Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»

Раскрывается понимание А.В. Дайси принципа господства права в его самой главной работе «Вступление к изучению конституционного права».

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2009
Main Author:	Малишев, Б.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Subjects:	Філософія права та правозастосування
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13646
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» / Б.В. Малишев // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 118-123. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13646
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-136462025-02-23T18:06:54Z Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» Принцип господства права (the rule of law) в работе Альберта Дайси «Вступление к изучению конституционного права» The principle of the rule of law in Albert Dicey «An Introduction to the Study of the Law of the Constitution» Малишев, Б.В. Філософія права та правозастосування Раскрывается понимание А.В. Дайси принципа господства права в его самой главной работе «Вступление к изучению конституционного права». The article is dedicated to explanation of A.V. Dicey`s approach to the principle of the rule of law in his major work «An Introduction to the Study of the Law of the Constitution» 2009 Article Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» / Б.В. Малишев // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 118-123. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13646 uk application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Філософія права та правозастосування Філософія права та правозастосування
spellingShingle	Філософія права та правозастосування Філософія права та правозастосування Малишев, Б.В. Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
description	Раскрывается понимание А.В. Дайси принципа господства права в его самой главной работе «Вступление к изучению конституционного права».
format	Article
author	Малишев, Б.В.
author_facet	Малишев, Б.В.
author_sort	Малишев, Б.В.
title	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
title_short	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
title_full	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
title_fullStr	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
title_full_unstemmed	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»
title_sort	принцип панування права (the rule of law) у праці альберта дайсі «вступ до вивчення конституційного права»
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Філософія права та правозастосування
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13646
citation_txt	Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» / Б.В. Малишев // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 118-123. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mališevbv princippanuvannâpravatheruleoflawupracíalʹbertadajsívstupdovivčennâkonstitucíjnogoprava AT mališevbv principgospodstvapravatheruleoflawvrabotealʹbertadajsivstupleniekizučeniûkonstitucionnogoprava AT mališevbv theprincipleoftheruleoflawinalbertdiceyanintroductiontothestudyofthelawoftheconstitution
first_indexed	2025-11-24T06:24:30Z
last_indexed	2025-11-24T06:24:30Z
_version_	1849651857300914176
fulltext	118 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. Б. В. Малишев Київський національний університет імені Тараса Шевченка ПРИНЦИП ПАНУВАННЯ ПРАВА (THE RULE OF LAW) У ПРАЦІ АЛЬБЕРТА ДАЙСІ «ВСТУП ДО ВИВЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА» У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 року (№ 15-рп/2004) вказано, що «відповідно до частини першої статті 8 Кон- ституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство пра- ва - це панування права в суспільстві (тут і далі курсив наш - Б.М.). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та пра- возастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнені переду- сім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо». Вищезазначене Рішення Конституційного Су- ду України є чи не єдиним прикладом, коли на рівні вітчизняного законодавства була здійснена спроба деталізувати зміст принципу верховенст- ва (панування) права. Така ж невтішна ситуація склалася і в науці: незважаючи на те, що цей принцип згадується надзвичайно часто, однак при цьому не конкретизується його зміст і не на- голошується на його практичному втіленні у пе- вних правовідносинах. При цьому принцип па- нування (верховенства) права цілком обґрунто- вано розглядається вітчизняною та взагалі пост- радянською юридичною літературою або в якості однієї з найважливіших ознак правової держави, або в якості головної риси певного правового режиму, який характеризується більш високими стандартами та гуманістичним чи, точніше, при- родно-правовим наповненням, ніж режим верхо- венства закону. Втім, незважаючи на очевидну важливість (як теоретичну, так і практичну) і необхідність ком- плексної наукової розробки всіх аспектів принципу панування (верховенства) права, вітчизняні вчені, як справедливо зауважує О.В. Стовба [5, c.24], практично не опікуються цією проблематикою. Наявні публікації стосовно принципу верховен- ства права можна умовно поділити на дві групи: статті у наукових виданнях переважно з питання визначення принципу верховенства права (напри- клад, праці М. Козюбри [4], Д. Вовка [1]); єдина вітчизняна ґрунтовна монографічна праця С. Голо- ватого [2] (яка, незважаючи на свій значний обсяг і високий науковий рівень, є фактично лише пер- шим кроком на шляху розв’язання багатьох роз- глянених автором проблем). Водночас при вивченні будь-якого складного правового феномену надзвичайно важливим і корисним є аналіз історичних і методологічних витоків цього явища. Адже, на жаль, сучасні до- слідники вельми часто невиправдано забувають про видатні здобутки своїх попередників і почи- нають розв’язувати питання, які вже були вирі- шені століття назад на належному методологіч- ному рівні. Цим здійснюється гальмування у розвитку науки та значне сповільнення процесу запровадження її досягнень на практиці. Враховуючи це, метою даної статті є скороче- ний та узагальнений виклад основних позицій принципу панування права у розумінні одного з основоположників теоретичного осмислення цього принципу – авторитетним англійським ученим-конституціоналістом Альбертом Дайсі, а також подання певних коментарів до його най- важливіших тез. На сьогодні аналіз позицій А. Дайсі щодо розу- міння принципу панування права можна знайти у праці В. Шаповала [6, с. 539-544] та праці С. Голо- ватого [2, с. 537-623]. Та вважаємо, що важливість і своєрідність концепції А. Дайсі вимагає наявності якомога більшої кількості різних її коментарів з боку вітчизняних учених. Професор Оксфордського університету А.Дайсі (повне ім’я Альберт Венн Дайсі [Albert Venn Dicey], (04.02.1835 – 07.04.1922) – один з небагатьох європейських учених-юристів кінця ХІХ ст. – початку ХХ ст., творча спадщина яких, по-перше, зберігає свою актуальність і сьогодні, а по-друге, набула всесвітнього значення. А. Дайсі став відомим завдяки фундаменталь- ній праці «An Introduction to the Study of the Law of the Constitution» («Вступ до вивчення консти- туційного права» або, інший, не зовсім точний, але літературний варіант перекладу назви можна Принцип панування права у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 119 знайти у російському виданні 1907р. - «Основи державного права Англії. Вступ до вивчення ан- глійської конституції»). Ця праця, що вийшла друком у 1885р. у лондонському видавництві Macmillan, стала, власне, першою масштабною роботою автора. З того часу вона витримала 103 перевидання п’ятьма мовами (94 видання англій- ською мовою, причому останні два видання у 2008 році; 5 видань китайською; по одному – японською та польською; а також два видання російською мовою у 1905 р. і 1907 р. у перекладі за редакцією чи не найавторитетнішого на той час російського правознавця професора П.Г.Виноградова1, який саме у період з 1903 р. до 1908 р. займав посаду професора Оксфордсь- кого університету). З моменту виходу у світ зазначеної моногра- фії А. Дайсі вважається найбільш видатним і ві- домим теоретиком англійського конституційного права. Зазначимо, що конституційне право для А. Дайсі – це норми права, які прямо або побічно ви- значають функціонування верховної влади у дер- жаві [3, c.27]. Такі норми містяться у статутах (ак- тах Парламенту); у звичаях, традиціях і принципах, закріплених прецедентним правом, і відомих під назвою «загальне право» (common law). Ці норми користуються судовим захистом. Крім того, до конституційного права належать також правила поведінки, які не є нормами пра- ва, і тому не користуються судовим захистом. Мова йде про конституційні угоди, в яких знай- шли своє вираження певні конституційні тради- ції та звичаї. Незважаючи на те, що конституцій- ні угоди формально не є юридично обов’язковими, вони все одно входять до складу конституційного права, оскільки дотримання їх положень відбувається на добровільній та неза- перечній основі. Принципи, сформульовані А. Дайсі у «Вступі до вивчення конституційного права», загальнови- знано вважаються частиною неписаної Британської Конституції. Одним із таких принципів є принцип панування права, розкриттю змісту якого А. Дайсі присвятив другий з трьох розділів праці. Принцип панування права (the rule of law), який іноді у праці також іменується А. Дайсі домінуван- ням права (the predominance of law), або верховенс- твом права (the supremacy of law), є другим за зна- ченням після верховенства парламенту. На самому початку розділу [3, c.208] автор фактично зводить загальне розуміння панування права до інструмента забезпечення прав окре- 1 У цій статті всі посилання здійснені на російський переклад у виданні 1907 року [3]. мих осіб. Отже, А. Дайсі в кращих традиціях анг- ло-американського прагматично-практичного підходу до всіх досліджень соціальних явищ від- разу визначає домінанту у змісті принципу пану- вання права: окремий (приватний) інтерес (суб’єктивне право) приватної особи. При цьому автор не заперечує того факту, що верховенство права є не лише рисою англійської конституції, а і результатом дії інших, передусім ментальних факторів, а саме: звички англійців до самоврядування, прихильності до порядку, пова- ги до правосуддя, юридичного складу розуму [3, c.212], які, безумовно, формувалися протягом сто- літь. Так, В. Шаповал вважає, що історично прин- цип панування права діяв у Англії ще з часів Брак- тона (ХІІІ ст.), який стверджував, що «король є суб’єктом права, оскільки закони зобов’язують тих, хто їх творить», однак сучасне розуміння ідеї панування права бере свій початок з концепції, сформульованої А. Дайсі [6, с.539]. Основним досягненням А. Дайсі є виокрем- лення трьох головних аспектів суті принципу панування права з усього розмаїття його значень і контекстів. Так, він пише, що перше значення терміну «панування права» зводиться до такого: ніхто не може бути покараний і нести відповідальність особисто або своїм майном у разі відсутності певного порушення закону, що доведено звичай- ним законним способом перед звичайним судом. Автор відзначає, що в цьому смислі панування права являє собою контраст з будь-якою урядо- вою системою, заснованою на застосуванні поса- довцями широкої та свавільної примусової влади [3, c.213]. А. Дайсі звертає увагу на те, що навіть у цьо- му, звуженому розумінні, принцип панування права не притаманний тогочасним державам ко- нтинентальної Європи. У будь-якому континен- тальному суспільстві, пише А. Дайсі, виконавча влада користується набагато більшими повнова- женнями щодо арештів, ув’язнення, вигнання з країни тощо, ніж це має місце в Англії. Тож, як бачимо, для А. Дайсі первинною ме- тою принципу панування права є захист людини від свавілля держави. Другий аспект панування права означає не тільки те, що в Англії немає нікого, хто міг би бути вище закону, а й ще інше: в Англії будь-яка людина незалежно від її звання та положення, підкоряється звичайним законам держави і під- лягає юрисдикції звичайних судів. [3, c.220]. У зв’язку з цим А. Дайсі акцентує увагу на тому, що в Англії ідея рівності перед законом або все- загального підкорення всіх прошарків населення Б.В. Малишев 120 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. єдиному закону, що застосовується звичайними судами, доведена до максимальної межі: «У нас будь-яка посадова особа, починаючи від першого міністра і закінчуючи останнім констеблем або збиральником податків, підлягає тій самій відпо- відальності, що і будь-який інший громадянин за вчинок, що суперечить закону. В судових звітах є маса справ щодо притягнення чиновників до відповідальності за правопорушення, які були вчинені ними під час виконання посадових обов’язків» [3, c.220]. Роблячи традиційне для праці порівняння з континентальними державами, вчений зазначає, що з періоду безкарності та юридичної привіле- йованості представників дворянства і духовенст- ва Англія вийшла у кінці ХVІ століття, тоді як більшість розвинутих континентальних країн пережили цю стадію розвитку лише наприкінці ХVІІІ століття. Водночас А. Дайсі констатує, що навіть у сучасній йому Європі далеко не в усіх державах громадяни підкоряються єдиним зако- нам, а також не всюди загальні суди уповнова- жені розглядати всі справи. Розкриваючи третій аспект значення принци- пу панування права, А. Дайсі пише «ми можемо казати, що конституція заснована на пануванні права, тому що загальні принципи конституції (наприклад, право свободи особистості або право публічних зборів) є результатом судових рі- шень, у яких визначаються права окремих осіб в окремих випадках [3,c.222]. Англійська консти- туція не була створена в один момент і не є ре- зультатом законодавчих актів, вона «виросла» у тих судових спорах, які відбувалися з приводу прав окремих осіб. Наша конституція, відзначає автор, є конституцією, яка створена суддями, і має всі характерні риси, - як позитивні, так і не- гативні, - які притаманні прецедентному праву2 [3, c.223]. З цього А. Дайсі виводить, на його погляд, надзвичайно важливу різницю між «проголоше- ними» конституціями, що існують у вигляді за- конодавчого акта, та конституцією англійською, яка фактично складається з системи судових прецедентів, в яких під час судового розгляду окремого спору закріплюються різні аспекти то- го чи іншого права людини. Отже, у «писаних» конституціях права люди- ни є дедукцією з принципів, положень цієї кон- ституції, тоді як в Англії принципи конституції являють собою індукцію, узагальнення, які за- сновані на окремих судових прецедентах, ство- 2 Докладніше про прецедентне право Англії див.: Ма- лишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. – К.: Праксіс, 2008. рених судами при розгляді справ щодо прав пев- ної особи. У зв’язку з цим А. Дайсі справедливо відзначає, що така суто формальна різниця сама по собі не має значення, якщо тільки права окремих осіб справді забезпечені. Однак, питання про те, наскільки забезпечені право особистої свободи або вільного віросповідання, залежить у значній мірі від того, з чого починають особи, які свідомо або несвідомо створюють конституцію своєї країни, - з визначення і проголошення прав або з пошуку засобів, якими можна забезпечити або зобов’язати визнавати ці права. Вчений сам дає однозначну відповідь на це риторичне запи- тання: «більшість творців іноземних конституцій починають з проголошення прав» [3, c.225]. Так у правових системах з «писаними» кон- ституціями створюється своєрідний «розрив» між проголошеним суб’єктивним правом і тим самим суб’єктивним правом у дійсності, тобто у реальних правовідносинах. Як приклад такого «розриву» між декларуванням прав людини та їх реальним забезпеченням А. Дайсі наводить істо- ричний факт щодо французької конституції 1791 року, яка проголосила свободу совісті, свободу друку, право на публічні збори та відповідаль- ність урядових чиновників. А на практиці саме в цей період у Франції вказані права були повніс- тю знищені. На цьому фоні автор переконливо доводить, що в англійській конституції існує нерозривний зв’язок між юридичними засобами змусити ви- знати певне право і самим цим правом, що і яв- ляє собою сильну сторону прецедентного права. Зрозуміло, що А. Дайсі абсолютно логічно не пов’язує забезпеченість прав людини в певній державі з тим, чи є в цій державі писана або не- писана конституція. Зв’язок між правами людини та їх забезпеченням може існувати і при консти- туції у вигляді законодавчого акта, як приклад автор наводить США, де конституція всієї дер- жави, а також конституції кожного зі штатів яв- ляють собою законодавчі акти, але при цьому він зауважує, що «американські урядовці продемон- стрували незрівнянне мистецтво у пошуку засо- бів для того, щоб надати законне забезпечення правам, проголошеним американською консти- туцією» [3, c.228]. Відзначимо, що А. Дайсі особливо підкреслює роль судової влади та її правотворчої функції у механізмі реалізації принципу панування права. У зв’язку з цим ми не можемо погодитися з тве- рдженням В. Шаповала про те, що у третьому аспекті розуміння принципу панування права А. Дайсі перебільшує роль судів, і що це розуміння іде врозріз з тенденціями державно-правового Принцип панування права у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 121 розвитку сучасної Великої Британії [6, с. 539,544]. Адже ми бачимо, що і сьогодні судовий прецедент залишає за собою роль провідної правової форми регулювання суспільних відносин у правовій сис- темі Англії, оскільки акти Парламенту застосову- ється лише після інтерпретації змісту їх норм у су- дових прецедентах. Отже, підсумовуючи викладені вище тези А. Дайсі щодо сутності принципу панування права, можемо зазначити, що сутність вказаного прин- ципу можна виразити в 4 положеннях, перше з яких буде системним, узагальнюючим, а решта – уточнюючими. 1. Панування права – це забезпечення прав людини. 1.1. Панування права – це презумпція невину- ватості. 1.2. Панування права – це максимальна (абсо- лютна) юридична рівність усіх осіб, незалежно від їх соціального статусу, зокрема, незалежно від того, чи має певна особа яке-небудь відно- шення до державної служби. 1.3. Панування права – це реально діючий су- довий механізм реалізації та захисту людиною своїх прав. Зауважимо, що у вказаних чотирьох тезах ви- словлена квінтесенція принципу верховенства права не як теоретичної розробки, а як результа- ту аналізу суспільної практики з боку А. Дайсі, який ішов до своїх висновків емпірично- індуктивно, тобто від аналізу дійсності до теоре- тичного узагальнення досвіду. Отже, вказані тези є відображенням реальної дії принципу пануван- ня права, а не результатом інтелектуального мо- делювання. У цьому і цінність праці А. Дайсі: він не пропонує і не розробляє, а констатує. Тобто перед нами – результат дії принципу панування права в умовах англійського суспільства зразка початку ХХ ст. У зв’язку з цим можна задатися питанням, наскільки актуальні положення цієї праці, наскільки відповідають виокремлені авто- ром риси принципу панування права сучасним реаліям? Нам здається, що відповідь тут одно- значна: всі положення праці актуальні. Адже не- зважаючи на істотний суспільний прогрес, у то- му числі й у сфері визнання та захисту прав лю- дини, проблеми взаємовідносин між суспільст- вом і державою не зникли, а лише дещо модерні- зувалися у своїх формах і видах. Водночас за своєю суттю всі складнощі у дотриманні прав людини іншими членами суспільства, а особливо державою, зав’язані на вічному діалектичному протиріччі між різними приватними інтересами, а також між інтересом людини та інтересом дер- жави або суспільства, соціальної групи тощо. Отже, в основі права як соціального явища ле- жить конфлікт інтересів, що має бути розв’яза- ний мирним і максимально справедливим шля- хом, що досягається, зокрема, через дотримання принципу панування права. У контексті принципу панування права як юридичної рівності досить цікаві для українсь- ких правових і політичних реалій міркування А. Дайсі щодо тогочасної французької концепції адміністративного права, розглядом якої А. Дай- сі, використовуючи порівняльно-правовий метод, намагається наочно продемонструвати характер- ні риси принципу панування права. Авторитетними французькими правниками кінця ХІХ ст. адміністративне право розумілося як звід правил, що визначають відносини адміні- страції або адміністративної влади з приватними особами. Іншими словами, адміністративне пра- во – це галузь законодавства, що визначає: 1) статус і обов’язки всіх державних службовців; 2) цивільні права й обов’язки приватних осіб при відносинах з чиновниками як представниками держави; 3) процес, яким захищаються ці права й обов’язки [3, c.377]. Отже, згідно з цією концепцією, взаємовідно- сини держави з іншими особами, а також право- вий статус державних службовців виводилися із загального правового режиму та підлягали вре- гулюванню спеціальним зводом так званих адмі- ністративних норм, крім того, спори за участю держави або державних службовців розглядалися не звичайними судами, а спеціальними трибунала- ми. Одним словом, підсумовує автор, до адмініст- ративного права входять, як правило, всі випадки, коли права приватних осіб стикаються з правами держави або представників держави [3, с.376]. З приводу протиріччя французького адміністра- тивного права принципу панування права А. Дайсі пише, що існування адміністративного права ро- бить юридичний статус будь-якого урядового чи- новника у Франції повністю несхожим з юридич- ним статусом посадових осіб в Англії, і фактично встановлює такий стан речей, що у своїй основі суперечить тому, в чому англійці бачать належне панування єдиного права для всієї держави. Далі А. Дайсі спеціально загострює увагу на двох найбільш небезпечних для панування права рисах адміністративного права. 1. Привілейований статус держави. Держава і будь-який державний чиновник у якості предста- вників нації має цілу систему особливих прав, привілеїв і прерогатив, яких не мають звичайні громадяни, а межі цих прав привілеїв і прерога- тив мають визначатися на підставі інших прин- ципів, ніж ті, якими визначаються права одного Б.В. Малишев 122 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. громадянина відносно іншого. Згідно з розумінням французів, приватна особа у відносинах з держа- вою знаходиться у цілком іншому статусі, ніж у відносинах зі своїм сусідом. Тобто по суті адмініс- тративне право є сукупністю законів, що мають за мету охороняти привілеї держави [3, c.380]. 2. Розподіл влади. Вираз «розподіл влади» французи застосовують до відносин між вико- навчою владою і судовою владою. Але зміст цьо- го виразу не збігається з тим, що звикли під ним розуміти англійці, а саме – незалежність суддів. Згідно з французьким варіантом, – це принцип, відповідно до якого що суди звичайних судів не можуть бути змінені, і тому вони незалежні від виконавчої влади, а уряд та його посадові особи мають бути незалежні і практично зовсім не підсу- дні звичайним судам. Зважаючи на все викладене, автор робить висновок про те, що адміністративне право засновується на політичних принципах, що суперечить англійському розумінню справедливо- сті або панування права [3, c.400]. Отже, для принципу панування права не- прийнятні будь-які винятки та привілеї у правах і свободах, що здійснюються на підставі пріорите- ту держави або державних інтересів. Для розкриття розуміння А. Дайсі змісту принципу панування права важливим також є питання про взаємодію принципу верховенства парламенту та панування права. Верховна влада парламенту (під яким англій- ська традиція розуміє монарха, палату лордів і палату громад [3, c.407]) є з юридичного погляду головною характерною рисою англійської полі- тичної системи та другим, поряд з принципом панування права, найважливішим положенням англійської конституції. Але, з одного боку верховенство парламенту передбачає його необмеженість у здійсненні за- конодавчої функції. З іншого боку, А. Дайсі вка- зує на те, що необмеженість влади парламенту – це не більш ніж юридична фікція [3, c. 84], і зазна- чає, що обмеження верховенства парламенту мож- на поділити на два види: внутрішні та зовнішні [3, c.89]. Зовнішнє обмеження - піддані або значна частина з них можуть припинити підкорятися пев- ним несправедливим законам або чинити супротив їхньому виконанню. На думку автора подібне об- меження існує навіть у найбільш необмежених монархіях, він пише: влада деспота залежить від того, наскільки його піддані або хоча б деяка час- тина з них готові підкорятися його вимогам, а ця готовність завжди має певні межі [3, c.91]. Внутрішнє обмеження парламенту випливає з самого характеру цієї влади. «Навіть деспот ко- ристується своєю владою, зважаючи на оточуючі обставини, в тому числі зважаючи на моральні переконання його часу та суспільства» [3, c.93]. На думку А. Дайсі, верховенство парламенту сприяє встановленню панування права, оскільки: 1) воля парламенту виявляється в актах, що він приймає, які потім стають об’єктом тлумачення суддями, які своїми діями фактично забезпечу- ють режим законності; 2) парламент ніколи (за винятком періодів революцій) не мав безпосере- дньої виконавчої влади. Тобто хоча парламент і має верховенство, але на противагу до необме- женого монарха, який є і законодавцем, і урядо- вцем, тобто главою виконавчої влади, парламент ніколи не мав можливості використовувати ад- міністративну владу для порушення руху право- вого життя, наприклад, втручатися у діяльність судів [3, c.409]. Тому належить погодитися з А. Дайсі у тому, що принцип панування права – це продукт взає- модії законодавчої та судової влади. Адже саме у виконавчій владі зосереджена основна небезпека для принципу панування права. Тому логічним і виправданим є, з одного боку, усунення виконав- чої влади та її представників від процедури юриди- чного запровадження основ цього принципу, а з іншого – імплементація у правовий механізм гара- нтування вказаного принципу спеціальних запобі- жних конструкцій, які спрямовані на мінімізацію всіх можливих проявів зазіхань з боку виконавчої влади на права й інтереси людини. Наголосимо, що всі вищевикладені позиції пра- ці А. Дайсі щодо розкриття принципу панування права, безперечно, цікаві для сучасної української юридичної науки. Цінність підходу А. Дайсі поля- гає передусім у простоті, чіткості та практичній спрямованості визначення автором змістових хара- ктеристик принципу панування права. Важливим моментом при коментуванні розу- міння А. Дайсі принципу панування права має бути врахування тієї обставини, що під правом автор розуміє прецедентне право, тобто юридич- ні норми, що містяться у судових прецедентах, створених вищими судами Англії. І в цьому кон- тексті нам здається необґрунтованим твердження С. Головатого про те, що всі три компоненти змі- сту принципу панування права в інтерпретації А. Дайсі притаманні «не тільки системі загального права (common law), а й будь-якій іншій правній системі» [2, с.614], адже, наприклад, третій ас- пект розуміння А. Дайсі принципу панування права по суті випливає з факту визнання певною правовою системою прецедентної форми права. Зауважимо також, що підхід А. Дайсі до сут- ності принципу панування права в цілому харак- теризується індивідуалістським спрямуванням, а Принцип панування права у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 123 також фактично не ставить існування цього принципу у пряму залежність від правового за- кону. Ця обставина може бути пояснена тим, що ідеї та принципи справедливості, рівності, сво- боди, гуманізму з’явилися в англійському праві завдяки тому, що вони є основними принципами правосуддя. І за допомогою прецедентної форми права ці принципи набули регулятивної сили. До речі, цим доводиться неточність думки С. Голо- ватого про те, що у доктрині А. Дайсі знайшла відображення «ідея природних прав людини» [2, с. 616], адже насправді у доктрині А. Дайсі знайшли відображення принципи правосуддя, які завдяки санкціонованій судовій правотворчості поступово інтегрувалися у правову матерію під час судового розгляду конкретних спорів. Завершуючи статтю, зазначимо, що для А.Дайсі принцип панування права є передусім стабільно функціонуючим механізмом судового захисту прав людини без будь-яких привілеїв для держави або державних службовців. У принципі панування права А. Дайсі вбачає забезпечення юридичного обмеження державної влади, підпо- рядкування її правам, інтересам і свободам лю- дини, зокрема за активної участі судової влади, яка наділена правотворчою функцією. Список літератури 1. Вовк Д. Проблеми визначення та дії прин- ципу верховенства права в Україні // Право України. – 2003. – № 11. 2. Головатий С. Верховенство права: У 3-х кн. / Книга 1. – К.: Фенікс, 2006. 3. Дайси А. В. Основы государственнаго пра- ва Англіи / Переводъ О.В. Полторацкой подъ редакціей проф. П.Г. Виноградова. – М.: Типо- графія Т-ва И.Д. Сытина, 1907. 4. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конститу- ційного Суду України. – 2000. – № 4. 5. Стовба О. В. Буття права у правовій ситу- ації як онтологічна засада верховенства права // Проблеми філософії права. – Том ІІІ. – №1-2. 6. Шаповал В. М. Сучасний конституціона- лізм: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. Б. В. Малышев ПРИНЦИП ГОСПОДСТВА ПРАВА (THE RULE OF LAW) В РАБОТЕ АЛЬБЕРТА ДАЙСИ «ВСТУПЛЕНИЕ К ИЗУЧЕНИЮ КОНСТИТУЦИОННОГО ПРАВА» Раскрывается понимание А.В. Дайси принципа господства права в его самой главной работе «Вступление к изучению конституционного права». B.V. Malyshev THE PRINCIPLE OF THE RULE OF LAW IN ALBERT DICEY «AN INTRODUCTION TO THE STUDY OF THE LAW OF THE CONSTITUTION» The article is dedicated to explanation of A.V. Dicey`s approach to the principle of the rule of law in his major work «An Introduction to the Study of the Law of the Constitution»

Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права»

Institution

Similar Items