Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження
Перевод проблемы взаимодействия естественно- и позитивно-правовых аспектов правовой реальности на социологический уровень рассмотрения позволяет интерпретировать это взаимодействие посредством институционального анализа. Институционализация естественно-правовых представлений является процессом созда...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13635 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження / С.П. Рабінович // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 64-72. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13635 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Рабінович, С.П. 2010-11-22T09:23:23Z 2010-11-22T09:23:23Z 2009 Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження / С.П. Рабінович // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 64-72. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13635 Перевод проблемы взаимодействия естественно- и позитивно-правовых аспектов правовой реальности на социологический уровень рассмотрения позволяет интерпретировать это взаимодействие посредством институционального анализа. Институционализация естественно-правовых представлений является процессом создания тех соционормативных (в том числе государственно-юридических, организационных и опытно-практических элементов социальных институтов, посредством которых обеспечивается функционирование их идейно-целевых компонентов. Легитимация юридических институтов является оценкой их соответствия существующим морально-правовым («естественно- правовым») представлениям. Процессы институционализации и легитимации выступают как проявления общих закономерностей функционирования социально-юридических институтов. Consideration оf the problem of еру interaction between natural and positive law aspects of legal reality on the sociological level allows interpreting this interaction through an institutional analysis. The institutionalization of natural law views is a process of creation those social-normative (including state-law, organizational and empirical elements of social institutions through which the maintainance of their ideological and target components is provided. The legitimation of legal institutions is the evaluation of their conformity with the existing ethic-legal («natural law») views. The processes of institutionalization and legitimation serve as a manifestation of the general regularities of the functioning of social and legal institutions. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та праворозуміння Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження Взаимосвязь естественного и позитивного права: методологические основания исследования Interaction between natural and positive law: methodological basis of research Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| spellingShingle |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження Рабінович, С.П. Філософія права та праворозуміння |
| title_short |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| title_full |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| title_fullStr |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| title_full_unstemmed |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| title_sort |
взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження |
| author |
Рабінович, С.П. |
| author_facet |
Рабінович, С.П. |
| topic |
Філософія права та праворозуміння |
| topic_facet |
Філософія права та праворозуміння |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Взаимосвязь естественного и позитивного права: методологические основания исследования Interaction between natural and positive law: methodological basis of research |
| description |
Перевод проблемы взаимодействия естественно- и позитивно-правовых аспектов правовой реальности на социологический уровень рассмотрения позволяет интерпретировать это взаимодействие посредством институционального анализа. Институционализация естественно-правовых представлений является процессом создания тех соционормативных (в том числе государственно-юридических,
организационных и опытно-практических элементов социальных институтов, посредством которых обеспечивается функционирование их идейно-целевых компонентов. Легитимация юридических институтов является оценкой их соответствия существующим морально-правовым («естественно-
правовым») представлениям. Процессы институционализации и легитимации выступают как проявления общих закономерностей функционирования социально-юридических институтов.
Consideration оf the problem of еру interaction between natural and positive law aspects of legal reality
on the sociological level allows interpreting this interaction through an institutional analysis. The institutionalization of natural law views is a process of creation those social-normative (including state-law, organizational and empirical elements of social institutions through which the maintainance of their ideological and target components is provided. The legitimation of legal institutions is the evaluation of their conformity
with the existing ethic-legal («natural law») views. The processes of institutionalization and legitimation
serve as a manifestation of the general regularities of the functioning of social and legal institutions.
|
| issn |
1818-992X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13635 |
| citation_txt |
Взамозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження / С.П. Рабінович // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 64-72. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rabínovičsp vzamozvâzkiprirodnogotapozitivnogopravametodologíčnízasadidoslídžennâ AT rabínovičsp vzaimosvâzʹestestvennogoipozitivnogopravametodologičeskieosnovaniâissledovaniâ AT rabínovičsp interactionbetweennaturalandpositivelawmethodologicalbasisofresearch |
| first_indexed |
2025-11-27T08:38:42Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:38:42Z |
| _version_ |
1850809260247613440 |
| fulltext |
64 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
С. П. Рабінович
Львівська лабораторія прав людини і громадянина
НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України
ВЗАМОЗВ’ЯЗКИ ПРИРОДНОГО ТА ПОЗИТИВНОГО ПРАВА:
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вступні зауваги. У західній традиції права
проблема співвідношення природного й позитив-
ного права привертає увагу дослідників ще від ча-
сів виникнення перших концепцій юснатуралізму
(Платон, Аристотель, Цицерон). За доби Середньо-
віччя вона набула форму питань про способи виве-
дення приписів позитивного права із засад права
природного та про міру обов’язко-вості несправед-
ливого закону (Тома Аквінський). Етико-правова
проблематика залишалася предметом дискусій між
позитивістами та юснатуралістами й у ХХ сторіччі
(Г.Ф.Шершеневич, М.М.Коркунов, І.О.Ільїн,
П.І.Новгородцев, Б.М.Чичерин, В.С.Соловйов,
Й.В.Михай-ловський, Є.М.Трубєцкой, Г.Кельзен,
Г.Харт, Ж.Марітен, Й.Месснер, Дж.Фінніс,
Л.Фуллер, Дж. Річардс, Р.Дворкін та ін.).
В юснатуралістичних ученнях питання про
співвідношення між тими нормативними утво-
реннями, котрі визнаються правом «природним»
із емпіричною соціонормативною реальністю,
вирішується неоднозначно. Прикметно, що самі
по собі відповіді на це питання розглядаються в
літературі як одна з підстав класифікації доктрин
юснатуралізму. Так, Х. Ріффель [38, с.207-208].
пропонував саме за таким критерієм диференці-
ювати юснатуралістичні концепції, починаючи
від тих, в яких природне право виступає зразком
для правопорядку, до тих, в яких природне право
заперечує позитивне [див.: 31, с.31].
Для розв’язання завдань практичної юриспру-
денції ті радикальні юснатуралістичні концепції,
які належать до останньої групи (їхні історичні ко-
рені містяться ще у вченнях кініків), навряд чи мо-
жуть бути визнані прийнятними. Однак для досяг-
нення цієї ж мети далеко не завжди є придатними й
концепції першої групи. Адже такі ідеальні утво-
рення, як зразки, стандарти, моделі, ціннісно-нор-
мативні образи, ідеали тощо можуть істотно відрі-
знятись за ступенем можливості їх практичної реа-
лізації. Мусимо визнати, що чималій кількості та-
ких утворень в історичному й сучасному юснату-
ралізмі властивий утопічний або ж надто абстракт-
ний характер (концепції «золотої доби», ідеальної
держави, «трансцендентної справедливості» тощо).
А ось підходи, котрі з юридико-практич-ної
точки зору можуть становити особливий інтерес,
знаходяться поміж тими, котрі належать до двох
згаданих вище граничних випадків у класифіка-
ції Х.Ріффеля. У сучасній теорії та філософії
права серед таких підходів та концепцій можна
виокремити дві групи:
-ті, в яких між природним і позитивним пра-
вом існують відношення доповнюваності, ком-
плементарності (Р.Моулз [22, с.246-247],
Л.Александер [23, с.171], Г.В.Мальцев [12, с.393-
409], П.М.Рабінович [24, с.67-70] та ін.);
-ті, які зорієнтовані на той чи інший варіант
інтегрування, синтезу природного й позитивного
права (інтегративна юриспруденція Дж.Холла
[35], Г.Дж.Бермана [36, с.779-801], концепції
Р.Дворкіна [34], М.Вілле [22, с.221-222],
П. А.Сорокіна [7, с.111-120]; онтологічна герме-
невтика А. Кауфманна [37]; концепція «внутрі-
шньої моральності права» Л. Л. Фуллера [30],
ідеї «природності позитивного права» й «позити-
вності природного права» Е.Л.Тінанта [22, с.241],
«комунікативна теорія права» А. В. Полякова [21,
с.166-207], «реалістичний позитивізм» Р. А. Рома-
шова [25, с.11-12], «формально-змістовні» підходи
Є. М. Трубєцкого [29], П. А. Оля [с.191-207], «при-
родно-позитивне право» В.М.Шафірова [32] та ін.).
Окремо слід назвати сучасні ідеї С.С.Алексєєва [1],
В.А.Бачиніна [2] та концепцію багаторівневої
«правової реальності» С.І.Максимова [11, с.178-
179], в яких присутні моменти як доповнюваності,
так і синтезу природного й позитивного права.
Як інтегрування, так і взаємодоповнюваність
природного й позитивного права можуть осмис-
люватись на різних рінях дискурсу: філософсько-
правовому («метафізичному»), емпірико-соціо-
логічному, нормативно-юридичному (юридико-
догматичному).
Загалом у сучасному правознавстві залиша-
ється досить поширеним філософсько-правове
осмислення співвідношення цих нормативних
утворень [див. напр.: 1; 3; 5; 10; 26 та ін.]. Не за-
перечуючи необхідності та евристичної цінності
цього дискурсу, зауважимо, що йому властивий
високий рівень абстрактності проблем, зазвичай
розглядуваних на рівні категорій права, закону,
справедливості тощо. Часто вибір ідеалістичної
філософсько-правової парадигми й відповідної
методології дозволяє дослідникам утримуватись
від сходження на рівень такої конкретної соціо-
Взаємозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 65
нормативної цілісності (соціокультурної системи
та її інститутів), в якій розрізнялись би природ-
но-правові й позитивно-правові аспекти.
З іншого боку, у вітчизняній та сучасній ро-
сійській літературі досить часто зустрічається
юридико-нормативістська інтерпретація природ-
ного права як суб’єктивних державно-юридич-
них прав людини. У рамках такого підходу побу-
тує тенденція, після декларування особливої зна-
чущості прав людини як невідчужуваних та неві-
дємних, надалі аналізувати їх як суб’єктивні
юридичні права, на основі юридико-догматич-
ного підходу, відволікаючись від зв’язків з їх
«до-позитивними» аспектами. Відтак розгляд
власне позитивно-правової реальності відсуває
на другий план аналіз її взаємозв’язків із мора-
льно-етичними ідеями, нормативними образами,
цінностями, а також із низкою антропних, соціа-
льних та економічних чинників, котрі традиційно
вважаються природно-правовими. У таких випа-
дках юридико-прикладні дослідження виявля-
ються відірваними від філософсько-правових
(що чималою мірою зумовлено й спеціалізовані-
стю сучасної юридичної науки).
Соціально-філософські засади діалектики
природного та позитивного права. Дихотоміч-
ність, бінарність природного й позитивного пра-
ва зумовлює те, що співвідношення між цими
феноменами можуть розглядатись за посередни-
цтвом низки парних категорій, котрі відобража-
ють окремі моменти, аспекти розвитку тієї онти-
чної та концептуальної цілісності, якою є право.
Філософсько-правовий аналіз, здійснюваний у
категоріях діалектики, дозволяє інтерпретувати
правовий розвиток як процес формування сутно-
сті права, як становлення й розвиток цієї сутнос-
ті, яка в діалектичній логіці розглядається, серед
іншого, і як процес формування самого явища.
При цьому внутрішньою рушійною силою цього
процесу виступають сутнісні протиріччя - сут-
ності і явища, матерії та форми, змісту і фор-
ми [див. напр.: 8, с.68]. Так, в аспекті діалектики
змісту і форми зміст права може розглядатись як
форма його сутності (стосовно процесу станов-
лення права) і як сутність форми права, яке пере-
буває в становленні [8, с.171].
У ХХ сторіччі до протиріч, у яких фокусуєть-
ся дихотомія природного й позитивного права,
було додано протиріччя сутності та існування.
Як зауважив А.Кауфманн [37], природність і по-
зитивність права виражають, відповідно, його
сутність та існування [див.: 27, с.109].
У діалектичній філософії радянського періоду
можна зустріти таке пояснення взаємозв’язку
між двома названими вище категоріями: «явище
у широкому смислі є річ, процес, предмет чи
предметна сфера, тобто сфера явища. Воно існує
як система декількох вимірів. До її елементів на-
лежать: генетично первинна, визначальна функ-
ція (властивість, ознака) явища, тобто його
сутність (курсив – С.Р.); зовнішні параметри …,
чи явище у вузькому смислі; і нарешті, основний
спосіб функціонування, життєдіяльності предме-
та, тобто його існування. Іншими словами, існу-
вання є способом вираження сутності при даних
зовнішніх параметрах явища. Саме в них і слід
шукати причину незбігу, розімкнутості існуван-
ня й сутності. (…) Існування є, відповідно, сут-
тєве явище, або ж сутність в явищі. Але збіг
явища і сутності при цьому не означає, що пред-
мет вже є дійсним. Він стає таким лише тоді, ко-
ли основний спосіб його функціонування стає
тотожним із генетично первинною функцією,
тобто родовою сутністю даного предмета» [8,
с.194]. Інакше кажучи, дійсність предмета обу-
мовлюється збігом його сутності та існування,
при цьому сутність розуміється як генетично пе-
рвинна, визначальна функція явища.
Однак у процесі розвитку явища його генети-
чна функція не завжди зберігає значення визна-
чальної. Адже розвиток сутності явища не ви-
ключає й таких зрушень, у процесі яких між ци-
ми функціями може виникнути розбіжність. Як
самі функції явища, так і пізнання й оцінка його
призначення та сутності також перебувають у роз-
витку. І якщо виявлення генетично первинної фун-
кції явища само по собі є гносеологічною процеду-
рою, то виокремлення його визначальної функції є
актом оцінювання, інтерпретаційною процедурою,
здійснюваною у конкретному соціальному кон-
тексті з позицій певного передрозуміння. За будь-
яких умов уявлення про справжні право, правосуд-
дя, справедливість ґрунтуються на передрозумінні
їх родової сутності, котре, втім, може зазнавати
історичних змін і навіть за однакових умов є зазви-
чай неоднозначним у різних суб’єктів.
У низці концепцій природного права так чи
інакше моделюється збіг моментів сутності та
існування права. Таке моделювання відбувається
у різний спосіб: наприклад, віднайдення особли-
вих гносеологічних форм, у яких відбувається
розкриття «істинної сутності» (моральна свідо-
мість, сумління, «серце»); зведення сутності пра-
ва до всезагальної форми свідомості (категорич-
ного імперативу) як форми існування права (І.Кант
і неокантіанство); розгляд існування права як суто
ідеального існування цінностей, котрі й утворюють
його сутність (феноменологічні концепції); роз-
криття діалектики становлення ідеальної сутності
правового в державному праві (Г.В.Ф.Гегель і нео-
С.П. Рабінович
66 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
гегельянство); звернення до деякого «істинного
існування» як онтичного джерела справжнього
права (екзистенціалізм) тощо.
Державно-юридична позитивація природ-
ного права: концептуальні засади. У соціаль-
но-емпіричному аспекті становить особливий
інтерес динаміка співвідношення природного й
позитивного права як перехід «поза-» і «дозако-
нодавчих» нормативних і фактичних чинників
соціальної регуляції (соціально-практичних, еко-
номічних, психологічних, ідеологічних та ін.) у
реальність державно-юридичної системи.
У загальній теорії права радянської доби про-
блема співвідношення природного й позитивного
права досліджувалося насамперед в історико-
теоретичному плані як проблема співвідношення
права і закону [16]. Підхід до цього питання, об-
стоюваний В.С.Нерсесянцем, спирався на конце-
пцію «позитивації», засновану на поняттєвому
протиставленні природного права позитивному
(державному). Позитивація розглядалась як спо-
сіб надання державно-юридичної обов’язковості
певним ідейно-теоретичним утворенням. Як ука-
зував В.С. Нерсесянц, «позитивація – це офіційне
визнання і наділення силою позитивного право-
положення» ідей, принципів, концепцій і конс-
трукцій праворозуміння певного типу і характе-
ру». «Тут ми маємо справу, по-суті, з окремим
випадком взаємозв’язку теорії (теорії права та
праворозуміння) з практикою (конкретно-істо-
ричною практикою офіційно визнаного позитив-
ного права), коли теоретичні положення набува-
ють практичної сили (значимості для офіційної і
разом з тим реальної позитивно-правової прак-
тики» [16, с.200]. Фактично позитивація тут
означає «офіціалізацію», державну легалізацію
тих чи інших складових теоретичної правової
свідомості. Отже, у трактуванні В.С.Нерсесянца
поняття позитивації має легістське та юридико-
моністичне смислове навантаження. Аналогіч-
ний смисл це поняття отримує й в деяких новіт-
ніх дослідженнях розглядуваної проблеми [15].
Такий підхід виключає з поля зору процес вті-
лення природно-правових засад у недержавних
формах юридичної діяльності. (Характерно, що у
щойно згаданому дослідженні ставиться пробле-
ма «юридичної соціалізації природно-правових
норм», що засвідчує можливість розгляду спів-
відношення природного й позитивного права в
аспекті соціологічного праворозуміння).
Водночас у плані соціально-правової морфо-
логії цей процес виступає як перетворення однієї
форми існування правових феноменів (ідеї,
принципи правосвідомості, концепції та конс-
трукції праворозуміння, котрі ще не отримали
державного схвалення) на іншу (ці ж утворення,
об’єктивовані у формі, яка засвідчує їх офіційну
загальнообов’язковість, тобто перетворені на
державно-юридичні норми).
З позицій соціологічного підходу до права ви-
дається прийнятною постановка питання про
державну й недержавну форми об’єктивації при-
родного права. При цьому позитивація виступа-
тиме особливою, державно-юридичною формою
об’єктивації тих природно-правових уявлень, котрі
становлять зміст індивідуальної чи колективної
свідомості. Така об’єктивація може розглядатись
як надання зовнішнього виразу ідеальним право-
вим конструкціям, як опредмечування правового
мислення в різноманітних (не лише державно-
юридичних) формах юридичної практики.
У пострадянському правознавстві одне з пер-
ших загальнотеоретичних досліджень державно-
юридичних засобів позитивації природного права
здійснено В.М. Шафіровим [32]. Цим автором вво-
диться поняття природно-позитивного права як
результату інтеграції природного й позитивно-нор-
мативного праворозуміння та розглядається низка
нормативних регулятивних засобів, котрі, на його
думку, виступають внутрішньою формою природ-
но-позитивного права [32, с.149-182]. До таких за-
собів віднесено уповноважуючі нормативні уза-
гальнення (правові принципи, цілі, завдання, дефіні-
ції, презумпції, фікції тощо) та уповноважуючі норми
(у В.М.Шафірова одним із прикладів таких регуляти-
вних засобів виступає інститут аналогії закону).
Варто звернути увагу на лібертарно-лібераліс-
тичний, індивідуалістичний характер інтерпре-
тації В.М.Шафіровим природного права, котра,
втім, загалом характерна для сучасного право-
знавства. Проте редукування природного права
до свободи й, відповідно, до державно-юридичних
засобів її забезпечення, викликає заперечення. Не
применшуючи значущості інституту прав і свобод
людини, зауважимо, що їх розгляд поза зв’язком з
обов’язками (її та інших суб’єктів) і відповідальні-
стю (як соціально-природними, так і позитивними),
вочевидь, методологічно некоректний. Не випад-
ково в окремих публікаціях ставиться питання про
природність насамперед юридичних обов'язків, а
не прав, які є похідними від них [6].
Зауважимо, що поняття позитивації відобра-
жає лише один аспект взаємодії природного й
позитивного права, а саме рух від права природ-
ного до права позитивного. Інші ж аспекти цієї
проблеми пов’язані з процесом формування са-
мих природно-правових вимог та з легітимацією
позитивно-правових інститутів, можуть бути
розкриті на основі розгляду процесу правового
розвитку, про що йтиметься далі.
Взаємозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 67
Проблема юридичних форм природного
права. Перехід природного права в державно-
юридичну реальність може виступати як процес
оформлення правової сутності та становлення
правового змісту. При цьому відбувається й пев-
на формалізація змісту природно-правових засад
у юридичних нормах. Звідси постає можливість
розгляду динаміки співвідношення правового
змісту і форми як процесу надання юридичної
форми природно-правовим феноменам.
У сучасному правознавстві мають місце спро-
би поширити методологію розгляду форм пози-
тивного права на право природне. Так, М.М.Мар-
ченко вважає, що, попри те, що «важливою особ-
ливістю природного права, розглядуваного під
кутом зору його форм та джерел, є вельми неви-
значений, порівняно з позитивним правом, хара-
ктер його формально-юридичного й матеріально-
го (фактичного) змісту», у цього різновиду права
«досить чітко виокремлюються як форми, так і
джерела» [14, с.85,89]. «…Ведучи мову про фор-
ми природного права як про організаційні та інші
засоби його внутрішнього вираження, потрібно
виходити насамперед із того, що природне право
за своєю природою й характером, на відміну від
позитивного права – це в своїй основі ніяк не
об’єктивоване й формально не організоване пра-
во. Принципи, вимоги, ідеї та інші подібні до них
компоненти, котрі складають зміст природного
права, аж ніяк не виступають у якому б то не
було впорядкованому, систематизованому, фор-
мально організованому вигляді. Кожен із них,
так само як і права, що формують суб’єктивне
природне право, проявляються з моменту свого
зародження, котрим фактично виступає момент
усвідомлення його людиною і «опанування» як
відносно самостійного, самодостатнього, далеко
не завжди пов’язаного з іншими аналогічними
компонентами природного права, явища. Основ-
ною формою їх існування первинно є усна, в ор-
ганізаційному відношенні не впорядкована,
«стихійна» чи «напівстихійна» форма» [14, с.91,
94-95]. На думку М.М.Марченка, природне право
набуває впорядкованого й формально-організо-
ваного характеру «лише тоді, коли воно співвід-
носиться з іншими, внутрішньо організованими
явищами, котрі перебувають поза його межами,
насамперед із позитивним правом» [14, с.91].
Наведені міркування викликають певні запе-
речення. Так, навряд чи можна погодитись із
твердженням про самодостатність кожного з
елементів природного права, серед яких на пер-
шому місці автор не випадково називає саме
принципи. Адже саме в цьому випадку взаємо-
зв’язки між окремими засадами природного пра-
ва проявляються особливо виразно (наприклад
зв’язки між справедливістю й розумністю, рівні-
стю й пропорційністю, свободою та рівністю).
Не менш очевидні й взаємозалежності між по-
требами людини та природними правами люди-
ни, що виступають їх виразом.
В основі міркувань М.М.Марченка можна по-
бачити ототожнення впорядкованості із вольо-
вою державно-організаційною діяльністю. З та-
ким дещо звуженим розумінням упорядкованості
важко погодитися, так само, як і з невизнанням
упорядкованості за «усною» формою природного
права. Адже, за слушним зауваженням Г.В.Маль-
цева, «джерелом усіляких норм як об’єктивного,
так і суб’єктивного походження, як технічних,
так і соціальних, є насамперед зв’язок явищ, а не
воля, котра лише опосередковує цей зв’язок із
більшим чи меншим наближенням до суті явищ
(…). Об’єктивний зв’язок у природі сам по собі
має впорядковуючий характер, а система таких
зв’язків, власне, й утворює природний поря-
док…» [12, с.113]. Носіями природно-правового
змісту можуть виступати як поведінка учасників
суспільних відносин, так і компоненти колектив-
ної чи індивідуальної психології (відчуття, по-
чуття, враження та ін.) та ідеології (цінності, ідеї,
образи, принципи, концепції тощо). Безперечно,
йдеться не про будь-які суспільні відносини, по-
чуття та уявлення, а лише про ті, котрі з огляду
на свої властивості можуть бути визнані такими,
що їм притаманні ознаки природно-правових у
розумінні, викладеному вище. Такі властивості
задаються безпосереднім зв’язком названих
об’єктів із об’єктивними закономірностями сус-
пільного розвитку, вираженням, відображенням
яких, або ж випереджаючим уявленням про які
виступають ці об’єкти. Зовнішніми проявами
природно-правового змісту можуть бути як фор-
ми державно-юридичної практики, так і інші фо-
рми соціонормативної регуляції (зокрема звичаї).
Маємо визнати слушність висновку
М.М.Марченка про те, що «при взаємодії приро-
дного й позитивного права… (…) …природне
право набуває більш упорядкованого й об’єкти-
вованого характеру. Безсумнівно, що завдяки
«втіленню» в позитивне право, воно набуває
більш активного і водночас більш ефективного
регулятивного характеру. Нарешті, не підлягає
сумніву й те, що в процесі закріплення принци-
пів та інших компонентів, які складають зміст
природного права, за допомогою норм позитив-
ного права природне право набуває не тільки
окремих рис, але й форм позитивного права» [14,
с.94]. Відзначимо, що останнє положення відтво-
рює ідеї Є.М. Трубєцкого [29, с.57; 5, с.153-166].
С.П. Рабінович
68 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
Принципово аналогічний підхід міститься й у со-
ціологічно зорієнтованій «формально-змістовій»
концепції праворозуміння П.Оля [18, с.217]. (З
іншого боку, варто відзначити, що ідеї існування
у права «фактичного», «економічного», «ідейно-
го» та інш. «неправового» змісту мають також і
своїх супротивників у сучасній філософсько-
правовій літературі [див., напр.: 9, с.173]. Більш
докладний розгляд цього питання виходитиме за
рамки цієї статті).
У сучасному правознавстві одна з найбільш
серйозних філософсько-правових розвідок, котрі
торкаються розглядуваної проблематики, нале-
жить О.В.Стовбі [27]. Осмислюючи правову си-
туацію та її сутність з позицій гуссерліанської
феноменології та фундаментальної онтології
М.Хайдеггера, автор із залученням конкретного
юридичного матеріалу визначає підстави і кри-
терії застосування суддею не закону, а принципу
верховенства права [27, с.130-133], характеризує
критерії справедливої міри між вчинком та його
наслідками як показник істинності такої ситуації
[27, с.125-128]. І хоча проблема, винесена в назву
цієї статті, не виступає тут самостійним предметом
дослідження, тим не менше аналіз, виконаний на
підставі розрізнення права і закону, ситуацій «пра-
вової» та «спеціально-юридичної» [27, с.23], є при-
кладом цілісного філософсько-правового підходу
до осмислення саме цієї проблеми.
Одну зі спроб більш деталізованої розробки
питання про юридичні форми існування природ-
ного права здійснив Ю.Ж.Шокумов [33]. Дослід-
ник вважає однією з необхідних ознак природно-
го права його закріплення в спеціальних держав-
но-юридичних нормах та пропонує виокремлю-
вати три групи форм сучасного природного пра-
ва: 1) різноманітні результати нормотворчої дія-
льності (законодавчої й судової); 2) форми неза-
конодавчого характеру, які санкціонуються дер-
жавою (правову доктрину, нормативний договір,
принципи права, правовий звичай); 3) форми, у
створенні яких держава не бере участі, забезпе-
чуючи тільки їх реалізацію й захист. До них на-
лежать, зокрема, приватноправовий договір, що
містить загальні правила поведінки.
Наведена класифікація, на наш погляд, має
певні недоліки, насамперед – відсутність єдиного
класифікаційного критерію. Підстава виокрем-
лення першої групи форм – зміст державно-
юридичної діяльності; до другої групи автором
віднесено форми як державного, так і недержав-
ного походження («незаконодавчий» характер
має й судова правотворчість, віднесена автором
до першої групи форм); третю групу форм виок-
ремлено за іншим критерієм - участь держави в
їх створенні. Зауважимо, що держава не бере
участі не лише у створенні приватноправового
договору, але й правового звичаю, однак у разі
необхідності, забезпечуючи реалізацію й захист
як першого, так і другого. Це призводить до мо-
жливості об’єднання договірної та звичаєвої
форм в рамках однієї групи. Отже, фактично тут
запропоновано не класифікацію, а лише перелік
форм «сучасного природного права». Викликає
запитання й віднесення юридичної доктрини до
природно-правових форм, санкціонованих дер-
жавою. Однак здійснена Ю.Ж.Шокумовим спро-
ба конкретизувати форми інтеграції природного
й позитивного права, безперечно, привертає ува-
гу як дослідження переходу природного права в
право державно-юридичне.
Дослідження розглядуваної проблематики не
може обмежуватись самим лише визначенням
концептуальних підходів до взаємодії природно-
го й позитивного права, але вимагає сходження
від абстрактно-теоретичних узагальнень до роз-
гляду конкретних питань юридико-прикладного
значення й, навпаки, вміння осмислювати окремі
правовідносини крізь призму філософсько-пра-
вових категорій. Перше завдання зазвичай стано-
вить неабияку складність для загальнотеоретич-
ного правознавства, тоді як друге – для галузевих
юридичних наук. На наш погляд, блискучим
прикладом розв’язання обох завдань може слу-
гувати класична праця Й.О. Покровського «Ос-
новні проблеми цивільного права» [20].
Серед праць галузевого спрямування видаєть-
ся цікавим філософсько-правовий розгляд сутно-
сті сімейних правовідносин, здійснений С.І. Ти-
водар [28]. У цьому дослідженні виявляється, з
якими онтологічними філософськими категорія-
ми корелюють поняття позитивного сімейного
права і сімейно-правової доктрини, і в такий спо-
сіб через ядро юридичних понять сімейного пра-
ва розкривається сутність (природа) сімейних
правовідносин. Такий підхід видається плідним
способом аналізу юридичних проблем у діалек-
тичній єдності «природних» і «позитивних» ас-
пектів правової реальності.
Соціальна інституціоналізація природного
права. Зауважимо, що праці, в яких окремі юри-
дичні інститути осмислюються як конкретні фо-
рми сутності (природи) права, в сучасній україн-
ській юриспруденції досить рідкісні.
Водночас з погляду завдань юридичної прак-
тики (правотворчої, правозастовної, правоінтер-
претаційної), аналіз проблематики співвідно-
шення природного й позитивного права потребує
такого підходу, котрий дозволяв би: деміфологі-
зувати проблематику природного права, виявити
Взаємозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 69
його реальне місце в системі соціальної регуля-
ції; не обмежувати предмет дослідження виклю-
чно юридичною доктриною або ж самими лише
нормами державно-юридичного права, а виявля-
ти взаємодію юридичних норм з іншими чинни-
ками соціальної регуляції (як нормативними, так
і фактичними); установлювати діалектичні взає-
мозв’язки між нормативними і фактичними ком-
понентами правової реальності на матеріалі реа-
льно функціонуючих інститутів права; розгляда-
ти «позитивне право» як один з елементів шир-
шої соціорегулятивної цілісності (системи);
сприяти у розв’язанні конкретних юридико-
прикладних проблем галузевого характеру;
утримувати в полі зору як ідеально-ціннісні, так і
соціально-емпіричні аспекти взаємодії природ-
ного й позитивного права.
Як видається, вказані вимоги задовольняє соці-
ологічний підхід до означеної проблеми, в рамках
якого методологічною основою для такого способу
осмислення проблеми може виступати емпірично-
орієнтований інституційний аналіз.
У пострадянському правознавстві вже мали
місце окремі спроби використання соціально-
інституційного підходу осмислення природного
права [15;17]. Наприклад, Т.О.Мухина визначає
природне право як «соціальний інститут наддер-
жавного характеру, зумовлений природою і сус-
пільним середовищем, вимоги (ідеали) якого,
будучи опосередкованими правосвідомістю, на-
бувають правової форми і виступають уже у ви-
гляді правових вимог (ідеалів), що виконують
функції прообразів юридичних норм позитивно-
го права, ціннісного критерію оцінки позитивно-
го права, або ж безпосередньо входять у діючу
систему права» [15, с.11]. Вказівка на те, що
природне право є «соціальним інститутом надде-
ржавного характеру», навряд чи достатньо про-
яснює його природу (адже при цьому незрозуміло,
про який саме соціальний інститут іде мова – мо-
раль, релігію, політику); виникає й питання про те,
в чому саме полягає «наддержавність» цього інсти-
туту. Однак саме по собі опертя на соціологічний
підхід у дослідженні розглядуваної проблематики
видається тут вельми невипадковим.
Загальнотеоретичні засади застосування ін-
ституційного підходу у сучасному правознавстві
розкриваються у дослідженнях відомого теоре-
тика права Г.В.Мальцева [13]. Як відзначає цей
учений, основною якістю інституту як у соціоло-
гічному, так і в юридичному смислі є норматив-
ність [13, с.444]. Саме норми (правила) виступа-
ють ядром інституту. «Значна кількість явищ в
інституційній сфері являє собою стійкі типи со-
ціальної поведінки, моделі дій чи комплексу дій,
зразки (паттерни) вчинків, що виражають норма-
тивну сутність і специфіку інститутів» [13,
с.448]. Г.В.Мальцев виокремлює чотири блоки
елементів, котрі відображають основні функції
соціальних інститутів: нормативний, ідейно-
цільовий, організаційний та поведінковий. Для
того, щоб соціальний інститут зміг виникнути й
функціонувати, він неодмінно повинен мати у
своєму складі фундаментальні елементи з норма-
тивного та ідейно-цільового блоків. До першого
входять формальні (зокрема законодавчі) і нефо-
рмальні норми, повноваження, права й обов’яз-
ки, вимоги, домагання, повинність (рос. – долг),
порядок залагодження спорів, розв’язання конф-
ліктів, відповідальність тощо; до другого – смис-
ли, ідеали й ідеології, цілі й прогнози, очікуван-
ня, завдання, теоретичні побудови, проекти й
розрахунки, зміна програм і пріоритетів, плани
реформування тощо [13, с.448-449]. Неважко помі-
тити, що елементи обох блоків значно відповіда-
ють соціорегулятивній та легітимаційній функціям
природно-правових уявлень. Насамперед це стосу-
ється складу другого блоку, однак низка елементів
першого (зокрема норми, вимоги, повинність, пра-
ва й обов’язки) також формально характеризує
принципи природного права.
Особливе значення має ідейно-цільовий блок
соціальних інститутів. «…Існує, – пише
Г.В.Мальцев, – глибокий та нерозривний зв'язок
між метою (цілями) інституту та його ідеологією,
силою, що скріпляє його, виступаючи джерелом
авторитету й престижу інституціональних струк-
тур, які діють у суспільстві. Що ж до функцій
ідеологій, то вони добре відомі – це виправдання,
легітимація, підведення під певне соціальне
явище принципової ідейної та моральнісної ос-
нови» [13, c.450]. «Природно-правові» уявлення,
ідеї, концепції входять саме до цього блоку. За
слушним твердженням Г.В.Мальцева, у легітно-
му інститутогенезі ідейно-цільовий блок має пе-
редувати блоку нормативному (а саме державно-
нормативному). На інститутах організаційного
типу лежать функції організації дії нормативно-
ціннісних регуляторів, моральних, правових, по-
літичних та інших соціальних норм. І, зрештою,
завершує послідовність утворення інститутів по-
ведінковий блок, який об’єднує моделі та зразки
інституційної поведінки та спирається на соціа-
льний досвід функціонування інституту чи інших
пов’язаних із ним інститутів [13, c.453].
У наведеній конструкції хотілось би відзначи-
ти ще один момент: належність першого й дру-
гого блоків до сфери ідеального й соціально-
деонтичного, до ціннісно-нормативної регуляції
(«належне»), а останніх двох – до соціально-
С.П. Рабінович
70 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
емпіричного, до сфери реалізації соціальних ці-
лей і факторної регуляції («суще»). Таким чином,
пропонований Г.В.Мальцевим підхід дозволяє
диференціювати та функціонально об’єднати
сфери сущого та належного на рівні соціальних
інститутів. Тому існують підстави припустити,
що антагонізм обох сфер права, загострений Ка-
нтом і неокантіанцями, може бути пом’якшений
у рамках інституційного аналізу. Це припущення
ґрунтується на положенні соціології Т.Парсонса
про інституціоналізацію як «порядок інтеграції
«окремого нормативного комплексу до більш
загального комплексу, який управляє системою в
цілому на нормативному рівні» [19, c.704]. Наго-
лос на інтеграційній функції розглядуваного
процесу орієнтує на виявлення соціонормативної
цілісності, складовими якої виступають ідейно-
цільові («природно-правові») й нормативні (по-
зитивно-правові) компоненти.
Видається важливим і положення Г.В.Маль-
цева про те, що «в плані соціального регулюван-
ня досконалим є той інститут, у якому представ-
лені елементи всіх виокремлених блоків» [13,
с.454]. Зв’язки державно-юридичних інститутів з
іншими підсистемами суспільства зумовлюють
залежність дієвості державно-юридичного права
(як важливого елемента першого з означених бло-
ків) від його узгодженості з елементами інших
блоків – ідейно-цільового (ідеологічного), органі-
заційного й поведінкового. З іншого боку, опертя
ідейно-цільових («природно-правових») уявлень на
перевірені часом існуючі традиції, практичний до-
свід функціонування соціальних інститутів висту-
пають гарантією їх культурної органічності («при-
родності»), обгрунтованості й, зрештою, закономі-
рності відповідних юридичних рішень.
У соціології та в юриспруденції процес фор-
мування елементів інституційної структури та
створення самих інститутів отримав назву ін-
ституціоналізації [13, с.457]. Для цілей нашого
дослідження видається допустимим розглядати
інституціоналізацію як процес створення тих
соціонормативних (зокрема державно-юридич-
них), організаційних та досвідно-практичних
елементів соціальних інститутів, за посередни-
цтвом яких забезпечується функціонування їх
ідейно-цільових компонентів, відображуваних у
природно-правових уявленнях.
З огляду на безсумнівну залежність ідеології від
емпіричних потреб і соціокультурних умов, потрі-
бно вести мову не лише про інституціоналізацію
природно-правових уявлень, але й про процес іде-
ологічної, морально-свідоглядної легітимації соці-
альних інститутів, уже фактично існуючих у їх ор-
ганізаційному, законодавчо-нормативному й пове-
дінковому вимірах. Якщо в першому випадку мо-
жна презюмувати закономірний та необхідний,
загальносоціальний (публічний) характер потреб та
інтересів, відображуваних у природно-правових уяв-
леннях, то в другому випадку такий характер не зав-
жди очевидний, внаслідок чого згадана легітимація в
соціально-диференційо-ваному суспільстві постає як
аксіологічна й політико-правова проблема.
Висновки. 1) Процес взаємодії природного й
позитивного права може розглядатись як об’єк-
тивація, матеріалізація, опредмечування ідеаль-
них природно-правових утворень, як юридичне
оформлення деонтичних складових змісту пра-
вової свідомості.
Процес функціонування таких утворень (цінні-
сно-нормативних уявлень, понять, концепцій) у
державно-юридичній діяльності відображається
поняттям позитивації, смислове навантаження яко-
го може змінюватись залежно від аспекту його ви-
користання й особливостей праворозуміння.
У філософсько-правовому плані позитивація
природного права виступає як державно-юри-
дична об’єктивація природно-правових уявлень,
котрі становлять зміст індивідуальної чи колек-
тивної свідомості. У соціально-філософському й
соціологічному аспектах цей процес є легалізаці-
єю (офіційним визнанням) деонтичних складо-
вих правової свідомості, яким надається держав-
но-юридичне значення.
Категорії юридичного оформлення, об’єкти-
вації, матеріалізації опредмечування, позитивації
моделюють процес правового розвитку як процес
становлення сутності права, як рух у напрямку
від сутності права до його існування.
2) Переведення проблеми взаємодії «природ-
но-» й «позитивно-правових» аспектів правової
реальності на соціологічний рівень розгляду до-
зволяє інтерпретувати цю взаємодію за посеред-
ництвом інституційного аналізу.
Інституціоналізація природно-правових уявлень
є процесом створення тих соціонормативних (зок-
рема державно-юридичних), організаційних і до-
свідно-практичних елементів соціальних інститу-
тів, за посередництвом яких забезпечується функ-
ціонування їх ідейно-цільових компонентів.
Легітимація юридичних інститутів є оціню-
ванням їх відповідності існуючим морально-
правовим («природно-правовим») уявленням (про
справедливість, правду, соціально-належне, пови-
нне тощо).
Процеси інституціоналізації й легітимації ви-
ступають як прояви загальних закономірностей
функціонування соціально-юридичних інститутів.
3) Взаємодія «природних» і «позитивно-
правових» компонентів системи соціальних ін-
Взаємозв’язки природного та позитивного права: методологічні засади дослідження
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 71
ститутів є складовою діалектичного процесу
правового розвитку, який може розглядатись як
становлення закономірностей юридичної діяль-
ності, яке відбувається за активної участі право-
вої свідомості (почуттів справедливого й неспра-
ведливого, ідей, уявлень, образів, понять, конце-
пцій соціально-деонтичного змісту).
Такі закономірності знаходять вираження в
системі соціально-юридичних інститутів (сім’ї,
власності, договору, самозахисту, представницт-
ва, судочинства, законотворчості, правозастосу-
вання тощо), які, у свою чергу, впливають на ди-
наміку суспільних відносин, інспіруючи подаль-
ше розгортання цього процесу. У такий спосіб
відбувається становлення та розвиток багатоас-
пектної сутності права.
Окремі аспекти цієї сутності відображаються
в індивідуальних і колективних деонтичних уяв-
леннях про істинне (справжнє, належне) право,
правду, правосуддя, справедливість, закон. Такі
уявлення змістовно опосередковують перетво-
рення найбільш нагальних потреб соціальної
практики на правові вимоги і водночас виража-
ють трансформацію емпіричного змісту суспіль-
них відносин як соціального сущого у зміст соці-
ально-належного.
Список літератури
1. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поис-
ки и решения / Алексеев С.С. – М.: НОРМА, 2002.
2. Бачинин В.А. Антитеза естественного и
позитивного права: философско-культурологи-
ческий анализ / Бачинин В.А. // Общественные
науки и современность. – 1999. – № 6. – С.76-87.
3. Бачинин В.А. Морально-правовая фило-
софия / Бачинин В.А. – Х.: Консум, 2000.
4. Бернацкий Г. Г. Естественное право в ис-
тории правовых учений: Монография / Бернац-
кий Г. Г. – С-Пб.:Санкт-Петербургский ун-т
МВД России, 2001.
5. Бернацкий Г. Г. Естественное право. Пра-
ва человека. Мораль / Бернацкий Г. Г. – С-Пб:
Изд-во СЗАГС, 2000.
6. Бойко А.И. О естественности правовых
обязанностей и некорректности возвеличивания
субъективных прав / Бойко А.И. // Правовая по-
литика и правовая жизнь. – Москва; Саратов.
2004. – № 1.
7. Графский В. Г. Общая теория права П. А.
Сорокина: на пути к интегральному (синтезиро-
ванному) правопознанию / Графский В. Г. // Го-
сударство и право. – 2000. – № 1. – С. 111 — 120.
8. Диалектическая логика. Категории сферы
сущности и целостности / Ред. Абдильдин Ж.М. и
др. – АН Казахской ССР. Ин-т ф-фии права. –
Алма-Ата: Наука,1987.
9. Керимов Д.А. Методология права. Пред-
мет, функции, проблемы философии права / Ке-
римов Д.А. – М.: Аванта+, 2000.
10. Костенко О.М. Культура і закон у проти-
дії злу / Костенко О.М. – К.: Атіка, 2008.
11. Максимов С.И. Правовая реальность:
опыт философского осмысления: Монография /
Максимов С.И. – Харьков, 2002.
12. Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы и
проблемы / Мальцев Г.В. — М.: Прометей, 1999.
13. Мальцев Г.В.Социальные основания пра-
ва / Мальцев Г.В. – М.: НОРМА, 2007.
14. Марченко М.Н. Источники права. Учебн.
пособие / Марченко М.Н. – М,: ТК Велби, Изд-во
Проспект, 2005.
15. Мухина Т.А. Проблема соотношения ес-
тественного и позитивного права Дис. … канд.
юрид. наук: 12.00.01 / Мухина Т.А. – Уфа, 2005.
16. Нерсесянц В.С. Право и закон. Из исто-
рии правовых учений Нерсесянц В.С. – М., 1983.
17. Новиков А. В. Естественно-социальное и
позитивное право: генезис и соотношение (социа-
льно-философский анализ) : Автореф. дис. ... к.
филос. н. : (09.00.11) / Новиков А. В. – Ярославль,
2002.
18. Оль П.А. Правопонимание: от плюрализ-
ма к двуединству. Монография / Оль П.А. – С.-
Пб.: Юрид. центр Пресс, 2005.
19. Парсонс Т. О структуре социального дей-
ствия / Парсонс Т. – М., Акад. проект, 2000.
20. Покровский И.А. Основные проблемы гра-
жданского права / Покровский И.А. – М., 1998.
21. Поляков А.В. Общая теория права. Курс
лекций / Поляков А.В. - С.-Пб.: Юрид. центр
Пресс, 2001. – 642 c. – C. 166-207.
22. Право ХХ века: идеи и ценности: Сб. об-
зоров и рефератов / Отв. ред. Пивоваров Ю.С. ––
М.: РАН, ИНИОН, 2001. – С.246-247.
23. Правовая мысль ХХ века. Сб. обзоров и
рефератов / Отв. ред. Пивоваров Ю.С. –– М.:
РАН, ИНИОН, 2002. – С.171.
24. Рабінович П.М. Праворозуміння «приро-
дне» та «легістське»: неминучість співіснування /
Рабінович П.М. // Право України. – 2009. – № 3.
– С .65-70.
25. Ромашов Р.А. Реалистический позитивизм:
интегративный тип современного правопонимания
/ Ромашов Р. А. // Правоведение. С.-Пб.: Изд-во С.-
Петербург. ун-та, 2005. – № 1. – С. 11-12.
26. Сливка С.С. Природне та надприродне
право: У 3-х частинах. – Ч. 1: Природне право:
історико-філософський погляд / Сливка С.С. –
К.: Атіка, 2005. – 224с.;
С.П. Рабінович
72 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
27. Стовба А.В. Правовая ситуация как ис-
ток бытия права / Стовба А.В. – Х.: ФО-П Лисяк
Л.С., 2006.
28. Тиводар С.И. Институциональная структу-
ра семейных правоотношений. Монография / Ти-
водар С.И. – Ростов-на-Дону: СКНЦ ВШ, 2004.
29. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права /
Трубецкой Е.Н.; Сост.: Сандулов Ю.А.; Науч.
ред. и вступ. ст.: Бернацкий Г.Г.; Прим.: Мас-
ленников Д.В. - С.-Пб.: Лань, 1999.
30. Фуллер Л. Мораль права / Фуллер Л. – К.:
Сфера, 1999.
31. Четвернин В.А. Современные концепции
естественного права / Четвернин В.А. – М.: Нау-
ка, – 1988.
32. Шафиров В.М. Естественно-позитивное
право: введение в теорию / Шафиров В.М. – Кра-
сноярск : ИЦ КрасГУ, 2004. – 260с.
33. Шокумов Ю. Ж. Современное естествен-
ное право и частноправовой договор как форма
его существования: Автореф. дисс. … канд.
юрид. наук: 12.00.01 / Шокумов Ю. Ж. – Ростов-
на-Дону, 2000.
34. Dworkin R. Law’s Empire. – Cambridge:
Cambridge University Press, 1986.
35. Hall J. Integrative Jurisprudence // Inerpre-
tations of Modern Legal Philosophies. - N.-Y., 1947.
36. Harold J. Berman. Toward An Integrative
Jurisprudence: Politics, Morality, History //
California Law Review, vol. 76, 1988. – № 4. – Р.
779-801.
37. Kaufmann А. Ontologische Struktur des
Rechts // Rechtsphilosophie im Wandel. – Frankfurt
am Maine: Stationeneines Weges, 1972.
38. Ryffel H. Grundprobleme der Rechts- und
Staatsphilosophie. Neuwied; B., 1969. – S. 207-208.
С. П. Рабинович
ВЗАИМОСВЯЗЬ ЕСТЕСТВЕННОГО И ПОЗИТИВНОГО ПРАВА:
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВАНИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ
Перевод проблемы взаимодействия естественно- и позитивно-правовых аспектов правовой реаль-
ности на социологический уровень рассмотрения позволяет интерпретировать это взаимодействие
посредством институционального анализа. Институционализация естественно-правовых представле-
ний является процессом создания тех соционормативных (в том числе государственно-юридических,
организационных и опытно-практических элементов социальных институтов, посредством которых
обеспечивается функционирование их идейно-целевых компонентов. Легитимация юридических инс-
титутов является оценкой их соответствия существующим морально-правовым («естественно-
правовым») представлениям. Процессы институционализации и легитимации выступают как прояв-
ления общих закономерностей функционирования социально-юридических институтов.
S. P. Rabinovych
INTERACTION BETWEEN NATURAL AND POSITIVE LAW:
METHODOLOGICAL BASIS OF RESEARCH
Consideration оf the problem of еру interaction between natural and positive law aspects of legal reality
on the sociological level allows interpreting this interaction through an institutional analysis. The institution-
alization of natural law views is a process of creation those social-normative (including state-law, organiza-
tional and empirical elements of social institutions through which the maintainance of their ideological and
target components is provided. The legitimation of legal institutions is the evaluation of their conformity
with the existing ethic-legal («natural law») views. The processes of institutionalization and legitimation
serve as a manifestation of the general regularities of the functioning of social and legal institutions.
|