Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України)
Освещаются результаты прикладного философско-правового исследования – осмысления ценностей, которые поощряет государство, отмечая судей государственными наградами Украины. Также осмысливается награждение государством заслуг судей за профессиональную и непрофессиональную деятельность. Задание статьи...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13700 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) / В.С. Бігун, Д.Г. Коритько // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 187-203. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859625147432960000 |
|---|---|
| author | Бігун, В.С. Коритько, Д.Г. |
| author_facet | Бігун, В.С. Коритько, Д.Г. |
| citation_txt | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) / В.С. Бігун, Д.Г. Коритько // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 187-203. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Освещаются результаты прикладного философско-правового исследования – осмысления ценностей, которые поощряет государство, отмечая судей государственными наградами Украины. Также осмысливается награждение государством заслуг судей за профессиональную и непрофессиональную
деятельность. Задание статьи выяснить аксиологию государственного награждения судей как особенной категории граждан и «должностных лиц судебной власти». Объект авторского исследования –
заслуги как отображение ценностей, отмеченных наградами, предмет – отмечание судей государственными наградами Украины. В более широком понимании объект исследования – наградное право как часть наградной политики (политики в сфере государственных наград и не только), которая является частью правовой политики. Эмпирическая база исследования – статистическая выборка отмечания судей (другие работники суда к вниманию не брались) государственными наградами Украины за их профессиональную деятельность, осуществленная авторами на основе наградных нормативно-правовых актов (Указов Президента Украины), которые содержатся в базе «Законодательство Украины» официального сайта Верховной Рады Украины (е-адрес: http://zakon1.rada.gov.ua). Период вы-
борки – с 23 августа 1995 года до 29 октября 2009 года (начало выборки – 1995 год, когда судьи в
первый раз отмечены государственными наградами Украины). Методом исследования является аксиологический подход – ценностный анализ значимости заслуги, которая отмечается наградой. Исследование – часть более широких за объектами исследований авторов: философии правосудия и общетеоретических принципов государственного награждения в Украине.
The article outlines outcomes of an applied research in legal philosophy of the values encouraged by a
state by awarding judges state awards of Ukraine. Recognizing the merits of judges is comprehended as meriting
judges professional and non-professional activities. The authors aim at discovering the axiology of state
awarding of judges as a special category of citizens and «public servants of judiciary». Authors consider
merits as reflections of values marked by state awards of Ukraine. More widely considered the researched object is the award policy as a part of state awards law which is a part of state legal policy. The empiric base of the research is a statistical selection of acts awarding judges (other judicial personnel not considered) for their professional activity as awarded in special Decrees of the President of Ukraine (as contained in the base
«Legislation of Ukraine» of the official site of the Parliament – Verkhovna Rada of Ukraine
(http://zakon1.rada.gov.ua). The selection period: Augusts, 23, 1995, to October, 29, 2009 (judges were
awarded for the first time in 1995). The method of the research is the axiological approach as an a valuebased
analysis of the meaningfulness of the merit which is marked by an award. The research is a part of more broader authors’ research dedicated to the philosophy of justice and general theoretic principles of the
state awards in Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-11-29T10:42:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 187
В. С. Бігун, Д. Г. Коритько
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
ФІЛОСОФІЯ НАГОРОДНОГО ПРАВА ЯК СФЕРА ПРАВОВОЇ
ПОЛІТИКИ ТА НАГОРОДНОЇ ЮСТИЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ
ВІДЗНАЧЕННЯ СУДДІВ ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ УКРАЇНИ)
Вступні зауваги. Стаття висвітлює результа-
ти прикладного філософсько-правового дослі-
дження – осмислення цінностей, які за допомо-
гою права заохочує держава, відзначаючи суддів
державними нагородами України, а також осмис-
лення обґрунтування відзначення державою заслуг
суддів за професійну та непрофесійну діяльність.
Завдання статті – з’ясувати аксіологію державного
нагородження суддів як особливої категорії грома-
дян і «посадових осіб судової влади» (ст. 1 Закону
України «Про статус суддів»).
Об’єкт авторського дослідження – заслуги як
відображення цінностей, відзначених нагородами,
предмет – відзначення суддів державними нагоро-
дами України. У ширшому розумінні об’єктом до-
слідження є нагородне право (що стосується не
лише державних нагород), як частина нагородної
політики (політики у сфері державних нагород), що
є частиною правової політики.
Емпірична база дослідження – статистична
вибірка відзначення суддів (інші працівники су-
ду до уваги не бралися) державними нагородами
України за їхню професійну діяльність, здійсне-
на авторами на основі нагородних нормативно-
правових актів (Указів Президента України), що
містяться в базі «Законодавство України» офі-
ційного сайту Верховної Ради України (е-адреса:
http://zakon1.rada.gov.ua). Період вибірки – з 23
серпня 1995 року до 29 жовтня 2009 року (поча-
ток вибірки – 1995 рік, коли суддів уперше від-
значено державними нагородами України).
Провідним методом дослідження є аксіологі-
чний підхід – ціннісний аналіз значимості заслу-
ги, що відзначається нагородою. Зазначене до-
слідження – частина ширших за об’єктами дослі-
джень авторів: філософії правосуддя та загально-
теоретичних засад державного нагородження в
Україні.
Розподіл частин дослідження (статті) між
співавторами: Д. Г. Коритько здійснив вибірку й
узагальнення актів про нагородження, а також
теоретико-правовий аналіз правового регулю-
вання відзначення державними нагородами
України. В. С. Бігун розробив теоретичну базу
дослідження (теорію заслуг), проаналізував аксі-
ологічні аспекти відзначення заслуг суддів, фор-
мальні підстави для нагородження. Висновки
статті – результат співпраці обох авторів.
Постановка проблеми. Нагородне право є
частиною нагородної політики як складової пра-
вової політики. Правова ж політика визначаєть-
ся, наприклад, як, «державна політика в правовій
сфері суспільного життя» [34, с. 38], «діяльність
держави зі створення ефективного механізму
правового регулювання …» тощо [19, с. 153].
Правове регулювання, як метод, охоплює сис-
тему взаємодіючих способів впливу на суспільні
відносини – зобов'язань, заборон, дозволів, за-
охочень і рекомендацій [21]. Вищою (винятко-
вою) позитивною мірою (формою) заохочення,
«найсолодший юридичний пряник», оскільки
вони пов'язані з великими благами, шаною, сла-
вою», є державні нагороди [19, с. 153]. Державни-
ми нагородами відзначають заслуги особи та вод-
ночас цінності, які вона утверджує. Таке відзна-
чення певних осіб є утвердженням певних ціннос-
тей держави і сферою правової політики, а запро-
вадження державних нагород – справою законода-
вця встановлювати їх законами.
Відзначення державними нагородами – вид
правового заохочення. Правове заохочення – це
позитивний чинник, що впливає на свідомість
індивіда, викликає зацікавленість в отриманні
благ, апелюючи до свободи суб’єкта й очікуван-
ня результату, який залежить, перш за все, від
його суб’єктивного рішення [10, с. 7]. Визнача-
ють такі ознаки правового заохочення: (1) заслу-
га – це фактична підстава для виникнення право-
вого заохочення, своєрідна шкала, за якою оці-
нюється результат правомірної поведінки суб'єк-
та (її нульова відмітка – звичайне досягнення
суспільно корисних результатів, верхня – «понад
виконання» і подвиг); (2) добровільність – закрі-
плений захід юридичного заохочення породжує у
суб'єкта добровільне бажання поступати відпові-
дно; (3) позитивні юридичні наслідки: юридичне
схвалення, властиве правовим заохоченням,
означає виникнення позитивних юридичних нас-
лідків у зв'язку з виконанням вимог, указаних у
правовій нормі; (4) позитивний стимулюючий
характер; (5) взаємна корисність для суспільства
та суб'єкта [8, с. 7].
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
188 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
Виокремлюють такі три риси, що визначають
сутність правового заохочення: (1) додаткові ма-
теріальні та моральні блага за взірцеві вчинки
(тоді як гарантії та компенсації даються усім, що
мають право на їх отримання, незалежно від їх
ставлення до виконання своїх обов'язків); (2) вза-
ємність блага: і для суспільства, і для заохочува-
ного; (3) здатність заохочення до стимулювання
на здійснення схвалюваного суспільством вчин-
ку необмеженого кола осіб, а самого заохочува-
ного – на подальше відтворення схвалюваної по-
ведінки. Крім схвалення, заохочення звертає ува-
гу інших індивідів на приклади, гідні насліду-
вання, створюючи соціально-психологічний ме-
ханізм відтворення схвалюваних державою сус-
пільно корисних дій і результатів [8, с.7-8].
Загалом правове заохочення – «це особливий
засіб позитивного соціально-правового впливу
на поведінку людей з метою породження і під-
тримки суспільно-значущої активності, в резуль-
таті застосування якої винагороджується заслу-
жена поведінка суб'єкта і реалізується взаємний
інтерес особи, суспільства і держави» [8, с.1].
Відзначення державною нагородою є сакціо-
нуванням позитивного характеру, оскільки санк-
ція визначається як «засіб заохочення правомір-
ної поведінки, що виконує стимулювальну функ-
цію» [23, с. 7, 14; 10, с. 2; 20]. Нагородження є
складним, зокрема, аксіологічним актом: це –
позитивна оцінка заслуги (при цьому порівняль-
на), схвалення, винагорода і водночас заохочен-
ня, що діє як стимул, до подібних заслуг.
Нагородження, як зазначалося, є відзначенням
«за щось» (заслужене в минулому) і стимулом
«до» чи «задля чогось» (ще не заслуженого в
майбутньому). Як відображає вислів «Король
Людовик нагороджує не «за», а «для» [9, с. 68-
69], нагородження може означати не лише від-
знаку, але й форму вдячності (навіть, у крайньо-
му прояві, підкупу). Тому на практиці нагородне
право може використовуватися і як засіб попере-
дження [7], так і поширення корупції, зокрема
шляхом впливу на незалежність і неупередже-
ність суддів. Аналізуючи склад заслуги (об’єкт і
суб’єкт тощо), можна з’ясувати ті з них, які сти-
мулюють, заохочують їхню пріоритетність. Утім,
дослідження винятково лише заслуги не гарантує
цілісного розуміння відзначення. Це зумовлює
потребу більш цілісного підходу до дослідження
відзначення нагородами, яке б уможливлювало
осмислення його сутнісних рис.
Один із таких дослідницьких підходів – пара-
дигма антиномії. Нагорода за заслугу є антино-
мією покарання за злочин. Практика застосуван-
ня антиномії покарання і відзнак у військовій
справі стала традиційною. Антиномія злочину і
покарання, заслуги і відзнаки – як державної по-
літики – розглядалася й обґрунтовувалася й ра-
ніше, зокрема, як відзначається, І. Бентамом
(1748-1832) [1] і П. О. Сорокіним (1889-1968) [3].
У ХІХ столітті І. Бентам у праці «Обґрунту-
вання винагороди» (The Rationale of Reward)
[37], виданої вперше 1811 року французькою мо-
вою як «Покарання та винагорода» у збірнику
праць і 1833 року (як окреме видання), обґрунтував
доцільність паралельного розгляду покарання та
винагороди, цим створивши передумови для теоре-
тико-практичного обґрунтування нагородної юс-
тиції, мета якої, на противагу системі кримінальної
юстиції (судочинства), – позитивне санкціонування
заслуги через відзначення нагородами.
У середині ХІХ століття це питання крити-
чно розглянули К. Маркс і Ф. Енгельс. У праці
«Святе сімейство, або критика критичної крити-
ки. Проти Бруно Бауера і компанії» (розділ «На-
городження та покарання. Подвійна юстиція (з
таблицею)») вони розкритикували теорію так
званого «подвійного правосуддя», викладену в
літературному творі Ежена Сю. Герой цього тво-
ру пропонує управляти суспільством «нагоро-
джуючи добрих» і «караючи злих». Як відзнача-
ють критики, «новим викриттям може здатися
те, що Ежен Сю передає розподіл нагород до рук
юстиції – особливе доповнення кримінальної юс-
тиції – і, не вдовольняючись однією юрисдикці-
єю, винаходить подвійну». Втім, на їхню думку,
це «не більше, ніж повторення старого вчення,
розлого викладеного в праці Бентама «Покаран-
ня та винагороди». На їхню думку, Сю доповнив
кожен пункт існуючої кримінальної юстиції, за-
лишаючи її цілком без змін, точно копіюючи з
неї відповідний пункт нагородної юстиції». До-
слідники подають критично узагальнену табли-
цю, яку наведено далі.
Таблиця 1.
КРИТИЧНО ДОВЕРШЕНА ЮСТИЦІЯ
Назва юстиції
/ Критерії
Існуюча юстиція Критично допов-
нена юстиція
Назва Кримінальна юс-
тиція
Добродійна юсти-
ція
Прикмети Тримає в руці
меч, аби злих
вкоротити на
голову
Тримає в руці ві-
нець, аби робити
добрих на голову
вище
Мета Покарання злих,
тюремний вирок,
позбавлення чес-
ті, позбавлення
життя.
Народ дізнається
про страшне по-
карання, на яке
Нагородження
добрих, безкошто-
вне харчування,
почесті, довічне
утримання.
Народ дізнається
про блискучий
тріумф, підготов-
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 189
чекають злі лений для добрих
Засоби вияв-
лення
Виявлення злих:
поліцейське шпи-
гунство, сищики,
щоби висліджу-
вати злих
Виявлення добрих:
шпигунське спо-
стереження за
чеснотами, сищи-
ки, щоби вислі-
джувати добро-
дійних
Визначення
особа злою чи
доброю
Les assises du
crime, суд прися-
жних для розгля-
ду злочинів. Мі-
ністерство сигна-
лізує і доносить
про злочини під-
судного, піддаю-
чи його публічній
помсті
Assises de la vertu,
суд присяжних для
розгляду чеснот,
Міністерство сиг-
налізує і доносить
про благородні
вчинки підсудно-
го, піддаючи їх
публічній вдячно-
сті
Стан злочин-
ця після ви-
року
Він знаходиться
під наглядом ви-
щої поліції. Його
годують у в'язни-
ці. Держава по-
криває його ви-
трати
Він знаходиться
під наглядом ви-
щого морального
милосердя. Його
годують у власно-
му будинку. Дер-
жава покриває
його витрати
Виконання
вироку
Злочинець на
ешафоті
Напроти ешафоту
для злочинців
підноситься п'єде-
стал, на який схо-
дить великий муж
добра – стовп
чесноти
Попри критичний погляд на ідею нагородної
юстиції, її виокремлення як проблеми зумовлене
суспільним значенням заохочення певних цінно-
стей, відображених заслугами, в чому зацікавле-
на держава чи суспільство й що варто здійснюва-
ти системно. Ідеї нагородної юстиції не набули
поширення, що можна пояснити тим, що вирі-
шення більш серйозних проблем, таких як зло-
чинність, суспільство покладало на державу, тоді
як відзначення добродійності – залишало собі.
На початку ХХ століття до цієї теми зверта-
ється (повертається) П. О. Сорокін – у праці
«Злочин і кара, подвиг і нагорода: соціологічний
етюд про основні форми суспільної поведінки і
моралі». Дослідник відзначав: якщо злочин ви-
магає покарання, то дозволена поведінка — за-
охочення (заслуженої оцінки), то подвиг заслу-
говує на нагороду [28, с. 127]. Проте, натомість,
зазначає дослідник, на практиці складалася ситу-
ація, коли «тоді як наука про злочини і покаран-
ня (кримінальне право) зросла до величезних
розмірів і отримала характер гіпертрофований,
наука про подвиги і нагороди чи, якщо бажаєте,
нагородне право навіть не значиться у числі нау-
кових дисциплін» [27, с. 161].
Упродовж останніх десяти років осмислення
державного нагородження знову актуалізується
та, зокрема, розвивається теорія та практика на-
городного права [35]. Зростаючий науковий ін-
терес до нагородного права пов'язаний як із фор-
муванням системи державного нагородження,
так і зі зростанням значення та кількості відзна-
чення державними нагородами, що потребує фі-
лософського та теоретичного осмислення, виро-
блення нових підходів і переосмислення нагоро-
дної практики [18].
Виклад матеріалу дослідження: теорія за-
слуг. Представимо основні теоретичні засади до-
слідження, узагальнені як теорія заслуг. За анало-
гією зі складом злочину в теорії кримінального
права, відзначення державними нагородами (чи
нагородження загалом) пропонується аналізувати в
контексті чотирьох аспектів: об’єкт і суб’єкт,
об’єктивна та суб’єктивна сторона заслуги.
Об’єкт заслуги – це цінності (благо), які пози-
тивно заохочуються. Визначення об’єкта (зокре-
ма соціальної сутності) заслуги, її наслідків ви-
являє і пріоритезує цінності, за утвердження
яких відзначають нагородами.
Об’єктивна сторона заслуги – це її зовнішній
прояв, що характеризується значимістю діяння (за-
звичай, дії), наслідками, причинним зв’язком між
діянням і наслідками, обставинами, способом дося-
гнення заслуги. Окремо відзначимо й настання по-
зитивних наслідків для суб’єкта заслуги (мораль-
ного чи матеріального характеру), що не вважа-
ються об’єктивною стороною заслуги.
Суб’єкт заслуги – особа, відзначена чи пред-
ставлена до відзначення нагородою. Особа може
бути індивідом чи колективом, громадянином,
особою без громадянства чи іноземним громадя-
нином. Особи можуть розрізнятися й за іншими
критеріями: професія, стать тощо. Підкреслимо:
суб’єктом заслуги при відзначенні державною
нагородою України є фізична особа, яка здійсни-
ла певне заслужене діяння, – цим підкреслюється
індивідуалізованість заслуги.
Суб’єктивна сторона заслуги – це відношення
суб’єкта до об’єктивної сторони заслуги. Зазви-
чай воно характеризується наміром особи вчини-
ти певні діяння, що визнаються заслугою. Варто
виокремити відношення суб’єкта заслуги до фак-
ту нагородження: воно може бути позитивним
(схвальним), негативним (заперечувальним) чи
нейтральним. Чинником є і мотив заслуги.
Істотним аспектом заслуги є те, «перед
ким/чим» вони оцінюються. У випадку відзна-
чення держаними нагородами йдеться про заслу-
ги «перед державою». Це порушує питання про
те, що саме мається на увазі під «державою», а
про актуальність цього питання свідчать такі
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
190 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
«конкурентні» категорії, як «батьківщина», «сус-
пільство», «професія».
Виокремимо й такі аспекти, як орган, процес і
факт нагородження, тобто самі нагороди. Орган
нагородження – це особа (установа), уповнова-
жена відзначати нагородами (в Україні держав-
ними нагородами відзначає Глава держави –
Президент України). Процес нагородження – це
триваючі діяння органу нагородження та інших
суб’єктів нагородного процесу. Факт нагоро-
дження – це специфічний юридичний факт, що
посвідчує нагородження й має певні юридичні
наслідки. Нагороди – це офіційні форми відзна-
чення, що різняться за видами залежно від
об’єкта і суб’єкта заслуги тощо.
Окреме предметне поле дослідження, що має
істотне практичне значення (і підтекст), – це
привід (нагода) і мотив нагородження. Останні
можуть бути зумовлені офіційними святами, пе-
вними іншими подіями та датами, які, як нагоди,
визначаються органом нагородження.
Аналіз відзначення суддів державними наго-
родами України. Державні нагороди України
законодавчо визначені як «вища форма» чи «вид
відзначення громадян за видатні заслуги перед
державою у різних сферах суспільної діяльності»
[5, с. 92], зокрема «у розвитку економіки, науки,
культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охо-
роні конституційних прав і свобод людини, держа-
вному будівництві та громадській діяльності, за
інші заслуги перед Україною» (ч. 1 ст. 1 Закону
України «Про державні нагороди України»).
Формально об’єктом заслуг суддів є окремі
цінності право- і державотворення, судової дія-
льності як професійної юридичної діяльності.
Істотна та обставина, що маються на увазі заслу-
ги саме перед державою. З-поміж формально ви-
значених заслуг (які можна вважати цінностями),
зазначених у нагородних актах, указуються, по-
части чи загалом, такі, як «розбудова правової
держави»; «захист конституційних права і сво-
бод громадян»; «багаторічна сумлінна праця»;
«високий професіоналізм»; «законність і право-
порядок» тощо.
Об’єктивною стороною заслуги, зовнішнім
проявом заслуги, є значимість дій суддів, що за-
звичай офіційно характеризується, як «вагомий
особистий внесок» (наприклад, у «розбудову
правової держави, захист конституційних прав і
свобод громадян, зміцнення законності і право-
порядку» або «в утвердження конституційної
юрисдикції в Україні, багаторічну сумлінну пра-
цю, високий професіоналізм» тощо).
Суб’єктом заслуги в даному випадку є профе-
сійні судді. Абсолютна більшість суддів, відзна-
чених державними нагородами, – це громадяни
України (за винятком двох суддів: одного громадя-
нина РФ і одного – США). Загалом з-поміж 640
відзначень державними нагородами 479 є відзна-
ченнями чоловіків, 161 – жінок. Загальна кількість
нагороджених суддів – 490 осіб, двома і більше
державними нагородами відзначено 76 суддів. За-
галом у різні періоди в Україні державними наго-
родами відзначено від 5 до 10% суддів [55].
Відзначимо обмеження щодо повторного від-
значення нагородою. Так, «особу, яку відзначено
державною нагородою, може бути представлено до
наступного нагородження не раніше ніж через три
роки після попереднього нагородження, за винят-
ком представлення до нагородження за виявлену
особисту мужність і героїзм» (п. 10 Положення про
Порядок представлення до нагородження та вру-
чення державних нагород України (2003) [65]) .
Нагородження суддів, які обіймають адмініс-
тративні посади в судах, є істотною рисою від-
значення суддів державними нагородами Украї-
ни. У 317 із 640 нагороджень зазначається лише
статус особи як судді. Більше половини відзна-
чень (323 із 640) припадає на керівників судів:
218 – це голови чи виконуючі обов’язки голови
суду, 105 – перші заступники (27) та заступники
голови суду (78). Зазначена риса порушує питан-
ня про відзначення суддів за адміністративну
судову діяльність.
Статус і посада в нагородному праві, як пере-
думова та підстава відзначення, дискусійна тема.
З одного боку, саме від посади залежить відзна-
чення ступенем певної нагороди (чим вища по-
сада, наприклад, посадовця іншої держави, тим
вищий ступінь ордена йому призначається).
Водночас існує думка, зокрема в теорії заохо-
чення (для прикладу, в педагогіці), що треба від-
значати не те, що дано людині, а заслуги, при-
кладені для її досягнення [2, с. 17].
Суб’єктивна сторона заслуги, як відношення
судді до заслуги, - складно досліджуваний еле-
мент, оскільки її цілісно не відображає остаточ-
ний нагородний акт. Це зумовлює потребу дода-
ткового дослідження, зважаючи на емпіричні
дані (інтерв’ю, опитування суддів тощо) [17].
Водночас зазначимо: нами не зафіксовано факту
відмови судді від державної нагороди України.
Окремо виокремимо такі аспекти, як орган на-
городження та види нагород.
Органом відзначення державними нагородами
в Україні є Глава держави – Президент України.
Так, із часу поновлення незалежності Україні з
1991 року суддів відзначали два Президенти
України: Леонід Кучма (1994-2004) і Віктор
Ющенко (2005-). У 1995-2000 роках зафіксовано
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 191
100 відзначень суддів. Із 2002 року кількість від-
значень загалом і щодо суддів постійно зростає
(за винятком 2004 року): 2001-2005 – 192 відзна-
чення; 2006-2009 (до 29.10) – 540 (статистику
відзначень представлено у Таблицях 2 та 3). Фо-
рмально зростання відзначень після 2000 року
пов’язано з прийняттям спеціального Закону
України «Про державні нагороди України»
(2000), а також зростанням політичної ролі суд-
дів і судової влади в Україні.
Таблиця 2. ВІДЗНАЧЕННЯ СУДДІВ
ДЕРЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ УКРАЇНИ
ЗА РОКАМИ (1995-2009)
1990 1995
2
1996
4
1997
17
1998
26
1999
25
2000
26
2001
28
2002
51
2003
55
2004
32
2005
26
2006
100
2000
2007
93
2008
75
2009
80*
2010
* Станом на 29.10.2009
В Україні відсутні спеціальне нагородне зако-
нодавство, що стосується відзначення суддів
державними нагородами. Останнє проводиться
відповідно до положень загального нагородного
законодавства України. Тому з’ясуймо, якими
державними нагородами можуть бути відзначені
судді в Україні.
Загалом суддя може бути відзначений будь-
якою державною нагородою України, зважаючи
на «видатні заслуги» судді як громадянина в пе-
вній сфері.
Звідси висновок, що судді можуть відзначати-
ся як громадяни загалом, так і за професійну су-
ддівську діяльність (сферою професійної діяль-
ності). Крім того, зважаючи на різні види судо-
чинства, судді можуть відзначати різними наго-
родами. Такі з них, як орден Богдана Хмельни-
цького, орден Данила Галицького, орден «За му-
жність», медаль «За бездоганну службу», «Імен-
на вогнепальна зброя», призначені, в основному,
для відзначення військовослужбовців. До таких
відносяться судді військових судів і судді, які
брали участь у бойових діях.
За об’єктом заслуги та видом державних нагород
за професійну діяльність суддю України може бути
відзначено такими державними нагородами (курси-
вом виділено можливі об’єкти заслуги).
1. Звання Герой України – вищий ступінь від-
знаки в Україні – за здійснення визначного ге-
ройського вчинку або визначного трудового до-
сягнення (стаття 6 Закону України «Про державні
нагороди України»);
2. з-поміж орденів (ст. 7 Закону України
«Про державні нагороди України»): орден Сво-
боди – за видатні та особливі заслуги в утвер-
дженні суверенітету та незалежності України,
консолідації українського суспільства, розвитку
демократії, соціально-економічних та політич-
них реформ, відстоювання конституційних прав
і свобод людини і громадянина;
3. орден князя Ярослава Мудрого I, II, III, IV,
V ступеня – за видатні заслуги перед Україною в
галузі державного будівництва, зміцнення між-
народного авторитету України, розвитку еко-
номіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охо-
рони здоров'я, за визначні благодійницьку, гума-
ністичну та громадську діяльність;
4. орден «За заслуги» I, II, III ступеня – за ви-
датні заслуги в економічній, науковій, соціально-
культурній, військовій, державній, громадській
та інших сферах суспільної діяльності;
5. орден Богдана Хмельницького I, II, III сту-
пеня – за особливі заслуги у захисті державного
суверенітету, територіальної цілісності, у зміц-
ненні обороноздатності та безпеки України;
6. орден «За мужність» I, II, III ступеня (для
відзначення військовослужбовців, працівників
правоохоронних органів та інших осіб) – за особи-
сті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні лю-
дей, матеріальних цінностей під час ліквідації нас-
лідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі зло-
чинністю, а також в інших випадках при виконанні
військового, службового, громадянського обов'язку
в умовах, пов'язаних з ризиком для життя;
7. орден княгині Ольги I, II, III ступеня (для
відзначення жінок) – за визначні заслуги в держа-
вній, виробничій, громадській, науковій, освітянсь-
кій, культурній, благодійницькій та інших сферах
суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї;
8. орден Данила Галицького (для нагороджен-
ня військовослужбовців Збройних Сил України та
інших військових формувань…) – за значний осо-
бистий внесок у розбудову України, сумлінне та
бездоганне служіння Українському народу;
9. з-поміж медалей: «За бездоганну службу» I,
II, III ступеня (для нагородження осіб офіцерського
складу …) – як особу, яка досягла високих показ-
ників у бойовій і професійній підготовці, є взірцем
вірності присязі та виконання військового (служ-
бового) обов'язку, успішно керує підлеглими, зраз-
ково виконує інші військові обов'язки;
10. відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (ст. 9
Закону України «Про державні нагороди Украї-
ни») (для нагородження офіцерського складу
Збройних Сил України… та державних службов-
ців, які мають офіцерське звання) – за визначні
заслуги у забезпеченні обороноздатності Украї-
ни, недоторканності її державного кордону, під-
тримці високої бойової готовності військ, зміц-
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
192 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
ненні національної безпеки, боротьбі зі злочин-
ністю, захисті конституційних прав і свобод
громадян, за бездоганну багаторічну службу,
зразкове виконання військового та службового
обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть;
11. з-поміж почесних звань України (ст. 10 За-
кону України «Про державні нагороди Украї-
ни»): Почесне звання «Заслужений юрист Украї-
ни», яке «присвоюються особам, які працюють у
відповідній галузі економічної та соціально-
культурної сфери, як правило, не менше десяти
років, мають високі трудові досягнення і профе-
сійну майстерність, якщо інше не встановлено
положенням про почесне звання України»;
12. президентські відзнаки (ст. 12 Закону
України «Про державні нагороди України»), яку
Президент України відповідно до Конституції
України встановлює та якими нагороджує.
На практиці судді України відзначалися різ-
ними видами державних нагород (узагальнення
представлено в Таблиці 2). Найчастіше – Почес-
ним званням заслужений юрист України (456
разів або 71,3%) та орденом «За заслуги» (118
або 18,4%), рідше орденом Княгині Ольги (ІІІ –
23 або 3,6%), орденом князя Ярослава Мудрого
(21 або 3,3%), найрідше з-поміж орденів – орде-
ном Богдана Хмельницького. Жоден суддя не
удостоєний вищого ступеня відзнаки в України –
звання Герой України, орденом Свободи (запро-
ваджено 10 квітня 2008 року).
Таблиця 3. ВІДЗНАЧЕННЯ СУДДІВ ДЕР-
ЖАВНИМИ НАГОРОДАМИ УКРАЇНИ ЗА
ВИДАМИ НАГОРОД (1995-2009, станом на
29.10.2009)
КРИТЕРІЙ СТАТИСТИЧНІ
ДАНІ
Нагороджень (загалом) 640 (100%)
із них: чоловіків 479 (74,8 %)
жінок 161 (25,2 %)
Нагороджених осіб (загалом) 490
двома і більше нагородами 76 (11,8 %)
із них: суддів інших держав 2 (0,3 %)
Нагороджених за посадами
зазначено адміністративну по-
саду
323
із них: голів чи виконуючих
обов’язки (в. о.)
218 (в. о. голів –
3) (33,4%)
перших заступників, заступни-
ків голів
105 (заступників
(78), перших
заступників (27)
голів) (15,5%)
суддів (не зазначено адмініст-
ративної посади)
317 (49,5%)
Державні нагороди за видом:
заслужений юрист України 456 (71,3%)
заслужений діяч науки і техні-
ки України
1 (0,15%)
орден «За заслуги» ІІІ 95 (14.8%)
орден «За заслуги» ІІ 18 (2,8%)
орден «За заслуги» І 5 (0,8%)
орден Княгині Ольги ІІІ 23 (3,6%)
орден князя Ярослава Мудрого
V
18 (2,8%)
орден князя Ярослава Мудрого
ІV
3 (0,5%)
орден Богдана Хмельницького
ІІІ
2 (0,3%)
орден Богдана Хмельницького
ІІ
1 (0,15%)
орден «За мужність» ІІІ 1 (0,15%)
медаль «За бездоганну службу» 12 (1,9%)
Відзнака «Іменна вогнепальна
зброя»
2 (0,3%)
медаль «За бездоганну службу» 12 (1,9%)
Почесна відзнака Президента
України
3 (0,5%)
Почесне звання заслужений юрист України –
спеціальна державна нагорода, якою відзнача-
ються юристи, тому ними можуть відзначатися
судді як юристи. Почесне звання судді за загаль-
ним правилом може бути присвоєне в разі, якщо
суддя працює у «правовій сфері» «не менше де-
сяти років, має високі трудові досягнення і про-
фесійну майстерність, якщо інше не встановлено
положенням про почесне звання України» (ч. 2
ст. 10 Закону України «Про державні нагороди
України»). Положенням про почесне звання
встановлено, що це звання присвоюється «юрис-
там, які працюють у органах державної влади та
органах місцевого самоврядування, прокурату-
ри, юстиції, державної безпеки, внутрішніх
справ, адвокатурі, на підприємствах, в устано-
вах, організаціях, за значний внесок у розбудо-
ву правової держави» [66].
Зазвичай, присвоєння почесного звання – пе-
рший крок відзначення державними нагородами
юриста. Наприклад, орденом князя Ярослава
Мудрого відзначаються громадян України, удо-
стоєні однією з державних нагород чи відзнак
Президента України.
Орден «За заслуги» – універсальна державна
нагорода, якою відзначають за заслуги в усіх
сферах діяльності. Цей орден є найбільш поши-
реною нагородою, якою відзначають і суддів.
Орден Княгині Ольги встановлено для нагоро-
дження жінок за визначні особисті заслуги. Ор-
ден князя Ярослава Мудрого, хоча і універсаль-
ний, має п’ять ступенів, але кількість відзначень
цим орденом незначна ще й тому, що він має бі-
льшу вагу в суспільстві, займаючи в ієрархії на-
город місце перед орденом Свободи.
Процедуру нагородження суддів регламентує
не спеціальний, а суто загальний нормативно-
правовий акт [62]. Право на внесення подань
щодо відзначення державними нагородами, з-
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 193
поміж інших, мають і три вищі судові органи:
Конституційний Суд України, Верховний Суд
України та Вищий господарський суд України.
Тобто органи судової влади мають право вноси-
ти подання про відзначення суддів. Це уможлив-
лює вплив на нагородний процес, представлення
до державного нагородження в конкретних випа-
дках. Рішення щодо подання знаходиться під
впливом позиції керівництва установ, відтак не
виключається суб’єктивність.
Переважно суддів відзначено державними на-
городами з певної нагоди. Можна виокремити
п’ять нагод, сформульованих в Указах про наго-
родження:
(1) професійні свята («з нагоди Дня працівни-
ків суду» (12 грудня), «з нагоди професійного
свята – Дня юриста» (8 жовтня));
(2) державні свята та дати (з нагоди «дня» чи
«річниці Конституції України», «з нагоди дня чи
річниці незалежності України», «з нагоди Дня
Соборності України», «з нагоди Міжнародного
жіночого дня 8 Березня»);
(3) річниці заснування судів («з нагоди річни-
ці заснування суду»);
(4) дні народження суддів («з нагоди дня на-
родження»);
(5) інші дати (як-от, «з нагоди 65-річчя утво-
рення Луганської області»).
Нагода є істотним чинником нагородження,
оскільки слугує формальним приводом для від-
значення. Чим більше нагод, тим більше можли-
востей нагородження (бути нагородженим, пред-
ставити до нагородження).
Моральні та матеріальні блага, які отримують
судді, відзначені державними нагородами, є ще
одним істотним чинником, що може характери-
зувати суб’єктивну сторону нагородження. Як
відзначалося, «взаємна корисність», «додаткові
матеріальні та моральні блага за взірцеві вчинки»
є істотними рисами правового заохочення.
Установлено, що суддям в України установ-
люється «надбавка за почесне звання заслужений
юрист України у розмірі 15 відсотків посадового
окладу» [56]. Також особи, які удостоєні цього
почесного звання, кваліфікуються на отримання
надбавки до пенсії «від 20 до 25 відсотків», як
«особи, які мають спеціальні заслуги перед Укра-
їною» [52]. Отже, судді, які отримали Почесне
звання заслужений юрист України (це 71,3%)
водночас отримали надбавку до посадового
окладу та кваліфікуються на отримання надбавки
до пенсії.
Право надбавки до посадового окладу чи пенсії
за інші державні нагороди суддям не передбачено
(не виключаються такі надбавки в іншому статусі).
Позбавлення державних нагород передбачене
законодавством (цим дослідження щодо суддів
не зафіксовано). Так, позбавлення державних
нагород може бути проведено Президентом
України лише у разі засудження нагородженого
за тяжкий злочин за поданням суду у випадках,
передбачених законом (ст. 16 Закону України
«Про державні нагороди України»).
Приводом для дискусій щодо позбавлення су-
ддів державних нагород є резонансні події чи
вчинки суддів, що порушують питання про не-
відповідність образу нагородженого судді зраз-
ковому образу відзначеного державними нагоро-
дами [13], правомірності відзначення державни-
ми нагородами [14]. Істотне дискусійне питання
у цьому зв’язку – колізія в здійсненні теорії за-
слуг: співвідношення значимості заслуги судді
(за яку раніше заслужено відзначено державною
нагородою) та його нинішнього образу в разі
(само) дискредитації. Наразі конкретне бере гору
над загальним: на практиці суддя не позбавля-
ється державних нагород, за винятком випадків,
коли він визнається злочинцем, що скоїв тяжкий
злочин, і орган нагородження прийме рішення
про позбавлення державної нагороди.
Відзначення суддів державними нагорода-
ми: критичний огляд. Доцільність відзначення
суддів державними нагородами – дискусійне пи-
тання, контекст якого окреслюють три супереч-
ливі думки, умовно охарактеризовані, як позити-
вна (схвальна), негативна та нейтральна (помір-
кована) позиція.
Схвальна позиція (яку ще можна назвати «уні-
версальний підхід»): суддів належить відзначати
державними нагородами, подібно до інших гро-
мадян. Принципово не те, кого відзначають, а
«видатна заслуга» перед державою. Йдеться про
відзначення суддів, як взірцевих громадян [24].
Маючи таку заслугу, суддя повинен бути відзна-
чений нагородою, інакше це ставить його у нері-
вні умови з іншими. Винагорода, зокрема матері-
альна, не компенсує визнання, яке приносять
державні нагороди.
Ще один довід цієї позиції випливає з трудо-
вого права – суддів належить відзначати як й ін-
ших працівників («За особливі трудові заслуги
працівники представля[тися] у вищі органи до
заохочення, до нагородження орденами, медаля-
ми, почесними грамотами, нагрудними значками
і до присвоєння почесних звань і звання кращого
працівника за даною професією» (ст. 146 Заохо-
чення за особливі трудові заслуги Кодексу зако-
нів про працю)).
Поміркована позиція – суддів можна відзначати
державними нагородами, однак за умови, коли і
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
194 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
якщо це не впливає негативно на здійснення ними
своїх професійних обов’язків, зокрема незалеж-
ність і неупередженість. Вважається, що судді в
своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є не-
залежними, підкоряються тільки законові і нікому
не підзвітні (ст. 3 Закону України «Про статус суд-
дів» (1992)), тоді як їхнє відзначення державними
нагородами може поставити їх у залежність, на-
приклад, від органу нагородження.
Закономірною, відтак, є рекомендація уникати
відзначення суддів державними нагородами. Так,
у «Концепції про вдосконалення судівництва для
утвердження справедливого суду в Україні від-
повідно до європейських стандартів» зазначаєть-
ся, що «Особливий статус судді в суспільстві зо-
бов'язує уникати нагородження суддів, які обі-
ймають посади, державними нагородами за їхню
посадову діяльність» (2006, розділ V. Статус
професійних суддів) [64].
Негативна позиція – суддів не слід відзначати
державними нагородами за професійну діяль-
ність, оскільки це в будь-якому разі негативно
впливає на їхню незалежність. Ця позиція розви-
ває «помірковану» позицію, доводячи її до край-
ності: будь-яке відзначення зобов’язує, робить
залежним. В цьому зв’язку можна навести й ар-
гумент, за яким в Україні майже 2/3 суддів від-
значені почесним званням як державною нагоро-
дою, що має наслідком отримання матеріального
блага – 15% надбавки до посадового окладу, а
відтак і пенсії, й може розцінюватися як матеріа-
льне заохочення від органу нагородження. Під-
креслимо: сила цього аргументу зумовлена кон-
текстом можливого ангажування суддів у полі-
тичну боротьбу на свою користь тощо.
У цьому зв’язку виникає питання про те, чи
впливає, і якщо так, то як, на незалежність суддів
відзначення державними нагородами. Відповідь
на це питання переважно лежить поза філософсь-
кою площиною, передбачаючи емпіричне дослі-
дження впливу за конкретних умов. Водночас у
цьому зв’язку наведемо певні міркування, які мо-
жуть бути теоретично обґрунтовані.
Припустимо, що нагорода спонукає (тим бі-
льше, що таким є одне з її завдань). Нагорода є
як моральним чи матеріальним заохоченням, так
і подякою держави за окремі заслуги, тому спо-
нукає до вчинення корисних суб’єкту нагоро-
дження дій, також надалі обіцяною може бути
нагорода вища за ієрархією ніж попередня. Якщо
ця позиція правильна, то відзначення суддів
державними нагородами можна розглядати як
побічний вплив на діяльність судової влади, що
робить суддів залежними. Відтак, якщо йдеться
про те, що, відчуваючи «зобов’язуючу» силу наго-
роди, то представлений до нагороди вправі зробити
індивідуальний вибір: приймати чи не приймати
нагороду. В цьому ключі мислив і Жан-Поль
Сартр, відмовляючись від Нобелівської премії з
літератури, «кожна премія робить залежним».
Якщо погоджуватися з думкою про те, що на-
города спонукає до певних дій, що робить зале-
жним суддю, то, аби визнати недоцільність від-
значення нагородами, також слід упевнитися в
тому, що нагорода мотивує суддю до певних дій,
які виходять за межі його повноважень, зокрема
у здійсненні правосуддя.
Відзначимо, що потрібно, по суті, розмежову-
вати феномени подарунку та нагороди. «Подару-
нки завжди мають подвійний смисл. У них вира-
жено вдячність і водночас ненависть того, хто
змушений їх приносити… Подарунок, як матері-
альну цінність можна вручити, з погляду етики,
кому завгодно. Але почесті повинні бути надані
лише тому, хто їх заслужив» [32, с. 353].
Чи можливий і більш «тонкий», наприклад
ідеологічний вплив на суддю, його позицію, не-
залежність?
У західній науковій літературі відзначається,
що державні нагороди та відзнаки в радянські
часи були обов’язковою частиною механізму
державного ідеологічного контролю над номенк-
латурою та бюрократією, до якої належали й су-
дді [44]. У сучасній літературі можна знайти по-
зицію про те, що традиція відзначення суддів
державними нагородами за їхню професійну дія-
льність може призводити до того, що вони слу-
житимуть конкретній політичній силі, яка в цей
момент знаходиться при владі [22]. За умов полі-
тичного протистояння, боротьби такий вплив
може стати і вирішальним при здійсненні суддею
правосуддя у конкретних справах, які пов’язані з
цінностями держави, представлені органом, що
нагороджує чи представляє до нагороди. Так,
«якщо цінності держави стають мотивами діяль-
ності, – людина буде шукати і обов'язково знайде
засоби (в тому числі управлінські) для їх утілен-
ня. Якщо ж цінності, що декларуються у суспіль-
стві, суперечать цінностям-мотивам, вони будуть
лише інструментом для досягнення іншої, мож-
ливо, діаметрально протилежної мети» [16].
Аргумент «протилежної мети» можна запере-
чити тим доводом, що нагорода – це відзначення
не очікуваної, а здійсненої заслуги. Проблемати-
чним може бути розмежування цих критеріїв
(якщо вони взагалі матимуть значення). Ще один
довід на заперечення аргументу узалежнення:
реальна причина останнього – це не відзначення
державними нагородами, а відсутність реальної
незалежності суддів [22] від інших гілок влади,
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 195
які впливають на суд, опосередковано викорис-
товуючи різноманітні механізми. Тобто, пробле-
ма полягає не в відзначенні як такому, а ймовір-
ності зробити суддю залежним.
Питання незалежності судової влади та суддів
– окрема тема дослідження. Водночас, слід за-
значити, що в контексті державного нагоро-
дження суддів його слід розглядати в комплексі з
іншими. Так, відзначаючи нагородою, орган на-
городження, на якого, наприклад, в Україні по-
кладено право відзначати державними нагорода-
ми (п. 25 ст. 10 Конституції України; ст. 5 Закону
України «Про державні нагороди України»), та-
кож (донедавна) мав повноваження призначати
суддів на адміністративні посади. У сукупності
повноваження відзначення та призначення мо-
жуть створювати передумови для узалежнення
суддів. У цьому зв’язку також доцільно нагадати:
державною нагородою слід відзначати заслугу не
перед певною особою, а перед державою.
Загалом розглянені чинники свідчать про пе-
редумови формування механізму можливої за-
лежності суддів, зокрема і через інститут держа-
вних нагород. Звідси висновок про недоречність
відзначення суддів державними нагородами. Як
наслідок, окремі політичні програми передбачають
«ліквідацію практики нагородження суддів за їх
посадову діяльність», «припинення практики наго-
родження суддів за виконання ними службових
обов'язків» (див, наприклад, Угоду про створення
Коаліції демократичних сил у Верховній Раді
України VI скликання [60], Програму діяльності
Кабінету Міністрів України «Український прорив:
для людей, а не для політиків» (2008)) [58].
Ще одне проблемне питання – доцільність
відзначення суддів за виконання професійних
обов’язків із суто етичних позицій та позицій
професійної етики. Як відзначав П. О. Сорокін,
«для кожного з нас «заслуженими» (услужными
– рос.) є акти (як свої, так і чужі), які, по-перше,
не суперечать нашим «належним» шаблонам, по-
друге, виходять за своїм «добродіянням» за межі
«обов'язку», через це вони добровільні, і ніхто не
може їх домагатися, подібно до того, як той, хто
їх виконує, не усвідомлює себе «зобов'язаним» їх
виконувати» [27, с.163].
Звернімося до присяги судді в Україні. Суддя
«урочисто присяга[є] чесно і сумлінно виконува-
ти обов'язки судді, здійснювати правосуддя, під-
коряючись тільки закону, бути об'єктивним і
справедливим» (ст. 10 Закону України «Про ста-
тус суддів в Україні» (1992)). Водночас, нато-
мість, за невиконання або неналежне виконання
службових обов’язків, перевищення повнова-
жень тощо, до судді застосовуються дисципліна-
рні стягнення. З цього можна зробити висновок,
що добросовісне виконання суддями своїх посадо-
вих обов’язків, а також тривала та бездоганна слу-
жба не можуть бути основою для нагородження,
оскільки це – не особлива заслуга, а професійний
обов’язок кожного судді (суддя – спеціальна кате-
горія державних службовців) [7, с. 37].
Подібну за логікою позицію відображає і
українське законодавство. Зокрема, спеціальним
Законом України передбачається, що «державні
нагороди України є вищою формою відзначення
громадян за видатні заслуги…» (ст. 1). Іншими
словами, судді відзначаються як громадяни за
видатні заслуги в зв’язку з виконанням профе-
сійних обов’язків. Зокрема, з-поміж предметних
заслуг є видатні «заслуги в охороні конституцій-
них прав і свобод людини, державному будівни-
цтві», за інші заслуги перед Україною.
Недоречність відзначення суддів державними
нагородами не заперечує доречності відзначення
суддів загалом. Так, у деяких країнах поширена
практика, коли судді, подібно до інших юристів,
відзначаються не державою, а громадськими
професійними організаціями (юристів, суддів
тощо) [36, 38, 39, 47, 49]. Крім того, практика
відзначення суддів державними нагородами в
окремих країнах, наприклад, у США передбачає
відзначення за особливі заслуги, не пов’язані з
судовою діяльністю. Наприклад, у 1991 році аме-
риканський суддя Вільям Уебстер відзначений
президентською медаллю «Свобода та національна
безпека» за несуддівську діяльність на посадах у
розвідувальних структурах США, суддя Верховно-
го суду США Джон Пол Стівенс удостоєний бойо-
вих нагород за участь у Другій світовій війні [31,
див. 42]. Подібна практика, зокрема відзначення
військових суддів за участь у бойових діях, була
поширена й в Радянській Україні [25].
Ще один похідний чинник державного наго-
родження – позитивне значення державних наго-
род для розвитку суддівської кар’єри. Так, від-
значення державними нагородами традиційно
зазначалося та бралося до уваги в процесі обран-
ня чи затвердження особи на посаду судді, адмі-
ністративну суддівську посаду – як професійного
«цивільного», так і, особливо, військового судді
[41]. Так, в Україні з-поміж відомостей і докуме-
нтів, які подаються суддею в зв’язку з безстроко-
вим призначенням відповідно до статті 128 Кон-
ституції України, статті 9 Закону України «Про
статус суддів», зазначаються та беруться до ува-
ги «державні нагороди, почесні звання» [53]. Для
прикладу, й в 1917-1920 рр. дані суддів теж запи-
сувалися у «формулярних списках про службу»,
які, з-поміж інших містили графу: «7. Де отримав
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
196 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
освіту і закінчив навчальний заклад, коли і де
поступив на службу, на якій посаді, чи були по
службі якісь особливі діяння, відзнаки, нагоро-
ди» [33]. Підкреслимо, що йдеться про похідний
чинник: коли відзначення суддів нагородами вже
береться до уваги.
Висновки та перспективи дослідження.
Підсумовуючи окреслимо такі перспективи по-
дальших досліджень: емпіричне дослідження
суб’єк-тивної сторони відзначення державними
нагородами (аналіз відношення суб’єкта до
об’єктивної сторони заслуги); з’ясування доціль-
ності обмеження відзначення державними нагоро-
дами судових працівників; вивчення питання вдос-
коналення нагородного законодавства, зокрема в
частині позбавлення державних нагород; додаткове
вивчення питання про зміст понять «видатна за-
слуга», «заслуга перед державою»; поглиблене ви-
вчення, розробка ідей нагородної юстиції та наго-
родного права як такого, що включає не лише від-
значення державними нагородами.
Підсумуємо дослідження такими висновками.
1. Нагородне право та нагородна юстиція.
Нагородне право, як складова правової політики
у сфері державних нагород, сприяє, з-поміж ін-
шого, створенню ефективного механізму право-
вого регулювання шляхом заохочення через від-
значення державними нагородами видатних за-
слуг перед державою. Одним із можливих шля-
хів поступу нагородного права є не лише розви-
ток нагородного законодавства, але й нагородної
юстиції, чиє можливе завдання – оформлення в
системі нагородного права правової політики з
метою повноцінного відзначення заслуг (на про-
тивагу шкоді державі, суспільству, особі).
2. Позитивне значення відзначення суддів.
У сучасній Україні триває процес право- і дер-
жавотворення, зокрема становлення судової вла-
ди. Відзначення суддів та інших суддівських
працівників державними нагородами за видатні
заслуги перед державою у право- і державотво-
ренні (державному будівництві) – правове заохо-
чення, що стимулює індивідуальні заслуги в
утвердженні цінностей «судового» державного
будівництва, здійснення правосуддя.
3. Видатна заслуга перед державою як під-
става нагородження. За загальним правилом
підставою для відзначення судді державною на-
городою є «видатна заслуга» (заслуги) перед
державою. Оцінка заслуг як «видатних» перед-
бачає виокремлення їх з-поміж «невидатних»,
ординарних заслуг, незаслуг. Цей оцінний акт
здійснюють органи, що порушують та/чи вирі-
шують питання про нагородження. Обґрунтовано
вважати, що належне здійснення суддею профе-
сійних обов’язків, професіоналізм не доцільно
вважати заслугою, зокрема видатною. Як виняток,
такою заслугою можна вважати «багаторічну сум-
лінну працю», «високий професіоналізм», відзна-
чаючи які держава віддячує судді і водночас заохо-
чує інших суддів. Варто також розмежовувати за-
слуги перед окремими особами та заслуги перед
державою: лише останні є законодавчою підставою
для відзначення державною нагородою.
4. Відзначення адміністративної судової дія-
льності. Аналіз нагородження суддів в Україні
також виявляє, що більшість відзначених профе-
сійних суддів займає адміністративні посади,
звідси висновок про здійснення адміністратив-
них судових функцій як передумови для «видат-
ної заслуги». Водночас це порушує питання про
узалежнення суддів як результат відзначення в
умовах політичних протистоянь, корупції, боро-
тьби. Неформально такий стан нагородження
можна пояснити тим, що судді, які займають ви-
щі адміністративні посади, представляють до
відзначення колег, які займаються іншою адміні-
стративною діяльністю на нижчому рівні.
5. Переважна більшість суддів, відзначених
державними нагородами України, це керівники
судів, що може формально свідчити про їхнє від-
значення за адміністративну, управлінську дія-
льність як частину професійної діяльності.
6. Узалежнення суддів і незалежність судо-
чинства. Відзначення суддів державними наго-
родами неоднозначно впливає на незалежність
суддів. Якщо дотримуватися цієї позиції, то до-
речно обмежити чи припинити відзначення суд-
дів державними нагородами за їхню професійну
діяльність. Можлива й позиція, за якої судді від-
значатимуться державними нагородами лише за
вислугу років (що, підкреслимо, повинно бути
врегульовано законодавчо). Цим застерігається
нагородження судді за зразкове виконання служ-
бових обов’язків як видатну заслугу, але обме-
жуються можливості, пов’язані з відзначеннями,
що приносять привілеї, надання яких впливає на
незалежність судді. Цей підхід також не потре-
бує зміни нагородного законодавства.
7. Додаткові матеріальні та моральні блага
як наслідки та мотиви нагородження. Держав-
ною нагородою України, якою найчастіше від-
значали заслуги суддів у 1995-2009 роках, є По-
чесне звання заслужений юрист України (456
разів або 71,3%). Це формально може свідчити
про те, що держава визнає у відповідному судді
юриста-професіонала найвищого ґатунку, що має
заслуги перед Україною. Це водночас виявляє таку
практику відзначення суддів державними нагоро-
дами, коли відзначенню іншими нагородами, пере-
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 197
дує відзначення зазначеним званням. Один із нас-
лідків нагородження – отримання суддями додат-
кових матеріальних благ (надбавок до посадових
окладів і пенсій), що можна розглядати як істотний
чинник в умовах економічної кризи та політичного
протистояння із залученням суддів.
8. Відзначення суддів недержавними нагоро-
дами та відзнаками. Недоречність відзначення
суддів державними нагородами не спростовує до-
цільності відзначення суддів загалом, що, за досві-
дом низки західних країн, може проводиться про-
фесійними правничими та іншими організаціями.
Список літератури
І. Література
1. Бабкін В. Д., Радов Г. О. Бентам Ієремія //
Юридична енциклопедія / Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України / Ю. С.
Шемшученко (ред.). — К., 1998. — Т. 1. — С.
221–222.
2. Бєлікова О.Ф. Проблема методів заохо-
чення і покарання в сучасній педагогіці // Педа-
гогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. вихо-
вання і спорту. — 2005. — N 24. — С. 16-19
[Електронний ресурс:
http://www.nbuv.gov.ua/articles/2005/05byopmp.zip
]. («Хвалити треба, в основному, за прикладені
зусилля, а не за те, що дано дитині від природи:
здатності або зовнішні дані. Незаслужена похва-
ла викликає заздрість товаришів і підбурює їх
проти вихователя».)
3. Бігун В. С. Сорокін Пітірім Олександро-
вич // Політологічний енциклопедичний словник:
Навч. посібник для студ. вузів / НАН України;
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького /
Ю. С. Шемшученко (ред.), В. П. Горбатенко
(упоряд.), В. Д. Бабкін (ред.), А. Г. Саприкін
(упоряд.). — К. : Генеза, 1997. — С. 616–617.
4. Бігунова Н. О. Рівнева структура мовлен-
нєвих актів похвали і схвалення // Вісн. Жито-
мир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2007. — № 32.
— С. 117-119. [Електронний ресурс:
http://www.nbuv.gov.ua/articles/2007/07bnoaps.zip]
5. Бузало В. Й. Державні нагороди України
// Юридична енциклопедія / Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України / Ю. С.
Шемшученко (ред.). — К., 1999. — Т. 2. — С.
157.
6. Венедіктов С. В. Матеріальне та мораль-
не стимулювання ефективної професійної діяль-
ності працівників органів внутрішніх справ
України: теоретичний аспект: Автореф. дис...
канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київ. нац. ун-т ім.
Т.Шевченка. — К., 2005. — 19 с.
7. Григорьев В. А. Наградное (поощритель-
ное) право как средство предупреждения корру-
пции среди государственных служащих // Кон-
ституционное и муниципальное право. — 2003.
— № 3. — С. 35–37.
8. Дей М. О. Правове регулювання засобів
стимулювання праці в умовах ринкової економі-
ки: теоретичні аспекти : Автореф. дис... канд.
юрид. наук: 12.00.05 / Національний ун-т внут-
рішніх справ. — Х., 2005.
9. Демин А.Л. Наградная система государс-
тва как компонент политической культуры Со-
циально-философский анализ): Дис. канд. юрид.
наук. — М., 2003.
10. Гущина Н.А. Поощрение в праве: теоре-
тико-правовое исследование: Автореф. дисс.
канд. юрид. наук. — СПб., 2004. — С. 7.
11. Гущина Н.А. Поощрительные нормы рос-
сийского права: теория и законодательная прак-
тика. — СПб., 2003. — С. 51–52.
12. Заїка В. В. Відмінність державних наго-
род від інших видів нагородження // Держава і
право. Юридичні і політ. науки: зб. наук. праць.
— 2008. — Вип. 40. — С. 160–168.
13. Замовники — недоторканні? // Дзеркало
тижня. — 2009. — № 35 (763). — 19-25 вересня
(У 2009 році зафіксовано два випадки, коли під-
німалися теми незаслуженого відзначення суддів
державними нагородами України. У першому
випадку, одна з громадських організацій, аналі-
зуючи перебіг розслідування та завершення так
званої «справи Гонгадзе», закликала Президента
та уряд України, з-поміж іншого, «відкликати
державну нагороду судді Приндюк», яка, як ука-
зувалося, «у 2004 р. закрила кримінальну справу
проти Пукача». Див. вище: Замовники — недо-
торканні? // Дзеркало тижня. — 2009. — № 35
(763). — 19-25 вересня; див. також: Попри арешт
Пукача замовники залишаються недоторканими
— четвертий звіт по Справі Гонгадзе
(www.khpg.org/index.php?id=1253095600) з поси-
ланням на джерело: www.imi.org.ua). У другому
випадку народні депутати України ініціювали
скасування присвоєння почесного звання «За-
служений юрист України» судді І. Зваричу. Як
зазначалося в пояснювальних записках до проек-
ту Постанови Верховної Ради України, «18 груд-
ня 2008 року відповідно до частини третьої стат-
ті 126 Конституції України Верховна Рада Укра-
їни надала згоду на затримання та арешт (взяття
під варту), а також згідно з пунктом 5 частини
п’ятої статті 126 Конституції України звільнила з
посади суддю Львівського апеляційного адмініс-
тративного суду Зварича Ігоря Степановича у
зв’язку з порушенням присяги судді». «… Відпо-
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
198 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
відно до положень Указу Президента України
«Про почесні звання України» вiд 12.08.2007 №
476 почесне звання «Заслужений юрист Украї-
ни» – присвоюються виключно юристам, які
працюють у органах державної влади та органах
місцевого самоврядування, прокуратури, юсти-
ції, державної безпеки, внутрішніх справ, адво-
катурі, на підприємствах, в установах, організа-
ціях, за значний внесок у розбудову правової
держави». Водночас «… наявність у Зварича І.С.
почесного звання «Заслужений юрист України» є
недопустимим для такої відзнаки», «заплямовує
таку високу відзнаку». «Виходячи з вищевикладе-
ного», пропонувалося спочатку звернутися до Пре-
зидента України з пропозицією скасувати присво-
єння йому зазначеного почесного, а згодом – зро-
бити те саме, «у випадку засудження Зварича Ігоря
Степановича» відповідно до ст. 16 Закону України
«Про державні нагороди України».
14. Ильченко А. Продажная слава страны: $
250 тысяч за звезду Героя // Сегодня. — 2009. —
№ 194. — 8 сент. — С. 3. (8 вересня 2009 року в
газеті «Сегодня» опубліковано статтю, в якій на-
родний депутат України А. Сенченко стверджу-
вав, що присудження орденів і медалей в Україні
продається і купується. Колишній глава Секрета-
ріату Президента України В. Балога публічно
закликав Президента України відреагувати на цю
інформацію. Президент звернувся до Генераль-
ної прокуратури України з вимогою перевірити
зазначену інформацію. На початку жовтня 2009
року прес-секретар Президента відзначила, що в
листі, направленому Президенту з ГПУ вказува-
лося, що інформація, передана народним депута-
том А. Сенченко журналісту, «є його особистою
думкою, і він не мав наміру звертатися з цього
приводу до правоохоронних органів із заявою
про порушення кримінальної справи», відповід-
но нема підстав для прокурорського реагування.
У газетній статті також зазначалося: «Інша лю-
дина, також на умовах анонімності, призналася,
що їй затримували звання заслуженого юриста
України: «На чиємусь дні народженні підійшов
співробітник і прошептав: «Ти що, найрозумні-
ший за всіх? Передай в Київ 10 «штук», і доку-
ментам дадуть ходу». Я передав гроші, і до Дня
юриста став заслуженим». У статті зазначалося,
що звання «Заслужений юрист України» «неофі-
ційно коштує» 10-20 тисяч доларів.)
15. Кожушко С.І. Становлення, сучасний
стан та перспективи розвитку законодавства про
дисципліну праці в Україні: Автореф. дис... канд.
юрид. наук: 12.00.05 / Харк. нац. ун-т внутр.
справ. — Х., 2007. — 20 с.
16. Козаков В.М. Соціально-ціннісні засади
державного управління в Україні // Презентація
монографії
(www.academy.gov.ua/doc/point/Kozakov.ppt).
17. Козюбра М. Юридична наука без виходу
на практику є безперспективною // Юридична
газета. — 2007. — № 49 (132) (6.12). — С. 10-11
(М. В. Козюбра в інтерв’ю В’ячеславу Бігуну:
«Так, у мене є певні [державні] нагороди. Це де-
якою мірою є лише фактором визнання того, що
мною уже зроблено. Перший свій орден «За за-
слуги» першого ступеня я отримав за розробку
проектів Конституції України. Важка праця була,
складна. Тоді були відзначені всі, хто працював
над цими проектами. Я вважаю, що це було пра-
вильно. Другий орден «За заслуги» другого сту-
пеня я отримав у Конституційному Суді України.
Я був суддею-доповідачем по найпершій справі,
яку розглядав новостворений КСУ. Ця справа
стосувалася питання поєднання депутатського
мандату з іншими видами діяльності. Певною
мірою я тоді допомагав суддям КСУ, які прийш-
ли з судів загальної юрисдикції і ще не мали до-
свіду. Більшість ідей, які були закладені у рі-
шення по даній справі, це справді мої ідеї. Те
рішення КСУ вийшло компромісним, але пра-
цюючи у КСУ, я завжди виходив із того, що КСУ
повинен приймати рішення з урахуванням його
можливих наслідків»).
18. Коритько Д. Г. Нагородне право: стан
дослідження проблематики // Держава і право. —
Випуск 44. — К., 2009. — С. 82–88
19. Малько А. В. Проблемы наградной поли-
тики в России // Правоведение. — 1997. — № 4.
— С. 153–155.
20. Малько А.В. Стимулы и ограничения в
праве. 2 изд., перераб. и доп. — М., 2004. — С.
71–84.
21. Мельник О. М. Правове регулювання та
шляхи підвищення його ефективності: Автореф.
дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ін-т держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України. — К.,
2004. — 20 с.
22. Миненкова Я. От первого лица. В право-
вом государстве нет вышестоящих и нижестоя-
щих (Інтерв’ю з д. ю. н М. А. Красновим) // Во-
ронежское обозрение. — 2003. — № 156 — Е-
версія: www.crj.ru/section/31/3/?article=1146.
23. Орєхов В. Ю. Санкції в праві як елемент
правового регулювання та охорони суспільних
відносин: автореф. дис... канд. юрид. наук:
12.00.01 / Київ. нац. ун-т внутр. справ. — К.,
2008. — 20 с.
24. Плешко К. Президент подарував суддям
надію на швидку і правдиву судову реформу з
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 199
нагоди свята // Закон і Бізнес. — 2005. — 17.12.
— № 51; Див. також: офіційне інтернет-
предстаництво Президента України Віктора
Ющенка www.president.gov.ua/news/1964.html
(«Я переконаний, ви є взірцем для мільйонів лю-
дей», — сказав глава держави В. Ющенко з наго-
ди Дня працівників суду в 2005 році, відзначаю-
чи суддів державними нагородами України).
25. Працівники Військової палати Верховно-
го Суду України, 24-ох військових місцевих су-
дів гарнізонів, 3-ох апеляційних судів регіонів і
апеляційного суду Військово-Морських Сил за-
безпечують дотримання правопорядку в Зброй-
них Силах України» / Прес-реліз Міністерства
оборони України від 13.12.2001 // Сайт Міністер-
ства оборони України: www.mil.gov.ua/
index.php?id=73&lang=ua&part=news&sub=read.
(«Велику роль вони відігравали в роки Великої
Вітчизняної війни. Судді проводили судові про-
цеси в бойових умовах і були випадки, коли піс-
ля суду засуджений і суддя зі зброєю в руках
йшли в наступ на ворога. Достатньо зазначити,
що в боях з фашистськими загарбниками війсь-
кові судді М.Б.Фрадков, О.І.Філіпов, І.М.Зін-
ченко отримали високе звання «Герой Радянсь-
кого Союзу»).
26. Синявська О. Ю. Засоби забезпечення
службової дисципліни в органах внутрішніх
справ України (організаційно-правові питання):
Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац.
ун-т внутр. справ. — Х., 2001. — 20 с.
27. Сорокин П.А. Преступление и кара, по-
двиг и награда: социологичесский этюд об осно-
вных формах общественного поведения и мора-
ли. — М., 2006.
28. Сорокин П. А. Преступление и подвиг //
Человек. Цивилизация. Общество / Общ. ред.,
сост. и предисл. А.Ю. Согомонов: Пер. с англ. –
М., 1992.
29. Стрельченко О. Г. Заохочення як метод
управління у сфері охорони здоров'я: автореф.
дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський на-
ціональний ун-т внутрішніх справ. — К., 2008.
— 17 с.
30. Табачник Д. В., Безгін І. Д., Бузало В. Й.,
Дмитрієнко М. Ф., Курас І. Ф. Нагороди Украї-
ни. Історія, факти, документи: У 3 т. / НАН Укра-
їни; Центральний держ. архів вищих органів вла-
ди і управління України / Д. В. Табачник (ред.)
— К. : Українознавство, 1996. — Т. 1 : Передмо-
ва. Першопочатки нагородної справи в Україні.
Перші нагороди України. За межами Батьківщи-
ни. — К. : Українознавство, 1996 — 247 с.; Т. 2 :
Орден Трудового Червоного Прапора Українсь-
кої СРР, 1921-1933 рр. Виникнення і становлення
нагородної системи радянської доби. Нездійснені
проекти. — К. : Українознавство, 1996 — 323 с.;
Т. 3 : Нагороди незалежної України. Нагороди
Президента України. Статистичні відомості. Ре-
єстри нагороджених. Бібліографія з фалеристики.
— К. : Українознавство, 1996 — 376 с.
31. Три судьи, участвовавших в деле
«ЮКОСа», будут награждены орденами и меда-
лями [ОТ РЕДАКЦИИ: За пользу, дружбу и доб-
росовестность] // Газета «Ведомости». — 2005.
— 19.09. — Е-версія: www.vedomosti.ru/
newspaper/article.shtml?2005/09/19/97226.
32. Фурсов Д. А., Харламова И. В. Теория
правосудия в кратком трехтомном изложении по
гражданским делам. Том первый: Теория и прак-
тика организации правосудия. — М.: Статут,
2009. — 524 с.
33. Чернушенко А.В., Журавель О. А., Само-
люк Ю. М. Апеляційний суд міста Києва // Web-
портал Апеляційного суду м. Києва
(www.apcourtkiev.gov.ua), розділ «Історія Апеля-
ційного суду міста Києва»: в СРСР судді відзна-
чалися державними нагородами, зокрема за за-
слуги перед Батьківщиною у Великій вітчизняній
війні. З-поміж «суддів Київського міського суду,
які були обрані у 1981 році, 4 судді (13,8 %) мали
державні нагороди – ордени і медалі; 2 судді (6,8
%) були учасниками Великої Вітчизняної війни
(за нинішньою термінологією – учасниками бо-
йових дій)», у 1981-1982 роках «п’ять суддів ма-
ли нагороди (ордена і медалі) СРСР, два судді
були учасниками Великої Вітчизняної Війни».
34. Шемшученко Ю. С. Правова політика //
Юридична енциклопедія / Інститут держави і
права ім. В. М. Корецького НАН України / Ю. С.
Шемшученко (ред.). — К., 2003. — Т. 5. — С. 38.
35. Див., наприклад: Відзнаки Президента
України: Ордени, медалі, нагородна зброя / М. П.
Білоблоцький (авт.-упоряд.). — К. : Мистецтво,
1999. — 168 с.; Кузнецов А. А. Награды: Энцик-
лопедический путеводитель по истории российс-
ких наград / Н. Чепурнов (художн.). — М. : Сов-
ременник, 1999. — 480 с.; Чмир М. В. Військові
нагороди в Західноукраїнській Народній Респуб-
ліці (1918-1919 рр.) // Укр. іст. журн. — 1999. —
№ 5. — С. 50-56; Державні нагороди Президента
України: На допомогу вчителю історії та право-
знавства. — К., 2001. — 34 с.; Бузало В. Й. Орден
«За заслуги» (до 10-річчя першої нагороди неза-
лежної України) // Український історичний жур-
нал. — 2002. — № 6. — С. 78-91; Чепурнов Н. И.
Наградные медали государства российского. —
М. : Терра-Книжный клуб, 2002. — 768 с.; Лау-
реати нагород. 1991-2002: Інформ.-біогр. довід. /
А. Серебряков (гол.ред.), Ю. Романенко (ред.-
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
200 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
уклад.). — Х. : Східно-Український біографічний
ін-т, 2002. — 320 с.; Державних нагород удосто-
єні / Національна іміджева програма «Лідери
XXI століття» / Ю. Романенко (авт.-уклад.,ред.).
— Х. : Східно-Український біографічний інсти-
тут, 2003. — 352 с.; Українська фалеристика. З
історії нагородної спадщини: У 2 кн. Кн. 1 / Д. В.
Табачник, В. Й. Бузало, В. М. Воронін, М. Дмит-
рієнко, В. Куценко; Ред.: Б.Є. Патон; НАН Укра-
їни. — Кн. 1 — К.: Либідь, 2004. — 480 с.; Зако-
нодавство про нагороди України / М.І. Малишко
(упоряд.). — К. : ВЦ ДУІКТ, 2004. — 19 с.; Ши-
шков С. С. Награды СССР: Справочник: В 2 т. —
2. изд., испр., доп. и перераб. — Д. : Арт-Пресс,
2005; Скржинська М. В. Найдавніші державні
нагороди на землях України // Укр. іст. журн. —
2006. — № 4. — С. 130-139; Державні нагороди
України. Кавалери та лауреати: Довідково-
енциклопед. вид. / В. В. Болгов (уклад.), І.В. Бол-
гов (уклад.). — К., 2006. — 736 с.; Заїка В. В. Ві-
домчі нагороди в системі правових заохочень //
Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук.
пр. — 2007. — Вип. 38. — С. 349-353; Кузнецов
А. А. Награды Российской империи. — М. : ОЛ-
МА Медиа Групп, 2007. — 208 с; Награды Рес-
публики Беларусь / И. К. Исаева (сост.). —
Минск : Беларусь, 2007. — 120 с.; Смыслов О. С.
История советских наград. 1918-1991. — М. :
Вече, 2007. — 396 с.; Изотова М. А., Царева Т. Б.
Все награды России и СССР. Ордена, медали и
нагрудные знаки: полная энциклопедия орденов
и медалей России. — Ростов н/Д : Владис, 2008.
— 425 с.
36. Barteau B. Thirty Years of the Journey of
Indiana's Women Judges 1964-1994 // Indiana Law
Review. — 1997. — № 30. — P. 43–98.
37. Bentham Jeremy. The Rationale of Reward
// Bentham Jeremy. The Works of Jeremy Bentham,
published under the Superintendence of his
Executor, John Bowring. — Edinburgh: William
Tait, 1843 (11 vols). — Vol. 2 [1843] (доступна в
електронній бібліотеці за лінком
http://oll.libertyfund.org).
38. Herbert Harley Awards Recognize Leaders
in Judicial Reform // Judicature. — 1992. — Octo-
ber/November. — № 76. — P. 161.
39. The Honorable Giles Sutherland Rich Cir-
cuit Judge, United States Court of Appeals for the
Federal Circuit // Federal Circuit Bar Journal. —
1999. — № 9. — P. 1–3.
40. Loubat J. F. The Medallic History of the
United States of America, 1776-1876. 2 vols. —
New York: Printed by Author, 1878.
41. Menk, Lieutenant Colonel. Nomination of
Army National Guard Judge Advocates for Certifi-
cation as Military Judges // Army Lawyer. — 1994.
— November. — P. 59 («З-поміж інформації, яку
повинні подати кандидати на посаду військового
судді: (3) Нагороди та відзнаки: перелік усіх на-
город та відзнак, включно з копіями усіх важли-
вих листів подяк»).
42. Obasogie Osagie K. Anything but a Hypo-
crite: Interactional Musings on Race,
Colorblindness, and the Redemption of Strom
Thurmond // Yale Journal of Law and Feminism. —
2006. — № 18. — P. 451–493 (Після заняття юри-
дичною практикою та обрання суддею, Турмонд
подав у відставку з посади судді в 1941 році, що-
би взяти участь у військових діях і був відзначе-
ний 18 орденами та медалями (P. 456).)
43. Okeke C. N. The Exeat of a Remarkable Man
from the Academia: Distinguished Professor Dr. Som-
pong Sucharitkul: Statesman, Diplomat and Notable
Scholar // Annual Survey of International and Com-
parative Law. — 2007. — Spring. — P. 1–12.
44. Osiatynski W. Revolutions in Eastern
Europe. Review Essay of «The Magic Lantern: The
Revolution of '89 Witnessed in Warsaw, Budapest,
Berlin, and Prague». Timothy Garton Ash. Random
House, 1990. PP. 156. «Lighting the Night: Revolu-
tion in Eastern Europe». William Echikson. William
Morrow and Co., Inc., 1990. PP VIII, 295 // Univer-
sity of Chicago Law Review. — 1991. — № 58. —
P. 823–858. (Державні нагороди та відзнаки в ра-
дянські часи – частина механізму державного
контролю над номенклатурою, бюрократією та
громадськістю. Дослідник В. Осятинські, опису-
ючи суспільно-політичні зміни кінця 1980-их –
початку 1990-их років у країнах так званого «ра-
дянського табору», зазначає: «Модель була напо-
готові. Це – радянська, пост-сталінська правова
та конституційна система. Цікаво те, що тоді бі-
льшість країн Східної Європи запровадили кон-
ституційні зміни, подібні до радянських. Це по-
яснювалося не тим, що керівництво цих країн
побоювалося брежнєвського режиму більше за
побоювання Сталіна їхніми попередниками. Во-
ни адаптували систему, котра найкраще слугува-
ла інтересам місцевої номенклатури. По суті, ця
система створювала майже необмежені привілеї
бюрократії …, що поєднувалися з широким спе-
ктром механізмів контролю над суспільством.
Бюрократія контролювала асоціації та професій-
ні організації; номенклатура ставила своїх людей
на провідні позиції в асоціаціях; спецслужби
проникали в структури громадських організацій,
які також знаходилися під жорстким фінансовим
контролем. Нарешті, бюрократія вибірково вико-
ристовувала широкі можливості заохочення для
підпорядкування суспільства: видання паспортів
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 201
і доступ до іноземної валюти; спеціальні купони,
що дозволяли купівлю автомобіля, будинку, дефі-
цитних товарів – часто за половину офіційної ціни;
відпустки в вишуканих місцях відпочинку; та на-
городи та відзнаки. Наведене – це лише кілька
можливих способів, які забезпечували прихиль-
ність системі та співпрацю з нею. Роль цих контро-
люючих механізмів зростала мірою того, як погли-
блювалася економічна криза, збільшувався дефіцит
продуктів споживання» (Р. 849 – виділення В. Б.).)
45. Rules Advocate. Annotated Model Rules of
Professional Conduct, Sixth Edition. — American
Bar Association, 2007.
46. Simeone J. J. Judge Theodore McMillian —
Symbol of America // Saint Louis University Law
Journal. — 1999. — Fall. — № 43. — P. 1301–
1307.
47. Smith B. T. His Professional Duty: a Profile
of Judge Wayne E. Alley // Federal Lawyer. —
1996. — March/April. — P. 38–42.
48. Torreon B. S. A Guide to Major Congressional
and Presidential Awards / CRS Report for Congress.
Updated March 31, 2004 (Е-версія:
http://www.au.af.mil/au/awc/awcgate/crs/rs20884.pdf)
49. Truhlar D. Profiles of Success: Patti F.
O'Rourke // Colorado Lawyer. — 2000. —
February. — Issue 29. — P. 27–29.
50. Warren, Colonel (Retired) Marc L. The First
Annual Solf-Warren Lecture in International and
Operational Law // Military Law Review. — 2008.
— № 196. — P. 129–154.
ІІ. Нормативно-правові акти, правові документи
51. Закон України «Про державні нагороди
України» [зі змінами і доповненнями] // Відомо-
сті Верховної Ради України. — 2000. — № 21
(вiд 26.05.2000). — Стаття 162.
52. Закон України «Про пенсії за особливі
заслуги перед Україною» [зі змінами і доповнен-
нями] // Відомості Верховної Ради України. —
2000. — № 35. — Стаття 289.
53. Закон України № 2862-XII від 15 грудня
1992 року «Про статус суддів» [зі змінами і до-
повненнями] // Відомості Верховної Ради Украї-
ни. — 1993. — № 8 (23.02) (Стаття 56. Судді є
«посадовими особами судової влади»).
54. Кодекс законів про працю України, ухва-
лений Верховною Радою УРСР Закон УРСР №
322-VIII від 10 грудня 1971 року [зі змінами і
доповненнями] // Відомості Верховної Ради
УРСР. — 1971. — (17.12). — Додаток до № 50.
55. Співвідношення кількості нагороджених
суддів до загальної кількості суддів – аспект,
який виявилося складно дослідити достеменно;
звідси й цифра 5-10% відзначених суддів. Склад-
ність полягає у тому, що дослідникам не вдалося
виявити точних даних кількості суддів за різні
роки. Тому довелося користуватися опосередко-
ваними даними. Див. напр.: Постанова Верхов-
ного Суду, Ради суддів України, ДСА України №
2 вiд 18 лютого 2005 року «Про стан здійснення
судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 р.» //
Закон і Бізнес. — 2005. — № 10 (05.03) («Зали-
шається складним становище з формуванням су-
ддівського корпусу. Станом на 1 січня 2005 р. в
судах загальної юрисдикції вакантні 1208
(15,9%) суддівських посад»). Таким чином, суд-
дівський корпус України станом на 1 січня 2005
року — 7 597 суддівські посади, з яких 6 385 бу-
ли заповнені (84,1%).
56. Постанова Кабінету Міністрів України №
516 від 30 червня 2005 року «Про оплату праці
голів, перших заступників голів та заступників
голів вищих спеціалізованих судів» [зі змінами і
доповненнями] // Офіційний вісник України. —
2005. — № 27 (22.07). — С. 40. — Стаття 1551 (ч.
3 п. 1: «надбавка за почесне звання «Заслужений
юрист України» у розмірі 15 відсотків посадово-
го окладу»).
57. Постанова Кабінету Міністрів України №
865 від 3 червня 2005 року «Про оплату праці та
щомісячне грошове утримання суддів» // Офі-
ційний вісник України. — 2005. — № 36 (23.09).
— С. 39. — Стаття 2195.
58. Програма діяльності Кабінету Міністрів
України «Український прорив: для людей, а не
політиків», затверджена Постановою Кабінету
Міністрів України № 14 від 16 січня 2008 року //
Текст розміщено на сайті Кабінету Міністрів
України.
59. Указ Президента України № 766/95 від 23
серпня 1995 року «Про заснування відзнаки Пре-
зидента України «Орден князя Ярослава Мудро-
го», Статут відзнаки Президента України // Без
друку. Текст міститься в базі «Законодавство
України» офіційного сайту Верховної Ради Укра-
їни (е-адреса: http://zakon1.rada.gov.ua).
60. Угода про створення Коаліції демократи-
чних сил у Верховній Раді України VI скликання
// Голос України. — 2007. — № 223. — 01.12.
61. Указ Президента України №1318/2000 від
8 грудня 2000 року «Про День працівників суду»
// Голос України. — 2000. — № 233. — 15.12.
(День працівників суду встановлено Указом Пре-
зидента України 8 грудня 2000 року «Про День
працівників суду» як професійне свято, яке від-
значають щорічно 15 грудня («ураховуючи роль
судів у забезпеченні захисту прав і свобод люди-
ни і громадянина, в утвердженні принципу вер-
Бігун В.С., Коритько Д.Г.
202 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ.
ховенства права та розвитку і зміцненні України
як демократичної, правової держави»).
62. Указ Президента України № 1022/97 вiд
16 вересня 1997 року «Про день юриста» // Уря-
довий кур'єр. — 1997. — 18 вересня.
63. Указ Президента України № 583/2000 від
11 квітня 2000 року «Про Комісію державних
нагород та геральдики» [зі змінами і доповнен-
нями] // Офіційний вісник України. — 2000. —
№19 (26.05). — С. 22. — Стаття 776.
64. Указ Президента України вiд № 361/2006
від 10 травня 2006 року «Про Концепцію вдос-
коналення судівництва для утвердження справе-
дливого суду в Україні відповідно до європейсь-
ких стандартів» [зі змінами і доповненнями] //
Офіційний вісник України. — 2006. — № 19
(24.05). — С. 23. — Стаття 1376.
65. Указ Президента України № 138/2003 вiд
19 лютого 2003 року «Про Порядок представ-
лення до нагородження та вручення державних
нагород України» [зі змінами і доповненнями] //
Офіційний вісник України. — 2003. — № 8
(07.03). — С. 7. — Стаття 302.
66. Указ Президента України № 476/200 вiд
29 червня 2001 року «Про почесні звання Украї-
ни» // Офіційний вісник України. — 2001. — №
27 (20.07). — С. 10. — Стаття 1201.
В. С. Бигун, Д. Г. Корытько
ФИЛОСОФИЯ НАГРАДНОГО ПРАВА КАК СФЕРЫ ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ И
НАГРАДНОЙ ЮСТИЦИИ (НА ПРИМЕРЕ НАГРАЖДЕНИЯ СУДЕЙ
ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ УКРАИНЫ)
Освещаются результаты прикладного философско-правового исследования – осмысления ценно-
стей, которые поощряет государство, отмечая судей государственными наградами Украины. Также
осмысливается награждение государством заслуг судей за профессиональную и непрофессиональную
деятельность. Задание статьи выяснить аксиологию государственного награждения судей как особен-
ной категории граждан и «должностных лиц судебной власти». Объект авторского исследования –
заслуги как отображение ценностей, отмеченных наградами, предмет – отмечание судей государст-
венными наградами Украины. В более широком понимании объект исследования – наградное право
как часть наградной политики (политики в сфере государственных наград и не только), которая явля-
ется частью правовой политики. Эмпирическая база исследования – статистическая выборка отмеча-
ния судей (другие работники суда к вниманию не брались) государственными наградами Украины за
их профессиональную деятельность, осуществленная авторами на основе наградных нормативно-
правовых актов (Указов Президента Украины), которые содержатся в базе «Законодательство Украи-
ны» официального сайта Верховной Рады Украины (е-адрес: http://zakon1.rada.gov.ua). Период вы-
борки – с 23 августа 1995 года до 29 октября 2009 года (начало выборки – 1995 год, когда судьи в
первый раз отмечены государственными наградами Украины). Методом исследования является акси-
ологический подход – ценностный анализ значимости заслуги, которая отмечается наградой. Иссле-
дование – часть более широких за объектами исследований авторов: философии правосудия и обще-
теоретических принципов государственного награждения в Украине.
V. S. Bihun, D. H. Korytko
PHILOSOPHY OF AWARDING LAW AS A SPHERE OF LEGAL POLICY
AND AWARDING JUSTICE (CASE STUDY ON RECOGNIZING JUDGES
WITH STATE AWARDS OF UKRAINE)
The article outlines outcomes of an applied research in legal philosophy of the values encouraged by a
state by awarding judges state awards of Ukraine. Recognizing the merits of judges is comprehended as mer-
iting judges professional and non-professional activities. The authors aim at discovering the axiology of state
awarding of judges as a special category of citizens and «public servants of judiciary». Authors consider
merits as reflections of values marked by state awards of Ukraine. More widely considered the researched
object is the award policy as a part of state awards law which is a part of state legal policy. The empiric base
of the research is a statistical selection of acts awarding judges (other judicial personnel not considered) for
Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції…
Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 203
their professional activity as awarded in special Decrees of the President of Ukraine (as contained in the base
«Legislation of Ukraine» of the official site of the Parliament – Verkhovna Rada of Ukraine
(http://zakon1.rada.gov.ua). The selection period: Augusts, 23, 1995, to October, 29, 2009 (judges were
awarded for the first time in 1995). The method of the research is the axiological approach as an a value-
based analysis of the meaningfulness of the merit which is marked by an award. The research is a part of
more broader authors’ research dedicated to the philosophy of justice and general theoretic principles of the
state awards in Ukraine.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13700 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1818-992X |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T10:42:37Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бігун, В.С. Коритько, Д.Г. 2010-11-25T10:52:06Z 2010-11-25T10:52:06Z 2009 Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) / В.С. Бігун, Д.Г. Коритько // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 187-203. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13700 Освещаются результаты прикладного философско-правового исследования – осмысления ценностей, которые поощряет государство, отмечая судей государственными наградами Украины. Также осмысливается награждение государством заслуг судей за профессиональную и непрофессиональную деятельность. Задание статьи выяснить аксиологию государственного награждения судей как особенной категории граждан и «должностных лиц судебной власти». Объект авторского исследования – заслуги как отображение ценностей, отмеченных наградами, предмет – отмечание судей государственными наградами Украины. В более широком понимании объект исследования – наградное право как часть наградной политики (политики в сфере государственных наград и не только), которая является частью правовой политики. Эмпирическая база исследования – статистическая выборка отмечания судей (другие работники суда к вниманию не брались) государственными наградами Украины за их профессиональную деятельность, осуществленная авторами на основе наградных нормативно-правовых актов (Указов Президента Украины), которые содержатся в базе «Законодательство Украины» официального сайта Верховной Рады Украины (е-адрес: http://zakon1.rada.gov.ua). Период вы- борки – с 23 августа 1995 года до 29 октября 2009 года (начало выборки – 1995 год, когда судьи в первый раз отмечены государственными наградами Украины). Методом исследования является аксиологический подход – ценностный анализ значимости заслуги, которая отмечается наградой. Исследование – часть более широких за объектами исследований авторов: философии правосудия и общетеоретических принципов государственного награждения в Украине. The article outlines outcomes of an applied research in legal philosophy of the values encouraged by a state by awarding judges state awards of Ukraine. Recognizing the merits of judges is comprehended as meriting judges professional and non-professional activities. The authors aim at discovering the axiology of state awarding of judges as a special category of citizens and «public servants of judiciary». Authors consider merits as reflections of values marked by state awards of Ukraine. More widely considered the researched object is the award policy as a part of state awards law which is a part of state legal policy. The empiric base of the research is a statistical selection of acts awarding judges (other judicial personnel not considered) for their professional activity as awarded in special Decrees of the President of Ukraine (as contained in the base «Legislation of Ukraine» of the official site of the Parliament – Verkhovna Rada of Ukraine (http://zakon1.rada.gov.ua). The selection period: Augusts, 23, 1995, to October, 29, 2009 (judges were awarded for the first time in 1995). The method of the research is the axiological approach as an a valuebased analysis of the meaningfulness of the merit which is marked by an award. The research is a part of more broader authors’ research dedicated to the philosophy of justice and general theoretic principles of the state awards in Ukraine. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Філософія права та правозастосування Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) Философия наградного права как сферы правовой политики и наградной юстиции (на примере награждения судей государственными наградами Украины) Philosophy of awarding law as a sphere of legal policy and awarding justice (case study on recognizing judges with state awards of Ukraine) Article published earlier |
| spellingShingle | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) Бігун, В.С. Коритько, Д.Г. Філософія права та правозастосування |
| title | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) |
| title_alt | Философия наградного права как сферы правовой политики и наградной юстиции (на примере награждения судей государственными наградами Украины) Philosophy of awarding law as a sphere of legal policy and awarding justice (case study on recognizing judges with state awards of Ukraine) |
| title_full | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) |
| title_fullStr | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) |
| title_full_unstemmed | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) |
| title_short | Філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами України) |
| title_sort | філософія нагородного права як сфера правової політики та нагородної юстиції (на прикладі відзначення суддів державними нагородами україни) |
| topic | Філософія права та правозастосування |
| topic_facet | Філософія права та правозастосування |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13700 |
| work_keys_str_mv | AT bígunvs fílosofíânagorodnogopravaâksferapravovoípolítikitanagorodnoíûsticíínaprikladívídznačennâsuddívderžavniminagorodamiukraíni AT koritʹkodg fílosofíânagorodnogopravaâksferapravovoípolítikitanagorodnoíûsticíínaprikladívídznačennâsuddívderžavniminagorodamiukraíni AT bígunvs filosofiânagradnogopravakaksferypravovoipolitikiinagradnoiûsticiinaprimerenagraždeniâsudeigosudarstvennyminagradamiukrainy AT koritʹkodg filosofiânagradnogopravakaksferypravovoipolitikiinagradnoiûsticiinaprimerenagraždeniâsudeigosudarstvennyminagradamiukrainy AT bígunvs philosophyofawardinglawasasphereoflegalpolicyandawardingjusticecasestudyonrecognizingjudgeswithstateawardsofukraine AT koritʹkodg philosophyofawardinglawasasphereoflegalpolicyandawardingjusticecasestudyonrecognizingjudgeswithstateawardsofukraine |