Міжнародний семінар з філософії права в Києві

26-29 вересня 2008 року в Києві відбувся міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна». Семінар був проведений як один з етапів реалізації проекту «Сучасна теорія права». Цей проект здійснюється під егідою Програми підтримки вищої освіти (HESP) Інституту відкри...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
Hauptverfasser:	Максимов, С.І., Кобринський, Д.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Наукове життя
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13752
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Міжнародний семінар з філософії права в Києві / С.І. Максимов, Д.Ю. Кобринський // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 221-233. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-13752
record_format	dspace
spelling	Максимов, С.І. Кобринський, Д.Ю. 2010-11-29T16:11:08Z 2010-11-29T16:11:08Z 2009 Міжнародний семінар з філософії права в Києві / С.І. Максимов, Д.Ю. Кобринський // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 221-233. — укр. 1818-992X https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13752 26-29 вересня 2008 року в Києві відбувся міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна». Семінар був проведений як один з етапів реалізації проекту «Сучасна теорія права». Цей проект здійснюється під егідою Програми підтримки вищої освіти (HESP) Інституту відкритого суспільства (OSI) (Будапешт) у якості Регіонального семінару досконалого викладання (ReSET) з метою підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Наукове життя Міжнародний семінар з філософії права в Києві Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Міжнародний семінар з філософії права в Києві
spellingShingle	Міжнародний семінар з філософії права в Києві Максимов, С.І. Кобринський, Д.Ю. Наукове життя
title_short	Міжнародний семінар з філософії права в Києві
title_full	Міжнародний семінар з філософії права в Києві
title_fullStr	Міжнародний семінар з філософії права в Києві
title_full_unstemmed	Міжнародний семінар з філософії права в Києві
title_sort	міжнародний семінар з філософії права в києві
author	Максимов, С.І. Кобринський, Д.Ю.
author_facet	Максимов, С.І. Кобринський, Д.Ю.
topic	Наукове життя
topic_facet	Наукове життя
publishDate	2009
language	Ukrainian
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
format	Article
description	26-29 вересня 2008 року в Києві відбувся міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна». Семінар був проведений як один з етапів реалізації проекту «Сучасна теорія права». Цей проект здійснюється під егідою Програми підтримки вищої освіти (HESP) Інституту відкритого суспільства (OSI) (Будапешт) у якості Регіонального семінару досконалого викладання (ReSET) з метою підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів.
issn	1818-992X
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/13752
citation_txt	Міжнародний семінар з філософії права в Києві / С.І. Максимов, Д.Ю. Кобринський // Проблеми філософії права. — 2008-2009. — Т. VI-VII — С. 221-233. — укр.
work_keys_str_mv	AT maksimovsí mížnarodniisemínarzfílosofíípravavkiêví AT kobrinsʹkiidû mížnarodniisemínarzfílosofíípravavkiêví
first_indexed	2025-11-26T01:42:54Z
last_indexed	2025-11-26T01:42:54Z
_version_	1850605504041058304
fulltext	Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 221 С. І. Максимов Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків Д. Ю. Кобринський Київський національний університет внутрішніх справ, координатор програми «Сучасна теорія права» МІЖНАРОДНИЙ СЕМІНАР З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА В КИЄВІ 26-29 вересня 2008 року в Києві відбувся між- народний методологічний семінар «Філософія пра- ва як академічна дисципліна». Семінар був прове- дений як один з етапів реалізації проекту «Сучасна теорія права». Цей проект здійснюється під егідою Програми підтримки вищої освіти (HESP) Інститу- ту відкритого суспільства (OSI) (Будапешт) у якос- ті Регіонального семінару досконалого викладання (ReSET) з метою підвищення кваліфікації виклада- чів вищих навчальних закладів. Проект започаткований у 2007 році. З більш ніж 50 кандидатів було відібрано 20 учасників з 11 країн колишнього СРСР. За цей період відбу- лися три сесії, які пройшли в Росії (Москві та під Санкт-Петербургом). У якості лекторів були за- прошені відомі фахівці теорії та філософії права з США, Польщі, Росії: Майкл Мур (Університет Ілінойса, США), Рас Шафер-Ландау (Універси- тет Вісконсіна, США), Пьотр Бальцерович (Вар- шавський університет, Польща), Андрій Поляков (Санкт-Петербурзькій університет, Росія) та ін- ші. Темами цих сесій були: «Сучасні правові те- орії: юридичний позитивізм, природне право та правовий прагматизм», «Вступ до англо-амери- канської юриспруденції», «Засади та межі кримі- нального судочинства», «Давньоіндійська систе- ма права». Учасниками були розроблені нові ви- ди практичних занять з філософії права, спрямо- вані на розвиток навичок креативного та аналі- тичного мислення юристів: «Суд над судом», «Правовий статус філософії». Зацікавлення проектом саме в Україні прояви- лося вже на його початку, коли більшість заявок на участь надійшла саме з України. Тому проведення семінару в Києві з запрошенням колег з українсь- ких вузів стало логічним продовженням діяльності проекту. Ще одним важелем для вибору місця про- ведення семінару стало привілейоване становище філософії права в Україні, де є можливість отриму- вати науковий ступінь з філософії права як з юри- дичних, так і з філософських наук. Семінар відбувся за підтримки Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України та Інституту філософії імені Г.С. Ско- вороди НАН України. Запрошення взяти участь в семінарі отримали такі знані фахівці, як академік АПрН М. В. Костицький, член-кореспондент АПрН П. М. Рабінович, професори В. Д. Бабкін, М. Г. Братасюк, В. П. Горбатенко, С.І.Максимов. У програмі семінару було декілька відкритих лекцій провідних спеціалістів України і виступи учасників-викладачив теорії і філософії права з Азербайджану: Ф.С. Мехдієв (Баку), Росії: С.В.Моісєєв (Новосибірськ), А.В.Махньова (Єкатерінбург), С.М.Касаткін (Самара), Т.Ю.Лу- цина (Іжевськ) та України: В.С.Бігун, О.Є.Бол- гов, Р.В.Губань, Д.Ю.Кобринський, Н.В.Куша- кова-Костицька, О.О.Маслак, І.М.Мухін, О.В.Павлишин, О.О.Скорина, О.М.Супруненко, В.М.Терлецький, (Київ), С.П.Погребняк (Харків), Д.А.Гудима (Львів), О.Е.Нікітченко (Одеса), О.М.Литвинов, О.І.Помніков (Луганськ), О.М.Ти- мохін (Сімферополь). Також відбулися презентації збірки «Проблемы философии права» (Луганськ) і часопису «Проблеми філософії права», групові об- говорення актуальних проблем філософії права як вузівської навчальної дисципліни та круглий стіл з підведення підсумків семінару. 26 вересня у пансіонаті «Пуща-Водиця», де проживали гості Києва, відбулося відкриття се- мінару, на якому з метою і завданнями семінару та проекту вцілому ознайомив учасників його координатор - Сергій Моісєєв. Прочитана від- крита лекція професора П.М. Рабіновича (Львів- ський національний університет імені Івана Фра- нка) «Праворозуміння як світоглядно-методоло- гічна основа викладання філософії права». У ле- кції розглянені питання предметної визначеності філософії права та методичного забезпечення її викладання. Умовою подолання предметної не- визначеності та «безмежності» філософії права, автор вбачає на шляху розуміння того, що є пра- во. Тому головну увагу було приділено співстав- ленню різних тлумачень тих явищ, які познача- ються поняттям «право», і було запропоновано авторське розуміння права, як таких можливос- тей суб’єкта суспільного життя, які необхідні для задоволення потреб його існування і розвитку, об’єктивно обумовлених досягнутим рівнем роз- витку суспільства, забезпечених відповідними Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 222 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. обов’язками інших суб’єктів суспільства і збала- нсованих з їх потребами. Предметною ж сферою філософії права було визнано гранично загальні закономірності тих явищ, які називаються пра- вом. В лекції також було розкрито досвід засто- сування у процесі викладання філософії права у Львівському університеті проблемно- аналітичних завдань. 27 вересня в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України та Інституті фі- лософії імені Г.С. Сковороди НАН України (вул. Трьохсвятительська, 4, Зал засідань Вченої ради, каб. 318) відбулася відкрита лекція академіка М.В. Костицького «Затребуваність філософії права в теоретичній і практичній підготовці юристів», в якій було закцентовано увагу на іс- торичних і соціокультурних аспектах становлен- ня філософії права в ХХ столітті та на сучасному етапі. Підкреслювалося, що потреба у філософії права, зокрема в навчанні юристів, пов’язується з запитом суспільства на фахівців з системною світоглядною підготовкою, яку і дозволяє дати саме філософія права, а в контексті подальшого утвердження ідеї верховенства права значимість філософсько-правової підготовки буде тільки зростати. У ході обговорення лекції були пору- шені організаційні та змістовні питання удоско- налення філософсько-правової підготовки сучас- них юристів, її особливе значення для діяльності суддів в умовах дії конституційного принципу верховенства права. Робота семінару була продовжена в галереї «Мистецький курінь». Важливою подією стала доповідь професора С.І. Максимова (Національ- на юридична академія України, Харків) про ХХІ- ІІ Всесвітній конгрес Міжнародної асоціації фі- лософії права і соціальної філософії «Право і правові культури у 21-му столітті: відмінності та єдність», який відбувся 1-6 серпня 2007 року у м. Краків, Польща. У ній була звернена увага на основні проблеми сучасної філософії права, які обговорювалися на Конгресі: поняття права та правова аргументація, становлення єдиної євро- пейської правової культури та європейська іден- тичність, верховенство права, поширення право- вого плюралізму, мультікультуралізм та глобалі- зація, екзистенціальний вимір правових інститу- тів та інші. Також проінформовано, що наступ- ний, ХХІV Всесвітній конгрес, буде присвячений темі «Глобальна гармонія та верховенство пра- ва» і відбудеться 15-20 вересня 2009 року у Пе- кіні, Китай (сайт конгресу: http://www.chinalawsociety.com). В’ячеслав Бігун познайомив учасників зі спеціалізованим виданням – міжнародним часо- писом «Проблеми філософії права». Олександр Литвинов презентував збірку наукових статей «Проблемы философии права», видану в Лугансь- кому державному університеті внутрішніх справ до 140-річчя з дня народження видатного російського філософа права та теоретика правової держави П.І.Новгородцева. У збірці представлені тексти науковців з України, Росії, Литви та Нідерландів, також у ній уперше опубліковано декілька листів П.І.Новгородцева до П.Б.Струве. Після цього задля глибшого аналізу методологі- чних і методичних питань філософії права як вузів- ської дисципліни семінару були створені три гру- пи, які обговорювали проблеми предмета філософії права (1), структури одноіменної навчальної дис- ципліни (2) та методики її викладання (3). У дискусії про предмет філософії права було висловлено низку цікавих міркувань. Зокрема, думка про те, що філософське-правове дослі- дження відрізняється від теоретико-правового не предметом, а методом (С.І.Максимов). Крім цьо- го учасники озвучили і обстоювали ще декілька традиційних і оригінальних підходів до пробле- ми. Підсумовуючи жваве обговорення, Олег По- мніков запропонував використовувати в якості робочого таке визначення: «філософія права – це метатеоретична (по відношенню до всієї сукуп- ності науково-юридичних знань) наукова і учбо- ва дисципліна, покликана виявити сутність пра- ва, його місце в структурі людського буття, ос- новні тенденції та закономірності його історич- ного розвитку і функціонування в суспільстві, обгрунтувати значення фундаментальних юри- дичних понять і категорій, а також шляхом роз- витку навичок критичної рефлексії, сприяти фо- рмуванню правової культури студентів». Обговорення проблеми структури філософії права виявило багатоваріантність структуруван- ня навчального курсу, але й показало, що жодне з них не може бути взято за основу без принци- пових уточнень або доповнень. На думку учас- ників обговорення, логічним було б виокремити в структурі навчального курсу два змістових блоки (модулі). Зокрема, це можна було б зроби- ти за аналогією із законодавством, де виділені загальна та особлива частини (С. Погребняк). До складу теоретичного (теоретико-історич- ного) блоку міг би увійти розділ про предмет фі- лософії права, в якому би висвітлювалися основ- ні позиції щодо цієї проблеми, розділ, присвяче- ний проблемам методології права, історико- філософський розділ, а також розділи, які б ре- презентували основні галузі філософсько- правового знання - правову онтологію, епістемо- логію, аксіологію та антропологію. Практичний Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 223 блок міг би охопити розділи, присвячені основ- ним проблемам правотворчості та правореаліза- ції, а також галузеві проблеми, зокрема, пов’я- зані зі специфікою конкретного вузу (О.Павли- шин). У цілому така структура відповідає існую- чим навчальним посібникам і могла б, з певними корекціями, бути прийнята за основу багатьма спеціалістами. Група, яка зосередилася на проблематиці мето- дики викладання, також зробила цікаві пропозиції щодо вдосконалення філософсько-правової освіти. З основних педагогічних завдань: навчання, виховання та розвиток, у сучасному викладанні філософії права, на думку Д.Кобринського, треба зосередитися на навчанні та розвиткові. Зміст навчання, як зазначила А.Махньова, має корелю- вати з філософією, яка має довгу вузівську істо- рію. І тут однією з головних складових має бути історико-філософська частина і напрацьовані у викладанні саме історії філософії герменевтичні, інтерпретаційні та інші методики. Філософія права є фактично єдиною дисцип- ліною, з тих, що викладаються юристам, яка мо- же допомогти майбутнім фахівцям у розвитку критичного й абстрактного мислення, рефлекси- вних здібностей, і тому вона має акцентувати увагу на реалізації цих завдань. Олександр Маслак зазна- чив необхідність індивідуалізації у процесі викла- дання філософії права. Він підтримав думку В.С. Бігуна про необхідність спрямовувати дослід- ницькі та педагогічні зусилля філософів-правознав- ців на розв’язання практичних проблем і задач. О. Литвинов розповів про розроблену ним систему роботи на семінарах (ауто-семінар за рейтинговою системою), яка значно активізує пізнавальну діяльність усіх без виключення при- сутніх на занятті і дозволяє уникнути суб’єктивності при оцінюванні рівня знань. 28 вересня під час прогулянки по Дніпру на теплоході «Еней» учасникам прочитана лекція к.і.н. І.В.Турова (Інститут політичних і етногра- фічних досліджень НАН України) «Близькосхід- не право Античної доби». Аналізувалися форму- вання специфічної єврейської системи праворо- зуміння, яка базувалася на текстах Тори, Танаха та Талмуду, а також єврейської судової та арбіт- ражної практики. В ході обговорення лекції лек- тором і учасниками були проведені цікаві пара- лелі між давніми та сучасними способами при- йняття правових рішень. Далі в програмі семінару були виступи учас- ників, тематично розділені на три секційні засі- дання. Перше, що мало назву: «Методологічні і методичні аспекти філософії права», відкрила Ольга Скорина. У доповіді «Значення філософії права для становлення професійної культури юриста» вона зазначила, що саме філософський підхід надає можливості всебічного та цілісного осмислення правових явищ. Крім того, філософія права дає можливості розвинути самостійне мис- лення студентів-правознавців, допомагає розумін- ню сутності права, місця і ролі права в житті суспі- льства. У зв’язку з цим, відзначила доповідач, ви- кликає занепокоєння практика «викреслення» дис- ципліни «філософія права» з навчальних планів юридичних факультетів деяких вузів України. О. Скорина: «Значення філософії права для формування професійної культури юриста» Сьогодні випускнику-юристу для того, щоби зайняти гідне місце на ринку праці, вже не до- статньо досконало засвоїти чинне законодавство і використовувати вузькопрофесійний юридич- ний підхід до дослідження правових явищ. Аби стати справді висококваліфікованим фахівцем з правознавства, навчитися ефективно розв’язу- вати актуальні проблеми і завдання, необхідно навчитися виявляти сутність правових явищ, осмислювати й осягати їхні внутрішні причини. Саме філософський підхід дає всебічне, цілісне осмислення правових явищ. Ознайомитися із за- садничими філософсько-правовими ідеями й концепціями студент-юрист може лише завдяки курсу з філософії права, в рамках якого він у тій чи іншій мірі звертається до класичної філософ- сько-правової спадщини вітчизняних і зарубіж- них авторів, має можливість переосмислити та зробити відповідні висновки. Філософське осягнення виникнення та сутно- сті права, його зв’язку з мораллю, політикою, економікою і релігією не втратило своєї актуаль- ності і в наш час. Філософія права допомагає студентові переду- сім розвивати самостійне мислення, робити прави- льні висновки, розуміти функцію права в сучасно- му суспільстві. Вона збагачує поняттєвий апарат майбутнього фахівця-правознавця, сприяє форму- ванню в нього цілісного уявлення про місце і роль в системі правових категорій таких філософсько- правових понять, як суб’єктивне й об’єктивне пра- во, моральність, свобода, відповідальність, суспі- льно-правовий ідеал, природне право тощо. Водночас правильне розуміння правознавцем сутності права, місця і ролі права в житті суспі- льства, його всебічне і комплексне вивчення, до- зволяє виявляти і досліджувати панівні тенденції в сучасній правовій науці, осмислювати й ефек- тивно розв’язувати більшість актуальних питань, які виникають на сучасному етапі розвитку сус- Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 224 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. пільства, що, в свою чергу, сприяє формуванню громадянського суспільства і правової держави. В зв’язку з цим не може не викликати занепо- коєння дедалі сильніша тенденція до скорочення аудиторних годин, відведених для читання курсу з філософії права, а також практика «викреслю- вання» дисципліни «Філософія права» з навчаль- них планів юридичних вузів України. Анастасія Махньова з Єкатеринбурга позна- йомила учасників з викладанням філософії права студентам-філософам. А. В. Махньова (асистент філософського фа- культету Уральского державного університе- ту ім. О. М. Горького): «Специфіка викладан- ня філософсько-правових дисциплін для сту- дентів філософського факультету, що навча- ються за спеціалізацією «Філософія права» В Уральському державному університеті ім. О. М. Горького (Єкатеринбург, Росія) філософ- сько-правові дисципліни викладаються студен- там філософського факультету в рамках навчан- ня за спеціалізацією «Філософія права» Вивченню цих дисциплін передує знайомство студентів з основами філософських и правових знань в межах загальнопрофесійних та загальних соціальних курсів, зокрема: «Онтологія», «Теорія пізнання», «Соціальна філософія», «Філософська антропологія», «Філософія і методологія науки», «Історія зарубіжної філософії», «Історія вітчизня- ної філософії», «Правознавство». Викладання спе- цдисциплін з філософії права починається на 3 ку- рсі, коли студенти вже досягли достатнього рівня філософської підготовки, щоб вивчати предмет і структуру філософії права, місце філософії права в системі філософського і правничого знання, спе- цифіку методологічних підходів у філософсько- правовому дослідженні, задачі філософії права. В межах підготовки студентів за спеціалізаці- єю «Філософія права» читається близько 20 спе- цдисциплін, що включають як загальні філософ- сько-правові дисципліни («Вступ до філософії права», цикл курсів з історії філософсько- правової думки), так і дисципліни, що досліджу- ють окремі філософсько-правові питання. У ці- лому, спецкурси дозволяють студентам ознайо- митися з плюралістичністю підходів у філософії права, в тому числі з плюралізмом у розумінні її предмету і задач, дослідницького інстументарія. Зокрема, на факультеті представлений як аналітич- ний філософсько-правовий дискурс (присвячений логічному аналізу і тлумаченню основних юриди- чних понять), так і нормативна філософія права (критика і оцінка функціонування правових явищ, розробка способів їх реформування і розвитку). У якості прикладу останнього можна навести спецкурс «Інтелектуальна власність: досвід філо- софсько-правового дослідження» (автор А. В. Ма- хньова). Даний спецкурс пропонується студентам як один з можливих підходів до розуміння предме- ту і специфіки філософії права та як один з прикла- дів спеціального філософсько-правового дослі- дження. Зміст спецкурсу формують питання: критика права інтелектуальної власності з по- зиції соціальних, гуманітарних наук і філософії, оцінка юридичного інституту у порівнянні з іс- нуючими науковими практиками (наприклад, оцінка категоріального апарата юридичної науки і законодавчої термінології, аналіз справедливос- ті судової практики); розробка умов для соціальної легітимації норм права інтеллектуальної власності (напри- клад, розробка меж — «загальної міри» — охо- рони майнових прав авторів); евристичний потенціал осмислення конкрет- но-наукових проблем задля розвитку філософії права, постановки проблем для філософського дискурсу у праві (наприклад, проблеми критерія творчості в авторському праві або проблеми кла- ссифікації охороноздатних елементів твору, ви- рішення яких неможливе в рамках тільки юриди- чної догматики); кооперація пізнавальних функцій філософії і юриспруденції при визначенні дослідницьких проблем і задач та емпіричної бази правового дослідження; евристична роль філософії права в розвитку окремих юридичних наук. Тетяна Луціна («Актуалізація політичного в межах курсу «Філософія права»), розмірковуючи про місце філософії права в системі соціально- гуманітарного циклу дисциплін, відзначила, що цей курс іманентно вже містить в собі певну ідейну передвизначеність. Силою своєї специфі- ки він спрямований на формування не тільки професійних якостей юриста, але й активної громадянської позиції. Т. Луціна (Іжевськ, Удмуртія, Росія): «Актуалізація політичного в рамках курсу «Філософія права»» Гуманітарне знання, завдяки специфіці об'єк- ту наукового інтересу, в значній мірі пов'язане зі сферою політики. Дослідження суспільства передбачає звернення до тих проблем, які хви- люють сучасників і які знаходять своє віддзерка- лення в політичних процесах і явищах. Водночас Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 225 сама особа дослідника підпадає під вплив полі- тичних цінностей, орієнтацій і, можливо, навіть стереотипів сприйняття дійсності. Традиційний взаємовплив суспільних наук і політики є особливо помітним в даний час. Су- часний етап суспільного розвитку, як зазначають дослідники, характеризується посиленням полі- тичних аспектів в житті окремого індивіда, соці- альних груп і інститутів. У цих умовах вища освіта, як один з провідних елементів у процесі соціалізації особи, також має безпосереднє від- ношення до політики. З одного боку, держава виступає гарантом якості освіти відповідно ква- ліфікації, вказаній в дипломі. Ця функція забез- печується за допомогою формування державних освітніх стандартів, а також механізмами ліцен- зування і акредитації освітніх установ. З іншого - реформи освіти в Росії передбачають встанов- лення значно тісніших, ніж сьогодні, взаємозв'я- зкі освіти і бізнесу. Ідеться вже не лише про со- ціальне партнерство, але і пряму залежність вмі- сту освітнього процесу від потреб потенційних працедавців. У цих умовах постає питання про необхід- ність вибору теоретичних, філософських дисци- плін та їх змісту для формування професійних компетенцій не лише з точки зору чиновників від освіти, але і з позиції керівників тих організацій і підприємств, куди підуть працювати випускники вищих учбових закладів. У державних стандар- тах за спеціальностями і напрямами, пов'язаними з юриспруденцією, «Філософія права» як дисци- пліна, що є обов'язковою, відсутня. Це дає викладачеві підстави підійти до структу- ри і вмісту курсу досить вільно, формально обме- жуючись переліком професійних компетенцій. Філософія права серед інших розділів філософ- ського знання посідає особливе місце, близьке до філософії політики. Питання взаємин права з вла- дою, справедливістю, законом, мораллю передба- чають відсилання до певної політичної платформи, представленої більшою або меншою мірою. «Філософія права» є самостійною навчально- го дисципліною зі своїми методичними завдан- нями, принципами і воднораз присутня у вигляді окремих елементів у ряді основних і спеціальних курсів по широкому спектру гуманітарних спеці- альностей і напрямів. Хотілося б відзначити ряд методичних при- йомів, які використовуються при викладанні ку- рсу і визначаються його специфікою. Перш за все, звертає на себе увагу провідний принцип побудови курсу. Це орієнтація або на історію філософсько-правової думки, або акцент на клю- чові проблеми філософії права. У першому випадку звернення до ідей різних мислителів дозволяє показати диференційова- ність походів до тих або інших питань, виявити спірні пункти, що стимулюватимуть дискусії се- ред студентів, розглянути еволюцію поглядів щодо окремих тем, показавши історичне місце тих або інших ідей і їх затребуваності в даний час. При цьому велике значення матиме соціаль- но-економічна та політична зумовленість їх ви- никнення й актуальності. У другому – яскравіше виявляється особиста позиція викладача, оскільки йому необхідно роз- крити характер предмета, глибоко занурюючись в систему визначень, аргументації і прикладів, що, як правило, відображають одну точку зору, близькі до одного дослідницького підходу. Можливий і змішаний принцип з різним спів- відношеннях компонентів. Але, так або інакше, в тій або іншій мірі або через прихильність до якогось підходу, який можна співвіднести з ідей- но-політичними установками (2-й випадок), або через суб'єктивну тенденційність підбору думок філософів (1-й випадок) у курсі знаходять вира- ження політичні пріоритети викладача. Наприклад, прибічник ліберальних ідей говори- тиме про проблеми права і свободи, звертаючись, перш за все, до ідей Джона Локка, утилітаристів, Ісайї Берліна, Фрідріха фон Хайека. Справді, за- вдяки цим та іншим лібералам дана проблематика придбала не лише розгорнуте теоретичне обґрун- тування, але і практичне застосування, що знайшло вираження в позитивному праві. Проте, тема свободи не менш важлива в кон- цепціях соціалістичного і комуністичного на- прямів, які немов би дискредитували себе в очах світової громадськості через невдалу спробу вті- лення в дійсність, але є досить впливовими в то- му числі і у викладацькому середовищі. Крім цього, викладання курсу «Філософія права» розгортається довкола декількох ключо- вих проблем. Залежно від того, які теми будуть обрані як пріоритетні, також залежить, як сту- дент побачить основну проблематику предмету і як визначить і інтерпретує їх для себе в майбут- ній професійній діяльності. Важливим чинником при формуванні умінь і навичок фахівця є вибір форм навчання. Тради- ційно в курсі поєднуються лекції, семінари і письмові (більш або менш творчі) роботи. За до- помогою звернення до дискусії викладач також проявляє свою ідейно-політичну позицію. По- перше, він формує перелік літератури, що реко- мендується для засвоєння курсу, по-друге, орга- нізує сам діалог, модеруючи хід обговорення. Виявляється ця позиція, наприклад, як толерант- Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 226 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. не (або нетерпиме) ставлення до чужих ідеологі- чних преференцій. Однією із загальновизнаних проблем вищої школи є часто критикована працедавцями відірва- ність освіти від практики. Ось чому можна говори- ти про виділення в курсі двох складових: теорія і приклади з судової практики. Курс дозволяє на- вчити студента осягати суть того або іншого судо- вого рішення. Тут політична складова проявляєть- ся вже не на рівні ідеології, а у вигляді підходу до системи діяльності судової гілки влади. Отже, курс «Філософія права», завдяки належ- ності до гуманітарних дисциплін, іманентно вже містить у собі якусь ідейну передзаданість. Водно- час, завдяки своїй специфіці, він спрямований на формування не лише професійних якостей юриста, але й активної громадянської позиції. Тематику роздумів колеги з Іжевська підтри- мала Олена Нікітченко. На її думку, філософія права є також фактором формування внутрі- шньої свободи особистості (зокрема, фахівця- правознавця), бо філософія права в контексті су- часного філософського дискурсу є філософією свободи. Одним із зовнішніх проявів свободи осо- бистості виступає академічна свобода, яка за своєю сутністю є реалізацією свободи наукової творчості. Отже, сучасний етап розвитку філософсько- правової науки змістовно корелює з домінуючими тенденціями у сфері європейської освіти. О. Е. Нікітченко (старший викладач кафедри філософії Одеської національної юридичної академії): «Філософія права й академічна свобода» І «академічна свобода» і «філософія права» в філософському контексті можуть бути осмисле- ні і як самостійні поняття, і в діалектичному вза- ємозв'язку.. У даній доповіді ми акцентуватиме- мо увагу лише на одному аспекті їх взаємовідно- син – через категорію «свободи». Історично академічна свобода передувала ви- діленню філософії права як окремої філософсь- ко-правова дисципліна, але зміцнення усвідом- лення необхідності академічної свободи в євро- пейських університетах є наслідком розвитку філософсько-правової рефлексії. Розмірковуючи про перспективи розвитку філософії права в нашій країні, ми можемо спи- ратися на досвід тих країн, де феномен академіч- ної свободи може розумітися і як результат євро- пейської правотворчості, а філософія права ви- ступати методологією правотворчості, проте на- явність «філософії права» в переліку академіч- них дисциплін є лише одним із наслідків розвит- ку академічної свободи. Академічна свобода за своєю сутністю є реа- лізацією свободи наукової творчості, а філософія права в контексті сучасного філософського дис- курсу – філософією свободи. Філософія права є також і важливим чинником формування внутрішньої свободи особи (правозна- вця, перш за все), а одним із зовнішніх проявів цієї свободи виступає саме академічна свобода. У даний час і академічна свобода, і філософія права як академічна дисципліна відповідають на виклики глобалізації та модернізації, стверджу- ють свою необхідність і значимість у світі, де «свобода», «філософія» і «право» витлумачують- ся в дусі постмодернізму. Сергій Моісєєв у своєму виступі проаналізу- вав відмітності викладання філософії права на пострадянському просторі та в США. В амери- канських вузах, як зазначив дослідник, застосо- вуються ефективні методики, в основі яких − са- мостійна робота студентів, в першу чергу − кри- тичний аналіз джерел, як філософських текстів, так і правових документів. Олег Павлишин присвятив свій виступ про- блемі структурування курсу філософії права. О. Павлишин: «Структура філософії права як навчальної дисципліни» Павлишин О.В., кандидат юридичних наук, ста- рший викладач Київського національного універ- ситету внутрішніх справ Як відзначив один із учасників міжнародного методологічного семінару «Філософія права як академічна дисципліна» (м. Київ, 26-29 вересня 2008 р.), О.І. Помніков, іноді варто зупинитись і подивитись назад, щоб усвідомити, що зроблено та визначити вихідні позиції для наступного по- шуку. Очевидно, для сучасної філософії права пострадянського зразка такий час настав. У силу того, що ця дисципліна у радянських навчальних закладах не викладалась, а наукові розробки у сфері теорії права будувалися на ціл- ком визначеному й однозначному базисі ленін- ської та сталінської інтерпретації марксистської філософії і не передбачали звернення до світово- го досвіду досліджень у галузі філософії та су- часної теорії права, після розпаду СРСР і утво- рення нових незалежних республік на його тере- нах філософію права почали вивчати й викладати в руслі різних традицій та підходів до її розумін- ня. Цей факт підтверджує наявність різноманіт- них за змістом навчальних посібників, у яких, по суті, відрізняється не лише навчальна програма Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 227 (основа будь-якого навчального курсу), але і, власне, підхід до розгляду тих чи інших проблем. Ліберальність наукового пошуку в цій галузі упродовж першого десятиліття бурхливого роз- витку «відродженої» філософії права в Україні характеризує позитивний ефект від подібного стану речей, однак очевидно, що на сьогодні си- туація навколо викладання і вивчення філософії права у вищих навчальних закладах, які готують правознавців, потребує уваги й осмислення. Усім відомо - в різних університетах України та інших країн на пострадянському просторі ви- вчають зовсім різну філософію права не лише в сенсі методології та методики, підходів і виснов- ків (що є, на наш погляд, безумовною перевагою і навіть невід’ємною важливою особливістю цієї дисципліни), але в сенсі змісту та предметної спрямованості курсу, що не дозволяє зіставити знання випускників різних вузів. На наш погляд, це не впливає на розвиток філософії права (та й усієї системи правового знання, вершиною якого вона є) позитивно, тому в нашій державі цю си- туацію слід поступово змінювати. Очевидно, не йдеться про будь-яке обмеження філософії права чи адміністрування дискусії на- вколо її фундаментальних питань, чи тотальну уніфікацію змісту навчальних курсів, або про те, щоб окреслити певні кордони філософсько- правового дискурсу (та це і навряд чи можливо), однак, передусім, про визначення кола проблем, які повинні бути розглянуті у відповідному навча- льному курсі, щоб юристи з різних міст та навча- льних закладів працювали в одному смисловому універсумі, адекватно розуміли одне одного. Подібна навчальна програма, визначаючи орі- єнтовне коло проблем, рекомендованих для ви- вчення, послужила б тим смисловим стрижнем, навколо якого б будувалася філософія права як навчальна дисципліна у нашій державі, а в перс- пективі (враховуючи передовий досвід України у наукових дослідженнях з філософії права) – і в інших країнах-республіках колишнього СРСР, що, без сумніву, лише б сприяло розвитку цієї важливої галузі знань на пострадянському прос- торі та збагаченню скарбниці світової філософ- сько-правової думки. Як цього досягнути – питання складне і по- требує детального вивчення, втім, на нашу дум- ку, не варто чекати, поки уніфікована навчальна програма потрапить до навчальних закладів без їхньої участі та погодження. Видається, що при- йшов час розпочати фахову дискусію щодо цього кола питань і проблем. Адже якою б плюралісти- чною не була філософія права як наука (хоча окремі фахівці висловлюють і тут зауваження щодо тематики робіт, які захищаються останнім часом), це, безсумнівно, не повинно позбавляти філософію права як навчальну дисципліну ви- значеності і, до певної міри, навіть суворості, логічної стрункості та змістовної єдності. У певному сенсі можна погодитись із думкою С.І. Максимова, що філософсько-правове дослі- дження відрізняється від теоретико-правового насамперед не предметом, а методом, і в такому разі необхідно зосередити увагу не стільки на визначенні предметного поля філософії права, скільки на виборі різних методологічних підходів і систем. Разом з тим, цікавою видається і пропози- ція О.І. Помнікова, ґрунтуючись на функціональ- ному підході, визначити, які основні цілі переслі- дує викладання філософії права в системі підготов- ки юристів, і, виходячи з цього, розв’язати пробле- му предметного наповнення даної дисципліни. На нашу думку, це завдання допоможе вирі- шити також структурування навчального курсу, в якому слід врахувати основні досягнення сві- тової думки в галузі філософії права, досягнення української дореволюційної традиції філософсь- ко-правових досліджень та напрацювання сучас- них вітчизняних і російських науковців. Подібне структурування неодноразово здійснювалось ав- торами різних навчальних видань, проте жодне з них не може бути взято за основу без певних уточнень або доповнень. Зазвичай за основу навчального курсу береть- ся історико-філософська частина та теоретичний аналіз основних проблем права, способів його пізнання, обґрунтування та критики. Останнім часом, як у світі, так і в нашій країні, спостеріга- ється переорієнтація філософсько-правових до- сліджень у практичну полощину, спрямування філософсько-правової науки, яка має потужний теоретичний і методологічний потенціал, на розв’язання конкретних проблем юридичної тео- рії і практики. Як відзначив В.С. Бігун, філосо- фію права на сучасному етапі її розвитку слід спрямовувати на вирішення практичних питань і задач. На підставі вищезазначеного, вважаємо доцільним виділення окремого розділу філософ- сько-правових досліджень практично-приклад- ного характеру. Подібний розподіл на теоретич- ний і прикладний розділи, за доречним заува- женням С.П. Погребняка, з певною частиною умовності можна порівняти з виділенням у зако- нодавстві загальної та особливої частини. Отже, логічно було б виділити у структурі фі- лософії права як навчальної дисципліни чотири основні змістові блоки (модулі): інституційно- методологічний, історичний, загальнотеоретич- ний і прикладний. За такого підходу до структу- Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 228 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. ризації інтеграція навчального матеріалу здійс- нюється за тим принципом, що студент спочатку знайомиться з предметом і дисциплінарною спе- цифікою філософії права й освоює методологію і категоріальний апарат цієї науки, потім знайо- миться з історичним розвитком уявлень про пра- во і розглядає сучасний стан філософсько- правового дискурсу, згодом – отримує уявлення про зміст фундаментальних проблем права з точ- ки зору теорії (тут відбувається кристалізація основних підходів до розгляду конституюючих феноменів правової реальності), а на закінчення курсу – аналізує сучасні правові проблеми з точ- ки зору опрацьованих підходів і знаходить варіа- нти їх вирішення в сучасному світі з урахуван- ням реального стану речей у політиці, економіці, культурі в цілому. При такому підході інституційно-методоло- гічний блок (модуль) може містити проблеми предмету та дисциплінарної специфіки філософії права, методології та категоріального апарату цієї науки, її позиціонування в системі філософ- ського та юридичного знання, міжпредметних зв’язків філософії права. Історичний блок (модуль) може охоплювати основні етапи розвитку філософсько-правової думки від давнини і до сьогодення, огляд філо- софсько-правових ідей у творчій спадщині вітчи- зняних мислителів, найбільш розвинені сучасні філософсько-правові концепції, школи, теорії та підходи, детальний аналіз поглядів відомих фі- лософів права новітнього періоду. Загальнотеоретичний блок (модуль) міг би об’єднати основні теоретичні досягнення філо- софсько-правової науки за галузями, що тради- ційно виділяються в її структурі, зокрема, в ньо- му могли б знайти відображення ключові про- блеми правової онтології, правової гносеології (епістемології), правової аксіології та правової антропології. Нарешті, прикладний блок (модуль) містив би у своєму складі теми, в яких би здійснювався критичний аналіз актуальних проблем юридич- ної теорії та практики (як загального, так і галу- зевого характеру, що безпосередньо пов’язані зі специфікою та спеціалізацією вищого навчаль- ного закладу) з урахуванням останніх досягнень у галузі філософії права. Очевидно, що багато практичних проблем, які потребують комплексного дослідження і звер- нення до філософсько-правових знань і концеп- тів, знаходять відображення як у методології, так і в історії філософії права, а також основних га- лузях філософсько-правової теорії, водночас ми вважаємо це не недоліком, а перевагою пропоно- ваного підходу до структуризації курсу філософії права, оскільки це дозволить максимально повно відобразити її проблематику. У цілому така структура відповідає існуючим навчальним виданням і з певними корективами могла б бути прийнята багатьма спеціалістами за основу. Наступним кроком було б фахове обго- ворення проблематики, яка формує відповідні роз- діли курсу філософії права, на наукових конферен- ціях, методологічних семінарах, «круглих столах», сторінках спеціалізованої наукової періодики, а також у педагогічних і науково-дослідних колекти- вах з метою формування базової навчальної про- грами курсу, з якої кожен навчальний заклад міг би в майбутньому обирати розділи в тому обсязі, який відповідає його профілю та потребам. Оксана Клименко ознайомила присутніх з фо- рмуванням електронних каталогів та фондів фі- лософсько-правової літератури українських біб- ліотек, перш за все Національної бібліотеки АН України ім.В.І.Вернадського. Було констатовано, що поповнення цих фондів йде досить повільно. Під час засідання другої секції, «Історико- філософські аспекти філософії права» Олек- сандр Литвинов у доповіді «Історія філософії права як філософія права» розвинув тезу про не- обхідність осягнення історії філософсько- правової думки майбутніми юристами, особливо підкреслив значення періоду Нового часу, оскі- льки сучасний правовий та політичний дискурс в Україні та інших країнах пострадянського прос- тору розгортається в термінології (категоріях) саме досягнень цього періоду. Було привернено увагу до проблеми незадовільного засвоєння юристами-дослідниками - представниками галу- зевих юридичних спеціальностей - сучасних ме- тодів дослідження суспільства та права, що при- зводить до надто спрощеного осмислення ними соціальної дійсності та редукування складних реальних процесів до досить примітивних схем. Останнє негативно впливає на діяльність право- охоронних і судових органів. Литвинов О.М., кандидат філософських наук, кандидат юридичних наук, доцент (Луганськ) у доповіді «Історія філософії права як філосо- фія права» висловив та обґрунтував тезу про необхідність осягнення історії філософсько- правової думки майбутніми юристами, особливо підкреслив значення періоду Нового часу, оскі- льки сучасний правовий та політичний дискурс в Україні та інших країнах пострадянського прос- тору в термінології (категоріях) саме досягнень цього періоду. Було привернено увагу до про- блеми незадовільного засвоєння юристами- дослідниками - представниками галузевих юри- Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 229 дичних спеціальностей – сучасних методів дослі- дження конкретних питань організації та регулю- вання соціального життя, питань загальносо- ціальної значущості, що призводить до спрощення як постановки самих питань, так і до редукування складних реальних процесів до досить примітив- них схем. Останнє досить негативно впливає на діяльність правоохоронних органів і правосуддя. Олег Помніков говорив про подолання пози- тивістських тенденцій у філософії права та про відродження інтересу до природно-правових концепцій праворозуміння. На його думку, бага- то евристичних ідей щодо сучасного осмислення права можна віднайти в творчості Аристотеля. Багато із застосованих Аристотелем аргументів, зокрема пов’язаних з обґрунтуванням політичної природи людини, визначенням політики як ви- щої форми спілкування тощо, можуть і сьогодні бути взяті на озброєння прибічниками ідеї при- родного права. По-друге, зацікавлення Аристо- телем пов’язане з особливим типом раціональ- ності, раціональності моральної. По-третє, ари- стотелівська практична філософія, зокрема його вчення про справедливість, дають ключі до по- долання дуалізму цінності та факту. О. І. Помніков (викладач кафедри філософії права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка): «До питання про визначення предмета філософії права» Характерною особливістю сучасного стану філософії права на пострадянському науковому й освітньому просторі є відсутність єдиного, тако- го, що поділялося б усіма фахівцями з цієї галузі або хоча б переважною більшістю з них, визна- чення предмета цієї дисципліни. Наприклад, Л.В. Петрова вважає, що предметом філософії права є «ідея права – поняття права та його втілення». В.В. Шкода предметом філософії права називає культурні засади права і самої людини, яка ви- вчається крізь призму права. Ю.В. Тихонравов стверджує, що «філософія права є вченням про сенс права, тобто про те, в результаті яких уні- версальних причин і заради яких універсальних цілей людина встановлює право». В.С. Нерсесянц у своїх дослідженнях виходив із того, що «предмет філософії права – це право і закон у їх розрізненні, співвідношенні та шуканій єдності». Г.І. Іконнікова і В.П. Ляшенко обґрунтовують тезу, що філософія права – це філософська дисципліна, яка досліджує «найбільш загальні принципи взаємодії повсякден- ної реальності людини з системним світом, усеза- гальні принципи існування, свідомості та перетво- рення правової реальності». З погляду завдань наукового пізнання існу- вання різних позицій щодо визначення предмета певної дисципліни є скоріше позитивною озна- кою, ніж негативною, оскільки свідчить про ши- роту «дослідницького поля», наявність різних, у тому числі й оригінальних, підходів до вивчення її основних питань, застосування різних методик, науково-дослідницьких програм тощо, й може вважатися закономірним виразом притаманного сучасній науці ідейного, ціннісного та методоло- гічного плюралізму. Однак з погляду завдань освітньої діяльності таке розмаїття позицій обер- тається серйозною проблемою, оскільки пере- шкоджає встановленню стандартних вимог щодо обсягу та змісту навчальних курсів, розробленню загальних для різних ВНЗ тематичних планів і навчальних програм, виробленню універсальних вимог щодо знань, умінь і навичок, якими пови- нні оволодіти студенти (курсанти, слухачі) в ре- зультаті вивчення даної дисципліни. Урешті-решт відсутність єдиного розуміння предмета, а отже, відсутність єдності щодо мети, змісту, обсягу й основних завдань навчальної дисципліни «філосо- фія права» суттєво перешкоджає мобільності сту- дентів і викладачів, ставить під сумнів еквівалент- ність дипломів, отриманих у різних навчальних закладах, що суперечить принципам європейської освіти, закріпленим у Болонській декларації. Одним із можливих шляхів «зняття» означе- ної проблеми, на наш погляд, могло б стати ви- значення предмета філософії права на основі фу- нкціонального підходу. Беручи до уваги те, що філософія права (з чим погоджується переважна більшість дослід- ників): 1) характеризується більш високим, у по- рівнянні з конкретними юридичними науками, рівнем теоретичного узагальнення; 2) являє со- бою форму критичної рефлексії над правом як соціальним феноменом і різними його аспекта- ми; 3) ставить перед собою завдання: виявити онтологічні та логічні зв’язки права з іншими соціальними явищами; встановити найбільш за- гальні закономірності розвитку права в контексті культурно-історичного процесу; розкрити суть засадничих для юриспруденції понять і категорій (таких, як «право», «закон», «провина», «відпо- відальність», «справедливість» тощо), а також 4) реалізувати в процесі свого вивчення ряд функ- цій, найбільш важливими з яких є пізнавальна, методологічна, аксіологічна, світоглядна і вихо- вна, ми вважаємо за можливе використовувати як робоче таке визначення: «Філософія права – це метатеоретична (відносно всієї сукупності на- Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 230 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. уково-юридичних знань) наукова і навчальна ди- сципліна, покликана виявити сутність права, йо- го місце у структурі людського буття, основні тенденції та закономірності його історичного розвитку і функціонування в суспільстві, обґрун- тувати значення фундаментальних юридичних понять і категорій, а також, шляхом розвитку навичок критичної рефлексії, сприяти форму- ванню правової культури студентів». Олександр Тимохін зосередився на герменев- тичних підходах у філософії права, які можуть бути використані як у дослідницькій, так і педа- гогічній практиці. Олександр Маслак звернув увагу на станови- ще природно-правоввих теорій після постмодер- ну. На початку ХХІ століття завдяки постмодер- ністській філософії усталилося уявлення про принципову концептуальну «плюралістичність» у філософії загалом, і філософії права зокрема. Однак, деякою мірою, така «плюралістичність», зокрема у процедурних концепціях природного права, що відмовилися від уявлення про універ- сальні засади обґрунтування природного права і замінили їх концептами «внутрішньої моралі права» і т.п., спричиняється деякою мірою до «релятивізації» ідеї природного права. Розв’я- зати проблему «релятивізації» природного права, за твердженням автора, має «пост-постмодерна» філософія права, перед якою відкривається кіль- ка перспектив розвитку: 1) повернення до до- модерних класичних доктрин природного права; 2) розвиток модерних «субстанційних» доктрин природного права; 3) створення принципово но- вої моделі обґрунтування природного права О. Маслак (викладач кафедри філософії права і юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ): «Філософія права після постмодерну» Процеси відродження ідеї природного права на Заході відбувалися майже одночасно із проце- сами занепаду класичних філософських доктрин епохи Модерну. Із 1940-50х років ідея природно- го права набувала все більшої популярності як в західноєвропейських, так і американських право- знавчих колах. Дискусія про природне право між Л. Фулером і Г.Л.А. Гартом дала початок форму- ванню нової парадигми обґрунтування природ- ного права. Зокрема, концепції природного права «зі змінним змістом», сформульовані у другій половині ХХ ст., з деякими застереженнями, мо- жна назвати «постмодерністичними». Так, на- приклад, «динамічна» інтерпретація природного права Дж. Вайлда, висунена ще 1953 році, цілком руйнує усталену класичну «субстанційну» тео- рію природного права, яка бере початок у конце- пціях Аристотеля і Томи Аквінського і набула розвитку у філософії права Модерну. Певною мірою «постмодерний» мають психологічна тео- рія природного права Е.Кана і антропологічна теорія Ф. Нортропа. Можна сказати, що біль- шість концепцій природного права, що постали у другій половник ХХ століття виконували «деконс- труюючу» функцію стосовно класичних і модер- них теорія природного права. Хоча, варто визнати, представники найбільш «постмодерного» напрям- ку у філософії права – «критичних правничих сту- дій», докладно не займалися природноправовою проблематикою. На початку ХХІ століття завдяки постмодер- ністській філософії усталилося уявлення про принципову концептуальну «плюралістичність» у філософії загалом, і філософії права зокрема. Однак деякою мірою така «плюралістичність», зокрема у процедуальних концепціях природного права, що відмовилися від уявлення про універ- сальні засади обґрунтування природного права і замінили їх концептами «внутрішньої моралі права» і т.п., спричиняється деякою мірою до «релятивізації» ідеї природного права. Вирішити проблему «релятивізації» природного права має «пост-постмодерна» філософія права, перед якою відкривається кілька перспектив розвитку: 1) по- вернення до до-модерних класичних доктрин природного права; 2) розвиток модерних «суб- станційних» доктрин природного права; 3) ство- рення якоїсь принципово нової моделі обґрунту- вання природного права. На думку Фархада Мехдієва («Недостатність і ерозія класичних теорій права до початку 21-го століття»), такі важливі принципи, як справедли- вість, рівність,, свобода, суспільні інтереси, пра- вова стабільність, суспільна мораль не мають загальноприйнятого визначення та тлумачення. Це призводить до суб’єктивізму в їх застосуван- ні. Вихід автор вбачає у зосередженні на концеп- ті прав людини. Теорії природного права, в яких знаходять своє джерело природні права людини, як вважає автор, мають бути переформульована в світлі прав людини разом зі збереженням суспі- льного порядку та спільних інтересів. Фархад Мехдієв (юридичний факультет, уні- верситет «Кавказ», Баку, Азербайджан): «Не- достатність і ерозія класичних теорій права до початку 21-го століття» Друга половина 20-го та початок 21-го століт- тя відзначаються зростаючим авторитаризмом Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 231 держави. Зміна політики держави від ліберальної до соціальної призвела до того, що держава стала більше втручатися як в економічне, так і у соціа- льне життя. Позитивне право було механізмом, за допомогою якого держава втілювала в життя свою політику. Суди нижньої інстанції букваль- но підпорядковані позитивному праву. Це при- зводить до того, що іноді принципи справедли- вості, наприклад, порушуються, і не завжди вищі суди, апелюючи до загальних принципів права, відновлюють справедливість у судочинстві. Це, в свою чергу, призводить до порушення принципу справедливого судочинства, в тому числі і прав людини. Не випадково теорія прав людини мала такий сильний розвиток самке в другій половині 20-го століття. Класична теорія та розуміння права не могла перешкоджати такому потужному натис- ку позитивного права проти прав особистості. Підсилювало цю ситуацію і факт того, що у праві дуже мало понять і інститутів, розуміння яких єдине і не викликає суперечок. У результа- ті, коли відбувається конфлікт між інтересами, різне тлумачення і розуміння цих інтересів призво- дить до різних висновків. Такі життєво важливі інститути, як справедливість, рівність, свобода, інтереси суспільства, шкода, правова стабільність, суспільна мораль не мають єдиного загального ви- значення. Це дозволяє трактувати і використовува- ти ці поняття в суб’єктивних напрямках. У певному суспільстві теорія права формуєть- ся і визначається панівною ідеологією цього со- ціуму. Незважаючи на зростаючу потребу грома- дянина у засобах існування і розвитку від держа- ви, що призводить до збільшення як обов’язків, так і прав держави, ми не повинні забувати, що мета цього – гарантія особистих прав і свобод. Тому теорії природного права, в якому знаходять витоки природні права людини, повинні бути переформульовані у світлі прав людини з одно- часним збереженням суспільного порядку та спі- льного (всезагального) інтересу. Засідання третьої секції мало назву «Актуаль- ні принципи і підходи в філософії права». Радим Губань, що виступив з темою «Цивілі- заційний підхід у викладанні правових дисцип- лін», вважає, що політико-правова система – це концентроване відображення ціннісних, духов- них, релігійних, ідеологічних засад певної циві- лізації (як то західна, мусульманська, китайська та ін.), і є як «зовнішньою оболонкою» так і вира- женням її сутності. І тому, на його думку, доцільно в курсі філософії права приділяти увагу зв’язку між цивілізаційними засадами, що спираються на певну систему цінностей, та правом, як одним зі способів репрезентації цих цінностей. Р. В. Губань (Київський національний універ- ситет ім. М. Драгоманова): «Цивілізаційний підхід у викладанні правових дисциплін» Поняття «цивілізація» - багатовимірне. Форму- вання його змісту пройшло декілька етапів. Спо- чатку поняття «цивілізація» вживалося з метою протиставлення невихованості варварству, потім воно починає вживатися для того, щоб відокре- мити суспільства, де закон діє, від тих, у яких цього не відбувалося. Згодом поняття «цивілізація» використовува- лося з метою показати індустріальний розвиток суспільства. До речі, таке розуміння поняття ци- вілізації було характерне не лише для європейсь- кої наукової традиції, але й для арабської. Паралельно із цим напрямом розуміння понят- тя «цивілізація» почав формуватися інший, суть якого полягала в розкритті багатоманітності сві- ту в його соціальних і культурних вимірах. Крім того, нагадаємо, що поняття «цивілізація» також вживається і щодо всього людства. Питання визначення критеріїв локальних циві- лізацій у науці все ще залишається дискусійним. Існують різні погляди на те, що ж є головним критерієм локальної цивілізації. Однак, з нашої точки зору, найоптимальнішим критерієм могла бути б система цінностей, оскі- льки цивілізація не є чимось сталим і статичним, а, отже, політичні, економічні, соціальні та куль- турні аспекти зазнають змін. Основою ж системи цінностей є релігія, яка ви- значає етику, політико-правові цінності і, врешті, систему права. Отже, відображенням цивілізації, її зовніш- ньою оболонкою і вираженням її сутності є пра- вова система. Тому цивілізація – це складне дина- мічне соціальне явище, яке необхідно розглядати з точки зору двох аспектів. Вираженням суб'єктив- ного аспекту є самоідентифікація, об'єктивного – політичні, економічні, соціальні, культурні крите- рерії, проте основним усе ж є релігія та її сконцен- троване вираження – правова система. Сергій Касаткін у доповіді «Філософія права в системі російського теоретико-правового знан- ня» зосередився на проблемах, які існують у ви- значенні співвідношення філософії права з теорі- єю держави та права та іншими юридичними ди- сциплінами. Однією з важливих пропозицій автора була активізація філософсько-правових досліджень існуючої правової системи й офіційного права, за- сад соціально-правових практик і понять, логік, способів сприйняття, мислення та поведінки, які імпліцитно конституюють ці практики. Максимов С.І., Кобринський Д.Ю. 232 Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. С. М. Касаткін (Самара, Росія): «Філософія права в системі російського теоретико- правового знання» Однією з проблем інституціалізації відродже- ної філософії права в сучасній Росії є пошук сво- го місця в системі теоретіко-правового знання, в першу чергу «розмежування компетенцій» із за- гальною теорією держави і права, дисципліною, що претендує на інтегратівність. До цих пір від- сутнє чітке загальновизнане визначення її пред- мета, проблематики, методів, структури, статусу, що викликає напругу (протистояння) між право- вою філософією і правовою теорією. Сьогодні можна говорити про кілька варіантів визначення статусу філософії права: 1) філософія права як історія (систематика) правових і політичних учень (що часто-густо підміняє філософію історією (систематикою) правової думки); 2) філософія права як методологія вивчення права (що звужує наявну і можливу філософсь- ко-правову проблематику); 3) філософія права як англо-американська за- гальна теоретична юриспруденція (що виклада- ється поза інтеграцією в російську й інші тради- ції правової філософії і практики); 4) філософія права як вивчення засад права, його суті, властивостей, цінності тощо (найбільш авторитетний погляд, який зберігає, проте, про- блемність щодо взаємозв'язку з існуючою теорі- єю права). Визначення статусу філософії права, на наш погляд, вимагає дотримання методології право- вого теоретизування, переходу від права, що тлу- мачиться «натуралістично», до осмислення мов його (права) концептуалізації (конструювання) і, відповідно, усвідомлення неоднорідності і разно- характерності правової теорії, диференціації в її складі юридичних технологій, юридичних наук і правових філософій (світоглядного знання, тобто такого, що не веріфікується і не фальсифікується). Зважаючи як на принципову множинність «правових філософій», так і потребу в дослі- дженні підстав існуючої правової системи й офі- ційного права, філософія права як академічна юридична дисципліна повинна звертатися до прояснення (онтологічних, пізнавальних, цінніс- них і ін.) підстав соціальних правових практик, їх складових, а також понять, логік, принципів, зразків сприйняття, мислення, поведінки, що конституюють ці практики. Наталія Кушакова-Костицька більш детально зупинилася на проблемах і можливостях, що ви- никають у сучасному праві в контексті новітніх інформаційних технологій, що активно впрова- джуються також і в юридичну сферу суспільного життя, а також розглянула імовірні напрямки розвитку української інформаційної політики. У виступі Станіслава Погребняка розглянено два основних, на думку автора, принципи права – справедливості та рівності – у їх співвідношенні та взаємоконституюванні. Ігор Мухін у повідомленні «Справедливість як симптом права» зробив спробу розвести два традиційно синонімічні поняття. За його виснов- ками, смислове зближення, навіть ототожнення понять права та справедливості базується на те- оретичному непорозумінні . Право саме по собі, як знаково-символічна система, не має характеру примусовості («належності» тощо). Справедли- вим же є власне тільки примус і тільки той при- мус, який за певних обставин оцінюється як цілком прийнятний, навіть необхідний. Досвід справедли- вості бере початок у спілкуванні з батьками і на- далі зберігає, на думку автора, характер дитячого комплексу. Тому, зазначає І.Мухін, до теми «право і справедливість» треба підходити, обираючи одну з альтернатив: юрист - це професіонал, що обслу- говує певний сегмент великої машини, або - не- врастенік, що носиться зі своїми «привітаннями з дитинства». І. Мухін (Київ): «Справедливість як синдром права» Смислове зближення, навіть ототожнення по- нять права та справедливості базується на одно- му теоретичному непорозумінні. Право саме по собі, як знаково-символічна система, не має харак- теру примусовості («належності» тощо). Спеца- лізовано-дискурсивна форма фіксування, з одного боку, («прийнятних») норм поведінки, а з іншого - «підведення» під них усього масиву наших вчинків, дозволяє говорити лише про ефективність у роботі цієї великої символічної машини. Натомість поняття справедливості належить до зовсім іншої, власне «людської», сфери, де момент примусового регулювання стосунків відіграє не останню роль. Справедливим є влас- не тільки примус і тільки той примус, який за певних обставин оцінюється мною як цілком прийнятний, навіть необхідний. Цей досвід бере початок у спілкуванні з батьками, але продов- жується, - також з дуже невеликим потенціалом рефлексивності, - у зіткненнях, як ігрових, так і більш серйозних, з іншими суб'єктами насилля, включаючи і державну владу. По відношенню до останньої ще є, хоч невеликий, сенс звертатися до нашого відчуття справедливості. Що сто- Міжнародний методологічний семінар «Філософія права як академічна дисципліна» Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. 233 сується теми «право і справедливість», то до неї треба підходити в іншому контексті: юрист – це професіонал, що обслуговує певний сегмент ве- ликої машини, чи неврастенік, що носиться зі своїми «привітаннями з дитинства»? Чи можна вважати, що хтось ще може жити в пустелі права? Дмитро Кобринський («Комунікативні аспек- ти філософії права») акцентував увагу на актуа- льних сьогодні комунікативних аспектах філо- софії права (М.ван Хук, А.В.Поляков). Запропо- нована ним образно-ігрова діалогічна модель комунікації надає, за словами дослідника, нові можливості для осмислення правотворення і правозастосування. Така модель може бути ви- користана в якості однієї з методологій гуманіта- рної експертизи права. Дмитро Гудима у виступі «Філософія права й антропно-правові проблеми сучасності» наголо- сив на актуальності досліджень проблем сучас- ної правової антропології, зокрема, взаємодії людини, суспільства та права у їх життєдіяльно- сті, функціонуванні та розвитку. 29 вересня на заключному Круглому столі підведені підсумки семінару і висловлені пропо- зиції щодо подальшої співпраці, зокрема в кон- тексті проекту «Сучасна теорія права», а також під час проведення ІV Всеукраїнського Круглого столу: «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспекти- ви)» (Львів, 28-29 листопада 2008 р.).

Міжнародний семінар з філософії права в Києві

Institution

Ähnliche Einträge