Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Английский философ Томас Гоббс внёс в правовую и политическую науку свою оригинальную теорию государственного суверенитета, которая не смотря на то, что была неоднозначно воспринята в интеллектуальной среде, заключала в себе важную проблему – легитимности и легальности власти, именно ту проблему, к...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13698 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса / В.Б. Ковальчук // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 172-181. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13698 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ковальчук, В.Б. 2010-11-25T10:41:22Z 2010-11-25T10:41:22Z 2009 Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса / В.Б. Ковальчук // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 172-181. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13698 Английский философ Томас Гоббс внёс в правовую и политическую науку свою оригинальную теорию государственного суверенитета, которая не смотря на то, что была неоднозначно воспринята в интеллектуальной среде, заключала в себе важную проблему – легитимности и легальности власти, именно ту проблему, которая стала предметом обсуждений не одного поколения правоведов и политологов. Thomas Hobbes, English philosopher and political theorist, established his original doctrine of state sovereignty in legal and political science; though the doctrine was ambiguously accepted by the intellectuals of his time. It raises a very important problem of legitimacy and legality of power making them the subject for discussion for more than one generation of legal and state theorists. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та правозастосування Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса О государственном суверенитете и легитимности государственной власти в политико-правовом учении Томаса Гоббса On state sovereignty and legitimacy of state power in state and legal theory of Thomas Hobbes Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса |
| spellingShingle |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса Ковальчук, В.Б. Філософія права та правозастосування |
| title_short |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса |
| title_full |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса |
| title_fullStr |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса |
| title_full_unstemmed |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса |
| title_sort |
про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні томаса гобса |
| author |
Ковальчук, В.Б. |
| author_facet |
Ковальчук, В.Б. |
| topic |
Філософія права та правозастосування |
| topic_facet |
Філософія права та правозастосування |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
О государственном суверенитете и легитимности государственной власти в политико-правовом учении Томаса Гоббса On state sovereignty and legitimacy of state power in state and legal theory of Thomas Hobbes |
| description |
Английский философ Томас Гоббс внёс в правовую и политическую науку свою оригинальную теорию государственного суверенитета, которая не смотря на то, что была неоднозначно воспринята
в интеллектуальной среде, заключала в себе важную проблему – легитимности и легальности власти, именно ту проблему, которая стала предметом обсуждений не одного поколения правоведов и политологов.
Thomas Hobbes, English philosopher and political theorist, established his original doctrine of state sovereignty
in legal and political science; though the doctrine was ambiguously accepted by the intellectuals of his time. It raises a very important problem of legitimacy and legality of power making them the subject for discussion for more than one generation of legal and state theorists.
|
| issn |
1818-992X |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13698 |
| citation_txt |
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса / В.Б. Ковальчук // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 172-181. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹčukvb proderžavniisuverenítetílegítimnístʹderžavnoívladivpolítikopravovomuvčennítomasagobsa AT kovalʹčukvb ogosudarstvennomsuvereniteteilegitimnostigosudarstvennoivlastivpolitikopravovomučeniitomasagobbsa AT kovalʹčukvb onstatesovereigntyandlegitimacyofstatepowerinstateandlegaltheoryofthomashobbes |
| first_indexed |
2025-11-24T15:49:08Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:49:08Z |
| _version_ |
1850848848881123328 |
| fulltext |
172 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
В. Б. Ковальчук
Національний університет «Острозька академія»
ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ЛЕГІТИМНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ
ВЛАДИ В ПОЛІТИКО-ПРАВОВОМУ ВЧЕННІ ТОМАСА ГОБСА
Політико-правові погляди Томаса Гобса доста-
тньо повно висвітлені в юридичній та політологіч-
ній літературі [1; 5; 6; 7; 8; 10; 12; 14; 15]. Однак не
так багато спеціальних досліджень присвячено пи-
танню державного суверенітету в працях цього
мислителя [4; 9; 13]. І майже відсутні праці, в яких
би в контексті теорії суверенітету розглядалася
проблеми легітимності державної влади.
Метою даного дослідження є аналіз основних
положень теорії державного суверенітету у полі-
тико-правовому вченні Томаса Гобса. Реалізація
даної мети вимагає виконання таких завдань:
з’ясувати, який зміст вкладає в поняття «сувере-
нітет» англійський філософ; указати на основні
принципи функціонування суверенної держави;
визначити, як співвідносяться між собою сувере-
нітет держави та верховна влада; дослідити пи-
тання про те, чи залежить суверенітет від легіти-
мності верховної влади в державі.
Політична та правова думка в період ХVII
століття розвивалася виключно в контексті ідеї
державного суверенітету. Державотворчі проце-
си, які відбувалися в цей період на території За-
хідної Європи, призвели до виникнення нових
суверенних національних держав – Франції, Ан-
глії, Іспанії, Італії. Подібні процеси, щоправда з
певним запізненням, відбувалися також у Німеч-
чині, де ослаблення імператора призвело до змі-
цнення окремих князів, які за своєю могутністю
мало чим відрізнялися від монархів. Природно,
що ті кардинальні зміни, які відбувалися в полі-
тичному житті Європи, спричинили не менш ка-
рдинальні зміни в політичній та правовій теорії.
З часів Ніколо Макіавеллі серед європейських
інтелектуалів запанувала думка про те, що дер-
жавна влада абсолютна, тобто цілісна і неподіль-
на, а тому жодна сила, як усередині держави
(мова йшла найперше про католицьку церкву),
так і за її межами, не може претендувати на час-
тину цієї влади. На даний період ця ідея була до-
сить прогресивною, оскільки фактично звільняла
політичну та правову теорію від впливу теології.
Макіавеллі був першим мислителем Нового часу,
який чітко сформулював тезу про те, що сувере-
нітет – це, перш за все, принцип політичної авто-
номії, і тому політика повинна осмислюватись як
самодостатнє явище, адже вона виражає сама
себе. У своїх межах суверенна держава має влас-
ні правила і структури, свої внутрішні закони.
Політика нової доби не може мати у своїй основі
ні Бога, ні природи, тому що вона є виключно
людським явищем. Тож суверенітет, яким його
утверджує Макіавеллі, – це новітній принцип
світської політики.
Але для Макіавеллі, як і для його послідовни-
ків, суверенітет має суто політичну природу, і
так само, як політика, спирається, перш за все, на
принцип доцільності, суверенна влада держави
повинна бути спрямована на досягнення конкрет-
ної мети, тобто бути успішною. Макіавеллісти не
ставили перед собою завдання з’ясувати правову
природу влади, яка неминуче пов’язана з принци-
пом справедливості та легітимності. Ключовий
принцип макіавеллівської політики, який складає
основу суверенітету, можна сформулювати так:
успіх моєї державної політики аж ніяк не залежить
від того, що моя політична діяльність ґрунтується
на принципі справедливості чи легітимності. Інак-
ше кажучи, політика суверена має успіх не тому,
що вона справедлива і легітимна, а вона справед-
лива і легітимна тому, що має успіх.
На правову природу суверенної влади держа-
ви одним з перших звернув увагу французький
юрист Жан Боден. Він, зокрема, спробував уста-
новити правові межі державної влади, які, однак,
мали суто формальний характер. Їх визначали по-
зитивні закони, творцем яких був сам суверен. Ав-
тор «Шести книг про республіку» вказав на те, що
суверенітет держави формується на основі двох
взаємодоповнюючих принципів – законності та
застосування сили. Проблему легітимності влади
Жан Боден розглядає лише фрагментарно в кон-
тексті питання про справедливий характер законів.
Системний підхід до вивчення проблеми легі-
тимності суверенної державної влади застосував
Томас Гобс. Англійський філософ погоджувався
з думкою Макіавеллі про те, що будь-яка суве-
ренна державна влада легітимна, незважаючи на
її абсолютний характер. Однак політико-правове
вчення Гобса не зводиться до простого констату-
вання цього факту, філософ намагається аргуме-
нтовано його довести, тому його можна по праву
вважати одним з основоположників сучасної те-
орії легітимності державної влади.
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 173
В основу вчення Гобса про суверенну легіти-
мну державну владу покладено соціально-
психологічне розуміння природи людини. На
думку Гобса, всі люди народжуються рівними у
своїх фізичних та інтелектуальних здібностях, і
тому всі вони мають однакове для всіх «право на
все». З огляду на те, що людина є істотою егоїс-
тичною на ранній стадії її суспільного життя, в
середині суспільства панує взаємна недовіра і
суперництво, які породжують стан «війни всіх
супроти всіх». Такий суспільний стан філософ
називає «природним станом роду людського».
Але в природі людини закладені не лише егоїс-
тичні бажання, але й зовсім інші устремління, які
спонукають людину до мирного співіснування.
Таким мотиваційним елементом людської пове-
дінки виступає боязнь смерті та інстинкт само-
збереження. Таку ж функцію виконує природний
розум, який допомагає людині визначити пози-
тивні та негативні наслідки її дій. Позитивною,
як зазначає Томас Гобс, є така поведінка індиві-
да, яка сприяє продовженню біологічного існу-
вання людини, негативною – та, що веде до сме-
рті. Інстинкт самозбереження дає перший ім-
пульс подолання природного стану, а природний
розум підказує людині, за яких умов вона може
цей процес здійснити. Приписи людського розу-
му стосовно того, як необхідно чинити і чого треба
уникати, становлять суть природного закону.
«Природний закон є приписом, або знайденим ро-
зумом, загальним правилом поведінки, згідно з
яким людині заборонено робити те, що шкідливо
для її життя, позбавляє засобів для його існування,
і знехтувати тим, що вона вважає найліпшим засо-
бом для збереження життя» [2, с. 98].
Зміст основного природного закону зводиться
до такого: « необхідно шукати мир і дотримува-
тися його» [2, с. 99]. Це можливо лише за умови,
якщо людина відмовляться від «права на все» в
тій мірі, в якій це необхідно в інтересах миру та
самозахисту, і задовольниться такою кількістю
свободи щодо до інших людей, яку б вона дозво-
лила іншим стосовно до себе, про що зокрема
зазначено в другому законі [2, с. 99]. Якщо люди
не відмовляться від «права на все», то вони пере-
буватимуть у стані війни, а тому досягнення осо-
бистої безпеки стає неможливим. У другому за-
коні чітко виражена ідея права як міри свободи
людини, обмеженої рівною свободою інших лю-
дей. З другого природного закону випливає тре-
тій: «люди повинні виконувати умови укладеної
ними угоди» [2, с. 110], який містить у собі дже-
рело справедливості.
Крім зазначених законів, Гобс виділяє ще
шістнадцять незмінних і вічних законів природи,
які можна звести в одне загальне правило: не ро-
би іншим того, чого б ти не хотів, щоб робили
стосовно до тебе. Як видно зі змісту природних
законів, вони зливаються в одне ціле з мораль-
ними законами, які закладають у свідомості лю-
дини почуття колективізму.
Так закони природи зобов’язують людину че-
рез її внутрішній світ та совість до мирного спі-
віснування з іншими людьми. Та це не означає,
що людина завжди буде виконувати ці закони.
Суперечності між індивідуальним та колектив-
ним началом людини перебувають у постійній
суперечці і, як випливає з антропологічної час-
тини вчення Гобса про державу та право, егоїс-
тичне начало дуже часто бере верх над мораль-
ним. Результатом цього може стати порушення
окремими індивідами законів природи, що неми-
нуче приводить до такого ж недотримання при-
писів законів іншими членами спільноти. Тобто
завжди є загроза того, що хтось порушить попе-
редньо взяті на себе зобов’язання і тим створить
реальну загрозу суспільному мирові. Тому доб-
ровільної згоди недостатньо для гарантування
особистої безпеки. Необхідно, щоб вона була за-
безпечена за допомогою примусу, а для цього, в
свою чергу, важливо, щоб у суспільстві панувала
одна воля, яка би спрямовувала окремих членів
спільноти під страхом покарання до спільної мети і
стримувала їх від дій, спрямованих проти суспіль-
ного спокою. Як зазначає Гобс: «угода без меча –
лише слова, які не в змозі гарантувати людині без-
пеку» [2, с. 129]. Гарантом миру і реалізації приро-
дних законів виступає держава.
Ще однією важливою темою, яка безпосеред-
ньо пов’язана з проблемою легітимності влади і
яку Гобс розвиває в антропологічній частині сво-
го вчення, є питання справедливості. «Справед-
ливість» і «несправедливість» – це поняття, які
з’являються в результаті взаємостосунків між
людьми. Справедливість, відповідно до третього
природного закону, полягає в тому, що люди по-
винні виконувати укладений ними договір, без
чого останній не має жодної сили. Тому неспра-
ведливість – це невиконання договору. Але, як
зазначає мислитель, справедливість і несправед-
ливість мають не лише соціальну, а й політичну
природу. Вони з’являються в результаті виник-
нення держави «... перш, ніж слова «справедли-
ве» і «несправедливе» зможуть набути реального
змісту, повинна бути якась примусова влада, яка
загрозою покарання... примусила б усіх в однаковій
мірі до виконання договорів і зміцнила б ту влас-
ність, яку люди набувають шляхом укладення вза-
ємних угод взамін відмови від усезагального права.
В.Б. Ковальчук
174 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
Така влада може з’явитися лише з моменту виник-
нення держави» [2, с. 110].
Справедливість, відповідно до вчення Томаса
Гобса, значно має формально-юридич-ний хара-
ктер, оскільки передбачає виконання закону.
Справедливі вчинки визначають людей не як
справедливих, а як невинних, а несправедливі
вчинки (які ще називають правопорушеннями) –
лише як винуватих.
Але Гобс не обмежується тільки формальним
визначенням справедливості. Справедливість,
вказує англійський філософ, це: «незмінна воля
давати кожній людині її власне» [2, с. 114]. У
цьому контексті Гобс говорить про дистрибутив-
ну (розподіляючу) справедливість, яку належить
розуміти як «справедливість арбітра, тобто акт
визначення того, що справедливо», надання арбі-
тром кожному його власного. Правильно назвати
це неупередженістю, яка теж є природним зако-
ном. На думку Лео Штрауса, англійський філо-
соф сприймав справедливість більш серйозно,
ніж Макіавеллі. Можна навіть сказати, що він
захищав причину справедливості: він заперечує
думку, що сутність громадянського суспільства
полягає в тому, що воно засновано на злочиннос-
ті. Гобс прийняв традиційне уявлення про те, що
справедливість є не просто діяльність суспільст-
ва, а природне право [17, с. 44].
Перш ніж перейти до безпосереднього роз-
гляду питання про державний суверенітет і легі-
тимність влади, сформулюємо чотири ключових
твердження, які випливають з політико-
правового вчення Гобса і аналіз яких розкриває
основну суть його теорії легітимності. Відповід-
но до першого твердження – держава є продук-
том людської волі, вона виникає внаслідок укла-
дення договору між людьми. Згідно з другим –
суверенітет держави може забезпечити лише аб-
солютна влада якою наділений носій владних
повноважень (одна особа чи група осіб). Природа
суверенітету передбачає, що влада в державі має
легальний характер, який забезпечують чинні
закони, - саме це випливає з третього тверджен-
ня. Четверте твердження вказує на те, що суве-
ренна держава у своїх діях спирається на автори-
тетну владу, яка набула свої повноваження без-
посередньо від підданих, і через це останні роз-
глядають її накази легітимними.
Держава, стверджує англійський філософ слі-
дом за Макіавеллі та Бодяном, за своїм похо-
дженням є історичним, суспільним явищем, вона
виникає внаслідок еволюції суспільних відносин.
Виступаючи продуктом людської волі, результа-
том сили, держава є, так би мовити, «річчю в собі»,
і саме цю автономність людської політики виражає
принцип суверенітету, який має виключно світське
походження. Нарешті, термін «суверенітет», обсяг
якого з’ясував і вперше запровадив у правовий ле-
ксикон Жан Боден, означає для Гобса «постійну і
абсолютну владу держави».
Суверенна держава є цілісним організмом, що
сформувалася шляхом взаємного договору вели-
кої кількості людей з метою позбутися страху
насильницької смерті, забезпечити мир та зага-
льну безпеку. Носієм верховної влади в державі
виступає суверен, функції якого може виконува-
ти одна особа або група осіб. Усі інші учасники
договору є підданими держави.
У результаті укладення договору суверен на-
буває надзвичайно широкі повноваження, вклю-
чно з правом карати своїх підданих. Як зазначає
Лео Штраус: «з моменту встановлення верховної
влади страх насильницької смерті перетворюєть-
ся в страх перед верховною владою» [17, с. 44].
Тобто, право на насильство, яким володів індивід
щодо до іншого індивіда в природному стані,
перейшло верховній владі (суверену). Разом з
тим суверен бере на себе основне зобов’язання –
забезпечити мир та безпеку учасникам договору.
Обов’язком підданих є безапеляційне вико-
нання наказів свого суверена. Виконання цього
безстрокового обов’язку є добровільним рішен-
ням самих підданих. На думку Томаса Гобса,
учасники договору перед тим, як його укладати,
мають вибір – покладатися на силу, яка надана їм
природою, або підкоритися силі, створеній лю-
дьми, носієм якої є держава. Теза філософа про
добровільний характер договору важлива для
розуміння природи легітимності державної вла-
ди, однак вона не є достатньо переконливою. Як
зазначає один із дослідників політико-правового
вчення Гобса російський учений Батієв Л., дого-
вір необхідно розглядати як результат волі біль-
шості. При його укладенні воля меншості не бе-
реться до уваги. В результаті весь договір по суті
зводиться до диктатури більшості, свого роду
«демократичної» диктатури [1, с. 134]. На під-
твердження своєї думки Батієв послуговується
уривками творів Гобса, в яких англійський філо-
соф висловлює думку про те, що гарантією без-
пеки не може слугувати ні об’єднання малої кі-
лькості людей чи сімейств, ні приватна думка
учасників угоди [2, с. 130]. Дане питання супере-
чливе так само, як і багато інших, які Гобс роз-
глядає у своєму вченні.
Суспільний договір – це не лише договір про
спільне об’єднання людей, але це також договір
про владу. Результатом такого договору є вста-
новлення спільної влади. Для цього, як зазначає
Гобс, необхідно, щоб кожен, хто укладає угоду,
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 175
підпорядкував свою волю, і судження волі су-
дженню єдиного представника від народу: «Дер-
жава є єдиною особою, відповідальність за дії
якої зробила себе шляхом взаємного договору
між собою велика кількість людей, щоб ця особа
могла використати силу і засоби всіх їх так, як
буде вважати за необхідне для їх миру та спіль-
ної безпеки» [2, с. 133].
Державу Гобс називає великим Левіафаном,
або смертним богом, який під заступництвом
безсмертного Бога забезпечує людям мир і без-
пеку. Левіафан – персонаж із Біблії (Книга Іови).
Це могутнє і страшне чудовисько, яке, однак,
виконує благородну місію – оберігає дрібну рибу
від хижаків. На малюнку першого видання книги
«Левіафан, або матерія, форма і влада держави
церковної і громадянської» Левіафан зображений
у вигляді велетня, тіло якого складається з бага-
тьох малих людських тіл. У руках держава–
левіафан тримає хрест і меч. Ця алегорія симво-
лізує і благородні наміри держави, і її жорсткий
характер, а головне – це єдність формуючих
державу людей, які зрослись в один організм,
втративши свою початкову автономію.
Як вважає французький дослідник Л. Жом
ключова концепція «Левіафана» може бути ви-
ражена так: «Політичне мистецтво полягає в то-
му, щоб суверен діяв як особа, яка «заміщає» або
«виконує роль» кожного індивіда...» [4, с. 37].
Тобто, представляючи кожного, держава водно-
час об’єднує всіх в одну волю. З таким поглядом
можна погодитися, але французький учений іде
дальше. Л Жом вважає, що суть «Левіафана» не
можна зводити, як це часто буває, до ідеї держа-
ви–жандарма. Адже тоді держава була б чимось
зовнішнім до індивіда, але в жодному разі не
продовженням його розуму. З французьким ав-
тором складно погодитися в тому пункті, де він
стверджує, що суверен, за Гобсом, – це всі, і то-
му всі однаково рівні і в самому суверенітеті, і як
громадяни. Держава Гобса з цього погляду бага-
то у чому відповідає основним принципам су-
часної демократії [4, с. 31].
На нашу думку, оцінка Л. Жома більше відпо-
відає поглядам Ж.-Ж. Руссо, ніж Гобса. В держа-
ві Гобса рівні всі, за винятком тієї особи чи гру-
пи осіб, які уособлюють у собі державу. Той
факт, що суверен представляє всіх членів суспі-
льства, жодною мірою не означає зворотного, а
саме того, що сукупність індивідів, становлячи
суспільство (державу), є сувереном. У Гобса су-
верен абсолютно чітко відділений від іншої маси
населення. Його відмітною рисою є та необме-
жена влада, якою він володіє.
Отож, другим твердженням вчення Гобса є
теза про те, що суверенітет держави може бути
забезпечений однією особою чи групою осіб, які
наділені необмеженими владними повноважен-
нями. Фактично Гобс ототожнює суверенітет
держави й абсолютну владу суверена, тим самим
роблячи, на думку відомого німецького теорети-
ка держави Георга Єллінека, помилку, яка була
типовою для переважної більшості мислителів
XVI – XVII століття. На переконання Єллінека,
«суверенітет держави» і «суверенний орган в
державі» не є поняттями тотожними [3, с. 442].
Суверенітет є властивістю держави, і його зміст
не залежить від тих прав, якими наділений суве-
рен. Натомість Гобс з того факту, що суверен
здійснює яке–небудь право, робить висновок, що
воно є функцією суверенної держави, в той час
як потрібно було б довести, що ми маємо справу
з невід’ємною функцією суверенної держави, яка
тому і повинна належати відповідному органу
державної влади.
Суверенітет держави є явищем постійним, так
само як і функції, якими наділена суверенна
держава, в той час як функції та повноваження
верховної влади можуть змінюватися залежно
від історичних умов та політичної ситуації. Крім
того, права суверенної держави є неподільними
на відміну від функцій державної влади, які мо-
же зосередити в собі один орган влади чи розпо-
ділити між собою декілька органів. І, що найва-
жливіше, – права суверенної держави не можуть
бути безмежними до такого ступеню, як писав
про це Томас Гобс. Сама природа суверенітету
передбачає наявність правових меж, на що, зок-
рема, звертав увагу Єллінек: «Суверенітет озна-
чає..., – якщо формулювати його коротко, – ту вла-
стивість державної влади, з огляду на яку вона во-
лодіє винятковою здатністю до правового самови-
значення і самозобов’язання» [3, с. 463]. Отже,
держава залишається суверенною до того часу, по-
ки не виходить за межі свого правового поля. По-
рушивши його, вона перетворюється в тиранію, яка
є реальною загрозою суверенітету.
Оскільки Томас Гобс творив свою концепцію
державного суверенітету в середині XVII століт-
тя, коли така форма правління, як абсолютна мо-
нархія, у країнах Європи була звичайним яви-
щем, а Георг Єллінек на початку ХХ століття –
період, коли республіканське правління стає до-
мінуючим, – то й їх розуміння природи суверені-
тету було різним. Гобс, як прихильник монархіч-
ного правління, був переконаний, що суверенна
держава (маючи на увазі суверена, тобто конкре-
тного носія владних повноважень) повинна во-
лодіти абсолютною владою. При цьому англійсь-
В.Б. Ковальчук
176 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
кий філософ щиро вірить у те, що це є справжнім
добром для підданих. Його аргументація була
дуже простою і зводилася до того, що верховна
влада є не настільки шкідливою, як її відсутність.
Як зазначає філософ, ті незручності, які людина
відчуває у статусі підданого суверена, ніяк не
можуть іти в порівняння з тими бідами і нещас-
тями, які існують під час «війни всіх супроти
всіх». Незважаючи на те, що, уклавши договір,
піддані держави втрачають переважну частину
своїх прав, вони здобуваютьь найбільш важливе
право, а саме: фундаментальне право людини на
життя, гарантом якого є суверен.
Отож ціною, яку необхідно платити людям за
збереження суспільного миру, є відмова від зна-
чної частини їх природних прав і, перш за все,
від права самостійно приймати рішення та діяти
– тієї властивості, яка є основою свободи люди-
ни. З метою збереження миру піддані держави
розглядають усі дії і вчинки верховної влади як
свої. Так, вони не можуть змінювати форму дер-
жавного правління і, тим більше, зазіхати на пра-
ва монарха (саме монархія, на думку Гобса, є
найбільш досконалою формою правління). Під-
даним заборонено критикувати свого суверена,
який обраний більшістю. Якщо хтось не пого-
джується з його наказами, він усе одно повинен
підкоритися волі більшості і виконувати їх. В
іншому випадку більшість має право його фізич-
но знищити. Кожна особа є відповідальною за дії
свого суверена, і тому, «караючи суверена, під-
даний карає іншого за вчинки, зроблені ним са-
мим» [2, с. 137]. За таких умов покора стає одні-
єю з основних умов суверенітету.
В основу теорії державного суверенітету Гобс
поклав ідею про те, що суверен, і тільки він єди-
ний, володіє правом виражати думку, яка стосу-
ється питань громадянського ладу. Міркування
про те, що справедливе, а що несправедливе, що
таке добро і що таке зло, випливають з приватної
думки. Як така вона шкідлива для держави, яка
має назву res publika (суспільна справа). За Гоб-
сом, справедливість влади суверена походить від
того, що він представляє інтереси всіх людей, які
належать до певного народу, – а не того чи іншо-
го індивіда зокрема, і тому лише він один уособ-
лює публічне добро. Верховна влада є справед-
ливою, а тому і легітимною за своєю суттю, адже
саме на неї покладено роль арбітра, який неупе-
реджено, відповідно до закону, оцінює і відзна-
чає заслуги кожної людини. Однак, на нашу дум-
ку, таке монопольне право верховної влади на
визначення того, що є справедливим чи неспра-
ведливим, аж ніяк не гарантує, що її носій спра-
ведливий у своїх оцінках. Більше того, таке фор-
мальне розуміння справедливості суперечить
суті самої справедливості, яку дуже часто немо-
жливо вмістити в рамки закону.
А ось влада суверена необмежена. У великій
мірі це визначається тим, що верховний прави-
тель зовсім не зв’язаний зі своїм народом ніяким
договором, і тому не несе в принципі перед ним
відповідальності. Абсолютна влада монарха ви-
значається його правами щодо підданих. Так,
монарх наділений правами: застосовувати наси-
льство до своїх підданих; оголошувати війну й
укладати мир; здійснювати правосуддя; прийма-
ти та скасовувати закони; призначати всіх поса-
дових осіб у державі; використовувати цензуру.
Розмірковуючи про абсолютний характер су-
веренної державної влади, Гобс указує на ті реа-
льні загрози, які можуть призвести до послаб-
лення влади чи навіть розпаду держави. До таких
філософ відносить: недостатність абсолютної
влади у суверена; приватні судження про добро
та зло, справедливе і несправедливе; думка про
те, що суверен підпорядкований громадянським
законам; надання підданим абсолютного права
на власність; поширення вчення про поділ дер-
жавної влади; наслідування сусідніх народів;
змішана форма правління; недостатність фінан-
сів у скарбниці держави; монополія чи зловжи-
вання державними фінансами приватними осо-
бами; популярність окремих осіб у державі; над-
мірні розміри одного з міст; велика кількість ко-
рпорацій; свобода висловлювань проти верхов-
ної влади. Держава також розпадається у резуль-
таті військової поразки (чи то всередині держави,
чи то за її межами), в результаті якої верховна
влада втрачає свою могутність і здатність гаран-
тувати безпеку своїм підданим.
Основний обов’язок суверена зводиться до
забезпечення спільного блага, яке включає в себе
безпеку та добробут підданих. Пріоритетною, як
уже зазначалося, є безпека, яка одночасно висту-
пає запорукою матеріального добробуту та ду-
шевного спокою підданих. З метою забезпечення
безпеки верховна влада повинна передбачити
все, що може загрожувати суспільному миру.
Заради безпеки, на думку Гобса, державною вла-
дою можуть бути застосовані будь-які непопуля-
рні заходи, навіть ті, які суттєво обмежують сво-
боду людини. Так, суверен повинен знати все,
що роблять і думають піддані, для того, щоб
своєчасно запобігти небезпеці. Виконання цього
завдання можливе лише за умови наявності розга-
луженої мережі шпигунів та інформаторів. Внут-
рішній безпеці особливо загрожує вільнодумство
та поширення шкідливих учень. Особливу увагу,
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 177
вважає Гобс, потрібно звернути на університети,
які є основним осередком вільнодумства.
Держава повинна активно займатися просвіт-
ницькою діяльністю серед населення. Завдання
просвітництва – роз’яснювати підданим, що вла-
да суверена має легітимний характер, незважаю-
чи на те, що вона є абсолютною, а тому дотри-
мання встановлених ним законів є для підданих
священним обов’язком. «Отже, обов’язок суверена
– заставити здійснювати просвітницьку діяльність
серед народу стосовно цього права (мова йшла про
право необмеженої влади – К. В.): цього вимагає не
лише його обов’язок, а й інтереси його добробуту
та безпеки, оскільки лише так він може запобігти
небезпеці, яка загрожує йому особисто від повс-
тання» [2, с. 263].
Таке обмеження прав і свобод людини зайвий
раз підтверджує думку про те, що держава–
левіафан була далека від ідеалу правової держа-
ви. На це, власне, вказує і відомий російський
теоретик держави та права Г. Шершеневич. На
його думку, ідея Гобса про те, що людина заради
безпечного існування в державі повинна відмо-
витися від усіх інших своїх фундаментальних
прав, суперечить самій правовій природі держа-
ви: «якщо абсолютна влада держави ґрунтується
на передачі абсолютних прав індивіда, то з усу-
ненням цих прав відпадає і правова основа дер-
жави» [15, с. 320]. З таким міркуванням Шерше-
невича важко не погодитися, однак, як ми вже
зазначали, вчення Гобса в низці пунктів дуже
суперечливе, і це, в першу чергу, стосується його
ідеї свободи.
Свободу Гобс визначає як відсутність зовніш-
нього опору. Вільною є людина, якій ніщо не
перешкоджає робити те, що вона бажає і що, з
огляду на свої фізичні можливості, здатна роби-
ти. Але свобода людської поведінки завжди об-
межена певною необхідністю. У статусі піддано-
го держави межі свободи визначаються умовами
договору між підданими та сувереном. «Свобода
підданих полягає в тому, що вони вільні робити
те, що не вказано в договорі з владою» [2, с. 165].
Наприклад, право індивідів укладати між собою
майнові угоди, вибирати місце проживання, здо-
бувати засоби для існування, обирати стиль жит-
тя, виховувати дітей не заборонено умовами до-
говору і тому може бути реалізоване підданими
без жодних обмежень. У сучасній інтерпретації
представників юридичного позитивізму це пра-
вило звучить так – дозволено все те, що не забо-
ронено законом.
Піддані наділені й іншими правами, якщо за-
борона на них не передбачена чинним законо-
давством. Обсяг цих прав і свобод може бути
більший чи менший залежно від багатьох соціа-
льних та політичних факторів. Однак за будь-
яких умов людина володіє невід’ємним правом
на життя, яке вона може захищати, навіть тоді,
коли якщо на нього зазіхає суверен. Піддані не
зобов’язані виконувати накази суверена, якщо
вони містять приписи завдавати собі тілесні
ушкодження, які загрожують їх життю та здо-
ров’ю. «Договір, який зобов’язує людину не за-
хищати своє власне життя, недійсний» [2, с. 169].
Зобов’язання підданих перед сувереном залиша-
ються до тих пір, поки останній здатен гаранту-
вати своєму народу безпеку. Однак, ведучи мову
про права та свободи людини, Гобс робить за-
стереження спеціально для тих, хто на основі
його ідей міг би прийти до занадто ліберального
висновку. «Нас не потрібно розуміти так – пише
філософ – начебто цією свободою скасовується
чи обмежується влада суверена над життям і
смертю його підданих... Суверен має право на
все з тим лише обмеженням, що, будучи сам під-
даним Бога, він зобов’язаний через це дотриму-
ватися природних законів» [2, с. 166].
Обмеження свободи підданих, на думку анг-
лійського філософа, містить у собі дистрибутив-
ну вигоду для самих підданих, оскільки його
можна розглядати як умову правопорядку в дер-
жаві. Адже, відмовившись від свободи вбивати,
грабувати, ображати, утискати релігійні права,
людина вправі сподіватися на аналогічну відмо-
ву з боку інших людей. У результаті її життя,
власність, честь і релігійна свобода набувають
відповідний ступінь захищеності. Має місце, як
зазначає Отфрід Хьоффе, обмін свободи на гара-
нтію захищеності свободи, а відмова від свободи
винагороджується правом на свободу [13, с. 239].
Однак залишається відкритим питання про те, чи
володіла цим правом на свободу людина в дер-
жаві–левіафан. На нашу думку, лише тією мірою,
якою визначала його сама держава.
Спроба Томаса Гобса поєднати принцип інди-
відуалізму і абсолютизму в одну правову конце-
пцію не був вдалим, як про це пише П’єр Манан
[8, с. 43–75] та деякі інші дослідники політико-
правових поглядів англійського філософа [12, с.
423]. Принцип індивідуалізму, який Гобс розви-
нув у антропологічній частині свого вчення, був
повністю знівельований у наступних розділах
«Левіафана». Мислителю вдалося показати шлях
від індивіда через суспільство до держави, вказа-
вши на його неминучість, але йому не вдалося
показати шлях у зворотному напрямку – від дер-
жави до індивіда, який мав би забезпечити авто-
номний статус особи. Все своє життя Томас Гобс
намагався розв’язати одну проблему: захистити
В.Б. Ковальчук
178 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
людину від анархії, всіляких потрясінь, револю-
цій. Але приходив до висновку, що досягти цьо-
го можна лише за допомогою держави–левіа-
фана. Парадокс його концепції полягав у тому,
що свобода людини цілковито залежить від волі
держави, а не від самої людини.
Проте вчення Гобса про державну владу та
свободу не зводиться до наївного абсолютизму,
згідно з яким суверен діє за власним свавіллям.
Відповідно до третього твердження філософа,
влада в суверенній державі завжди має легаль-
ний характер. Це означає, що всі відносини в
державі: чи то між сувереном і підданими, чи то
між самими підданими – повинні будуватися на
основі чинних законів. Закон – це іманентна фо-
рма громадянського життя. З одного боку, він є
продуктом суспільних відносин, з іншого – не-
обхідною умовою нормального функціонування
суспільства й переходу його до громадянства.
Саме закон сприяє переходу людини від первіс-
ного стану до політичного. Водночас закон ви-
конує подвійну функцію – моральну і прагмати-
чну. Він стоїть на сторожі права і справедливос-
ті. А також зберігає всередині держави мир.
Отож закон підсумовує і виражає саму суть дер-
жавного суверенітету.
Закон завжди має штучний або позитивний
характер, оскільки його творцем є людина. У
державі–левіафан такою людиною – творцем за-
конів – завжди є суверен. За допомогою закону
суверен підтримує співіснування підданих у
державі та їх підпорядкування. Він слугує пер-
шочерговою гарантією безпеки підданих. Ідея
позитивного закону для суверенної держави є
ідеєю самої влади чи навіть примусу. Закон – це
завжди наказ суверена для своїх підданих.
«Перш за все, очевидно, що закон взагалі є не
порада, а наказ, але не наказ будь-якої людини
будь-якій іншій, а лише наказ особи, адресова-
ний тому, хто раніше взяв забов’язання підкоря-
тися цій особі» [2, с. 205]. На основі імператив-
ної теорії, створеної Гобсом, його можна вважа-
ти одним з основоположників теорії правового
позитивізму. Він є автором тези про те, що «не
істина, а авторитет створює закон».
Закон не містить у собі справедливості, оскі-
льки він виконує зовсім інше призначення. Але,
навіть не будучи виразником справедливості, він
усе ж породжує справедливість і є джерелом
правосуддя. Справедливість, на думку Гобса, є
процедурою суверенітету. Закон – це те, чого
хоче суверен, а те, чого хоче суверен, – є справе-
дливим [9, с. 32]. «Так само очевидним є те, що
закони являють собою правила, які визначають,
що справедливо і що несправедливо, оскільки
несправедливим вважається лише те, що супере-
чить якому–небудь законові. Очевидно також,
що ніхто, крім держави, не може видавати зако-
ни, оскільки ми знаходимося у підданстві лише
держави...» [2, с. 205]. Зазначимо, що, на думку
Гобса, будь-які міркування про справедливість
чи легітимність влади суверена неодмінно при-
зводять до суспільних заворушень. Тому Гобс
прагне, з метою забезпечення громадянського
миру, звести норми справедливості (та її вира-
ження в законі) до одного-єдиного начала – су-
верена. Власне цей суверен повинен мати повне
право визначати, що є справедливим і що таким
не може бути. Якщо ж вивести справедливість на
публічне обговорення (втім, як і все інше – доб-
ро, честь, власність тощо), то кожен буде виходи-
ти у своїх діях із власного розуміння проблеми, й
настане момент, коли виникнуть підстави побою-
ватися за цілісність держави. Тільки суверен може
судити про значення слів «справедливе», «неспра-
ведливе», «легітимне», «нелегітимне», «добре»,
«погане». І, зрозуміло, що прості піддані не мають
права апелювати до цих понять.
Але Гобс принципово не обмежує владу суве-
рена рамками закону. Обмеження, які встанов-
лює для суверена закон, мають силу лише до тих
пір, поки він сам на них погоджується. Ніхто і
ніщо не заважає йому змінювати закони, творцем
яких він сам завжди і є. «Суверен держави, будь
це одна особа чи збори, не підкоряються нормам
громадянських законів. Насправді, будучи наді-
леним владою видавати і скасовувати закони,
суверен може, якщо побажає, вивільнити себе від
виконання обмежуючих його законів і виданням
нових, відповідно, він вже заздалегідь вільний»
[2, с. 206]. Іншими словами, суверен, в принципі
зв’язаний власними законами, повинен діяти у
відповідності з ними до тих пір, поки він сам їх
не відмінив чи не змінив. Поки закон не відміне-
ний, він повинен його дотримуватися. Тут ми
бачимо нібито якесь самообмеження влади зако-
ном. Але Гобс «компенсує» дане самообмеження
влади правом діяти повністю на власний розсуд у
тих випадках, які законом не зумовлені.
Як вважає англійський філософ, суверен може
діяти і не на основі закону і при цьому діяти з
дотриманням принципу легітимності. У такому
випадку піддані не мають права оскаржити його
дії: «Якщо суверен вимагає чи бере що-небудь на
основі своєї влади, то такі випадки не підлягають
оскарженню. Оскільки все, що суверен робить з
огляду на свою владу, він робить з огляду на по-
вноваження, дані йому кожним підданим...» [2, с.
171]. Будь-яка дія стає «за визначенням» легіти-
мною, хоча і не спирається на закон. Легітим-
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 179
ність суверена не зв’язана з громадянським зако-
ном. Очевидно, таку ж думку мав на увазі І. Нар-
ський пишучи про те, що у своєму вченні Гобс
поступово відійшов від вимоги дотримуватися
верховною владою принципу законності і дійшов
до протилежного висновку, що політична влада
стоїть вище від законів [10, с. 177].
Спроба конструювати суверенну владу як
владу, яка стоїть над правом, суперечить істори-
чному розвиткові теорії суверенітету. Суверенна
держава володіє правом видавати закони з тією
метою, щоб гарантувати їх дію. Ця гарантія була
би простою формальністю, якщо б сама держава
вивільнилася від обов’язку дотримуватися цих
законів. Державна влада володіє правом бути
законодавцем лише за тієї умови, що вона вважає
себе зв’язаною власними законами. Принцип су-
веренітету передбачає, що носій владних повно-
важень (суверен) безапеляційно підкорюється
власним законам. І, як зазначав Густав Радбрух,
«Правитель втрачає право законотворчості з того
моменту, як тільки він перестає підкорятися вла-
сним законам. Ті, до кого переходить державна
влада, беруть на себе зобов’язання правової дер-
жави. Це зобов’язання – необхідний і незмінний
атрибут влади, і від нього неможливо відмовити-
ся. Держава також підкоряється власному пози-
тивному праву через посередництво «надпозити-
вного» природного права, через посередництво
того ж природно-правового принципу, завдяки
якому лише і може бути обґрунтована дія самого
позитивного права» [11, с. 202–203]. Цікаво, що
до такої думки Радбрух прийшов після тривалого
захоплення правовим позитивізмом.
Необхідно вказати на те, що і в питанні лега-
льності суверенної державної влади Гобса не
можна однозначно віднести до представників
теорії правового позитивізму. І в цьому питанні
його вчення містить суттєві суперечності. Так,
мислитель у своїх творах абсолютно чітко розрі-
зняє поняття «право» та «закон». Право він ото-
тожнює зі свободою, тоді як закон – з обов’яз-
ком. І хоча громадянські закони існують для то-
го, щоб обмежувати природну свободу людини і
тим самим встановити мир між людьми, вони не
повинні суперечити природним законам, оскіль-
ки «у всіх державах світу природний закон є час-
тиною громадянського закону» [2, с. 207]. Такі
ідеї Томас Гобс неодноразово висловлював у
своїх творах. Це дало підстави окремим дослід-
никам політико-правових поглядів Гобса, зокре-
ма Г. Шершеневичу, висловити думку про те, що
вчення англійського філософа передбачає співіс-
нування позитивного та природного законів, і
тому його автора по праву можна вважати одним
із засновників природно-правової теорії [15, с.
319]. Такої ж думки дотримуються й інші вчені
[8, с. 65]. На наш погляд, ідея Гобса про те, що
будь-який позитивний закон містить у собі час-
тинку природного, несла певну місію – показати
зайвий раз те, що навіть найбільш жорстокі зако-
ни суверена завжди мають легітимний характер.
Ідею природного права у вченні філософа можна
вважати як основоположну, якщо не розглядати
її у контексті теорії державного суверенітету. Це
дві різні теорії, одна з яких характеризує природу
людини, яка є «продуктом творіння Господньо-
го», інша – природу підданого держави–
левіафан. Кожна з цих двох теорій була по-
своєму оригінальною, однак об’єднати їх в одне
цілісне вчення Гобсу так і не вдалося.
Четверте твердження Гобса, згідно з яким, су-
веренна держава – це, перш за все, авторитетна
влада, яка набула повноваження від своїх підда-
них, безпосередньо стосується питання легітим-
ності. У своїх працях мислитель не вживає по-
няття «легітимність» чи «легітимація», однак у
«Левіафані» він неодноразово звертається до пи-
тання дотримання принципу справедливості верхо-
вною владою, який ліг в основу його теорії легіти-
мності. Так, Гобс покладає на суверена турботу
про безпеку народу, що передбачає невтручання
без необхідності в приватне життя підданих, а та-
кож про видання добрих законів, тобто таких, які
необхідні для блага народу. Разом з тим Томас
Гобс вказує на те, що критерієм поведінки сувере-
на є природне право. Однак, звітувати за свої дії він
може лише перед Богом, і в цьому відношенні вла-
да суверена фактично необмежена.
Те, що не будь-яка людина може бути твор-
цем законів, означає і те, що не будь-який при-
мус має легітимний характер, а лише той, який
спирається на авторитет верховної влади. Легі-
тимна влада відрізняється від влади у чистому
вигляді тим, що вона наділена авторитетом і є
легальною. Авторитет верховної влади передба-
чає, що рішення, які вона приймає через відпові-
дні інстанції (в тому числі і законодавчі акти),
також мають авторитетний характер і тому не
можуть піддаватися критиці чи змінюватися.
Одного разу, вступивши в силу, правові та полі-
тичні рішення залишаються чинними, поки не
буде прийняте нове рішення.
На запитання «Чим визначається авторитет
верховної влади?» можна відповісти: тими пов-
новаженнями, які суверен набув легальним шля-
хом. Основним з них є право на застосування
легального насильства щодо підданих. На рито-
ричне запитання Августина про те, чим відрізня-
ється влада в державі від тієї, якою володіє банда
В.Б. Ковальчук
180 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
розбійників, Гобс відповідає, що повноваження-
ми, які на неї покладені. Оскільки мова зайшла
про повноваження, доцільно поставити питання,
звідки вони беруться. На думку філософа, дже-
рело повноважень необхідно шукати не в «боже-
ственній милості» чи «власній милості сильних
світу цього». Вони вступають у силу завдяки
«згоді всіх заінтересованих осіб», які укладають
між собою договір, який є домовленістю не лише
про співіснування, але й про спільну владу. От-
же, повноваження верховної влади на примус
мають не лише легальний формально-
юридичний), але й легітимний (справедливий)
характер. У теорії Гобса легітимність верховної
влади полягає у вільному визнанні її тими, хто
надавав цій владі відповідних повноважень. Ле-
гітимним може бути назване не будь-яке приму-
шення, а лише те, чиїм джерелом є справедливо
назначена інстанція. Іншими словами, легітим-
ність є продукт суспільного консенсусу.
Важливим досягненням політико-правового
вчення Томаса Гобса є те, що англійський філо-
соф відкрив народ як джерело державної влади.
Саме народ установлює суверена. Народ утвер-
джується вже самим актом обрання єдиного су-
верена, відкидаючи при цьому множинність. Це
спостерігається ще на зорі людства, коли кожен
індивід і всі разом укладають суспільний дого-
вір, у результаті якого суверен набуває свої пов-
новаження. «Це є більше, ніж згода і одностай-
ність. Це реальна єдність, втілена в одній особі за
домовленістю, укладеною людьми між собою так
само, як коли б кожна людина сказала іншій: я
вповноважую цю особу чи це зібрання людей і
передаю йому право управляти собою за умови,
що ти таким же чином передаси йому своє право
і схвалиш усі його дії. Якщо це відбулося, то
множина людей, об’єднаних в одній особі, нази-
вається державою» [2, с. 133].
Завдяки тезі Гобса про вільне визнання з боку
всіх зацікавлених осіб права верховної влади на
примус, його правова теорія набуває яскраво ви-
раженого виміру легітимності. До базових еле-
ментів, які визначають зміст легітимності, крім
двох зазначених – справедливості та легальності,
Гобс відносить третій – доцільність. Так, укла-
даючи договір про спільну владу, яку уособлює в
собі суверен, піддані очікують для себе користі і
зокрема розподільної користі, вираженням якої є
другий природний закон: взаємне обмеження
свободи заради взаємного забезпечення свободи.
Однак зазначимо, що проблема легітимності
розглядається Гобсом лише на стадії виникнення
держави. Згідно з «Левіафаном», справедливість,
як важлива складова легітимності влади, слугує
лише наданню повноважень інститутам примусу,
але не їх обмеженню. Як слушно зазначає Отф-
рід Хьоффе, справедливість у Гобса має лише
легітимуючи, але не лімітуючи значення [13, с.
82 – 83] . Якщо на першому етапі державотво-
рення, під час укладення договору, необхідна
спільна згода для надання повноважень сувере-
ну, то на етапі використання повноважень осно-
вний акцент робиться на волі і владі, авторитет
останньої стає беззаперечним, а панування абсо-
лютним. Не зв’язаний жодними попередніми зо-
бов’язаннями, суверен користується необмеже-
ними повноваженнями і, щоб він не наказав, є
корисним для підданих, оскільки він один уособ-
лює публічне добро. На цьому етапі розвитку
держави верховна влада є справедливою, а тому і
легітимною за своєю суттю, адже саме на неї по-
кладено роль арбітра, який неупереджено, відпо-
відно до закону, оцінює і відзначає заслуги кож-
ної людини. Однак, на нашу думку, таке монопо-
льне право верховної влади на визначення того,
що справедливий чи несправедливим, аж ніяк не
гарантує, що її носій є справедливим у своїх оці-
нках. Більше того, таке формальне розуміння
справедливості суперечить суті самої справедли-
вості, яка дуже часто не збігається з нормою по-
зитивного закону.
На основі принципу справедливості Гобс
розв’язує проблему легітимності державної влади з
факту дистрибутивної вигоди всіх учасників дого-
вору, але не наважується на обмеження влади.
Отже, попри всі суперечності, якими напов-
нене вчення Гобса, воно мало величезне значен-
ня в розвитку всієї наступної правової та полі-
тичної думки. Англійський філософ запропону-
вав свою оригінальну концепцію державного суве-
ренітету, яка попри те, що була неоднозначно
сприйнята в інтелектуальному середовищі, містила
в собі важливу проблему – легітимності та легіти-
мації державної влади, яка стала предметом обго-
ворення не одного покоління інтелектуалів.
Сисоклітератури
1. Батиев Л. Политические и правовые
учения XVII века. – Санкт–Петербург, 2006.
2. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и
власть государства церковного и гражданського.
// Сочинения в двух томах. – М, 1991. – Т. 2.
3. Еллинек Г. Общее учение о государстве. –
Санкт–Петербург, 2004.
4. Жом Л. Гоббс и современное представи-
тельное государство. // Общественные науки за
рубежом. – 1988. – № 2.
Про державний суверенітет і легітимність державної влади в політико-правовому вченні Томаса Гобса
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 181
5. История политических и правовых уче-
ний / Под редакцией доктора юридических наук,
профессора В. С. Нерсесянца. – М, 1996.
6. История политических и правовых уче-
ний / Под редакцией доктора юридических наук,
профессора О. Э. Лейста. – М, 1997.
7. История политических и правовых уче-
ний / Под редакцией доктора юридических наук,
профессора О. В. Мартышина. – М, 2004.
8. Манан П. Інтелектуальна історія лібера-
лізму. – К, 2005.
9. Мере Ж. Принцип суверенітету. Історія
та основи новітньої влади. – Львів, 2003.
10. Нарский И. Западноевропейская филосо-
фия XVII века. – М, 1974.
11. Радбрух Г. Философия права. – М, 2004.
12. Себайн Дж. Г. Торсон Т. Л. Історія полі-
тичної думки. – К, 1997.
13. Хёффе О. Политика. Право. Справедли-
вость. Основоположения критической филосо-
фии права и государства. – М, 1994.
14. Чичерин Б. Политические мыслители. –
Санкт-Петербург, 1999.
15. Шершеневич Г. История философии пра-
ва. – Санки-Петербург, 1907.
16. Шміт Е. Макіавеллі / Класики політич-
ної думки від Платона до Макса Вебера. – К,
2002.
17. Штраус Л. Введение в политическую
философию. – М, 2000.
Ковальчук В. Б.
О ГОСУДАРСТВЕННОМ СУВЕРЕНИТЕТЕ И ЛЕГИТИМНОСТИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ
ВЛАСТИ В ПОЛИТИКО-ПРАВОВОМ УЧЕНИИ ТОМАСА ГОББСА
Английский философ Томас Гоббс внёс в правовую и политическую науку свою оригинальную
теорию государственного суверенитета, которая не смотря на то, что была неоднозначно воспринята
в интеллектуальной среде, заключала в себе важную проблему – легитимности и легальности власти,
именно ту проблему, которая стала предметом обсуждений не одного поколения правоведов и поли-
тологов.
Kovalchuk V. B.
ON STATE SOVEREIGNTY AND LEGITIMACY OF STATE POWER IN STATE AND LEGAL
THEORY OF THOMAS HOBBES
Thomas Hobbes, English philosopher and political theorist, established his original doctrine of state sov-
ereignty in legal and political science; though the doctrine was ambiguously accepted by the intellectuals of
his time. It raises a very important problem of legitimacy and legality of power making them the subject for
discussion for more than one generation of legal and state theorists.
|