Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку

В статье анализируется существующая монологическая доктрина права. Говориться о необходимости формирования в условиях современных украинских реалий нового образа права – права как формы существования и выражения высших духовных ценностей. Новый образ права должен заменить существующее негумманистич...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Братасюк, М.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Філософія права та праворозуміння
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13633
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 54-59. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13633
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-136332025-02-09T21:14:51Z Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку Право как монолог государственной власти в условиях современных украинских реалий Law as a monologue of state authority in ukrainian context Братасюк, М.Г. Філософія права та праворозуміння В статье анализируется существующая монологическая доктрина права. Говориться о необходимости формирования в условиях современных украинских реалий нового образа права – права как формы существования и выражения высших духовных ценностей. Новый образ права должен заменить существующее негумманистическое понимание права как исключительно политико-государственного явления, которое, возвышая власть и государство, унижает перед ними человека. The author analyzes the existing monologue-like doctrine of law. The article suggests the necessity for the creation of a law image of law as a form of the expression and implementation of higher spiritual values. This new image of the law should change the present understanding of the law as only a political (state power-oriented) phenomenon which is non-humane, heightening the power, brings down the indignity of the person in the face of state power. 2009 Article Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 54-59. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13633 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія права та праворозуміння Філософія права та праворозуміння
spellingShingle	Філософія права та праворозуміння Філософія права та праворозуміння Братасюк, М.Г. Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
description	В статье анализируется существующая монологическая доктрина права. Говориться о необходимости формирования в условиях современных украинских реалий нового образа права – права как формы существования и выражения высших духовных ценностей. Новый образ права должен заменить существующее негумманистическое понимание права как исключительно политико-государственного явления, которое, возвышая власть и государство, унижает перед ними человека.
format	Article
author	Братасюк, М.Г.
author_facet	Братасюк, М.Г.
author_sort	Братасюк, М.Г.
title	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
title_short	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
title_full	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
title_fullStr	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
title_full_unstemmed	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
title_sort	право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Філософія права та праворозуміння
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13633
citation_txt	Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку / М.Г. Братасюк // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 54-59. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bratasûkmg pravoâkmonologderžavnoívladivkontekstísučasnogoukraínsʹkogorozvitku AT bratasûkmg pravokakmonologgosudarstvennoivlastivusloviâhsovremennyhukrainskihrealii AT bratasûkmg lawasamonologueofstateauthorityinukrainiancontext
first_indexed	2025-11-30T21:59:50Z
last_indexed	2025-11-30T21:59:50Z
_version_	1850254290140004352
fulltext	54 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. М. Г. Братасюк Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка ПРАВО ЯК МОНОЛОГ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО РОЗВИТКУ Чи можна очікувати від автомобіля випуску 30-40-х років минулого століття сучасних швид- костей, комфорту і гарантій безпеки? – Швидше ні, бо його потужності розраховані на швидко- сті та уявлення про комфорт та безпеку своєї епохи, а не іншої. Звичайно, ми його перефарбу- ємо, заправимо добрим пальним, увімкнемо в са- лоні сучасну музику і кондиціонер, але возити нас швидко і надійно, як це роблять автомобілі інфор- маційного суспільства , він не зможе хоча б з тієї простої причини, що його двигун зносився і фізич- но, і морально. Просто треба міняти машину, ку- пувати нову, сучасну, а не адаптовувати стару, що не витримує випробувань новим часом, до потреб цього ж, нового часу. Нині перед українським суспільством гостро постало завдання пошуку ефективних чинників поступу вперед. Серед таких чинників називають економічні перетворення, багато хто покладає надії на політичну реформу, поряд із нею часто мовиться і пишеться про реформу адміністрати- вну, тобто в рушієві прогресивного поступу вба- чається владно-бюрократичний чинник. Відомі юристи-науковці пишуть про необхідність також і правової реформи, проте в їх трактуванні вона, як правило, зводиться до інституційних змін і вдосконалення законодавства [1; 2; 3], «виправ- лення» «деформацій» у правотворчій та законо- давчій роботі, тобто дуже спрощено, бо, як за- свідчив досвід останнього десятиліття, такі зміни (а їх було чимало) нічого істотного в правове становище пересічного українця не внесли. Ни- нішній Україні необхідне глибинне реформу- вання права, зміна фундаментальних засад його розвитку, а не камуфляжні, поверхневі зміни, які не здатні зробити право потужним рушієм про- гресивного розвитку українського суспільства. А право може стимулювати розвиток суспільних відносин, і, як показує досвід демократичних держав, воно робить це успішно. Цю думку поді- ляють такі українські філософи та теоретики права як: А. Козловський [4], М. Козюбра [19], Л. Петрова [5], В. Селіванов [6], В. Братасюк [7], М. Цвік [20] та ін. На жаль, на українському по- літичному олімпі, та й серед правознавців, є зо- всім небагато постатей, які хотіли б перетворен- ня права в дієвий чинник суспільного поступу по шляху зміцнення та розвитку демократії. І це зрозуміло, якщо зважити на те, що в нинішній Україні навіть у результаті Помаранчевої револю- ції національна політична еліта так і не витворила- ся - біля керма влади знову опинилися люди зі ста- рими, тоталітарно-репресивними стереотипами мислення, з поняттями, категоріями та принципа- ми, що йдуть урозріз із реаліями сьогодення, і най- перше з такою реалією, як новий тип української людини, – вона вже є, з’явилася, і таких людей стає все більше і більше. Проте на владних щаблях цієї реалії вперто намагаються не помічати. Суспільство перехідного періоду з усіх боків дивне суспільство. У ньому співіснують, поборю- ючи одне одного, вчорашні, й то й позавчорашні ідеї, принципи, цінності й новочасні – авангардні, постмодерні. Сучасне українське правове життя дає можливість простежити мімікрію старого і не- життєздатного. Візьмемо для прикладу образ права в існуючій українській правовій науці. Аналіз наявної теоретико-правової літерату- ри, зокрема, посібників і підручників, дає мож- ливість помітити при виразній декларації універ- сального погляду на право (у назвах «Загальна теорія права та держави» або ж «Основи загаль- ної теорії права та держави» тощо) фактичне ствердження і реалізацію часткового підходу до права та нав’язування читачеві, студентові обра- зу права як лише владно-державного, політично- го явища, тобто в даному випадку, лише одна форма права – державне, позитивне право вида- ється за цілісний феномен, за право як таке зага- лом, тобто частина видається за ціле [8; 9; 10; 17; 18]. Образом права як суто владно-держав- ного, політичного явища пронизана вся правова теорія. У ній наполегливо акцентується на ідеї нерозривного зв’язку права (звернімо увагу – не державного (позитивного) права, а права як тако- го) і державної влади у визначеннях поняття права. Воно постає «системою загальнообов’яз- кових правил поведінки», автором яких є держа- вна влада в особі найперше законодавця, який найліпше знає, яку саме «систему» і яких «пра- вил поведінки» громадянам треба. Дехто із тео- ретиків права ще може писати про «бажані для держави» правила поведінки. Звернімо увагу – бажані не для суспільства чи громадян, а для влади. Право в нинішній теорії подається як «мі- ра належної поведінки» і, звичайно, цю міру теж Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 55 визначає одноособово державна влада. Право іще може трактуватися як «можлива поведінка» громадян, що зумовлена рівнем розвитку держа- ви і суспільства, тобто і тут без держави не обі- йтися – якщо ти хочеш, напр., реалізувати своє природне право на власність, стати підприємцем або одружитися, то зважай обов’язково на рівень розвитку своєї держави: а раптом їй це зовсім не потрібно? Тобто влада все одно найліпше знає «можливості» для своїх громадян і сама визначає, що для них «можливо», а що «неможливо». З таких трактувань права неминуче випливає висновок, що лише державна влада, її «компетент- ні органи» можуть «видати» право громадянам, інших правотворців нинішня теорія права не ба- чить. Якщо державна влада права громадянам «ви- дає» то, зрозуміло, вони уже не можуть мислитися вродженими, природними і невідчужуваними, бо тоді вищезазначене трактування поняття права не спрацьовує. Таке трактування права дає можли- вість зрозуміти, наскільки державне право може бути довільним, штучним, свавільним маніпулю- ванням людьми владними інституціями. Отже, як бачимо, вищезазначене розуміння права неминуче виводить його за межі культури, відриває від неї, вихолощує з нього той духовний смисл, без якого право не може бути правом. Ця правова теорія здійснює ототожнення права із законом, який справді є явищем штучним, велін- ням влади, на відміну від права, яке органічно виростає з логіки буття, живого життя живих людей, їх духу, ментальності, культури, є «пра- вом буття»( Р.Марчіч) [11;12;13]. Але ж право і закон нетотожні, їх умів відрізняти уже Солон, який сказав у У1 ст. до н.е. афінянам: «я дав вам закон, поєднавши право і силу»[11]. З позицій цієї ж теорії права загальнообов’язковість «си- стеми правил поведінки» зумовлена зовсім не загальнозначимістю права як форми втілення та вираження рівної міри справедливості та свобо- ди, а тільки тим, що вони є велінням, наказом, волею влади. З огляду на це, право постає засо- бом примусу, насильства державної влади над людиною, інструментом, який забезпечує уста- леність політично-державного панування певних політичних сил. Наслідком ствердження такого образу права неминуче буде вивищення держав- ної влади над людиною, громадянином; держави, правлячого політичного режиму над громадянсь- ким суспільством, а, отже , про правовідносини як форму втілення формальної рівності одно- йменних суб’єктів права в такому випадку гово- рити немає підстав, бо це будуть відносини до- мінування - підлеглості, а не рівні, партнерські, якими є правовідносини. Такий погляд на право, який пропонується існуючою теоретико-правовою наукою, немину- че принижує право перед політикою, стверджує волюнтаризм і суб’єктивізм як у політиці, так і у праві. Трактування права як явища, цілком за- лежного від політичної кон’юнктури, від влади та політики, заперечує право як автономне, са- модостатнє явище, повноправного чинника сус- пільного розвитку, невід’ємного елемента куль- турного універсуму. Такий підхід до права, від- рив його від світу культури, духовного досвіду людства, перетворює його в суто інструменталь- не явище, основною функцією якого є «регулю- вання»(як вдало цей термін відображає цю ін- струментальність!) суспільних відносин держав- ною владою. Те, що це «регулювання» є звичай- ним маніпулюванням владою людьми, а не спра- вді впорядковуванням, гармонізацією суспіль- ного життя, до уваги не береться. Задогматизоване, заполітизоване розсудкове мислення, формою існування якого є нинішня вітчизняна теорія права, не здатне вивести по- няття «право» на категоріальний рівень, пов’я- зати його з такими цінностями, як справедли- вість, свобода, добро, формальна рівність, спіль- не благо, духовність, творчість, любов, особис- тість, людина, життя, Бог тощо. Його не хвилює глибинна інтеріоризація норм (закону), воно пе- рейняте лише зовнішньою законослухняністю, формально-рольовою поведінкою. Трактування права як суто політико-владного явища, вихолощення з нього його духовно-куль- турного смислу перетворює його у змістово- порожню форму, яку можна при бажанні запов- нити і негуманістичним, відверто людинонена- висницьким змістом, як це не раз робилося в іс- торії диктаторськими режимами, перетворити право в його цілковиту протилежність, у знаряд- дя нищення людини, насильства над нею. Закон це може робити доволі успішно. В тім-то й не- безпека такого усіченого погляду на право, що ця ідеологія і методологія формують особливий – репресивний, негуманістичний тип мислення, що несумісний з демократичними засадами жит- тя. Ґрунтуючись на таких мисленнєвих домінан- тах як:держава, влада, закон, норма, відповіда- льність, обов’язок тощо, воно здатне до «пресу- вання», насильства, репресивних дій, але не до конструктивно - творчої діяльності, гуманістич- но спрямованої. Таке репресивне мислення, на жаль, у сучасній Україні ще дуже живуче, особ- ливо в політико-правовій сфері. Це мислення на- зивають правовим, але насправді воно є доправо- вим, заполітизовано-волюнтаристським, зорієн- тованим не на право як силу, а навпаки – на силу, М.Г. Братасюк 56 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. примус, насильство, які видаються за право. Усьому суспільному життю сучасної України не вистачає гуманістичного виміру, антропоцентри- чності, і це зрозуміло з огляду на дуже слабкі поки що засади демократії, засилля авторитарно- бюрократичного режиму в країні протягом останнього десятиліття. Особливо велика неста- ча цього виміру в мисленні українських політи- ків [14; 15] і професійних юристів [6], а тому по- долання репресивного типу мислення, сформо- ваного тоталітарним минулим загалом і допра- вовою (законницько-нормативістською) ідеоло- гією, є нині особливо актуальним завданням. Сучасне українське право явно монологічне, це – монолог державної влади, що відображає олігархічні інтереси і не чує своїх громадян. Ця монологічність простежується у питанні витоків права – вони зосереджені у владі, вона (законо- давча влада) є одноособовим творцем права (за- конів), виконавча влада – підзаконних норматив- них актів. Судова влада не творить, але захищає «букву закону», тобто позицію законодавця. Са- ме в цьому захисті «букви закону» найкраще, мабуть, виходить на яв монологічність ниніш- нього українського права, особливо правового чи доправового мислення у цій сфері. Існуюча доктрина права настільки виразно захищає дер- жавну владу (частковий, груповий інтерес певно- го прошарку населення в сучасній Україні), що не дозволяє не лише якогось іще «автора» права, але й відступу ані на «букву» від позиції цієї влади. Цей монологізм проявляється в тім, що державна влада та всі її приписи (норми, закони) мисляться завжди правильними, справедливими, доцільними тощо. Він свідчить про гіпертрофію державної влади і закону за рахунок приниження людини та її прав, бо ж право і закон часто не збігаються, оскільки не збігаються інтереси пе- ресічних українців і державної (групової, олігар- хічної) влади в нинішній Україні. Усім відоме нині явище «закону на замовлен- ня». Це типова ситуація для українського зако- нодавця – видавання законів за плату. Зрозуміло, що в такому законі поруйновано принцип рівної міри справедливості для однойменних суб’єктів права, тобто з нього вихолощено смисл права, його дух, бо інакше за нього певні соціальні групи нічого не платили б і він не був би замов- леним. Замовлення якраз і потрібне для прини- ження права, руйнування його духовного смислу, вихолощення таких вищих духовних цінностей, як справедливість, рівна міра свободи, добра, спільне благо тощо за рахунок вивищення над правом закону як форми з довільним, замовле- ним і оплаченим змістом. Зрозуміло, що таке мо- нологічне право (чи ж право?) та, відповідно, мислення обминає проблему правової якості влади та закону. Ні про які природні права людини, що мають витоки в Богові, бутті, природі, розумові та при- роді самої людини з позицій цього монологу влади не мовиться, це недопустимо. Людині від- мовлено в праві бути «автором», творцем свого права, мати власну позицію, вільний вибір, бути творчою, відкритою новаціям, істотою, мати людську гідність, бути особистістю тощо. Це хі- ба може декларуватися? Цю ситуацію, коли одне декларується, а інше насправді робиться, росій- ський філософ і теоретик права С. Алексєєв на- звав ще «візантійським» правом [16]. Право як політичне за суттю явище з підозрою ставиться до людини, не довіряє їй ( хтозна, що їй прийде в голову, коли вона відчує «зайву « свободу?), сприймає її як істоту деструктивну, не здатну до автономного розумного вибору, недоцивілізова- ну, недозрілу для того, щоб бути рівноцінним партнером державної влади. Такому образу лю- дини відповідає трактування права як примусу, сили у формі закону, репресивна (каральна, за- боронна) суть такого «права». Зрозуміло, що в умовах ствердження демократичних засад життя такий стан речей є певним нонсенсом, бо демок- ратія несумісна з сеньйоріально-васальним принципом. Демократія, як відомо, ґрунтується на принципах плюралізму та формальної рівно- сті однойменних суб’єктів права в усіх суспіль- них відносинах. Нині жити за принципом «закон є закон», а тому має бути виконаним, навіть, як- що він несправедливий, замовлений, з довіль- ним, вигідним якійсь одній соціальній групі, змістом, люди уже не хочуть. Прикладом цього є Помаранчевий рух 2004 року. В світі нині відбу- вається персоналістична революція, вона вже стала фактом. Схоже, що й українці теж втягнуті в цей глобальний процес, а тому законодавчій владі не зважати на цей процес сьогодні немуд- ро, бо в такому разі напруга в суспільстві між тими, хто замовляє і видає замовлені закони, і тими, кого такі закони зневажають і принижу- ють, буде наростати. Право має гармонізовувати суспільні відносини, а не заперечувати цю гар- монію. Якщо воно її заперечує, то це якесь виро- джене право, якийсь його антипод, неправо, яко- му ця функція якраз і притаманна. У тім то і справа, що право як духовно-культурне явище має за мету гармонію суспільних відносин, а право як суто політичне явище до цієї гармонії байдуже, воно перейняте «дисципліною і поряд- ком», а їх, як відомо, можна забезпечити і за до- помогою гумових палиць. Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 57 Вивищення існуючою теорією права закону, державного права заперечує і принижує роль і значимість у суспільному житті його природних регуляторів: звичаїв, традицій, моральних кате- горій, принципів та цінностей, релігійних, кор- поративних норм тощо. Посібники та підручники з теорії права з усіх сил акцентують на відмінно- стях права та моралі, їх норм, підкреслюють уні- версальність державного права, суперечачи часто самим собі, бо в іншому місці в них же може писатися про те, що право регулює лише «най- важливіші «суспільні відносини [16], його нази- вають більш ефективним засобом суспільного життя, ніж мораль. Але ж відомо, що саме мо- раль є найуніверсальнішим регулятором суспі- льних відносин – жодна сфера нашого життя не може бути вільною від моралі, в т.ч. і право, всі його форми, державне право також. Амораль- ність неприпустима ніде і ні за яких обставин. До речі, у своєму Рішенні від 2.11.2004 р. за № 15- рн /2004 по справі №1- 33/2004 Конституційний Суд України констатував, що « /.../ право не об- межується лише законодавством, як однією із його форм, а включає й інші соціальні регулято- ри, зокрема норми моралі (виділено авт.), тради- ції, звичаї тощо, які легітимовані культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи об’єднують- ся якістю, що відповідає ідеології справедливос- ті, ідеї права, яка значною мірою дістала відо- браження в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстави для ото- тожнення його із законом, який іноді може бути несправедливим». На жаль, в існуючій теорети- ко-правовій науці таке трактування права є шви- дше винятком, а не нормою [8; 20]. Нині в Укра- їні особливо актуальна проблема моральної яко- сті закону. Аморальне, тобто таке, що не відпові- дає принципам моралі, законодавство лише заго- стрює суспільні проблеми. Чим більше моралі в праві, тобто чим моральніший зміст закону, тим бажаніший такий закон для суспільства, тим ефективніше він буде гармонізовувати суспільні відносини. Але в цьому випадку право постає перед нами у формі права – моралі, чи «юриди- зованої моралі» (В.Нерсесянц), або морального права, що його духовно-культурної суті не змі- нює, але не як суто політичне явище, що байду- же до морального змісту. Маючи таке право, су- спільство може претендувати на статус демокра- тичного, правового, соціально зорієнтованого. Моральні норми як природно-культурний ре- гулятор суспільних відносин є ефективнішим регулятором від державного права (закону) і то- му, що вони, виростаючи органічно із гущі жи- вого людського буття, вбирають у себе все те найкраще, що позитивно впливає на збереження та розвиток соціуму, що увідповіднює стосунки між людьми, а не руйнує їх. Тому ці норми вико- нуються людьми з доброї волі, з власної волі, а не з примусу, на відміну від такого штучного витвору влади, як закони, які, як правило, міс- тять у собі елементи примусу. Зважаючи на європейський вибір України, на органічний процес становлення українського громадянського суспільства, основою якого є демократія саме знизу, тобто місцеве самовряду- вання, не можна ні в якому разі применшувати ні теоретично, ні на практиці роль і значимість поряд із державним правом (законом, підзакон- ним нормативним актом) природно-культурних регуляторів суспільного життя, бо інакше ніяка демократія в суспільстві не відбудеться, одними лише законами, вільними від морального змісту, її ще ніхто ніде не побудував. На жаль, ця істина, що є аксіомою для європейців, поки що потребує свого доведення в українській теоретико-правовій науці, яка поки що пронизана ідеєю, що лише вимоги за- конності ведуть до усталених правовідносин, за- безпечуючи правопорядок [9; 17; 18]. Отже, підсумовуючи сказане вище, можна за- значити, що в сучасній українській юриспруден- ції право постає як суто державно-політичне явище, яке неминуче дегуманізує мислення і студентів-юристів, і фахівців-юристів, збіднює їх світогляд, надміру заполітизовує його, що неба- жано, бо українці і без цього дуже заполітизова- не стараннями нинішніх політиків і політологів суспільство. У сфері юридичної освіти ця заполі- тизованість юридичного мислення і світогляду майбутніх юристів дуже посилюється викладан- ням у доволі великих обсягах таких курсів, як «Політологія», «Історія вчень про державу та право», «Історія політичної та правової думки України», які, дублюючи один одного, нав’я- зують студентам образ права як суто державно- політичного явища. Не забуваймо, що й курс те- орії права у нас називається «теорією держави і права», і його перша частина всеціло присвячена аналізу знову ж таки держави та влади (незрозу- міло, навіщо юристам відбирати хліб у політоло- гів?). Натомість проблеми взаємозв’язку людини та права, людино творчої функції права, взаємо- зв’язку права та духовного досвіду людства, йо- го духовно-культурної суті тощо, окрім філосо- фії права, яка викладається не на всіх юридич- них факультетах, бо не є обов’язковою дисцип- ліною, на жаль, для юристів, і викладається в до- волі невеличкому обсязі (напр., на юридичному факультеті Київського національного універси- тету внутрішніх справ цей курс читається в об- М.Г. Братасюк 58 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. сязі лише 12 лекційних годин, що не порівняти, звісно, з обсягом курсу теорії держави та пра- ва) та такої людинознавчої нормативної дисцип- ліни, як філософія (мова не йде про суспільні дисципліни - соціологію, історію, релігієзнавство тощо), обсяг годин якої теж невпинно скорочу- ється, особливо в контексті переходу нашої осві- ти на засади Болонського процесу, ні в якому курсі більше не аналізуються і студентами не вивчаються. Цей аналіз дозволяє побачити, яких перекосів і в який бік зазнає нинішня українська юридична освіта. І, звичайно, логічно виникає питання: а чи потрібний суспільству такий запо- літизований юрист, таке ж заполітизоване право і така перекособочена явно в бік саме влади, а не людини, громадянина, юридична освіта? Чи не є це все рецедивом старого, недемократичного способу життя, під який було підігнано відповід- но й освітню сферу, зокрема підготовку юристів? Як зазначають представники французької школи «Аналів», наша поведінка на 2/3 зумовле- на тим, що ми несемо в наших головах, в мис- ленні, свідомості, ментальності. Заполітизовані юристи ніколи не зроблять право справді правом - автономною сферою нашого життя, із власним духовно-культурним смислом, вільним від дик- тату олігархічної влади, її грошей і примх, ніко- ли не вбачатимуть в особистості партнера дер- жави, не стануть захисниками прав людини, бо вони, ці права, для них будуть менш цінними, ніж закон, порядок, дисципліна, державна влада та її законність. Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що образ права як суто політичного явища, відірваного від духовного досвіду людства, не відповідає потребам розвитку сучасного україн- ського суспільства, новим реаліям українського життя і найперше - українській людині нового типу, людині ринкового суспільства. А Україна стає саме таким суспільством, і українців саме такої України стає все більше і більше. Юридич- на освіта, яка продукує такий образ права, який вивищує державу і закон за рахунок приниження і права, і людини, явно неадекватно реагує на запити сучасності, а тому має пережити глибоке реформування в плані творення такого образу пра- ва, який став би активним чинником гуманістич- ного розвитку українства, а не знаряддям гальму- вання його, як це успішно робить нинішній, ство- рений тоталітарним мисленням образ права. Перелік літератури 1. Луць Л. А. Європейські міждержавні пра- вові системи та проблеми інтеграції з ними пра- вової системи України. – К.,2003. 2. Оніщенко Н. М. Правова система: пробле- ми теорії. – К.,2002. 3. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрями // Право України. – 1998. – № 1. 4. Козловський А. А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. – Чернівці,1999. 5. Петрова Л. В.Фундаментальні проблеми методології права. – Автореф. дис.... д.ю.н. – Ха- рків, 1998. 6. Селіванов В. М. Право і влада в сучасній Україні: методологічні аспекти. – К., 2002. 7. Братасюк В. М. Право як форма прояву ін- телектуальної традиції епохи ( на матеріалах ро- мано-германської правової сім»ї). – Автореф. дис. ... к.ю.н. – К.,2005. 8. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Харьков, 2000. 9. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – К,2001. 10. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В.Копєйчикова. – К., 1997. 11. Нерсесянц В. С. Философия права. – М., 1998. 12. Козловський А. А. Право як екзистенція. // Науковий вісник ЧДУ ім.. Федьковича. Вип. 11. Правознавство. – Чернівці, ЧДУ, 1996. 13. Гегель Г. В. Основи філософії права або природне право і державознавство. – К.,2000. 14. Карась А. Філософія громадянського сус- пільства в класичних теоріях та некласичних ін- терпретаціях. – Київ-Львів, 2003. 15. Мушинский В.С. Смерки тоталитарного со- знания.// Государство и право. – 1992. – № 3. 16. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поис- ки и решения. – М., 2003. 17. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опо- рні конспекти). Навч. пос. – Київ, 2003. 18. Кельман М. С. Теорія держави. – Львів, 1997; Кельман М. С. Теорія права. – Львів, 1997. 19. Козюбра М. Право як явище культури // Право та культура: теорія та практика. М-ли міжнар. науково-практичної конф. – Київ, 15-16 травня 1997 р. – К., 1997. 20. Загальна теорія держави і права / за ред. М. В. Цвіка та ін. Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 59 Братасюк М. Г. ПРАВО КАК МОНОЛОГ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ В УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ РЕАЛИЙ В статье анализируется существующая монологическая доктрина права. Говориться о необходи- мости формирования в условиях современных украинских реалий нового образа права – права как формы существования и выражения высших духовных ценностей. Новый образ права должен заме- нить существующее негумманистическое понимание права как исключительно политико- государственного явления, которое, возвышая власть и государство, унижает перед ними человека. Bratasuik M.H. LAW AS A MONOLOGUE OF STATE AUTHORITY IN UKRAINIAN CONTEXT The author analyzes the existing monologue-like doctrine of law. The article suggests the necessity for the creation of a law image of law as a form of the expression and implementation of higher spiritual values. This new image of the law should change the present understanding of the law as only a political (state power-oriented) phenomenon which is non-humane, heightening the power, brings down the indignity of the person in the face of state power.

Право як монолог державної влади в контексті сучасного українського розвитку

Institution

Ähnliche Einträge