогодення, виміром якості нашого життя, успішного проведення бага- тьох, а можливо, переважної більшості реформ є проблема сприйняття права взагалі, окремих його інститутів і норм зокрема, в нашому суспільстві. Звернемося до наукового терміна «сприйнят- тя», розглянемо його зміст, сутність і тлумачен- Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 51 ня. Так, «сприйняття» визначалося як складний психологічний акт, засобами якого ми пізнаємо, засвоюємо, те, що нам дано у почуттях, запрова- джуємо в наш загальний досвід, за допомогою цього останнього акту ми об’єктивуємо наші від- чуття, тобто розміщуємо їх у просторі поза на- шою свідомістю і приймаємо їх як істинні і від- повідні дійсності [4, c. 220]. Наступна дефініція «сприйняття» наведена у відомому словнику С. Ожегова. Він визначає цей термін як безпосеред- нє відображення дійсності у свідомості, здатність сприймати, розрізняти і засвоювати явища зов- нішнього світу [5, c. 95]. У тлумачному словнику В. Даля «сприймати» означає щось отримувати, приймати, одержува- ти, засвоювати для себе [6, c. 146]. У більш ран- ньому виданні цього словника «сприйняття» на- віть розглядається як засвоєння чогось корисно- го, наприклад, освіти для народу [7, c. 250]. У філософських виданнях «сприйняття» трак- тується як певні перетворення в суб’єкті різнома- їття подразнень у чуттєвій сфері [8, c. 77]. Також «сприйняття» (сприймання) характери- зується як чуттєве осягнення предметів і явищ дійсності в сукупності притаманних їм властиво- стей та особливостей при безпосередній їх дії на органи чуття. Сприйняття як процес формування образу предмета і як результат цього процесу – сам образ. Найбільш вагомими властивостями сприйняття є предметність, цілісність, констант- ність, категоріальність. У сприйнятті завжди знаходять свій різноплановий вияв інтереси, пристрасті й уподобання, установки конкретного індивіда, його особистий життєвий досвід і бут- тєві проекти [9, c. 607]. Проте особливо вдалою характеристикою цього терміна, на наш погляд, можна вважати таку: сприймати – зрозумівши щось, запам’ято- вувати, засвоювати, схоплювати розумом; збаг- нувши суть чогось, визнати щось; виявити своє ставлення до чогось, так чи інакше реагувати на щось, що в повній мірі можна віднести і до пра- вової дійсності [10, c. 715]. М. Бердяєв у цьому зв’язку зазначав: «У пізнанні людина перебуває у певній точці світу, з якої вона оглядає його. Віра дає їй можливість брати світ як ціле, відкриваю- чись йому у всій повноті» [11, c. 17]. В українсь- кій суспільнознавчій науці «сприйняття» визна- чається як процес відображення у своїй свідомо- сті предметів і явищ об’єктивного світу; сприй- мати – ставитися до чого-небудь, реагувати на щось у певний спосіб; осягти розумом сенс чого- небудь, осмислювати щось [12, c. 1377]. Після дефініційної характеристики терміна «сприйняття» хотілося б заглибитися саме в кон- кретику сприйняття права на сучасному етапі трансформації суспільства, в тому числі – етапі правових реформ, зрушень і перетворень. Серед багатьох ракурсів наукових досліджень у сфері «людина – право» проблематиці сприй- няття права, на жаль, не приділялася належна увага на жодному з етапів розвитку нашого сус- пільства. Безумовно, аналізувалися науково не- обхідні характеристики права такі, як його сут- ність і природа, призначення і дієвість, ефектив- ність правових норм і місце права в національ- них правових системах, врешті решт, досліджу- валася категорія цінності та значення «авторите- ту» або престижу права. Проте, на жаль, учені- правознавці не замислювалися в рамках теорети- чних, монографічних, пошукових працях, на скі- льки та чи інша норма може і стане сприйнятою кожним індивідом, особою, громадянином, пова- га до права, його дотримання та підтримка бу- дуть бажаними для кожного, а не насильницьким примусовим процесом або, ще гірше – ставлення до правових норм характеризуватиметься як пре- зирливе, байдуже. Наявна сучасна законодавча база України свідчить про те, що в ній у цілому враховані не тільки національні, але й європей- ські вимоги та стандарти, і при тому можна спо- стерігати повну «хворобливість» у сферах право- вого регулювання, правореалізації, правозасто- сування, яку пояснити важко, якщо враховувати тільки вади тих чи інших правозастосувальних ме- ханізмів. Пояснення «недієвості» часткової або повної законодавчих норм потрібно шукати, на наш погляд, і в емоційно-вольовій сфері розвитку та життєдіяльності індивідуума, мова йде, в першу чергу, про категорію «сприйняття права». Сучасні демократичні процеси та зміни, що відбуваються в усіх напрямах правового та дер- жавного розвитку в Україні, потребують чіткої, узгодженої, регламентованої дії відповідних складових правової системи. На жаль, багато з цих процесів уповільнюються або гальмуються чи, навіть, зазнають деструктив- ного впливу внаслідок значних проявів правового нігілізму та правової демагогії. Очікування, що ди- сфункції розвитку правової свідомості та її дисфо- рії зникнуть або нівелюються сьогодні, на преве- ликий жаль, себе не виправдали. Безумовно, серед першопричин цього є: еко- номічні фактори, кризові явища, довготривале політичне протистояння, нарешті, серйозні про- блеми у сфері соціальної безпеки та дисфункції гармонійного розвитку суспільства. Особливо великого значення набуває в цих умовах дієвість права: відчуття захищеності ко- жним, гарантованості прав і законних інтересів, Н.М. Онищенко 52 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. протистояння сваволі у процесі упорядкування суспільних відносин, безсумнівної дії механізмів щодо впровадження правового порядку в усіх сферах суспільного життя, гарантування та за- безпечення системи безпеки, що пов’язана із со- ціальною діяльністю, особливо тією, яка несе потенційну загрозу життєво важливим інтересам особи суспільства та держави. Це далеко не по- вний перелік наших очікувань від сучасного пра- ва. Багато в чому успіхи демократичних пере- творень залежать від того, наскільки право в су- спільстві підтримується та поважається різними соціумами та кожним індивідом зокрема. Питання ж правових засад процесу взаємодії «Людина–Право» давно, а особливо тепер, по- требують свого осмислення та висвітлення. Важ- ливого значення набувають сьогодні й аналіз ефективності законодавства під кутом зору його сприйняття в суспільстві, і інститут відповідаль- ності держави перед особою, і взаємовідповід- ність втілення принципу законності в суспільст- ві, забезпеченні правопорядку, гарантування со- ціальної безпеки та сприйняття права як явища соціальної дійсності. Дослідження аналізу сутнісної проблеми сприйняття права, як явища соціальної дійсності, повинно проводиться у двох площинах: а) яким повинно бути «право цивілізованих народів», щоб сприйматися кожним пересічним громадя- нином і суспільством у цілому; б) яким повинен бути загальнокультурний, соціальний, суто пра- вовий рівень пересічного громадянина, щоб він був здатний, готовий до настанов сучасного пра- ва, як відображення, віддзеркалення правового демократичного розвитку. Загальновідомо, що право не існує поза людь- ми, поза середовищем їх життєдіяльності. Воно звернене саме до людини. Людина – повинна бути епіцентром наукових, у тому числі правових дослі- джень. Для сучасної України це актуальна пробле- ма, бо вона має безпосереднє відношення до пра- вової реформи, без якої навряд чи можлива побу- дова демократичної, правової держави, а держава може вважатися дієвим засобом захисту прав і за- конних інтересів її громадянина. Не є перебільшенням твердження, що такі су- часні наукові напрями, як теорія держави і права, філософія права, порівняльне право державо- знавство повинні, в першу чергу, бути спрямова- ні на розвиток магістральних, фундаментальних засад удосконалення як окремих державних структур, апарату держави, її механізму, так й інструментарію з удосконалення їх діяльності. Зосередження уваги саме на цих проблемах – дієвий захід у контексті перебудовних процесів та проведення реформ із формування громадян- ського суспільства та розвитку соціальної держа- ви. Запропоновані та виокремлені в статті питан- ня є одним з небагатьох можливих пошукових векторів наукових досліджень. Проте ми споді- ваємося, що їх аналіз матиме необхідний по- штовх для подальших дискусій, обговорень і на- працювань у сфері концептуальних засад розвит- ку сучасної держави. Список літератури 1. Соловьев В. С. Сочинения в 2-х т. – М., 1990. – Т. 1. 2. Оніщенко Н. М. Взаємодіяя громадянсь- кого суспільства і держави: сучасні погляди, ви- міри та підходи // Проблеми організації держав- ної влади в Україні в контексті політико- правової реформи: Матеріали методологічного семінару. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України, 2008. 3. Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархо- менко Н. М., Легуша С. М. Теорія держави та права. – К.: Видавець Паливода А.В., 2006. 4. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. Иллюстриро- ванный энциклопедический словарь. Современ- ная версия. – М.: Эксмо, 2006. 5. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Советская энциклопедия, 1964. 6. Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. – М.: Эксмо, 2007. 7. Даль В.И. Толковый словарь живого ве- ликорусского языка: В 4-х томах. – Т. 1. – А-З. – М.: Русский язык, 1989. 8. Философский энциклопедический сло- варь. – М.: ИНФРА-М, 1997. 9. Філософський енциклопедичний слов- ник. – К.: Абрис, 2002. 10. Куньч З.Й. Універсальний словник украї- нської мови. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. 11. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смисл творчества. – М.: Правда, 1989. 12. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доповн.) / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 53 Онищенко Н. Н. АКСИОСФЕРА СОВРЕМЕННОГО ГОСУДАРСТВА И ВОСПРИЯТИЯ ПРАВА В ОБЩЕСТВЕ: ПРОБЛЕМЫ ТЕОРИИ В свете концептуальных принципов развития современного государства рассматриваются теоре- тические вопросы аксиосферы современного государства и восприятия права в обществе. Onischenko N. M. AKSIOSPHERE OF THE MODERN STATE AND PERCEPTION OF LAW IN SOCIETY: PROBLEMS OF THEORY In the light of conceptual principles of the development of the modern state article reviews some theoreti- cal issues of axiosphere of the modern state and perception of law in society.

Аксіосфера сучасної держави та сприйняття права в суспільстві: проблеми теорії

Репозитарії

Схожі ресурси